КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАЛЬШИВОМОНЕТНИЦТВА

Короткий опис

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень 3
Вступ 4

Розділ 1
Економіко-правова сутність грошей, державних цінних паперів та білетів державної лотереї та історико-правовий аналіз розвитку законодавства про відповідальність за фальшивомонетництво 13
1.1 Економіко-правова сутність грошей, державних цінних паперів та білетів державної лотереї 13
1.2 Історико-правовий аналіз розвитку законодавства про відповідальність за
фальшивомонетництво 24
Висновки до 1 розділу 47

Розділ 2
Кримінально-правова характеристика виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї 50
2.1 Кримінально-правовий аналіз злочину, який передбачений ст. 199 КК України 50
2.2 Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих та особливо
кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 199 КК України 107
2.3 Порівняльний аналіз зарубіжного й вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за
фальшивомонетництво 120
Висновки до 2 розділу 130

Розділ 3
Кримінологічна характеристика та спеціально-кримінологічне попередження фальшивомонетництва 135
3.1 Кримінологічні особливості фальшивомонетництва 135
3.2 Кримінологічні риси особистості злочинця – фальшивомонетника 156
3.3 Основні напрямки спеціально-кримінологічного попередження фальшивомонетництва 173
Висновки до 3 розділу 193

Висновки 196

Додатки 207

Список використаних джерел 225

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова і зміцнення незалежної України як демократичної, правової, соціальної держави, входження її до міжнародного економічного та правового простору, формування ринкових відносин в Україні, відродження в нових економічних умовах ринку цінних паперів ставить перед державою завдання – створення сприятливих і достатніх умов для їх розвитку. Необхідними умовами для належного соціально-економічного забезпечення функціонування українського суспільства є розроблення сучасних ефективних заходів протидії злочинам у сфері господарської діяльності, серед яких і злочини, які посягають на готівковий грошовий обіг і обіг цінних паперів, білетів лотереї.
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підробленої національної валюти України або іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї мають високий ступінь суспільної небезпечності, оскільки вчинення таких діянь ускладнює регулювання готівкового грошового обігу, підривають довіру громадян до грошових знаків, справжність яких має гарантувати держава, а також заважають розвитку фондового ринку й діяльності з проведення лотереї, зменшуючи таким чином надходження до державного бюджету.
Із часу введення гривні в обіг, у порівнянні з існуванням радянського карбованця, відбулася суттєва зміна як кількісних, так і якісних показників фальшивомонетництва, та й кримінологічної характеристики в цілому. Так, за даними Департаменту інформаційних технологій (далі – ДІТ) МВС України, у період із 1996 до 2006 року в Україні було зареєстровано 25266 злочинів, передбачених ст. 199 (ст. 79 КК 1960 р.) Кримінального кодексу України (далі – КК) (для порівняння: у 2005 р. – 1436, у 2006 р. – 1480 злочинів), і виявлено 4307 осіб, які вчинили цей злочин. За вказаний період підрозділами ДДСБЕЗ МВС України вилучено 113963 підроблені гривні, підробленої іноземної валюти у вигляді доларів США – 58947 одиниць [107; 108; 114−117; 119–124].
У структурі зареєстрованої злочинності виготовлення та збут підроблених грошей і державних цінних паперів мали до початку 90-х років ХХ століття досить незначну питому вагу, тому не активізувалась увага науковців на їх дослідженні. До того ж тема фальшивомонетництва фактично не висвітлювалася у відкритій літературі, що певним чином обмежувало появу наукових досліджень. Слід також звернути увагу на те, що різний кримінально-правовий захист державних і недержавних цінних паперів, білетів лотереї не відповідає установленій рівноправності всіх форм власності та проголошеній рівності суб’єктів права власності перед законом (ст. 13 Конституції України), що свідчить про незавершеність роботи в цьому напрямку. Відсутність всебічного дослідження кримінологічних та кримінально-правових аспектів фальшивомонетництва, суперечливість висновків із приводу окремих питань цієї теми породжує значні проблеми під час застосування відповідної кримінально-правової норми на практиці.
У різні часи кримінально-правовій характеристиці цього злочину і суміжним з нею питанням були присвячені роботи: Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, Б.В. Волженкіна, Л.Д. Гаухмана, А.Р. Гільмутдінова, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, В.Д. Ларічева, Н.О. Лопашенко, С.В. Максімова, А.М. Ришелюка, Ю.В. Солопанова, М.І. Хавронюка, М.В. Феоктістова, П.С. Яні. Окремі аспекти кримінологічних проблем фальшивомонетництва розглядаються у роботах О.І. Гурова, С.Ю. Романова, О.М. Литвака, О.В. Лисодєда. Більшість правників вивчали ці питання в межах відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, що не дозволяло їм у повній мірі провести комплексне дослідження кримінально-правової та кримінологічної характеристики фальшивомонетництва. З багатьох же із зазначених питань висловлені спірні судження, у зв’язку з чим вони потребують подальшої наукової розробки.
Цій проблематиці присвячені дисертаційні дослідження російських вчених О.В. Пєтряніна, В.О. Сєргєєва, О.І Кадовік. В Україні кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого ст. 199 КК України, надавалася, разом з іншими складами злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів, у дисертаціях О.Б. Сахарової, О.О. Кашкарова. Однак предметом самостійних кримінально-правових та кримінологічних досліджень фальшивомонетництво не було. Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що ступінь її наукової розробленості недостатній та потребує комплексного підходу й більш ґрунтовного розгляду кримінально-правової та кримінологічної характеристики фальшивомонетництва в Україні.
В дисертації використані надбання науки кримінального права та кримінології, що містяться у працях таких вчених, як М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Н.Ф. Кузнєцова, В.М. Кудрявцев, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, О.В. Негодченко, М.І. Панов, А.Б. Сахаров, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, С.С. Яценко та інші.
Викладене свідчить про актуальність і важливість обраного напрямку дослідження, що й обумовило вибір теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ та ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767; а також базується на положеннях пп. 1, 2 “Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 рр.” рекомендованих відділенням кримінально-правових наук (затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 09.04.2004); п. 2.5 “Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр.” (затверджені наказом МВС України від 05.07.2004 № 755); п. 5.3 “Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр.” від 23.01.2005 р.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного теоретичного аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, з’ясування кримінологічної характеристики фальшивомонетництва і розробки рекомендацій, на підставі одержаних у ході дослідження результатів щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за цей злочин і заходів спеціально-кримінологічного попередження.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
– з’ясувати економіко-правову сутність грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї;
– дослідити розвиток законодавства щодо кримінальної відповідальності за фальшивомонетництво в історичному аспекті та виявити факти, які її обумовлюють;
– здійснити порівняльний аналіз зарубіжного й вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за фальшивомонетництво;
– проаналізувати та розкрити зміст об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України;
– визначити кримінологічну характеристику фальшивомонетництва;
– сформулювати основні напрямки спеціально-кримінологічного попередження фальшивомонетництва;
– внести науково обґрунтовані пропозиції з метою вдосконалення кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з вчиненням виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення з метою збуту та збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.
Предметом дослідження є кримінально-правова та кримінологічна характеристика фальшивомонетництва.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять основні положення теорії пізнання. У процесі дослідження поряд із загальнонауковими методами використовувалися методи, властиві для досліджень у правових науках. Історико-правовий метод дозволив розглянути витоки кримінальної відповідальності та історичні особливості формування норм, які передбачали відповідальність за фальшивомонетництво. Порівняльно-правовий – під час проведення порівняльного аналізу вітчизняного законодавства, яке передбачає відповідальність за фальшивомонетництво, із відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн (Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Королівства Нідерландів, Грузії, Королівства Данія, Республіки Естонія, Республіки Індія, Королівства Іспанія, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Польща, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Швейцарської Конфедерації, Японії). За допомогою формально-юридичного методу та методу системно-структурного аналізу з’ясовано ознаки елементів складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, і охарактеризовано кваліфікуючі й особливо кваліфікуючі ознаки, а також здійснено їх тлумачення. Конкретно-соціологічні методи (при вивченні матеріалів кримінальних справ та інформаційних звітів МВС та їх підрозділів, анкетуванні працівників банківських установ, проведенні контент-аналізу преси тощо). Статистичний метод – для обробки та аналізу статистичних даних і виявлення наявних закономірностей поширення фальшивомонетництва. Указані наукові методи використовувалися у взаємозв’язку і взаємозалежності, що сприяло всебічності та об’єктивності проведення дослідження, обґрунтованості теоретичних висновків і практичних рекомендацій.
Емпіричну базу роботи становлять:
1) матеріали 130 архівних кримінальних справ, розглянутих судами АР Крим, м. Києва, Київської, Сумської, Харківської, Херсонської областей у 1996–2005 роках, за якими було засуджено 237 осіб; узагальнені матеріали судової та слідчої практики даної категорії справ у довідково-публіцистичних та періодичних виданнях;
2) результати анкетування 52 спеціалістів, котрі працюють у банківських установах м. Харкова;
3) результати контент-аналізу офіційної та комерційної преси за 1996–2006 роки;
4) відомості щорічних статистичних звітів ДІТ МВС України, ДСБЕЗ МВС України за 1996–2006 роки та інформаційно-аналітичних матеріалів МВС України, експертних висновків за аналогічний період.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням, яке присвячене кримінально-правовій та кримінологічній характеристиці фальшивомонетництва. Конкретний внесок у розробку наукової проблеми полягає в особистому обґрунтуванні низки нових положень, значущих для науки кримінального права та кримінології і правозастосовчої практики:
вперше:
– надано кримінологічну характеристику фальшивомонетництва у період з 1996 до 2006 року;
– визначено кримінологічний портрет особистості злочинця-фальшивомонетника з позиції сукупності соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових ознак, морально-психологічних особливостей;
– аргументовано доцільність визнання діяння "виготовлення" більш суспільно небезпечним, ніж зберігання, придбання, перевезення, пересилання, переміщення через кордон України з метою збуту та збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї;
– запропоновано у ч. 1 ст. 199 КК України змінити термін “ввезення в Україну” терміном “переміщення через кордон України”, під яким слід розуміти ввезення в Україну та вивезення з території України підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти;
– запропоновано змінити у ч. 2 ст. 199 КК України кваліфікуючу ознаку “повторність” на “вчинено особою, раніше судимою за цей злочин”;
– обґрунтовано та запропоновано авторську редакцію ст. 199 КК України з назвою “Виготовлення підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти” та ст. 199-1 КК України з назвою: “Збут та інші незаконні дії щодо підробленої грошової одиниці або іноземної валюти”;
удосконалено:
– кримінально-правову характеристику злочину “виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї” – з огляду на сучасну слідчу й судову практику;
– основні заходи спеціально-кримінологічного попередження фальшивомонетництва;
дістало подальший розвиток:
– історико-правовий аналіз становлення правових норм, які передбачали відповідальність за фальшивомонетництво;
– дослідження кримінально-правових норм зарубіжного та вітчизняного законодавства, у якому передбачається відповідальність за фальшивомонетництво;
– положення про необхідність установлення однакового кримінально-правового захисту державних і недержавних цінних паперів, а також білетів лотереї та визнано доцільним створення окремої кримінально-правової норми, яка б передбачала відповідальність за дії щодо підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти, у зв’язку з чим пропонується включити до ч. 1 ст. 244 КК України термін “білети лотереї” та відповідно виключити термін “недержавні”, визначивши предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 224 КК України, “цінні папери” та “білети лотереї”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в основі викладеного матеріалу лежить систематизована кримінально-правова та кримінологічна характеристика фальшивомонетництва в поєднанні з судовою практикою. Тому сформульовані положення та висновки, включаючи пропозиції, можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – сформульовані та викладені положення, узагальнення мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки кримінального права та кримінології, крім того, вони можуть стати основою для подальших наукових досліджень;
– у правотворчості – використання висновків та рекомендацій дисертаційного дослідження під час опрацювання пропозицій щодо змін і доповнень до законодавства про кримінальну відповідальність, зокрема удосконалення ст. 199 КК України;
– у правозастосовчій діяльності – для підвищення рівня юридичної підготовки та ефективності діяльності судових і правоохоронних органів;
– у навчальному процесі – при викладанні дисциплін (кримінальне право, кримінологія), для розробки навчально-методичних посібників, лекцій, методичних рекомендацій.
Результати проведених досліджень використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 11.07.2007 р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, результати якої отримано на підставі особистих досліджень автора. У статті “Проблемні питання кваліфікації злочинів за ст. 199 КК України”, написаній дисертантом у співавторстві з Романовим С.Ю., досліднику належать обґрунтування та висновки щодо можливого удосконалення кримінально-правової норми, передбаченої ст. 199 КК України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження доповідалися й обговорювалися: на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ; на міжнародній науково-практичній конференції ”Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2004 р.); на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2004 р., 2006 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України)” (Львів, 2006 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано вісім наукових робіт, чотири з яких надруковані у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, та чотирьох доповідей – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Поєднання кримінально-правової характеристики та кримінологічного дослідження фальшивомонетництва дозволило зробити ряд наступних висновків:
1. З огляду на функції грошей та цінних паперів, суті лотерейного білету вдалося визначити та деталізувати можливі наслідки в економіці від підробки грошей та цінних паперів, що допомогло визначити багатосторонню картину негативних змін у результаті цього протиправного посягання. Завдяки проведеному аналізу зазначимо конкретний обсяг економічних наслідків від фальшивомонетництва: зниження довіри до грошових знаків на внутрішньому ринку; один із факторів виникнення інфляції, що в подальшому відображається на більш незахищених верствах населення, призводячи до подальших криміногенних наслідків; неналежне покриття державного дефіциту бюджету; втручання у регулювання готівкової грошової маси в обігу; порушення у фінансуванні цільових державних програм, ненадання підтримки діяльності бюджетним закладам та організаціям; складнощі у використанні підприємствами державних цінних паперів як джерела інвестицій, універсального кредитно-розрахункового інструменту, з відповідними наслідками.
2. Поява перших згадок про заборону фальшивомонетництва свідчить, що розглядали цей злочин як вид крадіжки, обману, підробки. Зі встановленням державної монополії на карбування монет, фальшивомонетництву надається характер злочину проти управління, проти громадського спокою та довіри, з часом у незаконних діяннях щодо грошових знаків, цінних паперів почали вбачати посягання на економіку держави, на її могутність, визнавши злочином проти держави. Однією з перших правових норм, в якій відображалась заборона карбування монети була передбачена у Статуті Великого князівства Литовського 1566р., що діяв на той час на території сучасної України. Досліджуючи розвиток правової регламентації норми, що передбачала відповідальність за фальшивомонетництво у сукупності положення Кримінального уложення 1903 р. у певній мірі, можна визнати прототипом редакції чинної ст. 199 КК України, хоча до цього довелося пройти тривалим шляхом законодавчих пошуків, спроб та помилок.
3. Під час аналізу кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 199 КК України прийшли до наступних висновків:
3.1 Родовим об’єктом злочинів передбачених розділом VII (і злочину, передбаченого ст. 199 КК України) визначаємо охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності.
Видовим об’єктом злочину, що передбачений ст. 199 КК України є суспільні відносини, що забезпечують функціонування фінансово-кредитної системи.
Основним безпосереднім об’єктом виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут підробленої національної або іноземної валюти, державних цінних паперів та білетів державної лотереї є суспільні відносини, що забезпечують регулювання готівкового грошового обігу в державі, обіг державних цінних паперів та білетів державної лотереї. Відносини власності визначаємо додатковим факультативним безпосередній об′єктом “фальшивомонетництва”, оскільки лише при введенні в обіг підробок під виглядом справжніх, завдається шкода, тоді як при вчиненні інших альтернативних дій, передбачених ст. 199 КК України створюється лише загроза спричинення такої шкоди.
У тексті статті 199 КК України пропонуємо вживати термін “грошова одиниця України”, що передбачений в Основному Законі держави та не потребує додаткових уточнень щодо форм грошових знаків, котрі є змінною категорією.
Вбачаємо недоцільним передбачення в одній кримінально-правовій нормі відповідальності щодо виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту підробленої валюти (як національної, так і іноземної) і підроблених державних цінних паперів, білетів державної лотереї. На наш погляд, поява бездокументарної форми державних цінних паперів, своєрідність білетів державної лотереї призводить до розширеного тлумачення кримінально-правової норми, передбаченої ст. 199 КК України
Виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї полягає у створенні предметного зображення, зовнішньо схожого зі справжніми грошима, державними цінними паперами, білетами державної лотереї. Під виготовленням розуміють як повну імітацію вказаних предметів, так і істотну фальсифікацію тим чи іншим способом справжніх грошових знаків чи державних цінних паперів, що робить можливим досягнення мети їх збуту і, за задумом винного, у звичайних умовах ускладнює або зовсім виключає виявлення підробки. Спосіб впливає на ступінь суспільної небезпечності, оскільки залежно від способу та якості відтворення (виготовлення) банкноти, монети, цінного паперу, яка є похідною від вибраного способу виготовлення визначає який характер шкоди, буде спричинений вчиненим злочином.
Зберігання підроблених грошей, державних цінних паперів і білетів державної лотереї − це умисне тримання вказаних предметів як при собі, так і у обраному місці, де підроблені гроші, державні цінні папери і білети державної лотереї перебувають під контролем винної особи, котра оберігає їх від зникнення.
Придбання – це набуття у оплатній чи безоплатній формі винним підроблених грошей, цінних паперів або білетів лотереї будь-яким способом (купівля, обмін, отримання у дарунок, у вигляді оплати боргу, одержання як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, одержання у позику, привласнення зазначених предметів).
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї – це зміна винною особою місця знаходження зазначених предметів із обов’язковим використанням транспортних засобів: повітряного, суден морського та річкового транспорту, рухомого складу залізничного, автомобільного, міського електротранспорту.
Пересилання – це відправлення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї поштою, багажем, кур′єрським зв’язком або іншим способом із одного місця в інше, без супроводження особи, котра здійснює пересилання.
Наявність законодавчого визначення “ввезення в Україну” і відсутність відносно “вивезення” призводить до різної кваліфікації, хоча дії мають фактично однаковий ступінь і характер суспільної небезпеки. Тому на наш погляд доцільно доповнити до переліку альтернативних дій диспозиції ч. 1 ст. 199 КК України – “вивезення з України”, водночас з метою зменшення можливої громіздкості норми об’єднати поняття “ввезення в Україну” та “вивезення з України” терміном “переміщення через кордон України” під яким слід розуміти ввезення на територію України та вивезення з території України підробленої національної грошової одиниці, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.
Збут – це передача підроблених грошей, державних цінних паперів і білетів державної лотереї особою, яка поінформованого про підробленість зазначених предметів іншій особі як під виглядом справжніх (як засобу платежу, розміну, обміну, у якості подарунка і в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх) і так як підроблених (продаж, надання в борг, використання як предмета застави). Момент виготовлення бездокументарних цінних паперів фактично може співпадати з їх збутом, у силу досить незначного проміжку часу між вчиненням цих дій.
Ввезення в Україну, пересилання вчиняється невід’ємно від обману, можливе вчинення збуту та перевезення за допомогою обману як способу вчинення злочину, який притаманний зазначеним діям, скритий у них. Тому вважаємо обман не основним обов’язковим, а факультативним способом.
Вибір способу, наявність вмінь особи, яка вирішила їх використати для протиправного створення зазначених предметів з метою збуту свідчить про суттєву загрозу спричинення шкоди суспільним відносинам, що забезпечують регулювання готівкового грошового обігу в державі, обіг державних цінних паперів та білетів державної лотереї. Тому найбільш суспільно-небезпечним визнаємо виготовлення, оскільки вчинення цієї дії є першопричиною для вчинення збуту підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї. Відповідна пропозиція, на наш погляд, допоможе виправити недоліки в частині санкцій за цей злочин та внести чіткості у призначені покарання за цей злочин.
Злочин, передбачений ст. 199 КК України вчиняється лише з прямим умислом, зміст якого полягає в усвідомленні винним суспільно-небезпечного характеру своєї дії та бажання її вчинити. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 199 КК України є мета збуту, тобто це бажаний результат для особи, який вона прагне досягти при вчиненні виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.
Збут підробленої грошової одиниці України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї вчиняється переважно з корисливою метою, тобто це прагнення особи до незаконного отримання певних матеріальних цінностей як для себе, так і в інтересах третіх осіб або звільнення від майнових зобов’язань. Водночас вчинення збуту підробок можливе за наявності іншої мети, крім корисливої.
Корисливий мотив найчастіше серед інших мотивів зустрічається при вчиненні фальшивомонетництва. Але необов’язково, оскільки збут може здійснюватися й на безвідплатній основі із некорисливих спонукань, а отже з некорисливою метою. Відповідно це стосується не лише збуту, так зберігання, перевезення, ввезення в Україну підроблених грошових знаків.
Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого настає кримінальна відповідальність.
Пропонуємо назву ст. 199 КК України викласти у такій редакції – “Виготовлення підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти”, та сформулювати ст. 199-1 КК України під назвою “Збут та інші незаконні дії щодо підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти”, зазначимо, що “незаконні дій”, тобто їх перелік буде визначатися у диспозиції норми, а безпосередня назва буде відображати особливості предметів злочину.
3.2 Склад злочину, передбачений ст. 199 КК України є злочином з альтернативними діями, разом з тим може визнаватися продовжуваним злочином (наприклад, виготовлення, збут) або ж триваючим (зберігання). Тому ознака повторності у широкому розумінні, на наш погляд, з урахуванням зазначених особливостей аналізованого складу злочину може бути взаємовиключною. У зв’язку з чим пропонуємо виключити повторність як кваліфікуючу ознаку фальшивомонетництва та передбачити у вигляді кваліфікуючої ознаки спеціальний рецидив з таким формулюванням “вчинено особою, раніше судимою за цей злочин”.
Обсяг тиражу підробок впливає на ступінь суспільної небезпечності конкретного злочину ст. 199 КК, а врахування швидкості наповнення каналів фінансово-грошової системи підробленими грошовими знаками впливає на завдану шкоду. Конкретно зазначати спосіб підробки недоцільно, обсяг тиражу підробок і відображення способу виготовлення безперечно залежить від обладнання, що забезпечило їх масове виготовлення, тому вбачаємо необхідним розглянути її у якості кваліфікуючої ознаки. Під “виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів, державного лотерейного білету з використанням обладнання, що забезпечило їх масове випуск” слід розуміти сукупність пристроїв, що використовуються особою для відтворення зображень (грошей, цінних паперів, білетів лотереї) великими тиражами.
Вчинення організованою групою осіб як одна з особливо кваліфікуючих ознак була введена з урахуванням сучасних тенденцій фальшивомонетництва, оскільки такі незаконні дії мають груповий характер, до того ж введення цієї особливо кваліфікуючої ознаки було спрямоване на забезпечення більш диференційованого підходу до оцінки суспільної небезпечності діяння.
3.3 Дослідження зарубіжного законодавства надало можливість проаналізувати ставлення законодавцями інших держав до протидії фальшивомонетництву. У міжнародній практиці не завжди однаково встановлюється кримінально-правова охорона до національної грошової одиниці або іноземної валюти, державних та недержавних цінних паперів. Визнається диференційований підхід до регламентації відповідальності за незаконні дії щодо підроблених грошей та цінних паперів, що мають різний ступінь суспільної небезпечності. Наявне широке використання застосування заохочувальних норм у вигляді звільнення від кримінальної відповідальності за фальшивомонетництва вчиненні у співучасті, за умови повідомлення правоохоронним органам, що дозволить вчасно запобігти реалізації злочинного діяння або встановити інших співучасників злочину.
3.4 Пропонується нами нова редакція та назва ст. 199 КК:
“Виготовлення підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти”, яку викласти в такій редакції:
1.“Виготовлення з метою збуту підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти, –
карається ...
2.Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно вчинено особою, раніше судимою за цей злочин або за злочин, передбачений ст. 199-1 КК України, чи за попередньою змовою групою осіб, –
карається…
3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, вчинене з використанням обладнання, що забезпечило масовий випуск підробленої грошової одиниці України, іноземної валюти, або вчинене організованою групою, –
карається…”.
Сформулювати ст. 199-1 КК України під назвою “Збут та інші незаконні дії щодо підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти”, яку викласти в такій редакції:
1. “Придбання, зберігання, перевезення, пересилання, переміщення через кордон України з метою збуту, а також збут підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти, –
караються...
2. Ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за цей злочин або за злочин, передбачений ст. 199 КК України, чи за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, –
караються…
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, –
караються...”
Примітка. Великим розміром, відповідно до даної статті, визнається підроблена грошова одиниця України або іноземна валюта, номінальна вартість яких у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; особливо великим розміром – якщо номінальна вартість у чотириста і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Частину 1 статті 224 “Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів, білетів лотереї” викласти в такій редакції:
“1.Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених цінних паперів , білетів лотереї, –
караються ...”.
4. Питома вага фальшивомонетництва у структурі усієї зареєстрованої злочинності в Україні у середньому за останні десять років складає 0,43%. Динаміка фальшивомонетництва у період з 1996 до 2005 року характеризується стрімким зростанням до 1999 р., так, найбільша кількість зареєстрованих злочинів за ст. 79 КК (1960 р.) зафіксовано за 1998 рік (4027), порівнявши кількість зареєстрованих злочинів за ст. 199 КК України у 2005 р., приріст складає – 64,3%. Відповідні показники, що характеризують динаміку та структуру фальшивомонетництва не завжди знаходять повне відображення у статистичній звітності, тому зареєстрована кількість аналізованого злочину, на нашу думку, не ідентичні фактичному стану. Реальний стан фальшивомонетництва слід оцінювати за обсягом підробок в обігу. За даними ДСБЕЗ МВС України та ДІТ МВС України за вибраний період дослідження більше вилучається із обігу грошових знаків України, але не без виключень, так 1996 та 1999 р. (за даними ДІТ МВС – 1998, 2002 рр.) переважала кількість вилученої іноземної валюта, а саме американський долар. За результатами власного дослідження на 10% переважають справи щодо підробленої грошової одиниці України. Серед підроблених гривень найчастіше зустрічаються номіналом десять та двадцять, серед іноземної валюти більшу частину складає банкнота сто доларів, підроблені 100, 50 євро також привертають найбільшу увагу підроблювачів.
Саме міста та селища міського типу є переважним місцем для діяльності фальшивомонетників. І географія вчинення цього злочину також пов’язана з найбільш густонаселеними регіонами нашої держави, що визначаються промисловими центрами і, як правило, з місцями найбільшої готівкової маси в каналах обігу. Фальшивомонетництво не можна визнати ізольованим злочином, особливо спостерігається у поєднанні злочинами, що пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів. Також це свідчить про груповий характер фальшивомонетництва, оскільки збут підробок це як кінцевий результат ланцюжка незаконних дій щодо підроблених грошей, що потребує значних зусиль та витрат. Виявленою особливістю діяльності таких груп у тому, що можуть мати цілу схему перепродажу, оптових та роздрібних цін на підробки. Найпоширенішою серед роздрібних цін є придбання одного екземпляру за піввартості її номіналу, серед оптових – від 10% до 20% від загальної суми підробок за номіналом. Фальшивомонетництво є латентним злочином, що пояснюється такими фактами: не бажанням потерпілих привертати увагу правоохоронних органів за декількох підробок незначного номіналу, тривалістю процедури вияснення обставин отримання підробленої банкноти, сумніви щодо можливого виявлення винної особи, сумніви щодо отриманої банкноти у її підробленості, бажання вирішити ситуацію самостійно.
5. Проведене дослідження надало можливість зробити наступні висновки щодо характерних рис осіб, що виготовляють або реалізують підробки: переважно це особи чоловічої статті віком від 18 до 30 років, що мають загальну повну середню освіту, неодружені, не мають постійного місця роботи, або шукають шляхи швидкого й легкого збагачення. Водночас, працюючі мали досить різноманітну характеристику роду занять, особливо це спостерігається серед осіб, що займаються збутом. Серед виготовлювачів, фактично до суспільно-корисної праці не був задіяний, як правило, процес виготовлення підробок потребував значних затрат часу та праці, за виключенням фактів грубої підробки. Характерним є вчинення цього злочину групою осіб, серед яких одна особа займалася створенням грошових одиниць, інші – забезпеченням матеріалами, технікою, створення прикриття, налагодження шляхів збуту. Виготовлення також потребує навичок роботи з комп’ютерною та копіювально-розмножувальною технікою, що пояснює молодий вік фальшивомонетників. Серед осіб, що збували підроблені грошові знаки залучали члени сімей, у тому числі неповнолітніх для швидкої реалізації підробок. У більшості досліджуваних осіб не мали судимостей, характеризувались переважно за місцем роботи та проживання позитивно. Особи, що займалися виготовлення підробок у 70,8 % визнають повністю свою вину у скоєному, тоді як особи, що займалися збутом лише близько половини. Водночас досліджувана категорія осіб не характеризується яскраво вираженою акцентуацією, не мають вони й вад у психічному розвитку. Відрізняються вони від інших груп злочинців: наполегливістю та винахідливістю, особливо виготовлювачі, кмітливість та авантюризм яскраво характерні для тих, хто збуває підробки, і взагалі для фальшивомонетників притаманною рисою є меркантильність.
6. Для попередження фальшивомонетництва загальносоціальні заходи перебувають у тісному взаємозв′язку з спеціально-криміногічними заходами попередження, тому їх лише комплексний характер застосування матиме дієвий вплив. Серед профілактичних заходів попередження фальшивомонетництва ми приділити увагу організаційно-технічним, інформаційно-виховним, соціально-психологічним, організаційно-управлінським та правовим заходам. Оскільки, окремі заходи профілактики спеціально-кримінологічного попередження, на нашу думку, потребують перегляду у відповідності реаліям сучасного життя. Слід визнати використання можливостей профілактичних заходів попередження може призвести до визнання фальшивомонетництва економічно-невигідною та досить ризикованою справою.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алісов Є.О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні. – Х.: Фоліо, 2004. – 288 с.
2. Андрушко П. Коментар до ст. 199 КК // Юридичний вісник України. – 2001.– № 39. – (Інформ.-прав. банк).– С. 17–24.
3. Анохин В.А. Монеты – стрелки // Ольвия й ее округа. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 68–89.
4. Архів Апеляційного суду Київської області за 2001р. Кримінальна справа № 1-44/2001р.
5. Архів Апеляційного суду м. Києва 2001р. Кримінальна справа № 1-82/2001.
6. Архів Апеляційного суду м. Києва 2001р. Кримінальна справа № 1-49/2001.
7. Архів Верховного Суду АРК 1996р.Кримінальна справа № 2-30/1996.
8. Архів Верховного Суду АРК за 1997р.Кримінальна справа № 1-78/1997.
9. Архів Верховного Суду АРК за 1998р.Кримінальна справа № 1-98/1998.
10. Архів Верховного Суду АРК за 1998р. Кримінальна справа № 1-98/1998р.
11. Архів Верховного Суду АРК 1998р. Кримінальна справа № 1-116/1998.
12. Архів Верховного Суду АРК за 1999р. Кримінальна справа № 1-13/1999.
13. Архів Верховного Суду АРК за 1999р.Кримінальна справа № 1-144/1999.
14. Архів Верховного Суду АРК за 1999р. Кримінальна справа № 2-30/1999.
15. Архів Верховного Суду АРК за 1999р. Кримінальна справа № 1-20/1999.
16. Архів Верховного Суду АРК 2000р. Кримінальна справа № 1-26/2000.
17. Архів Верховного Суду АРК 2000р.Кримінальна справа № 1-141/2000.
18. Архів Верховного Суду АРК 2000р.Кримінальна справа № 1-101/2000.
19. Архів Верховного Суду АРК 2000р.Кримінальна справа № 1-117/2000.
20. Архів Верховного Суду АРК 1999р.Кримінальна справа № 2-39/2000.
21. Архів Верховного Суду АРК 2000р. Кримінальна справа № 1-146/2000.
22. Архів Верховного Суду АРК 2005р.Кримінальна справа № 11-505/2005.
23. Архів Верховного Суду України 2001р.Кримінальна справа № 5-91/2001.
24. Архів Київського міського суду 1996р.Кримінальна справа № 2-209/1996.
25. Архів Київського обласного суду за 1997р.Кримінальна справа № 2-76/1997.
26. Архів Київського міського суду 1997 р. Кримінальна справа № 2-89/1997.
27. Архів Київський міський суд 1998 р. Кримінальна справа № 1-156/1998.
28. Архів Київського міського суду за 1998 р. Кримінальна справа № 1-43/1998.
29. Архів Київського обласного суду за 1998 р.Кримінальна справа № 1-51/1998.
30. Архів Київського обласного суду за 1998 р.Кримінальна справа № 1-41/1998.
31. Архів Київського обласного суду за 1998 р.Кримінальна справа № 1-59/1998.
32. Архів Київського міського суду 1999 р.Кримінальна справа № 124/1999.
33. Архів Київського міського суду за 1999 р.Кримінальна справа № 1-44/1999.
34. Архів Київського обласного суду за 1999 р. Кримінальна справа № 1-51/1999.
35. Архів Київського міського суду за 2000 р. Кримінальна справа №1-134/2000.
36. Архів Київського міського суду 2001 р. Кримінальна справа № 1-52/2001.
37. Архів Сумського обласного суду за 1996 р. Кримінальна справа № 2-46/1996.
38. Архів Сумського обласного суду за 199 6 р. Кримінальна справа № 2-29/1996.
39. Архів Харківського обласного суду за 1997 р. Кримінальна справа № 2-190/1997р.
40. Архів Харківського апеляційного суду за 1999 р. Кримінальна справа № 2-51/1999.
41. Архів Харківського обласного суду за 1999 р. Кримінальна справа № 2-75/1999р.
42. Архів Харківського обласного суду 1999 р. Кримінальна справа № 2-62/1999.
43. Архів Херсонського обласного суду 1997 р. Кримінальна справа № 1-28/1997.
44. Архів Херсонського обласного суду 1998 р. Кримінальна справа № 1-58/1998.
45. Архів Херсонського обласного суду за 2000р. Кримінальна справа № 28/2000.
46. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Х.: Право, 2000. – 128 с.
47. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. –Днепропетровск: Пороги, 1992. – 168 с.
48. Бактерии и микросхемы против фальшивомонетчиков // Наука и жизнь. – 2005. – № 1.– С. 36.
49. Бандурка А.М. Преступность в Украине: причины и противодействие (Монография) / А.М. Бандурка Л.М. Давыденко. – Х.: Гос. спец. изд-во Основа, 2003. – 368 с.
50. Банкноти, що “горять”, але не гріють. Фальшивомонетники почувають себе в Україні незатишно // Іменем закону. – 2004. – № 45. – С. 5.
51. Батиргарєєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло. – Х: Одіссей, 2003. – 256 с.
52. Белов В.А. Ценные бумаги в российском гражданском праве / Под ред. Е. А. Суханова.– М.: Учебно-консультационный центр ЮрИнфор, 1996. – 448 с.
53. Берзін П. Щодо питання про оціночні поняття, які визначаються матеріальними критеріями і виступають кваліфікуючими ознаками за чинним Кримінальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. –2002. – № 10. – С. 90–95.
54. Бессчасный С.А. Ответственность за изготовление или сбыт поддельных ценных бумаг по уголовному законодательству Российской Федерации / С.А. Бессчасный, А.В. Косарев. – М. – Ростов-на-Дону: Март, 2003. – 112 с.
55. Бирюкова Т.П. Криминалистическая характеристика личности преступника, занимающегося изготовлением и сбытом поддельных денежных знаков (исторический аспект) // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 150–157.
56. Бірюкова Т.П. Основи методики розслідування злочинів, пов′язаних із виготовленням і збутом підроблених грошей: Навч.-прак. посіб. / Т.П. Бірюкова, В.В. Бірюков. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. – 352 с.
57. Бойцов А.И. Преступления против собственности. – СПб., 2002. – 775 с.
58. Большая Советская энциклопедия / Гл. ред. А.М. Прохоров.– 3-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1977. – Т. 27 – 623 с.
59. Борзенков Г., Вышинська З. Как квалифицировать подделку лотерейных билетов // Социалистическая законность. – 1968. – № 8. – С. 42–46.
60. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации). – М., 1971. – 168 с.
61. Борисов В. Пащенко О. До питання про сутність кримінально-правової характеристики злочинів // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3. – С. 180–190.
62. Бубнофф Е. Основні напрямки гармонізації кримінального законодавства у Європі з огляду на положення Хартії основних прав Європейського Союзу (2000р.) // Юридичний вісник України. – 2002 – № 24. – С. 23.
63. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 37–38. – Ст. 189.
64. В Крыму обезвредели группу фальшивомонетников – Режим доступу // http: //www.rnews.ru/view/events/511415/ – Заголовок з екрану.
65. Вакуленко В., Никольский Н. Некоторые вопросы применения ст. 87 УК РСФСР в судебной практике // Социалистическая законность. – 1964. – № 11. – С. 30–33.
66. Валерко В. Державна готівка "розбавлена" фальшивою національною валютою на 0,01 відсотка // Юридичний вісник України. – 2000. – № 15. – С. 6
67. Валерко В. Географія збуту фальшивих купюр різноманітна // Закон і бізнес – 2001. – № 11. – С. 29.
68. Валерко В. Гроші, які ведуть за грати // Міліція України. – 1999. –№ 11 – 12.– С. 32–33.
69. Валерко В. Наступ на фальшивомонетників // Урядовий кур’єр. –2001.– № 73. – С. 7.
70. Валерко В. Проти замахів на гривню // Урядовий кур’єр. – 1998. – № 139 – 140. – С. 8.
71. Валерко В. У державних фінансистів є вороги // Іменем Закону – 1998 – № 21. – С. 9.
72. Ватутин А.Н. Практика назначения наказания за фальшивомонетничество “Черные дыры” в Российском Законодательстве. – 2006. – № 3. – С. 132 – 133.
73. Вдовин В. Новое поколение фальшаков – может сделать каждый // Деньги. – 1996. – № 5. – С. 10–13.
74. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред В.Т.Бусел. – К., Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2002. – 1428 с.
75. Вермуш Г. Аферы с фальшивими деньгами / Пер. с нем. Н.В. Вардуля. – М.: Международные отношения, 1990. – 224 с.
76. Верещак В.М. Питання, що стосуються розгляду кримінальних справ про фальшивомонетництво // Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних. Постанови Пленуму ВСУ (1995–1997). –К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 5–12.
77. Вежнин В. Монетный двор на дому: от станка на нары – руки золотые, да дела темные // Уголовное дело. – 2002. – № 7. – С. 6–9.
78. Вежнин В. Под хруст фальшивой “капусты”: 10 подделке // Человек и закон. – 2002 – № 11 – 12. – С.71–75.
79. Вербенський М.Г., Мацишин В.С. Діяльність правоохоронних органів Німеччини та Австрії щодо протидії транснаціональному фальшивомонетництву // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 13–18.
80. Відомості про виявлення фактів виготовлення та збуту підроблених грошей та цінних паперів / Статистичні дані Управління оперативної інформації МВС України за 12 місяців 2000 р.; Форма звітності № 462. – К., 2001.
81. Волженкин Б.В. Экономические преступления. – СПб.: Изд. "Юридический Центр Пресс", 1998. – 312 с.
82. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления). – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 641 с.
83. Воробей О. Підробка сучасних паперових грошових знаків // Право України. – 2001. – № 6. – С. 106–108.
84. Воронов С. И на старуху бывает проруха (делать фальшивые деньги уже не выгодно) – Режим доступу // http://www.k-telegraph.kiev.ua/N9/kriminal.htm#РЕМЭ – Заголовок з екрану.
85. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецедент, Моя книга, 2006. – 371. – 448 с.
86. Воронова Л.К. Фінансове право: Учебное пособие / Л.К. Воронова, Н.П. Кучерявенко. – Х.: Легас, 2003. – 360 с.
87. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. – Х.: Основа, 1994. – 639 с.
88. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник.– К.: Основи, 1998. – 415 с.
89. Гай-Нижник П.П. Боротьба з фальшуванням грошей і валютною спекуляцією за Гетьманату 1918 року // Фінанси України. – 2005. – № 9 – С. 158–160.
90. Гаухман Л.Д. Преступления в сфере экономической деятельности / Л.Д. Гаухман, С.В. Максимов – М.: Учебно-консультационный центр “ЮрИнформ”, 1998. – 296 с.
91. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. (Объект и квалификация преступлений) – Л.: ЛГУ, 1979. – 127с.
92. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посібник. – К.: Основи, 1997.– 180 с.
93. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598 с.
94. Гильмутдинов А.Р. Проблема определения ущерба от изготовления и сбыта поддельных денежных знаков и ценных бумаг государственного займа // Преступность в сфере кридитно-финансовых отношений и на рынке ценных бумаг. – Вып. 1: Проблемы борьбы с экономическими преступлениями, совершаемыми с использованием ценных бумаг: Спец. информ–аналит. бюллетень. – М.: ВНИИ МВД России, 1998. – С. 38–47.
95. Глоба Н.С., Дзестелов Х.А. Краткий очерк истории борьбы с фальшивомонетничеством в царской России // Деньги и кредит. – 2002. – № 4. – С. 63–68.
96. Голіна В.В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів (теорія і практика) // Автореф. дис.. доктора юрид. наук / Українська державна юридична академія. – Х., 1994. – 44 с.
97. Голіна В.В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матеріали міжнар. науково-практ. конф. Харків, 15-16 грудня 1998 р. / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого – Х., 1999. – С. 124–130.
98. Гуляев А., Тарасенко М. Квалификация подделки государственных ценных бумаг // Социалистическая законность. – 1973. – № 7. – С. 15–17.
99. Гуров А.И. Профессиональная преступность. Прошлое и современность. – М., Юрид. лит. – 1990. – 301 с.
100. Гуторова Н.А. Преступленья в сфере хозяйственной деятельности: Раздел VII Особенной части Уголовного кодекса с научно-практическим комментарием. – Х.: Одиссей, 2003. – 256 с.
101. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України: Монографія.– Х.: Вид–во нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 384 с.
102. Гуторова Н.О. Проблеми вдосконалення кваліфікуючих ознак злочинів у сфері господарської діяльності // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. конф. Харків, 5-6 жовтня 2005 р. – Х.: Вид-во Кроссроуд, 2006. – С.47–50.
103. Дацюк Л. Фальшиві гроші // Юридичний вісник України. – 1999. – № 18. – С. 4.
104. Девятка А.Г. Государственные ценные бумаги, казначейские билеты и монеты, а также билеты государственных лотерей как экономико-правовые категории и предметы некоторых преступлений в сфере хозяйственной деятельности // Митна справа: Наук-аналіт. журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності. – 2004. – № 3 –С. 81–87.
105. Дії працівників ОВС при виявленні та документуванні злочинів, паов’язаних із фальшивомонетництвом // Бюлетень з обміну досвідом роботи. – 2004. – № 5 (додаток). – 22 с.
106. Долженко Г. Сурогатні гроші // Урядовий кур’єр. – 2002 – № 127. – С. 6
107. Довідка про стан злочинності на території України за 12 місяців 1996 р. / Інформаційне бюро МВС України.- К., 1997.
108. Довідка про стан протидії фальшивомонетництву у 2002-2006 рр. / Відділ боротьби зі злочинністю у сфері ринкової інфраструктури ДДСБЕЗ МВС України.
109. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика: Монографія. – К.: Юридична практика, 2003. – 924 с.
110. Дудоров О.О. Злочини у сфері підприємництва: Навчальний посібник / О.О. Дудоров, М.І. Мельник, М.І.Хавронюк. – К.: Атіка, 2001. – 608 с.
111. Дьяков С.В. Ответственность за государственные преступления / С.В. Дьяков, А.А. Игнатьев, М.П. Карпушин–М.: Юрид. лит., 1988. – 224 с.
112. Европейский центральный банк о переходе на евро // Банкноты стран мира. – 2003 – № 2. – С. 22.
113. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Відп. ред. С.В. Мочерний та ін. – К.: Вид. центр Академія, 2000. – Т.1. – 864 с.
114. Експрес – інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1997р. / Управління оперативної інформації МВС України. – К., 1998 р.
115. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1998 р. / Управління оперативної інформації МВС України. – К., 1999.
116. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1999 / Управління оперативної інформації МВС України. – К., 2000 р.
117. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2000 р. / Управління оперативної інформації МВС України. – К., 2001 р.
118. Емельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – Т. 1. – 2002. – № 4. – С. 7 – 11.
119. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2001 р./ Департамент інформаційних технологій МВС України. – К., 2002.
120. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2002 р. / Департамент інформаційних технологій МВС України. – К., 2003.
121. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2003 р. / Департамент інформаційних технологій МВС України. – К., 2004.
122. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2004 р. / Департамент інформаційних технологій МВС України. – К., 2005.
123. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2005 р. / Департамент інформаційних технологій МВС України. – К., 2006.
124. Єдиний звіт про злочинність на території України за 12 місяців 2006 р. / Департамент інформаційних технологій МВС України. – К., 2007.
125. Экономика: учебник для юристов / Под ред. Д.В. Валового. – М.: Изд-во “Щит–М”, 1999. – 360 с.
126. Задоя А.А. Основы экономической теории: Учеб. пособие / А.А. Задоя, Ю.Е. Петруся – М.: Рыбари, 2000 – 479 с.
127. Затепелин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве // Уголовное право. – 2003. – №1. – С. 29–31.
128. Зацерклярный В. Фальшивка, или кто станет следущей жертвой? // Криминальная хроника. – 2004. – № 3. – С. 5.
129. Зелинский А.Ф. Криминальная психология.– К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
130. Зелинский А.Ф. Криминология: Учебное пособие. – Х.: Рубикон, 2000. – 240 с.
131. Зелінський А.Ф. Корислива злочинна діяльність / А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський – К.: Ґенеза, 1998. – 144 с.
132. Зыков Д. Деньги в отраженном свете: заметки о фальшивках и защите от них // Наука и жизнь. – 2000. – № 10. – С. 99–101.
133. Іващенко В. Проблеми боротьби з фальшуванням монет як із злочином міжнародного характеру // Юридичний журнал. – 2005. – № 6. – С. 26–29.
134. Інструкція про єдиний облік злочинів: Наказ Генеральної прокуратура України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 № 20/84/293/126/18/5 // Лига: Наказ [Електронний ресурс]: Комп′ютер. – правова система / Всеукраїнська мережа розповсюдження правової інформації. [Електронна програма]. – Версія 7.4. – К., 2006. – Щоденне оновлення.
135. Інформація про фальшиві банкноти національної та іноземної валюти, які були вилучені на території України в 2003 році та зареєстровані в ДНДЕКЦ МВС України. – Рукопис. – 20