КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БРАКОНЬЄРСТВА В УКРАЇНІ ТА ПРОТИДІЯ ЦИМ ЗЛОЧИНАМ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ТУРЛОВА Юлія Анатоліївна

УДК 343.9:343.77

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БРАКОНЬЄРСТВА
В УКРАЇНІ ТА ПРОТИДІЯ ЦИМ ЗЛОЧИНАМ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Костенко Олександр Миколайович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОГО БРАКОНЬЄРСТВА 12
1.1. Соціальні та системно-правові передумови криміналізації браконьєрства 12
1.2. Юридичний аналіз браконьєрства як злочинного посягання на об’єкти тваринного світу 35
Висновки до розділу 1 71
РОЗДІЛ 2 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОГО БРАКОНЬЄРСТВА ТА ОСОБИ БРАКОНЬЄРА 74
2.1. Стан злочинного браконьєрства в Україні 74
2.2. Особливості детермінації злочинного браконьєрства 100
2.3. Особа злочинця-браконьєра та мотивація її злочинної поведінки 114
Висновки до розділу 2 130
РОЗДІЛ 3 ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОМУ БРАКОНЬЄРСТВУ 134
3.1. Сучасні концепції протидії браконьєрству (загальна характеристика) 134
3.2. Застосування кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за браконьєрство 150
3.3. Основні напрями запобігання злочинному браконьєрству 165
Висновки до розділу 3 187
ВИСНОВКИ 192
ДОДАТКИ 199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 224

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК Автономна Республіка Крим
ГПУ Генеральна прокуратура України
ДІТ Департамент інформаційних технологій
Держлісагентство України Державне агентство лісових ресурсів України
Держрибагентство України Державне агентство рибного господарства України
Держстат України Державна служба статистики України
ДСА України Державна судова адміністрація України
ЗМІ Засоби масової інформації
КК Кримінальний кодекс України
КПК Кримінально-процесуальний кодекс України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЛК України Лісовий кодекс України
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
Мінприроди України Міністерство екології та природних ресурсів України
НМДГ Неоподатковуваний мінімум доходів громадян
ОВС Органи внутрішніх справ
ПЗФ Природно-заповідний фонд
ПВСУ Пленум Верховного Суду України
РФ Російська Федерація
СНД Співдружність Незалежних Держав

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна ситуація в Україні у сфері використання тваринного світу характеризується прогресуючим процесом криміналізації, що особливо яскраво проявляється у незаконному полюванні та рибному промислі. Темпи незаконного хижацького добування об’єктів фауни мають тенденцію до зростання та ведуть до катастрофічних наслідків для довкілля, зникнення цінних у промисловому та екологічному значенні видів тваринного світу. Особливо великої (інколи невідновної) шкоди, що є незрівнянно більшою за вартість безпосередньо добутого, завдають природному середовищу браконьєри, які використовують різні технічні засоби для добування тварин (вибухові та отруйні речовини, електрострум).
За офіційними статистичними даними, за останні 13 років (з 1998 по 2010 р.) в Україні зареєстровано 897 фактів незаконного полювання та 9214 незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. Зважаючи на реальний стан речей у сфері охорони тваринного світу, на фоні величезної латентності даних посягань зазначені статистичні дані відображають не реальну кількість злочинів, що вчиняються браконьєрами, а лише активність правоохоронних органів щодо їх виявлення. На рівень та характер злочинів у сфері охорони та використання тваринного світу впливають кліматичні, географічні, економічні та інші особливості регіонів (недостатньо охоронювані території, низька щільність населення, безробіття, наявність ринку збуту та ін.).
На сьогодні незаконне полювання та незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом набули масового характеру, організованості та кримінального професіоналізму, завдаючи суспільству та державі значної економічної та екологічної шкоди. Наслідками масштабного браконьєрства в Україні є різке зниження кількості диких тварин та запасів риби.
Наведене свідчить про наявні недоліки державної екологічної політики та деформацію суспільної свідомості внаслідок нерозвинутості екологічної ідеології – браконьєрство не отримує належного суспільного осуду та адекватної реакції держави. З боку правоохоронних органів спостерігається недооцінка суспільної небезпеки браконьєрських посягань і явно недостатня активність у протидії браконьєрству.
Саме тому розроблення та запровадження сучасних ефективних заходів протидії браконьєрству є необхідними умовами екологічної політики держави, а відтак потребують належного наукового та методичного забезпечення.
Зазначена проблема привернула увагу багатьох дослідників. Серед науковців, які досліджували проблеми охорони тваринного світу, слід згадати В. І. Андрейцева, Г. І. Балюк, А. П. Гетьмана, В. В. Костицького, Н. Р. Малишеву, В. Л. Мунтяна, В. В. Петрова, Ю. С. Шемшученка. У працях, що присвячувались окремим аспектам протидії екологічній злочинності, зокрема питанням, що стосуються боротьби з браконьєрством, приділялась увага у роботах відомих вчених у галузі кримінального права та кримінології: М. М. Бринчука, С. Б. Гавриша, Ю. Н. Єрофеєва, Б. Н. Звонкова, О. Л. Дубовик, Е. М. Жевлакова, О. М. Литвака, В. К. Матвійчука, В. О. Навроцького, А. М. Плешакова, В. М. Раднаєва, П. Л. Фріса та ін. Дослідження особистості правопорушника, що вчинює екологічні злочини, процес формування його кримінальної мотивації досліджені О. М. Костенком, кримінологічні проблеми запобігання екологічній злочинності на регіональному рівні, у тому числі й браконьєрству, висвітлені Г. С. Поліщуком.
Роботи зазначених авторів мають велике наукове і практичне значення. Проте більшість з них не містять аналізу браконьєрства як соціального феномена, а також комплексного дослідження проблем його протидії.
Зазначені обставини й зумовили актуальність та вибір теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за темою «Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку» № РК 0106U004753 (ІІ кв. 2006 р. – ІV кв. 2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад протидії злочинному браконьєрству в Україні, формулювання пропозицій щодо удосконалення його законодавчого забезпечення та правозастосовної діяльності.
Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:
• проаналізувати соціальну зумовленість криміналізації браконьєрства в Україні;
• дослідити особливості кримінально-правової охорони тваринного світу в Україні від браконьєрських посягань;
• сформулювати поняття сучасного злочинного браконьєрства та здійснити кримінологічний аналіз злочинного браконьєрства в Україні;
• визначити кримінологічно значущі ознаки особи, що вчиняє браконьєрські злочини;
• виявити і систематизувати фактори, що зумовлюють існування браконьєрства в Україні;
• дослідити та оцінити стан правозастосовної практики у сфері охорони тваринного світу, розробити та надати конкретні пропозиції щодо підвищення її ефективності;
• визначити сутність, основні напрями та суб’єкти протидії злочинному браконьєрству, передусім запобігання таким злочинам.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які порушуються внаслідок вчинення браконьєрських посягань на об’єкти тваринного світу.
Предметом дослідження є кримінологічна характеристика браконьєрства в Україні та протидія цим злочинам.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є основні положення теорії пізнання.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1, 3.1), порівняльно-правовий метод застосовувався для вивчення зарубіжного досвіду протидії злочинному браконьєрству (підрозділи 1.2, 3.2, 3.3). Історико-правовий метод слугував засобом дослідження процесів еволюції кримінального законодавства України у сфері охорони тваринного світу (підрозділ 1.2). Документальний метод та статистичний аналіз застосовувався для оцінки основних статистичних показників, дослідження стану та тенденцій злочинного браконьєрства та природоохоронної діяльності у цій сфері (підрозділи 2.1, 2.3, 3.2, 3.3). Метод соціологічного опитування використаний для з’ясування ефективності природоохоронної діяльності судових і правоохоронних органів, визначення детермінант злочинного браконьєрства (підрозділи 2.2, 3.2, 3.3). Методи класифікації, групування застосовувалися у характеристиці видів злочинних браконьєрських посягань, їх детермінант (підрозділи 1.2, 2.2), типології злочинця-браконьєра (підрозділ 2.3) та заходів протидії злочинному браконьєрству (підрозділи 3.2, 3.3).
Емпіричною основою дослідження є результати вивчення та аналізу 192 кримінальних справ, що знаходились у провадженні органів досудового слідства або були розглянуті судами за статтями 248, 249 КК України (у тому числі й порушені за сукупністю злочинів), матеріалів наглядового провадження органів прокуратури. У роботі також використано результати проведеного авторкою анкетування 206 працівників прокуратури, ОВС, органів мисливського господарства, органів рибоохорони, Мінприроди України, суддів та представників Українського товариства мисливців і рибалок. Крім того, у дисертаційному дослідженні використовувалась інформація Держстату України, ДСА України, Міністерства юстиції України, ДІТ МВС України, аналітичні матеріали про стан злочинності на території держави.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що в межах цілісного наукового дослідження комплексно аналізується злочинне браконьєрство, а також пропонуються заходи протидії йому, зокрема:
вперше:
• обґрунтовано визначення злочинного браконьєрства як соціального явища, що знаходить свій прояв у посяганнях, які, зважаючи на свої специфічні ознаки, механізм вчинення та детермінуючі чинники, утворюють окрему групу злочинів (у структурі екологічної злочинності), і саме тому виступають об’єктом кримінологічного дослідження;
• доведено наявність кореляційного зв’язку між просторово-часовими характеристиками стану злочинного браконьєрства (географією) та специфікою природокористування різних регіонів, що характеризується специфічними еколого-географічними (рівень лісистості, кількість і розміри мисливських угідь, наявність водних ресурсів та об’єктів природно-заповідного фонду), соціально-демографічними (просторовим розселенням, концентрацією населення та рівнем урбанізованості окремих областей) показниками й особливостями правозастосовної практики в адміністративно-територіальних одиницях України;
• оцінено рівень латентності незаконного полювання на рівні 94,2 %, а незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – на рівні 98,7 %;
• сформульовано поняття злочинного браконьєрства як умисної протиправної поведінки, що являє собою сукупність передбачених кримінальним законодавством посягань на об’єкти тваринного світу та полягає в суспільно небезпечному порушенні правил полювання та рибальства;
удосконалено:
• кримінологічну характеристику браконьєрства протягом 1998–2009 рр., зокрема, встановлено: співвідношення адміністративних правопорушень та злочинів у структурі браконьєрства (80 : 1); структуру злочинного браконьєрства, що становить 8,9 % злочинів, пов’язаних із незаконним полюванням, та 91,1 % злочинів, пов’язаних із незаконним зайняттям рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; динаміку злочинного браконьєрства, що визначається двома періодами: перший (1998–2001 рр.) – характеризується середніми щорічними значеннями виявлених фактів злочинного браконьєрства на рівні 1371 злочин; другий (2002–2009 рр.) – у середньому на рівні 578 злочинів;
• обґрунтування залежності стану і тенденцій розвитку злочинного браконьєрства від деформацій і нерозвиненості екологічної культури, зниження рівня життя громадян, наслідків неконтрольованого розвитку ринкової економіки, комерціалізації всіх аспектів суспільного життя, недоліків правозастосовної діяльності контролюючих і правоохоронних органів, чинників організаційно-управлінського характеру, значного попиту на незаконно добутих тварин, доступності браконьєрського знаряддя, недоліків законодавства, а також природно-географічних умов, у яких здійснюється браконьєрський промисел тощо;
набули подальшого розвитку:
• елементи кримінологічної характеристики злочинців-браконьєрів за соціально-демографічними, соціально-рольовими, кримінально-правовими і морально-психологічними ознаками: найактивнішими браконьєрами є чоловіки віком від 25 до 29 років (40,6 засуджених на 1 рік вікової категорії), які мають повну загальну середню освіту (51,4 %), є працездатними, не працюють та не навчаються (58,3 % для ст. 248 КК, 70,4 % для ст. 249 КК), характеризуються дефектністю екологічного світогляду, нерозумінням суспільної шкідливості браконьєрства, сформованістю корисливо-паразитичної мотивації за рахунок природи;
• типологія браконьєрів, що відображає їх соціальний статус і мотивацію їхньої злочинної поведінки, відповідно до якої виділені такі групи браконьєрів: місцеві, посадові, дозвільно-розважальні, професійні, легальні;
• положення про пріоритетність запобіжної діяльності у протидії злочинному браконьєрству, під яким авторка розуміє систему заходів соціально-економічного, організаційно-управлінського, правового, ідеологічного та іншого характеру, що спрямовані на мінімізацію рівня браконьєрських злочинних посягань шляхом цілеспрямованого впливу на чинники, що детермінують та регулюють поведінку, спрямовану на вчинення таких посягань, їх виявлення та припинення, притягнення винних у вчинені браконьєрських посягань осіб до юридичної відповідальності, а також усунення чи зменшення їх негативних для тваринного світу наслідків. Ґрунтуючись на розробленій кримінологічною наукою теорії запобігання злочинності, запропоновано визначення поняття «запобігання злочинному браконьєрству», а також охарактеризовано його загальносоціальний і спеціально-кримінологічний напрями.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження дало змогу сформулювати та запропонувати низку важливих науково обґрунтованих положень, пов’язаних із визначенням правових та організаційних засад методологічного й науково-методичного забезпечення діяльності щодо протидії браконьєрству. Основні положення та висновки дисертації використано:
− у законотворчій діяльності – сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 2 грудня 2009 р. № 04-19/14−3481);
− у практичній діяльності – для вдосконалення правозастосовної діяльності з протидії браконьєрським посяганням (акт впровадження у практичну діяльність, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 26 січня 2011 р.);
− у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Кримінологія», «Кримінальне право», спецкурсів «Теоретичні основи кваліфікації злочинів» і «Кваліфікація злочинів» (акт впровадження у навчальний процес від 17 січня 2011 р. Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет»; акт впровадження у навчальний процес від 03 лютого 2011 р. Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на трьох міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та «круглих столах»: «Органи кримінальної юстиції в системі протидії екологічній злочинності» (м. Херсон, 2009 р.); «Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні» (м. Бровари, 2010 р.); «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження опубліковано у восьми наукових працях, з яких п’ять статей – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, тези трьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове рішення наукової проблеми, що виявилося у визначенні стану та детермінант злочинного браконьєрства в Україні та створенні на цій основі кримінологічних засад протидії злочинному браконьєрству, які являють собою систему заходів карального та превентивного характеру. На підставі цього дисертанткою сформульовані такі висновки і пропозиції:
1. Під злочинним браконьєрством нами розуміється умисна протиправна поведінка, що являє собою сукупність передбачених кримінальним законодавством посягань на об’єкти тваринного світу та полягає в суспільно небезпечному порушенні правил полювання та рибальства.
2. Кримінально каране браконьєрство (у розумінні чинного кримінального законодавства) відповідає вимогам відносної поширеності діяння: воно має тенденцію до поширення, прояви його не є поодинокими та випадковими і водночас їх не можна віднести до загальновикористовуваних. Кримінально-правовий захист тваринного світу від найбільш небезпечних браконьєрських посягань є цілком обґрунтованим та соціально зумовленим, зважаючи на те, що злочинами визнаються лише такі посягання, що характеризуються значним рівнем суспільної небезпеки. Соціально корисні наслідки криміналізації браконьєрства значно переважатимуть негативні наслідки, а відтак їх криміналізація відповідатиме принципові помірності позитивних і негативних наслідків.
3. Визначено обов’язкові ідентифікуючі ознаки дикої фауни як предмета браконьєрських посягань, а саме: біологічні, що включають у себе стан життя та дикості тварин; середовищні, тобто такі, що визначають стан існування тварин у природному середовищі; суверенітивні, що вказують на перебування тварин на території, на яку поширюється національна юрисдикція України.
4. Порівняльний аналіз зарубіжного законодавства у сфері охорони тваринного світу засвідчив, що подібність, а інколи навіть тотожність кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за браконьєрство, у законодавстві більшості держав – учасниць СНД значною мірою зумовлена тим, що у власних кримінальних кодексах такі країни визначили склади з урахуванням положень рекомендаційного Модельного кримінального кодексу для держав – учасниць СНД від 17 лютого 1996 р.
5. З метою удосконалення кримінально-правової охорони тваринного світу від браконьєрських посягань пропонується така редакція статей 248, 249 КК:
«Стаття 248. Незаконне полювання
1. Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або у зоні надзвичайної екологічної ситуації, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, –
караються штрафом від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, –
караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.
Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
1. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом у заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або у зоні надзвичайної екологічної ситуації –
карається штрафом від ста п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста шістдесяти до двохсот сорока годин, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.
2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені із застосуванням вибухових, отруйних речовин, електроструму або іншим способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу, або з використанням самохідних плавучих транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або службовою особою з використанням службового становища, –
караються штрафом від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.
Примітка. Істотною у статтях 248, 249 визнається шкода, якщо розмір матеріальних збитків, що заподіянні внаслідок вчинення злочину та які визначаються на основі визначених законом спеціальних такс, у двісті п’ятдесят та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.»
6. Стан злочинного браконьєрства характеризується такими показниками:
• питома вага злочинного браконьєрства в загальній структурі злочинності за останні 12 років є стабільно незначною (0,1–0,3 %);
• структуру злочинного браконьєрства утворюють незаконне полювання та незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, що становлять 8,9 % і 91,1 % загальної кількості зареєстрованих браконьєрських злочинів в Україні протягом 1998–2009 рр.;
• динаміка злочинного браконьєрства характеризується двома періодами: перший (1998–2001 рр.) – середні щорічні значення виявлених фактів злочинного браконьєрства становили 1371 злочин; аналогічні показники другого періоду (2002–2009 рр.) є меншими (578) приблизно у 2,4 раза;
• характерною ознакою злочинного браконьєрства є його груповий характер. Середні значення кількості браконьєрських злочинів, що вчинені групою осіб, в Україні за період 2002–2009 рр. становили 23,1 % для незаконного полювання та 22,8 % для незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом. Частка осіб, засуджених за статтями 248, 249 КК, що вчинили такі злочини у групі, становить 41 %, що удвічі більше за аналогічний показник загальної злочинності.
7. На сьогодні злочинне браконьєрство набуває масового характеру та ознак кримінального професіоналізму, переростаючи в організовану злочинну діяльність. Проте офіційна статистика не відображає наявності організованих злочинних браконьєрських угруповань.
8. Експертне опитування дало змогу оцінити найбільш небезпечні заборонені знаряддя, засобів і способів вчинення браконьєрських посягань, оцінити рівень латентності незаконного полювання на рівні 94,2 %, а незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – 98,7 %.
9. Доведено, що деформації й нерозвиненість екологічної культури у взаємодії з об’єктивними детермінуючими чинниками створюють підґрунтя кримінальної браконьєрської поведінки, і самі виступають регуляторами такої поведінки.
10. Вагомими детермінуючими чинниками злочинного браконьєрства є: зниження рівня життя громадян, що супроводжується безробіттям, невиплатою зарплатні, позбавленням соціальних пільг; наслідки неконтрольованого розвитку ринкової економіки, комерціалізація всіх аспектів суспільного життя; недоліки правозастосовної діяльності контролюючих і правоохоронних органів, насамперед їх корумпованість; чинники організаційно-управлінського характеру; значний попит на незаконно добутих тварин; доступність браконьєрського знаряддя; недоліки фауністичного законодавства, а також кримінально-правових та адміністративно-правових норм, що встановлюють відповідальність за браконьєрські посягання та природно-географічні умови, в яких здійснюється браконьєрський промисел.
11. Визначено типові соціально-демографічні ознаки злочинця-браконьєра: чоловік віком від 25 до 29 років, що має повну загальну середню освіту, є працездатним, не працює та не навчається.
12. Дії винних осіб кваліфікувалися переважно за частинами 1 ст. 248, 249 КК – близько 90 % засуджених. Майже всі браконьєри, що були засуджені за незаконне полювання з кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 248 КК), вчинили такі злочини у складі груп: 80 із 82, тобто 95,2 %. Аналогічні показники для рибного браконьєрства (ч. 2 ст. 249 КК) – 64 із 99 (64,6 %).
13. Офіційна статистика відображає вибіркове застосування кримінально-правових норм – стосовно браконьєрів, які мають низький соціальний статус та майнові статки.
14. Запропонована типологія браконьєрів, що відображає їх соціальний статус і мотивацію злочинної поведінки, відповідно до якої виділені такі групи браконьєрів: місцеві, посадові, дозвільно-розважальні, професійні, легальні.
15. Використання браконьєрами варварських, винищувальних знарядь та засобів вчинення злочинів свідчить про надзвичайну жорстокість та цинізм таких осіб, що підтверджується численними прикладами із судово-слідчої практики щодо вчинення браконьєрами насильницьких злочинів. Систематичне зайняття браконьєрським промислом сприяє закріпленню антисоціальних форм поведінки, робить їх стійкими. Для значної частини браконьєрів характерна раціоналізація вчинених посягань, що, на наш погляд, є одним із механізмів психологічного захисту таких осіб.
16. Завданнями, які потрібно ставити у протидії злочинному браконьєрству, є: утримання його на певному прийнятному для суспільства мінімальному рівні; зменшення небезпечності таких посягань; унеможливлення займатись браконьєрським промислом як бізнесом; локалізація сфери поширення браконьєрства; обмеження взаємовпливу злочинного браконьєрства та інших негативних соціальних явищ (насамперед корупції та тіньової економіки); усунення чи зменшення негативних для тваринного світу наслідків злочинного браконьєрства.
17. Залежно від змісту заходів протидії та основної мети їх застосування основними напрямами протидії злочинному браконьєрству є такі: створення умов для розвитку соціальної культури громадян, зокрема її екологічної та правової складових, тобто загальносоціальні заходи запобігання; цілеспрямована діяльність держави та громадських об’єднань щодо усунення причин і умов, що безпосередньо зумовлюють існування злочинного браконьєрства, а також недопущення їх учинення на різних стадіях злочинної поведінки, тобто спеціально-кримінологічне запобігання; репресивні заходи реагування на вчинені браконьєрські злочинні посягання, їх виявлення, розслідування, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у всіх випадках їх вчинення, їх покарання та його виконання, тобто діяльність із застосування кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за вчинення браконьєрських посягань; удосконалення законодавства у сфері охорони тваринного світу, у тому числі кримінально-правових та адміністративно-правових норм, що встановлюють відповідальність за вчинення браконьєрських посягань; усунення негативних для тваринного світу наслідків браконьєрських посягань.
18. Визначено систему суб’єктів протидії злочинному браконьєрству, у структурі яких залежно від функціонального призначення та кола повноважень можливо виділити такі основні групи: суб’єкти формування державної політики у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, у тому числі й у сфері протидії браконьєрству; суб’єкти законодавчого забезпечення протидії злочинному браконьєрству; суб’єкти спеціально-кримінологічного запобігання злочинному браконьєрству та безпосередньої правоохоронної діяльності в сфері охорони, використання і відтворення тваринного світу; суб’єкти здійснення правосуддя у справах про браконьєрські посягання (суд); суб’єкти нагляду за діяльністю суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинному браконьєрству та безпосередньої правоохоронної діяльності в сфері охорони, використання і відтворення тваринного світу; суб’єкти усунення чи зменшення негативних для тваринного світу наслідків браконьєрських посягань.
1. Вивчення статистичних даних Міністерства юстиції України та ДСА України дало змогу проаналізувати стан судимості і злочинне браконьєрство та визначити його абсолютні й відносні показники: у період 1989–2009 рр. в Україні було засуджено всього 12 464 особи: за незаконне полювання – 1156 осіб (9,3 %); а за незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом – 11 308 осіб (90,7 %); динаміка судимості за злочинне браконьєрство характеризується чотирма періодами, що мають відмінні один від одного кількісно-якісні показники: 1989–1992 рр; 1993–1997 рр.; 1998–2005 рр.; 2006–2009 рр.
2. Дослідження судової практики щодо справ даної категорії дало можливість визначити підстави закриття судами справ і структуру пеналізації браконьєрських злочинів (фактичної караності браконьєрських посягань) та зробити висновок про ситуацію, коли органи кримінальної юстиції не застосовують передбачені законом санкції за вчинення браконьєрських злочинів (правозастосовна депеналізація).
3. Обгрунтовано твердження, що часткова декриміналізація браконьєрських посягань сприятиме досягненню мети охорони тваринного світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акутаев Р. М. Криминологический анализ латентной преступности : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 «Криминология; исправительно-трудовое право» / Р. М. Акутаев. − СПб., 1999. – 41 с.
2. Ансель Марк. Методологические проблемы сравнительного права / Марк Ансель // Очерки сравнительного права. – М. : Прогресс, 1981. – С. 36−86.
3. Аскин Я. Ф. К вопросу о категориях детерминизма / Я. Ф. Аскин // Современный детерминизм и наука : сб. cт. – Новосибирск : Наука, Сиб. отд-ние, 1975. – Т. 1. – C. 31–34.
4. Бабенко B. I. Організаційно-правові аспекти прокурорського нагляду за додержанням законів про охорону довкілля : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.10 / Бабенко B. I. – Одеса, 2004. – 238 с.
5. Бабенко В. Правові та організаційні питання прокурорського нагляду за додержанням природоохоронного законодавства / В. Бабенко // Вісник прокуратури. − 2002. − № 5. − С.14−19.
6. Бажанов М. И. Уголовное право Украины : Общая часть : [учеб. пособие] / М. И. Бажанов. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 167 с.
7. Бакаєв О. В. Правове забезпечення та можливості органів внутрішніх справ у боротьбі з корупцією / О. В. Бакаєв // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським університетом у Вашингтоні. – Харків, 2001. – Вип. 2. − С. 114−126.
8. Бакунина Т. С. О некоторых проблемах борьбы с экологическими правонарушениями (по материалам Всероссийского совещания) / Т. С. Бакунина // Государство и право. – 1997. – № 1. – С. 100−119.
9. Бахмудов З. Б. Проблемы латентной экологической преступности (по материалам Республики Дагестан) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / З. Б. Бахмудов. – Махачкала, 2006. – 26 с.

10. Бачинин В. А. Философия права и преступления / Бачинин В.А. – Харьков : Фолио, 1999. − 607 с.
11. Бессонов А. К вопросу о понятии крупного ущерба при квалификации незаконной добычи рыбы / А. Бессонов // Уголовное право. – 2008. – № 6. – С. 10−12.
12. Борейко В. Лицо украинского браконьерства / В. Борейко // Екологія. Право. Людина. – 2010. – № 6−7. – С. 38−42.
13. Брайнін Я. М. Основні питання загального вчення про склад злочину / Брайнін Я. М. – К., 1964. – 89 с.
14. Браконьєрство [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
15. Бринчук М. М. Экологическое право / Бринчук М. М. – М. : Юристъ, 2004. – 499 с.
16. В Україні ввели кримінальну відповідальність за використання рибалками струму та вибухівки [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
17. В Херсонской области пограничник расстрелял 3 браконьеров [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
19. Відкритий лист любителів рибальства Українського товариства мисливців і рибалок Дніпропетровської області [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
20. Винокуров С. И. Анализ практики и проблемы совершенствования борьбы с экологической преступностью / С. И. Винокуров // Российский следователь. – 2001. − № 5. – С. 33−36.
21. Вирок по справі № 1-40 / Архів Машівського місцевого районного суду Полтавської області.

22. Вицин С. Е. О научно-правовых предпосылках ограничения преступности как негативно отклоняющегося поведения / С. Е. Вицин [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

23. Гаврилов Б. Я. Латентная преступность и обеспечение конституционного права граждан на доступ к правосудию : моногр. / Гаврилов Б. Я. ; М-во внутренних дел РФ, Всероссийский науч.-исслед. ин-т МВД России. – М. : Всерос. науч.-исслед. ин-т МВД России, 2004. – 92 с.
24. Гавриш С. Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні: проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального законодавства / Гавриш С. Б. ; Верховна Рада України, Інститут законодавства. − К. : Книга, 2002. − 634 с.
25. Гаджилов Г. М. Уголовно-правовой и криминологический анализ незаконной охоты: По материалам Республики Дагестан : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право»/ Г. М. Гаджилов. − Махачкала, 2003. − 24 с.
26. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Гаухман Л. Д. − [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2003. – 448 с.
27. Глистин В. К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений / Глистин В. К. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. – 127 с.
28. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження : [моногр.] / В. В. Голіна. – Х. : Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
29. Голуб С. А. Кримінальна відповідальність за незаконне полювання : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / С. А. Голуб. – К., 2005. – 20 с.
30. Горелов К. Браконьеров одели «на кукан» / К. Горелов // Гривна. – 2010. − 15–22 июля. – С. 12.
31. Дагель П. С. Пенализация преступных посягательств на окружающую природную среду / П. С. Дагель, Т. А. Бушуева // Известия вузов. Правоведение. – 1981. − № 6. – С. 49−55.
32. Дагель П. С. Уголовная политика: управление борьбой с преступностью / П. С. Дагель // Проблемы социологии уголовного права. – М., 1984. – С. 37−43.
33. Декларація про державний суверенітет України від 16 лип. 1990 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. − 1990. − № 31. – Ст. 429.
34. Джужа О.М. Кримінально-правова охорона довкілля як складова спеціально-кримінологічного запобігання екологічної злочинності / Джужа О. М., Василевич В. В., Поліщук Г. С. // Шлях до кримінології. Пам’яті Анатолія Петровича Закалюка : зб. матеріалів – К. : Нац. акад. прав. наук України; Запоріжжя : КПУ, 2010. –С. 97−104.
35. Довкілля як об’єкт кримінально-правової охорони : посіб. з питань застосування кримінально-правових норм / [Діденко С. В., Крючек С. В., Поліщук Г. С. та ін.]. – Херсон : Видавець Чуєв С. М., 2008. – 130 с.
36. Дорофеев В. Куда же подевалась икра / В. Дорофеев // Гривна. – 2010. − 13–20 мая. – С. 8.
37. Дубовик О. Л. Коррупция в сфере лицензирования природопользования и регистрации воздействий на окружающую среду [Электронный ресурс] / О. Л. Дубовик // Организованная преступность, терроризм и коррупция : альманах. – 2003. – № 1. – Режим доступа :
38. Дубовик О. Л. Причины экологических преступлений / О. Л. Дубовик, А. Э. Жалинский. – М. : Наука, 1988. − 240 с.
39. Екологічне право України : [підруч.] / за ред. А. О. Гетьмана, М. В. Шульги. – Харків : Право, 2009. – 327 с.
40. Екологічне право України : Академічний курс : [підруч.] / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. − К. : Юрид. думка, 2005. − 848 с.
41. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
42. [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=829592
43. Ерофеев Ю. Н. Ответственность за незаконную охоту по уголовному законодательству России : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ерофеев Ю. Н. − М., 1994. – С. 20.
44. Жевлаков Э. Н. Общие вопросы квалификации преступлений в области охраны окружающей среды / Жевлаков Э. Н. ; М-во высш. и сред. спец. образования. − М., 1986. – 84 с.
45. Жевлаков Э. Н. Уголовно-правовая охрана природной среды в Российской Федерации / Жевлаков Э. Н. − М. : ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – 74 с.
46. Жевлаков Э. Н. Экологические правонарушения и ответственность / Жевлаков Э. Н. − М. : ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997. – 80 с.
47. Жевлаков Э. Н. Экологические преступления и экологическая преступность / Жевлаков Э. Н. – М. : Белые альвы, 1996. − 96 с.
48. Загородников Н. И. Направления изучения советского уголовного права / Н. И. Загородников, Н. А. Стручков // Сов. государство и право. – 1981. – № 7. – С. 48–56.
49. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007 − Кн.1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 2007.− 424 с.
50. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Закалюк А. П. − К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2007. – Кн. 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 2007. – 712 с.
51. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2003. – 51 с.
52. Збірник статистичної інформації про роботу прокурора за 12 місяців 2009 року по Україні (у розрізі областей). – К. : Відділ статистичної інформації та аналітичної роботи Генеральної прокуратури України, 2009. – 672 с.
53. Звонков Б. Н. Уголовно-правовая борьба с браконьерством в СССР : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Б. Н. Звонков. – Ростов-на-Дону, 1968. – 20 с.
54. Зелинский А. Ф. Криминальная психология : [науч.-практ. изд.] / Зелинский А. Ф. – К. : Юринком Интер, 1999. – 240 с.
55. Зелинский А. Ф. Криминология : [учеб. пособие] / Зелинский А. Ф. – Х. : Рубикон, 2000. – 240 с.
56. Злобин Г. А. Некоторые теоретические вопросы криминализации общественно опасных деяний / Г. А. Злобин, С. Г. Келина // Проблемы правосудия и уголовного права / редкол. : А. М. Ларин и др. – М. : ИГПАН, 1978. – С. 108–110.
57. Зубкова В. Проблемы применения законодательства о незаконной порубке лесных насаждений по УК РФ / В. Зубкова, Н. Соколов // Уголовное право. – 2007. – № 2. – С. 50−54.
58. Иванова А. Т. Судебная практика по делам о браконьерстве // Комментарий судебной практики за 1973 год / А. Т. Иванова, Е. Б. Галкин ; [под ред. Е. В. Болдырева, А. И. Пергамент]. − М. : Юрид. лит., 1974. – 216 с.
59. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения / Игошев К. Е. – Горький : Горьк. высш. шк. МВД СССР, 1974. – 168 с.
60. Інтернет-опитування щодо ставлення до браконьєрства у частини суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

61. Исаев А. Браконьерство непобедимо [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

62. Калмыков А. А. Введение в экологическую психологию : [курс лекций] / Калмыков А. А. – М. : Изд-во МНЭПУ, 1999. – 128 с.
63. Кирпа Т. Осторожнее с водными «дарами» / Т. Кирпа // Гривна. – 2010. − 24 июня – 1 июля – С. 15.
64. Китайська сітка? Пропала рибка! [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
65. Клады ищет браконьер [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
66. Клочков В. Уголовная политика и уголовное право / В. Клочков // Соц. законность. – 1997. – № 11. – С. 62−65.
67. Коваленко Л. П. Адміністративно-правові заходи охорони навколишнього природного середовища : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Коваленко Л. П. – Харків, 2003. – 197 с.
68. Коган В. М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия / Коган В. М. − М. : Наука, 1983. – 184 с.
69. Кодекс України про адміністративні правопорушення : за станом на 2 листоп. 2009 р. – Офіц. вид. – К. : Форум, 2009. – 386 с.
70. Комарницький В. М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Комарницький В. М. – К., 2002. – 171 с.
71. Комарова А. Рибі не боляче, бо вона німа? [Електронний ресурс] / А. Комарова // Свобода. – 2008. − 9 черв. – Режим доступу : .
72. Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права від 10.12.1982 (Ратифіковано Законом № 728-XIV (728-14) [Електронний ресурс]. Офіційний сайт Державного агентства рибного господарства України. – Режим доступу : .
73. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин від 23 листоп. 1979 р. // Голос України. – 1999. − 31 берез.
74. Конвенція про охорону біологічного різноманіття // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. – Львів : Екоправо, 2002. – С. 329−342.
75. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19 листоп. 1979 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 50. – Ст. 278.
76. Константиниди С. С. Охрана животного мира (правовые вопросы) / Константиниди С. С. − Алма-Ата : Кайнар, 1975. − 120 с.
77. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1. – Ст. 2598.
78. Коржанский Н. И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Коржанский Н. И. – М. : Академия МВД СССР, 1980. – 248 с.
79. Корнякова Т. Проблемні питання на окремих напрямах наглядової діяльності / Т. Корнякова // Вісник прокуратури. – 2007. – № 2. – С. 18−30.
80. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика. Проблемы криминализации и пенализации / Коробеев А. И. – Владивосток : Изд-во Дальневосточного ун-та, 1987. – 267 с.
81. Костенко А. Н. Принцип отражения в криминологии (системное исследование психологического механизма криминального поведения) / Костенко А. Н. – К. : Наук. думка, 1987. – 124 с.
82. Костенко О. М. Корупція кризового типу: поняття і шляхи протидії / О. М. Костенко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К. : МНДЦ, 2009. − № 20. – С. 131−137.
83. Костенко О. Що є право? Про основи «натуралістичної» юриспруденції у світлі соціального натуралізму / О. Костенко // Право України. – 2010. – № 4. – С. 83−91.
84. Костицький В. Конституція України 1996 року – модель Української держави / В. Костицький // Право України. – 2001. – № 8. – С. 16−17.
85. Костицький В. В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / Костицький В.В. – К. : ІЗП і ПЗ, 2003. – 772 с.
86. Кравченко С. Н. Социально-психологические аспекты правовой охраны окружающей среды / Кравченко С. Н. – Львов : Вища школа, 1988. – 155 с.
87. Кримінальна справа № 1− 147/08 / Архів Ленінського суду АРК.
88. Кримінальна справа № 1-15/2008 р. / Архів Керченського міського суду АРК.
89. Кримінальна справа № 1-223/2007 р. / Архів Ленінського районого суду АРК.
90. Кримінальна справа № 1-266/2007 р. / Архів Керченського міського суду АРК.
91. Кримінальна справа № 1-334 2008 р. / Архів Керченського міського суду АРК.
92. Кримінальна справа № 1-38/2007 р. / Архів Носівського районного суду Чернігівської області.
93. Кримінальна справа № 1-65/2007 р. / Архів Ленінського районного суду АРК.
94. Кримінальна справа № 240060-2001р. / Архів Суворовського районного суду Херсонської області.
95. Кримінальна справа № 500062-04 / Наглядове провадження прокуратури Херсонської області.
96. Кримінальна справа № 71015-03 / Архів Скадовського районного суду Херсонської області.
97. Кримінальна справа № 70027-03 / Архів Скадовського районного суду Херсонської області.
98. Кримінальна справа № 960013-05 / Наглядове провадження Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури.
99. Кримінальне право України : Загальна частина : [підруч.] / відп. ред. Я. Ю. Кондратьєв ; [наук. ред. В. А. Клименко, М. І. Мельник]. – К. : Правові джерела, 2002. – 432 с.
100. Кримінальне право України : Теоретичний курс та практикум : [посіб. для підгот. до держ. іспитів] / Кузнєцов В.В., Савченко А.В., Плугатир В.С.; за заг. ред. В. Я. Горбачевського. − К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2005. − 344 с.
101. Кримінальне право України : Загальна частина / за ред. П. С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 506 с.
102. Кримінальне право України : Загальна частина : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / [Бажанов М. І., Баулін Ю. В., Борисов В. І. та ін]; за ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Юрінком Інтер; Харків : Право, 2002. – 416 с.
103. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
104. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / [Баулін Ю. В., Борисов В. І., Гавриш С. Б. та ін.] ; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К. : Концерн «Вид. Дім «Ін Юре», 2003. − 1196 с.
105. Кримінально-процесуальний кодекс України : за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. − К. : Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).
106. Криминология : [учебник для юрид. вузов] ; под общ. ред. А. И. Долговой. – М. : ИНФРА. М-НОРМА, 1997. – 784 с.
107. Криминология : [учебник] / под. ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. − [3- е изд, перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2004. – 734 с.
108. Кримінологія : Особлива частина : [навч. посіб.] / за ред. І. М. Даньшина. – Харків : Право, 1999. – 232 с.
109. Кудрявцев В. Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования / Кудрявцев В. Н. – М. : ФОРУМ-ИНФРА-М, 1998. – 215 с.
110. Кудрявцев В. Н. Криминология и проблемы криминализации / В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов // Журнал российского права. – 2004. – № 12. – С. 46−50.
111. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудрявцев В. Н. – М. : Юрид. лит., 1972. – 351 с.
112. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
113. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации / Кузнецова Н. Ф. ; под ред. В. Н. Кудрявцева. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 200 с.
114. Кулаков В. Рибні ресурси держави потребують прокурорського захисту / В. Кулаков // Вісник прокуратури. – 2007. − № 3. – С. 35−37.
115. Курс кримінології : підруч. : у 2 кн. / [Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1 : Загальна частина. – 2001. – 352 с.
116. Курс кримінології : підруч. : у 2 кн. / [Джужа О. М., Михайленко П. П., Кулик О. Г. та ін.] ; за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 2 : Особлива частина. – 2001. – 352 с.
117. Куцевич М. Проблемні аспекти об’єктивної сторони складу злочину «Екоцид» за Кримінальним кодексом України / М. Куцевич // Підприємництво, господарство і право. – 2006. − № 1. – С. 131−135.
118. Лавыгина И. В. Причинный комплекс экологической преступности / И. В. Лавыгина // Криминологический журнал ОГУЭП. – 2007. − № 3−4. – С. 23−29.
119. Литвак О. М. Державний вплив на злочинність: Кримінологічно-правове дослідження / Литвак О. М. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 280 с.
120. Лопатин В. А. Проблема криминализации экологических правонарушений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. А. Лопатин. – Л., 1991. – 20 с.
121. Лопашенко Н. А. Экологические преступления : Коментарий к главе 26 УК РФ / Лопашенко Н. А. − СПб. : Изд-во «Юрид. центр Пресс», 2002. – 802 с.
122. Лукьянов И. Ф. Сущность категории «Свойство: значение для исследования проблемы отражения» / Лукьянов И. Ф. − М. : Мысль, 1982. – 143 с.
123. Лунеев В. В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции / Лунеев В. В. ; предисл. В. Н. Кудрявцева. – М. : НОРМА, 1997. – 525 с.
124. Лунеев В. В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции / Лунеев В. В. – [2-е изд, перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 912 с.
125. Ляпунов Ю. И. Актуальные вопросы уголовно-правовой охраны социалистической собственности / Ю. И. Ляпунов // Сов. государство и право. − 1988. − № 2. – С. 78−85.
126. Ляпунов Ю. И. Общественная опасность как универсальная категория советского уголовного права : [учеб. пособие] / Ляпунов Ю. И. – М. : ВЮЗИ, 1989. – 117 с.
127. Ляпунов Ю. И. Уголовно-правовая охрана природы органами внутренних дел / Ляпунов Ю. И. − М. : Акад. МВД СССР, 1974. – 151 с.
128. Марцев А. И. Диалектика и вопросы теории уголовного права / Марцев А. И. – Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та, 1990. – 86 с.
129. Матвейчук В. К. Квалификация незаконной охоты : [учеб. пособие] / Матвейчук В. К. – К. : РИО МВД Украины, 1992. – 52 с.
130. Матвейчук В. К. Уголовно-правовая борьба органов внутренних дел с преступным загрязнением водных объектов : [учеб. пособие] / Матвейчук В. К. – К. : НИ и РИО Укр. акад. внутр. дел, 1992. − 80 с.
131. Матвійчук В. К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Матвійчук В. К. – К., 2008. – 511 с.
132. Матвійчук В. К. Незаконне полювання: відповідальність, протокольна форма провадження, розслідування і запобігання : [моногр.] / В. К. Матвійчук, С. А. Голуб. – К. : КНТ, 2006. – 304 с.
133. Мельник М. І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 / Мельник М. І. – К., 2002. – 506 с.
134. Мельник М. І. Помилкова криміналізація: види, причини та наслідки / М. І. Мельник // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 5. – С. 94−99.
135. Методика кримінологічного аналізу злочинності в Україні / за заг. ред. О. М. Джужі. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 190 с.
136. Модельный Уголовный кодекс для государств – участников СНГ // Известия вузов. Правоведение. − 1996. – № 1. – С. 92−150.
137. Мунтян В.Л. Правова охорона тваринного світу. Методична розробка / Мунтян В. Л. – К. : КДУ, 1968. – 108 с.
138. Навроцький В. О. Злочини проти природи : [лекції для студ. юрид. фак.] / Навроцький В. О. – Львів : Львів. держ. ун-т ім. Івана Франка, 1997. – 56 с.
139. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. − [3-тє вид., переробл. та доповн.]. − К. : Атіка, 2004. − 1056 с.
140. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 ч. / за заг. ред. М. О. Потебенька, В. Г. Гончаренка. − К. : ФОРУМ, 2001. − Ч. 2. − 920 с.
141. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : за станом на 1 груд. 2001 р. / за ред. С. С. Яценка. – К. : А.С.К., 2002. – 936 с.
142. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2007 році / Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. − К., 2008. – 393 с.
143. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2006 році / Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. − К., 2007. – 393 с.
144. Неймарк М. С. О соотношении осознаваемых и неосознававаемых мотивов в поведении, характеризующем направленность личности / М. С. Неймарк // Вопросы психологии. – 1968. – № 5.– С. 106−111.
145. Нижник В. Браконьера на испуг не возьмешь! [Электронный ресурс]. – Режим доступа :

146. О неотложных мерах экологического оздоровления страны : Постановление Президиума Верховного Совета СССР от 27 нояб. 1989 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :