КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНФОРМАЦІЙНОГО АСПЕКТУ ПРИВАТНОСТІ В УКРАЇНІ

Короткий опис

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Горпинюк Оксана Петрівна
УДК 343.4 (477)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНФОРМАЦІЙНОГО АСПЕКТУ ПРИВАТНОСТІ
В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Навроцький Вячеслав Олександрович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України

Львів – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНФОРМАЦІЙНОГО АСПЕКТУ ПРИВАТНОСТІ 13
1.1. Поняття приватності (в інформаційному аспекті) та необхідність
її кримінально-правової охорони 13
1.2. Стан дослідження проблеми кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності в юридичній літературі 32
1.3. Кримінально-правова охорона інформаційного аспекту приватності
в історії вітчизняного кримінального законодавства 37
1.4. Зарубіжний досвід кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності 48
Висновки до розділу 1 55

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЕЛЕМЕНТІВ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ІНФОРМАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ПРИВАТНОСТІ 58
2.1. Об’єкт і предмет складів злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності 58
2.2. Об’єктивна сторона складів злочинів, що посягають на
інформаційний аспект приватності 85
2.3. Суб’єкт складів злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності 128
2.4. Суб’єктивна сторона складів злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності 138
Висновки до розділу 2 145

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЗЛОЧИННІ ПОСЯГАННЯ НА ІНФОРМАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ПРИВАТНОСТІ 149
3.1. Дії щодо інформації з обмеженим доступом про особу, за які кримінальна відповідальність не настає 149
3.2. Розмежування складів злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності з іншими складами злочинів, предметом яких є інформація про особу 158
3.3. Караність злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності 181
Висновки до розділу 3 193

ВИСНОВКИ 196
ДОДАТКИ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВІЛ – Вірус імунодефіциту людини
ВР України – Верховна Рада України
ВС України – Верховний Суд України
ДПА України – Державна податкова адміністрація України
ДДПВП – Державний департамент України з питань виконання покарань
ЗУ – Закон України
ЗМІ – Засоби масової інформації
КК – Кримінальний кодекс
КМ України – Кабінет Міністрів України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
КС України – Конституційний Суд України
МВС України – Міністерство внутрішніх справ України
Міноборони України – Міністерство оборони України
Мін’юст України – Міністерство юстиції України
МОЗ України – Міністерство охорони здоров’я України
ОВС – Органи внутрішніх справ
СТЗ – Спеціальні технічні засоби
СБ України – Служба безпеки України
СК України – Сімейний кодекс України
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку України характеризується посиленням уваги до охорони приватності. Приватність є одним із основних благ. Про це, зокрема, свідчить практика Європейського суду з прав людини. Прийнято виділяти кілька аспектів або сфер приватності (просторовий чи територіальний, інформаційний, комунікативний та фізичний). Дедалі більше уваги приділяється приватності і в Україні. На це вказує прийняття нових законів («Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації»). Крайнім і водночас найбільш ефективним засобом охорони приватності є міра кримінальної відповідальності за посягання у ці сфери.
У КК є десятки норм, які прямо чи опосередковано сприяють охороні приватності. Серед них можна виокремити ті, які слугують захисту інформаційного аспекту приватності – ст.ст. 132, 145, 163, 168, 182 КК України.
Поява, розвиток і нормативне закріплення відповідних суспільних відносин обумовлені багатьма чинниками, серед яких чільними видаються курс на створення правової держави та, відповідно, пріоритет приватних інтересів, наявність численних порушень у цій сфері, усвідомлення необхідності протидії таким порушенням з використанням, в тому числі, правових засобів. Таким чином, актуальність дослідження проблем кримінально-правової охорони приватності в різних аспектах, зокрема інформаційному, насамперед, обумовлена соціально-політичною необхідністю її захисту.
Важливою є і нормотворча сторона проблем кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності. Завершена десятиліття тому кодифікація кримінального законодавства України відбувалася в умовах, коли охорона проблеми приватності ще не була настільки гострою. Відповідно, чимало аспектів криміналізації посягань на приватність були вирішені, якщо зважати на сучасні уявлення, небездоганно. З’явилися нові обставини (необхідність виконання міжнародних зобов’язань України, нові акти регулюючого законодавства, які обумовлюють зміни та доповнення до КК України у відповідній частині), а це, своєю чергою, передбачає розробку і теоретичне обґрунтування відповідних змін.
Дослідження питань, що стосуються кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності, злободенне також з огляду на проблеми правозастосовної практики. Попри те, що засоби масової інформації, насамперед, електронні ресурси переповнені повідомленнями про прослуховування телефонних розмов, незаконне встановлення прослуховуючих пристроїв, кримінальні справи про відповідальність за такі діяння одиничні. Значною мірою це зумовлено тим, що практика досі не отримала чітких рекомендацій щодо застосування відповідних правових норм. Нарешті, дослідження питань кримінально-правової охорони приватності нагально необхідне, зважаючи на потреби подальшого розвитку теорії кримінального права.
З огляду на обсяг та масштабність питань кримінально-правової охорони приватності, відзначено специфіку охорони інформації в цій сфері. Дослідження зосереджене на питаннях кримінально-правової охорони не всієї приватності, а лише її інформаційного аспекту.
Окремі злочини проти інформаційного аспекту приватності досліджували в своїх працях різні вчені: Д. С. Азаров, М. В. Анчукова, П. П. Андрушко, В. І. Бобрик, О. М. Готін, Ю. І. Дем’яненко, І. О. Зінченко, Д. Ю.Кондратов, Є. В. Лащук, С. Я. Лихова, М. І. Мельник, З. А. Тростюк, М. І. Хавронюк, О. М. Храмцов, та ін.
У роботах цих дослідників запропоновано вирішення окремих питань, але одночасно з’явилася низка проблем, які взагалі залишилися без розгляду. Зважаючи на те, що кримінально-правова охорона інформаційного аспекту приватності не була предметом окремого дисертаційного дослідження, необхідне комплексне теоретичне дослідження відповідних норм, яке б мало своїм результатом не лише теоретичну розробку всіх ознак складів злочинів, а й виявлення недоліків у кримінально-правовій охороні приватності, розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, що й пропонується в цій дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі кримінально-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ у межах досліджень, що проводяться юридичним факультетом на тему «Проблеми реформування правової системи України» (номер державної реєстрації 0109U007853).
Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад кримінальної відповідальності за посягання на інформаційний аспект приватності та формування пропозицій щодо удосконалення окремих положень чинного законодавства та практики його застосування.
Для досягнення цієї мети були сформульовані такі основні завдання:
- розкрити поняття приватності (в інформаційному аспекті) та з’ясувати необхідність її кримінально-правової охорони;
- вивчити історичний та зарубіжний досвід кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності;
- з’ясувати дослідження проблеми кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності;
- визначити зміст ознак елементів складів злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності;
- проаналізувати караність злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності;
- виокремити проблеми застосування норм про відповідальність за злочинні посягання на інформаційний аспект приватності та запропонувати шляхи їх вирішення;
- внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність та практики його застосування.
Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за посягання на приватність.
Предметом дослідження є кримінально-правова охорона інформаційного аспекту приватності в Україні.
Методи дослідження. У процесі дослідження використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. При вирішенні поставлених завдань застосовувалися, зокрема, такі методи: історичний (під час дослідження пам’яток українського кримінального права); формально-догматичний (для тлумачення чинних кримінально-правових норм); формально-логічний (для виявлення суперечностей у понятійному апараті КК України щодо відповідальності за втручання в приватність); системно-структурний (для дослідження ознак складів злочинів, що посягають на приватність, санкцій, які передбачені за їх вчинення); порівняльно-правовий (під час аналізу кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, які передбачають відповідальність за втручання в приватність); соціологічний (при виявленні позицій працівників органів внутрішніх справ та молоді щодо проблем кримінальної відповідальності за посягання на інформаційний аспект приватності).
Дисертаційне дослідження враховує положення філософії, логіки, лінгвістики, а також загальної теорії права, науки конституційного, цивільного права та деяких інших правових наук.
Емпіричну базу дисертації становлять результати соціологічного дослідження, у ході якого було проведене анкетування (усього опитано понад 300 осіб); матеріали судової практики різних регіонів України, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, та рішення Європейського суду з прав людини. Всього проаналізовано десять вироків судів України та п’ятнадцять рішень Європейського суду з прав людини у справах про злочини проти інформаційного аспекту приватності.
Нормативну базу дослідження Нормативну базу дослідження складають Конституція України, чинний КК України, іншогалузеві джерела права України.
Проаналізовано також чинне кримінальне законодавство окремих зарубіжних держав (Естонської Республіки, Королівства Нідерланди, Республіки Білорусь, Республіки Грузії, Республіки Казахстан, Республіки Латвії, Республіки Литви, Республіки Молдови, Республіки Польща, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччини, Французької Республіки, Швейцарської Конфедерації).
У роботі використані постанови Пленуму ВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за посягання на приватність (в інформаційному аспекті). Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати, що мають наукову новизну та вказують на особистий внесок автора, такі:
уперше:
- запропоновано дефініцію поняття приватності (в інформаційному аспекті) з характеристикою змісту та обсягу цього поняття. Вказується, Приватність (в інформаційному аспекті) – це частина життєдіяльності особи, стосовно інформації про яку особа на власний розсуд встановила межі та умови її нагромадження, зберігання, впливу та розповсюдження для будь-яких сторонніх суб’єктів.
Обсяг поняття приватності (в інформаційному аспекті) у кримінальному праві становлять види інформації про приватне життя особи. Зокрема це: 1) конфіденційна інформація про особу (ст. 182 КК України); 2) лікарська таємниця, в тому числі відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.ст. 132, 145 КК України); 3) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст.163 КК України); 4) таємниця усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК України); 5) банківська таємниця (ст.ст. 231, 232 КК України); 6) інформація про особу з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах, або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства (стаття 361-2 КК України); 7) відомості про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК України); 8) дані досудового слідства або дізнання, які ганьблять людину, принижують її честь і гідність (ч. 2 статті 387 КК України);
- на основі аналізу структури приватності обґрунтовано, що приватність в її окремих аспектах (інформаційному, просторовому, фізичному) становить самостійні видові об’єкти кримінально-правової охорони;
- аргументовано, що норми про відповідальність за посягання на приватність виділяються в окремий інститут з огляду на наявність відповідних норм, єдність термінології, яка міститься у відповідних статтях, наявність спільного кола нормативно-правових актів регулюючого законодавства. Склади злочинів, які посягають на інформаційний аспект приватності, характеризуються єдністю низки ознак основного складу, зокрема: видового об’єкта, предмета, суспільно небезпечного діяння, вини. Окрім того, для таких злочинів притаманні спільні ознаки, які підвищують суспільну небезпеку відповідних посягань і є кваліфікуючими. Констатовано, що спільність вказаних ознак поки що недостатньо враховується законодавцем при формулюванні диспозицій відповідних статей Особливої частини КК України;
удосконалено:
- поняття «кореспонденція», що включає всі види передачі інформації на відстань, у тому числі листи, телефонні розмови, повідомлення електронною поштою. Також обґрунтовано недосконалість наявної у чинному законодавстві вказівки на передачу інформації «через комп’ютер». Через комп’ютер неможлива передача на відстані інформації від одного користувача до іншого. Під вказівкою «через комп’ютер» законодавець, певно, мав на увазі електронні комп’ютерні мережі передачі інформації (електронна пошта, скайп тощо), які охоплюються поняттям «кореспонденція»;
- положення про розмежування складів злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності, як всередині групи (ст.ст. 132, 145, 163, 168, 182 КК України), так і з іншими складами злочинів, предметом яких є інформація про особу (ст.ст. 231, 232; ст.ст. 381, 387 КК України);
- теоретичні ідеї, які стосуються подальшого розвитку кримінального законодавства в частині кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності, зокрема: аргументовано необхідність зміни назв та диспозицій статей Особливої частини КК України, включення та виключення кваліфікуючих ознак, зміни санкцій відповідних норм.
набули подальшого розвитку:
- наукові погляди на те, що предметом злочину можуть виступати не лише речі матеріального світу, але й інші явища об’єктивного світу. Зокрема, предметом складів злочинів проти інформаційного аспекту приватності в більшості випадків виступає інформація, яка відображена на речових носіях, у пам’яті особи;
- положення про дії, які охоплюються поняттям «порушення таємниці кореспонденції». Уже запропонований в науці перелік діянь, які становлять порушення таємниці кореспонденції, автор пропонує доповнити незаконним збиранням, зберіганням та обмеженням здійснення права на таємницю кореспонденції;
- погляди науковців на недоцільність вказівки на наслідки у складах злочинів проти приватності, оскільки саме діяння – втручання в приватне життя – є суспільно небезпечним, не існує об’єктивних критеріїв оцінки відповідних наслідків.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності – для подальшого вивчення питань, пов’язаних із юридичним аналізом складів злочинів, що передбачають посягання проти інформаційного аспекту приватності;
- в правозастосуванні – сприятимуть встановленню ознак складів злочинів, усуненню помилок при кваліфікації злочинів;
- у правотворчості – як уже готові до прийняття проекти доповнень до КК України, спрямовані на вдосконалення кримінального закону;
- у навчальному процесі (під час викладання курсів загальної та особливої частин кримінального права та спецкурсів).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Наукові результати, викладені в дисертації та публікаціях автора і виносяться на захист, отримані ним особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних та національних науково-практичних конференціях, зокрема, на: круглому столі «Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 22 травня 2009 року); шостій міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29–30 травня 2009 року); міжнародному симпозіумі «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Диференціація кримінальної відповідальності» (м. Львів, 11–12 вересня 2009 року); звітній науково-практичній конференції юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 19 лютого 2010 року); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Правова політика Української держави» (м. Івано-Франківськ, 19–20 лютого 2010 року); п’ятому російському конгресі кримінального права (м. Москва, 27–28 травня 2010 року); другій міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 8 жовтня 2010 року); звітна науково-практична конференція юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 11 лютого 2011 року).
Публікації. За темою дисертації надруковано 12 наукових публікацій, із них – 4 статті у фахових наукових виданнях та 8 тез виступів на наукових конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення проблеми кримінальної відповідальності за посягання на інформаційний аспект приватності, що полягає у виявленні характерних ознак відповідних складів злочинів, формулюванні системи таких посягань, виявлення їх співвідношення із суміжними складами злочинів. Для досягнення мети і завдань дисертаційного дослідження вивчено стан розробки проблеми кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності в юридичній літературі, вивчено історичний та міжнародний досвід протидії посяганням на приватність, визначено зміст та обсяг основних понять, які характеризують відповідні злочини, проведено аналіз чинного законодавства та виявлено його недоліки, а також запропоновано заходи щодо їх усунення. Вивчення емпіричних матеріалів (порівняно нечисленних кримінальних справ та результатів анкетування) дало можливість сформулювати низку практичних рекомендацій, спрямованих на вирішення питань кваліфікації злочинів проти інформаційного аспекту приватності.
Практика законотворчості в Україні та зарубіжний досвід вказують на те, що процес удосконалення кримінального законодавства відбувався постійно. Виявлені недоліки законодавчої регламентації посягань на інформаційний аспект приватності, прийняття низки нових законів у цій сфері («Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року, «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року) обумовлюють необхідність формулювання положень, висновків і пропозицій щодо внесення відповідних змін до КК України, які видаються актуальними і необхідними.
Також слід відзначити, що існуюча практика застосування норм за посягання на інформаційний аспект приватності недосконала. Про це, насамперед, вказує разюча відмінність між кількістю повідомлень про порушення недоторканності приватної інформації, які наводяться в ЗМІ, і кількістю засуджених за відповідні злочини. Тому, викладені в дисертації положення практично-прикладного характеру, які стосуються кваліфікації злочинів проти інформаційного аспекту приватності, їх розмежування з іншими посяганнями, спрямовані на те, щоб допомогти суддям і працівникам правоохоронних органів вести більш ефективну кримінально-правову протидію відповідним злочинам. Дисертаційне дослідження питань кримінальної відповідальності за посягання на інформаційний аспект приватності має дидактичне значення, відповідні положення та висновки мають бути складовою підготовки юристів.
Найважливіші наукові та практичні результати дослідження, викладені в тексті роботи, сформульовані у висновках до кожного з підрозділів. Узагальнюючи викладене у цій дисертації, можна сказати, що для розвитку теорії кримінального права України, удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування, навчального процесу найважливіше значення мають такі одержані в дисертації конкретні результати:
1. Запропоновано дефініцію приватності (в інформаційному аспекті) та обґрунтовано необхідність її кримінально-правової охорони.
2. Висвітлено стан дослідження проблеми кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності, проаналізовано праці науковців, які стосуються теми дослідження. На підставі такого аналізу можна зробити висновки, що питання охорони інформаційного аспекту приватності в науці досліджено недостатньо, наявні ж окремі напрацювання засвідчують існування низки дискусійних питань, у роботі виокремлено також ті питання, які дослідники не вирішували зовсім, або лише частково.
3. Проаналізовано історичні передумови формування та розвитку кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності в джерелах українського права, а також зарубіжний досвід. Таке дослідження показало, що принцип недоторканності приватного життя сформульовано тільки у XIX столітті і був внесений до визнаних міжнародною спільнотою основоположних актів з прав людини, в тому числі до Загальної декларації прав людини. Право на приватність є одним із фундаментальних прав людини, важливих не тільки для самоствердження, але й для безпеки індивіда. Крім того, існування в у вітчизняному КК та в багатьох КК розвинутих зарубіжних держав приватності як самостійного об’єкта кримінально-правової охорони є вимогою сьогодення, закономірністю, що виникає разом із розвитком суспільства.
4. Аргументується доцільність відмови від часткової криміналізації порушень приватних таємниць, які передбачено в чинному КК України, натомість запропоновано узагальнити ст. 182 КК України, передбачивши нею відповідальність за порушення недоторканності інформації з обмеженим доступом про особу.
5. Запропоновано власний погляд на тлумачення деяких понять, які використані при конструюванні диспозицій статей кримінального закону, зокрема, таких як «кореспонденція», «порушення таємниці кореспонденції», «використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації».
6. Встановлено співвідношення складів злочинів, що посягають на інформаційний аспект приватності в середині групи, з іншими складами злочинів, предметом яких є інформація про особу. На підставі цього запропоновано вирішення окремих проблем, пов’язаних із кваліфікацією відповідних злочинів.
У результаті проведеного дослідження обґрунтовується необхідність вдосконалення законодавчої регламентації відповідальності за посягання на інформаційний аспект приватності. Зокрема, пропонується внесення таких змін і доповнень:
- назву ст. 182 КК України узгодити із її змістом і викласти так: «Порушення недоторканності інформації про особу»;
- виключити із диспозиції ст. 182 КК України вказівки: «без її згоди»;
- у диспозиції ст. 182 КК України передбачити вказівку на предмет як інформацію з обмеженим доступом про особу і викласти в такій редакції: «незаконне збирання, зберігання, використання або поширення інформації з обмеженим доступом про особу». Таке формулювання диспозиції охопить відповідальність за незаконні дії з усіма видами інформації про особу (конфіденційної, таємної, службової);
- виключити з КК України ст.ст. 132, 145, 168 з урахуванням нової диспозиції ст. 182 КК України, якою охоплюються незаконні дії з усіма видами приватних таємниць;
- включити до ст. 182 КК України такі кваліфікуючі ознаки: «поширення інформації з обмеженим доступом про особу у публічному виступі, творі, що публічно демонструється чи в засобах масової інформації», «вчинення з використанням спеціальних технічних засобів, призначених для негласного отримання інформації»;
- спростити назву статті 163 КК України, яка видається занадто громіздкою, дублює зміст диспозиції статті, та назвати її так: «Порушення таємниці кореспонденції»;
- виключити з диспозиції ст. 163 КК України вказівку на засіб передачі інформації «через комп’ютер» і сформулювати її в такій редакції: «порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передається засобами зв’язку»;
- виключити зі ст. 163 КК України кваліфікуючу ознаку «вчинення щодо державних чи громадських діячів»;
- включити до ст.ст. 163, 182 КК України такі кваліфікуючі ознаки: «повторно», «вчинене особою, якій інформація стала відома у зв’язку з виконанням службових чи професійних обов’язків»;
- змінити санкції ч. 1 ст. 182 та ч. 1 ст. 163 КК України передбачивши відповідальність за ці правопорушення у вигляді: штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до ста двадцяти годин або виправних робіт на строк до одного року;
- санкції ч. 2 ст. 163 та ч. 2 ст. 182 КК України викласти в такій редакції:
«караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».
У цілому ж доводиться констатувати, що дослідження проблем кримінально-правової охорони інформаційного аспекту приватності не можна вважати вичерпним. Зміна регулюючого законодавства, що стосується інформаційного аспекту приватності, зумовить необхідність дослідження практики застосування новел цих законів у частині охорони права особи на приватність. Баланс інтересів у суспільстві між правом особи на приватність, з однієї сторони, та правом інших членів суспільства на доступ до інформації, обов’язками держави в сфері забезпечення законності, правопорядку, обороноздатності, підтримання авторитету правосуддя – з іншого, не є сталим і змінюється залежно від того, які інтереси є важливішими і переважають у конкретний час.
Також перспективними і необхідними видаються дослідження таких питань, як: дослідження термінологічного апарату норм, що передбачають злочини проти інформаційного аспекту приватності, їх співвідношення з поняттями, які вживаються у диспозиціях статей, що передбачають відповідальність за суміжні посягання. Актуальним залишається вирішення питання про місце злочинів у системі Особливої частини КК України з урахуванням можливості удосконалення та нової кодифікації кримінального законодавства. Існують перспективи подальшого дослідження виключення зі ст. 359 КК України ознаки використання СТЗ негласного отримання інформації з урахуванням пропозицій виокремлення норм, де слід її включити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров Д. С. Кримінальна відповідальність за розголошення лікарської таємниці: окремі теоретичні та прикладні проблеми / Д. С. Азаров // Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи: матеріали науково-практичної конференції (22–23 квітня 2004 р.) / редкол. В. В. Сташис та ін. – К.–Х.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 100–102.
2. Азаров Д. С. Окремі проблеми кримінальної відповідальності за незаконне розголошення лікарської таємниці / Д. С. Азаров // Життя і право. – 2004. – № 6. – С. 60–65.
3. Акинина Н. Ю. Уголовно-правовая характеристика нарушения неприкосновенности жилища [Електронний ресурс]: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук: спец 12.00.08 «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / Н. Ю. Акинина. – Тюмень, 2008. – 19 с. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru.
4. Андрушко П. П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні / Петро Петрович Андрушко. – К.: Форум, 2004 – 162 с.
5. Андрушко П. П. Кримінально-правова охорона конституційного права громадян на недоторканність приватного життя / П. П. Андрушко // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 2. – С. 43–50.
6. Андрушко П. П. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом / П. П. Андрушко, М. Є. Короткевич. – К.: Юрисконсульт, 2005 – 292 с.
7. Антипов В. І. Щодо основних принципів визначення видів та розмірів покарань за Кримінальним кодексом України / В. І. Антипов // Новий кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: матеріали Міжн. наук. практ конференції (Харків, 25–26 жовтня 2001 р.). – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 83–89.
8. Анчукова М. В. Поняття таємниці у Кримінальному кодексі України / М. В. Анчукова // Держава і право. – 2007. – Вип. 38. – С. 582–587.
9. Анчукова М. В. До питання про захист лікарської таємниці за кримінальним кодексом України / М. В. Анчукова // Держава і право. – 2008. – Вип. 40. – С. 405–411.
10. Анчукова М. В. Кримінально-правова охорона таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер / М. В. Анчукова // Держава і право. – 2008. – Вип. 42. –С. 519–526.
11. Беляков К. І. Проблеми законодавчого регулювання у сфері користування інформацією з обмеженим доступом в Україні / К. І. Бєляков, Ю. П. Мірошник // Стратегічна панорама. – 2004. – № 3. – С. 171–177.
12. Беляков К. І. Інформація в праві: теорія і практика / Костянтин Іванович Беляков. – К.: КВІЦ, 2006. – 118 с.
13. Бикмурзин М. П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ / Максим Павлович Бикмурзин. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 184 с.
14. Блинов А. Г. Уголовно-правовая охрана пациента в международном и зарубежном законодательстве / Александр Георгиевич Блинов; под. ред. доктора юридических наук, профессора Б. Т. Разгильдиева. – М.: Юрлитинформ, 2010. – 168 с.
15. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. І. Бобрик. –Х., 2004. –20 с.
16. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Володимир Іванович Бобрик. – К., 2004. – 200 с.
17. Бобрик В. І. Про доцільність трансформації поняття «особисте життя» в поняття «приватність» у цивільному праві України / В. І. Бобрик // Юридична Україна. – 2008. – № 4. – С. 54–59.
18. Богатирьов І. Деякі проблемні питання застосування альтернативних видів покарань в Україні (теоретичні аспекти) / І. Богатирьов // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 84–85.
19. Брич Л. П. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні: монографія /Л. П. Брич, В. О. Навроцький. – К.: Атіка, 2000. – 288 с.
20. Брич Л. П. Закономірності розмежування складів злочинів / Л. П. Брич // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України. – 2004. – № 2. –Додаток 2. – С. 150–159.
21. Брич Л. П. Співвідношення суміжних складів злочинів і складів злочинів, передбачених конкуруючими нормами / Л. П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2006. – Вип. 42. – С. 263–282.
22. Брич Л. П. Обмеження у кримінальному праві України права громадян на поширення інформації / Л. П. Брич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. –2007. – Вип. 45. – С. 134–142.
23. Бушков Д. В. Тайна личной корреспонденции в уголовном праве [Електронний ресурс]: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук: спец 12.00.08 «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / Д. В. Бушков. – Ставрополь, 2003. – 26 с. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru.
24. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
25. Вереша Р. В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України / Роман Вікторович Вереша. – К.: Атіка, 2005. – 224 с.
26. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини: в 2 т. / укл. Ю. Зайцев, О. Павліченко. – К.: Фенікс, 2005. – Т. 1. – 688 с.
27. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України – 2006 / Харківська правозахисна група; художн. – оформлювач Б. Є. Захаров. – Х.: Права людини, 2008. – 496 с.
28. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / Степан Богданович Гавриш. – К.:Інститут законодавства Верховної Ради України, 2002. – 634 с.
29. Галыгина И. П. Уголовно-правовая характеристика нарушения неприкосновенности частной жизни [Електронний ресурс]: автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата юрид. наук: спец 12.00.08 «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / И. П. Галыгина. – Томск, 2006. – 25 с. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru.
30. Галыгина И. П. Уголовно-правовая характеристика нарушения неприкосновенности частной жизни: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ирина Петровна Галыгина. – Томск, 2006. – 204 с.
31. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Лев Давидович Гаухман. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 316 с.
32. Герцензон А. А. Квалификация преступления / Алексей Адольфович Герцензон. – М.: Изд-во ВЮА КА, 1947. – 96 с.
33. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений / Владимир Кузьмич Глистин. – Л.: Изд-во Ленингр. Ун-та, 1979. –126 с.
34. Гом’єн Д. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Донна Гом’єн; пер. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка. – Львів: Кальварія, 2000. – 182 с.
35. Гончаренко В. Д. Хрестоматія з історії держави і права України: навч. посіб. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: у 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький; за ред. члена-кореспондента Академії правових наук України В. Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т. 1: З найдавніших часів до початку XX ст. – 464 с.
36. Готін О. М. Кримінальна відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції в умовах ринкової економіки (проблеми теорії і практики): дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Олександр Миколайович Готін. – Луганськ, 2003. – 214 с.
37. Готін О. М. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина: навчальний посібник / Олександр Миколайович Готін; МВС України, Луганський держ. ун-т внутр. справ. –
[2-ге вид.]. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 197 с.
38. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина / Віктор Климович Грищук. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 568 с.
39. Давиденко В. В. Проблеми кримінально-правової кваліфікації порушення таємниці кореспонденції, що передається через комп’ютер / В. В. Давиденко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 2. – С. 145–150.
40. Дагель П. С. Субьективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1974. – 243 с.
41. Дем’яненко Ю. І. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Ю. І. Дем’яненко; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2008. – 20 с.
42. Дем’яненко Ю. І. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності приватного життя: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Юлія Іванівна Дем’яненко. – Х., 2008. – 215 с.
43. Денисова Т. А. Види кримінальних покарань: співвідношення КК та КВК / Т. А. Денисова // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування та перспективи удосконалення: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції: у 2-х ч. (Львів, 13–15 квітня 2007 р.). – Львів: ЛДУВС, 2007. – Ч. 1. – С. 25–26.
44. Денисова Т. А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз: монографія / Тетяна Андріївна Денисова. – Запоріжжя: КПУ, 2007. – 288 с.
45. Денисова Т. А. Кримінально-правові санкції та їх застосування за злочини проти власності: монографія / Т. А. Денисова, Ю. В. Філей. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 176 с.
46. Дженіс М. Європейське право у галузі прав людини: джерела та практика застосування / М. Дженіс, Р. Кей, Е. Бредні; пер. з англ. – К.: Артек, 1997. – 624 с.
47. Диваева И. Р. Уголовно-правовая охрана права на неприкосновенность частной жизни человека в России: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Ирина Рафаэловна Диваева. – Уфа, 2004. – 206 с.
48. Європейський суд з прав людини: матеріали практики (1993–2003 рр.) // Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / редкол.: П. М. Рабінович та ін. Серія II. Коментарі прав і законодавства. Вип. 4. – К.: Фенікс, 2004. – 448 с.
49. Єдиний державний реєстр судових рішень України [Електронний ресурс] / офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
50. Жеребкин В. П. Уголовно-правовая охрана частной жизни: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Владимир Петрович Жеребкин. – М.: РГБ, 2003. – 197 с.
51. Жеребкін В. Є. Логіка: підручник / Василь Євсійович Жеребкін. – [10-те вид., стер.]. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – 255 с.
52. Захаров Є. Свобода доступу до урядової інформації / Є. Захаров, І. Рапп // Свобода висловлювань і приватність. – 2000. – №. 4. – С. 7–12.
53. Захаров Є. Свобода вираження поглядів в Україні в 2001 р. / Є. Захаров // Свобода висловлювань і приватність. – 2001. – № 4. – С. 4–10
54. Зінченко І. О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина: аналіз законодавства і судової практики / Ірина Олександрівна Зінченко. – Х.: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 320 с.
55. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://khpg.org/
56. Історія держави і права Української РСР (1917–1960 рр.) / ред. кол.: В. М. Корецький та ін. – К.: Видавництво Академії Наук Української РСР, 1961. – 365 с.
57. Кадников Б. Н. Уголовно-правовая охрана конституционного права граждан на неприкосновенность частной жизни [Електронний ресурс]: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец 12.00.08 «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / Б. Н. Кадников. – М., 2008. – 26 с. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru.
58. Калашникова Е. Е. Уголовно-правовое обеспечение неприкосновенности информации о частной жизни: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Екатерина Евгеньевна Калашникова. – М.: РГБ, 2002. – 224 с.
59. Карабан В. І. Англійсько-український юридичний словник: понад 75 тисяч слів та словосполучень юридичної підмови та близько 160 тисяч українських перекладних відповідників / В’ячеслав Іванович Карабан. – Вінниця: Нова Книга, 2004. – 1088 с.
60. Карчевський М. В. Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: навчальний посібник / Микола Віталійович Карчевський; МВС України, Луганський державний університет внутрішніх справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 192 с.
61. Кваліфікація злочинів: навчальний посібник / за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. – К.: Істина, 2010. – 430 с.
62. КК Республіки Словенії від 23 квітня 1999 року (станом на 2004 рік) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://km.undp.sk/uploads/public/ File/AC_ Practitioners_Network/Slovenia_Criminal_Code.doc.
63. КК Республіки Хорватії від 21 жовтня 1997 року (станом на 27 лютого 1998 року) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://km.undp. sk/uploads/public/ File/AC_Practitioners_Network/Croatia_Criminal_Code.doc.
64. КК штату Каліфорнії від 1 січня 1873 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.leginfo.ca.gov.
65. Кодекс канонів східних церков [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Української Греко-Католицької церкви. – Режим доступу: http://old.ugcc.org.ua/ CCEC/16.html#c718.
66. Козлов А. П. Уголовно-правовые санкции (проблемы построения, классификации и измерения) / Анатолий Петрович Козлов. – Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. – 176 с.
67. Кондратов Д. Ю. Поняття таємниці особистої кореспонденції в кримінальному праві / Д. Ю. Кондратов // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2005. – № 3.– С. 113–120.
68. Кондратов Д. Ю. Предмет злочину, передбаченого статтею 163 КК України / Д. Ю. Кондратов // Право і безпека – 2005. – № 4’1. – С. 65–67.
69. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: навчальний посібник / Микола Йосипович Коржанський. – Вид. 2-ге. – К.: Атіка, 2001. – 656 с.
70. Коржанський М. Й. Предмет і об’єкт злочину: моногафія / Микола Йосипович Коржанський. – Д.: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
71. Костів К. Конституційні акти відновленої української держави 1917–1919 рр. і їхня політично-державна якість / К. Костів. – Торонто, Канада, 1964. – 125 с.
72. Красавчикова Л. О. Понятие и система личных неимущественных прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации / Лариса Октябриевна Красавчикова. – Екатеринбург, 1994. – 436 с.
73. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник / Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін. – [Вид. 3-тє, переробл. та доп.] / за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Юридична думка, 2004. – 352 с.
74. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко, М. І. Мельник; за ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – [3-тє вид., переробл. та доповн.]. – К.: Атіка, 2009. –744 с.
75. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / за ред. П. С. Матишевського, С. С. Яценка, П. П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
76. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
77. Кримінальне право України: Особлива частина / за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
78. Кримінальний кодекс України: затвердж. Законом від 28 грудня 1960 р.: Офіц. текст із змінами та доп. станом на 1 лютого 1993 р. – К.: Україна, 1993. – 182 с.
79. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року № 1001-05 (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
80. Кудрявцев В. Н. Обьективная сторона преступления / Владимир Николаевич Кудрявцев. – М.: Госюриздат, 1960. – 244 с.
81. Кудрявцев В. Н. Теоретические основы квалификации преступлений / Владимир Николаевич Кудрявцев. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1963. – 324 с.
82. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / Владимир Николаевич Кудрявцев. – М.: Юридическая литература, 1972. – 352 с.
83. Кузнєцова Н. Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности / Нинель Федоровна Кузнєцова. – М.: Госюриздат, 1958. – 220 с.
84. Кулініч О. О. Загальні положення про інформацію з обмеженим доступом в цивільному праві: монографія / Ольга Олексіївна Кулініч. – Одеса: Видавництво Бакаєв Вадим Вікторович, 2008. – 243 с.
85. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В. С. Кульчицький, М. І. Настюк, Б. Й. Тищик. – Львів: Світ, 1996. – 289 с.
86. Куринов Б. О. Научные основы квалификации преступлений / Борис Александрович Куринов. – М.: Нзд-во МГУ, 1984. – 184 с.
87. Курс уголовного права. Т. 1 Общая часть: Учение о преступлении / под ред. Н. Ф. Кузнэцовой, И. М. Тяжковой. – М., 2002. – 240 с.
88. Лановенко Г. Приватне життя людини як об’єкт правової охорони / Г. Лановенко // Право України. – 2005. – № 12. – С. 112–117.
89. Лащук Е. В. Предмет злочину в кримінальному праві України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Е. В. Лащук. – К., 2005. – 20 с.
90. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика / Татьяна Александровна Лесниевски-Костарева. – [2-е изд. перераб. и доп.]. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 400 с.
91. Лихова С. Я. Актуальні питання вдосконалення кримінально-правових норм, спрямованих на захист недоторканності приватного життя (статті 162, 163, 182 Кримінального кодексу України) / С. Я. Лихова // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 98–104.
92. Лихова С. Я. Злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. Я. Лихова. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006. – 39 с.
93. Лихова С. Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина / Софія Яківна Лихова. – К.: Видавничо поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 573 с.
94. Логінова С. М. Адвокатська таємниця: теорія і практика: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук: спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / С. М. Логінова. – К., 2002. – 19 с.
95. Лопашенко Н. А. Уголовная політика / Наталья Александровна Лопашенко. – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 586 с.
96. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: навчальний посібник / Володимир Степанович Макарчук. – [Вид. 6-те, доп.]. – К.: Атіка, 2009. – 768 с.
97. Макеев П. Н. Уголовная ответственность за нарушение неприкосновенности частной жизни: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Павел Николаевич Макеев. – М., 2006. – 174 с.
98. Малеина М. Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан / Марина Николаевна Малеина. – М.: Знание, 1991. – 127 с.
99. Маляренко В. Т. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 9. – С. 2–13.
100. Марисюк К. Б. Чи потрібна кримінально-правова відповідальність за порушення таємниці сповіді / К. Б. Марисюк // Вісник ЛІВС при НАВС України. – 2003. – № 1. – С. 104–108.
101. Марін О. К. Кваліфікація злочинів при конкуренції кримінально-правових норм: монографія / Олександр Костянтинович Марін. – К.: Атіка, 2003. – 224 с.
102. Марітчак Т. М. Помилки у кваліфікації злочинів / Тарас Миколайович Марітчак. – К.: Атіка, 2004. – 188 с.
103. Марущак А. І. Правове регулювання відносин щодо лікарської таємниці в Україні / А. І. Марущак // Юридичний радник. – 2007. – № 3 (17). – С. 45–49.
104. Марущак А. І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом: курс лекцій / Анатолій Іванович Марущак. – К.: КНТ, 2007. – 208 с.
105. Матишевський П. С. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник для студ. юрид. вузів і фак. / Павло Семенович Матишевський. – К.: А.С.К., 2001. – 352 с.
106. Мачковский Л. Г. Ответствтенность за нгарушение неприкосновенности частной жизни в уголовном законодательстве России и зарубежный опыт / Л. Г. Мачковский // Правоведение. – 2003. – № 5. – С. 147–161.
107. Мачковский Л. Г. Проблемы уголовно-правовой охраны неприкосновенности частной жизни / Л. Г. Мачковский // Современное право. – 2003. – № 2. – С. 37–41.
108. Мельник М. І. Законодавчі тенденції удосконалення нового Кримінального кодексу України / М. І. Мельник // Кримінальний кодекс України 2001 року (проблеми, перспективи, та шляхи вдосконалення кримінального законодавства): матеріали Міжнародної науково-практичної конференції
(4–5 квітня 2003 р.). – Львів: ЛІВС, 2003. – С. 16–19.
109. Михайленко П. П. Уголовное право Украины. Общая часть / П. П. Михайленко. – К.: Ред.-изд. отдел МВД Украины, 1995. – 249 с.
110. Мозговой О. В. Уголовно-правовая охрана неприкосновенности личной жизни [Електронний ресурс]: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец 12.00.08 «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / О. В. Мозговой. – СПб., 2007. – 27 с. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru.
111. Музика А. А. Покарання за незаконний обіг наркотичних засобів: монографія / А. А. Музика, О. П. Горох. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2010. – 256 с.
112. Навроцький В. О. Тлумачний словник (Особливої частини кримінального законодавства України) / В. О. Навроцький, З. А. Тростюк. – Львів: Юридичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка, 1997. – 127 с.
113. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації / В’ячеслав Олександрович Навроцький. – К.: Атіка, 1999. – 418 с.
114. Навроцький В. О. Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій / Вячеслав Олександрович Навроцький. – К.: Т-во «Знання», 2000. – 771 с.
115. Навроцький В. О. Дійсні та уявні прогалини в кримінально-правовій регламентації кримінальної відповідальності за порушення виборчого законодавства / В. О. Навроцький // Відповідальність за порушення виборчого законодавства та шляхи вдосконалення суміжного законодавства: матеріали наук.-практ. конф. – К.: Фоліант, 2005. – С. 64–70.
116. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посібник / Вячеслав Олександрович Навроцький. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
117. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп ред. С. С. Яценко. – [4-те вид.]. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с.
118. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України:
у 2-х ч. / під заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. – К.: Форум, 2001. – Ч. 2. Особлива частина. – 940 с.
119. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2009. – 1236 с.
120. Наумов А. В. Российское уголовное право. Общая часть: курс лекцій / Анатолій Валентинович Наумов. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 261 с.
121. Новий тлумачний словник Української мови: у 4 т. / укладачі Василь Яременко, Оксана Сліпушко. – К.: Видавництво «Аконт», 2001. – Т. 2. – 927 с.
122. Новоселов Г. П. Учение об обьекте преступления: методологические аспекты / Геннадій Петрович Новоселов. – М.: Издательство НОРМА, 2001. – 208 с.
123. Нуркаєва Т. Н. Личные (гражданские) права и свободы человека и их охрана уголовно-правовыми средствами: Вопросы теории и практики [Електронний ресурс]: автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / Т. Н. Нуркаєва. – Нижний Новгород, 2002. – 44 с. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru.
124. Обвинительное заключение по уголовному делу №18/377485-06 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// forum.yourclub.ru/ index.php?showtopic.
125. Основания уголовно-правового запрета. Криминализация и декриминализация / под ред. В. Н. Кудрявцева, А. М. Яковлева. – М.: Наука, 1982 – 304 с.
126. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.

127. Палій М. В. Основи кримінально-правового захисту таємниці сповіді / М. В. Палій, Г. М. Волкова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2005. – № 2. – С. 247–248.
128. Панов Н. И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность / Николай Иванович Панов. – Х.: Вища школа, 1982. – 160 с.
129. Панталієнко Я. М. Проблеми та особливості врегулювання в законодавстві питання нотаріальної таємниці / Я. М. Панталієнко // Юриспруденція: теорія і практика. – 2009. – № 3. – С. 15–21.
130. Папеева К. О. Институт медицинской тайны как объект уголовно-правовой охраны[Електронний ресурс]: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец 12.00.08 «Уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право» / К. О. Папеева. – Нижний Новгород, 2006. – 32 с. – Режим доступа: http://www.law.edu.ru.
131. Паршин С. М.Тайна в уголовном законодательстве (теоретико-прикладное исследование): монография / Сергей Михайлович Паршин. – Нижний Новгород: Институт ФСБ России, 2008. – 176 с.
132. Петрухин И. Л. Личные тайны (человек и власть) / Игорь Леонидович Петрухин. – М.: Институт государства и права Российской Академии наук, 1998. – 232 с.
133. Пионтковский А. А. Учение о преступлении / Андрей Андреевич Пионтковский. – М.: Госюриздат, 1961. – 673 с.
134. Полный курс уголовного права: в 5 т. / под ред. докт. юрид. наук, проф. А. И. Коробеева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2008. – Т. 1: Преступление и наказание. – 1133 с.
135. Полный курс уголовного права: в 5 т. / под. ред. докт. юрид. наук, проф. А. И. Коробеева. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2008. – Т. 2: Преступления против личности. – 680 с.
136. Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України: монографія / Валерія Володимирівна Полтавець; МВС України, Луг. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 240 с.
137. Попрас В. О. Штраф як вид покарання за кримінальним правом України: монографія / Віктор Олексійович Попрас. – Х.: Право, 2009. – 224 с.
138. Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації: Наказ Служби Безпеки України від 31 січня 2011 року № 35 [Електронний ресурс] / офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
139. Постанова Печерського районного суду міста Києва від 25 липня 2006 року № 2-А-216/06 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua
140. Права за якими судиться малоросійський народ 1743 року / за ред. Ю. С. Шемшученко; упорядник і автор нарису К. А. Вислобоков. –К.: АТ Книга, 1997. – 546 с.
141. Права людини в Україні – 2004. Доповідь правозахисних організацій. – Х.: Фоліо, 2005. – 92 с.
142. Права людини в Україні – 2005. Доповідь правозахисних організацій / за ред. Є. Захарова, І. Рапп, В. Яворського. – Х.: Права людини, 2006. – 312 с.
143. Права людини в Україні – 2008. Доповідь правозахисних організацій / за ред. Є. Захарова, В. Яворського; Українська Гельсінська спілка з прав людини. – Х.: Права людини, 2009. – 304 с.
144. Права людини та інформація: збірник наукових праць / за ред. А. М. Колодія. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 144 с.
145. Право на повагу до приватного і сімейного життя, житла і таємниці кореспонденції: Загальні підходи застосування статті 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 1950). – К.: Видавництво «Софія-А», 2004. – 104 с.
146. Практика Європейського суду з прав людини (прецеденти та коментарі з питань кримінального судочинства) / за ред. Й. Л. Бронза. – Одеса: Фенікс, 2010. – 256 с.
147. Приватне життя і поліція. Концептуальні підходи. Теорія і практика / відп. ред. Ю. І. Римаренко. – К.: КНТ, 2006. – 740 с.
148. Присяжнюк І. І. Кримінальна відповідальність за порушення недоторканності житла або іншого володіння особи в Україні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Іван Іванович Присяжнюк. – К., 2010. – 230 с.
149. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 року № 2887-XII (із змінами і доповненнями)) [Електронний ресурс] / офіційний веб-са