КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО СПРИЧИНИЛО ЗАРАЖЕННЯ ОСОБИ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ ЧИ ІНШОЇ НЕВИЛІКОВНОЇ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГРИНЬ ОКСАНА ДМИТРІВНА

УДК 343.615

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО СПРИЧИНИЛО ЗАРАЖЕННЯ ОСОБИ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ ЧИ ІНШОЇ НЕВИЛІКОВНОЇ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кісілюк Едуард Миколайович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2013

Зміст

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ МЕДИЧНИМ, ФАРМАЦЕВТИЧНИМ АБО ІНШИМ ПРАЦІВНИКОМ СВОЇХ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО СПРИЧИНИЛО ЗАРАЖЕННЯ ОСОБИ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ ЧИ ІНШОЇ НЕВИЛІКОВНОЇ ІНФЕКЦІЙНОЇ ХВОРОБИ

15
1.1. Соціальна обумовленість криміналізації та суспільна небезпека неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

15
1.2. Розвиток вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність за злочини в сфері професійної діяльності медичних, фармацевтичних або інших працівників та зарубіжний досвід криміналізації зараження вірусом імунодефіциту людини та іншої невиліковної інфекційної хвороби при виконанні професійних обов’язків

28
1.3. Причини вчинення та латентності неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби та суміжних складів злочинів

43
Висновки до першого розділу 53
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗМІШАНОЇ ПРОТИПРАВНОСТІ, ЯКІ ЗУМОВЛЮЮТЬ КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО СПРИЧИНИЛО ЗАРАЖЕННЯ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ ЧИ ІНШОЇ НЕВИЛІКОВНОЇ ХВОРОБИ

55
Висновки до другого розділу 76
РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТИВНИХ ОЗНАК НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО СПРИЧИНИЛО ЗАРАЖЕННЯ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ ЧИ ІНШОЇ НЕВИЛІКОВНОЇ ХВОРОБИ

78
3.1. Об’єкт неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби

78
3.2. Предмет і потерпілий від неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби

93
3.3. Об’єктивна сторона неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби

128
Висновки до третього розділу 146
РОЗДІЛ 4. СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ, ЩО СПРИЧИНИЛО ЗАРАЖЕННЯ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ ЧИ ІНШОЇ НЕВИЛІКОВНОЇ ХВОРОБИ

148
4.1. Суб’єкт неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби

148
4.2. Суб’єктивна сторона неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби

157
Висновки до четвертого розділу 169
ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 176
ДОДАТКИ 198

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України життя, здоров’я особи та її безпека є найвищими соціальними цінностями у нашому суспільстві. Соціально-економічні умови життя суспільства, його політична система визначають можливості надання ефективної медичної допомоги населенню, що й гарантується кожному громадянину нашої держави ч. 1 ст. 49 Основного Закону України.
Сучасний розвиток науки, наявність можливостей втручання у біологічні, генетичні та інші процеси розвитку й функціонування організму людини призвели до появи низки нових, таких, що раніше не існували, а тому й недостатньо досліджених з точки зору кримінального права суспільно небезпечних діянь, які посягають на життя та здоров’я особи. Такі діяння в ряді випадків обумовлені людським фактором. Саме це і зумовлює необхідність криміналізації неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини (далі ¬– ВІЛ) чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.
Разом з цим, сьогодні об’єктивно виявляється ціла низка невирішених кримінально-правових питань щодо застосування норм розділу ІІ Особливої частини Кримінального кодексу (далі – КК) України, які передбачають відповідальність за злочини у сфері професійної діяльності медичних працівників, що створюють небезпеку для життя та здоров’я особи. Повною мірою це стосується і ст. 131 КК України, якою передбачається відповідальність за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.
Ефективність кримінально-правової боротьби зі злочинами у сфері професійної діяльності медичних працівників, пов’язаними із заподіянням спеціальних видів тілесних ушкоджень залежить від удосконалення кримінально-правових норм, яке повинно ґрунтуватися на науково обґрунтованих пропозиціях, що й обумовлює необхідність детального дослідження таких складів, особливостей їх кваліфікації та відмежування від суміжних складів злочинів з позицій сучасних умов і наукових досягнень.
Ці питання не залишилися поза увагою провідних учених, таких як М. І. Бажанов, О. Ф. Бантишев, Ю. В. Баулін, Ф. Ю. Бердичівський, П. А. Воробей, О. О. Дудоров, В. О. Глушков, В. К. Грищук, О. М. Джужа, І. О. Концевич, О. В. Копан, М. Й. Коржанський, Є. В. Корнієнко, О. М. Костенко, С. А. Кузьмін, С. Я. Лихова, В. А. Мисливий, А. А. Музика, В. І. Осадчий, М. І. Панов, А. В. Савченко, В. М. Смітієнко, В. В. Сташис, Є. В. Фесенко, В. І. Шакун, О. В. Шамара, О. М. Юрченко, Н. М. Ярмиш та інші.
Проте, роботи зазначених науковців або мають загальний характер, або присвячені лише дослідженню окремих аспектів цієї багатогранної проблематики.
При цьому, необхідно зазначити, що питання кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків, яке спричинило зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, дотепер не піддавалися глибокому науковому дослідженню на монографічному, зокрема, дисертаційному рівні. Вищевикладене спонукало автора до вибору саме цієї, досить актуальної теми дослідження.
Виходячи з викладеного, актуальність теми дисертації обумовлена, з одного боку, нагальною необхідністю забезпечення належного рівня кримінально-правової охорони життя і здоров’я громадян, як найвищої соціальної цінності, від зараження ВІЛ чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, небезпечною для життя та здоров’я особи, а, з іншого – проблемами правозастосовчої практики у науково-обґрунтованих методичних рекомендаціях з питань підвищення ефективності кримінально-правової протидії інфікуванню ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби при виконанні професійних обов’язків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до основних положень Концепції державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р, основних положень Указу Президента України «Про додаткові невідкладні заходи щодо протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні» від 12.12.2007 р. № 1208/2007, Закону України «Про затвердження Загальнодержавної імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки» від 21.10.2009 р. № 1658-VI, тематики Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347 (п. 84, 102). Дисертація відповідає планам проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2013 рік. Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради Національної академії внутрішніх справ (протокол № 1 від 31.01.2012 р.). Тема дисертації затверджена відділенням кримінально-правових наук НАПрН України (п. 1148, 2012 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій кримінально-правової науки розробити рекомендації, які дозволяють підвищити ефективність кримінально-правової протидії зараженню ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби при неналежному виконанні медичними, фармацевтичними та іншими працівниками своїх обов’язків, пов’язаних із контактом та обігом біологічних матеріалів, як через внесення змін до чинного кримінального законодавства, так і через покращання стану правозастосовчої діяльності у цій сфері судовими, правоохоронними та правозахисними органами.
Для досягнення окресленої мети визначено такі основні задачі:
– з’ясувати стан наукового дослідження питання кримінальної відповідальності за зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби при неналежному виконанні медичними, фармацевтичними та іншими працівниками своїх професійних обов’язків;
– охарактеризувати соціальну обумовленість криміналізації, поняття та суспільну небезпеку неналежного виконання професійних обов’язків медичними, фармацевтичними та іншими працівниками, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, небезпечної для життя людини;
– здійснити, на підставі статистичних показників стану криміногенної обстановки в державі та даних кримінологічних досліджень загальну кримінологічну характеристику злочинів, учинюваних у ході професійної діяльності медичних, фармацевтичних та інших працівників при виконанні професійної діяльності, пов’язаної із контактом та обігом біологічного матеріалу;
– вивчити міжнародний і зарубіжний досвід покарання за вчинення злочинів у ході професійної діяльності медичних, фармацевтичних та інших працівників, а також визначити позитивні й негативні тенденції у розвитку законодавчої бази цієї сфери та проблемні питання реалізації заходів кримінально-правової протидії;
– провести юридичний аналіз норм чинного національного кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за заподіяння спеціальних видів тілесних ушкоджень у контексті професійної діяльності медичних, фармацевтичних та інших працівників, що контактують або мають відношення до обігу біологічного матеріалу;
– надати кримінально-правове поняття іншої, крім ВІЛ-інфекції, невиліковної інфекційної хвороби, небезпечної для життя людини;
– дати розгорнуту кримінально-правову характеристику неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби;
– виявити, на основі аналізу норм КК України, які передбачають відповідальність за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, інших норм вітчизняного законодавства, які мають убезпечити застосування бланкетних диспозицій ст. 131 КК України, практики кримінально-правової протидії і запобігання таким злочинним проявам, проблеми правозастосування, запропонувати шляхи їх подолання;
– сформулювати обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.
Об’єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що убезпечують безпеку особи від спеціальних видів тілесних ушкоджень, зокрема, зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя та здоров’я людини.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, об’єкта та предмета дослідження. Так, діалектичний метод використовувався при дослідженні норм Загальної частини КК України, які стосуються характеристики спеціальних суб’єктів неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (підрозділ 4.1). Метод системно-структурного аналізу надав можливість розглянути досліджувану норму в загальній системі кримінально-правових норм (підрозділ 1.1); за допомогою методу логіко-юридичного аналізу вивчено сутність неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинної кримінально-правової норми та розроблено рекомендації щодо відмежування злочинів, передбачених ст. 131 КК України, від суміжних складів (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2, 3.3, 4.2); метод синтезу застосовувався при вирішенні питань змішаної протиправності та дослідженні нормативно-правових актів, що зумовлюють застосування бланкетних диспозицій норм ч. 1 та ч. 2 ст. 131 КК України (розділ 2); порівняльно-правовий метод надав змогу безпосередньо дослідити законодавчий досвід зарубіжних держав щодо криміналізації відповідних діянь, визначивши при цьому переваги та недоліки різних нормативних підходів до вирішення цього питання в контексті кримінально-правової охорони (підрозділ 1.2); застосування при проведенні дослідження логіко-історичного та історично-правового методів дозволило критично, в історичному контексті, проаналізувати теоретичні напрацювання кримінально-правових аспектів протидії злочинам у сфері охорони здоров’я, пов’язаних із заподіянням спеціальних видів тілесних ушкоджень (підрозділ 1.2).
Науково-теоретичною базою дослідження стали наукові розробки фахівців Національної академії внутрішніх справ, інших вищих навчальних закладів, наукових установ України та країн близького зарубіжжя, зведені відомості й аналітичні матеріали МВС України, науково-монографічна та інша спеціальна, зокрема, і наукова медична, література, що торкається проблемних питань, досліджуваних у дисертації, видана як в Україні, так і в колишньому СРСР та зарубіжних державах, а також джерела з інших галузей права.
Емпіричну базу дослідження становить статистична звітність і статистичні відомості Департаменту інформаційних технологій МВС України (2001–2012 рр.), статистична звітність МОЗ України (1991–2012 рр.), а також результати анкетування 450 медичних працівників АР Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Рівненської, Харківської, Хмельницької, Чернігівської областей, міст Києва та Севастополя, 150 працівників оперативних і слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним монографічним дослідженням теоретико-правових і практичних питань кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, завдяки якому вироблено нові знання та розроблено ґрунтовні пропозиції з метою забезпечення ефективної протидії таким видам злочинних посягань.
За результатами дослідження сформульовано низку нових положень, висновків та пропозицій, які виносяться на захист і мають значення для науки та правозастосовчої практики, відповідають вимогам наукової новизни, зокрема:
уперше:
– запропоновано під безпосереднім об’єктом неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження ВІЛ чи іншої невиліковної хвороби, розуміти: здоров’я та безпеку людини, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України віднесені до найвищих соціальних цінностей, як закріплено у ч. 1 ст. 49 Основного Закону нашої держави – безумовне право громадянина на охорону здоров’я та медичну допомогу, а також встановлений законами України та іншими нормативними актами порядок надання медичної допомоги і здійснення професійної діяльності, яка передбачає контакт із біологічними речовинами, що забезпечує, при здійсненні такої діяльності, недопущення зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, небезпечною для життя людини;
– доведено неприйнятність використання вітчизняним законодавцем при створенні диспозицій ст. 131 КК України, так само як і при створенні диспозицій ст.ст. 130 та 132 КК України, терміну «інша невиліковна інфекційна хвороба, що є небезпечною для життя людини» через порушення при його створенні вимог нормотворення;
– виділено чотири основних історичних етапи розвитку вітчизняного кримінального законодавства щодо неналежного виконання професійних обов’язків медичними, фармацевтичними та іншими працівниками, що спричинило зараження ВІЛ чи іншої невиліковної хвороби;
– репрезентовано в авторському варіанті кримінально-правове визначення поняття «професійні обов’язки медичних, фармацевтичних та інших працівників», яке має уніфікований і цілісний характер та дозволяє системно розкрити комплекс таких обов’язків, установлення яких, поряд із загальними ознаками, необхідне для правильної кваліфікації досліджуваного злочину;
– обґрунтовано необхідність віднесення до Переліку медичних психіатричних показань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, фармацевтичну діяльність, а також іншу професійну діяльність, пов’язану із контактом або обігом біологічних матеріалів, які можуть містити носіїв збудників ВІЛ-інфекції чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, яка є небезпечною для життя людини, а також встановлення законодавцем мінімального віку особи, з якого допускається здійснення такої професійної діяльності на рівні 18 років;
– вказано, на підставі аналізу критерію суспільної небезпеки, як матеріальної ознаки злочину, на доцільність доповнення переліку потерпілих від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 131 КК України, неповнолітнього та жінки, яка перебуває у стані вагітності;
– наголошено, з урахуванням аналізу офіційних статистичних показників криміногенної обстановки в державі та даних спеціальних досліджень, що діюча на сьогодні система кримінально-правової охорони людини від неналежного виконання професійних обов’язків, що спричиняє зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, є неефективною, а латентність злочинів, пов’язаних із зараженням цією хворобою, – високою;
удосконалено:
– теоретичні обґрунтування підвищеного ступеня суспільної небезпеки неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, небезпечною для життя людини;
– розуміння спеціальних тілесних ушкоджень як таких, що спричиняються за особливих умов, чи особливим способом, прямо визначеним у кримінальному законі;
– із врахуванням сучасних тенденцій розвитку вчення про потерпілого у кримінальному праві запропоновано оновлену кримінально-правову дефініцію потерпілого від злочину, передбаченого нормами ст. 131 КК України;
набули подальшого розвитку:
– наукові підходи щодо доцільності передбачення у нормах Особливої частини КК України відповідальності за заподіяння шкоди конкретному індивіду, прямого компенсаційного відшкодування заподіяної злочином шкоди;
– вчення про вину, в частині його застосування до злочинів із змішаною протиправністю, пов’язаних із порушенням нормативно встановлених правил, зокрема, доведено, що при вчиненні злочинів, передбачених ст. 131 КК України, їх суб’єктивна сторона характеризується виключно складною (подвійною) формою вини – прямим умислом щодо неналежного виконання суб’єктом злочину своїх професійних обов’язків і необережністю щодо передбаченого у кримінальному законі злочинного наслідку;
– обґрунтування та розширення системи соціальних факторів, які сприяють поширенню нової глобальної загрози – ВІЛ-інфекції в контексті неналежного виконання професійної діяльності, пов’язаної з обігом і контактом з біологічними речовинами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки можуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності – для подальших розробок і досліджень актуальних питань щодо кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, яка є небезпечною для життя людини (акт впровадження Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України від 30 жовтня 2012 р.);
– у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КК України, а також при вдосконаленні чинного законодавства (лист Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 22 березня 2013 р.);
– у правозастосовній практиці – при вирішенні питань щодо кваліфікації неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, яка є небезпечною для життя людини (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 7 вересня 2012 р.);
– у навчальному процесі – при підготовці та проведенні всіх видів занять із дисциплін «Кримінальне право», «Кримінологія», «Теорія кваліфікації злочинів» за відповідними темами.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертації були оприлюднені на: ІІ міжвузівській науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права (пам’яті професора П. П. Михайленка)» (м. Київ, 16 листопада 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми безпекознавства та правової науки в контексті сучасної соціально-економічної і адміністративно-правової реформи» (м. Київ, 29 березня 2012 р.); круглому столі «Зближення національних правових систем та їхня взаємодія з міжнародним правом» (м. Одеса, 14–15 вересня 2012 р.); ІІІ міжвузівській науково-теоретичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права (пам’яті професора П. П. Михайленка)» (м. Київ, 7 грудня 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації висвітлено у дев’яти наукових працях, з яких: чотири статті опубліковано у фахових виданнях України, одна – у зарубіжному фаховому виданні, та чотири тези доповідей на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Наведено теоретичні та практичні підсумки роботи, що сформульовані згідно з поставленою метою та задачами, зокрема:
1. Встановлено та обґрунтовано систему соціальних факторів, які сприяють поширенню за сучасних умов такої нової глобальної загрози для всього людства, як пандемія ВІЛ-інфекції в контексті недбалого ставлення медичних, фармацевтичних та інших працівників, діяльність яких пов’язана із контактом та обігом біологічних матеріалів, що містять або можуть містити збудників ВІЛ-інфекції, до своїх професійних обов’язків, а, отже, підтверджено, що передбачення законодавцем у вітчизняному законі про кримінальну відповідальність відповідної спеціальної норми є повністю обґрунтованим, логічним, і таким, що відповідає реальному ступеню суспільної небезпеки такого виду діянь.
Удосконалено теоретичне обґрунтування найвищого ступеня суспільної небезпеки неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, оскільки його необхідно розглядати як заподіяння шкоди найвищим соціальним цінностям нашого суспільства, а також порушення конституційного права громадян на охорону здоров’я та медичну допомогу.
2. На підставі аналізу офіційних статистичних показників криміногенної обстановки в державі та даних спеціальних досліджень доведено, що встановлена законом система кримінально-правової охорони від неналежного виконання професійних обов’язків, що спричиняє зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, за сучасних умов є неефективною, а латентність злочинів, пов’язаних із зараженням цією хворобою, – високою.
3. У результаті вивчення зарубіжного досвіду криміналізації неналежного виконання професійних обов’язків, що призвели до зараження іншої особи ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, встановлено, що Україна є практично єдиною державою у світі, зокрема і єдиною на пострадянському просторі, яка внесла до відповідної норми свого КК, поряд із абсолютно визначеним поняттям «ВІЛ-інфекція», суб’єктивно оціночне поняття – «інша невиліковна інфекційна хвороба, небезпечна для життя людини». Відтак, пропонується дане поняття в КК України не використовувати.
На підставі зарубіжного досвіду криміналізації, із урахуванням ступеня суспільної небезпеки неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, обґрунтовано пропозицію щодо необхідності збільшення санкцій за ст. 131 КК України, принаймні до рівня, встановленого у ст. 119 КК України.
4. За результатами здійсненого юридичного аналізу відповідних норм чинного вітчизняного кримінального законодавства запропоновано під безпосереднім об’єктом неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження ВІЛ чи іншої невиліковної хвороби, розуміти здоров’я та безпеку людини, віднесені відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України до найвищих соціальних цінностей, як закріплено у ч. 1 ст. 49 Основного Закону нашої держави – безумовне право громадянина на охорону здоров’я та медичну допомогу, а також установлений законами України та іншими нормативними актами порядок надання медичної допомоги і здійснення професійної діяльності, яка передбачає контакт із біологічними речовинами, що забезпечує, при здійсненні такої діяльності, недопущення зараження ВІЛ-інфекцією чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, небезпечною для життя людини.
Доведено, що в контексті норм ст. 131 КК України, професійні обов’язки медичних, фармацевтичних та інших працівників необхідно розуміти, як безпосередньо визначений у відповідних нормативно-правових актах загальний послідовний порядок (алгоритм), обумовлених конкретними обставинами, обов’язкових професійних дій, що забезпечує належне, індивідуально чи (та) суспільно корисне і безпечне для оточуючих здійснення законної професійної діяльності, яка передбачає потенційний або реальний, безпосередній чи опосередкований контакт з біологічними матеріалами людини або тварини та їх похідними.
5. У результаті реалізації дисертантом заходів, спрямованих на створення дефініції використаного вітчизняним законодавцем при створенні законодавчої конструкції диспозицій норми ст. 131 КК України, так само як і при створенні диспозицій норм ст.ст. 130 та 132 КК України, терміну «інша невиліковна інфекційна хвороба, що є небезпечною для життя людини» доведено, що його використання є необґрунтованим і повністю неприйнятним через грубе порушення вимог юридичної техніки правотворчості – використання при визначенні бланкетної диспозиції терміну, який не має визначення у тій сфері (в даному випадку йдеться, зрозуміло, про медичну науку), із якої має бути запозичений. Отже, обґрунтовано пропонується відмовитися у законі про кримінальну відповідальність від використання даного терміну.
6. За результатами проведення кримінально-правової характеристики досліджуваного складу злочину дисертантом запропоновано власну кримінально-правову дефініцію потерпілого від злочину, передбаченого ст. 131 КК України – це є будь-яка людина, незалежно від її вікових, національних, етнічних, расових, релігійних, статевих чи соціальних ознак, наявності інших хвороб, щодо якої медичним, фармацевтичним чи іншим працівником здійснювались, або мали бути здійснені певні заходи, що випливали із покладених на них професійних обов’язків, і, унаслідок неналежного виконання чи невиконання вказаних заходів, таку особу було заражено ВІЛ чи збудником іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.
Доведено, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого нормами ст. 131 КК України, характеризується, так званою складною (подвійною) формою вини – прямим умислом, щодо неналежного виконання вказаним у диспозиції спеціальним суб’єктом своїх професійних обов’язків і необережністю щодо злочинного наслідку – зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.
7. З метою запобігання вчиненню злочинів, передбачених ст. 131 КК України, запропоновано зменшення проблем правозастосовної практики при застосуванні цих бланкетних диспозицій:
– віднести до Переліку медичних психіатричних показань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, фармацевтичну діяльність, а також іншу професійну діяльність, пов’язану із контактом або обігом біологічних матеріалів, що можуть містити носіїв збудників ВІЛ-інфекції чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, яка є небезпечною для життя людини, надавши відповідний перелік професій;
– нормативно встановити у галузевому законодавстві мінімальний вік, з якого особи можуть бути допущені до здійснення медичної, фармацевтичної чи професійної діяльності, пов’язаної із професійним контактом або обігом біологічних матеріалів, що можуть містити носіїв збудників ВІЛ-інфекції чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, яка є небезпечною для життя людини, на рівні 18 років.
8. Внесено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного кримінального законодавства. Зокрема, запропоновано викласти диспозицію ч. 2 ст. 131 КК України у такій редакції: «Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження неповнолітнього або жінки, яка перебувала, на момент учинення цього діяння, в стані вагітності чи зараження двох або більше осіб».
Висловлюється та обґрунтовується пропозиція про необхідність у межах вітчизняного закону про кримінальну відповідальність, передбачити у санкціях відповідних норм Особливої частини КК України пряме матеріальне (грошове) компенсаційне відшкодування наслідків заподіяної шкоди (завданих збитків).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ВІЛ-інфекція та СНІД в Україні : зб. матеріалів з актуальних проблем протидії епідемії. Вип. 1. – К. : Медінфоцентр „Вектор”, 2001. – 208 с.
2. Щербинська А. М. СНІД – медико-соціальні проблеми і перспективи / А. М. Щербинська, М. Г. Люльчук // ВІЛ-інфекція та СНІД в Україні : зб. матеріалів з актуальних проблем протидії епідемії. Вип. 1. – К. : Медінфоцентр „Вектор”, 2001. – С. 114-117.
3. Запорожан В. М. ВІЛ-інфекція і СНІД / В. М. Запорожан, М. Л. Аряєв. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Здоров’я, 2004. – 636 с.
4. Наркологія : навч. посіб. / Западнюк Б. В., Стрільцов О. М., Галан Н. В. та ін. ; [за ред. О. М. Джужі]. – К. : КНТ, 2012. – 328 с.
5. Організація відповіді на епідемію ВІЛ-інфекції/СНІДу на регіональному рівні : посібник / І. Агібалов, Т. Безулік, Т. Бордуніс, М. Варбан та ін. – К. : ПРООН в Україні, 2012. – 116 с.
6. Сайт Державної Служби Статистики України. Статистичний збірник / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://ukrstat.org/uk/druk/katalog/kat_u/publ1_u.htm.
7. Державна служба статистики України. Статистична інформація. Населення / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ukrstat.gov.ua/.
8. Фесенко Є. В. Кримінально-правові засоби протидії злочинам проти здоров’я населення / Є. В. Фесенко // Вісник Кримінологічної асоціації України : зб. наук. праць [редкол. Л. М. Давиденко, Т. А. Денисова, О. М. Джужа та ін.]. – Х. : Золота миля, 2012. – С. 135–143.
9. Злочини у сфері охорони здоров’я населення: сучасні проблеми протидії : аналіт. довідка Міжвід. наук.-досл. центру з проблем боротьби з орг. злоч. (вих. № 295). – 38 с.
10. Бахин В. П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962–2002) / В. П. Бахин. – К. 2002. – 268 с.
11. Тихомиров А. В. Медицинское право : практ. пособ. / А. В. Тихомиров. – М. : Изд-во «Статут», 1998. – 418 с.
12. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19 листоп. 1992 р. № 2801-ХІІ / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2801-12.
13. Стрельченко О. Г. Природа адміністративних послуг у сфері охорони здоровя / О. Г. Стрельченко // Наука і правоохорона. – 2012. – № 3 (17). – С. 107–111.
14. Ціборовський О. М. Шляхи систематизації законодавства України у сфері охорони здоров’я / О. М. Ціборовський, С. В. Істомін, В. М. Сорока. – К. : УІСД, 2011. – 72 с.
15. Тарбагаев А. Н. Место уголовно-правового отношения в механизме реализации уголовной ответственности / А. Н. Тарбагаев // Совершенствование уголовного законодательства и практики его применения : Межвуз. сб. – Красноярск : Изд-во Красноярского ун-та, 1989. – С. 39–46.
16. Гальперин И. М. Уголовная политика и уголовное законодательство // Основные направления борьбы с преступностью : сб. ст./ Под ред. И. М. Гальперина, В. И. Курляндского. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 53–55.
17. Кузнецова Н. Ф. Преступление и преступность: монография / Н. Ф. Кузнецова. – М. : Изд-во МГУ, 1969. – 232 с.
18. Відповідальність за передбачені Розділом ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України злочини у сфері професійної діяльності медичних працівників та спеціальні види тілесних ушкоджень : монографія / О. Ф. Бантишев, В. О. Глушков, О. В. Копан, С. А. Кузьмін [та ін] ; [за заг. ред. В. О. Глушкова]. – К. : МНДЦ при РНБО України, 2011. – 137 с.
19. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник [для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти] / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; [За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація.]. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
20. Джужа О. М. Запобігання поширенню СНІДу правовими засобами (правовий, кримінологічний і кримінально-виконавчий аспекти) : монографія / О. М. Джужа. – К. : Укр. акад. внутр. справ. 1994. – 192 с.
21. Черніков Є. Суспільна небезпечність та протиправність неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником, як об’єктивні ознаки злочину / Є. Черніков // Вісник прокуратури. – 2012. – № 7 (133). – С. 77–81.
22. Юрченко О. М. Злочини проти життя і здоров’я особи. Науково-практичний коментар до Розділу ІІ Особливої частини Кримінального кодексу України / О. М. Юрченко, О. Ф. Бантишев, С. А. Кузьмін. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2013. – 176 с.
23. Грандо А. А. Врачебная етика : пособие / А. А. Грандо, С. А. Грандо. – К. : РИА «Триумф», 1994. – 256 с. : ил.
24. Словарь основных терминов судебно-медицинской, судебно-психиатрической и судебно-психологической экспертиз / М. И. Авдеев, И. В. Виноградов, И. Н. Боброва, С. Н. Шишкин, М. М. Кочетков и др. – М. : ВНИИСЭ, 1996. – 118 с.
25. Ігнатов О. М. Насильницькі злочини, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ України: кримінологічна характеристика, детермінація та попередження : монографія / О. М. Ігнатов. – Х. : ТОВ «Вид-во «Формат Плюс», 2008. – 296 с.
26. Курс советского уголовного права : Часть Особенная / [ под. ред. проф. Н. А. Беляева, М. Д. Шаргородского]. – Л. : Изд. ЛГУ им. А. А. Жданова, 1973. – Т. 3. – 836 с.
27. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г. В. Тимейко. – Ростов, 1977. – 216 с.
28. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
29. Зелинский А. Ф. Криминальная психология : учеб. пособ. / А. Ф. Зелинский. – К. : Юринком Унтер, 1999. – 240 с.
30. Сорокина Т. С. История медицины : учебник : [в 2-х т.] / Т. С. Сорокина. – М. : РУДН, 1992. – Т. 2. – 387 с., ил., табл, схемы, библиогр.
31. Верхатський С. А. Історія медицини : навч. посіб. / С. А. Верхатський, П. Ю. Заблудовський. – [4-е вид., випр. і допов.]. – К. : Вища шк., 1991. – 431 с. : іл.
32. Покровский В. В. Эпидемиология и профилактика ВИЧ-инфекции и СПИДа / В. В. Покровский. – М. : Медицина, 1996. – 248 с.
33. В роддоме Мариуполя троих младенцев заразили ВИЧ (Украина). REGNUM-Беларусь. Новости. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// belarus.regnum.ru/news/499670.html.
34. Покровский В. В. ВИЧ-ИНФЕКЦИЯ: клиника, диагностика и лечение / В. В. Покровский, Т. Н. Ермак, В. В. Беляева, О. Г. Юдин ; [под общей ред. В. В. Покровского]. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 2000. – 496 с.
35. Уголовное Уложеніе Высочайше утвержденное 22 марта 1903 г. Изданіе Сенатской типографіи. – С.–ПЕРЕРБУРГ, Сенатская типографія, 1903. – 144 с.
36. Комментарий УК РСФСР / Юрид. изд. НКЮССР. – М., 1946. – 340 с.
37. Уголовный кодекс Украинской ССР : Офиц. текст с изм. и доп. по состоянию на 1 июня 1983 г. – К. : Политиздат Украины, 1983. – 215 с.
38. Глушков В. А. Ответственность за преступления в области здравоохранения : монография / В. А. Глушков. – К. : Вища школа, 1987. –199 с.
39. Про внесення доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 25 листоп. 1987 р. № 4981-XI // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1987. – № 49. – Ст. 1008.
40. Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення : Закон України від 12 груд. 1991 р. № 1972-ХІІ / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1972-12.
41. Кримінальний кодекс України : офіц. текст. – К. : Вид. „Право”, 2001. – 174 с.
42. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика України : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08. “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / П. Л. Фріс ; НАВС. – К., 2005. – 35 с.
43. Уголовный кодекс Республики Беларусь 9 июля 1999 г. № 275-З / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.tamby.info/kodeks/yk.htm.
44. Уголовный кодекс Республики Армения : принят 18 апреля 2003 г. / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=1349&lang=rus.
45. Уголовный кодекс Республики Таджикистан от 21 мая 1998 г. / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14346/preview.
46. Уголовный кодекс Российской Федерации от 13 июня 1996 г. № 63-ФЗ (принят ГД ФС РФ 24 мая 1996 г.) (действующая редакция) / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.consultant.ru/popular/ukrf/.
47. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики от 31 января 2005 г. / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14108/preview.
48. Уголовный кодекс Республики Абхазия / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.abkhaziagov.org/ru/state/org/law/detail.php?ID=25458.
49. Уголовный кодекс Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167-I / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.zakon.kz/211944-ugolovnyjj-kodeks-rk-2011.html.
50. Уголовный кодекс Республики Молдова № 985 от 18 апреля 2002 г. / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://lex.justice.md/viewdoc.php?action=view&view=doc&id=3312&lang.
51. Уголовный кодекс Кыргызской Республики от 1 октября 1997 года № 68 / [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://anticorr.mvd.kg/index.php?option=com_content&view=article.
52. Карагезян Г. Г. Ответственность за преступления, совершённые вследствие ненадлежащего исполнения лицом своих профессиональных обязанностей : автореф. дис. ... канд. юр. наук : 12.00.08 / Г. Г. Карагезян. – M., 2009. – 20 с.
53. Червяк П. І. Медична енциклопедія / П. І. Червяк. – К. : Вид. центр „Просвіта”, 2001. – 1024 с.
54. Пархоменко В. В. Понятие и характеристика преступлений в сфере медицинского обслуживания населения / В. В. Пархоменко // Теоритичні та прикладні проблеми сучасного кримінального права : матеріали ІІ міжнар. наук.-прак. конф. (м. Луганськ, 19–20 квіт. 2012 р.) / Упоряд. : Є. О. Письменний, Г. Ю. Старовойтова ; МВС України, Луган. держ. ун-т. внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – С. 397–400.
55. Офіційний сайт МВС України. Статистична звітність МВС України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://mvs.gov.ua/.
56. В Украине уровень больных СПИДом превышает эпидемический порог в 2–3 раза [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://korrespondent.net/tech/health/1324972-v-ukraine-uroven-bolnyh-spidom-prevyshaet-epidemicheskij-porog-v-2-3-raza-klyuev.
57. Заробітна плата лікарів в Україні у 8 разів менша, ніж у Чехії /
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://mojazarplata.com.ua/ua/main/zarobitok/news/zarplata-likariv.
58. Джужа О. М. Стислий словник кримінологічних термінів : навч. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, Т. А. Третьякова ; [під заг. ред. О. М. Джужи]. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 55 с.
59. Ющук Н. Д. Эпидемиология : учеб. пособ. / Ющук Н. Д., Жогова М. А., Бушева В. В., Колесова В. Н. – М. : Медицина, 1993. – 336 с.
60. Кузьмін С. А. Теорія держави та права в питаннях та відповідях : посібник / С. А. Кузьмін, Д. М. Карпенко. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – 128 с.
61. Пикуров Н. И. Квалификация следователем преступлений со смешанной противоправностью : учеб. пособ. / Н. И. Пикуров. – Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1988. – 56 с.
62. Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень : підручник / М. Т. Білуха. – К. : АБУ, 2002. – 480 с.
63. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник / В. М. Шейко, Н. М. Кушнаренко. – К. : Знання, 2006. – 307 с.
64. Калюжний Р. А. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / Р. А. Калюжний, С. М. Тимченко, Н. М. Пархоменко, С. М. Легуша. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007. – 296 с.
65. Романчиков В. І. Основи наукових досліджень : навч.¬ посіб. / В. І. Романчиков. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 254 с.
66. Порівняльн¬е правознавс¬тво : курс лекцій / Л. В. Голяк, А. С. Мацко, О. В. Тюріна. – К. : МАУП, 2004. – 200 с.
67. Заруба В. М. Історія держави і права України : навч. посіб. [для студентів вищих навч. закладів] / В. М. Заруба ; Дніпр. держ. ун-т внутр. справ. Кафедра теорії та історії держави і права. – К. :Істина, 2006. – 416 с.
68. Брагин А. П. Российское уголовное право : учеб.-метод. комплекс / А. П. Брагин. – М. : ЕАОИ, 2008. – 426 с.
69. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений / Б. А. Куринов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 184 с.
70. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права / М. Й. Коржанський – К. : ТОВ „Генеза”, 1999. – 207 с.
71. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений / Б. А. Куринов. – М. : Изд-во МГУ, 1976. – 182 с.
72. Пионтковский А. А. Вопросы Общей части уголовного права в практике судебно-прокурорских органов / А. А. Пионтковский. – М. : Госюриздат, 1954. – 131 с.
73. Советское уголовное право. Часть Особенная. – М. , „Юрид. лит.”, 1983. – 576 с.
74. Бантишев О. Ф. Проблеми визначення форми вини у злочинах із змішаною протиправністю, пов’язаних з порушенням нормативно-встановлених правил / Бантишев О. Ф., Кузьмін С. А. // Б-ба з орг. злоч. і корупцією (теорія і практика) : наук.-практ. журнал Міжвід. наук.-досл. центру з проблем б-би з орг. злоч. при РНБО України. – 2009. – № 21. – С. 165–169.
75. Коржанський М. Й. Уголовне право України. Загальна частина : курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К. : Наук. думка, 1996. – 334 с.
76. Дудоров О. Специфіка юридичної помилки при вчинені злочинів зі змішаною протиправністю / О. Дудоров // Право України. – 2011. – № 9. – С. 82–91.
77. Волошин В. О. Визначення невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя особи як кваліфікаційна ознака, що відмежовує злочинне діяння із зараження нею від інших злочинів. / В. О. Волошин, С. А. Кузьмін // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : [наук.-практич. журнал.]. – 2010. – № 22. – С. 146–151.
78. Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД : Наказ Міністерства охорони здоров’я від 25 трав. 2000 р. № 120 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0821-00.
79. Про профілактику внутрішньолікарнянного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією : Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 14 листоп. 2001 р. № 550 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.diklz.gov.ua/document/nakaz-ministerstva-okhoroni-zdorovya-ukraini-vid-09072010-550-pro-zabezpechennya-dostupnost.
80. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая / Ф. Г. Бурчак, И. П. Лановенко, А. М. Яковлева [и др.] ; [под ред. Ф. Г. Бурчака] ; АН УССР, Ин-т государства и права. – К. : Наук. думка, 1985. – 447 с.
81. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 239 с.
82. Тарарухин С. А. Квалификация преступлений в следственной и судебной практике / С. А. Татарухин. – К. : „Юринком”, 1995. – 208 с.
83. Музика А. А. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія / А. А. Музика, Є. В. Лащук. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 192 с.
84. Ємельянов В. П. Дискусійні питання щодо визначення об’єкту злочину у кримінально-правовій науці / В. П. Ємельянов // Б-ба з орг. злоч. і корупцією (теорія і практика) : [наук.-практ. журнал]. – 2007. – № 16. – С. 172–181.
85. Меньшагин В. Д. Советское уголовное право. Общая часть : [учебник] / [В. Д. Меньшагин, Н. В. Дурманова, Г. А. Кригер и др.] ; Под ред. проф. В. Д. Меньшагина, проф. Н. В. Дурмановой. – М. : МГУ, 1969. – 458 с.
86. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г. П. Новоселов. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 208 с.
87. Трайнин А. М. Общее учение о составе преступления / А. М. Трайнин. – М. : Госюриздад, 1957. – 363 с.
88. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М. : Юрид. лит., 1960. – 228 с.
89. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Н. И. Коржанский. – Волгоград : РИО ВШ МВД СССР, 1976. – 120 с.
90. Матышевский П. С. Ответственность за преступления против социалистической собственности / П. С. Матышевский. – Киев : Вища школа, 1983. – 175 с.
91. Советское уголовное право. Общая часть / Борзенков Г. Н., Дурманов Н. Д., Красиков Ю. А. [и др.] ; [под ред. Г. А. Кригера, Б. А. Куринова, Ю. М. Ткачевского]. – М. : Изд-во Москов. ун-та, 1981. – 517 с.
92. Курс советского уголовного права (Общая часть) / [Под ред. проф. Н. А. Беляева, проф. М. Д. Шаргородского]. – Л. : Изд. Ленинград. ун-та, 1968. – Т. 1. – 646 с.
93. Пионтковский А. А. Курс советского уголовного права : [в 6 т.] / А. А. Пиантковский. – М. : Наука, 1970. – Т. ІІ. Преступление. – 516 с.
94. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины : проблемы теории и развития законодательства / С. Б. Гавриш. – Харьков, 1994. – 640 с.
95. Матишевський П. С. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. [для студ. юрид. вузів і фак-тів] / П. С. Матишевський. – К. : “А.С.К.”, 2001. – 347 с.
96. Кистяковский А. О. Элементарный учебник Общего уголовного права : [съ подробнымъ изложеніемъ началъ русского уголовного законодательства] : часть Общая / А. О. Кистяковский. – [3-е изд.]. – Киев : Изданіе Книгопродавца Издателя Ф. А. Іогансона, 1891. – 750 с.
97. Новий тлумачний словник Кримінального права України (Загальна частина) / О. Ф. Бантишев, М. М. Гуменюк, О. О. Климчук, С. Л. Фальченко. – К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2011. – 157 с.
98. Российское уголовное право. Общая часть : учебник. – М. : Изд-во «Спарк», 1997. – 454 с.
99. Бантишев О. Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України (проблеми кваліфікації) : монографія / О. Ф. Бантишев. – К. : Вид-во НА СБ України, 2001. – 122 с.
100. Александров Ю. В. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [вид. 3-тє, переробл. та допов.]. – К. : Юрид. думка, 2004. – 352 с.
101. Александров Ю. В. Кримінальне право України : Заг. частина : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. : МАУП, 2004. – 328 с.
102. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Відп. ред. : В. Ф. Бойко та ін.]. – [6-те вид., допов.]. – К. : А. С. К., 2000. – 1120 с.
103. Уголовное право России. Практический курс : учеб.-практ. пособ.: [учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности «Юриспруденция»] / Адельханян Р. А., Аминов Д. И. Боков А. В. и др. ; [под общ. ред. Р. А. Адельханяна ; под наук. ред. А. В. Наумова]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Вольтерс Клувер, 2004. – 752 с.
104. Бантишев О. Ф. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Загальна частина / О. Ф. Бантишев, С. А. Кузьмін. : ПАЛИВОДА. А. В., 2010. – 336 с. (Серія “Науково-практичний коментар”).
105. Чернишова Н. В. Кримінальне право України : тези лекцій / Н. В. Чернишова, М. В. Володько, М. А. Хазін. – К. : Наук. думка, 1994. – 406 с.
106. Александров Ю. В. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Ю. В. Александров, П. П. Андрушко, Г. В. Андрусів [та ін.] ; [за ред. Я. Ю. Кондратьєва, С. С. Яценка]. – К. : Юрінком, 1994. – 798 с.
107. Сташис В. В. Особа під охороною кримінального закону / В. В. Сташис, М. І. Бажанов. – Х. : Право, 1996. – 225 с.
108. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Бойко А. М., Брич Л..П., Грищук В. К., Дудоров О.О. [та ін.] ; [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – [3-тє вид. переробл. та допов.]. – К. : Атіка. 2005. – 1064 с.
109. Кримінальне право України : Особлива частина : [підручник] / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., Є. Л. Стрельцова. – Х. : Одіссей, 2009. – 496 с.
110. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / [Ахметшин Х. М., Беляев А. Е., Борзенков Г. Н. и др.] / под. ред. В. И. Радченко, А. С. Михлина, И. В. Шмарова. – М. : “Вердикт”, 1996. – 647 с.
111. Андрусів Г. В. Кримінальне прово України. Особлива частина : посібник для підготовки іспитів / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев, Б. В. Романюк. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2002. – 292 с.
112. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : [у 2-х ч.] / Під заг. ред. Потебенька М. О., Гончаренка В. Г. – Форум, 2001., Особлива частина. – 942 с.
113. Співак М. В. Правове регулювання адміністративної відповідальності в галузі охорони здоров’я населення : автореф. дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Марина Вікторівна Співак. – К. : НАВС, 2010. – 17 с.
114. Інфекційні і паразитарні хвороби : [в 3 т.] – К. : Здоров’я, 2002. – Т. 2. – 658 с.
115. Бутмангхелидж Ф. Ваше тело просит воды / Ф. Бутмангхелидж ; [пер. с англ. Е. А. Бакушева]. – [4-е изд.]. – Мн. : «Попурри», 2007. – 208 с.
116. Гофман А. Г. Клиническая наркология. Курс лекций / А. Г. Гофман. – М. : Миклош, 2003. – 215 с.
117. Запорожан В. М. Акушерство і гінекологія : підручник : [у 2-х т.] / В. М. Запорожан, М. Р. Цегельскій, Н. М. Рожковська. – Одеса : Одес. держ. мед. ун-т, 2005. – Т. 2. – 402 с.
118. Шувалова Е. П. Ифекционные болезни : учебник / Е. П. Шувалова, М. М. Антонов, Т. В. Антонов [и др.]. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Медицина, 1995. – 656 с.
119. Юридична енциклопедія : [в 6 т.] / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К. : “Укр. енцикл.”. – ISВN 966-7492-00-1
Т. 1 : А – Г. – 1998. – 672 с. : іл.
Т. 2 : Д – Й. – 1999. – 744 с. : іл.
Т. 3 : К –М – 2001. – 792 с. : іл.
Т. 4 : Н – П. – 2002. – 720 с. : іл.
Т. 5 : П–С. – 2003. – 736 с. : іл.
Т. 6 : Т – Я. – 2004. – 768 с. : іл.
120. Зеркалов Д. В. Безпека життєдіяльності. Словник-довідник : навч. посіб. / Д. В. Зеркалов. – К. : Основа, 2011. – 168 с.
121. Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, О. О. Яковенко. – К. : Текст, 2006. – 256 с.
122. Охорона праці. Терміни та визначення основних понять : Державний стандарт України ДСТУ 2293-99 ДСТУ 2293-99 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://document.ua/ohorona-praci.-termini-ta-viznachennja-osnovnih-ponjat-nor9018.html.
123. Коментар до Конституції України / В. Б. Авер’янов, В. Ф. Бойко, В. І. Борденюк [та ін]. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.
124. Кудрявцев В. Н. К вопросу о соотношении объекта и предмета преступления / В. Н. Кудрявцев // Сов. гос-во и право. – 1951. – № 8. –
С. 53–59.
125. Советское уголовное право. Общая часть : учебник / под ред. проф. В. Д. Меньшагина, проф. Н. Д. Дурманова, проф. Г. А. Кригера, проф. В. Н. Кудрявцева. – М. : Изд. Москов. гос. ун-та, 1974. – 445 с.
126. Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони : монографія / Є. В. Фесенко. – К. : Атіка, 2004. – 280 с.
127. Медведєв В. С. Психологія злочинної діяльності : навч. посіб. / В. С. Медведєв. – К. : Атіка, 2012. – 204 с.
128. Борисов Л. Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология: учебник / Л. Б. Борисов. – М. : ООО “Медицинское информационное агенство”, 2005. – 736 с.
129. Теорія держави та права : [підручник] / Є. О. Гіда, Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний та ін. ; [за заг. ред. Є. О. Гіди]. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. – 576 с.
130. Про захист населення від інфекційних хвороб : Закон України від 6 квіт. 2000 р. № 1645-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 29. – Ст. 228. – 21 лип.
131. Інфекційні і паразитарні хвороби : [в 3 т.] – К. : Здоров’я, 2001. – Т. 1. – 856 с.
132. Энциклопедический справочник для военных фельдшеров / гл. ред. Н. И. Завалишин. – М. : Военное изд-во Министерства обороны Союза ССР, 1953. – 1696 с.
133. Інфекційні хвороби : підручник / М. Б. Тітов, Б. А. Герасимчук, Л. Ю. Шевченко та ін. ; [за ред. М. Б. Тітова]. – К. : Вища шк., 1995. – 567 с.
134. Поротяев А. И. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология : [учебник] / А. И. Поротяев, С. А. Бабичев. – СП. : “Спец. лит”, 1998. – 592 с.
135. Медицинская микробиология / А. З. Байчурина, Г. Х. Гильманова, В. Е. Григорьев и др. ; [Гл. ред. В. И. Покровский, О. К. Поздеев]. – М. : ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1998 р. – 1200 с.
136. Терапевтическая стоматология детского возраста / [авт. кол. Л. А. Хоменко, Ю. Б. Чайковский, А. В. Савичук, Е. И. Остапко и др.]; под ред. проф. Л. А. Хоменко. – [2-е изд., доп. и перераб.]. К. : «Книга плюс», 2010. – 804 с.
137. Каулірчук В. Є. Клінічна імунологія та алергологія / В. Є. Кауліччук, Л. В. Ковальчук. – Вінниця : НАВА КНИГА, 2006. – 528 с.
138. Скляров С. В. Неопределенность понятия и однозначность нормы [Электронный ресурс] / С. В. Скляров // Правосудие в Восточной Сибири. – 2002. – № 1–2. Режим доступа :
http://www.law.edu.ru/dok/dokument/asp?docID=1135011.
139. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
140. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 352 с.
141. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України : за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січ. 1997 р. / За редакцією В. Ф. Бойка, Я. Ю. Кондратьєва, С. С. Яценка. – К. : Юрінком, 1997. – 960 с.
142. Корнієнко Є. В. Кримінально-правова характеристика зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Євгенія Вікторівна Корнієнко. – Київ, 2013. – 19 с.
143. Фаргиев И. А. Уголовно-правовые и криминологические основы учения о потерпевшем / И. А. Фаргиев / под. ред. д.ю.н. проф. А. И. Чучаева. – СПб. Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс». 2009. – 338 с.
144. Кузьмін С. А. Кримінальна відповідальність учасників організованих груп корисливо-насильницької спрямованості : монографія / С. А. Кузьмін. – К. : ПАЛИВОДА. А. В., 2011. – 132 с.
145. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, С. Л. Лисенков та ін. ; [За ред. В. В. Копєйчикова]. – [стер. вид.]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
146. Таганцев Н. С. Русское уголовное право: лекции. Часть Общая : [в 2 т.] / Н. С. Таганцев. – М. : Наука, 1994. – Т. 1. – 380 с.
147. Сенаторов М. Поняття потерпілого від злочину в кримінальному праві / М. Сенаторов // Вісник Акад. правових наук. – Харків, 2003. – № 1. – С. 202–210.
148. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; [за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – [4-те вид., переробл. і допов.]. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
149. Дагель П. С. Потерпевший в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Потерпевший от преступления: тематический сборник. – Владивосток, 1974. – Т. 85. – С. 18–20.
150. Фесенко Є. Цінність, як об’єкт злочину / Є. Фесенко // Право України. – 1999. – № 6. – С. 75–79.
151. Джужа О. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та практичний аспекти) : навч. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1994. – 51 с.
152. Бантишев О. Ф. Судові та правоохоронні органи України : посіб. [для підготовки до іспитів] / О. Ф. Бантишев, С. А. Кузьмін, К. В. Колосова ; [під заг. ред. Б. В. Романюка]. – [2-е вид., допов. та перероб.]. – К. : Паливода А. В., 2010. – 224 с.
153. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності : Закон України від 15 квіт. 2008 р. № 270-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2008. – № 24. – Ст. 236.154. Воробей П. А. Завдання і дія кримінального закону / Воробей П. А., Коржанський М. Й., Щупаковський В. М. – К. : Вид-во “Генеза”, 1997. – 157 с.
155. Бантишев О. Загальна характеристика сучасного кримінального законодавства Республіки Вірменія / О. Бантишев, С. Кузьмін, І. Зозуля // Юрид. радник : всеукр. правовий журнал. – Харків : Страйд, 2009. – № 6 (32). – С. 82–86.
156. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л. : Изд-во ЛГУ им. Жданова., 1979. – 108 с.
157. Бантишев О. Ф. Протидія терористичній діяльності в Україні (сучасні кримінально-правові проблеми) : монографія / О. Ф. Бантишев, О. В. Шамара, С. А. Кузьмін. – К. : МНДЦ при РНБО України, 2009. – 176 с.
158. Романюк Б. В. Основні напрями удосконалення законодавства про застосування кримінальних покарань та адміністративних стягнень у вигляді штрафу : [тези доповіді] / Б. В. Романюк // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України : ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. Серія : Юрид. науки, (Хмельницький, 19 листоп. 2010 р.) / Держ. прикордон. служба України. Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький : Вид-во НАДПСУ, 2010. – С. 140–143.
159. Цивільний кодекс України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.
160. Ткач І. В. Відшкодування державою шкоди, завданої злочином : [тези доповіді] / І. В. Ткач // Україна. 20 років незалежності : матеріали Міжн. наук.-практ. конф. / Вісник Акад. адвокатури України. – К. : Академія адвокатури України, 2011. – С. 251–253.
161. Уголовный кодекс Швейцарии / [науч. ред., предислов. и перевод з нем. А. В. Серебряковой]. – М. : Изд-во Юр. Цент Пресс, 2002. – 350 с.
162. Європейська конвенція щодо відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів від 24 листоп. 1983 р. (ETS N 116) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_319.
163. Кузнецов В. В. Кримінальне право України : [посіб. для підготовки до іспитів] / В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко ; [за заг. ред. д. ю. н. проф. О. М. Джужи]. – [2-ге вид., доповн. та перероб.]. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2007. – 300 с.
164. Михлин А. С. Последствия преступления / А. С. Михлин. – М. : Юрид. лит., 1969. – 104 с.
165. Концевич І. О. Судова медицина : підруч. [для студентів мед. вузів] / І. О. Концевич, Б.В. Михайличенко та ін. ; [за ред. І. О. Концевич, Б. В. Михайличенка]. – К. : МП „Леся”, 1997. – 656 с.
166. Филимонов В. Объект преступления и последствия преступления / В. Филимонов // Уголовное право : науч.-практ. журнал. – М. : АНО “Юрид. программы”, 2010. – № 3. – С. 67–72.
167. Церетели Т. В. Причинная связь в уголовном праве / Т. В. Церетели. М. : Гос. изд-во юрид. лит. – 382 с.
168. Ярмыш Н. Н. К вопросу о причинной связи в преступлениях против жизни и здоровья / Н. Н. Ярмыш // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : матеріали наук.-практ. конф. (Харків, 22–23 квіт. 2004 р.). – С. 51–54
169. Светлов А. Я. Ответственность за должностные преступления : монография / А. Я. Светлов. – К. Наук. думка, 1978. – 304 с.
170. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів : [навч. посіб.] / М. Й. Коржанський. – [вид. 2-ге.]. – К. : Атака, 2002. – 640 с.
171. Бантишев О. Ф. Злочини у сфері службової діяльності (питання кваліфікації) : [навч. посіб.] / О. Ф. Бантишев. – К. : МАУП, 2002. – 128 с.
172. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Ю. В. Грачева, Л. Д., Ермакова [и др.]; [отв. ред. А. И. Рарог]. – [6-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Проспект, 2009. – 704 с.
173. Колесник В. А. Судова медицина та судова психіатрія : навч. посіб. / В. А. Колесник. – К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2007. – 195 с.
174. Михайличенко Б. В. Судова стоматологія : підруч. [для студ. стомат. фак-тів мед. вузів] / Б. В. Михайличенко. – К. : „МП Леся”, 2004. – 352 с.
175. Черенько М. П. Загальна хірургія з анестезією, основами реанімації та догляду за хворими : підручник / М. П. Черенько, Ж. М. Ваврик [та ін.]. – К. : Здоров’я, 2000. – 618 с.
176. Епідеміолог