ЛЕКСИКО-ТЕМАТИЧНІ ПАРАДИГМИ У ПОЕТИЧНОМУ ІДІОЛЕКТІ ЄВГЕНА ГУЦАЛА

Короткий опис

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

ШУЛЯК СВІТЛАНА АНДРІЇВНА

УДК 811.161.2.81’42

ЛЕКСИКО-ТЕМАТИЧНІ ПАРАДИГМИ У ПОЕТИЧНОМУ ІДІОЛЕКТІ ЄВГЕНА ГУЦАЛА

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Мойсієнко Анатолій Кирилович

УМАНЬ 2005

Зміст

Вступ .............................................................................................................

3

Розділ 1.

Теоретичні засади дослідження ..........................................

10

1.1.

Лінгвопоетика і проблеми організації текстових структур ................................................................................

10

1.2.

Мовна картина світу і художній ідіолект ..........................

21

1.3.

Лексико-тематичні парадигми в художньому ідіолекті....

28

Висновки до 1 розділу ................................................................................

Розділ 2.

Лексико-тематичні парадигми флори і фауни ..................

36

2.1.

Парадигма флоролексем ....................................................

36

2.1.1.

Підпарадигма дендролексем .......................................

38

2.1.2.

Підпарадигма найменувань злаків, квітів і трав..........

43

2.1.3.

Підпарадигма номінацій кущових та чагарникових
рослин .............................................................................

48

2.1.4.

Порівняння з флористичним компонентом ................

54

2.2.

Парадигма зоолексем ..........................................................

59

2.2.1.

Підпарадигма назв тварин ............................................

60

2.2.2.

Підпарадигма назв птахів ............................................

65

2.2.3.

Метафори із зоонімним компонентом..........................

69

Висновки до 2 розділу ................................................................................

Розділ 3.

Лексико-тематичні парадигми простору і часу ...............

72

3.1.

Парадиматика простору верху” з компонентами зірка, сонце, місяць ........................................................................

73

3.2.

Парадигматика простору низу” з компонентами земля, степ, дорога, море ...............................................................

82

3.3.

Образи на відтворення часу ................................................

93

Висновки до 3 розділу ................................................................................

101

Розділ 4.

Колористична парадигма ....................................................

103

4.1.

Домінанти колористичної парадигми ................................

103

4.1.1.

Ахроматичні кольороназви ................................................

106

4.1.2.

Хроматичні кольороназви ..................................................

116

4.2.

Колоративи-композити .......................................................

126

Висновки до 4 розділу ................................................................................

152

Загальні висновки .......................................................................................

153

Список використаної літератури ...............................................................

158

ВСТУП

Актуальність дослідження. Одне з найважливіших завдань лінгвістичного аналізу художнього твору вивчення поетики, структури образів (передусім словесних, які є мовним втіленням художніх образів твору) в їхній композиційній організації і сюжетному розвитку [Донецких, 1990, 14], тобто аналіз літературного тексту як мистецької естетичної сутності, розкриття словесно-художнього втілення ідейного задуму письменника в категоріях лінгвопоетики [Новиков, 1980, 62], відтворення індивідуально-авторської моделі світу. Індивідуально-авторська модель світу втілює систему морально-етичних цінностей, світовідчуття конкретного митця. Ця модель під впливом навколишнього світу може змінюватися, зазнавати певних естетичних, прагматичних модифікацій. Особливості поетичної моделі світу багато в чому детерміновані архетипною моделлю світу, окремі риси якої зберігаються свідомістю і підсвідомістю кожної людини, у тому числі й митця [Лисенко, 2003, 16].
Відбиваючи традиції художнього пізнання дійсності й сучасні творчі пошуки в поезії, індивідуально-авторська мовна картина світу акумулює естетичні цінності й наочно демонструє розвиток мови в естетичному напрямі [Калашник, 2003, 3]. Незважаючи на наявність ряду узагальнених образів, здебільшого символічного наповнення, художнє мовлення має індивідуальний характер і становить науково-пізнавальний інтерес передусім на рівні ідіостилю (ідіолекту) [Калашник, 2003, 34].
Методологічні засади дослідження лінгвопоетики пов’язані з іменами М.М. Бахтіна, В.В. Виноградова, Г.Й. Винокура, Б.О. Ларіна, О.О. Потебні, Ю.М. Тинянова, Л.В.Щерби та ін. Художній текст у різних аспектах аналізують Т.М. Берест, М.І. Голянич, С.Я. Єрмоленко, В.І. Кононенко, Л.І. Мацько, А.К. Мойсієнко, Н.В. Слухай, Н.М. Сологуб, Л.О. Ставицька, В.А. Чабаненко та ін.
У сучасному мовознавстві проблемам вивчення мовотворчості окремих письменників приділяється велика увага. Так, досліджувалися поетичні ідіолекти (їх складники) Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Драча, Миколи Вінграновського, Василя Стуса, Богдана-Ігоря Антонича, Юрія Клена, Тодося Осьмачки, Миколи Зерова, Олександра Олеся та ін.
Беззаперечно, значний внесок у розвиток української художньої літератури, української мови зроблено лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Євгеном Гуцалом. На особливу увагу заслуговує його поетична творчість. Про своє звернення до поезії прозаїк Є. Гуцало писав так: Я сам для себе хотів глибше осмислити активне своє звертання до поезії на п’ятому десятку років життя. Яка причина? Можливо, і в тому, що завжди любив поезію, що починав із віршів, що вряди-годи писав їх і пізніше. Можливо, і в тому, що твоє єство, хоч і міняється, усе ж багато в чому консервативне, і неконсервативність саме в тому, що поезія єства та поезія світу так і не вмерли для себе...” [Гуцало, 1987, 10]. Продовжуючи розмірковувати над прозою і поезією, Євген Гуцало зазначав: Проза всесильна, але не в усьому. Проза може чимало опанувати в царині поезії, проте не все: є такі сфери емоцій, такі філософські можливості щось збагнути в собі і в природі, що до снаги лише поезії” [Гуцало, 1987, 10].
Поетична функція, за концепцією Г.Й. Винокура, рішуче протистоїть загальнокомунікативному призначенню мови, вона ускладнена естетичними (за змістом семантико-стилістичними) і, отже, семіотичними конотаціями. Естетична функція обов’язково передбачає подвійний (безпосередній та опосередкований) смисл слова в поетичному творі [Винокур, 1991, 24]. Порівн. у Євгена Гуцала: Ведуть мене до лісу молодого / через луги, через крутий горбок / легкі імпровізації дороги / й трудні імпровізації стежок. / Цвітуть фіалки і цвітуть морелі. / Над дзеркалом весняної ріки / мовчать беріз стрункі віолончелі / й зеленолисті скрипки осоки [Гуцало, 1987, 59][1].
Микола Жулинський зазначає, що Гуцалові вірші написані в передчутті радості осягнення сенсу вічного пульсування життя по видимих і невидимих капілярах організму природи з її гамірним птаством, весняним буйством трав і дерев, тихим спокоєм зимового лісу” [Гуцало, 1987, 5]; людські пристрасті у творчості Євгена Гуцала спрямовані на природу з метою гармонізації душі, а тому в системі зображувальних засобів домінує психологічний аналіз” [Гуцало, 1987, 27].
Своєрідність поетичного стилю автора, вагомість його впливу на сучасну українську поезію, включеність доробку митця в поетичну парадигму” сучасності спричиняють важливість вивчення його творчості в лінгвістичному аспекті. Водночас необхідно констатувати, що монографічне дослідження поетичного ідіолекту Є.Гуцала відсутнє. Зрозуміло, що невивченою залишається і лексико-семантична, стилістична характеристика мовного світу поета.
Отже, в руслі сучасних напрямів функціонально-стилістичних і антропозорієнтованих напрямів лінгвістики (лінгвопоетики) тема дослідження Лексико-тематичні парадигми у поетичному ідіолекті Євгена Гуцала” є актуальною.
Об'єктом дослідження стала поетична мовотворчість Євгена Гуцала.
Предметом дослідження є домінантні лексико-тематичні парадигми ідіолекту Євгена Гуцала.
Зв’язок теми з науковими планами, темами, проблемами. Тема дисертаційної роботи Лексико-тематичні парадигми у поетичному ідіолекті Євгена Гуцала” безпосередньо пов’язана з плановою проблематикою комплексних теоретичних та теоретико-практичних досліджень Склад лексики української мови з погляду походження та функціонування” кафедри української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Мета наукової роботи описати лексико-тематичні парадигми, що є домінантними в мовній картині світу поетичного ідіолекту Євгена Гуцала.
Постановка мети передбачала розв’язання таких завдань:
1. Визначити основні лексико-тематичні парадигми мовної картини світу поета.
2. Здійснити функціонально-семантичну класифікацію компонентів домінантних лексико-тематичних парадигм у поетичних творах Євгена Гуцала.
3. Визначити у функціонально-семантичному аспекті конототивні значення досліджуваних лексичних одиниць.
4. Визначити й охарактеризувати образні засоби, що ґрунтуються на розгортанні тих чи тих компонентів лексико-тематичних парадигм.
5. З’ясувати роль досліджуваних одиниць у динамічній системі поетичних творів Євгена Гуцала.
Матеріалом для дослідження послужили поезії зі збірок Євгена Гуцала (Письмо землі” (1981), Час і простір” (1983), Живемо на зорі” (1984), Напередодні нинішнього дня” (1989), а також інші поезії, що ввійшли до п’ятитомного зібрання творів, Сто віршів для дітей”(1987)).
Методи дослідження: у роботі основним методом став описовий. З метою аналізу семантичної структури лексичних одиниць використовувалися методики структурного методу, зокрема компонентний аналіз. Дослідження номінативних одиниць як компонентів художнього дискурсу спричинило застосування окремих прийомів контекстуального аналізу. Спорадично використовувалися прийоми словотворчого аналізу, а також кількісні підрахунки.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що вперше в українському мовознавстві проаналізовано лексико-тематичні парадигми поетичного ідіолекту Євгена Гуцала у функціонально-семантичному аспекті. Новим у дисертаційному дослідженні є також з’ясування того, що лексико-тематичні парадигми є важливим конструктом для характеристики концептуально значущих для митця образів, неодмінним складником індивідуально-образної картини світу поета.
Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні концептуальних засад лінгвістичного аналізу особливостей художнього ідіолекту на матеріалі поезій Євгена Гуцала, з’ясуванні ролі домінантних лексико-тематичних парадигм для характеристики індивідуально-авторської мовно-образної картини світу митця.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані у практиці викладання курсів лексикології сучасної української літературної мови, лінгвістичного аналізу художніх творів, стилістики художнього тексту, а також спецкурсів із проблем лінгвопоетики, стилістики.
Апробація роботи. Результати дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції Мова у слов’янському культурному просторі” (Умань, 2002); Міжнародній науковій конференції імені проф. Сергія Бураго Мова і культура” (Київ, 2002); VІІІ Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2002); Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003); Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К. Кучеренка і професора Н.І. Тоцької (Київ, 2003); загальноуніверситетських звітно-наукових конференціях (Умань, 2003, 2004); регіональному науково-методичному семінарі Лексика у синхронії і діахронії” (Умань, 2004); всеукраїнському науковому семінарі Семасіологія: сучасні парадигми дослідження” (Умань, 2005).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 12 наукових публікаціях, 7 з яких надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові:
1. Колористична парадигма в поезії Євгена Гуцала // Мова і культура: Збірник наукових праць. Том ІV/2. Випуск 5. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. С. 173179.
2. Колористичний епітет у поезії Євгена Гуцала // Мова у слов’янському культурному просторі: Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції. Умань: Графіка, 2002. С. 125126.
3. Порівняння з флористичним компонентом у поетичній мові Євгена Гуцала // Українське мовознавство: Міжвідомчий науковий збірник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Випуск 26. К., 2003. С. 100104.
4. Лексико-тематична парадигма дендролексем у поетичній мові Євгена Гуцала // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. Випуск 9. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2003. С. 345348.
5. Лексико-тематична парадигма концепту небо” в поезії Євгена Гуцала // Семантика мови і тексту: Збірник статей VІІІ Міжнародної конференції. Івано-Франківськ: Видавництво Плай”, 2003. С. 555558.
6. Назви квітів як елемент пейзажу (на матеріалі поезій Євгена Гуцала) // Молодь і мовознавство: Збірник матеріалів загальноуніверситетської звітно-наукової конференції викладачів, аспірантів і студентів. Вип. 2. Умань: Графіка, 2003. С. 7778.
7. Колористичний епітет у поезії Євгена Гуцала // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. К.: Логос, 2003. Т. ХL. С. 260265.
8. Лексико-тематична парадигма зоолексем у поетичному ідіостилі Євгена Гуцала // Вісник Уманського педуніверситету. Філологія (мовознавство): Збірник наукових праць / В.Г. Кузь (гол. ред.) та ін. К.: Знання України, 2004. С.276282.
9. Метафорична властивість лексико-тематичної парадигми зоолексем у поезії Євгена Гуцала // Молодь і мовознавство: Збірник матеріалів загальноуніверситетської звітно-наукової конференції викладачів, аспірантів і студентів. Вип. 3. Умань: Графіка, 2004. С. 6768.
10. Лексико-тематична парадигма простору у поезії Євгена Гуцала // Українське мовознавство: Зб. наук. праць. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 29-30. С. 1013.
11. Лексична інтерпретація концепту земля у поезії Євгена Гуцала // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 34. Ч. ІІ. Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. С. 249253.
12. Стилістичні функції назв рослин у поезії Євгена Гуцала // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Випуск 14. Книга 2. С. 267270.
Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації 175с. У списку використаної літератури 243 позиції.

[1] Тут і далі цитати за виданням: Гуцало Є.П. Твори: У 5 т. Т.5: Поезії, статті. К.: Дніпро, 1997. 576 с.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У сучасній функціональній, антропозорієнтованній лінгвістиці неабияке місце посідають дослідження мовних картин етносів, окремих особистостей, художніх ідіостилів, ідіолектів. Неповторні мовні картини світу етносів значною мірою виформовуються не лише народом у цілому, а й видатними особистостями. Ці особистості, образно зазначав В. фон Гумбольдт, як бджоли, заповнюють медом окремі соти у вулику мові певного етносу конкретного народу.
Євген Гуцало видатний український прозаїк, есеїст, який полишив своєрідний, оригінальний слід і в поетичній творчості.
Як показують спостереження над поетичними творами Євгена Гуцала, основними лексико-тематичними парадигмами мовної картини світу автора є парадигми флоролексем, зоолексем, номінацій на позначення часу і простору, кольороназв.
Під поняттям лексико-тематичної парадигми розуміємо групи слів, що являють собою певний спосіб упорядкування предметів, явищ, подій і які можна виділити на основі тих чи тих логічних зв’язків, певного бачення під відповідним кутом зору.
Лексико-тематична група флористичної лексики становить значний шар мовної системи Євгена Гуцала і функціонує як у прямих, так і в переносно-фігуральних значеннях, фіксуючись, зокрема, у флороназвах виразної етнічної закріпленості (барвінок, верба, калина, рута, смерека, явір, тополя, хміль, жито, пшениця та ін).
Особливо активні такі одиниці в описово-зображувальних контекстах, в пейзажних замальовках, що являють собою елементи опису краєвиду, ландшафту, національно-художнього простору і т. ін. Авторське ставлення до зображуваного яскраво простежується в портретних характеристиках, побудованих на основі тих чи тих флоризмів. Основними ознаками, за якими відбувається опоетизація персонажа в поезіях Євгена Гуцала, є ознаки зовнішньої краси і внутрішньої гармонії.
Підпарадигма дендролексем у мовотворчості Є.Гуцала представлена такими номінаціями, як береза, тополя, явір, дуб, ялина, клен, верба, сосна, вільха, яблуко, груша, вишня, слива, що є досить продуктивними при відтворенні пейзажних картин, часто функціонують у метафоричних конструкціях для передачі найрізноманітніших почуттів щастя, радості, смутку, тривоги, вираження духовного світу людини.
Метафоризації таких одиниць сприяє зближення їх з елементами інших тематичних груп, наприклад поєднання з релігійно-обрядовою, церковною лексикою конотує значення святість, урочистість”: Клен гостролистий наче храм, / в якому все урочистим золотом горить. / Ще й правиться у храмі золотому: / синиця править в цю святкову мить (306); Світильники беріз у лісі загорілись. / Освітлений, як храм, стоїть осінній ліс. / І ризи золоті на липах задзвеніли, / і сяйво золоте проллялось по землі (316).
Незначний ряд у мовотворчості Є.Гуцала становлять флоризми-екзотизми на зразок кипарис, пальма, а також окремі дендролексеми, наприклад шовковиця, що є рідковживаними взагалі в українській поетичній творчості.
Підпарадигма злаків, квітів і трав у Гуцаловій поезії обіймає такі номени, як пшениця, жито, гречка, просо, чебрець, звіробій, безсмертник, шавлія, папороть, барвінок, повитиця, жовтець, тирлич, любисток, м’ята, незабудка, подорожник тощо.
Одним із найбільш уживаних компонентів флористичного світу ідіолекту Є.Гуцала є лексема квітка, що виступає родовим поняттям, гіперонімом щодо видових назв. Лексема квітка в поетичних контекстах здебільшого активізує просторову семантику, функціонуючи в ролі національно-пейзажного елемента, а також виступає компонентом образно-асоціативної означеності (мистецька сфера, життя: розквіт, згасання образ розквітлої, зів’ялої квітки).
Особливо високою частотністю відзначаються такі флоризми, як калина, шипшина, терен, хміль, що представляють підпарадигму номінацій кущових та чагарникових рослин і, зазвичай, входять до складу численних метафоричних конструкцій. Зв’язок таких флоролексем із певним набором лексико-семантичних одиниць відповідної тематики зумовлює образне освоєння відповідних контекстуальних ситуацій, подій, явищ природи тощо. Наприклад, лексема калина продуктивна в контекстах з описом осіннього пейзажу, її функціонально-контекстуальні ознаки: горіти, гарячий. Натомість флоризм хміль частіше поєднується із лексемами літнього пейзажу (Літує хміль; Вода в Дніпрі цвіте зеленим хмелем).
Численну групу в мові поезій Євгена Гуцала становить лексика на позначення тварин і птахів. Зоолексеми цієї лексико-тематичної парадигми активно функціонують у поетичних текстах при розгортанні образно-смислових, композиційних ліній і є важливим засобом творення асоціативних полів у художніх структурах.
Порівняльні, метафоричні конструкції з флористичним, зоонімним компонентом є важливим складником поетичного ідіолекту Є.Гуцала, іноді на їх основі будується ввесь вірш, з багатьма композиційними розгалуженнями.
Найбільш поширені такі моделі компаративів із флористичним компонентом, де останній виступає як суб’єктною, так і об’єктною частиною порівняння:
1. Рослина Людина.
2. Людина Рослина.
3. Рослина Абстрактне поняття.
4. Рослина Історична реалія.
Основою процесу метафоризації в межах предикатного значення є присвоєння об’єкту значень, властивостей і станів, які виявляються в іншому класі предметів. До найбільш яскравих предикатів, які в поєднанні з зоонімною лексикою стають елементами Гуцалових метафор, слід віднести предикати, що: а) характеризують предмет на основі порівняння з зоонімом (ніч озвалась совою); б) мають вказівку на розвиток, рух (ластівка у небі написала).
Атрибутика загальної парадигми простору в поезії Євгена Гуцала представлена номінаціями, що позначають:
а) великий простір: простір, світ, земля, степ, поле, море, небо;
б) рельєф місцевості: гори, долина, шлях, дорога, стежка;
в) елементи водних реалій: річка, струмок, джерело;
г) явища природи: вітер, буря, сніг, дощ, град, туман;
ґ) небесні об’єкти: сонце, зоря, місяць тощо.
У поезії Євгена Гуцала простежуємо змалювання простору у двох вимірах: земному й небесному. Для вираження простору верху” поет послуговується лексемами сонце, Земля, зірка, хмара і т. ін., що представляють концепт небо”. З простором низу” пов’язується ряд таких лексичних одиниць, як земля, поле, степ, ліс тощо. Часова парадигма представлена номінаціями минуле, майбутнє, сучасне, ера, епоха, вік, день, ніч, тиждень, місяць, рік, весна, літо, осінь тощо.
Відображення і творення Є.Гуцалом поетичної картини світу в зорових образах відбувається значною мірою завдяки кольороназвам, які вступають у семантичні відношення з репрезентантами різних тематичних груп. Усього в текстах поезій Євгена Гуцала нами зафіксовано 1576 слововживань кольороназв. Лексико-тематична парадигма кольоролексем представлена рядом підпарадигм із домінантними кольороназвами: білий, чорний, жовтий, червоний, зелений, синій. За нашими підрахунками, в мові поезій Є.Гуцала переважають білий, золотий і чорний кольори. Лексичний склад таких підпарадигм характеризується різноструктурними компонентами (іменниками, прикметниками, прислівниками, дієсловами). Однак найпродуктивнішими у творенні кольоративів є прикметники. Вони здатні вибудовувати систему слів-кольоропозначень на основі переосмислень значень твірних одиниць, виражених іншими граматичними категоріями, наприклад, волошковий, лазуровий, перламутровий, ізумрудний, зів’ялого маку, які в контексті набувають виразно оцінного забарвлення.
Мовно-образна система поетичного ідіолекту Євгена Гуцала, вибудувана” на основі численних компонентів розгляданих лексико-тематичних парадигм, відзначається динамізмом образного слова, поєднанням народно-поетичної стихії й індивідуально-авторських пошуків у поетичній творчості, що своєрідно відображає особливості концептуальної і загальномовної картини світу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамян А.А. Значение как категория семиотики // Вопросы философии. 1965. № 1. С. 5678.
2. Адаменко С. Л. Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка (на матеріалі назв лікарських рослин): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999. 18 с.
3. Аладьина О.И. Семантические свойства глаголов чувства в их узуальном и окказиональном употреблении // Узуальное и окказиональное в тексте художественного произведения: Межвуз. сб. научн. тр. Л.: ЛГПИ, 1986. С. 116124.
4. Амосова Н.Н. Слово и контекст // Уч. зап. Ленинг. гос. ун-та. Серия филол. наук, 1958. №248. Вып. 42. С. 323.
5. Андрієнко Л.О. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1997. 24 с.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
7. Арістотель. Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 84 с.
8. Арутюнова Н.Д. Наивные размышления о наивной картине мира // Язык о языке / Под ред. Н.Д. Арутюновой. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 721.
9. Аскольдов-Алексеев С.А. Концепт и слово // Русская речь. Новая серия. Л.: Ленинградское отделение, 1928. Вып. 2. С. 2841.
10. Астафьева Н.А. О некоторых изменениях лексической сочетаемости слов // Актуальные проблемы лексикологии. Минск, Изд. БГУ, 1970. С. 87-96.
11. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностранной литературы, 1961. 394 с.
12. Бахилина Н.Б. История цветообозначений в русском языке. М.: Наука, 1975. 290 с.
13. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. 543 с.
14. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
15. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов, 1997. 392 с.
16. Берест Т.М. Семантика художнього слова в поезії 80 90-х рр. ХХ ст. (на матеріалі творів молодих українських авторів): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Харків, 2000. 17 с.
17. Беценко Т.П. Структура і поетичні функції атрибутивних словосполучень у поезіях шістдесятників: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999. 20 с.
18. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний етап вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. Вип.. 5. К., 2001. С. 15-22.
19. Богданова І.Є. Стилістика художнього простору у творчості харківських поетів-романтиків 20-40 років ХІХ ст.: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Харків, 2000. 20 с.
20. Бондаренко А.І. Лексична парадигма страждання ” в поезії В.Стуса // Мовознавство. 1995.- №2 -3. С. 4754.
21. Богуцкая А.И. Наименования фауны в лексико-фразеологических единицах украинского языка: (название птиц): Автореф. дис. канд. филол. наук. Ужгород, 1985. 25 с.
22. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. М.: Учпедгиз, 1958. 435 с.
23. Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. Т. 1. Загальне мовознавство. К., 1975; Т. 2. Українська мова. К., 1977; Т. 3. Славістика. Російська мова. К., 1978; Т. 4. Слов’янська акцентологія. К., 1980; Т. 5. Слов’янська акцентологія. К., 1983.
24. Бухбиндер В.А., Розанов Е.Д. О целостности и структуре текста // Вопросы языкознания. 1975. № 6. С. 7380.
25. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю. М.: Соцэкгиз, 1937. 412 с.
26. Варич Н. І. Структура метафори в поезії Б.-І. Антонича: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Х., 1998. 17 с.
27. Василько З.С. Символізація значення слова в українському фольклорному мовленні (на матеріалі фауноназв у казках, піснях і пареміях): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. К., 2003. 20 с.
28. Василько З.С. Символізація значення слова в українському фольклорному мовленні (на матеріалі фауноназв у казках, піснях і пареміях): Дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. К., 2002. 260 с.
29. Ващенко В.С. Мова Тараса Шевченка. Харків: Вид-во ХДУ, 1963. 252 с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.-Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003. 1440 с.
31. Веселовский А. Историческая поэтика. Л.: Гослитиздат, 1940. 290 с.
32. Виноградов В.В. Исследования по русской грамматике: Избр. труды. М., 1975.
33. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М., 1959. 189 с.
34. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М., 1971. 327с.
35. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая школа, 1991. 448 с.
36. Винокур Г.О. Понятие поэтического языка // Избранные работы по русскому языку. М., 1959. С. 7895.
37. Гальперин И.Р. Грамматические категории текста. Известия АН СССР. СЛЯ, 1977. № 6 . С. 522537.
38. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М., 1958. 324 с.
39. Гегель. Эстетика. В 4 т. М.: Искусство, 1968. Т. 2. 238с.
40. Гинзбург Р.С., Хидекель С.С. О работе над свободным словосочетанием // Иностр. яз. в шк. 1958. № 3. С. 3439.
41. Гинзбург Л. Поэтика Осипа Мандельштама // Известия АН СССР: Сер. лит. и яз. Т. 21. Вып. 4. 1972. С.1314.
42. Голев Н. Динамический аспект лексической мотивации. Томск, 1989. С. 50.
43. Голобородько К.Ю. Лінгвістичний статус концепту // Культура народов Причерноморья. Сімферополь, 2002. №32. С. 2729.
44. Головачова А. К вопросу о прагматике загадки // Из работ московского семиотического круга. М., 1997. С. 396416.
45. Голоюх Л.В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної української історичної прози): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1996. 20 с.
46. Голуб И.К. Стилистика современного русского язика. М, 1977. 245 с.
47. Голубовська І.О. Національно-мовна картина світу в її лексичній іпостасі // Мовні і концептуальні картини світу. № 6. К., 2001. С. 9299.
48. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. Коломия, 1997. 284 с.
49. Городецкий Б.О. О проблеме семантической типологии. М.: Изд. Моск. ун-та, 1969. 564 с.
50. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навч. посіб. К., 1999.
51. Григорьев В.П. Поэтика слова. М., 1979. 138с.
52. Гуйванюк Н.В. Мовна картина світу” в синтаксичній номінації (на матеріалі українських перекладів творів М.Гоголя). // Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2002. Вып. 32. С. 373375.
53. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
54. Гумбольдт В. Язык и философия культуры: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
55. Гуревич А. Вопросы культуры в изучении исторической поэтики // Историческая поэтика. Итоги и перспективы изучения. М.: Наука, 1986. С. 153167.
56. Гуцало Євген. Вибрані твори. Передм. М.Жулинського. Т. 1. К.: Рад. письменник, 1987. 134 с.
57. Гуцало Е.П. Письмо землі: Поезії. К: Молодь, 1981. 168 с.
58. Гуцало Є.П. Твори: В 5 т. Т. 5: Поезії, статті. К.: Дніпро, 1997. 576 с.
59. Гуцало Є.П. Час і простір: Вірші, поеми. К.: Рад. письменник, 1983. 173 с.
60. Гюлумянц К.М. Образное употребление названий животных в сравнениях и метафорах (на материале русского и польского языков) // Труды Самаркандского университета им. А.Навои. Вопросы фразеологии. Самарканд, 1971. С. 109119.
61. Данилюк Н.О. Традиційне і новаторське у мовній структурі сучасної метафори // Мовознавство. 1984. №4. С. 6467.
62. Дзівак О.М. Про систему назв кольорів у сучасній українській літературній мові // Мовознавство. 1975. №3. С. 2531.
63. Донецких Л.И. Слово и мысль в художественном тексте. Кишинев: Штиица, 1990. 167 с.
64. Дубовик О.Ю. Образы флористики в художественном тексте (на материале американских поэтических произведений ХХ в.): Автореф. дисс. канд. филол. наук. Одесса, 1997. 16 с.
65. Ефимов А.И. Язык сатиры Салтыкова-Щедрина. М., 1953. 496с.
66. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова: Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. К.: Либідь, 2001. 220 с.
67. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наук. думка, 1987. 244 с.
68. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6. С. 35.
69. Жайворонок В.В. Національна мова та ідіолект // Мовознавство. 1998. № 6. С.2735.
70. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення // Культура народов Причерноморья. Сімферополь. 2002. №32. С. 5153.
71. Жайворонок В.В. Символіка імені в контексті етнокультури // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського лінгвістичного університету. LINGUAPAX VІІІ: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Філологія. Педагогіка. Психологія. 2001. Вип.. 5. К.: Видавничий центр КНЛУ. С. 106115.
72. Заверуха Б.В. Квіти дванадцяти місяців. К.: Урожай, 1986. 176с.
73. Закревська Я.В. Українські народні назви рослин як основа сучасної нормативної ботанічної номенклатури // Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів. Тези доп. і повід. К., 1972. С. 4547.
74. Закревська Я.В. Шляхи дослідження народних назв рослин // Праці ХІІ республіканської діалектологічної наради. К.: Наукова думка, 1971. С. 318-325.
75. Записные книжки Александра Блока. Л., 1930. 165с.
76. Засорина Л.Н., Берков В.П. Понятие валентности в языке // Вести ЛГУ. 1961. Вып. 2. №8. С. 145-153.
77. Звегинцев В.А. Зарубежная лингвистическая семантика // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1981. Вып. Х. С. 159176.
78. Зубова Л.В. Поэзия Марины Цветаевой. Лингвистический аспект. Ленинград, 1989. 156с.
79. Иванов В.П., Топоров С.П. Славянские языковые семиотические моделирующие системы. М., 1965. 413 с.
80. Иванова Л.П. Пособие к спецкурсу Отображение языковой картины мира автора в художественном тексте (на материале романа А.С.Пушкина Евгений Онеги”)”. К., 2000. 75 с.
81. Ільїн В.С. Народність у порівняннях Т. Г. Шевченка // Мовознавство. 1949. Т. VІІ. С. 3146.
82. Калашник В.С. Мова поезії і картина світу // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків, 2003. Вип. 10. С. 3035.
83. Калашник В.С. Образно-смислова єдність як засіб і знак у поетичній мовній картині світу // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Вип. 519. Серія: Філологія. Вип. 32. Харків, 2001. С. 311.
84. Калашник В.С. Українська поетична фразеологія і афористика поетичної мови пожовтневого періоду: Автореф. дис. доктора філол. наук. Дніпропетровськ, 1992. 40 с.
85. Капская А. И. Семантико-словообразовательная структура названий цветов в украинском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1970. 22 с.
86. Карпенко І. Національна мовна картина світу: зіставний аспект // Мовознавство. 1996. №6. С. 3946.
87. Касарес Х. Введение в современную лексикографию. М.: Изд. иностр. лит., 1958. 354 с.
88. Кацнельсон С.Д. О грамматической категории // Вестник ЛГУ. 1948. № 2. С. 114134.
89. Качуровський І.В. Основи аналізу мовних форм (Стилістика). Мюнхен; Ніжин, 1994. 136 с.
90. Кириченко А.П. До семантичної характеристики назв кольорів у східнослов’янських мовах // Питання українського мовознавства. Книга 4. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1960. С. 127136.
91. Климкова Л.А. Ассоциативное значение слов в художественном тексте // Филологические науки. 1991. №1. С. 4554.
92. Князевская Т. Художественная картина мира и вопросы её интерпретации в искусстве театра // Художественное творчество. Вопросы комплексного изучения / 1984. Л.: Наука, 1986. С. 134143.
93. Ковалевская Е.Г Слово в тексте художественного произведения // Аспекты и приемы анализа текста художественного произведения: Межвуз. сб. научн. тр. Л.: ЛГПИ, 1983. С. 7087.
94. Ковалевська Є.Г. Аналіз текстів художніх творів. Л., 1976. 53 с.
95. Кодухов В.И. Контекст как лингвистическое понятие. В кн.: Языковые единицы и контекст. Л.: ЛГПИ, 1973. С. 732.
96. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М., 1977. 223 с.
97. Коломієць І.І. Стилістичні функції флоролексем в українській поезії ІІ половини ХХ століття. Дис. ... канд. філол. наук. Умань, 2002. 240 с.
98. Колшанский Г.В. О логической природе контекста // Тезисы конференции по машинному переводу. М., 1958. С. 4749.
99. Кононенко В. Українство в словесній символіці // Мовознавство: тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конгресу україністів. Х.: Око, 1996. С. 229231.
100. Кононенко В.І. Символи української мови. Івано-Франківськ: Плай, 1996. 272 с.
101. Кочерган М.П. Слово і контекст. Львів, 1980. 172 с.
102. Кримский С. Архетипы украинской литературы // Вісник НАН України. 1998. № 7-8. С. 7487.
103. Критенко А.П. Колір і барви в поезії Тараса Шевченка // Мовознавство. 1967. № 4.
104. Критенко А.П. Тематичні групи слів і омонімія // Слов’янське мовознавство. ІV. К., 1962.
105. Кротевич Є. В., Родзевич Н. С. Словник лінгвістичних термінів. К., 1957.
106. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрат Ю.Г., Краткий словарь когнитивных терминов/Под ред. Е.С.Кубряковой. М., 1996. 176 с.
107. Кубрякова Е.С., Соболева П.А. Проблемы лингвистической классификации. О понятии парадигмы в формообразовании и словообразовании // Лингвистика текста. М.: Наука, 1979. С. 308312.
108. Курилович Е.Р. Очерки по лингвистике. М.: Изд. иностр. лит., 1962. 456 с.
109. Лазебник Ю.С. Від поетичного слова до поетичної мови // Мовознавство. 1994. № 1. С. 4046.
110. Ларин Б.А. О разновидностях художественной речи // Эстетика слова и язык писателя. Л., 1974. С. 4557.
111. Лебедєва Т. М. Відображення космогонічних уявлень слов’ян (за символікою вогню і води) в українській фразеології // Культура народов Причорномор’я. № 32. Симферополь, 2002. С. 8183.
112. Лейкина Б.М. Некоторые аспекты характеристики валентностей // Докл. на конф. по обработке информации, машинному переводу и автоматическому чтению текста. М., 1961. Вып. 5. С. 3552.
113. Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедий, 1990. 683 с.
114. Лисенко Н.О. Метафора і символ у поетичному ідіостилі Тодося Осьмачки. Дис. ... канд. філол. наук. 10.02.01. Х., 2003. С. 186.
115. Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні. Харків, 2000. 187 с.
116. Лисиченко Л.А., Скорбач Т.В. Мовний образ простору і психологія поета: Наукова монографія. Харків: ХДПУ ім. Г. С. Сков