КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ СЛІДЧОГО ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

Городецька Марина Сергіївна

УДК 343.164

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНА КОМПЕТЕНЦІЯ
СЛІДЧОГО ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Лобойко Леонід Миколайович –
доктор юридичних наук, доцент

Дніпропетровськ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………….…... 4
Розділ 1. Сутність кримінально-процесуальної компетенції слідчого органів внутрішніх справ……………………………………
12
1.1. Ґенеза теоретичних уявлень і законодавства щодо кримі-нально-процесуальної компетенції слідчого органів внутрішніх справ……………………………………………….……………………...

12
1.2. Поняття і структура кримінально-процесуальної компете-нції слідчого органів внутрішніх справ……............................................
23
1.3. Функціональне призначення кримінально-процесуальної компетенції слідчого органів внутрішніх справ………………………..
39
1.4. Кримінально-процесуальна компетенція і компетентність слідчого органів внутрішніх справ……………………………………...
45
Висновки до розділу 1 …………………………………………… 61
Розділ 2.Функції слідчого органів внутрішніх справ…………………………………..…………………………………..
63
2.1. Поняття і види кримінально-процесуальних функцій слідчого органів внутрішніх справ.………...………………………………..
63
2.2. Характеристика кримінально-процесуальних функцій слі-дчого органів внутрішніх справ……..…………………..........................
75
Висновки до розділу 2 …………………………………………… 94
Розділ 3. Предмет відання слідчого органів внутрішніх справ ...……………………………………..……………………………..
96
3.1. Поняття і структура предмету відання слідчого органів внутрішніх справ …………………...…………………………………...
96
3.2. Обсяг та межі предмета відання слідчого органів внут-рішніх справ ………………………..……………………………………
107
Висновки до розділу 3 …………………………………………… 122
Розділ 4. Повноваження слідчого органів внутрішніх справ .. 124
4.1. Повноваження слідчого органів внутрішніх справ щодо процесуальних дій ...……………...……………………………………...
124
4.2. Повноваження слідчого органів внутрішніх справ щодо процесуальних рішень ..…………………………………………………
142
Висновки до розділу 4 …………………………………………… 177
ВИСНОВКИ ………………………...…………………………… 180
ДОДАТКИ ……………………………….…..…………………… 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………….. 250

ВСТУП

Актуальність теми. Вітчизняний кримінальний процес, побудований на принципі змагальності, турбує науковців і практиків своїм «не до кінця змагаль-ним» досудовим слідством. Слідчий, як суб’єкт, що здійснює провадження у цій стадії, опинився у центрі дискусій. Наукова громада розділилась на прихильників «судового слідчого» й «слідчого - суб’єкта кримінального переслідування», «єдиного органу досудового слідства» й «системи слідчих підрозділів різних відомств», «розширення процесуальної самостійності слідчого» й «розширення прокурорського нагляду та судового контролю».
Дискусійним у теорії є питання щодо кримінально-процесуальної компетенції слідчого органів внутрішніх справ (далі – ОВС). Згідно зі ст. 4 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) на слідчого покладено обов’язок порушувати кримінальні справи, вживати всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у його вчиненні, лише в межах своєї компетенції.
Окремі елементи кримінально-процесуальної компетенції слідчого досліджувалися в роботах Ю.П. Аленіна, О.М. Бандурки, О.В. Бауліна, А.А. Власова, Е.І. Вороніна, Ю.М. Грошевого, В.Г. Гончаренка, А.П. Гуляєва, В.П. Даневського, Т.М. Добровольської, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, З.З. Зінатулліна, О.В. Капліної, Л.М. Карнєєвої, Е.Ф. Куцової, О.М. Ларіна, О.І. Литвинчука, Л.М. Лобойка, О.І. Макаркіна, В.Т. Маляренка, Л.А. Маріупольського, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, З.М. Онищука, Д.П. Письменного, В.П. Півненка, М.А. Погорецького, Р.Д. Рахунова, Р.Ю. Савонюка, М.С. Салахова, О.А. Солдатенко, С.М. Стахівського, В.М. Тертишника, В.М. Федченка, І.Я. Фойницького, Г.П. Хі-мічової, О.В. Хімічової, М.О. Чельцова, В.С. Чистякової, Л.Д. Чулюкина, В.В. Шимановського, М.Є. Шумила, С.Ф. Шумиліна, Г.М. Ягодинського, М.Л. Якуба, Н.А. Якубович та інших вчених.
Дослідження ж компетенції такого суб’єкта кримінального процесу, як слід-чий відбувалося фрагментарно. Увага, як правило, приділялася окремим її аспек-там. Загальна теорія права оперує таким поняттям, як компетенція державного органу, структуру якої складають функція, предмет відання та повноваження.
У кримінально-процесуальному законодавстві й теорії кримінального про-цесу термін «компетенція» знайшов своє застосування. Зокрема, одним із завдань Концепції реформування кримінальної юстиції в Україні, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року, є чіткий розподіл компетенцій між органами кримінальної юстиції, до числа яких належить і слідчий ОВС.
Кримінально-процесуальна компетенція слідчого ОВС як коло публічних справ представника державного органу, який діє в межах кримінального процесу, залишається теоретично малорозробленою.
Слідчим ОВС за чинним законодавством у загальному обсязі розслідуваних кримінальних справ безперечно належить левова частка справ, що свідчить про більшу площину впливу слідчих ОВС на кримінально-процесуальне середовище. Ця обставина також актуалізує тему дисертаційного дослідження. Окрім того, дослідження кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС може бути покладене в основу висновків щодо системи органів досудового слідства взагалі.
Потреба якнайшвидшого ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу України, неоднозначність підходів учених і практиків до визначення змі-сту кримінально-процесуальної функції слідчого ОВС, його предмета відання та повноважень обумовлюють необхідність вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацій-не дослідження ґрунтується на основних положеннях п. 1 ст. 7 Закону України від 11 липня 2001 року «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», Поста-нови Верховної Ради України “Про концепцію судово-правової реформи в Украї-ні” від 28 квітня 1992 року (розділ 2), Указу Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006 «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів, Указу Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 «Про концепцію реформування кримінальної юстиції України», положеннях щодо розробки теоретичних проблем розвитку вітчизняного законодавства і наукового забезпечення законодавчого процесу в Україні, затверджених постановою Президії Національної академії наук України від 5 листопада 2003 року № 272 (п. 3.1.). Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, передбачених, зокрема, п. 1.1. Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років, затверджених Наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755.
Дослідження включено до Плану науково-дослідницьких і конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ і виконане в межах наукової теми кафедри кримінального процесу Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ «Досудове провадження, здійснюване органами внутрішніх справ».
Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 25 січня 2007 року (протокол № 1).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є нові наукові результати у вигляді висновків щодо поняття кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС та змісту її структурних елементів: функції, предмета відання та повноважень.
Мета зумовила постановку і вирішення таких завдань:
1) дослідження природи кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС, її структури, функціонального призначення та співвідношення з компетентністю;
2) визначення функцій слідчого ОВС, їх процесуальна характеристика;
3) формулювання поняття кримінально-процесуальної функції слідчо-го ОВС;
4) встановлення предмета відання слідчого ОВС, визначення його структури, обсягу та меж;
5) аналіз повноважень слідчого ОВС, визначення підстав та порядку їх обмеження засобами відомчого контролю, прокурорського нагляду та судового контролю.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають, розвиваються і припиняються під час досудового слідства.
Предметом дослідження є кримінально-процесуальна компетенція слідчого ОВС.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Методологі-чною основою дисертаційного дослідження є теорія пізнання соціально-правових явищ, а також наукові принципи і концептуальні положення, розроблені фахівця-ми в галузі загальної теорії права.
Спеціальними методами дослідження, використаними в цій роботі, є метод системно-структурного та структурно-функціонального аналізу, історичний, порівняльно-правовий, логічного аналізу, індукції, дедукції, функціональний і статистичний (підрахування). Всі методи дослідження використовувались у взаємозв’язку та взаємозалежності, що забезпечило всебічність, повноту та об’єктивність дослідження, коректність, несуперечливість та високий ступінь вірогідності наукових результатів.
Для з’ясування загальних положень щодо сутності кримінально-процесуальної компетенції (розділ 1) були застосовані історичний, функціональ-ний, порівняльно-правовий методи, а також метод дедукції. Структурні елементи кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС (розділи 2–4) потребували для свого дослідження методів логічного, порівняльно-правового, системно-структурного та структурно-функціонального аналізу, дедукції та індукції.
Статистичний метод (підрахування) застосовувався у всіх розділах дисерта-ції для з’ясування тих чи інших понять, що мають кількісне вираження, а також для узагальнення результатів опитування практичних працівників.
Теоретичну основу дисертації склали наукові праці із загальної теорії права, кримінального та кримінально-процесуального права.
Емпіричну основу дослідження становлять результати опитування 258 слід-чих ОВС (123 слідчих районних підрозділів Дніпропетровської області, 66 слідчих Дніпропетровського міського управління, 39 слідчих Головного управління МВС у Дніпропетровській області, 30 слідчих Головного слідчого управління МВС України) та результати вивчення 252 кримінальних справ, розглянутих у судах за період 2006-2008 р.р. (126 справ, розглянутих апеляційним судом Дніпропетровської області; 126 справ, розглянутих районними (місцевими) судами Дніпропетровської області).
Певне значення для дослідження мав також шестирічний досвід роботи ав-тора на посадах дізнавача та слідчого ОВС.
Нормативну основу роботи склали Конституція України, чинне криміналь-но-процесуальне та кримінальне законодавство.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС, що здійснене із застосуванням нового підходу до структури компетенції. Останній полягає у розгляді її як системи, утвореної сукупністю функції слідчого, його предмета відання та повноважень. Науковою новизною відзначаються такі положення:
вперше:
- сформульовано авторське визначення кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС як покладеного кримінально-процесуальним законом обсягу публічних справ, змістом яких є порушення і розслідування кримінальних справ, віднесених законом до його відання, з метою підготовки їх до судового розгляду;
- визначено, що компетентність слідчого ОВС – це такий рівень знань та професійно-ділових якостей особи, який дозволяє їй максимально ефективно реалізувати власну кримінально-процесуальну компетенцію для виконання завдань кримінального судочинства;
- встановлено, що предмет відання слідчого – це сфера суспільних відносин, пов’язаних із вчиненим злочином та які підлягають законному впливу під час здійснення слідчим притаманної йому кримінально-процесуальної функції з використанням встановлених законом повноважень. Внутрішні (інтенсивні) межі предмета відання слідчого відповідають межам, встановленим переліком підслідних йому кримінальних справ (кількісне наповнення предмета відання). Зовнішні (екстенсивні) межі відповідають межам відносин, на які він має вплинути під час розслідування певної кримінальної справи (якісне наповнення предмета відання);
удосконалено:
- положення щодо прокурорського нагляду з урахуванням потреб практики. Доведено, що на досудовому слідстві нагляд за провадженням у кримінальній справі слідчим слідчого підрозділу обласного рівня здійснює прокурор області, отже слідчі з усіх питань повинні звертатися саме до нього. З питань, які за КПК України належать до відання районного прокурора, слідчі повинні звертатися до прокурора району, на території якого знаходиться слідчий підрозділ;
- положення у теорії кримінального процесу щодо здійснення судового контролю під час розслідування кримінальної справи слідчою (слідчо-оперативною) групою. Визначено, що на досудовому слідстві у разі об’єднання в одному провадженні кримінальних справ, підсудних кільком судам, контроль здійснює той суд, в районі діяльності якого провадиться досудове слідство (місцевий суд). Виняток становить лише здійснення судового контролю під час оскарження рішення у кримінальній справі заінтересованою особою. Скарга може розглядатися тим судом, до якого особа подала скаргу, але у випадку, якщо оскаржуване рішення стосується безпосередньо території обслуговування саме цього суду;
дістало подальший розвиток:
- положення у теорії кримінального процесу щодо визначення кримінально-процесуальної функції. Використовуючи структурно-функціональний аналіз та функціональний структуралізм соціологів Р. Мертона та Т. Парсонса, сформульовано визначення кримінально-процесуальної функції як встановлений законом головний напрямок діяльності й досягнуті об’єктивні наслідки, які повинні співпадати із заявленими цілями такої діяльності, та в результаті досягнення яких діяльність є вичерпаною;
- теоретичне положення щодо виконання слідчим ОВС кримінально-процесуальної функції кримінального переслідування. Наведено додаткові аргументи, які полягають у тому, що під час здійснення кримінального переслідування слідчий досягає у своїй діяльності таких наслідків, після яких його діяльність у кримінальній справі завершується. Тобто він виконує не проміжне завдання, а саме свою кримінально-процесуальну функцію, після здій-снення якої жодних інших завдань не виникає і діяльність завершується;
- висловлена у теорії позиція про те, що проникнення до житла чи іншого володіння особи не є складовою частиною слідчої дії, а становить окремий інсти-тут кримінально-процесуального права. У дисертації зроблено висновок про доцільність розмежування рішення слідчого про провадження слідчої дії та рі-шення суду щодо надання дозволу на проникнення в житло чи інше володіння особи для проведення певної слідчої дії;
- теоретичне положення щодо здійснення судом функцій контролю й ревізії (перевірки) на досудовому слідстві. Це положення адаптоване до прокурорського нагляду, який можна поділити на контроль за рішеннями слідчого (у вигляді надання згоди, санкції, затвердження) та ревізію процесуальних рішень слідчого (у вигляді поточного нагляду за законністю таких рішень).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
1) науково-дослідній діяльності – як основа для подальшого розроблення проблем удосконалення правового регулювання кримінально-процесуальної компетенції слідчого ОВС, а також як предмет науково-дослідної діяльності викладачів та студентів;
2) правотворчій діяльності – у процесі правотворчості МВС України у частині регулювання кримінально-процесуальної компетенції слідчого та у законодавчій практиці (акт впровадження № 13/7-730 від 23.04.2009 р., Додаток Е; лист до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України №2969 від 29.09.2009 р., Додаток З);
3) навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручни-ків, навчальних посібників. Результати дослідження впроваджені у навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 03.04.2009 р., Додаток Д);
4) практичній діяльності слідчих ОВС (лист до Головного слідчого управління МВС України № 3341 від 09.11.2009 р., Додаток Л).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на круглому столі «Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства» (Дніпропетровськ, 2007), науково-практичній конференції „Кримінально-правові та кримінально-процесуальні аспекти досудового слідства в контексті проекту КПК” (Івано-Франківськ, 2008), круглому столі „Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства” (Дніпропетровськ, 2008), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» (Київ, 2009), І Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (Сімферополь, 2009).
Публікації. За темою дисертації опубліковано п’ять статей, чотири з яких у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук; п’ять тез у збірниках матеріалів конференцій і круглих столів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити низку теоретичних висновків, які відображають результати, що свідчать про досягнення мети дослідження та вико-нання всіх завдань, поставлених у роботі. У дисертації розв’язане конкретне наукове завдання, що має істотне значення для науки кримінального процесу: вперше комплексно досліджено кримінально-процесуальну компетенцію слідчого ОВС, на підставі чого отримано нові науково обґрунтовані висновки, до основних з яких належать такі.
1. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого ОВС – це покладений кримінально-процесуальним законом обсяг публічних справ, змістом яких є порушення і розслідування кримінальних справ, віднесених законом до його відання, з метою підготовки їх до судового розгляду.
2. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого ОВС має природу частини загальнодержавних справ та визначається тією нішею, яка утворюється при будові державного механізму для вирішення загального завдання - урегулювання кримінально-правових конфліктів.
3. Під час провадження у конкретній кримінальній справі кримінально-процесуальна компетенція слідчого ОВС має часові межі, межі за предметом доказування, процедурні межі.
4. Кримінально-процесуальна компетенція слідчого ОВС виконує функції: 1) забезпечення застосування права – упорядкування діяльності учасників досу-дового слідства; 2) забезпечення реалізації права – упорядкування власної проце-суальної діяльності; 3) встановлення обсягу й меж публічних справ, які покладені на слідчого ОВС.
5. Компетентність слідчого ОВС – це такий рівень знань та професійно-ділових якостей особи, який дозволяє їй максимально ефективно реалізувати вла-сну кримінально-процесуальну компетенцію для виконання завдань кримінального судочинства.
6. Кримінально-процесуальна функція - це встановлений законом головний напрямок діяльності й досягнуті об’єктивні наслідки, які повинні співпадати із заявленими цілями такої діяльності, та в результаті досягнення яких діяльність є вичерпаною.
7. Діяльність суб’єктів, які ведуть кримінальний процес, наслідки якої не співпадають із заявленими кримінально-процесуальними цілями, що призводить до невиконання завдань та недосягнення цілей всією системою органів судочинс-тва, є їх дисфункцією.
8. Система органів судочинства завжди перебуває у стані процесуальної амбівалентності, тобто поєднує кримінально-процесуальні функції та дисфункції. Постійне виконання функцій можливе тільки в ідеальній моделі кримінального процесу. Незначний прояв дисфункції у діяльності органів судочинства є допус-тимим, але, якщо в відсотковому відношенні дисфункція є значною, це свідчить про недосконалість законодавства та потребує реформування система органів су-дочинства.
9. Кримінально-процесуальною функцією слідчого може бути функція кримінального переслідування (обвинувачення), або юстиційна функція розсліду-вання. Кримінально-процесуальна функція розслідування може реалізовуватись слідчим через: 1) порушення провадження у кримінальній справі, яке свідчить не про обвинувальний ухил, а про те що судовий слідчий визнав достатніми матеріали, надані прокурором, для початку процесу; 2) легалізацію доказів, наданих сторонами; 3) надання дозволу стороні обвинувачення на застосування заходів, що обмежують конституційні права обвинуваченого; 4) розгляд клопо-тань сторін та спірних ситуацій.
10. Слідчий ОВС виконує функцію кримінального переслідування. Додатковими аргументом на користь цього твердження є те, що під час здійснення кримінального переслідування слідчий досягає у своїй діяльності наслідків - викриття особи, що вчинила злочин, після яких його діяльність у кримінальній справі завершується. Тобто він виконав не проміжне завдання, а саме свою кримінально-процесуальну функцію, після здійснення якої більше ніяких завдань не виникає.
11. Предмет відання слідчого – це сфера суспільних відносин, пов’язаних із вчиненим злочином, та які підлягають законному впливу під час здійснення слідчим притаманної йому кримінально-процесуальної функції.
12. Предметна, спеціальна (персональна) підслідність та підслідність за зв’язком справ утворюють відомчу підслідність справ, яка характеризує належ-ність справи до органів досудового слідства певного відомства.
Розподіл предмету відання «по вертикалі» між підрозділами досудового слідства одного відомства є внутрівідомчою підслідністю.
Структура предмету відання складається з елементів: відомча підслідність; територіальна підслідність. Частиною відомчої підслідності є внутрівідомча підслідність.
13. Обсяг предмету відання слідчого ОВС при провадженні у кримінальній справі становить сукупність відносин у матеріальному та соціальному середови-щі, які пов’язані з учиненим злочином та підлягають впливу слідчого ОВС.
14. З точки зору якісного наповнення обсяг предмета відання слідчого ОВС – це така сукупність відносин в матеріальному та соціальному середовищі, що мають зв'язок з предметом доказування у кримінальній справі, впливаючи на які слідчий здійснює кримінально-процесуальну функцію. Кількісна сторона обсягу предмета відання слідчого ОВС характеризується кількістю підслідних йому кри-мінальних справ.
15. Межі предмета відання слідчого – це межі сфери впливу слідчого під час його діяльності. Внутрішні (інтенсивні) межі сфери впливу слідчого відпові-дають межам, встановленим переліком підслідних йому кримінальних справ (кількісне наповнення предмета відання). Зовнішні (екстенсивні) межі сфери впливу слідчого відповідають межам відносин, на які він має вплинути під час розслідування певної кримінальної справи (якісне наповнення предмета відання).
16. Надання начальнику СУ та ГСУ повноваження своїм розпорядженням встановлювати межі внутрівідомчої підслідності та вносити зміни територіальної підслідності між слідчими підрозділами з урахуванням існуючих потреб, наванта-ження підвищить ефективність розслідування.
17. З огляду на встановлення чітких меж предмета відання надання повноважень слідчому ініціювати передавання кримінальної справи до слідчого підрозділу іншої ланки дозволить вчасно здійснити більш кваліфіковане розслідування.
18. Обмеження повноважень слідчого щодо провадження слідчих дій судо-вим контролем пов’язане саме з гарантією конституційних прав громадян. Тому, вірним було б прийняття рішення судом тільки щодо надання дозволу на обмеження конституційних прав, а рішення щодо слідчої дії перебуває винятково у межах повноважень слідчого.
19. Під час здійснення слідчим повноважень щодо процесуальних дій важливою є гарантія права нормального фізіологічного функціонування організму. Не можна викликати неконтрольовані фізіологічні процеси організму людини, як і впливати на її свідомість. Тому необхідно доповнити частину 3 статті 22 КПК після слова «погроз» словами: «застосування медичних препаратів та речовин, що впливають на свідомість людини та викликають неконтрольовані особою фізіологічні процеси у її організмі».
20. Повноваження слідчого щодо примусового поміщення до медичного за-кладу для отримання слідів злочину на тілі людини, до яких відносяться й сліди виділень людського організму, надасть можливість провадити слідчі дії, одержу-вати зразки для експертного дослідження (ст. 199 КПК), та дозволить уникнути при цьому застосування впливу на організм.
21. Процесуальне рішення слідчого є певним повідомленням учасників про-вадження у кримінальній справі про зміни меж примусу, суб’єкту та об’єкту його застосування. Оскарженню підлягають ті рішення слідчого, які свідчать про зміну меж примусу.
22. Процесуальне рішення слідчого має гарантійне значення: 1) для учасни-ків у кримінальній справі (повідомляючи про зміни меж можливого процесуального примусу, слідчий забезпечує можливість учасників обирати відповідну поведінку, оскаржувати таке рішення); 2) для здійснення слідчим повноважень щодо процесуальних дій (забезпечує можливість слідчого обмежувати права певних осіб для провадження процесуальних дій).
23. Прокурорський нагляд поділяється на: 1) контроль за рішеннями слід-чого (давання згоди, санкції) та 2) ревізію процесуальних рішень слідчого (поточний нагляд за законністю рішень).
24. Оскільки нагляд за провадженням у кримінальній справі слідчим слідчого підрозділу обласного рівня здійснює прокурор області, то слідчі з усіх питань повинні звертатися саме до нього. З питань, що за КПК належать до відання районного прокурора, слідчі повинні звертатися до прокурора району, на території якого знаходиться слідчий підрозділ. Таким чином, можна уникнути плутанини зі зверненнями слідчих до прокурорів різних районів у багатоепізодних кримінальних справах.
25. Судовий контроль здійснюється тим судом, в районі діяльності якого вчинено злочин. У разі об’єднання в одному провадженні кримінальних справ, коли ці справи підсудні декільком судам, судовий контроль здійснює той суд, в районі діяльності якого провадиться досудове слідство.
Виняток становить лише здійснення судового контролю під час оскарження рішення у кримінальній справі зацікавленою особою. Скарга може розглядатися тим судом, до якого особа подала скаргу, але у випадку, якщо оскаржуване рішення стосується безпосередньо території обслуговування саме цього суду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / Алексеев С.С. – М.: Юридическая литература, 1966. – 188 с.
2. Аленин Ю.П. Понятие и система следственных действий / Ю.П. Аленин // Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів: міжнар. наук.-практ. конф., 19-20 жовтня 2000 р.: тези допов. – Одеса: НДРВВ Одеськ. ін.-т внутр. справ, 2000. – С. 21–29.
3. Альперт С.А. Возбуждение уголовного дела органами милиции / С.А. Альперт, В.А. Стремовский. – Х.: Изд-во Харьк. ун-та, 1957. – 30 с.
4. Аркуша Л.І. Основні методики виявлення і розслідування організова-ної злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Л.І. Аркуша. – Х., 2002. – 19 с.
5. Асанов В.О содержании уголовного преследования / В.О. Асанов // Уголовное право. – 2000. – № 4. – С. 3–6.
6. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч. 1 / О.М. Бандурка. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2002. – 336 с.
7. Бараннік Р.В. Процесуальні функції слідчого на досудовому слідстві / Р.В. Бараннік, С.В. Комаров // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2006. – № 2. – С. 190–197.
8. Баулін О.В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: монографія / О.В. Баулін, Н.С. Карпов. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2001. – 232 с.
9. Берназ В.Д. Рішення слідчого (криміналістичний, процесуальний та психологічний аспекти): монографія / В.Д. Берназ, С.М. Смоков. – Одеса: Одеськ. юрид. ін-т НУВС, 2005. – 151 с.
10. Благодир А.А. Кримінально-процесуальна регламентація примусових слідчих дій, проведення яких пов’язане з проникненням в житло чи інше володін-ня особи / А.А. Благодир // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2007. – № 1. – С. 174–179.
11. Бондар Г. Досудове слідство України: минуле, сучасність та майбутнє / Ганна Бондар // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 107–110.
12. Бондаренко О.О. Функції слідчого в кримінальному судочинстві / О.О. Бондаренко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С. 141–147.
13. Быков В.М. Некоторые аспекты организации первоначального этапа расследования групповых преступлений / В.М. Быков // Проблемы первоначаль-ного этапа расследования. – Ташкент: Н.И. и Р.И.О. ТВШ МВД СССР, 1986. – 153с.
14. Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер; [Пер. с нем. / сост., общ. ред. и послесловие Ю.Н. Давыдова; предисл. П.П. Гайденко]. – М.: «Прогресс», 1990. – 808 с. – (Социологическая мысль Запада).
15. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
16. Вернидубов І. Органи досудового слідства – суб’єкти публічного кримінального переслідування / І. Вернидубов // Право України. – 2006. - № 12. – С. 63–66.
17. Висновок службової перевірки, проведеної СУ УМВС України в Дніп-ропетровській області, від 07 серпня 2008 року за вимогою ГСУ МВС України щодо порушень КПК України, допущених при розслідуванні кримінальної справи №11071337. – 2 с.
18. Власов А.А. Полномочия следователя в советском уголовном процес-се: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, судоустройство, прокурорский надзор, криминалистика» / А.А. Власов. – М.: Всесоюзн. юрид. заочн. ин-т, 1979. – 23 с.
19. Власова Н.А. Проблемы совершенствования форм досудебного производства в уголовном процессе: автореф. дис. на соискание научн. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Н.А. Власова. – М., 2001. – 52 с.
20. Воронин Э.И. Процессуальное положение следователя органов внутренних дел: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и процесс» / Э.И. Воронин. – Саратов, 1973. – 17 с.
21. Врублевський О.С. Процесуальна форма примусового провадження слідчих дій / О.С. Врублевський // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 5. – С. 114–121.
22. Галаган В.И. Использование следователем информации на первоначальном этапе расследования: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / В.И. Галаган. – К., 1992. – 24с.
23. Гевко В.В. Значення кримінально-процесуальної форми для вдоскона-лення кримінального судочинства / В.В. Гевко // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – № 3(12). – С. 291–295.
24. Гевко В.В. Кримінально-процесуальна форма: структура та елементи / В.В. Гевко // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 1. – С. 229–236.
25. Герасун А.А. Как процессуально оформить взаимодействие следова-теля и органа дознания / А.А. Герасун // Соц. законность. – 1971. – № 3. – С. 50–54.
26. Герасун А.А. Обстоятельства требующие производства следствия несколькими следователями / А.А. Герасун // Соц. законность. – 1967. – № 6. – С. 51–53.
27. Горелов М. Правовий статус слідчих підрозділів органів внутрішніх справ / М. Горелов // Право України. – 2005. – № 10. – С. 67–70.
28. Городецька М.С. Кримінально-процесуальна функція слідчого / М.С. Городецька // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2007. – Спеціальний випуск № 1 (36) «Актуальні питання протидії злочинності». – С. 252–259.
29. Городецька М.С. Кримінально-процесуальні рішення слідчого: інформаційне й гарантійне значення / М.С. Городецька // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – 2008. – № 3 (39). – С. 321–327.
30. Городецька М.С. Межі кримінально-процесуальної компетенції слід-чого органів внутрішніх справ / М.С. Городецька // Актуальні питання державо-творення в Україні очима молодих учених: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих учених (23-24 квітня 2009 року) / М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т. ім. Т. Шевченка. – К.: Київ. нац. ун-т ім. Т. Шев-ченка, 2009. – Ч. ІV. – С. 197–199.
31. Городецька М.С. Обмеження повноважень слідчого засобами відом-чого та судового контролю і прокурорського нагляду / М.С. Городецька // Вісник прокуратури. – 2009. - № 8 (98). – С. 91– 97.
32. Городецька М.С. Окремі питання розширення судового контролю на досудовому слідстві / М.С. Городецька // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2008. – № 43. – С. 128–131.
33. Городецька М.С. Поняття та структура предмету відання слідчого / М.С. Городецька // Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспекти-ви: матер. І міжнарод. наук.-практ. конф. (24 квітня 2009 року, м. Сімферополь) / М-во освіти і науки України, Економ.-прав. ф-т Одеської нац. юр. акад. у м. Сімферополі. – Сімферополь: КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2009. – С. 524–526.
34. Городецька М.С. Реформування кримінально-процесуального законо-давства щодо функціонального призначення слідчого / М.С. Городецька // Актуа-льні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства: матер. круглого столу 25 травня 2007 р. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 41–44.
35. Городецька М.С. Функції слідчого / М.С. Городецька // Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства: матеріали Всеукр. наук.–практ. конф. (30 листопада 2007 року, м. Івано-Франківськ) / М-во внутр. справ України, Прикарпат. юр. ін-т Львівськ. держ. ун-ту внутр. справ. – м. Івано-Франківськ: ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2008. – С. 339–350.
36. Городецька М.С. Цільове призначення рішень слідчого / М.С. Городецька // Слідча діяльність: проблеми теорії та практики: наук.-практ. конф. та круглий стіл 22-26 травня 2008 р. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 147–149.
37. Грошевий Ю. Проблеми реформування кримінального судочинства / Юрій Грошевий // Право України. – 2009. - № 2. – С. 4–10.
38. Гультай М.М. Виявлення і виправлення слідчих та судових помилок у кримінальному процесі України: дис… к-та юрид. наук: 12.00.09 / Гультай Ми-хайло Мирославович. – Дніпропетровськ, 2008. – 211 с.
39. Гуляев А.П. Выведение следствия из сферы ведомственного влияния / А.П. Гуляев // Укрепление законности и борьба с преступностью в условиях формирования правового государства. – М.: Академия наук СССР, Институт государства и права, 1990. – С. 153–156.
40. Гусев Л.Н. Подследственность и подсудность в советском уголовном процессе / Гусев Л.Н. – М.: ВЮЗИ, 1974. – 32 с.
41. Даневский В.П. Наше предварительное следствие: его недостатки и ре-форма / В.П. Даневский. – К.: Семенко Сергей, 2003. – 142 с. – (Серия «Антоло-гия уголовно-процессуальной науки»).
42. Даровских С.М. Принцип состязательности в уголовном процессе Рос-сии и механизм его реализации: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экс-пертиза; оперативно-розыскная деятельность» / С.М. Даровских. – Челябинск, 2001. – 21 с.
43. Дворкин А.И. Осмотр места происшествия: [практическое пособие] / А.И. Дворкин. – М.: Юристъ, 2001. – 336 с.
44. Дєєв М.В. Межі доказування у кримінальному процесі / М.В. Дєєв // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2003. – № 4. – с. 129–133.
45. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затвердже-ний Законом України від 22 лютого 2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3460-15
46. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Добровольская Т.Н. – М.: Юрид. лит., 1971. – 200 с.
47. Довгун С.И. Теория и практика дознания в уголовном процессе: авто-реф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголов-ный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / С.И. Довгун. – Минск, 2003. – 18 с.
48. Довідка Верховного Суду України про розгляд проекту Закону України «Про статус слідчих» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/e97df00d4c1d478ac225742c00459dd2?OpenDocument.
49. Довідка ГСУ МВС України про стан підготовки фахівців для органів досудового слідства вищими навчальними закладами системи МВС України № 7412 від 29.02.2008. – 6 с.
50. Дрозд Ю. Особливості державного примусу як різновид соціального примусу / Юрій Дрозд // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 5(161). – С. 29–32.
51. Друзь В.А. Фактори, які визначають ефективність професійної діяльності слідчого апарату / В.А. Друзь // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 176–180.
52. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя. Правовые и организационные проблемы / Дубинский А.Я. – К.: Наукова думка, 1983. – 184 с.
53. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: [учебное пособие] / А.Я. Дубинский. – Киев: НИ и РИО Киевской высшей школы МВД СССР им. Ф.Э. Дзержинского, 1987. – 84 с.
54. Задорожній В. Досудове слідство: окремі нотатки / В. Задорожній // Юридичний вісник України. – 2005. – № 14. – С. 1, 10.
55. Закон України «Про внесення змін до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України» від 19 квітня 2007 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
56. Закон України «Про правовий статус іноземців» // Відомості Вер-ховної Ради України. – Офіц. вид. – К., 1994. – № 23. – С. 161.
57. Закон України «Про статус народного депутата України» // Відомості Верховної Ради України. – Офіц. вид. – К., 1993. – № 3. – С. 17.
58. Закон України «Про статус суддів» // Відомості Верховної Ради Укра-їни. – Офіц. вид. – К., 1993. – № 8. – С. 56.
59. Законность в досудебных стадиях уголовного процесса России / [Соловьев А.Б., Токарева М.Е., Халиулин А.Г., Якубович Н.А.]. – М.–Кемерово, 1997. – 162 с.
60. Захарченко О.В. Проблеми розподілу підслідності кримінальних справ / О.В. Захарченко // Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні: всеукр. наук.-практ. конф., 13 грудня 2002 р.: тези допов. – Донецьк: Донецьк. ін-т внутр. справ, 2003. – С. 107–112.
61. Звирбуль А.К. Организация расследования по уголовному делу бригадой следователей / А.К. Звирбуль // Проблемы предварительного следствия. – Волгоград. – № 4. – С. 67–69.
62. Зеленецкий В.С. Возбуждение государственного обвинения в советс-ком уголовном процессе / Зеленецкий В.С. – Х.: Вища школа, 1979. – 144 с.
63. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела / Зеленецкий В.С. – Х.: Изд-во «КримАрт», 1998. – 340 с.
64. Зеленецкий В.С. Компетентность специалиста (о теоретической компе-тентности практиков и практической компетентности теоретиков) / В.С. Зеле-нецкий // Весы Фемиды. – 2000. – № 4. – С. 48–49.
65. Зеленецкий В.С. Объект уголовно-процессуального познания действительности / В.С. Зеленецкий // Вопросы государства и права развитого социалистического общества: республ. научн. конф., 24-26 сент. 1975 г. : тезисы докл. – Х., 1975. – С. 247–249.
66. Зеленецкий В.С. Уголовно-процессуальные функции следователя / В.С. Зеленецкий // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 2. – С. 69–78.
67. Зеленецкий В.С. Функциональная структура прокурорской деятельности: [учебное пособие] / В.С. Зеленецкий. – Х., 1978. – 79 с.
68. Зеленецкий В.С. Теория и практика обоснования решений в уголовном процессе Украины / В.С. Зеленецкий, Н.В. Глинская. – Х.: «Страйд», 2006. – 336 с. – (Серия «Юридичний радник»).
69. Зеленецький В. Критерії оцінки ефективності діяльності органів кримі-нального переслідування в Україні / Володимир Зеленецький, Леонід Лобойко // Вісник Академії правових наук України. – 2009. - № 2 (57). – С. 185–196.
70. Зеленецький В.С. Правова природа і функціональне призначення дослідчого провадження по заявах і повідомленнях про злочини / В.С. Зеленецький // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 3(38). – С. 145–153.
71. Зинатуллин З.З. Подследственность уголовных дел / Зинатуллин З.З., Салахов М.С., Чулюкин Л.Д. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1986. – 101 с.
72. Іщенко А.В. Теорія і практика криміналістичного забезпечення проце-су доказування в розслідуванні злочинів: [навч. посібник] / А.В. Іщенко, І.О. Ієрусалімов, Ж.В. Удовенко. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 160 с.
73. Капинус Н.И. Процессуальные гарантии прав личности при примене-нии мер пресечения в уголовном процессе: [монография] / Н.И. Капинус. – М.: Буквовед, 2007. – 416 с.
74. Капліна О.В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: [монографія] / О.В. Капліна. – Х.: Право, 2008. – 296 с.
75. Карнеева Л.М. Особенности предъявления обвинения и допроса обвиняемого в условиях деятельности органов внутренних дел / Карнеева Л.М. – М., 1989. – 47 с.
76. Карнеева Л.М. Проблемы доказывания при отказе в возбуждении уголовного дела / Л.М. Карнеева // Юридические гарантии применения права и режим законности. – Ярославль: Изд-во Яросл. гос. ун-та, 1976. – С. 163–166.
77. Кедров Б.М. Единство диалектики, логики и теории познания. – Изд. 2-е, стер. - М.: URSS. КомКнига, 2006. – 294 с. – (серия «Из наследия Б»).
78. Ковальський В. Новий проект КПК України – перевірка на життєздат-ність / В. Ковальський, Ф. Іллюк // Юридичний вісник України. – 2006. – № 37. – С. 7.
79. Кожевников О.А. Предмет прокурорского надзора за законностью возбуждения уголовного дела / О.А. Кожевников // Актуальные проблемы советского уголовного процесса. – Свердловск, 1987. – С. 86–90.
80. Коляда П. Досудове розслідування: міркування щодо його підпорядкованості та незалежності / Петро Коляда // Міліція України. – 2003. – № 3. – С. 6–7.
81. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Феде-рации / под ред. А.В. Смирнова. – СПб., 2003. – 486 с.
82. Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006 // Офіційний ві-сник України. – 2006. – № 19. – С. 23–37.
83. Концепція реформування кримінальної юстиції України, схвалена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року №311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – С. 21–29.
84. Костенко Р.В. Понятие и признаки уголовно-процесуальных доказа-тельств / Костенко Р.В. – М., 2006. – 240 с.
85. Кравченко С.А. Социология: парадигмы через призму социологичес-кого воображения / Кравченко С.А. – М.: Экзамен, 2003. – 512 с.
86. Красовська В.Г. Діалектична єдність правових стимулів та обмежень / В.Г. Красовська // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 1. – С. 49–53.
87. Кримінальна справа №52043267 архіву Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу.
88. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Вірменія [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу: http://translate.google.com.ua/translate?hl=uk&langpair=en|uk&u=http://www.legislationline.org/documents/section/criminal-codes&prev=/translate_s%3Fhl%3Duk%26q%3D%25D0%259A%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BC%25D1%2596%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D0%25BD%25D0%25BE-%25D0%25BF%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2586%25D0%25B5%25D1%2581%25D1%2583%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25B9%2B%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2581%2B%25D0%259D%25D1%2596%25D0%25BC%25D0%25B5%25D1%2587%25D1%2587%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25B8%26tq%3DCode%2Bof%2BCriminal%2BProcedure%2Bin%2BGermany%26sl%3Duk%26tl%3Den.
89. Кримінально-процесуальний кодекс Федеративної Республіки Німеччина [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://translate.google.com.ua/translate?hl=uk&langpair=en|uk&u=http://www.legislationline.org/documents/section/criminal-codes&prev=/translate_s%3Fhl%3Duk%26q%3D%25D0%259A%25D1%2580%25D0%25B8%25D0%25BC%25D1%2596%25D0%25BD%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D0%25BD%25D0%25BE-%25D0%25BF%25D1%2580%25D0%25BE%25D1%2586%25D0%25B5%25D1%2581%25D1%2583%25D0%25B0%25D0%25BB%25D1%258C%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25B9%2B%25D0%25BA%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2581%2B%25D0%259D%25D1%2596%25D0%25BC%25D0%25B5%25D1%2587%25D1%2587%25D0%25B8%25D0%25BD%25D0%25B8%26tq%3DCode%2Bof%2BCriminal%2BProcedure%2Bin%2BGermany%26sl%3Duk%26tl%3Den.
90. Курс советского уголовного процесса: Общая часть / Под ред. А.Д. Бойкова и И.И. Карпеца. – М.: Юрид. лит., 1989. – 640 с.
91. Куцова Э.Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе (предмет, цель, содержание) / Куцова Э.Ф. – М.: Юрид. лит., 1973. – С. 131–133.
92. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления / Лазарев Б.М. – М.: Юридическая литература, 1972. – 331 с.
93. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / Ларин А.М. – М.: Юрид. лит., 1986. – 160 с.
94. Левендаренко О.О. Етапи реалізації слідчим функції обвинувачення під час досудового слідства / О.О. Левендаренко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк, 2007. – № 1. – С. 165–176.
95. Лист Верховного суду України заступнику Міністра внутрішніх справ України Коляді П.В. у відповідь на № 6778/КЛ від 17 квітня 2008 р. – 2 с.
96. Лист Верховного суду України Міністру внутрішніх справ України Луценку Ю.В. від 12 листопада 2008 р. № 5-12н259 на № 18234 від 17 жовтня 2008 р. – 1 с.
97. Лист Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в Україні Юрія Зайцева від 05.11.2008 № 33-27/6370 щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України». – 5 с.
98. Литвинчук О.І. Поняття і структура процесуального статусу слідчого / О.І. Литвинчук // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 1. – С. 194–203.
99. Литвинчук О.І. Процесуальний статус слідчого в кримінальному про-цесі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О.І. Лит-винчук. – К., 2007. – 20 с.
100. Лобойко Л. Проект Кримінального процесуального кодексу України: основні новації / Леонід Лобойко, Микола Онищук // Юридичний вісник України. – № 31(735). – 2009. – С. 6–7.
101. Лобойко Л.М. Актуальные проблемы доследственного уголовного процесса: дис….канд. юрид. наук : 12.00.09 / Лобойко Леонід Миколайович. – Х., 1997. – 209 с.
102. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна компетенція: [монографія] / Л.М. Лобойко. – Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.
103. Лобойко Л.М. Методи правового регулювання у кримінальному про-цесі України: дис… д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Лобойко Леонід Миколайович. – Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 437 с.
104. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: [монографія] / Л.М. Лобойко, А.П. Черненко. – Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 168 с.
105. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания / Лузгин И.М. – М., 1969. – 180 с.
106. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы / Лупинская П.А. – М.: Юрид. лит., 1976. – 168 с.
107. Макаренко Є.І. Розшук і затримання підозрюваних (звинувачених) у наркобізнесі: [навчальний посібник] / Є.І. Макаренко. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. М-ва внутр. справ, 2005. – 148 с.
108. Макаркин А.И. Состязательность на предварительном следствии / Макаркин А.И. – Санкт-Петербург: Юридический центр Пресс, 2004. – 175 с.
109. Малько А. Теоретические подходы к ускорению судопроизводства / А. Малько // Сов. Юстиция. – 1989. – № 23. – С. 23–27.
110. Маляренко В. До питання доктрини кримінальної юстиції в Україні / Василь Маляренко // Право України. – 2009. – № 2. – С. 11–23.
111. Маляренко В. Досудове слідство. Його недоліки і реформа / Василь Маляренко // Віче. – 2004. – № 10(151). – С. 15–18.
112. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Норма-Инфра, 1998. – 416 с.
113. Мертон Р. Социальная структура и аномия / Р. Мертон // Зарубежная социология ХХ века: [хрестоматия, тексты] / отв. редактор В.Г. Городяненко. – Днепропетровск: Издательство ДНУ, 2001. – С. 44–60.
114. Михайленко А.Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголов-ном процессе / Михайленко А.Р. - Саратов, 1975. – 150 с.
115. Михайлянц А.Г. Профилактическая функция советского уголовного процесса / Михайлянц А.Г. – Ташкент: НИиРИО, 1977. – 61 с.
116. Михеенко М.М. В новом уголовно-процессуальном законодательстве использовать международные стандарты регулирования процессуально-правовых отношений / М.М. Михеенко // Совершенствование уголовно-процессуального законодательства. – М., 1991. – С. 8–11.
117. Михеєнко М.М. Кримінально-процесуальне право: підручник / Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. – К.: Вентурі, 1997. – 351 с.
118. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997р. / Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. / Відп. редактори В.Ф. Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
119. Мінюков А. Забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина органами досудового слідства МВС України / А. Мінюков // Право України. – 2002. – № 7. – С. 22–27.
120. Мінюков П.І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством: [навчальний посібник] / П.І. Мінюков, А.П. Мінюков. – К.: Кондор, 2004. – 214 с.
121. Матеріали «круглого столу» Місце та роль органів досудового слідст-ва в системі кримінального судочинства України та шляхи його реформування: Центр громадських зв’язків МВС України // Міліція України. – 2003. – № 2. – С. 7–8.
122. Оборотов Ю. М. Теорія держави та права (прагматичний курс): [екзаменаційний довідник] / Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2004. – 184 с.
123. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / [ред. Н.Ю. Шведовой]. – 21-е изд. перераб. и доп. – М.: Рус. яз., 1989. – 924 с.
124. Омельченко О.Є. Процесуальна діяльність слідчого щодо запобігання злочинам: [навч. посіб.] / О.Є. Омельченко, Д.П. Письменний. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008. – 216 с.
125. Омельченко Т.В. Функції обвинувачення і захисту на досудовому слідстві / Т.В. Омельченко // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 12, ч. 1. – С. 105–110.
126. Онищук З.М. Следователь в советском уголовном процессе: автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук. : спец. 12.00.09 «Уголовный про-цесс и криминалистика; судебная экспертиза» / З.М. Онищук. – Х., 1964. – 19 с.
127. Отала Л. Задачи обучения на протяжении всей жизни – вызов університетам / Л. Отала // Вестник высшей школы «Alma Mater». – 1997. – № 4. – С. 24–31.
128. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения / Т. Парсонс // Зарубежная социология ХХ века: [хрестоматия, тексты] / отв. редактор В.Г. Городяненко. – Днепропетровск: Издательство ДНУ, 2001. – С. 14–34.
129. Петрова Г.О. Понятие уголовно-правового статуса / Г.О. Петрова // Укрепление законности и борьба с преступностью в условиях формирования правового государства. – М.: Академия наук СССР, Институт государства и права, 1990. – С. 112–115.
130. Петрова Н.Е. Частное и субсидиарное обвинение: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности» / Н.Е. Петрова. – Самара, 1999. – 16 с.
131. Письменный Д.П. Отказ в возбуждении уголовного дела в советском уголовном процессе: дис….канд. юрид. наук : 12.00.09 / Письменный Дмитрий Петрович. – Х., 1980. – 209 с.
132. Півненко В.П. Відомче слідство – найоптимальніша модель організаційної побудови досудового (попереднього) слідства для України / В.П. Півненко // Кримінальна юстиція України: збірник наукових праць. – Харків, 2005. – С. 96–102.
133. Півненко В.П. Щодо завдань, функцій та незалежності органів судової влади / В.П. Півненко // Кримінальна юстиція України: збірник наукових праць. – Харків, 2005. – С. 103–111.
134. Погорецький М. Новий КПК України: політичні, теоретичні та юридичні питання / Микола Погорецький // Право України. – 2009. – № 2. – С. 29–35.
135. Погорецький М. Прослуховування телефонних розмов: європейські стандарти / Микола Погорецький // Вісник прокуратури. – № 9(27). – 2003. – С. 45–51.
136. Погорецький М.А. Кримінально-процесуальні відносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого відділу та прокурором: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М.А. Погорецький. – Х., 1997. – 18 с.
137. Погорецький М.А. Підслідність та підвідомчість: проблеми теорії та практики справ / М.А. Погорецький // Організаційно-правові питання реформу-вання досудового слідства в Україні: всеукр. наук.-практ. конф., 13 грудня 2002 р.: тези допов. – Донецьк: Донецьк. ін-т внутр. справ, 2003. – С. 103–106.
138. Погорецький М.А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: [монографія] / М.А. Погорецький. – Х.: Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.
139. Полтавець О.С. Предмет відання й ознаки підслідності у криміналь-ному процесі / О.С. Полтавець // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – Спеціальний випуск №1. – С. 183–186.
140. Попов А.П. Цель уголовного процесса и уголовно-процессуальные функции: место и роль в системе целеполагания / А.П. Попов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 10–16.
141. Попова Г.В. Неусвідомлене емоційне ставлення до важливих професійних понять як показник професійної адаптації працівників ОВС / Г.В. Попова // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 180–182.
142. Порощук С.Д. Статус слідчого як суб’єкта досудової кримінальної юстиції: до історії проблеми / С.Д Порощук // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1998. – № 1. – С. 109–114.
143. Постанова Верховної Ради України про прийняття за основу проекту Закону України про статус та процесуальні і соціальні гарантії слідчих України №1903-IV від 29 червня 2004 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1071.1163.0.
144. Практика розгляду судами справ про злочини у сфері обігу наркотич-них засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/0AD9FB2100C7353AC22574F600554A1C?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=0AD9FB2100C7353AC22574F600554A1C&Count=500&.
145. Проект Закону України «Про статус слідчих», внесений народним депутатом України Москалем Г.Г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nso.org.ua/ua/laws/1152.
146. Проект Закону України «Про статус та процесуальні і соціальні гарантії слідчих України», внесений народним депутатом України Кармазіним Ю.А. [Електронний ресур