КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ОСОБИСТИХ БЛАГ ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ У ЗВ’ЯЗКУ З НАДАННЯМ НИМИ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ (СТ.СТ. 398, 400 КК УКРАЇНИ)

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ТРУШКІВСЬКА Леся Вікторівна

УДК 343.36

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА
ОСОБИСТИХ БЛАГ ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ
У ЗВ’ЯЗКУ З НАДАННЯМ НИМИ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
(СТ.СТ. 398, 400 КК УКРАЇНИ)

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник: Дзюба Володимир Трохимович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ПРАВА ТА ІНТЕРЕСИ ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ, А ТАКОЖ ЇХ ДІЯЛЬНІСТЬ ПО НАДАННЮ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ

14
1.1. Родовий об’єкт злочинів проти правосуддя: теоретичні та законодавчі проблеми
14
1.2. Характеристика видового об’єкта злочинів, вчинених щодо захисника або представника особи (ст. 397 – 400 КК)
25
1.3. Особливості кримінально-правової охорони життя, здоров’я та власності захисника чи представника особи за кримінальним законодавством пострадянських держав

60
Висновки до Розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. ПОСЯГАННЯ НА ЖИТТЯ ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ У ЗВ’ЯЗКУ З ДІЯЛЬНІСТЮ, ПОВ’ЯЗАНОЮ З НАДАННЯМ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ (СТ. 400 КК)

70
2.1.Юридичний аналіз ознак складу злочину, передбаченого ст. 400 КК України
70
2.2. Посягання на життя захисника або представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, та інші злочини: відмежування від суміжних посягань та кваліфікація за сукупністю

92
Висновки до Розділу 2 97
РОЗДІЛ 3. ПОГРОЗА АБО НАСИЛЬСТВО ЩОДО ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ (СТ. 398 КК)
100
3.1. Юридичний аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак погрози щодо захисника чи представника особи.
101
3.2. Окремі питання кваліфікації дій суб’єкта за ч. 1 ст. 398 КК 126
3.3. Загальні підходи до визначення поняття насильства у теорії кримінального права
130
3.4. Юридичний аналіз об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочину за ч. 2 та ч. 3 ст. 398 КК
139
3.5. Окремі питання кваліфікації дій суб’єкта за ч. 2 та ч. 3 ст. 398 КК 152
Висновки до Розділу 3 161
РОЗДІЛ 4. ДЕЯКІ ПИТАННЯ КАРАНОСТІ ОКРЕМИХ ЗЛОЧИННИХ ПОСЯГАНЬ ЩОДО ЗАХИСНИКА ЧИ ПРЕДСТАВНИКА ОСОБИ
165
4.1. Загальні підходи до побудови санкцій у кримінально-правових нормах 165
4.2. Покарання за посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною із наданням правової допомоги (ст. 400 КК)

172
4.3. Покарання за погрозу щодо захисника чи представника особи (ч. 1 ст. 398 КК)
178
4.4. Покарання за насильство щодо захисника чи представника особи (ч. 2 та 3 ст. 398 КК)
183
Висновки до Розділу 4 189
ВИСНОВКИ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 198
ДОДАТКИ 226

СПИСОК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ГПК – Господарський процесуальний кодекс
ЗУ – Закон України
КАС – Кодекс адміністративного судочинства
КАП – Кодекс про адміністративні правопорушення
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
КСУ – Конституційний суд України
ВСУ – Верховний суд України
МК – Митний кодекс
ППВСУ – постанова Пленуму Верховного суду України
РФ – Російська Федерація
ЦК – Цивільний кодекс
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми. Функція охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина є однією з найбільш важливих та актуальних функцій будь-якої сучасної держави, в тому числі – України. Важливе значення у механізмі реалізації такого напрямку державної діяльності має закріплення за кожною людиною права на правову допомогу, яке передбачає гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об\'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує (ч. 1 ст. 59 Конституції України). Стаття 3 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (2011 р.) гарантує право кожного отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу.
Правова допомога, яка є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз\'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, надається, зокрема, захисниками чи представниками особи. Україна на шляху до євроінтеграції здійснює послідовне реформування всієї судової системи. За останні роки прийнята ціла низка нормативних актів, які визначають, серед іншого, порядок призначення і повноваження захисників та представників особи: це, зокрема, Закони України «Про судоустрій і статус суддів» (2010р.), «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (2012р.), Кримінальний процесуальний кодекс України (2012 р.)
Для того, щоб захисники та представники могли діяти ефективно, забезпечуючи якісну та доступну правову допомогу громадянам, котрі її потребують, держава має гарантувати їх особисту безпеку. Чільне місце у системі заходів державного захисту вказаних осіб від посягань на їх життя, здоров’я і власність, посідають кримінально-правові заходи. Кримінально-правова охорона безпеки осіб, які здійснюють діяльність по наданню правової допомоги, пов’язана із існуванням у чинному КК України досить значної кількості норм відповідного змісту. До них, зокрема, слід віднести ст.ст. 397, 398, 399, 400 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Проте сам факт закріплення на законодавчому рівні кримінальної відповідальності за різноманітні посягання на осіб, які надають правову допомогу іншим, не відіграє вирішальної ролі у питанні дієвого захисту їх інтересів. Ефективне застосування будь-якої норми, зокрема, можливо, коли воля законодавця в ній викладена максимально чітко і однозначно. На жаль, використовуючи у ст.ст. 397 – 400 КК формулювання «захисник» та «представник особи», законодавець не тільки не розкриває їх зміст у самому кримінальному законі, а й визначає його непослідовно і неоднозначно в інших нормативних актах України. За чинним законодавством України коло осіб, які надають правову допомогу визначається, зокрема, такими поняттями: «захисник», «представник», «сторона захисту», «законний представник», «адвокат», «стажист адвоката», «помічник адвоката». Такий підхід законодавця створює труднощі при тлумаченні відповідних термінопонять в процесі визначення правового статусу вказаних осіб, що в свою чергу – ускладнює застосування норм про юридичну відповідальність у разі протидії їм при наданні ними правової допомоги. Формулювання, які вживаються для описання інших ознак злочинних посягань за ст.ст. 397 – 400 КК також відрізняються («діяльність по наданню правової допомоги» – «діяльність, пов’язана з наданням правової допомоги»).
Неоднозначність оцінки типових ситуацій, яка має місце на практиці, свідчить про необхідність розв’язання питання про зміст і співвідношення норм, які охороняють захисників та представників особи, на теоретичному рівні.
Науково-теоретичним підґрунтям дослідження проблемам кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя стали праці вітчизняних вчених: П.П. Андрушка, М.В. Анчукової, М.І. Бажанова, В.І. Борисова, В.М. Бурдіна, Т.М. Гришиної, І.І. Давидович, В.Т. Дзюби, О.О. Кваши, В.В. Кудрявцева, В.В. Копанчука, В.А. Мисливого, В.В. Мульченка, В.І. Осадчого, В.І. Тютюгіна та ін.; а також праці зарубіжних дослідників: С.В. Боботова, О.В. Галахової, О.С. Гореліка, Л.В. Іногамова-Хегай, Я.М. Кульберга, Л.В. Лобанова, Г.П. Лозовицької, Н.О. Носкова, Ш.С. Рашковської, І.М. Тяжкової, О.І. Чучаєва та ін.
Норми, які передбачають відповідальність за посягання на життя, здоров’я, а також власність захисників та представників особи, вперше в Україні з’явилися у КК 2001 р. У зв’язку з цим спеціальних досліджень, присвячених юридичному аналізу складів злочинів за ст.ст. 397 – 400 КК, наразі не багато. У 2012 р. на базі захищеної кандидатської дисертації видана монографія В.В. Сміха «Кримінальна відповідальність за порушення права особи на правову допомогу».
Проте проблеми, пов’язані із специфічними ознаками юридичних складів злочинів, що передбачені ст.ст. 398 та 400 КК, особливостями їх кваліфікації, відмежуванням цих складів від суміжних висвітлені дещо фрагментарно, без урахування нового законодавства. Це обумовило необхідність проведення комплексного дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак злочинів, передбачених статтями 398 та 400 КК, щодо встановлення юридичного механізму посягання на особисті блага (життя, здоров\'я та право власності в суб\'єктивному розумінні) захисників чи представників особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги, спірних питань кваліфікації таких посягань та змісту санкцій відповідних кримінально-правових норм.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти» на 2010-2015 роки та пов’язаний з темою «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (№ 11БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у здійсненні комплексного наукового аналізу кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за посягання на особисті блага захисника чи представника особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги, та вироблення на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення механізму кримінально-правової охорони відповідних благ вказаних осіб.
Для досягнення даної мети дисертантом визначені такі основні задачі:
– визначити видовий об’єкт групи злочинів, передбачених ст.ст. 397 – 400 КК, та встановити його співвідношення з родовим об’єктом злочинів проти правосуддя;
– на підставі комплексного аналізу чинного законодавства України визначити зміст понять «захисник» та «представник особи» і розглянути їх специфічні ознаки як потерпілих від злочинних посягань за ст.ст. 397 – 400 КК;
– встановити обсяг та особливості діяльності по наданню правової допомоги;
– визначити специфічний кримінально-правовий зміст інших об’єктивних і суб’єктивних ознак складів злочинів, передбачених ст.ст. 398 та 400 КК;
¬– розробити рекомендації для працівників правозастосовчих органів щодо кваліфікації злочинних посягань на захисника чи представника особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги, а також їх близьких;
– виявити позитивний досвід законотворчості окремих зарубіжних країн щодо встановлення кримінальної відповідальності за посягання на життя, здоров’я та інші блага осіб, які представляють інтереси інших осіб під час судового розгляду справи з метою запозичення його українським законодавцем;
– провести системний аналіз санкцій в ст.ст. 398 та 400 КК і виробити практичні рекомендації для їх удосконалення;
– внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, що регламентує відповідальність за вчинення злочинних посягань на особисті блага захисників чи представників особи.
Об’єктом дослідження є злочинні посягання на захисників чи представників особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги, як кримінально-правове явище.
Предметом дослідження є кримінально-правова охорона особистих благ захисника чи представника особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги.
Методи дослідження. Обрані з урахуванням специфіки мети, задач, об’єкта і предмета дослідження. У роботі використані: діалектичний метод наукового пізнання дійсності і спеціальні методи – формально-логічний, системно-структурний та функціональний, порівняльно-правовий, історико-правовий, статистичний та ін. Усі вони були застосовані у взаємозв’язку, що в кінцевому підсумку сприяло забезпеченню всебічності, повноти і об’єктивності наукових пошуків, а також коректності, обґрунтованості і узгодженості наукових висновків.
Формально-логічний використовувався при встановленні змісту окремих юридичних термінів та формулювань, що використовуються для описання в законодавстві злочинних посягань на захисників чи представників особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги. Системно-структурний та функціональний – при дослідженні змісту типової юридичної конструкції, з використанням якої побудовані основні склади злочинів, передбачених ст.ст. 398, 399, 400 КК, при визначенні місця цієї групи злочинів в системі норм КК, а також – при здійсненні аналізу відповідних юридичних складів злочинів. Порівняльно-правовий – при дослідженні основних підходів до нормативної регламентації кримінальної відповідальності за посягання на учасників судового процесу у кримінальному законодавстві зарубіжних країн. Історико-правовий – при дослідженні розвитку кримінально-правових норм, що забезпечують охорону та захист захисника чи представника особи. Статистичний – при проведенні узагальнення матеріалів практики застосування судами України норм про кримінальну відповідальність за посягання на захисників чи представників особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги. Метод узагальнення сприяв дослідженню одиничних фактів застосування кримінально-правових норм з урахуванням позитивної правозастосовчої практики та усунення колізій між ними. Метод моделювання використовувався при розробці змін і доповнень щодо норм КК України з метою підвищення їх ефективності.
Нормативну основу дисертації складають: Конституція України [1]; рішення Конституційного Суду України; міжнародно-правові акти, згода на обов’язковість яких була надана Верховною Радою України; національне кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство [2; 251]; закони та інші нормативно-правові акти України. Також були використані положення Кримінального кодексу України 1960 р. [3] У процесі порівняльно-правового аналізу використовувались положення кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, зокрема, КК Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Азербайджан, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Грузії, Республіки Вірменія, Литовської Республіки, Кримінальний закон Латвійської Республіки, Пенітенціарний кодекс Естонської Республіки [14 – 17], а також Модельний КК для держав-учасниць СНД [18].
Загальнотеоретичне підґрунтя цієї роботи забезпечили праці вчених в галузях загальної теорії держави і права, кримінального й кримінально-процесуального права, адміністративного права, судоустрою та ін.
Емпіричною основою дисертаційної роботи стали матеріали практики судів України в справах про злочинні посягання на захисників чи представників особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги. Зокрема, у період з 2008 р. по 2012 р. були вивчені 68 справ, що розглядались судами України (як ті, по яких було винесено вироки, так і ті, по яких було відмовлено у порушенні кримінальної справи).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в формулюванні та обґрунтуванні ряду нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих понять та термінів, що мають значення для науки, правозастосовчої практики та вдосконалення кримінального законодавства. Наукова новизна дослідження відображена в наступних основних положеннях:
вперше:
– запропоновано здійснювати кримінально-правову охорону життя, здоров’я, власності суддів, народних засідателів, присяжних та всіх інших осіб, що беруть участь у розгляді кримінальної, адміністративної, господарської або цивільної справи, на рівні одних і тих самих норм Особливої частини КК;
– доведено, що статус захисника за законодавством України може мати особа, яка надає правову допомогу при вирішенні спорів квазісудовими органами (органами публічної влади, уповноваженими на вирішення правових спорів, які не є судовими ), а статус представника – навіть, особи, що не надають правову допомогу у формі представництва інтересів суб’єкта права у квазісудових органах (наприклад, особи, які представляють інтереси іншого суб’єкта права в рамках адміністративних процедур – одержання дозволів, ліцензій тощо). Зроблено висновок, що зміст родового об’єкта злочинів проти правосуддя та зміст видового об’єкта злочинів, спрямованих проти захисника або представника особи, перебувають між собою у логічному відношенні часткового співпадіння;
– встановлено, що у КПК, КАП, МК та у Законі України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в\'їзду в Україну», законодавець наповнює поняття «захисник» неоднаковим змістом та по-різному співвідносить його з іншими поняттями, що вживаються в законі. Запропоновано уніфікувати термінологію та визнавати захисником як адвокатів, так і інших фахівців у галузі права; допускати захисника для представництва інтересів свідків.
– запропоновано у ст.ст. 398 – 400 КК замінити формулювання «діяльність, пов’язана з наданням правової допомоги» на формулювання «діяльність по наданню правової допомоги»;
– запропоновано при описанні різних проявів насильницьких дій у ст. 398 КК, а також у ряді інших нормах, які також призначені для спеціального захисту здоров’я осіб, що виконують службові, професійні або громадські обов’язки, відмовитись від характеристик типу «побої», «інші насильницькі дії», «умисне заподіяння тілесних ушкоджень певного ступеню тяжкості» на користь більш узагальнених ознак – «насильство, що є небезпечним для життя чи здоров’я особи» та «насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи»;
удосконалено:
– вчення про насильство як спосіб вчинення злочину. Зокрема, встановлено, що насильницьке діяння може полягати у фізичному (енергетичному) та психічному (інформаційному) впливі на організм іншої людини, а саме – її органи, тканини, фізіологічні функції або психіку. Доведено, що насильницький вплив на людину може бути вчинений шляхом бездіяльності;
– визначення об’єкта злочинів, які за змістом об’єктивної сторони полягають у погрозі. Запропоновано визнавати об’єктом злочинних погроз психічне благополуччя (психічний спокій) іншої людини; під психічним благополуччям розуміється стан душевної рівноваги, тобто такий стан здоров’я людини, який характеризується нормальним перебігом процесів у її психіці та позитивним емоційним фоном;
набули подальшого розвитку:
– положення про недосконалість конструкції об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 400 КК, а також інших складів злочинів, сформульованих як «посягання на життя». Вперше, з урахуванням змін, внесених Законом від 15 квітня 2008 р. до ст. 68 КК щодо караності замаху на злочин, доведено можливість відмови на законодавчому рівні від використання конструкції «посягання на життя» і заміни її конструкцією «вбивство» без послаблення правового захисту захисника чи представника особи, а також інших потерпілих, які виконують професійний, службовий чи громадський обов’язок;
– визначення змісту ознаки «погроза насильством»; запропоновано під погрозою насильством (застосуванням насильства) розуміти погрозу завдати шкоду особистим благам людини (життю, здоров’ю, тілесній чи особистій недоторканності, волі, статевій свободі).
З урахуванням зазначеного запропонована нова редакція статей, які встановлювали б відповідальність за погрозу, фізичне насильство, а також умисне вбивство щодо судді, народного засідателя, присяжного, учасника судового процесу або їх близьких (текст запропонованих норм наведено у висновку), а також сформульовані рекомендації, спрямовані на поліпшення практики застосування ст.ст. 398 та 400 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в процесі дослідження положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницьких цілях – для подальшого розроблення на підставі отриманих результатів проблеми кримінально-правової охорони захисника чи представника особи у зв’язку з наданням ними правової допомоги;
б) у нормотворчій діяльності – для вдосконалення чинного кримінального законодавства у сфері відповідальності за посягання щодо судді, народного засідателя, присяжного, учасника судового процесу або їх близьких (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України №04-19/14-3274 від 6 листопада 2012 року);
в) у правозастосовній діяльності – для надання практичної допомоги слідчим, прокурорам і суддям у правильному застосуванні закону, виконуючи важливу методичну функцію в уникненні помилок у їх діяльності (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 24 січня 2013 р.);
г) у навчальному процесі – при вивченні курсу кримінального права та спецкурсів студентами вищих юридичних навчальних закладів, при підготовці й підвищенні кваліфікації практичних працівників, у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, схвалена її членами і рекомендована до захисту (протокол № 3 від 29 жовтня 2011 року). Основні положення, висновки й рекомендації дисертації доповідались автором і були оприлюднені на: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих дослідників» (м. Київ, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих дослідників» (м. Київ, 2012); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Новації кримінально-процесуального законодавства» (м. Дніпропетровськ, 2012).
Публікації. Основні положення й висновки дисертації відображені у семи публікаціях, із яких п’ять статей опубліковані у наукових фахових виданнях, а також у двох тезах наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
За результатами дослідження можна сформулювати наступні найбільш важливі висновки, в яких міститься розв’язання окремих теоретичних та практичних проблем, що пов’язані з кримінальною відповідальністю за злочинні посягання на захисників чи представників особи у зв’язку з наданням їй правової допомоги:
1. З теоретичної точки зору родовий об’єкт злочинів проти правосуддя – це сукупність потерпілих – осіб, що беруть участь у відправленні правосуддя (здійснюють його або сприяють йому), яке являє собою галузь державної діяльності, котру суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ відповідно до вимог справедливості, та забезпечуючи ефективне поновлення порушених прав; соціальні зв’язки, в яких беруть участь вказані потерпілі; їх права, свободи та інтереси, а також нематеріальні блага, які забезпечують їх участь у відправленні правосуддя.
2. Передбачений у чинному КК підхід, відповідно до якого на рівні спеціальних норм охороняється життя та здоров\'я суддів, народних засідателів, присяжних (ст.ст. 377, 379 КК) та захисників чи представників особи (ст.ст. 398, 400 КК), виглядає неоднозначним. Очевидно, серйозні перешкоди для відправлення правосуддя можуть становити й посягання на життя інших учасників судового процесу, наприклад свідків чи експертів. У зв’язку з цим, більш логічною виглядала б посилена кримінально-правова охорона, на рівні одних і тих самих норм Особливої частини КК, життя, здоров\'я та власності суддів, народних засідателів, присяжних та всіх інших осіб, що беруть участь у розгляді адміністративної, господарської, кримінальної або цивільної справи або в конституційному провадженні. До того ж, такий підхід знайшов відображення в кримінальному законодавстві більшості пострадянських держав.
3. На нашу думку, група злочинів, передбачених статтями 397 – 400 КК, може виокремлюватися серед інших посягань, передбачених у розділі ХVІІІ Особливої частини КК, за такими критеріями: спеціальним потерпілим – яким є захисник чи представник особи, а також їх близькі родичі; специфічним різновидом діяльності зазначених осіб, якій завдається або може бути завдана шкода при вчиненні відповідних злочинів – діяльності по наданню правової допомоги, та механізмом злочинного посягання – шляхом посягання на окремі права та інтереси, а також нематеріальні блага суб’єктів такої діяльності.
4. Видовий об’єкт злочинів, передбачених ст.ст. 397 – 400 КК, утворюють: а) потерпілі (захисник чи представник особи, які надають їй правову допомогу); б) їх соціальні зв’язки з іншими особами; в) права та інтереси захисника чи представника та особи, якій надається правова допомога; г) нематеріальні блага захисника чи представника особи. Видовий об’єкт злочинів, спрямованих проти захисника або представника особи (ст.ст. 397 – 400 КК) не перебуває у співвідношенні частини та цілого або виду та роду з родовим об’єктом злочинів проти правосуддя, оскільки беззастережна вказівка у диспозиціях цих статей на захисника чи представника особи дозволяє зробити висновок, що кримінально-правова охорона забезпечуються й особам, які надають правову допомогу у формі представництва й поза межами судового розгляду справ.
5. У роботі доведено, що у різних нормативних актах законодавець наповнює поняття «захисник» неоднаковим змістом. Це стосується, по-перше, визначення переліку осіб, які можуть визнаватись захисниками (лише адвокати за КПК; адвокати та інші фахівці у галузі права за КАП; адвокати, інші фахівці у галузі права, близькі родичі за МК. У Законі України «Про відповідальність за повітряні перевезення пасажирів через державний кордон України без належних документів для в\'їзду в Україну», поняття «захисник» є видовим по відношенню до поняття «представник повітряного перевізника» і характеризує фахівця у галузі права, який не є працівником повітряного перевізника). По-друге, категорії осіб, яким надає правову допомогу та інтереси яких представляє захисник, за відповідними актами також відрізняються. Зазначається, що подібний «різнобій» законодавчої термінології є невдалим: поняття «захисник» повинно мати тотожній зміст, особливо – у нормах КАП та МК. Видається правильним визнавати захисником не лише адвокатів, а й інших фахівців у галузі права, а також надати право на адвоката і свідкові.
6. На підставі визначення змісту діяльності по наданню правової допомоги доведено, що вона не вичерпується лише представництвом інтересів особи в судах, отже вузьке розуміння змісту ознаки «представник особи» у ст.ст. 397 – 400 КК виглядає невиправданим. Запропоновано під представником особи у ст.ст. 397 – 400 КК розуміти фізичну особу, що надає іншій особі правову допомогу у формі представництва її інтересів перед іншими суб’єктами права.
7. Вчинення злочину відносно захисника чи представника особи або їх близьких родичів за відсутності усвідомлення вказаних ознак потерпілого свідчить про те, що винний не усвідомлює особливостей об’єкта посягання, іншими словами не усвідомлює суспільної небезпеки своєї поведінки. Помилка щодо статусу потерпілого, в тому числі і сумлінна, виключає відповідальність за ст. 397 – 400 КК України.
Пропонується доповнити ст. 24 КК частиною 4 наступного змісту: «Кримінальна відповідальність за тими статтями Особливої частини цього кодексу, які передбачають специфічні ознаки потерпілого або предмета злочину, настає лише у випадку, якщо особа усвідомлює наявність відповідних ознак. Ступінь цього усвідомлення, за загальним правилом, на кваліфікацію вчиненого не впливає».
8. У ст.ст. 398 – 400 КК формулювання «діяльність, пов’язана з наданням правової допомоги» замінити формулюванням «діяльність по наданню правової допомоги».
9. У роботі доведена недосконалість юридичної конструкції «посягання на життя». Пропонуємо відмовитись від неї і встановити у ст.ст. 112, 348, 379, 400, 443 КК відповідальність за умисне вбивство потерпілих у зв’язку з виконанням ними службових, професійних чи громадських обов’язків.
10. Для уникнення складнощів у правозастосовчій практиці, пропонуємо доповнити ст. 400 КК частиною другою, в якій встановити посилену відповідальність за посягання на життя захисника або представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, а також їх близьких, вчинене за наявності обтяжуючих обставин, передбачених у загальній нормі (ч. 2 ст. 115 КК).
11. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 398 КК, є психічне благополуччя захисника чи представника особи, а також їх близьких родичів, як необхідну умову нормального виконання ними або їх рідними професійного або громадського обов’язку по наданню правової допомоги. Під психічним благополуччям ми розуміємо стан душевної рівноваги, тобто такий стан здоров’я людини, який характеризується нормальним перебігом процесів у її психіці та позитивним емоційним фоном.
12. При встановленні змісту ознаки «погроза насильством» треба вести мову про погрозу завдати шкоду особистим благам людини (життю, здоров’ю, тілесній чи особистій недоторканності, волі, статевій свободі).
13. Описання погрози як форми психічного насильства щодо осіб, які здійснюють законну професійну, службову чи громадську діяльність, а також їх близьких родичів, варто здійснювати за допомогою формулювань «погроза насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи» та «погроза насильством, що є небезпечним для життя чи здоров’я особи».
14. У злочинах за ч. 2 та ч. 3 ст. 398 КК насильницьке діяння може полягати у фізичному (або, як пишуть окремі автори – енергетичному) та психічному (інформаційному) впливі на організм іншої людини, а саме – її органи, тканини, фізіологічні функції або психіку. На нашу думку, такий вплив може бути вчинений і шляхом бездіяльності.
15. Враховуючи законодавчі «прогалини» в описанні різних проявів насильницьких дій у ст. 398 КК, а також у ряді інших нормах, які також призначені для спеціального захисту здоров’я осіб, що виконують службові, професійні або громадські обов’язки, вважаємо доцільним відмовитись від характеристик типу «побої», «інші насильницькі дії», «умисне заподіяння тілесних ушкоджень певного ступеню тяжкості» на користь більш узагальнених ознак – «насильство, що є небезпечним для життя чи здоров’я особи» та «насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи».
16. Статтю, яка передбачатиме відповідальність за фізичне насильство відносно захисника чи представника особи, а також їх близьких родичів, доцільно доповнити кваліфікуючою ознакою «тяжкі наслідки». Під тяжкими наслідками розуміти, відповідно, заподіяння потерпілому через необережність тяжкого тілесного ушкодження або смерті.
17. Фізичне насильство та погрози таким насильством або погрози знищенням чи пошкодженням майна являють собою різні типи суспільно небезпечної поведінки, які потребують криміналізації на рівні окремих норм Особливої частини КК.
18. У ст. 64 КК, яка визначає обов’язкові ознаки довічного позбавлення волі як основного виду покарання, необхідно зазначити всі обмеження щодо можливості його призначення. У зв’язку з цим, у ч. 2 ст. 64 КК перелік осіб, яким довічне ув’язнення не призначається, необхідно доповнити ще однією категорією – особами, які виконували спеціальне завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації і вчинили злочин у її складі.
19. Санкція ст. 400 КК в цілому відповідає тим вимогам, які ставляться перед законодавцем з приводу побудови цієї складової кримінально-правової норми. Зокрема, оптимальним є набір видів покарань у санкції; обґрунтованою є верхня межа покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Водночас, мінімальний строк позбавлення волі за цією нормою повинен становити десять років.
20. Санкція за ч. 1 ст. 398 КК має ряд недоліків. Зокрема, викликає зауваження набір видів покарань: у зв’язку з неможливістю призначення окремим категоріям засуджених покарання у виді арешту та обмеження волі, порушуються принципи справедливості і гуманізму. Пропонується встановити у ч. 1 ст. 398 КК, наряду з існуючими видами основних покарань, покарання у виді штрафу у розмірі до 200 н.м.д.г., та тримання в дисциплінарному батальйоні строком до двох років для військовослужбовців строкової служби. Також, максимальний строк позбавлення волі за цією нормою повинен бути збільшений до п’яти років.
21. Вади санкції ч. 2 ст. 398 КК, такі ж, як у попередній нормі. Пропонується встановити у ч. 2 ст. 398 КК як альтернативне покарання – штраф у розмірі до 500 н.м.д.г., та покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні строком до двох років для військовослужбовців строкової служби. У частині обмеження волі і позбавлення волі – розмір покарання є обґрунтованим.
22. Вид, і розмір покарання за умисне заподіяння захиснику чи представнику особи, а також їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 ст. 398 КК), є достатньо мірою обґрунтованими і відповідають вимогам законодавчої техніки.
На підставі цих результатів вносяться пропозиції щодо вдосконалення чинного КК України. Зокрема пропонуються нові редакції статей, які встановлювали б відповідальність за погрозу, фізичне насильство, а також умисне вбивство щодо судді, народного засідателя, присяжного, учасника судового процесу або їх близьких:

«Стаття .... Насильство щодо судді, народного засідателя, присяжного, учасника судового процесу або їх близьких.

1. Насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи, вчинене щодо судді, народного засідателя, присяжного чи їх близьких у зв’язку з діяльністю по здійсненню правосуддя, а також щодо учасника судового процесу чи його близьких у зв’язку з участю в конституційному провадженні або у розгляді адміністративної, господарської, кримінальної або цивільної справи, - …

2. Насильство, що є небезпечним для життя чи здоров’я особи, вчинене щодо судді, народного засідателя, присяжного чи їх близьких у зв’язку з діяльністю по здійсненню правосуддя, а також щодо учасника судового процесу чи його близьких у зв’язку з участю в конституційному провадженні або у розгляді адміністративної, господарської, кримінальної або цивільної справи, - …

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цією статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - …»

«Стаття .... Погроза щодо судді, народного засідателя, присяжного, учасника судового процесу або їх близьких.

1. Погроза насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи, або погроза умисним знищенням чи пошкодженням майна, вчинена щодо судді, народного засідателя, присяжного чи їх близьких у зв’язку з діяльністю по здійсненню правосуддя, а також щодо учасника судового процесу чи його близьких у зв’язку з участю в конституційному провадженні або у розгляді адміністративної, господарської, кримінальної або цивільної справи, - …

2. Погроза насильством, що є небезпечним для життя чи здоров’я особи, вчинена щодо судді, народного засідателя, присяжного чи їх близьких у зв’язку з діяльністю по здійсненню правосуддя, а також щодо учасника судового процесу чи його близьких у зв’язку з участю в конституційному провадженні або у розгляді адміністративної, господарської, кримінальної або цивільної справи, - …»

«Стаття… Умисне вбивство судді, народного засідателя, присяжного, учасника судового процесу або їх близьких.

1. Умисне вбивство судді, народного засідателя, присяжного або їх близьких у зв’язку з діяльністю по здійсненню правосуддя, а також щодо учасника судового процесу чи його близьких у зв’язку з участю в конституційному провадженні або у розгляді адміністративної, господарської, кримінальної або цивільної справи, - …

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені за наявності обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 цього Кодексу (окрім обтяжуючої обставини, передбаченої пунктом восьмим), - …»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Вся база «Загальне законодавство» (на 5 листопада 2011 р.) – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0. – Назва з екрана.
2. Кримінальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та доповн. станом на 3 лютого 2012 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 216 с. – (Кодекси України).
3. Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс. Станом на 1 грудня 2000 р. [Текст] – К.: Атіка, 2001. – 317 с.
4. Уголовный кодекс Российской Федерации [Текст] – М.: Омега – Л., 2004. – 168 с.
5. Уголовный кодекс Республики Беларусь [Текст] / [науч. ред. и предисл. Б.В. Волженкина. Обзорная статья А.В. Баркова]. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. – 474 с.
6. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики [Текст] : [пер. с азербайджанського Б. Э. Абасова] / [науч. ред. и предисловие д. ю. н., проф. И. М. Рагимова]. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 325 с.
7. Уголовный кодекс Республики Казахстан [Текст] / [науч. ред. и предисл. министра юстиции Республики Казахстан И.И. Рогова]. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. – 466 с.
8. Уголовный кодекс Кыргызской Республики. Текст официальный [Текст] / [науч. ред. и предисл. А.П. Стуканова, П.Ю. Константинова.] СПб: Юридический Центр Пресс, 2002. – 352 с.
9. Уголовный кодекс Республики Молдова. Принят Парламентом Республики Молдова 18 апреля 2002 г., введен в действие 21 июня 2002 г. С изм. и доп. на 19 декабря 2002 г. [Текст] – СПб: Юридический Центр Пресс, 2002. – 406 с.
10. Уголовный кодекс Таджикистана [Текст] / [науч. ред. и предисл. А.В. Федорова.] Спб.: Юридический Центр Пресс, 2001. – 350 с.
11. Уголовный кодекс Туркменистана [Текст] – Ашхабад: «Туркменистан», 1997. – 377 с.
12. Уголовный кодекс Республики Узбекистан : Научно-практический комментарий [Текст]. – Ташкент, Академия МВД Республики Узбекистан, 1996. – 388 с.
13. Уголовный кодекс Грузии [Текст] / [пер. с груз. И. Мериджанашвили. Науч. ред. З.К. Бигвава; вступ. ст. В.И. Михайлова; обзорная статья О. Гамкрелидзе]. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2002. – 407 с.
14. Уголовный кодекс Республики Армения [Текст] / Пер. с арм.; науч. ред. Е.Р. Азарян, Н.И. Манцев; предисл. Е.Р. Азаряна. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2004. – 446 с.
15. Уголовный кодекс Литовской республики [Текст] / пер. с лит. В.П. Казанскене; науч. ред. В.И. Павилониса; предисл. Н.И. Манцева; вступ. статья В. Павилониса, А. Абрамавичюса, А. Дракшене. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2002. – 470 с.
16. Уголовный кодекс Латвийской республики [Текст] / пер. с латв. А.И. Лукашова; науч. ред. и предисл. А.И. Лукашова, Э.А. Саркисовой. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. – 313 с.
17. Уголовный кодекс Эстонской Республики [Текст] / [пер. с эст. В.В. Запевалова; науч ред. В.В. Запевалова; предисл. Н.И. Мацнева]. – СПб: Юридический Центр Пресс, 2001. – 262 с.
18. Модельный уголовный кодекс государств-участников Содружества Независимых Государств [Текст] // Правоведение. 1996. - № 1. – С. 91 – 150.
19. Лист Ф. Учебник уголовного права. Общая часть. Разрешённый автором перевод с 12-го переработанного издания Ф. Ельяшкевич. С предисл. автора и М.В. Духовского [Текст] / Ф. Лист. – М. – Типография А.И. Мамотова, 1903. – С. 67-68
20. Познышев С.В. Особенная часть русского уголовного права. Сравнительный очерк важнейших отделов особенной части старого и нового зложений. Издание 3-е, исправленное и дополненное [Текст] / С.В. Познышев. – М.: Товарищество Скоропечати А. А. Левенсона, 1912. – С. 12
21. Познышев С.В. Учебник уголовного права. Очерк основных начал общей и особенной части науки уголовного права. І Общая часть [Текст] / С.В. Познышев. – М.: Издательство Наркомюста, 1923. – С. 53-54.
22. Российское уголовное право ( Общая часть) [Текст] : Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, А.В. Наумова.Авторы: С.В. Бородин, В.Н. Кудрявцев, Н.ф. Кузнецова [и др.] – ИГП РАН. М.: Спарк, 1997. – 454 с.
23. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений [Текст] / С.Б. Гавриш // Право и политика. – 2000. - № 11. – С. 11-12;
24. Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні. Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства [Текст] / С.Б. Гавриш. – К.: Інститут законодавства України, 2002. – 634 с.
25. Фесенко Є.В. Об\'єкт злочину з погляду реалій [Текст] / Є.В. Фесенко // Юридичний вісник України. – № 33. – 1997. – 14-20 серпня.
26. Матишевський П.С., Фесенко Є.В. Об\'єкт злочину [Текст] // Кримінальне право України: Загальна частина / За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком інтер, 1997. – С. 123-133.
27. Фесенко Є.В. Цінності як об\'єкт злочину [Текст] / Є.В. Фесенко // Право України. – 1999. - № 6. – С. 75-78.
28. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров\'я населення та системи заходів з його охорони [Текст] : монографія / Є.В. Фесенко. – К.: Атіка, 2004. – С. 38-86
29. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Загальна частина [Текст] : підруч. для студ. юрид. вузів і фак / П.С. Матишевський. – К.: А.С.К., 2001. – С. 96-101.
30. Андрушко П.П. Злочини у сфері службової діяльності [Текст] : навчальний посібник / П.П. Андрушко, А.А. Стрижевська. – К.: Юрисконсультант, 2006. – 342 с.
31. Дзюба В.Т. Потерпілий від злочину у сфері господарської діяльності: його види та юридичні ознаки [Текст] / Дзюба В.Т. // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: матер. наук.-практ. конференції / Ред. кол.: В.В. Сташис (голов. ред.) [та ін]. – Х.: Кроссроуд, 2006. – С. 60.
32. Лихова С.Я. Злочини у сфері реалізації громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (розділ V Особливої частини КК України) [Текст] : монографія / С.Я. Лихова. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2006. – 573 с.
33. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты [Текст] / Г.П. Новоселов. – М.: НОРМА, 2001. – 208 с.
34. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования [Текст] / В.П. Емельянов. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 291 с.
35. Емельянов Е.П. Понятие объекта преступления в уголовно-правовой науке [Текст] / В.П. Ємельянов // Право і безпека. – 2002. - № 4. – С. 7-11.
36. Емельянов В.П. Концептуальные аспекты исследования объекта преступления [Текст] / В.П. Ємельянов // Право и политика. – 2002 - № 10. – С. 61-72.
37. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления [Текст] / В.М. Трубников // Право і безпека. – 2002 – № 1. – С. 84-87.
38. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих права громадян та їх прав брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика [Текст]: монографія / П.П. Андрушко. – К.: КНТ, 2007. – 325 с..
39. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України [Текст] : монографія / П.С. Берзін. – К.: Атіка, 2005. – 316 с.
40. Лащук Є.В. Предмет злочину в кримінальному праві України [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Є.В. Лащук. – К., 2005. – 21 с.
41. Лобанова Л.В. Преступления против правосудия: теоретические проблемы классификации и законодательной регламентации [Текст] / Л.В. Лобанова. – Волгоград: Изд-во Волгоградського ун-та, 1999. – 268 с.
42. Преступления против правосудия (Толкование уголовного закона. Комментарий статей УК РФ. Материалы судебной практики, статистика) [Текст] / Александров А.Н., Антонов Ю.Н, Галахова А.В. [и др.]; под ред. А.В. Галаховой. – М.: Норма, 2005. – 416 с.
43. Власов И.С. Ответственность за преступления против правосудия [Текст] / И.С. Власов, И.М. Тяжкова. – М.: Юридическая литература, 1968. – 136 с.
44. Кваша О.О. Поняття злочинів проти правосуддя [Текст] / О.О. Кваша // Правова держава. – 2005. – Вип. 16. – С. 376-382 с.
45. Злочини проти правосуддя [Текст] : навч. посіб. / за заг. ред. В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – Х.: Нац. Ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», 2011. – 160 с.
46. Ухвала Конституційного Суду України про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням державного зовнішньоекономічного підприємства «Славутич-Сталь» щодо тлумачення статті 124 Конституції України і Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» [Електронний ресурс] : Ухвала Конституційного Суду України від 14.10.1997 № 44-з // Вся база «Загальне законодавство» – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=vz44u710-97. – Назва з екрана.
47. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII «Третейське самоврядування» Закону України «Про третейські суди» (справа про завдання третейського суду) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v001p710-08. – Назва з екрана.
48. Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення [Текст] : колективна монографія / А.М. Бернюков, В.С. Бігун, Ю.П. Лобода [та ін.]; відп. ред. В.С. Бігун. – К.: Реферат, 2009. – 316 с.
49. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v003p710-03. – Назва з екрана.
50. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м\'якого покарання) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v015p710-04. – Назва з екрана.
51. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії [Текст] / Б.В. Малишев. — К.: Праксис, 2008. – 344 с.
52. «Про третейський суд» [Електронний ресурс] : Закон України від 11.05.2004 № 1701-ІV // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1701-15. – Назва з екрана.
53. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : Документ Верховної Ради України від 07.12.1984 № 8073-Х // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=80731-10. – Назва з екрана.
54. Бурдін В.М. Окремі проблеми злочинів проти правосуддя за КК України [Текст] / В.М. Бурдін // Життя і право. – 2004. – № 2. – С. 74-78.
55. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п\'ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян Будинської Світлани Олександрівни і Ковриги Сергія Володимировича щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6-рп/2001 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v006p710-01. – Назва з екрана.
56. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 16.11.2000 № 13-рп/2000 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v013p710-00. – Назва з екрана.
57. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : Документ Верховної Ради України від 28.12.1960 № 1001-05 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-05. – Назва з екрана.
58. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v023p710-09. – Назва з екрана.
59. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року № 8: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / За заг. Ред. В.Т. Маляренка; Упорядник П.П. Пилипчук. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – С. 230 – 240.
60. «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» : Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5076-17. – Назва з екрана.
61. Тертишник В. Незалежне судочинство, отже – не маніпулятивне [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.viche.info/journal/203. – Назва з екрана.
62. Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] : Документ Верховної Ради України від 16.01.2003 № 435-ІV // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15. – Назва з екрана.
63. Митний кодекс України [Електронний ресурс] : Документ Верховної Ради України від 13.03.2012 № 4495-VІ // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4495-17 . – Назва з екрана.
64. «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» [Електронний ресурс] : Закон України від 10.01.2002 № 2920-III // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2920-14. – Назва з екрана.
65. Рішення Конституційного Суду України в справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частин першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 № 7-рп/2001 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v007p710-01. – Назва з екрана.
66. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України [Текст] / [Александров Ю.В., Андрушко П.П., Антипов В.І. та ін.] ; за ред. С.С. Яценка – 4-те вид., перероб. та доп. – К.: А.С.К., 2005. – 848 с. (Економіка. Фінанси. Право).
67. Цивільно-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : Документ Верховної Ради України від 18.03.2004 № 1618-ІV // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1618-15. – Назва з екрана.
68. Павлуник І.А. Представництво в цивільному процесі України [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / І.А. Павлуник. – К., 2002. – 20 с.
69. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації [Текст] : навч. посібник / В.О. Навроцький. – К.: Юрінком Інтер., 2006. – 704 с.
70. Консульська конвенція між Україною та Республікою Білорусь [Електронний ресурс] : Україна, Білорусь; Конвенція, Міжнародний документ від 20.01.2009 № 112_146 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=112_146. – Назва з екрана.
71. Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, що користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів [Електронний ресурс] : ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 14.12.1973 № 995_389 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_389. – Назва з екрана.
72. Венская конвенция о консульских сношениях [Електронний ресурс] : ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 24.04.1963 № 995_047 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_047. – Назва з екрана.
73. Кодекс адміністративного судочинства [Електронний ресурс] : Документ Верховної Ради України від 06.07.2005 № 2747-ІV // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15. – Назва з екрана.
74. «Про державний захист працівників суду і працівників правоохоронних органів» [Електронний ресурс] : Закон України від 23.12.1993 № 3781-ХІІ // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3781-12. – Назва з екрана.
75. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс] : Документ Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1798-ХІІ // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1798-12. – Назва з екрана.
76. «Про Конституційний Суд України» [Електронний ресурс] : Закон України від 16.10.1996 № 422/96-ВР// Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=422%2F96-%E2%F0. – Назва з екрана.
77. Регламент Конституційного Суду України [Електронний ресурс] : Рішення, Регламент Конституційного Суду України від 05.03.1997 № v001z710-97 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v001z710-97. – Назва з екрана.
78. «Про третейський суд» [Електронний ресурс] : Закон України від 11.05.2004 № 1701-ІV // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1701-15. – Назва з екрана.
79. Рішення Конституційного Суду України в справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) [Електронний ресурс] : Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 // Вся база «Загальне законодавство». – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v018p710-04. – Назва з екрана.
80. Замосковцев П.В. Уголовная ответственность за посягательства на управленческую деятельность работников милиции и народных дружинников по охране общественного порядка [Текст] : Учеб. пособие / Замосковцев П.В. – Омск: НииРИО Омской высшей школы МВД СССР, 1980. – 56 с.
81. Кримінальне право. Особлива частина [Текст] : підручник / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько [та ін.]; відпов. ред. Шакун В.І. – К.: НАВСУ – “Правові джерела», 1998 – 896 с.
82. Курс советского уголовного права [Текст] : Н.А. Беляев, Н.С. Лейкина, В.К. Глистин [и др.]; отв. ред. Н.А. Беляев. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1968 – 1981. – Т. 4. Часть Особенная. – 1978. – 557 с.
83. Елизаров П.С. Ответственность за посягательство на жизнь, здоровье и достоинство работником милиции и народных дружинников [Текст] : учебное пособие/ П.С. Елизаров. – Киев: Изд-во Киевской высшей школы МВД СССР, 1973. – 99 с.;
84. Журавлев М.П. Ответственность за посягательство на жизнь, здоровье и достоинство работником милиции и народных дружинников [Текст] / М.П. Журавлев; под ред. М.И. Якубович. – М.: Изд-во Высшей школы МВД СССР, 1965. – 32 с.
85. Владимиров В.А. Преступления против порядка управления. Советское уголовное право. Особенная часть [Текст] / В.А. Владимиров, Ю.И. Ляпунов. – М: УУЗ МВД СССР, 1969 – 96 с.
86. Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності [Текст] : монографія / В.І. Осадчий. – К: Атіка, 2004. – 336 с.
87. Бажанов М.И. Преступления против порядка управления [Текст] / М.И. Бажанов, В.В. Сташис. – Харьков: Изд-во Харьковского юрид. ин-та, 1971. – 75 с.
88. Кримінальне право України: Особлива частина [Текст] : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова [та ін.]; за ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 896 с.
89. Давид Р. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози; пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Международные отношения, 1999. – 400 с.
90. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения [Текст] / Ю.А. Тихомиров. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 432 с.
91. Гражданский процесс [Текст] : учебник / В.П. Воложанин, В.Д. Кайгородов, А.К. Кац; отв. ред. В.В. Ярков. 3-е изд., пере раб. и доп.– М.: БЕК, 2000. – 624 с.
92. Петров В. И. Проблема качества жизни в биоэтике [Текст] / В. И. Петров, Н. Н. Седова. — Волгоград: Издатель, 2001. – 96 с.
93. Советский энциклопедический словарь [Текст] / Под ред. А. М. Прохорова. — 4-е изд. — М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 1632 с. - С. 442
94. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов [Текст] / С. И. Ожегов / Под ред. проф. Н. Ю. Шведовой. — 16-е изд., испр. — М.: Рус. яз., 1984. – 797 с. - С. 167.
95. Мохов А. А. Сочетание частных и публичных интересов при правовом регулировании медицинской деятельности [Текст] / А. А. Мохов. — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 208 с.
96. Шаргородский М. Д. Преступления против жизни и здоровья [Текст] / М. Д. Шаргородский. — М.: Изд. Министерства юстиции СССР, 1947. – 511 с.
97. Рашковская Ш. С. Преступления против жизни, здоровья, свободы и достоинства личности [Текст] : Лекции для студентов ВЮЗИ / Ш. С. Рашковская; под ред. А.Н. Васильева. — М.: ВЮЗИ, 1956. – 87 с.
98. Аниянц К. Отвeтственнocть за преступления против жизни по действующему законодательству союзных республик [Текст] / К. Аниянц. — М.: Госюриздат, 1964. – 212 с.
99. Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни [Текст] / С. В. Бородин. – М.: Юрид. лит, 1977. – 240 с.
100. Бажанов М. И. Преступления против личности в УК УССР и судебной практике [Текст] : монография / М. И. Бажанов, В.В. Сташис. — Х.: Вища школа, 1987. – 216 c.
101. Борисов В. И. Преступления против жизни и здоровья: вопросы квалификации [Текст] / В. И. Борисов, В. Н. Куц. — Х.: НПКФ «КОНСУМ», 1995. – 104 с.
102. Бородин С. В. Преступления против жизни [Текст] / С. В. Бородин.— М.: Юристъ, 1999. – 356 с.
103. Борзенков Г.Н. Квалификация преступлений против жизни и здоровья [Текст] : Учеб.-практ. пособ. / Г.Н. Борзенков.— М.: Зерцало-М, 2005.– 144 с.
104. Зубкова В. И. Ответственность за преступления против личности по законодательству России [Текст] / В.И. Зубкова. – М.: Норма, 2005. – 256 с.
105. Савченко А. В. Сучасне кримінальне право України [Текст] : курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько. — К.: ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 640 с.
106. Шаргородский М. Д. Избранные работы по уголовному праву [Текст] / М. Д. Шаргородский. — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 434 с.
107. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 3 июля 1963 г. «О судебной практике по применению законодательства об ответсвенности за посягательства на жизнь, здоровье и достоинство работников милиции и народных дружинников» / Сборник постановлений Пленума Верховного Суда СССР (1924 – 1986 г.г.). – М.: Известия, 1987. – 1039 с.
108. Гришанин П.Ф. Преступления против порядка управленими [Текст] / П.Ф. Гришанин, М.П. Журавлёв. – М.: ВШ МООП РСФСР, 1963. – 43 с.
109. Левицкий Г. Ответственность за посягательства на жизнь, здоровье и достоинство работника милиции или народного дружинника [Текст] / Г. Левицкий // Советская юстиция. –