КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ ОПОРУ ОСОБАМ, НАДІЛЕНИМ ВЛАДНИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГАБУДА АНДРІЙ СТЕПАНОВИЧ
УДК 343.35

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДУ ОПОРУ
ОСОБАМ, НАДІЛЕНИМ ВЛАДНИМИ ПОВНОВАЖЕННЯМИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Фріс Павло Львович,
заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор

Львів – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………......... 4
ВСТУП ………………………………………………………………………..…. 5
РОЗДІЛ 1. Загальні засади кримінально-правової характеристики
складу опору особам, наділеним владними повноваженнями ....................… 13
1.1. Стан теоретичної розробки кримінально-правової характеристики
складу опору особам, наділеним владними повноваженнями ………........… 13
1.2. Питання кримінально-правової характеристики складу опору
особам, наділеним владними повноваженнями у пам’ятках
українського кримінального права …………………………………...........…. 23
Висновки до першого розділу……………………………………………......... 34
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу опору особам,
наділеним владними повноваженнями ………………….........……………..... 36
2.1. Об’єкт складу опору особам, наділеним владними повноваженнями .... 36
2.2. Об’єктивна сторона складу опору особам, наділеним владними повноваженнями ……………………….…………………………...………….. 62
2.3. Суб’єкт складу опору особам, наділеним владними
повноваженнями ................................................................................................ 109
2.4. Суб’єктивна сторона складу опору особам, наділеним владними повноваженнями ……………………………..………......………………........ 121
Висновки до другого розділу ……………………………………………...… 136
РОЗДІЛ 3. Відмежування складу опору особам, наділеним владними повноваженнями від суміжних складів злочинів та однорідних адміністративних правопорушень ……………………….………………...... 140
3.1. Спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених
ст. 342 КК України і суміжних складів злочинів ………….....…………….. 140
3.2. Відмежування складу опору особам, наділеним владними повноваженнями від однорідних адміністративних правопорушень ……... 162
Висновки до третього розділу ……………………………………..……...…. 169
ВИСНОВКИ ………………………………………………………….………. 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………...….. 178
ДОДАТКИ ………………………………………………………………......... 205

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЗСУ – Збройні Сили України
ККУ – Кримінальний кодекс України
КК РФ – Кримінальний кодекс Російської Федерації
КУпАП- Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВСУ – Міністерство внутрішніх справ України
ОВСУ – органи внутрішніх справ України
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка

ВСТУП

Актуальність теми. Протидія злочинності, яка, без сумніву, є одним з пріоритетних напрямів внутрішньої політики держави, значною мірою залежить від кадрового потенціалу служб, що здійснюють цю діяльність. Високі вимоги, що висуваються до працівників органів кримінальної юстиції, мають бути підкріплені комплексом правових гарантій їх діяльності, у тому числі тих, що забезпечують її від протиправних посягань. Особливу небезпеку становлять випадки опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.
Найбільш ефективним засобом, що гарантує належну діяльність зазначених осіб від злочинних посягань, є кримінальна відповідальність, встановлена за перешкоджання правомірній діяльності представників органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян.
Кримінальний кодекс України містить групу норм (розділ XV), які покликані охороняти авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, недоторканність представників цих утворень, їх правомірну діяльність, а також їх близьких родичів, майно та інші законні інтереси. Однак їх наявність ще не означає ефективне застосування у прокурорсько-слідчій та судовій практиці. Це пояснюється тим, що деякі з них містять суттєві неточності, які перешкоджають нормальній реалізації на правозастосовному рівні. Це пов’язано як з помилками у законодавчій техніці (використанні різних термінів для позначення одних і тих же понять), так і з неоднозначністю типових ситуацій, які трапляються у правозастосовній практиці ст. 342 КК України та норм про суміжні злочини, що зумовлює потребу у відмежуванні цього злочину від діянь, які з ним конкурують, на теоретичному рівні.
Актуальність теми дослідження підтверджується також статистичними даними МВС України, згідно з якими кількість учинених злочинів, передбачених ст. 342 КК України, в період з 2005 р. до 2010 р. суттєво збільшилася. Так, у 2005 р. зареєстровано 441 злочин, у 2006 – 469, у 2007 – 534, у 2008 – 588, у 2009 – 583; у 2010 – 568 злочинів. Ці цифри засвідчують не поодинокі випадки опору представникам влади, громадськості та військовослужбовцям, а доволі стійку динаміку їх зростання. Однією з причин зростання кількісних показників злочинів цієї категорії є недосконалість ст. 342 КК.
У доктрині кримінального права завжди приділялась значна увага дослідженню питань, пов’язаних із кримінально-правовим захистом осіб, наділених владними повноваженнями. Найбільш вагомий внесок у розв’язання цієї проблематики зробили такі вітчизняні вчені, як М.І. Бажанов, П.С. Берзін, В.К. Грищук, В.Т. Дзюба, П.С. Єлізаров, М.Й. Коржанський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, В.І. Осадчий, Н.А. Савінова, В.В. Сташис, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко, а також зарубіжні вчені В.О. Владіміров, Л.Д. Гаухман, П.Ф. Грішанін, М.П. Журавльов, П.В. Замосковцев, А.В. Кладков, В.Н. Козак, Е.А. Козельцев, В.Д. Меньшагін, П.П. Осіпов, А.А. Піонтковський, Г.Ф. Полєнов, Є.А. Сухарєв, М.І. Трофімов та інші.
Необхідно відзначити, що абсолютна більшість наукових праць, присвячених кримінально-правовій охороні осіб, наділених владними повноваженнями, написана у радянський період. Більше того, незважаючи на те, що норма, якою встановлена відповідальність за опір, існує у кримінальному законодавстві тривалий час, спеціально досліджені ознаки передбачених нею складів злочинів не були. В Україні за роки її незалежності ст. 342 КК України вперше увійшла до предмета дисертаційної роботи В.І. Осадчого «Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності» (2004 р.). Згодом були захищені ще дві роботи, у яких досліджувались питання опору, зокрема дисертації І.М. Залялової та І.І. Давидович. Проте більшість питань, пов’язаних із специфічними ознаками складів злочинів, передбачених ст. 342 КК України, особливостями кваліфікації дій винного за цією статтею, відмежуванням цих складів від суміжних, висвітлена дещо фрагментарно.
Зазначене обумовило актуальність проблеми, яка стала предметом дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ у межах комплексної теми наукових досліджень «Протидія злочинам підслідним ОВС: правові, кримінологічні та криміналістичні аспекти» (державний реєстраційний номер 0111U007105).
Обрана тема дослідження відповідає Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої указом Президента України № 311/2008 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 р. «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів», тематиці пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, а також планам науково-дослідної роботи Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розв’язання комплексного наукового завдання щодо кримінально-правової характеристики складу опору особам, наділеним владними повноваженнями, формування на цій основі науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо удосконалення законодавства й практики його застосування.
Для досягнення цієї мети автором визначено такі основні завдання:
– з’ясувати стан теоретичної розробки кримінально-правової характеристики складу опору особам, наділеним владними повноваженнями;
– дослідити питання кримінально-правової характеристики складу опору особам, наділеним владними повноваженнями, у пам’ятках українського кримінального права;
– провести аналіз об’єктивних ознак складу опору особам, наділеним владними повноваженнями;
– визначити суб’єктивні ознаки складу опору особам, наділеним владними повноваженнями;
– встановити спільні та розмежувальні ознаки складів злочинів, передбачених ст. 342 КК України, і суміжних складів злочинів;
– провести відмежування складу опору особам, наділеним владними повноваженнями, від однорідних адміністративних правопорушень;
– оцінити досконалість ст. 342 КК та ефективність застосування цієї норми.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із вчиненням опору особам, наділеним владними повноваженнями.
Предметом дослідження є кримінально-правова характеристика складу опору особам, наділеним владними повноваженнями.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети, завдань, об’єкта та предмета дослідження. У роботі використовувались загальнонаукові методи дослідження та методи, властиві для досліджень у правових науках, зокрема: історико-правовий метод дозволив здійснити аналіз питань щодо кримінально-правової характеристики складу опору особам, наділеним владними повноваженнями, у пам’ятках українського кримінального права (підрозділі 1.2.); юридичний (догматичний) – опрацювати закони та підзаконні нормативно-правові акти, з’ясувати зміст ознак, які містить ст. 342 КК та інші кримінально-правові норми (підрозділи 1.2., 2.2., 2.4.); формально-логічний метод використовувався як універсальний спосіб аргументування (підрозділи 2.2., 2.4.); діалектичний дав змогу дослідити і обґрунтувати поняттєвий апарат та зміст кримінально-правової характеристики складу опору особам, наділеним владними повноваженнями (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4.); за допомогою статистичного методу було опрацьовано офіційну державну і власноруч досліджену статистичну інформацію (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 3.1.).
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали практики судів України у справах про злочини, передбачені ст. 342 КК. Зокрема, було вивчено 43 кримінальні справи такої категорії, що розглядалися Апеляційними та місцевими судами Івано-Франківської і Тернопільської областей та 220 вироків, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень України. У роботі також використано результати анкетування 190 працівників органів досудового слідства, прокуратури та суддів Донецької, Житомирської, Івано-Франківської та Тернопільської областей, статистичні звіти МВС України за 2006-2010 рр.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні на монографічному рівні проведено дослідження кримінально-правової характеристики складу опору особам, наділеним владними повноваженнями. Найбільш важливими серед теоретичних висновків і практичних положень, які відображають новизну, є такі:
вперше:
– здійснено історико-правовий аналіз складу опору особам, наділеним владними повноваженнями, у пам’ятках українського кримінального права, який показав, що опір як самостійний склад злочину виокремлюється з 1845 р. статтею 291 Уложення про покарання кримінальні і виправні;
– з урахуванням положень Концепції реформування кримінальної юстиції України аргументовано, що ненасильницький опір (ч. 1, ч. 2 ст. 342 КК України) є злочином невеликої тяжкості, тому його необхідно віднести до категорії кримінальних проступків, а опір, поєднаний з насильством або погрозою його застосування, – визнати основним складом цього злочину;
– обґрунтовано необхідність визнання суб’єктом насильницького опору особу, якій до вчинення цього злочину виповнилося чотирнадцять років;
удосконалено:
– поняття родового об’єкта злочинів, передбачених розділом XV Особливої частини КК, як сукупності суспільних відносин, що забезпечують авторитет органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян та порядок публічного управління;
– визначення поняття опору: опором визнається активна протиправна поведінка особи, яка виявляється у фізичному впливі на потерпілого і протидіє виконанню ним покладених на нього функцій або створює умови, що перешкоджають діяльності такої особи, ускладнюють чи роблять неможливим для неї виконання своїх обов’язків;
– правила відмежування складу опору від інших складів злочинів, що мають спільні ознаки, які передбачають необхідність з’ясування того, чи є ці склади злочинів суміжними, чи вони передбачені нормами, що перебувають у конкуренції як загальна і спеціальна або як частина і ціле;
– запропоновано нову редакцію ст. 342 КК, у якій основний склад цього злочину характеризується насильницьким опором, а такі ж дії, вчинені групою осіб або якщо вони супроводжувалися застосуванням чи погрозою застосування зброї, інших предметів, які використовувалися як зброя, або були поєднані з примушуванням потерпілого до виконання явно незаконних вимог, – утворюють кваліфіковані склади опору;
дістали подальший розвиток:
– положення про дотримання вимог щодо єдності термінології та понятійного апарату КК, яке передбачає Загальну його частину, доповнити розділом, у якому б було подано визначення таких понять, як «представник влади», «працівник правоохоронного органу», «опір», «примушування», «насильство», «погроза»;
– твердження про необхідність уніфікувати ч. 2 ст. 345 та ч. 2 ст. 350 КК шляхом законодавчого передбачення у диспозиціях цих частин статей таких діянь: нанесення удару; вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні теоретичні положення, висновки і пропозиції використовуються:
– у науково-дослідницькій діяльності – під час проведення досліджень у сфері кримінального права;
– у правозастосовній діяльності – як рекомендації щодо кримінально-правової характеристики складів злочинів, передбачених ст. 342 КК, їх кваліфікації та відмежування від суміжних складів злочинів у діяльності слідчих прокуратури Івано-Франківської області (акт впровадження від 02 листопада 2011 р.);
– у навчальному процесі – під час викладання дисциплін «Кримінальне право», «Кваліфікація злочинів» в Юридичному інституті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (акт впровадження від 02 листопада 2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, містить повний систематизований виклад сформульованих ним положень і висновків, які ґрунтуються на результатах власних досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, обговорені на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ, а також були оприлюднені на таких конференціях: науково-практичному семінарі «Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні» (28 лютого 2008 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Фармацевтичне право та доказова фармація в Україні» (присвячена пам’яті проф. І. Т. Депешко)
(14–15 листопада 2008 р., м. Харків); II міжнародній науково-практичній конференції «Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів – Євро-2012» (17–19 листопада 2008 р., Гута, резиденція «Синьогора»); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології» (24 квітня 2009 р., м. Донецьк);
VI Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (29–30 травня 2009 р., м. Луцьк); Международной научной конференции студентов, магистрантов и аспирантов «Теория и практика совершенствования законодательства и правоприменения: традиции и новации» (30–31 октября 2009 г., г. Минск); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України
(29 жовтня–1 листопада 2009 р., м. Алушта); Всеукраїнському науково-теоретичному семінарі «Політика української держави у сфері боротьби зі злочинністю» (17 грудня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Правова політика Української держави» (19–20 лютого 2010 р., м. Івано-Франківськ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Політика в сфері боротьби зі злочинністю: актуальні проблеми сьогодення» (25–26 лютого 2011 р., м. Івано-Франківськ).
Публікації. За темою дослідження підготовлено 16 наукових публікацій, з яких 6 опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 10 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Обсяг і структура роботи визначаються метою та завданнями дослідження, відповідають логіці наукового пошуку. Робота композиційно складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з яких 177 сторінок – основний текст, список використаних джерел (262 найменування) розміщено на 27 сторінках та 13 додатків – на 18 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

За результатами дослідження можна сформулювати наступні найбільш важливі висновки, що містять розв’язання окремих теоретичних та практичних проблем, які пов’язані з кримінально-правовою характеристикою складу опору особам, наділеним владними повноваженнями:
1. Регламентація кримінальної відповідальності за перешкоджання особам, наділеним владними повноваженнями, виконувати покладені на них обов’язки на різних етапах еволюції української держави залежала від історичного типу суспільно-політичного устрою країни та тогочасного розуміння злочинів проти осіб, наділених владними повноваженнями. Безпосередньо опір як самостійний склад злочину виокремлюється ст. 291 Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р. і отримує завершальне нормативне закріплення на сьогодні у ст. 342 КК України.
2. У науці кримінального права не вироблено однакових підходів з питань кримінально-правової характеристики опору особам, наділеним владними повноваженнями. Неузгоджені позиції існують з приводу розуміння родового об’єкта злочинів, передбачених у розділі XV КК, безпосереднього об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 342 КК.
3. Норми розділу XV Особливої частини КК охороняють як державне управління у широкому розумінні, так і діяльність недержавних утворень, а також забезпечують такий стан суспільного влаштування, за якого визнаються державні символи та нормальне функціонування тієї чи іншої ланки управління. Такий підхід засвідчує необхідність змінити назву цього розділу, виклавши її у наступній редакції: „Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та порядку публічного управління”.

4. Безпосереднім об’єктом складу опору (ст. 342 КК) є регламентована нормативно-правовими актами службова діяльність представників влади, працівників правоохоронних органів та державних виконавців, а також діяльність членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовців у сфері охорони громадського порядку.
5. Додатковим обов’язковим безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 342 КК, можуть визнаватися особиста свобода, недоторканність, здоров’я потерпілого.
6. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 342 КК, характеризується активними діями суб’єкта, які протидіють виконанню представником влади, працівником правоохоронного органу чи державним виконавцем службових обов’язків, а члену громадського формування чи військовослужбовцеві – обов’язків щодо охорони громадського порядку. Протидія може представляти собою різного роду прояви, але основним є те, що вона позбавляє потерпілих можливості виконати покладені на них обов’язки або ставить під загрозу їх виконання.
7. Злочин, передбачений ст. 342 КК, за своєю конструкцією відноситься до злочинів з формальним складом, тобто вважається закінченим у момент здійснення протидії виконанню потерпілим своїх обов’язків. Для наявності ж кваліфікованого складу цього злочину (ч. 3 ст. 342) необхідно, щоб винний крім того шляхом насильства або погрози його застосування заставляв вказаних у цій нормі осіб виконати явно незаконні дії.
8. Враховуючи положення Концепції реформування кримінальної юстиції України, опір, не пов’язаний із посяганням на тілесну недоторканність потерпілого, як злочин невеликої тяжкості, пропонується віднести до категорії кримінальних проступків, а опір, поєднаний з насильством або погрозою застосування такого насильства, – визнати основним складом цього злочину.

9. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 342 КК, може бути громадянин України, іноземець, особа без громадянства, тобто фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Проте за опір, який супроводжується застосуванням насильства чи погрози його застосування, або опір, поєднаний з примушенням потерпілого до виконання явно незаконних дій, кримінальна відповідальність має наставати з 14 років.
10. Щоб дії кожного співучасника групового опору отримали належну кримінально-правову оцінку і були враховані судом при призначенні покарання, ч. 3 ст. 342 КК потрібно доповнити кваліфікуючою ознакою – „… вчинені групою осіб”.
11. Суб’єктивна сторона складу опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування або військовослужбовцеві характеризується психічною діяльністю винного, яка відображає ставлення його свідомості і волі до вчинюваної ним протидії цим особам, вираженої у виді прямого умислу.
12. Суб’єктивна сторона цього складу злочину характеризується також додатковими ознаками – мотивом, метою та емоційним станом. Мета, на відміну від мотиву та емоцій, які виступають факультативними ознаками, є обов’язковою ознакою.
13. Об’єднання в одній нормі (ч. 3 ст. 342 КК) таких злочинних діянь, як опір і примушення, слід визнати цілком обґрунтованим, так як позбавляє практичних працівників від можливих помилок у кваліфікації ззовні схожих і тому важко розмежовуваних випадків примушення і опору.
14. Чинна редакція ч 3 ст. 342 КК не охоплює опір, поєднаний з примушенням потерпілого шляхом насильства або погрози застосування такого насильства до бездіяльності, тому слово „дії” слід замінити терміном „вимог”.

15. Насильством, застосованим при опорі, поєднаному з примушенням, слід визнати умисні протиправні дії, які характеризуються впливом на потерпілого або його свободу, що викликає фізичний біль, психічні страждання. До цих дій необхідно віднести позбавлення можливості обирати місце перебування на власний розсуд, умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю, а також заподіяння легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
16. Погроза не обмежується лише цим насильством. Вона може бути спрямована на залякування потерпілого вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тому вжитий у ч. 3 ст. 342 КК термін „такого” є зайвим.
17. Враховуючи те, що опір часто вчиняється із застосуванням зброї або предметів, які використовуються винним як зброя, що значно підвищує ступінь суспільної небезпечності злочину і особи винного, то такі дії необхідно криміналізувати, визнавши їх кваліфікуючою ознакою опору.
18. Назву ст. 342 КК, яка фактично дублює її зміст, доцільно замінити на більш лаконічну і викласти у наступній редакції: „Опір особі, наділеній владними повноваженнями”.
19. На дотримання вимог щодо єдності у використанні термінології понятійного апарату КК Загальну його частину необхідно доповнити розділом, у якому б давались визначення таких понять, як „представник влади”, „працівник правоохоронного органу”, „опір”, „примушування”, „насильство”, „погроза”.
20. Спільні та розмежувальні ознаки містять склади злочинів, передбачені ст. 342 КК України, а також склади злочинів, що охоплюються цією нормою і ч. 3 ст. 296 та статтями 294, 343, 344, 345, 348, 349, 350, 391, 392, 393, 402, 404 КК.
21. Склади злочинів, передбачені частинами 1, 2, 3 ст. 342 КК, є суміжними. Спільними у цих складах є об’єкт та суб’єкт злочину. Основною їх розмежувальною ознакою виступає правовий статус потерпілого. Ознакою,

що відрізняє прості склади опору (ч. 1, ч. 2 ст. 342) від кваліфікованого (ч. 3 ст. 342), виступає діяння, яке характеризується діями. На відміну від простого опору, змістом якого є протидія виконанню потерпілим покладених на нього обов’язків, кваліфікований крім того передбачає застосування до такої особи насильства або погрози його застосування з метою заставити її виконати дії, яких потерпілий не повинен виконувати через невідповідність їх нормативним встановленням.
22. Склади злочинів, що містяться у статтях 349, 391, 392, 393, 402 КК, співвідносяться зі складом злочину, передбаченого ст. 342, як суміжні. Для цих складів характерним є те, що вони відрізняються від складу опору за декількома об’єктивними та суб’єктивними ознаками при збіганні інших. Саме через несумісність змісту ознак, за якими відрізняються ці склади, є підстави вважати ці ознаки розмежувальними, а склади злочинів – відносити до суміжних.
23. Норми, що встановлюють відповідальність за злочини, передбачені статтями 343, 344, 404 КК, зі ст. 342 перебувають у співвідношенні конкуруючих з нею норм, яке характеризується підпорядкуванням загальної норми (ст. 342) спеціальній (статті 343, 344, 404) за об’ємом. Для такого співвідношення цих норм характерним є те, що спеціальна норма має всі істотні ознаки загальної і конкретизує кілька з них.
24. Зі ст. 342 КК конкурують норми, що встановлюють відповідальність за злочини, передбачені статтями 294, 296, 345, 350, 348 КК. Співвідношення цих норм характеризується підпорядкуванням „частини” „цілій” за змістом. У цьому виді конкуренції зміст однієї норми (частина) повністю охоплюється змістом іншої (ціле).
25. Склад злочину, передбачений ст. 342 КК, містить ознаки, близькі до ознак складу адміністративного правопорушення, що охоплюється ст. 185 КУпАП. Основною ознакою, яка дозволяє відмежувати ці делікти, є те, що на відміну від опору злісну непокору утворюють дії, які не пов’язані з фізичним

впливом на потерпілого чи на предмети, необхідні йому для виконання своїх обов’язків.
26. Вчинені під час дрібного хуліганства дії, які були поєднані з опором представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування або військовослужбовцеві, підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 342 КК, та ознаки адміністративного правопорушення, що охоплюється ст. 173 КУпАП.
На підставі викладеного, дисертантом запропоновано нову редакцію ст. 342 Кримінального кодексу України:
„Стаття 342. Опір особі, наділеній владними повноваженнями
1. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу чи державному виконавцю під час виконання цими особами службових обов’язків, поєднаний з насильством або погрозою застосування насильства, –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
2. Опір члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку, поєднаний з насильством або погрозою застосування насильства, –
карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб або якщо вони супроводжувалися застосуванням чи погрозою застосування зброї, інших предметів, які використовувалися як зброя, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до семи років або позбавленням волі на той самий строк.
4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, поєднані з примушуванням цих осіб шляхом насильства або погрози застосування насильства до виконання явно незаконних вимог, –
караються обмеженням волі на строк від трьох до восьми років або позбавленням волі на той самий строк.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива [курс лекцій] / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 544 с.
2. Фріс П. Л. Політика у сфері боротьби зі злочинністю і права людини / П. Л. Фріс. – Надвірна : Видавництво ЗАТ „Надвірнянська друкарня”, 2009. – 168 с.
3. Осадчий В. І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності [монографія] / В. І. Осадчий. – К. : Атіка, 2004. – 336 с.
4. Залялова І. М. Кримінальна відповідальність за втручання в діяльність працівника правоохоронного органу: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Залялова Ірина Миколаївна. – Д., 2006. – 186 с.
5. Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України : [курс лекцій] / Савченко А. В., Кузнєцов В. В., Штанько О. Ф. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.
6. Давидович І. І. Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Давидович Ірина Ігорівна. – К., 2007. – 253 с.
7. Преступления против порядка управления : [учеб. пособие.] / [Блинова Л. И. и др.] ; гл. ред. В. Ф. Кириченко. – М. : Высшая школа МВД СССР, 1970. – 68 с.
8. Журавлев М. П. Ответственность за посягательство на жизнь, здоровье и достоинство работников милиции и народных дружинников / [Журавлев М. П. и др.] ; под ред. М. И. Якубовича. – М. : ВШ МООП РСФСР, 1965. – 32 с.
9. Елизаров П. С. Ответственность за сопротивление работнику милиции и народному дружиннику / П. С. Елизаров // Труды Киев. ВШ МООП СССР. – 1968. – Вып. 1. – С. 93–103.
10. Ніколаєва Т. Опір чи оборона / Т. Ніколаєва // Юридичний вісник України. – 2001. – № 40 (328), 6-12 жовтня 2001. – С. 9.
11. Гришанин П. Ф. Преступления против порядка управления / П. Ф. Гришанин, М. П. Журавлев. – М. : ВШ МООП РСФСР, 1963. – 43 с.
12. Курс советского уголовного права: в 6-ти т. / [Кириченко В. Ф., Рашковская Ш. С., Стручков Н. А. и др. ] ; ред. коллегия : А. А. Пионтковский и др. – М. : Наука, 1971 – Т. 6: Преступления против государственного аппарата и общественного порядка. – 1971. – 559 с.
13. Поленов Г. Ф. Ответственность за преступления против порядка управления / Г. Ф. Поленов. – М. : ЮЛ, 1966. – 136 с.
14. Сташис В. Преступления против порядка управления / В. Сташис, М. Бажанов. – Харьков : ХарЮИ, 1971. – 75 с. – (Юридическая библиотека).
15. Васильев Н. В. Советское уголовное право. Особенная часть : [учеб. для студ. высш. учеб. завед.] / Н. В. Васильев, М. А. Гельфер. – М. : Юрид. лит., 1988. – 606 с.
16. Советское уголовное право. Часть особенная [учеб. для юрид. фак. и ин-тов] / [Шаргородский М. Д. и др.] ; ред. М. Д. Шаргородский, Н. А. Беляев. – М. : Госюриздат, 1962. – 478 с.
17. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина : [курс лекцій] / В. О. Навроцький. – К. : Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 771 с.
18. Гришаев П. И. Советское уголовное право: Часть особенная : [учеб. пособие для студентов ВЮЗИ в 13-ти вып.] / П. И. Гришаев ; под общ. ред. доц. А. Н. Васильева. – М., 1959. – Вып. 9: Преступления против порядка управления. – 1959. – 50 с.
19. Трофимов Н. И. Объективная сторона сопротивления работнику милиции или народному дружиннику / Н. И. Трофимов // Труды ИрГУ. – 1969. – Т. 45. – С. 218–234. – (Сер. юрид.: вып. 8, ч. 4).
20. Курс советского уголовного права. Особенная часть / [Пионтковский А. А., Меньшагин В. Д., Чхиквадзе В. М. и др.]. – М. : Госюриздат, 1959 – 811 с. – (Т. 2. / Б. и.).
21. Загородников Н. И. Советское уголовное право. Общая и особ. части : [учеб. для сред. юрид. учеб. заведений] / Н. И. Загородников. – М. : Юрид. лит., 1975. – 568 с.
22. Трофимов Н. Ответственность за сопротивление работнику милиции и народному дружиннику / Н. Трофимов // Советская юстиция. – 1963. – № 1. – С. 19–21.
23. Владимиров В. А. Преступления против порядка управления / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов ; под ред. Н. А. Стручкова. – М. : ЛИВД СССР, 1969. – 96 с.
24. Поленов Г. Ф. Ответственность за преступления против порядка управления: автореф. дисс. на соискание науч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Г. Ф. Поленов. – Алма-Ата, 1971. – 35 с.
25. Ординский С. П. Преступления против порядка управления (текст и коммент. к ст.ст. 74-104 Угол. код.) / С. П. Ордынский. – М. : Право и жизнь, 1924. – 40 с. – (Уголовный кодекс Р.С.Ф.С.Р. Практич. коммент. ; под. ред. проф. М. Н. Гернета и А. Н. Трайнина).
26. Давидович І. І. Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють правопорядок: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / І. І. Давидович. – Київ, 2007. – 14 с.
27. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1963. – 276 с.
28. Андреева Л. Ответственность за посягательство на лиц, выполняющих служебный или общественный долг / Л. Андреева // СЗ. – 1976. – № 1. – С. 42–44.
29. Елизаров П. С. Ответственность за посягательство на жизнь, здоровье и достоинство работников милиции и народных дружинников / П. С. Елизаров. – К. : КВШ МВД СССР, 1973. – 80 с.
30. Сухарев Е. А. Охрана жизни, чести и достоинства работников милиции и народных дружинников / Е. А. Сухарев, Н. И. Трофимов. – М. : ЮЛ, 1970. – 64 с.
31. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [А. М. Бойко та ін.] ; ред. М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – [6-те вид., переробл. та доп.]. – К. : Юридична думка, 2009. – 1236 с.
32. Сухарев Е. Л. Ответственность за принуждение представителя власти или общественности / Е. Л. Сухарев // Сб. асп. работ по вопросам государства и права СвЮИ. – 1963. – Вып. 2. – С. 362–380.
33. Пионтковский А. А. Советское уголовное право. Особенная часть / А. А. Пионтковский ; [изд. 2-е перераб. и дополн.]. – М-Л. : Госуд. изд-во, 1928. – 428 с. – (Р.А.Н.И.О.Н. Инсти-т советского права; т. 2).
34. Васильев Н. В. Советское уголовное право. Особенная часть : учеб. [для вузов] / Н. В. Васильев, М. А. Гельфер. – М. : Юрид. лит., 1988. – 606 с.
35. Замосковцев П. В. Уголовная ответственность за посягательство на управленческую деятельность работников милиции и народных дружинников по охране общественного порядка : [учеб. пособие] / П. В. Замосковцев. – Омск : НИ и РИО Омской высшей школы МВД СССР, 1980. – 56 с.
36. Меньшагин В. Д. Преступления против порядка управления / В. Д. Меньшагин ; [под ред. И. Т. Голякова]. – М. : Юриздат, 1945. – 56 с. – (Всес. ин-т юрид. наук НКЮ СССР. Б-ка нар. судьи и нар. заседателя.).
37. Фріс П. Л. Кримінально-правова політика Української держави: теоретичні, історичні та правові проблеми / П. Л. Фріс. – К. : Атіка, 2005. – 331 с.
38. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа ; пер. Исаева М. М. – М. : 1939. – 464 с.
39. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
40. Фріс П. Л. Кримінальне право України. Загальна частина [підруч. для студ. вищ. навч. закл. ] / П. Л. Фріс. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К. : Атіка, 2009. – 512 с.
41. Российское законодательство Х-ХХ веков: в 9 т. / [Под общ. ред. О. И. Чистякова]. – М. : Юрид. лит., 1984. – Т. 1. – 1984. – 432 с. – (Законодательство Древней Руси).
42. Переклад зроблено за виданням: Правда руська. Тексти на основі 7 списків та 5 редакцій. Склав та підготував до друку проф. С. Юшков. – К. : ВУАН, 1935. – Редакція IV. – С. 137–144. – (На основі тексту Архівної комісії АН СРСР, № 240, Новгородський 1-й літопис XV ст.).
43. Права, за якими судиться малоросійський народ: 1743 р. / [Відп. ред. та авт. передмови Ю. С. Шемшученко, упорядник К. А. Вислобоков]. – К. : Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 1997. – 547 с. – (Пам’ятки політико-правової культури України).
44. Российское законодательство Х-ХХ веков: в 9 т. / [Под общ. ред. О. И. Чистякова]. – М. : Юрид. лит., 1988. – Т. 6. – 432 с. – (Законодательство первой половины ХІХ века).
45. Российское законодательство Х-ХХ веков: в 9 т. / [Под общ. ред. О.И. Чистякова]. – М. : Юрид. лит., 1994. – Т. 9. – 352 с. – (Законодательство эпохи буржуазно-демократической революции).
46. Уголовный кодекс УССР с измен. и допол. по 1-е июня 1924 г. и с алфав. указателем. – [5-ое офиц. изд.]. – Х. : Юрид. изд-во Наркомюста УССР, 1924. – 102 с.
47. УК УССР: в ред. 1927 г. – Х. : Юрисдикц. ННКЮ УССР, 1927. – 322 с.
48. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28 грудня 1960 р. „Про затвердження Кримінального Кодексу Української РСР”, введений у дію з 1 квітня 1961 р. / Верховна Рада УРСР. – К. : Відомості Верховної Ради, 1961. – № 2. – Ст. 14. – (Бібліотека офіційних видань).
49. Експрес-інформація про кількість злочинів, передбачених ст. 342 КК, що вчинені в Україні у 2006-2010 рр. – К. : МВС України, Департамент інформаційних технологій, 2011.
50. Кримінальний кодекс України за станом на 1 січня 2011 р. / [Уклав та підг. В. І. Тютюгін]. – Х. : Одісей, 2011. – 224 с. – (Серія: Закони України).
51. Трайнин А. Н. Состав преступления по советскому уголовному праву / А. Н. Трайнин. – М., Госюриздат. – Всесоюзный ин-т юрид. наук Мин. юст. СССР 1951. – 388 с.
52. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закл. освіти] / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ-Харків : Юрінком Інтер-Право, 2002. – 416 с.
53. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна : [курс лекцій] / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 432 с.
54. Кримінальне право України. Загальна частина : [Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [Вид. 3-тє]. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 с.
55. Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України : [курс лекцій] / Савченко А. В., Кузнецов В. В., Штанько О. Ф. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 640 с.
56. Матишевський П. С. Кримінальне право України. Загальна частина : [підруч. для студ. юрид. спец.] / П. С. Матишевський. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 271 с.
57. Фесенко Є. В. Злочини проти здоров’я населення та системи заходів з його охорони : [монографія] / Є. В. Фесенко. – К. : Атіка, 2004. – 280 с.
58. Діденко В. П. Кримінальне право України. Загальна частина: Схеми. Таблиці. Визначення : [навч. посібник] / Діденко В. П., Ковальський В. С., Титов М. М. ; за ред. Є. В. Фесенка. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 272 с.
59. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: [навч. посіб.] / М. Й. Коржанський. – [Вид. 2-ге]. – К. : Атіка, 2002. – 640 с.
60. Соловйова А. М. Кримінально-правова характеристика примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК України) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / А. М. Соловйова. – Львів, 2005. – 18 с.
61. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації : [монографія] / М. І. Хавронюк. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.
62. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь, ВТФ „ Перун”, 2003. – 1440 с.
63. Курс советского уголовного права. Часть Особенная / [Н. А. Беляев, Н. С. Лейкина, В. К. Глистин и др.] ; отв. ред. Н. А. Беляев. – [Т.4]. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1978. – 557 с.
64. Яценко С. С. Уголовно-правовая охрана представителей власти и общественности (на материалах УССР) : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / С. С. Яценко. – Киев, 1965. – 15 с.
65. Навроцький В. Злочини проти порядку управління : [лекції для студ. юрид. фак-тів] / В. Навроцький. – Львів : Львівський держ. ун-т ім. І. Франка, 1997. – 40 с.
66. Советское уголовное право. Часть Особенная : учеб. [для юрид. ин-тов и фак.] ; под ред. Н. И. Загородникова и др. – М. : Юридическая литература, 1965. – 488 с.
67. Присяжнюк Т. До дискусії про потерпілого у кримінальному праві / Т. Присяжнюк // Право України. – 2005. – № 9. – С. 92–95.
68. Сенаторов М. Потерпілий від злочину: значення для кваліфікації злочину та призначення покарання / М. Сенаторов // Право України. – 2004. – № 4. – С. 110–113.
69. Дагель П. С. Потерпевший в советском уголовном праве / П. С. Дагель. – Сб. статей. Дальневост. гос. ун-т. – Владивосток : ДВГУ, 1974. – 216 с.
70. Козельцев Е. А. Преступления против деятельности работников милиции и народных дружинников по охране общественного порядка: (Угол. правовое и криминол. исследование) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Е. А. Козельцев. – Саратов, 1967. – 16 с.
71. Долгополов А. М. Громадські об’єднання та їх участь в охороні громадського порядку і державного кордону / А. М. Долгополов // Проблеми правозастосовної та правоохоронної діяльності. – 2006. – № 2. – С. 131–136.
72. Долгий О. А. Професійний ризик у діяльності правоохоронних органів. (Кримінально-правові аспекти вітчизняного та зарубіжного законодавства) / О. А. Долгий, В. П. Крошко // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ : Зб. – Львів, 2003. – Вип. 3 – С. 41–54.
73. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В. П. Емельянов // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7–11.
74. Никифоров Б. С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б. С. Никифоров. – М. : Госюриздат, 1960. – 230 с.
75. Коржанский М. Й. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / М. Й. Коржанський. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
76. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину : [монографія] / М. Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутр. Справ ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
77. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / В. Я. Таций. – Х. : Вища школа, 1988. – 182 с.
78. Трубников В. М. Новый взгляд на объект преступления / В. М. Трубников // Право і безпека. – 2001. – Вип. 1. – С. 81–88.
79. Семикін М. Щодо концепції об’єкта злочину / М. Семикін // Правничий часопис Донецького університету. – 2004. – № 2 (12). – С. 57–62.
80. Бандурка О. І. Співвідношення родового та безпосереднього об’єктів злочину: деякі проблеми побудови особливої частини КК України / О.І. Бандурка // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – Вип. 29. – С. 109–113.
81. Фесенко Є. В. Об’єкт злочину під кутом зору теорії цінностей, а також опонентів цієї концепції / Є. В. Фесенко // Адвокат. – 2003. – № 6. – С. 9–12.
82. Гришаев П. И. Преступления против порядка управления, общественной безопасности и общественного порядка : [лекции для студ. ВЮЗИ] / П. И. Гришаев. – М. : М-во высш. образования СССР. Всесоз. юрид. заоч. ин-т, 1957. – 94 с.
83. Манохин В. М. Советское административное право. Часть общая : [курс лекций] / В. М. Манохин. – Саратов : Сарат. юрид. ин-т им. Д. И. Курского, 1968. – 249 с.
84. Уголовный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий / [Н. Ф. Антонов, М. И. Бажанов, Я. М. Брайнин Я.М. и др.] ; под ред. С. С. Яценка. – К. : Политиздат Украины, 1978. – 684 с.
85. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України: спец. випуск (за станом законодавства та постанов ПВС України на 25 травня 1994 р.) / під ред. Я. Ю. Кондратьєва, С. С. Яценка. – К. : Юрінком, 1994. – 795 с.
86. Уголовный кодекс Украинской ССР: Науч.-практ. коммент. / [Н. Ф. Антонов, М. Й. Бажанов, Ф. Г. Бурчак Ф.Г. и др.] ; под ред. С. С. Яценка. – К. : Политиздат Украины, 1987. – 880 с.
87. Уголовный кодекс Эстонской Республики. – Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2001. – 262 с.
88. Уголовный кодекс Латвийской Республики. – Санкт-Петербург : Юридический центр Пресс, 2001. – 313 с.
89. Примерный уголовный кодекс (США): [Model penal code : The American Law Institute Proposed Official Draft] / Пер. с англ. А. С. Никифорова ; под ред. Б. С. Никифорова. – М. : Офиц. проект ин-та американского права, 1969. – 303 с.
90. Уголовный кодекс Республики Узбекистан: научно-практический комментарий. – Ташкент : Академия МВД Республики Узбекистан, 1996. – 388 с.
91. Уголовный кодекс Голландии. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2000. – 252 с.
92. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [А. М. Бойко, Л. П. Брич, В. К. Грищук В.К. та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К. : Атіка, 2004. – 1056 с.
93. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавришта ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 1196 с.
94. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Ю. В. Александров, П. П. Андрушко, В. І. Антипов та ін.] ; за заг. ред. С. С. Яценка. – [4-те вид.]. – К. : А.С.К., 2006. – 848 с.
95. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев та ін.] ; за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [2-ге вид., перероб. та доп.]. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с.
96. Трайнин А. Н. Должностные и хозяйственные преступления: Уголовное право. Особенная часть / А. Н. Трайнин. – М. : Юрид. изд-во, Всес. ин-т юрид. наук, 1938. – 136 с.
97. Динека В. И. Ответственность за должностные преступления по уголовному праву России: (Уголовно-правовой и криминолог. аспект) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право”/ В. И. Динека. – Москва, 2000. – 63 с.
98. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 / Постанови ПВС України у кримінальних справах (1973 – 2004). Офіційне видання. – Київ. – 2004. – 336 с.
99. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. (За станом на 2 грудня 2010 р.) / Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793; 2010. – № 44–45. – Ст. 529.
100. Уголовный кодекс Российской Федерации: по состоянию на 24 июля 2009 г. / Собрание законодательства РФ, № 25 от 17 июня 1996 г.; № 209-ФЗ от 24. 07. 2009 г.
101. Кондрашева Т. В. Уголовная ответственность за причинение вреда жизни и здоровью представителя власти / Т. В. Кондрашева // Законодательство и практика. – 2000. – № 1 (4). – С. 74–76.
102. Трайнин А. Н. Уголовное право. Особенная часть / А. Н. Трайнин. – М. : Юриздат, 1939. – 485 с.
103. Комментарий к Уголовному кодексу РСФСР 1960 г. / под ред. М. Д. Шаргородского и Н. А. Беляева. – Л. : Изд-во Ленингр. у-та, 1962. – 459 с.
104. Конституція України: за станом на 1 жовтня 2010 р. / Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1 [спец. випуск]. – Ст. 2598.
105. Кримінальний кодекс Республіки Польща / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law.edu.ru/norm/norm. asp?normID=1246817.
106. Уголовный кодекс Республики Беларусь: 9 июля 1999 г. № 275-З: [принят Палатой представителей 2 июня 1999 г.: одобрен Советом Республики 24 июня 1999 г.]. – Минск : Амалфея, 2011. – 351 с.
107. Закон України Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) від 4 листопада 2010 року № 2677-VI / Голос України. – 8.12.2010. – № 232.
108. Архипцев Н. И. О системе Особенной части нового УК УССР / Н. И. Архипцев // Сб. науч. работ „Актуальные проблемы формирования правового государства” – Харьков : Изд-во юрид. ин-та, 1990. – С. 219–223.
109. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В. О. Навроцький. – К. : Атіка, 1999. – 464 с.
110. Огородник А. Яким повинен бути кримінальний кодекс? / А. Огородник, О. Колотило // Право України. – 1998. – № 2. – С. 39–41.
111. Панов Н. И. Квалификация насильственных преступлений : [учеб. пособие] / Н. И. Панов. – Харьков : Харьк. юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского., 1986. – 52 с.
112. Тодика Ю. М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія і практика: [монографія] / Ю. М. Тодика. – Харків : Факт, 2003. – 322 с.
113. Тростюк З. А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України : [монографія] / З. А. Тростюк. – К. : Атіка, 2003. – 144 с.
114. Про „термінологічну” главу Кримінального кодексу УРСР : тези доповідей і повідомлень на Львівській регіон. наук.-практ. конф., (Львів, 7-8 лютого 1991 р.). – Львів : 1991. – Випуск 11. – С. 109–110.
115. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – [Вид. друге, перероб. та доп.] ; у 2-х частинах; Ч. 1. – К. : Форум, 2004.– 492 с.
116. Хавронюк М. І. До питання про термінологію нового Кримінального кодексу України / М. І. Хавронюк // Правова держава. – 2002. – Вип. 13. – С. 316–325.
117. Трубников В. М. Проблемы совершенствования понятийного аппарата науки уголовного права / В. М. Трубников // Науковий вісник Юридичної академії МВС. – 2002. – № 2. – С. 118–129.
118. Єдиний державний реєстр судових рішень України / [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
119. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. (За станом на 14 квітня 2009 р.) / Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 11. – Ст. 50; 2009. – № 36-37. – Ст. 511.
120. Тюріна О. Правоохоронні органи: питання теоретичного осмислення та нормативного визначення / О. Тюріна // Право України. – 2001. – № 5. – С. 79–80.
121. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: Поняття та ознаки / І. Бондаренко // Право України. – 2003. – № 4. – С. 18–21.
122. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
123. Лихова С. Про визначення поняття „правоохоронні органи” / С. Лихова // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 74–76.
124. Тевлін Р. Про поняття „правоохоронні органи” у вузькому та широкому розумінні / Р. Тевлін // Радянське право. – 1985. – № 7. – С. 52–54.
125. Фиолевский Д. П. Судебная власть и правоохранительная система Украины [Текст] : [учеб. пособие] / Д. П. Фиолевский. – Донецк : Донеччина, 2003. – 272 с.
126. Клименко Н. І. Правоохоронні органи України : [навч. посібник] / Н. І. Клименко. – Європейський ун-т. – К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2002. – 194 с.
127. Мельник М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність : [навч. посібник для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Мельник, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2002. – 576 с.
128. Судебные и правоохранительные органы Украины [Текст] : учебник для вузов МВД Украины / А. М. Бандурка [и др.]; ред. А. М. Бандурка ; Университет внутренних дел. – Х. : [б. и.], 1999. – 350 с.
129. Мочкош Я. Система правоохоронних органів України: проблеми і пропозиції / Я. Мочкош // Право України. – 2008. – № 3. – С. 80–84.
130. Молдован В. В. Правоохоронні органи. Опорні конспекти : [курс лекцій] / В.В. Молдован. – К .: Юмана, 1998. – 160 с.
131. Гель А. П. Судові та правоохоронні органи України : [навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.] / Гель А. П., Семаков Г.С., Кондракова С.П. – К. : МАУП, 2004. – 268 с.
132. Бондаренко І. Правоохоронні органи України та їх функції / І. Бондаренко // Право України. – 2005. – № 7. – С. 53–56.
133. Дяченко В. І. Система правоохоронних органів : [навч. посібник] / В. І. Дяченко. – К. : КНЕУ, 2003. – 320 с.
134. Шиманський Ф. В. Судові та правоохоронні органи України : [навч.-метод. посібник] / Ф. В. Шиманський. – Одеса, Міжнародний гуманітарний ун-т : Юридична література, 2003. – 168 с.
135. Архів Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області. Справа № 1-16/2010 р.
136. Коваленко В. П. Про визначення поняття „правоохоронний орган” в кримінальному законодавстві України / В. П. Коваленко // Львівський правничий часопис „Життя і право”. – 2005. – № 5(17) – С. 50–56.
137. Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. №395/2011 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
138. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 384.
139. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
140. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. (За станом на 11 травня 2007 р.) / Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст. 37; 2007. – № 33. – Ст. 442.
141. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей : Закон України від 20 грудня 1991 р. (За станом від 16 лютого 2010 р.) / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190; 2010. – № 19. – Ст. 151.
142. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. (За станом на 1 липня 2010 р.) / Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303; 2010. – № 38. – Ст. 508.
143. Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 р. № 8 / Постанови ПВС у кримінальних справах (1973-2004). Офіційне видання. – Київ. – 2004. – 336 с.
144. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. // Верховна Рада України. – К. : Офіц. вісник України. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.
145. Коваленко В. П. Проблеми визначення поняття „Працівник правоохоронного органу” в кримінальному праві України // В. П. Коваленко // Вісник Льв. ін-ту вн. справ. – 2003. – Вип. 2 (1) – С. 174–177.
146. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 / Офіційний вісник Президента України. – 2008 р. – № 12. – Ст. 486.
147. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. № 202/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243 (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2677-VI (2677-17) від 4 листопада 2010 р.).
148. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22 червня 2000 р. № 1835-Ш // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 40. – Ст. 338 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 26 грудня 2002 р. № 393-ГУ; від 3 квітня 2003 р. № 662-ІУ).
149. Типовий статут громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2000 р. № 1872) // ОВУ. – 200. – № 52. – Ст. 225.
150. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 18 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 33. – Ст. 270.
151. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України: Закон України від 26 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – Ст. 397.
152. Про війська Цивільної оборони України: Закон України від 24 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 19. – Ст. 172.
153. Про С