КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ

Короткий опис

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

САМОТІЄВИЧ ВАЛЕРІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.918.1

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБИСТОСТІ
ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ, ЯКІ ВЧИНИЛИ ЗЛОЧИНИ

12.00.08. – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Мартиненко Олег Анатолійович, доктор юридичних наук, доцент

Харків – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..................................................................... 3
ВСТУП……………………………………………………………………................. 4

РОЗДІЛ 1. Особа злочинця як об’єкт кримінологічного дослідження................ 12
1.1. Еволюція та сучасний стан вивчення особи злочинця у кримінологічній науці …………………………………………...........................................................
12
1.2. Особа злочинця – працівника органів внутрішніх справ у кримінології..... 37
Висновки до розділу…………………………………………………….................
56
РОЗДІЛ 2. Кримінологічна характеристика особистості працівників ОВС України, які вчинили злочини………………………………….............................
56
2.1. Рівень і структура злочинів, що вчиняються працівниками ОВС….......... 56
2.2. Соціально-демографічна та морально-психологічна характеристики особистості працівників ОВС України, які вчинили злочини..............................
77
2.3. Типологія особистості злочинців – працівників органів внутрішніх справ України, які скоїли злочини....................................................................................
105
Висновки до розділу……………………………………………………................
129
РОЗДІЛ 3. Система заходів запобігання злочинів серед персоналу ОВС України з урахуванням типологічних особливостей особистості ......................
131
3.1. Загальносоціальні заходи протидії злочинності працівників органів внутрішніх справ України......................................................................................
131
3.2. Спеціально-кримінологічні заходи протидії злочинності працівників органів внутрішніх справ України ........................................................................

136
3.3. Запобігання злочинам працівників ОВС на індивідуальному рівні.............. 160
Висновки до розділу………………………………………………….....................
176

ВИСНОВКИ…………………………………………………................................... 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................. 184
ДОДАТКИ................................................................................................................. 216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
АУМДПЛ – Асоціація моніторів дотримання прав людини
ГУБОЗ – Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю
ГУМВС – Головне управління Міністерства внутрішніх справ
ДАІ – Державна автомобільна інспекція
ДБНОН – Департамент по боротьбі з незаконним обігом наркотиків
ДВБ – Департамент внутрішньої безпеки
ДДСБЕЗ – Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю
ДДСО – Департамент Державної служби охорони
ДІМ – дільничні інспектори міліції
ДКЗ – Департамент кадрового забезпечення
ДКР – Департамент карного розшуку
ДНДІ – Державний науково-дослідний інститут
ДПтС – Державна пенітенціарна служба
ДТП – дорожньо-транспортна пригода
ЗМІ – засоби масової інформації
ІТТ – ізолятор тимчасового тримання
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
МВК – Менська виправна колонія
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
МРЕВ – міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ
НП – надзвичайна подія
ОВС – органи внутрішніх справ
ОГП – охорона громадського порядку
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
ПСМ – патрульна служба міліції
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СВ – слідчий відділ
СВБ – Служба внутрішньої безпеки
СНД – Співдружність незалежних держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
СУ – Слідче управління
США – Сполучені Штати Америки
УВП – установа виконання покарань
УДАІ – Управління Державної автомобільної інспекції
УІОС – Управління інспекції з особового складу
УКМСД – управління кримінальної міліції у справах дітей
УМВС – Управління Міністерства внутрішніх справ
УМДПЛ – Управління моніторингу дотримання прав людини
УМВСТ – Управління Міністерства внутрішніх справ на транспорті
ФСБ РФ – Федеральная служба безопасности Российской Федерации
ХНУВС – Харківський національний університет внутрішніх справ

ВСТУП

Актуальність теми. Вивчення особистості злочинця як один з пріоритетних напрямків кримінологічної науки зостається в центрі уваги науковців через свою визначальну роль у механізмі злочинної поведінки та мінливість індивідуально-якісних характеристик осіб, які окреслюють розмаїття злочинних проявів у сучасному суспільстві, що обумовлює постійну актуальність даного напрямку досліджень.
Одночасно ця теза посилюється усвідомленням сучасного суспільства щодо необхідності розгляду в якості суб’єкта злочинних проявів не лише традиційно визначених маргінальних верств населення, але й соціальних груп, що належать до суб’єктів превентивної діяльності. На жаль, до числа правопорушників потрапляють також і працівники органів внутрішніх справ у випадках, коли особи, на яких державою покладена функція протидії злочинності, самі вчиняють злочини: зловживання владою та перевищення службових повноважень, злочини проти життя і здоров’я та ін. Звичайно, питома вага злочинів, вчинених працівниками органів внутрішніх справ України, є досить малою в загальному масштабі злочинів, які щорічно реєструються в нашій країні. Проте випадки кримінальної активності працівників ОВС України викликають надзвичайний резонанс у суспільстві та мають характер підвищеної суспільної небезпечності. Це обумовлено тим, що працівники органів внутрішніх справ, скоюючи злочини, діють усупереч основному призначенню правоохоронних органів у суспільстві. Особливої суспільної небезпечності такі злочини набувають й через те, що працівники ОВС для здійснення протизаконних дій використовують свої службові повноваження, які значно спрощують реалізацію злочинних намірів та підвищують рівень віктимізації пересічних громадян.
Незважаючи на те, що особистість злочинця, разом з детермінацією злочинної поведінки та попередженням злочинів, є одним з основних напрямків кримінологічних досліджень, серед вітчизняних науковців існує певний дефіцит уваги до вивчення особистості злочинця-працівника органів внутрішніх справ.
Разом з тим, вочевидь, що саме дослідження психологічних якостей (особливості самосвідомості й моралі, наявність психічних відхилень та аномалій) і соціально-демографічних ознак особистості працівників ОВС, які скоїли злочин, є основою для виявлення, аналізу та оцінки криміногенних факторів. До того ж результати дослідження особистості злочинців такої специфічної категорії, як працівники ОВС, мають універсальний характер застосування – від удосконалення системи профілактики злочинів серед правоохоронців до стратегічного планування реформ ОВС України.
Теоретичним підґрунтям дисертації стали роботи вітчизняних та закордонних учених – представників різних галузей наукового знання, серед яких наукові праці О. М. Бандурки, М. М. Биргеу, В. С. Венедиктова М. Г. Вербенського, О. І. Гурова, Л. М. Давиденка, Т.А. Денисової, М. І. Іншина, О. Г. Кальмана, І. І. Карпеця, О. М. Литвака, О. М. Литвинова, В. В. Лунєєва, А. А. Піонтковського, А. В. Савченка, В. М. Трубникова, О. Н. Ярмиша та ін.
Кримінологічному вивченню особистості злочинця приділено значну увагу, що відображено в роботах багатьох учених СНД, серед яких Ю. М. Антонян, Ю. Д. Блуштвейн, В. М. Бурлаков, Б. В. Волженкін, О. А. Герцензон, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, А. I. Долгова, О. М. Джужа, А. Е. Жалінський, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, В. Є. Емінов, В. П. Ємельянов, Є. І. Єникєєв, К. Є. Ігошев, І. І. Карпець, В. М. Кудрявцев, Н. С. Лєйкіна, Г. М. Міньковський, І. С. Ной, О. Р. Ратінов, О. Б. Сахаров, В. Д. Філімонов, О. М. Яковлєв та ін. Разом з тим, традиційно більшість кримінологічних досліджень не розглядали категорію працівників ОВС як спеціальний суб’єкт злочинів та були присвячені висвітленню основних проблем вивчення особистості злочинців, хоча маємо констатувати, що окремі кримінологічні характеристики злочинців-працівників ОВС знайшли своє часткове висвітлення.
Проте в останні роки, через посилену увагу до проблем запобігання злочинності в правоохоронних органах, особистісні фактори займають окреме місце в дослідженнях як українських кримінологів – О. М. Ігнатова, О. А. Мартиненка, О. А. Мороза, О. С. Новикова, С. А. Шалгунової, так і російських учених – Ю. О. Аксенова, С. А. Алтухова, С. Є. Борисової, О. А. Брайцевої, О. М. Варигіна, Ю. А. Мерзлова, К. О. Прохорова, Р. В. Скоморохова, А. Ю. Смирнова, А. О. Тірських, В. О. Фесунова, О. С. Черепашкіна.
Відзначаючи суттєвий внесок зазначених науковців у розвиток кримінологічної науки за визначеним напрямком, можна одночасно констатувати відсутність кримінологічних робіт, присвячених вивченню особистості злочинців із числа працівників ОВС України, а також аналізу криміногенно значущих властивостей їх особливостей.
Викладені обставини в значній мірі обумовлюють актуальність дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2010 р. № 1911-р, а також пріоритетним напрямкам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр. та 2011–2014 рр. Спрямованість дослідження визначається програмою наукових досліджень, затвердженою Наказом МВС України від 05.07.2004 № 755 «Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років» (п.п. 2.1, 5.1, 5.2) та Наказом МВС України від 29.07.2010 № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років» (Додаток 5 п. 3, Додаток 15 п. 22).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 26 січня 2007 р. (протокол №2).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі вивчення та аналізу теоретичних положень та емпіричних даних скласти кримінологічну характеристику особистості працівників ОВС, які вчинили злочини, сформулювати основні особливості кримінологічної характеристики та запропонувати заходи попередження, використовуючи результати дослідження особистості таких працівників.
Для виконання зазначеної мети нами поставлено такі завдання:
- дослідити еволюцію та сучасний стан вивчення особи злочинця в кримінології;
- охарактеризувати стан вивчення особи злочинця-працівника ОВС ученими-кримінологами;
- конкретизувати соціально-демографічні ознаки та морально-психологічні особливості осіб – працівників ОВС, які вчинили злочини;
- проаналізувати провідні мотиви вчинення злочинів з боку працівників ОВС;
- розробити типологію особистості працівників ОВС, які вчинили злочини;
- на підставі отриманих результатів запропонувати заходи попередження злочинів серед працівників ОВС України.
Об’єктом дослідження є кримінологічна характеристика злочинів, що скоюються працівниками ОВС України.
Об’єктом дослідження є кримінологічна характеристика злочинів, що вчинюються працівниками ОВС України.
Предметом дослідження є кримінологічна характеристика особистості працівників ОВС України, які вчинили злочини.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач автором дослідження було застосовано комплекс методів наукового пізнання, які ґрунтуються на принципах та категоріях діалектичного детермінізму, а саме: історичний метод при дослідженні розвитку вчень про особистість злочинця та, зокрема, особистість працівників ОВС, які вчинили злочини (підрозділи 1.2, 1.3); структурно-функціональний та системний методи використовувались при розробці шляхів розвитку системи запобігання злочинності в ОВС (підрозділи 3.2, 3.3). З-поміж загальнонаукових методів пізнання були застосовані порівняльний метод – при аналізі інформації про особистість злочинця в цілому та злочинця-працівника ОВС (підрозділи 2.3); у порівнянні наукових надбань українських та закордонних вчених (підрозділи 3.1, 3.2); типологічний – під час розробки типології особистості працівників ОВС, які вчинили злочини. На спеціально-науковому рівні пізнання застосування знайшли такі методи: соціологічні – у межах збору інформації про особистість засуджених до позбавлення волі працівників ОВС за вчинення злочинів (підрозділи 2.2, 2.3); психологічні методи – для з’ясування основних морально-психологічних характеристик працівників ОВС, засуджених за вчинення злочинів (підрозділи 2.3); статистичні методи – при обробці даних статистичних звітів МВС України, результатів опитування та даних, отриманих з архівних матеріалів (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3).
Теоретичну базу дослідження становлять роботи вітчизняних та закордонних фахівців з філософії, теорії держави та права, кримінології, кримінального, кримінально-виконавчого права, психології, соціології, перелік яких зазначено в бібліографічному розділі дисертації. До нормативно-правової основи ввійшли положення Конституції України, чинного кримінального, кримінально-виконавчого законодавства, а також нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність ОВС.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали статистичні дані СВБ ГУБОЗ України за 2000–2011 рр., матеріали відомчого архіву за 2004–2006 рр. МВС України (серед яких – 143 матеріали службових перевірок за фактами порушення дисципліни та законності, 127 постанов та вироків судів стосовно колишніх працівників ОВС). Окремий масив емпіричного матеріалу становлять результати опитування та тестування 152 колишніх працівників ОВС, які відбувають покарання в Менській виправній колонії № 91, а також узагальнення характеристик, наданих працівниками колонії. Тестування засуджених до позбавлення волі колишніх працівників ОВС проводилося за трьома методиками: багатофакторною методикою вивчення особистості (MMPI); методикою ТЮФ (О. Г. Шмельов, В. В. Столін) щодо вивчення основних мотивів особистості; методикою Ш. Шварца щодо аналізу індивідуальних цінностей особистості.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на рівні окремого дисертаційного дослідження вперше розглянуто проблему комплексного вивчення особистості працівників ОВС України, які вчинили злочини. Елементи новизни полягають в наступному:
вперше:
- здійснено комплексне кримінологічне дослідження особистості працівників ОВС, які вчинили злочини, у ході якого в узагальненому виді отримано їх провідні характерологічні ознаки, особливості мотиваційної сфери та прогностично значущі психологічні особливості – ціннісні орієнтації (серед яких превалюють влада та досягнення) та провідні мотиви, основними з яких є мотиви самоствердження, корисливі та кар’єристські мотиви.
- запропоновано авторську типологію особистості злочинців із числа працівників ОВС, в основу якої покладена специфіка використання останніми власних службових повноважень під час реалізації злочинного умислу та яка передбачає виокремлення чотирьох основних типів: «паразитуючого», «атрибутивного», «привілейованого» та «нейтрального».
удосконалено:
- поняття особистості працівників ОВС, які вчинили злочини, під якою пропонується розуміти комплекс загальних особистісних ознак, властивих особистості злочинця в цілому та характерних особливостей, набутих особистістю під час перебування на службі в ОВС, певне поєднання яких реалізується у вчиненні злочину.
- кримінологічну характеристику особистості працівників ОВС, які вчинили злочини, доповнено такими сучасними відомостями, як поява нових складів злочинів, вчинюваних працівниками ОВС (побої та катування); тенденція на подальше «омолодження» злочинців; нетрадиційно високий освітній рівень цієї категорії злочинців; розподіл коефіцієнта кримінальної активності підрозділів ОВС України, перші місця в якому посідають підрозділи карного розшуку та служба дільничних інспекторів міліції.
дістало подальшого розвитку:
- вчення про особистість злочинця в цілому та безпосередньо щодо працівників ОВС, які вчинили злочини, де в межах дискусії про співвідношення соціальних та біологічних факторів наголошено на необхідності вивчення особистості злочинця з позиції єдності соціальних, психологічних та біологічних факторів, кожен з яких відіграє власну роль у ґенезі злочинної поведінки.
- вивчення структури та динаміки сучасної злочинності в ОВС шляхом встановлення таких її основних особливостей, як стрімке зростання рівня злочинності серед працівників ОВС у 2007р. з подальшим поступовим щорічним зростанням; стабільне превалювання посадових злочинів над загальнокримінальними в співвідношенні 3:1; надвисокий темп зростання фактів службового підроблення.
- системний підхід до протидії злочинності, у межах якого запропоновано власне бачення здійснення профілактики злочинів працівників ОВС на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях, виокремлено й охарактеризовано віктимологічний напрямок запобігання цього виду злочинам; розроблені заходи запобігання злочинам з боку працівників ОВС на індивідуальному рівні відповідно до виокремлених автором типів злочинців.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх подальшого застосування в таких напрямках:
- у практичній діяльності органів, які здійснюють відбір до служби в ОВС, займаються профілактикою злочинів серед персоналу ОВС та проводять аналітичну роботу у відповідному напрямку, а також у діяльності установ, у яких засуджені до позбавлення волі колишні працівники ОВС відбувають покарання (Акт впровадження у практичну діяльність ВІОС УКЗ ГУМВС України в АР Крим від 25 січня 2012 р.; Акт впровадження у практичну діяльність ВІОС УКЗ України в Миколаївській області від 16 лютого 2012 р.);
- у науково-дослідній роботі – для подальшого поглиблення наукових знань про особистість злочинця-працівника ОВС, вивчення його психологічних особливостей, а також для розробки науковцями заходів запобігання злочинам у структурі ОВС, використовуючи дані цього дослідження;
- у навчальному процесі матеріали дослідження можуть використовуватись для підготовки навчальних, навчально-методичних програм, навчальних посібників з кримінології та розробки окремих спецкурсів, лекцій, присвячених злочинності в ОВС та проблемам її запобігання (Акт впровадження у навчальний процес факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання ХНУВС від 21 лютого 2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації були відображені в наукових доповідях, оприлюднених на науково-практичних конференціях «Проблеми профілактики злочинності оперативними підрозділами органів внутрішніх справ» (м. Харків, 26 жовтня 2007 р.), «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (м. Харків, 27 листопада 2008 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 23 травня 2009 р.), «Норма і девіація у правоохоронній діяльності» (м. Луганськ, 28–29 жовтня 2010 р.).
Публікації. Основні положення дослідження викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних МОНмолодьспорту України фаховими з юридичних наук, та в чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Здійснення комплексного дослідження проблем, що стосуються поняття, структури, типології, факторів формування особистості злочинця-працівника ОВС, а також напрямків та заходів запобігання цьому процесу, дозволило авторові зробити такі висновки:
1. Виникнувши в XVIII ст., проблема особистості злочинця залишається однією з центральних дискусійних тем для вітчизняних та закордонних кримінологів. Найбільший дискурс при цьому викликає питання співвідношення соціальних та біологічних факторів у формуванні особистості злочинця, яке, на думку дисертанта, може бути вирішено шляхом врахування всіх факторів – соціальних, біологічних, психологічних, що, у свою чергу, може гарантувати максимальну достовірність знань про особу злочинця.
2. Оскільки проблема вивчення злочинності в системі ОВС є достатньо новою, висвітлення проблеми особистості злочинця-працівника ОВС наразі має фрагментарний характер, розкриваючи окремі складові кримінологічної характеристики такої особи або ж фокусуючись лише на окремих групах злочинців – колишніх працівників ОВС. Найменш досліджуваною виявляється психологічна сторона особистості цієї категорії злочинців, а проблема дослідження психічних розладів та аномалій у працівників ОВС, засуджених за вчинення злочинів, знаходиться практично поза увагою науковців.
3. Враховуючи відсутність у сучасній кримінологічній науці визначення особистості працівників ОВС, які вчинили злочини, у дисертації під останньою пропонується розуміти комплекс загальних особистісних ознак, властивих особистості злочинця в цілому та характерних особливостей, набутих особистістю під час перебування на службі в ОВС, певне поєднання яких реалізується у вчиненні злочину. Найбільш характерною особливістю особистості працівників ОВС виступає її соціально-правовий статус, пов’язаний із постановкою державою специфічних завдань, наділенням працівника дискреційними повноваженнями й забезпеченням його соціально-правового захисту.
4. На підставі дослідження статистичних закономірностей відтворення злочинності серед працівників ОВС за останні десять років виявлено сталі тенденції щодо зростання її рівня. Зокрема, фіксується збільшення кількості злочинів у сфері службової діяльності, більше половини з яких становлять хабарництво та перевищення влади або службових повноважень (32,3% та 33,3% відповідно). Майже в п’ять разів зросла частка фактів службового підроблення в структурі посадових злочинів. Меншими темпами зростання, порівняно із посадовими злочинами, характеризується динаміка загальнокримінальних злочинів, найбільш поширеними з яких є злочини корисливої спрямованості. Динаміка зростання злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів за останні роки виявилася найбільш інтенсивною, що постає негативним кримінологічно-значущим симптомом.
Акцентовано увагу на високому рівні латентності злочинів, вчинених працівниками ОВС, особливо випадків хабарницьких дій, причиною чого є особливості суб’єкта злочину – особистості працівника ОВС, «зачиненості» системи, до якої належать працівники ОВС, а також низький рівень активності громадян у викритті фактів вчинення злочинів працівниками ОВС.
5. З метою забезпечення об’єктивності та кримінологічної обґрунтованості відображення відомостей у системі державної статистичної звітності МВС України запропоновано категорії злочинів, передбачених ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) відображати в розділі злочинів у сфері службової діяльності, а злочини, передбачені ст. 126, 127– побої та катування, які наразі віднесено до категорії «інші злочини» в загальнокримінальному блоці, враховуючи їх суспільну небезпечність та резонансність, виокремити в окрему категорію загальнокримінальних злочинів.
У цілому ж у структурі злочинності працівників ОВС вважаємо за доцільне виокремлювати три групи злочинів, а саме: посадові злочини; злочини загальнокримінального характеру, пов’язані зі службовою діяльністю працівника ОВС; та злочини загальнокримінального характеру, не пов’язані зі службовою діяльністю працівника.
6. Здійснене дослідження соціально-демографічних рис засвідчує необхідність розгляду соціально-рольових ознак працівників ОВС, оскільки саме вони більшою мірою відображають ті особливості, що властиві цій категорії осіб. Встановлено, що найчастіше злочини вчинюють працівники у віці від 26 до 30 років, більша частина з яких мають вищу юридичну освіту, перебувають на службі до 10 років (зокрема в перші п’ять років вчинюється більшість загальнокримінальних злочинів, а в наступні п’ять – посадових), займають певну посаду від 1 до 3 років, входять до складу молодшого начальницького складу та проходять службу в підрозділах карного розшуку, охорони громадського порядку, слідства та дізнання, ДАІ на території Донецько-Придніпровського та Західного регіонів. Аналіз структури злочинів, вчинених працівниками окремих підрозділів, засвідчив наявність суттєвого кореляційного зв’язку між повноваженнями працівників ОВС та характером їх злочинних дій.
Тенденція минулих років на «омолодження» злочинності зберігається й в останні роки: вік злочинців серед працівників ОВС поступово продовжує знижуватись, зростає частота вчинення злочинів у перші роки проходження служби.
7. Дослідження найбільш суттєвих параметрів ціннісної та мотиваційної сфери злочинців-працівників ОВС засвідчило превалювання прагнення до досягнення влади й соціального визнання особистісного статусу, що виражається в бажанні отримати домінантну позицію в суспільстві, а також авторитет, владу та високий власний імідж.
Мотиви злочинної поведінки, як продемонструвало вивчення засуджених колишніх працівників ОВС, корелюються із домінуючими цінностями в структурі особистості, а саме: прагненням стрімкого кар’єрного зростання, та, як наслідок, досягненням владних повноважень, завдяки яким особа прагне створити відповідний імідж та отримати необхідні матеріальні блага. Враховуючи те, що в основі дій особи можуть знаходитись паралельно кілька мотивів, вищезазначені мотиви часто виступають паралельно, де один є основним, а другий – додатковим.
Вивчення психологічних характеристик засвідчило, що порівняно з іншими злочинцями працівникам ОВС не притаманна наявність психопатизованих особистісних характеристик. Більшою мірою засуджені за вчинення злочинів колишні працівники ОВС не проявляють конформності, а натомість керуються власними бажаннями, серед яких домінують бажання досягнення успіху, матеріального становища та поваги, що узгоджується із з’ясованими раніше основними цінностями та мотивами діяльності цієї категорії злочинців. Окрім того, для цих осіб характерною є швидка зміна емоційних станів.
8. Спосіб реалізації мотивів та безпосередньо спосіб використання службових повноважень при вчиненні злочинів покладено в основу запропонованої типології особистостей працівників ОВС, які вчинили злочини, де виокремлюються чотири основні типи. Першому – «паразитуючому» – типу характерне безпосереднє використання службових повноважень при вчиненні посадових злочинів, що скоюються «зсередини» системи ОВС з корисливих чи інших особистих мотивів, у тому числі кар’єристських, хибно усвідомлюваних інтересів служби тощо. Представники другого – «атрибутивного» – типу особистості використовують службу в ОВС для полегшення вчинення загальнокримінальних злочинів, не пов’язаних із безпосередньою діяльністю ОВС. Третій – «привілейований» – тип не використовує безпосередньо свої службові повноваження, однак під час здійснення протиправного діяння існує психологічний зв’язок із перебуванням на службі в ОВС: представники цього типу «відчувають» себе працівниками міліції (у досить спотвореному вигляді), особами, наділеними певною владою, можливістю користуватися окремими «імунітетами», що відкриває шлях до уявної вседозволеності. Четвертий тип особистості працівників ОВС – «нейтральний» не відрізняється від загальносоціального типу особистості злочинця, оскільки при вчиненні злочину ці особи не використовують службові повноваження, не усвідомлюють себе «особливими» через належність до лав правоохоронців.
9. Високий рівень злочинності в ОВС та її подальша позитивна динаміка свідчать про певні прогалини в системі запобігання, основним недоліком якої вважаємо її фрагментарний характер. Система запобігання злочинам не повинна будуватися з пріоритетом на діяльність постфактум та спрямовуватись на окремі симптоми, що виявляються у вигляді окремих вчинюваних злочинів, а здійснюватись системно та комплексно, охоплюючи усю структуру правоохоронних органів, досягаючи кожного окремого працівника.
10. Комплексний підхід до запобігання злочинів на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях має охоплювати визначення переліку суб’єктів здійснення профілактики злочинів в ОВС із закріпленням за ними відповідних напрямків профілактичної діяльності та створення єдиного координаційного органу в апараті МВС, відповідального за ефективність проведення профілактичної роботи в ОВС; визначення системи заходів, спрямованих на зростання престижу служби в ОВС; розроблення сучасного порядку рекрутування до лав правоохоронців з урахуванням досягнень науки та технічних засобів; оновлення та закріплення основних стандартів, яким мають відповідати кандидати на службу в ОВС; визначення принципів, завдань, методів, форм та, принаймні, приблизного переліку заходів (економічних, соціальних, організаційно-управлінських, культурно-виховних, етичних, ідеологічних) для основних суб’єктів профілактичної діяльності (з подальшим розробленням детальних інструкцій); створення внутрішньої системи моніторингу за діяльністю працівників ОВС, метою якої має стати не лише розкриття вчинених злочинів працівниками ОВС, а й виявлення на ранній стадії потенційних правопорушників із розробкою та проведенням заходів індивідуального попередження злочинів; відмова від практики покарання керівників, працівниками яких були вчинені злочини, та відповідне запровадження заохочення викриття злочинців керівниками в підлеглих підрозділах; удосконалення розвитку взаємодії ОВС та інститутів громадянського суспільства на принципах добровільності, взаємодопомоги, взаємовідповідальності; оновлення порядку та обсягу здійснення інформаційно-аналітичної роботи; визначення основних напрямків віктимологічної профілактики злочинності в ОВС.
Усі зазначені заходи превентивного впливу на злочинність в ОВС мають значення та місце для всіх чотирьох виокремлених нами типів особистості працівників ОВС, які вчинили злочини, відіграючи власну роль у попередженні злочинів, вчинюваних представниками того чи іншого типу.
11. Виокремлення чотирьох типів злочинців та вивчення їх основних характеристик дало нам можливість сформувати найбільш ефективні індивідуальні заходи попередження злочинності відповідно до запропонованої типології.
На індивідуальному рівні профілактика злочинів серед усіх типів злочинців має включати, перш за все, здійснення комплексу заходів з профілактики професійної деформації працівників ОВС та заходів, спрямованих на розвиток правосвідомості, загальної та правової культури, а також морально-етичних якостей працівника ОВС.
Запобігання злочинам, що є характерними для особистості першого типу, має бути сфокусоване на приділенні максимальної уваги молодим спеціалістам у вирішенні питань, пов’язаних зі службовою діяльністю (переосмислити підхід до системи наставництва), а також матеріально-побутових проблем, особливо під час становлення молодих родин; застосуванні сучасних технічних засобів та досягнень архітектури в профілактичній діяльності; вирішенні питань щодо можливості вторинної зайнятості для працівників ОВС; розробленні концепції кар’єри в структурі ОВС (створення умов для професійного зростання).
Запобігання злочинам, що вчинюють працівники другого типу, переважно має базуватися на проведенні ретельного професійного відбору та недопущенні до служби в ОВС осіб із невідповідними схильностями та установками; застосування поліграфу для встановлення даних, які викликають сумніви щодо конкретної особи під час проходження нею професійного відбору; відновлення інституту поручительства за кандидатів на вступ до лав ОВС; удосконалення профілактичного напрямку діяльності СВБ, що має бути спрямована на отримання інформації, корисної для прогнозування злочинної поведінки працівника ОВС.
Основними напрямками запобігання вчиненню злочинів представниками третього типу особистості є надання переваг при прийомі на службу особам із певним життєвим досвідом, які осмислено підходять до обрання професії; проведення регулярних та раптових перевірок з метою своєчасного виявлення осіб, схильних до вживання алкоголю та наркотичних речовин; реалізація широкого кола заходів, спрямованих на моральне виховання особистості, розширення її світогляду, долучення до культурної світової спадщини, національної історії та мистецтва, а також, за їх бажанням, шляхом залучення представників релігійних конфесій.
Заходи із запобігання злочинам, вчиненим представниками четвертого типу особистості, мають ґрунтуватися на дотриманні визначених норм праці (годин роботи та відпочинку, створенні відповідних умов праці тощо); своєчасному виявленні психологічної перенапруги в працівників ОВС та наданні за необхідністю короткочасних відпусток; контролюванні психологічного мікроклімату в колективі; встановленні контакту начальниками підрозділів із членами родин працівників та побудові стосунків на основі взаємодовіри.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Криминология : учебник / Г. А. Аванесов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Акад. МВД СССР, 1984. – 498 с.
2. Аветисян С. Актуальные проблемы понятия специального субъекта преступления / С. Аветисян // Прокурорская и следственная практика. – 2003. – № 1. – С. 183–193.
3. Аксенов Ю. А. Криминологический анализ и предупреждение преступлений, совершаемых сотрудниками органов внутренних дел : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Аксенов Юрий Александрович. – СПб., 2004. – 161 с.
4. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы : монография / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М. : НОРМА, 2001. – 496 с.
5. Алтухов С. А. Преступления сотрудников милиции / С. А. Алтухов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 269 с.
6. Андреєва Г. В. Професійна мотивація співробітників органів внутрішніх справ: особливості інституційного впливу / Г. В. Андреєва // Право і безпека. – 2009. – № 2. – С. 206–210.
7. Андреєва Г. В. Примусова мотивація до служби як один із наслідків соціальної незахищеності працівників ОВС / Г. В. Андреєва // Актуальні проблеми соціальної, психологічної та виховної роботи в ОВС : матеріали науково-практичної конференції. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. – С. 23–26.
8. Андреєва О. Б. Сутність та особливості парламентського контролю за діяльністю міліції [Електронний ресурс] / О. Б. Андреєва. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhnuvs/2010_48/48/ 18.pdf
9. Андрушко П. П. Зловживання владою або службовим становищем: кримінально-правова характеристика (ст. 364 КК України) / П. П. Андрушко // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2005. – № 2. – С. 16–42.
10. Антонов О. Порівняльний аналіз оцінювання ефективності поліцейської діяльності в Україні та США / О. Антонов, В. Котляр // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (м. Київ, 26 жовт. 2007 р.). / Акад. упр. МВС ; під заг. ред. : В. Д. Гвоздецький. – К. : Акад. упр. МВС, 2008. – С. 70–72.
11. Антонян Ю. М. Личность преступника / Ю. М. Антонян, В. Н. Кудрявцев, В. Е. Эминов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 366 с.
12. Антонян Ю. М. Преступное поведение и психические аномалии / Ю. М. Антонян, С. В. Бородин ; под ред. В. Н. Кудрявцева. – М. : Спарк, 1998.
– 216 с.
13. Антонян Ю. М. Психология преступника и расследование преступлений / Ю. М. Антонян, М. И. Еникеев, В. Е. Эминов. – М. : Юристъ, 1996. – 336 с.
14. Ануфрієв М. І. Соціологічно-правові аспекти зміцнення службової дисципліни в органах внутрішніх справ України : навч.-метод. посіб / [М. І. Ануфрієв, В. С. Венедіктов, О. В. Негодченко та ін.]. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2000. – 164 с.
15. Архив апеляционного суда Луганской области. Определение судебной коллегии по уголовным делам от 08.06.2007. – Справа № 11-703/07.
16. Архів Апеляційного суду Харківської області. – Справа 1-2397082/03 від 19.11.2003 р.
17. Архів Оболонского районного суду м. Києва. – Справа № 1-502 від 04.11.2004.
18. Архіпов В. І. Попередження насильства та дотримання прав людини в діяльності особового складу міліції : навч.-метод. посіб з проведення тренінгів і семінарів / В. І. Архіпов ; МВС України ; Луган. Держ. ун-т внутр. справ.
– Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. – 64 с.
19. Асеев Р. К вопросу о разграничении понятий «субъект преступления» и «личность преступника» / Р. Асеев // Закон и жизнь. – 2008. – № 2. – С. 42–45.
20. Бабаскін В. В. Типологія особи корисливого злочинця загальнокримінальної спрямованості / В. В. Бабаскін // Вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 2 (27). – С. 328–334.
21. Балалаева М. В. Обстоятельства, исключающие преступность действий со-трудников органов внутренних дел, совершаемых в сфере их профессиональной деятельности : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Балалаева Марина Викторовна. – Н. Новгород, 2001. – 264 с.
22. Бандурка А. М. Зарубежная криминология: история и современность : монографія / А. М. Бандурка, А. А. Бандурка: – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 392 с.
23. Бандурка А. М. Противодействие преступности: война терминов, понятие, общая характеристика / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко // Право і безпека. – 2004. – № 3’3. – С. 7–11.
24. Бандурка А. М. Юридическая психология : учебник / А. М. Бандурка, С. П. Бочарова, Е. В. Землянская. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001. – 640 с.
25. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие : монография / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. – Х. : Основа, 2003. – 368 с.
26. Бараненко Д. В. Спеціальний суб’єкт злочину: кримінально-правовий : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Д. В. Бараненко. – К., 2009. – 19 с.
27. Батчаєв В. Види та мотивація незаконного насильства в ОВС [Електронний ресурс] / В. Батчаєв, О. Ігнатов, О. Мартиненко. – Режим доступу : http://www.khisr.kharkov.ua/index.php?id=1320401148.
28. Батчаєв В. К. Ти у міліцейській камері [Електронний ресурс] / В. К. Батчаєв. – Режим доступу : http://www.umdpl.info/index.php?id=1297870380.
29. Батчаєв В. К. Що робити, коли міліція запитує інформацію [Електронний ресурс] / В. К. Батчаєв. – Режим доступу : http://www.umdpl.info/index.php?id=1296390969
30. Батчаєв В. К. Ти і міліція [Електронний ресурс] / В. К. Батчаєв. – Режим доступу : http://umdpl.info/index.php?id=1287780735.
31. Бауман З. Индивидуализированное общество / Зигмунд Бауман ; [пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева]. – М. : Логос, 2002. – 390 с.
32. Бекаревич М. В. Проблемы предупреждения коррупции в органах внутренних дел / М. В. Бекаревич // Тр. Акад. упр. МВД России. – 2006. – № 0. – С. 21–23.
33. Березин Ф. Б. Методика многостороннего исследования личности (структура, основы интерпретации, некоторые области применения) / Ф .Б. Березин, М. П. Мирошников, Е. Д. Соколова. – М. : Фолиум, 1994. – 175 с.
34. Бесчастный В. Н. О роли человеческого фактора в работе с персоналом органов внутренних дел / В. Н. Бесчастный // Вісн. ЛДУВС. – 2006. – №2. – С. 5–10.
35. Бєлоусов Ю. Л. Соціологічний аналіз причин тортур і жорстокого поводження в Україні / Ю. Л. Бєлоусов // Права людини в діяльності ОВС України : матеріали наук.-практ. конф. (м. Євпаторія, 11–13 трав. 2006 р.) / за заг. ред. О. М. Бандурки, К. Б. Левченко. – К., 2006. – C. 71–78.
36. Біленчук П. Д. Портрет комп’ютерного злочинця : навч. посіб / П. Д. Біленчук, О. І. Котляревський. – К. : В& B, 1997. – 48 с.
37. Благая А. Б. Полицейские проблемы домашнего насилия: анализ зарубежной и отечественной практики [Электронный ресурс] / А. Б. Благая. – Режим доступа : http://www.umdpl.info/index.php?id=1309245709
38. Блейхер В. М. Патопсихологическая диагностика / В. М. Блейхер, И. В. Крук. – К. : Здоров’я, 1986. – 280 с.
39. Блувштейн Ю. Д. Введение в курс криминологии : учеб. пособие / Ю. Д. Блувштейн, А. М. Яковлев. – Минск : МВШ МВД СССР, 1983. – 84 с.
40. Богомолова С. Н. Зарубежный опыт исследования личности преступника многофакторным личностным тестом / С. Н. Богомолова // Психологическое изучение личности преступника. – М., 1976. – С.23–44.
41. Борисова С. Е. Профессиональная деформация сотрудников милиции и ее личностные детерминанты : дис. канд. юрид. наук : 19.00.06 / Борисова Светлана Евгеньевна. – М., 1998. – 204 с.
42. Бочелюк В. Й. Кримінально-виконавча психологія : підручник / В. Й. Бочелюк, Т. А. Денисова. – К. : Істина, 2008. – 396 с.
43. Брайцева Е. А. Преступления, совершаемые следователями и дознавателями в системе органов внутренних дел: криминологический аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Брайцева Елена Анатольевна. – М., 2002. – 178 с.
44. Братель С. Г. Громадський контроль за діяльністю міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / С. Г. Братель. – К., 2007. – 20 с.
45. Бриллиантов А. В. К вопросу о понятии должностного лица / А. В. Бриллиантов // Российский следователь. – 2001. – № 52. – С. 28–33.
46. Бурлаков В. Н. Уголовное право и личность преступника / В. Н. Бурлаков.
– СПб. : Издательский дом СПб. гос. ун-та, 2006. – 240 с.
47. Быргэу М. М. Опыт системного исследования профилактики преступлений. Современное состояние проблемы / М. М. Быргэу, А. Н. Литвинов – М. : Юркнига, 2004. – 160 с.
48. Вавилова Л. В. О виктимологической профилактике преступлений / Л. В. Вавилова, М. В. Жук // Российский следователь. – 2004. – № 9. – С. 37–40.
49. Валуйська М. Ю. Теоретичні підвалини вивчення феномена особистості злочинця в кримінологічній науці / М. Ю. Валуйська // Проблеми законності. – 2004. – № 68. – С. 101–107.
50. Валуйська М. Ю. Кримінологічне вчення про особу злочинця – основа ефективності попередження злочинності на індивідуальному рівні / М. Ю. Валуйська // Проблеми законності. – 2006. – Вип. 81.– С. 136–143.
51. Варигин А. Н. Преступность сотрудников органов внутренних дел и воздействие на нее / А. Н. Варыгин. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 2003. – 221 с.
52. Варыгин А. Н. Личность преступника в погонах / А. Н. Варыгин // Современное право. – 2003. – № 6. – С.44–47.
53. Варыгин А. Н. Личность преступника в погонах / А. Н. Варыгин // Современное право. – 2003. – № 7. – С. 42–44.
54. Варыгин А. Н. Преступность сотрудников органов внутренних дел: ее виды и современное состояние / А. Н. Варыгин // Росиийский следователь. – 2001. – № 2.– С. 35–39.
55. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
56. Виноградов М. В. Проблемы распространенности, диагностики и профилактики психических расстройств среди личного состава органов внутренних дел / М. В. Виноградов. – М. : МВД СССР, 1982. – 121 с.
57. Волков Ю. Г. Человек : энциклопедический словарь / Ю. Г. Волков В. С. Поликарпов. – М. : Гардарики, 1999. – 520 с.
58. Воробйова І. В. Імідж працівника міліції як чинник розвитку правосвідомості громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / І. В. Воробйова. – Х., 2007. – 19 с.
59. Гадойбоєв С. А. Поняття та причини корупції серед особового складу органів внутрішніх справ України / С. А. Гадойбоєв // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ. – 2002. – № 5. – С. 36–43.
60. Гарькавець С. О. Психологічні особливості системи цінностей правопорушника : дис. … канд. психол. наук : 19.00.06 / Гарькавець Сергій Олександрович. – Х., 2001. – 178 с.
61. Гарькавець С. О. Психологічні особливості системи цінностей правопорушника : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / С. О. Гарькавець. – Х., 2001. – 17 с.
62. Гаспарян Г. Г. Криминологическая характеристика и предупреждение должностных преступлений, совершаемых сотрудниками налоговых органов (по материалам Московской области) : автореф.дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Г. Г. Гаспарян. – М., 2011. – 25 с.
63. Гаспарян Г. Г. Нравственно-психологические особенности личности должностных преступников налоговых органов / Г. Г. Гаспарян // «Черные дыры» в Российском законодательстве. – 2008. – № 4. – С. 115–116.
64. Гаухман Л. Д. Коррупция и коррупционное поведение / Л. Д. Гаухман // Законность. – 2000. – № 6. – С. 2–6.
65. Гвоздева Е. В. Типология личности преступников, совершивших уголовно наказуемое нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств / Е. В. Гвоздева // Российский следователь. – 2007. – № 11 – С. 19–21.
66. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель. – М. : Мысль, 1990.
– 528 с.
67. Гилинский Я. И. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений» / Я. И. Гилинский. – 2-е изд., испр. и доп. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2007. – 416 с.
68. Голиков Г. А. Коррупция: легализация или борьба / Г. А. Голиков // Інформаційний бюлетень. – 2006. – № 5. – С. 116–127.
69. Голіна В. В. Єдність загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження економічної злочинності / В. В. Голіна // Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 15–16 грудня 1998 р.) / голов. ред. В. І. Борисов ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого ; Кримінологічна асоціація України. – Х. : [б.в.], 1999. – С. 124–130.
70. Голубовська С. Чому не додержуються законності вартові Закону? / С. Голубовська // Іменем Закону. – 2007. – № 24. – С. 8–9.
71. Градецький А. В. Морально-психологічні властивості і якості засуджених колишніх суддів та працівників правоохоронних органів / А. В. Градецький // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – № 3. – С. 289–293.
72. Грезев Ю. Н. Аспекты управления процессом подготовки персонала в высших учебных заведениях / Ю. Н. Грезев, В. Ф. Павлюков // Вісник ЛДУВС. – 2006. – № 2. – С. 205–210.
73. Грищенко М. В. Правові основи попередження корупційних правопорушень серед особового складу органів внутрішніх / М. В. Грищенко // Право і безпека. – 2002. – № 2. – С. 23–26.
74. Грищенко М. В. Правові основи протидії корупції серед персоналу ОВС : наук.-практ. посіб / М. В. Грищенко ; за заг. ред. В. С. Венедиктова. – Х. : Вид-во НУВС, 2005. – 68 с.
75. Гуров А. И. Профессиональная преступность: прошлое и современность / А. И. Гуров. – М. : Юрид. лит., 1990. – 304 с.
76. Давыденко Л. М. Противодействие преступности: теория, практика, проблеми : [монографія] / Л. М. Давыденко, А. А. Бандурка. – X. : Изд-во нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
77. Давыденко Л. М. Криминология : учеб. пособие / Л. М. Давыденко, Н. И. Мычко. – Донецк, 2005. – 176 с.
78. Дагель П. С. Субъективная сторона преступления и ее установление / П. С. Дагель, Д. П. Котов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1974. – 244 с.
79. Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку / И. Н. Даньшин. – Х. : Право, 1998. – 144 с.
80. Декларация про полицию, резолюция ПАСЕ № 690 от 08.05.1979 // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М. : СПАРК, 1998. – С. 77–81.
81. Джаянбаев К. И. Виктимологические аспекты предупреждения тяжких преступлений против личности / К. И. Джаянбаев // Государство и право. – 2005.
– № 11. – С. 101–103.
82. Джурканин Т. Дж. Кадровое обеспечение полиции США : монография / Т. Дж. Джурканин, А. В. Негодченко В. А. Сергевнин ; под ред. А. В. Негодченко. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел ; – Д. : Лира ЛТД, 2003. – 260 с.
83. Динека В. И. Уголовная ответственность работников органов внутренних дел за превышение власти и служебных полномочий : учеб. пособие / В. И. Динека. – М. : ЮИ МВД РФ, 1994. – 61 с.
84. Дудкина Е. И. О современных проблемах профессионального воспитания сотрудников милиции / Е. И. Дудкина // Проблемы борьбы с преступностью и подготовки кадров для органов внутренних дел Республики Беларусь : тезисы докл. междунар. науч.-практ. конф., посвящ. Дню бел. науки (г. Минск, 23 января 2009 г.) / М-во внутр. Дел Респ. Беларусь, Акад МВД. – Минск : Акад. МВД Респ. Беларусь, 2009. – С. 128–130.
85. Дьяченко Н. Н. Характеристика преступлений, совершаемых сотрудниками органов внутренних дел в связи с их служебной деятельностью, и меры по их предупреждению : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Дьяченко Наталья Николаевна. – Москва, 2011. – 220 с.
86. Емельянов В. П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями / В. П. Емельянов ; под ред. И. С. Ноя. – Саратов : Саратов. ун-т, 1980.
– 97 с.
87. Ефремова Г. Х. Экспериментальная проверка возможности применения многофазного личностного теста при изучении личности преступника / Г. Х. Ефремова // Психологическое изучение личности преступника. – М. : Изд-во Всесоюзного ин-та по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1976. – С. 54–55
88. Ещенко Н. Г. Негативные психические состояния в деятельности сотрудников специальных отрядов быстрого реагирования и пути преодоления их последствий : дис. … канд. психолог. наук : 19.00.03 / Ещенко Наталья Геннадиевна. – Тверь, 1997. – 186 с.
89. Железняков Ю. Г. Уголовная ответственность субъектов оперативно-розыскной деятельности, совершивших преступления при осуществлении оперативно-розыскной деятельности : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Железняков Юрий Григорьевич. – Елец, 2009. – 219 с.
90. Жулев С. В. Психологическая работа с участковыми уполномоченными милиции / С. В. Жулев // Профессионал. – 2010. – № 4. – С. 16–19.
91. Загальна інформація про діяльність Громадської ради при МВС України з питань забезпечення прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://helsinki.org.ua/index.php?r=a1b12
92. Зайцев В. П. Вариант психологического теста Mini-Mult [Електроний ресурс] / В. П. Зайцев // Психологический журнал. – 1981. – № 3. – С. 118–123. – Режим доступу : http://www.nmc-radix.com/to_be_read/SMOL_1981.html
93. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : [у 3 кн.] / А. П. Закалюк. – К. : Видавничий Дім „Ін Юре”, 2007. – Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – 2007. – 424 с.
94. Закалюк А. П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения / А. П. Закалюк. – М. : Юридлит, 1986. – 192 с.
95. Законодавча ініціатива «по-міліцейські» / Асоціація УМДПЛ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.umdpl.info/index.php?id=1316373710
96. Зеленецький В. С. Аналіз факторів, що обумовлюють менталітет правоохоронних органів / В. С. Зеленецький, О. Г. Кальман // Вісник Кримінологічної Асоціації України. Альманах. – Випуск 1. – Х. : Вид-во Нац. ун-та внутр. справ, 2004. – С. 68 – 72.
97. Зелінський А. Ф. Детермінація злочину : навч. посіб. / Зелінський А. Ф., Оніка Л. П. – Х. : УкрЮА, 1994. – 52 с.
98. Зелінський А. Ф. Кримінологія : навч. посіб. /А. Ф.Зелінський. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
99. Иванисов А. В. Криминологическая характеристика преступлений совершаемых сотрудниками госавтоинспекции МВД России, их причины и особенности предупреждения : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Иванисов Алексей Владимирович. – Ставрополь, 2010. – 189 с.
100. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения : учеб. пособие / К. Е. Игошев. – Горький : Горьков. высш. шк. МВД СССР, 1974. – 167 с.
101. Идрисов К. Р. Особенности мотивации преступлений против правосудия, совершаемых должностными лицами / К. Р. Идрисов // Российский следователь. – 2006. – № 12. – С. 23–25.
102. Иншаков С. М. Зарубежная криминология / С. М. Иншаков. – М. : Издательская группа ИНФА М-НОРМА, 1997. – 383 с.
103. Ігнатов О. М. Біологічні фактори детермінації злочинної поведінки: постановка проблеми [Електронний ресурс] / О. М. Ігнатов // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 402–412. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10iomppp.pdf
104. Ігнатов О. М. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів серед працівників міліції / О. М. Ігнатов // Право України. – 2005. – № 6. – С. 71–74.
105. Ігнатов О. М. Насильницькі злочини, що вчиняються працівниками органів внутріщшніх справ України: кримінологічна характеристика, детермінація та попередження : монографія / О. М. Ігнатов. – Х. : ТОВ «Вид-во «Формат Плюс», 2008. – 296 с.
106. Ігнатов О. М. Протидія злочинності: поняття та сутність / О. М. Ігнатов // Юридична України. – 2009. – № 3. – С. 92–98.
107. Ігнатов О. М. Протидія кримінальному насильству в органах внутрішніх справ України (науково-практичні рекомендації) / О. М. Ігнатов, О. О. Кашкаров, О.Б. Шигонін. – Сімферополь : КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2010. – 160 с.
108. Ігнатов О. М. Удосконалення психологічного забезпечення службової діяльності як захід попередження злочинів, що вчиняються працівниками ОВС / О. М. Ігнатов // Наше право. – 2009. – № 2. – С. 137–141.
109. Іляшко О. О. Попередження прокуратурою правопорушень у галузі дотримання законності органам внутрішніх справ України / О. О. Іляшко // Вісн. Луганськ. держ. ун-ту внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 3. – С. 156–162.
110. Кабашный И. Н. Преступления против правосудия, совершаемые должностными лицами органов, осуществляющих уголовное преследование : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кабашний Игорь Николаевич. – Саратов, 2005. – 229 с.
111. Какимжанов М. Т. Актуальные направления деятельности кадровой службы по организации воспитательной работы и психологической подготовке сотрудников органов внутренних дел Республики Казахстан / М. Т. Какимжанов // Тр. акад. упр. МВД России. – 2009. – № 1 – С. 101–104.
112. Карандашев В. Н. Методика Шварца для изучения ценностей личности: концепция и методическое руководство / В. Н. Карандашев. – СПб. : Речь, 2004. – 70 с.
113. Караулов В. Ф. Уголовное право. Общая часть: учеб. пособ. для студентов юрид. вузов / В. Ф. Караулов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ИНФРА, 2004. – 1324 с.
114. Катеринчук К. В. Кримінально-правові та кримінологічні заходи запобігання катуванню : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / К. В. Катеринчук. – К., 2010. – 18 с.
115. Катеринчук К. В. Кримінально-правові та кримінологічні заходи запобігання катуванню : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Катеринчук Катерина Володимирівна. – К., 2010. – 239 с.
116. Кобера А. В. Психологічні аспекти керівництва і лідерства / А. В. Кобера // Актуальні проблеми управління та службово-оперативної діяльності органів внутрішніх справ у сучасний період розвитку державності України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (м. Київ, 26 жовт. 2007 р.). / Акад. упр. МВС ; під заг. ред. : В. Д. Гвоздецький. – К. : Акад. упр. МВС, 2008. – С. 297–300.
117. Кобзин Д. А. Социальные изменения как детерминанта дисциплины в органах внутренних дел : дис. … канд. соціолог. наук : 22.00.03 / Кобзин Денис Александрович. – Х., 2000. – 206 с.
118. Кобзін Д. А. Насильство і злочинність в органах внутрішніх справ України / Д. А. Кобзін, О. А. Мартиненко // Права людини в діяльності ОВС України : матеріали наук.-практ. конф. (м. Євпаторія, 11–13 травня 2006 р.) / за заг. ред. О. М. Бандурки, К. Б. Левченко. – К., 2006. – C. 65–71.
119. Кобзін Д. О. Моніторинг незаконного насильства в міліції - 2010: результати соціологічного дослідження [Електронний ресурс] / Д. О. Кобзін. – Режим доступу : http://khisr.kharkov.ua/index.php?id=1296465173
120. Козлюк Л. Г. Проблеми визначення поняття особистості злочинця у сучасній кримінологічній науці / Л. Г. Козлюк // Держава і право. – 2007. – № 38. – С. 604–608.
121. Кондаков А. В. Предупреждение нарушений законности в правоохранительной деятельности милиции : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Кондаков Александр Владимирович. – Саратов, 2006. – 230 с.
122. Коновалова В. О. Юридична психологія : підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. / В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. – X. : Право, 2008. – 240 с.
123. Конституція України від 28.06.1996 р. [Електроний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
124. Кончаковська В. В. Особа злочинця у злочинах, що містять ознаки катування [Електронний ресурс] / В. В. Кончаковська // Вісн. Акад. адвокатури України. – 2009. – № 3 (16). – С. 46–51. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vaau/2009_3/Text/09kvvmok.pdf
125. Кончаковська В. В. Примушування давати показання: кримінально-правові та кримінологічні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В. В. Кончаковська. – К., 2010. – 18 с.
126. Коробов В. Б. Гражданский контроль деятельности органов внутренних дел: вопросы теории, методологи, практики / В. Б. Коробов // Тр. Акад. упр. МВД России. – 2006. – № 0. – С. 13–20.
127. Косенко С. С. Віктимологічна профілактика в системі запобігання злочинам / С. С. Косенко // Підприємство, господарство і право. – 2006. – № 12. – С. 48–51.
128. Косова О. А. Социально-психологи