КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА АВТОРСЬКОГО ПРАВА І СУМІЖНИХ ПРАВ

Короткий опис

ЗМІСТ

Перелік скорочень, які використовуються у дисертації............................................3

Вступ.....................................................................................................................................4

Розділ 1. Розвиток законодавства про кримінально-правову охорону авторського права і суміжних прав.

1.1. Соціальна обумовленість кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав....................................................................................................................14
1.2. Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав на території України.............................................29
1.3. Кримінально-правові аспекти механізму міжнародного захисту авторського права і суміжних прав.......................................................................................................46
1.4. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав за законодавством зарубіжних країн...................................................................................57
Висновки до розділу 1......................................................................................................75

Розділ 2. Кримінально-правова характеристика порушення авторського права і суміжних прав.

2.1. Об’єкт порушення авторського права і суміжних прав..........................................77
2.2. Об’єктивна сторона порушення авторського права і суміжних прав..................101
2.3. Суб’єкт злочину проти авторського права і суміжних прав................................128
2.4. Суб’єктивна сторона порушення авторського права і суміжних прав...................................................................................................................................132
Висновки до розділу 2.....................................................................................................140

Розділ 3. Проблеми правозастосування і правотворчості у сфері кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав.

3.1. Розмежування кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав та інших злочинів, відмежування цього злочину від адміністративних правопорушень.................................................................................................................142
3.2. Проблеми вдосконалення кримінальної відповідальності за порушення авторського права і суміжних прав................................................................................156
Висновки до розділу 3.....................................................................................................169

Висновки.........................................................................................................................170

Додатки............................................................................................................................179

Список використаних джерел.....................................................................................187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним з найважливіших інститутів права інтелектуальної власності є авторське право та суміжні права, яким регулюються відносини, що виникають під час створення та використання творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних (авторське право), виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення (суміжні права).
Необхідність забезпечення ефективної охорони авторського права і суміжних прав для України зумовлена обраним нашою державою шляхом побудови цивілізованих ринкових відносин, її прагненням до інтеграції у європейське та світове співтовариство. Від вирішення проблеми посилення ефективності протидії та запобігання злочинам, що посягають на авторське право і суміжні права, значною мірою, залежить збереження та примноження інтелектуального капіталу держави, підвищення її міжнародного авторитету.
Злочинність у сфері авторського права і суміжних прав, яка отримала назву інтелектуального піратства, характеризується високим рівнем латентності, використання нових технологій забезпечує одержання правопорушниками значних прибутків. З кожним роком завдяки цифровим технологіям та можливостям світової мережі Інтернет порушники прав інтелектуальної власності впроваджують у життя нові способи порушення майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав. Визначні досягнення бурхливого науково-технічного прогресу, який спостерігається починаючи з 60-х років ХХ століття, дозволяють будь-якій особі без особливих зусиль і затрат використовувати об’єкти права інтелектуальної власності без відома їх авторів або правовласників. Наведені фактори сприяють подальшому розвитку та удосконаленню цього виду злочинної діяльності.
Високий рівень злочинності проти авторського права і суміжних прав, крім заподіяння матеріальної шкоди вітчизняним і зарубіжним правовласникам, призводить також до сповільнення темпів розвитку науки і мистецтва, підриву інтелектуального потенціалу держави, ускладнення зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних відносин України з іншими державами.
На жаль, стан боротьби з кримінально-караними порушеннями авторського права і суміжних прав у нашій державі не відповідає вимогам сьогодення. Впродовж багатьох років Україна входить до числа перших десяти держав світу з найвищим рівнем піратства щодо програмного забезпечення та в аудіовізуальній сфері. За різними оцінками частка контрафактної продукції на вітчизняному ринку об’єктів авторського права і суміжних прав становить від 60 до 90 відсотків. Значні обсяги порушення авторського права і суміжних прав сприяють посиленню правового нігілізму населення, оскільки є показовим прикладом зневаги до закону з боку правопорушників та неспроможності правоохоронних органів держави подолати це негативне явище.
Реалізація конституційних положень щодо гарантії свободи літературної, художньої і наукової творчості, захисту інтелектуальної власності, прав авторів продуктів творчості, належних їм моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності, забезпечуються у порядку встановленому цивільним законодавством, законами про адміністративну та кримінальну відповідальність.
Одним з найбільш ефективних засобів охорони прав інтелектуальної власності має стати кримінальна відповідальність за його порушення, яка встановлена ст. 176 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Однак, недостатнє використання державою засобів кримінально-правового впливу до осіб, які скоюють злочини у сфері авторського права і суміжних прав, залишається однією з основних причин все ще високого рівня поширення контрафактних примірників творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення.
На труднощі у застосуванні ст. 176 КК України у повсякденній діяльності правоохоронних органів вказує та обставина, що законодавець впродовж доволі нетривалого часу дії КК України 2001 року двічі вносив зміни до вказаної норми закону про кримінальну відповідальність. У свою чергу, матеріали судово-слідчої практики засвідчують, що причинами неефективності кримінально-правової боротьби з порушеннями авторського права і суміжних прав є також недостатньо чітке викладення диспозиції ст. 176 КК України, що породжує різні підходи до кваліфікації порушень авторського права і суміжних прав, як в теорії кримінального права, так і у діяльності правоохоронних органів.
Наведені аргументи та необхідність комплексного підходу до вирішення проблем кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав свідчать про безумовну актуальність вибраної теми дослідження. Можливість вирішення кримінально-правових проблем у діяльності органів досудового слідства та суду, насамперед, залежить від рівня обґрунтованості наукового забезпечення.
Стан дослідження проблеми у юридичній науці. Рівень наукової розробки теми, яка досліджується, не відповідає вимогам сьогодення, оскільки комплексні наукові дослідження механізму кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав впродовж часу дії ст. 176 КК України не здійснювались.
Питання теоретичного визначення змісту авторського права, а в останні роки і суміжних прав, аналізувались у працях російських дореволюційних, радянських та українських науковців у галузі цивільного права: Б.С.Антимонова, Е.П.Гаврилова, Б.М.Гана, М.В.Гордона, В.С.Дроб’язка, Р.В.Дроб’язка, П.Д.Калмикова, В.Г.Камишева, Я.А.Канторовича, В.І.Корецького, О.М.Мельник, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, О.Д.Святоцького, В.Д.Спасовича, Є.А.Флейшиц, І.Я.Хейфеца, Г.Ф.Шершеневича та багатьох інших.
Окремі питання кримінально-правової охорони авторського права досліджувались російськими дореволюційними та радянськими ученими: С.Я.Булатовим, В.В.Єсиповим, А.А.Жижиленком, Б.В.Здравомисловим, В.Н.Івановим, А.Лохвицьким, Н.О.Неклюдовим, І.Я.Фойницьким та іншими.
Ряд аспектів захисту авторського права і суміжних прав кримінально-правовими засобами висвітлювались у наукових роботах вітчизняних науковців, насамперед, П.П.Андрушка, М.І.Бажанова, П.С.Берзіна, А.М.Коваля, Л.М.Кривоченко, С.Я.Лихової, П.С.Матишевського, М.І.Мельника, В.О.Навроцького, М.І.Хавронюка, Б.В.Харченка, Є.В.Шевченка. До цього часу в Україні вказана тема досліджувалась на дисертаційному рівні лише Б.В.Харченком, який у 1996 році захистив кандидатську дисертацію „Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав”. У цій праці зазначений науковець здійснив юридичний аналіз чинної на той час ст. 136 КК України 1960 року та виклав своє бачення перспектив удосконалення режиму кримінально-правового захисту авторського права і суміжних прав.
Важливими для розуміння кримінально-правової політики у сфері захисту авторського права і суміжних прав у державах-членах Європейського Союзу, Російській Федерації та Сполучених Штатах Америки є наукові праці зарубіжних учених у галузі кримінального права, таких як – К.Буш, Ф.Міро Лінарес, Х.К.Ферре Оліве (Іспанія), Д.Террачіна (Італія), Т.Зедлмайер (Німеччина), М.Боярскі, Р.Краєвскі, М.Мозгава, В.Радецкі, З.Цвьонкальскі (Польща), М.В.Вощинський, Г.О.Глухова, О.А.Дворянкін, О.О.Коваленко, О.В.Козлов, В.Д.Ларічев, О.Г.Морозов, М.І.Орєшкін, Ю.В.Трунцевський, П.О.Філіпов (Росія), Л.Лорен Паллас (США) та інших.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з теми „Проблеми протидії злочинності на сучасному етапі розвитку Української держави” (номер державної реєстрації 0105U007467).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз механізму кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав.
Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:
• шляхом вивчення чинного закону про кримінальну відповідальність та цивільного законодавства, проведення соціологічних досліджень з’ясувати соціальну обумовленість кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав;
• вивчити історичні аспекти розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав на території України;
• вивчити кримінально-правові аспекти міжнародного захисту авторського права і суміжних прав;
• здійснити порівняльний аналіз законодавства зарубіжних країн про кримінально-правову охорону авторського права і суміжних прав;
• провести аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав;
• вивчити проблеми розмежування кримінально-караного порушення авторського права і суміжних прав та інших злочинів, його відмежування від адміністративних правопорушень;
• сформулювати пропозиції щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність, який забезпечує охорону авторського права і суміжних прав.
Об’єктом дослідження є кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав в Україні.
Предметом дослідження є положення чинного законодавства України, нормативні акти, які були чинними на території України у ХІХ-ХХ століттях, міжнародно-правові договори, нормативні акти керівних органів Ради Європи та Європейського Союзу, норми чинного законодавства про кримінальну відповідальність зарубіжних держав, вітчизняні та іноземні доктринальні погляди щодо досліджуваних проблем і правозастосовна практика.
Методи дослідження у дисертації обрані, зважаючи на мету і завдання праці, а також з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено діалектичний метод пізнання, який є загальним науковим методом пізнання правових явищ у їхньому розвитку і взаємозв’язках. Під час проведення дослідження також використано спеціальні наукові методи. Зокрема, застосування історико-правового методу дало можливість простежити розвиток законодавства про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав. За допомогою порівняльно-правового методу вивчено досвід кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав за законодавством зарубіжних держав. Системно-структурний, логіко-юридичний, статистичний та документальний методи дозволили виявити недоліки чинного законодавства України про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав, які зумовлюють недостатній рівень кримінально-правового захисту цього виду права інтелектуальної власності. Завдяки конкретно-соціологічному методу вдалося шляхом опитування працівників органів прокуратури виявити та узагальнити проблемні аспекти кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав.
Емпіричну базу праці становлять результати проведеного соціологічного дослідження (опитано 168 слідчих і прокурорів); дані, одержані внаслідок вивчення матеріалів кримінальних справ про порушення авторського права і суміжних прав, розглянуті судами різних областей України. Всього вивчено матеріали понад 100 кримінальних справ, а також статистичну інформацію Державної судової адміністрації України та департаменту інформаційних технологій МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні після прийняття КК України 2001 року самостійним комплексним дослідженням складу порушення авторського права і суміжних прав. На захист виносяться такі положення, які, на думку дисертанта, є новими або такими, що доповнюють чи уточнюють проблемні питання кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав як в теоретичному аспекті, так і важливі у практичному застосуванні:
1. Розвинуто положення, що основною підставою криміналізації порушення авторського права та суміжних прав є заподіяння істотної шкоди майновим правам авторів творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення.
2. Вперше проведено аналіз кримінально-правової охорони права авторства та виключних прав суб’єктів авторського права за законодавством Російської, Австро-Угорської імперій та Польщі, у складі яких тривалий час перебували українські землі. Доведено, що нехтування кримінально-правовими засобами охорони авторського права у період існування УРСР пояснюється приниженням соціальної цінності цього різновиду права інтелектуальної власності.
3. Вперше зроблено висновок, що положення міжнародних угод у галузі авторського права, нормативних актів керівних органів Ради Європи і Європейського Союзу вимагають запровадження кримінально-правової охорони, насамперед, майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав, а також криміналізації умисних дій з обходу або нейтралізації технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, незаконного вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.
4. Вперше узагальнено досвід законотворчості зарубіжних країн, який доводить пріоритетність кримінально-правової охорони майнових прав авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення, необхідність криміналізації дій з обігу контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, а також незаконних дій з обходу або нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права і суміжних прав, вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.
5. Підтримано та розвинуто твердження про те, що родовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є право інтелектуальної власності, а тому доцільно об’єднати вказану норму, а також ст. 177, 2031, 229, 231, 232 та 2321 КК України в окремий розділ Особливої частини кодексу, назвавши його „Злочини проти інтелектуальної власності” та помістивши між розділами VI „Злочини проти власності” та VII „Злочини у сфері господарської діяльності”.
6. Вперше обґрунтовано, що безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України є майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав у вигляді виключних прав на дозвіл або заборону використання творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення.
7. Вперше наведено вичерпний перелік діянь, передбачених ст. 176 КК України, які полягають у вчиненні незаконного відтворення або розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав, інших умисних порушень майнових прав автора твору, комп’ютерної програми, бази даних, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, передбачених ст. 15, 39-41 Закону України „Про авторське право і суміжні права” (далі – ЗАПСП).
8. Вперше обґрунтовано, що матеріальна шкода, як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 176 КК України, полягає у шкоді, заподіяній порушенням тільки майнових прав суб’єктів авторського права і суміжних права. Зроблено висновок про те, що у чинній на сьогодні нормі про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав під матеріальною шкодою необхідно розуміти вартість порушеного майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення. Наведено аргументи на користь того, що не визначення законодавцем змісту вислову „матеріальна шкода” не сприяє правильному застосуванню ст. 176 КК України органами досудового слідства та суду.
9. Розвинуто твердження про те, що суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 176 КК України, характеризується умисною формою вини у вигляді прямого або непрямого умислу. Наведено додаткові аргументи на користь висновку про те, що суб’єктом цього злочину може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла шістнадцяти років до дня вчинення злочину, у тому числі автор продукту творчості у випадку порушення ним раніше відчуженого іншій особі майнового права на твір, комп’ютерну програму, базу даних, фонограму, відеограму, програму мовлення.
10. Вперше зроблено висновок про те, що порушення авторського права та суміжних прав розмежовується від порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію та незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, за безпосереднім об’єктом злочину, в першу чергу, за предметом злочину. Злочини проти авторського права на твір образотворчого мистецтва та проти права власності на такий твір розмежовуються, насамперед, за об’єктивною стороною діянь.
11. Вперше запропоновано вдосконалити чинну редакцію ст. 176 КК України, визнавши злочином порушення майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, незалежно від розміру заподіяної шкоди. Встановити кримінальну відповідальність за незаконне придбання, перевезення або зберігання з метою розповсюдження контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав, вчинених у значному розмірі, а також за умисні дії з обходу або нейтралізації технологічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, незаконного вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження. Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що в ньому запропоновано удосконалити положення КК України, які передбачають відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав. Викладені автором міркування можуть бути використані у науково-дослідницькій роботі під час вивчення питань, які стосуються кримінальної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що висновки і пропозиції можуть використані під час опрацювання рекомендацій щодо внесення змін і доповнень до КК України, під час підготовки проекту постанови Пленуму Верховного Суду України стосовно кваліфікації порушення авторського права і суміжних прав. Положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані працівниками правоохоронних органів та суддями у їх практичній діяльності. Науковий матеріал дисертаційного дослідження може бути використаний у навчальному процесі під час викладання курсу Особливої частини кримінального права України, для підготовки науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладені у 10 наукових працях автора, 8 з яких опубліковані у фахових виданнях, включених до переліку Вищої атестаційної комісії України, доповідалися й обговорювалися на 7 науково-практичних конференціях: ХІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2006 рік), міжнародних науково-практичних конференціях: „Міжнародне співробітництво у боротьбі з комп’ютерною злочинністю: проблеми та шляхи їх вирішення” (м.Донецьк, 2006 рік), „П’яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2006 рік), „Другі Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 2006 рік), „Сучасне законодавство Росії та колишніх республік СРСР” (м. Твер, Російська Федерація, 2006 рік), „Кримінальний кодекс України 2001 р.: Проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м.Львів, 2007), ХІІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2007 рік).
Структура дисертації відповідає основній меті та предмету дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів у складі десяти підрозділів, висновків, чотирьох додатків і списку літератури (364 найменування). Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, із них: обсяг основного тексту – 178 сторінок, обсяг додатків – 8 сторінок, список використаної літератури – 32 сторінки. Досліджено законодавство та судова практика станом на 1 липня 2007 року.

Список літератури

В И С Н О В К И

Результати, одержані під час дисертаційного дослідження актуальних проблем кримінально-правової охорони авторського права та суміжних прав, дозволяють зробити наступні висновки.
1. Необхідність ефективної кримінально-правової охорони авторського права та суміжних прав зумовлюється особливою важливістю цього різновиду права інтелектуальної власності для наукового, культурного та економічного розвитку суспільства. В умовах бурхливого розвитку цифрових технологій та глобальної інформаційної мережі Інтернет кримінальна відповідальність за порушення майнових прав авторів творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення є найбільш дієвим засобом стримування інтелектуального піратства.
2. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права в Російській і Австро-Угорській імперіях, у складі яких перебували українські землі, вперше була запроваджена у першій половині ХІХ століття та полягала в охороні, насамперед, права на авторство та виключних майнових прав автора. Злочини проти авторського права визнавались деліктами з формальним складом. Скасування інституту авторського права після Жовтневої революції та пізніше його відновлення в обмежених обсягах зумовили приниження ролі кримінально-правового захисту цього різновиду права інтелектуальної власності.
3. Основні засади правової охорони авторського права ще з другої половини ХІХ століття визначаються міжнародними договорами. Положення міжнародних угод у галузі авторського права і суміжних прав, нормативних актів керівних органів Ради Європи та Європейського Союзу вимагають запровадження кримінально-правової охорони майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми і організації мовлення. У відповідь на загрози авторському праву та суміжним правам, які виникли завдяки появі цифрових технологій та нових засобів телекомунікацій, міжнародні договори вимагають криміналізації умисних дій з обходу або нейтралізації технологічних засобів захисту авторського права або суміжних прав, незаконного вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами.
4. Законодавство держав-членів ЄС передбачає кримінальну відповідальність, насамперед, за порушення майнових прав авторів, виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення. Водночас, відповідно до історичних традицій законотворчості в окремих державах забезпечується кримінально-правова охорона особистих немайнових прав суб’єктів авторського права і суміжних прав. У всіх державах-членах ЄС порушення авторського права і суміжних прав визнається злочином з формальним складом.
На виконання положень міжнародних договорів і нормативних актів керівних органів Ради Європи та ЄС встановлена кримінальна відповідальність за вчинення незаконних дій з обходу або нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права або суміжних прав, вилучення або зміни будь-якої інформації про управління цими правами. Високий рівень ефективності кримінально-правової охорони вказаного виду права інтелектуальної власності забезпечується криміналізацією дій з обігу контрафактних примірників об’єктів авторського права і суміжних прав.
5. Порушення авторського права і суміжних прав помилково поміщено у розділ V Особливої частини КК України „Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина”, оскільки родовим об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є право інтелектуальної власності, яке неможливо визнати особистим правом людини і громадянина у вузькому його розумінні. На сьогодні ст. 176 КК України захищає інтереси, переважно, юридичних осіб, яким належать майнові права на комп’ютерні програми, музичні та аудіовізуальні твори, фонограми, відеограми, програми мовлення тощо.
Видається за доцільне об’єднати вказану норму, а також ст. 177, 2031, 229, 231, 232 та 2321 КК України в окремий розділ Особливої частини кодексу, назвавши його „Злочини проти інтелектуальної власності” та помістивши між розділами VI „Злочини проти власності” та VII „Злочини у сфері господарської діяльності”.
6. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 176 КК України є майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав у вигляді виключних прав на дозвіл або заборону на використання творів, комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення. Зміст права на використання об’єктів авторського права і суміжних прав розкривається у положеннях ст. 15, 39-41 ЗАПСП. Особисті немайнові права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми та організації мовлення ст. 176 КК України не охороняються, оскільки їх порушенням матеріальна шкода не заподіюється.
7. Предметами злочину, передбаченого ст. 176 КК України, є об’єкти авторського права і суміжних прав, визначення переважної більшості з них надані у ст. 1 ЗАПСП. Водночас, слід законодавчо визначити зміст таких об’єктів авторського права і суміжних прав, як виконання, програма (передача) мовлення, web-сайт (сторінка) та мультимедійний твір.
Об’єкт авторського права і суміжних прав, як результат творчої праці, слід відрізняти від матеріального носія, на якому його зафіксовано.
8. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 176 КК України, полягає у вчиненні незаконного відтворення або розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав, інших умисних порушень майнових прав автора твору, комп’ютерної програми, бази даних, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення, передбачених ст. 15, 39-41 ЗАПСП. Порушення прав автора на винагороду, права доступу та слідування, належних автору твору образотворчого мистецтва, права автора твору архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва на участь у реалізації цих проектів, не можуть вважатись кримінально-караним порушенням авторського права, оскільки ці права не є самостійними майновими правами автора.
Вказівка у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК України на незаконне тиражування і розповсюдження об’єктів авторського права і суміжних прав як на окремий різновид кримінально-караного діяння є необґрунтованою та недоцільною, оскільки кожне з цих порушень визнається злочином, передбаченим цією нормою кримінального закону.
Між порушенням майнового права і матеріальною шкодою, яка ним заподіюється і є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину, має існувати безпосередній причинний зв’язок. Термін „інше умисне порушення авторського права і суміжних прав”, наведений у ч. 1 ст. 176 КК України, та вираз „порушення авторського права і суміжних прав”, зміст якого розкрито у ст. 50 ЗАПСП, не є тотожними. Тому, окремі діяння, визначені у ст. 50 ЗАПСП як порушення авторського права і суміжних прав, не є кримінально-караними за ст. 176 КК України, оскільки їх вчинення не призводить до заподіяння матеріальної шкоди.
9. Порушення авторського права і суміжних прав визнається закінченим з часу заподіяння порушенням майнових прав автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми або організації мовлення матеріальної шкоди у значному, великому або особливо великому розмірах, грошове значення яких визначені у примітці до ст. 176 КК України.
Водночас, не визначення законодавцем змісту вислову „матеріальна шкода” не сприяє правильному та однаковому застосуванню ст. 176 КК України органами досудового слідства та суду. У чинній нормі про кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав під матеріальною шкодою слід розуміти вартість порушеного майнового права автора, виконавця, виробника фонограми, відеограми, організації мовлення.
10. Суб’єктом порушення авторського права і суміжних прав може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла шістнадцяти років до дня вчинення злочину, у тому числі автор продукту творчості у випадку порушення ним раніше відчуженого іншій особі майнового права на твір, комп’ютерну програму, базу даних, фонограму, відеограму, програму мовлення.
Спеціальним суб’єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 176 КК України, є службова особа, визначення якої надано у примітці до ст. 364 КК України. На відміну від початкової редакції ч. 3 ст. 176 КК України суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, а не лише та, що наділена відносно потерпілого владними повноваженнями.
11. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 176 КК України, характеризується умисною формою вини у вигляді прямого або непрямого умислу. Абсолютна більшість порушень авторського права і суміжних прав скоюються винними особами з корисливим мотивом і метою наживи, проте ці ознаки суб’єктивної сторони злочину не є обов’язковими.
12. Порушення авторського права та суміжних прав розмежовується від злочинів проти права промислової власності (порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію та незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару) за безпосереднім об’єктом злочину, в першу чергу, за предметом злочину.
Злочини проти авторського права на твір образотворчого мистецтва та проти права власності на такий твір розмежовуються, насамперед, за об’єктивною стороною цих деліктів.
Порушення авторського права на базу даних і розголошення комерційної таємниці, якою є база даних, розмежовуються за суб’єктивною стороною злочинів. Злочин, передбачений ст. 176 КК України, та імпорт або розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування (ст. 2031 КК України) розмежовується за предметом злочину, для першого делікту – це об’єкти авторського права і суміжних прав, для другого – матеріальний носій (диск для лазерних систем зчитування).
Розмежування злочину, передбаченого ст. 176 КК України, та адміністративних правопорушень, передбачених ст. 512 КУпАП і 345 МК здійснюється за розміром заподіяної порушенням авторського права і суміжних прав матеріальної шкоди.
13. Юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 176 КК України, дослідження судової практики у кримінальних справах цієї категорії свідчить про необхідність удосконалення системи кримінально-правової охорони авторського права і суміжних прав. Пропонується внести зміни та доповнення до КК України і КУпАП:
а) перемістити ст. 176 КК України до нового розділу VI1 „Злочини проти інтелектуальної власності”, присвоїти їй номер 1981 та викласти у наступній редакції:
„Стаття 1981. Порушення авторського права або суміжних прав.
1. Незаконне відтворення, розповсюдження твору науки, літератури і мистецтва, комп’ютерної програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми або програми (передачі) мовлення, а так само інше умисне порушення майнового права на твір науки, літератури і мистецтва, комп’ютерну програму, базу даних, виконання, фонограму, відеограму або програму (передачу) мовлення -
караються штрафом, виправними роботами або позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права або суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою або заподіяли матеріальну шкоду у великому розмірі -
караються штрафом або позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права або суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені у складі організованої злочинної групи, службовою особою з використанням службового становища або заподіяли матеріальну шкоду в особливо великому розмірі, -
караються позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права або суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення, та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Примітка. У статті 1981 КК України матеріальна шкода визнається заподіяною у великому розмірі, якщо вартість порушених прав на використання об’єктів авторського права або суміжних прав у двісті або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а заподіяною в особливо великому розмірі, якщо вартість порушених прав на використання об’єктів авторського права або суміжних прав у тисячу або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.”
б) доповнити КК України ст. 1982 та 1983, виклавши їх у наступній редакції:
„Стаття 1982. Незаконне придбання, зберігання або перевезення з метою розповсюдження контрафактних примірників твору науки, літератури і мистецтва, комп’ютерної програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми або програми (передачі) мовлення.
1. Незаконне придбання, зберігання або перевезення з метою розповсюдження контрафактних примірників твору науки, літератури і мистецтва, комп’ютерної програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми або програми (передачі) мовлення, якщо вони вчинені у значних розмірах, -
караються штрафом, виправними роботами або позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права або суміжних прав.
2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою або у великому розмірі -
караються штрафом або позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права або суміжних прав.
3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені у складі організованої злочинної групи, службовою особою з використанням службового становища або в особливо великому розмірі, -
караються позбавленням волі з конфіскацією контрафактних примірників об’єктів авторського права або суміжних прав та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Примітка. У статті 1982 КК України значним вважається розмір, якщо вартість примірників об’єктів авторського права або суміжних прав у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, великим, якщо вартість примірників об’єктів авторського права або суміжних прав у двісті або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо великим, якщо вартість примірників об’єктів авторського права або суміжних прав у тисячу або більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Стаття 1983. Незаконні дії з обходу або нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права або суміжних прав, вилучення або зміни будь-якої інформації про управління правами.
1. Незаконне виготовлення, розповсюдження, імпорт, експорт або зберігання з метою розповсюдження чи використання засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права або суміжних прав, а також незаконне вилучення або зміна будь-якої інформації, у тому числі в електронній або іншій формах, про управління правами на об’єкти авторського права або суміжних прав, -
караються штрафом, виправними роботами або обмеженням волі з конфіскацією незаконно виготовлених засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права або суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
2. Ті ж діяння, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або службовою особою з використанням службового становища -
караються штрафом або позбавленням волі з конфіскацією незаконно виготовлених засобів для обходу чи нейтралізації технічних пристроїв або технологічних розробок захисту авторського права або суміжних прав, знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення, та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.”
в) перемістити ст. 177 КК України „Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію”, ст. 2031 КК України „Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва”, ст. 229 КК України „Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару”, ст. 231 КК України „Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю”, ст. 232 КК України „Розголошення комерційної або банківської таємниці” та ст. 2321 КК України „Розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або його цінні папери” до новоствореного розділу VI1 „Злочини проти інтелектуальної власності” та присвоїти їм відповідно номери 1984, 1985, 1986, 1987, 1988 і 1989 .
г) викласти ст. 512 КУпАП у наступній редакції:
„Стаття 512. Порушення у сфері авторського права або суміжних прав.
Порушення особистих немайнових прав автора твору, комп’ютерної програми або бази даних, виконавця, виробника фонограми або відеограми, організації мовлення, а також порушення права автора на винагороду, права автора твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва на участь у реалізації проектів цих творів, права автора твору образотворчого мистецтва на доступ до цього твору або права слідування, -
тягне за собою накладення штрафу.
Незаконне придбання, перевезення або зберігання з метою розповсюдження контрафактних примірників твору науки, літератури і мистецтва, комп’ютерної програми або бази даних, виконання, фонограми, відеограми або передачі (програми) мовлення -
тягне за собою накладення штрафу та конфіскацію контрафактних
примірників об’єктів авторського права або суміжних прав.”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров Ю.В., Клименко В.А. Кримінальне право України. Загальна частина. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
2. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: об’єкт і система // Кримінальне право України. – 2006. - № 12. – С. 3-63.
3. Андрушко П.П. Злочини, що посягають на право інтелектуальної власності (статті 176, 177, 229, 231 та 232 КК України) // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2003. - № 9. – С. 17-67.
4. Андрушко П.П. Коментар до статті 2031 Кримінального кодексу України // Кримінальне право України. – 2006. - № 1. – С. 24-38.
5. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні. – К.: Форум, 2004. – 160 с.
6. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. Навчальний посібник. – К.: „Юрисконсульт”, 2006. – 342 с.
7. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1957. – 280 с.
8. Антонов А.Д. Теоретичские основы криминализации и декриминализации: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2001. – 172 с. – Библигр.: с. 172-182.
9. Афанасьєва К.О. Авторське право: Практ. посібник. – К.: Атіка, 2006. – 224 с.
10. Афанасьєва К. Електронна публікація як об’єкт авторського права // Інтелектуальна власність. – 2005. - № 4. – С. 24-27.
11. Афанасьєва К. Плагіат у діяльності засобів масової інформації // Інтелектуальна власність. – 2004. - № 3. – С. 16-19.
12. Бажанов М.И. Преступления против политических и трудовых прав граждан. Конспект лекции. – Х.: Харьковский юридический институт, 1965. – 26 с.
13. Бару М.И. Охрана прав авторов, изобретателей и рационализаторов. – К.: „Вища школа”, 1984. – 65 с.
14. Баулін Ю.В. Виклики „нової” злочинності і проблеми кримінального права // Кримінальне право України. – 2006. - № 1. – С. 5-9.
15. Березанська В. Розробка проекту спеціального закону щодо охорони прав на комп’ютерну програму // Інтелектуальна власність. – 2004. - № 6. – С. 6-9.
16. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 316 с. – Бібліогр.: с. 296-308.
17. Берзін П., Стрижевська А. Питання про сукупність злочинів та цивільних деліктів, що пов’язані з порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності // Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції: 3-4 лютого 2005 р. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. – С. 324-330.
18. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів // Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Відп. ред. Д.М.Притика. К.: Концерн „Видавничий дім „ІнЮре”, 2004. – С. 12-53.
19. Бикмурзин М.П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ. – М.: Издательство „Юрлитинформ”, 2006. – 184 с. – Библиогр.: с. 170-183.
20. Бочарова Н. Конституційне закріплення права інтелектуальної власності (порівняльно-правовий аналіз) // Юридична Україна. – 2005. - № 5. – С. 23-30.
21. Бочарова Н. Конституційно-правова охорона інтелектуальної власності (сучасний зарубіжний досвід) // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. - № 4. – С. 37-44.
22. Боярчук О.М. Цивільно-правова охорона суміжних прав в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 20 c.
23. Брич Л. Розмежування суміжних складів злочинів за об’єктом // Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції: 8-9 лютого 2007 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. – С. 440-443.
24. Брич Л. Суміжні склади злочинів: поняття та ознаки // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 6. – С. 103-109.
25. Бромберг Г.В. Интеллектуальная собственность. Основной курс: Учебное пособие. – М.: Приор-издат, 2004. – 464 с.
26. Булатов С.Я. Ответственность за преступления против политических, трудовых и других прав граждан по Уголовному кодексу Казахской ССР. – Алма-Ата: Казахский государственный университет им. С.М.Кирова, 1962. – 59 с.
27. Буров О., Петренко С. Світові тенденції патентування та ліцензування комп’ютерних програм // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 7. – С. 25-27.
28. BSA: рекордне падіння комп’ютерного піратства. Проте збитки правовласників зросли // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 6. – С. 58-59.
29. Ващинець І. Проблеми реалізації права слідування в Україні // Інтелектуальна власність. – 2003. - № 3. – С. 23-28.
30. Ващинець І.І. Цивільно-правова охорона авторських прав в умовах розвитку інформаційних технологій: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. / Національна Академія наук України. Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2006. – 179 с. – Бібліогр.: с. 166-179.
31. Ваянова О. Проблеми авторсько-правової охорони алгоритму // Проблеми державотворення і захисту прав людини. Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції: 5-6 лютого 2004 р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 279-280.
32. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – К.: Атіка, 2005. – 224 с. – Бібліогр.: с. 204-223.
33. Вереша Р.В. Суб’єктивні елементи підстави кримінальної відповідальності: Підручник. – К.: Атіка, 2006. – 740 с.
34. Вощинский М.В. Уголовно-правовые меры противодействия нарушению авторского и смежных прав: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2005. – 213 с. – Библиогр.: с. 191-204.
35. Всесвітня конвенція про авторське право // Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Відп. ред. Д.М.Притика. К.: Концерн „Видавничий дім „ІнЮре”, 2004. – С. 53-64.
36. Гаврилов Э.П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденции развития. – М.: Наука, 1984. – 222 с.
37. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступления // Право и политика. – 2000. - № 11. – С. 4-15.
38. Гавриш С.Б., Фесенко Є.В. Концептуальні питання застосування нового кримінального законодавства України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення. / Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Питання застосування нового Кримінального кодексу України” 25-26 жовтня 2001 року, м.Харків. – К.-Х.: Юрінком Інтер, 2002 – С. 11-14.
39. Ган Б.М. Авторское право в редакционно-издательском деле. – М.-Л.: Государственное издательство легкой промышленности, 1932. – 78 с.
40. Гарбатович Д.А. Квалификация уголовно-правовых деяний по субъективной стороне: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – Челябинск, 2004. – 208 с. – Библиогр.: с. 184-212.
41. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. 2-е изд., перераб. и дополн. – М.: АО „Центр ЮрИнфоР”, 2003. – 448 с.
42. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1979. – 126 с.
43. Глотов С. Вичерпання авторського права у цифровому середовищі // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 3. – С. 18-24.
44. Глотов С. Можливість застосування законодавства про авторське право до творів у цифровій формі // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. - № 3. – С. 10-15.
45. Глотов С. Застосовність законодавства про авторське право до творів у цифровій формі // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 6. – С. 12-15.
46. Глотов С. Napster & Grokster або проблеми цифрового тисячоліття // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. - № 5. – С. 39-50.
47. Глухова Г.О. Уголовная ответственность за нарушение авторских и смежных прав: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2004. – 184 с. – Библиогр.: с. 170-184.
48. Глущенко В. Застосування експертизи при розслідуванні злочинних порушень авторського та суміжних прав // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 3. – С. 125-127.
49. Гордон М.В. Советское авторское право. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1955. – 232 с.
50. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Відп. ред. Д.М.Притика. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – 904 с.
51. Господарський кодекс України // ВВРУ. – 2000. - № 18, 19-20, 21-22. – ст. 144.
52. Гулкевич В. Технічні засоби захисту авторського права і суміжних прав. Проблеми вдосконалення правової охорони // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. - № 8. –С. 41-50.
53. Гулкевич В. Міжнародна система захисту авторського права і суміжних прав. Кримінально-правові аспекти // Вісник прокуратури. – 2006. - № 12. – С. 78-90.
54. Дворянкин О.А. Защита авторских и смежных прав. Ответственность за их нарушение. Уголовно-правовой аспект: Научно-практическое пособие. – М.: Весь мир, 2002. – 459 с.
55. Декрет ЦИК РСФСР „О государственном издательстве” // Собрание узаконений РСФСР. – 1918. - № 14. – ст. 201.
56. Дзіс С.А. Проблеми авторського права в сфері новітніх комп’ютерних технологій: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – 252 с. – Бібліогр.: с. 225-252.
57. Дитц А. Пять столпов системы авторского права и угрожающая им опасность // Інтелектуальна власність. – 2004. - № 5. – С. 28-35.
58. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право // Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Відп. ред. Д.М.Притика. К.: Концерн „Видавничий дім „ІнЮре”, 2004. – С. 65-74.
59. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми // Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Відп. ред. Д.М.Притика. К.: Концерн „Видавничий дім „ІнЮре”, 2004. – С. 99-113.
60. Дроб’язко В. До історії авторського права в Україні 20-х років ХХ століття // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2005. - № 1. – С. 4-11; 2006. - № 1. – С. 3-11.
61. Дроб’язко В. Національні та міжнародні стандарти охорони авторського права і суміжних прав // Інтелектуальна власність. – 2002. - № 5. – С. 14-20.
62. Дроб’язко Р. Інтеграція України до Європейського Союзу в галузі авторського права і суміжних прав // Українське комерційне право. – 2001. - № 1. – С. 57-64.
63. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І.. Злочини у сфері підприємництва. Навчальний посібник – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
64. Евков А. Особенности применения принципа исчерпания прав на объекты интеллектуальной собственности, вытекающие из его правовой природы // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 1. – С. 29- 32.
65. Еннан Р.Є. Право інтелектуальної власності у конституціях країн Європи // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції „Другі Прибузькі юридичні читання” / Під. редакцією В.І.Терентьєва, О.В.Козаченка. – Миколаїв, 2006. – С. 383-385.
66. Еремин А.В. Современные международные соглашения и законодательство России в области авторского права: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2003. – 171 с. – Библиогр.: с. 154-171.
67. Есиповъ В.В. Уголовное право. Часть особенная. Преступленія противъ личности и имущества. Изданіе третье. – М.: Изданіе книжнаго магазина «Правоведеніе», 1903 – 216 с.
68. Жаров В. Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні // Українське комерційне право. – 2001. - № 1. – С. 5- 12.
69. Жижиленко А.А. Имущественные преступления. – Л.: «Наука и школа», 1925. – 226 с.
70. Жижиленко А.А. Преступления против имущества и исключительных прав. – Л.: Производственно-Кооперативная Артель «Печатня», 1928. – 208 с.
71. Закон України „Про авторське право і суміжні права” // ВВРУ. – 1994. - № 13. – ст. 64; 2001. - № 43. – ст. 214.
72. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти права інтелектуальної власності”. – 2001. - № 23. – ст. 117.
73. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // ВВРУ. – 1994. - № 7. – ст. 32; 2000. - № 37. – ст. 307.
74. Закон України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” // ВВРУ. – 1999. - № 32. – ст. 267.
75. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // ВВРУ. – 1994. - № 7. – ст. 36.
76. Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” // ВВРУ. – 1994. - № 7. – ст. 34.
77. Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” // ВВРУ. – 1993. - № 21. – ст. 218; 2000. - № 23. – ст. 163.
78. Закон України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” // ВВРУ. – 1998. - № 8. – ст. 28.
79. Закон України „Про племінну справу у тваринництві” // ВВРУ. – 1994. - № 2. – ст. 7; 2000. - № 6-7. – ст. 37.
80. Закон України „Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 року, зміненого 2 жовтня 1979 року) // ВВРУ. – 1995. – № 21. – ст. 155.
81. Закон України „Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право” // ВВРУ. – 2002. - № 2. – ст.16.
82. Закон України „Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми” // ВВРУ. – 2002. - № 2. – ст.15.
83. Закон України „Про приєднання України до Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року” // ВВРУ. – 1999. – № 32. – ст. 256.
84. Закон України „Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення” // ВВРУ. – 2002. – № 2. – ст. 13.
85. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність” // ВВРУ. – 2005. - № 5-6. – ст. 71.
86. Закон України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних” // ВВРУ. – 2000. - № 24. – ст. 183; 2004. - № 7. – ст. 46.
87. Законъ объ авторскомъ праве // Собраніе Узаконеній. – 1911. - № 61. – ст. 560.
88. Здравомыслов Б.В. Уголовно-правовая охрана прав автора и изобретателя в СССР. – М.: Всесоюзный юридический заочный институт, 1957. – 30 с.
89. Здравомыслов Б.В. Преступные нарушения авторского и изобретательского права // Уголовное право. Выпуск 5. М.: Всесоюзный юридический заочный институт, 1959. – С. 59-69.
90. Иванов В.Н. Уголовноправовая охрана основных прав граждан. – М.: Юридическая литература, 1967. – 136 с.
91. Ієвіня О.В. Цивільно-правова охорона та захист прав виробників фонограм: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2005. – 222 с. – Бібліогр.: с. 187-220.
92. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: у 4 томах. За заг. ред. О.Д.Святоцького. Т.1: Право інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – 498 с.
93. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: у 4 томах. За заг. ред. О.Д.Святоцького. Т.2: Авторське право і суміжні права. За ред. Г.І.Миронюка, В.С.Дроб’язка. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. – 460 с.
94. Каиржанов Е. Интересы трудящихся и уголовный закон. Проблемы объекта преступления. – Алма-Ата: Издательство „Казахстан”, 1973. – 160 с.
95. Калмыковъ П.Д. О литературной собственности вообще и въ особенности объ исторіи правъ сочинителей въ Россіи. Рассужденіе, читанное на публичномъ акте Университетскомъ 8-го Февраля. – СПб.: Типографія Императрской Академіи Наукъ, 1851. – 91 с.
96. Камышев В.Г. Права авторов литературных произведений. – М.: „Юридическая литература”, 1972. – 184 с.
97. Канторовичъ Я. Литературная собственность. Съ приложеніемъ всехъ постановленій действующаго законодательства о литературной, художественной и музыкальной собственности. Вместе с разъясн. по кассац. решен. Сената. Изданіе третье. СПб.: Изданіе Я.Канторовича, 1899. – 148 с.
98. Канторовичъ Я.А. Авторское право на литературныя, музыкальныя, художественныя и фотографическія произведенія. Второе значительно дополненное изданіе. – Петроградъ: Складъ изданія в конторе Общ. «Брокгаузъ-Ефронъ», 1916 – 802 с.
99. Кашинцева О. Можливість визнання авторського права на знаки для товарів і послуг не слід відкидати // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 4. – С. 11-13.
100. Кеппенъ П.И. О выгодахъ и правах Россійскихъ писателей. Изданіе второе. – М.: Въ Университетской Типографіи, 1826. – 12 с.
101. Кирилін І.Р. Визначення шкоди, завданої злочинами у сфері інтелектуальної власності // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. - № 6. – С. 306-314.
102. Коваленко А.А. Уголовно-правовая охрана авторских и смежных прав: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 2001. – 202 с. – Библиогр.: с. 193-202.
103. Коваленко Д.А. Особенности доказывания преступного нарушения авторских и смежных прав. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 176 с.
104. Коваль А.М. Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав. Теорія і практика. – К.: Видавництво „Юстиніан”, 2005. – 320 с. – Бібліограф.: с. 146-157.
105. Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВРУ. – 2003. - № 40-44. – ст. 356.
106. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях // http://www.pravo.by/webnpa/text.asp?RN=Hk0300194.
107. Козлов А.В. Уголовно-правовая охрана авторских и смежных прав: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Нижний Новгород, 2002. – 277 с. – Библиогр.: с. 242-277.
108. Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограмм // Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності. Відп. ред. Д.М.Притика. К.: Концерн „Видавничий дім „ІнЮре”, 2004. – С. 92-98.
109. Конвенция о распространении несущих программы сигналов, передаваемых через спутники // Минков А.М. Международная охрана интеллектуальной собственности. – СПб.: Питер, 2001. – С. 670-675.
110. Конституція України // ВВРУ. – 1996. – № 30. – ст. 141.
111. Коптев Д.А. Законъ объ авторскомъ праве съ изложеніем разсужденій и матеріаловъ на коихъ онъ основанъ. – СПб.: Изданіе Юридическаго Книжного Магазина Н.К.Мартінова, 1911. – 434 с.
112. Корецкий В.И. Авторские правоотношения в СССР. – Сталинабад: Таджикский государственный университет им. В.И.Ленина, 1959. – 372 с.
113. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001. – 656 с.
114. Коржанський М.Й. Презумпція невинуватості і презумпція вини. – К.: Атіка, 2004. – 216 с.
115. Коржанський М., Коржанська О. Цінність суспільних відносин // Право України. – 2006. - № 12. – С. 20-22.
116. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 247 с.
117. Корнеева А.В. Теоретические основы квалификации преступлений: Учеб. Пособие / под ред. А.И.Рарога. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 176 с.
118. Корчевний Г.В. Адміністративна відповідальність за порушення авторських та суміжних прав: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Національний університет внутрішніх справ. – Х., 2002. – 15 с.
119. Кравченко О. Захис