Левченко Катерина Борисівна. Управління процесами формування гендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти)

Короткий опис

Левченко Катерина Борисівна. Управління процесами формування гендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти): дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2003

Левченко К.Б.Управління процесами формування ґендерної політики в Україні (організаційно-правові аспекти). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2003.
Дисертацію присвячено аналізу організаційно-правових засад управління процесами формування ґендерної політики в Україні. В ній визначається зміст категорії ґендерна політика”, розкриваються сутність, цілі, завдання, принципи, напрямки реалізації ґендерної політики в Україні, визначається її місце в системі галузевих напрямків державної політики, аналізуються повноваження органів державного управління в процесі формування ґендерної політики на національному та місцевому рівнях, нормативно-правове, кадрове, наукове-методичне, фінансове, інформаційне забезпечення формування ґендерної політики в державі, пропонуються можливі шляхи підвищення ефективності управління, в тому числі на основі запровадження комплексного підходу до вирішення питань та плідній взаємодії різних суб’єктів управління, як то: державних, недержавних та міжнародних організацій, формулюються рекомендації та пропозиції, спрямовані на удосконалення організаційно-правових засад управління у зазначеній сфері.

В дисертації закладено основи теорії управління ґендерною політикою в Україні, визначено сутність, цілі, напрямки, принципи ґендерної політики, наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми вдосконалення управлінської діяльності з формування важливого напрямку державної політики. Основним завданням дослідження було обґрунтування на основі аналізу концептуальних засад ґендерної політики, її нормативно-правового та організаційного забезпечення, розкриття процесів становлення та розвитку ґендерного законодавства, повноважень та функцій суб’єктів творення та реалізації ґендерної політики, виявлення позитивного досвіду, існуючих протиріч та недоліків, а також шляхів підвищення ефективності управління у цій сфері. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Визнаючи ґендерну політику одним з основних напрямків державної політики, необхідною складовою частиною демократичних перетворень в державі та входження України у світовий та європейський простір, дисертант формулює визначення ґендерної політики як комплексної, цілеспрямованої діяльності держави, яка здійснюється через законодавчу, виконавчу і судову гілки влади як на національному, так і на регіональному рівнях на основі врахування ґендерного аналізу, і спрямована на ліквідацію всіх форм дискримінації за ознакою статі та досягнення рівного розподілу економічних, соціальних і політичних ресурсів між жінками і чоловіками. В дисертації також проаналізовано її поступовий розвиток від політики стосовно жінок до політики забезпечення рівних прав та можливостей.
Організаційні та організаційно-правові основи формування ґендерної політики вперше піддано аналізу з огляду на їх комплексність та багатогалузевість. В дисертації доводиться, що ефективність законодавства по суті є мірою можливості влади впливати правовими засобами на розвиток суспільних відносин відповідно обраним пріоритетам та напрямкам розвитку, однією з обов’язкових умов трансформації суспільства. Тому були запропоновані можливі шляхи вдосконалення правової бази, одним з яких є прийняття спеціального ґендерного законодавства.
В аналізі діяльності суб’єктів управління ґендерною політикою вперше виявлено особливості повноважень різних гілок влади у цьому процесі, здійснено періодизацію процесів інституалізації державної політики щодо жінок та ґендерної політики в Україні, виявлено позитивні надбання та недоліки у діяльності держави щодо формування відповідних органів державної влади. Особлива увага приділена удосконаленню діяльності Державного комітету України у справах сім’ї та молоді та його підрозділів як уповноважених органів влади, відповідальних за розробку та впровадження в державі ґендерної політики, сформульовано чисельні практичні рекомендації та пропозиції у цій сфері.
В характеристиці ролі та місця неурядових та міжнародних організацій увагу було приділено виявленню їх потенціалу, нормативно-правовому забезпеченню та можливих сфер реалізації в процесі формування та впровадження ґендерної політики в Україні.
Аналізуючи на прикладі реалізації програм із запобігання торгівлі людьми міру ефективності державного управління, дисертант велику увагу приділяє питанням кадрового, науково-методичного, фінансового, інформаційного забезпечення процесів управління, питанням координації зусиль різних суб’єктів, формам, методам та принципам взаємодії державних, недержавних та міжнародних організацій у процесі формування та реалізації ґендерної політики, що вважає виявом ефективності управління.
В дисертації сформульовано чисельні конкретні пропозиції та рекомендації щодо покращення управління процесами формування та впровадження ґендерної політики в Україні, її нормативно-правового, кадрового, науково-інформаційного забезпечення, практичного здійснення. Їх може бути враховано в процесі підготовки і уточнення законодавчих та інших нормативно-правових, у тому числі відомчих актів, зокрема, проекту Закону Про державні гарантії рівних прав та рівних можливостей чоловіків та жінок”, внесення доповнень до законодавства з протидії торгівлі людьми, роботі по створенню комплексного закону з протидії торгівлі людьми в Україні, удосконалення Положення про Державний комітет України у справах сім’ї та молоді та типового положення про обласні управління у справах сім’ї та молоді.
Результати дослідження значною мірою вже було використано дисертантом під час роботи в творчих групах з підготовки Декларації про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок, Концепції державної сімейної політики в Україні, Програми запобігання торгівлі жінками та дітьми в Україні на 1999-2001 рр. (постанова Кабінету Міністрів № 1768 від 25 вересня 1999 р.), Комплексної програми протидії торгівлі людьми в Україні на 2002-2005 рр. (постанова Кабінету Міністрів України № 776 від 5 червня 2002 р.). На основі отриманих в дисертації результатів дослідження підготовлено і направлено до Верховної Ради та передано народним депутатам України для подальшого опрацювання пропозиції до багатьох проектів законів та інших нормативних актів.
Підсумовуючи проведене дослідження, дисертант робить висновок про те, що в сфері управління процесами формування ґендерної політики в Україні накопичено чимало проблем, обумовлених як недосконалістю її нормативно-правового регулювання, так і організаційно-управлінських рішень, проблемами кадрового, науково-інформаційного, фінансового забезпечення, вирішення яких сприятиме удосконаленню цієї діяльності і в результаті розвитку демократичного громадянського суспільства та правової соціальної держави.