КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ НАЛЕЖНОСТІ АБО СТАВЛЕННЯ ДО РЕЛІГІЇ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІЇХ СПРАВ

На правах рукопису

ПАНЬКЕВИЧ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.4

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ НАЛЕЖНОСТІ АБО СТАВЛЕННЯ ДО РЕЛІГІЇ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Колб Олександр Григорович

Київ–2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………… …………… .…..… 4

ВСТУП........................................................................................ .............. 6

РОЗДІЛ 1. СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ НАЛЕЖНОСТІ АБО СТАВЛЕННЯ ДО РЕЛІГІЇ, ІСТОРИЧНИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПРОТИДІЇ ЦЬОМУ ЗЛОЧИНУ…........ ..................... .... 15
1.1. Суспільна небезпечність порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії ……. 15
1.2. Історичний розвиток кримінально-правової протидії порушенню рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії в Україні… ………………… ………………. ...... 30
1.3. Міжнародний досвід кримінально-правової протидії порушенню рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії ………………………...………… …………. … . 53
Висновки до розділу 1……………………………………………… … ….. 80

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ НАЛЕЖНОСТІ АБО СТАВЛЕННЯ ДО РЕЛІГІЇ ……………… . …… 89
2.1. Об’єкт складу злочину, передбаченого ст. 161 КК України…..… ….. 89
2.2. Об’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 161 КК України……………… ………………………………………………… 116
2.3. Суб’єкт складу злочину, передбаченого ст. 161 КК України… ….. 163
2.4. Суб’єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 161 КК України……… … …………………………………………… 167
Висновки до розділу 2… ……… ……………………………………. 182

РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ РАСОВОЇ, НАЦІОНАЛЬНОЇ НАЛЕЖНОСТІ АБО СТАВЛЕННЯ ДО РЕЛІГІЇ ………… ….…… ……………………… 191
3.1. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 161 КК України… ………………………………… 191
3.2. Відмежування злочину, передбаченого ст. 161 КК України, від суміжних злочинів………………………………… …………… ………………… 207
Висновки до розділу 3……………………… ……………………………… 212

ВИСНОВКИ……………………………… ……………………………….. 215

ДОДАТКИ………………………………………………………………….. 219

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………… . 246

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

абз. – абзац
арт. – артикул
БДІПЛ – Бюро демократичних інституцій та прав людини
ВАК – Вища атестаційна комісія
гл. – глава
КК – Кримінальний кодекс
КНУВС – Київський національний університет внутрішніх справ
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
м. – місто
МВС – Міністерство внутрішніх справ
млн – мільйон(ів)
млрд – мільйярд(ів)
ОБСЄ – Організація з безпеки та співробітництва в Європі
ООН – Організація Об’єднаних Націй
прим. – примітка
п. – пункт
п.п. – пункти
ППВСУ – постанова Пленуму Верховного Суду України
р. – рік
розд. – розділ
рр. – роки
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
РФ – Російська Федерація
ст. – стаття (століття)
ст.ст. – статті
тис. – тисяча (тисяч)
УНР – Українська народна республіка
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК – Цивільний кодекс
ЦК КП(б)У – Центральний Комітет Комуністичної партії (більшовиків) України
ч. – частина
§ – параграф (стаття)
§§ – параграфи (статті)

ВСТУП

Актуальність теми. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; кожен має право на свободу світогляду і віросповідання (ст.ст. 24 і 35 Конституції України) [91].
З метою надійного захисту цих прав і свобод національний законодавець встановив кримінальну відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (далі – порушення рівноправності громадян) у ст. 161 КК України. Не зважаючи на те, що такого роду норма існує в національному кримінальному законодавстві понад століття, за ознаками цього злочину у період 1991–2008 рр. в Україні було зареєстровано лише 34 злочинів (ст. 161 КК України (2001), ст. 66 КК УРСР (1960)), тоді як 1962–1991 рр. в УРСР було зареєстровано всього 17 фактів вчинення таких злочинів. Отже, при фактичній наявності значної кількості випадків порушень рівноправності громадян в України ст. 161 КК України на практиці застосовується вкрай епізодично, що можна пояснити високим рівнем латентності цього виду злочинів. Переважна більшість порушених кримінальних справ та винесених постанов про відмову у порушенні кримінальної справи припадає на період виборчих перегонів в країні. У згадані періоди застосовуються «брудні» політичні технології, що межують з порушенням законодавства у сфері міжнаціональних стосунків у державі. Третина таких справ були призупинені на підставі п. 3 ст. 206 КПК України (коли не встановлено особу, яка вчинила злочин). 23 кримінальні справи було направлено до суду та по 18 з них винесено вироки (при цьому особи, що вчинили злочин, що передбачений ст. 161 КК України, були, як правило, звільнені судом від покарання на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України) [59]. Наведені статистичні данні свідчать про те, що питання ефективного забезпечення рівноправності громадян в Україні існує за сучасних умов, маючи тенденцію до загострення.
Практика застосування кримінального закону впродовж досить тривалого часу свідчить про наявність у ньому низки недоліків, що перешкоджають чи ускладнюють протидію порушенню рівноправності громадян. Зокрема, для описування об’єктивних і суб’єктивних ознак цього складу злочину законодавець використав досить складні для кримінального права оціночні звороти такі як «розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті», «приниження національної честі та гідності», «образа почуттів громадян...» тощо. Відповідні постанови Пленуму Верховного Суду України з цього приводу відсутні, а в науці питання кримінально-правової характеристики цього злочину висвітлювалися у підручниках, науково-практичних коментарях й окремих працях недостатньо глибоко, особливо, враховуючи зміни та доповнення до КК України від 05.11.09.
Суттєвим внеском у теоретичну розробку даної проблеми є праці таких відомих вітчизняних вчених у галузі кримінального права як П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, В.К. Грищука, А.П. Закалюка, І.О. Зінченко, О.Г. Колба, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, С.Я. Лихової, О.А. Мартиненка, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.В. Палія, М.І. Панова, А.В. Савченка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, С.Д. Шапченка, Н.В. Шепелєвої, С.С. Яценка, а також зарубіжних науковців: Ю.М. Демидова, Р.І. Джафарова, С.В. Дьякова, Л.Д. Єрмакової, Л.І. Заліханової, М.П. Карпушина, Н.Ф. Кузнєцової, А.І. Рарога, М.Д. Шаргородського, С.Ф. Шмідта, Дж. Якобса та інших. Проте на рівні окремого дисертаційного дослідження, яке б комплексно враховувало історично-правові, міжнародні, порівняльно-правові аспекти та сучасні науково-теоретичні розробки, питання кримінально-правової характеристики порушення рівноправності громадян не розроблялися.
До числа найменш досліджуваних моментів цієї проблеми слід також віднести і відсутність системного аналізу елементів та ознак складу порушення рівноправності громадян, дослідження його кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих обставин, з’ясування місця даного злочину у системі Особливої частини КК України, співвідношення із суміжними злочинами, що негативно впливає на правозастосування і досягнення мети кримінального законодавства. Ці та інші аспекти обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях: Стратегії національної безпеки України (Указ Президента України від 12.02.07 №105/2007) 213; Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 08.04.08 №311/2008) 95; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр. (постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1767) 88; Плану заходів МВС щодо протидії проявам расизму на період 2007–2009 років (розпорядження МВС України від 31.05.07 р. №1104) 171; Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 роки (наказ МВС України від 05.07.04 №755) 180; планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (далі – КНУВС) на 2005–2010 рр. (розділ 3, п. 104).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є здійснення комплексної кримінально-правової характеристики порушення рівноправності громадян (на нормативному та теоретичному рівнях), а також розробка відповідних пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення кримінального законодавства України у сфері охорони конституційних прав і свобод людини та громадянина з означеної проблематики.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
– визначити суспільну небезпечність порушення рівноправності громадян;
– розглянути можливості і межі застосування позитивного історичного міжнародного досвіду кримінальної відповідальності за порушення рівноправності громадян;
– здійснити комплексну та системну кримінально-правову характеристику порушення рівноправності громадян, елементів та ознак складу цього злочину, його кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак;
– відмежувати порушення рівноправності громадян від суміжних посягань;
– розробити низку науково обґрунтованих кримінально-правових заходів, спрямованих на удосконалення відповідальності за порушення рівноправності громадян в Україні.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії, ²耀 охороняються нормами кримінального законодавства.
Предмет дослідження – кримінально-правова характеристика порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження було використано сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі є загальнонауковий діалектичний метод, що надав можливість дослідити означені питання у єдності їх соціального змісту та юридичної форми (застосовувався у всіх розділах). Історико-правовий метод дав можливість з’ясувати генезис відповідальності за порушення рівноправності громадян у національному кримінальному законодавстві (підрозділ 1.2.); порівняльно-правовий – співставити вітчизняні та міжнародні підходи щодо протидії порушенню рівноправності громадян (підрозділ 1.3.); формально-догматичний – з’ясувати соціально-правову природу окремих термінів, що застосовуються на законодавчому та доктринальному рівні у кримінальному праві України (застосовувався у всіх розділах); системно-структурний – дозволив проаналізувати елементи та ознаки складу злочину, передбаченого ст. 161 КК України щодо порушення рівноправності громадян (розділи 2 і 3, висновки); конкретно-соціологічний і статистичний методи були застосовані при вивченні судової та правоохоронної практики (застосовувалися у всіх розділах).
Емпіричну базу дослідження становлять: аналітичні та статистичні матеріали Державної судової адміністрації, Генеральної прокуратури, підрозділів МВС України; результати вивчення 183 кримінальні справи, що були порушені за ознаками злочину, передбаченого ст. 161 КК України, та суміжних злочинів у період 1990–2009, а також 107 матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи у період 2005–2009 (в межах 16 областей України та м. Києва); практика Європейського суду з прав людини; результати анкетування 270 працівників правоохоронних органів (прокурорів, їх заступників та помічників, слідчих прокуратури, працівників Українського бюро Інтерполу з 16 областей України, м. Києва та м. Севастополя). Крім цього, у ході дослідження використано власний дванадцятирічний практичний досвід служби дисертанта в підрозділах МВС України, що безпосередньо займаються протидією і попередженням злочинності у сфері забезпечення рівноправності громадян, зокрема в Інтерполі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, яке присвячене комплексній та системній кримінально-правовій характеристиці порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії, що ґрунтується на положеннях КК України (2001) і результатах сучасних наукових розробок у теорії кримінального права.
Найважливішими теоретичними висновками та практичними положеннями, які відображають новизну дисертації, є такі:
уперше:
– на якісно новому рівні, у зв’язку з прийняттям КК України (2001) та змінами до ст. 161 цього Кодексу, визначено суспільну небезпеку такого діяння як «порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» та, з урахуванням цього, вироблено власне визначення понять «рівноправність громадян» та «порушення рівноправності громадян», а також досліджено їх зміст;
– виокремлено п’ять послідовних історичних етапів генезису кримінального законодавства України про відповідальність за порушення рівноправності громадян: 1) кримінальне законодавство під час перебування України в складі Австро-Угорської та Російської імперій (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.); 2) кримінальне законодавство періоду творення Української незалежної держави (1917–1921); 3) кримінальне законодавство за часів УРСР (1917–1991); 4) кримінальне законодавство незалежної України до ухвалення нового КК (2001) (1991–2001); 5) сучасне кримінальне законодавство (з 2001 р. й дотепер), а також визначені тенденції їх розвитку;
– доведено, що питання відповідальності за порушення рівноправності громадян слід розглядати у площині трьох складових: на міжнародному рівні – у відповідних Конвенціях ООН та Ради Європи, пактах, протоколах і деклараціях; на національному рівні – у КК відповідних держав чи їх окремих законах про кримінальну відповідальність; на наднаціональному рівні – зокрема, у контексті настанов ОБСЄ та міжнародних стандартів як «злочини, що вчиняються на ґрунті ненависті»;
– обґрунтовано, що порушення рівноправності громадян має бути пов’язане із настанням відповідних суспільно небезпечних наслідків, відтак запропоновано включити «істотну шкоду» до ч. 1 ст. 161 КК України як конструктивну ознаку складу злочину, під якою потрібно розуміти заподіяння значної матеріальної шкоди особі, грубе порушення конституційних прав і свобод людини, підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення умов, що ускладнюють виконання підприємством, організацією чи установою своїх функцій, суттєве ускладнення відносин між різними національними, расовими чи релігійними громадами тощо;
– запропоновано створити окрему норму – ст. 110-1 КК України «Агітація та пропаганда расової, національної чи релігійної нетерпимості», у якій закріпити окремі форми порушення рівноправності громадян, що, наразі, містяться у ч. 1 ст. 161 КК України;
удосконалено:
– теоретичні та практичні підходи щодо зміни нормативної конструкції КК України, а саме, обставину, що обтяжує покарання, передбачену у п. 3 ч. 1 ст. 67 КК України, викласти у такій редакції: «з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості», а також обґрунтовано доцільність її існування як кваліфікуючої ознаки, в окремому пункті ч. 2 ст. 115, у ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127 та ч. 2 ст. 129 КК України;
– назву розділу V Особливої частини КК України, яку запропоновано викласти в такій редакції: «Злочини проти дотримання принципу рівноправності людини і громадянина, реалізації їх виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод», а також назву ст. 161 КК України, яку запропоновано викласти таким чином: «Порушення рівноправності людини і громадянина»;
зміст ч. 2 ст. 110 КК України «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України», в якій пропонується з метою подолання колізії із пропонованою нами ст. 110-1, виключити вказівку на поєднання відповідних дій «з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі»;
дістали подальшого розвитку:
– положення про те, що порушення рівноправності громадян має п’ять форм його вчинення, які поміж собою не мають системного характеру, а тому автором пропонується розмежувати вказані форми;
– позиція про те, що потерпілими від злочину, склад якого передбачений у диспозиції ст. 161 КК України, слід визнавати не тільки громадян України, а й будь-яку особу (зокрема, іноземця та особу без громадянства);
– термінологічний апарат, про який йдеться у ст. 161 КК України (зокрема, «розпалювання», «ворожнеча», «ненависть», «обмежувати», «встановлення», «приниження», «честь», «гідність» тощо), а також розглянуте співвідношення термінологічних зворотів «національна безпека», «громадська безпека», «громадський порядок», «порядок управління»;
– пропозиція щодо включення до проекту Кодексу України про кримінальні проступки норми про відповідальність за «порушення рівності людини і громадянина» та «поширення расистського або ксенофобного матеріалу через електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), автоматизовані системи, комп’ютерні мережі чи мережі електрозв’язку».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в ньому висновки та пропозиції використовуються у: правотворчості – при вдосконаленні КК України та розробці комплексних загальнодержавних, регіональних і локальних програм й заходів, спрямованих на підвищення ефективності протидії злочинності у сфері міжетнічних та міжрелігійних відносин (акт Комітету з питань правосуддя Верховної Ради України від 28.01.09 №04-30/18-120); правозастосовній практиці – при вирішенні проблемних питань щодо кваліфікації порушення рівноправності громадян та щодо міжнародного співробітництва у сфері протидії злочинам, що вчиняються з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості (акт Головного слідчого управління МВС України від 25.03.09 №13/11-520; акт Укрбюро Інтерполу від 17.04.09 №ІР/5435); навчальному процесі – під час викладання навчальної дисципліни «Кримінальне право України», спецкурсів «Актуальні проблеми кримінального права» та «Теорія кваліфікації злочинів», а також у процесі підготовки підручників і навчальних посібників з кримінально-правових дисциплін (акт КНУВС від 25.05.09).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, що містяться в дисертації, неодноразово доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права КНУВС, а також були оприлюднені на: міжнародній науковій конференції «Треті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2004); підсумковій науковій конференції «Право ХХІ століття: перспективи розвитку» (м. Київ, 2005); науковій конференції «Україна – шлях до правової держави» (м. Харків, 2005); ІІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Філософські, методологічні та психологічні проблеми права» (м. Київ, 2009).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були опубліковані в дев’яти наукових працях, з них – шість статей у наукових виданнях, визнаних ВАК України як фахові з юридичних наук, та три тези виступів на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У висновках викладено підсумки проведеного дослідження та основні його результати, сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема:
1. Рівноправність громадян є правовим принципом, який виступає складовою частиною конституційно-правового статусу громадянина України. В історичному плані питання про кримінально-правову охорону рівноправності громадян вирішувалося досить непослідовно та неоднозначно. Слід говорити про п’ять етапів генезису вітчизняного кримінального законодавства щодо відповідальності за цей злочин.
2. Суспільні відносини, які захищаються нормою, що міститься у ст. 161 КК України, не є однорідними. Одні з них спрямовані на забезпечення внутрішньої безпеки України, тобто на дотримання міжрасового, міжнаціонального, міжрелігійного миру та злагоди в державі і входять до складу суспільних відносин, що становлять основу національної безпеки України. Інші – спрямовані на забезпечення правового статусу громадян у частині дотримання принципу рівноправності при реалізації ними конституційних прав і свобод.
3. Порушення рівноправності громадян є спеціальним складом по відношенню до діяння, відповідальність за яке передбачено ст. 365 КК України.
4. Порушення рівноправності громадян має формальний склад, а тому об’єктивна сторона цього злочину не передбачає вказівки на суспільно небезпечні наслідки як обов’язкову ознаку. Разом з тим, необхідно встановити кримінальну відповідальність за злочин, передбачений ч. 1 ст. 161 КК України, лише у випадку, коли він заподіяв «істотну шкоду» правам, свободам та інтересам окремих людей чи громадян.
5. Суб’єктом порушення рівноправності громадян (ч. 1 ст. 161 КК України) є фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Цей злочин характеризується прямим умислом і спеціальним мотивом – расової, національної чи релігійної нетерпимості.
6. Кваліфікованим складом порушення рівноправності громадян охоплюється умисне заподіяння потерпілому легких тілесних ушкоджень та необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, а особливо кваліфікованим складом – вбивство через необережність, настання смерті внаслідок доведення до самогубства (ч. 1 та ч. 2 ст. 120 КК України).
7. Кримінально-правовий захист рівноправності громадян за чинним кримінальним законодавством України здійснюється низкою кримінально-правових норм, які входять до різних розділів КК України та передбачені ч. 2, 3 ст. 110, п. 14 ч. 2 ст. 115, ст. 161, 2 ст. 121, ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 129 та ст. 442. При цьому норми, передбачені ст. 161 КК України, є загальними щодо норм, передбачених у вищевказаних статтях КК України, які є спеціальними, що виключає кваліфікацію за сукупністю. Кваліфікований склад порушення рівноправності громадян є спеціальним складом по відношенню до злочину, відповідальність за який передбачена ст. 365 КК України.
З урахуванням зроблених висновків та отриманих науково-практичних результатів, пропонуються такі зміни та доповнення до КК України:
1) у п. 3 ч. 2 ст. 67 термін «на ґрунті» замінити на термін «з мотивів», а термінологічний зворот «ворожнечі та розбрату» на термін «нетерпимості»;
2) у ч. 2 ст. 110 виключити слова «з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі»;
3) доповнити Кодекс статтею 110-1 такого змісту:
«Стаття 110-1. Агітація та пропаганда расової, національної чи релігійної нетерпимості
1. Агітація або пропаганда, спрямовані на виникнення расової, національної чи релігійної нетерпимості, –
карається арештом до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або з використанням засобів масової інформації, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, або поєднані із закликами до насильства, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той саме строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певними видами діяльності строком до трьох років або без такого.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певними видами діяльності строком до трьох років або без такого»;
4) назву розділу V Особливої частини Кодексу викласти у такій редакції: «Злочини проти дотримання принципу рівноправності людини і громадянина, реалізації їх виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод»;
5) ст. 161 викласти у такій редакції:
«Стаття 161. Порушення рівноправності людини і громадянина
1. Незаконне обмеження прав або встановлення привілеїв людині чи громадянину за ознаками раси, нації, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, якщо воно заподіяло істотну шкоду правам, свободам та інтересам окремих людей чи громадян, –
караються штрафом до п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
2. Ті саме дії, вчинені службовою особою, з використанням свого службового становища, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до шести років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».
Також пропонується включити до розділу 15 проекту Кодексу України про кримінальні проступки такі статті: «Порушення рівності людини і громадянина» та «Поширення расистського або ксенофобного матеріалу через електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), автоматизовані системи, комп’ютерні мережі чи мережі електрозв’язку».
Крім того, запропоновано прийняти Постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про злочини у сфері порушення рівноправності громадян», в якій варто дати визначення основних законодавчих термінів з цього питання, розглянути питання відмежування від суміжних злочинів, кваліфікації при конкуренції загальної і спеціальних норм тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Александров Д. А. Мистецтво керування людьми / Д. А. Александров.– К.: Финпресс, 1999. – 123 с.
2. Александров Ю. В. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К.: МАУП, 2004.– 328 с.
3. Алихаджиева И. С. Уголовное право: история и современность. Вопросы Общей части: [Учебное пособие] / И. С. Алихаджиева, Т. Г. Даурова, О. А. Лиценбергер. – Саратов, 2001. – 195 с.
4. Андрусів Г. В. Відповідальність за злочини проти держави: Навчальний посібник / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев. – К.: КУімТШ, 1997.– 98 с.
5. Андрусів Г. В. Кримінальне право України. Особлива частина: Посібник для підготовки до іспитів / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев, Б. В. Романюк. – К.: Вид. Паливода А. В., 2002. – 292 с.
6. Андрушко П. П. Глава IV. Поняття злочину // Кримінальне право України. Загал. частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / [Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. В. Бенківськиий та ін.]; За ред. П. С. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – С. 56–72.
7. Андрушко П. П. Розділ V Особливої частини. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина / П. П. Андрушко // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України (2-ге вид., перероб. та доп.) / За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – К.: Дакор, 2008. – С. 367–515.
8. Архів апеляційного суду Кіровоградської області. Кримінальна справа № 20786 /2008 p.
9. Архів апеляційного суду Чернігівської області. Кримінальна справа № 11-46/2007 p.
10. Архів Голосіївського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 53-09705-001/2007 p.
11. Архів Дарницького районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 52-1556/2006 p.
12. Архів Подільського районного суду м. Києва. Кримінальна справа № 07-07-06839-001/2007 p.
13. Архів прокуратури Вінницькій області. Кримінальна справа № 00400001, що порушена 4 січня 2000 р.
14. Архів прокуратури Закарпатської області. Кримінальна справа № 100992, що порушена 28 квітня 1992 р.
15. Архів прокуратури Калуського району Івано-Франківської області. Кримінальна справа № 87257, що порушена 10 грудня 1991 р.
16. Архів прокуратури Рівненської області. Кримінальна справа № 70/5-90, що порушена 2 жовтня 1990 р.
17. Архів прокуратури Хотинського району Чернівецької області. Кримінальна справа № 12673, що порушена 7 квітня 2005 р.
18. Ахметшин Х. М. Современное уголовное право КНР / Х. М. Ахметшин, Н. Х. Ахметшин, А. А. Петухов. – М.: ИД “Муравей”, 2000.– 430 с.
19. Бабій А. П. Розділ V Особливої частини. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина / А. П. Бабій // Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання п’яте, перероблене та доповнене / Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2008. – С. 275–335.
20. Бажанов М. И. Уголовное право Украины. Общая часть / М. И. Бажанов – Днепропетровск, “Пороги”, 1992. – 168 с.
21. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка .– Х.: Основа, 1996. – 398 с.
22. Барихин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барихин. – М.: Книжный мир, 2002. – 720 с.
23. Берзін П. С. Суспільна небезпечність діяння: загальна характеристика / П. С. Берзін // Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1 / [Відповід. ред. П. П. Андрушко, П. С. Берзін]. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 108–150.
24. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и её основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М.: Юридическая литература, 1963. – 265 с.
25. Бушуев Г. В. Способ совершения преступления и его влияние на общественную опасность содеянного: Автореф. дис...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Г. В. Бушуев. – Омск, ВШ МВД, 1988. – 24 с.
26. Бюллетень Верховного суду СРСР. – 1971. – № 1. – С. 21–22.
27. Бюллетень Верховного суду СРСР. – 1989. – № 1. – С. 11–13.
28. Вартилецька І. А. Кримінальне право України. Альбом схем: навч. посібник / І. А. Вартилецька, В. С. Плугатир. За заг. ред. В. Я. Горбачевського. – К.: Атіка, 2003. – 208 с.
29. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина. Навчальний посібник / Р. В. Вереша. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 960 с.
30. В Киеве убит нигериец. ООН выразила обеспокоенность [Електронний ресурс]: 04.06.2008 – Режим доступу: http://news.bigmir.net/article/capital/34483.
31. Владимиров В. А. Государственные преступления / [Владимиров В. А., Хан-Магометов Д. О., Якубович М. И. и др.]. – М.: Высшая школа, 1961. – 228 с.
32. Волженкин Б. В. Из истории становления ст. 74 УК / Б. В. Волженкин // Проблема ответственности за разжигание межнациональной розни. – М.: Мемориал, 1993. – C. 29–34.
33. Волков Б. С. Проблема воли и уголовная ответственность / Б. С. Волков.– Казань, 1965. – 152 с.
34. Волков Б. С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование) / Б. С. Волков. – Казань: Изд-во Казан. у-та, 1982. – 152 с.
35. В Луганске трое “неформалов” за два дня разрушили 136 могил [Електронний ресурс]: 11.08.2008 – Режим доступу: http://www.mobus.com/117996.html.
36. ВР прийняла в першому читанні законопроект щодо захисту особистих прав і свобод людини [Електронний ресурс] // Proua. – 15.12.2005. – Режим доступу: http://ua.proua.com/news/2005/12/15/123133.html.
37. В столице зверски убили выходца из Конго [Електронний ресурс] // Корреспондент. – 29.01.2008. – Режим доступу: http://korrespondent.net/kyiv/359297.
38. В Україні нараховується більш ніж 500 скінхедів, угрупування яких діють у 6 містах України та Криму, повідомили у Департаменті зв`язків з громадськістю та міжнародної діяльності МВС України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://novynar.com.ua/politics/24922.
39. В Украине расцветает расизм [Електронний ресурс] // Первая Крымская информационно-аналитическая газета. – 26 мая – 1 июня 2006 г. – № 126. – Режим доступу: http://1k.com.ua/126/details/6/7.
40. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш. – К., 2002. – 636 с.
41. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (Объект и квалификация преступлений) / В. К. Глистин. – Л., 1979.– 223 с.
42. Гольдипер В. Д. Мотив преступления и его значение в советском уголовном праве / В. Д. Гольдипер // Сов. гос-во и право.–1958.–№ 1. – С. 43–52.
43. Гончар Т. О. Розділ IV Загальної частини. Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб’єкт злочину) / Т. О. Гончар // Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання п’яте, перероблене та доповнене / Відп. ред. Є. Л. Стрельцов. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2008. – С. 40–52.
44. Гусарєв С. Д. Тематичний словник термінів та визначень з курсу теорії держави і права / С. Д. Гусарєв, А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко. – К., 1996. – 100 с.
45. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж, 1974. – 244 с.
46. Дагель П. С. Уголовно-правовое значение поведения потерпевшего // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью. – Иркутск, 1982. – С. 7.
47. Даль В. И. Толковый словарь: в 12 томах / В. И. Даль. – М.: Политиздат, 1956. – Т. 1. – 960 с.
48. Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / И. Н. Даньшин. – М., 1973. – 204 с.
49. Джужа О. М., Моісеєв Є. М. Проблеми потерпілого від злочину (кримінологічний та психологічний аспекти): Навчальний посібник. – К.: 1994. – 73 с.
50. Дзюба В. Т. Концептуальні засади кримінально-правової охорони потерпілого, жертви, постраждалого / В. Т. Дзюба // Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1 / Відповід. ред. П. П. Андрушко, П. С. Берзін. – К.: Правова єдність, 2009. – С. 191–217.
51. Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань від 25 листопада 1981 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
52. Декларація про раси та расові забобони від 27 листопада 1978 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
53. Демидов Ю. М. Кримінально-правова охорона національної рівноправності громадян / Ю. М. Демидов // Радянська юстиція. – 1993. – № 13. – С. 7–8.
54. Демидов Ю. Н. Уголовная ответственность за нарушение национального и расового равноправия / Ю. Н. Демидов // Государство и право.– 1994. – № 7. – С. 91–99.
55. Дмитрієв А. І. Порівняльне правознавство: Навчальний посібник / Відп. редактор В. Н. Денисов / А. І. Дмитрієв, А. О. Шепель. – К.: Юстініан, 2003. – 184 с.
56. Додатковий протокол до Конвенції про кіберзлочинність, який стосується криміналізації дій расистського та ксенофобного характеру, вчинених через комп’ютерні системи від 28 січня 2003 р. (ратифікований Україною 21 липня 2006 р.). – Режим доступу: http://www.coe.int/ecri.
57. Дьяков С. В. Государственные преступления (против основ конституционного строя и безопасности государства) и государственная преступность / С. В. Дьяков. – М.: Норма, 1999. – 320 с.
58. Дьяков С. В. Ответственность за государственные преступления / С. В. Дьяков, А. Л. Игнатьев, М. П. Карпушин / Под ред. Л. И. Баркова. – М.: Юридическая литература, 1988. – 224 с.
59. Експрес інформація про стан злочинності на території України 1991 – 2008 рр. / ДІТ МВС України.
60. Ермакова Л. Д. Иные государственные преступления. Общие понятия иных государственных преступлений. Преступления против национального и расового равноправия, против обороноспособности СССР / Л. Д. Ермакова. – М.: ВЮЗИ, 1987. – 71 с.
61. Еропкин М. И. Управление в области охрани общественного порядка / М. И. Еропкин. – М.: Наука, 1965. – 111 с.
62. Європейська конвенція з прав людини (прийнята у Римі, 4.ХІ.1950 р.) // Права людини і професійні стандарти для працівників правоохоронних органів в документах міжнародних організацій. – К.: Сфера, 2002. – С. 239–249.
63. Забарин С. Квалификация преступлений, нарушающих национальное и расовое равноправие / С. Забарин // Советская юстиция. – 1993. – № 16. – С. 26–27.
64. Загальна декларація прав людини (прийнята і проголошена резолюцією 217А (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року) // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упорядник Ю. К. Кучуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18–23.
65. Загородников Н. И. Уголовная ответственность за государственные преступления / Н. И. Загородников. – М.: Высшая школа МВД СССР, 1959. – 54 с.
66. Закон об исламских уголовных наказаниях Исламской Республики Иран / Научное редактирование А. И. Ахани. Предисловие заместителя Председателя Государственной Думы РФ Ю. Н. Волкова. Перевод с персидского М. С. Пелевина. – СПб.: Изд-во Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2008. – 343 с.
67. Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
68. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. // Судові та правоохоронні органи: Збірник законодавчих і нормативних актів / Упоряд. А. В. Паливода. – К.: Вид. Паливода А. В., 2006. – С. 565–577.
69. Закон України “Про посилення кримінальної відповідальності за деякі злочини проти держави” // Голос України. – 21 січня 1994 р. – С. 7.
70. Закон України “Про телебачення та радіомовлення” в редакції від 12 січня 2006 р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/mainсgi?nreg=375912.
71. Законы уголовные (Уложение о Наказаниях уголовных и исправительных; Уголовное Уложение 22 марта 1903 г.; Устав о наказаниях, налагаемых Мировыми Судьями; Позднейшие Узаконение, не вошедшее в прод. 1908 г.). / Составители Новиков В. Н., Постоловский Д. С. – С.-Петербург: Типография М. М. Стасюлевича, 1910. – 749 с.
72. Залиханова Л. И. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика возбуждения национальной, расовой, религиозной вражды: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Залиханова Лейла Ибрагимовна. – М., 2003. – 217 с.
73. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997роки) із змінами і доповненнями за станом на 08.02.1998р. /Упорядники Клименко В. А., Хавронюк М. І. – Сімферополь: Таврія, 1998. – 711 с.
74. Зінченко І. О. Розділ VІ. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина // Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.]; За ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 108 – 154.
75. Зелинский А. Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание / А. Ф. Зелинський. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
76. Історія держави і права України. Частина 1: [підручник для юрид. вищих навч. закладів і фак.] / [А. Й. Рогожин, М. М. Страхов, В. Д. Гончаренко та ін.]; За ред. акад. Академії правових наук України А. Й. Рогожина. – Х.: Основа, 1993. – 432 с.
77. Іщенко Ю. В. Навчання за програмою Бюро з демократичних інституцій та прав людини при ОБСЄ (ODIHR/OSCE) / Ю. В. Іщенко, А. В. Савченко // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007.– № 2. – С. 195–199.
78. Каиржанов Е.К. Интересы трудящихся и криминальный закон. Проблемы объекта преступления / Е. К. Каиржанов. – Алма-Ата.: Политиздат, 1973. – 104 с.
79. Карпец И. И. Криминология: Учебник / Под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова / И. И. Кудрявцев. – М.: Юристь, 1997. – 512 с.
80. Карпушин М. П. Ответственность за государственные преступления. Часть 2-я.: Иные государственные преступления / М. П. Карпушин. – М.: Юридическая литература, 1988. – 131 с.
81. Карпушин М. П. Уголовная ответственность и состав преступления / М. П. Карпушин, В. И. Курляндський. – М., Юридическая литература, 1974. – 232 с.
82. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотворення 1917–1921 років: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Кісілюк Едуард Миколайович. – К., 2001. – 216 с.
83. Кодекс України про кримінальні проступки: Проект. – К., 2008. – 39 с.
84. Колб О. Г. Запобігання злочинності у місцях позбавлення волі: Навчальний посібник. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2005. – 494 с.
85. Колб О. Г. Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України / [А. П. Гель, О. Г. Колб, В. О. Корчинський та ін.]; За заг. ред. А. Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
86. Коленко В. А. Межнациональные отношения в Канаде / В. А. Коленко // Новая и новейшая история. – 1990. – № 1. – С. 35–47.
87. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
88. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007–2009 рр. (постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cqi-bin/law/main.cqi?nreq=1767-20.
89. Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього (прийнята 9 грудня 1948 р.; ратифікована СРСР 18 березня 1954 р.) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – 3-є вид., доп. і перероб. – К.: Сфера, 2002. – С. 182–185.
90. Конвенція про права дитини (прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року; набула чинності для України з 27 вересня 1991 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – 3-є вид., доп. і перероб. – К.: Сфера, 2002. – С. 46–58.
91. Конституція України (прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.; із змінами, внесеними на підставі Закону України “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р.). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
92. Конституційне право України / [О. В. Городецький, Є. Я. Кравець, В. Ф. Кузнєцова / За ред. В. Ф. Погорілка]. – К.: Наукова думка, 2000. – 733 с.
93. Концепція державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні. Проект у редакції від 26.10.2006. – К.: Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, 2006. – 10 с.
94. Концепція (основні засади) національної безпеки України. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/law/97_bez.html.
95. Концепція реформування кримінальної юстиції України. – Режим доступу: http://helsinki.org.ua/intex.php?id=1207738224.
96. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 416 с.
97. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. – Видання 3-тє, доповн. та перероб. – К.: Атіка, 2007. – 592 с.
98. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / М. Й. Коржанський // За ред. М. Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
99. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений / Н. И. Коржанский. – Волгоград.: Высшая следственная школа, 1976. – 120 с.
100. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину: монографія / М. Й. Коржанський. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
101. Коржанський М. Й. Словник кримінально-правових термінів / М. Й. Коржанський. – К.: ТОВ “Ґенеза”, 2000. – 200 с.
102. Коталейчук С. П. Теорія держави та права: навчальний посібник для підготовки до державних іспитів [для студ. вищ. навч. закладів] / Коталейчук С. П. – К.: КНТ, 2009. – 320 с.
103. Кремень Т. Цветом не вышли: то, что ксенофобия и национальная нетерпимость в Украине существуют, признают уже на госуровне / Т. Кремень // Корреспондент. – 3 ноября 2007 г. – № 42. – С. 30–33.
104. Кривоченко Л. М. Розділ Х. Суб’єктивна сторона злочину / Л. М. Кривоченко // Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.]; За ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 185–193.
105. Кримінальне право і законодавство України. Частина Особлива. Курс лекцій / За ред. М. Й. Коржанського. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
106. Кримінальне право України. Загальна частина. Практикум: Навчальний посібник / І. П. Козаченко, О. М. Костенко, В. К. Матвійчук та ін. – К.: КНТ, 2006. – 432 с.
107. Кримінальне право України: Навч. посіб. / [С. Г. Волкотруб, О. М. Омельчук, В. М. Ярін та ін.] / За ред. О. М. Омельчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – 297 с.
108. Кримінальний кодекс України (прийнятий 5 квітня 2001 р., вступив у силу 1 вересня 2001 р.; із змінами та доповненнями). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
109. Кримінальний кодекс України: проект / Підготовлений за завданням Комітету Верховної Ради України з питань правопорядку і законності (авторський колектив на чолі з заслуженим юристом України, доктором юридичних наук, професором В. М. Смітієнком) // Іменем Закону. – 16 травня 1997. – № 20. – С. 1–16.
110. Кримінальний кодекс України: проект від 12 травня 1998 р. / Підготовлений за завданням Кабінету міністрів України. – К., 1998. – 193 с.
111. Криминология / [Под ред. А. И. Долговой]. – М., 1997. – 784 с.
112. Крысин Л. П. Толковый словарь иноязычных слов / Л. П. Крысин. – М.: Рус. яз., 1998. – 848 с.
113. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / В. Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1960. – 298 с.
114. Кудрявцев В. Н. Право и поведение / В. Н. Кудрявцев. – М.: Юридическая литература, 1978. – 249 с.
115. Кудрявцев В. Н. Проблемы конфликтологии / В. Н. Кудрявцев // Социс. – 1993. – № 9. – С. 52–55.
116. Кузнєцов В. В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів: Навчальний посібник / В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко / За заг. ред. О. М. Джужи. – К.: КНТ, 2007. – 504 с.
117. Кузнєцов В. В. Кримінальне право України: посіб. Для підготов. До іспитів / В. В. Кузнєцов, А. В. Савченко; За заг. ред. д.ю.н., проф. О. М. Джужи.-4-те вид., доповн. та перероб. – К.: Вид. Паливода А.В., 2009. – 304 с.
118. Кузнєцов В. О. Кримінальне право України (повний курс у схемах та таблицях): Навчальний посібник / В. О. Кузнєцов, В. К. Гіжевський. – К.: Кондор, 2005. – 459 с.
119. Кунц Е. В. Преступность на почве межнациональных и религиозных конфликтов и уголовно-правовые меры борьбы с нею: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Кунц Елена Владимировна. – Челябинск, 1998. – 188 с.
120. Курс советского уголовного права: В 6-ти томах / Под ред. М. Д. Шаргородского и М. А. Беляева. – М.: “Наука”, 1970. – Т-1. – 276 с.
121. Курс уголовного права: Особенная часть. В 6 томах / Под ред. Г. Н. Борзенкова, В. С. Комисарова. – М.: Зерцало, 2002. – Т. 2. – 386 с.
122. Лазарев А. М. Субъект преступления: Учебное пособие для студентов / А. М. Лазарев. – М.: ВЮЗИ, 1981. – 87 с.
123. Лейленд П. Кримінальне право: злочин, покарання, судочинство (Англ. підхід) / П. Лейленд / Пер. з англ. П. Таращук. – К.: Основи, 1996.– 207 с.
124. Лень В. В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві: монографія / В. В. Лень / Передм. д.ю.н., проф. Ю. М. Антоняна. – Д.: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2008. – 180 с.
125. Ліпкан В. А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення / В. А. Ліпкан. – К.: “Текст”, 2003. – 180 с.
126. Ліпкан В. А. Тероризм і національна безпека України / В. А. Ліпкан. – К.: Знання, 2000. – 184 с.
127. Лисенков С. Л. Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії / С. Л. Лисенков // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За заг. ред. В. Г. Гончаренка, П. П. Андрушка (у трьох книгах). – Книга друга. – К: “ФОРУМ”, 2005. – С. 163–166.
128. Лихова С. Я. Актуальні проблеми систематизації злочинів проти окремих конституційних прав людини і громадянина за КК України 2001 р. / С. Я. Лихова // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. (Івано-Франківськ), 3–4 жовт. 2002 р. / Редкол.: Басай В. Д. (голов. ред.) та ін. – Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. – С. 171.
129. Лихова С. Я. Кримінально-правова охорона виборчих прав громадян за новим КК України / С. Я. Лихова // Право України. – 2002. – № 2. – С. 115.
130. Лихова С. Я. Проблеми визначення об’єкта окремих злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини (розділ V Особливої частини Кримінального кодексу України) / С. Я. Лихова, П. С. Берзін // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2004. – № 2. – С. 39.
131. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) / С. Я. Лихова / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – 573 с.
132. Лунеев В. В. Преступность ХХ века: Мировые, региональные и российское тенденции (Мировой криминологический анализ) / В. В. Лунеев. – М.: НОРМА, 1997. – 498 с.
133. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М.: Наука, 1985. – 173 с.
134. Марін О. К. Кваліфкація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм: Монографія / О. К. Марін. – К.: Атіка, 2003. – 224 с.
135. Марисюк К. Кримінально-правова відповідальність за порушення законодавства у сфері свободи віросповідання у державах пострадянського простору / К. Марисюк // Право України. – 2003. – № 9. – С. 31–34.
136. Матишевський П. С. Злочини, які посягають на громадську безпеку / П. С. Матишевський. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 158 с.
137. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак / П. С. Матишевський. – К.: А.С.К., 2001.– 352 с.
138. Матишевський П. С. Розділ V Особливої частини. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина / П. С. Матишевський, П. П. Андрушко // Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С. С. Яценко. – К.: А.С.К., 2005. – С. 294–342.
139. МВД Украины создает отдел по борьбе с расизмом [Електронний ресурс]: 14.08.2007. – Режим доступу: http://jn.com.ua/events/mfe_1408.html.
140. Международная конвенция о ликвидации всех форм расовой дискриминации (принята 7 марта 1966 г., вступила в силу 4 января 1969 г.; ратифицирована Президиумом Верховного СССР 22 января 1969 г.) // Сборник действующих договоров Союза ССР. – Вып. XXXVI. – М., 1973. – С. 109 –118.
141. Мельник М. І. Глава VII. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина / М. І. Мельник // Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. [Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко та ін.]. – Вид. 2-ге, переробл. та допов. ⁄ За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – С. 106–162.
142. Мельник М. І. Розділ V Особливої частини “Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина” / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк // Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007. – С. 369–456.
143. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк // За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Каннон, 2001.– 1104 с.
144. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / [Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2005. – Т. ІІ: Права людини у контексті поліцейської діяльності. – 1224 с.
145. Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. / [Відп. ред. Є. М. Моісеєв, Ю. І. Римаренко, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К.: Атіка, 2007. – Т.ІV: Кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі засади поліцейської діяльності. – 968 с.
146. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 року; набув чинності, в тому числі й для України, 23 березня 1976 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – 3-є вид., доп. і перероб. – К.: Сфера, 2002. – С. 13–23.
147. Миньковский Г. М. Особенности расследования и судебного разбирательства дел о несовершеннолетних / Г. М. Миньковский. – М., 1959.– 164 с.
148. Михеев Р. И. Проблемы вменяемости, вины и уголовной ответственности. Теория и практика: автореф. дис. на соискание науч. степени док. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право” / Р. И. Михеев. – М., 1995. – 24 с.
149. Михайленко П. П. Нариси з історії кримінального законодавства Української РСР. Частина перша. – К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1959. – 440 с.
150. Михайленко П. П. Кримінальне право України / [П. П. Михайленко, В. В. Кузнецов, В. П. Михайленко, Ю. В. Опалинський]. – К., 2006. – 440 с.
151. Модельный уголовный кодекс: Рекомендательный акт для Содружества Независимых Государств: Принят на седьмом пленарном заседании Межпарламент. Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств 17 февраля 1996 г. // Информационный бюллетень (Приложение). – 1996. – № 10. – С. 86–216.
152. Модельный Уголовный кодекс / Рекомендательный законодательный акт для Содружества Независимых Государств (Принят на седьмом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств – участников Содружества Независимых Государств 17 февраля 1996 г.). – М., 1996. – 94 с.
153. Музиченко П. П. Історія держави і права України: Навч. посібник / П. П. Музиченко. – 3-тє вид., стер. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 429 с.
154. Навроцький В. О. „Загибель людей” як вид злочинних наслідків: проблеми встановлення змісту та кваліфікації / В. О. Навроцький // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: матер. наук.-практ. конф. [Харків] 22-23 квітн. 2004р. / Редкол. Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. – К.-Х.: „Юрінком Інтер”, 2004. – 280 с.
155. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник / В. О. Навроцький. – К.: Знання, 2000. – 771 с.
156. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К.: Атака, – 1999. – 418 с.
157. Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 10 вересня 2008 р. № 3716 “Про затвердження Плану заходів щодо протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації в українському суспільстві на 2008–2009 роки”. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
158. Никифоров Б. С. Объект преступлений по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М.: Госполитиздат, 1960. – 230 с.
159. Общая теория национальной безопасности / Под ред Р. А. Новика. – М.: Бизнес-ценр, 2000. – 378 с.
160. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М.: Русский язык, 1986. – 798 с.
161. Омельчук О. Глава 19. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина // Кримінальне право України: Навч. посіб. / [С. Г. Волкотруб, О. М. Омельчук, В. М. Ярін та ін.] / За ред. О. М. Омельчука. – К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – С. 147–157.
162. Осадчий В. І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності. Монографія / В. І. Осадчий. – К.: Атіка, 2004. – 336 с.
163. Останін В. О. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров та ін.). – Вид. 4-те, переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Климента / В. О. Останін. – К.: Атака, 2008. – 376 с.
164. Остаповець Г. У Маріуполі осквернили 666 могил [Електронний ресурс]: Події / Г. Остаповець. – 07.05.2007. – № 361. – Режим доступу: http://gpu.ua/index.php?&id=161117.
165. Палій М. Кримінологічна оцінка законодавства України про свободу совісті / М. Палій // Право України. – 1999. – № 12. – С. 91–93.
166. Панов Н. И. Уголовно-правовое значение способа совершения преступления / Н. И. Панов. – Х.: ХЮИ., 1984. – 111 с.
167. Панькевич В. М. Актуальні питання кримінально-правової охорони рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії / В. М. Панькевич // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених: Додаток до журналу “Міліція України”. – 2008. – № 10–11. – С. 9–15.
168. Панькевич В. Особливості кримінально-правової протидії порушенню рівноправності громадян / В. Панькевич // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права [текст]: матеріали ІІ Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 31 січня 2009 р.) / [Ред. кол. : Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, М. В. Костицький та ін.]; передмова О. М. Джужі. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2009. – С. 237–239.
169. Пенітенціарний кодекс Естонської республіки (російською мовою). Режим доступу: http://m-olga-b.narod.ru/10.html.
170. Пионтковский А. А. Учение о преступлении / А. А. Пионтковский. – М.: Госюриздат, 1961. – 347 с.
171. План заходів МВС щодо протидії проявам расизму на період 2007–2009 років (затверджений 31 травня 2007 р.). – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/162197.
172. План заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної