Кривобок Олександр Григорович. Патофізіологічна інтерпретація іммунного статусу хворих на стриктури уретри

Короткий опис

Кривобок Олександр Григорович. Патофізіологічна інтерпретація іммунного статусу хворих на стриктури уретри : Дис... канд. наук: 14.03.04 - 2005.

Кривобок О.Г. Патофізіологічна інтерпретація імунного статусу у хворих на стриктури уретри. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2005.
Дисертацію присвячено вивченню показників імунного статусу та їх патофізіологічній інтерпретації у пацієнтів зі стриктурами уретри у 124 чоловіків. Вперше встановлено, що розвиток стриктур уретри, а також їх ускладнень відбувається за двома напрямками. Неускладненні стриктури уретри характеризуються нормоергічним, а ускладненні гіпоергічним типом реакції імунної системи. З ускладненням патологічного процесу виникає вторинний Т-клітинний імунодефіцит. Практичне використання розробленого методу лікування дозволило нормалізувати на 30-й день лікування імунологічні показники в 96,3 % пацієнтів з неускладненими стриктурами уретри та 92,3 % - з ускладненими стриктурами уретри. Відповідно зменшувалась частота гнійно-запальних післяопераційних ускладнень у 5,3 та 2,1 рази в порівнянні з показниками за традиційного лікування хворих на стриктури уретри.

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової задачі, що полягає в інтерпретації показників імунного статусу пацієнтів зі стриктурами уретри і розробці ефективного комплексного їх лікування, спрямованого на зниження частоти післяопераційних ускладнень з урахуванням імунологічних, імуноцитогенетичних змін на різних стадіях патологічного процесу.
1. Стриктури уретри супроводжуються імунологічними зрушеннями в двох напрямках: нормо-і гіпоергічного типу імунної відповіді. Перший тип реагування характерний для коротких, неускладнених стриктур, другий для важких, ускладнених (пієлонефрит, цистит, уретрит, простатовезикуліт, епідидиміт, імпотенція) форм захворювання. В міру збільшення тяжкості захворювання від неускладнених до ускладнених стриктур уретри виникає вторинний імунодефіцитний стан переважно за Т-клітинним типом, що виявляється: виникненням дисбалансу про- (ІЛ-1b, ФНПa, ІЛ-6) і протизапальних (ІЛ-2, ІЛ-4) цитокінів; зменшенням частоти активованих лімфоцитів з 0+2 асоціаціями акроцентричних хромосом; пригніченням бласттрансформаційної активності лімфоцитів in vitro на мітогени фітогемаглютинін, лаканоса і ліпополіцукрид; зниженням абсолютної кількості клітин з фенотипами CD3+, CD4+, CD16+, CD22+; збільшенням у сироватці крові рівня загальних циркулюючих імунних комплексів.
2. Ступінь тяжкості патологічного процесу тісно пов'язаний з кількістю порушень показників імунного статусу. Найбільш значущим прогностичним критерієм переходу патологічного процесу від неускладненої до ускладненої форми захворювання є достовірне відхилення від норми трьох і більше імунних показників за Т- і В- системами імунітету у пацієнтів зі стриктурами уретри, що припускає корекцію виявлених порушень.
3. Стандартний метод лікування не здатний нормалізувати змінені показники імунного статусу у 30,2±7,8% пацієнтів з неускладненими і 53,3±9,1% - з ускладненими стриктурами уретри на 30 добу післяопераційного періоду. У пацієнтів залишається порушеним співвідношення про- і протизапальних цитокінів, у периферичній крові реєструється низька питома вага активованих лімфоцитів з 0+2 асоціюючими акроцентричними хромосомами, знижений абсолютний вміст клітин з фенотипами СD3+, СD4+, пригнічена їх проліферативна здатність на тлі підвищення функціональної активності Т-супресорів/регуляторних. Частота гнійно-запальних післяопераційних ускладнень залишається високою як у осіб з неускладненими (17,6±6,5%), так і ускладненими (49,9±9,1%) стриктурами уретри, що вимагає включення імуномодулюючих засобів до комплексу патогенетичної терапії.
4. Комплексний метод лікування, що включає патогенетичну терапію з використанням імуномодулятора ІРС-19 та удосконалений хірургічний вплив забезпечує нормалізацію порушених імунних показників у 96,3±3,4% пацієнтів з неускладненими й 92,3±4,8% з ускладненими стриктурами уретри на 30 добу від початку лікування.
5. Практичне використання розробленого комплексного лікування забезпечує зниження післяопераційних гнійно-запальних ускладнень у 5,3 рази при неускладнених і в 2,1 рази при ускладнених стриктурах уретри в порівнянні з показниками у пацієнтів, які одержували стандартне лікування. Клінічне одужання на 30 добу від початку комплексного лікування реєструється у 96,7+3,2% з неускладненими і 76,8+7,7% - з ускладненими стриктурами уретри.