ЛЕГІТИМАЦІЯ ЯК КАТЕГОРІЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

Короткий опис

Інститут соціології Національної академії наук України

На правах рукопису

Шульга Олександр Миколайович

УДК 316.277

ЛЕГІТИМАЦІЯ ЯК КАТЕГОРІЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
Тарасенко Валентин Іванович
доктор соціологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ.....3
Розділ 1. Типологія категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології
1.1. Протосоціологічний етап: трансцендентальна феноменологія Едмунда Гусерля.......................................11
1.2. Класичний етап: конститутивна феноменологія природної настанови Альфреда Шюца.....28
1.3. Посткласичний етап: концепції Пітера Бергера та Томаса Лукмана..70
1.4. Огляд концепцій легітимації у соціологічному теоретизуванні та теорія Антоніо Грамші................84
Висновки до розділу 1...99
Розділ 2. Легітимація як процес та поняття
2.1. Легітимація як процес..104
2.2. Легітимація як поняття.131
Висновки до розділу 2.147
Висновки ...150
Список використаних джерел.157

ВСТУП

Актуальність теми. З початку ХХ сторіччя, коли було упроваджено трансцендентальну феноменологію, та після Другої світової війни, коли феноменологічна соціологія набула популярності, цю наукову парадигму переслідує проблема, що пов’язана з відсутністю логіко-теоретичного аналізу її категоріально-поняттєвих зв’язків. Можна навіть твердити, що такого роду аналіз здійснив лише фундатор цієї моделі соціології Альфред Шюц. Саме він накреслив проект нової соціології, представив та обґрунтував низку нових для соціальних наук понять та категорій. Однак це був проект, що потребував і потребує подальшого ґрунтовного розвитку, оскільки ані сама феноменологічна соціологія, ні її об’єкт не стоять на місці. Цим фундаментальним завданням, з огляду багатьох причин (головною з яких, напевно, є дослідницький інтерес), знехтували навіть прямі учні
А. Шюца - Пітер Бергер та Томас Лукман. Більше того, вони заперечують саму можливість феноменологічної соціології, називаючи її радше «протосоціологією». Нова ж генерація феноменологів більше тяжіє до аплікації вже наявних методології та поняттєвого інструментарію у галузевих та прикладних дослідженнях. Усе це призводить до того, що категоріально-поняттєвий апарат феноменологічної соціології як система, його внутрішні взаємозв’язки та взаємозалежності залишаються належним чином непроясненими.
Можна констатувати, що в історії соціології вже давно назріла потреба в упорядкуванні та типологізації категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології. Таку необхідність можна пояснити принаймні трьома головними обставинами.
По-перше, типологія повинна стати ґрунтовним кроком до саморефлексії цієї гілки соціології, на основі чого тільки і можливий подальший розвиток її теорії.
По-друге, логічне упорядкування понять допоможе кращому розумінню цієї парадигми нефеноменологами та елімінації багатьох упереджень, що супроводжують ставлення до неї деяких соціологів, особливо вітчизняних.
По-третє, типологізація понять, що охоплюють феноменологічну соціологію як цілісну теоретичну конструкцію, на наш погляд сприятиме уточненню макроструктурної будови соціологічної науки, її загальної дисциплінарної форми.
Окремо слід вказати на четверту обставину внутрішню потребу феноменологічної соціології в упорядкуванні та розвиткові її понять у зв’язку з розширенням епістемологічних горизонтів та необхідності створення феноменологічної концепції соціологічного пізнання, утвердження феноменологічного способу мислення в українській соціології.
То ж епістемологічна особливість проблемної ситуації полягає у незакінченості формування теоретико-методологічного рівня феноменологічної соціології, логічної непроясненості структури та внутрішніх зв’язків її категоріально-поняттєвого апарату, що спричиняють суперечність між теоретико-методологічними можливостями феноменологічної соціології та їх практичним втіленням в системі української соціологічної науки.
Усе це має місце на тлі досить високої популярності цієї течії соціології. Особливо на теренах колишнього Радянського Союзу, де цю парадигму соціологи «відкрили» порівняно недавно і дуже активно використовують її термінологію. Та разом з тим початковий смисл та роль цих понять залишаються нерозкритими.
З проблемної ситуації випливає наукова проблема: в чому полягають логіко-гносеологічна роль, функції та значення категорії «легітимація» в феноменологічній соціології, з огляду на необхідність організації її категоріально-поняттєвого апарату.
Засобом для вирішення дослідницької проблеми у нашій дисертації став аналіз поняття «легітимація» під кутом зору, який дає змогу не лише отримати нову концепцію легітимації (соціологічно інтерпретовану), а що, найголовніше, переосмислити увесь категоріально-поняттєвий апарат феноменологічної соціології, з огляду на нові зв’язки у рамках цієї системи та обґрунтувати перспективи розвитку цієї теорії.
Тому одразу треба відмітити, що перша частина роботи присвячена аналізові та типологізації вже наявного категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології без чого подальший аналіз неможливий. Це завдання виконується нами у першому розділі дисертації. Лише після цього, а також після розгляду класичних соціологічних підходів до аналізу легітимації, ми отримуємо достатню методологічну базу для того, аби перейти до розгортання власної концепції легітимації.
Філософською основою нашого дослідження стала трансцендентальна феноменологія Е. Гусерля, аналіз інтенціональності та проблем внутрішнього часу свідомості, запропоновані Ф. Брентано та А. Бергсоном.
Гносеологічний та логічний підхід, використані у даному дослідженні, діалектична концепція переходу поняття до статусу категорії (і навпаки) через виконання атрибутивних функцій, були сформовані завдяки працям таких вітчизняних вчених як: М.О. Булатов, М.Л. Злотіна, Е.В. Ільєнков, П.В. Копнін, В.І. Шинкарук, та іншими.
Безпосередньому аналізові піддана соціологічна система А. Шюца, категоріально-поняттєвий апарат якої, як відомо, вважається класичним для феноменологічної соціології. Неабиякий інтерес у цьому зв’язку становить етнометодологія Г. Гарфінкеля та його послідовників, що є прикладним втіленням феноменологічного способу пізнання , який до того ж, відкриває своє власне проблемне поле. Так само важливими є теоретичні результати, отримані Г. Мідом, зокрема його розробки стосовно повсякденного знання, механізмів мислення, структур свідомості та прагматичного аспекту повсякденного життя, концепція первинних груп Ч. Кулі та прагматизм Дж. Дьюі.
Що ж стосується поняття «легітимація», то підґрунтям для його аналізу стали здебільшого концепції таких класиків соціології, як М. Вебер,
П. Бурдьє, Ю. Габермас і, головне, концепція П. Бергера та Т. Лукмана. Запропоновані цими двома соціологами концепція легітимації, в рамках їхньої соціології знання (феноменологічно інтерпретованої), концепція символічних універсумів, соціологічний аналіз релігії та мови дуже широко використовуються у нашій власній теоретичній побудові.
Окремо слід виділити теорію культурної гегемонії і ролі інтелігенції в суспільному житті А. Грамші, в якій міститься протоконцепт проблеми суспільної легітимації, що уможливлює поєднання в нашому аналізі
макро- та мікрорівнів соціологічного теоретизування.
Не можна не згадати про системний аналіз Н. Лумана, концепцію еліт В. Парето, ідею органічної та механічної солідарності Е. Дюркгейма, концепцію «культуріндустрії» М. Горкгаймера і Т.В. Адорно, семіотичний підхід Р. Барта та його аналіз конотації та денотацій, інтент-аналіз
Т.М. Ушакової та ін., що уможливлюють нове розуміння деяких теоретичних та практичних аспектів легітимації.
Серед українських дослідників, котрі аналізують проблеми феноменологічної соціології, слід зокрема назвати В.І.Кебуладзе та В.Ф. Бурлачука.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота не пов’язана з науковими програмами, планами, темами організації, у якій вона здійснювалася.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розгортання нової концепції легітимації феноменологічно інтерпретованої на основі поняття «легітимація», обґрунтованого, як категорії феноменологічної соціології. У такий спосіб стає можливим переосмислити вже наявний теоретичний рівень феноменологічної соціології та дати поштовх для подальшого розвитку теорії цієї соціології як особливої гілки соціологічної науки. Відповідно до цієї мети у роботі поставлені такі завдання:
- проаналізувати «протосоціологічний» етап становлення феноменологічної соціології, уточнити початкові категоріально-поняттєві зв’язки та дефініції;
- типологізувати категоріально-поняттєвий апарат системи феноменології Е. Гусерля з виділенням логіки, за якою він вибудував свою концепцію;
- реконструювати категоріально-поняттєвий апарат концепції «конститутивної феноменології природної настанови» А. Шюца на предмет з’ясування логіко-гносеологічної ролі центральних категорій;
- здійснити аналіз «посткласичного» етапу розвитку феноменологічної соціології (П. Бергер та Т. Лукман);
- простежити еволюцію гносеологічного статусу поняття «легітимація» в соціологічному теоретизуванні;
- проаналізувати процес легітимації в онтологічному та гносеологічному вимірах;
- розгорнути власну авторську концепцію легітимації.
Об’єкт дослідження категоріально-поняттєвий апарат феноменологічної соціології.
Предмет дослідження логіко-гносеологічні особливості еволюції поняття «легітимація» в категоріально-поняттєвій системі феноменологічної соціології.
Методи дослідження. З огляду на об’єкт, предмет та мету роботи у ній використано такі загальнонаукові методи: логічний та історичний аналіз (для виявлення генези виникнення та еволюції понять і категорій в межах феноменологічного способу мислення), синтез (для виведення нових дефініцій і взаємозв’язків, що мають відповідний евристичний та методологічний потенціал), типологізації (для системного представлення вже наявного категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології і логічних зв’язків у його структурах).
Теоретико-методологічною базою дослідження є концепції фундаторів феноменологічної парадигми у філософії та соціології, їхніх послідовників та учнів, а також класична та новітні соціологічні концепції легітимації.
Наукова новизна одержаних результатів. Полягає у розробці об’єктивного змісту, гносеологічних функцій, ролі та значення поняття «легітимація» у системі категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології, а також розгортання авторської концепції легітимації, згідно з якою поняття «легітимація» демонструє певний теоретико-методологічний та евристичний потенціал для подальшого розвитку феноменологічної соціології. Внаслідок розв’язання поставлених дослідницьких завдань досягнуто результатів, які відзначаються такою науковою новизною:
- уперше в історії вітчизняної соціологічної науки типологізовано категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології, в результаті якої отримано типологію основних понять та категорій цієї науки, що складається з шести груп операціональної, релевантності, семантичної, епістомелогічної, онтологічної та гносеологічної; уточнено гносеологічний статус поняття «легітимація», його роль та функції у структурах феноменологічної соціології;
- простежено еволюцію основних феноменологічних понять та категорій в історико-соціологічному контексті, їх роль і гносеологічний статус, внаслідок чого встановлено: а) існування потреби у доповненні системи понять феноменологічної соціології новими категоріями, оскільки інтерсуб’єктивна реальність змінюється набагато швидшими темпами, аніж наука, що її вивчає; б) факт незавершеності категоріально-статусного становлення поняття «легітимація»;
- уточнено логіко-гносеологічні зв’язки між поняттями «життєсвіт», «соціальна дія», «релевантність», «смисл», «запас знання», «інтерсуб’єктивність», «природна настанова», «теоретична настанова» та ін., внаслідок чого з’ясовано підстави координаційних залежностей в структурах категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології;
- представлено новий образ життєсвіту, який на відміну від класичного зображення містить у собі характеристики, зафіксовані крізь призму різнорівневих легітимаційних процесів в інтерсуб’єктивній реальності (інтегральність, сконструйованість, легітимованість та інші);
- обґрунтовано поняття «символічний універсум» як універсальну інтепретативну схему пояснення інтерсуб’єктивних процесів і явищ: а) рівень усталених смислів: для розуміння нових явищ і процесів в інтерсуб’єктивній реальності; б) рівень інтерпретації: містить способи та процедури інтерпретації; в) рівень пояснення: містить типи пояснення;
- визначено поняття «культурна гегемонія», як фіксацію ролі домінуючого символічного універсуму в тій чи іншій соціальній системі, залежно від спроможності здійснювати через вертикальну та горизонтальну легітимацію свої базові смисли, щодо типу суспільного устрою, доступу до влади, ресурсів та життєвого комфорту;
- розгорнуто авторську концепцію легітимації, що поєднує дві аналітичні площини онтологічну та гносеологічну і відкриває нові горизонти подальшого розвитку феноменологічної соціології. З огляду ж на категоріальні функції поняття «легітимація», які воно виконує - методологічну, евристичну, синтетичну та логічну «легітимація» обґрунтовується як базова категорія феноменологічної соціології, як багаторівневий процес, що іманентний конструюванню соціальної реальності, переведення у дорефлексивне поле базових смислів того чи іншого символічного універсуму;
- підготовлено певні методологічні засади, що дають змогу зайнятися розробкою методик феноменологічних досліджень специфіки інтерсуб’єктивної реальності в України.
Практичне значення одержаних результатів. Результати, отримані в даному дослідженні, дають змогу певною мірою переосмислити певні теоретико-методологічні та логіко-поняттєві засади феноменологічної соціології, вони забезпечують можливість її подальшого розвитку. Зокрема, вирізняється перспектива розгортання нової концепції життєсвіту фундаментальної категорії феноменологічної парадигми через призму концепції легітимації, де життєсвіт постає як точка перетину вертикальної та горизонтальної легітимації.
Отримані результати не обмежуються рамками суто феноменологічного аналізу. Вони мають безпосередній зв’язок із загально-соціологічним теоретизуванням, бо в багатьох аспектах виконаних у роботі дослідницьких завдань вони виходять за межі феноменологічного аналізу (тлумачення процесу соціалізації, відносини між соціальними групами, тощо). До того ж результати дослідження можуть бути з успіхом застосовані в якості методологічної бази для соціальних і політичних технологій та соціальної інженерії.
Результати дисертації можуть бути використані у практиці викладання курсів: «Феноменологічна соціологія», «Соціологічна теорія», «Соціологія політики», «Соціологія мас-медіа», «Соціологія освіти», «Основні напрями сучасної теорії в соціології».
Особистий внесок здобувача. Усі публікації написані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Вони були апробовані на міжнародному семінарі «Прикладна феноменологія» (Констанца, 2008), конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (Донецьк, 2009).
Публікації. Головні положення дисертації передано в 3-ох статтях, у провідних наукових фахових виданнях, одній статті в інших виданнях та тезах однієї доповіді.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене нами дослідження дало такі результати:
1. Простежено становлення феноменологічної соціології, починаючи від її філософського етапу. Аналізуючи теоретичний доробок Е. Гусерля, у ньому ми виокремили кілька логічних ліній. У такий спосіб з’ясувано початковий смисл та взаємозв’язки фундаментальних понять, що згодом переходять до соціологічного ужитку в рамках феноменологічної парадигми.
Аби з повною ясністю перейти до аналізу вже власне феноменологічної соціології, фундатором якої став А. Шюц, ми розглянули теоретичний внесок інших мислителів, як-то А. Бергсон, М. Вебер, Дж. Г. Мід,
У. Джеймс, Дж. Дьюі та інших.
У категоріально-поняттєвому апараті системи А. Шюца ми виділили шість груп понять та їхніх центральних категорій і, що треба особливо підкреслити, прояснили взаємозв’язки між ними. В результаті отримали такі групи: операціональну групу, яка пояснює суб’єктивне конституювання соціальної дії. Тож «соціальна дія» природно виступає центральною категорією цієї групи. Другою групою є група релевантності, до якої входять три категорії - тематична, інтерпретаційна та мотиваційна релеватність - їхні зв’язки та підпорядковані ним поняття. Цей тип органічно пов’язаний із попередньою групою та допомагає краще зрозуміти категорію «соціальна дія», а також такі поняття як «соціальна поведінка» і «соціальний вплив». Крім того, системи релевантності використовуються для розуміння процесу організації «запасу знання» і, отже, вони пов’язані з іншою групою - епістеміологічною. У свою чергу семантична група, центральною категорією якої виступає «смисл», кардинально доповнює дефініцію головних понять операціональної групи і допомагає перейти із суб’єктивного на інтерсуб’єктивний рівень пояснення.
З переходом на онтологічний рівень ми, нарешті, стикнулися з фундаментальною категорією «життєсвіт» та нерозривно пов’язаною із нею «природною настановою». Обидві дають змогу піддати радикальному переосмисленню організацію соціального світу та методологію соціальних наук, що відбувається у останній гносеологічній групі, центральною категорією якої стає «теоретична настанова».
Окремим пунктом необхідно відзначити знаходження нами інтегральної категорії феноменологічної соціології. Нею виступає «життєсвіт». Як і будь-яка інша категорія, це поняття виконує чотири основні функції: методологічну, бо задає проблемне поле і водночас пізнавальний інструмент; синтезу знань, бо акумулює у собі вже наявні категорії та поняття і водночас евристичну функцію, адже є невичерпним джерелом знаходження нового знання; і, нарешті, логічну, через те, що специфічним чином упорядковує поняттєво-категоріальний апарат феноменологічної соціології. Інтегральною ж цю категорію робить п’ята функція системоутворююча. Саме «життєсвіт», а точніше його відкриття Гусерлем і подальша еволюція відповідно до проблемного поля соціології задає напрям руху, який приводить до появи феноменологічної парадигми.
На «посткласичному етапі», феноменологічні поняття продовжують свою еволюцію вже відповідно до спрямованості аналізу, вчиненого послідовниками Шюца. В результаті проведеного нами аналізу ми отримали лінію понять та категорій, а також їхні взаємозв’язки, які лягли в основу спроби переосмислення і подальшого розвитку феноменологічної методології: перед нами постал соціальна реальність, що конструюється та реконструюється самими індивідами, і водночас розгорнувся парадокс реіфікації; зрозуміти останнє уможливлює концепція діалектичного зв’язку між актором та суспільством, який описується через поняття екстерналізації, об’єктивації та інтерналізації; сформулювали концепцію легітимації і через неї символічних універсумів, їхньої боротьби та підтримання; отримали соціологічний аналіз релігії, як соціального утворення, що слугує інтересам соціальної системи, інтеграції її членів; і, звичайно ж, запропонували тлумачення мови, як універсального медіуму передачі знання у всіх його формах, аналіз, що допомагає проникнути у глибинні рівні соціальності, прояснити феномен інтерсуб’єктивності. Більше того, дозволяє прояснити усі попередні процеси об’єктивацію, легітимацію, закріплення та зміну символічних універсумів і нарешті вийти на перспективи подальшого розвитку феноменологічної соціології.
2. Залучивши теоретичні розробки А. Шюца, П. Бергера та Т. Лукмана, А. Грамші та інших вчених, ми розгорнули власну концепцію легітимації, що покликана описати та пояснити глибинні соціальні процеси. В її межах ми розгорнули іще одну концепцію концепцію символічних універсумів, які визначили як замкнуту смислову систему, що пропонує власну матрицю бачення та інтерпретації об’єктивних (природних), інтерсуб’єктивних (соціальних) і суб’єктивних подій чи явищ, задає межі комунікації та інтерпретації. Існування та співіснування у суспільстві символічних універсумів завжди зумовлене як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. Об’єктивна необхідність у символічному унівесумові, зумовлена прагненням соціальної системи до стабільності. Цього допомагає досягти саме символічний універсум, який задає рамки комунікації, уніфікує та впорядковує соціальну реальність для акторів.
Суб’єктивна необхідність полягає у потребі індивіда в інтерпретативній схемі, системі координат, які допомагають йому осягнути соціальний світ, існуючі в ньому статусні взаємодії, а також через подолання страху індивіда перед хаосом.
У соціальній системі завжди співіснують декілька універсумів, які знаходяться у перманентній боротьбі за домінування їхніх смислів та найбільшу поширеність у суспільстві. Останнє ми визначили як культурну гегемонію, а символічний універсум, що володіє нею домінуючим. Натомість універсуми-конкуренти альтернативними. І перший, і другі здійснюють вертикальну легітимацію, що полягає у трансляції відповідних смислів, які пояснюють та виправдовують існуючі статусні взаємодії, переводячи їх до природної настанови чи, навпаки, підривають самозрозумілість та обґрунтованість існуючого соціального ладу.
Головні інститути, що пов’язані з вертикальною легітимацією - освіта та медіа, які безпосередньо транслюють відповідні смисли, та мова, що є медіумом цієї трансляції. З процесом горизонтальної легітимації пов’язані сім’я та найближче оточення індивіда із якими він вступає у Ми-зв’язки.
На цьому рівні відбуваються глибинні процеси, безпосередні зіткнення протилежних смислів різних універсумів молекулярні війни.
Пропоновану нами концепцію легітимації ми можемо лапідарно сформулювати у такій дефініції: легітимація це складний та багаторівневий процес пояснення та виправдання існуючих соціальних відносин, кінцевою метою якого є переведення пануючого символічного універсуму та його смислів у розряд нерефлексованих, включення їх до природної настанови.
Через приведене нами визначення, а також за умови феноменологічної адаптації в межах концепції легітимації деяких понять та категорій (як-то «культурна гегемонія», «молекулярні війни»), ми бачимо, що «легітимація» має безпосередній зв’язок із основними поняттями феноменологічної соціології, які знаходяться із нею у відносинах субординації, здійснює логічну та синтетичну функцію, несе у собі величезний евристичний потенціал, а тому має стати методологічною базою подальшого розвитку феноменологічної соціології. Завдяки ній формується нова точка зору на старі поняття.
3. Проведена робота відкриває цілу низку нових перспектив аналізу. Усі вони є проблемами, що потребують подальших досліджень. Коротко охарактеризуємо їх:
а) Аналіз повсякденних інтеракцій, їх ретельне описання дістають новий зріз дослідження. У Ми-зв’язках, до яких з необхідністю вступає кожен нормальний член суспільства, концепція легітимації дає змогу побачити тло. Тло, яке невідворотно переслідує ці інтеракції. Ми говоримо про символічні універсуми, носіями котрих є актори. Питання лише в тому, носіями якого з універсумів вони є домінуючого чи альтернативних. Рутинні Ми-зв’язки відтак можна аналізувати і по-іншому з точки зору належності/неналежності учасників цих відносин до одного і того ж символічного універсуму (наприклад панівного). Отже, такі випадки, як неконгруентність систем релевантості акторів, недієвість звичних «рецептів» вирішення проблем, необхідність утворення нових типів у індивідуальному запасі знання, можуть бути поясненими саме з точки існування різних символічних універсумів, які стикаються у повсякденності. А Ми-зв’язки якраз і постають, як це поле битви. Саме в рамках цих зв’язків відбуваються «молекулярні війни» - зіткнення протилежних смислів стосовно існуючих статусних взаємодій. То ж аналіз буденного рівня допомагає віднайти рушійні сили соцієтальних процесів, повсякденність виступає їхнім дзеркалом.
б) Нового тлумачення зазнають основні феноменологічні поняття та категорії, як-то «системи релевантності», «запас знання», «смисл» та інші. Таке відбувається завдяки органічному синтезові мікро- та макросоціологічного аналізу, що привносить концепція легітимації. Те, що не цікавило Шюца, і те, що намагалися охопити у своєму аналізі його учні Бергер та Лукман дає змогу дослідити легітимацію як багаторівневий процес, іманентний соціальному життю. Через аналіз вертикальної легітимації, ми можемо по-новому подивитися на те, яким чином формується інтерпретативна релевантність актора та його запас знання, а також смисли, що туди привносяться.
в) І головне, свою нову концепцію отримує поняття «життєсвіт». Ця фундаментальна категорія може і повинна бути переосмислена та переінтерпретована через категорію «легітимація». Через останню сам життєсвіт постає як точка перетину вертикальної та горизонтальної легітимації, як інтерсуб’єктивна реальність, що є продуктом та джерелом зміни соціальної системи. Відтак, легітимація мислиться як інтегральна характеристика конструювання життєсвіту, що відповідає за дві його головні характеристики інтерсуб’єктивність та інституціоналізованість. Вона також уможливлює спробу по-новому поглянути на тісно пов’язану із поняттям «життєсвіт» категорію «природна настанова». Ми отримуємо можливість зрозуміти ґенезу цього модусу свідомості, що зумовлює некритичне сприйняття оточуючого соціального світу, через аналіз різних рівнів легітимації та боротьбу символічних універсумів. Природна настанова постає як мета панівного універсуму для утвердження культурної гегемонії, а, отже, і як об’єкт впливу. Водночас вона є об’єктом «атаки» для альтернативних універсумів.
За таких умов поняття «легітимація» демонструє не лише чотири атрибутивні функції, притаманні будь-якій категорії, а й особливе місце у межах феноменологічної соціології. Воно єдине знаходиться із інтегральною категорією «життєсвіт» у відносинах не субординації, а координації, збагачуючи та оновлюючи її дефініцію.
г) Категорія «легітимація» відкриває нові обрії теоретизування не лише у межах феноменологічної соціології. На нашу думку, дуже плідним стане її застосування і для загально-соціологічної теорії. Вже перше знайомство із концепцією легітимації демонструє її безпосередній зв’язок із такими фундаментальними соціологічними категоріями, як «соціальна реальність», «статусні взаємодії», «соціальний інститут», «соціалізація», «соціальна система» та інші.
Зокрема, боротьба символічних універсумів за культурну гегемонію може бути залучена як аргумент для пояснення глибинних суспільних механізмів, що призводять до збереження чи зміни соціальної системи. Вертикальна та горизонтальна легітимація допомагають по-новому поглянути на процеси соціалізації та роль у ньому соціальних інститутів.
Звичайно, це лише не повний перелік нових перспектив аналізу, які відкриває категорія «легітимація». Можна з упевненістю стверджувати, що їх евристичний потенціал є значним не лише для феноменологічної соціології, а й для усієї соціологічної теорії. Цією розвідкою ми хотіли б відкрити нові шляхи теоретизування.
Повертаючись же до нашої безпосередньої мети обґрунтування «легітимації» як категорії, ми можемо підсумувати, що вона дійсно такою є, про що свідчить проведена нами робота. Більше того, категорія «легітимація» не лише виконує методологічну, евристичну, синтетичну та логічну функції, а й претендує на особливе місце у межах феноменологічної парадигми. Через переосмислення поняттєво-категоріального апарату останньої, вона може в майбутньому претендувати (подібно до категорії «життєсвіт») на статус системоутворюючої інтегральної категорії феноменологічної соціології та одного з найважливіших соціологічних понять.
На завершення, окрім вищезгаданих перспектив, що відкриває наше дослідження, приведемо ще кілька.
На нашу думку, нова концепція легітимації, що має дати поштовх розвиткові теорії феноменологічної соціології, повинна також сприяти і утвердженню феноменологічного способу мислення в українській соціології.
До того ж вона відкриває шлях до подальшої розробки концепції феноменологічного соціологічного пізнання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абельс Х. Интеракция, идентификация, презентация / Хайнц Абельс. СПб.: Алетея, 1999. 261 с.
2. Арон Р. Этапы развития социологической мысли / Раймон Арон. М.: Прогресс - Политика, 1993. 608 с.
3. Барт Р. S/Z / Ролан Барт. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 232 с.
4. Булатов М.А. Логические категории и понятия / Михаил Александрович Булатов. К.: Наукова думка, 1981. 235 с.
5. Бурдье П. Начала / Пьер Бурдье. М.: Socio-Logos, 1994. 288 с.
6. Бурдье П. Практический смысл / Пьер Бурдье. СПб.: Алетея, 2001. 562 с.
7. Бурдье П. Социология политики / Пьер Бурдье. М.: Socio-Logos, 1993. 336 с.
8.Бурлачук В.Ф. Феноменологічна соціологія: досвід аналізу повсякденного світу / Віктор Фокіч Бурлачук // Соціологічна теорія: традиції та сучасність. За. ред. А. Ручки. К.: Інститут соціології НАН України, 2007. C. 176-202.
9. Бурлачук В.Ф. Інтелектуальні манівці феноменологічної соціології/ Віктор Фокіч Бурлачук // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2008. № 4. C. 97-118.
10. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого / Бернгард Вальденфельс. К.: ППС, 2002, 2004. 206 с.
11. Вальденфельс Б. Вступ до феноменології / Бернгард Вальденфельс. К.: Альтерпрес, 2002. 276 с.
12. Вебер М. Типы господства / Макс Вебер. Режим доступу: // http://socioworld. narod.ru/text/history/web_gosp.html.
13. Вебер М. Основные социологические понятия / Макс Вебер. // Западно-европейская социология ХIX - начала XX веков/Под ред. В.И. Добренькова. М.: Издание Международного Университета Бизнеса и Управления, 1996. C. 455-490.
14. Вебер М. О некоторых категориях понимающей социологии / Макс Вебер // Западно-европейская социология ХIX - начала XX веков/Под ред. В.И. Добренькова. М.: Издание Международного Университета Бизнеса и Управления, 1996. С. 491-507.
15. Вебер М. Избранное. Образ общества / Макс Вебер. М.: Юрист, 1994. 704 с.
16. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ / Юрген Габермас // Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. К.: Лібра, 1999. 488 с.
17. Гарфінкел Г. Дослідження з етнометодології / Гарольд Гарфінкель. К.: КУРС, 2005. 340 с.
18. Готт В.С. Диалектика развития понятийной формы мышления: монографія // В.С. Готт, Ф.М. Землянский. М.: Высш. школа, 1981.
319 с.
19. Грамши А. Избранные произведения. (В трех томах) / Антонио Грамши. Т.1. М.: Издательство иностранной литературы, 1957. 512 с.
20. Грамши А. Избранные произведения / Антонио Грамши. М.: Политиздат, 1980. 422 с.
21. Грамши А. Тюремные тетради. Избранное / Антонио Грамши. Режим доступу: socialistica.lenin.ru/ txt/g/gramshi_1.html.
22. Грамши А. Гегемония западной культуры над всей мировой культурой / Антонио Грамши. Режим доступу: http://www.socialistica.lenin.ru/ txt/g/gramshi_2.html.
23. Гуссерль Э. Философия как строгая наука / Эдмунд Гуссерль.
Новочеркасск: Сагуна, 1994. 357 с.
24. Гуссерль Э. Феноменология. Статья в Британской энциклопедии / Эдмунд Гуссерль // Логос. 1991. № 1. С. 12-21.
25. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической
философии / Эдмунд Гуссерль. М.: Дом интеллект. книги, 1999. 336 с.
26. Гуссерль Э. Идея феноменологии: пять лекций / Пер. с нем. Н.А. Артеменко / Эдмунд Гуссерль. СПб.: ИЦ Гуманитарная академия, 2006. 224 с.
27. Гуссерль Э. Картезианские размышления / Эдмунд Гуссерль. СПб.: Наука, 1998. 315 с.
28. Гуссерль Э. Собрание сочинений. Том 1. Феноменология внутреннего сознания времени / Пер. с нем. В.И. Молчанова / Эдмунд Гуссерль. М.: Издательство Гнозис, 1994. 162 с.
29. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная
феноменология / Эдмунд Гуссерль. СПб.: Владимир Даль, 2004. 385 с.
30. Декарт Р. Размышления о первой философии / Рене Декарт. Режим доступу: http://www.lebenswelt.narod.ru/ index1.htm.
31. Декарт Р. Сочинения в 2 т / Рене Декарт. Т. 1. М.: Мысль, 1989. 654 с.
32. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Эмиль Дюркгейм. М.: Канон, 1996. 432 с.
33. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение / Эмиль Дюркгейм. М.: Канон+ РООИ Реабилитация, 2006. 352 с.
34. Злобіна О. Особистість як суб’єкт соціальних змін / Олена Злобіна. К.: Інститут соціології НАН України, 2004. 400 с.
35. Соціальний простір життя як суб’єктивна символічна реальність / [Злобіна О., Мартинюк І., Соболєва Н., Тихонович В.]. К.: Інститут соціології НАН України, 2004. 299 с.
36. Ионин Л.Г. Понимающая социология. Историко-критический аналіз / Леонид Григорьевич Ионин. М.: Наука, 1979. 207с.
37. Кебуладзе В.І. Структури життєсвіту на перетині трансцендентальної феноменології та феноменологічної соціології / Вахтанг Іванович Кебуладзе // Шюц А., Лукман Т. Структури життєсвіту. К.: Український центр духовної культури, 2004. C. 540-548.
38. Копнин П.В. Диалектика как логика / Павел Васильевич Копнин. К.: Наука, 1961. 448 с.
39. Копнин П.В. Развитие познания как изменение категорий / Павел Васильевич Копнин // Вопросы философии. 1965. № 11. C. 37-46.
40. Костенко Н. В. Ценности и символы в массовой коммуникации / Наталья Викторовна Костенко. К.: Наукова думка, 1993. 134 с.
41. Луман Н. Власть / Никлас Луман. М.: Праксис, 2001. 256 с.
42. Луман Н. Медиа коммуникации / Никлас Луман. М.: Логос, 2005. 280 с.
43. Луман Н. Общество как социальная система / Никлас Луман. М.: Логос, 2004. 232 с.
44. Луман Н. Реальность массмедиа / Никлас Луман. М.: Праксис, 2005. 256 с.
45. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология / Карл Маркс, Фридрих Энгельс. М.: Государственное издательство политической литературы, 1956. 615 с.
46. Маркс К., Энгельс Ф. Фейербах. Противоположность материалистического и идеалистического воззрений / Карл Маркс, Фридрих Энгельс. М.: Политиздат, 1966. 152 с.
47. Меркулова Д. Интерпретация понятия «жизненного мира» Ю. Хабермасом и трансформация повседневности / Дарья Меркулова. Режим доступу: http:// liber.rsuh.ru/ Conf/Sociocult/merculova.htm.
48. Меркулова Д. Феноменологическая социология о повседневности / Дарья Меркулова. Режим доступу: http://liber.rsuh.ru/Conf/ Philos_
culture/merculova.html.
49. Миллс Р. Властвующая элита / Райт Миллс // Зарубежная социология ХХ века: Хрестоматия. Тексты. Днепропетровск: Издательство ДНУ, 2001. С. 208-219.
50. Моль А. Социодинамика культуры / Абрахам Моль. М.: Прогресс, 1976. 406 с.
51. Оссовський В. Соціологія громадської думки / Володимир Оссовський. К.: ПЦ Фоліант; ВД Стилос, 2005. 186 с.
52. Отрешко Н. Между Сциллой объективизма и Харибдой субъективизма (заметки на полях П. Бурдье «Практический смысл») / Наталья Отрешко // Социология: теория, методы, маркетинг. 2004. № 3. С. 190-201.
53. Павлов А. Природа коммуникативного порядка / Александр Павлов.
Режим доступу: http://res.krasu.ru/ paradigma/2/2.htm.
54. Парето В. Социалистические системы / Вильфредо Парето // Теоретическая социология: Антология в 2 ч. М.: Книжный дом Университет, 2002. Ч.1. С. 249-313.
55. Парето В. Трансформация демократии / Вильфредо Парето // Западно-европейская социология ХIX - начала XX веков / Под ред. В.И. Добренькова. М.: Издание Международного Университета Бизнеса и Управления, 1996. С. 155-167.
56. Позднева С.П. Общенаучные понятия и методологическая функция категорий диалектики / Светлана Павловна Позднева // Методологические функции философских категорий. Межвузовский научный сборник. Саратов: Издательство Саратовского университета. 1989. С. 45-58.
57. Попова И. Социологический подход к изучению легитимности и легитимации. К постановке проблемы / Ирина Попова // Социология: теория, методы, маркетинг. 2000. № 3. С. 21-42.
58. Сартр Ж.-П. Основная идея феноменологии Гуссерля: интенциональность / Жан-Поль Сартр. Режим доступу: http://www.philosophy.ru/ library/sartre/int.html.
59. Слинин Я.А. Феноменология интерсубъективности / Ярослав Анатолиевич Слинин. СПб.: Наука, 2004. 355 с.
60. Соболєва Н.І. Соціологія суб’єктивної реальності / Наталія Іванівна Соболєва. К.: Інститут соціології НАН України, 2002. 296 с.
61. Сыров В. О статусе и структуре повседневности (методологические аспекты) / Василий Сыров // Личность. Культура. Общество. Томск. 2000. Т.2. Спец. выпуск. С. 147-159. Режим доступу до журналу: http://siterium.trecom. tomsk.su/syrov/Syrov_12.htm.
62. Судаков В.І. Соціологічне пізнання: сучасні тенденції та стимули розвитку. Монографія / Володимир Іванович Судаков. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1995. 232 с. Рос. мовою.
63. Тарасенко В. Дивовижна „ненаука” соціологія / В. Тарасенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. № 2. С. 5-23.
64. Тименецки А.Т. Мировая феноменология в осуществлении проекта Гуссерля / Анна-Тереза Тименецки // Феноменологическое исследование. Российско-американский ежегодник. Владимир: Belmont, 1997. № 1. С. 9-12.
65. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. Московские лекции и интервью / Юрген Хабермас. М.: АО КАМI, 1995. 190 с.
66. Хабермас Ю. Вовлечение Другого. Очерки политической теории / Юрген Хабермас. СПб.: Наука, 2001. 417 с.
67. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие / Юрген Хабермас. СПб.: Наука, 2000. 378 с.
68. Хабермас Ю. Отношения между системой и жизненным миром в условиях позднего капитализма / Юрген Хабермас // Теоретическая социология: Антология в 2 ч. М.: Книжный дом Университет, 2002. Ч.2. С. 353-372.
69. Ушакова Т.Н. Интент-анализ политических текстов / Ушакова Т.Н., Цепцов В.А, Алексеев К.И. // Психологический журнал. 1998. Том 19. № 4. С. 27-59.
70. Фуко М. Интеллектуалы и власть: избранные политические статьи, выступления и интервью / Мишель Фуко. М.: Праксис, 2002. 384 с.
71. Фукуяма Ф. Главенство культуры / Френсис Фукуяма. Режим доступу: http://old.russ.ru/journal/peresmot/97-07-14/fuku.htm.
72. Хоркхаймер М. Адорно Т.В. Диалектика Просвещения: философские фрагменты / Макс Хоркхаймер, Теодор В. Адорно. М.: Медиум; СПб.: Ювента, 1997. 311 с.
73. Чаушян М. Основные аспекты проблемы социального действия в свете теории коммуникативного действия Юргена Габермаса / Максим Чаушян. Режим доступу: http://www.mai. ru/projects/mai_works/ articles/ num5/ article9/print.htm.
74. Чорноволенко В., Іващенко О., Симончук О. Проблеми статусної легітимації політичних і господарських еліт сучасного українського суспільства [Вілен Чорноволенко, Ольга Іващенко, Олена Симончук] // Социология: теория, методы, маркетинг. 1999. № 4. С. 5-29.
75. Чухина Л.А. Человек и его ценностный мир в феноменологической философии Макса Шелера // Шелер М. Избранные произведения. М.: Гнозис, 1994. 490 с.
76. Шелер М. Феноменология и теория познания / Макс Шелер // Избранные произведения. М.: Гнозис, 1994. C. 195-258.
77. Шинкарук В.И. Категории как формы мышления и их методологическая функция / Владимир Илларионович Шинкарук // Социально-исторические и мировоззренческие аспекты философских категорий. К.: Наукова думка, 1978. С. 247-277.
78. Шульга О. Деякі теоретичні та практичні аспекти суспільної легітимації / Олександр Шульга // Соціальні виміри суспільства. К.: Інститут соціології НАН України. 2006. Випуск 9. С. 110-119.
79. Шульга О. Функція легітимації у процесі конструювання життєвого світу / Олександр Шульга // Соціальні виміри суспільства. К.: Інститут соціології НАН України, 2007. Випуск 10. С. 88-97.
80. Шульга О. Типологія категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології / Олександр Шульга // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2007. № 4. С. 119-131.
81. Шульга О. Типологія категоріально-поняттєвого апарату феноменологічної соціології (Продовження) / Олександр Шульга // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2008. № 4. С. 119-147.
82. Шульга О.М. Аналіз соціальних комунікацій: феноменологічна перспектива / Олександр Миколайович Шульга // Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління: Збірник наукових праць ДонДУУ. Т. Х. Вип. 116. «Соціологія державного управління». Серія «Спеціальні та галузеві соціології». Донецьк: ДонДУУ, Східний видавничий дім, 2009. С. 113-118.
83. Шюц А. Феноменология и социальные науки / Альфред Шюц // Избранное: Мир, светящийся смыслом. М.: Российская политическая энциклопедия, 2004. С. 180-201.
84. Шюц А., Лукман Т. Структури життєсвіту / Альфред Шюц, Томас Лукман. К.: Український центр духовної культури, 2004. 560 с.
85. Abels H. Interaktion, Identität, Präsentation: kleine Einführung in interpretative Theorien der Soziologie / Heinz Abels. Weisbaden: VS Verlag für Sozialwissen, 2007. 208 s.
86. Analytic philosophy and phenomenology / ed. by Harold A. Durfee. The Hague: Nijhoff, 1976. 277 p.
87. Aschenberg H. Phänomenologische Philosophie und Sprache: Grundzüge der Sprachtheorien von Husserl, Pos und Merleau-Ponty / Heidi Aschenberg. Tübingen: Narr, 1978. 104 s.
88. Assmann J. Unsichtbare Religion und Kulturelles Gedächtnis / Jan Assmann // Die Objektivität der Ordnungen und ihre kommunikative Konstruktion. Für Thomas Luckmann / Hrgg. von Walter M. Sprondel. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1994. S. 404-421.
89. Assmann A. Externalisierung, Internalisierung und Kulturelles Gedächtnis / Aleida Assmann // Die Objektivität der Ordnungen und ihre kommunikative Konstruktion. Für Thomas Luckmann / Hrgg. von Walter M. Sprondel. Frankfurt am Main: Suhrkamp, 1994. S. 422-435.
90. Barber M.D. The Participating Citizen. A biography of Alfred Schutz / Michael M. Barber. New York: State University of New York Press, 2004. 322 p.
91. Benedikt M., Burger R. Die Krise der Phänomenologie und die Pragmatik des Wissenschaftsfortschritts / Michael Benedikt, Rudolf Burger. Wien: Österreich. Staatsdruckerei, 1986. 272 s.
92. Berger P. L., Luckmann Th. Die gesellschaftliche Konstruktion der Wirklichkeit: Eine Theorie der Wissenssoziologie / Peter L. Berger, Thomas Luckmann. Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag GmbH, 1987. 218 s.
93. Berger P. L., Luckmann Th. The social construction of reality. A treatise in the sociology of knowledge / Peter L. Berger, Thomas Luckmann. Harmondsworth: Penguin, 1987. 249 p.
94. Berger P. L. The Sacred Canopy: Elements of s Sociological Religion / Peter L. Berger. Garden City: Anchor Books, 1969. 229 p.
95. Berger P. L. A Rumor of Angels: Modern Society and the Rediscovering of the Supernatural / Peter L. Berger. Garden City: Doubleday&Company Inc., 1969. 129 p.
96. Berger P. L. The Social Reality of Religion / Peter L. Berger. Harmondsworth: Penguin Books, 1973. 235 p.
97. Berger P. L. The desecularization of the world: resurgent religion and world politics / Peter L. Berger. Washington: Ethics and Public Policy Center, 1999. 135 p.