КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БЛАЖІВСЬКИЙ ЄВГЕН МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.31+343.35+343.36+343.415](477)

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ
ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Грищук Віктор Климович
доктор юридичних наук, професор

Львів 2010
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ……………………………………………………………………. 11
1.1. Система злочинів, що полягають у втручанні в діяльність за чинним КК України……………………………………………………………….11
1.2. Стан дослідження проблеми відповідальності за втручання в діяльність у юридичній літературі……………………………………………….22
1.3. Соціальна зумовленість встановлення кримінальної відповідальності за втручання в діяльність……………………………………...30
Висновки до розділу 1…………………………………………………….44
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ…………………………………….47
2.1. Зміст та обсяг поняття «втручання в діяльність» за кримінальним правом України……………………………………………………………………47
2.2. Відмінність «втручання в діяльність» від суміжних понять………..78
Висновки до розділу 2…………………………………………………….91
РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДІВ ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА ЧИННИМ КК УКРАЇНИ………………………………….94
3.1. Об’єкти складів злочинів, які встановлюють відповідальність за втручання в діяльність за чинним КК України………………………………….94
3.2. Потерпілий у складах злочинів, які встановлюють відповідальність за втручання в діяльність за чинним КК України……………………………..106
3.3. Об’єктивна сторона складів злочинів, які встановлюють відповідальність за втручання в діяльність за чинним КК України………….125
3.4. Суб’єктивні ознаки складів злочинів, які встановлюють відповідальність за втручання в діяльність за чинним КК України………….138
Висновки до розділу 3…………………………………………………...164
РОЗДІЛ 4. ЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ВТРУЧАННЯ В ДІЯЛЬНІСТЬ ЗА ЧИННИМ КК УКРАЇНИ………………………………...168
Висновки до розділу 4…………………………………………………...174
ВИСНОВКИ………………………………………………………………175
ДОДАТКИ………………………………………………………………...183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...214

ВСТУП

Актуальність теми. Наділяючи своїх представників певними повноваженнями, держава, з одного боку, висуває до них високі вимоги, та у необхідних випадках застосовує і сувору, у тому числі і кримінальну, відповідальність за вчинення протиправних діянь. З іншого боку – забезпечує своїх представників посиленою охороною, щоб вони могли безперешкодно, без будь-якого стороннього впливу виконувати свої функції та були незалежними при прийнятті правомірних рішень. Для цього держава встановлює кримінальну відповідальність за втручання в діяльність певних категорій осіб, які діють від її імені і в її інтересах.
У засобах масової інформації ми доволі часто натрапляємо на звинувачення осіб у вчиненні дій, які слід кваліфікувати як втручання в діяльність працівників правоохоронних органів, державних діячів, суддів, захисників тощо. Водночас, судова статистика констатує лише поодинокі випадки засудження винних такі злочини. Тобто статті, у назві яких вживається словосполучення «втручання в діяльність» не мають широкого практичного застосування. Нами не знайдено жодного вироку у кримінальних справах за ч. 4 ст. 157 Кримінального кодексу України (далі – КК), ст. 344 та ст. 397 КК. Щодо злочинів, передбачених ст. 343 та ст. 376 КК, то такі справи є, хоча їх кількість є незначною. В архівах судів України та серед матеріалів Єдиного державного реєстру судових рішень України знайдено 21 вирок, за яким винні особи, в період 2001-2010 р., засуджувалися за вчинення злочину, передбачено ст. 343 КК. А щодо ст. 376 КК «Втручання в діяльність судових органів», то нами знайдено лише 2 вироки, якими особи засуджувались за цією статтею. Щодо останніх років, то за даними Державної судової адміністрації, у 2008 році за ст. 343 КК було засуджено тільки 2 особи, у 2009 – 1. За інші злочини, що полягають у втручанні в діяльність, не було засуджено жодної особи.
Причинами такого становища може бути або недосконалість статей КК, які встановлюють відповідальність за такі діяння, або ж недоліки у роботі правоохоронних органів.
Безперечно, що аналіз складів злочинів, які передбачають відповідальність за втручання в діяльність певних осіб, проводиться у всіх науково-практичних коментарях КК та підручниках із Особливої частини кримінального права України. Натомість у науковій літературі ця проблема, на жаль, не отримала комплексного дослідження. Лише окремі її аспекти досліджували в радянські часи Л.А. Андреєва, В.А. Владіміров, В.А. Клименко, Ю.І. Ляпунов, В. Мальцев та ін.
У сучасній українській кримінально-правовій літературі питання відповідальності за втручання в діяльність працівників правоохоронних органів, державних діячів, судових органів тощо досліджувалися лише окремо. Наприклад, питання відповідальності на основі положень чинного КК України за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу досліджувалося В.І. Осадчим, І.М. Заляловою; питання втручання в діяльність судових органів розглядали у своїх працях С.А. Аскеров, О.О.Кваша; питання відповідальності за втручання в діяльність державного діяча досліджував В.І. Осадчий; питання відповідальності за втручання в діяльність захисника чи представника особи на рівні наукових статей висвітлювали С. Штогун, В. Сміх тощо. Проте системно всі норми, які встановлюють відповідальність за втручання в діяльність, не досліджувалися.
Ці та інші обставини обумовлюють актуальність теми цієї дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне розв’язання питань кримінальної відповідальності за втручання в діяльність, вироблення на цій основі пропозицій щодо вдосконалення чинного КК України в частині встановлення кримінальної відповідальності за такі злочини.
З урахуванням викладеного в роботі ставились такі завдання:
- визначити систему злочинів, які полягають у втручанні в діяльність за чинним КК України та встановити співвідношення між ними;
- дослідити соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за втручання в діяльність;
- з’ясувати зміст поняття «втручання в діяльність» та провести його розмежування з суміжними кримінально-правовими поняттями;
- дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів, що полягають у втручанні в діяльність за чинним КК України;
- виявити недоліки, прогалини та суперечності у формулюванні ознак складів втручання в діяльність визначених осіб в чинному КК України;
- розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за втручання в діяльність.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини з приводу забезпечення кримінально-правовими засобами належних умов для здійснення своїх повноважень визначеними особами.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за втручання в діяльність за кримінальним правом України.
Нормативну основу дослідження склали положення Конституції України, чинного КК України та іншого галузевого законодавства.
Теоретичну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Окрім праць названих вище авторів, які безпосередньо досліджували окремі питання відповідальності за втручання в діяльність за чинним КК України, під час дослідження використано також праці П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, П.С. Берзіна, В.К. Грищука, М.І. Мельника, С.Я. Лихової, П.С. Матишевського, В.О. Навроцького, М.І. Хавронюка, П.Л. Фріса та ін.
Емпіричну основу дослідження склали постанови Пленуму Верховного Суду та практика судів України за 2001-2010 роки у справах про злочини, що полягають у втручанні в діяльність (понад 140 рішень у справах розглянутих місцевими судами Київської, Львівської та Тернопільської областей, а також розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання і загальної теорії кримінального права. Одним із провідних методів, який застосовано у дослідженні, є герменевтичний, який застосовувався для з’ясування змісту положень КК України, іншого галузевого законодавства, рішень судів України тощо. У дисертації використано також такі наукові методи: діалектичний метод дослідження правових явищ – у процесі дослідження елементів складу злочину, розкриття змісту понять, зазначених у диспозиціях вищеназваних статей; юридичний (догматичний) – під час обробки законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, з’ясування змісту ознак, передбачених у диспозиції названих статей; порівняльно-правовий – у порівнянні положень різних статей КК, а також положень законодавства зарубіжних держав із положеннями КК України; системно-структурний – під час дослідження ознак та елементів складу зазначених злочинів; статистичний метод – у процесі використання даних судової статистики та іншої статистичної інформації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням питань кримінальної відповідальності за втручання в діяльність особи за чинним КК України. У проведеному дослідженні обґрунтовано й сформульовано положення і висновки, які є новими для науки кримінального права, або наділені істотними ознаками новизни, та виносяться на захист, а саме:
вперше:
- обґрунтовано, що використання терміна «втручання в діяльність» у чинному КК, на відміну від інших термінів, характеризується такими особливостями: цей термін використовується для позначення протиправних посягань на нормальну діяльність осіб, які діють від імені та (чи) в інтересах держави; позначає лише активну поведінку; позначає лише умисну поведінку суб’єкта;
- обґрунтовано, що визначення поняття «втручання в діяльність» через використання терміна «вплив (незаконний вплив)», як це має місце в чинному КК України, є неприйнятним, оскільки такі поняття не збігаються за обсягом (поняття «вплив» є ширшим за обсягом від поняття «втручання в діяльність»);
- враховуючи нормативно невизначений зміст поняття «діяльність», доведено, що використання у КК словосполучення «втручання в діяльність» доцільно замінити словосполученням «втручання у здійснення повноважень», яке, своєю чергою, пропонується визначати як умисні незаконні дії, спрямовані на створення умов, які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання відповідними особами своїх повноважень;
- доведено, що між статтями КК, які передбачають відповідальність за втручання в діяльність, наявні системоутворювальні зв’язки, відтак злочини, які передбачають відповідальність за такі діяння, розглянуто як систему, в результаті чого зроблено висновок про необхідність уніфікації викладу таких статей в КК;
- доведено, що санкції у статтях, які передбачають відповідальність за втручання в діяльність, не відповідають вимогам системності, а відтак потребують перегляду і вдосконалення;
удосконалено:
- наукові положення щодо визначення змісту та ознак поняття «втручання в діяльність»;
- наукові положення про розмежування «втручання в діяльність» та суміжних кримінально-правових понять (опір, непокора, невиконання законних вимог, протидія, примушування та перешкоджання);
- підходи до визначення кола потенційних потерпілих, нормальна діяльність яких потребує кримінально-правової охорони від втручання;
набули подальшого розвитку:
- учення про зміст елементів та їх ознак у складах злочинів, що передбачають відповідальність за втручання в діяльність за чинним КК України;
- положення про розмежування злочинів, що полягають у втручанні в діяльність від суміжних складів злочинів.
З урахуванням викладених положень запропоновано внесення змін до КК з метою удосконалення нормативного регулювання кримінально-правового захисту визначених осіб від втручання в їхню діяльність.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в результаті дослідження вироблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного КК України в частині встановлення кримінально-правового захисту певних осіб від втручання в їхню діяльність (текст викладено у висновках), які скеровані до відповідного комітету Верховної Ради України і можуть бути використані для подальшого удосконалення кримінального законодавства.
Висновки та пропозиції отримані в дослідженні також можуть бути використані для подальших наукових досліджень цієї проблематики.
Результати дисертації уже використовуються при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальне право України» у Львівському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 1.12.2009 р. № 38 (Додаток А)) та можуть бути використані при викладанні названої навчальної дисципліни іншими навчальними закладами.
Врахування одержаних у процесі дослідження результатів може бути корисним і для правозастосовної діяльності, а саме: для вироблення єдиних підходів до кваліфікації незаконного втручання в діяльність та сприятиме вдосконаленню судової практики при розгляді справ цієї категорії в цілому.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорювалося на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології, міжкафедральному семінарі Львівського державного університету внутрішніх справ. Теоретичні положення та висновки дисертації апробовані на: Міжнародній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи вдосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві» (Львів, 2008 р.); звітній науковій конференції факультету з підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, 2009 р.); круглому столі «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Проблеми відповідальності службових осіб (Львів, 2010 р.) тощо.
Публікації автора. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у п’яти наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, з них основний текст – 182 сторінки, 4 додатки на 31 сторінці, список використаних джерел (225 найменувань) на 21 сторінці.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. У дисертації проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми забезпечення кримінально-правовими засобами належних умов для здійснення повноважень визначеними КК особами.
2. У ході дисертаційного дослідження актуальність обраної теми повністю підтвердилася. Проблема ефективного кримінально-правового захисту нормальної діяльності від неправомірного втручання, незважаючи на певний рівень уваги з боку науковців та наявність певних роз’яснень з цього приводу у постановах Пленуму Верховного Суду України, не отримала комплексного вирішення. Немає єдності і в підходах до вирішення часткових проблем. А відтак, дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем відповідальності за втручання в діяльність за чинним КК України.
3. Для досягнення мети дисертації та вирішення поставлених у ній завдань досліджено відповідні склади злочинів, передбачені у статтях КК, у назві чи диспозиції яких використовується словосполучення «втручання в діяльність». У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціально-наукових методів, застосування яких дало можливість отримати низку теоретичних та практичних результатів, які спрямовані на розвиток теорії кримінального права, відкривають шляхи для подальших досліджень, мають практично-прикладне значення для юридичної освіти та подальшого вдосконалення законодавства. Достовірність отриманих результатів обґрунтовується постановкою проблем, різнобічними, традиційними для науки кримінального права підходами до їх вирішення, використанням чинних нормативних актів, які регулюють питання кримінальної відповідальності, широтою використання наукових джерел, використанням емпіричного матеріалу, використанням традиційних методів наукового пошуку.
4. Для розвитку теорії кримінального права, подальших наукових досліджень та для юридичної освіти, зокрема при викладанні (вивченні) кримінального права України та спецкурсів з проблем кваліфікації злочинів, значення мають такі отримані в роботі результати:
4.1. У роботі обґрунтовано, що зміст словосполучення «суспільно небезпечне діяння», яке використовується у кримінальному праві України при характеристиці ознак злочину та для позначення ознаки об’єктивної сторони, є відмінним. У визначенні злочину словосполучення «суспільно небезпечне діяння» позначає дві самостійні ознаки злочину: а) «діяння»; б) «суспільну небезпеку». Для позначення ознаки об’єктивної сторони складу злочину обґрунтовується доцільність використання словосполучення «суспільно небезпечне діяння» в цілому, без його поділу.
4.2. У роботі доводиться, що втручанням в діяльність, в буквальному розумінні, слід вважати умисне вчинення незаконних дій, спрямованих на перешкоду праці людей у якій-небудь галузі. Натомість кримінально-правове розуміння поняття «втручання в діяльність» передбачає врахування таких моментів: 1) втручання в діяльність може виявлятися лише у активних діях; 2) втручання можливе лише у службову (професійну) діяльність – виконання повноважень; 3) втручання може мати місце лише стосовно законної діяльності; 4) втручання може виражатися лише у протиправній поведінці (вчинення діянь, які не дозволені законом); 5) як втручання можна розглядати лише умисні діяння; 6) перелік способів втручання не є вичерпним. З врахуванням вищевикладеного ми зробили висновок, що в кримінальному праві вживання поняття «втручання в діяльність» є не зовсім обґрунтованим. Більш точно і правильно було б говорити про «втручання у здійснення повноважень». А це поняття, своєю чергою, слід визначати як умисне вчинення незаконних дій, які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання відповідною особою своїх службових повноважень.
4.3. Між складами злочинів, передбаченими у ч. 4 ст. 157, ст. 343, ст. 344, ст. 376, ст. 397 КК, простежуються ознаки системи: такими ознаками є: а) використання у них одного кримінально-правового терміна «втручання в діяльність»; б) їх місце в КК – розміщення у розділах, статті яких передбачають відповідальність за посягання на достатньо важливі сфери забезпечення функціонування держави в цілому та зорієнтовані на охорону суспільних відносин, які складаються з приводу забезпечення належних умов для нормальної діяльності осіб, які уповноважені державою на прийняття певних рішень; в) спеціальний потерпілий – відповідна особа – як обов’язкова ознака у складах таких злочинів; г) спеціальна мета – у більшості випадків як обов’язкову ознаку його складу передбачено мету – «перешкодити… або добитися…незаконного (неправомірного) рішення»; ґ) подібність у закріпленні кваліфікуючих ознак таких злочинів тощо. Водночас можна констатувати і низку порушень вимог системності при закріпленні відповідальності за втручання в діяльність у статтях чинного КК України, а саме: а) розходження у закріпленні назв статей (ст. 344 КК названо «втручання у діяльність..», в інших статтях – «втручання в діяльність»); б) у диспозиціях цих статей ознаки складу злочину визначаються дещо по-різному (наприклад, у ст. 343 КК йдеться про «вплив у будь-якій формі»; у ст. 344 КК йдеться про «незаконний вплив у будь-якій формі»; у ст. 376 КК вже йдеться про «втручання в будь-якій формі»; а в ст. 397 КК – про «вчинення в будь-якій формі перешкод»). Тобто такі порушення є порушенням вимоги про необхідність дотримання єдності термінології в кримінальному законі.
4.4. З огляду, принаймні, на суспільну небезпеку та поширеність таких діянь у суспільстві позиція законодавця щодо криміналізації діянь, що полягають у втручанні в діяльність, визначених у ч. 4 ст. 157, ст. 343, ст. 344, ст. 376, ст. 397 КК, видається абсолютно виправданою.
4.5. Склади злочинів, які встановлюють відповідальність за втручання в діяльність і передбачені у ч. 4 ст. 157, ст. 343, ст. 344, ст. 376, ст. 397 КК, істотно відрізняються від складів злочинів, які встановлюють відповідальність за «втручання у роботу» та від складів злочинів, які встановлюють відповідальність за «перешкоджання». Відповідальність за «втручання в діяльність» законодавець встановлює, коли йдеться про забезпечення умов для нормальної діяльності осіб, які діють від імені та (чи) в інтересах держави – уповноважені на прийняття певних рішень (за винятком, захисника чи представника особи при наданні правової допомоги). Відповідальність за «перешкоджання» встановлюється у випадках, коли йдеться про забезпечення прав і свобод пересічної людини і громадянина: виборчих, референдних, професійних прав; права на участь у професійних спілках, політичних партіях, громадських організаціях, на участь у страйку, свободу віросповідання, проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій тощо.
4.6. На основі аналізу складів злочинів зроблено висновки, що:
– родові об’єкти у аналізованих складах злочинів є подібними тим, що ними є суспільні відносини з приводу забезпечення важливих сфер функціонування держави, що підтверджує тезу про те, що такі злочини утворюють систему;
– безпосередній об’єкт у аналізованих складах злочинів пропонуємо визначати так: безпосереднім об’єктом складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 157 КК України, є суспільні відносини з приводу забезпечення належних умов для здійснення членом виборчої комісії чи комісії з референдуму своїх повноважень; безпосереднім об’єктом складу злочину, передбаченого ст. 343 КК України, є суспільні відносини з приводу забезпечення належних умов для здійснення працівником правоохоронного органу своїх повноважень; безпосереднім об’єктом складу злочину, передбаченого ст. 344 КК України, є суспільні відносини з приводу забезпечення належних умов для здійснення державними діячами своїх повноважень; об’єктом складу злочину, передбаченого ст. 376 КК України, є суспільні відносини з приводу забезпечення належних умов для здійснення суддею своїх повноважень. Разом з цим, запропонований вище підхід до визначення безпосереднього об’єкта складів злочинів, що полягають у втручанні в діяльність, не може повною мірою поширюватися на склад злочину, передбачений ст. 397 КК України, оскільки його об’єктивна сторона виражається не лише у втручанні, а відтак об’єкт складу цього злочину можна визначити як суспільні відносини з приводу забезпечення належних умов для нормальної діяльності захисника чи представника особи;
– коло потенційних потерпілих – визначених осіб, забезпечення належних умов для здійснення повноважень якими є об’єктом кримінально-правової охорони, є доволі чітко визначеним, проте пропонується його уточнити шляхом внесення відповідних змін до ст. ст. 343, 344 КК;
– пропонується уніфікувати виклад статей КК, які передбачають відповідальність за втручання в діяльність шляхом використання таких конструкції: у назвах - «Втручання у здійснення відповідними особами своїх повноважень»; у диспозиціях – «Умисне вчинення незаконних дій які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання відповідними особами своїх службових повноважень»;
– обґрунтовується, що вказівка на мету як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони у складах втручання є зайвою. При запропонованому вище викладі диспозицій відповідних статей потреба у ній зникає.
4.7. Якщо втручання в діяльність особи поєднане з діями, які утворюють самостійний злочин (опір, погроза або насильство, умисне знищення або пошкодження майна, посягання на життя тощо), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, що передбачають відповідальність за втручання в діяльність і за відповідними статтями Кримінального кодексу, які передбачають відповідальність за такі діяння.
4.8. Втручання в діяльність, вчинене службовою особою, є спеціальним видом таких злочинів, як зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади або службових повноважень, а відтак сукупності такі злочини не утворюють.
5. Для підвищення ефективності кримінально-правового регулювання у сфері забезпечення належних умов для здійснення повноважень, визначеними КК особами, пропонується внести такі зміни до чинного КК:
– викласти ст. 343 КК у новій редакції, залишивши без змін санкції ч. 1 і ч. 2:
«Стаття 343. Втручання у здійснення працівником правоохоронного органу своїх повноважень
1. Умисне вчинення незаконних дій, які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання працівником правоохоронного органу своїх службових повноважень, –
карається ….
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
карається …
«Примітка. Під працівниками правоохоронних органів у цій статті слід розуміти осіб, які наділені повноваженнями представника влади у сфері правоохоронної діяльності та перебувають на службі в одному з таких правоохоронних органів України: 1) прокуратурі; 2) органах внутрішніх справ; 3) Службі безпеки України; 4) Державній прикордонній службі України; 5) Державній митній службі України; 6) Державній податковій адміністрації України; 7) Державному департаменті України з питань виконання покарань; 8) Управлінні державної охорони; 9) Державній виконавчій службі України; 10) Департаменті державного пожежного нагляду МНС; 11) Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України; 12) розвідувальному органі Міністерства оборони України»;
– викласти ст. 344 КК у новій редакції, залишивши без змін санкції ч. 1 і ч. 2:
«Стаття 344. Втручання у здійснення державним діячем своїх повноважень
1. Умисне вчинення незаконних дій, які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання Президентом України, народним депутатом України, членом Кабінету Міністрів України, суддею Конституційного Суду України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини або його представником, членом Рахункової палати, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Головою Антимонопольного комітету України, Головою Фонду державного майна України, Головою Державного комітету України своїх службових повноважень, –
карається ….
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
карається …»;
– виключити з ч. 1 та ч. 2 ст. 351 КК слова «створення штучних перешкод у їх роботі»;
– доповнити КК ст. 3511 у такій редакції:
«Стаття 3511. Втручання у здійснення повноважень депутатом місцевої ради, комітетом Верховної Ради України або тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України
Умисне вчинення незаконних дій, які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання своїх повноважень депутатом місцевої ради, комітетом Верховної Ради України або тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, –
карається …»;
– у разі введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 11 червня 2009 року викласти п. 1 примітки до ст. 364 КК у такій редакції:
«1. Службовими особами у ч. 4 ст. 157, статтях 343, 344, 364, 365, 368, 368-1, 369, 376, 397 цього Кодексу», а далі – за текстом;
– викласти ст. 376 КК у новій редакції, залишивши без змін санкції ч. 1 і ч. 2:
«Стаття 376. Втручання у здійснення суддею своїх повноважень
1. Умисне вчинення незаконних дій, які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання суддею своїх службових повноважень, –
карається ….
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
карається …»;
- викласти назву ст. 397 КК у такій редакції:
«Стаття 397. Перешкоджання законній діяльності захисника чи представника особи».
Узагальнюючи вищенаведене, слід відзначити, що проведене дослідження дало можливість запропонувати шляхи підвищення ефективності викладу кримінально-правових норм про відповідальність за втручання в діяльність, а отже, і правозастосовної практики в цьому напрямку. Отримані в дослідженні висновки та результати можуть стати підґрунтям для подальшої розробки проблем ефективного кримінально-правового захисту нормальної діяльності осіб, які уповноважені на виконання функцій держави від злочинних посягань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева Л.А. Ответственность за посягательства на лиц, выполняющих служебный или общественный долг // Соц. законность, 1976. № 1. – С. 42-44.
2. Андрусів Г.В., Бантишев О.Ф., Романюк Б.В. Кримінальне право України: частина особлива: Посібник для підготовки до іспитів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2002. – 292 с.
3. Андрушко П.П. Соціальна сутність, зміст, структура і значення суспільної небезпечності діяння / П.П. Андрушко // Вісник Київськ. держ. ун-ту., 1991. – Вип. 2. – С. 90-96.
4. Аскеров С.С. Відповідальність за вплив на суддів і втручання в їх діяльність за законодавством України / С.С. Аскеров // Від громадянського суспільства до правової держави: Матеріали І міжнародної науково–практичної конференції. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. – 487 с.
5. Бажанов М.І. Структура диспозиції статей Кримінального кодексу України як протидія фінансовим злочинам // Злочини у сфері кредитно–фінансової та банківської діяльності. – Х.: Харківський Центр вивчення організованої злочинності при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – С. 32-36.
6. Балобанова Д.О. Теорія криміналізації: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Д.О. Балобанова; Одес. нац. юрид. акад. – О., 2007. – 17 с.
7. Беляев Н.А. Объект преступления // Курс советского уголовного права. – Т.1 – Ленинград, 1968. – С.86-105.
8. Берзін П.С. Суспільна небезпечність діяння: загальна характеристика / П.С. Берзін // Альманах кримінального права: [збірн. стат.] Вип. 1. [відпов. ред. П.П. Андрушко, П.С. Берзін]. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 108-150.
9. Брайнін Я.М. Основні питання загального вчення про склад злочину. – К., 1964. – 188 с.
10. Брич Л.П. Розмежування суміжних складів злочинів за об’єктом / Л. Брич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 8–9 лютого 2007 р.) / Львівський національний університет ім. І. Франка: ЛНУ ім. І.Франка, 2007. – С.440-443.
11. Бублик Г.В. Делегування повноважень місцевими органами влади: організаційно-правовий аспект: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія держ. управління при Президентові України. – К., 2005. – 178 с.
12. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 216 с.
13. Бурдін В.М. Кримінально правове значення непереборної сили / Вісник Львівського університету. Серія юридична, 2008. – Вип. 46. – С. 193-202.
14. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В.Т.Бусел. – К.: Ірпінь, 2001. – 1186 с. // http://www.slovnyk.net/
15. Венгеров Б.А. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. – М., 1998. – 281 с.
16. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. Издательство казанского университета, 1975. – 127 с.
17. Ворошилин Е.В., Кригер Г.А. Субъективная сторона преступления. Учеб. пособие. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 76 с.
18. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства. – К.: Б.в., 2002. – 634с.
19. Газдайка-Василишин І.Б. До питання соціальної зумовленості кримінальної відповідальності за некорисливі злочини проти власності // Науковий Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ, 2006. – № 3. – С. 248-258.
20. Готін О. Підстави криміналізації діянь / О. Готін // Право України, 2005. – № 2. – С. 95-98.
21. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: Навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
22. Грошев А.В. Правосознание в системе оснований криминализации общественно опасных деяний // Российский юридический журнал, 1997. – №1. – С. 126-134.
23. Дагель П.С. Вина и состав преступления // Материалы ІІІ Дальневосточной межвузовской зональной научной конференции. Секция гос. и права. – Владивосток, 1968. – 119 с.
24. Дагель П.С. Проблемы вины в советском уголовном праве. Учен. зап. ДВГУ. – Владивосток, 1968. – Вып. 21: Ч. 1. – 187 с.
25. Дагель П.С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П.С. Дагель, Д.П. Котов – Воронеж.: Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 243 с.
26. Денисов С. А. Актуальные проблемы уголовной ответственности за преступления против правосудия: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Спб., Университет МВД России, 2002. – 51 с.
27. Деятельность: теории, методология, проблемы. – М.: Политиздат, 1990. – 365 с.
28. Джуган М.П. Класифікація злочинів проти правосуддя // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ, 2004. – № 1. – С. 83–86.
29. Елизаров П.С. Ответственность за посягательства на жизнь, здоровье и достоинство работников милиции и народных дружинников: Учебное пособие. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1973. – 80 с.
30. Еникеев М.И. Общая социальная и юридическая психология. Краткий энциклопедический словарь / М.И. Еникеев, О.Л. Кочетков. – М.: Юридическая литература, 1997. – 448 с.
31. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник / За ред.
В. В. Копєйчикова. – К: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
32. Загородников Н.И. Иные преступления против порядка управления: Учеб. пособие. – М.: Высшая школа МВД СССР, 1957. – 49 с.
33. Залялова І. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища / І. Залялова // Підприємництво, господарство і право, 2006. – № 2. – С. 124-126.
34. Залялова І. М. Диференціація кримінальної відповідальності за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2005. – № 3. – С. 219-226.
35. Залялова І. М. Суспільно небезпечні наслідки втручання в діяльність працівника правоохоронного органу // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь, 2006. – Вип.9. – С. 42-46.
36. Залялова І.М. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Донецький юридичний ін-т Луганського держ. ун-ту внутрішніх справ. – Донецьк, 2006. – 186 с.
37. Залялова І.М. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Донецький юридичний інститут Луганського державного ун-ту внутрішніх справ. – Д., 2007. – 18 с.
38. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков: Прапор, 1996. – 260 с.
39. Зимбардо Ф., Ляйппе М. Социальное влияние. – СПб, 2000. – 448 с.
40. Зьолка В.Л. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері оборони: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 18с.
41. Иванов В.П. Человеческая деятельность – познание – искусство. – Киев, 1977. – 251 с.
42. Кваша О.О. Кримінально-правова охорона незалежності суду від протиправного впливу на осіб, які беруть участь у відправленні правосуддя / О.О. Кваша // Кримінальне право України, 2006. – № 6. – 74 с.
43. Кваша О.О. Проблеми кримінальної відповідальності за втручання в діяльність судових органів/ Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Щорічний бюлетень. – К.: Київський юридичний інститут Київського національного університету внутрішніх справ, 2005. – С. 228-236.
44. Кенни К. Основы уголовного права. Пер. с англ. В.И Каминской. / Под ред. и со вступит, ст. Б.С.Никифорова. – М.: Изд-во иностр.л-ры. – 1949. – 600 с.
45. Клименко В.А. Деякі питання удосконалення законодавства про відповідальність за протидію законній діяльності працівників правоохоронних органів // Правова система України: теорія та практика. Науково-практична конференція. – К, 1993. – С. 396-397.
46. Клименко В.А. Квалификация вмешательства в деятельность работника прокуратуры, органа внутренних дел, государственной безопасности, если воздействие осуществлялось путем совершения другого преступления // Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні. Київ: Інститут Держави i Права АН України, 1992. – С. 57-59.
47. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве. – Свердловск. : Издат-во Уральского унив-та, 1987. – 203 с.
48. Коваленко В.П. Кримінальна відповідальність за зловживання владою чи службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський державний ун-т внутрішніх справ. – Л., 2009. – 18 с.
49. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навч. Посібник/ А.М. Колодій, С.Л. Лисенков та інші. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
50. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину: Монографія. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
51. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: Проблемы криминализации и пенализации. Владивосток, Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. – 268 с.
52. Коченов М.М. Теоретические основы судебно–психологической экспертизы: Автореф. дис. ... д-ра психол. наук: 19.00.06 / Акад. МВД СССР. – М., 1991. – 44 с.
53. Красницький І.В. Окремі проблеми визначення поняття складу злочину у сучасному кримінальному праві // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи. Матеріали Другої звітної конференції. – Львів: ЛьвДУВС, 2008. – С. 316-319.
54. Красницький І.В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України: порівняльний аналіз: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / І.В. Красницький. – Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. – Л., 2005. – 18 с.
55. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / [за ред. М.Й. Коржанського]. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
56. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл./ Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В.К. – К. : Істина, 2005. – 380 с.
57. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник / Херсонський держ. ун-т / Стратонов Василь Миколайович, Сотула Олександр Сергійович / В.М. Стратонов (заг.ред.). – К. : Істина, 2007. – 400с.
58. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.). Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
59. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для підготовки до іспитів / Андрусів Г. В., Бантишев О. Ф., Романюк Б. В. – К.: Вид. ПАЛИВОДА A.B., 2003. – Вид. 2-е. – 124 с.
60. Кримінальне право України. Особлива частина: підруч. для студ. ВНЗ / Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б., Гуторова Н. О., Гродецький Ю. В., Дорош Л. В/ В.В. Сташис (ред.), В.Я. Тацій (ред.). – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 622с.
61. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.)/ За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 656 с.
62. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
63. Кримінальне право України: частина Особлива. Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Андрусів Г.В., Андрушко П.П., Лихова С.Я. та ін. – Київ: Нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
64. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / Академія правових наук України; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Гавриш С.Б., Гізімчук С.В., Гуторова Н.О./ В.В. Сташис (заг.ред.), В.Я. Тацій (заг.ред.) – 3-е вид., перероб. та доп. – Х. : Одіссей, 2006. – 1183 с.
65. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар / [за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – К.: Ін Юре, 2003. – 1196 с.
66. Кримінальний кодекс Української РСР 1960 року / Відомості Верховної Ради Української СРСР, 1961. – № 2. – Ст.14.
67. Кримінально-виконавчий кодекс України / Відомості Верховної Ради України, 2004. – № 3-4. – Ст. 21.
68. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навч. закладів /За заг. ред. О.М. Джужі. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
69. Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. – М.: Издательство «СПАРК». – 1996. – 124 с.
70. Кудрявцев В.М. Проблеми визначення ознак об’єктивної сторони посягання на життя носіїв судової влади або їхніх близьких родичів у зв’язку зі здійсненням правосуддя // Прокуратура. Людина. Держава, 2004. – № 7. – С. 54-62.
71. Кудрявцев В.Н. Что такое преступление. – М.: Юриздат, 1959. – 128 с.
72. Кулешов Ю.И. Воспрепятствование осуществлению правосудия: проблемы уголовной ответственности и законодательной регламентации // Сибирский юридический вестник, 2004. – № 3. – С. 55-57.
73. Куманин Е.В., Уголовно-правовая охрана должностных лиц и граждан в связи со служебной или общественной деятельностью. – М.: Законность, 1996. – №1. – C. 14-19.
74. Курс уголовного права. В 5 томах. // Под ред. Кузнецовой И.М, Тяжковой И.М, Борзенкова Г.Н, Комисарова В.С. Том 1. Общая часть. Учение о преступлении. – М.: Зерцало, 2002. – 624с.
75. Кутафин О.Е. Компетенция местных Советов: Учеб. пособие / О.Е. Кутафин, К.Ф. Шеремет – М. : Юрид. лит., 1982. – 232 с.
76. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. – М., 1972. – 210 с.
77. Лащук Є.В. Поняття і структура об’єкта злочину // Проблеми пенітенціарної теорії і практики, 2005. – № 10 (юв. вип.). – С. 197-207.
78. Лебон Г. Психология народов и масс. Пер. с фр. А. Фридмана и Э. Пименовой. – С.-Петербург: изд. Ф. Павленкова, 1896. – 329 с.
79. Лихова С.Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження): дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – 529 с.
80. Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : ВПЦ «Київський університет», 2006. – 573 с.
81. Лісовий кодекс України: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України, 1994. – № 17. – Ст. 99.
82. Мальцев В. Ответственность за воспрепятствование осуществлению правосудия и производству предварительного расследования // Законность. – 1997. – № 10. – С. 12-16.
83. Мальцев В. Ответственность за воспрепятствование служебной деятельности прокурора, следователя и лица, производящего дознание // Законность, 1994. – № 11. – С. 19-21.
84. Манипулятивное воздействие и рефлексивное управление / В.Е. Лепский/ Психологический журнал – 1996. – № 6. – С. 139 – 144.
85. Марін О. К. Конкуренція кримінально-правових норм: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2001. – 235 c.
86. Марцев А.И. Вопросы совершенствования норм о преступлении // Советское государство и право, 1988. – №11. – C. 85-88.
87. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник. – К.: А.В.С., 2001. – 352 c.
88. МВС виявило факти втручання в діяльність суддів Київського апеляційного адміністративного суду [Електронний ресурс] – Режим доступу: www. sokol-law.org
89. МВС: Люди Ющенка втручаються в діяльність судів, 16 жовтня 2008 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.novynar.com.ua
90. Медіна Л.П. Кримінально-правова характеристика злочинів проти виборчих прав громадян України (ст. ст. 157, 158, 159 КК України): Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 226 с.
91. Медіна Л.П. Кримінально-правова характеристика злочинів проти виборчих прав громадян України (ст. ст. 157, 158, 159 КК України): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2004. – 20 с.
92. Милюков С.Ф. Преступления против правосудия / С.Ф. Милюков. – СПб., 1999. – 44 с.
93. Митний кодекс України: Закон України від 11 липня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 38-39. – Ст. 288.
94. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости, вины и уголовной ответственности (Теория и практика): Автореф. дис…. д-ра юрид. наук. – М., 1995. – 43 с.
95. Москвич Л.М. Статус суддів: теоретичний та порівняльно-правовий аналіз: Монографія. – X., 2004. – 224 с.
96. Мульченко В. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного // Право України, 2004. – № 7. – С. 75-76.
97. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій./ В.О. Навроцький – К. : Т-во „Знання”, 2000. – 771с.
98. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
99. Намнясев В.В. Воспрепятствование осуществлению правосудия и производству предварительного расследования в российском уголовном праве: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08 // Волгоград,1999. – 22 с.
100. Науково-прaктичний коментар Кримінального кодексу України. – 5-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2008. – 1216 с.
101. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [за заг. ред. С.С. Яценка]. – К.: А.С.К., 2002. – 936 с.
102. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Александров Ю.В., Андрушко П.П., Антипов В.І., Клименко В.А., Матишевський П.С. / С.С. Яценко (ред.). – 4-е вид., перероб. та доп. – К. : А.С.К., 2006. – 848с.
103. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Андрушко П.П., Арсенюк Т.М., Бантишев О.Ф., Бахуринська О.О., Берзін П.С., Бояров В.І./ П.П. Андрушко (ред.). – 2-ге вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – 1427с.
104. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: у 2-х ч. / [під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка]. – К. : Форум, 2001. – Ч. 1. – 388 с.
105. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. у 2-х ч. / [під заг. ред. М.О. Потебенька, В.Г. Гончаренка]. – К. : Форум, 2001. – Ч. 2. – 942с.
106. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – 1184 с.
107. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. – К.: Атіка, 2003. – 1056 с.
108. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 251 с.
109. Никифоров Б.С. Субъективная сторона в „формальних преступлениях” // Советское государство и право, 1971. – № 3. – С. 115-120.
110. Ніколаєнко Н. Кваліфікація злочинів, що стосуються втручання в діяльність посадових осіб / Н. Ніколаєнко // Право України, 2004. – № 6. – С. 92-95.
111. Новоселов Г.П. Объект преступления // Уголовное право: Общая часть: Учебник для вузов. / Отв. ред. И.Я. Козаченко и З.А. Незнамова. - М., 1997. – С.125-143.
112. Осадчий В. Відмежування заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу від суміжних посягань // Право України, 1994. – № 3-4. – С. 24-26.
113. Осадчий В. Зміст правосуддя у злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України, 2000. – № 11. – С. 110-112.
114. Осадчий В. Мета в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України, 1999. – № 10. – С. 82-85.
115. Осадчий В. Об’єкт і система злочинів, передбачених розділом XV КК України // Право України, 2004. – № 2. – С. 96-99.
116. Осадчий В. Особливості суб’єкта в злочинах проти правоохоронної діяльності // Право України, 2001. – № 2. – С. 108-112.
117. Осадчий В. Правоохоронній діяльності – спеціальний кримінально-правовий захист // Право України, 1996. – № 8. – С. 43-45.
118. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.
119. Осадчий В.І. Проблеми кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2004. – 469 с.
120. Осадчий В.І. Проблемні питання кримінальної відповідальності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України, 2003. – Вип.2. – С.17-22.
121. Пикуров Н.И. Уголовное право в системе межотраслевых связей: Монография. – Волгоград: ВЮИ МВД России, 1998. – 220 с.
122. Поленов Г.Ф. Демократические основы советского правосудия / Г.Ф. Поленов. – Алма-Ата, «Казахстан», 1965 р. – 44 с.
123. Попович С. Административное право. Общая часть: Пер. с сербохорватского Ю.С. Гиренко / Под ред. и вступит. статьей д-ра юрид. наук У.А. Ямпольской. – М. :Прогресс,1968. – 544 с.
124. Популярна юридична енциклопедія / Гол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 528 с.
125. Приступа С.Н. Концептуальні засади компенсаційної функції цивільного права // Вісник Академії правових наук України, 1999. – № 6. – С. 153–160.
126. Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 32. – Ст. 225.
127. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян: Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 33. – Ст. 280.
128. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР: Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 травня 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. – № 20. – Ст. 313.
129. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
130. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року / Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243.
131. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13. – Ст. 110.
132. Про Державну кримінально-виконавчу службу України: Закон України від 23 червня 2005 року / Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №30. – Ст. 409.
133. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37.
134. Про Державну прикордонну службу: Закон України від 3 квітня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 27. – Ст. 208.
135. Про застосування законодавства, що забезпечує незалежність суддів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року із змінами від 3 грудня 1997 року. (втратила чинність )// доступно з http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0004700-96
136. Про застосування судами законо¬давства про відповідальність за втягнення неповно¬літніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність: постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004р. №2 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 4 (44). – С. 16-19.
137. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р № 8 (з наступними змінами і доповненнями) // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у криміналь¬них справах: Навчально-практичний посібник / Укл. Б. О. Кирись – Львів: Ліга-прес, 2008. – С. 248-255.
138. Про затвердження „Тимчасового порядку ведення рибного господарства та здійснення рибальства”: постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. за № 1192.
139. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким скла