КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ПРАЦІВНИКОМ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ ЧИ ОРГАНІЗАЦІЇ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КАШКАРОВ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 343.9

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ОДЕРЖАННЯ НЕЗАКОННОЇ ВИНАГОРОДИ ПРАЦІВНИКОМ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ ЧИ ОРГАНІЗАЦІЇ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ігнатов Олександр Миколайович
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник

Харків – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Соціально-політичні та історичні передумови кримінальної відповідальності за одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 14
1.1. Історіко-правове дослідження законодавства про кримінальну відповідальність за одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 14
1.2. Принципи встановлення кримінальної відповідальності за одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 25
1.3. Порівняльно-правовий аналіз зарубіжного кримінального законодавства відносно одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 48
РОЗДІЛ 2. Аналіз об’єктивних ознак одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 58
2.1. Об’єкт та предмет одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 58
2.2. Об’єктивна сторона одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 93
РОЗДІЛ 3. Аналіз суб’єктивних ознак одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 118
3.1. Суб’єктивна сторона одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 118
3.2. Суб’єкт одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації 133
РОЗДІЛ 4. Розмежування одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації від суміжних складів злочинів 154
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
Додатки 204

ВСТУП

Актуальність теми. Закріпивши найбільш важливі права громадян в Основному Законі, держава гарантувала тим самим їх належне забезпечення, зобов’язалась виключити можливі зловживання з боку працівників державних установ та організацій, не допускати використання ними своїх посад і становища не для реалізації цих прав, а для злочинного збагачення. Однак, в умовах реформування соціально-економічного устрою в Україні відбулося зростання рівня злочинів та інших правопорушень, у тому числі, пов’язаних з корупційною діяльністю, одним з основних видів якої є незаконне одержання винагород працівниками державних підприємств, установ та організацій. «Побори» з громадян за надання різноманітних послуг перетворилися сьогодні в Україні на справжнє соціальне лихо. Подібні діяння, як правило, вчинюються у найбільш важливих для всіх верств населення соціальних сферах (таких, як надання медичної допомоги, послуг у навчально-освітній сфері, забезпечення громадян житлом, надання житлово-комунальних послуг, послуг у сфері оподаткування тощо). Тому вони не лише підривають авторитет державних підприємств, установ та організацій, а й порушують особисті права та законні інтереси громадян, у т.ч. й ті, що передбачені в Конституції України.
У структурі злочинності питома вага одержання незаконних винагород працівниками державних підприємств, установ та організацій складає невелику частину: за статистичними даними МВС України, за 2007-2011 роки та перше півріччя 2012 року в Україні було зареєстровано всього 67 злочинів, передбачених ст. 354 Кримінального кодексу (далі – КК) України. Однак, ці дані не відображають реальної картини щодо вчинення подібних суспільно небезпечних діянь. По-перше, цей вид злочинів характеризується високим ступенем латентності, а громадяни, як правило, не повідомляють у правоохоронні органи про факти давання й одержання незаконних винагород. По-друге, вітчизняні правоохоронні органи поки що не можуть забезпечити притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 354 КК всіх винних у цьому злочині, що зумовлене складністю у збиранні доказів його вчинення.
Низка кримінально-правових та кримінологічних аспектів протидії одержанню незаконних винагород працівниками державних підприємств, установ та організацій була досліджена в роботах П. П. Андрушка, Л. В. Багрія-Шахматова, М. І. Бажанова, Ю. В. Бауліна, В. І. Борисова, Л. М. Давиденка, О. О. Дудорова, В. О. Глушкова, В. П. Ємельянова, М. Й. Коржанського, О. М. Литвинова, П. С. Матишевського, Г. А. Матусовського, М. І. Мельника, В. О. Навроцького, О. Я. Свєтлова, Є. Л. Стрельцова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація, В. М. Трубникова, І. К. Туркевич, М. І. Хавронюка та інших науковців. Належно оцінюючи внесок названих вчених у розробку цієї проблематики, слід зазначити, що в наявних дослідженнях ознаки складу зазначеного злочину аналізували поверхово, оскільки основну увагу дослідників було приділено характеристиці інших корупційних діянь, злочинам у сфері службової діяльності. Тому до сьогодні в Україні на монографічному рівні не було здійснено кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 354 КК.
Із ухваленням в 2001 році нового КК України, в якому одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації визнано злочином проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, відбулися суттєві зміни у кримінально-правовій регламентації відповідальності за нього, в описанні його ознак, що в сукупності створило додаткові труднощі працівникам правоохоронних органів при практичному застосуванні ст. 354 КК. Тому проведення кримінально-правової реформи в Україні не тільки не вирішило проблем кримінально-правової протидії «поборам» з громадян, а й поставило багато нових питань, що потребують осмислення й вирішення.
Наведені вище обставини свідчать про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, а також зумовлюють необхідність вироблення нових підходів до законодавчої регламентації відповідальності за ст. 354 КК, практики застосування цієї норми, що неможливе без поглибленої кримінально-правової характеристики злочинного одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає п. 2 додатку 4, п. 12 додатку 5, п. 104, 109, 111, 112 та 138 додатку 6 до Наказу МВС України № 347 від 29.07.2010 року «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період з 2010 по 2014 років» та плану науково-дослідної роботи Харківського національного університету внутрішніх справ на 2001-2012 роки, виконана згідно із Концепцією реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України від 8.04.2008 року) та Планом заходів щодо реалізації цієї Концепції (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 року), спрямована на реалізацію Резолюції (97) 24 Комітету міністрів Ради Європи «Про двадцять принципів боротьби з корупцією».
Тема дисертації затверджена Вченою радою Одеського державного університету внутрішніх справ (протокол № 9 від 28.05.2010 р.) та уточнена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 6 від 23.06.2011 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні задачі:
 дослідити генезис законодавства про кримінальну відповідальність за отримання незаконної винагороди працівником державного підприємства, організації чи установи;
 розглянути кримінальне законодавство зарубіжних країн, що містить норми, аналогічні ст. 354 КК України;
 провести дослідження підстав криміналізації суспільно небезпечних діянь, які пов’язані з отриманням незаконної винагороди працівниками державних підприємств, організацій чи установ;
 проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 354 КК України;
 провести власні емпіричні дослідження й оцінити практику застосування ст. 354 КК України у судовій та слідчій діяльності, узагальнити та проаналізувати її результати, а також виявити наявні в цій сфері проблеми;
 провести розмежування складу злочину, передбаченого ст. 354 КК, із суміжними складами злочинів, при цьому особливу увагу приділити вирішенню питань конкуренції норми, закріпленої ст. 354 КК, із нормами, що містяться в ст. 368 КК «Одержання хабара», ст. 184 КК «Порушення права на безоплатну медичну допомогу» та ст. 189 КК «Вимагання»;
 розробити пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення чинного законодавства та практики боротьби з одержанням незаконних винагород працівниками державних підприємств, установ чи організацій.
Об’єктом дослідження є охоронювані нормами кримінального законодавства суспільні відносини, що виникають та розвиваються в процесі виконання працівниками державних підприємств, установ чи організацій своїх професійних обов’язків.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації.
Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і задач дослідження застосовувались такі методи: історико-правовий – при вивченні історичних витоків та генезису кримінально-правової заборони незаконного отримання винагороди працівниками державних підприємств, організацій чи установ (підрозділ 1.1); компаративістський – при виявленні загального, схожого, відмінного та унікального у кримінальному законодавстві України та іноземних держав, в положеннях їх доктрини щодо кримінально-правової відповідальності за незаконне отримання винагороди працівниками державних підприємств, організацій чи установ (підрозділ 1.3); догматичний – під час виявлення недоліків у нормі КК, що передбачає відповідальність за незаконне отримання винагороди працівником державного підприємства, організації чи установи (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, розділ 4); логіко-юридичний – для аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за незаконне одержання винагороди працівником державного підприємства, організації чи установи (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1 та 3.2); системно-структурний – для дослідження конкретних елементів кримінально-правової норми про відповідальність за незаконне одержання винагороди працівником державного підприємства, організації чи установи (розділи 2 та 3); логіко-граматичний – при дослідженні деяких понять, які притаманні диспозиції ст. 354 КК (розділи 2 та 3); діалектичний – під час дослідження кримінально-правових положень про відповідальність за незаконне отримання винагороди працівником державного підприємства, організації чи установи (розділи 2, 3 та 4); системного аналізу – для комплексного розгляду складових предмета дослідження як елементів єдиного цілого (розділи 2 та 3); структурно-функціональний – задля сприяння комплексному дослідженню питань уніфікації норми про кримінальну відповідальність за незаконне одержання винагороди працівником державного підприємства, організації чи установи (підрозділ 1.2).
Науково-теоретичну основу дослідження складають наукові розробки з кримінального права, кримінології, кримінального процесу, адміністративного права, адміністративно-деліктного права, філософії, компаративно-правові дослідження.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, чинне законодавство про кримінальну та адміністративну відповідальність України та інших держав.
Емпіричну базу дослідження становить практика судів окремих регіонів України (автором проаналізовано 34 кримінальних справи, розглянутих судами України у різні роки), статистичні данні МВС України, результати опитування понад 550 працівників Прокуратури України, МВС України, Служби безпеки України, суддів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, яке присвячене кримінально-правовій характеристиці одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації, в якому з’ясовані його сутність та особливості, розроблено науково обґрунтовані рекомендації для вдосконалення правозастосовної та правотворчої діяльності.
Автором розроблено концептуальні положення, що відрізняються науковою новизною і мають вагоме теоретичне й практичне значення:
вперше:
- на монографічному рівні проведено дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак злочину, передбаченого ст. 354 КК, на підставі чого робляться пропозиції щодо переміщення аналізованої норми до Розділу Особливої частини XVII КК України;
- досліджено принципи встановлення кримінальної відповідальності за одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації та встановлено часткову невідповідність існуючої кримінально-правової норми принципам криміналізації;
- проаналізовано іноземне законодавство про кримінальну відповідальність за отримання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації й визначені певні особливості кримінальної відповідальності за це діяння у КК інших держав;
- опрацьовано пам’ятки права з проблеми, що досліджується, та вставлено, що відповідальність за отримання незаконних вигід майнового характеру працівниками державних установ була притаманна в тому чи іншому вигляді усім проаналізованим законам про кримінальну відповідальність;
- на підставі аналізу слідчої та судової практики виокремлено сфери суспільного буття, в яких найбільш часто вчинюються злочини, передбачені ст. 354 КК, а саме, надання медичних послуг; житлово-комунальних та соціальних послуг; освітніх та інших послуг населенню.
удосконалено:
- визначення сутності суспільної небезпеки злочину, передбаченого ст. 354 КК, яка полягає в тому, що злочин вчиняється умисно й спрямований на заподіяння шкоди інтересам держави та окремих фізичних чи юридичних осіб шляхом отримання незаконних вигід майнового характеру;
- концепцію визнання корисливого мотиву злочину, передбаченого ст. 354 КК, який характеризується прагненням винного збагатитись за рахунок особи, від якої одержуються вигоди майнового характеру;
- теоретичні положення щодо визнання суспільних відносин об’єктом злочину;
дістали подальшого розвитку:
- теорія визнання потерпілої особи ознакою, яка характеризує об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 354 КК;
- положення, відповідно до якого визначається, що примітка до ст. 354 КК розкриває кількісно-якісні показники предмету аналізованого злочину.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять науково-теоретичний та практичний інтерес і можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теоретичних засад кримінальної відповідальності за вчинення корупційних злочинів;
– правотворчості – для вдосконалення КК України, Закону України «Про державну службу», Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо;
– правозастосовній діяльності – для вдосконалення діяльності органів Прокуратури України, МВС України щодо кваліфікації отримання незаконної вигоди працівником державного підприємства, установи чи організації, а також у сфері протидії корупційним проявам (Акт впровадження у практичну діяльність органів прокуратури України від 27.09.2012 р.);
– навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін «Кримінальне право України (Особлива частина)», «Особливості кваліфікації злочинів, підслідних ОВС», підготовці підручників і навчальних посібників (Акт впровадження у навчальний процес Кримського юридичного інституту ОДУВС від 27.12.2010 р.).
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором одноосібно. У статтях, підготовлених у співавторстві, особистий внесок здобувача становить: 85 % – у статті «Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого ст. 354 КК» (дисертантом проведено аналіз понять «вимагання», «винагорода» та «становище», на підставі чого внесено пропозиції щодо внесення змін до чинної редакції ст. 354 КК) та 80 % – у статті «Соціальні та соціально-політичні принципи криміналізації незаконного отримання винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації» (дисертантом встановлено, яким соціальним та соціально-політичним принципам криміналізації відповідає кримінально-правова заборона, встановлена в ст. 354 КК). Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам цих праць, у дисертації не використовуються.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедр кримінального права та кримінології Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ і Харківського національного університету внутрішніх справ, оприлюднені у виступах на міжнародних науково-практичних конференціях «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної держави» (Одеса, 2010 р.), «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної держави» (Одеса, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у шести наукових статтях (з яких чотири є одноособовими), опублікованих у виданнях, визнаних МОНмолодьспорту України фаховими з юридичних наук, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
1. Кашкаров О. О. Кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого статтею 354 Кримінального кодексу України / О. О. Кашкаров, О. О. Кашкаров // Вісник прокуратури. – 2010. – № 2 (104). – С. 69–74.
2. Ігнатов О. М. Соціальні та соціально-політичні принципи криміналізації незаконного отримання винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації / О. М. Ігнатов, О. О. Кашкаров // Кримський юридичний вісник. –2010. – Вип. 3 (10), Ч. ІІ. – С. 52–58.
3. Кашкаров О. О. Відмінність одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації від одержання хабара [Електронний ресурс] / О. О. Кашкаров // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 387–391. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11koovox.pdf
4. Кашкаров О. О. Визначення безпосереднього та додаткових об’єктів злочину, передбаченого ст. 354 КК України / О. О. Кашкаров // Вісник прокуратури. – 2011. – № 5 (119). – С. 64–71.
5. Кашкаров О. О. Визначення предмета злочину, передбаченого ст. 354 КК України / О. О. Кашкаров // Держава та регіони. Серія: Право. – 2011. – № 2. – С. 101–104.
6. Кашкаров О. О. Розмежування одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації від деяких суміжних складів злочинів / О. О. Кашкаров // Південноукраїнський правовий часопис. – 2012. – № 2. – С. 54–56.
7. Кашкаров О. О. Поняття «вимагання» у контексті диспозиції ст. 354 Кримінального кодексу України / О. О. Кашкаров // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної держави : матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса, 2010. – С. 225–226.
8. Кашкаров О.О. Розмежування одержання незаконної винагороди та вимагання (ч. 1 ст. 189 КК) / О. О. Кашкаров // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної держави : матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса, 2011. – С. 6–7.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання, що полягає у виробленні цілісної системи наукових поглядів на сутність та особливості кримінально-правової характеристики незаконного отримання винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації та формулюванні на цій основі пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності кримінально-правової кваліфікації діянь, пов’язаних з незаконним отриманням вигід майнового характеру
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Серед них найбільш суттєвими є такі:
1. Кримінальна відповідальність за отримання незаконних вигід матеріально характеру у тому чи іншому вигляді була притаманна всім пам’ятникам кримінального права, які діяли на теренах сучасної України, але вперше кримінальна відповідальність за отримання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації з’явилася у кримінальному законодавстві у XIX столітті, а саме в Уложенні “О наказаниях уголовных и исправительных” від 15. 08. 1845 р. Необхідність передбачення відповідальності за такі діяння обумовлювалась розвитком правовідносин у суспільстві, необхідністю підвищення контролю за особами, які, у зв’язку із займаними посадами, були наділені повноваженнями у прийняття рішень, що підтверджували той чи інший юридичний факт.
2. Необхідність встановлення кримінальної відповідальності за незаконне отримання працівником державного підприємства, установи чи організації вигід майнового характеру підтверджується проведеним нами дослідженням принципів криміналізації.
3. Кримінальна відповідальність за отримання вигід майнового характеру працівниками державних підприємств, установ чи організацій притаманна в тій чи іншій мірі законодавству про кримінальну відповідальність більшості держав, але вони мають певні особливості. Так, у законах про кримінальну відповідальність окремих країн аналізовані діяння ототожнені з хабарництвом (Китайська Народна Республіка, Швеція, Вірменія). Суб’єктом зазначених діянь у законах про кримінальну відповідальність окремих країн є службові особи (Данія, Латвія, Федеративна Республіка Германія, Естонія). Спосіб вчинення злочину, а саме вимагання передбачений у кримінальних законах наступних країн, як Китайська Народна Республіка, Швеція, Данія, Федеративна Республіка Германія, Молдова, Казахстан, Таджикистан. Дослідження іноземного досвіду дає можливість стверджувати про доцільність віднесення такої ознаки об’єктивної сторони, як «вимагання» до кваліфікуючих ознак аналізованого суспільно небезпечного діяння, а також віднесення цього злочину до злочинів у сфері службової діяльності.
4. Дослідження об’єкту злочину надало можливість визначити зміст суспільних відносин, які перебувають під кримінально-правовою охороною від протиправного отримання вигід майнового характеру працівниками державних підприємств, установ чи організацій, та механізм спричинення шкоди об’єктові злочину. Зміст розкривається елементами суспільних відносин у зазначеній царині. До них відносяться: суб’єкти суспільних відносин, органи державної влади або місцевого самоврядування, державні юридичні особи (організації, підприємства чи установи), з одного боку, особа, яка виконує професійні обов’язки в органі державної влади або місцевого самоврядування, або в юридичній особі (організації, підприємства чи установи) – з другого, а також потерпіла особа, з якої вище зазначена особа отримує незаконні вигоди майнового характеру. Предмет суспільних відносин – це професійні права та обов’язки працівників державних підприємств, установ чи організацій, з приводу виконання яких суб’єкти суспільних відносин вступають у соціальний зв'язок між собою. Соціальний зв'язок існує між вищезазначеними суб’єктіами з приводу наведеного предмету. Механізм спричинення шкоди суспільним відносинам буде виглядати таким чином: суб’єкт злочину впливає на предмет суспільних відносин, руйнуючи при цьому соціальний зв'язок між суб’єктами суспільних відносин.
Дослідження об’єкту злочину, передбаченого ст. 354 КК України, за вертикаллю дає нам можливість вказувати, що це є саме авторитет відповідних органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян, відповідно до розташування ст. 354 КК України у Розділі ХV КК України «Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян». Однак, 67,4 % респондентів відповіли, що незаконне отримання винагороди працівником державного підприємства, організації чи установи доцільно перенести до розділу ХVІІ КК України «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг». Цей факт, за нашим переконанням, обумовлюється тим, що злочин, передбачений ст. 354 КК України, відноситься до так званих «корупційних злочинів». Такого роду міркування респондентів (якими в переважній більшості виступають практичні працівники прокуратури, ОВС, СБУ, податкової міліції та суду) дає нам підставу стверджувати про необхідність реформування чинного КК України та створення окремого розділу, який би встановлював кримінальну відповідальність за корупційні злочини.
Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 354 КК України, слід визнавати суспільні відносини, що забезпечують авторитет та нормальну управлінську діяльність відповідних державних підприємств, установ та організацій.
Дослідження об’єкту злочину, передбаченого ст. 354 КК України, за горизонталлю свідчить, що обов’язковими додатковими об’єктами виступають: 1) суспільні відносини, що регулюють належний порядок оплати праці осіб, які працюють у державних підприємствах, в установах та організаціях; 2) особисті права та свободи громадян, які закріплені в Конституції України, Законах України та інших нормативно-правових актах; 3) суспільні відносини власності.
5. Предметом злочину, передбаченого ст. 354 КК України, є в будь-якому вигляді матеріальні блага або вигоди майнового характеру. У диспозиції та примітці до аналізованої статті розкриваються матеріальний (змістовний) та формальний критерії предмету цього злочину. Матеріальний критерій відображає зміст предмету даного злочину та означає, що таким можуть виступати матеріальні блага або вигоди майнового характеру у будь-якому вигляді. Формальний критерій відображає вартісний показник предмету злочину, а саме розмір незаконно отриманої матеріальної винагороди. Доведено, що законодавчо слід збільшити вартісний показник предмету злочину, передбаченого ст. 354 КК України, з двох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
6. Аналіз поняття «винагорода» свідчить про недоцільність використання цього терміну у назві та примітці до ст. 354 КК України на тій підставі, що «винагорода» - це добровільний акт поведінки, який викликаний бажанням особи нагородити іншу за будь-яке діяння.
7. Дослідження об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 354 КК України, свідчить, що вона може характеризуватись або активною, або активно-пасивною поведінкою винної особи. Суспільно небезпечна поведінка в цьому складі злочину є складною і характеризується тим, що працівник державного підприємства, установи чи організації незаконно одержує майнові вигоди за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, установі чи організації. Особливістю об’єктивної сторони аналізованого злочину, який передбачений чинною редакцією, також є спосіб отримання незаконної вигоди, а саме вимагання. Під вимаганням такої винагороди (вигоди) слід розуміти її вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації з погрозою вчинити або не вчинити з використанням свого становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам потерпілого, або умисне створення таких умов, за яких особа вимушена дати винагороду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Злочин, передбачений ст. 354 КК України, слід вважати закінченим з моменту отримання працівником державного підприємства, установи чи організації вигід матеріального характеру або майнових переваг, які у два і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Вважаємо, що такі об'єктивні ознаки, як повторне одержання вигоди матеріального характеру, а також вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб, суттєво підвищують суспільно небезпеку цього злочину, а тому їх слід визнавати не обставинами, які обтяжують покарання, а кваліфікуючими ознаками цього злочину.
8. Дослідження суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 354 КК України дозволило зробити висновок, що цей злочин, вчинюється виключно з прямим умислом. Інтелектуальний момент умислу характеризується тим, що винний усвідомлює, що незаконно отримує матеріальні блага або будь-які вигоди майнового характеру, на які не має жодного права.
Вольовий момент умислу характеризується тим, що відповідний працівник бажає отримати незаконні вигоди за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на державному підприємстві, в установі чи організації.
На наявність прямого умислу в цьому злочині додатково вказує і корисливий мотив вчинення злочину.
9. Суб’єкт злочину - спеціальний. Формулюючи спеціальні ознаки суб'єкта одержання незаконної вигоди, законодавець використовує таку конструкцію.
По-перше, кримінальний закон зазначає, що суб'єктом цього злочину може бути лише працівник державної установи, підприємства чи організації.
По-друге, така особа не повинна виступати службовою особою, тобто не повинна здійснювати функції представників влади, а також обіймати постійно чи тимчасово на відповідних підприємствах, в установах, чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, а також не повинна виконувати такі обов'язки за спеціальним повноваженням.
10. Дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак надало можливість детально дослідити відмінність незаконного отримання вигід майнового характеру від суміжних складів злочину.
11. Відповідно до наведеного, пропонуємо перенести ст. 354 КК України до розділу ХVІІ КК України та викласти її у такій редакції:
«Стаття 368 5 Незаконне отримання працівником державного підприємства, установи чи організації вигід майнового характеру
1. Незаконне отримання працівником державного підприємства, установи чи організації вигід майнового характеру у значному розмірі, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб
карається …
2. Те саме діяння, вчинене або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або шляхом вимагання.
карається …
Примітка. Під незаконним отриманням вигід майнового характеру у значному розмірі слід розуміти такі, які у сто і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян».

Список використаних джерел

1. Бачинин В. А. Философия права и преступления / В. А. Бачинин.
– Х. : Фолио, 1999. – 608 с.
2. Мысловский Е. Религиозно-светские начала уголовно-правовых норм / Е. Мысловский // Российская юстиция. – 1997. – № 4. – С. 10–15.
3. Денисов С. Ф. Кримінальна відповідальність за злочини проти громадської моралі (ст.ст.210, 211, 2111 КК України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. Ф. Денисов. – К., 1996. – 22 с.
4. Гончаренко В. Д. Хрестоматія з історії держави і права України : навчальний посібник для юридичних вищих навчальних закладів і факультетів / за ред. Гончаренка В. Д. – К. : Інтер Юре, 1997. – Том 1. З найдавніших часів до початку ХХ ст. – 464 с.
5. Тихомиров М. Н. Соборное уложение 1649 года / М. Н. Тихомиров, П. П. Епифанов. – М. : Изд-во Моск. Ун-та. – 1961. – 364 с.
6. Российское законодательство Х–ХХ вв. – М. : Юридическая литература, 1986. – Том 4. – 432 с.
7. Кистяковский А. О. Права по котрым судится малороссийский народ / А. О. Кистяковский. – К. : Университетская типография (И. И. Завадского), 1879. – 844 с.
8. Российское законодательство Х-ХХ вв. – М. : Юридическая литература, 1988. – Том 6 / под ред. О. И. Чистякова. – 432 с.
9. Уголовный кодекс УССР : издание Наркомюста. – Х. : Типография Вукопспілки, 1922. – 100 с.
10. Уголовный кодекс УССР (в редакции 1927 г.) / [составит. И. И. Курицкий, Л. А. Гиммельфарб, Н. И. Шихмантер]. – Х. : Юридическое издательство НКЮ УССР, 1927. – 322 с.
11. Об утверждении Уголовного кодекса Украинской ССР : Закон Украинской ССР от 28 декабря 1960 г. // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1961. – № 2. – С. 14–15.
12. Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1981. – № 40. – Ст. 662.
13. Уголовный кодекс. Уголовно-процессуальный кодекс. – Х. : РИФ “АРСИС ЛТД”, 1997. – 380 с.
14. Стрельцов Є. Л. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти / Є. Л. Стрельцов ; передмова проф. Джесса Мегхена. – Одеса : Астропринт, 2000. – 476 с.
15. Уголовный кодекс Украины : научно-практический комментарий / под ред. С. С. Яценко та В. И. Шакуна. – К. : Правові джерела, 1998. – 1088 с.
16. Уголовный кодекс Украины (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2010 г.). – Неофіц. вид. – Х. : ООО “Одиссей”, 2010. – 240 с.
17. Дрёмин В. Н. Преступность как социальная практика: институциональная теория криминализации общества : монографія / В. Н. Дрёмин. – Одесса : Юридическая литература, 2009. – 616 с.
18. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції : автореф. дис. на здобуття наук. степеня д-ра юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / М. І. Мельник. –К., 2002. – 31 с.
19. Вакуленко В. Ф. Взаємодія давноузвичаєних і новітніх запозичень з давньогрецької і латинської мов на лексичному рівні [Електронний ресурс] / В. Ф. Вакуленко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/ Npchdu/Philology.Linguistics/2009_92/92-3.pdf
20. Полный курс уголовного права : в 5 т. / под ред. д.ю.н., проф., заслуженного деятеля науки РФ И. Коробеева. – СПб. : Изд-во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2008. – Т.1 : Преступление и наказание. – 1133 с.
21. Орлов Ю. В. Об’єкт та предмет кримінологічної експертизи нормативно-правових актів і їх проектів / Ю. В. Орлов // Наше право. – 2009. – № 2. – С. 121–124.
22. Орлов Ю. В. Кримінологічна експертиза нормативно-правових актів: науково-методичне забезпечення : автореферат дис. на здобуття наук. степеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. В. Орлов. – К., 2010. – 21 с.
23. Джужа О. Кримінологічна експертиза як один із напрямків кримінальної політики / О. Джужа, А. Кирилюк // Право України. – 2003. – № 1. – С. 95–100.
24. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.
25. Палій М. В. Проведення кримінологічної експертизи законів та законопроектів, якими визначається міра покарання в кримінально-правових санкціях / М. В. Палій, Є. С. Назимко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 3. – С. 118–122.
26. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми. / П. Л. Фріс. – К. : Атака, 2005. – 332 с.
27. Милюков С. Ф. Российское уголовное законодательство: опыт критического анализа / С. Ф. Милюков. – СПб. : Знание, 2000. – 279 с.
28. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / сост. и предисл. B. C. Овчинского. – М. : ИНФРА-М, 2004. – VI, 184 с.
29. Мельничук Н. Ю. Поняття «злочин» та «покарання» у трактуванні Чезаре Беккаріа в контексті ідей просвітництва / Н. Ю. Мельничук // Науковий вісник Львівського держаного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 3. – С. 1–10.
30. Борисов В. І. Кримінально-правова політика та питання соціальної обумовленості Закону про кримінальну відповідальність / В. І. Борисов // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми : матеріали міжнародної наукової конференції (м. Донецьк, 17–18 листопада 2006 р.). – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006, – С. 9–12.
31. Протидія організованій злочинній діяльності у сфері торгівлі людьми / за ред. Борисова В. І. та Гуторової Н. О. – Х. : Одісей, 2005. – 288 с.
32. Романенко М. В. Криминализация общественных отношений социума России / М. В. Романенко // Философия и общество : науч.-теор. журнал. – 2001. – № 3 (24). – С. 141–158.
33. Клочков А. В. информационные предпосылки криминализации общественного сознания / А. В. Клочков // Вестник МГУ. Серия 11: Право. – 1999. – № 2. – С. 17–42.
34. Галиакбаров Р. Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / Р. Р. Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний : сборник научных трудов. – Омск, 1980. – С. 40 –51.
35. Фефелов П. А. Критерии установления уголовной наказуемости деяний / П. А. Фефелов // Сов. государство и право. – 1970. – № 11. – С. 100–107.
36. Основные направления борьбы с преступностью / под. ред. И. М. Гальперина и В. И. Курляндского. – М. : Юрид. лит., 1975. – 176 с.
37. Дагель П. С. Условия установления уголовной наказуемости / П. С. Дагель // Правоведение. – 1975. – № 4. – С. 67–74.
38. Коробеев А. И. Уголовная наказуемость общественно опасных деяний (основания установления, характер и реализация в деятельности органов внутренних дел) : учебное пособие. – Хабаровск : Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1986. – 80 с.
39. Воробей П. А. Кримінальна відповідальність за незаконну торгівельну діяльність / П. А. Воробей. – К. : УАВС, 1996. – 116 с.
40. Мельник М. І. Новий Кримінальний кодекс у контексті антикриміногенної політики України / М. І. Мельник // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – Випуск 15. – С. 383–390.
41. Мельник М. Розмежування складів злочинів «зловживання владою або посадовим становищем» та «перевищення влади або посадових повноважень» / М. Мельник, М. Хавронюк // Право України. – 1997. – № 2. – С. 31–33
42. Омельченко Г. Декларирование доходов государственных служащих: порядок и ответственность за его нарушение / Г. Омельченко, Н. Мельник, Н. Хавронюк // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 2.
– С. 3–11.
43. Гуторова Н. О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України : монографія / Н. О. Гуторова. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
44. Уголовное право Украины: Общая часть : учебник / отв. ред. Кондратьев Я. А. / под ред. Клименка В. А., Мельника Н. И. –К. : Атика, 2002. – 448 с.
45. Уголовное право Российской Федерации : в 2-х т. / под ред. проф. Л. В. Иногамовой-Хегай. – М. : ИНФРА-М, 2002. – Т. 1. Общая часть. – 384 с.
46. Жалінський А. Е. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный аналіз / А. Е. Жалінський. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2009. – 400 с.
47. Додин Е. В. Административная деликтология : курс лекций. – Одесса : БАХВА, 1997. – 116с.
48. Шишов О. Ф. Преступление и административный проступок : учебное пособие / О. Ф. Шишов. – М. : ВЮЗИ, 1967. – 68 с.
49. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення : монографія / Л. В. Коваль. – К. : Вища школа, 1975. – 160 с.
50. Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» : Указ Президента України вiд 11.09.2006 № 742/2006 // Урядовий кур'єр. – 2006. – № 175.
51. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2008. – 1206 с.
52. Дорош Л. Актуальні проблеми захисту ринку цінних паперів в Україні / Л. Дорош // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3/22. – С.168–176.
53. Про внесення змін до ст. 354 Кримінального кодексу України : проект Закону № 5047 від 12.08.2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=35934
54. Про внесення змін до статті 354 Кримінального кодексу України (щодо корисливих злочинів керівництва партій, громадських організацій, профспілок) : пояснювальна записка до проекту Закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=& pf3511 =35934
55. Про Концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності» : Указ Президента України вiд 11.09.2006 № 742/2006 / Урядовий кур'єр вiд 20.09.2006 - № 175
56. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / под. ред. В. Н. Кудрявцева и А. М. Яковлєва. – М. : Наука, 1982. – 304 с.
57. Про державну службу : Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
58. Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 46. – Ст. 699.
59. Шергина К. Ф. Уголовное и административно-деликтное право: проблемы интеграции / К. Ф. Шергина // Государство и право на рубеже веков / криминология, уголовное право, судебное право : материалы всероссийской конференции). – М., 2001. – С. 159–163.
60. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції : Закон України вiд 18.10.2006 № 251-V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 50. – Ст. 496.
61. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 10.
62. Константинов С. Ф. Міжнародний досвід щодо протидії корупції / С. Ф. Констанантинов // Митна справа. – 2011. – № 1 (73) ; частина 2. – С. 26–29.
63. Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією // Офіційний вісник України. – 2006. – № 9. – Ст. 592.
64. Проблемы и опасности, которые создаёт организованная транснациональная преступность в различных регионах мира : справочный документ // Всемирная конференция на уровне министров по организованной и транснациональной преступности (Неаполь, 21 – 23 ноября 1994 г.) (E/CONF.88/2) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unodc.org/documents/treaties/UNCAC/Publications/Travaux/09-89117_R_Ebook.pdf
65. Уголовный кодекс Республики Болгария / пер. Р. М. Асланов, А. И. Бойцов, Н. И. Мацнев. – СПб. : «Юридический центр Пресс», 2001. – 298 с.
66. Уголовный кодекс Дании / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 228 с.
67. Уголовный кодекс Киргизской республіки : по сост. на 1 октября 1997 г. / Дом правительства. – Офиц. изд. – Бишкек, 1997. – 144 с.
68. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / пер. с кит. А. И. Коробеев. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 303 с.
69. Уголовный кодекс Латвийской республики / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 313 с.
70. Уголовный кодекс Молдавской республики / пер. Н. Ф. Кузнецов, А. И. Лукашов. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 150 с.
71. Уголовный кодекс Белоруссии / под ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 474 с.
72. Уголовный кодекс республики Казахстан / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 466 с.
73. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / под ред. В. К. Дуюнова. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 1104 с.
74. Уголовный кодекс республики Таджикистан / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 410 с.
75. Уголовный кодекс республики Узбекистан / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 338 с.
76. Уголовный кодекс ФРГ / пер. с нем. А. В. Серебрянникова. – М. : Издательство “Зерцало”, 2000. – 208 с.
77. Уголовный кодекс Швейцарии / под ред А. В. Серебренниковой. – СПб. : Издательство “Юридический центр Пресс”, 2002. – 350 с.
78. Уголовный кодекс Швеции / под ред. Н. Ф. Кузнецова, С. С. Беляева. – СПб: Юридический центр Пресс, 2001. – 304 с.
79. Уголовный кодекс Эстонской республики / под. ред. Р. М. Асланова, А. И. Бойцова, Н. И. Мацнева. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 262 с.
80. Уголовный кодекс Армении / пер. Р. М. Асланов, А. И. Бойцов, Н. И. Мацнев. – СПб. : “Юридический центр Пресс”, 2001. – 404 с.
81. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Н. Д. Дурманов. – М. –Л. : Издательство Академии Наук СССР, 1948. – 311 с.
82. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 268 с.
83. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л. : ЛГУ, 1979. – 338 с.
84. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н. И. Коржанский. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 244 с.
85. Тацій В. Я. Об’єкт и предмет злочину в кримінальному праві України : навч. посібник / В. Я. Тацій. – Х. : УкрЮА, 1994. – 217 с.
86. Уголовное право. Общая часть : учебник / под ред. В. Н. Петрашева. – М. : ПРИОР, 1999. – 373 с.
87. Уголовное право. Часть Общая. Часть Особенная : учебник / под ред. проф. Л. Д. Гаухмана, проф. М. Д. Колодкина и проф. С. В. Максимова. – М. : Юриспруденция, 1999. – 355 с.
88. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть : учебник / под ред. проф. Б.В. Здравомыслова. – М. : Юристъ, 2000. – 456 с.
89. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. ; відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв. – К. : Прав. джерела, 2002. – 420 с.
90. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства / С. Б. Гавриш. – Х. : Основа, 1994. – 270 с.
91. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С. Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 9–12.
92. Кривуля О. М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О. М. Кривуля, В. М. Куц // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 70–75.
93. Харченко В. Б. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: новое законодательство в вопросах и ответах : конспект лекций. – К. : Аттика, 2002. – 288 с.
94. Новоселов Г. П. Учение об объекте преступления: Методологические аспекты / Г. П. Новоселов. – М. : НОРМА, 2001. – 208 с.
95. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–12.
96. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81–87.
97. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, З. Я. Ліхова та інші ; за ред. П.С. Матишевського та ін. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
98. Фесенко Е. Объект преступления с точки зрения ценностной теории / Е. Фесенко // Уголовное право. – 2003. – № 3. – С. 71–73.
99. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я та системи заходів з його охорони : монографія / Є. В. Фесенко. – К. : Атіка, 2004. – 280 с.
100. Курс уголовного права. Общая часть : учебник для вузов / под ред. д.ю.н., проф. Н. Ф. Кузницовой. – М. : ИКД «Зерцало-М», 2002. – Том 1. Учение о преступлении. – 624 с.
101. Чучаев А. И. Уголовно-правовые взгляды Н. Д. Сергеевского : монографія / А. И. Чучаев. – М. : Проспект., 2010. – 520 с.
102. Шевченко Є. В. Злочини з похідними наслідками : монографія / Є. В. Шевченко. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.
103. Коржанский Н. И. Объект преступления // Энциклопедия уголовного права. – СПб. : Издания проф. Малинина, 2005. – Т.4. Состав преступления. – С. 87–237.
104. Кримінальне право України. Загальна частина : навчальний посібник / за ред. О. О. Кашкарова та В. А. Робака – Сімферополь : КРП «Кримнавчпеддержвидав», 2010. – 364 с.
105. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. ; – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
106. Антикоррупционная политика [Електронний ресурс] / под ред. Г.А. Сатарова – М. : Фонд ИНДЕМ, РА «СПАС», 2004. – Режим доступу : http://www.indem.ru./corrupt/Uc2004/Glava1.pdf,
107. Федоров М. И. Понятия объекта преступления по советскому уголовному праву / М. И. Федоров // Учен. зап. Перм. ун-та. – 1957. – Т. 11 ; Вип. 4 ; Кн. 2. – С. 173–192.
108. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів / М. Й. Коржанський. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
109. Кругликов Л. Л. Практикум по уголовному праву. Общая часть. Особенная часть : учебное пособие / Л. Л. Кругликов. – М. : Бек, 2002. – 352 с.
110. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. – Х. : Выща школа, 1988. – 198 с.
111. Кримінальне право України. Загал. Частина : підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Беньківський та ін. ; за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 512 с.
112. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2001. – 416 с.
113. Кримінальне право України: Особлива частина : підруч. для студ. вищ. закл. освіти / за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер ; – Х. : Право, 2001. – 496 с.
114. Кашкаров О. О. Класифікація злочинів, передбачених розділом ХV Кримінального кодексу України / О. О. Кашкаров // Кримський юридичний вісник. – 2009. – № 3(7). – С. 102–108.
115. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть : курс лекций / А. В. Наумов. – 2-е изд. перераб. и доп. – М. : Изд-во БЕК, 2000. – С. 161.
116. Пінаєв А. А. Деякі питання кримінально-правової оцінки розбою / А. А. Пінаєв // Проблеми правознавства. – 1972. – Вип. 22. – С. 82.
117. Философский энциклопедический словарь / ред.-состав. Е. Ф. Губский, Г. В. Кораблёва, В. А. Лутченко. – М. : Инфра-М, 2002. – 576 с.
118. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / відпов. редактор Шакун В. І. – К. : НАВСУ ; “Правові джерела”, 1998. – 896 с.
119. Большой энциклопедический словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : “Большая Российская Энциклопедия” ; – СПб. : “Норинт”, 1998. –1252 с.
120. Словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82
121. Юридичні терміни : тлумачний словник / В. Г. Гончаренко, П. П. Андрушко, Т. П. Базова та ін. ; за ред. В. Г. Гончаренка. – 2-ге вид., стереотипне. – К. : Либідь, 2004. – 320 с.
122. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій. – К. : Т-во “Знання”, КОО 2000. – 771 с.
123. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. четверте, доповн. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.
124. Сташис В. В. Непосредственный объект и его значение для квалификации преступлений / В. В. Сташис, Н. И. Панов // Проблемы правознавства : республ. межвед. науч. сборн. – 1989. – № 50. – С. 83–91.
125. Пионтковский А .А. Преступление. Часть общая / А .А. Пионтковский // Курс советского уголовного права : в 6 – ти томах. – М. : Наука, 1970. – Т. 2. – С. 117–119.
126. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. – 2-е изд., перераб. и дополн. – М. : “Юристъ” 2001. – 238 с.
127. Герцензон А. А. Понятие преступления в советском уголовном праве / А. А. Герцензон. – М. : Госюриздат, 1955. – 147 с.
128. Курс российского уголовного права. Общая часть / под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова. – М. : Спарк 2001. – 456 с.
129. Матышевский П. С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П. С. Матышевский. – К. : Юринком., 1996. – 450 с.
130. Радутный А. Э. Информация как предмет преступления (на примере анализа отдельных составов) / А. Э. Радутный // Проблеми законності. – 1999. – Вип. 37. – С. 181–189.
131. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис… канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович. – К., 2005. – 262 с.
132. Лащук Є. В. Інформація з обмеженим доступом як предмет злочину / Є. В. Лащук // Право України. – 2001. – № 3. – С. 75–78.
133. Самойлова О. С. Конфіденційна інформація, що є власністю держави, як предмет злочину / О. С. Самойлова // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – Вип. 27. – С. 185–188.
134. Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я населення та система заходів з його охорони : монографія / Є. В. Фесенко. – К. : Атіка, 2004. – 280 с.
135. Фесенко Є. В. Кримінально-правовий захист здоров’я населення (коментар законодавства та судової практики) / Є. В. Фесенко. – К. : Істина 2001. – 192 с.
136. Тростюк З. А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України : монографія / З. А. Тростюк. – К. : Атіка, 2003. – 144 с.
137. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963 – 2000) : у 2-х т. / за заг. ред. В.Ф. Бойка. – Офіц. вид. – К. : «А.С.К.», 2002. – Т.2.– 424 с.
138. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973 - 2004) / за заг. ред. В. Т. Маляренка. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 335 с.
139. Светлов А. Я. Ответственность за должностные преступления / А. Я. Светлов ; отв. ред. И. П. Лановенко. – К. : Наукова думка, 1978. – 303 с.
140. Дудоров О. О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; виправно-трудове право» / О. О. Дудоров. – К., 1994. – 23 с.
141. Мельник М. І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства / М. І. Мельник. – К. : Парламентське вид., 2000. – 255 с.
142. Кучерявый Н. П. Ответственность за взяточничество по советскому уголовному праву / Н. П. Кучерявый. – М. : Госюриздат, 1957. – 145 с.
143. Андрушко П. П. Кримінально-правова характеристика окремих злочинів у сфері службової діяльності / П. П. Андрушко, А. А. Стрижевська // Науково-практичні коментарі. Кримінальне законодавство. – 2005. – № 10. – С. 56–57.
144. Словарь русского язика : ок. 53000 слов / С. И. Ожегов ; под общ. ред. проф. Л. И. Скворцова. – 24-е изд., испр. – М. : ООО «Издательский дом «ОНИКС 21 век» ; «ООО «Мир и Образование», 2005. – 896 с.
145. Івченко А. О. Тлумачний словник української мови / А. О. Івченко. – Х. : Фоліо, 2006. – 766 с.
146. Про податок з доходів фізичних осіб : Закон України від 22.05.2003 р. № 889-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
147. Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 3. – С. 10–21.
148. Тростюк З. А. Юридична природа та перспективи використання приміток у Кримінальному кодексі України / З. А Тростюк // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 4. – С. 302–306.
149. Кримінальне право України (Особлива частина) : підручник / кол. авторів А. В. Байлов, А. А. Васильєв, О. О. Житний, та ін. ; за заг. О. М. Литвинова ; наук. ред. серії О. М. Бандурка. – Х. : Вид-во ХНУВ, 2011. – 572 с.
150. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13. – Ст. 112.
151. Про податок з доходів фізичних осіб : Закон України від 22.05.2003 № 889-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
152. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г. В. Тимейко. – Ростов-на-Дону : Изд-во Ростовского ун-та, 1972. – 216 с.
153. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
154. Скобликов П. Имущественные споры и самоуправство / П. Скобликов // Юрист. – 1999. – № 33. – С. 22.
155. Велиев И.В. – оглы. Об объективной стороне преступления : монография. – М. : Московский университет МВД России, ООО «ЮРКОМПАНИ», 2009. – 272 с.
156. Костарева Т. А. Квалифицирующие обстоятельства в уголовном праве / Т. А. Костарева. – Ярославль : Изд-во Ярославского гос. ун-та, 1993. – 236 с.
157. Курс советского уголовного права. (Общая часть). – Л. : Изд-во ЛГУ, 1968. – Т. 1. – 647 с.
158. Берзін П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення : монографія / П. С. Берзін. – К. : Дакор, 2009. – 736 с.
159. Федоров М. И. Понятия объекта преступления по советскому уголовному праву / М. И. Федоров // Учен. зап. Перм. ун-та. – 1957. – Т. 11, Вип. 4, Кн. 2. – С. 173–192.
160. Пінаєв А. О. Деякі питання кримінально-правової оцінки розбою / А. О. Пінаєв // Проблеми правознавства. – 1972. – Вип. 22. – С. 82–83.
161. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін. ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. четверте, доповн. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 1208 с.
162. Трайнин А. Н. Общее учение о составе преступления / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 361 с.
163. Мошняга Л. В. Об’єктивна сторона злочинів конституційних проти основ національної безпеки. / Л. В. Мошняга // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 203–208.
164. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Н. И. Панов. – Х. : Вища школа, 1982. – 161 с.
165. Про порядок застосування ст. 1552 Кримінального кодексу УРСР : Постанова Верховної Ради УРСР від 24 вересня 1981 року № 2512-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1981. – № 40. – Ст. 664.
166. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. – К. : Атіка, 2008. – 712 с.
167. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.] ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Вид. 3-ге, перероблене та доповнене. – К. : Юрінком Інтер 2007. – 624 с.
168. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз проблеми гармонізації : монографія / М. І. Хавронюк. – К. : Юристконсульт, 2006. – 1048 с.
169. Уголовный кодекс Респ