КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СПРИЯННЯ УЧАСНИКАМ ЗЛОЧИННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА УКРИТТЯ ЇХ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису

ГНЄТНЄВ МАКСИМ КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 343.341+343.365]:343.9.024:343.237(477)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА СПРИЯННЯ УЧАСНИКАМ ЗЛОЧИННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ТА
УКРИТТЯ ЇХ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Яценко Станіслав Сергійович
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України

Луганськ – 2010

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .3
ВСТУП. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
РОЗДІЛ 1. Загальні засади дослідження проблем відповідальності за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної
діяльності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .12
Висновки до 1 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .59
РОЗДІЛ 2. Юридичний аналіз складу та караності злочину «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності» . . . . . . .61
2.1. Об’єктивні ознаки злочину «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61
2.2. Суб’єктивні ознаки злочину «Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95
2.3. Покарання за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
Висновки до 2 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .129
РОЗДІЛ 3. Співвідношення сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності з окремими суміжними посяганнями. . . . . . .134
3.1. Співвідношення сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності з приховуванням злочину. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .136
3.2. Співвідношення сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності з придбанням, отриманням, зберіганням чи збутом майна, одержаного злочинним шляхом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .152
3.3. Співвідношення сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
Висновки до 3 розділу. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .189
ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195
ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .208

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Звід 1832 р. – Звід законів Російської імперії в п’ятнадцяти томах 1832 року.
Керівні начала 1919 р. – Керівні начала з кримінального права РСФРР від 12 грудня 1919 року.
КК Грузинської РСР 1928 р – Кримінальний кодекс Грузинської РСР 1928 року.
КК РСФРР 1922 р. – Кримінальний кодекс РСФРР 1922 року.
КК РСФРР 1926 р. – Кримінальний кодекс РСФРР 1926 року.
КК РФ – Кримінальний кодекс Російської Федерації.
КК України – Кримінальний кодекс України 2001 року.
КК України 1960 р. – Кримінальний кодекс України 1960 року.
КК УРСР 1927 р. – Кримінальний кодекс УРСР 1927 року.
Основи 1958 р. – Основи кримінального законодавства Союзу РСР та союзних республік 1958 року.
Основні начала 1924 р. – Основні начала кримінального законодавства Союзу РСР та союзних республік від 31 жовтня 1924 року.
Права 1743 р. – Права, за якими судиться малоросійський народ.
РСФРР – Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка.
Статути ВКЛ 1529 р., 1566 р. та 1588 р. – Статути Великого князівства Литовського 1529 року, 1566 року та 1588 року відповідно.
Уложення 1845 р. – Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року.
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка.
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка.
ЦК України – Цивільний кодекс України.

ВСТУП

Актуальність теми. Протягом останніх років Україна крокує до європейської спільноти. Цей шлях позначився низкою перетворень у громадському житті, економіці, змінами в законодавстві. На тлі загальної трансформації актуальними залишаються питання права взагалі й кримінального права зокрема.
Перехід України від тоталітарного суспільства до демократичного позначився підвищенням активності організованих форм злочинної діяльності. Подібна ситуація не відповідала ідеології неприйняття злочинності, яка існувала й існує в українському суспільстві, що викликало відповідну законодавчу реакцію держави. Соціально обумовленою, на наш погляд, стала криміналізація створення злочинної організації (ст. 255 КК України), сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК України), терористичного акту та інших злочинів, пов’язаних із тероризмом (статті 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4 КК України). Не зважаючи на це, недостатнім, на наш погляд, є врегулювання питань кримінальної відповідальності осіб, котрі приховують злочини, вчинені злочинною організацією.
Хоча в Україні відсутні дослідження, у рамках яких було б здійснено комплексний правовий аналіз сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності, характеристику деяких аспектів відповідальності за цей злочин і суміжних із цим питань знаходимо в роботах Д.О. Балабанової, А.С. Беніцького, Б.В. Волженкіна, В.Д. Гвоздецького, І.В. Годунова, Н.О. Гуторової, О.Ф. Долженкова, В.М. Дрьоміна, В.П. Ємєльянова, М.Й. Коржанського, В.Д. Ларічєва, М.І. Мельника, О.М. Міколєнка, В.О. Навроцького, В.П. Тихого, П.Л. Фріса, В.М. Шевчука.
Окремі аспекти проблем причетності до злочину (а з цим кримінально-правовим інститутом пов’язане заздалегідь не обіцяне приховування злочину, вчиненого злочинною організацією) розглядаються в роботах Г.І. Баймурзіна, В.С. Гєлашвілі, Н.Ф. Кузнєцової, М.І. Ковальова, В.Г. Смірнова, М.Х. Хабібулліна, І.Х. Хакімова. Більшість учених-правників вивчали ці питання в межах характеристики злочинів проти громадської безпеки або злочинів проти правосуддя. Багато хто працював у той час, коли відповідальність за діяння, які розглядаються, не було встановлено в законодавстві, або в тих державах, кримінальні кодекси яких не передбачають відповідальності за даний злочин, що не дозволяло їм повною мірою здійснити системний аналіз кримінально-правової характеристики сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності. Щодо багатьох із зазначених питань висловлено дискусійні судження, через що вони потребують подальшого наукового опрацювання.
Викладене свідчить про важливість обраного напрямку дослідження, що й обумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка в межах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767; а також базується на пунктах 1 і 2, рекомендованих відділенням кримінально-правових наук Академії правових наук України (в подальшому – АПрН), які входять до «Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 роки» (затверджені загальними зборами АПрН України від 09.04.2004); пункті 2.5 «Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років» (затверджені наказом МВС України від 05.07.2004 № 755).
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є визначення теоретичних основ кримінальної відповідальності за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності та внесення науково обґрунтованих пропозицій для вдосконалення норм КК України в частині відповідальності за цей злочин.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:
- дослідити історію розвитку законодавства про відповідальність за причетність до злочину, що застосовувалося на територіях сучасної України;
- здійснити порівняльний аналіз зарубіжного й вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за організовані форми злочинної діяльності;
- з’ясувати сутність об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 256 КК України, виявити найбільш складні й суперечливі питання застосування цієї кримінально-правової норми;
- проаналізувати санкції ст. 256 КК України;
- дослідити проблеми відмежування сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності від суміжних складів злочинів;
- сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень кримінального законодавства та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є відносини, що складаються з приводу охорони суспільства від діяльності осіб, котрі сприяють організованим злочинним угрупованням.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності.
Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено метод ідеалістичної діалектики як фундаментальний (філософський) метод пізнання. Також у ході дослідження було використано комплекс інших загальнонаукових та спеціальних наукових методів пізнання, які дозволили здійснити всебічний та об’єктивний аналіз його предмету. Серед них такі:
- історичний, який дозволив продемонструвати генезис кримінального законодавства, яке передбачало відповідальність за причетність до злочину та за організовану злочинну діяльність, і було чинним та застосовувалося на території сучасної України, починаючи з ХІ століття і до моменту ухвалення у 2001 році чинного КК України;
- порівняльно-правовий, що використовувався для зіставлення положень КК України і приписів зарубіжного законодавства з метою виявлення та врахування позитивного досвіду кримінально-правової охорони від діяльності організованої злочинності під час розроблення пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства України в цій частині;
- герменевтичний, за допомогою якого зроблено спробу максимально об’єктивного тлумачення історичних текстів пам’яток кримінального права;
- догматичний – забезпечив дослідження змісту норм чинного КК України як складової механізму кримінально-правової охорони суспільства від діяльності злочинних організацій і розроблення пропозицій щодо оптимізації змісту їх диспозицій;
- формально юридичний і метод системно-структурного аналізу, використання яких дозволило з’ясувати ознаки елементів складу злочину, передбаченого ст. 256 КК України, охарактеризувати його кваліфікуючі ознаки та здійснити їх тлумачення;
- конкретно-соціологічні методи застосовувались при вивченні матеріалів кримінальних справ та інформаційних звітів МВС України та їх підрозділів;
- статистичний метод – для подальшої обробки та аналізу статистичних даних і виявлення наявних закономірностей поширення сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з філософії, психології, медицини, юридичних наук, а також енциклопедично-довідкова література. Нормативною основою дослідження стали Конституція України, міжнародно-правові документи, кримінальне законодавство нашої країни і деяких інших держав, постанови Пленуму Верховного Суду України та інші нормативно-правові акти.
Емпіричну основу дослідження становлять матеріали Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), судово-слідчої статистики щодо злочину, передбаченого ст. 256 КК України, та суміжних складів злочинів, вироки судів України у справах про злочини, вчинені злочинними організаціями.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є комплексним монографічним дослідженням проблем кримінально-правової протидії сприянню учасникам злочинних організацій та укриттю їх злочинної діяльності. На основі здійсненого дослідження обґрунтовано та сформульовано положення та висновки, які є новими для науки кримінального права, або наділені істотними ознаками наукової новизни й виносяться на захист. До найбільш важливих у теоретичному та практичному аспекті серед них слід віднести такі:
вперше:
- аргументовано, що сприяння учасникам злочинних організацій, як заздалегідь обіцяне, так і заздалегідь не обіцяне, є участю у злочині, вчиненому (або такому, що вчинюється) злочинною організацією;
- запропоновано ст. 256 із тексту КК України виключити; натомість – у ч. 2 ст. 396 КК України (Приховування злочину) передбачити кримінальну відповідальність за заздалегідь не обіцяне приховування злочину, вчиненого злочинною організацією. Повний текст статті наведено у висновках;
удосконалено:
- визначення поняття «причетність до злочину» із урахуванням правил формальної логіки з метою відмежування причетності до злочину від суміжного з нею інституту кримінального права співучасті у злочині;
- правила кваліфікації окремих посягань, суміжних зі сприянням учасникам злочинних організацій та приховуванням злочину, вчиненого злочинною організацією;
дістало подальшого розвитку:
- положення, що ілюструють історію законодавчої регламентації на території України кримінальної відповідальності за діяння, які мають ознаки причетності до злочину, і вплив соціально-економічного та політичного ладу країни на становлення, розвиток і застосування відповідних кримінально-правових заборон;
- положення щодо співвідношення причетності до злочину та суміжних інститутів кримінального права;
- дослідження кримінально-правових норм зарубіжного та вітчизняного законодавства у частині передбачення відповідальності за організовану злочинну діяльність;
- положення про необхідність використання в тексті кримінального кодексу уніфікованої термінології, за допомогою якої характеризуються однакові кримінально-правові явища «приховування» та «укриття».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в основі викладеного матеріалу лежить систематизована кримінально-правова характеристика сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності в поєднанні з судово-слідчою практикою. Тому сформульовані положення та висновки, включаючи пропозиції, можуть бути використані: а) у науці кримінального права – як матеріал для подальшого дослідження проблем відповідальності за злочини, пов’язані з діяльністю організованих форм злочинної діяльності; б) у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Кримінальне право» та «Кваліфікація злочинів», для розробки навчально-методичних посібників, лекцій, методичних рекомендацій тощо; в) у законотворчій діяльності – для подальшого вдосконалення чинного кримінального законодавства, зокрема удосконалення статті 396 КК України; г) у правозастосовній діяльності – для підготовки пропозицій про узагальнення слідчої та судової практики з проблем кваліфікації злочинів, суміжних зі сприянням учасникам злочинних організацій і з приховуванням злочину.
Окремі результати цього дослідження безпосередньо впроваджено в навчальний процес Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (додаток В); пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КК України прийнято Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (додаток Б).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, результати якої отримано на підставі особистих досліджень автора. Ідеї співавторів окремих робіт не використовуються у дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка; на міжнародному науково-практичному семінарі «Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності» (м. Одеса, 23 вересня 2004 року); другій Міжнародній науково-практичній конференції «Криминальные переделы собственности в России: проблемы противодействия» (м. Саратов, Росія, 13-14 травня 2005 року); науково-методичному семінарі «Проблеми застосування кримінального законодавства України» (м. Луганськ, 30 листопада 2005 року); міжнародному науково-практичному семінарі «Боротьба зі злочинністю та права людини» (м. Одеса, 16 березня 2006 року); Шостій міжвузівській конференції молодих учених пам’яті Е.О. Дідоренка «Вплив покарань на злочинність» (м. Луганськ, 25-26 жовтня 2007 року); науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства» (м. Луганськ, 28 травня 2008 року); сьомій міжнародній конференції «Проблеми якості інформації про злочинність» (м. Луганськ, 30-31 жовтня 2008 року); під час роботи Першої української літньої школи з проблеми «Транснаціональні форми організованої злочинної діяльності» (м. Одеса, 5-9 липня 2004 року); під час роботи третьої сесії Саратовської Літньої Школи молодих учених-юристів: «Современные разновидности организованной преступности: состояние, тенденции и проблемы противодействия» (м. Саратов, Росія, 16 – 21 травня 2005 року).
Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у п’яти статтях, які опубліковано в наукових виданнях, включених до переліку фахових, три з яких виконано у співавторстві з В.А. Звірякою, О.Ю. Якімовим, С.С. Якімовою. Окрім цього окремі положення дисертації викладені у монографії та шести аналітичних статтях і тезах виступів на наукових конференціях.
У статті, виконаній у співавторстві з О.Ю. Якімовим, нами було проаналізовано положення вітчизняного законодавства, постанов Пленуму Верховного Суду та доктрини, і зроблено висновки щодо відмежування складів злочинів, передбачених статтями 198 і 209 КК України (близько 75 % статті). Російським співавтором – розглянуто відповідні проблеми в правозастосовчій практиці Російської Федерації (близько 25 % статті).
У статті, виконаній у співавторстві зі С.С. Якімовою, нами проаналізовано положення вітчизняного законодавства, постанов Пленуму Верховного Суду та доктрини, статистичних даних і зроблено висновки щодо співвідношення та відмежування складів злочинів, передбачених статтями 396 і 209 КК України (близько 85 % статті). Російським співавтором – проаналізовано Постанову Пленуму Верховного Суду Російської Федерації «Про судову практику у справах про незаконне підприємництво та легалізацію (відмивання) грошових коштів або іншого майна, придбаних злочинним шляхом» (близько 15 % статті).
У статті, виконаній у співавторстві з В.А. Звірякою, нами було порівняно положення вітчизняного законодавства та положення кримінального законодавства деяких інших країн про відповідальність особи, яка виконує спеціальне завдання з попередження або розкриття діяльності організованої групи чи злочинної організації та сформульовано висновки з аналізу умов правомірності застосування статті 43 КК України, проаналізовано умови правомірного застосування вказаної норми (близько 80 % статті). Співавтором В.А. Звірякою – сформульовано авторську редакцію статей 43 і 49-1 КК України (близько 20 % статті).
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поєднують шість підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 231 сторінку, із яких, основного тексту - 195 сторінок; три додатки на 9 сторінках; список використаних джерел (220 найменувань) – 23 сторінки.
Література та законодавство в роботі використані станом на 31 грудня 2009 року.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі основні висновки, які мають наукове та практичне значення:
1. У науковій літературі дорадянського та радянського періоду приділялася певна увага аналізові питань, пов’язаних із причетністю до злочину. Цей кримінально-правовий інститут не є новим ні для науки, ні для вітчизняного законодавства, у якому, починаючи з перших писаних джерел, містилися норми, які передбачали відповідальність за діяння з ознаками причетності. Знаходимо подібні статті й у чинному КК України. Утім, розвиток суспільства зумовлює появу нових злочинів, що знаходить відображення й у кримінальному законодавстві. Це зауваження є також справедливим і щодо інституту причетності. Проте, наявні публікації з цієї тематики явно не відображають стан існуючої проблеми та не розв’язують багатьох питань, пов’язаних із нею. Найбільш дискусійними залишалися питання визнання видами (формами) причетності до злочину легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності. Відтак, дисертація стала першим монографічним дослідженням кримінально-правових заходів протидії сприянню учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності.
2. Для досягнення мети дисертації та вирішення поставлених завдань досліджено, із урахуванням правил формальної логіки, теоретичні основи кримінальної відповідальності за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності. Для цього в роботі використовувався комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, застосування яких дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти, подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування. Достовірність отриманих результатів обґрунтовується постановкою проблем, різнобічними, традиційними для науки кримінального права підходами до їх вирішення, широтою використання наукових джерел, використанням емпіричного матеріалу, та традиційних методів наукового пошуку.
3. Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та для навчального процесу, зокрема, при вивченні кримінального права України, мають практично-прикладне значення такі отримані в дисертації результати:
3.1. Досліджено еволюцію законодавства про відповідальність за причетність до злочину, яке було чинним на території сучасної України у різні часи. Також проаналізовано дефініції поняття «причетність», які формулювались ученими в різні роки. На основі цього було визначено місце причетності до злочину у сучасному кримінальному праві України та виділено її ознаки, серед яких: 1) причетність до злочину є суспільно небезпечною діяльністю; 2) ця діяльність є умисною; 3) причетність до злочину пов’язана з предикатним злочином, але не є участю в його виконанні; 4) причетність виникає тільки у зв’язку з вчиненим, а в одному випадку, у зв’язку з вчинюваним злочином; 5) причетне діяння не є причиною предикатного злочину. Між діями причетної особи й діями виконавця або іншого співучасника відсутній причиновий і винний зв’язок; 6) причетність до злочину порушує порядок здійснення правосуддя.
3.2. Із урахуванням наведених ознак і правил формальної логіки нами було сформульовано авторське визначення поняття «причетність до злочину», під якою слід розуміти кримінально каране діяння, яке виникає тільки у зв’язку зі вчиненим або вчинюваним злочином, за умови відсутності причинового та винного зв’язку з цим злочином.
3.3. На підставі порівняльного аналізу зарубіжного та вітчизняного кримінального законодавства, яке регулює питання відповідальності за організовані форми злочинної діяльності, зроблено висновки, що КК України, доволі повно регулює окреслені питання. Визначення організованих форм злочинної діяльності (так званих форм співучасті) наводиться через поняття злочинів, учинених ними, що не суперечить практиці зарубіжних законодавців. Щодо видів організованих форм злочинної діяльності, то їх кількість і види, закріплені в законі, дозволяють здійснювати повну кваліфікацію злочинів. Позитивним для правозастосовчої практики є внесення до КК України змін, згідно з якими кількісний склад злочинної організації збільшено з трьох до п’яти осіб.
3.4. Під час аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 256 КК України, було виявлено найбільш складні та суперечливі питання застосування цієї норми. Зокрема, було встановлено різницю в юридичній природі заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій і заздалегідь не обіцяного укриття їх злочинної діяльності, яка полягає в тому, що перше виникає лише до закінчення злочину, а друге – лише після його закінчення. Також обґрунтовано, що заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій є участю в учиненні злочину, яке обіцяне після створення злочинної організації, а не видом причетності до злочину; а заздалегідь не обіцяне укриття злочинної діяльності учасників злочинної організації є різновидом такого виду причетності, як приховування злочину.
3.5. На підставі дослідження проблем відмежування складу злочину, передбаченого ст. 256 КК України, від суміжних складів, сформульовано відповідні алгоритми кваліфікації, які повинні полегшити роботу правозастосовним органам.
3.6. Під час аналізу санкцій, у яких передбачається покарання за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності, встановлено, що вони є відносно визначеними, що дає судам можливість реалізувати принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання. Вид і розмір покарань є цілком обґрунтованими, такими, що співвідносяться з історичними традиціями встановлення покарання за схожі злочини й при цьому повністю відповідають ступеню суспільної небезпеки даних злочинів і тенденціям лібералізації та гуманізації вітчизняного кримінального законодавства.
3.7. Узагальнення практики розгляду судами України кримінальних справ про злочини, вчинені злочинними організаціями, дозволило виявити її тенденції та констатувати, що суди в цілому правильно, на нашу думку, застосовують положення кримінального закону при розгляді таких справ. Виявлена у процесі дослідження майже повна відсутність випадків притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст. 256 КК України, певною мірою і спонукали до розробки викладених пропозицій.
3.8. Мають значення для подальшого розвитку кримінально-правової науки і положення щодо вдосконалення кримінального законодавства, які сформульовані нижче.
4. Для підвищення якості нормативного регулювання кримінально-правових відносин, пов’язаних із учиненням особою сприяння учасникам злочинних організацій або приховування злочину, учиненого злочинною організацією, пропонується внести до КК такі зміни та доповнення:
4.1. Доцільно ст. 256 КК України виключити з кодексу.
4.2. Доцільно ст. 396 КК України викласти в такій редакції:
Стаття 396. Приховування злочину
1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину –
карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Заздалегідь не обіцяне приховування злочину, вчиненого злочинною організацією –
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені службовою особою або повторно, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонова Е.Ю. Юридическое лицо как субъект преступления: опыт зарубежных стран и перспективы применения в России: : автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Е.Ю. Антонова. – Владивосток, 1998. – 24 с.
2. Архів Великоолександрівського районного суду Херсонської області. Справа № 1-18 за 2008 р.
3. Архів Луцького міськрайонного суду Волинської області. Справа № 1-688 за 2004 р.
4. Архів Луцького міськрайонного суду Волинської області. Справа № 1-52 за 2006 р.
5. Архів Луцького міськрайонного суду Волинської області. Справа № 1-262 за 2009 р.
6. Архів Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя. Справа № 1-87 за 2008 р.
7. Атоян О.Н. История государства и права Украины (с древнейших времен до середины XVII века): Курс лекций / Ольга Николаевна Атоян. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 472 с.
8. Баймурзин Г.И. Ответственность за заранее не обещанное укрывательство / Г.И. Баймурзин // Советское государство и право. – 1966. - № 3. – С 120-123.
9. Баймурзин Г.И. Ответственность за прикосновенность к преступлению / Г.И. Баймурзин. – Алма-Ата, 1968. – 188 с.
10. Балабанова Д.О. Криміналізація організованої злочинності: інформаційний аспект / Д.О. Балабанова // Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності: Зб. наук. статей. – Бібліотека журналу «Юридичний вісник». – Одеса: ФЕНІКС, 2003. – С. 180-185.
11. Беницкий А.С. Ответственность за легализацию преступно приобретенных доходов в уголовном законодательстве Украины и Российской Федерации: Монография / Беницкий А.С., Розовский Б.Г., Якимов О.Ю. – Луганск: РИО ЛГУВД им. Э.А. Дидоренко, 2008. – 496 с.
12. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретённых преступным путём: проблемы квалификации и совершенствования законодательства: Монография / Беницкий А.С. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.
13. Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / А.С. Беніцький. – К., 2002. – 22 с.
14. Беніцький А.С. Про визначення поняття придбання майна, одержаного злочинним шляхом, у контексті статті 198 КК України / А.С. Беніцький, О.С. Ізотов // Проблеми реалізації кримінальної відповідальності: кримінально-правові та кримінально-виконавчі аспекти: Матеріали регіональної науково-практичної конференції. – Одеса: ОЮІ ХНУВС, 2007. – С. 36-38.
15. Беніцький А.С. Суб’єктивна сторона легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом / А.С. Беніцький // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2005. - № 4. – С. 107-116.
16. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Завіту (із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена). – К.: Українське Біблійне Товариство, 1995. – 296 с.
17. Бушуев И.А. Ответственность за укрывательство преступлений и недоносительство / Бушуев И.А. – М.: Юридическая литература, 1965. – 138 с.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
19. Гацелюк В.А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и перспективы / Гацелюк В.А. – Луганск: РИО ЛАВД, 2003. – 152 с. – (Препринт / МВД Украины, Луган. акад. внутр. дел им. 10-летия независимости Украины; ЛАВД 2003-4).
20. Гацелюк В.О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції): Монографія / Віталій Олександрович Гацелюк. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.
21. Гелашвили В. Ответственность за заранее не обещанное укрывательство / В. Гелашвили // Советская юстиция. – 1978. - № 15. – С. 18-19.
22. Гелашвили В.С. Заранее не обещанное укрывательство – преступление против правосудия / В.С. Гелашвили // Вестник МГУ. Серия 11, право. – 1978. - № 3. – С. 74-78.
23. Гелашвили В.С. О заранее не обещанном укрывательстве, совершённом родственниками виновного / В.С. Гелашвили // Вестник МГУ. Серия 11, право. – 1980. - № 1. – С. 59-63.
24. Герцензон А.А. Уголовное право, часть Общая / Герцензон А.А. – М., 1948. – 496 с.
25. Гнетнев М.К. Ответственность за финансирование терроризма по уголовному кодексу Украины / М.К. Гнетнев // Современные разновидности российской и мировой преступности: состояние, тенденции, возможности и перспективы противодействия. – Саратов, Саратовский Центр по исследованию проблем организованной преступности и коррупции: Сателлит, 2005. – С. 266-268.
26. Гнетнев М.К. Вопросы отграничения составов преступлений, предусмотренных ст. 198 и 209 УК Украины / М.К. Гнетнев, О.Ю. Якимов // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2005. - № 3. – С. 120-127.
27. Гнетнев М.К. Уголовная ответственность за заранее не обещанное содействие частникам преступных организаций и укрывательство их преступной деятельности по уголовному законодательству Украины / М.К. Гнетнев // Правоотношения и юридическая ответственность. Ч. 1. – Тольятти: Волжский университет им. В.Н. Татищева, 2004. – С. 144-149.
28. Гнєтнєв М.К. Кримінальна відповідальність за сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності: Монографія / М.К. Гнєтнєв. – Луганськ: ТОВ «Віртуальна реальність», 2009. – 310 с.
29. Гнєтнєв М.К. Кримінально-правова кваліфікація заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності / М.К. Гнєтнєв // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – 2004. - № 2 (2) Додаток 2. – С. 343-345.
30. Гнєтнєв М.К. Легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, і приховування злочину: співвідношення складів злочину / М.К. Гнєтнєв, С.С. Якімова // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2005. - № 4. – С. 164-169.
31. Гнєтнєв М.К. Об’єкт злочину заздалегідь не обіцяного сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їхньої злочинної діяльності / М.К. Гнєтнєв // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: Фенікс, 2004. – Вип. 20. – С. 72-75.
32. Гнєтнєв М.К. Суб’єктивна сторона злочину «приховування злочину, вчиненого злочинною організацією» / М.К. Гнєтнєв // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – Спеціальний випуск № 6 (частина 1). – С. 58-64.
33. Гнєтнєв М.К. Суб’єктивна сторона злочину «сприяння учасникам злочинних організацій» / М.К. Гнєтнєв // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. – Спеціальний випуск № 7. – С. 25-31.
34. Гнєтнєв М.К. Удосконалення статті 43 КК України, як ефективна протидія злочинним групам / М.К. Гнєтнєв, В.А. Звіряка // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2008. - № 1. – С. 97-106.
35. Гнєтнєв М.К. Фінансування діяльності злочинних організацій: питання кримінальної відповідальності / М.К. Гнєтнєв // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса: Фенікс, 2005. – Вип. 26. – С. 90-93.
36. Гриб В.Г. Организованная преступность – различные подходы к её пониманию / В.Г. Гриб, В.Д. Ларичев, А.И. Федотов // Государство и право. – 1998. - № 1. – С. 48-53.
37. Гришаев П.И. Соучастие по уголовному праву / П.И. Гришаев, Г.А. Кригер. – М.: Госюриздат, 1959. – 258 с.
38. Гришанин П. Ответственность за укрывательство преступлений и недонесение о них / П. Гришанин // Советская юстиция. – 1975. - № 15. – С. 22-23.
39. Гришко Е. Понятие преступного сообщества (преступной организации) и его место в институте соучастия / Е. Гришко // Уголовное право. – 2000. - № 2. – С. 17-21.
40. Гродзинский М. Новый уголовный кодекс УССР / М. Гродзинский // Вестник советской юстиции. – 1927. - № 17 (99). – С. 583-588.
41. Декрет ВЦИК «О комиссиях по борьбе с дезертирством» от 8 апреля 1920 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1920. - № 26. – С. 125-126.
42. Декрет ВЦИК «О предоставлении Народному Комиссару Продовольствия чрезвычайных полномочий по борьбе с деревенской буржуазией, укрывающей хлебные запасы и спекулирующей ими» от 9 мая 1918 г. (СУ № 35) // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 г.г. / Под ред. И.Т. Голякова. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – С. 26-27.
43. Декрет ВЦИК «О революционных трибуналах» от 18 марта 1920 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1920. - № 22-23. – С. 100-115.
44. Декрет ВЦИК «Об изъятиях из общей подсудности в местностях, объявленных на военном положении» от 20 июня 1919 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1919. - № 27. – С. 339.
45. Декрет СНК «О взяточничестве» от 8 мая 1918 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 г.г. / Под ред. И.Т. Голякова. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – С. 25.
46. Декрет СНК «О порядке всеобщей трудовой повинности» от 29 января 1920 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1920. - № 8. – С. 33.
47. Декрет СНК «О спекуляции» от 22 июля 1918 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 г.г. / Под ред. И.Т. Голякова. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – С. 28-30.
48. Декрет СНК Украины «О призыве граждан в тыловое ополчение» от 21 марта 1919 г. (Извлечение) // Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1. – 1966. – С. 148.
49. Декрет СНК Украины «Об ответственности лиц, виновных в перевозке, помимо почтового ведомства, писем, денег и посылок» от 11 июня 1919 г. // Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1. – 1966. – С. 160.
50. Долженков О.Ф. Складові інфраструктури організованої злочинності / О.Ф. Долженков // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей. – Одесса: ФЕНІКС, 2003. – С. 40-47.
51. Евдокимов П.К. Ответственность за укрывательство по советскому уголовному праву: автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук / П.К. Евдокимов. – Л., 1953. – 16 с.
52. Жиряев А. О стечении нескольких преступников при одном и том же преступлении / Жиряев А. – Дерпт: Типография Г. Лаакманна, 1850. – 147 с.
53. Заключительный отчет о научно-исследовательской работе «Борьба с легализацией (отмыванием) доходов, полученных преступным путем, и финансированием терроризма: сравнительно-правовой и криминологический анализ законодательства России и Украины» / [Розовский Б.Г., Беницкий А.С., Гнетнев М.К., Мазур Н.В.]. – Донецк-Луганск: ИЭПИ НАН Украины, 2006. – 164 с.
54. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121 – ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.
55. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15 квітня 2008 року № 270-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. - № 24. – Ст. 236.
56. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 1. – Ст. 2.
57. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12 – Ст. 64.
58. Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
59. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. № 1906 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 50. – Ст. 540.
60. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 р. (станом на 09.02.2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 22. – Ст. 199.
61. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 31. – Ст. 268.
62. Звіт Уряду України щодо розвитку Національної системи боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванням тероризму. Підготовлено до Пленарного засідання FATF 10-14 жовтня 2005 р. – К., 2005. – 41 с.
63. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення / Зубков М. – Х.: Торсінг, 2001. – 384 с.
64. Изотов А.С. Уголовная ответственность за заранее не обещанное приобретение или сбыт имущества, заведомо добытого преступным путем, по уголовным кодексам Украины и Российской Федерации / А.С. Изотов // Материалы Международной научно-практической конференции «Татищевские чтения: актуальные проблемы науки и практики». Правоотношения и юридическая ответственность. Ч. 2. – Тольятти: Волжский университет им. В.Н. Татищева, 2004. – С. 138-143.
65. Инструкция Народного комиссариата юстиции «О порядке производства дел о дезертирах, их укрывателях, пособниках и попустителях» (Извлечение) // Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1. – 1966. – С. 374.
66. Исаев М.М. О наказуемости родственного укрывательства и недоносительства / М.М. Исаев // Советское Право. – 1924. - № 1 (7). – С. 48-64.
67. Інструкція про застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 200 від 21.10.2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0963-03.
68. Історія держави та права України. Частина І. Підручник для юридичних вищих навчальних закладів і факультетів / [А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін.]. – Х.: Основи, 1993. – 432 с.
69. Карницкий Д.А. Уголовный кодекс РСФСР. Постатейный комментарий. Изд. 4-е / Карницкий Д.А. – М.: Огиз-Советское законодательство, тип. «Советское законодательство», 1931. – 165 с.
70. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / Карпец И.И. – М.: Юридическая литература, 1973. – 228 с.
71. Кісілюк Е.М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення (1917-1921 р.р.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Е.М. Кісілюк. – К., 2003. – 20 с.
72. Ковалев М. Ответственность за укрывательство преступлений и недонесение о них / М. Ковалев // Советская юстиция. – 1977. - № 19. – С. 26-27.
73. Козлов А.П. Система санкций в уголовном праве / Козлов А.П. – Красноярск: Издательство Красноярского университета, 1991. – 176 с.
74. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=995_789.
75. Конвенція про кіберзлочинність від 23.11.2001 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_575.
76. Конституція України від 28 червня 1996 року (станом на 08.12.2004 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2005. - № 2. – Ст. 44.
77. Корж В. Способи легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих організованими групами, злочинними організаціями / В. Корж // Право України. – 2003. - № 1. – С. 90-95.
78. Коржанский Н.И. Ответственность за приобретение, хранение и сбыт имущества, добытого преступным путем / Коржанский Н.И. – Волгоград, 1971. – 87 с.
79. Косякова Н.С. Лжесвидетельство / Н.С. Косякова // Государство и право. – 2001. - № 4. – С. 66-74.
80. Косякова Н. Укрывательство преступления и преступника / Н. Косякова // Законность. – 1998. - № 10. – С. 38-40.
81. Косякова Н.С. Прикосновенность к преступлению по российскому уголовному праву: становление, состояние и перспективы развития: автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Н.С. Косякова. – М., 2001. – 24 с.
82. Коташевський О. Окремі недоліки нового Кримінального кодексу України / О. Коташевський // Право України. – 2003. - № 11. – С. 97-100.
83. Криволапов Г. Отграничение приобретения или сбыта имущества, заведомо добытого преступным путём, от соучастия и укрывательства преступлений / Г. Криволапов // Советская юстиция. – 1968. - № 9. – С. 16-17.
84. Криволапов Г. Приобретение похищенного не должно быть безнаказанным / Г. Криволапов // Советская юстиция. – 1968. - № 15. – С. 10-11.
85. Кригер Г.Л. Влияние характера общественной опасности преступления на дифференциацию и индивидуализацию ответственности / Г.Л. Кригер // Проблемы правосудия и уголовного права. – М., 1978. – С. 143-155.
86. Кримінальне право в запитаннях і відповідях. Загальна частина. (Посібник для підготовки до іспитів) / [за заг. ред. Клименка В.А.] – К.: Атіка, 2003. – 288 с.
87. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна. Курс лекцій / [за ред. М.Й. Коржанського]. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
88. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / [за ред. М.Й. Коржанського]. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
89. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / [Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Банківський та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
90. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / [Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.]. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
91. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Л.М. Кривоченко та ін.]. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 495 с.
92. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / [Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.]. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
93. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.]. – Київ – Харків: Юрінком-Інтер – Право, 2002. – 416 с.
94. Кримінальне право України: Навч. посіб. / [С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін.]. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
95. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.]. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2004. – 1152 с.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / [відп. ред. В.Т. Маляренко]. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
97. Крылова Н.Е Понятие соучастия в уголовном праве Франции / Н.Е. Крылова // Вестник МГУ. Серия 11, право. – 1999. - № 2. – С. 70-79.
98. Крылова Н.Е. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) / Н.Е. Крылова, А.В. Серебренникова. – М.: Зерцало, 1998. – 208 с.
99. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудрявцев В.Н. – М.: Юристъ, 1999. – 304 с.
100. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В.Н. – М., 1960. – 244 с.
101. Кузнецов А. Квалификация соучастия в преступлении / А. Кузнецов // Советская юстиция. – 1965. - № 11. – С. 6-8.
102. Кузнецов В.А. Борьба с преступным приобретением и сбытом имущества. – К.: Наукова думка, 1970. – 160 с.
103. Кузнецова Н.Ф. Об одной дискуссионной работе / Н.Ф. Кузнецова // Вестник МГУ. Серия экономики, философии, права. – 1958. - № 1. – С. 147-154.
104. Кулагин А.И. К вопросу о классификации соучастия / А.И. Кулагин // Вестник МГУ. Серия 11, право. – 1971. - № 2. – С. 84-93.
105. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.). Конспект лекцій з курсу «Історія держави і права УРСР» для студентів юридичного факультету університету / Кульчицький В.С. – Львів, 1965. – 67 с.
106. Кульчицький В.С. Історія держави і права України / Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.
107. Лаптев А. Соучастие по советскому уголовному праву / А. Лаптев // Советская юстиция. – 1938. - № 23-24. – С. 11-16.
108. Лапунин М.М. Некоторые вопросы толкования «приобретения» применительно к ст.175 УК РФ // Официальный сайт Саратовского Центра по исследованию проблем организованной преступности и коррупции. – Режим доступу до документу: http://sartraccc.sgap.ru/Pub/lapunin(29-05-06).htm.
109. Лапунин М.М. Некоторые проблемы ответственности за вторичные преступления по современному российскому законодательству / М.М. Лапунин // Преступность и уголовное законодательство: реалии, тенденции, взаимовлияние: Сборник научных трудов. – Саратов: Сателлит, 2004. – С. 251-255.
110. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.08 / Лесниевски-Костарева Татьяна Александровна. – М.:Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 1999. – 493 с.
111. Лизогуб Я.Г. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: Монографія / Лизогуб Я.Г. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2003. – 204 с.
112. Лист Департаменту інформаційних технологій МВС України № 16/1-К 2227 від 1 червня 2005 року.
113. Любченко Д.І. Розвиток кримінального права Гетьманщини у другій половині XVII-XVIII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Д.І. Любченко. – К., 2006. – 26 с.
114. Магомедов А.М. Уголовный закон и судебная практика о понятии приобретения, хранения и сбыта имущества, добытого преступным путём / А.М. Магомедов // Вестник МГУ. Серия 11, право. – 1971. - № 3. – С. 59-65.
115. Магомедов А.М. Уголовная ответственность за приобретение или сбыт имущества, заведомо добытого преступным путём: автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А.М. Магомедов. – М.: Издательство Московского университета, 1973. – 19 с.
116. Митний кодекс України від 11.07.2002 р. (зі змінами та доповненнями). – К.: CD-вид-во «Інфодиск», 2009. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.: 12 см. – (Інформаційно-пошукова система «Законодавство України» 01.06.2009). – Систем. вимоги: Pentium-II; 256 Mb RAM; 24-x CD-ROM; Windows 98/NT/2000/XP/Vista. – [Митний кодекс України].
117. Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1. – 1966. – 831 с.
118. Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 2. – 1967. – 952 с.
119. Міжнародна конвенція про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9.12.1999 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=995_518.
120. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. – К.: Атіка, 2004. – 1056 с.
121. Некрасов В.А. Протидія незаконному обігу наркотиків: проблеми та шляхи їх вирішення / В.А. Некрасов // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. – Одеса: Фенікс, 2004. – Вип. 21. – С. 165-172.
122. Никифоров А. Что делать с организованной преступностью? / А. Никифоров // Законность. – 1996. - № 4. – С. 31-36.
123. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления / А.С. Никифоров // Государство и право. – 2000. - № 8. – С. 18-27.
124. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления и уголовной ответственности / Никифоров А.С. – М.: ООО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 204 с.
125. Носкова Н. Квалификация недонесения о преступлении / Н. Носкова // Советская юстиция. – 1971. - № 5. – С. 14-15.
126. Носкова Н.А. О совершенствовании законодательного регламентирования института прикосновенности / Н.А. Носкова // Проблемы совершенствования уголовного закона. – М., 1984. – С. 88-94.
127. Основы борьбы с организованной преступностью / [А.И. Коннов, В.И. Куликов, А.С. Овчинский и др.]. – М.: Инфа-М, 1996. – 400 с.
128. Основы Уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик от 25.12.1958 г. // Официальный сайт Левоневского Валерия Станиславовича. – Режим доступу до документу: http://pravo.levonevsky.org/baza/soviet/ sssr6067.htm.
129. Павлов В.Г. Субъект преступления / Павлов В.Г. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 318 с.
130. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность: Монография / Павлов В.Г. – СПб.: Издательство «Лань», 2000. – 192 с.
131. Погребняк И. Квалификация приобретения имущества, заведомо добытого преступным путём / И. Погребняк // Советская юстиция. – 1964. - № 23. – С. 20-22.
132. Полетаев Н. Прикосновенность к преступлению / Н. Полетаев // Журнал министерства юстиции. – 1862. – Том XIV. – С. 45-100.
133. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене Наказом міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0398-99.
134. Полюга Л.М. Словник синонімів української мови / Л.М. Полюга. – К.: Довіра, 2001. – 477 с.
135. Полячек Ф. Состав преступления по чехословацкому уголовному праву / Полячек Ф. – М.: Изд. иностр. лит., 1960. – 318 с.
136. Популярная медицинская энциклопедия / [гл. ред. Б.В. Петровский]. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 704 с.
137. Портнов А.А. Психиатрия / А.А. Портнов, Д.Д. Федоров. – М.: Издательство «Медицина», 1965. – 278 с.
138. Портнов В.П. Борьба советского государства с преступностью в первые годы диктатуры пролетариата (1917-1920 гг.) / В.П. Портнов // Вестник МГУ. Серия 11, право. – 1971. - № 6. – С. 23-31.
139. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001 р. (станом на 22.04.2009 р.). – К.: CD-вид-во «Інфодиск», 2009. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.: 12 см. – (Інформаційно-пошукова система «Законодавство України» 01.06.2009). – Систем. вимоги: Pentium-II; 256 Mb RAM; 24-x CD-ROM; Windows 98/NT/2000/XP/Vista. – [Про Правила дорожнього руху].
140. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» № 5 від 15 квітня 2005 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 5. – Ст. 21.
141. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» № 13 від 23 грудня 2005 р. // Офіційний сайт Верховного Суду України. – Режим доступу до документу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/E6CF63D360AE10EEC2257101004E7995?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=E6CF63D360AE10EEC2257101004E7995&Count=500&.
142. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про бандитизм» № 9 від 07 липня 1995 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0009700-95.
143. Постановление ВЦИК «О введении в действие Уголовного кодекса УССР» от 23 августа 1922 г. // Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1. – 1966. – С. 450-452.
144. Постановление Кассационного отдела ВЦИК «О подсудности революционных трибуналов» от 6 октября 1918 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – С. 35-37.
145. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 31 июля 1962 года «О судебной практике по делам о заранее не обещанном укрывательстве преступлений, приобретении и сбыте заведомо похищенного имущества» / Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР 1924-1963 гг. – М., 1964. – С. 300-305.
146. Постановление СНК «О красном терроре» от 5 сентября 1918 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – С. 34.
147. Постановление СНК «О набатном звоне» от 30 июля 1918 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – С. 33.
148. Постановление СНК УССР «О борьбе с бандитизмом» от 1 февраля 1921 г. // Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1. – 1966. – С. 226.
149. Постановление СНК УССР «О трудовом дезертирстве и органах борьбы с ним» от 31 января 1921 г. // Михайленко П.П. Борьба с преступностью в Украинской ССР в 2 т. / П.П. Михайленко. – К.: Высшая школа МООП СССР, НИ и РИО КВШ МООП СССР, 1966. – Т. 1. – 1966. – С. 224.
150. Постановление Совета рабочей и крестьянской обороны «О дезертирстве» от 25 декабря 1918 г. // Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР 1917-1952 гг. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1953. – С. 42-43.
151. Постановление Совета рабочей и крестьянской обороны «О мерах к искоренению дезертирства» от 3 июня 1919 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского Правительства. – 1919. - № 25. – С. 326-327.
152. Постановление Сове