КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ПРОВЕДЕННЯ АБОРТУ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

На правах рукопису

Павленко Ірина Володимирівна

УДК 343.621

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ПРОВЕДЕННЯ АБОРТУ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Осадчий Володимир Іванович
доктор юридичних наук, професор

Київ - 2013

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВЖИВАНИХ У ДИСЕРТАЦІЇ:

КК – Кримінальний кодекс;
ЦК України – Цивільний кодекс України;
МОЗ України – Міністерство охорони здоров'я України;
КМ України – Кабінет Міністрів України;
УСРР - Українська Соціалістична Радянська Республіка;
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка;
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров'я;
ЄС – Європейський Союз;
СНД – Співдружність Незалежних Держав.

ВСТУП……………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. Генезис кримінального законодавства про відповідальність за проведення аборту…………………………………
14
1.1. Історія вітчизняного законодавства про відповідальність за проведення аборту…………………………………………………………..
14
1.2. Сучасний стан відповідальності за проведення аборту в зарубіжних країнах………………………………………………………………………..
30
Висновки до розділу 1…………………………………………………….... 45
РОЗДІЛ 2. Об'єктивні ознаки незаконного проведення аборту……. 46
2.1. Об'єкт незаконного проведення аборту……………………………... 46
2.2. Об'єктивна сторона незаконного проведення аборту………………. 84
Висновки до розділу 2……………………………………………………… 122
РОЗДІЛ 3. Суб'єктивні ознаки незаконного проведення аборту…… 124
3.1. Суб'єкт незаконного проведення аборту……………………………... 124
3.2. Суб'єктивна сторона незаконного проведення аборту 134
Висновки до розділу 3………………………………………………………. 148
РОЗДІЛ 4. Санкції та призначення покарання за незаконне проведення аборту………………………………………………………….
149
4.1. Санкції за незаконне проведення аборту……………………………… 149
4.2. Призначення покарання за незаконне проведення аборту…………. 165
Висновки до розділу 4……………………………………………………… 171
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………... 177
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….. 196

ВСТУП
Актуальність теми. Конституція України проголошує, що життя і здоров'я людини є найвищими соціальними цінностями. Саме тому для їх забезпечення держава вживає різнобічних заходів, в тому числі й кримінально-правову охорону. Одним з проявів такої охорони є заборона незаконного проведення аборту. В медицині розрізняють аборт як мимовільне переривання вагітності, що не залежить від волі жінки і аборт як штучне переривання вагітності, що проводиться за бажанням жінки. З точки зору кримінального права саме останній вид аборту і становить інтерес у випадках його незаконності.
В Україні, відповідно до законодавства (ст.281 ЦК України та ст.50 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»), жінка має право на штучне переривання вагітності. Так, операція штучного переривання вагітності може бути проведена лише за бажанням жінки в акредитованих закладах охорони здоров’я при вагітності строком не більше 12 тижнів. За наявності певних медичних та немедичних підстав штучне переривання вагітності може бути проведене при вагітності від 12 до 22 тижнів.
Офіційна статистика свідчить, що жінки активно використовують надане їм право на штучне переривання вагітності. Згідно з офіційними даними МОЗ України, у 1990 р. було проведено 1019 тис. абортів, у 1995 р. – 740 тис., у 2000р. – 434 тис., у 2003 р. – 316 тис., у 2004 р. – 289 тис., у 2005 р. – 264 тис., у 2006 р. – 230, у 2007 р. – 225 тис., у 2008 р. – 217 тис., у 2009 р. – 195 тис., у 2010 р. – 177 тис., у 2011 р. – 169 тис. Як видно, незважаючи на тенденцію до зниження, рівень штучного переривання вагітності в Україні залишається високим.
Для подолання проблем в репродуктивній сфері, в тому числі й для зниження частоти штучного переривання вагітності, в Україні була прийнята Концепція Державної програми «Репродуктивне здоров'я нації на 2006–2015 роки», затверджена розпорядженням КМ України №244-р від 27.04.2006 року. В Програмі констатується, що однією з основних проблем у сфері репродуктивного здоров'я, серед інших, є високий рівень штучного переривання вагітності. Так, штучне переривання вагітності та пов'язані з ним ускладнення призводять до смерті майже кожної десятої жінки, чому можна було запобігти. Спостерігається й несприятлива тенденція до збільшення кількості випадків штучного переривання вагітності у вперше вагітних, що призводить до високого рівня захворюваності та ризику безплідності у жінок.
Особливу небезпеку для здоров'я чи навіть життя становлять аборти, проведені всупереч їх нормативно визначеним умовам та/або порядку. І хоча їх кількість незначна (за даними Державної судової адміністрації України та Єдиного державного реєстру судових рішень в період з 2003 р. по 2012 р. судами України було розглянуто 14 кримінальних справ про незаконний аборт) , тим не менш, саме вони становлять підвищену небезпеку. Тому, з метою належного забезпечення здоров’я та життя вагітної жінки, умови та порядок проведення штучного переривання вагітності взято під кримінально-правову охорону – в ст.134 КК України встановлена відповідальність за незаконне проведення аборту.
Рівень цієї кримінально-правової охорони повною мірою задовільним визнати не можна. На це неодноразово і раніше звертали увагу дослідники в своїх наукових працях. Так, на дисертаційному рівні питання незаконного проведення аборту досліджувалися в роботах М.Б.Фішмана (Львів, 1950 р.) та Т.А.Лаврентьєвої (Саратов, 1974 р.). Однак, слід зважати на те, що кримінальне законодавство з тих пір зазнало змін, в тому числі й в частині незаконного проведення аборту. Тому досліджуване питання потребує нового наукового осмислення в контексті чинної кримінально-правової заборони незаконного проведення аборту.
В сучасних умовах питання незаконного проведення аборту також розглядалися на рівні дисертацій. Зокрема, в 2004 р. в Російській Федерації була захищена дисертація Л.А. Лозанович «Незаконне проведення аборту: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти»; в 2011 р. в Україні - дисертація К.О.Черевка «Кримінально-правова характеристика незаконного проведення аборту».
Однак в своїй дисертації К.О. Черевко побіжно розглянув питання ретроспективи кримінально-правових норм про відповідальність за аборт, обмежившись відносно невеликим періодом – з 1832 р. по теперішній час. А між тим, низка документів більш раннього періоду, які були чинними на території сучасної України, і які містили норми про відповідальність за плодозгін, залишилися поза увагою автора. Їх аналіз дозволив би комплексно дослідити закономірності розвитку кримінального законодавства про відповідальність за аборт.
Також поза увагою К.О. Черевка залишилося питання щодо співвідношення понять «аборт» та «переривання вагітності». Їх з'ясування сприяло б вдосконаленню питань кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту.
Крім того, в своїх дисертаціях обидва автори - Л.А. Лозанович та К.О.Черевко - об'єктом незаконного проведення аборту визнають здоров'я жінки. Однак, проводячи незаконний аборт, винний, перш за все, посягає на встановлені державою умови та/або порядок проведення аборту. Тому, на відміну від позиції названих авторів, пропонуються інші погляди у питаннях розуміння безпосереднього об'єкта незаконного аборту, теоретичної моделі поняття життєздатності плоду як передумови його кримінально-правової охорони.
Насамкінець, К.О. Черевко не торкався питань призначення покарання за незаконне проведення аборту. Судова ж практика призначення покарань за ст.134 КК України свідчить про окремі невідповідності її загальним засадам.
В роботах І.В.Грін, Н.С.Лапшиної, М.Ф.Леві, Г.Ю.Маннса, Г.А.Мендельсона, С.П.Мокринського, С.А.Томіліна, М.К.Шрейдера, З.А.Вишинської, В.О.Глушкова, І.І.Гореліка, М.І.Загороднікова, О.І.Коробєєва, А.М.Красікова, В.М.Куца, В.Д.Меньшагіна, А.А.Піонтковського, А.Н.Попова, Г.В.Чеботарьової, М.Д.Шаргородського питання щодо незаконного проведення аборту також розглядалось. Але лише в рамках дослідження загальних проблем кримінально-правової охорони життя або здоров'я. Автори цих досліджень зробили вагомий науковий внесок у забезпечення належної кримінально-правової охорони здоров’я та життя вагітної жінки. Проте, слід враховувати, що більшість названих авторів працювали над цими питаннями ще у дореволюційний та радянський періоди, коли підходи до питань відповідальності за незаконне проведення аборту відрізнялися від сьогоднішніх. Крім того, низка положень щодо питань відповідальності за незаконний аборт в роботах цих авторів різниться. Саме тому проблемні аспекти незаконного проведення аборту потребують нового осмислення в сучасних умовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до Концепції Державної програми «Репродуктивне здоров'я нації на 2006–2015 роки», затвердженої розпорядженням КМ України від 27.04.2006 р. №244-р, у межах досліджень теми «Проблеми реформування кримінального законодавства України», що проводяться на факультеті соціології і права НТУУ «КПІ». Тема дисертації була затверджена Вченою радою факультету соціології і права НТУУ «КПІ» 11.02.2010 р. (протокол № 5).
Науковим підґрунтям дисертації є загальнотеоретичні праці з кримінального права таких вчених-юристів, як М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.О.Глушков, В.К.Грищук, Н.О.Гуторова, П.С.Дагель, В.П.Ємельянов, М.Й.Коржанський, Д.П.Котов, В.М.Кудрявцев, Н.Ф.Кузнєцова, В.М.Куц, Г.А.Кригер, Є.В.Лащук, О.Е.Лейст, М.І.Мельник, В.А.Мисливий, А.А.Музика, В.О.Навроцький, Б.С.Нікіфоров, В.І.Осадчий, М.І.Панов, В.М.Попович, А.В.Савченко, Є.Л.Стрельцов, М.С.Таганцев, В.Я.Тацій, В.П.Тихий, А.Н.Трайнін, В.О.Туляков, Є.В.Фесенко, П.Л.Фріс, М.І.Хавронюк, Н.М.Ярмиш та інших.
Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є комплексна наукова розробка питань кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту та формування пропозицій щодо вдосконалення ст.134 КК України, практики її застосування. Для з'ясування та конкретизації мети перед дисертантом поставлені наступні задачі:
– показати історичний генезис кримінальної відповідальності за проведення аборту на українських землях;
– здійснити порівняльний аналіз норм зарубіжного та вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність за незаконний аборт;
– проаналізувати наукові позиції українських та зарубіжних вчених щодо незаконного проведення аборту та виокремити невирішені питання щодо кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту;
– дати характеристику об’єктивних та суб’єктивних ознак злочину, відповідальність за який передбачена ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КК України;
– дослідити санкції норм про відповідальність за незаконне проведення аборту та вивчити судову практику їх застосування;
– розробити пропозиції щодо удосконалення кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту.
Об'єкт дослідження – кримінальна відповідальність за злочини проти здоров'я.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за незаконне проведення аборту.
Методи дослідження обрані з огляду на поставлені мету, задачі, а також об'єкт та предмет дослідження. В процесі роботи використовувались різноманітні методи дослідження. За допомогою історико-правового методу простежено історичні етапи генези кримінальної відповідальності за аборт на українських землях (підрозділ 1.1). Компаративістський метод дослідження дав змогу порівняти норми кримінального законодавства зарубіжних країн (Республіка Австрія, Азербайджанська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Білорусь, Грузія, Естонська Республіка, Держава Ізраїль, Королівство Іспанія, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Киргизька Республіка, Китайська Народна Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Молдова, Республіка Казахстан, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Республіка Туркменістан, Республіка Узбекистан, Королівство Таїланд, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка, Швейцарська Конфедерація, Японська Держава) про відповідальність за аборт зі ст. 134 КК України та виявити положення юридичних конструкцій складу незаконного аборту, які можна запозичити в національне кримінальне законодавство України (підрозділ 1.2). Догматичний метод пізнання використовувався для розкриття окремих понять та положень, зокрема, про визначення законного і незаконного аборту, безплідності; за допомогою цього методу конкретизовано ознаку, яка визначає початок кримінально-правової охорони життя людини, виявлено недоліки чинної редакції ст. 134 КК України, проведено аналіз практики доцільності застосування тих чи інших покарань до осіб, винних у злочині та ін. (розділ 2, підрозділ 4.2). Діалектичний метод та метод системного аналізу дозволили визначити стадії вчинення незаконного аборту, з'ясувати форми вини, порівняти санкції за незаконне проведення аборту (ст. 134 КК України) із санкціями інших норм КК України, в яких прослідковуються аналогічні об'єктивно-суб'єктивні ознаки на предмет їх адекватності та відповідності суспільній небезпечності злочинів (підрозділи 2.2 та 4.1, розділ 3). Соціологічний метод дослідження був використаний у роботі при анкетуванні лікарів-акушерів-гінекологів Ірпінського міського пологового будинку та Київського міського пологового будинку №2, анкетуванні працівників правоохоронних органів та суддів, а також у процесі аналізу соціологічних даних, отриманих іншими фахівцями (підрозділ 3.1). Статистичний метод використовувався при обробці статистичних даних щодо співвідношення кількості абортів до народжень в ретроспективі, аналізі даних щодо смертності після абортів та в інших випадках (підрозділи 1.3 та 2.1).
Нормативною та науково-теоретичною базою дисертації є вітчизняне та зарубіжне законодавство про кримінальну відповідальність за незаконне проведення аборту; нормативно-правові положення законодавчих актів про охорону здоров'я в репродуктивній сфері; нормативно-правові акти МОЗ України, які регулюють питання проведення операції штучного переривання вагітності; наукові праці з кримінального права, загальної теорії права, інших галузей права; пам'ятки права України.
Емпіричну базу дисертації становлять матеріали 14 кримінальних справ, розглянутих судами України в період з 2003 р. по 2012 р.; статистичні дані МОЗ України про кількість проведених абортів в розрізі по роках; статистична звітність Державної судової адміністрації України (2003-2010 рр.) про злочини цієї категорії; узагальнення результатів анкетування 38 лікарів-акушерів-гінекологів про практику проведення ними операцій штучного переривання вагітності; результати анкетування 86 працівників органів внутрішніх справ та суддів щодо конструкцій диспозицій ст.134 КК України та практики їх застосування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація, після прийняття КК України 5 квітня 2001 року, є одним із перших монографічних комплексних наукових досліджень питань кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту. Результатом проведеного дослідження є нові концептуальні положення та висновки, які мають важливе значення для кримінально-правової теорії та юридичної практики, зокрема:
вперше:
- показано генезис законодавства про відповідальність за плодозгін з часів Київської Русі по теперішній час на українських землях; доведено, що норми про відповідальність за незаконне проведення аборту впродовж цього часу змінювались відповідно до розвитку суспільства;
- обґрунтовано позицію, що життєздатність плоду не потребує окремої кримінально-правової охорони, оскільки не існує і не може існувати критеріїв того, з якого моменту внутрішньоутробного розвитку плід набуває такого стану; аргументовано, що життєздатність плоду і початок життя людини – це не тотожні поняття;
- визначено, що предметом незаконного проведення аборту є плід, що знаходиться в утробі жінки;
- встановлено, що можливість застосування правил крайньої необхідності як обставини, що виключає злочинність проведення аборту, є допустимою лише щодо лікарів незалежно від їхньої спеціалізації;
- проведено порівняльне дослідження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, затвердженого Наказом МОЗ України від 19.09.1996р. №291 та Переліку спеціальностей та строків навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів, затвердженого Наказом МОЗ України від 23.02.2005р. №81, внаслідок чого встановлена їх суперечливість в частині регулювання здобуття вищої освіти лікарями-акушерами-гінекологами, у зв'язку з чим до МОЗ України внесена пропозиція узгодити між собою вказані нормативно-правові акти;
- виявлено помилки, які допускають суди при призначенні покарання у кримінальних справах про незаконний аборт;
- обґрунтовано нову редакцію ст.134 КК України;
удосконалено:
- аргументацію про визначення суспільних відносин в галузі медицини, які забезпечують встановлені умови та/або порядок проведення аборту як основного безпосереднього об’єкта незаконного проведення аборту та здоров’я чи життя вагітної жінки як додаткового об'єкта незаконного проведення аборту;
- обґрунтування про недоцільність декриміналізації незаконного аборту;
- положення про момент початку кримінально-правової охорони життя людини, під яким слід розуміти початок пологів, не акцентуючи при цьому увагу на тому, що вони є фізіологічними;
дістали подальшого розвитку:
- положення про обґрунтування заміни терміну «аборт» в ст. 134 КК України на юридичну конструкцію «переривання вагітності за згодою потерпілої» з метою встановлення прямої кримінально-правової заборони проведення переривання вагітності при її терміні понад 22 тижні;
- позиція про те, що діагностика причин безплідності є складним процесом, який іноді може тривати роки, у зв'язку з чим обґрунтовано потребу виключення безплідності з числа наслідків в ч. 2 ст. 134 КК України; випадки видалення внутрішніх статевих органів жіночого організму внаслідок незаконно проведеного аборту слід розглядати як «тяжкі наслідки»;
- положення про об'єднання в окрему главу «Злочини в сфері медичної діяльності» статей 131, 132, 134, 138-145 КК України, в яких передбачена відповідальність за злочини у сфері медичної діяльності в рамках розділу II «Злочини проти життя та здоров'я особи» Особливої частини КК України;
- аргументація щодо розширення кола суб'єктів злочину в ч.1 ст. 134 КК України за рахунок лікарів-акушерів-гінекологів (нині кримінальна відповідальність цих осіб пов'язана з настанням наслідків у виді – тривалого розладу здоров'я, безплідності або смерті потерпілої).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дослідженні висновки та рекомендації можуть бути використані:
1) в правотворчій діяльності – при вдосконаленні норм про відповідальність за незаконне проведення аборту (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 18.12.12 р. №04-19/14-3490; лист Департаменту правового забезпечення та міжнародної діяльності Міністерства охорони здоров'я України від 03.12.2012 р. №3010/2);
2) в науково-дослідній роботі – для подальшої наукової розробки питань про відповідальність за незаконне проведення аборту;
3) в правозастосовній діяльності – у кримінальному провадженні про незаконне проведення аборту (акт впровадження Ірпінського міського суду Київської обл. від 02.11.2012 р., акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 20.11.2012 р.);
4) в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, посібників, начальних програм; при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсів кримінального права, кримінології, кримінального права зарубіжних країн, спецкурсу «Медичне право» (акт впровадження НТУУ «КПІ» від 26.11.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Дні науки ФСП – 2010» (м. Київ, 22-23 квітня 2010 р.), “Актуальні проблеми юридичної науки - 2010”, (м. Київ, 26 листопада 2010 р.), «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави»(м. Київ, 23-24 березня 2011 р.), «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 28-29 квітня 2011 р.) та «Основоположні принципи права як його ціннісні виміри» (м. Київ, 22 травня 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження відображені у дев'яти наукових публікаціях, із яких п'ять - статті у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 218 сторінок, з яких обсяг основного тексту становить 176 сторінок, обсяг додатків – 23 сторінки, обсяг використаних джерел – 19 сторінок (191 найменування).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження кримінальної відповідальності за незаконне проведення аборту (ст. 134 КК України), дозволило дійти до наступних висновків.
1. Проблема аборту в Україні відома з давніх часів. Ставлення до неї визначалось багатьма чинниками: релігійними, моральними, економічними, демографічними, політичними. З часів Київської Русі на українських землях існувала та існує відповідальність за вчинення плодозгону. Виняток - невеликий період - з 1920 р. по 1936 р. – коли радянською владою аборти були легалізовані. Крім того, аж до середини минулого століття був караним і самоаборт.
В зарубіжних країнах кримінальна відповідальність встановлена не за незаконний аборт, а за незаконне переривання вагітності. Вважаємо, що такий підхід розширює межі кримінально-правової охорони здоров'я чи життя вагітної жінки. Саме тому доцільно цей підхід запозичити в національне кримінальне законодавство.
2. Криміналізація незаконного аборту в Україні обумовлена потребою дотримання умов та порядку його проведення, що слугує захисту здоров'я та життя вагітної жінки. Тому основним безпосереднім об'єктом незаконного проведення аборту є суспільні відносини в галузі медицини, які забезпечують вагітній жінці встановлені законом умови та порядок проведення операції штучного переривання вагітності. Додатковим об'єктом незаконного проведення аборту є суспільні відносини, які забезпечують здоров'я або життя жінки.
Предметом незаконного аборту є плід, що знаходиться в утробі жінки. Його життєздатність не означає, що фактом переривання вагітності відбувається посягання на життя. Адже кримінально-правова охорона життя людини починається з моменту початку пологів, які можливі з 22-го тижня вагітності. Штучне переривання вагітності можливе лише до початку пологів, з їх початком посягання на плід є нічим іншим, як посяганням на життя людини.
Згода потерпілої на проведення переривання вагітності є невід'ємною ознакою аборту. Тому, в разі відсутності такої згоди вчинене слід кваліфікувати за ст. 121 КК України або розглядати як стан крайньої необхідності.
3. Встановлено, що об'єктивна сторона злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст. 134 КК України, характеризується: дією, спрямованою на переривання вагітності; наслідком у вигляді перерваної вагітності; причинним зв'язком між дією та перерваною вагітністю. Злочин вважається закінченим з моменту констатації завмирання плоду, тобто перерваної вагітності, та незалежно від факту вигнання/вилучення плоду з організму жінки.
Об'єктивна сторона злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст. 134 КК України характеризується: дією, спрямованою на переривання вагітності; першим наслідком – перерваною вагітністю, який обов'язково тягне наступний наслідок у вигляді тривалого розладу здоров'я, безплідності або смерті потерпілої; подвійним причинним зв'язком - між дією та перерваною вагітністю, та між перерваною вагітністю і тривалим розладом здоров'я, безплідністю або смертю потерпілої.
Аргументовано, що безплідність може бути результатом різних захворювань організму, а не лише незаконно проведеного аборту. Діагностика причин безплідності є складним процесом, який іноді може тривати роки. Тому з метою врахування об'єктивного ставлення в вину цього наслідку, пропонуємо виключити безплідність з числа наслідків в ч.2 ст. 134 КК України. Випадки видалення внутрішніх статевих органів жіночого організму внаслідок незаконного проведеного аборту слід розглядати як «тяжкі наслідки».
Зважаючи на те, що аборт не охоплює переривання вагітності при її терміні понад 22 тижні, рівень суспільної небезпечності якої значно вищий, ніж при аборті, пропонується внести зміни до ст. 134 КК України: замінити термін «аборт» на юридичну конструкцію «переривання вагітності за згодою потерпілої». Це дасть змогу оптимізувати кримінально-правову охорону життя та здоров’я вагітної жінки.
4. Встановлено, що суб’єкт злочину (ч.1 ст.134 КК України) є особа, яка не має спеціальної медичної освіти, за умови, що ця особа - осудна і досягла 16-річного віку. Особи, які мають спеціальну медичну освіту - а це акушери-гінекологи - вправі проводити аборти. Отже, виходячи зі змісту диспозиції ч.1 ст.134 КК України – проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, акушери-гінекологи, навіть при порушенні нормативно визначених умов та/або порядку проведення аборту, не підлягатимуть кримінальній відповідальності за ч.1 ст.134 КК України. А між тим, ці умови та порядок - запорука мінімізації можливого заподіяння шкоди життю чи здоров’ю вагітної жінки. Саме тому з метою створення належної кримінально-правової охорони життя чи здоров’я вагітної жінки необхідно передбачити в ч. 1 ст.134 КК України відповідальність будь-якої фізичної осудної особи, яка досягла 16 років і проводить аборт з порушенням нормативно визначених умов та/або порядку переривання вагітності, в тому числі й тих осіб, що мають спеціальну медичну освіту.
Суб’єктами незаконного проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої (ч.2 ст.134 КК України), можуть бути будь-які фізичні осудні особи, які досягли на момент вчинення злочину 16 років.
5. Доведено, що проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти (ч.1 ст.134 КК України) може бути вчинено з прямим умислом. Проводячи аборт, особа усвідомлює протиправність і суспільну небезпеку вчинюваного нею діяння, передбачає конкретний суспільно небезпечний наслідок - переривання вагітності, та бажає його настання.
Незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої (ч.2 ст.134 КК України), характеризується двома формами вини. Щодо проведення незаконного аборту – прямим умислом, до вказаних наслідків – необережністю. З метою усунення можливих непорозумінь при застосування ч.2 ст.134 КК України запропоновано в її диспозиції зробити вказівку на необережне ставлення до наслідків.
6. Аналізуючи санкції ст.134 КК України, доведено, що вони є адекватними та відповідними об’єктивним проявам, описаним в їх диспозиціях.
Вивчення судової практики застосування ст.134 КК України показало, що суди при призначенні покарання допускають окремі помилки:
– додаткове покарання – позбавлення права займатися медичною діяльністю призначають підсудним особам, діяльність яких жодним чином не пов’язана із законною медичною практикою. Це покарання може призначатись лише тоді, коли незаконне проведення аборту вчиняється особою, яка має право на таку діяльність;
– при винесенні вироку у справах про незаконний аборт обставиною, яка обтяжує покарання, визнають вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала в стані вагітності. Однак аборт неможливий без стану вагітності. Саме тому враховувати вагітність як обставину, що обтяжує покарання, на підставі ч.4 ст. 67 КК України, не слід.
Запропоновано ст.134 КК України викласти в наступній редакції:

Стаття 134. Незаконне переривання вагітності за згодою потерпілої
1. Незаконне переривання вагітності за згодою потерпілої,
карається штрафом від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 100 до 240 годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років.
2. Те ж саме діяння, якщо воно з необережності спричинило тривалий розлад здоров'я, тяжкі наслідки або смерть потерпілої,
карається обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавлення волі на той саме строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Смирнов С. Древнерусский духовник: Исследование с приложением: Материалы для истории древнерусской покаянной дисциплины / Смирнов С., проф. - М.: Имп. О-во истории и древностей рос. при Моск. ун-те, 1914. – 872 с.
2. Ричка В.М. Шлюб і подружнє життя у Київській Русі / В.М. Ричка // Український історичний журнал. - К., 1992. - №1. – с. 131-141
3. Статут Великого князівства Литовського 1558 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://starbel.narod.ru/statut1588_11.htm
4. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 / Відп. ред. та автор передмови академік НАН України Ю.С. Шемчушенко, упорядник та автор нарису К.А. Вислобоков. – К., 1997. – 547 с.
5. Правила православной церкви с толкованиями Никодима, епископа Далматинско-Истрийского. Перевод с сербского. Том 2. – К., 2008. – 643 с.
6. Правила православной церкви с толкованиями Никодима, епископа Далматинско-Истрийского. Перевод с сербского. Том 1. – К., 2008. – 650 с.
7. Свод законов Российской империи. Под ред. и примечаниями И.Д.Мордухай-Болтовского, юрисконсульта Мин-ва юстиции и преподавателя гражданского судопроизводства в Императорском училище правоведения. – Санкт-Петербург. – 1912. – Том XV. – 262 с.
8. Уголовное уложеніе. Высочайшее утвержденное 22 марта 1903 г. Сенатская типографія. С.-Петербургъ. – 1903. – 144 с.
9. Уголовное уложеніе 22 марта 1903г. Изд. Н.С. Таганцева. С-Пб. 1904 г. – 1122 с.
10. Стенограмма XII Пироговского съезда // Русский врач. - 1913. - №28, с. 1010
11. Л.Г. Личкус. Искусственный преступный выкидыш. Отд. оттиск из «Русского врача» №39, 1913. – 35 с.
12. И.В. Грин. Аборт – преступление или операция / И.В. Грин. Доклад, сделанный на XII Пироговском съезде. – М., 1914. – 48 с.
13. Постановление Наркоматов Юстиции и Здравоохранения от 18.11.1920 г. «Об охране здоровья женщины» // Известия ВЦИК Советов Рабочих, Крестьянских, Казачьих и Красноармейских Депутатов и Московского Совета Рабочих и Красноармейских Депутатов. – 1920, №259 (1106), 18 ноября
14. Уголовный кодекс УССР, утв. ВУЦИК 23 августа 1922 г. Харьков, Изд. Наркомюста УССР, 1922. - 50 с.
15. Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 г. 2-е издание официальное. Х., Юрид. изд-во НКЮ УССР, 1927. – 135 с.
16. Томілін С.А., Шрейдер М.К. Аборти на Україні. Основні покажчики поширення і методика вивчення аборту / С.А. Томілін, М.К. Шрейдер. - Х. – 1930. - 45 с.
17. В В. Паевский. Аборты в Москве и Ленинграде // Аборты в 1925 году". М.: ЦСУ СССР, 1927. - с. 29-51
18. Г.Ю. Маннс. Аборт как социальное явление и проблема его наказуемости / Г.Ю. Маннс. - Юрид. изд-во НКЮ УССР, Харьков – 1927. – 80 с.
19. Постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров «О запрещении абортов, увеличении материальной помощи роженицам, установлении государственной помощи многосемейным, расширении сети родильных домов, детских яслей и детских садов, усилении уголовного наказания за неплатеж алиментов и о некоторых изменениях в законодательстве о разводах» // Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства СССР. – 21 июля 1936. - №34. – с. 509-516
20. Леви М.Ф. Аборт и борьба с ним. II издание исправленное / М.Ф. Леви. - Москва-Ленинград, 1937. - 61 с.
21. Постановление Совета Народных Комиссаров Союза ССР № 2012 «О порядке разрешения аборта по медицинским показаниям». – М., 22 ноября 1936 г. – с. 1-4
22. Указ Президиума Верховного Совета СССР «Об увеличении государственной помощи беременным женщинам, многодетным и одиноким матерям, усилении охраны материнства и детства, об установлении почетного звания «Мать-героиня» и учреждения ордена «Материнская слава» и медали «Медаль материнства» от 8 июля 1944 г.// Ведомости Верховного Совета СССР. – 16 июля 1944 г. - №34 (297). – с. 32
23. Указ Президиума Верховного Совета СССР «Об отмене уголовной ответственности беременных женщин за производство абортов» от 5 августа 1954 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1954 г. - №15. – с. 334
24. Указ Президиума Верховного Совета СССР «Об отмене запрещения абортов» от 23 ноября 1955 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1955 г. - №22. – с. 425
25. Приказ Министерства Здравоохранения СССР №276 «О порядке производства аборта» от 29 ноября 1955 г. / Компьютерное законодательство Украины. Бизнес-комплект Юрист-плюс. – «Центр компьютерных технологий» 1994-2001
26. Кримінальний кодекс Української РСР. – К., Державне видавництво політичної л-ри УРСР. - 1961. – 133 с.
27. Приказ Министерства Здравоохранения СССР № 234 «Об утверждении Инструкции о порядке производства операции искусственного прерывания беременности» от 16 марта 1982 г. / Компьютерное законодательство Украины. Бизнес-комплект Юрист-плюс. – «Центр компьютерных технологий» 1994-2001
28. Приказ Министерства Здравоохранения СССР № 1342 «Об утверждении Инструкции о порядке производства операции искусственного прерывания беременности по немедицинским показаниям» от 31 декабря 1987 г - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rudoctor.net/medicine2009/bz-dv/med-eqhec.htm
29. Бродский В.А. Искусственный выкидыш с медицинской и общественно-экономической точек зрения / В.А. Бродский. - М., 1914. – 43 с.
30. Уголовный кодекс РФ с комментариями / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrf.narod.ru/glavy/g16.htm
31. Федеральный Закон РФ «О внесении изменений и дополнений в Уголовный кодекс Российской Федерации» от 08.12.2003 г. №162-ФЗ / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.akdi.ru/gd/proekt/091699GD.SHTM
32. Уголовный кодекс Республики Беларусь / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/kodeksby/uk/20080220/glava19.htm
33. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14305/preview
34. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14346/preview
35. Уголовный кодекс Республики Молдова / Вступ. статья канд. юрид. наук А.И. Лукашова. Текст официальный. СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 408 с.
36. Уголовный кодекс Грузии / Науч. ред. З.К. Бигвава. Вступ. статья к.ю.н., доц. В.И. Михайлова. Обзорн. статья д.ю.н., проф. О. Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджанашвили. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 409 с.
37. Уголовное право республики Узбекистан. Особенная часть. Учебник для вузов / М.Х. Рустамбаев. – Т.: Издательский дом «Мир экономики и права», 2002. – 528 с.
38. Уголовный кодекс Республики Казахстан / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=2008032
39. Уголовный кодекс Республики Армения / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.parliament.am/legislation.php?sel=show&ID=1349&lang=rus#16
40. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14108/preview
41. Уголовный кодекс Туркменистана / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ugolovnykodeks.ru/2011/11/ugolovnyj-kodeks-turkmenistana/52/
42. Уголовный закон Латвийской Республики / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravo.lv/likumi/07_uz.html
43. Богдашич О.В. Уголовное право Литовской Республики. 2004 (Перевод и комментарий общей части). – 148 с.
44. Пенитенциарный кодекс (полный текст) // Правовые акты Эстонии. – 2005. - №17. – 1220 с.
45. Уголовный кодекс Швейцарии / Научное редактирование, предисловие и перевод с немецкого канд. юрид. наук А.В. Серебринниковой. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 350 с.
46. Уголовный кодекс Австрии / Науч. ред. и вступ. статья докт. юрид. наук, проф. С.В. Милюкова; предисловие генерального прокурора Австрии, доктора Эрнста Ойгена Фабрици; перевод с немецкого Л.С. Вихровой. – СПб.:Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 352 с.
47. Уголовный кодекс Испании / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, Ф.М. Решетникова. – М., «Зерцало», 1998. – 218 с.
48. Уголовный кодекс Бельгии / Науч. ред. и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева. Перевод с фр. канд. юрид. наук Г.И. Мачковского. – СПб.:Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 561 с.
49. Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право / А.Э. Жалинский. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 560 с.
50. Хохлова І.В., Шем'яков О.П. Кримінальне право зарубіжних країн (в питання та відповідях): Навчальний посіб. – Київ: Центр навчальної л-ри. – 2006. - 256 с.
51. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / А.А. Малиновский. – М.: Междунар. отношения, 2002. – 376 с.
52. Уголовный кодекс Франции / Науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой; перевод с французкого и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 650 с.
53. Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современное уголовное законодательство КНР. – М.: Издательский дом «Муравей», 2000. – 432 с.
54. Уголовный кодекс Таиланда / Науч. редактирование и предисловие докт. юрид. наук, проф. А.И Коробеева, докт. юрид. наук, проф. Ю.В. Голика. – М.: «Юридический центр Пресс», 2005. – 200 с.
55. Уголовное право зарубежных государств. Особенная часть: Учеб. пос./ Под ред. и предисл. И.Д. Козочкина. – М.: Издательский дом «Камерон», 2004. – 528 с.
56. Закон об уголовном праве Израиля / Предисл., пер. с иврита: магистр права (LL. M) М. Дорфман; науч. ред. канд. юрид. наук Н.И. Мациев. – СПб.: Изд-воР. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 412 с.
57. Коновалова Л.В. Прикладная этика / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.philosophy.ru/iphras/library/konov.html
58. Коржанський М.Й. Предмет і об'єкт злочину: Монографія. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
59. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть / А.В. Наумов. – М.: БЕК, 1996. – 455 с.
60. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты / Г.П. Новоселов. – М.: Издательство Норма, 2001. – 198 с.
61. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. – М., Госюриздат, 1960. – 229 с.
62. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В.Я. Тацій. – Х.: Вища шк. изд-во при ХГУ, 1988. – 198 с.
63. Российское уголовное право. Общая часть. Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова. – М., 1997. – 454 с.
64. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции: Часть Общая. В 2-х т. Т.1 / Н.С. Таганцев; сост. и отв. ред.Загородников Н.И. - М.: Наука, 1994. – 380 с.
65. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Л.Д. Гаухман. - М., 2001. – 316 с.
66. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для ВНЗ у 2-х томах / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М., Ломако В.А. та ін. / За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. — 4-е вид., — Х.: Право, 2010. — 456 с.
67. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України / З.А. Тростюк [монографія]. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.
68. Расторопов С. В. Объект преступлений против здоровья человека / С.В. Расторопов // Уголовное право. – 2004 - № 1. - с. 43-45
69. Галюкова М.И. Преступления против здоровья человека: учебное пособие / М.И. Галюкова. – Омск: Омская академия МВД России, 2009. – 96 с.
70. Курс советского уголовного права в 6 томах. Преступления против личности, ее прав. Хозяйственные преступления. Часть Особенная. – М., 1971, Издательство «Наука». – 572 с.
71. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименка та ін.; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – вид. 2-ге, переробл. та допов. – К.: Атіка, 2008. – 712 с.
72. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій / В.О. Навроцький. – Київ: Знання, 2000. – 771 с.
73. Горелик И.И. Ответственность за поставление в опасность по советскому уголовному праву / И.И. Горелик. - Минск, издательство «Высшая школа», 1964. – 193 с.
74. Лаврентьева Т.А. Ответственность за незаконное производство аборта по советскому уголовному праву: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / Т.А. Лаврентьева. - Саратов, 1974. – 20 с.
75. Полный курс уголовного права: в 5 т. / Под ред. докт. юрид. наук, проф., заслуженного деятеля науки РФ А.И. Коробеева. Т. ІІ: Преступления против личности. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2008. – 682 с.
76. Черевко К.О. Кримінально-правова характеристика незаконного проведення аборту: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / Черевко Кирило Олександрович. - Х., 2011. – 175 с.
77. Загородников Н.И. Преступления против здоровья / Н.И. Загородников. – М.: изд-во «Юридическая литература», 1969. – 168 с.
78. Фишман М.Б. Борьба с абортом по советскому уголовному праву: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и процесс; исправительно-трудовое право» / М.Б. Фишман. – Львов, 1950. – 19 с.
79. М.Д. Шаргородский. Преступления против жизни и здоровья / М.Д. Шаргородский. - М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – 511 с.
80. Горелик И.И. Квалификация преступлений, опасных для жизни и здоров’я / И.И. Горелик. - Минск, «Вышейш. школа», 1973. – 320 с.
81. Лапшина Н.С. Аборт / Н.С. Лапшина. - М., Юрид. изд-во НКЮ СССР 1939. - 25 с.
82. Большая медицинская энциклопедия в 29 томах. Том 1 / Под ред. академика Б.В. Петровского. – М., Изд-во «Советская энциклопедия», 1981. -703 с.
83. Аборт / Кафедра акушерства та гінекології ДонДМУ. «Інформаційна магістраль - здоров'ю жінок» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.womenhealth.dsmu.edu.ua/infoline/vag4.htm
84. Бодяжина В.И., Жмакин К.И., Кирющенков А.П. Акушерство. – М., 1998. – 496 с.
85. Юн Л.Л. Влияние возраста матери, порядкового номера родов, структуры и длительности интергенетического интервала на частоту осложненного течения родов // Акушерство и гинекология. – 1998. - №4.- с. 20-23
86. Толковий словарь живаго великорускаго языка Владиміра Даля / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://slovardalja.net/word.php?wordid=10712
87. Баевский Р.М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологи / Р.М. Баевский. - М., 1979. – 289 с.
88. Руководство по социальной гигиене и организации здравоохранения: В 2 томах Т.1. [Ю.П. Лисицын и др.] / Под ред. Ю.П. Лисицына. – М.: Медицина, 1987. – 430 с.
89. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=280112&p=1300343043659469
90. Юсупова А.Н. Аборты в России / Под ред. В.Ю. Альбицкого. – М., Гэотар-мед, 2004. – 208 с.
91. В.А. Глушков. Ответственность за преступления в области здравоохранения / В.А. Глушков. - К., Издательское объединение «Вища школа», 1987. – 200 с.
92. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: / Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. У 2-х ч. Особлива частина (коментарі до статей 109-447 Кримінального кодексу) – К.: «Форум», 2001. – 944 с.
93. Чеботарьова Г.В. Кримінально-правова охорона правопорядку в сфері медичної діяльності: монографія / Г.В. Чеботарьова. – К.: КНТ, 2011. – 616 с.
94. Мендельсон Г.А. Ответственность за незаконное производство аборта по советскому уголовному праву / Г.А. Мендельсон; отв. ред. Д.В. Меньшагин. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1957. – 62 с.
95. Попов А.Н. Преступления против личности при смягчающих обстоятельствах / А.Н. Попов. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 465 с.
96. Права человека: Сборник универсальных и региональных международных документов / Сост. Л. Н. Шестакова. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1990. - 205 с.
97. Буш подписал закон, приравнивающий беременную женщину к 2 человекам / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://grani.ru/Society/Law/m.65896.html
98. Игумен Гавриил (Вардаев). Аборт – убийство беззащитных / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=article&action=fullinfo&id=5351
99. Бойко І. Біоетика: Скрипти для студентів, вид. 2, виправлене. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2008. – 178 с.
100. Божик В. Про що запитують люди священика. Пер. з англ. – Львів: Свічадо, 2007. – 96 с.
101. Силуянова И.В. Этика врачевания: современная медицина и православие. М.: Изд-во Московского Подворья Свято-Троицкой Сергиевой Лавры. – 2001 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.orthomed.ru/news.php?id=2592
102. Павленко Т.А. Концепція кримінально-правової охорони права людини на життя в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Т.А. Павленко. - Львів, 2008. – 20 с.
103. Ярмыш Н.Н. Содержание ст. 117 УК Украины как источник информации о начале жизни человека // Становлення держави та права в умовах глобалізації: теоретичний та практичний аспекти: Матеріали ІІ Міжнар. наукової конференції 24 лютого 2012 р. – Київ: Національний авіаційний інститут, 2012. – с. 262-264
104. Д. Уилки, Б. Уилки. Аборт. Вопросы и ответы / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.life.org.ru/abort.html#8
105. Девочка, родившаяся на 21 неделе беременности, отправится домой / Наука и техника / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://science.compulenta.ru/307974/
106. Романовский Г.Б. Гносеология права на жизнь / Г.Б. Романовский. – СПб.: Издательство «юридический центр Пресс», 2003. – 370 с.
107. Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, затвердженої Наказом МОЗ України від 29.03.2006 № 179 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0427-06
108. Таганцев Н.С. О преступленияхъ против жизни по русскому праву. Изданіе второе, исправленное. – С-Петербургъ., 1873. – 324 с.
109. Шаргородский М.Д. Ответственность за преступления против личности / М.Д. Шаргородский. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1953. – 108 с.
110. Загородников Н.И. Преступления против жизни по советскому уголовному праву / Н.И. Загородников. – М., Госюриздат, 1961. – 278 с.
111. Борисов В.И., Куц В.Н. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации. – Харьков: НПКФ «Консум», 1995. – 104 с.
112. Глухарева Л.И. Уголовная ответственность за детоубийство / Л.И. Глухарева. – М.: ВЮЗИ, 1984. - 57 с.
113. Л. Остапенко. Визначення поняття «життя» як об'єкта кримінально-правової охорони / Л. Остапенко // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №4. – с. 105-108
114. Методичні рекомендації щодо організації надання стаціонарної акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги, затверджені наказом МОЗ України від 29 грудня 2003 р. № 620 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20031229_620.html
115. Майданник В.Г., Бурлай В.Г. Ваша дитина (Догляд та виховання). 4-е видання, перероблене та доповнене / В.Г. Майданник, В.Г. Бурлай. – К., 2004. – 298 с.
116. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления / А.Н. Трайнин. – М.: Госюриздат, 1957. – 363 с.
117. Гаухман Л.Д. Объект преступления. Лекция / Л.Д. Гаухман. – М., Академия МВД РФ, 1992. – 200 с.
118. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук; спеціальність: 12.00.08 – Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право. – К., 2005. – 20 с.
119. К.О. Черевко. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика потерпілої від незаконного проведення аборту // Юридична Україна. Щомісячний правовий часопис. - №2(74) – 2009. – с. 98-104
120. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. №4651-VI / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B0-17/print1331715996639048
121. Панкратов В. Проблемы установления уголовной ответственности за незаконное производство аборта / В. Панкратов // Уголовное право. – 2001. – №3. – с. 40-42
122. Лозанович Л.А. Незаконное производство аборта: уголовно-правовой и криминологический аспекты: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08/ Лозанович Луиза Артуровна. - Ставрополь, 2004. – 189 с.
123. Потерпілий від злочину (міждисциплінарне правове дослідження) / [колектив авторів] / за заг. ред. Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова. – Х. : Вид–во Кроссроуд, 2008. – 364 с.
124. Геймбергеръ И. Уголовное право и медицина / И. Геймбергеръ. - С.-Петербургъ, 1900. – 48 с.
125. Красиков А.Н. Сущность и согласие потерпевшего в советском уголовном праве/ А.Н. Красиков; под. ред. И.С. Ной. – Саратов, Изд-во Саратского ун-та, 1976. – 120 с.
126. Красиков А.Н. Уголовно-правовое значение согласия «потерпевшего» при аллотрансплантации // Труды высшей школы МВД СССР. – М., 1971. - №32. – с. 141-148
127. Матеріали «круглого столу» на тему «Медичні, соціальні, психологічні, духовні аспекти штучного переривання вагітності», який відбувся 16.02.2011 р. у МОЗ України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/pre_20100216_2.html
128. Селихова О.Г. Конституционно-правовые проблемы осуществления прав индивидов на свободу и личную неприкосновенность: Автореф. дис. на соиск. ученой степени канд.юрид. наук. Екатеринбург, 2002. – 23 с.
129. Павленко І.В. Потерпіла від незаконного проведення аборту в Україні: кримінально-правовий аналіз / І.В. Павленко // Закарпатські правові читання. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів, 28-28 квітня 2011 р. / За заг. Ф.Г. Ващука, П.А. Трачука. – Ужгород: Редакційно-видавничий центр ЗакДУ, 2011. –Т II. – с. 37-43
130. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / В.Н. Кудрявцев. - М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
131. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. станом на вересень 2011 р. / Р.В. Вереша. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 320 с.
132. Пионтковский А.А., Меньшагин В.Д. Курс советского уголовного права. Особенная часть. Т. 1. – М., Госюриздат, 1955. – 800 с.
133. Большая медицинская энциклопедия. – М.: Эксмо, 2008. - 860 с.
134. Інструкція про порядок проведення операції штучного переривання вагітності, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.07.2006 р. №508 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1155-06
135. Красиков А.Н. Преступления против личности / А.Н. Красиков. - Саратов, Изд-во Сарат. ун-та, 1999. – 582 с.
136. Старко О.Л. Незаконне проведення аборту за чинним Кримінальним кодексом України / О. Старко // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - №6. – с. 134-136
137. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для ВНЗ у 2-х томах / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М., Ломако В.А. та ін. / За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. — 4-е вид., — Х.: Право, 2010. — 608 с.
138. Кримінальна справа №1-321/2007 від 10.09.2007 р. // Архів Акимівського районного суду Запорізької області за 2007 рік
139. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/435-15/print1336738196434186
140. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 р. №144 «Про реалізацію статті 281 ЦКУ» (Перелік підстав, за наявності яких можливе штучне переривання вагітності, строк якої становить від 12 до 22 тижнів) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=144-2006-%EF
141. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені Наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0255-95
142. Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджені Наказом МОЗ від 17.01.1995 р. №6 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=z0253-95
143. Майоров Марк. Гормональная реабилитация после аборта // Therapia. – 2007. – с. 42-44
144. Мединфа. Медицинская энциклопедия / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://medinfa.ru/02/besplodie/
145. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія / М.І. Хавронюк. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
146. Кримінальна справа №1-106-09 від 12.08.2009 р. // Архів Саратського районного суду Одеської обл. за 2009 рік
147. Кримінальна справа №1-6/2005 від 13.01.2005 р. // Архів Судацького міського суду Автономної Республіки Крим за 2005 рік
148. Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку, затверджена Наказом МОЗ від 25.09.2000 N 226. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0697-00
149. Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): Монография. / Н.Н. Ярмыш. – Харьков: «Право», 2003. – 512 с.
150. Кузнецова Н.Ф., Куринов Б.А. Отягчающие и смягчающие обстоятельства, учитываемые при определении меры наказания // Применение наказания по советскому уголовному праву. - М., Изд-во МГУ, 1958. - с. 92-96
151. Ю. Демидов. Вменение отягчающих преступление обстоятельств / Ю. Демидов // Социалистическая законность. - 1964. - №6. – с. 28-29
152. Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства: уголовно-правовая характеристика и пути совершенствования законодательной регламентации. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 104 с.
153. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (Вопросы теории) / Л.Л. Кругликов. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 164 с.
154. Кримінальна справа №1-357/05 // Архів Петропавлівського районного суду Дніпропетровської обл. за 2005 р.
155. Уголовное право. Общая часть: Учебник. Издание исправленное и дополненное / Под ред. доктора юридических наук, профессора Л.В. Иногамовой-Хегай, доктора юридических наук, профессора А.И. Рарога, доктора юридических наук, профессора А.И. Чучаева. — М.: Юридическая фирма «Контракт»: ИНФРА-М, 2005. — 559 с.
156. Уголовное право России. Общая часть. – 3-е изд., с изм. и доп. / Под ред. А.И. Рарога.– М.: Эксмо, 2009. – 496 с.
157. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько, О. О. Дудоров та ін.; За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. - 5-те вид., переробл. та допов. - К.: Атіка, 2009. - 408 с.
158. Уголовное право России. Учебник для вузов. В 2-х томах. Том 1. Общая часть. Под ред. д.ю.н., проф. А.Н. Игнатова и д.ю.н., проф. Ю.А. Красикова, Изд-во «Норма», 2000. – 639 с.
159. Гуров В.И. Орудия и средства совершения преступления в советском уголовном праве: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / В.И. Гуров. – Свердловск, 1983. – 20 с.
160. Денисова А.С. Уголовно-правовое значение орудий и средств совершения преступления: автореф дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / А.С. Денисова. – М., 2005. – 20 с.
161. Музика А.А., Лащук Є.В. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання: монографія / А.А. Музика, Є.В. Лащук. – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 192 с.
162. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. Монографія / В.І. Осадчий. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.
163. Сборник статей. Преждевременные роды. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pregnancy.org.ua/birth/article30500.html
164. Етимологічний словник української мови: У 7 т./ Ред. кол.: О.С. Мельничук (головн. ред.) та ін. – К.: Наук. думка, 1983. Т. 5: Р-Т/ Уклад.: Р.Д. Болдирєв та ін. – 2006. – 704 с.
165. Наказ МОЗ України «Про подальше удосконалення атестації лікарів» від 19.12.1997 р. №359 «Номенклатура лікарських спеціальностей» / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=z0015-98
166. Наказ МОЗ України «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації медичних факультетів університетів» від 19.09.1996 р. №291 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0696-96
167. Наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів» від 23.02.2005 №81 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0291-05
168. Directive 2005/36/EC of the European Parliament and of the Council of 7 September 2005 on the recognition of professional qualifications (Text with EEA relevance) // Official Journal of European Union. – 30.09.2005. – L 255/22 - L255/142
169. Наказ МОЗ від 23.11.2007 №742 «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» (Додаток 1 «Номенклатура спеціальностей молодших спеціалістів з медичною освітою») / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z1368-07
170. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред.: В.Ф. Бойко та інші. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. - 1120 с.
171. П.С. Дагель, Д.П. Котов. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1974. – 60 с.
172. Ворошилин Е.В., Кригер Г.А. Субъективная сторона преступления. (Учебное пособие) / Е.В. Ворошилин, Г.А. Кригер. – М., Изд-во Московского ун-та, 1987. – 76 с.
173. Вереша Р.В. Суб'єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності. Підручник / Р.В. Вереша. – К.: Атіка, 2006. – 740 с.
174. Рарог А.И. Настольная книга судьи по квалификации преступлений: практ. особие / А.И. Рарог. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 224 с.
175. Курс уголовного права в пяти томах. Том 1. Общая часть. Учение о преступлении / Под ред. доктора юридических наук, профессора Н.Ф.Кузнецовой, кандидата юридических наук, доцента И.М.Тяжковой - М.: ИКД "Зерцало-М", 2002. – 624 с. // http://ex-jure.ru/law/news.php?newsid=682
176. Саркисов Г.С., Красиков Ю.А. Ответственность за преступления против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности / Г.С. Саркисов, Ю.А. Красиков. – Ер.: Айастан, 1990. - 102 с.
177. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
178. Кримінальна справа №1-134/2010 // Архів Вишгородського районного суду Київської обл. за 2010 рік
179. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам / А.И. Рарог. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 304 с.
180. Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанной формой вины. Учебное пособие / А.А. Пинаев. – Х.: Изд-во Харьк. ин-та, 1984. – 51 с.
181. Тарарухин С.А. Преступное поведение. Социальные и психологические черты / С.А. Тарарухин. - М., «Юрид. лит.», 1974. – 224 с.
182. Тарарухин С.А. Установление мотива и квал