КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРАБЕЖУ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ВОЗНЕСЕНСЬКА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.7

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРАБЕЖУ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Ємельянов В’ячеслав Павлович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРАБЕЖУ ЯК КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЯВИЩА .....................................................10
1.1. Історико-правовий нарис розвитку та сучасний стан вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність за грабіж ……………........10
1.2. Зарубіжний досвід встановлення кримінальної відповідальності за грабіж .....................................................................................................................47
1.3. Співвідношення понять «викрадення», «розкрадання», «грабіж»....61
1.4. Підстави та принципи криміналізації грабежу ……………………..69
Висновки до Розділу 1 ..................................................................................84
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТИВНІ ТА СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ГРАБЕЖУ .......92
2.1. Грабіж як злочин і як склад злочину....................................................92
2.2. Об’єкт та предмет грабежу .................................................................103
2.3. Об’єктивна сторона грабежу ..............................................................117
2.4. Суб’єктивна сторона грабежу ………………....................................134
2.5. Суб’єкт грабежу ..................................................................................145
Висновки до Розділу 2 ................................................................................151
РОЗДІЛ 3. КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ СКЛАДІВ ГРАБЕЖУ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНУ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ …………………………………………………….....160
3.1. Кваліфікуючі ознаки складів грабежу ……………………………...160
3.2. Шляхи вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за грабіж ...........................................................................................................170
Висновки до Розділу 3 .............................................................................180
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………...........182
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………..........188
ДОДАТКИ ..........................................................................................................212

ВСТУП

Актуальність теми. Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [1]. Тому особливої актуальності набуває кримінально-правова протидія будь-яким злочинним посяганням на права і свободи людини, у тому числі таким, як грабіж, котрий є одним з найпоширеніших посягань на права і свободи людини і громадянина, а також на громадські та державні інтереси. Ознаки грабежу наводяться у диспозиції ст. 186 КК України, де він визначається як відкрите викрадення чужого майна. Водночас поняття «викрадення» має місце у багатьох інших статтях, а саме у статтях 115, 146, 158, 188-1, 262, 308, 312, 313, 357, 410, 432 і 444 КК. Крім того, ст. 289 КК, яка встановлює відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом, охоплює своїми ознаками також незаконне заволодіння шляхом відкритого викрадення; у ст. 433 КК як на один із видів насильства над населенням в районі воєнних дій вказується на відібрання майна під приводом воєнної необхідності; в ст. 438 КК як один з різновидів порушення законів та звичаїв війни передбачається розграбування національних цінностей на окупованій території, а в ст. 446 КК як ознака піратства вказується пограбування. У зв’язку з цим виникають питання щодо співвідношення понять «викрадення», «розкрадання» і «грабіж», встановлення їх спільних рис і відмінностей, а також щодо визначення складів злочинів, ознаками яких охоплюються діяння, що можуть бути розцінені як грабіж, та питання розробки загального поняття грабежу.
Зазначене вимагає з’ясувати сутність грабежу, а саме, з одного боку, те, чи будь-яке відкрите викрадення є грабежем, а з другого боку, чи вичерпуються ознаками грабежу ознаки таких діянь, як «відібрання», «розграбування» та «пограбування».
Питанням кримінально-правової характеристики грабежу приділяло увагу багато вітчизняних та зарубіжних учених, особливо такі, як М.І. Бажанов, В.С. Батиргареєва, Г.М. Борзенков, В.О. Владимиров, Л.Д. Гаухман, М.А. Гельфер, В.О. Глушков, О.П. Дячкін, В.П. Ємельянов, В.В. Єраксін, М.М. Ісаєв, Л.М. Кривоченко, Г.А. Крігер, В.Г. Кундеус, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, М.П. Михайлов, М.І. Панов, В.П. Тихий, І.С. Тишкевич, Є.В. Фесенко, М.І. Хавронюк та інші. Однак їхні роботи зазвичай були присвячені питанням кримінальної відповідальності за грабіж як злочин проти власності або за інші окремі види викрадення, в яких замало уваги приділялося дослідженню питань визначення загального поняття грабежу. Проте нині виникла нагальна потреба у цьому, оскільки Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за грабіж у кількох статтях, які містяться у різних розділах Особливої частини КК.
Це потребує комплексного, системного аналізу нових аспектів проблеми, проведення досліджень з метою розроблення кримінально-правової характеристики грабежу. Незважаючи на очевидну наукову і практичну значущість, ці питання ще не були об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація була виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ згідно з основними положеннями Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р., та відповідно до Пріоритетних напрямків наукового забезпечення органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки, затверджених Наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, а також Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 26 квітня 2011 р.
Тема дисертації була затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10) й уточнена 28 жовтня 2011 р. (протокол № 9).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є вирішення наукового завдання щодо розробки питань кримінально-правової характеристики грабежу як діяння, передбаченого кількома статтями Кримінального кодексу України, визначення його загального поняття і формулювання пропозицій щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за грабіж.
Відповідно до поставленої мети сформульовано такі основні завдання:
- дослідити історичні витоки розвитку та сучасний стан вітчизняного закону про кримінальну відповідальність за грабіж;
- проаналізувати зарубіжний досвід встановлення кримінальної відповідальності за грабіж;
- з’ясувати співвідношення понять «викрадення», «розкрадання» та «грабіж»;
- визначити загальне поняття грабежу та його місце в системі кримінально-правових норм;
- охарактеризувати ступінь відповідності криміналізації в КК України грабежу загальновизнаним підставам і принципам криміналізації;
- дати характеристику об’єктивним та суб’єктивним ознакам грабежу як злочину і як групі складів злочинів, що передбачають відповідальність за грабіж;
- розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за грабіж.
Об’єктом дослідження є закономірності виникнення і дії кримінальної відповідальності за грабіж як кримінально-правового явища.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика грабежу.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання та загальної теорії права. У процесі дослідження були використані такі наукові методи: діалектичний – дозволив розглянути питання кримінально-правової характеристики грабежу через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права, а також у відносно статичному плані і водночас у розвитку (підрозділи 1.3, 2.1); історико-правовий – був використаний для з’ясування витоків і генезису кримінально-правових норм про відповідальність за грабіж (підрозділ 1.1); догматичний – під час аналізу норм, що встановлюють відповідальність за грабіж (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4, 2.5); конкретно-соціологічний та статистичний – під час аналізу емпіричної бази дослідження (підрозділ 1.4); порівняльно-правовий – під час порівняння досліджуваних норм КК України між собою та з відповідними нормами колишнього вітчизняного законодавства та чинного законодавства зарубіжних країн (підрозділи 1.2, 3.1); системно-структурний – для встановлення місця відповідних складів злочинів у системі кримінально-правових норм, категорій і понять, а також для виявлення неузгодженостей і суперечностей у чинному законі про кримінальну відповідальність за грабіж (підрозділи 1.3, 1.4, 3.2).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають наукові дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і розглядуваній проблематиці.
Правову базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, кримінальні кодекси зарубіжних країн, а саме Азербайджанської Республіки, Аргентини, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Вірменія, Грузії, Данії, Естонської Республіки, Іспанії, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Молдова, Нідерландів, Польщі, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Швеції та Японії.
Емпіричною базою дослідження є статистичні дані МВС України про досліджувані злочини, зареєстровані в країні за період 2007–2011 рр., і дані Єдиного державного реєстру судових рішень у справах розглядуваної категорії за цей самий період.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в том, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням грабежу у світлі нового Кримінального кодексу України. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться у відповідних складах злочинів, порівняння їх з колишнім законодавством України і чинним кримінальним законодавством інших країн у роботі висунуто низку нових у концептуальному плані положень, висновків, пропозицій та рекомендацій, а саме:
уперше:
- грабіж розглянуто як передбачений кількома статтями Кримінального кодексу України окремий субінститут, який є складовою частиною кримінально-правового інституту викрадення;
- запропоновано загальне визначення грабежу як різновиду відкритого викрадення;
- на базі порівняльного аналізу ознак чинного закону про кримінальну відповідальність за грабіж з відповідним вітчизняним законодавством минулих років і сучасним кримінальним законодавством зарубіжних країн з’ясовано ознаки складів злочинів, що передбачають відповідальність за грабіж; встановлено певні неузгодженості та суперечності у досліджуваних статтях закону і запропоновано шляхи їх вдосконалення;
- запропоновано нову редакцію ст. 186 КК України;
- запропоновано зміни та доповнення щодо вдосконалення й уніфікації кваліфікуючих ознак, передбачених статтями, що встановлюють відповідальність за грабіж;
удосконалено:
- положення про співвідношення категорій злочину як явища реальної дійсності, тобто конкретного акту вольової поведінки людини, і складу злочину як наукової абстракції, тобто законодавчої моделі, передбаченої статтею кримінального закону;
- положення про складний характер дії у разі вчинення грабежу, поєднаного з насильством;
- положення про зміст насильства під час вчинення грабежу, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого;
дістали подальшого розвитку:
- положення про співвідношення понять «викрадення», «розкрадання» та «грабіж»;
- концептуальні положення щодо загального визначення об’єкта злочину у кримінально-правовій науці;
- положення про основний безпосередній об’єкт грабежу;
- положення про суб’єкта грабежу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані у:
- науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки теоретичних питань кримінально-правової протидії грабежу, про що свідчить акт впровадження Кримінологічної асоціації України від 16 жовтня 2012 року;
- правотворчості – для вдосконалення чинного закону про кримінальну відповідальність за грабіж;
- правозастосовній діяльності – для вирішення питань кваліфікації грабежу, відмежування складів злочинів, що передбачають відповідальність за грабіж, один від одного та від суміжних складів злочинів;
- навчальному процесі – для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників та під час викладання курсу Особливої частини кримінального права. Одержані результати використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 17 жовтня 2012 року).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права» (м. Луганськ, 21–22 травня 2011 р.), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 21–22 травня 2011 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 28 жовтня 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 12 травня 2012 р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (м. Харків, 5 жовтня 2012 р.). Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. За темою дисертації автором одноособово опубліковано чотири наукові статті у виданнях, визнаних фаховими з юридичних дисциплін, і п’ять тез доповідей на конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо кримінально-правової характеристики грабежу як окремого субінституту у межах кримінально-правового інституту викрадення та внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального закону, що проявляється у таких основних положеннях.
1. Виробленню сучасного визначення грабежу передував досить тривалий період розвитку правової думки. В історичних пам’ятках різних епох грабіж визначався і тлумачився по-різному, залежно від змісту таких однорідних злочинів, як крадіжка та розбій, і змісту таких більш загальних понять, як «татьба», «воровство», «викрадення», «розкрадання». Основні ознаки сучасного поняття грабежу як відкритого викрадення чужого майна були визначені в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 року та відбиті у радянських українських кримінальних кодексах 1922, 1927 і 1960 рр. Чинний КК України відновив основні ознаки грабежу як відкритого викрадення певного майна та передбачає відповідальність за грабіж як у загальній нормі (ст. 186 КК), так і у кількох спеціальних нормах.
2. Вивчення зарубіжного досвіду криміналізації грабежу показує, що в Кримінальних кодексах Латвійської Республіки та країн далекого зарубіжжя, як і в КК України, для характеристики грабежу та інших суміжних діянь використовується лише одне родове поняття – «викрадення», але у переважній більшості кодексів пострадянських держав присутні два родових поняття – «викрадення» і «розкрадання», при цьому в одних кодексах грабіж визначається як відкрите викрадення, а у більшості кодексів – як відкрите розкрадання певних предметів.
3. Співвідношення понять «викрадення» і «розкрадання» можна уявити як систему двох кіл, що перетинаються. Кожне з цих понять є ширшим за інше, але якоюсь мірою (коли йдеться про крадіжку, грабіж і розбій) вони збігаються за обсягом. Ознаками викрадення тут є незаконне заволодіння шляхом вилучення чужих рухомих речей, а ознаками розкрадання – обернення цих речей на користь винного чи інших осіб. Тобто грабіж є особливим видом викрадення, який, з одного боку, є різновидом викрадення, а з іншого боку – різновидом розкрадання.
4. Відповідно до чинного КК України грабіж виступає як передбачений кількома статтями окремий субінститут у межах кримінально-правового інституту викрадення. Особливість цього субінституту полягає в тому, що він містить не лише ознаки викрадення, але й ознаки розкрадання рухомих речей, які мають споживчу та мінову (ринкову) вартість. Тому грабежу як кримінально-правовому субінституту можна дати таке загальне визначення: грабіж – це відкрите вилучення й обернення чужих рухомих речей, які мають споживчу та мінову (ринкову) вартість, на користь винного чи інших осіб, що завдало шкоду власнику або іншому володільцю цих речей.
5. Під час установлення ступеню відповідності криміналізації в КК України грабежу загальновизнаним підставам та принципам криміналізації виявляється, що:
1) принципу системно-правової несуперечливості не відповідає те, що вік кримінальної відповідальності за грабіж, передбачений ст. 308 КК, встановлено з чотирнадцяти років, а за грабіж, передбачений статтями 312 і 313 КК, – з шістнадцяти років, а також те, що в санкції ч. 1 ст. 312 КК передбачено максимальний строк позбавлення волі до трьох років, а санкція ч. 1 ст. 313 КК взагалі не передбачає такого види покарання, як позбавлення волі, тоді як у санкції ч. 1 ст. 186 КК, яка є загальною нормою, максимальний строк покарання у вигляді позбавлення волі передбачається у розмірі до чотирьох років;
2) принципу визначеності та єдності термінології у сучасному кримінальному законі не відповідає термін «викрадення», який міститься у ст. 188-1 КК, котра передбачає відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії шляхом її незаконного використання, адже відповідно до чинного КК України викрадення як злочин проти власності може здійснюватися лише шляхом крадіжки, грабежу та розбою, шляхом же самовільного використання вчинити викрадення неможливо, до того ж предметом викрадення можуть бути тільки рухомі речі;
3) принципу ненадмірності заборони не відповідає повною мірою та обставина, що загальна норма про відповідальність за грабіж (ст. 186 КК) без достатніх для цього підстав складається з п’яти частин, тоді як, виходячи із сутності та змісту тих кваліфікуючих ознак, що містяться у цій статті й у спеціальних нормах, цілком оптимальною тут була б конструкція статті, яка складається з трьох частин. Також принципу ненадмірності заборони не відповідає передбачення у ст. 186 КК трьох видів заподіяння матеріальної шкоди (значної шкоди, у великих розмірах та особливо великих розмірах), бо достатньо залишити два види, тим більш, що у спеціальних нормах указується лише на два види матеріальної шкоди;
4) принципу повноти складу не відповідає те, що, на відміну від статей 186 і 289 КК, які передбачають такі кваліфікуючі ознаки, як поєднаність з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, поєднаність з проникненням у житло, приміщення чи інше сховище, а також вчинення грабежу організованою групою, у спеціальних нормах, встановлених статтями 262, 308, 312, 313, 410 КК, ці кваліфікуючі ознаки або мають місце не всі, або взагалі відсутні.
6. Грабіж як конкретний акт вольової поведінки людини є результатом тісного взаємозв’язку об’єктивних та суб’єктивних обставин і виражається у вилученні й оберненні на користь винного чи інших осіб чужих рухомих речей, які мають споживчу та мінову (ринкову) вартість, у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправність діяння і не згодні з вчинюваним, а винний при цьому усвідомлює, що його дії були помічені й оцінюються як протиправні.
7. Ознаки складів грабежу передбачаються в одинадцяти статтях КК України, одна з яких (ст. 186 КК) є загальною нормою, а десять (статті 262, 289, 308, 312, 313, 410 432, 433, 438, 446 КК) – спеціальними нормами, котрі містять ознаки грабежу в альтернативному порядку у складних складах з ознаками альтернативно визначених діянь. При цьому як загальна норма, так і низка спеціальних норм потребує тією чи іншою мірою певного вдосконалення й уніфікації.
На підставі викладеного необхідно зробити в чинному Кримінальному кодексі України такі зміни і доповнення:
1) викласти статтю 186 КК у такій редакції:
«Стаття 186. Грабіж
1. Відкрите викрадення чужого рухомого майна (грабіж) –
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.
2. Ті самі дії, поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосуванням такого насильства, або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що завдали значної шкоди потерпілому, –
караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років із конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або вчинені у великих розмірах, або організованою групою, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна».
2) викласти частину другу та третю статті 289 КК у такій редакції:
«2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосуванням такого насильства, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди, –
караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років із конфіскацією майна або без такої.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосуванням такого насильства, або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, –
караються позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна або без такої».
3) у частині 2 ст. 22 КК слова «грабіж (статті 186, 262, 308)» замінити на слова «грабіж (статті 186, 262, 308, 312, 313)»;
4) частину 2 статті 262 КК після слів «за попередньою змовою групою осіб» доповнити словами «або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосуванням такого насильства, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди»;
5) частину 3 статті 262 КК після слів «вчинені організованою групою» доповнити словами «або з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди;
6) частину 3 статті 308 КК після слів «або організованою групою» доповнити словами «або з проникненням у приміщення чи інше сховище»;
7) у санкції частини 1 статті 312 КК слова «або позбавленням волі на той самий строк» замінити на слова «або позбавленням волі на строк до чотирьох років»;
8) частину 3 статті 312 КК після слів «або організованою групою» доповнити словами «або з проникненням у приміщення чи інше сховище»;
9) санкцію частини 1 статті 313 КК після слів «або обмеженням волі на строк до трьох років» доповнити словами «або позбавленням волі на строк до чотирьох років»;
10) частину 2 статті 313 КК після слів «або за попередньою змовою групою осіб» доповнити словами «або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосуванням такого насильства»;
11) частину 2 ст. 410 КК після слів «або за попередньою змовою групою осіб» доповнити словами «або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосуванням такого насильства»;
12) у частині 2 статті 410 КК слова «істотну шкоду» замінити на слова «значну матеріальну шкоду»;
13) частину 3 статті 410 КК після слів «або в бойовій обстановці» доповнити словами «або з проникненням у приміщення чи сховище, організованою групою, або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди»;
14) виключити з назви та частини 1 статті 188-1 КК слово «викрадення» і залишити лише ознаки самовільного використання електричної або теплової енергії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. – Х. : Право, 2011. – 56 с.
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови : (з дод., доп. та CD) / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
3. Хрестоматия по истории русского права / сост. М.Ф. Владимирский-Буданов. – Изд. 4-е. – Вып. 1. – СПб ; К. : Изд-во Н.Я. Оглоблива, 1899. – 266 с.
4. Российское законодательство X–XX веков : в девяти томах : Т. 1. Законодательство Древний Руси. – М. : Юрид. лит., 1984. – 432 с.
5. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Изд-е 5-е с доп. – СПб ; К. : Изд-во Н.Я. Оглоблина, 1907. – 696 с.
6. Кудін С. Поняття «поток і пограбування» у кримінальному праві України ХІ – першої половини ХVІІ ст. : історично-правовий аналіз / С. Кудін // Право України. – 2003. – № 6. – С. 132–135.
7. Косяченко М.І. Потік та пограбування як покарання в українському законодавстві часів Київської Русі / М.І. Косяченко // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку : зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф. «Другі Прибузькі юридичні читання» / за ред. В.І. Тереньєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2006. – С. 342–344.
8. Богдановский А.М. Развитие понятий о преступлении и наказании в русском праве до Петра великого / А.М. Богдановский. – М. : Типография Каткова, 1857. – 145 с.
9. Сергеевич В.И. Лекции и исследования по древней истории русского права / В.И. Сергеевич. – 3-е изд. – СПб : Типография М.М. Стасюлевича, 1903. – 664 с.
10. Музиченко П.П. Історія держави і права України : навч. посібник / П.П. Музиченко. – 3-те вид., стер. – К. : Т-во «Знання» ; КОО, 2001. – 429 с.
11. Статут Великого княжества Литовского 1529 года / под ред. акад. К.И. Яблонскиса. – Мн. : Изд-во Акад. наук БССР, 1960. – 253 с.
12. Маліновській І. Учение о преступлении по Литовскому Статуту / І. Маліновській. – Кієвъ : Тіпографія Императорского университета св. Владимира, 1894. – 171 с.
13. Российское законодательство X–XX веков : в девяти томах : Т. 3. Акты земских соборов. – М. : Юрид лит., 1985. –– 512 с.
14. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 : Законодавство / ред. кол. О.М. Мироненко, К.А. Вислобоков, І.Б. Усенко, В.В. Цветков, Ю.С. Шелшученко. – К. : Книга, 1997. – 547 с.
15. Российское законодательство X–XX веков : в девяти томах : Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма. – М. : Юрид. лит., 1986. – 512 с.
16. Токарчук Р.Е. Эволюция понятий «кража» и «грабеж» в законодательстве императора Петра І: историко-правовой очерк / Р.Е. Токарчук // Росс. юрид. журн. – 2012. – № 1. – С. 105–112.
17. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных. Август 1845 // Полное собрание законов Российской империи : Собрание второе. – Санкт-Петербург : Типография ІІ Отделения собственной Е.И.В. Канцелярии, 1846. – Том XX : Отделение первое. 1845. – С. 600 –1010.
18. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. – Издание восемнадцатое, пересмотренное и дополненное. – Петроград, 1915. –– 1285 с.
19. Уголовное Уложение 22 марта 1903 года. – С.-Петербургъ : Издание Н. С. Таганцева, 1904. – 1124 с.
20. Уголовный кодекс УССР. –– Х. : Наркомюст УССР, 1922. – 100 с.
21. Уголовный кодекс УССР : в редакции 1927 года. – 2-е изд. офиц. – Х. : Юриздат НКЮ УССР, 1927. –– 135 с.
22. Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки : ухвалений Законом Української РСР від 28 грудня 1960 року : набув чинності з 1 квітня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
23. Кримінальний кодекс України : ухвалений 5 квітня 2001 р. : набув чинності з 1 вересня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
24. Сборник документов по истории уголовного законодательства СССР и РСФСР. 1917 – 1952 гг. / под ред. И. Т. Голякова. – М. : Госюриздат, 1953. – 464 с.
25. Юридический словарь. – М. : Госюриздат, 1953. – 782 с.
26. Волох О. Охорона відносин власності за Кримінальним кодексом УСРР 1922 року (історико-правовий аналіз) / О. Волох // Юрид. Україна. – 2005. – № 8. – С. 4–11.
27. Уголовный кодекс советских республик : текст и постатейный комментарий / под ред. С. Канарского. – 2-е изд. – Х. : Гос. Изд-во Украины, 1925. – 506 с.
28. Уголовный кодекс : практический комментарий / под ред. М.Н. Гернета и А.Н. Трайнина. – М. : Право и жизнь, 1925. – 460 с.
29. Про зміну та доповнення Кримінального кодексу УСРР : Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 25 січня 1928 року // Зб. узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1928. – № 11. – Ст. 104.
30. Уголовный кодекс УССР : в редакции 1927 года / сост. И.И. Курицкий, А.А. Гиммельфарб, И.И. Шихмантер. – Х. : Юриздат НКЮ УССР, 1927. – 322 с.
31. Про зміну та доповнення Кримінального кодексу УСРР : Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 16 травня 1928 року // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1928. – № 13. – Ст. 116.
32. Об усилении ответственности за хищения оружия и огнестрельных припасов : Постановление ЦИК и СНК СССР от 6 февраля 1929 г. // Собр. законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Союза Советских Социалистических Республик. – 1929. – № 10. – Ст. 91.
33. Про зміну і доповнення Кримінального кодексу УСРР : Постанова ВУЦ ВК і РНК УСРР від 19 червня 1929 р. // Збірник законів та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1929. – № 17. – Ст. 137.
34. Кримінальний кодекс УСРР. – Х. : Юрид. вид-во НКЮ УСРР, 1930. – 182 с.
35. Кримінальний кодекс УСРР. – Х. : Вид-во ВУЦВК «Радянське будівництво і право», 1934. – 130 с.
36. Кримінальний кодекс УСРР. – К. : Вид-во ЦВК УСРР, 1935. – 128 с.
37. Кримінальний кодекс УСРР. – К. : Радянське будівництво і право, 1938. – 320 с.
38. Кримінальний кодекс УСРР. – К. : Юрид. вид-во НКЮ УСРР, 1940. – 296 с.
39. Уголовный кодекс УССР. – К. : Изд-во ВУЦИК «Радянське будівництво і право», 1934. – 112 с.
40. Об охране имущества государственных предприятий, колхозов кооперативов и укреплении общественной (социалистической) собственности : Постановление ЦИК и СНК СССР : от 7 августа 1932 г. // Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Союза Советских Социалистических Республик. – 1932. – № 62. – Ст. 360.
41. Кундеус В.Г. Кримінально-правова характеристика викрадення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Владислав Геннадійович Кундеус. –– Х., 2004. – 198 с.
42. Загородников Н. Ответственность должна быть единой / Н. Загородников // соц. законность. – 1988. – № 2. – С. 49–51.
43. Гринберг М.С. Природа и суть агрессивного равнодушия (уголовно-политический аспект) / М.С. Гринберг // Государство и право. – 1999. – № 2. – С. 63–67.
44. О мерах борьбы с преступностью среди несовершеннолетних : Постановление ЦИК и СНК СССР : от 7 апреля 1935 г. // Собрание законов и распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Союза Советских Социалистических Республик. – 1935. – № 19. – Ст. 155.
45. Про заходи боротьби із злочинністю серед неповнолітніх : Постанова ЦВК і РНК УСРР від 9 квітня 1935 р. // Збірник законів та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України. – 1935. – № 11–12. – Ст. 49.
46. Уголовное право. Особенная часть / ред. А.А. Герцензон и А.А. Пионтковский. – Изд. 2-е, перераб. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1939. – 528 с.
47. Кригер Г.А. Ответственность за хищение государственного и общественного имущества по советскому уголовному праву / Г.А. Кригер. –М. : Изд-во Моск. ун-та, 1957. –– 208 с.
48. Уголовный кодекс Украинской ССР : офиц. текст : с изменениями на 10 октября 1954 г. и с приложением постатейно-систематизированых материалов. – М. : Госюриздат, 1954. – 140 с.
49. Голяков И.Т. Усиление охраны государственной, общественной и личной собственности / И.Т. Голяков // Сов. государство и право. – 1947. – № 7. – С. 1–9.
50. Дурманов Н. Наказуемость хищения государственного и общественного имущества, кражи личного имущества и разбоя по указам от 4 июня 1947 г. / Н. Дурманов // Соц. законность. – 1947. – № 10. – С. 3–8.
51. Голяков И. Против извращения смысла указов от 4 июня 1947 г. / И. Голяков // Соц. законность. – 1947. – № 11. – С. 20–23.
52. Исаев М.М. Указы Президиума Верховного Совета СССР от 4 июня 1947 г. / М.М. Исаев. –– М. : ВЮЗИ, 1948. – 40 с.
53. Вышинская З.А. Об уголовной ответственности за хищение государственного и общественного имущества / З.А. Вышинская. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1948. – 36 с.
54. Сергеева Т.Л. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в СССР / Т.Л. Сергеева. – М. : АН СССР, 1954. – 156 с.
55. Некипелов В.Т. Советское уголовное законодательство в борьбе с хищениями социалистической собственности / В.Т. Некипелов. – М. : Госюриздат, 1954. – 136 с.
56. Советское уголовное право. Часть Особенная / под общ. ред. Меньшагина В.Д., Ромашкина П.С., Трайнина А.М. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1957. – 544 с.
57. Михайлов М.П. Уголовная ответственность за кражу личного имущества и за разбой / М.П. Михайлов. – М. : Госюриздат, 1958. – 156 с.
58. Игнатов А. Уточнить понятие разбоя / А. Игнатов // Сов. юстиция. – 1958. – № 11. – С. 42–43.
59. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 27 червня 1961 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 28. – Ст. 342.
60. Про внесення доповнень та змін до деяких законодавчих актів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 17 червня 1974 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1974. – № 27. – Ст. 222.
61. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 14 жовтня 1974 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1974. – № 44. – Ст. 445.
62. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР : Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1988 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1988. – № 17. – Ст. 427.
63. Про внесення змін і доповнень до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення та Митного кодексу України : Закон України від 17 червня 1992 р. № 2468-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 511.
64. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ухваленням Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» : Закон України від 15 лютого 1995 р. № 64/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 64.
65. Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1998 р. № 3 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х. : Одіссей, 2000. – С. 299–313.
66. Уголовный кодекс Украинской ССР : Научно-практический комментарий / Н.Ф. Антонов, М.И. Бажанов, Ф. Г. Бурчак и др. – К. : Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
67. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. Спеціальний випуск / відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв, С.С. Яценко ; спец. ред. В.І. Антипов, В.А. Клименко. – К., 1994 — 800 с.
68. Уголовный кодекс Украины : Науч.-практ. коммент / отв. ред. Яценко С.С., Шакун В.М. – К. : Правові джерела, 1988. – 1088 с.
69. Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності : постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. № 12 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – Х. : Одіссей, 2000. – С. 131–147.
70. Коржанский Н.И. Объект посягательства и квалификация преступлений : учеб. пособие / Н.И. Коржанский. – Волгоград : Высш. след. школа МВС СССР, 1976. – 120 с.
71. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
72. Ляпунов Ю. Охрана общественной собственности / Ю. Ляпунов // Соц. законность. – 1988. – № 2. – С. 51–23.
73. Хилю С.В. Розвиток вчення про злочини проти власності в доктрині кримінального права незалежної України / С.В. Хилю // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : Щорічн. бюл. : вип. 10 / за ред. А.А. Музики. – К. : КЮІ КНУВС, 2005. – С. 258–266.
74. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П.С. Матышевский. – К. : Юринком, 1996. – 240 с.
75. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законодательством / В.П. Емельянов. – Х. : Рубикон, 1996. – 128 с.
76. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності : навчальний посібник / В.П. Ємельянов. – Х. : Рубікон, 1996. – 112 с.
77. Дячкін О.П. Кримінально-правова охорона об’єктів електроенергетики та зв’язку : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олександр Петрович Дячкін. – Дніпропетровськ, 2009. – 257 с.
78. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Юринком Інтер, 2004. – 544 с.
79. Про судову практику у справах про злочини проти власності : постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р., № 10 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з кримінальних справах (1973–2011 роки) / упоряд. Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна, В.І. Тютюгін. – Х. : Право, 2011. – С. 419–430.
80. Ларіна О.В. Історико-правовий аналіз законодавства, що встановлює відповідальність за грабіж / О.В. Ларіна // Наук. зб. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. – 2011. – № 3 (55). – С. 227–233.
81. Уголовный кодекс Республики Беларусь / вступ. ст. А.И. Лукашова, Э.А. Саркисовой. – 2-е изд., испр. и доп. – Мн. : Тесей, 2001. – 312 с.
82. Уголовный кодекс Эстонской Республики [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http:www.twirpx.com. – Заголовок з екрана.
83. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики. – Баку : Юрид. лит., 2011. – 304 с.
84. Уголовный кодекс Республики Армения [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http:www.parliament.am. – Заголовок з екрана.
85. Уголовный кодекс Республики Казахстан [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http:www.pavlodar.com. – Заголовок з екрана.
86. Уголовный кодекс Кыргызской Республики [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http:www.madialawca.org. – Заголовок з екрана.
87. Уголовный кодекс Республики Молдова [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http:base.spinform.ru. – Заголовок з екрана.
88. Уголовный кодекс Российской Федерации [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.consultant.ru. – Заголовок з екрана.
89. Уголовный кодекс Республики Таджикистан [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.legislationline.org/ru. – Заголовок з екрана.
90. Уголовный кодекс Туркменистана [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://aarhus.ngo-tm.org. – Заголовок з екрана.
91. Уголовный кодекс Республики Узбекистан / вступ. ст. М.Х. Рустамбаева, А.С. Якуба, З.Х. Гулямова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 338 с.
92. Уголовный кодекс Грузии / науч. ред. З.К. Бигвава ; вступ. ст. канд. юрид. наук, доц. В.И. Михайлова ; обзорн. статья докт. юрид. наук, проф. О. Гомкремедзе ; пер. с груз. И. Мериджанашвили. – СПб : Юридический центр Пресс, 2002. – 409 с.
93. Уголовный кодекс Латвийской Республики / науч. ред. и вступ. ст. канд. юрид. наук А.И. Лукашова и канд. юрид. наук Э.С. Саркисовой ; пер. с лат. канд. наук А.И. Лукашова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 313 с.
94. Уголовный кодекс Литовской Республики / науч. ред. докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса ; предисл. канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева ; вступ. ст. докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса, докт. юрид. наук, доц. А. Абрамавичюса, докт. юрид. наук, доц. А. Дракшене ; пер. с лит., канд. филол. наук, доц. В.П. Казанскене. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 470 с.
95. Уголовный кодекс Польши / науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э.А. Саркисовой ; пер. с польск. Д.А. Барилович. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 234 с.
96. Уголовный кодекс ФРГ / перевод и предисл. канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. – М. : Зерцало, 2000. – 208 с.
97. Уголовный кодекс Швейцарии / науч. ред. предисл. и перевод канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 350 с.
98. Уголовный кодекс Японии / науч. ред. предисл. и перевод докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 226 с.
99. Уголовный кодекс Аргентины / вступ. ст. докт. юрид. наук Ю.А. Голика. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 240 с.
100. Уголовный кодекс Республики Болгария / ред. кол. А.И. Лукашов (науч. ред.) и др. ; пер. с болг. Д.В. Милушев, А.И. Лукашов ; вступ. ст. Й.И. Айдаров. – Мн. : Тесей, 2002. – 192 с.
101. Уголовный кодекс Дании / науч. ред. канд. юрид. наук. С.С. Беляева ; пер с дат. и англ. канд. юрид. наук. С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 230 с.
102. Уголовный кодекс Испании / под ред. и с предисл. докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецовой и докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Решетникова. – М. : Зерцало, 1998. – 218 с.
103. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / под ред. и с предисл. проф. А.И. Коробеева. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. – 176 с.
104. Уголовный кодекс Голландии / науч. ред. докт. юрид. наук., проф. Б.В. Волженкина ; пер. с англ. И.В. Мироновой. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 510 с.
105. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино / науч. ред., вступ. ст. докт. юрид. наук С.В. Максимова ; пер. с итал. В.Г. Максимова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 253 с.
106. Уголовный кодекс Швеции / науч. ред. Н.Ф. Кузнецова и С.С. Беляев ; пер. с англ. С.С. Беляева. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. – 168 с.
107. Кочои С.М. Ответственность за корыстные преступления против собственности / С.М. Кочои. – М.: Юрид. лит., 2000. – 288 с.
108. Антонюк Н. «Розкрадання» та «викрадення»: співвідношення понять / Н. Антонюк // Проблеми державотворення і захист прав людини : матеріали ХVІІІ регіональної наук.-практ. конф. (м. Львів, 26–27 січня 2012 р.). – Л. : Львів. держ. ун-т ім. І. Франка, 2012. – С. 278–280.
109. Владимиров В.А. Квалификация похищений личного имущества / В.А. Владимиров – М. : Юрид. лит., 1974. – 208 с.
110. Владимиров В.А. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность / В.А. Владимиров, Ю.И. Ляпунов. –– М. : Юрид. лит., 1986. –– 224 с.
111. Советское уголовное право : Часть Особенная / под ред. Е.А. Смирнова, А.Ш. Якупова. – К. : НИ и РИО МВД УССР, 1975. – 344 с.
112. Борзенков Г.Н. Личная собственность под охраной закона / Г.Н. Борзенков. – М. : Знание, 1985. – 64 с.
113. Словарь по уголовному праву / отв. ред. проф. А.В. Наумов. – М. : БЕК, 1997. – 702 с.
114. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К. : Канон, 2001. – 1104 с.
115. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / М.І. Бажанов, В.Я. Тацій В.В. Сташиса, І.О. Зінченко та ін. ; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.– К. : Юрінком Інтер ; Х. : Право, 2002. – 496 с.
116. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Особенная часть в вопросах и ответах : конспект лекций / В.Б. Харченко, Б.Ф. Перекрестов. – К. : Аттика, 2002. – 256 с.
117. Владимиров В.А. Ответственность за грабеж и личность грабителя / В.А. Владимиров, В.И. Холостов. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1976. – 256 с.
118. Плохова В.И. Ненасильственные преступления против собственности: криминологическая и правовая обоснованность / В.И. Плохова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 198 с.
119. Галиакбаров Р.Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / Р.Р. Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний. – Омск : ВШМ МВД СССР, 1980. – С. 40–51.
120. Молодцов А.С. Понятие и основные направления уголовной политики и участие общественности в борьбе с преступностью : текст лекций / А.С. Молодцов, Е.В. Благов. – Ярославль : Яросл. гос. ун-т, 1987. – 68 с.
121. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть : курс лекций / А.В. Наумов. – М. : БЕК, 1996. – 560 с.
122. Романенко М.В. Криминализация общественных отношений социума России / М.В. Романенко // Философия и общество : науч.-теор. журн. – 2001. – № 3. – С. 141–158.
123. Коробеев А.И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации / А.И. Коробеев. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1987. – 208 с.
124. Филимонов В.Д. Охранительная функция уголовного права / В.Д. Филимонов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 198 с.
125. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А.А. Митрофанов. – Одеса : Вид-во Одеськ. юрид ін-ту НУВС, 2004. – 132 с.
126. Злобин Г.А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г.А. Злобин, С.Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права. — М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1978. – С. 102–119.
127. Владимиров В.А. Советская уголовная политика и ее отражение в действующем законодательстве / В.А. Владимиров, Ю.И. Ляпунов. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1979. – 130 с.
128. Загородников Н.И. Советская уголовная политика и деятельность органов внутренних дел: учебное пособие / Н.И. Загородников. – М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1979. – 100 с.
129. Яковлев А.М. Методология и цели исследования процесса криминализации / А.М. Яковлев // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1979. – С. 69–75.
130. Основания уголовно-правового запрета: криминализация и декриминализация / отв. ред. В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
131. Фефелов П.А. Критерии установления уголовной наказуемости деяний / П.А. Фефелов // Сов. государство и право. – 1970. – № 11. – С. 101–105.
132. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И. Коржанский. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1980. – 248 с.
133. Курс уголовного права. Общая часть : учебник для вузов : Т.1 : Учение о преступлении / под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М. : Зерцало, 1999. – 592 с.
134. Реджепов А. Социальная обусловленность уголовно-правовых норм как фактор повышения их эффективности / А. Реджепов // Тезисы докладов на теорет. конф аспирантов Ин-та г-ва и права АН СССР и юрид. фак-та МГУ им. М.В. Ломоносова. – М. : ИГиП АН СССР, 1981. – С. 101–102.
135. Филимонов В.Д. Криминологические основы уголовного права / В.Д. Филимонов. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1981. – 214 с.
136. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основания в советском уголовном праве / Я.М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 276 с.
137. Дагель П.С. Условия установления уголовной наказуемости / П.С. Дагель // Правоведение. – 1975. – № 4. – С. 67–74.
138. Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния и основание уголовной ответственности. Основные методологические проблемы / П.А. Фефелов. – М. : Юрид. лит., 1972. – 151 с.
139. Коган В.М. Уровни анализа эффективности уголовно-правовых норм / В.М. Коган // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1979. – Вып. 30. – С. 49–59.
140. Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета / Г.А. Злобин // Государство и право. – 1980. – № 1. – С. 70–76.
141. Сабитов Р.А. Общественная опасность как критерий криминализации / Р.А. Сабитов // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний : сб. науч. тр. – Омск : ВШМ МВД СССР, 1980. – С. 52–67.
142. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н.А. Беляев. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 176 с.
143. Коробеев А.И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел) / А.И. Коробеев. – Хабаровск : Хабаровск. высш. шк. МВД СССР, 1986. – 80 с.
144. Антонов А.Д. Принципы криминализации общественно опасных деяний в уголовно-правовой науке / А.Д. Антонов // Вест. Моск. гос. ун-та.– Серия 11. Право. – 2000. – № 4. – С. 79–90.
145. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності / В.І. Осадчий. – К. : Атіка, 2004. – 336 с.
146. Матвійчик В.К. Кримінально-правовий охорона навколишнього природного середовища (кримінально-правове та кримінологічне дослідження) / В.К. Матвійчик. – К. : Азимут-Україна, 2005. – 464 с.
147. Борисов В.І. Системний підхід при визначенні підстав кримінально-правової заборони / В.І. Борисов // Методологічні проблеми правової науки : матер. міжнар. наук. конф. (м. Харків, 13–14 грудня 2002 р.). / упоряд. М.І. Панов, Ю.М. Грошевий. – Х. : Право, 2003. – С. 287–289.
148. Ізетов А.Е. Втягнення у вчинення терористичного акту : кримінально-правове дослідження / А.Е. Ізетов ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.П. Ємельянова. – Х. : Право, 2010. – 174 с.
149. Семикін М.В. Створення терористичної групи чи терористичної організації : кримінально-правове дослідження / М.В. Семикін ; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.П. Ємельянова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 145 с.
150. Кузнецова Н.Ф. Социальная обусловленность уголовного законно / Н.Ф. Кузнецова // Правовые исследования : сб. науч. статей. – Тбилиси : Мецниереба, 1977. – С. 36–45.
151. Дурманов Н.Д. Понятие преступления / Н.Д. Дурманов. – М. ; Л. : АН СССР, 1948. – 316 с.
152. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В.А. Емельянов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 291 с.
153. Прохоров В.С. Преступление и ответственность / В.С. Прохоров. – Л. : ГГУ, 1984. – 136 с.
154. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю (аналіз складів злочинів) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Олександр Едуардович Радутний. – Х., 2002. – 205 с.
155. Ткачевский Ю.М. Уголовная ответственность за хищение государственного и общественного имущества / Ю.М. Ткачевский. – М. : Госюриздат, 1962. – 35с.
156. Волженкин Б.В. Вопросы квалификации краж, грабежей и разбоев, совершенных с целью завладения личным имуществом граждан : конспект лекции / Б.В. Волженкин. – Л. : Ин-т усовер. след. работы Прокуратуры СССР, 1981. – 36 с.
157. Експрес-інформація про стан злочинності в Україні у 2007–2011 роках [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.mvsinfo.gov.ua. – Заголовок з екрана.
158. Фріс П.Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / П.Л. Фріс. – К. : Атіка, 2005. – 332 с.
159. Кострова Б.М. Язык уголовного закона: ясность, простота, доступность / Б.М. Кострова // Уголовное право в ХХІ веке : материалы Междунар. науч. конф. на юрид. фак. МГУ им. М.В. Ломоносова (Москва, 31 мая – 1 июня 2001 г.). – М. : Лекс Эст, 2002. – С. 163–172.
160. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / В.Н. Кудрявцев. – М. : Госюридиздат, 1960. – 244 с.
161. Панов Н.И. Преступление: методологические аспекты исследования и отражение в уголовном праве / Н.И. Панов // Проблемы законности : Республик. межвед. науч. сб..– Х. : Нац. юрид. акад. Украины, 1995. — Вып. 30. – С. 121–129.
162. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Н.И. Панов. – Х. : Вища школа, 1982. – 160 с.
163. Емельянов В.П. Терроризм – как явление и как состав преступления / В.П. Емельянов. – Х. : Право, 1999. – 272 с.
164. Церелели Т.В. причинная связь в уголовном праве / Т.В. Церелели. – М. : Госюриздат, 1963. – 382 с.
165. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность / Б.С. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1965. – 136 с.
166. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І.