Кримінальна відповідальність за обман покупців та замовників

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Кримінальна відповідальність за обман покупців та замовників у механізмі захисту прав та законних інтересів споживачів від злочинних посягань..................................................................................................................

12
1.1. Норми кримінального права у механізмі правового регулювання споживчих відносин..............................................................................................
12
1.2. Об’єкт та види злочинів, що посягають на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів........................................
30
1.3. Проблеми ефективності кримінально-правової охорони споживчих відносин в Україні..................................................................................................
57
РОЗДІЛ 2. Кримінально-правова характеристика обману покупців та замовників...............................................................................................................
74
2.1. Об’єкт обману покупців та замовників......................................................... 74
2.2. Об’єктивна сторона обману покупців та замовників.................................. 94
2.3. Суб’єктивні ознаки обману покупців та замовників................................... 118
2.4. Відмежування обману покупців та замовників від суміжних злочинів й інших правопорушень...........................................................................................
140
2.5. Покарання за обман покупців та замовників............................................... 157
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................. 177
ДОДАТКИ.............................................................................................................. 209

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.2 ст.3); держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (ч.4 ст.42).
Як свідчить практика реалізації заходів щодо захисту прав споживачів, у 85-90 відсотків суб’єктів господарювання у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг порушуються законодавчо визначені права громадян як споживачів. Це зумовило визнання пріоритетності реалізації державної політики у цій сфері, яка, у свою чергу, потребує належного наукового обґрунтування та забезпечення.
Проблемам кримінальної відповідальності за таке посягання на суспільні відносини із забезпечення прав та законних інтересів споживачів, як обман покупців та замовників у науці завжди приділялась велика увага: вони були об’єктом розгляду в дисертаційних дослідженнях, монографіях, відповідних розділах підручників та навчальних посібників, наукових статтях тощо. Серед розробок дореволюційного періоду слід виділити праці С.Рашковича та С.Соколова, які були присвячені боротьбі з фальсифікацією харчових продуктів і так званими „торговими злочинами”. До різноманітних аспектів розгляданої тематики свого часу звертались такі криміналісти: П.Андрушко, А.Бєлахов, М.Бондаренко, Г.Бушуєв, Б.Волженкін, Г.Вольфман, Г.Галахова, Л.Гаухман, Ю.Гладишев, Ю.Головльов, А.Гришин, Н.Гуторова, О.Делієв, О.Дудоров, М.Загородников, А.Карєв, В.Колосова, М.Коржанський, В.Кучер, Б.Леонтьєв, Н.Лопашенко, Ю.Ляпунов, С.Максимов, І.Маландін, Л.Малахов, Г.Матусевич, В.Мисливий, М.Мельник, В.Навроцький, А.Наумов, П.Некипєлов, Г.Олександров, Р.Оримбаєв, М.Панов, О.Перепелиця, А.Півазян, Н.Романенко, С.Романов, Р.Сабітов, Ю.Салєєв, Г.Самілик, І.Сапожніков, В.Сташис, Є.Стрельцов, В.Тацій, В.Устименко, М.Хавронюк та інші.
Але в період до проголошення незалежності України обман покупців та замовників розглядався під іншим кутом зору — як злочин у сфері торгівлі та побутового обслуговування населення. Розробки Г.Александрова (1948 р.), М.Загородникова, І.Сапожнікова (1958 р.), Н.Романенка (1963 р.), А.Гришина (1975 р.), Г.Вольфмана (1977 р.), Г.Самілика (1980 р.), О.Делієва (1983 р., 1987 р.) та деяких інших авторів, здійснені в цьому напрямку, мають велике наукове і практичне значення, але базуються на положеннях кримінального законодавства радянського періоду. Висновки, сформульовані в цих роботах, певною мірою втратили свою актуальність у зв’язку з кардинальними змінами в українському суспільстві, реформуванням законодавства про кримінальну відповідальність, результатом якого стало прийняття 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України (далі — КК України), який вніс суттєві корективи до кримінально-правової охорони прав та законних інтересів споживачів, зокрема до норми про обман покупців та замовників (ст.225 КК України 2001 р.).
Незважаючи на великий обсяг спеціальної літератури з проблем кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників, єдності поглядів на сутність цього складу злочину у криміналістів не було. Наявні також суперечності у правозастосовчій практиці, суттєві помилки при вирішенні окремих питань кваліфікації, що пояснюється як недосконалістю відповідної кримінально-правової норми, так і відсутністю сучасних комплексних наукових досліджень цієї проблематики, а також недостатнім досвідом правоохоронних органів у справі захисту прав та законних інтересів споживачів.
Викладене свідчить про необхідність комплексної наукової розробки питань кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників як злочин, що належить до групи посягань на суспільні відносини із забезпечення прав та законних інтересів споживачів. Це й обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, яка є актуальною і має науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідної діяльності кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту МВС України “Актуальні проблеми вдосконалення діяльності кримінальної міліції в боротьбі зі злочинністю”, передбаченої планом науково-дослідних робіт наукових установ та вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006 р.). Тема дисертації затверджена Вченою Радою цього ж навчального закладу 29.01.2000 р. (протокол № 1) і перезатверджена 31.01.2003 р. (протокол № 1).
Дослідження здійснено в межах виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376, відповідає Основним напрямам соціальної політики на період до 2004 року, схваленим Указом Президента України від 24 травня 2000 року № 717/2000, основним завданням Програми дій щодо розвитку Співдружності Незалежних Держав на період до 2005 р., затвердженої Рішенням Ради голів урядів СНД від 20 червня 2000 року, положенням Угоди про основні напрямки співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в області захисту прав споживачів від 25 січня 2000 року, ратифікованої Законом України №3102-III від 7 березня 2002 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексна розробка та конкретизація актуальних наукових питань, пов’язаних з темою дисертації, а також формулювання обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування з урахуванням пріоритетності реалізації державної політики у сфері захисту прав та законних інтересів споживачів. Мета роботи зумовила такі основні завдання дослідження:
– шляхом ретроспективного аналізу формування системи кримінально-правової охорони споживачів з’ясувати роль норм кримінального права в регулюванні споживчих відносин;
– на підставі системно-структурного аналізу споживчих відносин визначити видовий об’єкт злочинів, що посягають на суспільні відносини із забезпечення прав та законних інтересів споживачів;
– виявити проблеми ефективності кримінально-правової охорони споживачів в Україні та сформулювати загальні положення щодо їх подолання;
– здійснити дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак складу обману покупців та замовників;
– розв’язати найбільш спірні питання кваліфікації обману покупців та замовників за новим законодавством України про кримінальну відповідальність;
– дослідити питання про види покарань за обман покупців та замовників та проблеми їх призначення за чинним КК України;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення як законодавчої (насамперед кримінально-правової) бази захисту прав та законних інтересів споживачів в Україні, так і практики його застосування.
Об’єктом дослідження є обман покупців та замовників як характерний злочин, що посягає на суспільні відносини з забезпечення прав і законних інтересів споживачів.
Предметом дослідження виступає кримінально-правова норма про обман покупців та замовників, а також інші норми кримінального права (у тому числі зарубіжного), що встановлюють відповідальність за посягання на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів; практика їх застосування; розвиток законодавства про кримінальну відповідальність за ці злочини; норми інших галузей права, які входять до системи правового регулювання споживчих відносин; наукові погляди та розробки щодо досліджуваної проблеми.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта і предмета дослідження. Застосування системно-структурного методу дало можливість здійснити комплексний аналіз споживчих відносин та з’ясувати роль норм кримінального права в їх регулюванні. Догматичний метод дозволив дослідити норми чинного КК України, які передбачають відповідальність за обман покупців та замовників, а також інші злочини, що посягають на суспільні відносини із забезпечення прав та законних інтересів споживачів, з точки зору їх юридичної конструкції. Використання історико-порівняльного методу дало можливість прослідкувати розвиток кримінально-правової охорони споживчих відносин в Україні, виявити загальні тенденції генези проблеми. Компаративістський метод застосовувався при порівнянні норм вітчизняного кримінального законодавства із відповідними нормами деяких країн близького та дальнього зарубіжжя (Білорусь, Голландія, Естонія, Казахстан, Киргизстан, Китай, Латвія, Молдова, Росія, США, Франція). За допомогою статистичного методу, на підставі аналізу даних МВС України про діяльність із виявлення злочинів розгляданої групи, виявлено тенденції, позитивні та негативні моменти в роботі підрозділів МВС по боротьбі з ними.
Науково-теоретичним підґрунтям роботи послужили праці вітчизняних та зарубіжних криміналістів як із загальних проблем кримінального права, так і з питань відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, зокрема злочини, що скоюються в сфері торгівлі та послуг. Комплексний характер дослідження зумовив звернення до праць із загальної теорії права, адміністративного, господарського та цивільного права.
Емпіричну базу дослідження складають: статистична інформація Державного департаменту інформаційних технологій МВС України щодо злочинів проти прав та законних інтересів споживачів, правозастосовча практика у 225 кримінальних справах про обман покупців та замовників, розглянутих судами України у період з 1991 р. по 2002 р., а також вивчення думки 250 практичних працівників різноманітних підрозділів МВС України стосовно проблемних питань кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні після набуття нею незалежності комплексним монографічним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників як злочин, що посягає на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів. У роботі висунуто низку нових та отримали подальшого розвитку окремі раніше досліджувані ідеї, які стосуються розгляданої проблематики. Найбільш істотними з них є такі:
1. Розвинуто ідею про те, що кримінально-правові норми, які встановлюють відповідальність за посягання на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів, входять до механізму правового регулювання споживчих відносин, виступаючи тією його частиною, котра виконує охоронну функцію щодо відносин, регламентованих нормами цього комплексного правового утворення.
2. Подальшого обґрунтування набула теза про існування видової сукупності злочинів, що посягають на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів, до якої слід віднести кримінально карані делікти, передбачені ст.ст. 204, 225, 226, 227, 229, 327 КК України 2001 року.
3. На підставі системно-структурного аналізу видового об’єкта розгляданих злочинів уперше сформульовано його визначення як суспільних відносин із забезпечення закріплених у законодавстві прав та охоронюваних законом інтересів споживачів під час задоволення ними власних побутових, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю, потреб щодо придбання та користування певними благами (товарами, роботами, послугами).
4. Переглянуто поняття об’єкта обману покупців та замовників. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину визнано суспільні відносини з забезпечення законних матеріальних інтересів споживачів при укладанні договорів купівлі-продажу товарів, замовлення послуг чи робіт, які полягають у їх прагненні отримувати від продавців та виконавців товар, матеріальний результат роботи, послугу відповідно (еквівалентно) до сплаченої суми грошових коштів, а також права споживачів на належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування. Додатковий обов’язковий безпосередній об’єкт розгляданого кримінально караного делікту визначено як суспільні відносини з забезпечення права споживачів на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця).
5. Уперше обґрунтовані або набули подальшого розвитку пропозиції щодо необхідності внесення до ст.225 КК України змін, які стосуються:
– запровадження у назві та диспозиції терміна “споживачі” замість “покупці та замовники”;
– доповнення диспозиції ч.1 зазначенням того, що обман споживачів може бути вчинений також під час виконання робіт на замовлення;
– заміни у диспозиції ч.1 терміна “дії” таким поняттям, як “діяння”;
– доповнення диспозиції ч.1 зазначенням такого способу вчинення злочину, як введення потерпілих в оману щодо споживчих властивостей або якості товару;
– встановлення розміру шкоди, необхідної для притягнення особи до кримінальної відповідальності за обман декількох споживачів на рівні одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян;
– законодавчого обмеження кола осіб, які можуть виступати суб’єктами цього злочину, шляхом зазначення того, що його можуть вчинити лише працівники суб’єктів господарської діяльності або громадяни-підприємці.
6. Запропоновано власне бачення найбільш актуальних проблем кваліфікації обману покупців та замовників.
7. Додатково обґрунтовано використання у ст.225 КК України складних альтернативних санкцій із поєднанням основних покарань і такого додаткового обов’язкового виду покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблені та розвинуті теоретичні положення, гіпотези, викладені у дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані в таких сферах:
– у правотворчості — при підготовці проектів законів про внесення змін та доповнень до КК України стосовно кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників та інші злочини, що посягають на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів;
– у правозастосуванні — при вирішенні правоохоронними та судовими органами проблемних питань кваліфікації обману покупців та замовників, а також призначення покарання за нього;
– у науково-дослідній діяльності — для подальшого дослідження питань регулювання споживчих відносин, захисту прав та законних інтересів споживачів, а також деяких питань кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності;
– у навчальному процесі — при підготовці та проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсу кримінального права та інших дисциплін кримінального циклу у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах.
Окремі висновки та пропозиції дисертанта були ним використані при підготовці методичних рекомендацій з питань кваліфікації обману покупців та замовників, які були впроваджені у практичну діяльність працівників слідчих підрозділів та органів дізнання УМВС України в Запорізькій області (акт впровадження від 10.04.2003 №6/426). Результати дисертаційного дослідження автор використовував під час проведення лекційних, семінарських та практичних занять з курсу “Кримінальне право України” в Запорізькому юридичному інституті МВС України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертації оприлюднені у виступах дисертанта на внутрішньовузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 8-9 червня 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 22-23 березня 2001 р.), науково-практичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (Київ, 25 квітня 2002 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 03-05 липня 2002 р.), науково-практичному семінарі “Теоретичні та практичні проблеми застосування кримінального покарання” (Запоріжжя, 22 травня 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (Запоріжжя, 11-12 грудня 2003 р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковано в 6 статтях у наукових фахових виданнях України, 4 матеріалах і тезах конференцій.
Структура дисертації обумовлена логікою дослідження від загального до конкретного. Робота складається з вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (325 найменувань) та 4 додатків. Повний обсяг дисертації складає 228 сторінок, обсяг основного тексту дисертації — 175 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження актуальних проблем кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників, здійснене відповідно до сформульованих завдань роботи, дає підстави для таких висновків.
Одним із найголовніших факторів розвитку вітчизняної економіки слід визнати посилений захист прав та законних інтересів споживачів. Про це свідчить і виявлена активізація нормотворчої діяльності органів законодавчої та виконавчої влади в зазначеному напрямку, яка зумовила зародження й дедалі стрімкіший розвиток міжгалузевого правового інституту споживчого права. У цьому аспекті слід позитивно оцінити тенденцію до уніфікації норм стосовно дотримання прав і законних інтересів споживачів, вироблення міжнародних стандартів у цій галузі, спільного вироблення шляхів подолання проблем, які мають місце у цій сфері, у площині міжнародних (всесвітніх) та регіональних установ.
Сучасний механізм державного захисту прав та законних інтересів споживачів отримує прояв у врегулюванні відносин між споживачами та виробниками, продавцями, виконавцями товарів, послуг та робіт, а також в охороні цих відносин заходами державного примусу. Регулювання зазначених вище відносин здійснюється насамперед шляхом встановлення взаємних прав та обов’язків суб’єктів відносин диспозитивними галузями права. Охорона останніх здійснюється імперативними галузями права, зокрема кримінальним правом.
Кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за посягання на суспільні відносини із забезпечення прав та законних інтересів споживачів, входять до механізму правового регулювання споживчих відносин, виступаючи тією його частиною, яка виконує охоронну функцію щодо регламентованих нормами цього комплексного інституту відносин.
Ретроспективний аналіз свідчить, що паралельно зі становленням кримінального права як галузі відбувався процес виокремлення норм про відповідальність за злочини проти споживачів, котрі здебільшого стосувалися різноманітних форм обману, фальсифікації. При цьому розвивалася тенденція до об’єднання (концентрації) розгляданої групи злочинів у межах дедалі меншої кількості структурних частин аналізованих актів, що є свідченням поступового усвідомлення законодавцем їх спорідненості. Паралельно з цим розширювалися межі кримінально-правової охорони інтересів громадян щодо задоволення ними власних побутових потреб у сфері торгівлі та послуг. Поступово відбувалися процеси уніфікації кримінально-правових норм, які встановлювали відповідальність за ці посягання, шляхом відступу від казуїстичності при їх формулюванні.
Зазначимо, що виділення групи кримінально караних діянь, які посягають на права та законні інтереси споживачів, не було традиційним у вітчизняній теорії кримінального права. Злочини, що включаються до цієї групи, правознавці здебільшого відносили до тих, що вчиняються у сфері промисловості, торгівлі та послуг. Ми доходимо висновку про те, що існує нагальна необхідність у виробленні нового підходу до цих злочинів, який повинен виходити, передусім з пріоритету кримінально-правової охорони прав та законних інтересів споживачів. І мова повинна вестися не про механічну заміну однієї назви іншою, а про суттєву зміну самого підходу до розгляданої групи кримінально караних деліктів.
Аналізуючи структурні елементи видового об’єкта злочинів, що посягають на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів, ми дослідили такі його компоненти, як учасники (суб’єкти) відносин, предмет відносин та сутність взаємодії споживачів із суб’єктами господарської діяльності. Проведений аналіз підтвердив висунуту нами тезу про те, що чинне кримінальне законодавство містить ряд норм, призначених прямо чи опосередковано охороняти права та законні інтереси споживачів від злочинних посягань. До них, зокрема належать: ст.ст. 204, 225, 226, 227, 229, 327 КК України 2001 р.
На нашу думку, для обману покупців та замовників, а також для випуску або реалізації недоброякісної продукції характерним є механізм заподіяння шкоди об’єктові „зсередини”, коли злочин вчиняється самим учасником суспільних відносин. У такому випадку шкода спричиняється шляхом виключення суб’єкта з цього суспільно корисного й охоронюваного кримінальним законом суспільного відношення. Відтак доходимо висновку, що кримінально-правову охорону споживчих відносин, так би мовити „в чистому вигляді” здійснюють лише норми, передбачені ст.ст. 225, 227 КК України.
Виходячи з вищезазначеного та ґрунтуючись на системно-структурному аналізові видового об’єкта злочинів, що посягають на споживчі відносини, ми сформулювали його визначення як суспільних відносин із забезпечення дотримання продавцями (виробниками) товарів, виконавцями робіт та послуг закріплених у законодавстві прав та охоронюваних законом інтересів громадян-споживачів під час задоволення ними власних побутових, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю, потреб щодо придбання та користування певними благами (товарами, роботами, послугами).
Дослідження ефективності кримінально-правової охорони споживчих відносин було побудовано на аналізові статистичних показників злочинності в цій сфері, оцінці ефективності діяльності ОВС у цій галузі та визначенні доцільності кримінально-правової охорони тих чи інших прав та законних інтересів споживачів.
Показовим є те, що при приблизно однаковій кількості зареєстрованих обманів покупців у 1990 р. та 2000 р. їх частка у групі кримінально караних діянь проти прав та законних інтересів споживачів збільшилася з 53,39 % у 1990 р. до 93,05 % у 2000 р. Це пояснюється суттєвим зменшенням кількості реєстрації інших злочинів, що посягають на суспільні відносини з забезпечення прав та законних інтересів споживачів. З 2001 р. кількість зареєстрованих злочинів, передбачених ст. 225 КК України, різко зменшилася (2001 р. — 1134, 2002 р. — 27, 2003 р. — 26 фактів), що суперечить показникам віктимності населення України.
Наочне зниження статистичних показників виявлення обману покупців та замовників та інших злочинів у розгляданій сфері, є не результатом досягнення кримінально-правовою охороною своїх цілей, а наслідком дії таких основних факторів, як зниження ефективності діяльності ОВС у цьому напрямку й недосконалість відповідних кримінально-правових норм.
Аналіз ефективності кримінально-правової протидії іншим посяганням проти споживачів показує, що актуальною є проблема забезпечення прав споживачів на якість та безпеку товарів (робіт, послуг), котра на сьогодні має фрагментарний характер. Це зумовлює необхідність прийняття комплексної норми, котра б встановлювала відповідальність за реалізацію товарів, надання послуг, виконання робіт, що не відповідають вимогам стосовно безпеки для життя та здоров’я споживачів, а також перегляду змісту норми про випуск або реалізацію недоброякісної продукції (ст. 227 КК), виходячи з того, що захист права споживачів на якість товарів ця норма в теперішньому її вигляді не забезпечує жодним чином. При цьому право споживачів на отримання якісних товарів могло б бути у достатній мірі захищене нормою про обман покупців та замовників. Не втрачає своєї актуальності також подальше дослідження питання про доцільність криміналізації дій, спрямованих на введення в оману споживачів рекламної продукції.
У цілому ж аналіз ефективності кримінально-правового втручання держави до регулювання відносин за участю громадян-споживачів свідчить про нагальну необхідність удосконалення правової бази охорони громадян від суспільно небезпечних посягань з боку суб’єктів господарської діяльності. Виходячи з цього, ми сформулювали основні вимоги щодо підвищення ефективності кримінально-правової охорони прав та законних інтересів громадян-споживачів, які стосуються вироблення нової концепції боротьби з злочинами у сфері господарської діяльності, необхідності гармонізації регулятивних і каральних галузей права, використання позитивного досвіду зарубіжних країн тощо.
Дослідження питань кримінальної відповідальності за введення споживачів в оману показує, що норма про обман покупців та замовників не відповідає зазначеним вище вимогам і потребує вдосконалення. На користь наведеного твердження свідчать такі виявлені факти.
1. Використання в диспозиції ст. 225 КК України терміну „покупців та замовників” не узгоджується з термінологією, що використовує Закон України „Про захист прав споживачів”, який є центральним елементом регулювання відносин за участю громадян-споживачів. Запровадження у ст. 225 КК України терміна „споживачі” сприяло б гармонізації законодавства про кримінальну відповідальність та законодавства про захист прав споживачів, що у свою чергу має позитивно вплинути на стан кримінально-правової охорони прав та законних інтересів громадян в Україні.
2. За чинною редакцією ст. 225 КК, обман покупців та замовників може бути вчинений лише під час реалізації товарів або надання послуг. Таким чином, притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вводять в оману споживачів під час виконання замовлених ними робіт, суперечило б ч. 3, 4 ст. 3 КК України, що створює ситуацію неповної захищеності цієї сфери суспільного життя.
3. Як свідчить аналіз поняття „обман”, уведення споживачів в оману може бути здійснене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Отже, законодавець, не враховуючи цієї обставини, необґрунтовано використовує в диспозиції ч.1 ст. 225 КК України лише поняття „дії”.
4. Законодавче визначення, відповідно до якого злочином визнається обман покупця чи замовника, вчинений у значному розмірі щодо одного потерпілого, не відповідає вимогам правозастосовної практики та не є характерним для цього кримінально караного делікту.
5. Диспозиція ч.1 ст. 225 КК жодним чином не обмежує коло осіб, котрі можуть нести кримінальну відповідальність за введення споживачів в оману під час реалізації ним товарів та надання послуг. Зазначене необґрунтовано розширює межі дії цього кримінального закону, дозволяючи притягувати до кримінальної відповідальності осіб, які не є суб’єктами господарської діяльності чи їх працівниками. Це суперечить сутності розгляданого посягання, яке заподіює шкоду громадянам саме коли вони стають споживачами, тобто коли вступають до взаємовідносин із господарюючими суб’єктами з метою задоволення своїх власних побутових потреб. Тому коло осіб, котрі можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ст. 225 КК України, потребує законодавчого обмеження шляхом вказівки на те, що його можуть вчинити лише працівники суб’єктів господарської діяльності або громадяни-підприємці.
6. Останнім часом одним із найбільш поширених та небезпечних посягань на права та законні інтереси споживачів стало введення їх в оману щодо споживчих властивостей або якості товару. З огляду на це посилений захист громадян від неякісних товарів, робіт, послуг зумовлює необхідність доповнення диспозиції ст. 225 КК вказівкою на зазначений спосіб скоєння цього злочину. Такий крок не слід розцінювати як криміналізаційний, оскільки цей спосіб охоплюється поняттям „інший обман споживачів”. Його передбачення серед найбільш поширених способів вчинення розгляданого злочину матиме, на нашу думку, стимулювальний вплив на працівників правоохоронних органів щодо його виявлення, а також профілактичний вплив на осіб, які використовують його для введення споживачів в оману.
На підставі зазначених вище аргументів, з метою підвищення ефективності захисту споживачів від введення в оману, пропонуємо:
1. Викласти ст. 225 КК України та примітку до неї в такому вигляді:
„Стаття 225. Обман споживачів
1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування, введення в оману щодо споживчих властивостей або якості товару (роботи, послуги), а також інший обман споживачів під час реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг працівником суб’єкта господарської діяльності або громадянином-підприємцем, якщо ці діяння вчинені у значних розмірах, -
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі діяння, вчинені особою, раніше судимою за обман споживачів, -
караються штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Примітка. Обманом споживачів у значних розмірах слід вважати обман, що спричинив громадянам матеріальну шкоду в сумі, яка перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.”
2. Врахувати зауваження та пропозиції, висловлені нами в дисертаційному дослідженні:
а) під час проведення законопроектних робіт, спрямованих на оптимізацію кримінально-правової охорони громадян-споживачів від посягань на їх права та законні інтереси;
б) при підготовці постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про обман покупців та замовників”.
Підбиваючи загальний підсумок, маємо також зазначити, що представлене дослідження проблем кримінальної відповідальності за обман покупців та замовників у контексті кримінально-правової охорони споживчих відносин мало на меті розглянути лише основні питання цієї теми, а відтак не може претендувати на абсолютність. Тому окремі висновки та пропозиції мають дискусійний, альтернативний характер, а деякі гіпотези, висунуті автором роботи, потребують подальшого ґрунтовного дослідження на дисертаційному рівні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правові акти
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— №30.— Ст.141.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №25-26.— Ст.131. Із наступними змінами та доповненнями.
3. Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року № 129-IV // Урядовий кур’єр.— 09.10.2003.— №189.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України. Затверджений Законом від 28 грудня 1960 року // ВВР УРСР.— 1961.— № 2.— Ст. 15. Із наступними змінами та доповненнями.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-X // ВВР УРСР.— 1984.— Додаток до № 51.— Ст.1122. Із наступними змінами та доповненнями.
6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— 2003.— №5.— 464 с.
7. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради.— 2003.— № 18-22.— Ст.144.
8. Виправно-трудовий кодекс України. Затверджується Законом № 3325-VII від 23 грудня 1970 року // ВВР УРСР.— 1971.— № 1.— Ст.6. Із наступними змінами та доповненнями станом на 11.07.2001.
9. Закон України „Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990 року № 507-XII // Відомості Верховної Ради України.— 1990.— №52.— Ст.650. Із наступними змінами станом на 10.02.2000.
10. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1991.— № 30.— Ст.379. В редакції Закону України № 3682-XII від 15 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України.— 1994.—№ 1.— Ст.1. Із наступними змінами станом на 10.01.2002.
11. Закон Української РСР „Про захист споживчого ринку в Українській РСР” від 25 червня 1991 року № 1255-XII // Відомості Верховної Ради.— 1991.— № 40.— Ст.527.
12. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення” від 28 січня 1994 року № 388-12 // Відомості Верховної Ради.— 1994.— №19.— Ст.111.
13. Закон України „Про внесення змін до законодавчих актів України щодо застосування кримінальних покарань у вигляді штрафу” від 8 лютого 1995 року № 41/95-ВР // Відомості Верховної Ради.— 1995.— № 8.— Ст.53.
14. Закон України “Про рекламу” від 3 липня 1996 року № 270/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 39.— Ст.181. Із наступними змінами станом на 24.05.2001.
15. Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” від 23 грудня 1997 року №771/97-ВР // Урядовий кур’єр.— 1998.— 24 січня.— № 15-16.— С.12-13.
16. Закон України „Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції” від 14 січня 2000 року № 1393-XIV // Відомості Верховної Ради України.— 2000.— № 12.— Ст.95.
17. Закон України „Про захист економічної конкуренції” від 11 січня 2001 року № 2210-III // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— №12.— Ст.64.
18. Закон України „Про стандартизацію” від 17 травня 2001 року № 2408-III // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 31.— Ст. 145.
19. Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за обман покупця чи замовника” від 24 травня 2001 року № 2443-III // Відомості Верховної Ради України.— 2001.— № 31.— Ст. 152.
20. Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України” від 3 квітня 2003 року № 669-ІV // Урядовий кур’єр.— 2003.— 24 квітня.
21. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22 травня 2003 року № 850-ІV // Голос України.— 2003.— 2 липня.
22. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року № 889-ІV // Відомості Верховної Ради.— 2003.— № 37.— Ст.308.
23. Постанова Верховної Ради України „Про право власності на окремі види майна” від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ // Відомості Верховної Ради України.— 1992.— №35.— Ст.517.
24. Указ Президії Верховної Ради Української РСР „Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР” від 3 липня 1973 року №1879-VIII // Відомості Верховної Ради.— 1973.— № 29.— Ст. 249.
25. Указ Президії Верховної Ради Української РСР „Про доповнення Кримінального кодексу УРСР статтями 155-2 і 155-3” від 24 вересня 1981 року №2510-X // Відомості Верховної Ради.— 1981.— № 40.— Ст. 662.
26. Указ Президії Верховної Ради Української РСР „Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР” від 12 січня 1983 року №4571-X // Відомості Верховної Ради.— 1983.— № 4.— Ст. 50.
27. Указ Президента України “Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” від 24 травня 2000 року №717/2000 // Урядовий кур’єр. “Орієнтир”.— 2000.— №17.
28. Указ Президента України „Про Основні напрями конкурентної політики на 2002-2004 роки” від 19 листопада 2001 року № 1097/2001 // Урядовий кур’єр. “Орієнтир”.— 2001.— № 221.— 28 листопада.
29. Указ Президента України “Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів” від 12 січня 2002 року №16/2002 // Урядовий кур’єр.— 2002.— 18 січня.— С.4.
30. Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108. Із наступними змінами станом на 06.05.2001 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— 2002.— № 11: Торговельна діяльність в Україні.— С.93-103.
31. Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі. Затверджені Наказом МЗЕЗторгу від 08.07.96 №369. Із змінами, внесеними згідно з Наказом МЗЕЗторгу № 402 від 07.07.98 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— 2002.— № 11: Торговельна діяльність в Україні.— С.108-115.
32. Правила торгівлі на ринках. Затверджені Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.02 № 57/188/84/105 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— 2002.— № 11: Торговельна діяльність в Україні.— С.151-162.
Міжнародно-правові документи
33. Угода про основні напрямки співробітництва держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в області захисту прав споживачів від 25.01.2000, ратифікована Законом України № 3102-III від 07 березня 2002 року // www.rada.gov.ua
34. Межгосударственная программа совместных мер борьбы с преступностью на период с 2000 до 2003 года. Утверждена Решением Совета глав государств Содружества Независимых Государств от 25 января 2000 года // Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ.— 2000.—№1(34).— С.62-78.
35. Соглашение о сотрудничестве в борьбе с преступлениями в сфере экономики (Москва, 12 апреля 1996 года) // Содружество. Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств СНГ.— 1996.— №2.
Постанови Пленуму Верховного Суду України
36. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 2 березня 1973 року „Про судову практику в справах про обман покупців”. Із наступними змінами станом на 03.12.97 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т.Маляренка. — К.: Видавництво А.С.К., 2003.— С.352-358.
37. Постанова Пленуму Верховного Суду України №3 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” // Юридичний вісник України (ІПБ).— 28 червня 2003 року.— №26.
38. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 24 червня 1983 року „Про практику застосування судами України законодавства в справах про розкрадання продовольчих товарів, їх втрату і псування в системі державної торгівлі та споживчої кооперації” Із наступними змінами станом на 03.12.97 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-1998) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.— 1998.— №11.— С.141-146.
39. Постанова Пленуму Верховного суду України № 12 від 25 грудня 1992 року „Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”. Із наступними змінами станом на 03.12.97 // Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002: Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т.Маляренка. — К.: Видавництво А.С.К., 2003.— С.330-342.
40. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26 грудня 2003 року „Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень” // Вісник Верховного Суду України.— 2004.— №2.— С.7-9.
41. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання” // Вісник Верховного Суду України.— 2003.— №6 (40).— С.14-20.
Інші офіційні документи та архівні матеріали
42. Дані про результати перевірок якості та безпеки продовольчих товарів за 12 місяців 2002 р. Запорізького обласного управління у справах захисту прав споживачів.— Вих. №930 від 28.12.02.
43. Порівняльний аналіз стану розгляду звернень громадян до Запорізького обласного управління у справах захисту прав споживачів за 12 місяців 2002 року.— Вих. №930 від 28.12.02.
44. Архів місцевого Жовтневого суду м. Запоріжжя. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів №9879803.
45. Архів місцевого Коммунарського суду м. Запоріжжя, справа № 1-438/1992; справа № 1-239/1993; справа № 1-1346/1997; справа № 1-64/1998; справа №1-786/2000.
46. Архів місцевого Старокиївського суду м. Києва, справа № 1-455/2000.
47. Архів місцевого Шевченківського суду м. Запоріжжя, справа № 1-297/1991; справа №1-650/1995; справа № 1-1024/1997.
48. Архів місцевого Шевченківського суду м.Києва, справа № 1-470/2000; справа № 1-522/2000.
49. Разъяснения «О некоторых вопросах, связанных с применением Закона РФ «О защите прав потребителей». Утверждены приказом Государственного антимонопольного комитета РФ.— М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1999.— 32 с.
Навчальна та монографічна література
50. Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф., Бобровник С.В., Головченко В.В. Законодавство: проблеми ефективності / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького.— К.: Наук. думка, 1995.— 232с.
51. Александров Г.Н. Борьба с обмериванием и обвешиванием потребителей.— М.: Юрид. изд-во Мин. юстиции СССР, 1948.— 28 с.
52. Алексеев А.И. Криминология. Курс лекций.— М.: Издательство «Щит-М», 1999.— 340 с.
53. Алексеев С.С. Теория права.— М.: Издательство БЕК, 1994.— 224 с.
54. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву.— Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1980.— 216 с.
55. Белоусов Е.Н., Крючкова П.В., Орлова Л.А., Сорк Д.М., Янин Д.Д. Закон о защите прав потребителей с научно-практическим комментарием / Международная конференция обществ потребителей.— М., 1996.— 122 с.
56. Беляев И.Д. История русского законодательства: Для студ. вузов, обуч. по юрид. спец. / Санкт-Петербургский ун-т / Ю.А. Санулов (сост.).— СПб.: Лань, 1999.— 640с.
57. Бойко А.И. Римское и современное уголовное право.— СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003.— 259 с.
58. Борьба с преступностью в Украинской ССР / Автор очерка и составитель документов профессор П. П. Михайленко.— Т.2 (1926-1967 г.г.).— К.: КВШ МООП СССР, 1967.— 952 с.
59. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение.— М.: Госюриздат, 1967.— 240 с.
60. Васильев И.М. Наказание по советскому уголовному праву: Учебное пособие для слушателей и курсантов учебных заведений МВД СССР / Под ред. д-ра юрид. наук, проф. В.А.Владимирова.— М., 1970.— 89 с.
61. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления).— СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002.— 641 с.
62. Вольфман Г.И. Квалификация преступлений против советской торговли.— Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1977.— 141 с.
63. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність / Під ред. В.К.Матвійчука.— К.: Українська академія внутрішніх справ, 1996.— 116 с.
64. Гальперин И.М. Наказание: социальные функции, практика применения.— М.: Юрид. лит., 1983.— 208 с.
65. Гальперин И.М., Мельникова Ю.Б. Дополнительные наказания / Отв. ред. В.В.Шубин.— М.: Юрид. лит., 1981.— 118 с.
66. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика.— М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001.— 316 с.
67. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за преступления в сфере экономики.— М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1996.— 304 с.
68. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений).— Ленинград: Изд-во Ленинградского университета, 1979.— 127 с.
69. Гришин А.А. Уголовно-правовая ответственность за преступления в области торговли: Учеб. пособие.— М., 1975.— 51 с.
70. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія.— Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001.— 384 с.
71. Гуторова Н.А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности: Раздел VІІ Особенной части Уголовного кодекса Украины с научно-практическим комментарием.— Х.: ООО „Одиссей”, 2003.— 256 с.
72. Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть. Конспект лекций. — Харьков: «Одиссей», 2003.— 320 с.
73. Делиев А.Н. Квалификация преступлений, совершаемых в сфере торговли и обслуживания населения.— Ташкент: НИ и РИО ТВШ МВД СССР, 1987.— 44 с.
74. Дзигарь А.Л. Уголовные наказания: Эволюция и перспективы: Монография.— Краснодар, 2001.— 201 с.
75. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія.— К.: Юридична практика, 2003.— 924 с.
76. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник / За ред. Хавронюка М.І.— Київ: Атіка, 2001.— 608 с.
77. Загородников Н.И. Преступления против советской торговли.— М., 1958.— 28 с.
78. Законы Уголовные (Св. Зак., т.ХV, изд. 1885 г. по прод. 1906 и 1908 г. с позднейшими узаконениями) / Алфавитный указатель, составленный Прис. Повер. В.Н. Новиковым и Пом. Прис. Повер. Д.С. Постоловским.— С.-Петербург: Типография М.М.Стасюлевича, 1910.— 753 с.
79. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении.— Х.: Изд-во при ХГУ, Вища школа, 1986.
80. Землюков С.В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда.— Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1991.— 244 с.
81. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы.— М.: Юрид. лит., 1972.— 262 с.
82. Иванов Ю.А., Скаредов Г.И. Интересы покупателей и заказчиков — под охраной закона.— М.: Юрид. лит., 1974.— 143 с.
83. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.— К., 2000.— 378 с.
84. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. Ю.И.Скуратова, В.М.Лебедева.— 3-е изд., изм. и доп.— М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М), 2001.— 896 с.
85. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Под ред. Н.Ф.Кузнецовой.— М.: Зерцало, 1998. — 878 с.
86. Коржанский Н.И. Квалификация следователем хозяйственных преступлений: Учеб. пособие.— Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1984.— 52 с.
87. Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину.— Київ, 1997.— 112 с.
88. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій.— К.: Наукова думка, 1996.— 336 с.
89. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів.— К.: Юрінком Інтер, 1998.— 416 с.
90. Короленко М.П. Проблеми декриміналізації діянь.— К.: Науковий світ, 2000.— 11 с.
91. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: Курс лекцій / За ред. М.Й.Коржанського.— К.: Атіка, 2001.— 432 с.
92. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для юрид. вузів і фак. / М.І.Бажанов, Ю.І.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, С.Я.Тація.— Х.: Право, 1997.— 368 с.
93. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І.Бажанов, Ю.І.Баулін, В.І.Борисов та ін.; За ред. проф. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, С.Я.Тація.— Київ-Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001.— 416 с.
94. Кримінальне право України. Загал. частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, В.В.Бенківський та ін.; За ред. П.С.Матишевського та ін.— Стер. вид.— К.: Юрінком Інтер, 2000.— 512 с.
95. Кримінальне право України. Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. освіти / М.І Бажанов, В.ЯТацій, В.В.Сташис, І.О.Зінченко та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.— К.: Юрінком Інтер;— Х.: Право, 2001.— 496 с.
96. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В.Андрусів, П.П.Андрушко, С.Я.Лихова та інші; За редакцією П.С.Матишевського та інших.— К.: Юрінком Інтер, 1999.— 896 с.
97. Кримінальне право. Особлива частина: Підручник / Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші. Відпов. ред. Шакун В.І.— К.: НАВСУ-Правові джерела, 1999.— 896 с.
98. Кримінальне право України: Тези лекцій і практ. завд. для курсантів Київського училища міліції МВС України / Н.В.Чернишова, М.В.Володько, М.А.Хазін. За ред. В.М.Бовсуновського.— К.: Наукова думка, 1995.— 456 с.
99. Кримінальний кодекс України. Проект, підготовлений за завданням Комісії Верховної Ради України авторським колективом на чолі з проф. В.М.Смітієнком // Іменем закону.— 1997.— 16 травня.
100. Криминология: Учебник для юридических вузов / Под общей редакцией доктора юридических наук, профессора А.И.Долговой.— М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999.— 784 с.
101. Криминология: Учебник (для учебных заведений МВД Украины) / Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е.; Под ред. В.Г.Лихолоба и В.П.Филонова.— Киев-Донецк, 1997.— 398 с.
102. Кримінологія: запрошення до дискусії: Монографія // Авт. кол.: О.В.Баляба, Е.В.Віленська, Е.О.Дидоренко, Б.Г. Розовський.— Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000.— 318 с.
103. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений.— 2-е изд., перераб. и дополн.— М.: Юристъ, 2001.— 304 с.
104. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления.— М.: Госюриздат, 1960.— 244 с.
105. Кудрявцев В.Н. Популярная криминология.— М.: Спарк, 1998.— 164 с.
106. Кулик О.Г. Аналіз стану злочинності в Україні за 2002 рік та прогноз на 2003 рік: Аналітичний огляд.— К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003.— 24 с.
107. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений.— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.— 184 с.
108. Курс советского уголовного права. Часть общая: В 6 томах.— Том 3: Наказание / А.А.Пионтковский, Н.А.Стручков, П.С.Ромашкин и др.— М.: Наука, 1970.— 350 с.
109. Куц В.М. Новий Кримінальний кодекс України: яким йому бути.— Харків, 1999.— 204 с.
110. Лащенко Р.М. Лекції по історії українського права.— К.: Україна, 1998.— 254 с.
111. Левшина Т.Л. Основы законодательства о защите прав потребителей: Курс лекций / Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ.— М.: Юрид. лит., 1994.— 159с.
112. Лейленд П. Кримінальне право: Злочин, покарання, судочинство (Англ. підхід) / Пер. з англ. П.Таращук.— К.: Основи, 1996.— 207 с.
113. Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления.— М., 1963.— 192 с.
114. Лопушанський Ф.А., Титаренко Ю.Л., Ришелюк А.М., Філонов В.П., Світлов О.Я. Боротьба з господарськими злочинами / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького.— Донецьк, 1997.— 160с.
115. Лунеев В.В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции. Предисловие академика Российской академии наук В.Н.Кудрявцева.— М., 1999.— 516 с.
116. Малахов Л.К. Ответственность за преступления, совершаемые в хозяйственной деятельности, по законодательству Союза ССР и союзных республик: Учебное пособие.— Горький: Горьк. высш. школа, 1981.— 124 с.
117. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм: Монографія.— К.: Атіка, 2003.— 224 с.
118. Матвійчук В.К., Тарарухін М.А. Суб’єктивна сторона злочину: Лекція.— К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994.— 36 с.
119. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник.— К.: Юрінком Інтер, 2000.— 272 с.
120. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак.— К.: А.С.К., 2001.— 352 с.
121. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалисти-ческий анализ.— Харьков: Консум, 1999.— 480 с.
122. Милюков С.Ф. Российское уголовное законодательство: опыт критического анализа.— СПб.: СПбИВЭСЭП, Знание, 2000.— 279 с.
123. Миненок М.Г., Миненок Д.М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы.— СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001.— 367 с.
124. Михлин А.С. Последствия преступления.— М.: Юридическая литература, 1969.— 104 с.
125. Навроцький В.О. Господарські злочини: Лекція для студентів юридичного факультету.— Львів: Юрид. фак. Львів. держ. ун-ту ім.І.Франка, 1997.— 60 с.
126. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.).— К.: Атіка, 2001.— 272 с.
127. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій.— К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.— 771 с.
128. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: За станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 січня 1997 року / За ред. В.Ф.Бойка, Я.Ю.Кондратьєва, С.С.Яценка.— К.: Юрінком, 1997.— 960 с.
129. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 року / За ред. С.С. Яценка.— К.: А.С.К., 2002.— 936 с.
130. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України.— 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко.— К.: А.С.К., 2002.— 968 с.
131. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка.— К.: Каннон, 2001.— 1104 с.
132. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України.— 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка.— К.: Атіка, 2003.— 1056 с.
133. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч. / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.— Ч.1.— К.: Форум, 2001.— 393 с.
134. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: У 2-х ч. / Під заг. ред. Потебенька М.О., Гончаренка В.Г.— Ч.2.— К.: Форум, 2001.— 952 с.
135. Некипелов П.Т. Понятие и система хозяйственных преступлений по советскому уголовному праву.— Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1963.— 160 с.
136. Никифоров Б.С. Объект преступления.— М.: Госюриздат, 1960.— 230 с.
137. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты.— М.: Издательство НОРМА, 2001.— 208 с.
138. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под ред. докт. филол. наук, проф. Н.Ю.Шведовой.— 16-е изд., испр.— М.: Рус. яз., 1984.— 797 с.
139. Отечественное законодательство XI-XX веков: Пособие для семинаров / О.И. Чистяков (ред.), Г.А. Кутьина (авт.-сост.).— Ч.2: XX век.— М.: Юристъ, 1999.— 352с.
140. Оуенз К. Право: Посібник для студентів бізнес-спеціальностей: Навч. посіб.: пер. з англ.— К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002.— 605 с.
141. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность: Монография. — СПб.: Издательство «Лань», Санкт-Петербургский университет МВД России, 2000.— 192 с.
142. Палиюк В.П., Терлецкий А.А., Дашевский В.В. О защите прав потребителей: Практическое пособие о применении действующего законодательства Украины / В.П. Палиюк (ред.).— Николаев: Возможности Киммерии, 1996.— Т.1.— 269 с.
143. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность.— Харьков: Издательство при ХГУ «Вища школа», 1982.— 168 с