КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ХАРЧЕНКО ВАДИМ БОРИСОВИЧ

УДК 343.533 (347.77 ; 347.78)

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ТА ГАРМОНІЗАЦІЇ
З ЄВРОПЕЙСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
доктор юридичних наук, професор
Бандурка Олександр Маркович

ХАРКІВ 2011

ЗМІСТ

Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.………......……………………………4
ВСТУП.……………………………………………………………………………6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ
ОХОРОНИ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.…21
1.1. Результати творчої діяльності та їх інтелектуалізація (творчі результати, виключне право чи право інтелектуальної власності)..…..21
1.2. Праксеологічні аспекти системи державно-правової охорони
прав на об’єкти інтелектуальної власності на землях України………..36
1.3. Кримінально-правова охорона та особливості її механізмів
щодо об’єктів права інтелектуальної власності.………………………..70
Висновки до розділу 1.……………………………..……………………..90
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ.…………………...…………………………………………94
2.1. Характеристика, зміст і структура об’єктів злочинів у сфері інтелектуальної власності.…………..………………………………..…..94
2.2. Класифікація об’єктів злочинів у сфері
інтелектуальної власності.………………………………………………107
2.3. Проблеми предмета злочинів у сфері інтелектуальної власності…115
Висновки до розділу 2.…………………………….……………………138
РОЗДІЛ 3. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.…………..………………………141
3.1. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочинів
у сфері інтелектуальної власності.……………..………………………141
3.2. Суспільно небезпечна поведінка (дія чи бездіяльність) як ознака об’єктивної сторони злочинів у сфері інтелектуальної власності……151
3.3. Наслідки злочинів у сфері інтелектуальної власності:
поняття, зміст і види.…………………..…………………………………189
Висновки до розділу 3.………….………………………………………214
РОЗДІЛ 4. СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.…………………….……………217
4.1. Вина та її форми при вчиненні злочинів у сфері
інтелектуальної власності.………………………………………………217
4.2. Проблема змішаної (складної) форми вини та кваліфікація
злочинів у сфері інтелектуальної власності.………………...…………240
4.3. Мотиви та мета злочинів у сфері інтелектуальної власності…....249
Висновки до розділу 4.………………………………...…..……………259
РОЗДІЛ 5. СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.……………………………………………………………262
5.1. Поняття та види суб’єктів злочинів у сфері
інтелектуальної власності.………………………………………………262
5.2. Спеціальний суб’єкт злочинів у сфері інтелектуальної власності…276
5.3. Проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері інтелектуальної власності, вчинені юридичною особою.…….………291
Висновки до розділу 5.……………………………….…………………306
РОЗДІЛ 6. ПРОБЛЕМИ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.……………….…………………310
6.1. Криміногенні детермінанти злочинів у сфері інтелектуальної власності.…………..……………………………………..………………310
6.2. Правові проблеми протидії злочинам у сфері
інтелектуальної власності.………………………………………………329
6.3. Економічні, політичні, організаційні, ідеологічні й інші
заходи протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності.……….356
Висновки до розділу 6.……………………………………………….…384
ВИСНОВКИ.……………………………………………………………...……388
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………………..……393
ДОДАТКИ.……………………………..………………………………………482
Додаток А.……………………………………………..…………………482
Додаток Б..……………………………….………………………………488

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АМК – Антимонопольний комітет
Бернська конвенція – Бернська конвенція про охорону літературних
і художніх творів
ВАТ – відкрите акціонерне товариство
ВОІВ – Всесвітня організація інтелектуальної власності
ВЦВК – Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет
ГК – Господарський кодекс
ГПК – Господарський процесуальний кодекс
Держмитслужба – Державна митна служба України
Закон № 2210-III – Закон України «Про захист економічної конкуренції»
Закон № 236/96-ВР – Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції»
Закон № 3116-XII – Закон України «Про охорону прав на сорти рослин»
Закон № 3687-XII – Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»
Закон № 3688-XII – Закон України «Про охорону прав на промислові зразки»
Закон № 3689-XII – Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»
Закон № 3792-XII – Закон України «Про авторське право і суміжні права»
Закон № 621/97-ВР – Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем»
Закон № 752-XIV – Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»
ЗАТ – закрите акціонерне товариство
ІMC – інтегральна мікросхема
Керівні начала – Керівні начала з кримінального права РРФСР 1919 року
КЗпП – Кодекс законів про працю
КК – Кримінальний кодекс
Конвенція ВОІВ – Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
Кримінальне уложення – Кримінальне уложення 1903 року
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ
НК – Народний Комісаріат
НМДГ – неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ПВС – Пленум Верховного Суду
Римська конвенція – Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення
РНБО – Рада національної безпеки і оборони
РНК – Рада Народних Комісарів
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю
Угода ТРІПС – Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності
Уложення – Уложення про покарання кримінальні та виправні (в редакціях 1845, 1857, 1866 та 1885 років)
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
Установа – центральний орган виконавчої влади з питань інтелектуальної власності
ЦВК – Центральний Виконавчий Комітет
ЦК – Цивільний кодекс
ЦПК – Цивільно-процесуальний кодекс

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах ступінь розвитку науки, техніки, виробництва, соціально-економічний прогрес значною мірою залежать від рівня інтелектуального потенціалу нації. Інтелектуальна власність на сьогодні стає стратегічно важливим чинником конкурентоспроможності національної економіки, розвитку високотехнологічних галузей промисловості, кваліфікованості робочої сили та досягнення високих стандартів життя. Інтеграція української економіки в світове економічне співтовариство після набуття нашою країною членства у СОТ, поглиблення міжнародного поділу праці, міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, визначення ролі й конкурентних сил між країнами дедалі більше визначаються не тільки наявністю інтелектуального капіталу, можливостями та вмінням його створювати, раціонально використовувати, а і належним державно-правовим механізмом його охорони.
Одночасно Україна вже стала стабільним донором інтелектуальних ресурсів для найрозвинутіших країн. Це зумовило зростання загроз національній безпеці, подальше відставання України від інших країн світу та перетворення її на ресурсний придаток країн-лідерів. Масові та системні порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності не найкращим чином позначаються на іміджі та престижі нашої держави на міжнародному рівні.
На сьогодні в Україні вже створена система дієвого приватноправового механізму охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, але досвід інших країн засвідчує про необхідність створення належного рівня такої охорони й публічно-правовими засобами, серед яких кримінально-правова охорона займає провідне місце. Про це свідчить і ратифікація Верховною Радою України численних міжнародно-правових конвенцій, угод та договорів, в яких наголошується на необхідності залучення кримінально-правових засобів до охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Вирішенню цієї проблеми постійно приділяють увагу органи державної влади всіх рівнів, які визначають своїм завданням посилення ролі інтелектуальної власності у національному розвитку та вдосконалення публічно-правових механізмів охорони прав на її об’єкти.
Зазначене актуалізує необхідність дослідження процесів формування, розвитку та вдосконалення ефективної законодавчої моделі охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності від злочинних посягань. Саме за допомогою вказаної моделі здійснюється реалізація конституційних гарантій громадян на захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності, а з огляду на ст. 3 Конституції України, виконання основного обов’язку держави – утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Теоретичним підґрунтям для вирішення цієї важливої проблеми є праці відомих зарубіжних та вітчизняних науковців у галузі конституційного, трудового, цивільного, господарського, адміністративного права, а також, безумовно, вчених-криміналістів. В різні часи розв’язанню питань кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності були присвячені роботи П. П. Андрушка, П. С. Берзіна, В. Д. Гулкевича, О. О. Жижиленка, Б. В. Здравомислова, І. О. Зінченко, В. М. Киричка, О. М. Крижного, С. Я. Лихової, А. С. Нерсесяна, О. О. Піленка, О. І. Перепелиці, О. Е. Радутного, М. І. Хавронюка, С. О. Харламової. Але зазначені автори розглядали ці питання або через призму системи правової охорони Російської імперії чи радянських часів, або щодо прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності, чи приділяли увагу здебільшого чинній системі захисту прав, що в умовах глобалізації суспільних відносин вже не відповідає реаліям сьогодення.
Наведене, таким чином, свідчить про актуальність і важливість обраного напряму наукової роботи, визначає перспективність теоретичних висновків і практичних рекомендацій, а також вказує на значення результатів дисертаційного дослідження для подальшого розвитку та вдосконалення системи кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності. Це в свою чергу і обумовило вибір теми, а також її перспективність для розробки ефективної законодавчої моделі охорони зазначених прав та напрямків протидії посяганням щодо них.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на подальшу реалізацію положень розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності» від 13 червня 2002 року № 321-р, Програми розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні на 2009–2014 роки, затвердженої рішенням Колегії Державного департаменту інтелектуальної власності (протокол № 14 від 14 грудня 2009 р.). Роботу виконано за темою 92 «Протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності» тематики 6.11. «Злочини у сфері інтелектуальної власності та комп’ютерних технологій» додатку № 6 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років, (затверджений наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347), відповідно до п.п. 6 та 18 п. 1 розділу 4 Концепції наукової діяльності Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки, в межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри кримінального, кримінально-виконавчого права та кримінології навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № 6 від 9 червня 2003 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних засад для створення концепції кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності та опрацювання в її межах оптимальної моделі системи норм Кримінального кодексу України (далі – КК), що передбачають відповідальність за посягання на такі права, а також визначення шляхів ефективної протидії злочинам наведеної групи. З урахуванням цього автором було поставлено такі основні завдання:
 з’ясувати сутність результатів інтелектуальної, творчої діяльності, особливості механізму їх правового регулювання та принципи криміналізації суспільно небезпечних посягань щодо об’єктів права інтелектуальної власності;
 виявити характерні особливості прав на результати творчої діяльності й засоби індивідуалізації як об’єкта кримінально-правової охорони та родового об’єкта злочинів, особливості механізму заподіяння шкоди порушеннями прав інтелектуальної власності їх володільцям;
 встановити історичний взаємозв’язок та обумовленість механізмів, сутності та обсягів регламентації інституту прав на об’єкти інтелектуальної власності приватноправовими засобами з підставами кримінальної відповідальності за їх порушення;
 визначити місце злочинів у сфері інтелектуальної власності в системі норм та інститутів Особливої частини кримінального права, а також провести їх систематизацію залежно від родового та видових об’єктів;
 розкрити сутність і особливості результатів творчої діяльності як предметів злочинів у сфері інтелектуальної власності;
 дослідити в аспекті загальнотеоретичної характеристики систему та індивідуальні особливості об’єктивних і суб’єктивних ознак юридичних складів злочинів цієї групи;
 розкрити основні правила кваліфікації цих злочинів та обґрунтувати необхідність їх подальшого вдосконалення й упорядкування;
 розв’язати проблему відповідальності юридичних осіб за порушення прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації;
 дослідити криміногенні фактори, що сприяють вчиненню злочинів у сфері інтелектуальної власності, з’ясувати основні детермінанти такої протиправної поведінки та визначити напрями протидії зазначеним посяганням.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо забезпечення немайнових та (або) майнових прав інтелектуальної власності творців результату творчої діяльності (авторів, виконавців, винахідників тощо) та інших осіб, яким належать такі права відповідно до закону чи договору.
Предмет дослідження становить кримінально-правова охорона прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні.
Методи дослідження обрані з урахуванням теми дослідження, його мети та завдань. Діалектичний метод дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері інтелектуальної власності через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права. Методологічну основу складають положення та висновки загальної теорії пізнання. В дисертації використані праці з проблем філософії, соціології, психології, теорії держави та права, кримінального, конституційного, міжнародного, трудового, господарського, цивільного, адміністративного права. Застосування методу структурно-системного аналізу дозволило провести наскрізне комплексне дослідження проблем кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності. Історико-правовий метод використовувався для розкриття генезису інститутів кримінально-правової охорони та злочинів у сфері інтелектуальної власності у вітчизняному праві, а також напрямів протидії таким посяганням. Формально-юридичний метод забезпечив дослідження змісту та структури кримінально-правових норм щодо відповідальності за злочини у сфері інтелектуальної власності, їх відповідності правилам законотворчої техніки. У процесі аналізу законодавчих положень було використано різні способи тлумачення: систематичний, граматичний, історичний та логічної інтерпретації. Характеризуючи особливості кваліфікації окремих злочинів у сфері інтелектуальної власності, автор застосував логіко-семантичний та формально-логічний методи. Метод правового аналізу (догматичний метод) застосовано під час аналізу змісту правових норм як кримінального, так і трудового, господарського, цивільного, адміністративного законодавства, а також положень міжнародних конвенцій, договорів і угод, що регламентують питання охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, та під час опрацювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства України.
Широко застосовувалися методи статистичного аналізу та соціологічний метод дослідження. Використання аксіологічного методу дозволило запропонувати цілісну концепцію щодо об’єкта злочину. За допомогою системно-структурного методу запропонована чітка внутрішньо впорядкована система норм, які, на думку дисертанта, мають міститися в статтях відповідного самостійного розділу Особливої частини КК. Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися в їх взаємозв’язку та взаємообумовленості.
Емпіричною базою дослідження став аналіз 289 вироків судів у кримінальних справах за ст. 176 (255 вироків), ст. 177 (16 вироків), ст. 229 (18 вироків) КК України [282], що були постановлені судами у період з 1 січня 2007 року до 1 липня 2011 року. Вказане забезпечує репрезентативність висновків дослідження в межах всієї України. Для отримання емпіричних даних застосовувалося опитування респондентів за розробленими анкетами (опитано 203 працівників правоохоронних органів та проведено інтерв’ювання 238 громадян).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших у вітчизняній науці кримінального права спроб комплексно, з використанням сучасних методів праксеології, новітніх досягнень правової науки дослідити теоретичні та практичні проблеми кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, з урахуванням історичного досвіду становлення й розвитку цього інституту в нашій державі. У дисертації висунуто та обґрунтовано ряд нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики положень, основні з яких виносяться на захист:
вперше:
 обґрунтовано необхідність розробки концепції державної політики в галузі кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності як частини державної концепції розвитку кримінального законодавства України;
 доведено необхідність удосконалення положень чинного КК України виключно з урахуванням і в системі юридичної відповідальності за порушення прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації;
 здійснено класифікацію злочинів у сфері інтелектуальної власності залежно від їх видового об’єкта (в межах родового об’єкта). За цим критерієм виділено три групи посягань: 1) щодо права інтелектуальної власності на результати творчої діяльності; 2) щодо права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації; 3) щодо права на захист проти недобросовісної конкуренції;
 сформульовано авторське поняття об’єкта злочинів у сфері інтелектуальної власності як сукупність відносин, що становлять особисті немайнові та (або) виключні майнові права інтелектуальної власності творця (творців) результату інтелектуальної діяльності (автора, виконавця, винахідника тощо) та інших осіб, яким такі права належать відповідно до закону чи договору, а також інші права, які відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах;
 визначено, що шкоду відносинам інтелектуальної власності як об’єкта злочину спричиняється посяганням на соціальний зв’язок, що здійснюється особою, яка не є суб’єктом зазначених суспільних відносин;
 обґрунтований висновок про надмірну криміналізацію та пеналізацію діянь, що посягають на результати творчої діяльності й засоби індивідуалізації, та запропоновано напрями гуманізації чинного закону про кримінальну відповідальність в цій частині, а також встановлення спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності щодо цієї групи посягань;
 з’ясовано, що мета та призначення результату творчої діяльності обумовлює його віднесення до предмету злочину у сфері інтелектуальної власності (твір, виконання, фонограма, відеограма, програма (передача) організації мовлення) або до предмету злочинів, передбачених статтями 300, 301 або 361-1 КК України. Одночасно наукове відкриття та раціоналізаторська пропозиція не розглядаються як предмети злочинів у сфері інтелектуальної власності: перше – через відсутність прав, охорона яких могла би бути забезпечена кримінально-правовими засобами, друга – через те, що за своїм змістом і критеріями охороноздатності взагалі не може бути віднесена до права на об’єкти інтелектуальної власності;
 обґрунтовано, що за технікою побудови та способом опису ознак злочинів у сфері інтелектуальної власності змішаний (комбінований) характер їх диспозицій не покращує рівень правозастосовної діяльності, а навпаки, суттєво її ускладнює чи взагалі унеможливлює, через що запропоновано застосовувати щодо законодавчого визначення цих норм виключно банкетні диспозиції зі зазначенням характеру та розміру суспільно небезпечних наслідків, що характеризують таке злочинне посягання;
 з метою уникнення невиправданого об’єднання в одній нормі юридичних складів різних злочинів, обґрунтовано необхідність встановлення самостійних підстав кримінальної відповідальності за розрізнені порушення прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації окремими осібними нормами, оскільки вказані права утворюють відносно самостійні інститути права інтелектуальної власності та відповідно пов’язані з посяганням на окремі самостійні групи предметів злочину: 1) твори; 2) виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення; 3) винаходи, корисні моделі, промислові зразки; 4) топографії ІМС, сорти рослин і породи тварин; 5) засоби індивідуалізації;
 обґрунтовано, що до матеріальної чи істотної шкоди, яка була спричинена злочинним порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності, слід відносити не тільки прямі матеріальні збитки, а й упущену вигоду, в тому числі й пов’язану із заподіянням шкоди діловій репутації творця або володільця прав на такий об’єкт, як таку, що безпосередньо впливає на доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її ділова репутація не була принижена;
 доведено можливість вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності з матеріальним складом зі змішаною (складною) формою вини, коли ставлення свідомості та волі особи до суспільно небезпечної поведінки (порушення) характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), а щодо суспільно небезпечних наслідків (спричинення матеріальної чи істотної шкоди), психічна діяльність винного характеризується необережною формою вини (злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю);
 встановлено, що детермінантами злочинного порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності (за рівнем їх впливу) є економічні, політичні, правові, організаційні та інші фактори, усунення або обмеження яких і є завданням протидії зазначеним посяганням;
удосконалено:
 визначення предметів злочинів, передбачених статтями 300 та 301 КК України, а також обґрунтована необхідність заміни в їх диспозиціях зазначень «твори» та «комп’ютерні програми» на термін «продукція». Одночасно щодо характеристики злочину, передбаченого ст. 361-1 КК України, доведено необхідність надати законодавче визначення поняття «шкідливі програмні чи технічні засоби», створення яких з метою використання, розповсюдження або збуту не пов’язане з виникненням прав на об’єкти інтелектуальної власності;
 позицію в теорії кримінального права, що безпосередній об’єкт злочинів, передбачених статтями 176 та 177 КК, знаходиться за межами родового об’єкту злочинів, передбачених розділом V Особливої частини КК, а у разі вчинення злочинів, передбачених статтями 228, 229, 231 та 232 КК, суспільні відносини у сфері господарської діяльності слід розглядати як додатковий безпосередній факультативний об’єкт цих злочинів;
 постанову, що порушення принципів криміналізації та пеналізації суспільно шкідливої поведінки, невідповідність правових наслідків, які тягне за собою кримінальна відповідальність за злочини у сфері інтелектуальної діяльності, рівню їх шкідливості (небезпечності), відносить такі злочинні посягання до так званих «мертвих норм»;
 розуміння необхідності співвідношення порушення права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, не лише з підставами адміністративної відповідальності за аналогічне діяння, а й з положеннями цивільного та господарського законодавства, які базуються на нормах Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
 погляд щодо поділу детермінантів злочинності на причини та умови як вельми умовний, оскільки категорія причинності ніколи не реалізується в чистому вигляді, а щодо злочинів у сфері інтелектуальної власності вказані фактори раз у раз можуть мінятися місцями;
дістало подальший розвиток:
 визначення, що посягання на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації спричиняють шкоду не лише відносинам права на об’єкти інтелектуальної власності, а й всій сукупності суспільних відносин, які поставлені під охорону чинного закону про кримінальну відповідальність, що і визначає суспільну небезпеку таких злочинів;
 обґрунтування позиції, що за рівнем узагальнення («по вертикалі») об’єкт злочину має триступеневу структуру – загальний, родовий та безпосередній, а щодо злочинів у сфері інтелектуальної власності в межах родового об’єкта слід розрізняти три видові об’єкти злочинів: а) результати творчої діяльності; б) засоби індивідуалізації; в) захист проти недобросовісної конкуренції;
 аргументація того, що комерційна таємниця є відокремленим видом конфіденційної інформації і саме як такий об’єкт виступає предметом злочину у сфері інтелектуальної власності, відповідно її кримінально-правовий захист неможливо здійснювати однією нормою із банківською таємницею, яка не є об’єктом прав наведеної групи, і посягання на яку утворює злочин у сфері господарської діяльності;
 обґрунтування позиції, що дії, спрямовані на отримання відомостей, які становлять комерційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання таких відомостей (ст. 231 КК), утворюють готування до злочину, а не закінчений злочин, і повинні бути виключені з диспозиції наведеної статті як через їх неспроможність спричинити істотну шкоду особі, яка законно контролює цю інформацію, так і через їх закріплення у чинному законодавстві України як адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 164-3 КУпАП;
 аргументація щодо недоцільності постановки в теорії кримінального права проблем визнання юридичної особи суб’єктом злочину та кримінальної відповідальності юридичних осіб. Питання щодо відповідальності юридичних осіб цілком можливо та необхідно вирішити шляхом вдосконалення системи юридичної відповідальності з залученням державно-правових, цивільно-правових, господарсько-правових та адміністративно-правових механізмів, а також вже розроблених у науці кримінального права інститутів посередньої винності, виконання наказу або розпорядження та відповідальності за злочини у сфері службової діяльності;
 визначення мотиву і мети злочинів у сфері інтелектуальної власності як факультативних ознак, що не впливають на кваліфікацію та можуть бути враховані тільки як обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання, а також обґрунтування необхідності вирізнення мотиву злочину й мотивації протиправної поведінки при їх класифікації та визначення їх впливу на кримінальну відповідальність.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації наукові й методологічні положення, пропозиції та висновки мають як теоретичне, так і практичне значення у сфері кримінального права, державного управління, трудового, цивільного, господарського та адміністративного законодавства, а також щодо створення концептуальних положень системи державно-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності:
у науково-дослідній роботі – матеріали дослідження можуть бути використані як базові для подальшої розробки теоретичних і практичних проблем кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності та вироблення механізмів протидії зазначеним посяганням;
у правотворчості – в роботі автором сформульовано пропозиції та рекомендації, що можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення чинного закону про кримінальну відповідальність України та при визначенні концептуальних засад побудови системи державно-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності;
у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів може сприяти підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України щодо даної категорії справ, а також дозволить поліпшити на практиці вирішення питань щодо правильної кваліфікації злочинів у сфері інтелектуальної власності, відмежування їх один від одного та від інших злочинів, цивільних, господарських та адміністративних деліктів;
у навчальному процесі – при викладенні навчального курсу «Кримінальне право України» та спеціального навчального курсу «Злочини у сфері інтелектуальної власності» (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес ХНУВС від 25 травня 2011 року, ХНУ ім. В. Н. Каразіна від 6 червня 2011 року та ХЕПУ від 21 червня 2011 року).
Сформульовані в дисертації наукові й теоретичні положення, рекомендації та висновки були частково враховані у проектах Законів України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо захисту інтелектуальної власності)» (від 2 вересня 2005 р. № 8068), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії» (від 29 грудня 2008 р. № 3577), «Про внесення змін до статей 51-2 і 164-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо порушення права інтелектуальної власності)» (від 6 травня 2009 р. № 4439).
Отримані автором результати дисертаційного дослідження застосовуються в навчальному процесі Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Харківського економіко-правового університету та Харківського національного університету внутрішніх справ. За темою дисертації автором розроблений та викладається навчальний спецкурс «Злочини у сфері інтелектуальної власності».
Особистий внесок здобувача. Положення, викладені в дисертації та винесені на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, в дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації повністю самостійні. В працях, опублікованих у співавторстві, 50 % змісту складають власні теоретичні опрацювання дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри кримінально-правових дисциплін та адміністративного права Харківського економіко-правового університету, кафедри права Сумського державного університету, кафедрі кримінально-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Результати, що розкривають основні положення дисертаційного дослідження, оприлюднені дисертантом на 29 конференціях, семінарах, круглих столах, а саме: науковій конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 1996 р.); науково-практичній конференції «Проблеми кадрового та наукового забезпечення Комплексної цільової програми боротьби із злочинністю на 1996–2000 року» (Харків, 1996 р.); круглому столі «Роль держави, бізнесу та громадськості в рішенні проблем захисту авторських прав» (Харків, 2007 р.); науково-практичній конференції «Обеспечение прав человека в уголовно-процессуальной деятельности: перспективы развития в свете современных правовых реформ» (Курськ, 2008 р.); XII, ХІІІ, ХІV Міжнародних науково-практичних конференціях «Захист прав інтелектуальної власності» (Сімферополь, 2008 р., Ялта, 2009 р., Алушта, 2010 р.); науково-теоретичних конференціях викладачів, аспірантів, співробітників та студентів гуманітарного факультету Сумського державного університету (Суми, 2009, 2010, 2011 рр.); науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні» (Харків, 2009 р.); науково-практичній конференції «Управління фінансово-економічною безпекою» (Суми, 2009 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы юридической науки и правоприменительной практики» (Кіров, 2009 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Роль і значення інтелектуальної власності в інноваційному розвитку економіки» (Хмельницький, 2009 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми удосконалення законодавства і практики протидії злочинності у сфері господарської діяльності» (Київ, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів» (Запоріжжя, 2009 р.); міжнародній науковій Інтернет-конференції «Проблеми реформування кримінальної юстиції: український контекст і міжнародний досвід» (Луганськ, 2010 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Механізм кримінально-правового впливу: український та зарубіжний досвід» (Одеса, 2010 р.); щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2010 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 2010 р.); науково-практичній конференції «Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (Харків, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективні напрямки розвитку науки цивільного права» (Харків, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (Одеса, 2010 р.); IV цивілістичних читаннях, присвячених пам’яті професора О. А. Підопригори, «Інформаційні правовідносини та право інтелектуальної власності як інститути приватного права» (Київ, 2010 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави: Теорія і практика протидії злочинності» (Харків, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права» (Харків, 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Преступления против интеллектуальной собственности» (Нижній Новгород, 2011 р.); науково-практичній конференції «Правові засади працевлаштування та зайнятості населення в умовах ринкової економіки» (Севастополь, 2011 р.); Міжнародній конференції «Охорона прав інтелектуальної власності в Україні та Європейському Союзі: політика, законодавство, практика» (Київ, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в індивідуальній монографії «Кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації в Україні» (Харків, 2011 р.), 11 навчальних посібниках (8 з яких підготовлено одноосібно), 65 наукових публікаціях, із них – 31 у наукових фахових виданнях, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора та кандидата наук.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, які поділені на вісімнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 504 сторінки, з яких основний текст – 392 сторінки, список використаних джерел – 89 сторінок (827 найменувань), обсяг додатків – 23 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на нове вирішення наукової проблеми кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності, перспектив розвитку такої охорони та її гармонізації з європейським законодавством:
1. Обґрунтовано, що норми кримінального права не мають відокремленого самостійного регулюючого впливу щодо прав на об’єкти інтелектуальної власності. Рівень, характер і зміст цивільно-правової регламентації цього інституту обумовлює обсяги кримінально-правової охорони зазначених об’єктів від злочинних посягань – норми закону про кримінальну відповідальність охороняють виключно те коло об’єктів та у такому обсязі, які визначені відповідними цивільно-правовими нормами, використовуючи специфічні кримінально-правові засоби такої охорони. Доведено, що кримінально-правова охорона прав на результати творчої діяльності та засоби індивідуалізації повинна ініціюватися виключно у випадку вчинення найбільш суспільно небезпечних посягань, які не лише спричиняють шкоду володільцеві таких прав, а є небезпечними для держави та суспільства в цілому. Царина втручання держави у творчу діяльність повинна бути обмеженою, а володілець прав на об’єкти інтелектуальної власності повинен самостійно обирати достатні соціальні та правові засоби захисту своїх прав і визначати, наскільки суттєвою є спричинена йому шкода. У зв’язку з цим кримінально-правовий вплив повинен використовуватися як надзвичайний, виключний засіб.
2. Визначено, що класифікація об’єктів злочинів у сфері інтелектуальної власності є триступеневою (загальний, родовий, безпосередній об’єкти), а в межах родового об’єкта необхідно виділяти видовий об’єкт цих злочинів. Обґрунтовано, що родовим об’єктом є право на об’єкти інтелектуальної власності як сукупність відносин, які становлять особисті немайнові та (або) виключні майнові права інтелектуальної власності, а також інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах. Шкода зазначеним відносинам спричиняється посяганням на соціальний зв’язок. Порушення таких прав завдає шкоди не лише відносинам права на об’єкти інтелектуальної власності, а й усій сукупності суспільних відносин, які поставлено під охорону закону про кримінальну відповідальність, що й визначає їх суспільну небезпеку.
3. Встановлено, що забезпечення творця або іншого володільця таких прав правовою охороною належного рівня суттєво підвищує ефективність інтелектуальної діяльності, як наслідок – у суспільстві спостерігається тенденція до зростання кількості та якості творчих здобутків, інноваційного шляху розвитку держави та підвищення інтелектуального потенціалу нації.
4. Доведено, що натепер родовим об’єктом злочинів, передбачених ст. 176 та ст. 177 КК, є права та свободи саме людини і громадянина, а застосування вказаних норм щодо порушення прав інтелектуальної власності юридичних осіб засвідчує їх використання за аналогією. Розташування в системі Особливої частини КК злочинів, передбачених статтями 228, 229, 231 та 232, також не відповідає їх родовому об’єкту. На підставі єдності родового об’єкта, пропонується виокремити наведені злочини в самостійний розділ Особливої частини КК «Злочини у сфері інтелектуальної власності», визначивши їх систему відповідно до видових об’єктів цих посягань: а) результати творчої діяльності; б) засоби індивідуалізації; в) захист проти недобросовісної конкуренції.
5. Обґрунтовано, що у разі вчинення злочинів наведеної групи об’єкти прав інтелектуальної власності виступають не лише предметом суспільних відносин, а й предметом складу відповідного злочину. Виходячи з наведеного, доцільно зазначити, що:
а) авторське право та суміжні права утворюють два відносно самостійних інститути права інтелектуальної власності та посягають на дві окремих самостійних групи предметів злочину, що обумовлює необхідність встановлення кримінальної відповідальності за вказані посягання двома окремими самостійними нормами;
б) результати творчої діяльності порнографічного характеру та такі, що пропагують культ насильства та жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість, не є предметами наведеної групи злочинів, а їх незаконний обіг утворює посягання, передбачені ст. 300 або ст. 301 КК;
в) комп’ютерна програма, призначена для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів) не є об’єктом права інтелектуальної власності та предметом злочинів наведеної групи, а її створення, розповсюдження або збут утворює самостійний склад злочину, передбаченого ст. 361-1 КК;
г) комерційна таємниця є відокремленим видом конфіденційної інформації і об’єктом права інтелектуальної власності і як такий об’єкт виступає предметом злочинів у сфері інтелектуальної власності, що виключає її кримінально-правовий захист однією нормою із банківською таємницею, яка не є і не може бути об’єктом наведених відносин;
д) на підставі міжнародних угод, ратифікованих Україною, до права інтелектуальної власності належить захист проти недобросовісної конкуренції, який натепер забезпечується ст. 228 КК та є одним із видів злочинів у сфері інтелектуальної власності;
е) наукове відкриття та раціоналізаторська пропозиція не можуть розглядатися як предмети злочинів у сфері інтелектуальної власності; перше – через відсутність у його володільців прав інтелектуальної власності, охорона яких могла б бути забезпечена кримінально-правовими засобами, друга – через те, що за своїм змістом і критеріями охороноздатності взагалі не може бути віднесена до об’єктів права інтелектуальної власності.
6. Доведено, що за відсутності ознак продовжуваного злочину та єдності умислу винного у порушеннях прав інтелектуальної власності щодо декількох об’єктів, володільцями прав на які є різні особи, необхідно кваліфікувати як декілька правопорушень або злочинів.
7. Визначено, що на сьогодні правові наслідки порушення прав на результати інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації не відповідають рівню їх дійсної суспільної небезпеки, що призводить до юридичної неефективності кримінально-правових заборон та обумовлює необхідність декриміналізації значної частини таких порушень.
8. Обґрунтовано, що відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок, як за змістом, так і за характером діянь, що їх порушують, повинні бути передбачені однією нормою Особливої частини КК, а порушення прав інтелектуальної власності на компонування ІМС та на сорт рослин і породу тварин необхідно виокремити в самостійний склад злочину через їх суттєві відмінності від вище наведеного посягання.
9. Доведено, що злочини у сфері інтелектуальної діяльності мають бути передбачені в законі про кримінальну відповідальність виключно як норми з бланкетними диспозиціями із зазначенням певного виду та розміру шкоди від таких посягань.
10. Обґрунтована необхідність законодавчого закріплення щодо злочинів наведеної групи спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частинами першими відповідних статей, щодо особи, яка вперше вчинила такий злочин, після вчинення злочину щиро покаялася, відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду й активно сприяла розкриттю злочину.
11. Визначено, що психічне ставлення особи до вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності характеризується як умисною, так і складною (подвійною) формою вини, що полягає в умисному порушенні права на об’єкти інтелектуальної власності та необережному ставленні до спричинення матеріальної шкоди відповідного розміру володільцеві права на ці об’єкти. Одночасно мотив і мета визначені обов’язковою ознакою лише окремих злочинів у сфері інтелектуальної власності.
12. Обґрунтовано, що встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб не відповідає основним принципам кримінального права, а зазначену проблему слід вирішувати шляхом побудови системи юридичної відповідальності, що в цілому та в окремих її частинах узгоджувалася в питаннях окремих видів такої відповідальності й у розмірах і видах санкцій або обмежень, що можуть бути застосовані до юридичних осіб у разі порушення прав інтелектуальної власності.
13. Встановлено, що основними криміногенними детермінантами вчинення злочинів у сфері інтелектуальної власності слугують економічні, правові, політичні, організаційні, ідеологічні та технічні фактори, які містять взаємообумовлений і взаємозалежний характер. Особливу небезпеку становлять соціально-правові чинники, зміна соціальних пріоритетів, зовнішнього та внутрішнього курсу розвитку країни, що спричиняє істотну специфіку законів протидії.
14. Доведена можливість побудови ефективної системи протидії злочинам у сфері інтелектуальної власності виключно за умов усунення або обмеження криміногенних факторів у всіх елементах правової системи: нормативному, організаційному та соціально-культурному, а також поєднання кримінально-правового та кримінологічного впливу як реакції держави та суспільства на вчинення злочинів наведеної групи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдєєва Г. К. Судова експертиза контрафактної аудіовізуальної продукції : (за матеріалами кримінальних справ) / Г. К. Авдєєва ; за ред. В. Ю. Шепітько ; Акад. правових наук України ; Ін-т пробл. вивч. злочинності. – Х. : Право, 2006. – 192 с.
2. Авторское право // Сборник разъяснений Верховного Суда РСФСР / под ред. П. И. Стучка. – 2-е изд. – М. : Сов. законодат., 1931. – С. 209–213.
3. Авторское право на произведения литературы в Российской империи : Законы, постановления, международные договоры (1827–1917) / сост. А. В. Бакунцев. – М. : ВК, 2005 – 91 с.
4. Агаев И. Б. Проблема повторности в уголовном праве / И. Б. Агаев ; науч. ред. Ф. Ю. Самандаров. – М. : Юристъ, 2004. – 157 c.
5. Агафонов Г. И. Актуальные проблемы реформирования уголовного законодательства Украины / Г. И. Агафонов, В. Н. Смитиенко, З. Д. Смитиенко // Актуальные проблемы правовой науки. Межвуз. сборник научн. трудов. – Омск : Ом. ВШМ МВД России, 1995. – С. 85–91.
6. Алексеев А. И. Криминология : курс лекций / А. И. Алексеев. – изд. 5-е, испр. и доп. – М. : Щит-М, 2005. – 340 с.
7. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2010 р. [Електронний ресурс] : судова статистика // Верховний Суд України : [іформ. cервер]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/4034
B350D7EB0B50C22578AF00236E6D?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=4034B350D7EB0B50C22578AF00236E6D&Count=500& (05.06.2011).
8. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений. Перевод с английского / И. Анденес; под ред. Б. С. Никифорова (вступ. ст.); пер. : В. М. Коган. – М. : Прогресс, 1979. – 264 c.
9. Андрощук Г. А. Научные открытия ученых Украины / Г. А. Андрощук, Ю. Л. Бошицкий, Е. А. Булат [и др.] ; под общ. ред. Ю. С. Шемшученко ; Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины ; Междунар. ассоц. авторов науч. открытий. – К. : Новая идеология, 2004. – 112 с.
10. Андрощук Г. А. Экономическая безопасность предприятия : защита коммерческой тайны / Г. А. Андрощук, П. П. Крайнев. – К. : ІнЮре, 2000. – 398 с.
11. Андрушко П. П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні / П. П. Андрушко. – К. : Форум, 2004. – 161 с.
12. Антимонов Б. С. Авторское право / Б. С. Антимонов, Е. А. Флейшиц. – М. : Госюриздат, 1957. – 278 c.
13.Антонов, Анатолий Дмитриевич. Теоретические основы криминализации и декриминализации : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / А. Д. Антонов ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 2001. – 29 с. - Библиогр. : с. 29.
14. Антонюк Н. О. Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою : монографія / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л. : ПАІС, 2008. – 216 c.
15. Архипцев Н. И. Криминогенные детерминанты преступлений, связанных с оборотом контрафактных аудиовизуальных произведений и фонограмм / Н. И. Архипцев // Від громадянського суспільства – до правової держави : тези доп. V Міжнар. наук.-практ. конф. – Х. : Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, 2010. – С. 118–123.
16. Аснис, Александр Яковлевич. Уголовная ответственность за служебные преступления в России : проблемы законодательного закрепления и правоприменения : дис. на соиск. учен. степ. доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 / А. Я. Аснис. – М., 2005. – 478 c.
17. Бажанов М. И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины / М. И. Бажанов ; Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого ; Харьковск. центр изучения организованной преступности. – Х. : Право, 2000. – 124 с.
18. Бажанов М. І. Повторність злочинів як вид множинності злочинів : конспект лекцій / М. І. Бажанов. – Х. : Укр. юрид. акад., 1993. – 16 с.
19. Бакай І. М. Захист авторських та суміжних прав / І. М. Бакай, В. В. Костицький. – К. : Нічлава, 1997. – 96 с.
20. Балашов С. К. Логико-правовой анализ ошибок при установлении причинной связи / С. К. Балашов // Философия права. – 2010. – № 1. – С. 45–49.
21. Балобанова Д. О. Економія мір кримінальної репресії та процес детінізації економіки / Д. О. Балобанова // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць / Одес. нац. юрид. акад. – 2005. – Вип. 26. – С. 20–22.
22. Балобанова Д. О. Суб’єктивні критерії криміналізації / Д. О. Балобанова // Актуальні проблеми держави та права : зб. наук. праць / Одес. нац. юрид. акад. – 2004. – Вип. 22. – С. 852–855.
23. Балобанова Д. О. Щодо характеристики підстав криміналізації / Д. О. Балобанова // Актуальні проблеми держави та права : зб. наук. праць / Одес. нац. юрид. акад. – 2003. – Вип. 18. – С. 790–794.
24. Бандурка О. М. Протидія злочинності та профілактика злочинів : монографія / О. М. Бандурка, О. М. Литвинов ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2011. – 308 с.
25. Бантишев О. Відповідальність за злочини в сфері службової діяльності [Електронний ресурс] / О. Бантишев // Юридичний журнал : [веб-сайт]. – 2003. – № 7. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.
php?id=452 (03.02.2011).
26. Баранов Л. А. О социализации интеллекта взрослого человека / Л. А. Баранов, М. Д. Дворяшин // Человек и общество. Проблемы социализации индивида. – Ленинград : Ленингр. ун-т, 1971. – С. 161–170.
27. Бахрах Д. Н. Административный проступок и преступление / Д. Н. Бахрах // Вопросы совершенствования уголовно-правовых мер борьбы с преступностью : межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1983. – С. 8–23.
28. Бахчисарайцев Х. К проекту нового закона о патентах на изобретения / Х. Бахчисарайцев // Еженедельник советской юстиции. – 1928. – № 32. – С. 878–881.
29. Башкатов Н. Методика квалификации преступлений / Н. Башкатов, А. Горбуза // Советская юстиция. – 1989. – № 2. – С. 22–24.
30. Белогриц-Котляревский Л. С. Учебник русского уголовного права : Общая и особенная части / Л. С. Белогриц-Котляревский [и др.]. – К. : Южно-Рус. кн-во Ф. А. Иогансона, 1903. – 618 с.
31. Березанська В. Встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої незаконним відтворенням примірників комп’ютерних програм [Електронний ресурс] / В. Березанська // Інтелектуальна власність : наук.-практ. ж-л. – 2010. – № 12 – Режим доступу : http://www.intelvlas.com.ua/consultation/miscellaneous/
1630/ (14.01.2011).
32. Берзін П. С. Злочинні наслідки : поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення : монографія / П. С. Берзін ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К. : Дакор, 2009. – 736 с.
33. Берзін П. С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарського обороту, товарів та послуг : аналіз складів злочину, передбаченого ст. 229 КК України : монографія / П. С. Берзін. – К. : Атіка, 2005. – 316 с.
34. Бернер А. Ф. Учебник уголовного права : Части общая и особенная : с примечаниями, приложениями и дополнениями по истории русского права и законодательству положительному Магистра Уголовного Права. Н. Неклюдова / А. Ф. Бернер ; пер. и изд. Н. Неклюдова. – СПб. : Тип. Н. Тиблена и Комп., 1865. – Т. 1 : Часть Общая. – 916 c.
35. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів : (Паризький Акт від 24 лип. 1971 р. змінений 2 жовт. 1979 р.) // Офіційний вісник України. – 2007. – № 75. – Ст. 2809.
36. Беспалов Б. И. Действие : Психологические механизмы визуального мышления / Б. И. Беспалов. – М. : МГУ, 1984. – 189 с.
37. Библер В. С. Мышление как творчество : введение в логику мысленного диалога / В. С. Библер. – М. : Политиздат, 1975. – 398 с.
38. Благов Е. В. Механизм причинения вреда объекту преступления / Е. В. Благов // Совершенствование уголовного законодательства и практики его применения. Межвузовский сборник. – Красноярск : Краснояр. ун-т, 1989. – С. 63–69.
39. Благодєтєлєва-Вовк С. Стратегія розвитку економіки України на прикладі HI-TEСH [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.blagodeteleva-vovk.com/strategy/hi-tech.ppt (24.06.2011).
40. Близнец И. Интеллектуальная собственность и исключительные права / И. Близнец, К. Леонтьев // Интеллектуальная собственность. – 2002. – № 6. – С. 2–18.
41. Блувштейн Ю. Д. Профилактика преступлений : учебн. пособие / Ю. Д. Блувштейн, М. И. Зырин, В. В. Романов. – Минск : Университетское, 1986. – 287 c.
42. Богоявленская Д. Б. Пути к творчеству / Д. Б. Богоявленская. – М. : Знание, 1981. – 96 с.
43. Богуславский М. М. Буржуазное патентное право и советское изобре¬тательское право / М. М. Богуславский. – М. : ЦБТИ, 1960. – 56 c.
44. Бодалев А. А. О субъективных факторах творческой деятельности человека / А. А. Бодалев, Л. А. Рудкевич // Педагогика. – 1995. – № 3. – С. 19–23.
45. Бондарев, Виталий Николаевич. Уголовно-правовая охрана интеллектуальной собственности : дисс. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08. / В. Н. Бондарев. – Ростов н/Д., 2002. – 227 с.
46. Борисов В. И. Преступления против жизни и здоровья : вопросы квали¬фикации / В. И. Борисов, В. Н. Куц. – Х. : КОНСУМ, 1995. – 104 с.
47. Борисова, Лариса Володимирівна. Транснаціональні комп’ютерні злочини як об’єкт криміналістичного дослідження : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Л. В. Борисова ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2007. – 217 арк.
48. Бородин С. В. Вопросы квалификации убийства из хулиганских побуждений / С. В. Бородин // Советская юстиция. – 1971. – № 23. – С. 17–19.
49. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми) / В. І. Борисов, О. Г. Кальман, В. П. Корж [та ін.] ; відп. ред. : Ф. А. Лопушанський, В. І. Борисов ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; Акад. правових наук України ; Ін-т пробл. вивч. злочинності. – Х. : Право, 2001. – 264 с.
50. Бошицький Ю. Л. Вдосконалення правової охорони промислової власності в України – стимул та гарантія економічного зростання держави // Промислова власність в Україні : проблеми правової охорони : зб. наук. ст. / за ред. Ю. С. Шемшученка, Ю. Б. Бошицького. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2004. – С. 15–50.
51. Бошицький Ю. Л. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. Л. Бошицький ; Київ. ун-т права НАН України. – К. : Логос, 2007. – 488 с.
52. Брайнин Я. М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я. М. Брайнин. – М. : Госюриздат, 1963. – 275 c.
53. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 240 c.
54. Бурлаков В. Н. Личность преступника и назначение наказания : учеб. пособие / В. Н. Бурлаков. – Ленинград : Ленингр. ун-т, 1986. – 88 с.
55. Бутнік-Сіверський О. Б. Раціоналізаторство – складова інноваційної діяльності в умовах розвитку економіки знань / О. Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальна власність. – 2007. – № 8. – С. 42–46.
56. Валлє В. Парадокси права інтелектуальної власності / В. Валлє. – К. : Освіта України, 2010. – 448 с.
57. Валлє В. Спадок Джеймса І та королеви Анни : охорона інтелектуальної власності у часі й просторі / В. Валлє. – К. : Дух і літера, 2010. – 216 с.
58. Васильев И. М. Наказание по советскому уголовному праву : учебное пособие / И. М. Васильев ; под ред. В. А. Владимирова. – М. : Типография им. Воровского, 1970. – 89 с.
59. Ващук, Богдана Леонідівна. Предмет доказування в цивільному позові у кримінальному процесі : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Б. Л. Ващук ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2006. – 209 арк. – Бібліогр. : арк. 188–205.
60. Венедіктова І. В. Цивільно-правовий захист та охорона авторського права [Електронний ресурс] / І. В. Венедіктова, О. В. Розгон // Форум права : [веб-сайт]. – 2007. – № 2. – С. 24–29. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.
ua/e-journals/FP/2007-2/07vivoap.pdf (06.02.2011).
61. Верещагин, Денис Вячеславович. Уголовно-правовые и криминологические аспекты борьбы с мошенничеством : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Д. В. Верещагин. – М., 2000. – 168 c.
62. Верин В. П. Преступления в сфере экономики : учеб. пособие / В. П. Верин ; науч. ред. Н. В. Радутная. - 2-е изд., доп. – М. : Дело, 2001. – 200 c.
63. Вимоги до порядку подання та оформлення заяви та документів, що до неї додаються, на надання Кабінетом Міністрів України дозволу суб’єктам господарювання на узгоджені дії, концентрацію, на які Антимонопольний комітет України не надав дозволу : затв. наказом М-ва економіки та з питань європ. інтеграції України від 24 квіт. 2003 р. № 105 та розпорядж. Антимонопол. комітету України від 11 лют. 2003 р. № 40-р // Офіційний вісник України. – 2003. – № 21. – Ст. 974.
64. Вирок Авдіївського міського суду Донецької області від 20 серп. 2010 р. у справі № 1-196/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.
gov.ua/Review/11300837 (12.01.2011).
65. Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 12 листоп. 2010 р. у справі № 1-265/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.
reyestr.court.gov.ua/Review/12496051 (18.01.2011).
66. Вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 3 серп. 2010 р. у справі № 1-138/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.
court.gov.ua/Review/10749154 (12.01.2010).
67. Вирок Київського районного суду м. Полтави від 5 лип. 2010 р. у справі № 1-292/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/
Review/11647109 (19.01.2011).
68. Вирок Ленінського районного суду м. Винниці від 1 верес. 2010 р. у справі № 1-564/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/
Review/11851065 (24.12.2010).
69. Вирок Обухівського районного суду Київської області від 4 жовт. 2010 р. у справі № 1-218/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.
gov.ua/Review/11591910 (10.01.2011).
70. Вирок Приморського районного суду міста Одеси від 11 жовт. 2010 р. у справі № 1-2064/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.
gov.ua/Review/12168419 (12.01.2011).
71. Вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 15 жовт. 2010 р. у справі № 1-85/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.
gov.ua/Review/11670333 (12.01.2011).
72. Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 верес. 2010 р. у справі № 1-809/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11647109 (24.12.2010).
73. Вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 груд. 2010 р. у справі № 1-584/2010 р. [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.
gov.ua/Review/12936823 (25.12.2010).
74. Вицин С. Е. Системный подход и преступность : учеб. пособие / С. Е. Вицин. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 140 c.
75. Вишевецкий Л. М. Формула приоритета. Возникновение и развитие авторского и патентного права / Л. М. Вишевецкий, Б. И. Иванов, Л. Г. Левин. – Ленинград : Наука, 1990. – 205 с.
76. Від громадянського суспільства – до правової держави : Теорія і практика протидії злочинності : VІ Міжнародна науково-практична конференція, 15 квіт. 2011 р., м. Харків : зб. тез доп. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – 246 с.
77. Відшкодування моральної шкоди [Електронний ресурс] : метод. рек. : лист М-ва юстиції України м-вам, ін. центр. органам виконавчої влади від 13 трав. 2004 р. № 35-13/797 // Верховна Рада України : [сайт] – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_797323-04 (14.01.2011).
78. Волженкин Б. В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления) / Б. В. Волженкин. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 641 c.
79. Волженкин Б. В. Уголовная ответственность юридических лиц / Б. В. Волженкин. – С.-Пб. : С.-Петербург. юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 1998. – 40 c.
80. Волженкин Б. В. Экономические преступления / Б. В. Волженкин. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 1999. – 312 c.
81. Волков Б. С. Мотивы преступлений. Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование / Б. С. Волков ; науч. ред. М. Д. Лысов. – Казань : Казан. ун-т, 1982. – 152 c.
82. Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р. : (переглянута 24 лип. 1971 р.) // Офіційний вісник України. – 2006. – № 46. – Ст. 3104.
83. Вышинский А. Я. Некоторые вопросы науки советского права / А. Я. Вышинский // Советское государство и право. – 1953. – № 4. – С. 10–26.
84. Гаврилов Э. П. Комментарий к закону об авторском праве и смежных правах : судеб. практика / Э. П. Гаврилов. – М. : Экзамен, 2002. – 350 с.
85. Гаврилов Э. П. Советское авторское право : Основные положения. Тенденции развития / Э. П. Гаврилов ; отв. ред. В. А. Рассудовский. – М. : Наука, 1984. – 222 c.
86. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні : проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / С. Б. Гавриш ; Верховна Рада України, Ін-т законодавства. – К., 2002. – 634 с.
87. Гавриш С. Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины : проблемы теории и развитие законодательства / С. Б. Гавриш. – Х. : Основа, 1994. – 640 с.
88. Галахова А. В. Уголовная ответственность за хозяйственные преступления : вопросы квалификации / А. В. Галахова ; отв. ред. В. В. Шубин. – М. : Юрид. лит., 1987. – 159 c.
89. Галиакбаров Р. Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / Р. Р. Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний : сб. науч. тр. – Омск : Ом. ВШМ МВД СССР, 1980. – С. 40–51.
90. Гальперин Л. Б. Интеллектуальная собственность : сущность и правовая природа / Л. Б. Гальперин, Л. А. Михайлова // Советское государство и право. – 1991. – № 12. – С.37–42.
91. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений : закон, теория, практика / Л. Д. Гаухман. – М. : ЮрИнфоР, 2001. – 316 c.
92. Гаухман Л. Д. Насилие как средство совершения преступления / Л. Д. Гаухман. – М. : Юрид. лит., 1974. – 167 c.
93. Гаухман Л. Д. Преступления в сфере экономической деятельности / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – М. : ЮрИнфоР, 1998. – 296 с.
94. Гернет М. Н. Имущественные преступления : текст и коммент. ст. 180–199 Уголовного кодекса с изм. и доп., внесен. 2-й сессией XI созыва ВЦИК / М. Н. Гернет. – М. : Право и жизнь, 1925. – 51 с.
95. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. Объект и квалификация преступлений / В. К. Глистин. – Ленинград : Ленингр. ун-т, 1979. – 127 c.
96. Голик Ю. В. Философия уголовного права : современная постановка проблемы // Философия уголовного права : сборник / сост., ред. и вступ. ст. Ю. В. Голик. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – С. 6–52.
97. Горбуза А. Д. Смешанная форма вины по советскому уголовному праву : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / А. Д. Горбуза. – М., 1972. – 15 c.
98. Гордон М. В. Советское авторское право / М. В. Гордон. – М. : Госюриздат, 1955. – 232 c.
99. Господарське судочинство в Україні : Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / Вищ. господар. суд України ; НДІ інтелектуал. Власності ; Акад. правових наук України ; упоряд. : В. С. Москаленко, В. П. Селіванов. – К. : Праксіс, 2007. – 408 с.
100. Господарський кодекс України : від 16 січ. 2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
101. Господарський процесуальний кодекс України : від 06 листоп. 1991 р. № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
102. Гражданский кодекс Российской Федерации : [принят 18 дек. 2006 г., № 230-ФЗ] // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2006. – № 52. – Ст. 5496.
103. Гражданское право : учебник / Н. П. Волошин, С. М. Корнеев, В. В. Кун [и др.] ; отв. ред. : Н. П. Волошин, В. А. Рясенцев. – М. : Юрид. лит., 1969. – 536 c.
104. Грищук В. К. Проблема кримінальної відповідальності юридичної особи / В. К. Грищук // Матеріали ХІ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи». м. Тернопіль, 13 квіт. 2007 р. – Ч. 2. – Тернопіль : Приватний вищ. навч. заклад «Інститут економіки і підприємництва», 2007. – С. 112–121.
105. Гулкевич, Володимир Дмитрович. Кримінально-правова охорона авторського права і суміжних прав : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / В. Д. Гулкевич ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2008. – 20 с.
106. Гуторова Н. А. Преступления в сфере хозяйственной деятельности : раздел VII Особенной части Уголовного кодекса Украины с науч.-практ. коммент. / Н. А. Гуторова. – X. : Одиссей, 2003. – 256 с.
107. Гуторова, Наталія Олександрівна. Вчинення злочину організованої групою осіб (кримінально-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / Н. О. Гуторова ; Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1996. – 23 с.
108. Гуторова, Наталія Олександрівна. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України : дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 / Н. О. Гуторова ; Наці. ун-т внутр. справ. – Х., 2001. – 459 арк. : табл. – Бібліогр. : арк. 399–427.
109. Давиденко М. Л. Кримінологічна характеристика злочинів у сфері інтелектуальної власності [Електронний ресурс] / М. Л. Давиденко, Л. В. Новикова // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 123–129. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09dmlciv.pdf (01.01.2011).
110. Давидова Н. О. Особисті немайнові права : навч. посіб. для студ. ВНЗ / Н. О. Давидова. – К. : Ін Юре, 2008. – 159 c.
111. Давыденко Л. М. Криминология: Общая часть : курс лекций / Л. М. Давыденко, М. Л. Давыденко, В. М. Трубников [та ін.]. – Х. : Харьк. нац. ун-т им. В. Н. Каразина, 2010. – 112 с.
112. Давыденко Л. М. Противодействие преступности: вопросы теории и практики : курс лекций / Л. М. Давыденко, М. Л. Давыденко, А. Н. Литвинов. – Х. : Тимченко, 2009. – 152 с.
113. Дагель П. С. Классификация мотивов преступления и ее криминологическое значение / П. С. Дагель // Некоторые вопросы социологии и права. Материалы научно-теоретической конференции «Конкретно-социологические исследования правовых отношений». – Иркутск, 1967. – С. 265–274.
114. Дагель П. С. Неосторожность : уголовно-правовые и криминологические проблемы / П. С. Дагель. – М. : Юрид. лит., 1977. – 144 c.
115. Дагель П. С. Причинная связь в преступлениях, совершаемых по неосторожности / П. С. Дагель // Вопросы борьбы с преступностью. – 1981. – № 34. – С. 28–38.
116. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов ; науч. ред. Г. Ф. Горский. – Воронеж : Воронеж. ун-т, 1974. – 243 c.
117. Дагель П. С. Теоретические основы установления вины : учеб. пособие / П. С. Дагель, Р. И. Михеев ; науч. ред. И. М. Резниченко. – Владивосток : Дальневосточ. ун-т, 1975. – 168 c.
118. Дагель, Плехан Сергеевич. Проблемы вины в советском уголовном праве : автореф. дис. на соиск. учен. степ. доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 / П. С. Дагель ; Ленинград. гос. ун-т им. А. А. Жданова. – Ленинград, 1969. – 34 c.
119. Даль В. И. Толковый словарь русского языка : современ. версия / В. И. Даль – М. : ЭКСМО-Пресс, 2000. – 736 с.
120. Дахно І. І. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. І. Дахно. – К. : Либідь, 2003. – 200 с.
121. Дворянкин О. «Песочные часы» преступной деятельности на рынке объектов интеллектуальной собственности / О. Дворянкин, А. Овчинский // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – № 9. – С. 36–44.
122. Дворянкин О. А. Защита авторских и смежных прав. Ответственность за их нарушение: уголовно-правовой аспект : науч.-практ. пособие / О. А. Дворянкин ; под ред. В. В. Шлыкова ; с предисл. Э. П. Гаврилов. – М. : Весь Мир, 2002. – 464 c.
123. Декларація про державний суверенітет України : від 16 лип. 1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
124. Дельцова, Наталья Вячеславовна. Объекты интеллектуальной собственности : система признаков и система правового регулирования : дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Н. В. Дельцова ; Волгоград. акад. МВД России. – Самара, 2004. – 175 с.
125. Демченко Т. С. Правове регулювання промислової власності в Європі та в Україні : принципи побудови та шляхи зближення / Т. С. Демченко. – К. : Преса України, 2005. – 64 с.
126. Денисова Т. А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз : монографія / Т. А. Денисова. – Запоріжжя : Ін-т права ім. В. Сташиса Класичного приватного ун-ту, 2007. – 287 с.
127. Держава й бізнес проти піратства : відчутні результати, але багато чого ще має бути зроблено [Електронний ресурс] // Business Software Alliance : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.bsa.org/country/News%20and%20
Events/News%20Archives/uk/2009/uk-0409009-pressconference.aspx (31.12.2010).
128. Директор сельской школы обвиняется в нарушении авторских прав Microsoft [Електронний ресурс] // SoftoRoom.Net : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://softoroom.net/topic30995s60.html (19.01.2011).
129. Дмитрук М. «Мертві норми» КК України : спроба наукового пояснення поняття та причин виникнення / М. Дмитрук. // Право України. – 2010. – № 6. – С. 226–231.
130. Довгань, Галина Віталіївна. Становлення та розвиток законодавства України про інтелектуальну власність (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Г. В. Довгань ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2009. – 16 с.
131. Договір між Міністерством освіти і науки України та компанією «Microsoft Ireland Operations Limited» про легалізацію комп’ютерних програм виробництва компанії «Майкрософт» [Електронний ресурс] : від 1 трав. 2005 р. // Верховна Рада України : [офіц. веб-сайт]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_216 (07.04.2011).
132. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права : Понятие. Система. Задачи кодификации : сб. ст. / В. А. Дозорцев ; Исслед. центр частного права. – М. : Статут, 2003. – 416 с.
133. Дозорцев В. А. Исключительные права и их развитие : вступ. ст. / В. А. Дозорцев // Об авторском праве и смежных правах : Закон Рос. Федерации – М., 1993. – С. 5–17.
134. Дозорцев В. А. Понятие исключительного права : (окончание) / В. А. Дозорцев // Юридический мир. – 2000. – № 6. – С. 25–35.
135. Дозорцев В. А. Творческий результат : система правообладателей : (начало) / В. А. Дозорцев // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2002. – № 11. – С. 89–100.
136. Доклад Д. И. Курского на 3-й сессии ВЦИК IX созыва // Бюллетень сессии ВЦИК. – 1922. – № 3. – С. 24–29.
137. Досягнення ФБР у сфері захисту авторського права : (Фінансові роки 1991–1993) : додаток «Б» [ к материалам Междунар. семинара по вопросам охраны автор. прав в области кино- и телепродукции, программного обеспечения, издат., звукозаписи (Москва, 21–23 июня 1994 г.).] // Захист прав інтелектуальної власності : досвід Сполучених Штатів Америки. – зб. документів, матеріалів, ст. / за заг. ред. О. Д. Святоцького. – К. : Ін Юре, 2003. – С. 332.
138. Дроздов А. В. Человек и общественные отношения / А. В. Дроздов. – Ленинград : ЛГУ, 1966. – 122 с.
139. Дубовиченко С. Соотношение цели преступления с интеллектуальными моментами умысла / С. Дубовиченко, В. Якушин // Уголовное право. – 2006. – № 6. – С. 60–63.
140. Дубровин, Владимир Валерьевич. Гражданский иск и другие институты возмещения вреда от преступлений в уголовном судопроизводстве (международный, зарубежный, отечественный опыт правового регулирования) : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В. В. Дубровин, Рос. ун-т дружбы народов. – М., 2010. – 30 c.
141. Дубровин, Игорь Анатольевич. Ответственность за преступления, совершенные группой лиц по предварительному сговору и организованной группой : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 / И. А. Дубровин. – М., 2003. – 31 c. – Библиогр. : с. 31.
142. Дугин А. Г. Конспирология / А. Дугин. – М. : Евразия, 2005. – 614 с.
143. Дудін В. Правові колізії «всесвітньої павутини» [Електронний ресурс] / В. Дудін // Загальнонац. правова газета «Юридичний вісник України» : [веб-сайт]. – 2009. – № 13 (717). – Режим доступу: http://www.yurincom.com/
ua/legal_bulletin_of_Ukraine/archive/?aid=3953&jid=318 (16.07.2009).
144. Дудоров О. О. Вибрані праці з кримінального права [Електронний ресурс] // Информац.-аналитич. портал «Юридический Луганск» : [веб-портал]. – Режим доступу : http://jurlugansk.ucoz.org/publ/25-1-0-160 (06.09.2010).
145. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності. Кримінально-правова характеристика / О. О. Дудоров. – К. : Юрид. практика, 2003. – 923 с.
146. Дудоров О. О. Злочини у сфері підприємництва : навч. посіб. / О. О. Дудоров, М. І. Мельник, М. І. Хавронюк ; за ред. М. І. Хавронюка. – К. : Атіка, 2001. – 605 с.
147. Дудоров О. О. Ухилення від сплати податків. Кримінально-правові аспекти / О. О. Дудоров. – К. : Істина, 2006. – 648 с.
148. Дурманов Н. Д. Общие основания учения о причинной связи в уголовном праве / Н. Д. Дурманов // Вопросы уголовного права. – 1944. – Сб. 1. – С. 34–55.
149. Дурманов Н. Д. Понятие преступления / Н. Д. Дурманов ; отв. ред. : М. Д. Шаргородский. – М.; Ленинград : АН СССР, 1948. – 315 c.
150. Егорова Н. Уголовн