Кудрявцева Олена Миколаївна. Конституційно-правові основи захисту прав дитини в Україні

Короткий опис

Кудрявцева Олена Миколаївна. Конституційно-правові основи захисту прав дитини в Україні.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 229 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КУДРЯВЦЕВА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 341.645

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ
ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Лотюк О.С.

Київ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ОСНОВ ЗАХИСТУ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ 12
1.1. Захист конституційних прав дитини: концептуальні та історично-правові аспекти 12
1.2. Права дитини в Україні в системі конституційних прав і свобод людини 36
1.3. Особливості методології дослідження конституційно-правових основ захисту прав дитини в Україні 51
Висновки до Розділу 1 62
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ 69
2.1. Теоретичні основи класифікації та систематизації конституційних прав дитини 69
2.2. Основні види конституційних прав дитини в Україні 80
Висновки до Розділу 2 113
РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ 116
3.1. Поняття та структура механізму захисту конституційних прав дитини в Україні 116
3.2. Нормативно-правовий механізм захисту конституційних прав дитини в країні та шляхи його удосконалення 130
3.3. Інституційний механізм захисту конституційних прав дитини в Україні 151
Висновки до Розділу 3. 191
ВИСНОВКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 202
ДОДАТКИ 225

ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України визначає людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю, сенсом існування нашої держави. При цьому, особливе місце в системі конституційних прав і свобод людини займають права людей, які потребують найбільшої уваги і захисту з боку суспільства та держави – це конституційні права дитини. Це твердження набуває нового актуального звучання в умовах сьогодення, коли стан дотримання конституційних прав дитини в Україні знаходиться під загрозою сепартиських рухів та військової загрози.
Права та свободи дитини і їх стандарти отримали свій розвиток у конституційному законодавстві та правозахисній практиці держав Європи порівняно недавно. Уперше про «інтереси дитини» на початку XX ст. було згадано на Гаазькій конференції з міжнародного приватного права (1902 р.) та в популярній роботі шведської феміністки Е. Кей «Століття Дитини» (1903 р.). У 1920 р. за ініціативи Е. Джебб було створено Міжнародний союз порятунку дітей для надання допомоги дітям у всьому світі, постраждалим від Першої світової війни. А вже у 1924 р. Ліга Націй прийняла перший спеціальний акт у сфері захисту прав дитини - Женевську декларацію прав дитини.
Зі створенням у 1945 р. ООН увага до захисту прав дитини у світі посилилась. Ці питання отримали своє закріплення в Загальній декларації прав людини 1948 р., у Міжнародних пактах 1966 р. У подальшому ж міжнародні стандарти у сфері прав дитини і правовий механізм їх захисту були унормовані в таких документах ООН як Декларація прав дитини 1959 р. і Конвенція про права дитини 1989 р., яку правозахисники називають ще «міжнародною дитячою конституцією». Більшість держав світу, включаючи й Україну, не лише ратифікували Конвенцію про права дитини, а й втілили її положення в національних конституціях. Зокрема, стаття 52 Конституції України встановила рівність усіх дітей у їх правах, не залежно від походження, та заборонила будь-яке насильство над дитиною та її експлуатацію.
Правові реалії сьогодення (нелегальне використання праці дітей, зростання дитячої злочинності тощо) засвідчують, що конституційно-правовий механізм захисту прав дитини в Україні не в усіх випадках є ефективними і потребує свого удосконалення на гідній науковій основі.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали праці з фундаментальних проблем утвердження та захисту конституційних прав і свобод людини вітчизняних (Ю.Г. Барабаш, О.Б. Горова, А.М. Колодій, А.Р. Крусян, О.В. Марцеляк, В.Ф. Погорілко, О.В. Пушкіна, П.М. Рабінович, А.О. Селіванов, С.Г. Серьогіна, О.В. Скрипнюк, П.Б. Стецюк, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, Ю.О. Фрицький, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко та ін.) і зарубіжних (А.І. Абрамов, Т. Р. С. Аллан, Е.М. Аметістов, М.В. Баглай, М. Блек, С. Брукс, Т.Г. Васильєва, Я. Віллемс, М.В. Вітрук, Л.І. Глухарьова, Ж. Єуорен, В. Жавдалзонгор, Н. Кантвелл, Б. Кларк, С.Ю. Колосова, О.О. Кутафін, О.А. Лукашева, М.С. Малеїн, Г. Машель, Т.А. Тітова, О.І. Тіунов, Н. Уолкер, В.Р. Фернекес, Д. Фоттрелл, С. Харт, Э. Цоллер, Ш. Шабо, Р. Шельден, Д. Штурм та ін.) учених.
При дослідженні генезису вітчизняної правової думки про права дитини і їх конституційний захист також використовувалися здобутки політико-правової думки П.Д. Лодія, Г.В. Андрузького, М.П. Драгоманова, М.С. Грушевського та інших мислителів.
Утім, не зважаючи на вагомі здобутки вітчизняної та зарубіжної конституційно-правової думки у правозахисній сфері, до сьогодні конституційні основи захисту прав дитини не досліджувалися в юридичній науці на монографічному рівні.
Зв’язок теми дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах планових тем «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти», «Правове регулювання в умовах трансформації суспільних відносин в Україні» (номер державної реєстрації 01050001907) та «Актуальні проблеми правоутворення в сучасній Україні» (номер державної реєстрації 0108U010270). Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 22.09.2011р. (протокол №1).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі досягнень правової науки, аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, практики його реалізації у правозахисній сфері, сформулювати цілісну концепцію конституційних основ захисту прав дитини та правового механізму його реалізації в Україні, а також обґрунтувати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного конституційного законодавства.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких задач:
 розкрити зміст категорій «конституційно-правовий статус дитини», «конституційні права дитини» та «конституційно-правові основи захисту прав дитини», а також виявити їх співвідношення;
 проаналізувати генезис основних концептуальних підходів українських і зарубіжних учених щодо захисту конституційних прав дитини, а також досвід закріплення прав дитини в конституціях і міжнародних документах;
 здійснити класифікацію та комплексну систематизацію конституційних прав дитини;
 виявити особливості методології дослідження конституційно-правових основ захисту прав дитини;
 розкрити юридичну природу основних конституційних прав дитини в Україні, здійснити їх правову характеристику;
 визначити сутність, зміст та структуру механізму захисту конституційних прав дитини в Україні;
 розкрити поняття та внутрішню будову нормативно-правового механізму захисту конституційних прав дитини в Україні, охарактеризувати його основні складники;
 виявити сутнісні характеристики інституційного механізму захисту конституційних прав дитини в Україні та встановити його суб’єктний склад;
 розробити практичні рекомендації з удосконалення чинного законодавства в сфері захисту конституційних прав дитини в Україні.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини в сфері захисту прав дитини.
Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правові основи захисту прав дитини в Україні.
Методи дослідження. Методологію дослідження склали філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи, що забезпечили ефективність вирішення пізнавальних завдань. Науковий пошук базувався на принципах об’єктивності, всебічності, плюралізму, конкретності, істинності. Зокрема, основним методом пізнання слугував діалектичний метод, у межах якого застосовувались такі загальнологічні прийоми, як аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, абстракція. Філософсько-світоглядною основою дослідження є положення діалектики, на основі яких конституційно-правові основи захисту прав дитини в Україні розглядались у їх взаємозв’язку та взаємодії (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1). Аксіологічний підхід використовувався для з’ясування призначення механізму захисту конституційних прав дитини в контексті головних засад демократичної, правової держави (підрозділи 1.1, 3.1). Використання методів аналізу та синтезу сприяло дослідженню конституційних, правового та інституційного механізмів захисту конституційних прав громадян в Україні (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Історичний метод використовувався для з’ясування основних етапів становлення та розвитку інституту захисту прав дитини (підрозділ 1.1, 1.2); системний та структурно-функціональний методи – для виявлення призначення механізму захисту конституційних прав дитини в Україні
(підрозділ 2.2, 2.3); порівняльно-правовий - для співставлення юридичних понять, явищ і процесів, визначення їх спільних та специфічних ознак у системі захисту прав дитини в Україні (підрозділ 2.1, 3.1); формально-логічний – для визначення поняття конституційно-правових основ захисту прав дитини в Україні (підрозділ 3.3).
Емпіричну базу дослідження становлять: а) акти та проекти актів чинного законодавства України у сфері утвердження та захисту прав дитини, міжнародно-правові акти, що визначають стандарти у сфері захисту прав дитини; б) статистичні та інші матеріали, що узагальнюють досвід діяльності міжнародних і вітчизняних, державних та неурядових структур у сфері захисту прав дитини.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що представлена дисертація є одним із перших в Україні науковим дослідженням, в якому комплексно, системно у порівняльному аспекті, сформульовано цілісну концепцію конституційних основ захисту прав дитини та правових механізмів його реалізації в Україні, а також обґрунтовано відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного конституційного законодавства.
вперше:
 визначено зміст категорії «конституційно-правові основи захисту прав дитини», під якою слід розуміти систему закріплених у Конституції та законах України правових норм, які сприяють утвердженню та захищають основоположні права дитини, визначають зобов’язання держави щодо їх практичної реалізації, а також встановлюють механізм контролю за виконанням державою своїх зобов’язань у сфері захисту та відновлення порушених прав дитини;
 здійснено періодизацію генезису теорії та практики утвердження й захисту конституційних прав дитини;
 визначено, що під системою конституційних прав дитини в Україні слід розуміти упорядковану сукупність таких взаємозумовлених видів прав дитини: 1) за сутністю (походженням): природні (право на життя та ін.) та позитивні (право на освіту тощо); 2) за змістом: особисті, політичні, економічні, соціальні, культурні, інформаційні, екологічні; 3) за суб’єктом: права ненародженої дитини, права малолітньої дитини (від народження до досягнення нею 14 років), права неповнолітньої дитини (від 14 до 18 років); 4) за способом унормування та гарантування: закріплені в Конституції, в законах України, в інших актах чинного законодавства;
 запропоновано авторське визначення категорії «механізм захисту конституційних прав дитини», під якою слід розуміти унормовану в Конституції та законах України, інших актах чинного законодавства систему вітчизняних і міжнародних нормативно-правових та інституційних механізмів утвердження, забезпечення та захисту конституційних прав дитини в Україні та ефективної реалізації відповідної державної політики у цій сфері;
 виявлено, що основними тенденціями розвитку та удосконалення механізму захисту прав дитини в Україні на сьогодні є, насамперед: 1) системне запровадження міжнародних стандартів у цій сфері суспільних відносин; 2) підготовка та прийняття нових спеціальних законодавчих актів, які регулюють суспільні відносини у сфері захисту прав дитини в контексті гуманітарного розвитку України; 3) вдосконалення форм і методів діяльності уповноважених органів державної влади, на яких покладено обов’язки щодо захисту прав дитини в Україні; 4) посилення ролі вітчизняних і міжнародних правозахисних громадських організацій у механізмі захисту прав дитини в Україні; 5) всебічне використання здобутків юридичної науки для удосконалення чинного законодавства та правотворчої практики у сфері захисту прав дітей;
 підготовлено пропозиції щодо вдосконалення Конституції та законів України, законопроекту «Про місцевий референдум», який готується до другого читання в парламенті, в частині захисту прав дитини в Україні.
удосконалено:
– вчення про конституційні права та свободи людини і їх захист на прикладі конституційних прав дитини;
– визначення категорій «дитина», «неповнолітній» в конституційній теорії, правотворчій і правозастосовній практиці;
– методологію порівняльно-правових досліджень конституційних прав дитини і механізму їх захисту;
– положення про міжнародні правові стандарти у сфері прав дитини і важливість їх впливу на формування ефективного механізму захисту конституційних прав дитини в Україні;
дістали подальший розвиток:
– концепція механізму захисту конституційних прав і свобод людини в Україні;
– положення про те, що реалізація Державної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС на сьогодні є не достатньо ефективною, адже вона не дозволяє розв’язувати нагальні завдання щодо запровадження європейських стандартів у сфері захисту прав дитини. Зокрема, донині в Україні відсутні спеціалізовані суди у справах дітей (ювенальна юстиція), а запроваджений інститут Уповноваженого Президента України з прав дитини лише частково вирішує проблему застосування процедурного механізму захисту прав дитини.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані висновки і рекомендації застосовуються та можуть бути
використані у:
– науково-дослідній діяльності – під час дослідження загальнотеоретичних та практичних проблем захисту прав дитини в Україні, а також для подальшого осмислення їх інтерпретації як засади забезпечення ефективної реалізації нормативно-правових актів;
– правотворчості – для вдосконалення чинного законодавства під час підготовки проекту Закону України «Про місцевий референдум» (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування від 14.11.2013 № 04-16/14-3433);
– правозахисній діяльності – для оптимізації діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також інститутів громадянського суспільства у сфері захисту прав дитини в Україні;
– навчальному процесі – при підготовці навчальних та методичних матеріалів із наступних дисциплін: «Конституційне право України», «Державне право зарубіжних країн», а також у процесі викладання вказаних і інших навчальних дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені автором у виступах на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні питання державотворення в Україні» (м. Київ, 21 квітня 2011 р.); «Правові реформи в Україні» (м. Київ, 16 жовтня 2013 р.); «Проблемні питання стану дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 5 грудня 2013 р.); «Національні та міжнародні механізми захисту прав людини» (м. Харків, 26 жовтня 2013 р.); «Права та свободи людини в контексті модернізації Конституції України» (м. Київ, 23 січня 2014 р.).
Публікації. Результати дослідження, сформульовані в дисертації, відображено в 12 наукових публікаціях, серед яких сім статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, із них дві статті – у виданнях іноземних держав, включених до міжнародних наукометричних баз, та п’ять доповіді – у збірниках матеріалів тез наукових доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження конституційно-правових основ захисту прав дитини в Україні дозволили сформулювати наступні висновки, положення та пропозиції:
1. Захист прав дитини є конституційно-правовим та міжнародним обов’язком сучасної Української держави перед громадянами, суспільством і міжнародною спільнотою, що реалізується за допомогою системи визначених чинним законодавством України принципів, механізмів і процедур. При цьому, держава бере на себе зобов’язання захищати права індивіда, насамперед дитини, за умов гарантування їх достатнього захисту з боку громадянського суспільства.
Під конституційно-правовими основами захисту прав дитини слід розуміти систему закріплених у Конституції та законах України, інших актах чинного законодавства правових норм, якими визначаються та закріплюються основоположні конституційні права дитини, зобов’язання держави щодо практичної реалізації цих нормативно-правових приписів, а також механізми контролю за виконанням державою своїх зобов’язань у цій галузі права та відновлення порушених прав дитини.
2. Імплементація міжнародних стандартів у цій сфері суспільних відносин, є пріоритетним напрямом правозахисної діяльності держави і громадянського суспільства в Україні. Підтвердженням цього є системне удосконалення конституційного законодавства у сфері захисту прав дитини, приведення його у відповідність до міжнародних правозахисних стандартів, а також наявність спеціалізованих інституцій, таких як дитячий омбудсман, уповноважених здійснювати захист прав дитини. До того ж, Україна як одна із держав-засновниць ООН, є важливою складовою в механізмі міжнародного захисту прав дитини.
3. На підставі результатів дослідження запропоновано періодизацію генезису утвердження основних концептуальних підходів українських і зарубіжних вчених щодо захисту конституційних прав дитини, яка включає в себе такі періоди:
а) доконституційний період (від часів Київської Русі - до прийняття Конституції Пилипа Орлика 5 квітня 1710 р.). Для цього періоду характерним було те, що права дитини забезпечувались у відповідності до усталених на той час правил звичаєвого права. Одним із документів, у якому вперше були унормовані права дитини, стала «Руська Правда» (XI - XII ст.);
б) період утвердження конституційних основ захисту прав дитини (від прийняття Конституції Пилипа Орлика 5 квітня 1710 р. - до завершення Першої світової війни у 1918 р.) Цей період ознаменувався прийняттям перших конституційних актів, що унормовували окремі аспекти захисту прав дитини. Діти визнавались особливим суб’єктом права на освіту - «у православних церквах мало здійснюватись навчання дітей «вільним мистецтвам», а завершився утвердженням нового світового правопорядку, що грунтувався на повазі до прав людини і дитини зокрема;
в) період становлення радянської моделі захисту прав дитини (від завершення Першої світової війни і встановлення в Україні радянської влади у 1918 р. - до закінчення Другої світової війни у 1946 р.). У зазначений період отримали розвиток основи державної політики у сфері забезпечення інтересів і прав дитини, велась боротьба з дитячою безпритульністю та безграмотністю, які набули загрозливих розмірів внаслідок Першої світової війни, жовтневого перевороту 1917 р. та громадянської війни. У перших радянських декретах підкреслювалась значимість, винятковість та пріоритет інтересів дітей над інтересами решти категорій населення. На цьому етапі в Конституціях УРСР 1919, 1929 pp. було закріплено конституційне соціальне право на освіту молодих працівників республіки. Однак права і свободи людини у цей час розглядались не як природні та невідчужувані, а як такі, що надаються державою, яка може позбавляти цих прав і свобод окремих осіб, якщо ці права використовувались на шкоду інтересам соціалістичної держави;
г) період розвитку міжнародних механізмів захисту прав дитини і їх інсталяція у вітчизняне конституційне законодавство (від завершення Другої світової війни 1946 р. - до ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини 1991 р.). У цей період українське законодавство перебувало під суттєвим впливом міжнародних правових актів у сфері конституційних прав людини, особливо в сфері підтримки дитинства, захисту дітей, а також турботи про них, що знайшло своє відображення в Конституції УРСР 1978 р. Цей період припав на так звану «епоху розбудови розвиненого соціалізму» та позначився закріпленням широкого кола прав дитини у поєднанні зі створенням загальнообов’язкових дитячих організацій («жовтенята», піонери, комсомольці), інстальованих до радянської державно-партійної системи;
ґ) період утвердження конституційних основ захисту прав дитини в незалежній Україні (від ратифікації Україною Конвенції ООН по права дитини 1991 р. - до прийняття Конституції України 1996 р.). Цей період ознаменувався закріпленням широкого кола прав дитини, а також основ їх захисту в Конституції України 1996 р. та утвердженням законодавчих і інституційних механізмів їх захисту;
д) період удсконалення конституційних основ захисту прав дитини в незалежній у контексті конституційної реформи (від прийняття Конституції України 28 червня 1996 року - до сьогодні). У цей період відбувається удосконалення конституційних засад захисту прав дитини у галузевому законодавстві та пошук нових ефективних механізмів захисту прав дитини в контексті конституційної реформи, спочатку в контексті діяльності Конституційної Асамблеї (2012-2013 рр.), а нині – через започаткування роботи Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України з питань підготовки законопроекту про внесення змін до Конституції України.
4. Особливості методології дослідження конституційно-правових основ захисту прав дитини в Україні полягають в органічному поєднанні в ній системи взаємозумовлених традиційних і нових світоглядних методологічних принципів (принципи неупередженості та свободи наукових досліджень, комплексності досліджень, системності, діалектики, історизму, компаративістики, детермінізму, герменевтики, формальної логіки, синергетики і ін.) і конкретних методів (системний, структурно-функціональний, діяльнісний, порівняльно-правовий, історично-ретроспективний, формально-догматичний, конкретно-соціологічний, прогностичний та ін.) пізнання. Застосування цих методів дозволяє виявити шляхи і напрямки удосконалення створених в Україні механізму захисту прав дитини в Україні на основі позитивного світового, і насамперед європейського досвіду.
5. Під конституційно-правовим статусом дитини слід розуміти систему прав і обов’язків дитини, а також гарантій їх реалізації, що встановлені державою відповідно до своїх міжнародних зобов’язань у Конституції та законах України. Таким чином, дитина одночасно наділена загальним (конституційним), галузевим, спеціальним (родовим) та індивідуальним правовими статусами.
6. Конституційне право на життя людини (невід’ємне, невідчужуване) виникає з моменту зародження життя. З огляду на це пропонується статтю 27 Конституції України викласти у такій редакції: «Стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя. Кожна людина має право на життя. Початком життя людини є досягнення внутрішньоутробним плодом шеститижневого строку розвитку. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави - захищати життя людини», внісши відповідні зміни до Основного Закону.
Враховуючи результати проведеного дослідження, пропонується частину другу статті 122 Сімейного кодексу України викласти у такій редакції: «… дитина, яка народжена до спливу дев’яти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя». Тобто біологічний строк, на наш погляд, повинен становити дев’яти місяців, а не десять, як це передбачає чинна редакція вказаної правової норми.
Також пропонується на законодавчому рівні визначити правовий статус насцитуруса (ненародженої дитини) та доповнити Цивільний кодекс України статтею 1222-1 такого змісту: «1222 1 Насцитурус. Насцитурусом є дитина, яка на момент смерті свого батька (спадкодавця) вже була зачата, але ще не народилась. Моментом народження насцитуруса є момент відділення плода від організму матері шляхом пологів».
7. Захист прав дитини в Україні являє собою визначену законодавством України систему правових, організаційних, матеріально-правових, процесуальних та інших заходів, що здійснюються органами державної влади і управління, їх посадовими особами, громадськими об’єднаннями, а також громадянами, іноземними громадянами та особами без громадянства з метою забезпечення прав дитини.
Міжнародний захист прав дитини - це система загальновизнаних норм і норм міжнародного права, якими визначаються та закріплюються в договірному порядку права дитини, зобов’язання держав щодо практичної реалізації цих міжнародно-правових приписів, а також міжнародний механізм контролю за виконанням державами своїх міжнародних зобов’язань у цій галузі права та відновлення порушених прав не абстрактної, а конкретної дитини.
8. Механізм реалізації конституційних прав дитини в Україні є визначеною в Конституції та законах України системою засобів, які забезпечують створення належних умов для виконання взятих державою на себе зобов’язань у сфері утвердження та захисту конституційних прав дитини. Під структурою цього правового механізму пропонується розуміти внутрішню побудову цього механізму, представлену насамперед нормативно-правовими і інституційними механізмами захисту конституційних прав дитини в Україні.
9. В Україні утвердилася та функціонує система суб’єктів, які відповідно Конституції та законів України, зобов’язані чи наділені правом захищати права і свободи дитини. Серед них: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, суди загальної юрисдикції, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений Президента України з прав дитини та ін. Перспективним для посилення цієї системи вбачається за діяння потенціалу органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інститутів громадянського суспільства та профільних правозахисних міжнародних організацій.
10. Конституцією України встановлено низку нормативно-правових гарантій захисту прав дитини в Україні до яких, як видається, слід віднести: 1) неможливість внесення змін до Конституції України, якщо такі зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина (частина перша ст. 157 Конституції України); 2) покладення на державу обов’язку дотримуватися і захищати права та свободи людини і громадянина (частина друга ст. 3 Конституції України); 3) визнання прямої дії норм Конституції України, в тому числі тих, які закріплюють права та свободи людини і громадянина в Україні (частина третя ст. 8 Конституції України); 4) встановлення в нормах Конституції України та інших законодавчих актах юридичної відповідальності громадян, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян та посадових осіб за порушення прав і свобод дитини в Україні; 5) конституційне визнання права кожної дитини без будь-яких виключень чи обмежень захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань всіма засобами, не забороненими законом (частина п’ята ст. 55 Конституції України); 6) конституційне визнання права особи на правову допомогу (ст. 59 Конституції України); 7) конституційне закріплення права кожного на судовий захист (частина перша ст. 55 Конституції України); 8) закріплення в Конституції України та інших законодавчих актах демократичних принципів судочинства (ст.ст. 58 - 63, 129 Конституції України), гуманного ставлення до осіб, притягнутих до кримінальної та адміністративної відповідальності (ст.ст. 28 - 29 Конституції України); 9) конституційне закріплення системи спеціальних державних органів, до компетенції яких належать повноваження щодо захисту конституційних прав і свобод людини (Конституційний Суд України); 10) закріплення в Конституції України інших видів гарантій прав і свобод людини (основ демократичної організації державної влади, верховенства права тощо).
У своїй сукупності нормативно-правові та інституційні гарантії визначають основи конституційно-правового статусу дитини в Україні, насамперед її основні права та шляхи і механізм їх правового захисту.
11. Механізм захисту конституційних прав дитини в Україні розвивається та удосконалюється шляхом: 1) запровадження міжнародних стандартів у сфері захисту прав дитини; 2) підготовки та прийняття нових законодавчих актів, які регулюватимуть суспільні відносини у сфері захисту прав дитини; 3) подальшої гуманізації національного законодавства щодо забезпечення прав дитини; 4) вдосконалення компетенції, форм, методів діяльності уповноважених державних органів, на яких покладено обов’язки щодо захисту прав дитини в Україні; 5) всебічне використання здобутків юридичної науки для удосконалення чинного законодавства та правотворчої практики у сфері захисту прав дітей.
12. Проведене дослідження дає підстави для висновку про доцільність розробки представниками юридичної науки, експертного середовища, правозахисних інститутів громадянського суспільства Концепції утвердження та захисту прав дитини в Україні. Положення цієї Концепції мають узагальнити кращий світовий і вітчизняний досвід захисту прав дітей, визначити національні стандарти захисту прав дитини, узгоджені з міжнародними зобов’язаннями України, а також обгрунтувати дієвий механізм захисту прав дитини у нашій державі.
На перспективу положення цієї Концепція могли б бути втіленими у оновлену Конституцію України, а надалі – систематизованими у Кодексі прав дитини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аллан Т. Р. С. Конституційна справедливість. Ліберальна теорія верховенства права / Аллан Т. Р. С. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 385 с.
2. Актуальні проблеми теорії держави та права [навч. посіб.]. Ч. I / С. М. Тимченко, С. К. Бостан, С. М. Легуша та ін.– К. : КНТ, 2007. – 288 с.
3. Алексеев С. С. Теория права : [учеб. пособ.] / Алексеев С. С. – М. : БЕК, 1994. – 223 с.
4. Анісімова М. Право на свободу та особисту недоторканість: відповідність українського законодавства євростандартам / М. Анісімова // Право України. – 1999. – № 4. – С. 35–39.
5. Афанасьева Е. Г. У истоков человеческой жизни: правовые аспекты / Афанасьева Е. Г. – М. : Ин-т государства и права РАН, 1994. – 268 с.
6. Баймуратов М. А. Европейские стандарты локальной демократии и местное самоуправление в Украине / Баймуратов М. А. – Х. : Одиссей, 2000. – 80 с.
7. Баймуратов М. А. Международное право / Баймуратов М. А. – Х. : Одиссей, 2000. – 736 с.
8. Барабаш Ю. Г. Державно-правові конфлікти в теорії та практиці конституційного права : монограф. / Ю. Г. Барабаш. – Х. : Право, 2008. – 220 с.
9. Багачева Л. Л. Тенденції розвитку національного законодавства і проблема прав людини / Л. Л. Багачева // Права людини і правова держава: (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини) : тез. доп. та наук. повід. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, 10–11 груд. 1998 р. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 1998. – С. 88–89.
10. Бойцова В. В. Служба защиты прав человека и гражданина: Мировой опыт / Бойцова В. В. – М. : БЕК, 1996. – 408 с.
11. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації / І. Бородін // Право України. – 2001. – № 12. – С. 32–34.
12. Бредіхіна В. Л. Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 "Природоресурсне право; аграрне право; екологічне право" / В. Л. Бредіхіна. – Х., 2005. – 20 с.
13. Булеца С. Б. Право фізичної особи на життя та здоров’я як об’єкт цивільно-правової регламентації: порівняльно-правовий аналіз регулювання в Україні, Угорській, Словацькій та Чеській республіках : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.03 "Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право" / Булеца С. Б. – Одеса, 2005. – 19 с.
14. Бурбика М. М. Координаційна діяльність органів прокуратури у сфері протидії злочинності: організаційно-правові засади : моногр. / М. М. Бурбика. – Суми : Сум. держ. ун-т, 2011. – 305 с.
15. Бюлетень Центру інформації та документації Ради Європи в Україні. – К. : Право, 1996. – Вип.1. – С. 3.
16. Ванеева Л. А. Реализация конституционного права граждан СССР на судебную защиту в гражданском судопроизводстве / Ванеева Л. А. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1988. – 151 с.
17. Веберс Я. Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском праве и семейном праве / Веберс Я. Р. – Рига : Зинатне, 1976. – 232 с.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2005. – 1728 с.
19. Виступ Президента України на Всеукраїнській нараді з питань захисту прав дитини 25 листоп. 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.rada.kiev.ua.
20. Віденська конвенція про право міжнародних договорів // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1986. – № 17. – Ст. 343.
21. Власенко О. Л. Конституційне право громадян на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" / Власенко О. Л. – К., 2011. – 20 с.
22. Воеводин Л. Д. Конституционные права, свободы и обязанности советских граждан как объект системного анализа / Л. Д. Воеводин, М. А. Краснов, М. А. Федотов // Изв. вузов. с. Правоведение. – 1982. – № 2. – С. 16–23.
23. Воеводин Л. Д. Система конституционных прав и свобод советских граждан, юридические условия и средства их обеспечения и охраны / Л. Д. Воеводин // Юридические гарантии конституционных прав и свобод в социалистическом обществе. – М. : Юрид. лит., 1987. – С. 59–75.
24. Воеводин Л. Д. Юридический статус личности в России : [учеб. пособ.] / Воеводин Л. Д. – М. : Изд-во Моск. ун-та : Инфра-М-Норма, 1997. – 307 с.
25. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти / К. Волинка // Право України. – 2000. – № 11. – С. 30–34.
26. Волосатий Г. Конституция Украины о праве граждан на жилище / Г. Волосатий // Сучасний конституціоналізм та конституційна юстиція : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., жовт. 2000 р. – Одеса : Юрид. літ., 2001. – С. 273–274 с.
27. Волошко А. И. Взаимосвязь норм внутригосударственного и международного права по обеспечению и защите личных и политических прав человека : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теория и история государства и права; история политических и правовых учений" / Волошко А. И. – М., 1992. – 22 с.
28. 4-я Всемирная конференция ООН по положению женщин (4−7 сент. 1995 г., Пекин). – ООН, 1995. – 27 с.
29. Всеукраїнська Фундація "Захист Прав Дітей" // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukrprison.org.ua/ngo/1215535034.
30. Всеобщая декларация прав человека (на украинском, русском и английском языках) // Юридический весник. – 1998. – № 4. – С. 5–6.
31. Всесвітня декларація про забезпечення виживання, захисту та розвитку дітей від 30 верес. 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_075.
32. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права / Гавердовский А. С. – К. : Вища школа, 1980. – 318 с.
33. Галушко Ю. Важливий інститут захисту прав громадян / Ю. Галушко // Право України. – 1996. – № 5. – С. 46–48.
34. Гамалій І. В. Теоретичні проблеми правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних прав і свобод громадян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" / Гамалій І. В. – К., 2000. – 17 с.
35. Ганьба Б. Системний підхід у державно-правових дослідженнях / Б. Ганьба // Вісник Львівського університету. Серія : юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 59–66.
36. Гармаев А. От зачатия до рождения / Анатолий Гармаев. – Иваново : Родник : Альм. "Свет православья", 2000. – 109 с.
37. Гіда Є. О. Загальнолюдські стандарти прав людини і забезпечення їх реалізації в діяльності міліції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень" / Гіда Є. О. – К., 2000. – 16 с.
38. Гладун 3. С. Право людини на життя і проблеми його юридичного забезпечення в Україні / 3. С. Гладун // Український часопис прав людини. – 1995. – № 1. – С. 47–54.
39. Гладун 3. С. Соціально-філософські засади права людини на життя і право на смерть / 3. С. Гладун // Права людини в Україні. – К.– X., 1994. –Вип. 9. – С. 21–35.
40. Головін А. С. Права людини: інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України / А. С. Головін. – К. : Логос, 2012. – 369 с.
41. Гомиен Д. Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная Хартия: Право и практика / Д. Гомиен, Д. Харрис, Л. Зваак. – М. : МНИМП, 1998. – 600 с.
42. Гориславський К. Гарантії права людини на самозахист та здоров’я / К. Гориславський // Право України. – 2001. – № 12. – С. 35–38.
43. Горова О. Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" / Горова О. Б. – К., 2000. – 16 с.
44. Горшенев В. М. Процессуальная форма и ее социально-юридические возможности в социалистическом обществе / В. М. Горшенев, П. Е. Недбайло // Юридическая процессуальная форма: теория и практика. – М. : Юрид. лит., 1976. – С. 7–53.
45. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листоп. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
46. Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. – К. : Юстініан, 2002. – 544 с.
47. Гражданский кодекс Итальянской Республики. Текст и комментарии. – М. : Статут, 1995. – 184 с.
48. Грибачов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав : моногр. / Грибачов В. П. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1972. – 284 с.
49. Гузь Л. Є. Захист прав та інтересів дітей (правовий аспект) / Гузь Л. Є. – Х. : Фактор, 2011. – 464 с.
50. Даль В. Толковый словарь живого великорусского язика : в 4 т. – М. : Рус. язык, 1999. –.–.
– Т. 1. – 1999. – 699 с.
51. Декларация о защите женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооруженных конфликтов : Провозглашена резолюцией 3318 (ХХIХ) Генеральной Ассамблеи ООН от 14 декабря 1974 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : Норма-Инфра-М, 1998. – С. 239–240.
52. Декларация о ликвидации дискриминации в отношении Женин : Провозглашена резолюцией 2263 (XXII) Генеральной Ассамблеей ООН от 7 нояб. 1967 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – С. 241–244.
53. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений между государствами в соответствии с Уставом ООН : Резолюция ГА ООН 2625 (XXV) от 24 окт. 1970 г. // Действующее международное право : в 3 т. / сост. : Ю. М. Колосов, Э. С. Кривчикова. – М. : Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1996 –.–
Т. 1. – 1996. – С. 78–86.
54. Декларация об искоренении насилия в отношении женщин: принята Генеральной Ассамблеей ООН 20 дек. 1993 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/ violence.shtml
55. Декларация прав ребенка от 20 ноября 1959 года // Права человека : сб. междунар. договоров. – М. : Юрид. лит., 1990. – С. 139–141.
56. Декларація про державний суверенітет України від 16 лип. 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
57. Державна доповідь про становище дітей в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ekmair.ukma.kiev.ua.
58. Деякі питання надання одноразової грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування : постанова Кабінету Міністрів України від 5 берез. 2008 р. № 146 Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada/gov.ua/laws/show/146-2008-%D0%BF
59. Діяльність судів України по забезпеченню прав і свобод людини // Право України. – 1999. – № 2. – С. 25–31.
60. Додонов В. Н. Международное право : словарь-справочник / В. Н. Додонов, В. П. Панов, О. Г. Румянцев; под общ. ред. В.Н.Трофимова. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 368 с.
61. Дождев Д. В. Римское частное право : [учеб. для выcш. учеб. завед.] / Дождев Д. В. − М. : Ин-т государства и права РАН, 1996. – 784 с.
62. Доклад о выполнении Украиной Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин // Четвертый и пятый (объединенный) периодический доклад (представлен в соответствии со ст. 18 Конвенции). – К. : МИД Украины, 1998. − 75 с.
63. Дополнительные протоколы к Женевским Конвенциям 1949 г. : Протокол I, касающийся защиты жертв международных конфликтов от 8 июня 1977 г. и Протокол II, касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера от 8 июня 1977 г. – М. : Изд-во Междунар. комитета красного креста , 1996. – 123 с.
64. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми : рат. Україною 6 берез. 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2008. − № 17. − Ст. 177.
65. Європейська конвенція про здійснення прав дітей : ратифікована Україною 6 берез. 2008 р. // Офіційний вісник України. − 2007. − № 91. − Ст. 3355.
66. Європейська конвенція про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом : ратифікована Україною 14 січ. 2009 р. // Офіційний вісник України. − 2009. − № 51. − Ст. 166.
67. Європейська конвенція про усиновлення дітей (переглянута): ратифікована Україною 15 лют. 2011 р. // Офіційний вісник України. −2011. − № 69. − Ст. 726.
68. Європейська соціальна хартія : Міжнар. док. від 3 трав. 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada/gov.ua/laws/show/994_062
69. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе от 1 авг. 1975 г. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М. : Политиздат, 1977. − Вып. XXXL. − С. 544−589.
70. Заключні зауваження та рекомендації Комітету ООН з прав дитини для України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_b09/ card6#Public.
71. Засади державної політики України в галузі прав і свобод людини : Постанова Верховної Ради України від 17 черв. 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1999. − № 35. − Ст. 303.
72. Иванов О. В. Защита субъективных прав и проблема истины в гражданском процессе / О. В. Иванов // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. −1996. − № 2. – С. 146-153.
73. Италия. Конституция и законодательные акты : пер. с итал. / сост. Н. Ю. Попов; редкол. : Г. В. Барабашев, О. А. Жидков, И. П. Ильинский. − М. : Прогресс, 1988. – 392 с.
74. Итоговый документ Венской встречи государств − участников Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе от 15 янв. 1989 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. − С. 652−653.
75. Івашкович І. Реально забезпечити право на захист / І. Івашкович // Право України. − 1999. − № 6. − С. 84−85.
76. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні : Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Х. : КОНСУМ, 2000. − 464 с.
77. Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень про захист прав і основних свобод людини) / О. Климович // Право України. – 2001. – № 1. – С. 34−37.
78. Ковальов В. И. Мотивы поведения и деятельности / В. И. Ковальов. − М. : Наука, 1988. – 191 с.
79. Кодекс законів про працю України від 10 груд. 1971 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971. – Додаток № 50. – Ст. 375.
80. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 груд. 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. − 1984. − № 51. − Ст. 1122.
81. Козлов А. Е. Конституционное право : [учеб. пособ.] / А. Е. Козлов. – М. : Юристъ, 1997. – 480 с.
82. Колодій А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в України : [підруч.] / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Правова єдність, 2008. – 288 с.
83. Колосова С. Ю. Реализация принципа справедливости при защите социально уязвимых категорий населения в международном праве (на примере Конвенции о правах ребенка) / С. Ю. Колосова // Моск. журн. междунар. права. − 2001. − № 1.− С. 115−127.
84. Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол. : В. Я. Тацій (голова редкол.). – [2-ге вид., переробл. і доповн.]. – Х. : Право, 2011. – 1128 с.
85. Комментарий к Конституции Росийской Федерации : прин. 12 дек. 1993 г. − М. : ЭКМОС, 1999. − 175 с.
86. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_207/print138478165587508
87. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності : ратифікована 4 лют. 2004 р. // Офіційний вісник України. − 2006. − № 14. − Ст. 1056.
88. Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання // Відомості Верховної Ради України. − 2007. − № 24. – Ст. 862.
89. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листоп. 1950 р. // Офіційний вісник України. – 2006. − № 32. – Ст. 2371.
90. Конвенція про кіберзлочинність від 23 листоп. 2001 р. // Офіційний вісник України. − 2007. − № 65. − Ст. 2535.
91. Конвенція про контакт з дітьми від 15 трав. 2003 р. // Офіційний вісник України. − 2007. − № 91. − Ст. 3356.
92. Конвенція про мінімальні норми соціального забезпечення 102 від 28 черв. 1952 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/993_011/ card6#Public.
93. Конвенція про права дитини від 20 листоп. 1989 р. (редакція зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 груд. 1995 р.). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 995_021/card6#Public.
94. Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовт. 1980 р. // Офіційний вісник України. − 2006. − № 35. − Ст. 2493.
95. Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей // Відомості Верховної Ради України. − 2008. − № 11. − Ст. 328.
96. Кондратюк Н. А. Захист прав дітей в Україні: проблеми і шляхи їх розв’язання / Н. А. Кондратюк, І. К. Тюльченко // Матеріали Регіональної Міжвузівської наукової конференції викладачів та студентів 14 травня 2010 року. – Донецьк : Донец. Нац. тех. ун-т, 2010. − С. 192−194.
97. Конституційне право України : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / за ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського]. – К. : Ін Юре, 2002. – 544 с.
98. Конституційне право України : акад. курс : [підруч.] : у 2 т. / за заг. ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2008 –.−
Т. 2. – 2008. − 800 c.
99. Конституційні права, свободи і обов’язки людини і громадянина в Україні / за ред. Ю. С. Шемшученка. − К. : Юрид. думка, 2008. – 252 с.
100. Конституційні функції прокуратури України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/.
101. Конституція (Основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки від 20 квіт. 1978 р. – К. : Політвидав України, 1979. – 44 с.
102. Конституции государств Европейского Союза / под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : ИНФРА- М-НОРМА, 1997. − 816 с.
103. Конституция Республики Армения // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.concourt.am/armenian/legal_resources/world_constitutions/
104. Конституция Ирландии от 29 дек. 1937 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : constit/ireland/irelnd-r.htm.
105. Конституція незалежної України : [навч. посіб.] / за ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемчушенка, В. О. Євдокимова. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – 428 с.
106. Конституція України : прийн. на V сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. − 1996. − № 30. − Ст. 141.
107. Конституція України : текст Основного Закону з офіційними тлумаченнями Конституційного Суду / [огляд і комент. В. Ф. Погорілка, В. Л. Федоренка]. – К. : Наукова думка, 2006. – 210 с.
108. Конституции государств (стран) мира [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://worldconstitutions.ru/.
109. Коровников А. В. Социальная защита военнослужащих (теоретико-правовой аспект) : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теория и история права и государства; история правовых учений"/ Коровников А. В. – СПб., 1995. – 23 с.
110. Костицький В. В. Екологія перехідного періоду: право, держава, економіка (Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища в Україні) / В. В. Костицький. – К. : ІЗП і ПЕ, 2003. – 772 с.
111. Кравченко В. В. Конституційне право України : [навч. посіб.] / В. В. Кравченко. – [6-те вид., випр. та доповн.]. – К. : Атіка, 2009. – 608 c.
112. Крайтор В. Л. Правове положення неповнолітніх в Україні : зб. норм. актів / В. Л. Крайтор, В. Ю. Євко. – Х. : Еспада, 2002. – 421 с.
113. Крижановський В. Я. Конституційно-правові засади судового захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право; муніципальне право" / В. Я. Крижановський. − Одеса, 2013. − 20 с.
114. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. − 2001. − № 25. − Ст. 131.
115. Кримінальний Кодекс України з постатейними матеріалами : станом на 1 верес. 2000 р. У 2 т. Упоряд.: П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко. – К. Вид-во КНУ, 2000. – 784 с.
116. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квіт. 2012 р. // Офіційний вісник України. − 2012. − № 37. – Ст. 1370.
117. Кудрявцев В. Н. Правовое поведение: норма и патология / Кудрявцев В. Н. – М. : Наука, 1982. – 287 с.
118. Кудрявцева О. М. Деякі проблемні питання конституційно-правового регулювання прав дитини в Україні та країнах ЄС / О. М. Кудрявцева // Національні та міжнародні механізми захисту прав людини : матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 26 жовт. 2013 р.). – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-т внутр. справ; Рейтинг, 2013. − С. 157−161.
119. Кудрявцева О.М. Міжнародний аспект нормативно-правового забезпечення конституційних прав дитини в Україні // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2013. спеціальний випуск № 5. - С. 197 - 201.
120. Кудрявцева О. Міжнародно-правові стандарти забезпечення прав дитини / О. Кудрявцева // Право України. – 2013. − № 5. – С. 390−397.
121. Кудрявцева О. М. Нормативно-правове забезпечення конституційних прав дитини в Україні / О. М. Кудрявцева // Бюлетень Міністерств юстиції України. – 2013. − № 8. − С. 19−25.
122. Куліш А. М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України : моногр. Ч. II. / А. М. Куліш. – Суми : Вид-во Сум. держ. ун-ту, 2007. – 236 с.
123. Курс международного права : в 7 т. / Ю. А. Баскин, Н. Б. Крылов, Д. Б. Левин и др. − М. : Наука, 1989 −.−
Т.1: Понятие, предмет и система международного права. – 1989. − 360 с.
124. Летова Н. В. Ребёнок как субъект наследственных правоотношений / Н. В. Летова // Цивилист. − 2010. − № 4.− С. 77−82.
125. Литвиненко А. Захист дітей – обов’язок держави / А. Литвиненко // Право України. – 1997. − № 5. − С. 25−26.
126. Лукашева Е. А. Принципы социалистического прав / Е. А. Лукашева // Сов. государство и право. − 1970. − № 6. − С. 21−29.
127. Лукашева Е. А. Права человека : [учеб.] / Лукашева Е. А. − М. : НОРМА, 2001. − 316 с.
128. Любимов А. П. Лоббизм как конституционно-правовой институт / А. П. Любимов. − М. : Ин-т гос-ва и права РАН, 1998. − 256 с.
129. Магазинер Я. М. Избранные труды по общей теории права / Магазинер Я. М. − СПб. : Юрид. центр Пресс, 2006. − 352 с.
130. Максимов С. Інститут людини в сучасному світі: філософсько-правові аспекти / С. Максимов // Вісник Академії правових наук України. – Х. : Право, 2000. – № 3. – С. 49−57.
131. Малеина М. Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан / Малеина М. Н. − М. : Знание, 1991. − 126 с.
132. Малишко В. М. Конституційне право людини на свободу світогляду і віросповідання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право" / В. М. Малишко. − К., 2005. − 20 с.
133. Марцеляк О. В. Інститут омбудсмана: теорія і практика : монограф. / О. В. Марцеляк. – Х., 2004. – 450 с.
134. Международное публичное право : сб. док. Т.1. – М. : БЕК, 1966. − 570 с.
135. Международный пакт о гражданских и политических правах от 16 дек. 1966 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – С. 53−68.
136. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах : принят и открыт для подписания, ратификации и присоединения резолюцией 2200 А (III) Генеральной Ассамблеи ООН от 16 дек. 1966 г. // Международные акты о правах человека : сб. док. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – С. 44−52.
137. Мілова Т. М. Конституційне право людини і громадянина на свободу наукової творчості в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 "Конституційне право " / Т. М. Мілова. − К., 2008. − 20 с.
138. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Мюллерсон Р. А. − М. : Юрид. лит., 1991. – 160 с.
139. Неліп M. I. Силовий захист прав людини: Питання легітимності в сучасному міжнародному праві / M. I. Неліп, О. О. Мережко. − [2-ге вид.]. – К. : Наук. думка, 1999. – 192 с.
140. Немченко О. І. Запобігання злочинам, що вчиняються неповнолітніми з психічними відхиленнями: кримінологічні засади : моногр. / О. І. Немченко. – Запоріжж