КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТИДІЇ ЗАКОННІЙ ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

СКОРА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 343.46

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОТИДІЇ ЗАКОННІЙ ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Опалинський Юрій Володимирович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 СВОБОДА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПОНЯТЬ, ІСТОРИЧНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД 15
1.1. Історичні передумови та сучасний стан кримінально-правової охорони свободи законної господарської діяльності в Україні 15
1.2. Поняття, види та принципи господарської діяльності в Україні 26
1.3. Зарубіжний досвід щодо кримінально-правової охорони свободи господарської діяльності 37
Висновки до розділу 1 55
РОЗДІЛ 2 ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 206 КК УКРАЇНИ 58
2.1. Визначення та характеристика об’єкта складу злочину, передбаченого ст. 206 КК України 58
2.2. Поняття об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 206 КК України 79
2.3. Визначення суб’єкта складу злочину, передбаченого ст. 206 КК України 101
2.4. Встановлення суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 206 КК України 110
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3 КВАЛІФІКУЮЧІ ОЗНАКИ ПРОТИДІЇ ЗАКОННІЙ ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА
ВІДМЕЖУВАННЯ ЇЇ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ 128
3.1. Кваліфікуючі ознаки протидії законній господарській діяльності 128
3.2. Відмежування протидії законній господарській діяльності від суміжних злочинів 159
Висновки до розділу 3 175
ВИСНОВКИ 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189
ДОДАТКИ 214

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
ВРУ – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
ГК – Господарський кодекс України
ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ
ЗУ – Закон України
Іспанія – Королівство Іспанія
Італія – Італійська Республіка
КК – Кримінальний кодекс України 2001 р., якщо інше спеціально
не визначене у тексті
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
ОВС – Органи внутрішніх справ України
ОДА – Обласна державна адміністрація
ПК – Податковий кодекс України
ППВСУ – Постанова Пленуму Верховного Суду України
РФ – Російська Федерація
СНД – Співдружність Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
Франція – Французька Республіка
ЦК – Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема криміналізації сфери господарської діяльності залишається невід’ємною ознакою сучасної економічної злочинності в Україні. У структурі останньої можна виділити дві різні тенденції. Так, з одного боку, суб’єкти господарювання зловживають своїм правом на здійснення економічної діяльності, порушуючи встановлений порядок його реалізації. З іншого ж – особи, які бажають чесно і добросовісно займатись господарською діяльністю, не завжди мають можливість реалізувати свої плани через протиправні посягання з боку реальних або потенційних конкурентів, неправомірну протидію представників органів державної влади та місцевого самоврядування, а у деяких випадках – і тиску злочинних елементів.
Останніми роками значного поширення набули такі форми протиправних посягань на свободу здійснення господарської діяльності, як силове захоплення підприємств, скуповування акцій за допомогою фізичного чи психологічного тиску, шантаж та погрози з метою переоформлення права власності на частки у статутних фондах, примушування керівників до виконання протиправних дій у ході фінансово-господарської діяльності.
Небезпечність таких дій, які називаються сучасними науковцями та практиками «рейдерством», крім того, що останні підривають економічну безпеку держави, шкодять міжнародному іміджу та інвестиційній привабливості країни, підсилюється також тим, що, зазвичай, вони супроводжуються або створюють умови для вчинення злочинів у сфері службової та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, посягань на життя і здоров’я особи, право власності та ін.
Протягом останніх років вченими-криміналістами та практиками здійснюються спроби доповнити Кримінальний кодекс України (КК) спеціальною нормою, яка передбачала б відповідальність за рейдерство, однак, на сьогоднішній день позитивного результату в даному напрямі ще не досягнуто. На думку автора, це питання може і повинне бути вирішене й за відсутності законодавчої новели – за допомогою вже існуючих статей КК. Важливе місце серед них належить ст. 206 КК, що передбачає відповідальність за протидію законній господарській діяльності.
Проте, як свідчить аналіз статистичних даних Міністерства внутрішніх справ України (МВС), нині показники вчинення та якості розслідування злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 206 КК, викликають певне занепокоєння. Так, за період 2002–2011 рр. підрозділами МВС виявлено лише 252 факти вчинення протидії законній господарській діяльності. І це у той час, коли засоби масової інформації майже щодня повідомляють про рейдерські атаки та інші посягання на свободу суб’єктів господарювання. Що ж до якості розслідування кримінальних справ, порушених за вказаними фактами, то статистика ще менш втішна, адже лише 35,7% з них направлено до суду (в порядку ст. 232 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК), решта – зупинені або закриті у ході досудового слідства. Звичайно, ці показники не можуть відображати реальної кількості вчинених фактів протидії законній господарській діяльності, оскільки переважна їх частина знаходиться поза обліками правоохоронних органів, що зумовлює високий рівень латентності розглядуваного злочину.
Неефективне застосування ст. 206 КК на практиці є прямим підтвердженням недосконалої юридичної конструкції складу злочину, передбаченого у диспозиції вказаної кримінально-правової норми, а також відсутності обґрунтованих рекомендацій щодо її застосування у практичній діяльності правоохоронних органів.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень, присвячених злочинам у сфері господарської діяльності, питання кримінальної відповідальності за протидію законній господарській діяльності до теперішнього часу не піддавалось глибокому науковому аналізу. Окремі його аспекти розглядаються вітчизняними вченими: П.П. Андрушком, М.І. Бажановим, Ю.В. Бауліним, В.І. Борисовим, П.С. Берзіним, Л.П. Брич, А.М. Бойком, В.К. Грищуком, В.О. Глушковим, Н.О. Гуторовою, О.М. Джужею, В.Т. Дзюбою, О.О. Дудоровим, О.Г. Кальманом, М.Й. Коржанським, О.М. Костенком, Ф.А. Лопушанським, М.І. Мельником, П.П. Михайленком, В.О. Навроцьким, Ю.В. Опалинським, М.І. Пановим, А.І. Перепелицею, В.М. Поповичем, В.В. Сташисом, Є.Л. Стрельцовим, В.Я. Тацієм, Г.О. Усатим, М.І. Хавронюком, С.С. Яценком та ін. – лише на рівні науково-практичних коментарів до ст. 1558 КК 1960 р. та ст. 206 КК 2001 р., у підручниках і наукових статтях.
Серед зарубіжних фахівців, які досліджували питання кримінальної відповідальності за незаконні посягання на свободу підприємницької та іншої економічної діяльності, слід назвати Г.С. Аванесяна, Б.В. Волженкіна, Г.А. Гаджиєва, Л.Д. Гаухмана, О.Г. Карповича, Л.Л. Кругликова, Н.О. Лопащенко, В.І. Тюніна, С.С. Умбіталієва, Т.Д. Устинову, А.А. Чугунова, А.Г. Шаваєва, П.С. Яні, Б.В. Яцеленка та ін.
Таким чином, проведення поглибленої кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 206 КК, є не лише важливим у теоретичному і практичному плані, а й невідкладним, у зв’язку з чим потребує комплексного вивчення з метою подальшого вдосконалення відповідної кримінально-правової норми та практики її застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р), Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України (ОВС) на період 2010–2014 роки (п. 72 та п. 79 додатка 6), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ (НАВС) на 2010–2012 роки. Тема затверджена Вченою радою НАВС України 27.01.2004 р. (протокол № 1) та уточнена Вченою радою НАВС 21.06.2011 р. (протокол № 15).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є формулювання обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення положень кримінально-правової науки та кримінального законодавства з приводу застосування ст. 206 КК.
Досягнення вказаної мети передбачає вирішення наступних задач:
– дослідити історичні передумови та соціальну зумовленість криміналізації діянь, відповідальність за вчинення яких передбачена у ст. 206 КК;
– вивчити зарубіжний досвід кримінально-правової охорони свободи законної господарської діяльності та визначити можливості його використання в Україні;
– з’ясувати внутрішню побудову кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за протидію законній господарській діяльності, та здійснити тлумачення окремих термінів і термінологічних словосполучень, вжитих у даній статті;
– проаналізувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки основного і кваліфікованих складів злочину, передбаченого чинною редакцією ст. 206 КК, а також з’ясувати недоліки цієї кримінально-правової норми та обґрунтувати конкретні пропозиції щодо вдосконалення її змісту;
– визначити критерії відмежування протидії законній господарській діяльності від суміжних злочинів;
– вивчити практику застосування ст. 206 КК, а також проаналізувати статистичні дані стосовно виявлення та розслідування правоохоронними органами фактів протидії законній господарській діяльності;
– сформулювати на основі проведеного дослідження рекомендації щодо застосування ст. 206 КК у практичній діяльності слідчих і суддів.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку з вчиненням протидії законній господарській діяльності.
Предмет дослідження – кримінально-правова характеристика протидії законній господарській діяльності.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань дисертаційного дослідження використані такі загальнонаукові і спеціальні наукові методи: діалектичний та формально-догматичного аналізу – для з’ясування змісту окремих термінів і термінологічних словосполучень, вжитих у досліджуваній кримінально-правовій нормі, таких, як: «законна господарська діяльність», «підприємництво», «свобода господарської діяльності», «вимога», «угода», «погроза», «насильство», «шкода» та ін. (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1); історико-правовий – для визначення тенденцій історичного розвитку вітчизняного законодавства у сфері захисту свободи господарської діяльності та з’ясування змісту і сутності цієї норми у сучасному праві (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий – для здійснення порівняльного аналізу вітчизняного кримінального законодавства у сфері захисту свободи господарської діяльності з відповідними кримінально-правовими нормами держав близького та далекого зарубіжжя (підрозділ 1.3); системно-структурний, формально-логічний та метод системного аналізу – для проведення юридичного аналізу основного і кваліфікованих складів злочину, передбаченого ст. 206 КК, та визначення критеріїв відмежування його від суміжних діянь (розділи 2, 3); моделювання – для вироблення пропозицій і практичних рекомендацій щодо вдосконалення досліджуваної кримінально-правової норми та практики її застосування (розділи 2, 3 і висновки); статистичний – для підведення підсумків за результатами дослідження судової та слідчої практики і матеріалів звітності правоохоронних органів щодо вчинення протидії законній господарській діяльності (розділи 1–3, додатки); соціологічний – для проведення анкетування співробітників ОВС за спеціально розробленою анкетою згідно з предметом дослідження і узагальнення його результатів (додатки).
Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція України, Кримінальний (КК), Господарський (ГК) і Цивільний (ЦК) кодекси України, законодавчі та підзаконні акти у сфері господарської діяльності, а також КК окремих зарубіжних держав.
Емпіричну базу дисертації становить: статистична інформація МВС та Верховного Суду України за період 2002–2011 рр. щодо злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 206 КК; дані вивчення і узагальнення слідчої (24 кримінальні справи, порушені за фактом вчинення розглядуваного злочину, що перебувають у провадженні слідчих органів та судів) і судової практики (13 справ даної категорії, за якими винесено обвинувальні вироки та засуджено 19 осіб, а також 6 кримінальних справ, закритих судом у порядку ст. 71 КПК); результати анкетування 340 практичних працівників ОВС (опитано 130 співробітників відділів ДСБЕЗ ГУМВС України в м. Києві та ГУМВС України в Київській області, 120 працівників підрозділів УБОЗ МВС України, 90 – слідчих СУ ГУМВС України в м. Києві), а також використано особистий досвід роботи дисертанта на посаді оперуповноваженого ВДСБЕЗ та слідчого СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням питань кримінально-правової характеристики протидії законній господарській діяльності. У проведеному дослідженні обґрунтовано та сформульовано положення і висновки, що є новими для науки кримінального права або наділені істотними ознаками новизни, і виносяться на захист, зокрема:
вперше:
– досліджено історичний розвиток кримінальної відповідальності за протидію законній господарській діяльності у вітчизняному законодавстві, на підставі якого визначено два основних періоди криміналізації відповідних діянь: перший розпочався у 1649 р. (Соборне Уложення) і тривав до 1922 р.; другий – починаючи з доповнення у 1996 р. КК ст. 1558 і до теперішнього часу;
– вивчено зарубіжний досвід кримінальної відповідальності за посягання на свободу законної господарської діяльності та визначено можливості його використання у вітчизняному кримінальному законодавстві;
– сформульовано авторське поняття свободи господарської діяльності як безпосереднього об’єкта злочину, передбаченого ст. 206 КК, зміст котрого утворюється через сукупність наступних елементів: а) свобода вибору суб’єктом господарювання виду господарської діяльності, організаційно-правової форми та способів її здійснення; б) свобода у виборі партнерів для діяльності та найму працівників; в) свобода укладення договорів; г) захист від недобросовісної конкуренції та монополізму; ґ) захист від протиправного втручання службовців державних органів, а також будь-яких інших осіб у економічну і адміністративну діяльність суб’єкта господарювання;
– визначено, що однією з факультативних ознак об’єкта складу злочину, передбаченого ст. 206 КК, є предмет, в якості якого може виступати майно, що належить потерпілим особам, або офіційні документи, що засвідчують право на таке майно;
– обґрунтовано положення про необхідність розширення кола погроз, передбачених у ч. 1 ст. 206 КК, при цьому, на підставі вивчення матеріалів судової та слідчої практики, аргументується потреба доповнити диспозицію ст. 206 КК вказівкою на такі способи вчинення даного злочину, як «погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів» та «погроза розголошення відомостей, які потерпілий чи близькі йому особи бажають зберегти у таємниці», що дозволить більш ефективно застосовувати на практиці досліджувану кримінально-правову норму;
– запропоновано виключити з диспозиції ч. 1 ст. 206 КК положення: «… укласти угоду чи не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю …», оскільки чинна редакція даної статті не відповідає загальноприйнятим правилам юридичної техніки, «обтяжує» зміст кримінально-правової норми та є некоректною, зважаючи на закріплення у ГК та ЦК принципу свободи договору в господарській діяльності;
– зроблено висновок про підвищену суспільну небезпеку протидії законній господарській діяльності, вчиненої представником влади чи місцевого самоврядування (порівняно зі скоєнням цього злочину службовою особою комерційної організації), та неприпустимість кваліфікації дій відповідних осіб на однакових умовах. У зв’язку з цим запропоновано доповнити примітку до ст. 206 КК України відповідним положенням;
удосконалено:
– позицію, відповідно до якої неможливо застосовувати під час кваліфікації діянь за ст. 206 КК буквальне тлумачення терміну «законна господарська діяльність». Запропоновано критерії відмежування законної господарської діяльності від незаконної, якими доцільно було б керуватись під час кримінально-правової кваліфікації досліджуваного злочину;
– окремі підходи щодо відмежування протидії законній господарській діяльності від суміжних складів злочинів. Сформульовано критерії розмежування злочину, передбаченого ст. 206 КК, з вимаганням (ст. 189 КК), примушуванням до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК), зловживанням владою або службовим становищем (ст. 364 КК) та перевищенням влади або службових повноважень (ст. 365 КК);
– правила кримінально-правової кваліфікації протидії законній господарській діяльності, вчиненої за обтяжуючих та особливо обтяжуючих обставин;
дістали подальшого розвитку:
– питання співвідношення термінів «господарська діяльність» та «підприємництво», на підставі чого обґрунтовано висновок про неможливість їх ототожнення. З’ясовано, що господарська діяльність є загальною категорією, зміст якої розкривається через характеристику двох основних видів – підприємництва та некомерційного господарювання. Аргументовано необхідність більш конкретного та всебічного врегулювання питань співвідношення окремих видів господарської діяльності на законодавчому рівні;
– положення про те, що обов’язковою ознакою об’єкта даного злочину є потерпілий, яким може бути не лише особа котра на законних підставах займається господарською діяльністю, а й інші особи, які хоча і не є суб’єктами господарювання, однак, здатні самостійно приймати рішення або суттєво впливати на прийняття рішень про припинення чи обмеження господарської діяльності, та близькі їм особи, а також треті особи, яким заподіяно шкоду від даного злочину;
– позиція, відповідно до якої обов’язковим елементом суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 206 КК, є мета його вчинення, що полягає у прагненні примусити особу припинити чи обмежити господарську діяльність;
– положення про те, що кваліфікація протидії законній господарській діяльності за ознакою заподіяння великої шкоди повинна відбуватись з врахуванням як прямих, так і непрямих збитків. Беручи до уваги викладене, запропоновано сформулювати примітку до ст. 206 КК наступним чином: «Матеріальна шкода у вигляді прямих або непрямих збитків вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян».
Практичне значення отриманих результатів. Одержані у процесі дослідження висновки та конкретні пропозиції щодо змін і доповнень до чинного кримінального законодавства використані:
– у правотворчій діяльності – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства України (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 15 березня 2011 р. № 04–19/14–456);
– у правозастосовній діяльності – при підготовці методичних рекомендацій щодо правильних кваліфікації та розслідування правоохоронними органами України злочинів, що містять ознаки протидії законній господарській діяльності (акт Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України від 26 вересня 2009 р. № 9/14–8292; акт Головного слідчого управління МВС України від 11 лютого 2011 р. № 13/11–107);
– у навчальному процесі – при підготовці окремих розділів підручників та навчальних посібників щодо злочинів у сфері господарської діяльності (акт Львівського державного університету внутрішніх справ від 15 лютого 2010 р. № 83).
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації були оприлюднені автором на: міжнародній науковій конференції «Формування правової системи в Україні на сучасному етапі» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); міжвузівській курсантській (студентській) науково-теоретичній конференції «Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів» (м. Київ, 2005 р.); VII-й звітній науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право» (м. Луцьк, 2005 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва» (м. Луцьк, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрями зміцнення» (м. Харків, 2005 р.); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2008 р); V міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль, 2009 р.); міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «П’яті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2009 р.); Всеукраїнській заочній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Право ХХІ століття: виклики та проблеми» (м. Ужгород, 2009 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Механізм кримінально-правового впливу: український і зарубіжний досвід» (м. Одеса, 2010 р.); ХVІІІ міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених (м. Запоріжжя, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Правова система: вітчизняні та світові виміри» (Київ, 2011 р.); всеукраїнських науково-практичних читаннях «Теорія та практика державно-правового будівництва України: сучасний період» (Львів, 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «VII Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у 22 статтях, 7 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях України, і 15 – у збірниках матеріалів конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене нами дисертаційне дослідження щодо кримінальної відповідальності за протидію законній господарській діяльності дозволяє зробити наступні висновки:
1. Витоки кримінально-правової охорони свободи законної господарської беруть свій початок у XVІІ ст. (Соборне Уложення 1649 р.). у наступних нормативно-правових актах, що діяли на території України під час перебування її у складі Російської імперії, також передбачались певні кримінально-правові заходи захисту свободи господарської діяльності (Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., Кримінальне Уложення 1903 р). Наступний період криміналізації посягань на свободу здійснення господарської діяльності почався лише у 1996 р., з доповнення КК 1960 р. ст. 1558 «Протидія законній підприємницькій діяльності». Внесення у КК даної статті свідчило про визнання на законодавчому рівні факту наявності у структурі економічної злочинності, поряд із злочинами, що вчиняються суб’єктами господарської діяльності і підривають її «з середини», також кримінально караних посягань, які полягають у «зовнішньому» негативному впливі на процес господарювання, що є не менш небезпечним та загрозливим для нормальної життєдіяльності економічної системи країни.
2. Вивчення досвіду зарубіжних країн, які репрезентують романо-германську та англо-американську правові сім’ї, дозволило зробити висновки, що КК таких держав, як РФ, Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Республіка Туркменістан, Республіка Вірменія, Республіка Киргизія, Республіка Азербайджан, Республіка Молдова, Грузія, Латвійська Республіка, Республіка Болгарія, Польська Республіка, ФРН, Італія, Турецька Республіка, Франція, Іспанія, Республіка Сан-Марино та США передбачають кримінальну відповідальність за посягання на свободу законної господарської діяльності. Однак, в різних державах вирішення цієї проблеми має свою специфіку, яка пояснюється особливостями правових систем окремих країн, рівнем економічного розвитку, станом і структурою злочинності, менталітетом націй та іншими чинниками.
У КК низки зарубіжних держав, які репрезентують романо-германську (Австрійська Республіка, Бельгія, Велике Герцогство Люксембург, Естонська Республіка, Королівство Нідерландів, Литовська Республіка, Швейцарська Конфедерація та ін.) і англо-американську (Австралія, Великобританія, Канада) правові системи, відсутні норми із захисту свободи законної господарської діяльності. Боротьба з такими посяганнями проводиться спеціально уповноваженими органами за допомогою адміністративно-правових та цивільно-правових засобів.
Специфікою законодавства більшості пострадянських країн є те, що їх кримінально-правові норми у сфері захисту свободи господарської діяльності побудовані за прикладом Модельного КК держав-учасниць СНД 1996 р. Вважаємо, що позиція українського законодавця, який відійшов від положень зазначеного вище документа при формулюванні ст. 206 КК, є найбільш вдалим та оптимальним вирішенням проблеми кримінально-правової охорони свободи законної господарської діяльності, порівняно з іншими державами.
На підставі вивчення зарубіжного досвіду кримінальної відповідальності за посягання на свободу законної господарської діяльності визначено межі його використання у кримінальному законодавстві України. Зокрема, вважаємо доцільним запозичити досвід держав СНД щодо визначення способів вчинення протидії законній господарській діяльності, а саме розширити їх зміст таким видом погроз, як розголошення небажаних для потерпілого відомостей. Слід також конкретизувати у ч. 3 ст. 206 КК вид службової особи, якою (за прикладом країн СНД, Республіки Болгарія, Франції та Іспанії) повинен бути лише представник державної влади.
3. Зважаючи на описово-бланкетний характер диспозиції ст. 206 КК, зміст окремих понять, вжитих у даній статті, розтлумачено за допомогою положень інших нормативно-правових актів. Так, в результаті дослідження з’ясовано, що законна господарська діяльність – це професійна систематична діяльність у сфері суспільного виробництва з метою задоволення інтересів окремих громадян та суспільства взагалі, результат якої має цінову визначеність, що здійснюється особами, корті у встановленому законом порядку пройшли державну реєстрацію та ліцензування, і відносно яких немає будь-яких законних заборон на провадження такої діяльності.
Крім того, у роботі за допомогою норм різних галузей права розкривається зміст таких термінів як «підприємництво», «свобода господарської діяльності», «вимога», «угода», «погроза», «насильство», «шкода», «майно» тощо.
4. Безпосередній об’єкт протидії законній господарській діяльності визначений нами як суспільні відносини у сфері захисту свободи законної господарської діяльності. Дана категорія є сукупністю наступних елементів: а) свобода вибору суб’єктом господарювання виду господарської діяльності, організаційно-правової форми та способів її здійснення; б) свобода у виборі партнерів для діяльності та найму працівників; в) свобода укладення договорів; г) захист від недобросовісної конкуренції та мо¬нополізму; ґ) захист від втручання службовців державних органів, а також будь-яких інших осіб у економічну та адміністративну діяльність суб’єкта господарювання. Додатковим безпосереднім об’єктом даного злочину може бути право людини на особисту недоторканність, право власності, а також (у разі вчинення кваліфікованих видів злочину) – здоров’я особи та встановлений порядок здійснення службовою особою своїх повноважень.
Факультативною ознакою об’єкта протидії законній господарській діяльності є предмет, у якості якого може виступати майно потерпілих осіб або офіційні документи, що засвідчують право на нього.
Потерпілим від протидії законній господарській діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи, що здійснюють законну господарську діяльність, і яким внаслідок злочинного діяння завдано шкоду чи створено загрозу її заподіяння; службові особи суб’єкта господарювання, котрі здатні самостійно приймати рішення або суттєво впливати на прийняття рішень про припинення чи обмеження господарської діяльності останнього; близькі особи зазначених вище категорій осіб; треті особи, яким заподіяно шкоду від даного злочину (при вчиненні кваліфікованих видів протидії законній господарській діяльності).
Близькими особами слід вважати: близьких родичів, усиновлювачів, усиновлених, а також інших осіб, життя, здоров’я та благополуччя котрих має для потерпілого важливе значення. Питання про визнання особи близькою потерпілому повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку.
5. Об’єктивна сторона основного складу злочину, передбаченого ст. 206 КК, характеризується наявністю двох обов’язкових ознак – суспільно небезпечного діяння (протиправна вимога) та способу вчинення злочину (погроза насильства, пошкодження чи знищення майна).
За результатами детального дослідження диспозиції ст. 206 КК робимо висновок, що її законодавче формулювання не відповідає загальноприйнятим правилам юридичної техніки, оскільки одна частина кримінально-правової норми, а саме: вимога укласти угоду чи не виконувати вже укладену угоду розкриває зміст іншої – вимога обмежити господарську діяльність. Наведена конструкція є громіздкою, «обтяжує» зміст кримінально-правової норми, чим завдає труднощів при тлумаченні ст. 206 КК та її застосуванні на практиці. Крім того, конкретизація законодавцем видів угод, примушування до виконання чи невиконання яких може утворювати об’єктивну сторону протидії законній господарській діяльності, тобто лише угод, виконання (невиконання) котрих може заподіяти матеріальну шкоду або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю, не відповідає закріпленому в законі принципу свободи господарської діяльності та свободи договору, оскільки сам факт вимоги укладення угоди вже порушує (обмежує) законні права й інтереси суб’єктів господарювання, незалежно від того, які умови передбачені цією угодою. За результатами дослідження запропоновано виключити з диспозиції ст. 206 КК положення: «… укласти угоду або не виконувати укладену угоду, виконання (невиконання) якої може заподіяти матеріальної шкоди або обмежити законні права чи інтереси того, хто займається господарською діяльністю…».
Дослідження матеріалів судової та слідчої практики, а також досвіду зарубіжних держав у даній сфері дозволило зробити висновок про невиправданість законодавчого обмеження способів вчинення протидії законній господарській діяльності лише двома видами погроз. У зв’язку з чим пропонується розширити можливості застосування ст. 206 КК на практиці, доповнивши її положенням про те, що протидія законній господарській діяльності може вчинятись: шляхом погрози обмеження прав, свобод або законних інтересів та розголошення відомостей, які потерпілий чи близькі йому особи бажають зберегти у таємниці.
6. Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 206 КК, є будь-яка осудна фізична особа, що досягла 16–річного віку. Частина 3 ст. 206 КК передбачає наявність спеціального суб’єкта, яким є службова особа, що вчиняє протидію законній господарській діяльності, використовуючи службове становище. У результаті дослідження даного питання робиться висновок про підвищену суспільну небезпеку протидії законній господарській діяльності, вчиненої представником державної влади (порівняно зі скоєнням цього злочину будь-якою іншою службовою особою), та неприпустимість кваліфікації дій відповідних осіб на однакових умовах. У зв’язку з цим запропоновано під час кваліфікації дій за ч. 3 ст. 206 КК України використовувати визначення службової особи, що міститься у примітці до ст. 364 КК України.
7. Протидія законній господарській діяльності вчиняється лише з прямим умислом, за винятком особливо кваліфікованого (матеріального) його складу, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК, у якому умисел щодо наслідків може бути як прямим, так і непрямим.
Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 206 КК, є мета його вчинення – примусити особу припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її. Реалізація винним при вчиненні протидії законній господарській діяльності (поряд з цією) іншої мети (наприклад, корисливої) може свідчити про наявність у його діях ще одного складу злочину. В такому випадку кваліфікувати дії необхідно за сукупністю злочинів.
8. Кваліфіковані види протидії законній господарській діяльності, передбачені ч. 2 та ч. 3 ст. 206 КК, містять як загальні, так і спеціальні кваліфікуючі ознаки.
Вважаємо, що під час кваліфікації дій особи за ознакою заподіяння великої шкоди (при визначенні її розміру) необхідно враховувати як прямі, так і непрямі збитки. У зв’язку з чим запропоновано доповнити примітку до ст. 206 КК відповідним положенням.
Під «тяжкими наслідками» протидії законній господарській діяльності потрібно розуміти: необережне заподіяння потерпілому чи близьким йому особам тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, необережне позбавлення життя останніх, доведення їх до самогубства, необережне заподіяння смерті чи тяжких тілесних ушкоджень третім особам, заподіяння великої матеріальної або іншої шкоди третім особам, припинення діяльності чи тривалий простій підприємства, створення аварійної ситуації, що спричинила людські жертви, звільнення багатьох людей з роботи, а також інші наслідки, які суд з урахуванням конкретних обставин справи може визнати тяжкими.
9. Протидію законній господарській діяльності необхідно відмежовувати від таких суміжних злочинів, як вимагання (ст. 189 КК), примушування до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов’язання (ст. 355 КК), зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК) та перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК).
Основні критерії розмежування протидії законній господарській діяльності від примушування до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов’язання та вимагання ґрунтуються на відмінностях у: 1) об’єктах злочинного посягання (ст. 189 КК, ст. 355 КК); 2) змісті вимог, котрі при вчиненні злочину, передбаченого ст. 206 КК, стосуються виключно господарської діяльності (ст. 189 КК, ст. 355 КК); 3) статусі потерпілого, яким виступає лише суб’єкт господарювання чи його службові особи, здатні самостійно приймати рішення або суттєво впливати на прийняття рішень про припинення чи обмеження діяльності (ст. 189 КК, ст. 355 КК); 4) ознаках суб’єктивної сторони, а саме наявність у винного при вчиненні протидії законній господарській діяльності спеціальної мети – примусити особу припинити чи обмежити господарську діяльність (ст. 189 КК, ст. 355 КК); 5) у сфері застосування статей, яка при протидії законній господарській діяльності охоплює ширше коло правовідносин (ст. 355 КК).
Порівнюючи протидію законній господарській діяльності, вчинену службовою особою (ч. 3 ст. 206 КК), і злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, передбачені ст. 364 і ст. 365 КК, ми дійшли висновку про наявність конкуренції спеціальної та загальних норм, де ст. 206 КК є спеціальною. І, відповідно до загального правила кваліфікації, дії винної особи, якщо вони не виходять за рамки диспозиції ст. 206 КК, повинні кваліфікуватись за спеціальною нормою.
10. Зважаючи на відсутність у постановах Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ будь-яких роз’яснень щодо злочину, передбаченого ст. 206 КК, нами розроблено рекомендації про застосування даної статті на практиці.
У результаті проведеного детального аналізу ознак складу злочину та досвіду правозастосування ст. 206 КК нами виявлено певні недоліки у законодавчій побудові даної кримінально-правової норми, які ускладнюють її тлумачення та обмежують сферу застосування. Зважаючи на викладене вище, а також те, що більшість (65,9%) з опитаних співробітників ОВС вбачають причину труднощів застосування на практиці ст. 206 КК у недоліках законодавчої структури самої кримінально-правової норми, нами розроблено та направлено до ВРУ проект відповідного закону України, у якому пропонується викласти ст. 206 КК у наступній редакції:
Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
1. Протидія законній господарській діяльності, тобто протиправна
вимога припинити займатися господарською діяльністю чи обмежити її, поєднана з погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, обмеженням прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодженням чи знищенням їхнього майна або розголошенням відомостей, які потерпілий чи близькі йому особи бажають зберегти в таємниці, за відсутності ознак вимагання, –
караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, –
караються штрафом від трьох тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років
3. Протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки, –
караються штрафом від десяти тисяч до двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі
на строк від п'яти до десяти років
П р и м і т к а. 1. Під службовою особою у цій статті слід розуміти службову особу, визначення якої надане у примітці до ст. 364 КК України.
2. Матеріальна шкода у вигляді прямих або непрямих збитків вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Узагальнені відомості про злочини у сфері господарської діяльності ДІТ МВС України за 2002-2011 рр. — К., 2011. — 12 с.
2. Таганцев Н. С. Курс русского уголовного права : Часть общая. / Таганцев Н. С. — СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1874— . —
Кн. 1. — 1874. — 292 с.
3. Терлюк І. Я. Історія держави і права України : [навч. посіб.] / Терлюк І. Я. – К. : Атіка, 2011. – 944 с.
4. Русское (Московское) государство в ХV-ХVІІ веках / [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://bibliotekar.ru/istoria-prava-rossii/15.htm
5. Соборное Уложение 1649 года [Електронний ресурс]. — М. : Моск. ун-т, 1961. — Режим доступу :
http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/1649.htm
6. Таганцев Н. С. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. / Таганцев Н. С. — СПб. : тип. М. Меркунев, 1911. — 1122 с.
7. Кузнецов А. П. Общая характеристика преступлений в сфере экономической деятельности / А. П. Кузнецов // Следователь. — 2000. — № 1. — С. 5—8.
8. Волженкин Б. В. Преступления в сфере экономической деятельности по Уголовному кодексу Российской Федерации (общая характеристика) / Б. В. Волженкин // Юридический мир. — 1997. — № 6–7 (Июнь – июль). — С. 34—38.
9. Конституція України : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
10. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України : Закон України від 20 листопада 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 4. — Ст. 21.
11. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми). — Харків : Право, 2001. — 260 с.
12. Кальман О. Г. Щодо проблеми захисту законної підприємницької діяльності від насильницьких посягань / О. Г. Кальман // Проблеми законності. — Х., 2000. — Вип. 42. — С. 156—160.
13. Таций В. Новый Уголовный кодекс Украины / В. Таций, В. Сташис // Законность. — 2001. — № 4. — С. 48—52.
14. Зауваження та пропозиції Головного юридичного управління Апарату ВР України щодо Особливої частини проекту КК України № 07-2/307 від 21 черв. 2000 р. — К., 2000. — 30 с.
15. Карпачова Н. І. Перша щорічна доповідь уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні [Електронний ресурс] / Н. І. Карпачова. — Режим доступу :
http: www.ombudsman.kiev.ua/d_06_2.htm
16. Узагальнення Державної судової адміністрації України щодо кількості осіб, засуджених за злочини у сфері господарської діяльності за вироками, що набрали законної сили. — К., 2012. — 20 с.
17. Моніторинг бізнес-клімату України на основі звернень суб’єктів підприємницької діяльності [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.dkrp.gov.ua/;
18. Звернення Антирейдерського союзу підприємців України до Президента України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховної Ради України [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://antiraider.ua/
19. Харитонов Є. О. Цивільне право України : [підруч.] / Харитонов Є. О., Харитонова О., Старцев О. В. — [3-тє вид., перероб. і доп.]. — К. : Істина, 2011. — 808 с.
20. Цивільний кодекс України : офіційний текст прийнятий Верховною Радою України 16 січ. 2003 року / Міністерство юстиції України. — Офіц. вид. — К. : Атіка, 2004. — 416 с.
21. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1984. — Додаток до № 51. —Ст. 1122.
22. Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення : Закон України від 5 квіт. 1995 р. № 123–95/ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 15. — Ст. 103.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. — К. : Перун, 2002. — 1440 с.
24. Дацюк С. Украинская мечта / С. Дацюк, В. Грановский // Зеркало недели. — 1998. — № 41 (210). — 10 октября.
25. Щербина В. С. Господарське право : [підруч.] / Щербина В. С. — [4-е вид. перероб і доп.]. — К. : Юрінком Інтер, 2009. — 640 с.
26. Господарське право України [Текст] : підруч. / Л. А. Жук., І. Л. Жук, О. М. Неживець. – К. : Кондор, 2009. – 434с.
27. Хозяйственное право : учебник / [В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, В. В. Хахулин и др.] ; под ред. В. К. Мамутова. — К. : Юринком Интер, 2002. — 912 с.
28. Голяк Л. В. Господарське право : [навч.-метод. посіб.] / Л.В. Голяк. — К. : МАУП, 2006. — 194 с.
29. Стрельцов Е. Л. Экономическая преступность в Украине : [курс лекций] / Стрельцов Е. Л. ; [предисл. проф. Мартина Финке (ФРГ)]. — Одесса : Бахва, 1997. — 571 с.
30. Саниахметова Н. Общая характеристика законодательства о предпринимательстве / Н. Саниахметова // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 10. — С. 3—5.
31. Ластовецький А. Загальна характеристика законодавства у сфері підприємницької діяльності та основні тенденції його розвитку / А. Ластовецький // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 7. — С. 3—5.
32. Господарський кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 21 берез. 2011 року : (офіц. текст). — К. : Паливода А.В., 2011. — 192 с. — (Кодекси України).
33. Ершова И. Правовые основы ценового регулирования предпринимательской деятельности / И. Ершова // Ученые записки Ульяновского университета. Государство и право : проблемы, поиски решений, предложения. — Ульяновск., 1999. — Вып. 3(10). — С. 81—84.
34. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квіт. 1991 року № 959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №29. — Ст. 377.
35. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28 груд. 1994 р. в ред. від 2 трав. 1997 р. (із змінами, внесеними Законом від 18 листоп. 1997 р.) // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 10. — Ст. 35.
36. Про ліцензування певних видів господарської діяльності : Закон України від 1 черв. 2000 року № 1775-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 36. — Ст. 299.
37. Податковий кодекс України : чинне законодавство із змінами і допов. на 16 лют. 2011 року : (відповідає офіц. текстові). — К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. — 480 с.
38. Підприємницьке право : [навч. посіб.] / за ред. Старцева О. В. — [2-ге вид., змін.]. — К. : Істина, 2007. — 208 с.
39. Ластовецький А. Зміст і спрямування державного регулювання підприємництва за умов перехідної економіки в Україні / А. Ластовецький // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 5. — С. 125—129.
40. Закон України №3206-VI від 07.04.2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3206-17.
41. Про підприємництво : Закон України від 7 лют. 1991 р. № 698-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 168.
42. Лаптев В. В. Хозяйственное право – право предпринимательской деятельности / В. В. Лаптев // Государство и право. — 1993. — № 1. — С. 36—40.
43. Кузьмін Р. І. Співвідношення понять «підприємництво» та «господарська діяльність» / Р. І. Кузьмін // Право України. — 1999. — №5. — С. 88—92.
44. Волков К. М. Словник і довідник підприємця і бізнесмена / К. М. Волков, В. І. Покотилова. — Херсон : ОЛДІ-плюс, 2003. — 170 с.
45. Андрушко П. П. Злочини у сфері господарської діяльності за чинним кримінальним кодексом та проектом КК : проблеми систематизації, криміналізації та демократизації / П. П. Андрушко // Підприємництво, господарство і право. — 1998. — № 12. — С. 13—18.
46. Савченко А. В. Порівняльні кримінально-правові дослідження / А. В. Савченко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — К., 2002. — № 3. — С. 19—22.
47. Репецький С. П. Іноземний досвід щодо кримінально-правової охорони суспільної моральності / С. П. Репецький / Право і суспільство. — 2009. — № 5. — С. 104—107.
48. Скакун О.Ф. Теорія права і держави : [підруч.] / Скакун О. Ф. — [2-ге вид.]. — К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. — 520 с.
49. Уголовный кодекс Российской Федерации (2009-2010) [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.ug-kodeks.ru/ug/ug-kodeks.ru/
50. Уголовный кодекс Республики Казахстан : Закон Республики Казахстан от 16 июля 1997 года № 167 (Ведомости Парламента РК. — 1997. — № 15-16. — Ст. 211) / [предисл. министра юстиции Республики Казахстан, докт. юрид. наук, проф. И. И. Рогова]. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 466 с.
51. Уголовный кодекс Республики Беларусь [Електронний ресурс] : текст кодекса по сост. на октябрь 2009 года. — Режим доступу : http://pravo.kulichki.com/vip/uk/index.htm
52. Уголовный кодекс Республики Туркменистан [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/15853/preview
53. Уголовный кодекс Республики Армения [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://base.spinform.ru/show.fwx?Regnom=7472
54. Уголовный кодекс Кыргызской Республіки [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14305/preview
55. Уголовный кодекс Азербайджанской Республіки [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14108/preview
56. Уголовный кодекс Грузии / [науч. ред. З. К. Бигвава ; вступ. ст. канд. юрид. наук, доц. В. И. Михайлова ; обзор. ст. д-ра юрид. наук, проф. О. Гамкрелидзе ; пер. с груз. И. Мериджанашвили]. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 409 с.
57. Уголовный кодекс Республики Молдова [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://legislationline.org/ru/documents/action/popup/id/14700/preview
58. Волженкин Б. С. Модельный Уголовный кодекс для государств-участников Содружества Независимых Государств / Б. С. Волженкин // Государство и право. — 1996. — № 5. — С. 70—73.
59. Уголовный кодекс Латвийской Республики / [науч. ред. и вступ. ст. канд. юрид. наук А. И. Лукашева и канд. юрид. наук Э. А. Саркисовой ; пер. с латыш. канд. юрид. наук А. И. Лукашева]. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 313 с.
60. Уголовный кодекс Литовской Республики [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.pravo.vuzlib.net/book_z794.html
61. Уголовный кодекс Эстонской Республики [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://constitutions.ru/archives/446
62. Уголовный кодекс Республики Болгария / науч. ред. А. И. Лукашов. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001 — 298 с.
63. Уголовный кодекс Республики Польша / науч. ред. А. И. Лукашов, Н. Ф. Кузнецова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001 — 234 с.
64. Уголовный кодекс ФРГ / [пер. с нем.]. — М. : Зерцало – М., 2001. — 208 с.
65. Кримінальний кодекс Італійської Республіки : Книга 2 [Електронний ресурс] / італійською мовою ; (Codice Penale : Libro Secjndo). — Режим доступу : http://belpaese2000.narod.ru/Italia/ufficiale/penale/ penale2.html.
66. Уголовный кодекс Испании [Електронний ресурс] / науч. ред. Н. Ф. Кузнецова, Ф. М. Решетников. — М. : Зерцало, 1998 — 218 с. — Режим доступу :
http://www.law.edu.ru/norm/norm.asp?normID.
67. Конституція Королівства Іспанія [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://vivovoco.rsl.ru/VV/LAW/SPAIN.HTM#211
68. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи : порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : [монографія] / Хавронюк М. І. — К. : Юристконсульт, 2006. — 1048 с.
69. Уголовный кодекс Сан-Марино / [науч. ред. С. В. Максимов]. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002 — 253 с.
70. Уголовный кодекс Турции : с изм. и доп. на 3 августа 2002 г. / [предисл., под ред. Н. Сафарова, Х. Аджара ; пер. с тур. Н. Сафарова, Х. Бабаева]. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. — 374 с.
71. Уголовный кодекс Франции / [науч. ред. канд. юрид. наук, доц. Л. В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой ; пер. с фр. и предисл. канд. юрид. наук, доц. Н. Е. Крыловой]. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 650 с.
72. Уголовное право США : сб. нормат. актов / [сост., отв. ред. и автор вступ. ст. И. Д. Козочкин]. — М. : УДН, 1985. — 160 с.
73. Скора Л. М. Правовий захист свободи господарської діяльності в Україні / Л. М. Скора // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. — Одеса, 2005. — № 40. — С. 20—24.
74. Скора Л. М. Посягання на свободу господарювання: порівняльний аналіз із законодавством іноземних держав / Л. М. Скора // Право України. — 2005. — № 6. — С. 38—42.
75. Скора Л. М. Господарська діяльність і підприємництво : проблеми співвідношення та правового регулювання / Л. М. Скора // VII-та звітна наук.-практ. конфер. Кримського юридичного інституту НУВС : матер. наук.-практ. конфер., (Сімферополь, 19 трав. 2005 р.) / [ред. кол. : Венедиктов В. С. (відпов. ред.) та ін.]. — Сімферополь, 2005. — Ч. 1. — С. 104—111.
76. Скора Л. М. Історичний розвиток кримінальної відповідальності за протидію законній господарській діяльності / Л. М. Скора // Теорія та практика державно-правового будівництва України: сучасний період : матер. всеукр. наук.-практ. читань, ( Львів, 29-30 квіт. 2011 р.). – Львів, 2011. – Т. 2. – С. 109–112.
77. Стрельцов Є. Л. Об’єкт і кваліфікація злочинів / Є. Л. Стрельцов // Вісник Академії адвокатури України К., 2010. — № 1(17). — С. 131—134.
78. Фесенко Є. В. проблеми структури об’єкта як елемента складу злочину / Є. В. Фесенко // Вісник Академії адвокатури України. — К., 2009. — № 1(14). — С. 234—236.
79. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії застосування і розвитку кримінального законодавства: [монографія] / С. Б. Гавриш. – К. : Вид-во Інституту законодавства Верховної Ради України, 2002. – 633 с.
80. Лащук Є. В. Предмет злочину в кримінальному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Лащук Єфрем Вікторович. — К., 2005. — 262 с.
81. Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України : [курс лекцій] / Савченко А. В., Кузнецов В. В., Штанько О. Ф. — К. : Паливода А. В., 2006. — 633 с.
82. Курс советского уголовного права : [в 6 т.] / [Пионтковский А. А. и др.]; АН СССР. Ин-т государства и права. –– М. : Наука, 1970— . —
Т. 2 : Общая часть. Преступление / Пионтковский А. А. — 1970. — 516 с.
83. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудрявцев В. Н. — [2-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Юристъ 2001. — 304 с.
84. Кузнецов А. В. Уголовное право и личность / Кузнецов А. В. — М. : Юрид. лит., 1977. — 168 с.
85. Кримінальне право України: Загальна частина : підруч. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — [4-те вид., переробл. і допов.]. — X. : Право, 2010. — 456 с.
86. Матвійчук В. К. Предмет відносин та соціальні зв’язки як структурна частина об’єкта складів злочинів проти навколишнього середовища / В. К. Матвійчук // Право і суспільство. — 2010. — №3. — С. 187—190.
87. Бойко А. М. Про поняття та систематизацію злочинів у сфері господарської діяльності / А. М. Бойко // Новий КК України : Питання застосування і вивчення : матер. Міжнар. наук.-практ. конфер., (Харків, 25-26 жовт. 2001 р.) / [редкол. : Сташис В. В.(голов. ред.) та ін.]. — К. — Х., 2002. — C. 129—131.
88. Стрельцов Е. Л. Проблемы уголовной ответственности за преступления в сфере предпринимательства : автореф. дисс. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология ; исправительно-трудовое право» / Е. Л. Стрельцов. — Харьков, 1992. — 44 с.
89. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина Особлива / Коржанський М. Й. — К. : Генеза, 1998. — 589 с.
90. Перепелица А. И. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления в сфере предпринимательской деятельности : комментарий к действующему законодательству / Перепелица А. И. — Харьков : Рубикон, 1997. — 105 с.
91. Опалинский Ю. В. Уголовная ответственность за фиктивное предпринимательство : дис... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Опалинский Юрий Владимирович. — К., 1998. — 169 л.
92. Навроцький В. О. Кримінальне право. Особлива частина : [курс лекцій] / Навроцький В. О. — К. : Знання, 2000. — 771 с.
93. Панов М. М. Кримінальна відповідальність за незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків : монографія / Панов М. М. – Х. : Право, 2009. – 184 с.
94. Таций В. Я. Ответственность за хозяйственные преступления. Объект и система / Таций В. Я. — X. : Вища школа, 1984. — 232 с.
95. Перепелица А. И. Новое в уголовном законодательстве об ответственности за хозяйственные преступления (Комментарий к действующему законодательству) / А. И. Перепелица // Весы Фемиды. — 2000. — № 4. — С. 62—78.
96. Стрельцов Є. Л. Господарські злочини. Глава VI Кримінального кодексу України з науково-практичним коментарем / Стрельцов Є. Л. — Одеса : Астропринт, 1998. — 152 с.
97. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : [монографія] / Дудоров О. О. — К. : Юридична практика, 2003. — 924 с.
98. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. И. — М. : Акад. МВД СССР, 1980. — 248 с.
99. Гуторова Н. О. Злочини у сфері господарської діяльності. Розділ VII Особливої частини КК України з науково-практичним коментарем / Гуторова Н. О. — Х. : Одіссей, 2003. — 256 с.
100. Дудоров О. О. Злочини у сфері підприємництва : [навч. посіб.] / Дудоров О. О., Мельник М. І., Хавронюк М. І. — К. : Атіка, 2001. — 608 с.
101. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за заг. ред. : П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. — [2-ге вид., переробл. та доп.]. — К. : Дакор, 2008. — 1427 с.
102. Кримінальне право України: Особлива частина : підруч. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — [4-те вид., переробл. і допов.]. — X. : Право, 2010. — 608 с.
103. Кацаваленко О. П. Деякі аспекти проблеми визначення об’єкта протидії законній господарській діяльності / О.П. Кацаваленко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. — 2007. — № 2. — С. 139-145.
104. Андреева В. К. Предпринимательское (хозяйственное) право : [учебник] : в 2 т. / Андреева В. К., Андреева Л. В., Олейник О. М. ; отв. ред. О. М. Олейник. — М. : Юристъ, 1999— . —
Т. 1. — 1999. — 725 с.
105. Гаджиев Г. А. Защита основных экономических прав и свобод предпринимателей за рубежом и в Российской Федерации (опыт сравнительного исследования) / Гаджиев Г. А. — М. : Манускрипт, 1995. — 231 с.
106. Тацій В. Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України : [навч. посіб.] / Тацій В. Я. — X. : УкрЮА, 1994. — 76 с.
107. Про судову практику у справах про злочини проти власності : постан. Пленуму Верховного Суду України №10 від 6 листоп. 2009 року / Верховний Суд України // Вісник Верховного Суду України. — 2009. — № 12(112). — С. 6—8.
108. Архів Іллічівського районного суду Одеської області. Справа № 1—9/2010 р.
109. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса. / Строгович М. С. — М.: Изд-во «Наука», 1968. – Т. 1. – 469 с.
110. Дагель П. С. Потерпевший в советском уголовном праве / П. С. Дагель // Потерпевший от преступления: [Тематический сборник]. – Владивосток, 1974. – С. 16-37
111. Сенаторов М. В. Поняття потерпілого від злочину в кримінальному праві / М. В. Сенаторов // Академія правових наук / Вісник. – Харків, 2003. – № 1. – С. 202–210.
112. Гаджиева А. А. Понятие потерпевшего в уголовном праве: проблемы, дискуссии, обсуждения / А. А. Гаджиева // Государство и право — 2006. — № 4. — С. 105 – 106
113. Карпов Н. С. Кримінально-правовий, кримінально-процесуальний та віктимологічний аналіз поняття «потерпілий» / Н. С. Карпов, Т. І. Панасюк // Підприємництво, господарство, право. – 2007. – № 5. – С. 142–145
114. Красиков А. Н. Сущность и значение согласия потерпевшего в советском уголовном праве./ Красиков А. Н. – Саратов, 1976. – 240 с.
115. Проект Кримінально-процесуального кодексу України [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=31115
116. Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців : Закон України від 15 трав. 2003 року № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 31-32. — Ст. 263.
117. Никонов И. Е. Содержание уголовно-правового понятия «близкие лица» / И. Е. Никонов // Российский следователь. — 2004. — № 4. — С. 22-25.
118. Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. — Режим доступу :
http://www.slovnyk.net/
119. Архів Шевченківського районного суду м. Києва. Справа № 10-4/09.
120. Архів СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві. Справа № 10-1177.
121. Энциклопедия предпринимателя / [сост. : С. М. Синельников, Т. Г. Соломник и др.]. — СПб. : ОЛБИС ; САТИСЪ, 1994. — 592 с.
122. Устинова Т. Принуждение к совершению сделки или отказу от её совершения / Т. Устинова // Законность. — 2004. — № 9. — С. 6—9.
123. Большой энциклопедический словарь / под ред. А. Н. Азрилияна. — [50-е изд. доп. и перераб.]. — М. : Институт новой экономики, 2002. — 1280 с.
124. Тельгарин Р. О свободе заключения гражданско-правовых договоров в сфере предпринимательства / Р. Тельгарин // Право и рынок. — 1997. — № 10. — С. 13—15.
125. Цивільне право України : [підруч.] : у 2 кн. / [О. В. Дзера (керівник авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.] ; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К. : Юринком Інтер, 2002. —
Кн. 1. — 2002. — 720 с.
126. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Панов Н. И. — Х. : Выща школа, 1982. — 162 с.
127. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук, О. О. Дуров та ін.; За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон, А.С.К., 2001. – 1104 с.
128. Панов Н. И. Квалификация насильственных преступлений : [учеб. пособие] / Панов Н. И. — Х. : ХЮИ им. Ф.Э. Дзержинского, 1986. — 53 с.
129. Грищук В.К. Способи вчинення злочину: насильство, напад, обман / В. К. Грищук // Наук. вісн. Чернів. нац. ун-ту ім. Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. – Чернівці: Вид-во «Рута», 1996. – Вип. 4–5. – c. 328–335.
130. Архів Каховського міськрайонного суду Херсонської області. Справа № 1-20/09.
131. Архів Апеляційного суду Житомирської області. Справа № 10-217/07.
132. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву / Орлов В. С. — М. : Госю