КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ВИМАГАННЯМ, ПОЄДНАНИМ ІЗ НАСИЛЬСТВОМ

Короткий опис

АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЗЛОЧИННОСТІ

На правах рукопису

УДК 343. 9

КОЛОДЯЖНИЙ МАКСИМ ГЕННАДІЙОВИЧ

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ТА ЗАПОБІГАННЯ ВИМАГАННЯМ,
ПОЄДНАНИМ ІЗ НАСИЛЬСТВОМ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право
та кримінологія; кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Голіна Володимир Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України

ХАРКІВ – 2009

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………… 4
Розділ 1
Кримінологічний та кримінально-правовий аналіз вимагання, поєднаного з фізичним насильством…………………………………….
13
. 1.1. Загальна кримінально-правова характеристика вимагання, поєднаного з фізичним насильством……………………………….
13
1.2. Кількісно-якісні показники вимагань, поєднаних із фізичним насильством…………………………………………………………..
30
Розділ 2
Особа злочинця - вимагача……………………………………………… 56
2.1. Особа злочинця: поняття та основні кримінологічні риси…... 56
2.2. Особливості кримінологічної характеристики особи злочинця - вимагача…………………………………………………
65
2.2.1. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця-вимагача.. 65
2.2.2. Кримінально-правові ознаки особи вимагача………………. 72
2.2.3. Морально-психологічні риси і властивості особи вимагача 77
2.3. Типологія злочинців, які вчинили вимагання, поєднане
з фізичним насильством…..................................................................
83
Розділ 3
Детермінація вимагань, поєднаних із фізичним насильством……… 95
3.1. Причини й умови вимагань, поєднаних із фізичним насильством…………………………………………………………..
95
3.2. Потерпілі від насильницьких форм вимагання та їх роль
у вчиненні злочину…………………………………………………
112
Розділ 4
Головні напрями запобігання вимаганням, поєднаним із фізичним насильством…………………………………………………………….......
125
4.1. Запобігання вимаганням як складова частина запобігання злочинності…………………………………………………………..
125
4.2. Загальносоціальне запобігання насильницьким вимаганням.. 133
4.3. Спеціально-кримінологічне запобігання вимаганням, поєднаним з фізичним насильством……………………………......
143
Висновки……………………………………………………………………. 174
Додатки……………………………………………………………………... 181
Список використаних джерел…………………………………………… 205

ВСТУП

Актуальність теми. У процесі розбудови України як незалежної, демократичної, правової й соціальної держави виникає багато перешкод, основною з яких є злочинність. Невід’ємним кримінальним супутником процесу розвитку ринкових відносин є таке соціальне явище, як вимагання (ст. 189 Кримінального кодексу України) (далі – КК України). Цей злочин посягає на конституційні права громадян володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ті форми вимагання, що поєднані із заподіянням потерпілим, окрім психічного, ще й фізичного насильства, порушують права на життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, передбачені ст. 3 Конституції України. Отже, цей злочин порушує низку прав і свобод людини і громадянина, що закріплюються і захищаються чинним законодавством.
Вимагання, поєднане з фізичним насильством, за класифікацією КК України 2001 р. є особливо тяжким злочином. Його підвищена суспільна небезпечність полягає не тільки в тому, що злочинець пред’являє потерпілому вимогу про передачу майна, права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру. Вимагачі не обмежуються майновими вимогами, поєднаними з різного роду погрозами, – пошкодження майна, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і навіть вбивства. До потерпілих часто застосовується насильство, що є небезпечним для їх життя чи здоров’я. При вчиненні вимагань може використовуватися холодна або вогнепальна зброя. Особливо страждають від цього явища підприємці, які майже в половині випадків є потерпілими від злочину. Значна частина насильницьких вимагань пов’язана із завдаванням потерпілим майнової шкоди у великих і особливо великих розмірах. Деяких людей викрадають, незаконно позбавляючи або обмежуючи їх волю, застосовують побої і катування тощо. Усі ці обставини дестабілізують соціально-психологічний стан українського суспільства, заважають розвиткові підприємництва, сприяють поширенню страху перед злочинністю та підривають віру людей у спроможність правоохоронних органів ефективно боротися з нею.
Теоретичні й практичні проблеми корисливо-насильницької злочинності, частиною якої є вимагання, розроблялись такими вітчизняними і зарубіжними вченими в галузі кримінального права та кримінології, як: Ю. М. Антонян, Л. В. Багрій-Шахматов, М. І. Бажанов, В. С. Батиргареєва, Ю. В. Баулін, О. І. Бойцов, В. І. Борисов, В. О. Владимиров, В. В. Василевич, М. А. Гельфер, В. В. Голіна, Б. М. Головкін, І. М. Даньшин, О. М. Джужа, В. М. Дрьомін, В. П. Ємельянов, А. П. Закалюк, А. Ф. Зелінський, М. Й. Коржанський, О. М. Костенко, В. М. Кудрявцев, П. С. Матишевський, В. О. Навроцький, М. І. Панов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В. О. Туляков, В. І. Шакун, Н. В. Яницька та ін.
Існують і спеціальні праці, присвячені дослідженню вимагань. Їх авторами переважно є зарубіжні науковці: Е. О. Алауов, С. Д. Бєлоцерковський, Г. М. Борзенков, Л. Д. Гаухман, О. В. Дмитрієв, О. А. Єлець, О. В. Корягіна, Ю. І. Ляпунов, В. С. Мінська, І. Ф. Пєров, М. Ю. Расказов, В. М. Сафонов, Ф. Я. Сафін, С. О. Ступіна, Г. І. Тірських, Ю. Л. Шевцов, Р. Ш. Шегабудінов, С. М. Шпаковський та ін.
Вивчення цього злочину українськими фахівцями обмежується здебільшого дослідженням проблем кримінальної відповідальності, такими є праці В. М. Куца та М. І. Мельника. Після прийняття нового кримінального законодавства у 2001 р. певні зусилля з кримінально-правового та кримінологічного аналізу загального складу вимагання було здійснено С. В. Дьоменком. Таким чином, комплексного кримінологічного дослідження вимагання, поєднаного саме із застосуванням фізичного насильства, дотепер в Україні не проводилось. Відсутність здійснення дослідження стосовно кримінологічної характеристики даного виду злочинності, визначення рівня її латентності, детермінації, особи злочинця-вимагача, пропозицій із запобігання на загальносоціальному та спеціально-кримінологічному рівнях тощо обумовило вибір теми дисертації і свідчить про її актуальність, теоретичну та практичну значущість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження спрямовано на виконання Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767. Проблематика роботи узгоджується з Концепцією розвитку кримінологічної науки в Україні на початку ХХІ століття, схваленої Координаційним бюро з проблем кримінології Академії правових наук України (далі – АПрН України) у березні 2002 р., а також з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2005–2010 роки, рекомендованими відділеннями АПрН України та затвердженими Загальними зборами АПрН України 09.04.2004 р. Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України 12 листопада 2003 р. (протокол № 9).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка кримінологічної характеристики вимагання, поєднаного з фізичним насильством, за слідчо-судовими матеріалами, яка включає аналіз кількісних і якісних параметрів даного різновиду корисливо-насильницької злочинності, детермінант, що її зумовлюють, особи вимагача і особи потерпілого, розробку науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню практики запобігання насильницьким вимаганням.
Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:
1) проаналізувати сучасний стан наукової розробки даної проблеми в кримінології;
2) проаналізувати з політико-історичної та соціально-економічної точки зору появу в статтях 862 і 144 КК України 1960 р. кваліфікуючих й особливо кваліфікуючих обставин «насильство, що не є небезпечним для життя і здоров’я» й «насильство, небезпечне для життя і здоров’я»;
3) дати кримінологічну характеристику вимаганню, поєднаному з фізичним насильством, включаючи його рівень, структуру, динаміку й латентність;
4) вивчити особу вимагача, створити узагальнений кримінологічний портрет вимагача, злочини якого поєднані з фізичним насильством;
5) провести типологію вимагачів, яка становить інтерес для потреб практики запобігання такому виду злочинів;
6) на підставі вивчення й узагальнення матеріалів архівних кримінальних справ виявити детермінанти насильницьких вимагань;
7) виділити найбільш важливі аспекти проблеми віктимізації потерпілих з урахуванням особливостей вимагання, поєднаного з фізичним насильством;
8) проаналізувати кримінологічні, правові та інші риси потерпілого від вимагання, поєднаного з фізичним насильством;
9) визначити загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на запобігання зазначеним злочинним діянням.
Об’єктом дослідження є вимагання (ст. 189 КК України) як соціальне і кримінальне явище та один із різновидів корисливо-насильницької злочинності.
Предмет дослідження складають кримінологічна характеристика та запобігання вимаганням, поєднаним із насильством.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення теорії пізнання, як-от: закони діалектичного матеріалізму, філософські категорії й наукові принципи пізнання соціально-правової дійсності. У ході дослідження були використані загальнонаукові методи пізнання.
Історико-правовий метод застосовано при дослідженні еволюції вимагання як соціального явища, зміні та удосконаленні кримінального законодавства.
Формально-логічний і системно-структурний методи було використано при обробці отриманого емпіричного матеріалу.
Конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу інформації (вивчення матеріалів архівних кримінальних справ, опитування працівників органів внутрішніх справ і суду) та інші сприяли отриманню найбільш повної інформації про явище, що вивчається, обґрунтуванню нових положень, теоретичних висновків, пропозицій і практичних рекомендацій у сфері боротьби із злочинністю, а також надали можливість виявити характерні риси і розробити узагальнений кримінологічний портрет особи злочинця-вимагача, злочини якого поєднані з фізичним насильством.
За допомогою типології досліджено різні типи злочинців.
Логіко-семантичний метод використано з метою розмежування понять, зокрема «запобігання», «попередження», «профілактика» тощо.
Порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі чинного вітчизняного законодавства та законодавства інших країн щодо запобігання вимаганням, у тому числі поєднаних із фізичним насильством.
Вірогідність отриманих результатів, обґрунтованість висновків і рекомендацій правозастосовній практиці підтверджуються вивченням достатньо репрезентативної кількості первинних документів, що становлять інформаційну базу для виявлення статистичних закономірностей, наукового осмислення досліджуваної проблеми і моделювання найбільш оптимальних шляхів її вирішення. Крім того, як контрольна група використані дані раніше проведених вченими кримінологічних досліджень вимагань.
Нормативно-правовою базою дослідження є чинні Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, кримінальне й кримінально-процесуальне законодавство України, постанови Пленуму Верховного Суду України. Аналіз отриманого емпіричного матеріалу та законодавства здійснений станом на 1 вересня 2009 р.
Під час роботи над дисертацією використовувалася загальнотеоретична й спеціальна юридична література з кримінології, кримінального права і кримінального процесу. Зміст роботи зумовив і необхідність вивчення філософської, соціологічної, психологічної та публіцистичної літератури, яка стосується проблематики дисертаційного дослідження.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали вивчення та аналіз із використанням спеціалізованого питальника 430 архівних кримінальних справ (511 епізодів), які були розглянуті апеляційними і місцевими судами України протягом 1996–2008 рр. за частинами 3 і 4 ст. 189 КК України 2001 р. (частини 2 і 3 статей 862 і 144 КК України 1960 р.); анкетування 250 працівників органів внутрішніх справ і 100 суддів Апеляційного і місцевих судів м. Харкова; інтерв’ювання 50 засуджених за вимагання; анкетування (інтерв’ювання) 400 підприємців малого та середнього бізнесу; узагальнення за спеціалізованою схемою чинних державної, 20 регіональних та 17 міських комплексних програм запобігання злочинності в Україні; бесіди з керівництвом Українського союзу промисловців і підприємців; контент-аналіз офіційної та комерційної преси; статистичні звіти Міністерства внутрішніх справ України (далі – МВС України), Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України), а також судові огляди та інші матеріали, що стосуються тематики дослідження.
У ході дослідження використано також власний досвід практичної роботи дисертанта в органах внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні на базі основних положень теорії кримінології проведено комплексне кримінологічне дослідження вимагань, поєднаних із фізичним насильством, оскільки на науковому рівні ця проблема у кримінології спеціально не вивчалася. Крім того, до цього часу в літературі не було робіт, в яких би з позиції загальносоціального та спеціально-кримінологічного аспекту розглядалися питання запобігання вимаганням даного виду.
До найбільш істотних результатів, що відбивають новизну дисертаційної роботи, віднесені такі теоретичні положення і практичні пропозиції, які виносяться на захист:
уперше:
- здійснено поглиблену кримінологічну характеристику вимагання, поєднаного з фізичним насильством. Зокрема, проаналізовано рівень, структуру, динаміку цих злочинних проявів; висловлено думку стосовно видів латентних вимагань і, зокрема, виділено причини латентності саме вимагань, поєднаних із фізичним насильством;
- створено узагальнений кримінологічний портрет злочинця-вимагача;
- запропоновано типологію особи насильницького вимагача, що базується на комплексному критерії та має вихід на практичне застосування в діяльності правоохоронних органів;
- ґрунтовно вивчено соціально-демографічні, правові, кримінологічні, віктимологічні якості та риси потерпілих від вимагань, поєднаних із фізичним насильством;
- розроблено проект концепції регіонального Плану заходів запобігання вимаганням;
удосконалено:
- класифікацію причин та умов насильницького вимагання, що продукують і обумовлюють це соціальне явище;
- знання про віктимні ознаки й поведінку потерпілих від вимагань, поєднаних із фізичним насильством;
- систему заходів з підвищення ефективності профілактики даного злочину;
- пропозиції щодо спеціально-кримінологічного запобігання насильницьким вимаганням, де блокування розглядається як один із його напрямів;
набуло подальшого розвитку:
- обґрунтування з політико-історичної та соціально-економічної точки зору появи у статтях 862 і 144 КК України 1960 р. кваліфікуючої і особливо кваліфікуючої обставин «насильство, що не є небезпечним для життя і здоров’я» і «насильство, небезпечне для життя і здоров’я»;
- дослідження характерних способів підготовки та вчинення вимагань, поєднаних із фізичним насильством;
- вивчення особи вимагача, злочини якого поєднані з фізичним насильством;
- пропозиції щодо реалізації загальносоціального запобігання насильницьким вимаганням;
- рекомендації на підставі проведеного кримінологічного дослідження щодо доповнення ч. 2 ст. 189 КК України кваліфікуючою обставиною при вчиненні вимагання – «насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я».
Практичне значення одержаних результатів. Запропоноване дисертаційне дослідження має як теоретичне, так і практичне значення. Робота поглиблює наукові знання про об’єкт дослідження, сприяє заповненню прогалин у науці стосовно кримінологічної характеристики вимагань, поєднаних з насильством, особи вимагача і особи потерпілого, їх детермінації, запобіганню таким злочинним діянням.
Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності – для подальшого розроблення проблем запобігання насильницьким вимаганням; у правотворчій діяльності – з метою удосконалення ст. 189 КК України та розробки державної й регіональних програм запобігання злочинності (акт впровадження Харківської обласної державної адміністрації від 07.09.2009 р. та прокуратури Чернігівської області від 02.07.2009 р.); у правозастосуванні – з метою підвищення ефективності запобіжної діяльності правоохоронних органів та інших суб’єктів щодо запобігання вимаганню, поєднаному з фізичним насильством (акт впровадження МВС України від 07.07.2009 р.); у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і науково-практичних посібників, навчально-методичних матеріалів з теорії кримінології, суміжних дисциплін, для викладання курсів з теорії запобігання злочинності, для підвищення кваліфікації практичних працівників правоохоронних органів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження обговорені і схвалені на засіданні відділу кримінологічних досліджень Інституту вивчення проблем злочинності АПрН України. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на: 1) науковій конференції молодих учених і здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 21–22 листопада 2005 р.); 2) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26–27 червня 2006 р.); 3) п’ятій міжвузівській науковій конференції з кримінології «Теоретичні та практичні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 листопада 2006 р.); 4) науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми протидії злочинності в Україні» (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 30 березня 2007 р.); 5) шостій міжвузівській науковій конференції з кримінології «Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 листопада 2007 р.); 6) науковій конференції «Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Академія правових наук України, 15 травня 2008 р.); 7) сьомій міжвузівській науковій конференції з кримінології «Кримінологічна політика в Україні: теоретичні та прикладні проблеми запобігання злочинності» (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 листопада 2008 р.); 8) міжнародній науково-практичній конференції «Наука-2009: теоретичні та прикладні дослідження» (м. Черкаси, Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, 24 квітня 2009 р.); 9) науковій конференції «Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні» (м. Харків, Академія правових наук України, 15 травня 2009 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у тринадцяти наукових працях, з яких п’ять – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, вісім – у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексній розробці кримінологічної характеристики вимагання, поєднаного з фізичним насильством, за слідчо-судовими матеріалами, яка включає аналіз кількісних і якісних параметрів даного різновиду корисливо-насильницької злочинності, детермінант, що її зумовлюють, особи вимагача і особи потерпілого, розробку науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню практики запобігання насильницьким вимаганням:
1. Вимагання в Україні – це небезпечне соціальне явище, що підриває віру громадян у спроможність держави захистити конституційні права на життя, здоров’я та майно. За останні 10–15 років воно еволюціонувало, трансформувалося, що відбивається на його кількісно-якісних показниках.
Однією з найнебезпечніших форм вимагання є заподіяння жертвам фізичного насильства, що забезпечує злочинцям швидке виконання останніми майнових вимог, а найчастіше отримання «легких» грошей на постійній основі з певною періодичністю у часі. Тому і введення до КК України у 1989 р. ознаки, що передбачала кримінальну відповідальність за заподіяння фізичного насильства при вимаганні, зумовлювалась тяжкими наслідками і жорстокістю, до яких часто вдаються злочинці.
2. Установлено, що у структурі всієї злочинності питома вага вимагань не перевищує 1 %. Однак цей злочин відрізняється різноманітністю психічного (погрози убивства, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення чи пошкодження майна) й фізичного насильства (нанесення тілесних ушкоджень руками та ногами; позбавлення волі, застосування холодної і вогнепальної зброї, електроструму; нанесення опіків та ін.), що завдається потерпілим, а також використанням великого арсеналу зброї та інших знарядь, які застосовуються для подолання опору з боку жертв з метою отримання надвеликих сум грошей, що вимагаються, тощо.
На перший погляд, зменшення останніми роками рівня вимагань в Україні цілком корелює із загальною тенденцією зменшення рівня злочинності, який за останні шість років (2003–2008 рр.) знизився майже на 30 % (переважно за рахунок штучної латентності та необґрунтованої декриміналізації частини загальнокримінальної злочинності). Однак насправді це не так. Заперечення офіційних даних кримінально-правової статистики стосовно рівня вимагань та кількості осіб, які їх вчинили, можна обґрунтувати такими аргументами:
– існуванням у країні значного сектору тіньової економіки, який, за найскромнішими підрахунками незалежних експертів, на даний момент складає близько 70 %, а на думку деяких фахівців, дорівнює навіть реальному ВВП країни; і, як показує практика, таке явище, як вимагання, існує там, де є незаконний обіг грошової маси, товарів і послуг;
– частковою легалізацією надприбутків, що за останні роки були отримані від злочинної діяльності та які можуть знаходитись як в іноземних банківських та фінансових установах, так і бути частиною реального сектору української економіки.
Висока латентність вимагань, поєднаних із фізичним насильством, пояснюється:
а) небажанням підприємців та інших осіб звертатись до правоохоронних органів унаслідок їх участі у «тіньовому» бізнесі;
б) розцінюванням частиною потерпілих групового характеру вимагання як прояву організованої злочинності;
в) заподіянням частині потерпілих насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я особи;
г) уникненням потерпілими слідчої та судової тяганини тощо.
У цьому зв’язку зроблено загальний висновок, що відомості кримінально-правової статистики МВС України та ДСА України не відбивають реальний рівень цього явища в українському суспільстві: це стосується і середини 90-х років ХХ ст., коли було зареєстровано рекордну для України кількість вимагань – 3622 (на той час майже кожного другого підприємця було обкладено «даниною»), і наших часів, за яких латентність вимагання залишається досить високою.
Результати дослідження показали, що значна частина вимагань учинялась у групі (76,9 %). З них: 86,5 % – за попередньою змовою, 9,7 % – організованими групами і 3,8 % – злочинними організаціями. Таким чином, кожне сьоме насильницьке вимагання вчинено злочинними групами, яким притаманні ознаки організованості, стійкості, згуртованості, підпорядкованості своїм керівникам, члени таких груп, як правило, розглядають свою злочинну діяльність як промисел, тобто займаються нею на постійній основі. У цілому все це становить особливу небезпеку для суспільства, і зокрема для потерпілих від вимагань.
3. На основі аналізу соціально-демографічних, кримінально-правових та морально-психологічних ознак та властивостей осіб, що вчинили цей злочин, створено узагальнений портрет вимагача, дії якого поєднані з фізичним насильством. Як правило, це молоді чоловіки віком від 21 до 30 років, із середньою освітою, неодружені, не мають дітей, не працюють і не навчаються, не судимі. Заробляють авторитет у своєму мікросередовищі за допомогою атрибутів сучасного життя: мобільних телефонів, рідше дорогого одягу, наявності зв’язків із кримінальними елементами. Це переважно активні та ініціативні молоді люди, які свою властивість спрямовують на вчинення злочинів та правопорушень. Відрізняються дратівливістю, агресивністю, у разі опору з боку потерпілого або підозри, що останній співпрацює з правоохоронним органами, – жорстокістю. З другого боку, вказані риси можуть одночасно бути поєднані з витриманістю, врівноваженістю, але це стосується вивчення особи потерпілого, його оточення, статків, наявності охорони тощо. Обирають жертв, стосовно яких є привід для вимагання – наявність боргу, конфліктної ситуації або хоча б так званих неприязних стосунків. Не відмовляються від вживання спиртних напоїв, але при вчиненні вимагання напідпитку здатні цілком контролювати перебіг подій та аналізувати поведінку жертви. Вимагають великі суми грошей. Якщо сума грошей або обсяг іншого майна, які передаються потерпілим, не задовольняють злочинця, він може змінити умови вимог, що ще раз доводить пожадливість вимагачів. Фізичне насильство завдається руками та ногами по різним частинам тіла потерпілого зі збільшенням інтенсивності насильства аж до моменту його погодження.
4. За результатами вивчення основних кримінологічних рис злочинців здійснено типологію вимагачів, яку проведено на основі критерію глибини стійкості установки на вчинення злочинного діяння, що складається з таких взаємообумовлених елементів: а) глибини ціннісних орієнтацій; б) системи відносин особи у ході її життєдіяльності; в) тривалості злочинної діяльності; г) наявності та ступеня підготовки до вчинення злочину. За цим критерієм, можна виділити чотири типи вимагачів, дії яких поєднані з фізичним насильством: злісний (15 %), винахідливий (10 %), паразитичний (40 %) та ситуативний (35 %).
5. Віктимологічна характеристика показала, що вимагання спрямоване у більшості випадків (43,2 %) проти підприємців малого та середнього бізнесу, заможних громадян. Інакше кажучи, потерпілими стають ті особи, в яких є що вимагати. Переважно це чоловіки віком від 20 до 40 років, які мають сім’ю та високий рівень доходів. Серед найпоширеніших форм віктимної поведінки, яка умовно нами названа процесом активної віктимізації, можна виділити: існування боргу, необачний вибір знайомств, поведінку аморального характеру, злочинну діяльність тощо. Нейтральних осіб із так званою «нульовою» віктимністю ми пов’язуємо з процесом пасивної віктимізації. У зв’язку з цим такі ознаки потенційних жертв, як матеріальна забезпеченість та підприємницька діяльність, виділяють їх серед інших громадян для вчинення щодо них вимагання. Отже, вказані властивості перетворюються на якість реальної уразливості.
6. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що особливістю такого соціального явища, як вимагання, є також його детермінаційний комплекс. Причини й умови насильницьких вимагань можна розділити на три групи: загальні, видові й специфічні. До загальних детермінант належать триваючий процес стратифікації українського суспільства, люмпенізації й маргіналізації населення, що є результатом невдалої соціальної політики держави та прорахунків економічних реформ. Політичний колапс в Україні призвів до загальної аномії, суцільної неповаги до законів, прав і свобод громадян, що не захищаються державою, а тільки декларуються законодавством. Серед загальних детермінант виділяють також недоліки морально-психологічного, ідеологічного, організаційно-управлінського й іншого характеру.
Видовими причинами й умовами є: незаконний та напівлегальний характер більшості доходів потерпілих; особливості виявленого процесу так званої активної й пасивної віктимізації; характерність психічного та фізичного впливу на жертв, що зумовлюється самою диспозицією ст. 189 КК України; важкість розкриття злочину, складна система захисту злочинних груп у вигляді підкупу посадовців, залякування потерпілих, свідків та ін.
Особливістю специфічних детермінант такого явища є певна дуалістичність їх природи, що полягає в існуванні осіб, які бажають отримати «легкі» гроші, та тих, хто психологічно готовий з ними поділитись (через боязнь втрати свого соціального та матеріального статусу). Зумовлює вимагання також прагнення злочинців до накопичення грошей, паразитичного способу життя, жадоба та інші різновиди корисливої мотивації.
7. Запобігання вимаганням, поєднаним із фізичним насильством, повинно здійснюватись шляхом реалізації заходів загальносоціального та спеціально-кримінологічного характеру. Основним завданням загальносоціального запобігання є виведення реалізації соціально-економічних, організаційно-управлінських, культурно-виховних, правових та інших заходів на інший якісний рівень. Серед таких як головні можна визначити:
а) підвищення відповідальності, передусім моральної, керівництва держави, правоохоронних органів за прийняті управлінські рішення;
б) посилення контролю за здійсненням заходів програм соціально-економічного розвитку та витрачанням бюджетних коштів відповідними розпорядниками;
в) упровадження в країні дієвого механізму соціального-правового контролю;
г) забезпечення належного рівня правосвідомості громадян тощо.
8. Найбільш перспективним напрямом спеціально-кримінологічного запобігання насильницьким вимаганням вважається кримінологічна профілактика, яка складається з таких груп заходів: інформаційно-агітаційних, культурно-виховних, соціально-психологічних, організаційно-правових і технічних. Основним завданням такої діяльності із запобігання цьому злочину є:
- зменшення віктимності основної частини потерпілих від вимагання – підприємців малого та середнього бізнесу;
- подальша розробка та впровадження програми корпоративної безпеки підприємництва в Україні;
- удосконалення взаємодії державних і недержавних органів безпеки.
Для цього потребують негайної розробки та прийняття нормативних актів, які забезпечили б правове поле діяльності недержавних органів безпеки підприємництва, а саме: Закони України «Про охоронну діяльність», «Про детективну діяльність», «Про служби безпеки суб’єктів господарювання та інших юридичних осіб», «Про зброю», а також Загальнонаціональна програма забезпечення недержавної безпеки підприємництва в Україні.
Важливим напрямом спеціально-кримінологічного запобігання насильницьким вимаганням є блокування – діяльність, основним завданням якої є позбавлення вигідності й економічної доцільності злочинної діяльності вимагачів, тобто ускладнення й унеможливлення легалізації надприбутків від вимагання. Це потребує максимальної концентрації, злагодженості й координації дій численних суб’єктів первинного і вторинного фінансового моніторингу. Оскільки показники України щодо запобігання відмиванню «брудних» доходів, одержаних незаконним способом, постійно знаходяться під пильним контролем Європейського Союзу, тому підвищення ефективності роботи суб’єктів фінансового моніторингу не тільки сприятиме запобіганню вимаганням, але й підвищить якість євроінтеграційних процесів України. Це разом із заходами щодо ускладнення вчинення вимагань та активними контрзаходами правоохоронних органів забезпечить реальний результат у запобіганні цьому небезпечному соціальному явищу.
9. З метою упорядкування та підвищення ефективності запобігання вимаганням, у тому числі поєднаних з фізичним насильством, запропоновано проведення комплексу запобіжних заходів відповідно до проекту Концепції регіонального Плану заходів запобігання вимаганням.
10. У зв’язку із неможливістю виділення статистичних даних відносно рівня вимагань, поєднаних із фізичним насильством, та кількості осіб, які їх вчинили, конструкцію ст. 189 КК України вважаємо недосконалою: в її частинах у сукупності перелічені різні за суспільною небезпечністю різновиди вимагання, що не дозволяє проводити їх якісний аналіз. Тому пропонується доповнити закріпленням у п. 5 ч. 2 ознаки вчинення вимагання, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я. На підставі викладеного можна рекомендувати таку редакцію ч. 2 ст. 189 КК України: «Вимагання, вчинене: п. 1) повторно; п. 2) за попередньою змовою групою осіб; п. 3) службовою особою з використанням свого службового становища; п. 4) з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; п. 5) поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я; п. 6) з пошкодженням чи знищенням майна; п. 7) таке, що завдало значної шкоди потерпілому…». У зв’язку з цим ч. 3 і ч. 4 ст. 189 КК також було б доречним сконструювати подібно до цього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия / С. Н. Абельцев. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2000. – 207 с.
2. Аванесов Г. А. Криминология и социальная профилактика : учебник / Г. А. Аванесов. – М. : Акад. МВД СССР, 1980. – 528 с.
3. Акутаев Р. М. Латентная преступность: актуальность проблемы и понятие / Р. М. Акутаев // Государство и право. – 1997. – № 12. – С. 79–87.
4. Алауов Е. О. Проблемы правовой борьбы с вымогательством / Е. О. Алауов. – Алмати : Жеті жаргы, 1997. – 224 с.
5. Алауханов Е. О. Криминологические проблемы предупреждения корыстно-насильственных преступлений / Е. О. Алауханов ; под науч. ред. Е. И. Каиржанова. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 282 с.
6. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы : монография / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М. : Норма, 2001. – 496 с.
7. Алексеев А. И. Криминология : курс лекций / А. И. Алексеев. – М. : Щит-М, 1998. – 340 с.
8. Антонян Ю. М. Криминология : избр. лекции / Ю. М. Антонян. – М. : Логос, 2004. – 448 с.
9. Антонян Ю. М. Основные черты теории личности преступника в криминологии / Ю. М. Антонян // Сов. государство и право. – 1984. – № 3. – С. 102–107.
10. Антонян Ю. М. Преступник как предмет криминологического изучения / Ю. М. Антонян // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1981. – Вып. 34. – С. 38–46.
11. Антонян Ю. М. Преступность и психические аномалии / Ю. М. Антонян, В. С. Бородин ; отв. ред. В. Н. Кудрявцев. – М. : Наука, 1987. – 208 с.
12. Антонян Ю. М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления : учеб. пособие / Ю. М. Антонян. – М., 1973. – 72 с.
13. Аслаханов А. О. О мафии в России без сенсаций (размышления генерал-майора милиции) / А. О. Аслаханов. – М. : Ин-т массовых коммуникаций, 1996. – 296 с.
14. Багрий-Шахматов Л. В. Соотношение коррупции, рэкета и организованной преступности / Л. В. Багрий-Шахматов // Весы Фемиды. – 1997. – № 4 (нояб.–дек.). – С. 11–18.
15. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие : монография / А. М. Бандурка, Л. М. Давиденко. – Харьков : Основа, 2003. – 368 с.
16. Банкир заставил должника отрубить пальцы // Харьк. курьер. – 2007. – 23–29 июля (№ 85). – С. 3.
17. Батиргареєва В. С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло / В. С. Батиргареєва. – Х. : Одіссей, 2003. – 256 с.
18. Бахин В. П. Использование средств массовой информации в борьбе с преступностью / В. П. Бахин, Н. С. Карпов, М. А. Михайлов // Вісн. Луган. акад. внутр. справ МВС, 2002. – Вип. 2. – С. 181–200.
19. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа. – М. : Стелс, 1995. – 304 с.
20. Березовский М. Преступник меняет облик / М. Березовский, П. Цимбал // Политика и время. – 1991. – № 17–18. – С. 108–109.
21. Блувштейн Ю. Д. Понятие личности преступника / Ю. Д. Блувштейн // Сов. государство и право. – 1979. – № 8. – С. 97–102.
22. Бова А. Організована злочинність у вимірі глобалізації / А. Бова // Соц. психологія. – 2005. – № 3 (11). – C.147–155.
23. Бойцов А. И. Преступления против собственности / А. И. Бойцов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 775 с.
24. Большой энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Большая Рос. энцикл. ; СПб. : Норинг, 2004. – 1456 с.
25. Борзенков Г. Н. Усиление ответственности за вымогательство / Г. Н. Борзенков // Вестн. Моск. ун-та. Серия 11, Право. – 1990. – № 2. – С. 16–23.
26. Борисов В. І. Наукове забезпечення протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом / В. І. Борисов // Протидія відмиванню «брудних» коштів та фінансуванню тероризму: громадська підтримка та контроль : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 черв. 2003). – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – С. 86–93.
27. Борисов В. К вопросу о сущности уголовно-правовой характеристики преступлений / В. Борисов, А. Пащенко // Уголов. право. – 2005. – № 3. – С. 11–13.
28. Бугера О. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинності неповнолітніх / О. Бугера // Право України. – 2007. – № 4. – С. 115–118.
29. Бурлаков В. Н. Индивидуальное предупреждение преступлений: вопросы теории и практики : учеб. пособие / В. Н. Бурлаков, В. В. Орехов. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. – 88 с.
30. Быргэу М. М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова) : монография / М. М. Быргэу ; под общ. ред. А. М. Бандурки. – Харьков : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 254 с.
31. Бышевский Ю. В. Латентная преступность и правосознание : учеб. пособие / Ю. В. Бышевский, А. А. Конев. – Омск : ВШМ МВД СССР, 1986. –76 с.
32. В Украине продолжается бэби-бум [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ura-inform.com/society/2008/10/21/bebibum/. – Загл. с экрана.
33. В Украину вернутся 200 тисяч мигрантов [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.sostav.ua/news/2008/12/18/2/16588/. – Загл. с экрана.
34. Валуйська М. Ю. Кримінологічне вчення про особу злочинця – основа ефективності попередження злочинності на індивідуальному рівні / М. Ю. Валуйська // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2006. – Вип. 81. – С. 136–143.
35. Василевич В. В. Боротьба з озброєними формами організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Василевич ; Нац. акад. внутр. справ України. – К., 1998. – 18 с.
36. Ведомственная охрана предприятий тормозит развитие рынка частных охранных услуг – считают специалисты [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://pro-сonsulting.com.ua/news/2006/09/18/vedomstvennaja_ ohran_5701.html. – Загл. с экрана.
37. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
38. Величко А. Н. Профилактическая деятельность российского суда посредством участия в правовой пропаганде среди населения / А. Н. Величко, С. Н. Шатилович // Рос. судья. – 2008. – № 8. – С. 30–36.
39. Відмивання грошей: кримінально-правова кваліфікація, запобігання злочинності, законодавство та міжнародний досвід : навч. посіб. / М. Я. Азаров, Ф. О. Ярошенко, П. В. Мельник, В. Р. Жвалюк. – Ірпінь : Нац. акад. ДПС України, 2004. – 310 с.
40. Владимиров В. А. Квалификация похищения личного имущества / В. А. Владимиров. – М. : Юрид. лит., 1974. – 208 с.
41. Владимиров В. А. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность / В. А. Владимиров, Ю. И. Ляпунов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 224 с.
42. Волков Б. С. Детерминистическая природа преступного поведения / Б. С. Волков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 110 с.
43. Воронин Ю. А. Система борьбы с преступностью в США / Ю. А. Воронин. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 100 с.
44. Воронин Ю. А. Типология личности преступников : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ю. А. Воронин ; Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1974. – 34 с.
45. Вышибалы долгов [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://gazeta.24.ua/news/show/id/65008.htm. – Загл. с экрана.
46. Гавриш С. Б. Роль та місце громадських організацій у процесі боротьби з відмиванням «брудних» коштів / С. Б. Гавриш // Протидія відмиванню «брудних» коштів та фінансуванню тероризму: громадська підтримка та контроль : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 черв. 2003). – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – С. 63–67.
47. Гаухман Л. Д. Борьба с насильственными посягательствами / Л. Д. Гаухман. – М. : Юрид. лит., 1969. – 120 с.
48. Гаухман Л. Д. Ответственность за преступления против собственности / Л. Д. Гаухман, С. В. Максимов. – 2-е изд., испр. – М. : ЦентрЮрИнфоР, 2001. – 310 с.
49. Гаухман Л. Д. Проблемы уголовно-правовой борьбы с насильственными преступлениями в СССР / Л. Д. Гаухман ; под ред. И. С. Ноя. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1981. – 159 с.
50. Гаухман Л. Д. Уголовная ответственность за вымогательство : лекция / Л. Д. Гаухман. – М. : Моск. ин-т МВД РФ, 1996. – 38 с.
51. Гельфер М. А. Преступные посягательства против личной собственности граждан / М. А. Гельфер. – М. : [Б. и.], 1954. – 60 с.
52. Герасина Л. Н. Сущность общего понятия «насилие» в социолого-правовой, политологической и конфликтологической интерпретации / Л. Н. Герасина // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю : зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Харків) / редкол. : В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. – Х. : Лествиця Марії, 2001. – С. 119–123.
53. Голина В. В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений : учеб. пособие / В. В. Голина. – Киев : УМК ВО, 1989. – 72 с.
54. Голина В. В. О понятии криминологической профилактики преступлений / В. В. Голина // Проблемы социалистической законности на современном этапе коммунистического строительства : кр. тез. докл. и науч. сообщ. респ. конф. (г. Харьков, 21–23 нояб. 1978 г.). – Харьков : ХЮИ, 1978. – С. 214–216.
55. Голина В. В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности : учеб. пособие / В. В. Голина. – Харьков : Юрид. ин-т, 1981. – 77 с.
56. Голина В. В. Специально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика) : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Голина ; Укр. гос. юрид. акад. – Харьков, 1994. – 569 с.
57. Голіна В. В. Злочинність неповнолітніх з психічними аномаліями: кримінологічна характеристика та актуальні проблеми боротьби / В. В. Голіна, В. П. Ємельянов, П. Т. Петрюк // Проблеми пенітенціарної теорії і практики : Щоріч. бюл. / за заг. ред. А. А. Музики. – К. : КЮІ КНУВС, 2005. – С. 33–40.
58. Голіна В. В. Загальне запобігання злочинності як одна з цілей кримінального законодавства (кримінологічний підхід) / В. В. Голіна, Б. М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр.. – Х. : Кроссроуд, 2008. – Вип. 16. – С. 49–61.
59. Голіна В. В. Злочинності – організовану протидію / В. В. Голіна. – Х. : Рубікон, 1998. – 128 с.
60. Голіна В. В. Кримінологічна політика в Україні: деякі теоретико-прикладні проблеми / В. В. Голіна // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2008. – № 2. – С. 182–190.
61. Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження : монографія / В. В. Голіна. – Х. : Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
62. Голіна В. В. Місце організованої злочинності в структурі загальної злочинності (за матеріалами Харківського та Полтавського регіонів) / В. В. Голіна // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей) : зб. матеріалів міжнар. наук.- практ. конф. (м. Харків, 26–27 квіт. 1999 р.) / редкол.: В. І. Борисов (голов. ред.) та ін. – Х. : Право, 2000. – С. 100–104.
63. Голіна В. В. Попередження злочинності правоохоронними органами : навч. посіб. / В. В. Голіна. – К. : НМК ВО, 1991. – 92 с.
64. Голіна В. В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів (теорія і практика) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.08 / В. В. Голіна ; Укр. держ. юрид. акад. – Х., 1994. – 44 с.
65. Голіна В. Соціальні та психологічні чинники кримінологічної віктимізації в Україні / В. Голіна // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2007. – № 3. – С. 185–193.
66. Головкін Б. Дослідження смислової сфери особистості корисливо-насильницького злочинця / Б. Головкін // Вісн. прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 77–84.
67. Головкін Б. М. Кримінологічні проблеми умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері / Б. М. Головкін. – Х. : Нове слово, 2004. – 252 с.
68. Головкін Б. М. Системний підхід до поняття тяжкої корисливо-насильницької злочинності / Б. М. Головкін // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. – Х. : Кроссроуд, 2007. – Вип. 14. – С. 29–48.
69. Головкін Б. М. Суспільна небезпечність тяжких та особливо тяжких корисливо-насильницьких злочинів / Б. М. Головкін // Юрид. Україна. – 2006. – № 5. – С. 84–89.
70. Гордєєва Н. О. Депопуляція як проблема національної безпеки / Н. О. Гордєєва, М. Г. Колодяжний // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – Вип. 14. – С. 267–276.
71. Гордин Г. Рэкет: шесть актуальных вопросов / Г. Гордин // Хозяйство и право. – 1989. – № 4. – С. 102–111.
72. Горшенков А. Контроль над преступностью / А. Горшенков // Предупреждение преступности. – 2005. – № 4. – С. 48–50.
73. Гребёнкин Ф. Б. Уголовно-правовое значение психического насилия в преступлениях против собственности : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Ф. Б. Гребёнкин ; Моск. ун-т МВД России. – М., 2004. – 26 с.
74. Гришаев П. И. Структура полной причины преступности. Классификация причин и условий преступности / П. И. Гришаев. – М. : ВЮЗИ, 1984. – 62 с.
75. Гуров А. И. Мафия: миф или реальность? / А. И. Гуров // Хоз-во и право. – 1989. – № 5. – С. 111–120.
76. Дагель П. С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве / П. С. Дагель. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1970. – 132 с.
77. Даньшин И. Н. К вопросу о понятии личности преступника / И. Н. Даньшин // Проблемы социалистической законности. – Харьков : Харьк. юрид. ин-т, 1980. – Вып. 6.– С. 117–127.
78. Даньшин И. Н. Криминологическое значение состава преступления / И. Н. Даньшин // Роль правовой науки в совершенствовании практической деятельности государственных органов, хозяйственных и общественных организаций : сб. тез. докл. и науч. сообщ. – Львов, 1967. – С. 220–221.
79. Даньшин И. Н. О значении мотива преступлений при изучении и предупреждении преступлений / И. Н. Даньшин // Вопросы борьбы с преступностью. – 1969. – Вып. 10. – С. 65–70.
80. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии : монография / И. Н. Даньшин. – Харьков : Прапор, 2005. – 224 с.
81. Даньшин И. Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия : учеб. пособие / И. Н. Даньшин. – Киев : УМК ВО, 1988. – 88 с.
82. Даньшин І. М. Латентна злочинність: поняття, причини, негативні наслідки / І. М. Даньшин // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 2000. – Вип. 10. – С. 29–34.
83. Даньшин І. М. Проблеми детермінації злочинності / І. М. Даньшин // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1994. – № 2. – С. 115–123.
84. Даньшин І. М. Рання профілактика правопорушень / І. М. Даньшин // Рад. право. – 1976. – № 3. – С. 73–78.
85. Даньшин І. М. Усталені форми злочинності (кримінологічний нарис) / І. М. Даньшин. – Х. : Акта, 2002. – 110 с.
86. Даньшин І. Організована злочинність (поняття, кримінологічна характеристика, чинники, шляхи протидії) / І. Даньшин // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1998. – № 1. – С. 100–110.
87. Дворкин А. Квалификация вымогательства и сопряженных с ним преступлений / А. Дворкин, К. Чернова // Законность. – 1994. – № 12. – С. 8–13.
88. Дергач Л. Криміналістична характеристика вимагань, вчинених організованими злочинними групами / Л. Дергач // Юрид. Україна. – 2007. – № 9. – С. 83–85.
89. Деякі питання боротьби з організованою злочинністю в США та окремих європейських країнах / В. В. Афанасьєв, М. В. Буроменський, О. Ю. Шостко та ін. // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. – Х. : Право, 2000. – Вип. 4. – С. 95–121.
90. Джужа О. Джерела кримінологічної інформації про стан злочинності в Україні / О. Джужа, Д. Голосніченко, А. Кирилюк // Право України. – 2003. – № 12. – С. 65–70.
91. Джужа О. М. Кримінологія : спеціалізований курс лекцій зі схемами : Загальна та Особлива частини : навч. посіб. / О. М. Джужа, Є. М. Моісеєв, В. В. Василевич. – К. : Атіка, 2001. – 368 с.
92. Дмитриев О. В. Криминологическая и уголовно-правовая характеристика вымогательства (по материалам Западно-Сибирского региона) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. В. Дмитриев ; Урал. гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 1994. – 25 с.
93. Довідка про чисельність осіб, які відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої служби України станом на 01.01.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/ punish/control/uk/publish/article?art_id=59402&cat_id=45687. – Заголовок з екрана.
94. Долгова А. И. Изучение личности преступника / А. И. Долгова // Сов. государство и право. – 1978. – № 6. – С. 79–84.
95. Долгова А. И. Криминология / А. И. Долгова. – М. : НОРМА (Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М), 2002. – 272 с.
96. Долгова А. И. Преступность, её организованность и криминальное общество / А. И. Долгова. – М. : Рос. криминол. ассоц., 2003. – 572 с.
97. Дрёмин В. Н. Организованная преступность и криминальная культура: механизмы взаимодетерминации / В. Н. Дрёмин // Криминогенная ситуация на юге Украины: особенности и проблемы сдерживания : сб. науч. ст. / под ред. М. Ф. Орзиха, В. Н. Дрёмина. – Одесса : Фенікс, 2003. – С. 78–87.
98. Дьоменко С. В. Вимагання: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. В. Дьоменко ; Акад. адвокатури України. – К., 2006. – 19 с.
99. Дьоменко С. В. Вимагання: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / С. В. Дьоменко ; Акад. адвокатури України. – К., 2006. – 238 с.
100. Дьоменко С. В. Вимагательство як особлива форма злочинної діяльності / С. В. Дьоменко // Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2001. – С. 92–95.
101. Дьоменко С. Кримінологічна характеристика вимагання. Аналіз даних про особистість злочинця / С. Дьоменко // Підприємництво, госп-во і право. – 2004. – № 10. – С. 25–28.
102. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 року / Упр. оператив. інформації МВС України. – К., 2002.
103. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2002 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2003.
104. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2003 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2004.
105. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2004 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2005.
106. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2005 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2006.
107. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2006 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2007.
108. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2007 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2008.
109. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2008 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2009.
110. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 9 місяців 2009 року / Департамент інформ. технологій МВС України. – К., 2009.
111. Елец Е. А. Уголовно-правовые и криминологические аспекты вымогательства (по материалам Северо-Кавказского региона) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / Е. А. Елец ; Краснодар. юрид. ин-т. – Краснодар, 2000. – 183 с.
112. Елисеев С. А. Общеуголовные корыстные преступления: криминологическая характеристика, уголовная ответственность : учеб. пособие / С. А. Елисеев, Л. М. Прозументов. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1991. – 122 с.
113. Емельянов В. П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В. П. Емельянов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 291 с.
114. Ефективне запобігання злочинності: в ногу з новітніми досягненнями [Електронний ресурс] : Десятий Конгрес ООН із запобігання злочинності і поводженню з правопорушниками. – Режим доступу : https://www.asc41. com/Russian/10R%20Desyatij%20Kongress/A_CONF187_7.pdf. – Заголовок з екрана.
115. Жалинский А. Э. Специальное предупреждение преступлений в СССР (вопросы теории) / А. Э. Жалинский. – Львов : Вища шк. : Изд-во при Львов. ун-те, 1976. – 193 с.
116. Жижиленко А. А. Имущественные преступления / А. А. Жижиленко. – Л. : Наука и школа, 1925. – 226 с.
117. Жуков А. М. Предупредительная деятельность следователя по уголовному делу / А. М. Жуков. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1990. – 104 с.
118. Журавель В. А. Розслідування легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом : наук.-практ. посіб. / В. А. Журавель. – Х. : Одіссей, 2005. – 312 с.
119. Журавель В. Слідча профілактика: сучасний стан і шляхи вдосконалення / В. Журавель, А. Волобуєв // Вісн. Акад. прав. наук. України. – 2006. – № 1. – С. 155–164.
120. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки / А. П. Закалюк. – К. : Вид. дім «Ін Юре», 2007. – 424 с.
121. Закалюк А. П. Социальная и юридическая характеристика общественного воздействия в сфере предупреждения преступности : автореф. дис. На соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. П. Закалюк ; Ин-т философии ; Ин-т государства и права. – Киев, 1973. – 20 с.
122. Зацепин М. Н. Безопасность предпринимательства: криминологические проблемы : автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : 12.00.08 / М. Н. Зацепин ; Урал. гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 1996. – 36 с.
123. Зеленецкий В. С. Предупреждение преступлений следователем / В. С. Зеленецкий. – Харьков : Вища шк., 1975. – 172 с.
124. Зелинский А. Ф. Криминальная психология / А. Ф. Зелинский. – Киев : Юринком Интер, 1990. – 240 с.
125. Зелінський А. Ф. Детермінація злочину : навч. посіб. / А. Ф. Зелінський, Л. П. Оніка. – Х. : УкрЮА, 1994. – 52 с.
126. Зелінський А. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / А. Ф. Зелінський. – Х. : Рубікон, 2000. – 240 с.
127. Зудин В. Ф. Социальная профилактика преступлений (криминологические и криминалистические проблемы) / В. Ф. Зудин. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1983. – 188 с.
128. Иванов Н. Уголовная ответственность за вымогательство / Н. Иванов // Сов. юстиция. – 1989. – № 10. – С. 27–28.
129. Иванова В. В. Преступное насилие : учеб. пособие для вузов / В. В. Иванова. – М. : ЮИ МВД РФ : Кн. мир, 2002. – 83 с.
130. Игошев К. Е. Введение в курс профилактики правонарушений : учеб. пособие / К. Е. Игошев, В. С. Устинов. – Горький : Горьк. ВШ МВД СССР, 1977. – 93 с.
131. Игошев К. Е. Личность преступника и мотивация преступного поведения (на материалах криминологических исследований несовершеннолетних и молодежи в возрасте 18–25 лет) : автореф. дис. на соискание учен. Степени д-ра юрид. наук : 12.00.08 / К. Е. Игошев ; Свердлов. юрид. ин-т. – Свердловск, 1975. – 44 с.
132. Игошев К. Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения / К. Е. Игошев. – Горький : Горьк. ВШ МВД СССР, 1974. – 168 с.
133. Ігнатов О. Кримінальне насильство: окремі питання / О. Ігнатов // Право України. – 2005. – № 3. – С. 67–71.
134. Ільковець Л. Кваліфікація вимагательства: характерні помилки та їх причини / Л. Ільковець, М. Мельник // Рад. право. – 1990. – № 11. – С. 26–30.
135. Казакова В. А. Вооруженная преступность: криминологические и уголовно-правовые проблемы / В. А. Казакова. – М. : Логос, 2003. – 256 с.
136. Казино [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/ wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D0%BE. – Заголовок з екрана.
137. Каиржанов Е. И. Понятие, структура и виды профилактики преступлений : лекция / Е. И. Каиржанов. – Караганда : Караганд. ВШ МВД СССР, 1986. – 73 с.
138. Кальман А. Г. Криминологическая характеристика, детерминация и предупреждение изнасилований : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. Г. Кальман ; Харьк. юрид. ин-т. – Харьков, 1986. – 23 с.
139. Кальман А. Г. Понятийный аппарат современной криминологии : терминол. слов. / А. Г. Кальман, И. А. Христич ; под общ. ред. В. В. Голины. – Харьков : Гимназия, 2005. – 272 с.
140. Кальман О. Г. Стан злочинності в Україні і деякі проблеми реформування правоохоронних органів / О. Г. Кальман // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць. ІВПЗ АПрН України. – Х. : Кроссроуд, 2006.