КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

КОРОЛЕНКО Олександр Миколайович
УДК 343.6

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИНИ,
ВЧИНЕНІ В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Костенко Олександр Миколайович, доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ СТАНУ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ 12
1.1. Історичний аналіз розвитку законодавства, що встановлювало відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання……………………………………………………………..……..12
1.2. Зарубіжний досвід встановлення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання 22
1.3. Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання та психологічна характеристика емоційних станів людини …32
Висновки до розділу 1 32
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ. 78
2.1. Характеристика об’єктивних ознак злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання 78
2.2. Характеристика суб’єктивних ознак злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання 97
Висновки до розділу 2 122
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ, ВЧИНЕНІ В СТАНІ СИЛЬНОГО ДУШЕВНОГО ХВИЛЮВАННЯ 125
3.1. Розмежування злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання і деяких суміжних злочинів 125
3.2. Врахування стану сильного душевного хвилювання при реалізації кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я 141
Висновки до розділу 3 16060
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173
Додатки 194

ВСТУП

Актуальність теми. Законодавець у різні часи неоднаково враховував певні емоційні стани, які тією чи іншою мірою впливають на здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними під час вчинення злочину.
Серед науковців точиться дискусія щодо доцільності використання в кримінальному законодавстві України поняття «стан сильного душевного хвилювання» для позначення певних емоційних станів, що зменшують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними.
Обумовлено це тим, що у психології це поняття не використовують, а вітчизняний законодавець не розкриває його значення, що ускладнює з’ясування змісту цього поняття. Відсутність однозначного розуміння поняття «стану сильного душевного хвилювання» в кримінальному праві та психологічній науці сприяє плюралізму поглядів серед науковців щодо змісту цього поняття.
Вагомий внесок у наукове дослідження цього правового явища зробили такі вчені, як О.В. Авраменко, М.І. Бажанов, А.В. Байлов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.В. Бородін, В.М. Бурдін, О.В. Бурко, П.А. Воробей, В.К. Грищук, Н.О. Гуторова, М.І. Дубиніна, М.І. Загородник, Т.В. Кондрашова, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, М.В. Костицький, І.М. Крутов, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, Л.А. Остапенко, М.І. Панов, О.М. Попов, І.П. Портнов, О.І. Рарог, Л.А. Рогачевський, А.В. Савченко, Б.В. Сідоров, О.Д. Сітковська, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.І. Ткаченко, П.Л. Фріс, Т.Г. Шавгулідзе, Л.І. Шеховцева, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценко та інших.

Однак, незважаючи на значний науковий інтерес, чимало питань, пов’язаних із поняттям, змістом та кримінально-правовим значенням стану сильного душевного хвилювання, продовжують залишатися спірними і не до кінця з’ясованими, інші вимагають додаткової аргументації, а деякі з них нового підходу до їх вирішення.
Також велике значення для досудового розслідування й суду має практичне питання розмежування привілейованих складів злочинів від складних складів злочинів. Певні труднощі викликає розслідування кримінальних справ, коли доводиться зіштовхуватися з конкуренцією пом’якшуючих й обтяжуючих обставин, які впливають на їхню кваліфікацію.
Тому вважаємо, що наукове дослідження кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання та психологічна характеристика емоційних станів дозволить з’ясувати обсяг та зміст стану сильного душевного хвилювання та забезпечити правильне застосування норм кримінального законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках тем науково-дослідної роботи відділу кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України «Протидія порушенням прав людини засобами кримінальної юстиції (номер державної реєстрації РК 0108U004335), «Протидія корупції засобами кримінальної юстиції (концептуальні питання)» (номер державної реєстрації PK0108U010353).
Мета і задачі дослідження.
Метою роботи є розробка теоретичних засад кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання.

Для досягнення цієї мети поставлено такі задачі:
 з’ясувати етапи розвитку поняття стану сильного душевного хвилювання у різні історичні періоди в законодавстві та наукових джерелах;
 визначити стан дослідження поняття стану сильного душевного хвилювання в сучасній юридичній літературі;
 дослідити обсяг та зміст поняття стану сильного душевного хвилювання з позицій кримінального права;
 проаналізувати емоційні стани людини з позиції психології;
 провести порівняльний аналіз врахування стану сильного душевного хвилювання з аналогічним за змістом поняттям у законодавстві зарубіжних держав;
 провести кримінально-правову характеристику складів злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання;
 розглянути спірні питання, що виникають при розмежуванні злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання і деяких суміжних злочинів;
 проаналізувати актуальні проблеми, які існують при врахуванні стану сильного душевного хвилювання у правозастосовній діяльності при вирішенні конкретних справ про злочини, вчинених в стані сильного душевного хвилювання;
 запропонувати та обґрунтувати практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення кримінального законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, порядок яких порушується при вчиненні посягань на життя та здоров’я людини.
Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання.
Методи дослідження обрано, виходячи з поставлених у роботі мети та задач, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження.
Під час дисертаційного дослідження використовувалися такі методи пізнання, зокрема:
– діалектичний – для пізнання сутності злочинів, учинених у стані сильного душевного хвилювання, що посягають на суспільні відносини у сфері охорони життя та здоров’я людини (у всіх розділах);
– історико-правовий – для визначення тенденцій історичного розвитку вітчизняного законодавства про відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання (підрозділ 1.1);
– порівняльно-правовий – при проведенні порівняльного аналізу норм про кримінальну відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, під час вивчення досвіду зарубіжних держав (підрозділ 1.2);
– системно-структурний, формально-логічний та метод системного аналізу – при проведенні юридичного аналізу норм, що передбачають відповідальність за злочини, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, а також визначити їх у структурі Особливої частини КК України (підрозділ 1.3, розділи 2 і 3);
– статистичний – при обробці результатів узагальнення матеріалів кримінальних справ (301 кримінальна справа).
Науково-теоретичну базу дисертації склали наукові праці вчених з кримінального права, кримінального-виконавчого права, кримінології, психології, судової психології тощо.
Нормативну основу роботи становить Конституція України, чинне кримінальне законодавство України, постанови та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, кримінальні кодекси зарубіжних країн, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані при аналізі матеріалів кримінальних справ, розглянутих судами України про злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена статтями 116, 123 КК України у 2009–2011 рр.:
– у 2009 р. судами України було розглянуто 71 кримінальну справу про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 45 справ про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання;
– у 2010 р. було розглянуто 63 кримінальні справи про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання та 31 справа про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання;
– у 2011 р. було розглянуто 61 кримінальна справа про умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, та 38 справ про умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання.
Наукова новизна одержаних результатів.
Дисертація є одним із перших наукових досліджень кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання.
До положень, які становлять наукову новизну належать, зокрема:

вперше:
 висловлено пропозицію замінити поняття «стан сильного душевного хвилювання» у статтях 66, 116, 123 КК України на «стан сильного стресу, гніву, страху або фрустрації», які певною мірою обмежують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними під час вчинення злочину;
 обґрунтована необхідність врахування емоційного стану при вчиненні злочинів проти життя та здоров’я, в якості опосередкованої ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, яка впливає на зміст інших ознак;
 доведено, що у ст. 116 КК України необхідно виділити ч. 2, де вказати на конструкцію «умисне вбивство двох чи більше осіб» як кваліфікуючу ознаку цього злочину;
 аргументована необхідність доповнення ст. 123 КК України ч. 2, де передбачити відповідальність за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєних у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, внаслідок яких настає смерть потерпілого;

удосконалено:
 позицію про те, що не може бути законного насильства, оскільки поняття «насильство» вже містить у собі ознаку протизаконності і тому запропоновано зі статей 116, 123 КК України виключити вказівку на протизаконність насильства;
 положення про те, що факт подружньої зради може розглядатися як тяжка образа з боку потерпілого, залежно від певних обставин, зокрема поведінки чоловіка або дружини;

дістали подальшого розвитку:
 пропозиція виправити прогалину в кримінальному законі і доповнити ст. 123 КК України обставиною, за якої може виникати стан сильного хвилювання, а саме систематичне знущання з боку потерпілого;
 позиція про те, що під безпосереднім об’єктом злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання, слід розуміти порядок суспільних відносин, який забезпечує охорону життя та здоров’я людини;
 положення про врахування стану сильного душевного хвилювання при реалізації кримінальної відповідальності за привілейовані злочини проти життя та здоров’я.

Практичне значення одержаних результатів.
Одержані у процесі дослідження висновки та конкретні пропозиції щодо кримінальної відповідальності за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності – з метою вдосконалення кримінального законодавства України;
– у правозастосовній діяльності – при розв’язанні питань кваліфікації злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України;
– у науково-дослідній діяльності – при подальших наукових розробках в юридичних науках взагалі та в кримінальному праві зокрема;
– у навчальному процесі – під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, у науково-дослідній діяльності викладачів та студентів (акт впровадження у навчальний процес Київського університету права НАН України від 16 липня 2012 року; акт впровадження у навчальний процес Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України від 30 серпня 2012 року).
Апробація результатів дисертації. Окремі положення і висновки дисертації оприлюднені автором на трьох науково-практичних конференціях, зокрема:
– «Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку» (м. Київ, 31 березня 2011 р.),
– «Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в право творенні та правозастосуванні» (м. Київ, 18 травня 2010 р.),
– «Право і держава в дослідженнях молодих науковців» (м. Одеса, 26 березня 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у семи публікаціях, з яких чотири статті опубліковано у наукових фахових виданнях України, та троє тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою дослідження, його задачами та предметом і складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (212 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з яких список використаних джерел на 21 сторінці, додатки на 16 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На початку ХХ століття законодавець вперше для позначення певних емоційних станів, які впливають на здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, використав термін «стан сильного душевного хвилювання».
В чинному КК України про стан сильного душевного хвилювання, як про особливий емоційний стан особи, мова йде у п’яти статтях: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України), умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК України), у п. 7 ст. 66 КК України вказується, що вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, є пом’якшуючою покарання обставиною, у ч. 4 ст. 36 та в ч. 3 ст. 39 КК України.
Особлива дискусія точиться щодо правильності використання в КК України поняття «стан сильного душевного хвилювання» для позначення певних емоційних станів, що зменшують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Обумовлено це тим, що у психології цей термін не використовують. Таким чином, ми маємо ситуацію, коли в КК України законодавець використовує спеціальний термін для позначення певних психічних станів людини, проте не розкриває його значення, що ускладнює з’ясування змісту цього поняття. Відсутність однозначного розуміння поняття «стану сильного душевного хвилювання» в кримінальному праві та психологічній науці сприяє плюралізму поглядів серед науковців щодо змісту цього поняття.
Нами були досліджені усі погляди науковців щодо кримінально-правового значення стану сильного душевного хвилювання. Поняття «стан сильного душевного хвилювання» в психології не застосовується і, на сьогодні, з урахуванням досягнень психології, звучить застаріло, також законодавець не розкриває кримінально-правового значення цього поняття, що значно ускладнює з’ясування його змісту.
Проаналізувавши значення та вплив афектів та емоційних станів на свідомість людини, можемо зробити висновок, що афективні стани гніву та страху, та емоційні стани сильного стресу та фрустрації впливають на здатність особи в повній мірі усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними під час вчинення злочину.
Тому, на наш погляд, марно шукати психологічний термін, який би охоплював усі емоції, які за своєю силою здатні суттєво порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними.
В зв’язку з цим видається, що у статтях 116, 123 КК України замість поняття «стан сильного душевного хвилювання» доцільно вказати емоційні стани сильного стресу, гніву, страху та фрустрації, які здатні порушувати психічну діяльність та призводити до того, що особа втрачає здатність повною мірою усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними. Така заміна призведе до чіткого і зрозумілого формулювання зазначених норм, що, в свою чергу, призведе до того, що слідчий, прокурор, суддя зможуть кваліфікувати дії особи, ґрунтуючись на висновок судово-психологічної експертизи та чинне законодавство, а не на власні внутрішні переконання.
Тому пропонуємо статті 116 та 123 КК України викласти в новій редакції:
Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації
Умисне вбивство, вчинене в стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, що раптово виникло внаслідок насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, –
карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації
Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, що раптово виникло внаслідок насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, –
карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти
до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох
років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
Кримінальне законодавство зарубіжних держав по різному враховує дію емоційних станів, що певною мірою зменшують здатність особи усвідомлювати значення своїх діянь та (або) керувати ними. Законодавці пост радянських держав, як і вітчизняний законодавець, для позначення емоційних станів, що впливають на здатність особи в повній мірі усвідомлювати значення своїх діянь та (або) керувати ними, використовують поняття «стан сильного душевного хвилювання», при цьому не розкриваючи його кримінально-правового змісту. Ототожнення стану сильного душевного хвилювання з афектом не є виправданим, оскільки поняття «стан сильного душевного хвилювання» відображає лише кількісну характеристику емоційної реакції. Афект у сучасній психологічній літературі розглядається як емоційний процес, якісно відмінний від будь-якого душевного хвилювання, в тому числі і сильного, який має специфічну природу і динаміку. Ступінь хвилювання є важливою, але не найсуттєвішою ознакою афекту. У зв’язку з цим ці поняття можна розглядати як загальне і часткове.
Найбільш виправданим вважаємо застосування законодавцями Іспанії та ФРН емоційних станів, що впливають на здатність особи в повній мірі усвідомлювати значення своїх діянь та (або) керувати ними, та які широко використовуються в психології і, в свою чергу, унеможливлюють появу протиріч при використанні зазначених емоційних станів.
Ст. 3 Конституції України визнає найвищою соціальною цінністю людину. Закон покликаний захищати найвищі цінності держави, в першу чергу повинен охороняти від злочинних посягань найбільшу цінність суспільства, а саме – людину, щодо якої існує у суспільстві певний порядок відносин з іншими людьми. А охороняти людину держава має, забезпечивши, за допомогою права, певний порядок відносин між людьми. Порушивши цей «захисний» порядок, злочинець і посягає на людину, вчиняючи відповідний злочин.
Таким чином, об’єкт злочину – це охоронюваний законом порядок відносин між людьми, що виникають у суспільстві з приводу матеріальних і нематеріальних предметів.
Загальним об’єктом злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання є порядок суспільних відносин, поставлених під охорону чинного закону про кримінальну відповідальність.
Людина не може бути сукупністю суспільних відносин, людина як особистість формується під впливом даних відносин, а тому ні людина, ні особистість не можуть виступати об’єктом злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання. Родовим об’єктом злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання є порядок суспільних відносин, в частині охорони життя і здоров’я людини.
Розглядаючи як безпосередній об’єкт злочинів проти життя саме життя людини, тільки як біологічне поняття, у даному разі людина може бути визначена природною, предметною істотою. Людина – це породження, продукт суспільних відносин, а тому не можна визначати людину як сукупність суспільних відносин: її слід розглядати, виходячи із єдності трьох аспектів – біологічного, психологічного і соціального. Тому, безпосереднім об’єктом злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання є порядок суспільних відносин, який забезпечує охорону життя та здоров’я людини.
При вчиненні умисних злочинів в стані сильного душевного хвилювання суспільно небезпечне діяння значною мірою формується під впливом відповідного емоційного стану винної особи, який виникає раптово як реакція на неправомірну поведінку потерпілого. Специфіка таких злочинів полягає в тому, що вони завжди виявляються у відповідній реакції на певну поведінку потерпілої особи.
Суспільно небезпечне діяння, як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, виражається лише у формі дій, які мають фізичний характер. Суспільно небезпечні наслідки злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, належать до матеріальних і виступають у вигляді настання смерті потерпілого (cт. 116 КК) або тяжкого тілесного ушкодження (cт. 123 КК). Приводом до вчинення злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, є певна поведінка потерпілого, яка виявляється в насильстві, тяжкій образі або в систематичному знущанні. Спосіб вчинення злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, виявляється у заподіянні шкоди життя і здоров’ю потерпілому лише шляхом фізичного насильства.
Емоції мають значення для з’ясування суб’єктивної сторони злочину, вони можуть свідчити про мотиви вчинення злочину або вказувати на мету його вчинення. Стан сильного душевного хвилювання є емоційним станом особи і його слід розглядати як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони складів злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена у ст.ст. 116, 123 КК України. При вчиненні інших злочинів проти життя та здоров’я емоційний стан особи може лише характеризувати суб’єктивну сторону злочину, тобто виступати в ролі опосередкованої ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
Емоційний стан особи значною мірою впливає на всі ознаки суб’єктивної сторони складу злочину – на вину, мотив та мету, в багатьох випадках визначаючи їх зміст та спрямованість. Так, емоції різної інтенсивності прямо впливають на вину як центральну ознаку суб’єктивної сторони, поряд з іншими факторами визначаючи ступінь вини як кількісну її характеристику. В цьому аспекті емоції опосередковано визначають межі кримінальної відповідальності винної особи.
Емоційний стан особи необхідно неодмінно враховувати, коли мова йде про визначення умислу при вчиненні злочину в стані сильного душевного хвилювання. Злочин в стані сильного душевного хвилювання може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом.
Велике значення для досудового розслідування й суду має практичне питання розмежування привілейованих складів злочинів від складних складів злочинів. Певні труднощі викликають кримінальні справи, коли доводиться зіштовхуватися з конкуренцією пом’якшуючих й обтяжуючих обставин, які впливають на їхню кваліфікацію.
Умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання з особливою жорстокістю чи повторно, згідно чинного законодавства, слід кваліфікувати за ст. 116 КК України.
Вирішення конфлікту шляхом обміну ударами, тобто бійкою, виключає виникнення стану сильного душевного хвилювання, а тому дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 116 або ст. 123 КК України.
Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони є менш тяжким злочином, ніж умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання і тому необхідно його кваліфікувати лише за ст. 118 КК України. Аналогічним чином повинна вирішуватись ситуація і щодо кримінально-правової оцінки заподіяння при перевищенні меж необхідної оборони та в стані сильного душевного хвилювання, якщо такий стан не виключав здатність особи оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту, тяжкого тілесного ушкодження. Такі діяння повинні бути кваліфіковані лише за ст. 124 КК України.
Як з психологічної, так і з юридичної точки зору невірно розглядати стан сильного душевного хвилювання як різновид обмеженої осудності, враховуючи те, що зазначений стан не є формою «психічного розладу», наявність якого є обов’язковим критерієм обмеженої осудності. Спільною рисою стану сильного душевного хвилювання та обмеженої осудності є лише те, що особа не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
Ст. 123 КК України встановлює відповідальність лише за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного душевного хвилювання і не містить вказівки на такий наслідок, як смерть потерпілого. Ми вважаємо, що наслідки злочину і причинний зв’язок не можуть залишатися за рамками кваліфікації діяння. Тому пропонуємо додати до ст. 123 КК України ч. 2, що передбачає відповідальність за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, внаслідок яких наступила смерть потерпілого.
Таким чином, ч. 2 ст. 123 КК України може мати такий вигляд:
умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, що спричинило смерть потерпілого, –
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або
позбавленням волі на той самий строк.
Для кваліфікації вбивства в стані сильного душевного хвилювання двох або більше осіб, коли причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання була протиправна поведінка двох чи більше осіб, пропонуємо статтю 116 КК України доповнити ч. 2 у такій редакції:

умисне вбивство двох чи більше осіб, вчинене в стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації. –
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк.
У випадках, коли винний спричиняє смерть одночасно третій особі, яка не має відношення до протиправних чи інших аналогічних дій потерпілого, говорити про вбивство двох чи більше осіб в стані сильного душевного хвилювання не можна.
Під фізичним насильством слід розуміти будь-який фізичний вплив на людину, що може спричинити біль, тілесні ушкодження або смерть. До нього можна віднести: побої, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення або обмеження волі, вбивство, зв’язування, зґвалтування, викрадення людини тощо.
Під психічним насильством слід розуміти вчинений у будь-якій формі протиправний психічний вплив на потерпілого, погрозу завдати фізичної, майнової та моральної шкоди.
Оскільки не може бути законного насильства та поняття «насильство» вже містить у собі ознаку протизаконності – пропонуємо зі статей 116 та 123 КК України виключити вказівку на протизаконність насильства.
Тяжкість образи повинна визначатись з урахуванням характеру й обставин, за яких вона була завдана, враховуючи як об’єктивний, так і суб’єктивний критерії. Факт подружньої зради може розглядатися як тяжка образа, оцінка цього факту залежить від конкретних обставин, що встановлюються під час розгляду справи.
У ст. 116 КК України вказується, що сильне душевне хвилювання може виникнути внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи, тоді як у ст. 123 КК України систематичне знущання необґрунтовано не передбачається. Вважаємо за необхідне виправити цю прогалину в кримінальному законі і внести зміни до ст. 123 КК України.
Таким чином, пропонуємо статті 116 та 123 КК України викласти в таких редакціях:
Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації
1. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, що раптово виникло внаслідок насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, –
карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Умисне вбивство двох чи більше осіб, вчинене в стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, –
карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або
позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації
1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, що раптово виникло внаслідок насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, –
карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти
до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох
років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на строк до двох років.
2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, що спричинило смерть потерпілого, –
карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або
позбавленням волі на той самий строк.
Також в зв’язку з необхідністю заміни поняття стану сильного душевного хвилювання на емоційні стани сильного стресу, гніву, страху та фрустрації, пропонуємо п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України викласти в новій редакції:
- вчинення злочину під впливом сильного стресу, гніву, страху або фрустрації, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилля / Абельцев С. Н. – М., 2000. – 234 с.
2. Авраменко О. Нормативний аспект становлення стану сильного душевного хвилювання / О. Авраменко // Актуальні питання реформування правової системи України : Тези І Міжвуз. наук.-практ. конф. (Луцьк, 27–28 травня 2005 р.). – Луцьк, 2005. – С. 249–253.
3. Авраменко О. Питання кваліфікації умисного вбивства, вчиненого одночасно при перевищенні меж необхідної оборони та у стані сильного душевного хвилювання / О. Авраменко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права : Науковий часопис. – 2003. – № 3–4 (7–8). – С. 226–230.
4. Авраменко О. В. Стан сильного душевного хвилювання : кримінально-правові та психологічні аспекти : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право / О. В. Авраменко. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – 19 с.
5. Алексеева Л. В. Взаимоотношение психологии и уголовного права в аспекте экспертологии / Л. В. Алексеева // Психологический журнал. – 2002. – № 6. – С. 60–71.
6. Аниянц М. К. Ответственность за преступление против жизни по действующему законодательству союзных республик / Аниянц М. К. – М. : Юридическая литература, 1964. – 212 с.
7. Бабанли Р. Ш. Погроза вбивством : значення та місце в системі кримінального права України : Дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право / Бабанли Расім Шагінович. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – 193 с.
8. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву / Бажанов М. И. – К. : Вища школа, 1980. – 216 с.
9. Бажанов М. И. Уголовное право Украины : Общая часть / Бажанов М. И. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 167 с.
10. Байлов А. В. Кримінальна відповідальність за посягання на життя та здоров’я особи, вчинені в стані сильного душевного хвилювання : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право / А. В. Байлов. – Х. : Нац. ун-т внут. справ, 2004. – 19 с.
11. Бернер А. Ф. Учебник уголовного права : Часть общая / Бернер А. Ф. – Л., 1965. – 916 с.
12. Борисов В. И. Преступления против жизни и здоровья : вопросы квалификации / В. И. Борисов, В. Н. Куц. – Харьков : НПКФ «КОНСУМ», 1995. – 104 с.
13. Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни / Бородин С. В. – М. : Юрид. Лит., 1977. – 240 с.
14. Бородин С. В. Квалификация убийства по действующему законодательству / Бородин С. В. – М. : Юрид. Лит., 1966. – 252 с.
15. Бородин С. В. Ответственность за убийство : Квалификация и наказание по российскому праву / Бородин С. В. – М. : Юрид. лит., 1994. – 216 с.
16. Бородин С. В. Преступления против жизни / Бородин С. В. – СПб. : Юрид. центр «Пресс», 2003. – 467 с.
17. Бородин С. В. Преступления против жизни / Бородин С. В. – М. : Юристь, 1999. – 356 с.
18. Борьба с преступностью в Украинской ССР 1917–1925 гг. : В 2 т. – К. : РНО при МООП УССР, 1966. – Т. 1. – 455 с.
19. Бурдін В. М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання : [монографія] / В. М. Бурдін. – Львів : ПАІС, 2006. – 200 с.
20. Бурдін В. М. Кримінально-правове значення стану сильного душевного хвилювання (за Кримінальним кодексом України) / В. М. Бурдін // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 9. – С. 64–65.
21. Бурко О. В. Кримінальна відповідальність за вчинення умисного вбивства в стані сильного душевного хвилювання : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія ; кримінально-виконавче право / О. В. Бурко. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1997. – 18 с.
22. Васильев В. Л. Юридическая психология / Васильев В. Л. – СПб. : Питер, 1997. – 654 с.
23. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений / Вилюнас В. К. – М. : Изд-во МГУ, 1976. – 142 с.
24. Владимиров В. Сильное душевное волнение как обстоятельство, смягчающее ответственность / В. Владимиров // Советская юстиция. – № 8. – 1957. – С. 22–26.
25. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / Владимирский-Буданов М. Ф. – М. : Юрид. лит., 1990. – 600 с.
26. Ворошилин В. Е. Субъективная сторона преступления / В. Е. Ворошилин, Г. А. Кригер. – М. : МГУ, 1987. – 76 с.
27. Гилязев Ф. Г. Вина и криминогенное поведение личности (уголовно-правовые, криминологические и социально-психологические черты) / Гилязев Ф. Г. – М. : ВЗПИ, 1991. – 145 с.
28. Гоббс Т. Сочинения в 2-х т. / Гоббс Т. – Т. 2. – М. : Мысль, 1991. – 735 с.
29. Грищук В. К. Кримінальне право України : Загальна частина : [навч. посіб.] / Грищук В. К. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
30. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974.– 243 с.
31. Дубинина М. И. Уголовная ответственность за преступления, совершенные в состоянии сильного душевного волнения : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право / М. И. Дубинина. – М., 1971. – 16 с.
32. Дубовец П. А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву / Дубовец П. А. – М. : Юрид. изд-во, 1964. – 159 с.
33. Дурманов Н. Д. Систематизированный текст общесоюзных уголовных законов и уголовных кодексов союзных республик / Дурманов Н. Д. – М. : Юрид. изд. мин. юст. СССР, 1948. – 544 с.
34. Дьяченко М. И. Психологический словарь-справочник / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. – Мн. : Харвест, М : Аст, 2001. – 576 с.
35. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования : уголовно-правовое исследование / В. П. Емельянов. – СПб. : Юрид. центр «Пресс», 2002. – 291 с.
36. Енгалычев В. Ф. Судебно-психологическая экспертиза / В. Ф. Енгалычев, С. С. Шипшин. – 2-е изд. – Калуга – Обнинск – Москва : Изд-во КГПУ К. Э. Циолковского, 1997. – 190 с.
37. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии / Еникеев М. И. – М. : Юрист, 1996. – С. 631.
38. Есаков Г. А. Уголовное право зарубежных стран / Г. А. Есаков, Н. Е. Крылова, А. В. Серебренникова. – М. : Проспект, 2008. – 336 с.
39. Жордания И. Ш. Структура и правовое значение способа совершения преступления / Жордания И. Ш. – Тбилиси : Сабчота Сакартвело, 1977. – 233 с.
40. Загородников Н. И. Значение объекта преступления при определении меры наказания по советскому уголовному праву / Загородников Н. И. – М. : Труды Военно-Юридической академии, 1949. – 214 с.
41. Загородников Н. И. Преступления против здоровья / Загородников Н. И. – М. : Госюриздат, 1969. – 166 с.
42. Загородников Н. И. Советское уголовное право : Общая и Особенная части / Загородников Н. И. – М. : Юрид. лит., 1975. – 568 с.
43. Зелинский А. В. Криминология : [курс лекций] / Зелинский А. В. – Харьков : Прапор, 1996. – 260 с.
44. Зуйков Г. Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступления : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право / Г. Г. Зуйков. – М., 1970. – 13 с.
45. Иногамова-Хегай Л. В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации преступлений : [учеб. пособие] / Л. В. Иногамова-Хегай. – М. : ИНФРА-М, 2002. – 83 с.
46. Калашник Я. М. Патологический аффект / Я. М. Калашник // Психология эмоций. Тексты. – М. : Педагогика, 1984. – 325 с.
47. Карпец И. И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве / Карпец И. И. – М. : Госюриздат, 1961. – 152 с.
48. Киселев А. Д. Психологическое основание уголовной ответственности / Киселев А. Д. – Х. : Печатное дело, 1903. – 313 с.
49. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебник общего уголовного права / Кистяковский А. Ф. – Изд. 2-е. – К. : Типография Давиденко, 1882. – 934 с.
50. Козаченко И. Квалификация преступлений, совершаемых в состоянии сильного душевного волнения / И. Козаченко, В. Курченко // Советская юстиция. – 1991. – № 11. – С. 19–21.
51. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под ред. Чучаева А. И.– М. : Инфра-М, Контракт, 2010. – 1032 с.
52. Конституція України : Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 60 с.
53. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. И. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
54. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності / Коржанський М. Й. – К. : Юрінком, 1996. – 144 с.
55. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина загальна : [курс лекцій] / Коржанський М. Й. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
56. Коржанський М. Й. Проблеми кримінального права : [монографія] / Коржанський М. Й. – Д. : Юрид. акад. МВС, 2003. – 200 с.
57. Короленко О. М. Емоційний стан як ознака суб’єктивної сторони складу злочину / О. М. Короленко // Держава і право : Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 50. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – С. 573–577.
58. Короленко О. М. Застосування поняття «стан сильного душевного хвилювання» в законодавстві України / О. М. Короленко // Принципи верховенства права і законності: проблеми реалізації в правотворенні та правозастосуванні : Зб. мат. круглого столу молодих учених (18 травня 2010 року, м. Київ). – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – С. 138–142.
59. Короленко О. М. Питання застосування поняття «стан сильного душевного хвилювання» в законодавстві України / О. М. Короленко // Наук. вісник Нац. акад. внутр. справ. – 2012. – № 3. – С. 42–49.
60. Короленко О. М. Поняття «стан сильного душевного хвилювання» в законодавстві України / О. М. Короленко // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 49. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – С. 483–487.
61. Короленко О. М. Розвиток законодавства про кримінальну відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, в дореволюційні часи / О. М. Короленко // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку : Зб. наук. пр. Всеукр. наук.-практ. конф. / Київський ун-т права НАН України. – К. : Вид-во Європейського університету, 2011. – С. 397–399.
62. Короленко О. М. Розвиток законодавства України про кримінальну відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання / О. М. Короленко // Судова апеляція : наук.-практ. журнал. –№ 1. – 2011. – К. : «Юридична думка», 2011. – 160 с. – С. 89–94.
63. Короленко О. М. «Стан сильного душевного хвилювання» в законодавстві України / О. М. Короленко // Право і держава в дослідженнях молодих науковців : Матеріали 3-ї наук.-практ. конф. Інституту національного та міжнародного права Міжнародного гуманітарного університету (м. Одеса, 26 березня 2010 року). – Одеса, 2010. – С. 196–199.
64. Костенко О. М. Поняття об’єкта злочину : дискусію варто продовжити / О. М. Костенко, А. В. Ландіна-Виговська // Право України. – 2008. – № 4. – С. 101–105.
65. Костенко О. М. Роль доктрини в кримінальному праві / О. М. Костенко // Законодавство України : проблеми та перспективи розвитку : Матеріали міжвуз. наук. студ. конф. (Косів, 30 січня – 2 лютого 2000 р.). – Косів, 2000. – С. 27–28.
66. Костицкий М. В. Судебно-психологическая экспертиза / Костицкий М. В. – Львов : «Вища школа» 1987. – 142 с.
67. Котов Д. П. Установление следователем обстоятельств, имеющих психологическую природу / Котов Д. П. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1987. – 214 с.
68. Коченов М. М. Введение в судебно-психологическую експертизу / Коченов М. М. – М., 1980. – 115 с.
69. Коченов М. М. Судебно-психологическая экспертиза физиологического аффекта / М. М. Коченов // Труды Высшей школы МВД СССР. – М. : НИиРИО МВД СССР, 1974. – Вып. 36. – С. 44–51.
70. Красиков А. Н. Ответственность за убийство по российскому уголовному праву / Красиков А. Н. – Саратов, 1999. – 170 с.
71. Красиков А. Н. Уголовно-правовая охрана прав и свобод человека в России / Красиков А. Н. – Саратов, 1996. – 344 с.
72. Красиков Ю. А. Смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве / Ю. А. Красиков. – М. : ВЮЗИ, 1991. – 96 с.
73. Красницький І. В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України : порівняльний аналіз : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія ; кримінально-виконавче право / І. В. Красницький. – Львів : Львів. нац. ун-т імені Івана Франка, 2005. – 18 с.
74. Криминальная мотивация / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1986. – 303 с.
75. Кримінальне право України: Загальна частина : [підруч.] / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. ; відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв ; наук. ред. В. А. Клименко та М. І. Мельник. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
76. Кримінальне право України: Загальна частина : [підруч.] / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ–Харьків : Юрінком Інтер–Право, 2001. – 416 с.
77. Кримінальне право України: Загальна частина : [підруч.] / [Ю. В. Баулін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – X. : Право, 2010. – 454 с.
78. Кримінальне право України: Особлива частина : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / [Ю. В. Баулін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – X. : Право, 2010. – 605 с.
79. Кримінальне право України: Особлива частина : [підруч.] / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [Вид. 5-те, переробл. та доповн.]. – К. : Атіка, 2009. – 744 с.
80. Кримінальне право України: Особлива частина: [підруч.] / Бабій А. П., Доброход І. С., Кармазин Ю. А., Корнієнко В. О. та ін. ; за заг. ред. Стрельцова Є. Л. – [4-е вид.]. – X. : Одиссей, 2009. – 496 с.
81. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
82. Кримінальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 вересня 2011 р. – К. : Вид. Паливода А. В., 2011. – 188 с.
83. Кримінальний кодекс України станом на 1 червня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http:// zakon1.rada.gov.ua
84. Кримінальний кодекс Української РСР (станом на 1 квітня 1985 р.) – К., 1985. – 208 с.
85. Кримінальний кодекс Української РСР : Офіційний текст із змінами та доповненнями на 1 січня 1975 року і постатейними матеріалами. – К. : Політвидав України, 1975. – 351 с.
86. Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в уголовном праве (вопросы теории) / Кругликов Л. Л. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 163 с.
87. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений (2-е изд., перераб. и дополн.) / Кудрявцев В. Н. – М. : «Юристъ», 1999. – 352 с.
88. Кудрявцев И. А. Комплексная судебно-психологическая экспертиза / Кудрявцев И. А. – М. : Юрлитинформ, 1999. – 494 с.
89. Кудрявцев И. А. Нарушения поведения лиц в состоянии алкогольного опьянения : психологические механизмы и правовые аспекты профилактики / И. А. Кудрявцев, Ф. С. Сафуанов, А. С. Голев // Психологический журнал. – 1986. – № 5. – С. 80–84.
90. Курс советского уголовного права : В 5 т. – Т. 1 : Общая часть. – Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1968. – 646 с.
91. Курс уголовного права. Общая часть. – Т. 1 : Учение о преступлении : [учеб.] / под ред. докт. юрид. наук, проф. Н. Ф. Кузнецовой и канд. юрид. наук, доц. И. М. Тяжковой. – М. : ЗЕРЦАЛО, 1999. – 534 с.
92. Лазарус Р. Теория стресса и психологические исследования / Р. Лазарус // Эмоциональный стресс. – Л., 1970. – С. 178–209.
93. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологи / Леонтьев А. Н. – М. : Смысл, 2000. – 511 с.
94. Лихова С. Конституційно-правовий інститут основних прав і свобод людини як об’єкт кримінально-правової охорони / С. Лихова // Юридичний вісник України. – 2000. – № 25. – С. 21.
95. Локк М. Сочинения в 3-х томах. – Т. 1. / М. Локк. – М. : Мысль, 1985. – 622 с.
96. Локк М. Сочинения в 3-х томах. – Т. 2. / М. Локк. – М. : Мысль, 1985. – 560 с.
97. Ляпунов Ю. Квалификация умышленного причинения в состоянии сильного душевного волнения тяжких телесных повреждений, повлекших смерть потерпевшего / Ю. Ляпунов // Соц. законность. – 1977. – № 2. – С. 60–62.
98. Магарин Н. С. Субъект преступления по новому уголовному законодательству Украины / Н. С. Магарин, Д. В. Бараненко. – Одесса : Астропринт, 2001. – 235 с.
99. Матвійчук В. К. Суб’єктивна сторона складу злочину : [лекція] / В. К. Матвійчук, С. А. Тарарухін. – К. : УАВС, 1994. – 36 с.
100. Мельникова Ю. Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания / Мельникова Ю. Б. – Красноярск : Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 120 с.
101. Мурзинов А. Н. Уголовно-правовое значение аффекта // Проблемы уголовно-правовой борьбы с преступностью / Мурзинов А. Н. – М., 1989. – С. 37–49.
102. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації : [навч. посіб.] / Навроцький В. О. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
103. Нагаев В. В. Основы судебно-психологической экспертизы / Нагаев В. В. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 333 с.
104. Назаренко Г. В. Уголовно-релевантные психические состояния лиц, совершивших преступления и общественно опасные деяния : [монографія] / Г. В. Назаренко. – М. : Издательство «Ось-89», 2009. – 240 с.
105. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. / за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 3-тє вид., перероб. та доп. – Т. 1. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури. – 2009. – 964 с.
106. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 7-ме вид., переробл. та допов. – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.
107. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 8-ме вид., переробл. та допов. – К. : Юридична думка, 2011. – 1296 с.
108. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 9-те вид., переробл. та допов. – К. : Юридична думка, 2012. – 1316 с.
109. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, 2001. – 1104 с.
110. Немов Р. С. Психология : [учеб.] : в 3 кн. – Кн. 1 : Общие основы психологии. – 4-е изд. – М. : ВЛАДОС, 2003. – 688 с.
111. Немов Р. С. Психология : [учеб.] : в 3 кн. – Кн. 1 : Общие основы психологии / Р. С. Немов. – М. : Просвещение, 1994. – 576 с.
112. Нерсесян А. С. Проблема визначення об’єкта у злочинах проти прав інтелектуальної власності / А. С. Нерсесян // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 1. – С. 151–156.
113. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 229 с.
114. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления : методологические аспекты / Новоселов Г. П. – М. : НОРМА. 2001. – 198 с.
115. Общая психология / под ред. А. В. Петровского. – М. : Просвещение, 1976. – 501 с.
116. Орехов В. В. Борьба с телесными повреждениями по советскому уголовному праву : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право / В. В. Орехов. – Л., 1960. – 20 с.
117. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву / В. С. Орлов. – М. : Юрид. лит-ра, 1958. – 260 с.
118. Остапенко Л. А. Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України) : Автореф. дис. … канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія ; кримінально-виконавче право / Л. А. Остапенко. – К. : Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченко, 2003. – 17 с.
119. Павлов В. Г. Субъект преступления и уголовная ответственность : [учеб.] / В. Г. Павлов. – СПб. : Изд-во «Лань», Санкт-Петербургский ун-т МВД России, 2000. – 192 с.
120. Панов Н. И. Основные проблемы способы совершения преступления в советском уголовном праве : Автореф. дис… д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія ; кримінально-виконавче право / Н. И. Панов. – Х., 1987. – 26 с.
121. Панов Н. И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву / Н. И. Панов // Проблемы правоведения. – 1984. – Вып. 45. – С. 37–42.
122. Пинаев А. А. Курс лекций по Общей части уголовного права. –Кн. 1 : О преступлении / А. А. Пинаев. – Х. : Харьков. юрид. акад., 2001. – 287 с.
123. Пионтковский А. А. Курс советского уголовного права : Особенная часть. – Т. 1. / А. А. Пионтковский, В. Д. Меньшагин. – М., 1955. – 800 с.
124. Пионтковский А. А. Уголовное право РСФСР: Часть Общая / Пионтковский А. А. – М. : ГИЗ, 1925. – 734 с.
125. Пионтковский А. А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А. А. Пионтковский. – М. : Госюриздат, 1961. – 666 с.
126. Подольный Н. А. Понятие «аффект» в уголовном праве / Н. А. Подольный // Государство и право. – 2003. – № 4. – С. 62–67.
127. Подольный Н. А. Сильное душевное волнение и аффект / Н. А. Подольный // Законность. – 2000. – № 3. – С. 36–39.
128. Познышев С. В. Учебник уголовного права. Очерк основных начал Общей и Особенной части науки уголовного права. – Ч. 1 : Общая часть / С. В. Познышев. – М. : Наркомюст, 1923. – 294 с.
129. Пономарева Н. П. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления : Автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право / Н. П. Пономарева. – М., 1970. – 17 с.
130. Попов А. Н. Преступление против личности при смягчающих обстоят