КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ ПОДРУЖНІМ ВБИВСТВАМ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЗАЗИМКО ОКСАНА ІВАНІВНА
УДК 343.85

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЗАПОБІГАННЯ ПОДРУЖНІМ ВБИВСТВАМ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Кальман Олександр Григорович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ЗМІСТ..............................................................................................................................2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ........................................................................3
ВСТУП.............................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДРУЖНІХ ВБИВСТВ......................................................................................................................13
1.1. Життя подружжя як об’єкт кримінально-правового захисту.............................13
1.2. Кримінологічна характеристика подружніх вбивств..........................................26
1.3. Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили подружні вбивства............45
Висновки до розділу 1...................................................................................................66
РОЗДІЛ 2. КРИМІНОГЕННА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ПОДРУЖНІХ ВБИВСТВ......................................................................................................................69
2.1. Фактори детермінації подружніх вбивств............................................................69
2.2. Причини та умови вчинення подружніх вбивств................................................79
2.3. Криміногенна ситуація та мотивація подружніх вбивств..................................90
Висновки до розділу 2.................................................................................................110
РОЗДІЛ 3. ЗАПОБІГАННЯ ПОДРУЖНІМ ВБИВСТВАМ...............................113
3.1. Запобігання подружнім вбивствам – основний напрямок протидії подружнім вбивствам......................................................................................................................113
3.2. Загальносоціальне запобігання подружнім вбивствам.....................................121
3.3. Спеціально-кримінологічне запобігання подружнім вбивствам.....................136
3.4. Індивідуальне запобігання подружнім вбивствам............................................146
Висновки до розділу 3.................................................................................................169
ВИСНОВКИ................................................................................................................174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................184
ДОДАТКИ...................................................................................................................207

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АР Крим – Автономна Республіка Крим
ВАК – Вища атестаційна комісія
ВІЛ/СНІД – вірус імунодефіциту людини / синдром набутого імунодефіциту
ВНЗ – вищі навчальні заклади
ЗМІ – засоби масової інформації
КВК України – Кримінально-виконавчий кодекс України
КК Данії – Кримінальний кодекс Данії
КК Іспанії – Кримінальний кодекс Іспанії
КК Російської Федерації – Кримінальний кодекс Російської Федерації
КК України – Кримінальний кодекс України
КК Франції – Кримінальний кодекс Франції
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
РАЦС – реєстрація актів цивільного стану
РНБО – Рада національної безпеки і оборони
СК України – Сімейний кодекс України
СНГ – сімейні групові наради
СНД – Співдружність Незалежних Держав
США – Сполучені Штати Америки
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина
ЦК України – Цивільний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. В останні роки набули значного поширення злочини, що вчинюються у сімейно-побутовій сфері. Як свідчать статистичні дані, 30–40 % усіх тяжких насильницьких злочинів вчиняється в сім’ї і переважна їх кількість, близько 70 %, – в подружній діаді. Майнове розшарування суспільства, зниження рівня життя значної частини населення, соціально-побутова невлаштованість, безробіття, безправність, політична нестабільність, алкоголізація і наркотизація населення сприяють посиленню криміналізації суспільства. Крайнім проявом сімейного неблагополуччя є насильство в родині, в тому числі подружні вбивства, масштаб яких набуває реальної загрози для суспільства.
Насильницька злочинність руйнує подружні стосунки, сім’ю та спричиняє значну шкоду моральним засадам, здійснює психотравмуючий та деморалізуючий вплив на дітей. Криміналізація подружніх стосунків генерує зростання злочинності в цілому, підриває процес соціалізації, укріплення та розвиток позитивних суспільних відносин. Наявність подружніх пар, в яких конфлікти вирішуються з позиції сили, призводить до того, що вчинюються тяжкі злочини проти особи, включаючи і подружні вбивства. Тому комплексний науковий аналіз кримінологічно значущих характеристик подружніх вбивств, їх детермінант і розроблення заходів протидії є нагальною потребою сьогодення.
Проблеми протидії та запобігання насильницьким злочинам досліджувалися у працях відомих вітчизняних вчених у галузі кримінології та кримінального права: В. І. Борисова, Л. М. Давиденка, І М. Даньшина, О. М. Джужи, Ю. М. Дьоміна, О. О. Дудорова, А. П. Закалюка, В. С. Зеленецького, А. Ф. Зелінського, О. Г. Кальмана, О. М. Костенка, М. В. Косюти, В. М. Куца, О. М. Литвака, В. О. Навроцького, М. І. Панова, В. М. Поповича, В. В. Сташиса, Є. Л. Стрельцова, В. Я. Тація, В. П. Тихого, В. І. Шакуна, Н. М. Ярмиш, О. Н. Ярмиша.
Починаючи з 70-х років ХХ століття проблемі подружніх вбивств в рамках сімейно-побутової злочинності присвятили свої дослідження такі радянські вчені як: Д. А. Корецький, В. М. Кормщиков, О. О. Костиря, Ю. М. Крупка, В. О. Лобанов, Ф. А. Лопушанський, М. П. Мішляєв, Г. Г. Мошак, Я. Я. Соотак, О. В. Старков, А. Д. Тартаковський, Д. А. Шестаков, С. В. Трофімов. Серед сучасних українських та російських науковців слід назвати таких авторів як: С. В. Аракелян, М. І. Бельцев, А. А. Бова, О. В. Бойко, В. В. Голіна, Б. Г. Головкін, Р. М. Зулканєєв, О. М. Ільяшенко, Л. В. Крижна, Н. В. Машинська, Є. М. Потапчук, В. І. Шахов, О. Д. Шинкаренко, О. Ю. Юрченко та інші.
Варто зазначити, що проблемам подружніх вбивств в рамках сімейної кримінології та гендерного насильства присвятили свої дослідження зарубіжні вчені R. LaRossa, J. Schefer, C. Caetano, S. Smith, L. Salzman, N. Thoennes.
Водночас, більшість досліджень, присвячених подружнім вбивствам, припадає на 70–80-ті роки ХХ століття. За часів незалежної української держави вивчення проблеми подружніх вбивств на рівні дисертаційного дослідження, яке б розкривало кримінологічну природу даного злочину і надало б можливість розробити систему заходів, спрямованих на запобігання подружнім вбивствам, не проводилося.
Тому, в умовах подальшої криміналізації сфери сімейних відносин, очевидною є необхідність ґрунтовного кримінологічного аналізу зазначеної проблеми та розроблення комплексу заходів, спрямованих на запобігання подружнім вбивствам. Саме це обумовлює актуальність і доцільність дослідження кримінологічних аспектів подружніх вбивств на дисертаційному рівні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до вимог Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, Концепції Державної програми з утвердження гендерної рівності в українському суспільстві на 2006–2010 роки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 р. № 384-р. Дисертаційне дослідження відповідає плану наукових досліджень Національної академії прокуратури України за напрямом „Діяльність органів прокуратури з протидії злочинності” (номер державної реєстрації
№ РК 0108U009864). Тема узгоджується з Резолюцією Парламентської асамблеї Ради Європи „Парламенти, об’єднані для подолання побутового насильства над жінками”; відповідає пан-європейській кампанії проти насильства над жінками 2006–2008 років, розпочатої відповідно до зазначеної резолюції, та пов’язана із вимогами Всеукраїнської акції проти гендерного насильства, що розпочалася 25 листопада 2006 року, а також темою парламентських слухань з нагоди Міжнародного дня проти насильства щодо жінок.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробленні науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на вдосконалення практики запобігання подружнім вбивствам шляхом проведення їх комплексного кримінологічного аналізу.
Для досягнення цієї мети вирішувалися такі основні завдання дослідження:
- надати загальну характеристику подружнім вбивствам як правовому і соціальному явищу;
- здійснити кримінологічну характеристику вказаних злочинів;
- надати розгорнуту кримінологічну характеристику особі злочинців, які вчинили подружні вбивства, виявити найбільш типові їх риси;
- сформулювати основні криміногенні фактори детермінації цих злочинів;
- проаналізувати та виокремити причини та умови вчинення подружніх вбивств;
- провести аналіз криміногенних ситуацій та мотивації цих злочинів;
- з’ясувати найбільш характерні віктимологічні особливості потерпілих від подружніх вбивств;
- випрацювати відповідний комплекс запобіжних заходів з детальними пропозиціями і рекомендаціями на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному, індивідуальному рівнях.
Об’єкт дослідження – насильницькі злочини, що вчиняються у сфері конфліктного міжособистісного подружнього спілкування, а також діяльність державних і громадських органів щодо запобігання цим злочинам.
Предмет дослідження – кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання подружнім вбивствам.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертації є вітчизняні і зарубіжні праці в галузі соціології, психології, кримінології та кримінального права, в яких аналізується насильство як загальносоціальне та родове явище, а також розглядається механізм формування насильницької поведінки в житті подружньої діади в конкретних формах її прояву, зокрема у формі вбивства. Методологічним підґрунтям дослідження є положення матеріалістичної діалектики, а також інші загальнонаукові і спеціальні методи сучасні теорії наукового пізнання, зокрема: історичний, порівняльно-правовий, соціально-психологічний, конкретно-соціологічний, статистичний, системно-структурний та формально-логічний методи.
Історичний метод дослідження використовувався при ретроспективному аналізі проявів подружніх вбивств і їх законодавчого визначення. Порівняльно-правовий метод було застосовано при аналізі юридичних норм та практики їх застосування в інших країнах. Соціально-психологічний метод використовувався при дослідженні особи злочинця та потерпілих від цього злочину, криміногенних ситуацій та мотивацій вчинення подружнього вбивства. Конкретно-соціологічний метод застосовувався при зборі, узагальненні та аналізі результатів опитування працівників правоохоронних органів, вивченні факторів детермінації подружніх вбивств. Статистичний метод використовувався при зборі, узагальненні й аналізі показників кримінально-правової статистики, проведенні вибіркового вивчення матеріалів архівних кримінальних справ, що дозволило одержати всебічну і змістовну інформацію про об’єкт та предмет дослідження. Системно-структурний та формально-логічний методи дали змогу розкрити систему факторів детермінації подружніх вбивств, систему суб’єктів запобіжної діяльності, провести типологію осіб, які їх вчинюють і потерпілих.
Емпіричну основу дослідження складають результати вивчення 300 архівних кримінальних справ, розглянутих судами України в період з 2004 по 2009 роки за статтями 115, 116, 118 чинного Кримінального кодексу України; проведеного опитування працівників правоохоронних органів (360 осіб) про причини та заходи запобігання подружнім вбивствам, показники соціальної, економічної, кримінально-правової статистики (2004–2009 рр.).
Окрім того, використані статистичні звіти та довідки Генеральної прокуратури України, Департаменту громадської безпеки Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України. Під час написання дисертації використовувався досвід та результати конкретних кримінологічних, соціологічних та психологічних досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів з приводу проблем подружнього насильства, зокрема подружніх вбивств.
Валідність і надійність отриманих результатів дослідження забезпечуються взаємодоповнюваністю використаних методів та репрезентативністю вибіркової сукупності.
Застосування різних методів дозволило комплексно дослідити зазначену проблему і розробити обґрунтовані висновки та пропозиції.
Наукова новизна одержаних результатів полягає втому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням кримінологічної характеристики, детермінації і запобігання подружнім вбивства. У результаті проведеного аналізу сформульовано низку концептуальних положень і висновків, що відповідають змістовним ознакам наукової новизни роботи. Основні з них такі:
вперше:
- встановлено специфічні ознаки подружнього вбивства, що відрізняють його від інших вбивств на сімейно-побутовому ґрунті, і запропоновано авторське визначення поняття подружнього вбивства як умисного вбивства, вчиненого одним із подружжя – іншого, які перебувають як в зареєстрованих, так і в незареєстрованих шлюбних відносинах, на ґрунті подружнього конфлікту;
- запропоновано вбивство одного із подружжя або іншого члена сім’ї визнати у чинному кримінальному законі особливо обтяжуючою обставиною, за винятком випадків, передбачених статтями 116 та 118 чинного Кримінального кодексу України;
- здійснено детальну кримінологічну характеристику подружніх вбивств, їх кількісно-якісних показників. Встановлено, що за період з 2004 по 2009 роки інтенсивність подружніх вбивств в Україні проявила чітко виражену тенденцію до збереження відносно масового та сталого характеру; у структурі умисних вбивств, вчинених на побутовому ґрунті, їх питома вага становить 65,0 %, вони є низьколатентними, вчинюються одноосібно;
- здійснено розгорнуту кримінологічну характеристику особи суб’єкта подружнього вбивства; за глибиною і стійкістю їх антисоціальної спрямованості виокремлено чотири їх типи: 1) випадковий, 2) нестійкий, 3) стійкий, 4) злісний;
- визначено загальносоціальні фактори вчинення подружніх вбивств, а також групу чинників, що характеризують морально-психологічну складову відносин конфліктуючих подружніх пар, серед яких: сімейне неблагополуччя; пристрасть одного з членів подружжя до алкогольних напоїв; незадоволення сексуальних потреб; незадоволення потреби у самовираженні, цінності та значущості власного „Я”; деформація позитивних емоцій; відсутність взаєморозуміння та взаємодопомоги; недостатнє фінансове забезпечення;
- розроблено авторський комплекс соціально-психологічних умов, які сприяють подружнім вбивствам: перебування подружжя у незареєстрованому шлюбі; порушення гендерної рівності у сімейних відносинах; особисті якості подружжя, які призводять до психологічної несумісності; стереотипи конфліктного спілкування; гендерні відмінності стратегій подолання життєвих труднощів; непідготовленість до подружнього життя; недостатнє знання подружжям одне одного; низька культура спілкування подружжя; провокуюча поведінка потерпілого;
- вироблено цілісне уявлення щодо оптимізації діяльності державних установ і громадських організацій щодо запобігання подружнім вбивствам у сучасних умовах;
- обґрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до: Закону України „Про попередження насильства сім’ї”, передбачивши нормативні підстави і механізм правового захисту подружжя; Кримінально-процесуального кодексу України про скорочення процесуальних строків розгляду заяв подружжя про вчинення щодо них насильства; Сімейного кодексу України щодо визнання застосування насильства як однієї з підстав розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав особи, яка вчинила цей злочин, надання органу опіки і піклування права ініціювати у судовому порядку тимчасове виселення із помешкання особи, яка вчинює насильство в сім’ї.
удосконалено:
- класифікацію чинників подружніх вбивств за рівнем їх функціонування;
- характеристику конкретної криміногенної ситуації і мотивації злочинної поведінки при вчиненні подружніх вбивств. Встановлено, що така ситуація може бути ініційована злочинцем, потерпілим або обопільно. Мотивами подружніх вбивств переважно були: особиста неприязнь, ревнощі або помста;
- віктимологічну характеристику потерпілих від подружнього вбивства. Встановлено, що це переважно особи жіночої статі, молодого і середнього віку, низького соціального статусу, на момент злочину перебували в стані алкогольного сп’яніння.
дістало подальшого розвитку:
- система заходів загальносоціального запобігання подружнім вбивствам, що охоплює комплекс соціальних практик довготривалого характеру у вигляді реалізації заходів соціально-економічної, правої, культурно-виховної, духовної, медичної, шлюбної сфер, спрямованих на усунення протиріч і конфліктів у подружньому житті;
- теоретичні положення щодо кола суб’єктів спеціально-кримінологічного запобігання подружнім вбивствам, у рамках якого охарактеризовано діяльність спеціалізованих і неспеціалізованих суб’єктів запобігання вказаним злочинам і запропоновано комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності їх роботи, основними з яких є: запровадження підготовки спеціалістів кримінолого-психологічного профілю, створення координаційного центру, проведення наукових досліджень, впровадження виховних програм, організація центрів сімейної терапії тощо;
- заходи індивідуального запобігання подружнім вбивствам, серед яких першочергове значення мають заходи психологічного впливу – психогігієна, психопрофілактика і психотерапевтична робота;
- система заходів віктимологічної профілактики цим суспільно-небезпечним діянням, що спрямована на корекцію поведінки потенційних жертв і їх захисту;
- обґрунтування закріплення в Законі України „Про попередження насильства в сім’ї” офіційного попередження про неприпустимість віктимної поведінки і прийняття Закону України „Про профілактику злочинів”, який містив би розділ стосовно здійснення віктимологічної профілактики.
Практичне значення отриманих результатів полягає у наступному:
у науково-дослідній сфері – отримані результати дозволять розширити теоретико-методологічну базу для подальшого розроблення шляхів вирішення проблем запобігання подружнім вбивствам (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у науково-аналітичну роботу Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, 29 грудня 2008 року);
у практичній діяльності – розроблені положення та рекомендації можуть бути використані в практичній діяльності правоохоронних органів, установ і організацій, що займаються соціальною роботою з подружніми парами у життєдіяльності яких зафіксовані асоціальні прояви;
у навчальному процесі – можуть бути використані при викладанні дисципліни „Кримінологія” для юридичних, соціологічних, соціологічно-психологічних та психологічних факультетів, підготовці підручників і навчальних посібників із кримінології, профілактики злочинів, кримінального права та спеціальних курсів, факультативних лекційних курсів та тренінгів, факультативних курсів в середніх школах, при підготовці навчально-інформаційних курсів тощо;
у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в роботі Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності при вдосконаленні норм чинного Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України „Про попередження насильства в сім’ї”, 31 травня 2007 року).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були викладені у тезах на науково-практичних конференціях „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (лютий 2004 р., м. Львів) та „Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (квітень 2004 р., м. Львів), міжнародній науково-практичній конференції „Механізм кримінально-правового впливу: український та зарубіжний досвід” (квітень 2010 року, м. Одеса).
Публікації. Положення та результати дисертаційного дослідження відображено у 4 наукових працях, опублікованих у фахових наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, а також трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило здійснити теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо надання кримінологічної характеристики подружнім вбивствам, аналізу факторів, що детермінують вчинення цих злочинів, вдосконалення заходів, спрямованих на їх запобігання. Зроблені у результаті дослідження висновки і пропозиції з удосконалення правового, організаційного забезпечення запобіжної діяльності на всіх рівнях можуть стати важливим підґрунтям до підвищення ефективності запобігання цим злочинам. Головними теоретичними та прикладними результатами роботи є такі висновки:
1. Серед основоположних прав людини право на життя є, без сумніву, одним з найбільш безперечних прав людини. Але суспільна правосвідомість, чинне кримінальне законодавство щодо форм і методів боротьби із соціально-небезпечними посяганнями на основні цінності суспільства, які потребують кримінально-правового захисту, не достатньо враховують специфіку кримінально-правового захисту подружнього життя. На відміну від практики переважної більшості Європейських країн, у КК України не міститься спеціальної норми, яка б здійснювала кримінально-правовий захист життя подружжя, відсутнє визначення подружнього вбивства, не визнано воно і в якості обтяжуючої обставини.
Пропонується визначити подружнє вбивство як умисне, протиправне вбивство, вчинене одним із подружжя, – іншого, які перебувають, як в зареєстрованих, так і в незареєстрованих шлюбних відносинах на ґрунті подружнього конфлікту.
Враховуючи високий рівень суспільної небезпеки подружнього вбивства, запропоновано вбивство одного із подружжя або іншого члена сім’ї визнати особливо обтяжуючою обставиною, за винятком випадків, передбачених статтями 116 та 118 чинного КК України.
2. Здійснено поглиблену кримінологічну характеристику подружніх вбивств. Встановлено, що за останні роки рівню, структурі та динаміці подружніх вбивств притаманні наступні тенденції:
інтенсивність умисних вбивств в Україні проявила чітко виражену тенденцію до збереження їх відносно масового та стійкого характеру;
серед умисних вбивств, вчинених на побутовому ґрунті, подружні вбивства становлять 65,0 %;
подружні вбивства є низько латентними;
вчинюються одноосібно;
останнім часом простежується зменшення питомої ваги жінок, які вчиняють подружні вбивства;
місцем подружнього вбивства у більшості випадків є житлове приміщення;
переважна кількість досліджуваних злочинів вчинюється в весняно-літній період у вечірньо-нічні часи;
при вчиненні злочину використовувались колючо-ріжучими предметами, переважно кухонні ножі;
механізм подружніх вбивств характеризується здебільшого раптовістю виникнення умислу.
3. Вивчення особистості злочинця здійснено через аналіз соціально-демографічних, кримінально-правових, соціально-рольових та морально-психологічних ознак особистості. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця полягає у такому: переважають особи чоловічої статі у віці 30–50 років; злочинці мають переважно середній рівень освіти; низький соціальний статус; більшість (89,0 %) із них – низькокваліфіковані робітники, пенсіонери та осіби, які ніде не працювали і не навчалися. З морально-психологічної сторони злочинці характеризуються стійкою антисоціальною спрямованістю особистості, викривленою системою цінностей та потреб; зловживанням алкогольними напоями; наявністю психічних аномалій, переважно хронічного алкоголізму; стійким відхиленням в емоційно-вольовій, ціннісно-нормативній та психологічній сферах.
Серед емоційно-психологічних особливостей злочинців переважали озлобленість, злопам’ятність, демонстративність, емоційна збудженість та афективні „спалахи”, психопатичні риси поєднанні із жорстокістю та агресивністю, високий рівень особистої напруженості, слабкий вольовий та емоційний контроль за власною поведінкою, слабка здатність прогнозування можливих наслідків своїх дій, примітивність інтересів, гіпертрофоване відчуття власної гідності, викривленість методів задоволення їх основних життєвих потреб, егоцентризм, що виступали детермінантами індивідуальної злочинної поведінки.
4. Аналіз факторів подружніх вбивств показав, що ними є реальні умови життя людей, в основі яких знаходяться протиріччя суспільства. Протиріччя між особою та суспільством, які реалізуються у подружньому вбивстві, мають соціальну, психологічну або змішану природу. Фактори подружніх вбивств конкретизуються через різні причини та умови, які негативно характеризують економічну, соціальну, духовну і політичну сферу життєдіяльності суспільства.
Серед них є такі, що детермінують насильницьку злочинність в цілому, і розглядуваний вид злочину зокрема. Це соціально-економічні, культурно-виховні, соціально-психологічні, правові та організаційно-управлінські фактори, пов’язані між собою складними кореляційними зв’язками, і які носять здебільшого ймовірний характер, хоча у своїй взаємодії обумовлюють вчинення злочинів, що досліджуються.
На рівні вчинення конкретного злочину подружні вбивства зумовлені: антисуспільною спрямованістю особи, сімейним неблагополуччям, зловживанням алкоголем, перебуванням подружжя у незареєстрованих шлюбних стосунках. Дослідження дозволило окремо виділити групу чинників, що характеризують морально-психологічну комунікацію подружніх пар, серед яких: сімейне неблагополуччя; пристрасть одного з членів подружжя до алкогольних напоїв; незадоволення сексуальних потреб; незадоволення потреби у самовираженні, цінності та значущості власного „Я”; відсутність позитивних емоцій, взаєморозуміння та взаємодопомоги; недостатнє фінансове забезпечення сім’ї.
Визначено авторський комплекс соціально-психологічних умов, які сприяють подружнім вбивствам: перебування подружжя у незареєстрованому шлюбі; порушення гендерної рівності у сімейних відносинах; особисті якості подружжя, які призводять до психологічної несумісності; стереотипи конфліктного спілкування; гендерні відмінності стратегій подолання життєвих труднощів; непідготовленість до подружнього життя; недостатнє знання подружжям одне одного; низька культура спілкування подружжя; провокуюча поведінка потерпілого.
Детальний аналіз причин та умов подружніх вбивств дозволив відзначити глибокий і складний характер взаємозв’язку негативних особистісних проявів динаміки із динамікою і формами конфліктної взаємодії подружжя. При цьому очевидно, що психологічний фактор є домінуючим, первинним та регламентуючим у характері подружніх взаємин, чинники якого посилюють причини соціального характеру, а іноді лежать в їх основі.
5. Особливе місце в механізмі злочинної поведінки осіб, які вчинили подружні вбивства, посідає конкретна життєва ситуація. Існує чимало критеріїв класифікації криміногенних ситуацій, однак вважаємо, що значний інтерес у сенсі запобігання подружнім вбивствам має класифікація криміногенної ситуації при вчиненні подружнього вбивства за критерієм „ініціатор їх створення”. Встановлено, що така ситуація може бути ініційована злочинцем, потерпілим або обопільно. У зв’язку із цим, криміногенно значущою є характеристика потерпілих від досліджуваних злочинів.
Подружні вбивства мають свою особливу специфіку, яка виділяє їх із загальної маси умисних вбивств: відносини між злочинцем і жертвою в ситуації подружнього вбивства набагато складніші, ніж у ситуації „простого” вбивства, коли між злочинцем і жертвою немає тісних емоційних, психологічних, фізичних зв’язків; ситуація подружнього вбивства часто забарвлена різноманітними почуттями (ненависті, ревнощів, кохання); позиції подружнього злочинного впливу чітко не розмежовуються і в процесі подружньої взаємодії часто переходять одна в одну. Інакше кажучи, подружнім вбивствам притаманна така ситуація, за якої злочинець і жертва настільки тісно взаємодіють, що до останнього моменту невідомо хто стане жертвою, а хто злочинцем, тобто подружні вбивства носять в багатьох випалдках інверсивний характер.
6. Встановлено, що у кожній конкретній криміногенній ситуації потерпілі вели себе по-різному, впливаючи таким чином і на мотивацію злочинної поведінки, і на виникнення умислу вчинити даний злочин. Мотивом подружніх вбивств переважно були ревнощі або помста, особисті неприязні стосунки. Поведінка потерпілих при цьому характеризувалася здебільшого як аморальна, іноді провокуюча. При подружніх вбивствах з мотиву помсти на ґрунті особистих неприязних стосунків поведінка потерпілих, здебільшого (60,0%) не мала яскравого віктимологічного забарвлення, у решті випадків поведінка потерпілих характеризувалась як така, що сприяла вчиненню щодо них злочину.
7. Окремо проаналізовано інверсивні ситуації, коли потенційний злочинець стає реальною жертвою, а передбачувана, очікувана жертва – злочинцем. Встановлено, що у багатьох випадках саме інверсивні ситуації передували подружні вбвиствам, як у випадках вчинення подружніх вбивств у стані сильного душевного хвилювання так при перевищенні меж необхідної оборони. В обох випадках взаємодія потерпілого і винного динамічно трансформувалася з початку вчинення злочину до його закінчення.
8. Віктимологічна характеристика жертв подружніх вбивств показала, що соціально-демографічні та морально-психологічні характеристики жертв злочинів є майже ідентичними таким самим характеристикам злочинця. Це пояснюється тим, що і винний і потерпілий є вихідцями з одного соціального середовища, окрім того вони пов’язані подружніми стосунками.
Потерпілі від подружнього вбивства – це переважно особи жіночої статі, молодого і середнього віку, низького соціального статусу, на момент злочину знаходилися в стані алкогольного сп’яніння.
9. Встановлено, що поведінка жертв подружніх вбивств знаходилась в прямій залежності від мотиву злочину.
При вчиненні подружніх вбивств з мотиву ревнощів або помсти поведінка потерпілих характеризувалась як аморальна та провокуюча, при цьому потерпілими ставали жінки. У випадках, коли ревнощі були уявними і мали місце внаслідок „хворобливого” стану психіки злочинця, поведінка жертви була нейтральною і притаманною чоловікам. При вчиненні подружнього вбивства в стані сильного душевного хвилювання жертвами ставали чоловіки, причому їх поведінку можна охарактеризувати як агресивну, що відображалося у протиправному насильстві та систематичних знущаннях щодо злочинця-жінки. Поведінка потерпілих жінок від подружнього вбивства в стані сильного душевного хвилювання приймала форму тяжкої образи на злочинця. У випадках вчинення подружніх вбивств при перевищенні меж необхідної оборони поведінка жертви характеризується як злочинна. До того ж жертвами стовідсотково ставали чоловіки.
10. Виходячи з криміногенної ситуації і мотивації поведінки потерпілих від подружніх вбивств, виокремлено такі типи потерпілих: потерпілі з позитивно-нейтральною поведінкою, потерпілі з аморально-спонукаючою поведінкою, з агресивно-провокуючою поведінкою.
11. Запобігання подружнім вбивствам як один із напрямків протидії злочинності представляє собою складний соціальний процес, систему взаємопов’язаних заходів діяльності держави, громадських організацій і окремих громадян, направлених на усунення факторів, причин і умов, які детермінують цей вид злочинності, на макро- і мікрорівнях.
12. На монографічному рівні досліджено кримінологічні проблеми запобігання найбільш небезпечним насильницьким злочинам проти особи – подружнім вбивствам. Проведено комплексний кримінологічний аналіз основних теоретичних і практичних проблем, що мають принципове значення для встановлення пріоритетів у напрямі запобігання насильницьким злочинам у сімейно-побутовій сфері. Вироблено цілісну концепцію оптимізації діяльності щодо запобігання подружнім вбивствам в сучасних умовах.
13. Запобігання подружнім вбивствам має здійснюватися на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному, індивідуальному.
14. Заходи загальносоціального характеру мають виключно широкий діапазон і впливають на всі види, групи, різновиди причин та умов, детермінуючих подружні вбивства. Вони спрямовані на вдосконалення законодавства, боротьбу з бідністю, подолання демографічної кризи, покращення соціально-економічних умов життєдіяльності сім’ї, підвищення ефективності соціального захисту сім’ї, вирішення питань житлового благоустрою, розвиток і укріплення культури і духовності, забезпечення здоров’я населення, протидія наркоманії, алкоголізму, тютюнопалінню, ВІЛ/СНІДу.
15. Спеціально-кримінологічне запобігання на відміну від загальносоціального носить цілеспрямований характер безпосередньо на недопустимість вчинення цього злочину на різних стадіях дозлочинної поведінки.
Для реалізації заходів спеціально-кримінологічного характеру доцільним є внесення змін до чинного законодавства, спрямованих на розширення нормативних підстав і механізмів правового захисту подружжя (враховуючи клишніх членів подружжя) від усіх видів насильства з боку іншого члена подружжя; скорочення процесуальних строків перевірки заяв або повідомлень про насильство в сім’ї (до трьох днів), протягом яких має бути здійснена перевірка заяви або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи або прийняте рішення про порушення кримінальної справи щодо особи, винної у вчиненні будь-якої форми насильства до колишнього або теперішнього члена подружжя; факт застосування насильства до одного із членів подружжя іншим необхідно визнати однією з прідств розірвання шлюбу; вчинення умисного злочину проти життя та здоров’я члена подружжя, в тому числі і колишнього, визнати однією з підстав позбавлення батьківських прав; надати право органам опіки та піклування вимагати виселення за рішенням суду того з подружжя, який створює неможливі умови проживання для іншого члена подружжя.
Враховуючи важливу роль заборон, які витікають із захисного припису, вбачається необхідним доповнити їх перелік наступним: приписом, за яким особа, яка вчиняє насильство повинна покинути оселю на певний час; приписом, що забороняє особі, яка вчиняє насильство, наближатись до місця перебування жертви; приписом, що забороняє осоіб, яка вчиняє насилстьво, користуватись та тримати вогнепальну та холодну зброю; приписом, що передає право піклування про дітей; приписом, що забороняє побачення з дітьми на певний час, або допускає їх відування у присутності спостерігача.
16. З метою реалізації спеціально-кримінологічного запобігання подружніх вбивств організаційного характеру пропонується:
у навчальні плани з підготовки педагогів, психологів, соціальних робітників, правоохоронців тощо ввести спеціалізацію або спеціальний курс із проблем насильства в сім’ї, в тому числі між подружжям;
створити координаційний центр із запобігання насильству між подружжям який буде акумулювати всю наявну інформацію з даної проблеми та забезпечувати своєчасний обмін відповідною інформацією усіх суб’єктів запобіжної діяльності. Віднести до його основних обов’язків керівництво та контроль за всією запобіжною діяльністю і організацію роботи усіх суб’єктів запобігання подружнім вбивствам за єдиним планом; організацію проведення наукових досліджень щодо протидії подружнім насильством між подружжям та впроваджувати наукові методи роботи саме із конфліктуючими подружніми парами;
впроваджувати виховні програми, спрямовані на підвищення культури подружнього життя;
здійснювати активну правову пропаганду, спрямовану на роз’яснення норм чинного сімейного законодавства, а також відповідальності за вчинення злочинів проти членів сім’ї та подружжя зокрема;
організувати центри сімейної терапії, підготовку спеціалістів кримінолого-психологічного профілю, здатних для роботи, спрямованої на усунення криміногенних факторів в сімейних відносинах.
17. Запобіжна діяльність на індивідуальному рівні спрямована проти вчинення подружніх вбивств шляхом, по-перше, виявлення кола осіб, від яких слід очікувати вчинення розглядуваного злочину, по-друге, визначення специфічних негативних джерел, що впливають на свідомість цих осіб, по-третє, прогнозування злочинної поведінки потенційних злочинців, і, нарешті, – застосування передбачених законом заходів коригування поведінки даних осіб. Суть індивідуально-профілактичного впливу полягає в тому, що він повинен випередити формування мотиву злочину. Процес індивідуальної профілактичної роботи поділяється на два етапи. Перший етап включає виявлення і з’ясування кола осіб щодо яких необхідно застосовувати запобіжні заходи, на другому етапі реалізуються заходи корегування мотиваційної сфери, з метою унеможливлення вчинення подружніх вбивств.
18. До заходів корекції з мотиваційної сфери, які можуть застосовуватися за проханням або за згодою особи відносяться психогігієна, психопрофілактика, психотерапевтична робота. З урахуванням особливостей мотивації осіб, які вчинили подружнє вбивство, та виявлених у них деформацій мотиваційного процесу, деградації потреб доцільно застосовувати такі методи психотерапії, як раціональна психотерапія, гіпнотерапія, групова психотерапія, психодрама, різновиди психоаналізу, психосинтез та інші терапевтичні методи, сімейні групові наради подружжя.
19. Особливу увагу при індивідуальній профілактиці подружніх вбивств слід звернути на осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, особливо ті, які вчинили насильницькі злочини проти особи або одного із подружжя, або інших членів сім’ї. До таких осіб застосовувати заходи виховного, психологічного, медичного, реабілітаційного характеру, з метою прискорення процесу їх соціалізації і недопущення в їх поведінці будь-яких агресивно-насильницьких проявів по відношенню до подружжя, або інших членів сім’ї.
20. Віктимологічна профілактика подружніх вбивств охоплює не лише заходи, спрямовані на корекцію поведінки потенційних жертв, але й запровадження віктимологічної програми запобігання подружнім вбивствам, яка повинна містити заходи щодо захисту жертв подружніх вбивств.
Офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки в сім’ї необхідно відновити в Законі України „Про попередження насильства в сім’ї”. Крім того, внесення змін до чинного законодавства, якими доповнити положення про взяття на профілактичний облік та знаття з профілактичного обліку осіб, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильттсва в сім’ї, вбачається матиме значний профілактичний ефект у запобігання подружеім вбивствам.
Доцільно прийняти, як уже неодноразово пропонувалося кримінологами, Закон України „Про профілактику злочинності”, який містив би розділи стосовно здійснення віктимологічної профілактики. В ньому слід визначити поняття жертви з детальною конкретизацією за видами злочинів, порядок отримання інформації про допомогу та її види, порядок і підстави отримання матеріальної допомоги від заподіювача шкоди, причому як безпосередніми жертвами, так і рикошетними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кримінально-правова охорона життя та здоров’я особи : матеріали наук.- практ. конф. (Харків, 22-24 квіт. 2004 р.) / редкол. : Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. – К. – Х. : Юрінком Інтер, 2004. – С.72-78.
2. Семья как объект философского и социологического исследования : сб. ст. / отв. ред. А. Г. Харчев. – Л. : Наука, Ленингр. отд-ние, 1974. – 150 с.
3. Конституции зарубежных государств : учеб. пособ. / сост. проф. В. В. Маклаков. – 2-е изд., исправ. и доп. – М. : БЕК, 1997. – 584 с.
4. Конституции стран СНГ и Балтии : учеб. пособ. / Г. Н. Андреева ; Москов. гос. юрид. акад. – М. : Юристъ, 1999. – 640 с.
5. Рекомендація Rec (2002)5 Ради міністрів Ради Європи країнам-членам про захист жінок від насильства, 30 квіт. 2002 р. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – 2002. – Режим доступу : www.coe.kiev.ua/Campain/domestic/inter/PDF_Rec(2002)5_Ukrainian.pdf.
6. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть Особенная / отв. ред. : А. Я. Светлов, В. В. Сташис. – К. : Наук. думка, 1985. – 455 с.
7. Бородин С. В. Преступления против жизни / Станислав Владимирович Бородин. – М. : Юристъ, 1999. – 94 с.
8. Ермаков В. Д. Социально-правовая профилактика правонарушений несовершеннолетних, связанных с недостатками семейного воспитания (Методика и результаты исследования) / Вячеслав Дмитриевич Ермаков. – М. : Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – 1981. – 102 с.
9. Игошев К. А. Семья, дети, школа / К. А. Игошев, Г. М. Миньковский. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 с.
10. Кормщиков В. М. Криминология семейного неблагополучия / Владимир Михайлович Кормщиков. – Пермь : Книж. изд-во, 1987. – 180 с.
11. Сермягина О. С. Эмоциональные отношения в семье / Ольга Сергеевна Сермягина. – Кишинев : Штиинца, 1991. – 300 с.
12. Блувштейн Ю. Д. Криминология и математика / Юрий Давыдович Блувштейн. – М. : Юрид. лит., 1974. – 25 с.
13. Драгунова Т. В. О некоторых психологических особенностях подростков / Татьяна Васильевна Драгунова // Вопросы личности школьника. – М. : АПН РСФСР, 1961. – С.120-169.
14. Волков К. Н. О времени, детях и о семье. Некоторые социально-психологические вопросы формирования личности ребенка / К. Н. Волков. – М. : Знание, 1971. – 96 с.
15. Громадська програма співробітництва по запобіганню насильству в сім’ї : матеріали 1-го міжнар. наук.-практ. семінару (Одеса, 25 лют.-06 бер. 1999 р.) / за ред. Ф. К. Думка. – Одеса : ОВС, 1999. – 116 с.
16. Ильяшенко А. Н. Семейные факторы социального риска и преступность несовершеннолетних / Алексей Николаевич Ильяшенко // Российский следователь. – 2001. – №6. – С. 41.
17. Констиутція України : наук.-практ. комент. / В. Б. Авер’янов, О. В. Бажанов, Ю. В. Баулін та ін. ; ред. кол. : В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Харків : Право ; К. : Концерн Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 груд. 2001 р. / за ред. С. С. Яценка. – К : А.С.К., 2002. – 936 с.
19. Брунон Холыст. Кримінологія. Основные проблемы : пер. с польского / Холыст Брунон ; под ред. Н. А. Стручкова. – М. : Юрид. лит., 1980. – 263 с.
20. Шестаков Д. А. Семейная криминология: семья – конфликт – преступление / Дмитрий Анатолиевич Шестаков. – СПб. : Санкт-Петербург. ун-т, 1996. – 263 с.
21. Лукшевич С. Ю. Кримінологічна характеристика злочинності в місцях позбавлення волі / Сергій Юрійович Лукшевич // Пробл. законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 44. – С.174-180.
22. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. / Анатолій Петрович Закалюк. – К. : Вид. Дім „Ін Юре”, 2007. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 424 с.
23. Криминология / под ред. Б. В. Коробейникова, Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : Юрид. лит., 1988. – 295 с.
24. Криминология / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. – М. : МГУ, 1994. – 415 с.
25. Алексеев А. И. Криминология : курс лекций / Анатолий Иванович Алексеев. – М. : Щит-М, 1998. – 340 с.
26. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло / Владислава Станіславівна Батиргареєва. – Х. : Одіссей, 2003. – 256 с.
27. Кримінологія. Особлива частина : навч. посіб. / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман ; за ред. І. М. Даньшина. – Х. : Право, 1999. – 232 с.
28. Кальман А. Г. Криминологическая характеристика, детерминация и предупреждение изнасилований : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право” / А. Г. Кальман. – Х., 1986. – 23 с.
29. Маритиненко О. А. Кримінологічні проблеми мотивів та мотивації хуліганства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально- виконавче право” / О. А. Маритиненко. – Х., 1997. – 33 с.
30. Голіна В. В. Попередження тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров’я особи : навч. посіб. / Володимир Васильович Голіна. – Х. : НЮАУ, 1997. – 52 с.
31. Зелинский А. Ф. Криминология : курс лекций / Анатолий Феофанович Зелинский. – Х. : Прапор, 1996. – 260 с.
32. Задыхайло Д. В. Криминологическое исследование хищений государственного и общественного имущества, совершаемых на предприятиях молочной промышленности : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право”/ Д.В. Задыхайло. – Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1990. – 22 с.
33. Криминология : учеб. [для вузов] / Ю. Н. Аргунова, С. В. Ванюшкин, Ю. В. Ващенко и др. ; под общ. ред. д-ра юрид. наук проф. А. И. Долговой. – [2-е изд., прераб. и доп.]. – М. : Норма, 2003. – 337 с.
34. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Владислава Станіславівна Батиргареєва. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 8.
35. Кальман О. Г. Стан і головні напрямки попередження економічної злочинності в Укравні: теоретичні та прикладні проблеми : монографія / Олександр Григорович Кальман. – Х. : Гімназія, 2003. – 352 с.
36. Побегайло Э .Ф. Криминологическая характеристика лиц, совершивших тяжкие насильственные преступления / Эдуард Филиппович Побегайло. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1976. – 60 с.
37. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / Сергей Николаевич Абельцев. – М. : ЮНИТИ-ДАНА ; Закон и право, 2000. – 207 с.
38. Кизнер А. В. Основные направления научных исследований Киевского филиала ВНИИ МВД СССР и внедрение их результатов в практику / Александр Викторович Кизнер // Труды ВНИИ МВД СССР. – М., 1981. – №59. – С. 3.
39. Проблеми законності : республік. міжвідом. наук. зб./ відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 50. – 245 с.
40. Шестаков Д. А. Криминология. Преступность как свойство общества / Дмитрий Анатолиевич Шестаков. – СПб. : Санкт-Петербург. гос. ун-т, 2001. – 264 с.
41. Харламов В. С. Противодействие внутрисемейным насильственным преступлениям участковыми уполномоченными милиции (на материалах Санкт-Петербурга) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право” / В. С. Харламов. – СПб. : Санкт-Петербург. гос. ун-т, 2002. – С.6.
42. Пономарев П. Насильственная преступность в семье: криминологическая характеристика / Павел Пономарев // Российский следователь. – 2002. – №1. – С. 26.
43. Квашис В. Е. Основы виктимологии / Виталий Ефимович Квашис. – М. : Nota Bene, 1999. – 34 с.
44. Крижна Л. В. Попередження злочинів, що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ Л. В. Крижна. – К. : Нац. акад. внутрішніх справ України, 2000. – 17 с.
45. Зелинский А. Ф. Криминология : учеб. пособ. / Анатолий Феофанович Зелинский. – Х. : Рубикон, 2000. – 260 с.
46. Валуйська М. Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / М. Ю. Валуйська. – Х., 2002. – 240 с.
47. Горяинов К. К. Латентная преступность в России: результаты исследований и меры борьбы / Константин Константинович Горяинов // Латентная преступность: познание, политика, стратегия. – М. : ВНИИ МВД России, 1993. – С.28.
48. Преступность, статистика, закон / ред. А. И. Долгова. – М. : [б. и.], 1997. – 224 с.
49. Ильяшенко А. Н. Противодействие насильственной преступности в семье: уголовно-правовые и криминологические аспекты : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право” / Алексей Николаевич Ильяшенко. – М., 2003. – 580 с.
50. Лунеев В. В. Преступность ХХ века. Мировые, региональные и российские тенденции / Виктор Васильевич Лунеев. – М. : НОРМА, 1999. – 516 с.
51. Голина В. В. Тяжкая насильственная преступность против личности: криминологическая характеристика и предупреждение / Владимир Васильевич Голина // Пробл. законності : [республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій]. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 45. – С.177-185.
52. Даньшин І. М. Латентна злочинність: поняття, причини, негативні наслідки / Іван Миколайович Даньшин, Валерій Федорович Оболенцев // Вісн. Харк. ун-ту внутрішніх справ. – Х., 2000. – Вип.10. – С. 29-34.
53. Шестаков Д. А. Конфликтная семейная ситуация как криминогенный фактор : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право” / Дмитрий Анатолиевич Шестаков. – М., 1977. – 24 с.
54. Головкін Б. М. Сімейно-побутові конфлікти у системі детермінації умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Богдан Миколайович Головкін. – Х., 2002. – 20 с.
55. Шестопалова Л. М. Самовбивство: проблеми, причини, запобігання : монографія / Людмила Миколаївна Шестопалова. – К. : МП Леся, 2008. – 236 с.
56. Василевич В. В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів / Віталій Вацлавович Василевич // Право України. – 1997. – №12. – С.82-84.
57. Кримінологія : спеціалізов. курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини) : навч. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісєев, В. В. Василевич / за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
58. Голина В. В. Специально-криминологическое предупреждение преступности (теория и практика) : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Владимир Васильевич Голина. – Х., 1994. – 596 с.
59. Бойко О. В. Насильство в сім’ї : соціологічний аналіз явища : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціолог. наук : спец. 22.00.03 „Соціальні структури та соціальні відносини” / Олександр Валерійович Бойко. – Х., 2003. – 20 с.
60. Криминология – ХХ век / под ред. д-ра юрид. наук. проф. В. Н. Бурлакова, д-ра юрид. наук. проф., засл. деятеля науки РФ В. П.Сальникова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2000. – 554 с.
61. Криминология. Общая часть / под ред. В. В. Орехова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 1992. – 84 с.
62. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения / Константин Еремеевич Игошев. – Горький : Горьк. высш. шк. МВД СССР, 1974. – 168 с.
63. Личность преступника / под ред. В.Н. Кудрявцева, Н. С. Лейкиной, Г. М. Миньковского и др. – М. : Юрид. лит., 1975. – 270 с.
64. Блувштейн Ю. Д. Проблема личности преступника / Юрий Давидович Блувштейн // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1978. – Вып. 28. – С. 159 – 166 с.
65. Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку / Иван Николаевич Даньшин. – Х. : Право, 1998. – 206 с.
66. Сахаров А. Б. Об антиобщественных чертах личности преступника / Александр Борисович Сахаров // Сов. государство и право. – 1970. – № 10. – С.110-116.
67. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия / Иван Николаевич Даньшин. – К. : УМК ВО, 1988. – 88 с.
68. Платонов К. К. Структура и развитие личности / Константин Константинович Платонов.– М. : Наука, 1986. – 254 с.
69. Зелінський А. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / Анатолій Феофанович Зелінський. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
70. Лысков Б. Д. Понятие личности преступника / Б. Д. Лысков, Т. Н. Курбатова // Юрид. психология. – СПб. : Питер, 2001. – С. 74- 91.
71. Антонян Ю. М. Системный подход к изучению личности преступника / Юрий Миранович Антонян // Сов. государство и право. – 1974. – №5. – С. 88-93.
72. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника и его значение в профилактической деятельности органов внутренних дел / Александр Борисович Сахаров. – М. : МВШМ МВД СССР, 1984. – 42 с.
73. Личность преступника. – М. : Юрид. лит., 1971. – 355 с.
74. Криминология : учеб. [для юрид. вузов] / под ред. : В. Н. Бурлакова, В. П. Сальникова, С. В. Степашина. – СПб. : Санкт-Петербург. ун-т МВД России, 1999. – 608 с.
75. Бэрон Р. Агрессия / Р. Бэрон, Д. Ричардсон. – СПб. : Питер, 1997. – 336 с.
76. Ильяшенко А. Н. Общая характеристика преступников, совершивших насилие в семье / Алексей Николаевич Ильяшенко // Рос. следователь. – 2002. – №11. – С. 26.
77. Соотак Я. Я. Преступления, совершаемые на почве конфликтов между супругами : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ Яан Янович Соотак. – Тарту, 1979. – 197 с.
78. Крижна Л. В. Попередження злочинів, що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”/ Людмила Володимирівна Крижна. – К., 2000. – 215 с.
79. Головкін Б. М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері / Богдан Миколайович Головкін. – Х. : Нове слово, 2004. – 252 с.
80. Тартаковский А. Д. Преступления в сфере семейно-бытовых отношений и борьба с ними / А. Д. Тартаковский, Н. А. Абдулаев. – Душанбе : Даниш, 1989. – С. 41.
81. Предупреждение семейно-бытовых правонарушений / под ред. Ф. А. Лопушанского. – М. : Наука, 1989. – 233 с.
82. Бородин С. В. Осужденные, отбывающие наказание в местах лишения свободы за преступления против личности / Станислав Владимирович Бородин. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1973. – 44 с.
83. Головкін Б. М. Соціально-кримінологічний портрет особи сімейно-побутового злочинця / Богдан Миколайович Головкін // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту. – 2001. – №1. – С. 189-198.
84. Звирбуль В. К. О некоторых методологических аспектах исследования личности преступника / Владимир Карлович Звирбуль // Теоретические проблемы учения о личности преступника. – М. : Юрид. лит., 1979. – С. 6-8.
85. Берковець Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Л. Берковец. – СПб. : Питер, 2001. – 307 с.
86. Антонян Ю. М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступлений / Юрий Миранович Антонян. – М. : Акад. МВД СССР, 1973. – 71 с.
87. Ковалев М. И. Советское уголовное право : курс лекций / Митрофан Иванович Ковалев. – Свердловск : СЮИ, 1971. – Вып.1 : Введение в уголовное право. – 121 с.
88. Устинова В. В. Особенности формирования личности насильственных преступников / В. В. Устинова // Насилие, агрессия, жестокость. Криминально-психологические исследования. – М. : ВНИИ проблем укрепления законности и порядка, 1999. – С. 40-46.
89. Антонян Ю. М. Об истоках формирования личности преступника / Юрий Миранович Антонян // Личность преступника и вопросы исправления и перевоспитания осужденных. – М. : ВНИИ МВД СССР. – 1990. – С.3-13.
90. Антонян Ю. М. Криминальная сексология / Ю. М. Антонян, А. А. Ткаченко, Б. В. Шостакович. – М. : Спартак, 1999. – 191 с.
91. Аракелян С. В. Убийства в сфере семейно-бытовых отношений и их предупреждение (по материалам Республики Армения) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Сергей Ваганович Аракелян. – Ереван, 1999. – 137 с.
92. Ходимчук О. О. Наявність психічних аномалій у осіб та їх вплив на вчинення насильницьких злочинів / Оксана Олегівна Ходимчук // Право України. – 2003. – №7. – С. 60-64.
93. Дубинин Н. П. Генетика. Поведение. Ответственность / Н. П. Дубинин, И. И. Карпец, В. Н. Кудрявцев. – М. : Политиздат, 1982. – 304 с.
94. Мишин Г. И. Три причины стресса: Неврозы, половые расстройства, алкоголизм / Григорий Иванович Мишин. – 2-е изд. – Л. : Лениздат, 1990. – 160 с.
95. Тузов А. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти міжособистісних конфліктів / Анатолій Тузов // Радянське право. – 1990. – №6. – С.59-63.
96. Генкин А. Каждый второй убийца в момент преступления был пьян / Артем Генкин // Время. – 2001. – №18. – С. 4.
97. Антонян Ю. М. Психология убийства / Юрий Миранович Антонян. – М. : Юристъ, 1997. – 304 с.
98. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследования преступлений / Ю. М. Антонян, М. М. Еникеев, В. Е. Эминов. – М. : Юристь, 1996. – 172 с.
99. Ферри Э. Уголовная социология / Энрико Ферри. – М., – 1908. – 615 с.
100. Ратинов А. Р. Личность преступника: психологические аспекты / Александр Рувимович Ратинов // Новая Конституция и актуальные вопросы борьбы с преступностью. – Тбилиси : Мцниереба, 1979. – С.162.
101. Нокомонов В. А. Преступное поведение : детерминизм и ответственность / Виталий Анатольевич Нокомонов. – Владивосток : Дальневосточ. ун-т, 1989. – 160 с.
102. Кримінологія. Загальна та Особлива частини : підруч. [для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О.