КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МОШНЯГА ЛЮБОВ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.3

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ ПРОТИ КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Ємельянов В’ячеслав Павлович
доктор юридичних наук, професор

Харків - 2011
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика злочинів проти конституційних основ національної безпеки України…………………………………………………..10
1.1. Поняття злочинів проти конституційних основ національної безпеки України……………………………………………………………………………...10
1.2. Зарубіжний досвід криміналізації злочинів проти конституційних основ національної безпеки ……………………………………………………….36
1.3. Підстави та принципи криміналізації злочинів проти конституційних основ національної безпеки України……………………...……72
Висновки до Розділу 1. ……………………………………………………88
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні ознаки злочинів проти конституційних основ національної безпеки України…………………………………………………..96
2.1. Об’єкт злочинів. ………………………………………………………96
2.2. Об’єктивна сторона злочинів. ……………………………………...122
Висновки до Розділу 2. …………………………………………………..143
РОЗДІЛ 3. Суб’єктивні ознаки злочинів проти конституційних основ національної безпеки України ……………………………………..…………147
3.1. Суб’єктивна сторона злочинів………………………………………147
3.2. Суб’єкт злочинів……………………………………………………..160
Висновки до Розділу 3……………………………………………………168
РОЗДІЛ 4. Кваліфікуючі ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України, та шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність…....…………………………………………………………….170
4.1. Кваліфікуючі ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України…………………………………………………………………………….170
4.2. Шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України………...189
Висновки до Розділу 4……………………………………………………200
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………203
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...209
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………..……………….211

ВСТУП

Актуальність теми. Стаття 1 Конституції України проголошує, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава [1]. Тому порушення встановленого Конституцією України порядку створення та захисту конституційного ладу, території України, а також порядку виконання представниками влади своїх повноважень може створювати загрозу основам національної безпеки взагалі та конституційним основам національної безпеки України зокрема. У випадках, прямо передбачених Кримінальним кодексом України, за такого роду посягання встановлюється кримінальна відповідальність. Так, у ст. 109 КК встановлюється відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, в ст. 110 КК – за посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, в ст. 112 КК – за посягання на життя державного чи громадського діяча. Законодавець розмістив ці склади злочинів у Розділі I Особливої частини КК України, який має назву «Злочини проти основ національної безпеки України», чим підкреслив особливу значимість для людини, суспільства і держави тих об’єктів кримінально-правової охорони, які маються на увазі у вказаних статтях кримінального закону.
У характеристиці цих злочинів у науковій та навчальній літературі зазвичай указується на їх особливу суспільну небезпечність, а також на явно виражену антиконституційну спрямованість, однак не ставиться питання про виокремлення їх як відносно самостійного виду серед злочинів проти основ національної безпеки України.
Питання щодо злочинів проти основ національної безпеки України розглядалися у роботах таких українських вчених як В.Ф. Антипенко,
О.Ф. Бантишев, В.О. Глушков, В.П. Ємельянов, В.А. Ліпкан, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, А.В. Савченко, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, О.В. Шамара та ін. При цьому наукові дослідження у цій сфері останнім часом значно активізувалися, в тому числі щодо злочинів проти конституційних основ національної безпеки України. Зокрема, захистили кандидатські дисертації О.С. Сотула «Кримінальна відповідальність за посягання на життя державного чи громадського діяча» (2003 р.) та І.В. Діордіца «Кримінально-правова відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» (2008 р.), але комплексного кримінально-правового дослідження протидії злочинам проти конституційних основ національної безпеки України поки ще не здійснювалось.
Це потребує комплексного, системного дослідження злочинів проти конституційних основ національної безпеки України як окремого виду серед злочинів проти основ національної безпеки, встановлення спільних рис цих діянь та їх відмінностей, а також неузгодженостей та протиріч між їх ознаками, що містяться у статтях закону, і вдосконалення на цих підставах кримінального закону, що встановлює відповідальність за їх вчинення. Незважаючи на актуальність та очевидну наукову новизну і практичну значущість, ці питання ще не були об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри кримінального права та кримінології навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ і ґрунтується на положеннях Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р; Переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347; Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 рр., затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 09.04.2004 р.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.12.2009 р. (протокол № 10) та схвалена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27.12.2010 р. (протокол № 10).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є вирішення конкретного наукового завдання щодо розробки питань кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України та вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за такі злочини.
Відповідно до поставленої мети сформульовано такі основні завдання:
- визначити загальне поняття, види та місце злочинів проти конституційних основ національної безпеки України в системі кримінально-правових норм;
- вивчити зарубіжних досвід криміналізації посягань на конституційні основи національної безпеки;
- охарактеризувати ступінь відповідності криміналізації в КК України посягань на конституційні основи національної безпеки України підставам та принципам криміналізації;
- виявити підходи до досліджуваної проблематики, які мають місце в науковій літературі;
- дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки конкретних складів злочинів, що передбачають відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України, та встановити конкретні неузгодженості та недосконалості;
- дослідити кваліфікуючі ознаки розглядуваних складів злочинів;
- навести аргументацію та зробити пропозиції стосовно вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України.
Об’єктом дослідження є закономірності виникнення і дії кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань, об’єкта та предмета дослідження. Методологічну основу становлять положення теорії пізнання – закони діалектики, філософські категорії й наукові методи пізнання соціально-правової дійсності.
Як методологічне підґрунтя дослідження було обрано загальнонауковий діалектичний метод, який дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права, як у відносно статичному плані, так водночас і в розвитку. Історико-правовий метод було використано для дослідження розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за розглядувані злочини. За допомогою порівняльно-правового методу здійснено порівняння розглядуваних норм з відповідними нормами кримінального законодавства інших держав, а також із суміжними нормами Кримінального кодексу України. Формально-логічний (догматичний) метод послужив аналізу розглядуваних норм з точки зору додержання правил законодавчої техніки під час їх конструювання, а також поглибленню понятійного апарату стосовно сфери боротьби зі злочинами проти конституційних основ національної безпеки. Системно-структурний метод було використано для дослідження багатоплановості національної безпеки України з позиції рівневого підходу, для встановлення місця норм про злочини проти конституційних основ національної безпеки України в системі кримінально-правових норм, а також під час з’ясування об’єктивних та суб’єктивних ознак розглядуваних складів злочинів під кутом зору вдосконалення норм чинного кримінального законодавства.
Нормативно-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційної роботи послужили наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені як загальним питанням кримінального права, так і питанням кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки, а також праці із загальної теорії держави і права, кримінології, інших галузей права та наукових сфер.
Правову базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закони України, кримінальні кодекси зарубіжних країн, а саме: Азербайджанської Республіки, Аргентини, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Грузії, Данії, Естонської Республіки, Іспанії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Молдова, Нідерландів, Республіки Польща, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Швеції, Японії.
Як емпіричну базу дослідження використано дані Єдиного державного реєстру судових рішень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням злочинів проти конституційних основ національної безпеки України у світлі нового кримінального закону. На підставі проведеного дослідження автором висунуто низку нових у концептуальному план положень, висновків, пропозицій та рекомендацій. А саме:
вперше:
- визначено загальне поняття злочинів проти конституційних основ національної безпеки України як окремого виду серед злочинів проти основ національної безпеки України, що передбачається кількома статтями Кримінального кодексу України;
- у порівняльному аспекті встановлено об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів злочинів, передбачених статтями 109, 110 і 112 КК України, виявлено їх неузгодженості та суперечливості і запропоновано шляхи усунення недоліків та вдосконалення чинного закону про кримінальну відповідальність;
- запропоновано уніфікувати диспозиції та кваліфікуючі ознаки статей 109 і 110 КК;
- обґрунтовано доцільність виключення зі статей 109 і 110 КК ознак публічних закликів до вчинення вказаних дій чи розповсюдження матеріалів із такими закликами і доповнення Кодексу новою статтею 1141 КК, в якій слід передбачити відповідальність за публічні заклики до вчинення будь-якого злочину проти основ національної безпеки України чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій;
- з позиції уніфікації положень ст. 112 КК із суміжними нормами запропоновано доповнити цю статтю ознаками посягання на життя близьких родичів державного чи громадського діяча;
удосконалено:
- поняття родового та видового об’єкту злочинів проти конституційних основ національної безпеки України;
- положення про співвідношення понять «злочини проти держави», «злочини проти основ національної безпеки», «злочини проти конституційних основ національної безпеки»;
дістали подальшого розвитку:
- концептуальні положення щодо загального визначення об’єкту злочину у кримінально-правовій науці;
- положення про об’єктивну сторону злочинів проти конституційних основ національної безпеки України;
- положення про суб’єктивну сторону розглядуваних злочинів;
- положення про суб’єкта злочинів проти конституційних основ національної безпеки України;
- положення про кваліфікуючі ознаки складів розглядуваних злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані:
- у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки теоретичних питань кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України;
- у правотворчості – для опрацювання пропозицій щодо змін та доповнень до Кримінального кодексу України в частині охорони конституційних основ національної безпеки;
- у правозастосовній діяльності – для вирішення питань кваліфікації злочинів проти конституційних основ національної безпеки України та відмежування від суміжних складів злочинів, про що свідчить акт впровадження в діяльність прокуратури Черкаської області від 9 березня 2011 року;
- у навчальному процесі – для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників та під час викладення курсу Особливої частини кримінального права, про що свідчить акт впровадження у навчальний процес Відокремленого структурного підрозділу Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Черкаси від 8 лютого 2011 року.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження викладені у дисертації та доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції «Наука-2009: теоретичні та практичні дослідження» (м. Черкаси, 23–24 квітня 2009 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 23–24 жовтня 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука – 2010: проблеми та перспективи розвитку» (м. Черкаси, 23–24 квітня 2010 р.).
Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковані чотири статті у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, окремі положення, оприлюднені у тезах трьох наукових доповідей на вказаних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено узагальнення та нове вирішення конкретного наукового завдання щодо комплексного дослідження кримінальної відповідальності за злочини проти конституційних основ національної безпеки України, на підставі чого отримано нові науково обґрунтовані висновки, до основних з яких належать такі.
1. Злочини проти конституційних основ національної безпеки України – це такий вид злочинів проти основ національної безпеки, які посягають на конституційний лад і державну владу, територіальну цілісність, а також на нормальну діяльність усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої, судової) та політичних партій і порядок виконання їх представниками своїх обов’язків і повноважень. Це такі злочини, що передбачені статтями 109, 110 і 112 КК України, які містяться у Розділі І Особливої частини КК. На явний антиконституційний характер дій, передбачених цими статтями, зазвичай вказується в науковій літературі, проте вони потребують виокремлення саме як злочини проти конституційних основ національної безпеки України.
2. Здійснення порівняння положень статей 109, 110 і 112 КК України з відповідними положеннями статей Кодексів інших країн свідчить про відсутність істотних розбіжностей стосовно визначення основних ознак злочинів проти конституційних основ національної безпеки. При цьому у Кодексах багатьох держав такий вид злочинів, як злочини проти конституційних основ, чітко виокремлено шляхом вказівки на це у назвах відповідних глав чи розділів (наприклад, «Злочини проти основ конституційного ладу та безпеки держави», «Посягання на конституційний порядок та демократичний устрій», «Посягання проти Конституції і вищих органів влади», «Злочини проти Конституції» тощо).
3. Чинний закон про кримінальну відповідальність за злочини проти конституційних основ національної безпеки України в цілому узгоджується із загальновизнаними підставами та принципами криміналізації діянь, але мають місце і певні неузгодженості, які потребують усунення і відповідного вдосконалення статей закону.
4. Принципу суспільної небезпечності не відповідає передбачення в ст. 110 КК однакової відповідальності за вчинення різних за своєю суттю та суспільною небезпечністю діянь: умисних дій з метою порушення територіальної цілісності України та публічних закликів чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, що також не відповідає і принципу домірності санкції та економії репресії. Водночас включення в конструкції статей 109 і 110 КК ознак публічних закликів до вказаних тут дій чи розповсюдження матеріалів з такими закликами не відповідає принципу системно-правової несуперечливості, оскільки в КК України мають місце також інші норми про відповідальність за публічні заклики до вчинення певних дій, і вони передбачені в окремих статтях – 258-2 і 295 КК. До того ж, у зарубіжних кодексах, які містять норму про відповідальність за публічні заклики до вчинення антиконституційних дій, ця норма, як правило, передбачається в окремій статті. З метою усунення вказаних недоліків доцільно зі статей 109 і 110 КК виключити ознаки публічних закликів або розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій і встановити за це відповідальність в окремій новій статті 114-1 КК України.
5. Принципу системно-правової несуперечливості не відповідають і такі обставини, що статті 109 і 110 КК сконструйовані не однаковим чином, що передбачений в ч. 1 ст. 109 КК насильницький спосіб посягання стосується лише такої дії, яка спрямована на зміну конституційного ладу, тоді як незаконність і караність інших дій, передбачених статтями 109 і 110 КК, має місце незалежно від способу їх вчинення, і що в ч. 1 ст. 109 КК, всупереч положенням КК України щодо криміналізації створення злочинних груп, криміналізовано змову про вчинення вказаних тут дій. З метою усунення вказаних протиріч, потрібно виключити з ч. 1 ст. 109 КК слова «а також змова про вчинення таких дій», слово «насильницької» в ч. 1 ст. 109 КК змінити на слово «незаконної» й уніфікувати склади злочинів, передбачених статтями 109 і 110 КК, у конструктивному плані, уніфікувати їх кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, а також санкції цих статей.
6. Принципу визначеності та єдності термінології не відповідає те, що в назві статті і в диспозиції ст. 110 КК України використовуються різні за своїм обсягом і змістом терміни. З урахуванням зарубіжного досвіду доцільніше як у назві, так і в диспозиції ст. 110 КК використовувати термін «територіальна цілісність».
7. Принципу безпрогалинності не відповідає таке положення, що в Розділі І Особливої частини КК передбачено відповідальність за публічні заклики лише щодо тих дій, ознаки яких мають місце у статтях 109 і 110 КК, а за публічні заклики до вчинення інших дій проти основ національної безпеки України відповідальності не встановлено, у зв’язку з чим вважаємо за доцільне у запропонованій статті 114-1 КК встановити відповідальність за публічні заклики, а також за розповсюдження матеріалів з такими закликами до вчинення будь-яких злочинів, що передбачені в Розділі І Особливої частини КК.
8. Принципу повноти складу не відповідає така обставина, що в статтях 109 і 110 КК йдеться про публічні заклики чи розповсюдження матеріалів з такими закликами, тоді як в статтях 258-2 і 295 КК мають місце також ознаки виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами, якими слід доповнити запропоновану ст. 114-1 КК. Також відповідно до принципу повноти складу треба встановити у ст. 112 КК відповідальність за посягання на життя не тільки вказаних у цій статті осіб, але й їхніх близьких родичів.
9. У статях 109і 110 КК, а також у запропонованій ст. 114-1 КК повинні бути однакові уніфіковані кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, при цьому така кваліфікуюча ознака, як повторність вчинення злочину, повинна встановлювати відповідальність за повторність не тотожних, а однорідних злочинів, у зв’язку з чим необхідно доповнити ст. 109 КК відповідною приміткою, в якій міститиметься положення про те, що повторним у статтях цього Розділу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями Розділу І Особливої частини цього Кодексу.
10. Оскільки такі діяння, як дії, спрямовані на незаконну зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади, а також умисні дії з метою посягання на територіальну цілісність країни, відповідно до зарубіжного досвіду розцінюються як діяння практично однакової суспільної небезпечності, то і санкції статей 109 і 110 КК України не повинні суттєво відрізнятися за видом та розміром передбаченого покарання.
11. Родовим об’єктом розглядуваних злочинів є основи національної безпеки України, видовим об’єктом – конституційні основи національної безпеки. Потерпілими від злочину, передбаченого ст.112 КК, є особи, діяльність яких перебуває під прямою охороною Конституції України.
12. Суб’єкт злочину є загальним, при цьому у ч. 3 ст. 109 та ч. 2 ст. 110 КК мають місце ознаки спеціального суб’єкта – особи, яка є представником влади. Вік кримінальної відповідальності щодо дій, передбачених статтями 109 і 110 КК, встановлено у 16 років, щодо дій, передбачених ст. 112 КК – з 14 років. У зв’язку з цим слід погодитися з висловленою у науковій літературі думкою про необхідність підвищення до 16 років кримінальної відповідальності щодо посягань на життя державного чи громадського діяча внаслідок складності об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину.

На підставі викладеного вважаємо необхідним здійснити в чинному Кримінальному кодексі України такі зміни і доповнення:
1) в частині 1 ст. 109 КК слово «насильницької» замінити на слово «незаконної»;
2) з частини 1 статті 109 КК слова «а також змова про вчинення таких дій» – виключити;
3) з частини 2 статті 109 КК слова «публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» – виключити;
4) у частині 1 статті 110 КК слова «а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» – виключити;
5) статтю 112 КК після слів «керівника політичної партії» доповнити словами «чи близьких родичів вказаних осіб».
6) доповнити Кодекс статтею 114-1 такого змісту:
«Стаття 114-1. Публічні заклики до вчинення злочину проти основ національної безпеки України
1. Публічні заклики до вчинення злочину проти основ національної безпеки України, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів із такими закликами, –
караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, –
караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які вчинені організованої групою або призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років».
7) Викласти статті 109 і 110 у такій редакції:
«Стаття 109. Дії, спрямовані на незаконну зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
1. Дії, вчинені з метою незаконної зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, –
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які вчинені організованої групою або призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, –
караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.
Примітка. У статтях 109, 110 та 114-1 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями, а також статтями 111–114 цього Кодексу.
Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність України
1. Посягання на територіальну цілісність України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, які вчинені організованої групою або призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – Х. : Право, 2011. – 56 с.
2. Гетманова А.Д. Логика : учебник для педагогических учебных заведений. –/ А.Д. Гетманова. – [6-е изд.]. – М. : ИКФ Омега-Л ; Высшая школа, 2002. – 416 с.
3. Зеленецький В.С. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом : науково-практичний посібник / В.С. Зеленецький, В.П. Ємельянов. – Х. : Кросроуд, 2006. – 80 с.
4. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 с.
5. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений/ В.Н. Кудрявцев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 1999. – 304 с.
6. Зеленецкий В.С. Общая теория борьбы с преступностью : 1. Концептуальные основы / В.С. Зеленецкий. – Х. : Основа, 1994. – 321 с.
7. Кодифікація законодавства України: теорії, методологія, техніка / [Шемшученко Ю.С. , Ющик О.І., Горбунова Л.М. та ін.] ; за заг. ред. О.І. Ющика. – К. : Парламентське вид-во, 2007. – 208 с.
8. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В.П. Емельянов. – СПб : Юридический центр-Пресс, 2002. – 292 с.
9. Сергеевский Н.Д. Русское уголовное право. Часть Общая / Н.Д. Сергеевский. – С. -Пб., 1913. – 451 с.
10. Таганцев Н.С. Лекции по уголовному праву. Часть Общая / Н.С. Таганцев. – Вып. ІІ. – СПб, 1888. – С. 381–974.
11. Белогриц-Котляревский Л.С. Очерки русского уголовного права. Общая и Особенная часть. Киев / Л.С. Белогриц-Котляревский. – Х. : Южно-русское книгоиздательство Ф.А.Иогансона., 1896. – 671 с.
12. Кистяковский А.Ф. Элементарный учебник общего уголовного права : Часть Общая / А.Ф. Кистяковский. – К. : Издание книгопродавца Ф.А. Иогансона, 1891. – 850 с.
13. Познышев С. В. Основные начала науки уголовного права. / С. В. Познышев. – Вып. первый. – М., 1907. – 122 с.
14. Дурманов Н.Д. Понятие преступления / Н.Д.Дурманов. – М. : АН СССР, 1948. – 311 с.
15. Ковалев М.И. Понятие признаки преступления и их значение для квалификации / М.И. Ковалев. – Свердловск : изд-во Свердловского юрид. ин-та, 1977. – 80 с.
16. Уголовное право УССР : Общая часть / под ред. проф. В.В. Сташиса и доц. А.Ш. Якупова. – К. : Вища школа, 1984. – 382 с.
17. Фріс П.Л. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів вищих навчальних закладів / П.Л. Фріс. – К. : Атіка, 2004. – 488 с.
18. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [Бажанов М.І., Баулін Ю.В., Борисов В.І. та ін.] ; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер ; Х. : Право, 2001. – 416 с.
19. Пилипчук В.Г. Формування теоретико-правових основ забезпечення державної безпеки України (кінець ХХ – початок ХХІ століття) / В.Г. Пилипчук. – К. : НКЦ СБ України, 2008. – 256 с.
20. Бантишев О.Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти основ національної безпеки України (проблеми кваліфікації) : моногр. / О.Ф. Бантишев, О.В.Шамара. – [2-е вид., перераб. та доп.]. – К. : Наук.-вид. відділ НА СБ України, 2010. – 168 с.
21. Из истории Всероссийской Чрезвычайной Комиссии. 1917–1921 гг. : Сборник документов. – М. : Госполитиздат, 1958. – 511 с.
22. Материалы НКЮ. – Вып. 5. – М., 1918.– С. 90.
23. Познышев С.В. Очерк основных начал науки уголовного права : Особенная часть / С.В. Познышев. – М., 1923. – 280 с.
24. О введении уголовного кодекса РСФСР в действие : Постановление ВЦИК от 24 мая 1922 г // СУ РСФСР. – 1922. – № 15.
25. Уголовный кодекс УССР. – Х. : Наркомюст УССР, 1922. – 100 с.
26. Уголовный кодекс УССР / в редакции 1927 г. – Изд. 2-е, офиц. – Х. : Юридическое изд-во НКЮ УССР, 1927. – 135 с.
27. Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки : прийнятий Законом Української РСР від 28 грудня 1960 р. ; набув чинності з 1 квітня 1961 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
28. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та митного кодексу України : Закон України від 17 червня 1992 р. № 2468-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 511.
29. Ордынский С.П. Преступления против порядка управления. Практический комментарий / С.П. Ордынский. – М. : Право и жизнь, 1924. – 160 с.
30. Волков Г.И. Уголовное право / Г.И. Волков. – Х. : Юриздат НКЮ, 1925. – 156 с.
31. Эстрин А.Я. Уголовное право РСФСР / А.Я. Эстрин. – М. : Юриздат НКЮ, 1923. – 124 с.
32. Трайнин А.Н. Уголовное право : Часть Особенная / А.Н. Трайнин. – М. : Юриздат, 1927. – 256 с.
33. Пионтковский А.А. Система особенной части уголовного права / А.А. Пионтковский // Советское право.– 1926. – № 2. – С. 56.
34. Пионтковский А.А. Уголовное право : Особенная часть / А.А. Пионтковский. – М. : Юриздат, 1939. – 236 с.
35. Маньковский Б.С. Основные принципы и некоторые вопросы кодификации советского уголовного законодательства / Б.С. Маньковский // Ученые записки. – Вып. 4. – Ростов-на-Дону : Ростовский-на-Дону государственный университет, 1957. – С. 119–140.
36. Шаргородский М.Д. Система Особенной части Уголовного кодекса СССР / М.Д. Шаргородский // Социалистическая законность.– 1947. – № 6. – С. 3–6.
37. Чхиквадзе В.М. Некоторые вопросы советского уголовного права в связи с разработкой проекта Уголовного кодекса СССР / В.М. Чхиквадзе // Советское государство и право.– 1954. – № 4. – С. 68–69.
38. О новом общесоюзном законодательстве по уголовному праву, процессу и судоустройству : материалы совместного заседания ученых советов 13 января 1959 г. / А.А. Пионковский, В.Д. Меньшагин и др. – М. : Госюриздат, 1959. – 75 c.
39. Труды первой научной сессии ВИЮН (Москва, 27 января – 3 февраля 1939 г.) / под ред. Голякова И.Т. – М. : Юриздат, 1940. – 572 с.
40. Берштейн Н.О. О систематике преступлений в проекте Уголовного кодекса СССР / Н.О. Берштейн // Проблемы социалистического права.– 1939. – № 3. – С. 100.
41. Миренский Б.А. Теоретические основы совершенствования советского уголовного законодательства / Б.А. Миренский. – Ташкент : Узбекистан, 1983. – 120 с.
42. Государственные преступления / [В.А. Владимиров, П.Ф. Гришанин, Н.И. Загородников и др.] ; под ред. М.И. Якубовича, В.А. Владимирова. – М. : ВШ МООП РСФСР, 1961. – 228 с.
43. Особо опасные государственные преступления / [общ. ред. В.И. Курляндского, М.П. Михайлова]. – М., 1963. –122 с.
44. Турецкий М.В. Особо опасные государственные преступления / М.В. Турецкий. – М. : МГУ, 1965. – 94 с.
45. Уголовное право : Особенная часть / [под ред. М.И. Ковалева, М.И. Ефимова, Е.А. Фролова]. – М. : Юрид. лит., 1969. – 254 с.
46. Брайнин Я.М. Курс советского уголовного права : в 6 т / Я.М. Брайнин, В.И. Василенко, П.С. Матышевский и др. ; под ред. А.А Пионтковского и др. – М. : «Наука», 1970. – Т.6. – 432 с.
47. Дурманов Н.Д. Советское уголовное право : Особенная часть / [Н.Д. Дурманов, Г.А. Кригер, Н.Ф. Кузнецова и др.] ; под ред. В.Д. Меньшагина, Н.Д. Дурманова, Г.А. Кригера. – М. : изд-во Моск. ун-та, 1971. – 464 с.
48. Клягин В.С. Ответственность за особо опасные государственные преступления / В.С. Клягин. – Минск : Вышэйшая школа, 1973. – 272 с.
49. Анашкин Г.З. Курс советского уголовного права : учебник : (в 3-х т.) / Г.З. Анашкин, Н.А. Беляев, П.П. Осипов и др. ; отв. ред. Беляев Н.А., Шаргородский М.Д. – Л. : ЛГУ, 1973. – Т.3. – 835 с.
50. Смирнов Е.А. Особо опасные государственные преступления (вопросы квалификации в связи с применением уголовно-правовой нормы) : учеб. пособие / Е.А. Смирнов. – К. : изд-во КВШ, 1974. – 180 с.
51. Уголовное право Украинской СССР на современном этапе : Часть Особенная / М.И. Бажанов, И.П. Лановенко, П.С. Матышевский ; отв. ред. А.Я. Светлов, В.В. Сташис. – К. : Наукова думка, 1985. – 455 с.
52. Чернишова Н.В. Кримінальне право України. Тези лекцій і практичні завдання для курсантів Київського училища міліції МВС України / Н.В. Чернишова, М.В. Володько, М.А. Хазін ; під ред. В.М. Бовсуновського. – К., 1995. – 456 с.
53. Кримінальний кодекс України : прийнятий Законом України від 5 квітня 2001 року ; набув чинності з 1 вересня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
54. Ситник Г.П. Державне управління у сфері забезпечення національної безпеки України: Теорія і практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. наук з держ. управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / Г.П. Ситник. – К., 2004. – 40 с.
55. Ліпкан В.А. Основи права національної безпеки / В.А. Ліпкан // Право України. – 2009. – № 1. – С. 108–116.
56. Новицький Г.В. Теоретико-правові основи забезпечення національної безпеки України / Г.В. Новицький. – К. : Інтертехнологія, 2008. – 496 с.
57. Чуйко З.Д. Конституційні основи національної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук. : спец. 12.00.02. «конституційне право» / З.Д. Чуйко. – Х., 2008. – 18 с.
58. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 червня 2003 року № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
59. Сащук Г. Інформаційна безпека в системі забезпечення національної безпеки [Електронний ресурс] / Г. Кащук. – Режим доступу : http://journ.univ.kiev.ua/trk/publikacii/satshuk_publ.php.
60. Чуйко З.Д. Деякі аспекти співвідношення понять національної та державної безпеки // Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства : Тези доп. та наук. повідом. учасників всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів (26–27 червня 2006 р. Харків) / З.Д. Чуйко ; за заг. ред. М.І. Панова. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2006. – С. 9–12.
61. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : (у 2-х ч.) / [під заг. ред. М.О Потебенька., В.Г. Гончаренка]. – К. : Форум, 2001. – Ч. 2. : Особлива частина. – 942 с.
62. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. С. С. Яценка. – К. : А.С. К., 2002. – 936 с. – (сер. Економіка. Фінанси. Право).
63. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – 6-е вид., перероб. і доп. – К. : Юридична думка, 2009. – 1236 с.
64. Пилипчук В.Г. Формування теоретико-правових основ забезпечення державної безпеки України (кінець ХХ – початок ХХІ століття) / В.Г. Пилипчук. – К. : НКЦ СБ України. – 2008. – 256 с.
65. Пилипчук В.Г. Еволюція наукових поглядів стосовно поняття «державна безпека» [Електронний ресурс] / В.Г. Пилипчук. – Режим доступу : http://ua.textreferat.com/referat-11854.html.
66. Филимонов В.Д. Охранительная функция уголовного права / В.Д. Филимонов. – СПб : «Юридический центр Пресс», 2003. – 198 с.
67. Чуйко З. Д. Питання конституційних засад національної безпеки в Україні / З.Д. Чуйко // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 3 (54). – 137–139.
68. Делінський О.А. Концептуальні аспекти становлення сучасної системи міжнародної безпеки / О.А. Делінкський // Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави : матер. наук. конф. «Актуальні проблеми держави та права» : зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. літер., 2001. – Вип. 11. – С. 593–598.
69. Нижник Н.Р. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку) : навч. посіб. / Н.Р. Нижник, Г.П. Ситник, В.Т. Білоус ; за заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р. Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.
70. Кириченко В. Національні інтереси (формування) // Мала енциклопедія етнодержавознавства / В. Кириченко ; редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. ; НАН України ; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К. : Довіра ; Генеза, 1996. – С. 118–119.
71. Майборода О. Національний інтерес / О. Майборода ; редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) та ін. ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К. : Довіра ; Генеза, 1996. – С. 108–111.
72. Рыбалкин Н.Н. Природа безопасности / Н.Н. Рыбалкин // Вестник Московского университета. – 2003. – № 5. – С. 36–52. – (Сер. 7 : Философия).
73. Ліпкан В.А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України / В.А. Ліпкан. – К. : «Текст», 2003. – 600 с.
74. Ситник Г. Державне управління національною безпекою України : моногр. / Г. Ситник. – К. : НАДУ, 2004. – 408 с.
75. Костенко Г.Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки : навч. посіб. / Г.Ф. Костенко – К. : ЗАТ вид. дім ДЕМІД, 2002. – 144 с.
76. Мунтіян В. І. Реформування Збройних Сил України: погляд крізь призму державного бюджету / В.І. Мінтіян // Наука і оборона. – 2003. – №4. – С. 7–13.
77. Манилов В. Угрозы национальной безопасности России / В. Манилов // Военная мысль. – 1996. – №1. – С. 7–17.
78. Бодрук О.С. Структура воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти / О.С. Бодрук. – К. : НІПМБ, 2001. – 300 с.
79. Сунгуровський М. Методологічний підхід до формування системи національної безпеки України / М. Сунгуровський // Стратегічна панорама. – 2001. – №3–4. – С. 48–49.
80. Качинський А.Б. Безпека, загрози і ризик : наукові концепції та математичні методи / А.Б. Качинський. – К., 2003. – 472 с.
81. Качинський А.Б. Екологічна політика й екологічна безпека України / А.Б. Качинський // Екологічний Вісник. – 2006. – №1 (січень–лютий). – К, 2006. – С. 15–17.
82. Жаліло Я. До формування категоріального апарату науки про економічну безпеку / Я. Жаліло // Стратегічна панорама. – 2004. – №3. – С. 97–104.
83. Гончаренко О.М., Лисицин Е.М. Методологічні засади розробки нової редакції Концепції національної безпеки України / О.М. Гончаренко, Е.М. Лисицин. – К. : НІСД, 2001. – Вип. 4. – С. 6–7. – (Сер. Національна безпека).
84. Ситник Г.П. Національна безпека України: теорія і практика / Г.П. Ситник, В.М. Олуйко, М.П. Вавринчук ; за заг. ред. Г.П. Ситника. – Хмельницький ; К. : Кондор, 2007. – 616 с.
85. Президент України Віктор Янукович взяв участь у Сьомій Ялтинській щорічній зустрічі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/18327.html.
86. Этнос и политика : хрестоматия / авт.-сост. А.А. Прозаускас. – М. : изд-во УРАО, 2000. – 400 с.
87. Лантінов Я.О. Щодо визначення національної безпеки України як об’єкта кримінально-правової охорони [Електронний ресурс] / Я.О. Лантінов // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 570–574. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11ljokpo.pdf.
88. Чуйко З.Д. Питання конституційних засад національної безпеки в Україні / З.Д. Чуйко // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 3 (54). – С. 137–139.
89. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Є.Л. Стрельцова. – Х. : Одіссей, 2009. – 469 с.
90. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / Ю.А. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін. ; за заг. ред. М.І. Мельник, В.А. Клименко. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Атіка, 2008. – 712 с.
91. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник / М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, І.О. Зінченко та ін. ; за ред. проф. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – К. : Юрінком Інтер ; Х. : Право, 2001. – 496 с.
92. Кримінальне право : Особлива частина : підручник / М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, І.О. Зінченко та ін. ; за ред. проф. Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком Інтер; 2004. – 544 с.
93. Сотула О.С. Кримінальна відповідальність за посягання на життя державного чи громадського діяча : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук. : спец 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О.С. Сотула. – Х., 2003. – 20 с.
94. Діордиця І.В. Кримінально-правова відповідальність за дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І.В. Діордиця. – К., 2008. – 20 с.
95. Мошняга Л.В. Склади злочинів, що посягають на конституційні основи національної безпеки України: поняття та шляхи вдосконалення / Л.В. Мошняга // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 207–213.
96. Гладуняк І. Конституція як основа формування та на життя державного чи громадського діяча реалізації державної політики [Електронний ресурс] / І. Гладуняк. – Режим доступу : http://www.viche.info/journal/733.
97. Мошняга Л.В. Суб’єктивні ознаки злочинів, які посягають на конституційні основи національної безпеки України / Л.В. Мошняга // Право і суспільство. –2010. – №1. – С. 123–127.
98. Мошняга Л.В. Посягання на життя державного діяча та суміжні склади злочинів / Л.В. Мошняга // Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки : матер. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 23–24 жовтня 2009 р.). – Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2010. – С. 146.
99. Давид Р. Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Давид Р. Жоффре-Спинози ; [пер. з фр. В.А. Туманова]. – М. : Международные отношения, 1999. – 400 с.
100. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н.И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 717 с.
101. Бигич О.Л. Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Олена Леонідівна Бигич. – К., 2002. – 208 с.
102. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М. : изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
103. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии) : сборник законодательных материалов / [под ред. И.Д. Козочкина]. – М. : Зерцало, 1998. – 352 с.
104. Общая теория государства и права : Академический курс : (в 2-х т.) / [отв. ред. проф. М.Н. Марченко]. – М. : Зерцало, 1998– . – Т. 2. : Теория права. – 656 с.
105. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики / науч. ред., предисл. докт. юрид. наук, проф. И.М. Рагимова ; пер. с азерб. Б.Э. Аббасова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 325 с.
106. Уголовный кодекс Республики Аремения [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.parliament.am.
107. Уголовный Кодекс Грузии / науч. ред. З.К. Бигвава ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. В.И. Михайлова ; обзорн. статья докт. юрид. наук, проф. О. Гамкрелидзе ; [пер. с груз. И. Мериджанашвили]. – СПб : Юридический центр Пресс, 2002. – 409 с.
108. Уголовный кодекс Республики Казахстан / предисл. докт. юрид. наук, проф. И.И. Рогова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 466 с.
109. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / предисл. канд. юрид. наук А.П. Стуканова, канд. юрид. наук П.Ю. Константинова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2002. – 352 с.
110. Уголовный кодекс Российской Федерации. – М. : ТК Велби ; изд-во Проспект, 2003. – 160 с.
111. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации с постатейными материалами и судебной практикой / под общ. ред. С. И. Никулина. – М. : Менеджер ; Юрайт, 2000. – 1184 с.
112. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / предисл. А.В. Федорова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 410 с.
113. Уголовный кодекс Аргентины / вступ. статья докт. юрид. наук, проф. Ю.В. Голика. – СПб: Юридический центр Пресс, 2003. – 238 [50] с.
114. Уголовный кодекс Дании / науч. ред. и предисл. канд. юрид. наук С.С. Беляева. ; [пер. с дат. и англ. канд. юрид. наук канд. юрид. наук С. С. Беляева, А.Н. Рычевой]. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 230 с.
115. Уголовный кодекс Литовской Республики / науч. ред. докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса ; предисл. канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева ; вступ. статья докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса, докт. юрид. наук, доц. А. Абрамовичуса, докт. юрид. наук, доц. Д. Дракщене ; пер. с лит. канд. филол. наук, доц. В.П. Казанскене. – СПб : Юридический центр Пресс, 2003. – 470 с.
116. Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисл. докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецовой и докт. юрид. наук, проф. Ф.М. Решетникова. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.
117. Уголовный кодекс Республики Беларусь / вступ. статья А.И. Лукашева, Э.А. Саркисовой. – 2-е изд., испр. и доп. – Мн. : Тесей, 2001. – 312 с.
118. Уголовный кодекс Республики Болгария / науч. ред. канд. юрид. наук, проф. А.И. Лукашова ; пер. с болгар. Д.В. Милушева, А.И. Лукашова ; вступ. статья Й.И. Айдарова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 298 с.
119. Уголовный кодекс Эстонской Республики / науч. ред. и перевод с эстонск. В.В. Заперевалова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 262 с.
120. Уголовный кодекс Латвийской Республики / науч. ред. и вступ. статья канд. юрид. наук А.И. Лукашова и канд. юрид. наук Э.А. Саркисовой ; перевод с латіш. канд. юрид. наук А.И. Лукашова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 313 с.
121. Уголовный кодекс Республики Польша / науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э.А. Саркисовой ; пер. с польск. Д.А. Барилович. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 234 с.
122. Уголовный кодекс Туркменистана. – Ашгабат : Туркменистан, 1997. – 352 с.
123. Уголовный кодекс Республики Узбекистан / вступ. статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 338 с.
124. Пилипенко Ю.С. Судебная система Швейцарии : автореферат дис. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02. «конституционное право; муниципальное право» / Ю.С. Пилипенко. – М., 2001. – 20 с.
125. Уголовный кодекс Швейцарии / науч. ред., предисл. и пер. с немецк. канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. – СПб : Юридический центр Пресс, 2002. – 350 с.
126. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева ; пер. с кит. Д.В. Вичикова. – СПб : Юридический центр Пресс, 2001. – 303 с.
127. Уголовный кодекс Голландии / научн. ред. докт. юрид. наук, проф. Б.В. Волженкин ; пер. с англ. И.В. Мироновой. – 2-е изд.– СПб : Юридический центр Пресс, 2001.– 510 с.
128. Уголовный кодекс Республики Молдова. – Кишинев : «Lavilat Іnfo» SPL, 2009. –144 с.
129. Крылова Н.Е. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии) : учебн. пособ. / Н.Е. Крылова, А.В. Серебренникова. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Зерцало, 1998. – 208 с.
130. Уголовный кодекс Федеративной Республики Германии / науч. ред. и вступ. статья докт. юрид. наук, проф. Д.А. Шестакова ; предисл. докт. права Г.-Г. Йешека ; [пер. с нем. Н.С. Рачковой]. – СПб : Юридический центр Пресс, 2003. – 524 с.
131. Уголовный кодекс Японии / науч. ред. и предисл. докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева. – СПб : Юридический центр Пресс, 2002. – 226 с.
132. Дагель П.С. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / П.С. Дагель, Г.А. Злобин, С. Г. Келина ; отв. ред. В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
133. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н.А. Беляев. – Л. : ЛГУ, 1986. – 176 с.
134. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А.А. Митрофанов. – Одеса : Вид-во Одеського юрид. ін-ту НУВС, 2004. – 132 с.
135. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел) / А.И. Коробеев. – Хабаровск : Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с.
136. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А.И. Коробеев. – Владивосток : Дальневост. ун-т, 1987. – 268 с.
137. Кригер Г.А. Проблемы социальной обусловленности уголовного закона / Г.А. Кригер, Н.Ф. Кузнецова. – М. : Наука, 1977. – 152 с.
138. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность / Н.Ф. Кузнецова. – М. : МГУ. 1969. – 232 с.
139. Семикін М.В. Створення терористичної групи чи терористичної організації : кримінально-правове дослідження / М.В. Семикін ; за заг. ред. проф. В.П. Ємельянова. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – 145 с.
140. Прохоров В.С. Преступления и ответственность / В.С. Прохоров. – Л. : ЛГУ, 1984. – 136 с.
141. Мошняга Л.В. Щодо загального поняття злочинів, які посягають на конституційні основи національної безпеки України / Л.В. Мошняга // Наука-2009: теоретичні та прикладні дослідження : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Черкаси, 23–24 квітня 2009 р.). – Черкаси : СУЕМ, 2009. – С. 106.
142. Котюк В.О. Теорія права : курс лекцій / В.О. Котюк – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
143. Ли Д.А. Преступность в структуре общества / Д.А. Ли. – М. : Русский мир, 2000. – 152 с.
144. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави : теоретичні, історичні та правові проблеми / П.Л. Фріс. – К. : Атіка, 2005. – 332 с.
145. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва держав відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй : Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 2625 (ХХV) від 24 жовтня 1970 р. / за заг. ред. д.ю.н., проф. М.В. Буроменського // Міжнародне право в документах. – 2-е вид., виправл. і доп. – Х. : Мачулін, 2006. – С. 12–16.
146. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.osce.org/documents/mcs/1975/08/4044_ru.pdf.
147. Монтескье Ш.Л. Избранные произведения / Шарль Луи Монтескье. – М. : Госполитиздат, 1955. – 799 с.
148. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України / Н.О. Гуторова. – Х. : Вид-во нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
149. Матишевський П.С. Кримінальне право України : Загальна частина / П.С. Матишевський. – К. : А.С. К., 2001. – 352 с.
150. Анфилатов В.С. Системный анализ в управлении / В.С. Анфилатов, А.А. Емельянов, А.А. Кукушкин ; под. ред. А.А. Емельянова. – М. : Финансы и статистика, 2002. – 368 с.
151. Філософія політики : Короткий енцикл. словник / авт.-упоряд. Андрущенко В.П. та ін. – К. : Наукова Думка, 2002. – 670 с.
152. Таций В.Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Объект и система / В.Я. Таций. – Х., 1984. – 231 с.
153. Лантінов Я.О. Склад злочину / Я.О. Лантінов //.Кримінальне право України : Загальна частина : підручник / [А.М. Бабенко, Ю.А. Вапсва, В.К. Грищук та ін.] ; за заг. ред. О.М. Бандурки. – Х. : вид-во ХНУВС, 2011. – 378 с.
154. Мошняга Л.В. Склади злочинів, що посягають на конституційні основи національної безпеки України: поняття та шляхи вдосконалення / Л.В. Мошняга // Наука-2010: проблеми та перспективи розвитку : тези виступів та доповідей учасників Всеукраїнської. наук.-практ. конф. (м. Черкаси, 23–24 квітня 2009 р.) : у 2 т. – Т.2. – Черкаси : СУЕМ, 2010. – С. 100–102.
155. Біля І. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика / І. Біля // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – №1 (28). – С. 217–226.
156. Ємельянов В. Окремі проблеми застосування нового Кримінального кодексу України / В. Ємельянов // Право України. – 2002. – № 9. – С. 109–112.
157. Семикіна Л.О. Вимагання за кримінальним кодексом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Л.О. Семикіна. – Х., 20