КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ГУНЯ ІВАН ІВАНОВИЧ
УДК 343.62

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Куц Віталій Миколайович
кандидат юридичних наук, професор

Харків – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ 13
1.1 Кримінально-правова природа та види насильницьких злочинів проти власності 13
1.2 Склад насильницького заволодіння чужим майном 49
Висновки до розділу 1 83
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ НЕГАЙНОГО НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗАВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ 87
2.1 Особливості об’єктивних ознак негайного насильницького заволодіння чужим майном та їх законодавче відображення 87
2.2 Особливості суб’єктивних ознак негайного насильницького заволодіння чужим майном 113
2.3 Особливості кваліфікуючих ознак негайного насильницького заволодіння чужим майном 120
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ВІДТЕРМІНОВАНОГО НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗАВОЛОДІННЯ ЧУЖИМ МАЙНОМ 133
3.1 Вимагання як прояв відтермінованого насильницького заволодіння чужим майном 133
3.2 Особливості об’єктивних та суб’єктивних ознак основного складу вимагання 137
3.3 Особливості кваліфікуючих ознак вимагання 154
Висновки до розділу 3 166
ВИСНОВКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
ДОДАТКИ 202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Див. – дивись
ЗМІ – засоби масової інформації
КК – Кримінальний кодекс
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
ЦК – Цивільний кодекс
ПВС – Пленум Верховного Суду
ОВС – органи внутрішніх справ
РФ – Російська Федерація
т.п. – тому подібне
т.ч. – тому числі
ін. – інше

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. За сучасними уявленнями щодо системи соціальних цінностей однією з найважливіших із них вважається власність. Конституцією України проголошується, що держава забезпечує захист права власності (ст. 13). У розвиток зазначеного конституційного положення Особливою частиною КК України передбачено окремий розділ, присвячений кримінальній відповідальності за вчинення злочинів проти власності (р. VІ). Найбільш небезпечними серед них є прояви насильницького заволодіння чужим майном. Їх підвищена суспільна небезпечність обумовлюється тим, що вони спричиняють не лише суттєву майнову шкоду, але й порушують фізичну та психічну недоторканність людей і навіть спричиняють шкоду їх здоров’ю.
Правове забезпечення охорони власності є одним із завдань закону про кримінальну відповідальність (ч. 1 ст. 1 КК України) тому відповідні положення цього закону мають бути досконалими, такими, що адекватно відображають кримінально-правову природу та суспільну небезпечність злочинних посягань на всі форми власності в Україні. Чинне законодавство про кримінальну відповідальність за насильницькі злочини проти власності поки що не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам. Його положення не відзначаються чіткістю формулювань, деякі з них термінологічно перевантажені, наприклад, визначення розбою через «напад-насильство» тощо.
Дискусійними залишаються й відповідні теоретичні положення. Дослідниками цієї проблематики висловлюються протилежні за змістом погляди з низки важливих для теорії і практики питань, зокрема, щодо сутності таких явищ, як власність, чуже майно та право на нього, людина як предмет у складі насильницького злочину, насильство, примушування, заволодіння майном, місце складу насильницького грабежу в системі злочинів проти власності, співвідношення понять «насильство» та «напад» у складі розбою, а також щодо кваліфікації вбивства, вчиненого в процесі розбою, кримінально-правової природи вимагання та його відмежування від споріднених злочинів, доцільності включення до кваліфікованого складу вимагання його вчинення службовою особою тощо.
Зазначене не сприяє забезпеченню ефективної протидії насильницьким злочинам проти власності, тому проведення дисертаційного дослідження за вказаною темою є досить актуальним.
Проблема кримінально-правової характеристики насильницьких злочинів проти власності знайшла широке відображення в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних фахівців, зокрема, М.І. Бажанова, Г.М. Борзєнкова, В.І. Борисова, В.О. Владімірова, Л.Д. Гаухмана, О.М. Гуміна, М.А. Гельфера, Н.О. Гуторової, Т.А. Денисової, С.Ф. Денисова, В.П. Ємельянова, М.Й. Коржанського, Г.А. Крігера, Г.Л. Крігер, В.М. Куца, Ю.І. Ляпунова, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, М.І. Панова, А.О. Пінаєва, Є.Л. Стрельцова, В.М. Трубникова, М.І. Хавронюка, В.Б. Харченка, П.В. Хряпінського та ін.
Їй присвячено низку фундаментальних публікацій кримінологічного спрямування, серед яких варто відзначити монографічні дослідження українських кримінологів В.С. Батиргарєєвої, Б.М. Головкіна, О.М. Литвинова.
Здобутки зазначених науковців безперечно мають неабияке науково-пізнавальне та прикладне значення, проте вони переважно стосуються окремих аспектів проблеми або торкаються більш широко контексту кримінально-правової чи кримінологічної характеристики злочинів проти власності взагалі. Окремого ж дисертаційного дослідження, присвяченого кримінально-правововій характеристиці насильницьких злочинів проти власності в Україні не здійснювалося.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження ґрунтується на основних положеннях постанови КМ України від 20.12.2006 р. № 1767 «Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки», «Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року», затвердженої розпорядженням КМ України № 1911-р від 29.09.2010 р., а також наказу МВС України від 29.07.2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності ОВС України на період 2010-2014 років» (п.п. 121, 125, 126, 133) та Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою університету.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Університету внутрішніх справ 24 жовтня 1996 року (протокол № 10).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є формулювання на основі кримінально-правової характеристики насильницьких злочинів проти власності, відображеної в законодавстві про кримінальну відповідальність, судово-слідчій практиці та правосвідомості працівників правоохоронних органів, в науковій та навчальній літературі науково-обґрунтованого поняття насильницьких злочинів проти власності, з’ясування їх кримінально-правової природи та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства про відповідальність за їх вчинення. Зазначена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:
 проаналізувати відповідні положення КК України щодо відповідальності за насильницькі злочини проти власності;
 з’ясувати наявні теоретичні позиції щодо сутності та змісту насильства й заволодіння чужим майном і їх ролі у формулюванні поняття насильницьких злочинів проти власності та пізнанні їх кримінально-правової природи;
 визначити поняття та види насильницьких злочинів проти власності;
 встановити об’єктивні та суб’єктивні ознаки насильницьких злочинів проти власності;
 з’ясувати вплив на ступінь суспільної небезпечності діяння такої обставини, як момент заволодіння чужим майном або правом на нього;
 проаналізувати поняття «напад» та «насильство» у складі розбою та висловити думку стосовно їх співвідношення;
 визначити доцільність включення до складу вимагання вимоги вчинення дій майнового характеру;
 дослідити обґрунтованість визнання кваліфікуючою обставиною вимагання вчинення його службовою особою з використанням службового становища;
 запропонувати вдосконалені визначення насильницького грабежу, розбою та вимагання.
Об’єктом дослідження є кримінально-правова характеристика насильницьких корисливих злочинів.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика насильницьких злочинів проти власності.
Методи дослідження обиралися та застосовувались з урахуванням мети та завдань його здійснення, а також з огляду на його об’єкт і предмет. Теоретичним фундаментом дослідження став діалектичний метод наукового пізнання, який використовувався при розгляді всіх проблемних аспектів за темою дисертації. Поряд з ним використовувалися й інші методи, зокрема, формально-логічний – для встановлення змісту кримінально-правових понять насильства, заволодіння чужим майном, примушування до виконання майнових вимог (підрозділ 1.1); системно-структурний – для дослідження складу насильницьких злочинів проти власності, як системи об’єктивних та суб’єктивних ознак злочинного діяння (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий – для порівняння кримінально-правового визначення розбою в законодавстві РФ, Республіки Білорусь та України (розділ 2); метод альтернатив – при з’ясуванні співвідношення між нападом та насильством у складі розбою (розділ 2); конкретно-соціологічний – для опитування працівників правоохоронних органів та вибіркового вивчення судово-слідчої практики із зазначеної категорії кримінальних справ; документальний – для вивчення матеріалів кримінальних справ, а також метод контент-аналізу наявних у ЗМІ повідомлень про вчинення насильницьких злочинів проти власності.
Емпіричну базу дослідження склали дані вибіркового вивчення 208 архівних кримінальних справ, розглянутих судами Донецької, Луганської та Харківської областей а також вибраних з Єдиного державного реєстру судових рішень за період 2007-2012 років; результати опитування 96 працівників прокуратури, які підвищували кваліфікацію в Національній академії прокуратури України в 2011-2012 роках, та 72 оперативно-слідчих працівників міліції, які брали участь у розкритті та розслідуванні насильницьких злочинів проти власності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим в Україні монографічним дослідженням насильницьких злочинів проти власності з позицій теорії кримінального права. В дисертації висунуто й обґрунтовано низку положень, висновків і пропозицій, що становлять наукову новизну та виносяться на захист.
Вперше:
 сформульовано поняття насильницького злочину проти власності, яким визначено передбачене розділом VІ Особливої частини КК України насильницьке корисливе діяння, спрямоване на негайне або відтерміноване заволодіння чужим майном чи правом на нього;
 зроблено висновок що єдиним критерієм розподілу насильницького заволодіння чужим майном на негайне та відтерміноване є момент переходу влади над майном від уповноваженого суб’єкта до зловмисника;
 запропоновано виокремити насильницький грабіж у самостійну статтю КК України та з метою посилення кримінальної відповідальності за його вчинення визнати склад цього злочину формальним;
 обґрунтовано доцільність визнання предметом насильницького грабежу та розбою у сфері основного об’єкта цих злочинів не лише чужого рухомого майна, але й права на чуже майно, а у сфері додаткового об’єкта предметом злочину пропонується визнати людину, на яку спрямовується насильство;
 аргументовано доцільність визнання насильницького грабежу, розбою та вимагання повторними, якщо їх вчинено і після насильницького заволодіння предметами, виключеними з вільного обігу у складах злочинів проти громадської безпеки, здоров’я населення тощо;
 зроблено висновок, що включення до складу вимагання такої ознаки, як вчинення його службовою особою з використанням своїх службових повноважень є недостатньо обґрунтованим законодавчим рішенням, оскільки зазначене повністю охоплюється складом перевищення влади або службових повноважень.
Удосконалено:
 визначення насильницького грабежу, яким пропонується визнати застосування з метою негайного заволодіння чужим майном або правом на майно насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я людини або знищення чи пошкодження з цією метою чужого майна у значних розмірах, або погроза такими діями чи розголошенням небажаних для потерпілого відомостей з такою метою;
 поняття розбою, яке пропонується визначити як застосування з метою негайного заволодіння чужим майном або правом на майно насильства, небезпечного для життя чи здоров’я людини або знищення чи пошкодження з цією метою чужого майна у великих розмірах або погрози такими діями чи розголошенням небажаних для потерпілого відомостей з такою метою;
 визначення вимагання, яким пропонується вважати застосування з метою заволодіння в майбутньому чужим майном чи правом на майно фізичного насильства або знищення чи пошкодження майна, або погроза такими діями чи розголошенням небажаних для потерпілого відомостей з такою метою.
Набули подальшого розвитку:
 доктринальне визначення фізичного насильства, яким пропонується вважати умисне, протиправне застосування або використання фізичної сили, спрямоване на спричинення шкоди іншій людині проти її волі;
 характеристика психічного насильства у складі насильницького заволодіння чужим майном, в частині того, що таке насильство може проявитися і без проголошення погроз, а набути форми агресивного фізичного впливу на потерпілого чи його близьких або на їхнє майно з метою вимусити їх до вигідної зловмиснику поведінки;
 обґрунтування висновку, що вчинений грабіжником «хапок» чужого майна, не утворює складу насильницького грабежу через те, що фізичні зусилля в цьому випадку застосовуються не як засіб примушування до негайної передачі майна грабіжнику, а як засіб впливу на саме майно;
 гіпотеза щодо доцільності виключення терміну «напад» із законодавчої дефініції розбою, оскільки нападу без насильства не існує;
 теоретична позиція, що за наявності умислу на спричинення смерті в процесі насильницького заволодіння чужим майном вчинене слід кваліфікувати як вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України), а не за сукупністю вбивства та розбою, як це здійснюється на практиці;
 положення, що дії майнового характеру, про які йдеться в ст. 189 КК України, не можуть бути предметом вимагання, тому примушування до вчинення таких дій слід виключити із його складу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони використані та продовжують використовуватися в:
 правотворчості – для вдосконалення законодавства в частині кримінальної відповідальності за насильницьке заволодіння чужим майном (Лист Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 25.10.2011 р. № 04-29/17-1258);
 правозастосуванні – при вирішенні конкретних питань кваліфікації насильницьких злочинів проти власності, зокрема їх розмежування та відмежування від інших насильницьких злочинів (Лист Слідчого управління ГУМВС України у Луганській області від 26.07.2012 р. № 4/10085);
 навчальному процесі – при вивченні відповідної теми курсів основ правознавства та Особливої частини кримінального права (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Донбаського державного технічного університету від 03.08.2012 р. № 1581-39);
 науково-дослідній роботі – для подальших наукових розвідок в напрямі поглиблення кримінально-правової характеристики насильницьких злочинів проти власності та суміжних з ними злочинів (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у науково-дослідну діяльність Кримінологічної асоціації України від 20.06.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, а викладені в дисертації положення, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. В науковій статті, опублікованій у співавторстві, особистий внесок здобувача становить 70 відсотків (автором сформульовано поняття фізичного насильства; запропоновано не обмежуватися при його характеристиці лише застосуванням власної сили зловмисником, але й враховувати можливість використання ним чужої сили; визначено поняття психічного насильства та акцентовано увагу на його неспівпадінні з поняттям «погроза» та зауважується, що психічне насильство також слід поділяти на два види – застосування сили інформації та використання такої сили для досягнення злочинної мети). У тезах виступів на науково-практичних конференціях, підготовлених у співавторстві, особистий внесок здобувача становить 50 відсотків (ним сформульовано конкретні напрями вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких злочинів проти власності).
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження пройшло обговорення на кафедрі кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні його положення доповідались на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства» (14-15 травня 2002 року, Юридичний інститут МВС України, м. Запоріжжя); «Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку» (18-19 грудня 2003 року, Національний університет внутрішніх справ м. Харків); «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології» (24 квітня 2009 року, Донецький юридичний інститут МВС України, м. Донецьк); «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України» (20-21 травня 2011 року, Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, м. Луганськ); «10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством зарубіжних країн» (13-14 жовтня 2011 р., Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», м. Харків); «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» з нагоди 20-ти річчя заснування кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ» (12 травня 2012 року, Харківський національний університет внутрішніх справ, м. Харків).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в одинадцяти публікаціях чотири з яких – статті у виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук, одна – підрозділ колективної монографії, а шість – тези виступів на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи результати проведеного дослідження, вважаємо за доцільне навести найважливіші наукові та практичні висновки, одержані в ході його проведення, а також висловити пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України в частині відповідальності за вчинення насильницьких злочинів проти власності:
1. З’ясування кримінально-правової природи насильницьких злочинів проти власності є можливим лише через пізнання сутності насильства та заволодіння чужим майном. Насильством у цьому дослідженні визнається умисне, протиправне застосування або використання фізичної сили, спрямоване на спричинення шкоди іншій людині проти її волі або умисний, протиправний психологічний вплив на людину, спрямований на спричинення їй шкоди. Заволодіння чужим майном у складах насильницьких злочинів проти власності розглядається як умисне протиправне одержання (процес і результат) повного контролю над чужим майном.
2. Насильницьким злочином проти власності є насильницьке його заволодіння, тобто передбачене розділом VІ Особливої частини КК України негайне або відтерміноване одержання повного контролю над чужим майном із застосуванням фізичного або психічного насильства, вчинене з корисливих спонукань та з прямим умислом загальним суб’єктом злочину, який досяг 14-річного віку.
3. Насильницькому заволодінню чужим майном притаманні наступні ознаки об’єктивного характеру:
а) основним безпосереднім об’єктом його вчинення виступає власність відповідної форми як економіко-правове явище, тобто стан правомірної присвоєності майна уповноваженим суб’єктом, який забезпечує йому можливість легального володіння, користування та розпорядження ними;
б) обов’язковим додатковим об’єктом насильницького заволодіння чужим майном є певної цінності, яка входить до структури особистості (здоров’я, фізична або психічна недоторканність, особиста свобода тощо), а тому вчинення цих посягань завжди пов’язане із заподіянням фізичної чи психічної шкоди потерпілому;
в) предметами насильницького заволодіння чужим майном є: у сфері основного об’єкта злочину – чуже майно або право на нього, а у сфері додаткового об’єкта злочину – фізична особа (людина), яка зазнає насильства;
г) об’єктивну сторону насильницького заволодіння чужим майном утворюють: протиправний, суспільно небезпечний вплив злочинця на потерпілу особу, який завжди здійснюється супротив волі останньої і полягає в застосуванні або використанні фізичної чи психічної сили (насильство) з метою негайного або відтермінованого заволодіння чужим майном чи правом на майно.
4. Насильницькому заволодінню чужим майном притаманні такі ознаки суб’єктивного характеру:
а) наявність прямого умислу на вчинення злочинного діяння;
б) корисливі мотив та мета вчинення злочинного діяння;
в) загальний суб’єкт злочину, який досяг на момент його вчинення 14-річного віку.
5. Видами насильницького заволодіння чужим майном є:
1) негайне насильницьке заволодіння чужим майном, до якого відносяться насильницький грабіж та розбій;
2) відтерміноване насильницьке заволодіння, яке представлене в діючому КК України вимаганням.
6. З огляду на те, що спонукати потерпілого до негайного задоволення злочинних майнових вимог може не лише фізичне насильство та погроза таким насильством, але й інші діяння, такі як знищення чи пошкодження чужого майна, погроза знищенням чи пошкодженням майна або розголошенням певних відомостей, вони також мають входити до складу насильницького грабежу та розбою.
7. Для посилення кримінальної відповідальності за насильницький грабіж, а також підвищення ефективності кримінально-правової норми про відповідальність за його вчинення є доцільним визнання його злочином із формальним складом та виокремлення в самостійну статтю закону про кримінальну відповідальність. З цією метою пропонується включити до розділу УІ Особливої частини КК України статтю 186-1 в наступній редакції:
«Застосування з метою негайного заволодіння чужим майном або правом на таке майно насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я людини або знищення чи пошкодження з цією метою чужого майна у значних розмірах, або погроза такими діями чи розголошенням небажаних для потерпілого відомостей з такою метою – »;
8. Відкрите заволодіння чужим майном шляхом здійснення «хапка», внаслідок чого спричиняється фізичний біль і навіть тілесні ушкодження потерпілому, не перетворює ненасильницький грабіж у насильницький. Незважаючи на те, що здійснюючи «хапок» грабіжник переважно діє навмання, тобто з непрямим умислом, передбачаючи можливість спричинення фізичної болі або тілесних ушкоджень потерпілому, вчинене не утворює складу насильницького грабежу, тому що фізичні зусилля в цьому випадку застосовуються не як засіб примушування до негайної передачі майна грабіжнику, що є обов’язковою ознакою насильницького грабежу, а як засіб «впливу» на саме майно, тобто такі зусилля не утворюють насильства.
10. Існуюче законодавче визначення розбою, що сформувалося на ґрунті вузького розуміння насильства, як активних, навальних дій злочинця, пов’язаних із застосуванням своєї фізичної (мускульної) сили чи з допомогою зброї та інших знарядь або з використанням інших джерел, не в повному обсязі віддзеркалює сучасну криміногенну ситуацію в суспільстві: розбій фактично переступив межу нападу, тому ознаку цього злочину «напад» доцільно виключити з його теоретичної та законодавчої дефініцій як дублюючу «насильство».
11. Додатковими факультативними об’єктами розбою є здоров’я та психічна недоторканність потерпілого, а предметом у складі цього злочину – не лише чуже майно, а також право на таке майно.
12. Вирішальне значення для з’ясування сутності розбою має не лише тяжкість насильства, але й момент реального чи передбачуваного заволодіння чужим майном: при вчиненні розбою має місце чи передбачається негайне, тобто, таке, що відбувається в момент застосування фізичного чи психічного насильства, заволодіння чужим майном. При цьому час передбачуваної реалізації погрози значення не має. Зловмисник може погрожувати як негайним застосуванням фізичного насильства, знищенням чи пошкодженням чужого майна, так і майбутнім.
13. До КК України доцільно включити наступне визначення розбою: «Застосування з метою негайного заволодіння чужим майном або правом на таке майно насильства, небезпечного для життя чи здоров’я людини або знищення чи пошкодження з цією метою чужого майна у великих розмірах або погроза такими діями чи розголошенням небажаних для потерпілого відомостей з такою метою – ».
14. Попри існуючу думку щодо неможливості замаху на вчинення розбою, він є цілком можливим, наприклад, коли злочинець намагається негайно відібрати чуже майно, висловлюючи погрозу вбивством, яка не справила враження на потерпілого через те, що він її не зрозумів.
15. Те ж саме можна стверджувати і стосовно ілюзії відсутності шкідливих наслідків у складі цього злочину. Фактично такі наслідки завжди присутні у сфері додаткового об’єкта розбою та не виключаються у сфері основного його об’єкта. Інша справа, що в законодавчій конструкції складу цього злочину вони не визначені, тому не впливають на кваліфікацію злочину.
16. Перелік кваліфікуючих ознак у складі розбою пропонується доповнити такою як знищення чи пошкодження чужого майна в особливо великих розмірах, якими вважати розміри, визначені в примітці до ст. 185 КК України, а також погрозу такими діями.
17. Вважати недоцільним доповнення переліку кваліфікуючих обставин розбою такою як спричинення смерті потерпілому. За наявності умислу на її спричинення в процесі насильницького заволодіння чужим майном вчинене слід кваліфікувати як убивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України). Наявність щодо факту настання смерті при вчиненні розбою необережної вини потребує кваліфікації вчиненого за сукупністю злочинів – як розбою та вбивства через необережність.
18. Вимагання за критерієм реального переходу влади над майном від уповноваженого суб’єкта до зловмисника і, що найважливіше, за ступенем суспільної небезпечності відрізняється від насильницького грабежу та розбою: на відміну від них, воно є відтермінованим, а не негайним заволодінням чужим майном.
19. Менший ступінь суспільної небезпечності вимагання слід враховувати при визначенні відповідальності за нього, тому потребує уточнень законодавче визначення цього злочину та санкцій за його вчинення. Зокрема, частину 1 ст. 189 КК України після слів «вимога передачі» слід доповнити словами «в майбутньому». Це забезпечить точне відображення сутності вимагання в тексті закону та полегшить його відмежування від насильницького грабежу та розбою як проявів негайного заволодіння чужим майном.
Санкцію ч. 3 цієї статті доцільно викласти в наступній редакції: «…карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років». З метою гармонізації зазначеної санкції з санкціями інших частин цієї статті, пропонуємо встановити за ч. 2 ст. 189 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, а за ч. 1 цієї статті – у виді позбавлення волі на строк до чотирьох років.
20. Вимагання, обмежує свободу легального розпорядження предметом власності, тому основним безпосереднім об’єктом цього злочину є власність на майно. Додатковим обов’язковим об’єктом вимагання є психічна недоторканність, а факультативними об’єктами цього злочину можуть виступити фізична (тілесна) недоторканність людини, її здоров’я та особиста свобода.
21. Предметом у складі цього злочину є майно та право на майно (у сфері основного об’єкта), яке на практиці виступає у виді матеріальних утворень, що свідчать про наявність такого права: документи, цінні папери, легітимаційні знаки тощо. Предметом вимагання у сфері додаткових об’єктів цього злочину виступає людина, яка зазнає злочинного насильницького впливу з боку суб’єкта вчинення цього злочину.
22. Дії майнового характеру, про які йдеться в ст. 189 КК України, не можуть бути предметом заволодіння, тому примушування до вчинення таких дій слід вивести за межі складу вимагання як різновиду заволодіння чужим майном чи правом на нього.
23. Поліоб’єктність вимагання обумовлює складність його об’єктивної сторони. У загальному виді остання характеризується протиправним примушуванням потерпілої особи до передачі зловмиснику або іншим особам не належного їм майна або права на майно.
24. Примушування є консолідованим способом вчинення вимагання, спрямованим на обидва безпосередні його об’єкти – власність (основний) та відповідну сферу особистості (додатковий), який охоплює собою два відносно самостійні діяння: майнову вимогу та погрозу спричиненням шкоди чи реальне її спричинення як форм злочинного впливу на психіку потерпілої особи.
25. Для визнання вимагання закінченим злочином необхідно, щоб повний зміст такого примушування, а саме – майнова вимога та характер загрози були доведені до свідомості потерпілого. Коли ж зміст вимоги або (та) загрози останнім не усвідомлюється, має місце замах на вчинення вимагання, не зважаючи на те, що склад цього злочину є формальним.
26. Вимаганням, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, слід вважати лише вчинення цього злочину декількома його співвиконавцями, які досягли згоди на це до початку виконання об’єктивної сторони злочину.
27. Законодавче визначення вимагання доцільно викласти в наступній редакції: «Застосування з метою заволодіння в майбутньому чужим майном чи правом на таке майно фізичного насильства або знищення чи пошкодження майна, або погроза такими діями чи розголошенням небажаних для потерпілого відомостей з такою метою».
28. З огляду на те, що вчинення службовою особою загально-кримінального злочину з використанням свого службового становища є не чим іншим, як перевищенням своїх повноважень (п. 5 Постанова Пленуму ВСУ від 26 грудня 2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»), включення його до числа кваліфікуючих ознак вимагання є недостатньо обґрунтованим законодавчим рішенням.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / С. Н. Абельцев. – М. : ЮНИТИ-ДАНА ; Закон и право, 2000. – 207 с.
2. Андрусенко Е. А. Об особенностях умысла в формальних составах преступлений против общественного порядка / Е. А. Андрусенко // Теория и практика борьбы с правонарушениями. – Вып. 2. – Душанбе, 1981. – С. 17–18.
3. Арманов М. Г. Кримінальна відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08. / Арманов Микола Григорович. – Х., 2009. – 260 с.
4. Афанасьев В. Г. Научное управление обществом: Опыт системного исследования / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздат, 1973. – 390 с.
5. Бандурка А. М. Вандализм / А. М. Бандурка, А. Ф. Зелинский. – Х. : Изд-во УВД, 1996. – 198 с.
6. Бартол К. Психология криминального поведения / К. Бартол. –СПб. : Прайм - ЕВРОЗНАК, 2004. – 352 с.
7. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло / В. С. Батиргареєва. – Х. : Одіссей, 2003. – 256 с.
8. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Л. Берковиц. – СПб. : Прайм - ЕВРОЗНАК, 2001. – 512 с.
9. Берон Р. Агрессия / Р. Берон, Д. Ричардсон. – СПб. : Питер, 2001 – 336 с.
10. Богатищев В. Я. Вымогательство как форма хищения / В. Я. Богатищев // Вестн. Ленингр. ун-та. Сер. 6. Право. – 1990. – Вып.4. – С. 62–72.
11. Бойцов А. И. Преступления против собственности / А. И. Бойцов. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 775 с.
12. Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Б. Мещерякова, В. Зинченко.– СПб., 2003. – 672 с.
13. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. – Изд. 2-е перераб. и доп. – М. : Большая Рос. энцикл. ; – СПб. : Норинг, 2004. – 1456 с.
14. Борисов В. К вопросу о сущности уголовно-правовой характеристики преступлений / В. Борисов, А. Пащенко // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 11–13.
15. Борзенков Г. Н. Уголовно-правовые проблемы охраны имущества граждан от корыстных посягательств : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / Г. Н. Борзенков. – М., 1991. – 51 с.
16. Борзенков Г. Н. Усиление ответственности за вымогательство / Г. Н. Борзенков // Вестник Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 1990. – № 2. – С. 16–23.
17. Брайнин Я. М. Некоторые вопросы учения о составе преступления в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин // Юридический сборник Киевск. гос. ун-та. – 1950. – № 4. – С. 56–59.
18. Бурчак Ф. Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф. Г. Бурчак. – К. : Вища школа, 1986. – 360 с.
19. Васецов А. Квалифицирующее значение преступлений против собственности / А. Васецов // Российская юстиция. – 1994. – № 3. – С. 12–20.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. ; – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
21. Владимиров В. А. Борьба с посягательствами на личную собственность по советскому уголовному праву / В. А. Владимиров. – М. : Высшая школа МООП СССР, 1967. – 32 с.
22. Владимиров В. А. Квалификация похищений личного имущества / В. А. Владимиров. – М. : Знание, 1974. – 208 с.
23. Владимиров В. А. Ответственность за грабеж и личность грабителя / В. А. Владимиров, В. Н. Холостов. – М. : Изд. ВНИИМВД СССР, 1976. – 256 с.
24. Владимиров В. А. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Юридлит, 1986. – 224 с.
25. Волженкин Б. В. Общественная опасность преступника и основания уголовной ответственности / Б. В. Волженкин // Правоведение. – 1963. – № 3. – С. 90–93.
26. Волженкин Б. В. Служебные преступления / Б. В. Волженкин. – М. : Юристъ, 2000. – 368 с.
27. Волков Б. С. Мотив и квалификация преступления / Б. С. Волков. – Казань : Изд. Казанского ун-та, 1968. – 168 с.
28. Волков Б. С. Мотив преступлений / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казанск. ун-та, 1982. – 152 с.
29. Волков Г. И. Имущественные преступления. Характеристика и комментарий / Г. И. Волков. – Х. : Юридическое издательство НКЮ СССР, 1928. – 209 с.
30. Воробьев Е. Отграничение вымагательства от хищения социалистического имущества / Е. Воробьев, А. Гарбуза, Е. Сухарев // Советская милиция. – 1984. – № 12. – С. 51–53.
31. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4–15.
32. Гагарин Н. С. Квалификация некоторых преступлений против социалистической и личной собственности / Н. С. Гагарин. – Алма-Ата : Казахстан, 1973. – 248 с.
33. Гаухман Л. Д. Борьба с насильственными посягательствами / Л. Д. Гаухман. – М. : «Юридическая литература», 1969. – 120 с.
34. Гаухман Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М. : Учебно-консультационный центр «ЮрИнформ», 1997. – 320 с.
35. Гаухман Л. Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР / Л. Д. Гаухман. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1981. – 159 с.
36. Герасина Л. Н. Сущность общего понятия «насилие» в социолого-правовой, политологической и конфликтологической интерпритации / Л. Н. Герасина // Проблеми болротьби з насильницькою злочинністю : зб. матеріалів наук.-практ. конф. (м. Харків) / редкол. : В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. – Х. : Лествиця Марії, 2001. – С. 119–123.
37. Герцензон А. А. Квалификация пре ступлений / А. А. Герцензон. – М. : РИО ВЮА, 1947. – 96 с.
38. Голіна В. В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи : навч. посіб. / В. В. Голіна. – Х. : «Рубікон», 1997. – 52 с.
39. Головкін Б. М. Кримінологічна оцінка насильства при характеристиці тяжкої корисливо-насильницької злочинності / Б. М. Головкін // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 123–128.
40. Головкін Б. М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання : монографія / Б. М. Головкін. –Х. : Право, 2011. – 432 с.
41. Горелик И. И. Приложение к канд. диссертации «Уголовно-правовая охрана личной собственности граждан» / И. И. Горелик – Л., 1947. – 10 с.
42. Горішний О. О. Кримінально-правова характеристика розбою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. Наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. О. Горішний. – Дніпропетровськ, 2010. – 20 с.
43. Гугучия М. Б. Ответственность за разбой по действующему законодательству / М. Б. Гугучия. – Сухуми : Абгосиздат, 1958. – 151 с.
44. Гумін О. М. Кримінально-насильницька поведінка проти особи:монографія / О. М. Гумін. – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. – 360 с.
45. Гуня І. І. Застосування методу альтернатив у пізнанні кримінально-правової природи розбою / І. І. Гуня // Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку : матеріали наукової конференції (м. Харків, 18–19 грудня 2003 року). – Х. : Вид-во Національного університету внутрішніх справ, 2004. – С. 71–72.
46. Гуня І. І. Кримінально-правове визначення розбою та деякі питання його кваліфікації / І. І. Гуня // Право і безпека. – 2004. – № 2, Т. 3. – С. 49–52.
47. Гуня І. І. Щодо кримінально-правової оцінки насильницького заволодіння чужим майном / І. І. Гуня // Актуальні проблеми кримінального права та кримінології : збірник Донецького юрид. інституту ; матерали всеукраїнської науково-практичної конференції (24 квітня 2009 р., м. Донецьк). – Донецьк, 2009. – С. 125–126.
48. Гуня І. І. Насильницька корислива злочинність та вдосконалення кримінально-правових заходів її стримання / І. І. Гуня // Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання : монографія / В. В. Жук, Е. А. Ільченко, В. В. Снегірьов та ін. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2001. – С. 96–99.
49. Гуня І. І. Корисливо-насильницькі злочини проти власності за новим Кримінальним кодексом України / І. І. Гуня // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (14–15 травня 2002 р., м. Запоріжжя) : у 2 ч. – Запоріжжя : Юридичний ін-т МВС України, 2002. – Ч. 2. – С. 148–151.
50. Гуня І. І. Кримінально-правова природа та види насильницьких злочинів проти власності / І. І. Гуня, В. М. Куц // Наше право. – 2010. – № 3. – С. 77–81.
51. Гуня І. І. Кримінально-правова природа вимагання / І. І. Гуня // Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 20–21 травня 2011 р.) / редкол.: Г. Є. Болдарь, А. О.Данилевський, О. О. Дудоров та ін. ; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр.справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2011. – С. 139–141.
52. Гуня І. І. Про вдосконалення законодавчої регламентації відповідальності за насильницькі злочини проти власності / І. І. Гуня, В. М. Куц // 10 років чинності Кримінального кодексу України: проблеми застосування, удосконалення та подальшої гармонізації із законодавством зарубіжних країн : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (13-14 жовтня 2011 р.) / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2011. – С. 337–339.
53. Гуторова Н. А. Уголовное право Украины. Особенная часть : конспект лекций / Н. А. Гуторова. – Х. : «Одиссей», 2003. – 320 с.
54. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. И. Котов – Воронеж : Воронежский ун-т, 1974. – 244 с.
55. Дагель П. С. Проблемы вины в советском уголовном праве : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. Наук : спец. 715 «Уголовное право и уголовный процесс» / П. С. Дагель. – Л., 1969. – 34 с.
56. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль.– М. : Русский язык., 1978–1980. – Т. 1–4. – 1800 с.
57. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. – М. : Юридическая литература, 1975. – 184 с.
58. Дітрих О. І. Насильство у складах корисливих посягань на власність за кримінальним правом України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. І. Дітрих. – К., 2009. – 18 с.
59. Дубовец П. А. Ответственность за телесные повреждения по советскому уголовному праву / П. А. Дубовец. – М. : Юридическая література, 1964. – 160 с.
60. Дубченко С. В. Уголовно-правовая характеристика корыстно-насильственных преступлений : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / С. В. Дубченко. – Тюмень, 2009. – 21 с.
61. Дурманов Н. Д. Уголовная ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения / Н. Д. Дурманов. – М. : Госюриздат, 1962. – 62 с.
62. Дьоменко С. В. Вимагательство як особлива форма злочинної діяльності / С. В. Дьоменко // Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2001. – С. 92–95.
63. Елец Е. А. Уголовно-правовые и криминологические аспекты вымогательства (по материалам Северо-Кавказского региона) : дис. … канд. юрид. Наук : 12.00.08 / Елец Елена Анатольевна. – Краснодар, 2000. – 183 с.
64. Емельянов В. П. Концептуальные аспекты исследования объекта преступлений / В. П. Емельянов // Право и политика. – 2003. – № 2. – С. 67–77.
65. Ємельянов В. П. Кваліфікація злочинів проти власності : навч. посібник / В. П. Ємельянов. – Х. : Рубікон, 1996. – 112 с.
66. Ераксин В. В. Ответственность за грабеж / В. В. Ераксин. – М. : Юрид. лит., 1972. – 154 с.
67. Ераксин В. В. Отграничение грабежа от смежных составов преступлений / В. В. Ераксин // Советская юстиция. – 1963. – № 17. – С. 14–16.
68. Ефимов М. А. Преступления против социалистической собственности : учебное пособие / М. А. Ефимов. – Горький : Изд-во ГВШ МВД СССР, 1975. – 100 с.
69. Энциклопедический словарь. – СПБ. : Изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1902. – Т. ХХХIV (а). – 960 с.
70. Жалинский А. Э. Насильственная преступность и уголовная политика / А. Э. Жалинский // Сов. гос. и право. – 1991. – № 3. – С. 101–112.
71. Жеребкін В. Є. Логіка : підручник / В. Є. Жеребкін. – 7-ме вид. – К. : Знання, 2004. – 255 с.
72. Жижиленко А. А. Преступление против личности / А. А. Жижиленко. – М. ; – Л. : Государственное издательство типографии «Печатный двор», 1927. – 140 с.
73. Жижиленко А. А. Имущественные преступления / А. А. Жижиленко. – Л. : Наука и школа, 1925. – 234 с.
74. Загнітко А. П. Сучасний тлумачний словник української мови / А. П. Загнітко, І. А. Щукіна. – Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2009. – 960 с.
75. Загородников Н. И. Значение объекта преступления при определении меры наказания по советскому уголовному праву / Н. И. Загородников // Труды Военно-юридической академии. – 1949. – Вып.10. – С. 3–47.
76. Загородников Н. И. Понятие объекта преступления в советском уголовном праве / Н. И. Загородников // Труды Военно-юридической академии. – 1951. – Вып. 13. – С. 41–53.
77. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. – Х. : «Одіссей», 2003. – 432 с.
78. Зверяка В. А. Кримінальна відповідальність за угон транспортних засобів, попередження угонів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально- виконавче право» / В. А. Зверяка. – К., 1999. – 18 с.
79. Зелінський А. Ф. Корислива злочинна діяльність / А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський. – К. : Генеза, 1988. – 144 с.
80. Зелінський А. Ф. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу / А. Ф. Зелінський, В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 148–154.
81. Зелинский А. Ф. Криминальная мотивация хищений и иной корыстной преступной деятельности : учеб. пособ. / А. Ф. Зелинский. – К. : УМК ВО, 1990. – 72 с.
82. Зелінський А. Ф. Мотив і мета корисливих злочинів / А. Ф. Зелінський // Радянське право. – 1990. – № 8. – С. 49–51.
83. Землюков С. В. Уголовно-правовые проблемы преступного вреда / С. В. Землюков ; под ред. В. К. Гавло. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1991. – 243 с.
84. Иванов В. Ф. Уголовно-правовая оценка понуждения : дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.08 / Иванов В. Ф. – Саратов, 1986. – 196 с.
85. Иванова В. В. Преступное насилие : учеб. пособие для вузов / В. В. Иванова. – М. : ЮИ МВД РФ ; Кн. Мир, 2002. – 83 с.
86. Иванцова Н. Разбой – насильственное хищение чужого имущества / Н. Иванцова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 34–37.
87. Ивахненко А. М. Квалификация бандитизма, разбоя, вымагательства: проблема соотношения составов : дис. … канд. юрид. Наук : 12.00.08 / Ивахненко Алла Михайловна. – М., 1996. – 272 с.
88. Игнатов А. Н. Уголовная ответственность за разбой по действующему советскому уголовному законодательству : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 715 «Уголовное право и уголовный процесс» / А. Н. Игнатов. – М., 1952. – 16 с.
89. Ігнатов О. І. Кримінальне насильство: окремі питання / О. Ігнатов // Право України. – 2005. – № 3. – С. 67–71.
90. Ильин Е. П. Психология воли / Е. П. Ильин. – СПб. : Издательство «Питер», 2000. – 220 с.
91. Ільїна О. В. Юридична конструкція «розкрадання чужого майна» в сучасному кримінальному праві України / О. В. Ільїна // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 137–143.
92. Исаев М. М. Имущественные преступления / М. М. Исаев. – М., 1938. – 342 с.
93. Кардава А. Н. Ответственность за разбой по советскому уголовному праву / А. Н. Кардава. – Сухуми : Изд-во «Алашара», 1976 – 152 с.
94. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Д. А. Керимов. – М. : «Мысль», 1972. – 471 с.
95. Киреенко С. Г. Кримінально-правова характеристика психічного насильства / С. Г. Киреенко // Юриспруденція. Теорія і практика. – 2006. – № 7 (21). – С. 20–27.
96. Клименко В. А. Уголовно-правовая борьба с вымогательством индивидуального имущества граждан : учебное пособие / В. А. Клименко, Н. И. Мельник. – К. : Украинская академия внутренних дел, 1993. – 92 с.
97. Колодяжний М. Г. Нисильницькі вимагання майна в Україні: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання : монографія / М. Г. Колодяжний ; за ред. В. В. Голіни. – Х. : Кроссроуд, 2010. – 288 с.
98. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / отв. ред. А. В. Наумов. – М., 1996. – 824 с.
99. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР 1960 г. – Л., 1962. – 459 с.
100. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны в СССР : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. Наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / Н. И. Коржанский. – М.,1981. – 35 с.
101. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів проти власності : навчальний посібник / М. Й. Коржанський. – К. : Українська академія внутрішних справ, 1995. – 592 с.
102. Коржанский Н. И. О преступлениях и собственности: Очерки уголовного права / Н. И. Коржанский. – К. : Генеза, 1999. – 186 с.
103. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Н. И. Коржанский. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 120 с.
104. Коробов П. Разбой как типичная форма хищения / П. Коробов // Уголовное право. – 2006. – № 1. – С. 32–36.
105. Коростылев О. И. Уголовно-правовая характеристика угрозы : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. Наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / О. И. Коростылев. – Ставрополь, 2004. – 25 с.
106. Костров Г. К. Психическое насилие при разбое и грабеже / Г. К. Костров // Советская юстиция. – 1970. – № 11. – С. 9–11.
107. Костров Г. К. Уголовно-правовое значение угрозы : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. Наук : спец. 715 «Уголовное право и уголовный процесс» / Г. К. Костров.– М., 1970. – 19 с.
108. Костров Г. К. Спорные вопросы квалификации вымагательства / Г. К. Костров, Г. Г. Хадисов // Правовое регулирование социалистических общественных отношений. – Махачкала : Дагестанский филиал АН СССР, 1983. – С. 124–140.
109. Котовенко О. М. Кримінальна відповідальність за пошкодження об’єктів магістральних нафто-, газо-, та нафтопродуктопроводів : монографія / О.М. Котовенко. – Х. : Консул, 2004. – 136 с.
110. Кочои С. М. Ответственность за корыстные преступления против собственности / С. М. Кочои. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Профтехобразование, 2000. – 288 с.
111. Кочои С. М. Разбой – некоторые вопросы квалификации / С. М. Кочои // Уголовное право. – 2000. – № 2. – С. 27–30.
112. Кривуля О. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину / О. М. Кривуля, В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 70–75.
113. Кригер Г. А. Квалификация хищений социалистического имущества / Г. А. Кригер. – Изд. 2-е испр. и допол. – М. : «Юрид. лит.», 1974. – 336 с.
114. Кригер Г. А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве / Г. А. Кригер // Весник МГУ. – 1955. – № 1. – С. 111–123.
115. Кригер Г. Л. Ответственность за разбой / Г. Л. Кригер. – М., 1968. – 90 с.
116. Кримінальне право України : Особлива частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. –К. ; –Х. : Юрінком Інтер – Право, 2002. – 494 с.
117. Кримінальне право України: Особлива частина : підруч. / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К. : Юридична думака, 2004. – 656 с.
118. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
119. Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те видання., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
120. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
121. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. ; – Х. : Юрінком Інтер – Право, 2001. – 416 с.
122. Кудрявцев В. Н. Причинность в криминологии (о структуре индивидуального преступного поведения) / В. Н. Кудрявцев. – М. : Юридическая литература, 1968. – 176 с.
123. Кудрявцев В. Н. О соотношении предмета и объекта преступления по советскому уголовному праву / В. Н. Кудрявцев // Труды Военно-юридической академии. – 1951. – Вып. 13. – С. 57.
124. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
125. Кузнецов Б. Уточнить понятие тяжести телесных повреждений / Б. Кузнецов, В. Орлов // Советская юстиция. – 1968. – № 1. – С. 42–47.
126. Куринов В. А. Научные основы квалификации преступлений / В. А. Куринов. – М. : Изд-во Моск. Ун-та, 1984. – 181 с.
127. Курс кримінології. Особлива частина : підруч. : у 2-х кн. / М. В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І. М. Мельник та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К., 2001. – 480 с.
128. Курс советского уголовного права. Особенная часть. – М. : Госюриздат, 1955. – Т. 1. – 800 с.
129. Курс уголовного права. Особенная часть : учебник для вузов / под ред. Г. Н. Борзенкова и В. С. Комиссарова. – Т. 3. – М., 2002. – 409 с.
130. Курс советского уголовного права. Часть Особенная. – Л., 1973. – Т. 3. – 836 с.
131. Курс советского уголовного права. – М., 1971. – Т. 5. – 571 с.
132. Курс советского уголовного права / под редакцией А. А. Пионтковского. – М. : Наука, 1970. – Том IV. – 432 с.
133. Куц В. М. Об’єкт незаконного використання електричної та теплової енергії / В. М. Куц, Ю. А. Кириченко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 3. – С. 49–54.
134. Куц В. М. Кримінальна відповідальність за незаконне використання електроенергії : монографія / В. М. Куц, Ю. А. Кириченко. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 160 с.
135. Куц В. Н. Ответственность за вымогательство по советскому уголовному праву : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Куц Виталий Николаевич. – Х., 1986. – 209 с.
136. Куц В. М. Неправдиве повідомлення про загрозу громадської безпеці (кримінально – правова характеристика та заходи протидії): [монографія] / В. М. Куц, О. В. Кириченко. – К. ; – Х. : Харьків юридичний, 2006. – 212 с.
137. Куц В. М. Новий Кримінальний кодекс України : яким йому бути / В. М. Куц. – Х. : Ксилон, 1999. – 204 с.
138. Куц В. Н. Ответственность за вымогательство по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; исправительно-трудовое право» / В. Н. Куц. – Х., 1986. – 15 с.
139. Куц В. Н. Перспективы законодательной регламентации ответственности за вымогательство / В. Н. Куц // Проблемы совершенствования советского законодательства и правоприменительной деятельности в свете решений ХХVII съезда КПСС : сб. ст. молодых ученых. – Х. : ХЮИ, 1987. – 122 с.
140. Куц В. Н. О криминализации рэкета / В. Н. Куц // Проблемы соц.законности. – 1991. – Вып. 26. – С. 65–68.
141. Куц В. Н. О непосредственном объекте вимагательства / В. Н. Куц // Проблемы соц. законности. – 1996. – Вып. 17. – С. 111–114.
142. Куц В. М. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину / В. М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1996. – № 1. – С. 17–23.
143. Куц В. М. Зміст вини у злочинах з формальним складом / В. М. Куц, О. М. Бондаренко // Вісник НАПУ. – 2009. – № 3. – С. 36–39.
144. Леконцев Ю. квалификации квартирных краж / Ю. Леконцев, А. Бриллиантов // Сов. юстиция. – 1983. – № 11. – С. 19–20.
145. Литвинов В. И. Корыстные посягательства на личную собственность и их предупреждение / В. И. Литвинов. – Минск : Университетское, 1989. – 271 с.
146. Лопашенко Н. А. Преступления против собственности: теоретико-прикладное исследование / Н. А. Лопашенко. – М. : Зерцало-М, 2005. – 180 с.
147. Ляпунов Ю. И. Ответственность за вымогательство / Ю. И. Ляпунов // Социалистическая законность. – 1989. – № 6. – С. 36–39.
148. Малахов Л. К. Ответственность за вымогательство: квалификация и наказание по российскому и зарубежному праву / Л. К. Малахов. – Н. Новгород : Изд-во Нижегородского ун-та, 1995. – 128 с.
149. Малыхин В. И. Ответственность за повторное деяние / В. И. Малыхин // Основания и порядок реализации уголовной ответственности : межвуз. сб. науч. ст. – Куйбышев : Изд-во Куйбышев. ун-та, 1989. – С. 47–54.
150. Мальцев В. В. Категория «общественно опасного» поведения и ее уголовно-правовое значение / В. В. Мальцев // Государство и право. – 1990. – № 9. – С. 52–60.
151. Матишевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П. С. Матишевский. – К. : Юринком., 1996. – 240 с.
152. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. [для студ.юрид. вузів і фак.] / Матишевський П. С. – К. : А.С.К., 2001. – 352 с.
153. Матышевский П. С. Ответственность за преступления против социалистической собственности / П. С. Матишевский. – К. : Изд-во Киевского университета, 1983. – 175 с.
154. Мельник Н. И. Уголовная ответственность за вымогательство личного имущества граждан (по материалам Украины) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и кримінологія; исправительно-трудовое право» / Н. И. Мельник. – К., 1991. – 18 с.
155. Мельник Н. Что такое рэкет? / Н. Мельник // Закон и бизнес. – 1993. – № 44. – С. 31–34.
156. Мельник Н. Рэкет – это не просто вымагательство / Н. Мельник // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. – № 11. – С. 10–12.
157. Ме