КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КВАЛІФІКУЮЧИХ ОЗНАК КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Короткий опис

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………………..
ВСТУП……………………………………………………………………………. 4
5

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИН У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ…………………………………………………..
12
1.1. Юридична природа обтяжуючих обставин в кримінальному праві…………………………………………………………………….
12
1.2. Проблеми класифікації обтяжуючих обставин в кримінальному праві…………………………………………………...
55
1.3. Обтяжуючі обставини (кваліфікуючі ознаки) в механізмі утворення кваліфікованих складів злочинів…………………………
1.4. Висновки до розділу………………………………………………
63
67
РОЗДІЛ 2 РОЗКРАДАННЯ ЧУЖОГО МАЙНА:
АНАЛІЗ ЮРИДИЧНОЇ КОНСТРУКЦІЇ, ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ……………………………………………………...

69
2.1. Загальна характеристика розкрадання чужого майна……………... 69
2.2. Юридична конструкція “розкрадання чужого майна” у сучасному кримінальному праві України…………………………………………….
2.3. Висновки до розділу…………………………………………………
77
85

РОЗДІЛ 3 КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ: ПРОБЛЕМИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ………………………………
86
3.1. Підстави (критерії) систематизації кваліфікуючих ознак корисливих злочинів проти власності……………………………………
86
3.2. Основні різновиди кваліфікуючих ознак корисливих злочинів проти власності за КК України ………………………………………….
3.3. Висновки до розділу……………………............................................

90
102
РОЗДІЛ 4 КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ
ПРОТИ ВЛАСНОСТІ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ……………………………………………………………….

104
4.1. Кваліфікуючі ознаки, передбачені КК України щодо більшості корисливих злочинів проти власності……………………………………
104
4.2. Кваліфікуючі ознаки, передбачені КК України щодо декількох корисливих злочинів проти власності……………………………………
139
4.3. Кваліфікуючі ознаки, передбачені КК України щодо окремих корисливих злочинів проти власності……………………………………
156
4.4. Проблеми кваліфікації злочинів при наявності декількох обтяжуючих обставин……………………………………………………..
4.5. Висновки до розділу…………………………………………………
175
179
ВИСНОВКИ……………………………………………………………… 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………………………………..
184
ВСТУП

Актуальність теми. Найголовнішою ознакою демократичного суспільства і правової держави є вільне і ефективне здійснення людиною належних їх прав і свобод. Власність є економічною основою суспільства, а невід’ємне право бути власником – це одна з гарантій реалізації прав і свобод особи. Значимість власності настільки велика, що міжнародне співтовариство вважало за необхідне закріпити її в числі найважливіших прав і свобод людини, викладене у Загальній декларації прав і свобод людини і громадянина.
Держава має гарантувати стабільність відносин власності, забезпечувати їхній захист. Реалізація цього обов’язку держави виявляється у процесі захисту власності від злочинних посягань. У суспільстві з ринковою економікою кримінальне право повинне забезпечити належну охорону прав і законних інтересів громадян, держави і суспільства, стабільність і непорушність власності, яка є основою економічної системи кожної держави. Водночас, статистичні дані свідчать, що кількість корисливих посягань на право власності, перш за все, при обтяжуючих обставинах має постійну тенденцію до збільшення.
Питанню кримінально-правової охорони права власності присвячені роботи багатьох вчених-криміналістів як радянського, так і пострадянського періоду. У першу чергу необхідно відзначити праці Д.П. Альошина, П.П. Андрушка, Н.О.Антонюк, М.М. Бабаєва, М.І. Бажанова, Г.В. Борзенкова, О.І. Бойцова, В.А. Владімірова, Є.В. Ворошиліна, С.С. Гаскіна, О.О. Дудорова, В.П. Ємельянова, В.Б. Ісакова, І.І. Карпеця, А.П. Козлова, Коржанського М.Й., С.М. Кочоя, Г.А. Крігера, Л.Л. Круглікова, В.М. Кудрявцева, В.В. Кузнєцова, В.Г. Кундеуса, Б.А. Курінова, Т.А. Лєснієвські-Костарєвої, Ю.І. Ляпунова, О.К. Маріна, П.С. Матишевського, В.О. Навроцького, Б.С. Нікіфорова, А.О. Пінаєва, А.І. Рарога, І.С. Тишкевича, Ю.І. Ткаченка, Р.О. Халфіної, С.Д. Шапченка та багатьох інших.
В той же час спеціальні комплексні дослідження проблем юридичного аналізу кваліфікуючих ознак (обтяжуючих обставин) корисливих злочинів проти власності фактично відсутні.
Поза належною увагою дослідників залишається системна характеристика обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності, зокрема питання їх систематизації (обрання критерію систематизації та виокремлення окремих груп обтяжуючих обставин). Характеристика окремих обтяжуючих обставин здійснюється переважно при розгляді питань відповідальності за злочини проти власності.
Необхідність проведеного дослідження зумовлена й тим, що в чинному КК України обтяжуючі обставини корисливих злочинів проти власності викладені з істотними порушеннями правил законодавчої техніки.
Отже, актуальність теми дисертації зумовлюється, насамперед, відсутністю в науці кримінального права комплексного дослідження обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності, а також важливістю такого дослідження як для теорії кримінального права, так і для законотворчої діяльності та для правозастосовчої практики.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005-2010 р.р.: “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, що затверджений на засіданні кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 12 від 17 березня 2005 р.), та є складовою бюджетних тем юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України” № 01 БФ 042-01 на 2001-2005 р.р. та “Механізму адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” № 06 БФ 042-01 на 2006-2010 р.р.
Мета і завдання дослідження. Виходячи із сутності зазначених проблем, метою дисертаційного дослідження є кримінально-правова характеристика обтяжуючих обставин (кваліфікуючих ознак) корисливих злочинів проти власності. Для досягнення даної мети дисертантом поставлені наступні завдання: 1) дослідити юридичну природу обтяжуючих обставин у кримінальному праві; 2) з'ясувати роль обтяжуючих обставин у механізмі утворення кваліфікованих складів злочинів, а також проблеми кваліфікації злочинів за наявності кількох обтяжуючих обставин; 3) визначити критерії класифікації обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності, а також здійснити таку класифікацію відповідно до обраних критеріїв; 4) дослідити окремі обтяжуючі обставини корисливих злочинів проти власності на предмет коректності їх виокремлення, відображення в законі; 5) cформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за вчинення корисливих злочинів проти власності при наявності кваліфікуючих ознак; 6) розробити рекомендації працівникам правозастосовчих органів щодо кваліфікації злочинів проти власності, вчинених при обтяжуючих обставинах, та практики їх застосування.
Об'єктом дослідження є: чинні норми кримінального права України та окремих зарубіжних держав, що передбачають відповідальність за корисливі злочини проти власності.
Предметом дослідження є: кваліфікуючі ознаки (обтяжуючі обставини) корисливих злочинів проти власності, їх юридична природа, сутність та значення.
Методи дослідження. При написанні дисертації використані різні наукові методи з урахуванням поставленої в роботі мети, завдань та предмета дослідження. Зокрема, формально-логічний метод дозволив встановити зміст юридичних термінів та конструкцій, що використовуються законодавцем для закріплення в законодавстві обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності, а також теоретичних положень кримінального права. Метод системного аналізу застосовувався при дослідженні юридичної природи обтяжуючих обставин як окремого явища в межах правової системи України. Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити норми кримінального права інших держав (зокрема держав пострадянського простору), які встановлюють відповідальність за корисливі злочини проти власності, та співвіднести їх з нормами вітчизняного законодавства. Історично-правовий метод застосовувався при вивченні чинного раніше кримінального законодавства, а також при порівнянні його положень з положеннями чинного нині кримінального закону.
У процесі написання дисертації, поряд з кримінально-правовою використовувалась література з теорії держави та права, філософії, логіки та деяких інших наук.
Нормативно-правову базу дисертації становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України (далі по тексту – КК), закони та інші нормативно-правові акти України. Також були використані положення Кримінального кодексу України 1960 р. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувались положення Кримінальних кодексів держав-учасниць СНД.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження є матеріали практики судів України в справах про корисливі злочини проти власності. Зокрема, були вивчені 108 кримінальних справ, що розглядались Апеляційним судом та районними судами м. Києва.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблем кримінально-правової характеристики обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності. У дисертації висунуто та обґрунтовано ряд нових у теоретичному плані та важливих для юридичної практики положень, які виносяться на захист, а саме:
1. Обґрунтовується положення про те, що за своєю природою обтяжуючі обставини є юридичними фактами, а в окремих випадках – певним їх поєднанням. У попередніх дослідженнях для характеристики обтяжуючих обставин використовувалися поняття “фактори”, “дані”, “ознаки”, “обставини”, однак, на думку дисертанта, юридична природа обтяжуючих обставин може бути розкрита найбільш повно та точно саме за допомогою поняття “юридичні факти”. Досліджуючи роль обтяжуючих обставин як юридичних фактів у механізмі кримінально-правового регулювання, дисертант робить висновок про те, що обтяжуючі обставини, передбачені у Загальній частині КК, відіграють у механізмі кримінально-правового регулювання роль чинників, які забезпечують так зване “індивідуальне піднормативне” регулювання кримінально-правових відносин, а обтяжуючі обставини, передбачені в Особливій частині КК (за винятком тих, що виражаються оціночними поняттями) – в межах юридичного складу злочину забезпечують так зване “нормативне” регулювання кримінально-правових відносин.
2. На основі комплексного дослідження існуючих в науковій літературі критеріїв класифікації або систематизації обтяжуючих обставин зроблено висновок, що стосовно обтяжуючих обставин в межах окремого розділу Особливої частини КК більш правильно говорити саме про їх систематизацію, а не їх класифікацію. Дисертант обґрунтовує позицію, що таким критерієм може виступати частота їх використання в межах відповідного розділу, під якою дисертант розуміє співвідношення кількості юридичних складів злочинів, в яких передбачена відповідна обтяжуюча обставина, і всією кількістю відповідних кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів тих злочинів, які розглядаються в межах предмета дослідження.
3. Зіставлення окремих кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів різних корисливих злочинів проти власності між собою, дозволило дисертанту зробити висновок, що використання в них деяких обтяжуючих обставин супроводжується певними порушеннями правил законодавчої техніки. Мається на увазі, зокрема, правила системного узгодження змісту кваліфікуючих ознак, в окремих статтях розділу VI Особливої частини КК. Це стосується, насамперед, кваліфікуючих ознак, що характеризуються кількісними показниками (зокрема, ознака “значна шкода потерпілому”), а також тих, що використовуються законодавцем для позначення окремих форм множинності (зокрема, ознак “повторно” у ст. 1881 КК України та інших статтях цього розділу). Враховуючи викладене, дисертантом пропонується внесення ряду змін до чинного КК, які викладено у висновках.
4. В роботі зроблено висновок, що вжите у ч. 2 ст. 187 КК для позначення кваліфікованого виду розбою формулювання – “розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм”, потребує уточнення. На думку автора, більш точним є формулювання “розбій, вчинений повторно”. У зв’язку з цим пропонується внести відповідні зміни до ст.187 КК та доповнити її приміткою, в якій дати роз’яснення вживаному поняттю (див. висновки).
5. Наводяться додаткові аргументи на підтримку пропозиції про виключення із КК статті 188, оскільки її наявність створює невиправдану конкуренцію ст. 188 КК з іншими нормами розділу VI Особливої частини КК, які передбачають кваліфіковані види інших корисливих злочинів.
6. Пропонується відмовитись від використання єдиної кваліфікуючої ознаки “вчинення злочину, поєднане з проникненням у житло, приміщення або інше сховище” та перейти до використання двох самостійних кваліфікуючих ознак – “вчинення злочину, поєднане з проникненням у приміщення або інше сховище” (в межах кваліфікованих складів відповідних корисливих злочинів) та “вчинення злочину, поєднане з проникненням у житло або інше володіння, використовуване як житло” (в межах особливо кваліфікованих юридичних складів цих злочинів).
7. Пропонується виключити з ч. 2 ст. 189 КК кваліфікуючу ознаку “вимагання, вчинене службовою особою з використанням службового становища”. На наш погляд, така позиція законодавця створює складнощі при відмежуванні вимагання, вчиненого службовою особою, від одержання хабара, поєднаного з його вимаганням (ч.2 ст.368 КК).
8. Запропонована нова редакція відповідних статей КК України, та окремих пунктів примітки до ст. 185 КК (див. висновки), а також сформульовані рекомендації, спрямовані на поліпшення практики застосування ст.ст. 185-192 КК України в частині, що стосується кваліфікованих складів корисливих злочинів проти власності.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що: 1) воно є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально-правової характеристики обтяжуючих обставин (кваліфікуючих ознак) корисливих злочинів проти власності; 2) положення дисертації можуть бути використані при підготовці навчальних посібників та підручників, методичних розробок як із курсу “Кримінальне право України (Загальна частина)”, так і з курсу “Кримінальне право України (Особлива частина)” для студентів юридичних вузів та факультетів; 3) окремі положення, сформульовані у дисертаційному дослідженні, що носять дискусійний характер, можуть слугувати базою для подальшого наукового дослідження кримінально-правової характеристики обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності; 4) окремі з теоретичних висновків дисертанта втілено у пропозиціях дисертанта щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері відповідальності за корисливі злочини проти власності.
Апробація результатів дисертації. Окремі розділи дисертаційного дослідження та дисертація в цілому доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Крім того, результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ої річниці прийняття КК України), м. Львів, 7-8 квітня” (тема виступу “Проблеми класифікації (систематизації) обтяжуючих обставин корисливих злочинів проти власності за КК України”).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у семи публікаціях, шість з яких опубліковані у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 201 сторінка, з них обсяг основного тексту дисертації – 183 сторінки, списку використаних джерел (221 найменування) – 18 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження нами було сформульовано ряд теоретичних висновків, а також зроблено низку пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства.
Серед основних теоретичних висновків необхідно зазначити наступні:
1. Обґрунтовується положення про те, що за своєю природою обтяжуючі обставини є юридичними фактами, а в окремих випадках – певним їх поєднанням. У попередніх дослідженнях для характеристики обтяжуючих обставин використовувалися поняття “фактори”, “дані”, “ознаки”, “обставини”, однак, на думку дисертанта, юридична природа обтяжуючих обставин може бути розкрита найбільш повно та точно саме за допомогою поняття “юридичні факти”. Досліджуючи роль обтяжуючих обставин як юридичних фактів у механізмі кримінально-правового регулювання, дисертант робить висновок про те, що обтяжуючі обставини, передбачені у Загальній частині КК, відіграють у механізмі кримінально-правового регулювання роль чинників, які забезпечують так зване “індивідуальне під нормативне” регулювання кримінально-правових відносин, а обтяжуючі обставини, передбачені в Особливій частині КК (за винятком тих, що виражаються оціночними поняттями) – в межах юридичного складу злочину забезпечують так зване “нормативне” регулювання кримінально-правових відносин.
2. На основі комплексного дослідження існуючих в науковій літературі критеріїв класифікації або систематизації обтяжуючих обставин зроблено висновок, що стосовно обтяжуючих обставин в межах окремого розділу Особливої частини КК більш правильно говорити саме про їх систематизацію, а не їх класифікацію. Дисертант обґрунтовує позицію, що таким критерієм може виступати частота їх використання в межах відповідного розділу, під якою дисертант розуміє співвідношення кількості юридичних складів злочинів, в яких передбачена відповідна обтяжуюча обставина, і всією кількістю відповідних кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів тих злочинів, які розглядаються в межах предмета дослідження.
3. Зіставлення окремих кваліфікованих (особливо кваліфікованих) складів різних корисливих злочинів проти власності між собою, дозволило дисертанту зробити висновок, що використання в них деяких обтяжуючих обставин супроводжується певними порушеннями правил законодавчої техніки. Мається на увазі, зокрема, правила системного узгодження змісту кваліфікуючих ознак, в окремих статтях розділу VI Особливої частини КК. Це стосується, насамперед, кваліфікуючих ознак, що характеризуються кількісними показниками (зокрема, ознака “значна шкода потерпілому”), а також тих, що використовуються законодавцем для позначення окремих форм множинності (зокрема, ознак “повторно” у ст. 1881 КК України та інших статтях цього розділу). Враховуючи викладене, дисертантом пропонується внесення ряду змін до чинного КК, які викладено нижче.
Окрім того, у результаті проведеного дослідження було запропоновано ряд законодавчих пропозицій, спрямованих на вдосконалення змісту чинного кримінального закону:
– диспозицію ч. 2 ст. 185 КК викласти у такій редакції: “Крадіжка, вчинена повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднана з проникненням у приміщення або інше сховище”.
– диспозицію ч. 3 ст. 185 КК викласти у такій редакції: “Крадіжка, вчинена у значних розмірах, або поєднана з проникненням у житло або інше володіння, використовуване як житло”.
– викласти п. 1 примітки до ст. 185 КК у наступній редакції: “У статтях 185, 186, 1881 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 262, 289, 308, 312, 313, 410 цього Кодексу”.
– викласти п.2 примітки до ст. 185 КК у такій редакції: “У статтях 185, 186, 190 цього Кодексу вчиненим у значних розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою або групою осіб на суму, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. У статтях 187 та 189 цього Кодексу злочин вважається таким, що спрямований на заволодіння майном у значних розмірах, якщо особа або група осіб мала на меті заволодіти майном, вартість якого в сто і більше раз перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину”.
– викласти п. 3 примітки до ст. 185 КК у такій редакції: “У статтях 185, 186, 188, 190, 191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. У статтях 187 та 189 цього Кодексу злочин вважається таким, що спрямований на заволодіння майном у великих розмірах, якщо особа або група осіб мала на меті заволодіти майном, вартість якого в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину”.
– викласти п. 4 примітки до ст. 185 КК у такій редакції: “У статтях 185-187, 190, 191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. У статтях 187 та 189 цього Кодексу злочин вважається таким, що спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, якщо особа або група осіб мала на меті заволодіти майном, вартість якого в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину”.
– диспозицію ч. 2 ст. 186 КК викласти у такій редакції: “Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднаний з проникненням у приміщення або інше сховище”.
– диспозицію ч. 3 ст. 186 КК викласти у такій редакції: “Грабіж, вчинений у значних розмірах або поєднаний з проникненням у житло або інше володіння, використовуване як житло”.
– диспозицію ч. 2 ст. 187 КК викласти в такій редакції: “Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або вчинений повторно, або спрямований на заволодіння майном у значних розмірах, або поєднаний з проникненням у приміщення або інше сховище”.
– диспозицію ч. 3 ст. 187 КК викласти у такій редакції: “Розбій, поєднаний з проникненням у житло або інше володіння, використовуване як житло”.
– диспозицію ч. 4 ст. 187 КК викласти у такій редакції: “Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження”.
– доповнити ст. 187 КК приміткою такого змісту : “Примітка. Розбоєм, вчиненим повторно, визнається розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений будь-якою частиною цієї статті або ч. 3 ст. 289 або розбій, передбачений ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 410 цього Кодексу”.
– виключити з чинного КК ст. 188 КК.
– викласти диспозицію ч. 2 ст. 189 КК у такій редакції: “Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або спрямоване на заволодіння майном у значних розмірах”.
– викласти диспозицію ч. 3 ст. 189 КК у такій редакції: “Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або спрямоване на заволодіння майном у великих розмірах”.
– викласти диспозицію ч. 4 ст. 189 КК у такій редакції: “Вимагання, спрямоване на заволодіння майном в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження”.
– диспозицію ч. 2 ст. 190 КК викласти у такій редакції: “Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або вчинене у значних розмірах”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь, ВТФ “Перун”, 2002. – 2321 с.
2. Демидов Ю. Вменение отягчающих преступление обстоятельств// Соц. законность. - 1964. - № 6. – С.28-29.
3. Кузнецова Н.Ф., Куринов Б.А. Отягчающие и смягчающие обстоятельства, учитываемые при определении меры наказания// Применение наказания по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во МГУ, 1958. – С. 92-96.
4. Карпец И.И. Отягчающие и смягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. – М.: Госюриздат, 1959. – 106 с.
5. Становский М.Н. Назначение наказания. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 1999. – 480 с.
6. Курс уголовного права: В 5 т. / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. Общая часть.– М.: Зерцало, 2002. - Т.2. – 464 с.
7. Бажанов М.И. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства при назначении наказания // Вопросы государства и права. – М., 1974. – С. 28-30.
8. Советское уголовное право. Часть Общая / Под ред. В.М. Чхиквадзе – М.: Госюриздат, 1952. – 511 с.
9. Сергеева Т.Л. Вопросы виновности и вины в практике Верховного Суда СССР по уголовным делам. – М.: Издательство АН СССР, 1950. – 183 с.
10. Исаев М.М. Уголовное право. Общая часть. – М.: Юридическое Издательство, 1943. – 252с.
11. Фаткуллин Ф.Н. Общие проблемы процессуального доказывания. – Казань: КГУ, 1974. – 176 с.
12. Научно-практический комментарий к Основам уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик/ Александров Г.Н., Миньковский Г.М., Новиков С.Г. и др. – М.: Госюриздат, 1960. – 110 с.
13. Курс советского уголовного права: В 6 т. / Под ред. А.А. Пионтковского. Часть Общая. – М.: Наука, 1970. – Т. 3. – 350 с.
14. Курс советского уголовного права: В 5 т. / Под ред. Н.А. Беляева, М.Д. Шаргородского. Часть Общая. Т.2. – Л.: Издательство ЛГУ, 1970. – C. 336.
15. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 205 с.
16. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие ответственность обстоятельства в уголовном праве (вопросы теории). – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1985. – 164 с.
17. Гаскин С.С. Отягчающие обстоятельства: уголовно-правовая характеристика и пути совершенствования законодательной регламентации. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 104 с.
18. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. - Т. 2. – 241 с.
19. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законодательством: ВМП “Рубикон”, 1996. – 123 с.
20. Андрушко П.П. Соціальна сутність, зміст, структура і значення суспільної небезпечності злочину // Вісник Київського університету. Суспільно-політичні науки. – 1991. - №2. - С.89-96.
21. Дудоров О.О. Відповідальність за злочини проти власності: Навч. посіб. – Бердянськ: АРІУ при ЗДУ, 2000. – 148 с.
22. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 512 с.
23. Российское уголовное право: В 2 т. Т.1. Общая часть/ Под ред. Л.В. Иногамовой-Хегай, В.С. Комиссарова, А.И. Рарога. – М.: Инфра-М, 2003. – 623 с.
24. Учебник уголовного права. Общая часть/ Под ред. В.Н. Кудрявцева и А.В. Наумова. – М.: Издательство “СПАРТАК”, 1996. – 412 с.
25. Уголовное право. Части Общая и Особенная: курс лекцій / Под ред. А.И. Рарога. – М.: Проспект, 2005. – 480 с.
26. ППВСУ № 3 від 12 січня 1995 року “Про внесення змін та доповнень до деяких постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах”// Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України 1963-1995. Із змінами та доповненнями за станом на 1 липня 1995 року / За ред. В.Бойко. – К.: Українська правнича фундація, 1995. – Ч. 1. - С. 157-169.
27. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. – К.: Юрінком, 1996. – 240 с.
28. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
29. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятия, классификация // Советское государство и право. – 1987. - № 6. – С. 13-16.
30. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Норма, 2000. – 400 с.
31. Бабаев М.М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних. – М.: Юридическая литература, 1968. – 120 с.
32. Козлов А.П. Отягчающие обстоятельства в советском уголовном праве. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / МГУ имени М.В. Ломоносова– М., 1978. – 24 с.
33. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика: учебник для юридических вузов. – М.: Юристъ, 1995. – 256 с.
34. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. – К.: Либідь, 1999. – 536 с.
35. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р./ За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон: А.С.К., 2003. – 1104 с.
36. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1984. – 256 с.
37. Теория государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юридическая литература, 1985. – 479 с.
38. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юридическая литература, 1974. – 351 с.
39. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
40. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура // Вісник Київ. ун-ту. Юридичні науки. – 2000.– Вип. 40. – С.63-67.
41. Прохоров В.С., Кропачев Н.М., Тарбагаев А.И. Механизм уголовно-правового регулирования: норма, правоотношение, ответственность. – Красноярск. Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 203 с.
42. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: основні режими функціонування // Вісник Київ. ун-ту. Юридичні науки. – 2002. – Вип.47. – С.198-203.
43. Багрий-Шахматов Л.В. Уголовная ответственность и наказание. – Минск: Выш. шк., 1976. – 384 с.
44. Уголовное право. Часть Общая. Уголовный закон. Преступление. Уголовная ответственность / С. М. Богданов, П. А. Фефелов, И. А. Семенов и др.; Отв. ред. – Екатеринбург: Изд-во Уральского университета, 1991. – Т.1. - 164 с.
45. Стручков Н.А. Уголовная ответственность и её реализация. – Саратов, Изд-во Сарат. у-та, 1978. – 288 с.
46. Курляндский В.И. Уголовная ответственность и меры общественного воздействия. – М.: Юридическая литература, 1965. – 165 с.
47. Игнатов А.Н., Красиков Ю.А. Курс российского уголовного права. Общая часть. – М.: НОРМА-ИНФРА, 2001. - Т.1. – 560 с.
48. Прохоров Л.А. Общие начала назначения наказания по советскому уголовному праву. Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Всесоюзный заочный юридический институт. – М., 1972. – 24 с.
49. ППВСУ від 29 червня 1990 р. № 6 “Про практику призначення судами України мір кримінального покарання” (із змінами від 4 червня 1993 р.) Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України 1963-1995. Із змінами та доповненнями за станом на 1 липня 1995 року / За ред. В.Бойко. – К.: Українська правнича фундація, 1995. – Ч. 1. - С. 143-150.
50. ППВСУ від 22 грудня 1995 р. № 22 “Про практику призначення судами кримінального покарання” Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України / Упоряд. Гуторова Н.О., Житний О.О. – Х.: Одіссей, 2000. – С. 37-46.
51. ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004)/ За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Ін Юре, 2004. – С. 46-57.
52. Михлин А.С. Последствия преступления. – М.: Юридическая литература, 1969. – 104 с.
53. Соловьев А.Д. Вопросы применения наказания по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 204 с.
54. Малков В.П. Повторность преступлений. – Казань: Издательство Казанского ун-та, 1970. – 174 с.
55. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1959. – 255 с.
56. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1968. – 129 с.
57. Шуберт Л. Об общественной опасности преступного деяния. – М.: Госюриздат, 1960. – 239 с.
58. Карпец Н.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юридическая литература, 1973. – 287 с.
59. Лысов М.Д. Наказание и его применение за должностные преступления. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1977. – 157 с.
60. Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1958. – 239 с.
61. Брайнин Я.М. Уголовный закон и его применение. – М.: Юридическая литература, 1967. – 240 с.
62. Марін О.К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм. – К.: Атіка, 2003. – 224 с.
63. Якушев В.С. О понятии правового института // Правоведение. – 1970. - № 6. – С.60-62.
64. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М., “Юристъ”, 2001. – 301 с.
65. Курс советского уголовного права: В 6 т./ Под ред. А.А. Пионтковского. Часть Общая. – М.: Наука, 1970. - Т.1. – 432 с.
66. Смирнов В.Г. Функции советского уголовного права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1965. – 187 с.
67. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 771 с.
68. Ивин А.А. Логика: Учебник для студентов вузов. – М.: Гардарики, 1999. – 352 с.
69. Меньшагин В.И. К вопросу об определении наказания по советскому уголовному праву // Учен. зап. ВИЮН. – 1940. – Вып. 1. – С. 45.
70. Аниянц М.К. Ответственность за преступления против жизни по действующему законодательству союзных республик. – М.: Юридическая литература, 1964. – 211 с.
71. Побегайло Э.Ф. Умышленные убийства и борьба с ними. Уголовно-правовое и криминологическое исследование. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1965. – 205 с.
72. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни. – М.: Юридическая литература, 1977. – 239 с.
73. Яковлев Я.М. Половые преступления. – Душанбе: Ирфон, 1969. – 453 с.
74. Малахов В.П. Основы формальной логики для юристов. – М.: Щит-М, 1999. – 302 с.
75. Козлов А.П. Система санкций в уголовном праве. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1991. – 119 с.
76. Литвин О.П. Кримінально-правова охорона громадської безпеки та народного здоров’я. – К.: РВВ КІВС ВКФ “Сатсанга”, 1998. – 278 с.
77. Литвин О.П. Злочини проти життя: Навч. Посібник / Європейський ун-т. – К.: Видавництво європейського ун-ту, 2002. – 202 с.
78. Курс уголовного права. В 5 т. / Под ред. Г.Н. Борзенкова, В.С. Комиссарова. Особенная часть. – М.: Зерцало, 2002. - Т.4. – 672 с.
79. Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації. – К.: Атіка, 1999. – С. 259.
80. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юрінком, 1995. – 208 с.
81. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
82. Курс уголовного права. В 5 т./ Под ред. Г.Н. Борзенкова, В.С. Комиссарова. Особенная часть. - М.: Зерцало, 2002. - Т.3. – 468 с.
83. Архів Апеляційного суду м. Києва / Справа № 11-а-634 2005 р.
84. Пинаев А.А. Уголовно-правовая борьба с хищениями. – Х.: “Вища школа”, Изд-во при Харьк. ун-те, 1975. – 189 с.
85. Тишкевич И.С. Уголовная ответственность за посягательства на социалистическую собственность. – Минск: Университетское, 1984. – 168 с.
86. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества. 2-е изд. испр. и доп.– М.: Юридическая литература, 1974. – 336 с.
87. Никифоров Б.С. Уголовно-правовая охрана личной собственности в СССР. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 157 с.
88. Куринов Б.А. Уголовная ответственность за хищение государственного и общественного имущества. – М., Госюриздат, 1954. – 120 с.
89. Кочои С.М. Ответственность за корыстные преступления против собственности. 2-е изд. доп. и перераб. – М.: Профобразование, 2000. – 288 с.
90. Ворошилин Е.В. Ответственность за мошенничество. – М.: Издательство МГУ, 1980. – 70 с.
91. Клименко В.А., Мельник Н.И. Уголовно-правовая борьба с вымагательствами индивидуального имущества граждан. – К.: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 92 с.
92. Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путем обмана или злоупотребления доверием. Текст лекций. - Харьков: Харьковский юридический институт, 1973. – 36 с.
93. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). – М.: Юридическая литература, 1971. – 168 с.
94. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 775 с.
95. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность. – М.: Юридическая литература, 1986. – 221 с.
96. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи та власності. – К.: Юрінком, 1996. – 144 с.
97. Навроцький В.О. Злочини проти власності. Лекції для студентів юридичного факультету. – Львів: Львівський держ. ун-т ім. І. Франка, юрид. фак, 1997. – 48 с.
98. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник/ за ред. Хавронюка М.І. – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
99. Курс советского уголовного права. В 6 т./ Под ред. А.А. Пионтковского. Часть Особенная. – М.: Наука, 1970. - Т.4. – 432 с.
100. Уголовное право России. Общая часть: Учебник для вузов/ Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой. – М.: Зерцало, 2005. – 752 с.
101. Агаев И.Б. Совокупность преступлений: понятие, виды и наказуемость: Монография. – М.: Проспект, 2003. – 200 с.
102. ППВСУ від 25 грудня 1992 р. № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності”// Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004)/ За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Ін Юре, 2004. – С. 90-103.
103. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Загальна характеристика злочинів у сфері службової діяльності // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - № 9. – 2005. – С. 58-87.
104. Орел Л.Е. О понятии однородного преступления// Правоведение. – 1965. - № 3. – С. 71-77.
105. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: Юрисконсульт, 2006. - 342 с.
106. Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України): монографія. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – 573 с.
107. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.
108. Уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова. – М.: Новый юрист, 1997. – 364 с.
109. Скляров С.В. Неоднократность преступлений в уголовном праве России// Проблемы совершенствования законодательства криминального профиля. Сборник научных статей / Под ред. И.Э. Звечаровского. – Иркутск, 2000. – С. 21-30.
110. Ветров Н.И. Уголовное право. Общая часть: Учебник для вузов. – М.: Юнити, 1999. – 415 с.
111. Георгиевский Э.В. Ещё раз о некоторых проблемах института множественности преступлений// Сибирский Юридический Вестник. – 2001. - № 1. – С. 17- 23.
112. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 11-а-741 2005 р.
113. Архів Апеляційного суду м .Києва. Справа № 11-1605 2005 р.
114. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 11а-805 2004 р.
115. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-56 2005 р.
116. Хавронюк М.І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, 2004. – 504 с.
117. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. – Тула: Автограф, 2001. - Т.1. – 800 с.
118. Пинаев А.А. Курс лекций по Общей части уголовного права. Книга 1. О преступлении. – Х.: Харьков юридический, 2001. – 284 с.
119. Козлов А.П. Учение о стадиях преступления. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 353 с.
120. Яковлев А.М. Совокупность преступлений по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1960. – 119 с.
121. Панько К.А. Рецидив в советском уголовном праве. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1983. – 120 с.
122. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. – М., Госюриздат, 1958. – 219 с.
123. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. – М., Госюриздат, 1963. – 324 с.
124. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-131 2004 р.
125. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 11-32 2005 р.
126. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 11-237 2005 р.
127. Уголовное право. Часть Общая. – М., 1966. – С. 384.
128. Шапченко С.Д. Принцип верховенства права і Кримінальний кодекс України 2001 року: деякі теоретичні, законодавчі та правозастосовчі проблеми// Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 5. – С. 85-93.
129. Иванов Н.Г. Понятие и формы соучастия в советском уголовном праве. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1993. – 128 с.
130. Тихий В.П. Коментар до статей 258-260 розділу ІХ “Злочини проти громадської безпеки” Кримінального кодексу України // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2004. - № 12. – С. 22-34.
131. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-148 2004 р.
132. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 181 с.
133. Хакимов И.Х. Правовые вопросы соучастия в хищении социалистического имущества. – Т.: Фан, 1975. – 213 с.
134. Михайленко П.П., Гельфанд И.А. Уголовно-правовая охрана сельского хозяйства. – М.: Госюриздат, 1963. – 166 с.
135. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. – К.: Вища шк.., 1992. – 171 с.
136. Галиакбаров Р.Р. Юридическая природа группы лиц в уголовном праве// Советская юстиция. – 1970. - № 20. – С. 21-22.
137. Фролов А.С. Соучастие в преступлениях несовершеннолетних. Автореферат дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Свердловский юридический інститут. – Свердловск, 1968. – 21 с.
138. Галиакбаров Р. Как квалифицировать убийства и изнасилования, совершенные групповым способом// Российская юстиция. – 2000. - № 10. – С. 40.
139. Савельев Д. Легализировать ответственность за групповой способ совершения преступления// Российская юстиция. – 2001. - № 12. – С. 48.
140. Рарог А., Есаков Г. Понимание Верховным Судом РФ “группы лиц” соответствует принципу справедливости// Российская юстиция. – 2002. - № 1. – С. 51-53.
141. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации/ Под общ. ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедева. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 896 с.
142. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 Кримінального кодексу України): кримінально-правова характеристика// Законодавство України. Науково-практичні коментарі. - № 2. – 2005. – С.32-36.
143. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення в галузі електроенергетики” // Відомості Верховної Ради. – 2005. - №27. – С.26.
144. Указ Президиума ВС СССР от 4 июля 1947 р. “Про уголовную ответственность за хищение государственного и общественного имущества”// Указы Президиума Верховного Совета СССР от 4 ноября 1947. – М.: Юридическое издательство, 1948. – 8 с.
145. Жаровська Г.П. Співучасть у злочині за кримінальним правом України. Автореферат дис...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Інститут держави и права ым. В.М.Корецького. - К., 2004. – 19 с.
146. Коляда П.В. Окремі аспекти практичного застосування Кримінального кодексу України// Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. – К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 14-17.
147. Пасенюк О.М. Деякі проблемні питання нового Кримінального кодексу України// Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. – К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 17-24.
148. Єфремов С. Криміналізація організованої злочинної діяльності у чинному Кримінальному кодексі України// Право України. – 2003. - № 9. – С.94-99.
149. Шапченко С.Д. Деякі питання тлумачення та застосування ст. 28 КК України// Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 3. – С. 116-124.
150. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України/ Відп. ред. В.Ф. Бойко та інші. – 6-те вид., допов. – К.: А.С.К., 2000. – 1118 с.
151. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 11-1317 2004 р.
152. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-46 2004 р.
153. Курс уголовного права: В 5 т./ Под ред. Г.Н. Борзенкова, В.С. Комиссарова. Особенная часть. – М.: Зерцало, 2002. - Т.5. – 512 с.
154. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р.// Відомості Верховної Ради України вiд 12.09.2003. - 2003 р. - № 37. – С. 308.
155. Берзін П.С. Методичні рекомендації щодо порядку обчислення суми кількостей неоподаткованого мінімуму доходів громадян у період з 2003 по 2007 роки при кваліфікації злочинів // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2004. - № 4. – С. 46-51.
156. Хавронюк М., Дячук С. Проблемні питання застосування у кримінальному праві принципу зворотної дії нормативно-правового акту // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 11. – С. 36-43.
157. Ляпунов Ю.И. Обратная сила новых уголовно-правовых норм// Законность. – 1994. - № 6. – С. 5-8.
158. Пономаренко Ю. До питання про можливість зворотної дії кримінального закону в часі при збільшенні мінімального розміру заробітної плати// Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - № 9. – С. 41-44.
159. Пономаренко Ю. Как правильно облагать налогом взятки// Юридическая практика. – 2004. - № 11. – С. 22.
160. Ришелюк А. Кілька слів про проблему грошових величин у новому Кримінальному кодексі України// ІІІ Всеукраїнська конференція: Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація. – К., 1995. – С. 101-102.
161. Ришелюк А.М. Питання застосування ознак, які мають грошове вираження в новому Кримінальному кодексі України// Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 15. – К., 2002. – С. 390-394.
162. Якушин В.А. Ошибка и её уголовно-правовое значение. – Казань: Издательство Казанського университета, 1988. – 128 с.
163. Мясников О.А. Смягчающие и отягчающие наказание обстоятельства в теории, законодательстве и судебной практике. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 240 с.
164. Андрушко П.П.Законодавча техніка Кримінального кодексу 2001 року та її вплив на тлумачення його норм // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практич. конф. [Харків] 25-26 жовт. 2001 р. – К.-Х., 2002. – С. 29.
165. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 “Про судову практику у справах про хабарництво”// Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004)/ За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Ін Юре, 2004. – С. 209-216.
166. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. – К.: Наукова думка, 1978. – 303 с.
167. Кирченко В.Ф. Виды должностных перступлений по советскому уголовному праву. - М., Изд-во Акад. Наук СССР, 1959. – 184 с.
168. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – 255 с.
169. Гаухман Л.Д. Борьба с насильственными посягательствами. – М.: Юридическая литература, 1969. – С. 45-100.
170. Гаухман Л.Д. Насилие как способ совершения преступления. – М.: Юридическая литература, 1974. – С. 32-36.
171. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками в кримінальному праві. Автореф. дис. ...канд. юрид. наук. – Х., 2002 – 19 с.
172. Косторов Г. Психическое насилие при разбое и грабеже// Советская юстиция. – 1970. – № 11. – С. 9-10.
173. Музика А., Азаров Д. Коментар до статей розділу ХVІ Особливої частини КК України “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 12. – С. 109-112.
174. Уголовный кодекс Республики Беларусь/ Науч. ред. и предисловие Б.В. Волженкина. Обзорная статья А.В. Баркова. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 474 с.
175. Уголовный кодекс Грузии/ Науч. ред. З.К. Бигвава. Вступ. статья В.И. Михайлова. Обзор. статья О. Гамкрелидзе. Перевод с грузинского И. Мериджаншвили. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 350 с.
176. Уголовный кодекс Республики Казахстан. – Алматы: Юристъ, 1999. – 140 с.
177. Уголовный кодекс Кыргызской Республики/ Науч. ред. и предисловие А.П. Стуканова, П.Ю. Константинова– СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 352 с.
178. Уголовный кодекс Республики Таджикистан/ Науч. ред. и предисловие А.В. Федорова. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 410 с.
179. Уголовный кодекс Туркменистана. – Ашхабад: “Туркменистан”, 1997. – 377 с.
180. Уголовный кодекс Республики Узбекистан/ Науч. ред. и предисловие М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2001. – 338 с.
181. Уголовный кодекс Республики Молдова/ http://www.mai.md/dvc-ru/.
182. Уголовный кодекс Республики Армения/ http://www.parliament.am/legislation. php?sel=show&ID=1349&lang=rus#0.
183. Черданцев А.Ф. Логико-правовые феномены в праве, юридической науке и практике. Екатеринбург, 1993. – С.131-150.
184. Черданцев А.Ф. Юридические конструкции, их роль в науке и практике // Правоведение. – 1972. – №3. – С. 14-21.
185. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”, 2003. – 428 с.
186. Кругликов Л.Л., Спиридонова О.Е. Юридические конструкции и символы в уголовном праве. – СПб.: Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2005. – 336 с.
187. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-161 2004 р.
188. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-77 2005 р.
189. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-116 2004 р.
190. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-21 2004 р.
191. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 11-а-245 2004 р.
192. Хилюк С.В. Розвиток вчення про злочини проти власності в доктрині кримінального права незалежної України// Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред. А.А. Музики. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – С. 65-266.
193. Марін О. Окремі теоретичні основи аналізу системи ознак, що кваліфікують злочини// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006 - С. 366-369.
194. Рішення у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність)// Юридичний вісник України. – 1999 – 25 листопада – 1 грудня. - № 47 (231). – С. 7.
195. Кругликов Л.Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в уголовном праве. – Ярославль: Изд-во Ярославльского ун-та, 1977. – 83 с.
196. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
197. Козлов А.П. Проблема унификации отягчающих обстоятельств, предусмотренных Общей и Особенной частями уголовного закона. // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12. Право. – 1977. - № 3. – С. 21-26.
198. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: АО “Центр ЮрИнфоР”, 2003. – 448 с.
199. Курс уголовного права. В 5 т./ Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. Общая часть. Т.1. – М.: Зерцало, 2002. – 624 с.
200. Кваша О.О. Організатор злочину: кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – К.: Ін-т держави і права імені В.М. Корецького, 2003. – 216 с.
201. Коваленко О. Співвідношення норм житлового та кримінального права в судовій практиці: окремі питання// Право України. – 2000.- № 7. – С. 91-92.
202. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-112 2005 р.
203. Архів Апеляційного суду м. Києва. Справа № 1-148 2004 р.
204. Проблемы теории государства и права/ Под ред. С.С. Алексеева. – М.: Юридическая литература, 1987. – 446 с.
205. Семенов В.М. Признаки объективной стороны хищения// Российский следователь. – 2005. - № 4. – С. 15-17.
206. Кузнецов А.П., Степанов М.В., Ситникова М.Л. Толкование Пленумом Верховного Суда РФ уголовного законодательства об ответственности за хищения// Российский судья. – 2006. - № 2. – С. 12-15.
207. Севрюков А.П. Хищение имущества: криминологические и уголовно-правовые аспекты. – М.: Изд-во “Экзамен”, 2004. – 350 с.
208. Милюков С.Ф. Российское уголовное законодательство: опыт критического анализа. – СПб.: Знание, 2000. – 279 с.
209. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка, 2001. –272 с.
210. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. – К.: Атіка, 2003. – 144 с.
212. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров'я населення та системи заходів з його охорони. Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 280c.
213. Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи. Порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. –1048 с.
214. Коробов П. Разбой как типичная форма хищения// Уголовное право. – 2006. – № 1. – С. 32-36.
215. Винокуров В., Шелестюков В. Значение непосредственного объекта преступления, предусмотренного ст. 139 КК РФ, для определения понятия “жилище”// Уголовное право. – 2006. – № 1. – С. 32-36.
216. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. Посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
217. Альошин Д.П. Кримінальна відповідальність за розкрадання, вчинені у співучасті. Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2003. – 21 с.
218. Смаглюк О.В. Шахрайство за Кримінальним кодексом України 2001 року. Автореф. дис. ...канд юрид. наук: 12.00.08 / Національна академія внутрішніх справ. – К., 2004. – 20 с.
219. Дьоменко С.В. Вимагання: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз. Автореф. дис. ...канд юрид. наук: 12.00.08 / Академія адвокатури України. – К., 2006. – 21 с.
220. Філей Ю.В. Кримінально-правові санкції та їх застосування за злочини проти власності. Автореф. дис. ...канд юрид. наук: 12.00.08 / Львівський національний університет імені Івана Франка. – Л., 2006. – 19 с.
221. Кундеус В.Г. Кримінально-правова