Левицький Петро Ростиславович. Вплив світлоімпульсної стимуляції органа зору на розвиток адреналінової міокардіодистрофії та адаптацію організму до дії надзвичайних чинників

Короткий опис

Левицький Петро Ростиславович. Вплив світлоімпульсної стимуляції органа зору на розвиток адреналінової міокардіодистрофії та адаптацію організму до дії надзвичайних чинників : дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Тернопільський держ. медичний ун-т ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2006.

Левицький П.Р.Вплив світлоімпульсної стимуляції органа зору на розвиток адреналінової міокардіодистрофії та адаптацію організму до дії надзвичайних чинників. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України. Тернопіль, 2006.
Робота присвячена вивченню впливу світлоімпульсної стимуляції органа зору на процеси адаптації організму до ушкоджуючої дії кардіотоксичної дози адреналіну, гіпоксичної гіпоксії та фізичного навантаження.
У дисертації показано, що за адреналінового ураження серця, попередня світлоімпульсна стимуляція органа зору червоним світлом призводить до зниження показників перекисного окиснення ліпідів, активності амінотрансфераз і вмісту ендотоксинів у сироватці крові, зростання антиоксидантного захисту, збільшення тривалості життя експериментальних тварин у змодельованих умовах гіпоксичної гіпоксії, викликає менші відхилення від норми показників електрокардіограми та структурних компонентів серцевого м’яза.
Під впливом світлоімпульсної стимуляції органа зору зростають адаптаційні можливості людини до фізичного навантаження.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що знайшло своє відображення у виявленні патогенетичних механізмів впливу світлоімпульсної стимуляції органа зору на стійкість організму до гіпоксичної гіпоксії, дії кардіотоксичної дози адреналіну в експерименті та адаптацію молодих нетренованих осіб чоловічої і жіночої статі до фізичних навантажень.
У результаті вирішення наукового завдання були зроблені наступні висновки:
1. Фотоімпульсна стимуляція органа зору інтактних тварин призводить до суттєвого зниження рівня активних продуктів перекисного окиснення ліпідів і підвищення активності каталази в сироватці крові. Введення на цьому тлі адреналіну у кардіотоксичній дозі супроводжується істотно меншим накопиченням первинних і вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів, достовірно нижчою активацією аспартатамінотрансфераз і аланінамінотрансфераз, меншим зростанням показників ендотоксикозу крові і вищою активністю супероксиддисмутази і каталази крові у порівнянні з тваринами, яких не піддавали фотостимуляції. Найістотніший протекторний вплив відмічається через 24 год після моделювання адреналінової міокардіодистрофії.
2. Попередня фотостимуляція поліпшувала показники електрокардіо-грами у тварин, яким вводили адреналін у кардіотоксичній дозі. Зокрема, амплітуда зубця R у фотостимульованих тварин була більшою на 14,3 %, амплітуда зубця T меншою на 56,7 %, тривалість інтервалу QRST меншою на 31,2 %. Відмінності були найбільш істотними через 24 год після фотостимуляції і введення адреналіну.
3. Фотоімпульсна стимуляція інтактних тварин викликає підвищення резистентності експериментальних тварин до гіпоксичної гіпоксії. Достовірні зміни відмічаються вже після п’ятого сеансу і досягають максимуму після восьмого сеансу світлостимуляції тривалість життя тварин збільшилася на 45,8 % (Р<0,001). Особливістю змін адаптаційних процесів до гіпоксичної гіпоксії після фотостимуляції є їх фазний характер з максимумами після третього, п’ятого, восьмого і десятого сеансів й мінімумами після четвертого, шостого і дев’ятого сеансів фотоімпульсної стимуляції.
4. Адреналінова міокардіодистрофія супроводжувалася істотним відхиленням планіметричних показників серця, що було найпомітнішим через 24 год після введення адреналіну. Зазначені відхилення були достовірно нижчими на тлі попередньої фотостимуляції порівняно з тваринами без фотостимуляції: площа лівого шлуночка на 13,0 %, правого на 18,4 %. Планіметричний індекс у фотостимульованих тварин практично не змінювався, в той час як у тварин без фотостимуляції він достовірно був нижчим (на 6,2 %). За масометричними показниками у фотостимульованих тварин на тлі введення кардіотоксичної дози адреналіну не відмічалося достовірних відхилень порівняно із фотонестимульованими тваринами.
5. За гістостереометричними показниками відмічається суттєво менша ушкоджуюча дія адреналіну у фотостимульованих тварин. В них через 24 год після введення кардіотоксичної дози адреналіну на 7,3 % був меншим діаметр ядер кардіоміоцитів лівого шлуночка, на 13,1 % ядерно-цитоплазматичні відношення, на 36,8 % відносний об’єм уражених кардіоміоцитів (Р<0,001). Аналогічним був позитивний результат і в правому шлуночку.
6. Адреналінова міокардіодистрофія на тлі попередної фотостимуляції супроводжується меншими змінами інтрамуральних дрібних артерій лівого шлуночка порівняно з тваринами без фотостимуляції. Через 24 год після введення адреналіну внутрішній діаметр судин лівого шлуночка був на 10,2 % більшим, ніж у фотонестимульованих тварин (Р<0,001). Товщина медії в цих умовах була меншою на 15,9 %, що зумовлює зниження індекса Вогенворта на 20,6 % (Р<0,001).
7. Світлоімпульсна стимуляція підвищує адаптаційні можливості до фізичного навантаження організму молодих здорових осіб жіночої і чоловічої статі. У фотостимульованих осіб жіночої статі достовірно знижується час відновлення частоти серцевих скорочень до вихідного рівня, відмічається тенденція до зниження індекса Руф’є і до підвищення індекса адаптації. У осіб чоловічої статі достовірно знижуються частота серцевих скорочень за останні 15 с першої хвилини відпочинку, час відновлення частоти серцевих скорочень до вихідного рівня, індекс Руф’є. Кореляційним аналізом встановлено, що із збільшенням вихідного рівня частоти пульсу як в осіб жіночої, так і чоловічої статі підвищувався індекс Руф’є і знижувався індекс адаптації.
8. В осіб чоловічої і жіночої статі з вихідною частотою серцевих скорочень меншою 20 уд (15 с)-1світлоімпульсний вплив червоним світлом більш ефективно підвищував адаптаційні можливості організму до фізичного навантаження, ніж в осіб з частотою скорочень понад 20 уд(15 с)-1. В останніх фотоімпульсний вплив не викликає істотного поліпшення досліджуваних показників, проте в осіб жіночої статі зумовлює дезадаптаційний вплив.
9. Світлоімпульсна стимуляція органа зору є чинником, який підвищує захист міокарда при дії кардіотоксичної дози адреналіну, резистентність організму експериментальних тварин до гіпоксичної гіпоксії та адаптаційні можливості організму молодих здорових осіб до фізичного навантаження.