КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

Короткий опис

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КИЦЮК ВІКТОР ПЕТРОВИЧ

УДК 343.85:343.11(477)

КРИМІНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Литвинов Олексій Миколайович
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРОТИДІЯ ЗЛОЧИННОСТІ ЯК СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ
11
1.1. Протидія злочинності як кримінологічна категорія 11
1.2. Здійснення правосуддя як напрям протидії злочинності 31
1.3. Характеристика судової системи України у світлі перспективних завдань протидії злочинності
45
1.4. Форми діяльності суду у сфері протидії злочинності 62
Висновки до Розділу 1 77

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ
80
2.1. Виховний вплив судового процесу 80
2.2. Виявлення та усунення причин і умов вчинення злочинів 97
2.3. Кримінологічне значення судових рішень 110
Висновки до Розділу 2 119

РОЗДІЛ 3. НЕПРОЦЕСУАЛЬНІ ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ СУДУ ЩОДО ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ
122
3.1. Аналітична робота та узагальнення судової практики 122
3.2. Роль суду у правовій пропаганді та правовому вихованні населення 134
3.3. Координація дій суду та інших суб’єктів протидії злочинності 144
Висновки до Розділу 3 158
ВИСНОВКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 168
ДОДАТКИ 186

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проголошення незалежності України поклало початок формуванню її як демократичної, соціальної та правової держави. Цей процес оновлення торкнувся практично всіх сфер життя українського суспільства. При цьому особливе місце серед проблем, пов’язаних із становленням Української держави, набули проблеми протидії злочинності. На сьогоднішній день саме вирішення проблем протидії злочинності для України є дуже актуальним, оскільки упродовж останніх років однією з найбільш небезпечних загроз національній безпеці держави є зростання криміналізації суспільства, збільшення росту злочинності у всіх її проявах. Суспільна небезпечність злочинності, а особливо організованої, полягає в тому, що вона намагається одержати реальну владу в суспільстві, оволодіти всіма цінностями та благами, створеними теперішнім та попередніми поколіннями.
У діяльності, спрямованій на протидію злочинності та запобігання подальшій криміналізації суспільства, важлива роль належить судовим органам, які безпосередньо реалізують кримінологічну функцію і багато у чому саме від них залежить стан загальної протидії злочинності в Україні. Саме суд у процесі здійснення своєї діяльності визначає конкретну міру покарання за злочин, без чого втрачають сенс будь-які кримінально-правові заборони.
До теперішнього часу малодослідженими залишалися проблеми визначення форм діяльності суду у сфері протидії злочинності. У цьому контексті найбільшої уваги потребує вивчення питання форм діяльності суду у сфері протидії злочинності, виховного впливу судового процесу, діяльності, спрямованої на виявлення та усунення причин і умов вчинення злочинів, аналітичної роботи та узагальнення судової практики, визначення ролі суду у правовій пропаганді та правовому вихованні населення. Потребує системного аналізу діяльність суду у сфері протидії злочинності з метою розробки пропозицій з удосконалення чинного законодавства України.
Наукова розробка питань, пов’язаних із дослідженням кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності, має важливе практичне та наукове значення. У сучасних теоретичних розробках звертається увага на необхідність фундаментальних наукових досліджень кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності з урахуванням відповідності їх змісту нормам права і моралі цивілізованого суспільства, прогресивним світовим здобуткам, забезпечення збалансованого задоволення прав та інтересів громадянина, суспільства і держави. Ці ідеї набули розвитку у дослідженнях багатьох відомих вітчизняних та зарубіжних вчених.
Вивченням та дослідженням окремих проблем діяльності суду у сфері протидії злочинності займались такі вчені, як : Г.А. Аванесов, А.І. Алексєєва, Ю.М. Антонян, О.М. Бандурка, І.Г. Богатирьов, В.М. Бурлаков, В.В. Голіна, В.К. Грищук, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, Т.А. Денисова, С.Ф. Денисов, О.М. Джужа, А.І. Долгова, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, І.І. Карпець, О.Г. Колб, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, В.В. Лунєєв, О.М. Мартиненко, Г.М. Міньковський, О.В. Негодченко, В.М. Трубников, В.О. Туляков, П.Л. Фріс та ін. Проте, незважаючи на значний практичний та науковий інтерес до названих проблем, а також визначення кримінологічних засад діяльності державних органів у протидії злочинності, відсутність системного теоретичного дослідження кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності унеможливлює комплексне вирішення проблематики відповідних відносин. Огляд наукової літератури свідчить, що монографічні роботи, присвячені вивченню кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності, відсутні.
Викладене засвідчує необхідність і доцільність дослідження кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності як важливої наукової проблеми, яка потребує нагального вирішення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до вимог Указів Президента України «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» від 18 лютого 2002 р. № 143/2002 та «Про Стратегію національної безпеки України» від 12 лютого 2007 р. № 105/2007, спрямовано на подальшу реалізацію положень розділу 2 Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008, та Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р. Тематика дисертації відповідає п. 2.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 10 від 27 грудня 2010 р.).
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 23 грудня 2011 р. (протокол № 11).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вирішення конкретного наукового завдання щодо формування окремих теоретичних положень, які стосуються кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності, та вироблення на їх основі практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення цієї діяльності. Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні необхідно вирішити такі основні задачі:
- розглянути поняття та основні ознаки злочинності;
- уточнити зміст поняття «протидія злочинності» та її структурних елементів, визначити основні напрями протидії злочинності;
- охарактеризувати судову систему України у світлі перспективних завдань протидії злочинності, визначити роль суду у протидії злочинності;
- виокремити форми діяльності суду у сфері протидії злочинності;
- визначити вплив судового процесу у протидії злочинності;
- з’ясувати напрями діяльності суду щодо виявлення та усунення причин і умов вчинення злочинів;
- уточнити кримінологічне значення судових рішень;
- визначити роль аналітичної роботи та узагальнення судової практики у протидії злочинності;
- розкрити роль суду у правовій пропаганді та правовому вихованні населення;
- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з діяльністю суду у сфері протидії злочинності.
Предметом дисертаційного дослідження є кримінологічні засади діяльності суду у сфері протидії злочинності.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач автором дослідження було застосовано комплекс методів наукового пізнання, які ґрунтуються на принципах та категоріях діалектичного детермінізму, а саме: логіко-семантичний метод застосовано для поглиблення понятійного апарату шляхом надання визначення таким поняттям, як «злочинність», «протидія злочинності», «форма діяльності суду», з’ясовано зміст виховного впливу судового процесу, аналітичної роботи у суді (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 3.1); структурно-функціональний метод було використано під час дослідження структури судової системи України та здійснення її характеристики у світлі перспективних завдань протидії злочинності та визначено роль суду у правовій пропаганді та правовому вихованні населення (підрозділи 1.3, 3.2). Методи статистичного та документального аналізу були використані для виявлення причин і умов вчинення злочинів та шляхів їх усунення, визначення кримінологічного значення судових рішень (підрозділи 2.2, 2.3). За допомогою формально-юридичного методу проаналізовано правові норми, що регулюють взаємовідносини суду та інших суб’єктів у протидії злочинності (підрозділ 3.3), здійснення аналітичної роботи та узагальнення судової практики (підрозділ 3.1).
Теоретичну базу дослідження становлять роботи вітчизняних та закордонних фахівців з філософії, теорії держави та права, кримінології, кримінального та кримінально-процесуального права, психології, соціології, перелік яких зазначено у бібліографічному розділі роботи. Нормативно-правову основу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси України, закони України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про міліцію», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про судоустрій і статус суддів» та інші, постанови Пленуму Верховного Суду України, укази Президента України, нормативні акти Кабінету міністрів України та інші підзаконні акти, що прямо чи опосередковано регулюють діяльність суду у сфері протидії злочинності.
Емпіричну базу дисертації складають статистичні дані Міністерства Юстиції України за період з 2009 по 2012 р.р. та Міністерства внутрішніх справ України за 2010, 2011 та 2012 р.р.; Державної судової адміністрації України (про призначення судами кримінального покарання), практика Верховного Суду України у кримінальних справах, а також огляди і узагальнення діяльності судів; статистичні дані про роботу судів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці кримінології комплексним правовим дослідженням кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності. У результаті проведеної дослідницької роботи сформульовано низку наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, а саме:
вперше:
- запропоновано авторську позицію щодо визначення поняття «форма діяльності суду в сфері протидії злочинності», яке представляє собою сукупність методів та засобів, що включають у себе розробку проектів планів заходів щодо запобігання вчинення окремих видів злочинів, забезпечення їх виконання, аналіз даних про причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень, розробку рекомендацій щодо їх усунення та подачу органам виконавчої влади узагальненої інформації з приводу вищеперерахованого;
- виділено та системно проаналізовано окремі форми діяльності суду у сфері протидії злочинності: винесення рішень у кримінальних провадженнях, реалізацію принципу гласності, аналітичну роботу суду, узагальнення судової практики, виїзні засідання, залучення представників громадськості до судового розгляду, контроль за виконанням вироків, рішень і постанов;
удосконалено:
- зміст поняття «протидія злочинності», під яким запропоновано розуміти діяльність суб’єктів реалізації державної політики та суспільства, що включає в себе комплекс заходів, спрямованих на запобігання, припинення, виявлення, розкриття, розслідування, встановлення постраждалих та винних осіб, притягнення останніх до відповідальності та їх покарання, у відповідності до законодавства України та міжнародних актів.
- теоретичні положення, якими характеризуються процесуальні (досягається мета і виконуються завдання кримінального судочинства у конкретному провадженні, реалізовуються права і законні інтереси осіб, які беруть участь у провадженні, здійснюється виховний вплив як на учасників судового розгляду, так і на інших громадян, виявляються обставини, які сприяли вчиненню злочину і вжиті заходи до їх усунення, конкретизації детермінант злочинної поведінки та вироблення засобів та напрямів їх нейтралізації тощо) та непроцесуальні (аналітична робота, узагальнення судової практики, правова пропаганда та правове виховання громадян, координація дій суду та інших суб’єктів протидії злочинності) форми діяльності суду щодо протидії злочинності;
- дефініцію поняття «аналітична робота» як процесу пізнання, який полягає у зборі, вивченні, переробці, оцінці інформації за допомогою загальнонаукових та спеціальних методів та засобів, з метою отримання висновків з досліджуваної проблеми та досягнення поставлених мети та задач;
дістало подальшого розвитку:
- розуміння того, що поняття «протидія злочинності», «боротьба зі злочинністю» в кримінології вживаються як тотожні, адже вони означають комплекс заходів, спрямованих на мінімізацію рівня злочинності, усунення їх наслідків та недопущення в майбутньому, та охоплюють поняття «запобігання злочинності», що в криміналістиці розуміється як діяльність, яка полягає в усуненні причин та умов злочинності;
- положення про систему аргументів щодо деталізації етапів аналітичної роботи на попередній, власне аналіз та заключний етапи;
- пропозиції щодо збільшення уваги у процесі розгляду кримінального провадження у суді на психологічну атмосферу, адже у цей час здійснюється виховний вплив не лише на підсудного, а й на інших присутніх громадян.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі висновки, пропозиції і рекомендації мають прикладне значення і можуть бути використані у:
- правотворчості – у процесі підготовки проектів нових і вдосконалення чинних законодавчих актів, якими врегульовано діяльність суду у сфері протидії злочинності;
- правозастосовній діяльності – під час підготовки постанов та листів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ;
- науково-дослідній роботі – для подальших теоретичних розробок і досліджень проблем кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності (Акт впровадження у діяльність Кримінологічної асоціації України від 04.10.2012 р.);
- навчальному процесі – положення та висновки дисертації використовуються під час викладення навчальних дисциплін «Кримінологія» та «Аналіз та прогнозування злочинності», а також у підготовці навчальних і методичних посібників (Акт впровадження у навчальний процес ХНУВС від 12.10.2012 р.).
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, сформульовані положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дослідження. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на наукових та науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції науковців, викладачів, аспірантів, студентів «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (м. Луганськ, 5-6 квітня 2012 р.), V Міжнародній науково-практичної конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 19-20 травня 2012 р.), а також на засіданні Кримінологічної асоціації України (м. Харків, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних фаховими з юридичних наук, та двох збірках тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо комплексної характеристики кримінологічних засад діяльності суду у сфері протидії злочинності – удосконалено визначення поняття «протидія злочинності», з’ясовано зміст та сутність процесуальних і непроцесуальних форм діяльності суду щодо протидії злочинності. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є такі.
1. Доведено, що злочинність – це соціально обумовлене відносно масове явище, непостійне, але відносно стійке в часі, що носить кримінально-правовий характер, завдає шкоди як суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема. Для розуміння природи злочинності важливо зважати на те, що вона відбиває особливості, протиріччя і деформації соціального буття.
2. Визначено, що основними ознаками злочинності як явища дійсності є: 1) соціальна обумовленість (дане явище існує в суспільстві, наявні певні соціальні передумови для виникнення злочинності); 2) відносна масовість (з часом кількість вчинених злочинів може зростати або зменшуватись); 3) історична мінливість (в кожній історичній епосі існувала злочинність із специфічним набором сукупності злочинів, які могли вчинятися саме на даному історичному етапі розвитку суспільства); 4) негативний кримінально-правовий характер (завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема); 5) стійкість (не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік)).
3. Дисертантом запропоновано власне визначення поняття «протидія злочинності» як діяльності суб’єктів реалізації державної політики та суспільства, що включає в себе комплекс заходів, спрямованих на запобігання, припинення, виявлення, розкриття, розслідування, встановлення постраждалих та винних осіб, притягнення останніх до відповідальності та їх покарання у відповідності до законодавства України та міжнародних актів. Протидія злочинності – цілеспрямований вплив на криміногенні фактори з метою їх усунення, послаблення або нейтралізації. Мета і завдання протидії злочинності досягаються шляхом забезпечення комплексного впливу на причини та умови вчинення злочинів і на всі форми прояву злочинності.
4. Висловлено думку про те, що «протидія злочинності», «боротьба зі злочинністю» в кримінології вживаються як тотожні поняття, адже вони означають комплекс заходів, спрямованих на мінімізацію рівня злочинності, усунення її наслідків та недопущення в майбутньому. Боротьба зі злочинністю – це системна цілеспрямована діяльність, що проводиться державою і суспільством, яка представляє собою єдність трьох підсистем: загальної організації боротьби зі злочинністю, попередження злочинності та правоохоронної діяльності. До системи боротьби зі злочинністю входять: розкриття злочинів та розшук злочинців, розслідування злочинів, призначення і виконання покарання, прокурорський нагляд за всією цією діяльністю, а також забезпечення законності у даній сфері.
5. Додаткової аргументації дістало положення, що важливу роль у проведенні правової, зокрема, кримінальної політики, відіграє суд, адже винесення судового рішення є останнім, кінцевим моментом усього провадження у ній, тобто судове рішення є результатом роботи органів охорони правопорядку, захисників та інших учасників кримінального процесу. У ньому відображається, зокрема, ставлення держави до вчинку певної особи і через призму судового рішення суспільством розглядається весь перебіг подій, починаючи від моменту вчинення злочину і закінчуючи покаранням винної у його скоєнні особи.
6. Встановлено роль рішень Конституційного Суду України у боротьбі зі злочинністю та визначено, які з них мають безпосереднє значення для цієї діяльності:
- у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 4 статті 9, пунктів 4, 5 статті 10, підпункту «г» пункту 1 статті 24, пункту 3 статті 26 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»;
- у справі за конституційним поданням 58 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 3, 4, 5, 6 статті 9, пунктів 3, 4, 5 статті 10, підпункту «г» пункту 1 статті 24, пункту 3 статті 26 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», пункту 10 статті 14, статті 33-1 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»;
- про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положень статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», підпункту «б» пункту 2 статті 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».
7. Аргументовано, що форма діяльності суду в сфері протидії злочинності – це сукупність методів та засобів, за допомогою яких здійснюється протидія злочинності судом. Виділяють такі форми діяльності суду у сфері протидії злочинності: винесення справедливих рішень у кримінальних провадженнях, реалізація принципу гласності в його роботі; аналітична робота, узагальнення судової практики, виїзні засідання, залучення представників громадськості до судового розгляду, контроль за виконанням вироків, рішень і постанов.
8. Доведено, що в нашій державі спостерігається негативна тенденція до зменшення незалежності суддів від впливу інших державних органів та посадових осіб. Призначення на посади суддів лише осіб із близького оточення представників влади негативно впливає на справедливість судових рішень і, як наслідок, зменшує роль судів у діяльності з протидії злочинності. Задля того, щоб суд став уособленням справедливості та чесності, одним із методів боротьби зі злочинністю у нашій державі необхідно більше уваги звернути на практику судів присяжних в інших країнах, які було запроваджено новим Кримінально-процесуальним кодексом. Уважаємо таку зміну позитивною, адже це забезпечить більшу незалежність суду, зменшення тиску на суддів зі сторони інших органів державної влади та сприятиме винесенню справедливого рішення. Але не виключаємо і психологічний тиск на присяжних, тому пропонуємо визначити чіткий механізм роботи судів присяжних та передбачити кримінальну відповідальність за незаконне втручання в їх діяльність, а також кримінальну відповідальність самих присяжних за постановлення завідомо неправосудного рішення.
9. Окремим питанням розглянуто протидію злочинності неповнолітніх судами, які разом з органами державного управління реалізують концепцію Президента України по зниженню та профілактиці злочинності серед неповнолітніх. Ефективні правові заходи, які суди застосовують щодо неповнолітніх, можуть реально сприяти попередженню вчинення ними нових злочинів та виправленню підлітків. Здійснюючи правосуддя, суди повинні забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод як підсудного неповнолітнього, так й інших учасників процесу.
10. З’ясовано значення судового розгляду, яке полягає в тому, що: по-перше, у цій стадії досягається мета і виконуються завдання кримінального судочинства у конкретному провадженні; лише в результаті судового розгляду суд може визнати підсудного винним у вчиненні злочину і призначити йому міру покарання; по-друге, забезпечуються права і законні інтереси осіб, які беруть участь у провадженні; по-третє, здійснюється виховний вплив як на учасників судового розгляду, так і на інших громадян; по-четверте, він дозволяє виявити обставини, які сприяли вчиненню злочину, і вжити заходи до їх усунення.
11. Визначено, що у процесі провадження у суді формується складний комплекс взаємовідносин між підсудним та іншими учасниками процесу. На підсудного здійснюється значний психологічний вплив як з боку захисту, так і зі сторони обвинувачення (прокурора, свідків, потерпілого та інших). Дуже важливим є не просто притягнути винну особу до кримінальної відповідальності, а й здійснити все можливе для її перевиховання, довести, що кримінально каране діяння, яке вона скоїла, є суспільно шкідливим, небезпечним для оточуючих, тобто довести особі, що дані вчинки не можна скоювати не лише через небезпеку кримінального покарання.
12. Надано додаткові аргументи, що профілактика злочинів поділяється на індивідуальну та загальну. Судом індивідуальна профілактика злочинів проводиться відносно осіб, що вчинили злочин. При цьому профілактична робота полягає в тому, щоб у разі скоєння злочину сприяти формуванню у особи почуття розкаяння від скоєного, бажання сприяти розкриттю злочину. В окремих випадках кримінальний закон надає результатам цього виду профілактики істотне юридичне значення. Роль суду у процесі виявлення та усунення причин та умов вчинення злочинів відноситься до правових заходів запобігання злочинності. Вплив таких заходів здійснюється безпосередньо на особу, яка є підсудною у певному кримінальному провадженні, та опосередковано – на інших осіб, схильних до вчинення злочинів.
13. З’ясовано, що діяльність суду щодо виявлення та усунення причин і умов вчинення злочинів, яка є попереднім, підготовчим етапом щодо загального попередження злочинів, є надзвичайно важливим аспектом його діяльності, що потребує значного вдосконалення, поліпшення нормативно-правової бази та посилення уваги з боку держави. До того ж, необхідно «перепрограмувати» мислення суддів, які зобов’язані звертати увагу на детермінанти злочинності та їх усунення.
14. Автором наголошується на тому, що значну роль відіграє суд і у вихованні правової культури члена суспільства (громадянина), яка характеризується такими компонентами, похідними від властивостей правової культури суспільства: юридичні знання та уявлення; правосвідомість, що адекватна правовій системі; традиції, потреби і навички діяння відповідно до закону; реальне діяння (поведінка) в режимі законності, відповідно до правових настанов і переконань; правова активність (прояви її різноманітні, наприклад, різні організаційні форми сприяння міліції).
15. Аргументовано, що профілактичний ефект діяльності суду забезпечується реалізацією принципу гласності в його роботі, що припускає висвітлення ходу та результатів судових процесів. Профілактичний ефект діяльності суду пов’язаний з виконанням його основного завдання – здійсненням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення у кримінальному провадженні суд забезпечує загальну та спеціальну превенцію, зокрема, робить свій внесок у запобігання рецидиву. Справедливі рішення у кримінальних провадженнях сприяють усуненню чи пом’якшенню криміногенних конфліктних ситуацій, факторів, які детермінують кримінальну мотивацію та полегшують її реалізацію.
16. Обґрунтовано, що у процесі реформування як судової системи України, так і системи усіх органів правопорядку в цілому, значно більшу увагу необхідно приділити кримінологічному аспекту діяльності даних органів. Адже запобігти злочину значно легше та суспільно корисніше, ніж розкрити, розслідувати його та розглянути результати кримінального провадження у суді. До того ж, матеріальні витрати та витрати людських ресурсів на попередження злочинів у цьому випадку є набагато меншими. Так, діяльність із запобігання злочинним проявам повинна систематично здійснюватися паралельно із основною діяльністю усіх її суб’єктів.
17. Визначено, що призначення аналітичної роботи полягає, по-перше, у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, які тією чи іншою мірою впливають на діяльність органів суду, і, по-друге, у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективності цієї діяльності.
18. Автором пропонується визначати аналітичну роботу у суді як постійну дослідну діяльність (функція процесу управління), що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан здійснення судочинства, особливості застосування законодавства тощо. Для вироблення єдиного підходу в застосуванні норм матеріального і процесуального права апеляційні суди вивчають і узагальнюють судову практику з різних категорій судових справ.
19. У роботі виділено три етапи аналітичної роботи: попередній, власне аналіз та заключний. До першого етапу слід віднести: розробку плану та програми аналітичної роботи, визначення об’єкту дослідження, визначення мети та завдань, визначення методів та засобів, доцільних для дослідження обраної проблеми та збір інформації; до другої (власне аналізу) – вивчення зібраної інформації, її обробку та формування попередніх (проміжних) висновків; до третього – формулювання кінцевих висновків проведеної роботи, розробку пропозицій щодо вдосконалення досліджуваного об’єкту.
20. Під узагальненням судової практики розуміється аналітична й водночас організаційна робота, яка враховує специфіку судової діяльності з відправлення правосуддя. На підставі вивчення судової практики і аналізу судової статистики в апеляційних судах отримують практичний матеріал, який дозволяє створити уявлення щодо практики застосування судами норм права, труднощів у їх судовому тлумаченні, помилок, а також різноманітних заходів щодо їх подолання.
21. Зазначається, що правове виховання – це формування правової установки на узгодження прагнень і очікувань особистості з інтересами й очікуваннями суспільства, тобто процес вироблення стійких правових ідей і принципів у правосвідомості вихованців, формування правової культури.
22. До основних складників координації управління правоохоронними органами автором віднесено такі форми координації: спільні засідання колегій, оперативні наради; обмін інформацією, спільні виїзди в регіони (області, райони) для надання допомоги; створення спільних слідчо-оперативних груп; запровадження й використання єдиних банків даних; взаємне використання можливостей підготовки кадрів; проведення спільних семінарів, конференцій; розробку й здійснення спеціальних операцій; видання методичних рекомендацій та інших організаційно-розпорядчих документів щодо здійснення боротьби зі злочинністю.
23. Автором запропоновано запровадити спільні наради представників судових органів та інших суб’єктів протидії злочинності та на законодавчому рівні визначити той перелік питань та завдань, які потребують нагального спільного вирішення. Адже протидія злочинним проявам повинна стати одним із найперспективніших напрямів у діяльності не тільки спеціалізованих органів державної влади, але й відповідних громадських організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г. А. Криминология : учебник / Г. А. Аванесов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1984. – 500 c.
2. Аванесов Г. А. Социальные нормы и образ жизни / Г. А. Аванесов, К. Е. Игошев. – М. : Прогресс, 1983. – 183 с.
3. Агапов А. Б. Учебник административного права / А. Б. Агапов – М. : Городец 1999. – 558 с.
4. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : [підручник] / за заг. ред. І. П. Голосніченка і Я. Ю. Кондратьєва. – К. : Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 177 с.
5. Адміністративне право України. Академічний курс : підруч. : у двох томах. – Том 1. Загальна частина / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К. : Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.
6. Александров Ю. В. Кримінологія : [курс лекцій] / Ю. В. Александров, А. П. Гель, С. Г. Семаков. – К. : МАУП, 2002. – 295 с.
7. Алексєєва Т. В. Методологічні підходи до визначення поняття «особистість злочинця» як ключового у кримінальній психології / Т. В. Алексєєва // Проблеми сучасної психології : збірник наукових праць Кам’янець Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. – Вип. 8. – Кам’янець Подільський : Аксіома, 2010. – С. 29–38.
8. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у I півріччі 2010 р. (за даними судової статистики) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/DB726E471C0C7D96C22577CB0043223F?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=DB726E471C0C7D96C22577CB0043223F. – Заголовок з екрану.
9. Аналіз стану обліково-статистичної роботи у Державній судовій адміністрації України і її територіальних управліннях та в апеляційних і місцевих судах (крім господарських) у першому півріччі 2011 року // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2011. – № 9. – Ст. 89.
10. Бакірова І. Офіційне тлумачення Конституції та законів України як одна із форм забезпечення судового захисту прав людини і громадянина Конституційним Судом України [Електронний ресурс] / Ірина Бакірова. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/17870.
11. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие : [монография] / А. М. Бандурка, Л. М. Давыденко. – Х. : Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. – 368 с.
12. Бандурка О. М. Протидія злочинності та профілактика злочинів : монографія / О. М. Бандурка, О. М. Литвинов. – Х. : Харків. ун-т внутр. справ, 2011. – 308 с.
13. Бандурка О. М. Стратегія і тактика протидії злочинності : монографія / О. М. Бандурка, О. М. Литвинов. – Х. : НікаНова, 2012. – 318 с.
14. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа ; пер. М. М. Исаева. – М. : Юридическое издательство НКЮ СССР, 1939. – 464 с.
15. Богдан Футей. Незалежність Судочинства або Конституційна криза та нові виклики для України / Богдан Футей // Український тижневик. – 2001. – 10 червня. – Ст. 6.
16. Бородин С. В. Борьба с преступностью: теоретическая модель комплексной программы / С. В. Бородин ; отв. ред. : Кудрявцев В. Н. – М. : Наука, 1990. – 272 c.
17. Босхолов С. С. Основы уголовной политики: конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты / С. С. Босхолов. – М., 1999. – 293 с.
18. Бу Свенссон. Экономическая преступность / Бу Свенссон. – М., 1987. – 163 с.
19. Вандышев В. В. Криминология : учебник / В. В. Вандышев, Б. В. Волженкин – СПб. : Питер, 2003. – 422 с.
20. Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої і судової влади в Україні / С. Василюк // Право України. – 2003. – № 12. – С. 3–6.
21. Васюта О. А. Основи соціології : матеріали до лекційного курсу / О. А. Васюта, Л. Д. Климанська, В. Є. Савка. – Львів : Львівська політехніка, 1997. – 157 с.
22. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавницт-во «Юридична думка»», 2007. – 992 с.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К., – Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
24. Годованець В. Ф. Конституційне право України : навч. посіб. / В. Ф. Годованець. – К. : МАУП, 2005. – 360 с.
25. Гордуз М. О. Інституційні аспекти і особливості сучасної регіональної кримінально-правової політики / О. М. Гордуз. / Право і суспільство. – 2009. – № 2. – С. 88-91.
26. Горішний О. О. Співвідношення механізмів протидії злочинності та кримінально-правового впливу [Електронний ресурс] / О. О. Горішний // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 189–193. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11gookpv.pdf.
27. Губанов А. В. Полиция зарубежных стран: организационно-правовые основы, стратегия и тактика деятельности / А. В. Губанов – М. : МАЗП, 1999. – 288 с.
28. Давиденко В. Л. Кримінологічна діяльність суб’єктів кримінального судочинства: монографія / Давиденко В. Л. та ін. ; за заг. ред. проф. Л. М. Давиденка. – Х. : Тимченко, 2011. – 214 с.
29. Давыденко Л. М., Бандурка А. А. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы / Л. М. Давыденко, А. А. Бандурка. – Х., 2005. – 302 с.
30. Давыденко Л. М. Противодействие преступности: вопросы теории и практики : курс лекций / Л. М. Давыденко, М. Л. Давыденко, А. Н. Литвинов. – Х. : Тимченко, 2009. – 152 с.
31. Даньшин И. Н. Общетеоретические проблемы криминологии : монографія / И. Н. Даньшин. – Х. : Прапор, 2005. – 224 с.
32. Даньшин І.М. Усталені форми злочинності: (кримінологічний нарис) / І. М. Даньшин. – Х. : Акта, 2002. – 110 с.
33. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь / И. Х. Дворецкий. – М., : «Русский язык», 1976. – 1096 с.
34. Дюркгейм Э. Социология. Её предмет, метод, предназначение / Э. Дюркгейм. – М. : Канон, 1995. – 352 с.
35. Економічний аналіз : навч. посібник / [М. А. Болюх, В. З. Бурчевський, М. І. Горбаток та ін.] ; за ред. М. Г. Чумаченка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2003. – 556 с.
36. Ефимов М. А. Лишение свободы как вид уголовного наказания / М. А. Ефимов // Сборник ученых трудов. – Свердловск, 1964. – Вып. 1. – С. 162–248.
37. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика : у 3 кн. – Кн. 1 : Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 424 с.
38. Закон України «Про державну прикордонну службу України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/661-15. – Заголовок з екрану.
39. Закон України «Про державну статистику» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2614-12. – Заголовок з екрану.
40. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2411-17. – Заголовок з екрану.
41. Закон України «Про засади державної мовної політики» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5029-17. – Заголовок з екрану.
42. Закон України «Про звернення громадян» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80. – Заголовок з екрану.
43. Закон України «Про міліцію» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/565-12. – Заголовок з екрану.
44. Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3341-12. – Заголовок з екрану.
45. Закон України «Про прокуратуру» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1789-12. – Заголовок з екрану.
46. Закон України «Про Службу безпеки України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2229-12. – Заголовок з екрану.
47. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17. – Заголовок з екрану.
48. Зелинский А. Ф. Криминология : курс лекций / А. Ф. Зелинский. – Х. : Прапор, 1996. – 260 с.
49. Иншаков С. М. Криминология: Практикум / С. М. Иншаков. – М. : Юриспруденция, 2001. – 304 с.
50. Іванов Ю. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. – 2-ге вид., доповн. та перероб. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2008. – 292 с.
51. Іванов Ю. Ф. Кримінологія : навч. посіб. / Ю. Ф. Іванов., О. М. Джужа. – К. : Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. – 264 с.
52. Ігнатов О. Протидія злочинності: поняття та сутність / О. Ігнатов // Юридична Україна. – 2009. – № 3. – С. 92–97.
53. Калиновський Ю. Ю. Правове виховання як домінанта розвитку правової культури та правосвідомості українського суспільства [Електронний ресурс] / Ю. Ю. Калиновський // Проблеми правового виховання в сучасній Україні («Круглий стіл»). – 2009. – № 103. – С. 253–255. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pz/2009_103/103_42.pdf.
54. Караванський С. Словник синонімів української мови / С. Караванський. – К. : Орій, 1993. – 472 с.
55. Карпец И. И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы / И. И. Карпец. – М. : Юрид. лит., 1973. – 287 c.
56. Карпець І. І. Сучасні проблеми кримінального права та кримінології / І. І. Карпець . – М. : «Юрид. літ. », 1976. – 207 с.
57. Кельман М. С. Загальна теорія держава і права : підручник / М. С. Кельман , О. Г. Мурашин , Н. М. Хома. – Львів : Новий світ, 2005. – 584 с.
58. Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения / Ю. А. Клейберг. – М. : ГЦ Сфера, 2003. – 160 с.
59. Клюєв М. М. Генезис формування програмного підходу до запобігання злочинності / М. М. Клюєв // Наука і правоохорона. – 2008. – № 2. – С. 3–13.
60. Коваленко В. В. Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління : монографія. – Х. : Вид-во НУВС, 2004. – 420 с.
61. Козлов Д. Судді права і судді факту. Або дещо про суд присяжних та можливості запровадження цього інституту в Україні / Д. Козлов // Юридичний журнал. – К. : Юстініан, 2005, № 3. – С. 90-94.
62. Колодій А. М. Державне будівництво і місцеве самоврядування : навч. посіб. / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 304 с.
63. Комаров М. С. Социальная стратификация и социальная структура / М. С. Комаров // Социологические исследования. – 1992. – № 7. – С. 62–72.
64. Коментар до Конституції України. – Друге видання. – К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 412 с.
65. Конопельський В. Я. Обов’язковість врахування положень КК України для формування і застосування КВК України / В. Я. Конопельський // Кримінальний кодекс України: 10 років очікувань : тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародного симпозіуму (м. Львів, 23–24 вересня 2011 р.). – Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – С. 205–209.
66. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1357555854258257. – Заголовок з екрану.
67. Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні від 24.05.2011 № 597/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/597/2011. – Заголовок з екрану.
68. Координаційна функція прокуратури України : навч.-метод. посіб. / П. М. Каркач, В. Л. Синчук. – К. : Право, 2005. – 96 с.
69. Копєйчиков В.В. Правознавство / В.В. Копєйчиков. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 635 с.
70. Котюк В. О. Теорія права : [курс лекцій] : навч. посібник для юрид. фак. вузів / В.О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
71. Криминология : учебник для вузов / под общ. ред. проф. А. И. Долговой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Норма, 2005. – 912 с.
72. Криминология : учебник для вузов / под общ. ред. проф. А. И. Долговой. – М. : Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА • М), 2001. – 784 с.
73. Криминология : учебное пособие / Ю. В. Чуфаровский. – М. : Профобразование, 2002. – 144 c.
74. Криминология : учебник / под ред. акад. В. Н. Кудрявцева, проф. В. Е. Эминова. – М. : Юристъ, 1997. – 512 с.
75. Криминология : учебник / под ред. проф. Н. Ф. Кузнецовой, проф. В. В. Лунева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 640 с.
76. Криминология : учебник для вузов / под ред. проф. В. Д. Малкова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ЗАО «Юстицинформ», 2006. – 528 с.
77. Криминология : учебник для юридических вузов / под редакцией проф. В. Н. Бурлакова, проф., академика В. П. Сальникова. – СПб. : Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. – 576 с.
78. Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 20 січня 2012 р.). – Х. : Одіссей, 2012. – 232 с.
79. Кримінальний процесуальний кодекс України. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 292 с.
80. Кримінальний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар : у 2 т. – T. 2 / Є. M. Блажівський, Ю. M. Грошевий, Ю. М. Дьомін та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова – X. : Право, 2012. – 664 с.
81. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. – Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – X. : Право, 2012. – 768 с.
82. Кримінологія і профілактика злочинів : курс лекцій : у 2-х кн. – Загальна частина / Александров Ю. В., Гаврилишин А. П., Лихолоб В. Г. та ін. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1996. – 172 с.
83. Кримінологія: Загальна та Особлива частини : підручник / за ред. В. В. Голіни ; Нац. юрид. акад.. України ім. Ярослава Мудрого. – 2-ге вид. переробл. і допов. – Х. : Право, 2009 – 288 с.
84. Кримінологія : підручник для студентів вищих навчальних закладів / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
85. Кудрявцев В. Н. О правопонимании и законности / В. Н. Кудрявцев // Государство и право . – 1994. – № 3. – С. 3–11.
86. Курочка М.Й. Прокурорський нагляд в Україні : підручник / М. Й. Курочка, П. М. Каркач ; за ред. проф. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛАВС, 2004. – 424 с.
87. Курс кримінології. Загальна частина : підручник : у 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. Джужи О. М. – К. : Юрінком-Інтер, 2001. – 352 с.
88. Легуша С. М. Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів ВНЗ МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень» / С. М. Легуша. – К., 2002. – 19 с.
89. Лисак В. Судочинство: гласність чи права людини / В. Лисак // Віче. – 2006. – № 7–8. – С. 43–45.
90. Лисенков С. Л. Загальна теорія держава і права : навч. посіб. / С. Л. Лисенков. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 355 с.
91. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності / О. Литвак // Право України. – 2001. – № 5. – С. 97–103.
92. Литвак О. М. Держава і злочинність : монографія / О.М. Литвак – К. : Атака, 2004. – 304 с.
93. Литвинов О. М. Про основні результати дослідження соціально-правового механізму протидії злочинності [Електронний ресурс] / О. М. Литвинов // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 238–243. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09lomcpz.pdf.
94. Литвинов О. М. Сучасні проблеми управління профілактикою злочинів : монографія / О. М. Литвинов. – Херсон : «Олді-плюс», 2003. – 312 с.
95. Литвинов О. М. Методи впливу в системі механізму протидії злочинності [Електронний ресурс] / О. М. Литвинов // Форум права. – 2006. – № 3. – С. 77–80. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-3/06lommpz.pdf.
96. Майборода Л. А. Організаційно-правові засади створення інформаційно-аналітичних центрів ПТО : методичні рекомендації / Л. А. Майборода, І. М. Савченко. – К. : Принт, 2009. – 49 с.
97. Максименко С. Д. Загальна психологія : навч. посібник / С. Д. Максименко, В. О. Соловієнко. – К. : МАУП, 2000. – 256 с.
98. Маляренко А. О. «Публічність» та «гласність» цивільного судочинства в світлі норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод / А. О. Маляренко // Вісник Академії адвокатури України. – № 2(15). – 2009. – С. 31–36.
99. Маляренко В. Т. До питання про участь представників народу в здійсненні кримінального правосуддя / В. Т. Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – №16. – С. 39–40.
100. Маляренко В. Т. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України : [підручник] / В. Т. Маляренко – К. : Юрінком Інтер. – 2007. – 352 с.
101. Маннс Г. Ю. Криминалистика, как прикладная дисциплина и предмет преподавания / Г. Ю. Маннс // Сборник трудов профессоров и преподавателей Государственного Иркутского Университета. Отдел I – науки гуманитарные. – Иркутск : Госиздат, 1921. – Вып. 2. – С. 139–164.
102. Мартыненко О. А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины : монография / О. А. Мартыненко. – Х. : Изд-во ХНУВС, 2005. – 496 с.
103. Марцев А. И. Специальное предупреждение преступлений : учебное пособие / А. И. Марцев. – Омск : НИиРИО Ом. ВШ МВД СССР, 1977. – 84 c.
104. Масленников Э. П. Организационно-правовые основы и методика аналитической работы в ОВД : [учеб. пособие] / Э. П. Масленников. – М. : Академия МВД СССР, 1979. – 125 с.
105. Маслов С. А. Проблемные вопросы борьбы с рецидивной и профессиональной преступностью / С. А. Маслов // Криминологические и уголовно-правовые проблемы борьбы с отдельными видами преступлений. – М. : Академия управления МВД России, 2001. – 234 с.
106. Митрофанов А. А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А. А. Митрофанов. – Одеса : Вид-во Одеського юридичного інституту НУВС, 2004. – 132 с.
107. Наказ ГПУ, МВСУ, СБУ, ДПАУ, ДСАУ «Про затвердження порядку обліку корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з корупцією» від 29.10.2008 // Іменем Закону. – 2010. – № 9. – Ст. 9.
108. Наказ Державної судової адміністрації України «Про затвердження форм звітності про розгляд апеляційними та місцевими (крім господарських) судами судових справ і матеріалів та Інструкції щодо їх заповнення і подання» від 05.06.2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 380.
109. Наказ Державної судової адміністрації України «Про організацію роботи державної судової адміністрації та впорядкування звітної інформації щодо діяльності територіальних управлінь державної судової адміністрації» від 25 серпня 2009 року № 97 // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2009. – № 10. – Ст. 34.
110. Наказ Державної судової адміністрації України від 07.12.2010 № 191 «Про внесення змін до Довідника кодів судів загальної юрисдикції України, що застосовуються при веденні діловодства суду, судової статистики та Єдиного державного реєстру судових рішень» // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2010. – № 8. – Ст. 7.
111. Наказ Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді» // Офіційний вісник України. – 2007. – № 2. – Ст. 57.
112. Написання судових рішень : посібник для суддів / Акад. суддів України. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 80 с.
113. Настольная книга прокурора / [под ред. С. И. Герасимова]. – М. : НИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 2002. – 840 с.
114. Національна школа суддів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://nsj.gov.ua – Заголовок з екрану.
115. Никифоров А. С. Гангстеризм в США: сущность и эволюция / А. С. Никифоров ; отв. ред. : Решетников Ф. М. – М. : Наука, 1991. – 168 c.
116. Ніколаенко Г. Б. Вплив ступеня суспільної небезпеки особи на звільнення від кримінальної відповідальності / Г. Б. Ніколаенко // Університетські наукові записки. – 2005. – № 3 (15). – С. 243–248.
117. Новейший философский словарь / сост. А. А. Грицанов. – Мн. : Изд. В. М. Скакун, 1998. – 896 с.
118. Новий тлумачний словник української мови : в 4 т. – Т. 3. ОБЕ-РОБ / укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К. : Аконіт, 1999. – 927 с.
119. Ной И. С. Методологические проблемы советской криминологии / И. С. Ной. – Саратов: СГУ, 1975. – 221 с.
120. Ной И. С. Суть и функции уголовного наказания в Советском государстве / И. С. Ной. – Саратов, 1973. – 192 с.
121. Нор Б. Тлумачення сумнівів на користь підсудного під час постановлення вироку / Б. Нор, Б. Яворський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2010. – Випуск 51. – С. 436–442.
122. Організація судових та правоохоронних органів : підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкін, Н. В.Сібільова, В. П. Тихий та ін. ; за ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової. – X. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 528 с.
123. Ортинський В. Л Основи держави і права України : [підручник] / В. Л. Ортинський – К. : Знання, 2008. – 583 с.
124. Павлов И. П. Полное собрание сочинений : в 6 томах / И. П. Павлов ; Академия наук СССР. – 2-е изд. – М. – Ленинград : Издательство Академии наук СССР, 1951. – Т. II. – Кн. 2. – 592 с.
125. Педагогіка вищої школи : навч. посіб. / З. Н. Курлянд, Р. І. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; За ред. З. Н. Курлянд. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2005. – 399 с.
126. План заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1039-2011-%D1%80. – Заголовок з екрану.
127. Попович О. Основні аспекти при визначенні словосполучення «координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю» / О. Попович // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2011. – Випуск 52. – С. 379–384.
128. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про завдання судів України по підвищенню рівня правосуддя» від 22.02.1991 № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-91. – Заголовок з екрану.
129. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах» від 28.03.2008 № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0003700-08. – Заголовок з екрану.
130. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» від 16.04.2004 № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/va005700-04. – Заголовок з екрану.
131. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов’язаних з виконанням вироків від 21.12.1990 № 11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0011700-90. – Заголовок з екрану.
132. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03. – Заголовок з екрану.
133. Правознавство : підручник / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, С. І. Шимон та ін. ; за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка. – К. : КНЕУ, 2003. – 767 с.
134. Правознавство : підручник / за ред. В. В. Копєйчикова, А. М. Колодія. – К. : «Юрінком Інтер», 2006. – 752 с.
135. Проект Закону України «Про основи державної політики щодо протидії злочинності» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/314729. – Заголовок з екрану.
136. Рішення Ради Суддів України «Про автоматизовану систему документообігу суду» від 26 листопада 2010 року № 30 // Вісник Державної судової адміністрації Ук