КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ОРКЕСТРУ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Кафедра теорії та історії культури

На правах рукопису

СІДЛЕЦЬКА Тетяна Іванівна

УДК 78.03 (477):785.1

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ОРКЕСТРУ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

Спеціальність 17.00.01 Теорія та історія культури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
АФАНАСЬЄВ Юрій Львович
доктор філософських наук, професор

Київ2007

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень. 3
Вступ. 4
Розділ1 Український оркестр народних інструментів як предмет наукового дослідження. 9
Розділ2 Народне музичне мистецтво: інструментарій і виконавство. 33
2.1.Ґенеза та розвиток народного музичного інструментарію.. 33
2.2.Культурно-історичні передумови виникнення українського оркестру народних інструментів. 66
Розділ3 Становлення і розвиток українського оркестру народних інструментів. 86
3.1.Формування українського оркестру народних інструментів (кінець 1920‑х друга половина 1950‑хроків) 86
3.2.Особливості професіоналізації українського оркестру народних інструментів у 19601980‑хрр. 118
3.3.Тенденції розвитку українського оркестру народних інструментів у період незалежності України. 153
Висновки. 175
Список використаних літератури і джерел. 178
Додатки. 195

Перелік умовних скорочень
ВУКМУЗКОМ Всеукраїнський музичний комітет.
ВУЦВК Всеукраїнський Центральний Виконавчий комітет.
ВЦРПС Всеросійська центральна Рада професійних спілок.
ІМФЕ Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського НАН України.
ДВУ Державне видавництво України.
КМП Київське музичне підприємство.
ЛКСМУ Ленінська Комуністична Спілка молоді України.
ЛДМА ім.М.В.Лисенка Львівська державна музична академія імені М.В.Лисенка
МХТ УРСР Музично-хорове товариство Української Радянської соціалістичної республіки.
НКО Народний комісаріат освіти.
НМАУ ім.П.І.Чайковського Національна музична академія України імені П.І.Чайковського
НРКУ Національна радіокомпанія України.
ПУР Політуправління революційної військової ради Української республіки.
ХОРПС Харківська окружна рада професійних спілок.
ЦДАМЛМ України Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.

Вступ
Актуальність дослідження. В умовах розбудови незалежної України назріла необхідність узагальнення багатьох здобутків національної культури на основі аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку її видів, жанрів, форм. До їх числа безперечно належить і така форма національного музикування, як український оркестр народних інструментів. Саме ці мистецькі колективи доносять і наближують до суспільства найкращі зразки народно-інструментального мистецтва. Вони відроджують і розвивають народно-інструментальні традиції, що є духовним надбанням нації. Творча діяльність українських оркестрів народних інструментів має важливе значення для розвитку музичної культури України.
Упродовж XXст. вітчизняні вчені досліджували український народний оркестр[1] у різних аспектах. Вони вивчали історію народного музичного інструментарію, шляхи його удосконалення і можливості реконструкції та використання у складі українського народного оркестру (Є.Бобровников [18], Є.Бортник [23], Л.Гайдамака [42; 43; 44], В.Гуцал [64], О.Незовибатько [185, 186, 187], І.Скляр [258, 259], Г.Хоткевич [280], Л.Черкаський [287]), присвячували свої студії питанням виникнення та формування українського оркестру народних інструментів (А.Гуменюк [63], П.Іванов [112], В.Комаренко [131], Мих.Лисенко [160], С.Марцинковський [164; 165], Л.Носов [192; 194]) висвітлювали методику роботи з народним оркестром, особливості його функціонування, специфіку виконавської діяльності (Є.Безп’ятов [304], В.Воєводін [38], О.Ільченко [115; 116; 117], В.Комаренко [130], І.Розумний [248], Є.Юцевич [304]), порушували питання створення репертуару для українського народного оркестру (В.Дейнега [82], Л.Дражниця [90], В.Гуцал [66], Д.Пшеничний [233]). Та, попри значну кількість робіт, присвячених проблемам даної сфери, помітно не вистачає комплексних досліджень, в яких було би простежено культурно-історичну еволюцію українського оркестру народних інструментів з урахуванням основних передумов виникнення, становлення та професійного розвитку оркестру і його складових протягом усього періоду його існування. Цим і зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження «Культурно-історична еволюція українського оркестру народних інструментів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснено в межах державної комплексної програми Міністерства культури і туризму України «Державна програма розвитку культури на період до 2007року», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003р. №1235 і є складовою комплексної теми «Актуальні проблеми трансформаційних процесів у сучасній культурі України» кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.
Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять архівні матеріали Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського НАН України, архіву Національного оркестру народних інструментів України. Мистецтвознавчі, історичні, культурологічні, фольклористичні праці вітчизняних і зарубіжних учених, матеріли періодики. Важливу в аспекті проблематики дисертації інформацію також було отримано у процесі безпосереднього спілкування з учасниками мистецького процесу, зокрема з керівниками та виконавцями досліджуваних колективів.
Мета дослідження: відтворити процес становлення та розвитку українського оркестру народних інструментів у контексті музичної культури України.
Мета дослідження зумовлює постановку таких завдань:
проаналізувати і систематизувати наукову літературу та інші джерела з означеної тематики;
виявити культурно-історичні передумови виникнення українського оркестру народних інструментів;
з’ясувати головні чинники, що вплинули на формування оркестру;
виявити особливості професіоналізації українського оркестру народних інструментів;
проаналізувати й узагальнити провідні тенденції розвитку українського народного оркестру на сучасному етапі.
Об’єкт дослідження український оркестр народних інструментів.
Предмет дослідження культурно-історична еволюція українського оркестру народних інструментів.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети та розв’язання її завдань автор дисертації застосовує такі методи: системний підхід для вивчення сутності , визначення основних складових оркестру і виявлення методів їх об’єднання у єдине органічне ціле; об’єктивно-історичний у відтворенні історичних подій, політичних та соціокультурних процесів досліджуваного періоду; порівняльно-історичний для простеження основних етапів еволюційного розвитку українського оркестру народних інструментів; теоретичний для уточнення й осмислення змісту основних понять народно-оркестрового виконавства; аналізу і синтезу для відтворення цілісної картини становлення та розвитку українського народного оркестру в контексті музичної культури України; метод інтерв’ювання.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
здійснено комплексне дослідження українського оркестру народних інструментів як унікального явища музичної культури України;
до наукового обігу введено нові архівні документи (рукописи епістолярного жанру, директивні документи з питань концертної діяльності колективів, репертуарні списки);
виявлено культурно-історичні передумови виникнення українського народного оркестру, до яких належать: широке побутування і популярність серед народу ансамблів троїстих музик; організація капел бандуристів і різних за складом оркестрів народних інструментів; запровадження академічного професійного навчання на народних інструментах;
з’ясовано головні чинники, що вплинули на формування українського народного оркестру, серед них найважливішими є державна політика у сфері культури і мистецтва; удосконалення та реконструкція народного музичного інструментарію; розвиток навчання на народних інструментах;
на основі аналізу творчої діяльності професійних українських оркестрів народних інструментів виявлено особливості професіоналізації українського народного оркестру, які полягають у наявності удосконаленого музичного інструментарію; участі висококваліфікованих виконавців та диригентів із професійною музичною освітою; наявності оригінального високохудожнього репертуару; регулярній концертній практиці;
висвітлено провідні тенденції розвитку оркестру на сучасному етапі, до яких належать: використання удосконаленого народного музичного інструментарію; усталеність інструментального складу; професійна підготовленість виконавців; оновлення та ускладнення репертуару; поєднання народного мелосу з музично-стильовими особливостями професійної музики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у вузівських лекційних курсах, у програмах спецкурсів та спецсемінарів, а також у процесі вивчення відповідних тем із культурології, мистецтвознавства, теорії та історії народно-оркестрового виконавства, стати підґрунтям для подальших розробок із даної проблематики.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі наукових доповідей та повідомлень на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу, докторантів та аспірантів Київського національного університету культури і мистецтв (Київ 2004, 2005, 2006), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Художня освіта і суспільство XXIстоліття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри» (Київ, 2004), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Академічне мистецтво оркестрів народних інструментів і капел бандуристів спеціальних музичних вузів України» (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Кобзарство в контексті становлення української професійної музичної культури» (Київ, 2005).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в семи публікаціях автора, з них чотири у фахових виданнях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Список використаних джерел містить 313позицій, додатки 15сторінок. Загальний обсяг дисертаційного дослідження 209сторінок, із них основного тексту 177сторінок.

[1]У даному дослідженні поняття «український оркестр народних інструментів» та «український народний оркестр» застосовуються як синоніми.

Список літератури

Висновки
У результаті здійсненого дослідження можна зробити певні висновки.
Питання становлення і розвитку українського оркестру народних інструментів знайшли місце у вітчизняному мистецтвознавстві, проте досліджувалися здебільшого в окремих аспектах. У працях учених були порушені проблеми теорії і методики роботи з українським народним оркестром; принципи організації такого колективу; історія виникнення та становлення українського народного оркестру; формування інструментального складу і розвиток музичного інструментарію українського оркестру народних інструментів; питання репертуарної політики колективу подібного типу; підготовка диригентів оркестру. Джерельна база і наукова література дали можливість простежити характер розвитку і здійснити аналіз еволюції оркестру відповідно до поставлених у дослідженні завдань.
Упродовж багатьох століть в Україні побутував розмаїтий народний музичний інструментарій, що формувався у контексті історичного розвитку суспільства й еволюції музичної культури. Його становлення і розвиток відбувалися у напрямку підсилення звуку і розширення звукоряду у струнних інструментів та шляхом зміни висоти звуку та удосконалення механізму звуковидобування у духових. Розвиток виражальних можливостей народного музичного інструментарію стає у подальшому однією з передумов створення українського оркестру народних інструментів.
Культурно-історичні умови початку XXст. були сприятливими для виникнення українського народного оркестру. Позитивну роль відіграли широке побутування і популярність в народному середовищі ансамблів троїстих музúк, що були важливими чинниками розвитку народно-інструментальної музики. Зростання зацікавлення у колах української національної інтелігенції традиціями народно-інструментального мистецтва активізувало збирацьку практику митців-фольклористів, а також наукове осмислення зібраного у фольклорних експедиціях матеріалу. Великого не лише суто мистецького, а й загальнодержавного значення набула організація капел бандуристів і різних за складом оркестрів народних інструментів, у лоні яких відбувалося відродження і удосконалення народного музичного інструментарію. У подальшому ансамблі троїстих музúк, капели бандуристів і народні оркестри стали основою для створення українського оркестру народних інструментів.
На формування українського оркестру народних інструментів у кінці 1920-х другій половині 1950‑хроків мали вплив суспільно-політичні та соціокультурні чинники, зокрема, спрямована на розвиток самодіяльного мистецтва культурна політика держави. Важливу роль відіграли удосконалення та реконструкція народного музичного інструментарію, що відбувалися в напрямку хроматизації духових і струнних інструментів, розширення їхнього діапазону, технічних і динамічних можливостей. Велике значення мав розвиток професійного навчання на народних інструментах, результатом якого стало заснування кафедр народних інструментів у консерваторіях України.
На основі аналізу творчої діяльності професійних колективів (Оркестру народних інструментів Українського радіо і телебачення, Оркестру українських народних інструментів МХТ УРСР) визначено особливості професіоналізації українського оркестру народних інструментів. До них належать: наявність удосконаленого музичного інструментарію, придатного для виконання як обробок народних мелодій, так і найкращих зразків симфонічної музики; участь висококваліфікованих виконавців та диригентів із професійною музичною освітою; наявність оригінального високохудожнього репертуару; регулярна концертна діяльність колективів; високий рівень виконавської майстерності.
Провідними тенденціями розвитку українського оркестру народних інструментів на сучасному етапі є використання удосконаленого народного музичного інструментарію; усталеність інструментального складу, що відповідає усім вимогам оркестрового виконавства; професійна підготовленість складу виконавців; стильове й жанрове оновлення, технічне ускладнення репертуару (масштабні тематичні програми; великі циклічні твори; літературно-музичні композиції таін.); поєднання народного мелосу з музично-стильовими особливостями професійної музики.
Культурно-історична еволюція українського оркестру народних інструментів відбувалася в тісному зв’язку з відродженням та удосконаленням народного музичного інструментарію, становленням репертуару і розвитком освіти на народних інструментах. Упродовж означених періодів відбулася зміна форм українського оркестру народних інструментів оркестр пройшов історичний шлях від простих самодіяльних колективів до складного органічного утворення з удосконаленим музичним інструментарієм, високохудожнім репертуаром, високою майстерністю виконавців.
Натомість, слід відзначити, що на сьогоднішній день помітними є ознаки спаду популярності народно-оркестрового виконавства загалом і українського народного оркестру зокрема. Тому нагальною є потреба збереження і розвитку такої форми національного музикування, як український оркестр народних інструментів.

Список використаних літератури і джерел
1. АгажановА. Русские народные музыкальные инструменты. М.; Л.: Музгиз, 1949. 56с.
2. Академія музичної еліти України: Історія та сучасність: До 90-річчя Національної музичної академії України імені П.І.Чайковського / Авт.-упоряд.: А.Лащенко таін. К.: Музична Україна, 2004. 560с.
3. АністратенкоЖ. Музична освіта на Україні в 20‑хроках // Музика. 1971. №3. С.1314.
4. Ансамбль гуцульської народної пісні і танцю // Народна творчість. 1940. №5. С.7980.
5. Артисты-воины. Очерки-воспоминания. К.: Музична Україна, 1985. 55с.
6. БабийА. Музыкальное образование на Украине после Октября // Советская музыка. 1935. №1. С.3140.
7. БабійА. Ліра або реля // Музика масам. 1928. №12. С.2223.
8. БаранТ. Концертні цимбали: історико-теоретичні та методологічно-виконавський підходи: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М.Т.Рильського. К., 2003. 20с.
9. БаранТ. Світ цимбалів: Монографія. Львів: Світ, 1999. 88с.
10. БаранТ. Українські концертні цимбали і споріднені з ними музичні інструменти народів світу // Народна творчість та етнографія. 2000. №1. С.2532.
11. БарсоваИ. Книга об оркестре. 2-е изд. М.: Музыка, 1978. 208с.
12. БезклубенкоС. Політекономія мистецтва: Навч. посіб. К.: Альтерпрес, 2004. 250с.
13. БезклубенкоС. Теорія культури: Навч. посіб. К.: КНУКіМ, 2000. 324с.
14. БезуглаР. Баянне мистецтво в музичній культурі України (друга половина XXст.): Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.01 / КНУКіМ. К., 2004. 20с.
15. БибиковС. Древнейший музыкальный комплекс из костей мамонта. К.: Наукова думка, 1981. 108с.
16. БілокопитовО. Викрити й розтрощити до кінця націоналізм на музичному фронті // Радянська музика. 1934. №1. С.1844.
17. БлаговещенскийИ. Заметки о народной инструментальной музыке // Музыкальная фольклористика. Вып.3. М., 1986. С.279288.
18. БобровниковЄ. Грай, музико. К., 1968. 84с.
19. БогдановВ. Історія духового музичного мистецтва України: Від найдавніших часів до початку XXст.: Монографія. Х.: Основа, 2000. 344с.
20. БондаренкоА. И зазвучали цимбалы // Самарская газета. 2002. 17мая.
21. БорисенкоА. І оживає доля // Українська культура. 1997. №45. С.2.
22. БортникЕ. Формирование и развитие домрового искусства на Украине в аспекте русско-украинских музыкальных связей: Автореф. дисс. канд. искусствоведения: 17.00.02 / АН УССР ИИФЭ им.М.Ф.Рыльского. К., 1981. 26с.
23. БортникЄ. Струнний інструментарій Слобідської України в минулому і сучасному // Музична Харківщина. Харків, 1992. С.191206.
24. БуланийІ. Під зорею Великого Жовтня // Народна творчість та етнографія. 1977. №5. С.2223.
25. БуланийІ. Розквіт самодіяльного мистецтва республіки (України) // Народна творчість та етнографія. 1971. №1. С.315.
26. БуракМ. Український народний інструментальний ансамбль «троїсті музики». ІМФЕ. Ф.142. Од.зб.438. Арк.26.
27. ВасиленкоВ. Деревня и ее развлечения (очерки и наблюдения) // Киевская старина. 1904. апрель. Т.85. С.131148.
28. ВасиленкоГ. Демонстрація творчих сил // Радянська музика. 1936. №8. С.2738.
29. ВертковК. К вопросу об украинской кобзе // Проблемы музыкального фольклора народов СССР. М.: Музыка, 1973. С.275284.
30. ВертковК. Некоторые вопросы изучения музыкальных инструментов // Проблемы музыкального фольклора народов СССР. М.: Музыка, 1973. С.262274.
31. ВертковК. Русские народные музыкальные инструменты. Л.: Музыка, 1975. 280с.
32. ВертковК., БлагодатовГ., ЯзовицкаяЭ. Атлас музыкальных инструментов народов СССР. 2-е доп. М.: Музыка, 1975. 396с.
33. Виробничо-творчий звіт Київського оркестру народних інструментів за 1975р. ЦДАМЛМ України. Ф.1128. Оп.1. Спр.13. Арк.1.
34. ВиткаловВ. Українська культура: сторінки історії XXст. Рівне: вид. фірма «Ліста», 1997. 443с.
35. Відділ рукописів ІМФЕ ім.М.Т.Рильського. Ф.462. Од.зб.82. Арк.95.
36. ВодянийБ. Дуда та ліра у музичному побуті Західного Поділля // Фольклористичні візії: Зб.статей і мат. / Ред-упор. О.Смоляк, В.Коваль. Тернопіль: Астон, 2001. С.1724.
37. ВодянийБ. Народна інструментальна музика Західного Поділля: проблема еволюції традиційних форм музикування: Дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.03. СПб., 1993. 156с.
38. ВоеводинВ. Пособие для руководителя студенческого оркестра народных инструментов. К.: Гос. метод. центр учеб. заведений к-ры и ис-в, 2003. 143с.
39. ВысоцкийС., ТоцкаяИ. Новое о фреске «Скоморохи» в Софии Киевской / Культура и искусство Древней Руси / Сб.статей в честь профессора М.Каргера. ЛГУ, 1967. С.5057.
40. ГаврюшенкоО., ШейкоВ., ТишевськаЛ. Історія культури: Навч. посіб. / Наук. ред. В.Шейко. К.: Кондор, 2004. 763с.
41. ГазарянС. В мире музыкальных инструментов. М.: Просвещение, 1985. 223с.
42. ГайдамакаЛ. Оркестр з українських народніх інструментів // Музика масам. №1011. 1928. С.67.
43. ГайдамакаЛ. Оркестр з українських народніх інструментів // Музика масам. №1. 1929. С.47; №3. 1929. С.2122; №5. 1929. С.68; №1011. 1929. С.1416; №12. 1929. С.2023.
44. ГайдамакаЛ. Революційні пісні для української народньої оркестри. Х.: ДВУ, 1930. 16с.
45. ГамкалоМ. Інструментальна музика // Музика. 1977. №3. С.2.
46. ГаркавиА. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских (с пол. VIIв. до к.Xвека по Р.Х.). СПб., 1870. 308с.
47. ГеоргиИ. Описание Российско-императорского столичного города Санкт-Петербурга и достопримечательностей в окрестностях оного. СПб.: Импер. шляхетн. сухопутн. кадет. корпус, 1794. 757с.
48. ГермаківськийІ. Ансамбль народної музики «Надзбручанський» напередодні декади // Народна творчість та етнографія. 1960. №1. С.153.
49. ГоловащенкоМ. Художній керівник // Культура і життя. 15. 1978. 19лютого.
50. ГоловащенкоМ. Пошук і результат // Культура і життя. 1983. 9січня.
51. ГордійчукМ. Фольклор і фольклористика: Зб.статей. К.: Музична. Україна, 1979. 252с.
52. ГорняткевичА. Кобза чи бандура? // Пам’ятки України: історія та культура. К., 1995. №1. С.5860.
53. ГриньківР. Конструкція бандури // Академічне народно-інструментальне мистецтво України XXXXIст.: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (2328березня 2003р.). К., 2003. С.10.
54. ГришкоА. Мелодии воинской славы: Очерки. К.: Музична Україна, 1985. 119с.
55. ГрінченкоМ. Історія української музики. 2-е вид. Нью-Йорк: Український музичний інститут, 1961. 192с.
56. ГрінченкоМ. Українська народна інструментальна музика // Вибране / Упоряд. і ред. М.Гордійчука; АН УРСР; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М.Т.Рильського. К.: Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літ. УРСР, 1959. С.55103.
57. ГрінченкоМ. Українські народні думи // Вибране / Упоряд. і ред. М.Гордійчука; АН УРСР; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім.М.Т.Рильського. К.: Держ. вид-во образотворчого мистецтва і музичної літ. УРСР, 1959. С.1554.
58. ГрудінаД. Державний музично-драматичний інститут у Харкові // Нове мистецтво. 1927. №8. С.810.
59. ГузійП., КапустаВ. Злились троїсті у оркестрі // Червоний промінь. 1975. 26квітня.
60. ГуменюкА. Вивчення народного музичного виконавства // Народна творчість та етнографія. 1980. №5. С.3942.
61. ГуменюкА. Народження нового художнього колективу // Музика. 1970. №4. С.2021.
62. ГуменюкА. Такий оркестр потрібний! // Молодь України. 1959. 5червня.
63. ГуменюкА. Українські народні музичні інструменти. К.: Наукова думка, 1967. 241с.
64. ГуцалВ. Грає оркестр українських народних музичних інструментів. К.: Мистецтво, 1978. 168с.
65. ГуцалВ. Інструментальна музика // Музика. 1977. №3. С.3.
66. ГуцалВ. Інструментовка для українського оркестру народних інструментів. К.: Музична Україна, 1988. 79с.
67. ГуцалВ. Київський оркестр народних інструментів // Народна творчість та етнографія. 1975. №1 . С.8889.
68. ГуцалВ. Украинские народные наигрыши / Вступ.ст. С.Грицы. М.: Музыка, 1986. 128с.
69. ГуцалВ. Запорізький марш. К.: Вік ЛТД, 1995. 48с.
70. ДавидовМ. Історія виконавства на народних інструментах. (Українська академічна школа): Підручник. К.: НМАУ ім.П.І.Чайковського, 2005. 419с.
71. ДавидовМ. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва // Актуальні напрямки розвитку академічного народно-інструментального мистецтва: Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції (2027березня 1998р.). К., 1998. С.511.
72. ДавидовМ. Київська академічна школа народно-інструментального мистецтва: Посібник. К.: НМАУ, 1998. 224с.
73. ДавидовМ. Народний інструментарій сьогодні // Музика. 1995. №4. С.1415.
74. ДавидовМ. Народній музиці міцну базу // Музика. 1978. №4. С.29.
75. ДавыдовН. Оркестр Орлова // Правда Украины. №50. 1978. 28февраля.
76. ДавидовМ. Пам’ятки Київської давнини в музичному сьогоденні // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. Вип.22: Муз. вик-во. Кн.8. К., 2000. С.915.
77. ДавидовМ. Проблеми розвитку академічного народно-інструментального мистецтва в Україні: Зб.статей / НМАУ ім.П.І.Чайковського К.: Вид-во ім.О.Теліги, 1998. 206с.
78. ДавидовМ. Тенденції розвитку народно-інструментального мистецтва // Музика. 1981. №5. С.2425.
79. ДанилюкА., ШрамкоІ. Українські народні музичні інструменти // Жовтень. 1977. №10. С.116119.
80. ДаньшевМ. Колгоспний університет самодіяльного мистецтва // Радянська музика. 1934. №23. С.4749.
81. ДейнегаВ. Музичний інструментарій як показник специфіки оркестру народних інструментів // Науковий вісник НМАУ ім.П.І.Чайковського. Вип.22: Муз. вик-во. Кн.8. К., 2002. С.119129.
82. ДейнегаВ. Перекладення як процес переосмислення засобів оркестрової виразності: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / ОДМА ім.А.В.Нежданової. Одеса, 2006. 20с.
83. ДемуцькийП. Ліра і її мотиви. К., 1903. 58с.
84. ДовженкоВ. Музична самодіяльність України передвоєнних років // Народна творчість та етнографія. 1961. №2. С.2129.
85. ДовженкоВ. Нариси з історії української радянської музики: В 2ч. Ч.1. К.: Держ. вид-во образотворчого мистецтва і муз. літератури УРСР, 1957. 237с.
86. ДовженкоВ. Нариси з історії української радянської музики: В 2ч. Ч.2. К.: Музична Україна, 1967. 319с.
87. Довідка про роботу Київського оркестру народних інструментів. ЦДАМЛМ України. Ф.1128. Оп.1. Спр.39. Арк.13.
88. Додаток до наказу Міністерства культури УРСР №.263 від 13травня 1977р. ЦДАМЛМ України. Ф.1128. Оп.1. Спр.26. Арк.18.
89. ДражницяЛ. Джерела музикування // Музика. 1987. №2. С.2021.
90. ДражницяЛ. Оригінальний репертуар оркестрів народних інструментів УРСР (19301970рр.). Л., 1982. 39с.
91. ДутчакВ. Розвиток професійних засад бандурного мистецтва 19701990 років. Творчість і виконавство: Автореф. дис. канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / НМАУ ім.П.І.Чайковського. К., 1996. 24c.
92. ДядиченкоВ. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII поч. XVIIIст. К.: Вид. АН УРСР, 1959. 532с.
93. ЕскінаР. Кілька зауважень про роботу дитячих музичних студій // Радянська музика. 1934. №10. С.2933.
94. ЄмецьВ. Кобза і кобзарі. Берлін, 1923. 111с.
95. ЖолдакБ. Музичні війни або талан Віктора Гуцала: Художньо-документальна повість. К.: Криниця, 2004. 416с.
96. ЗаєцьІ. Розкрилля творчості // Київська правда. №87. 1978. 14квітня.
97. Заклади культури, мистецтв, фізкультури та спорту України у 2004 році. Статистичний бюлетень. Державний комітет статистики України. К., 2005. 80с.
98. ЗаярузнийА. До відродження старовинних музичних інструментів // Музика. 1983. №6. С.1112.
99. Звіт про виробничо-творчу діяльність Київського оркестру народних інструментів за II квартал 1977р. ЦДАМЛМ України. Ф.1128. Оп.1. Спр.29. Арк.34, 7.
100. Звіт про виробничо-творчу діяльність Київського оркестру народних інструментів за 1978р. ЦДАМЛМ України. Ф.1128. Оп.1. Спр.40. Арк.1.
101. ЗильберквитМ. Музыкально-исполнительское искусство. М.: Знание, 1982. 56с.
102. ЗолочевськийВ. Загальмоване крещендо // Молодь України. 1965. 23листопада.
103. ЗулякВ. Друга весна оркестру // Вільне життя. 1962. 1липня.
104. ЗулякВ. Творчий звіт // Надзбручанська правда. 1964. 12вересня.
105. ЗулякВ. Наш творчий звіт // Надзбручанська правда. 1965. 4вересня.
106. ИмханицкийИ. У истоков русской народной оркестровой культуры: Монография. М.: Музыка, 1987. 190с.
107. ИмханицкийМ. Новые тенденции в современной музыке для русского народного оркестра: Учеб. пос. по курсу «История исполнительства на русских народных инструментах». М.: ГМПИ им.Гнесиных, 1981. 80с.
108. ІваницькийА. Українська музична фольклористика. К.: Заповіт, 1997. 319с.
109. ІваницькийА. Українська народна музична творчість: Навч. посіб. / Під ред. М.Поплавського; М-во культури і мистецтв України; КНУКіМ. 2-е вид., допрацьоване. К.: Муз. Україна, 1999. 222с.
110. ІваницькийА. Українське етноінструментознавство в другій половині XX століття // Актуальні напрямки відродження та розвитку народно-інструментального мистецтва в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (2431березня 1995р.) / Упор. і ред. М.Давидов. К.: Український центр культурних досліджень, 1995. С.2628
111. ІвановП. Музики з Поділля. К., 1972. 66с.
112. ІвановП. Оркестр українських народних інструментів. К.: Музична Україна, 1981. 110с.
113. ІвановП. Сопілка в руках віртуоза // Музика. 1970. №6. С.2527.
114. ІльченкоО. Деякі проблеми формування українського оркестру народних інструментів як художньо-виконавського колективу // Актуальні напрямки відродження та розвитку народно-інструментального мистецтва в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (2431березня 1995р.) / Упор. і ред. М.Давидов. К.: Український центр культурних досліджень, 1995. С.3134.
115. ІльченкоО. Народне оркестрове виконавство: аматорство і проблеми художності: Монографія / Відп. ред. А.Лащенко. К.: КДІК, 1994. 116с.
116. ІльченкоО. Художні основи аматорського народно-оркестрового виконавства: Автореф. дис. д-ра мистецтвознавства: 17.00.03 / НМАУ ім.П.І.Чайковського К., 1996. 60с.
117. ІльченкоО. Художні основи аматорського народно-оркестрового виконавства: Дис. д-ра мистецтвознавства: 17.00.03. К., 1996. 389с.
118. Історія світової та української культури: Підр. для вищ. закл. осв. / В.Гречанко та ін. К.: Літера ЛТД, 2002. 464с.
119. Історія української дожовтневої музики: Навч. посіб. д. муз. вузів та ін-тів к-ри / Заг. ред. та упор. О.Шреєр-Ткаченко. К.: Муз. Україна, 1969. 558с.
120. Історія української музики: В 6т. / АН УРСР. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім.М.Т.Рильського. Т.1.: Від найдавніших часів до середини XIXст. / Ред. М.Гордійчук. К.: Наукова думка, 1989. 448с.; Т.2.: Друга половина XIXст. / Ред. Т.Булат таін. К.: Наукова думка, 1989. 464с.; Т.3.: Кінець XIX початок XXст. / Ред. колегія М.Загайкевич, А.Калениченко, Н.Семененко. К.: Наукова думка, 1990. 424с.; Т.4.: 1917 1941. / Ред. колегія Л.