Лінгвостилістика епістолярію Г.П.Кочура (на матеріалі листування 60-80-х рр. ХХ століття)

Короткий опис

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

На правах рукопису

Братаніч Оксана Василівна

УДК 811.161.2’38

Лінгвостилістика епістолярію Г.П.Кочура
(на матеріалі листування 60-80-х рр. ХХ століття)
10.02.01. українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
МАЦЬКО Л.І.
академік АПН України,
доктор філологічних наук,
професор

Київ - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕПІСТОЛЯРНОГО СТИЛЮ
1.1. Джерела та історія розвитку зарубіжного й українського епістолярію.....13 1.2. Аспекти дослідження епістолярію27
1.3. Мовні параметри епістолярного стилю в системі функціональних стилів української мови38
1.4. Специфіка епістолярного дискурсу .45
1.4.1. Фактор адресованості в епістолярному дискурсі 52
1.4.2. Присутність автора епістоли..60 1.5. Основні поняття епістолярного стилю
1.5.1. Епістола, її ознаки...61
1.5.2. Класифікація епістол...66
1.5.3. Особливості побудови та функціонування архітектоніки епістоли...72
Висновки до Розділу 1.......77
РОЗДІЛ 2. МОВНІ ПАРАМЕТРИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ЕПІСТОЛЯРІЮ Г.П. КОЧУРА
2.1. Григорій Кочур та український мовно-літературний, перекладацький процес другої половини ХХ ст.79
2.2. Особливості архітектоніки приватно-ділового епістолярію Г.Кочура.87
2.2.1. Рамкова структура листа.........87
2.2.2. Основна частина листа.96
2.2.3. Тематика приватно-ділового епістолярію Г.Кочура...100 2.3. Особливості архітектоніки приватно-товариського епістолярію Г.Кочура.......102
2.3.1. Рамкова структура листа........104
2.3.2. Основна частина листа.......108
2.3.3. Тематика приватно-товариського епістолярію Г.Кочура..110
2.4. Вияви мовної особистості Г.Кочура в приватно-діловому епістолярії115
2.5. Вияви мовної особистості в приватно-товариському епістолярії123
2.6. Мовні засоби образності в приватно-діловому епістолярії..128
2.7. Мовні засоби образності в приватно-товариському епістолярії .....135
2.8. Синтаксичні особливості листування Г.Кочура в приватно-діловому спілкуванні...140
2.9. Синтаксичні особливості листування в приватно-товариському спілкуванні...147
Висновки до Розділу 2.........157
РОЗДІЛ 3. МОВНА ОСОБИСТІСТЬ Г.П.КОЧУРА ТЛІ ЙОГО ЕПІСТОЛЯРІЮ
3.1. Аура автентичності в епістолярному тексті..159
3.2. Контекст і підтекст у соціальному й мовному вимірі..166
3.3. Відображення перекладацького процесу в мовній парадигмі листування
Г.П.Кочура.172
3.4. Індивідуально-авторські мовні засоби в епістолярії Г.П.Кочура181
3.5. Мовні питання в епістолярії Г.П.Кочура...187
Висновки до Розділу 3.........190
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..........192
ЛІТЕРАТУРА.....199

ВСТУП

Останнє десятиліття позначилося зростанням уваги до письменницького листування, що вилилось у масове видання раніше невідомої чи забороненої приватної кореспонденції та науковому коментуванні цих творів. Епістолярій досліджувався в різних наукових галузях: філософії (П.Копкін, М.Каган), історії (Ю.Шаповал, М.Щербак), епістології (В.Сметанін), психолінгвістики (Ю.Лотман, Т.Дрідзе), культурології (Г.Хаткевич, М.Кагарлицький), народознавства (П.Ротач, І.Горбач), археографії (Є.Наумов, Л.Пушкарьов), педагогіки (Є.Пасічник, О.Губко), психології (А.Леонтьєв, Г.Костюк) та літературознавства і культурології (Л.Вашків, В.Гладкий, Р.Доценко, В.Дудко, М.Коцюбинська, В.Кузьменко, Ж.Ляхова, А.Найрулін, Б.Шарпило, А.Плахова, Ю.Шевельов).
В умовах розвитку та стилістичної диференціації сучасної української літературної мови особливого значення набула потреба ґрунтовного дослідження епістолярного доробку видатних діячів української культури, мовлення яких засвідчує високий ступінь володіння мовою та може бути взірцем для наслідування. Епістолярій українських письменників, перекладачів, визначних культурних діячів, залишаючись фактом службового та приватного спілкування, за тоталітарних умов став одним із засобів боротьби за свободу слова та за чистоту української мови. Чим сильнішим був гніт, тим вищою ставала роль епістолярію, який вимушено доповнював усі види легальної преси. Саме в приватних листах спостерігаємо ігнорування офіційних заборон вживати те чи інше слово, ту чи іншу літеру. Таким чином, епістолярна спадщина українських письменників відіграла значну роль у збереженні самобутності української мови, вберігала її від русифікаторської політики офіційних чинників, цензурних заборон, редакторських втручань та уніфікації.
Пріоритетним напрямом сучасної лінгвостилістики є дослідження мовотворчості письменників, перекладачів, культурних діячів України другої половини ХХ століття. Надзвичайно цікавою для дослідження є мало вивчена та не до кінця оцінена епістолярна спадщина, виражена в ній мовна особистість перекладача, літератора Григорія Порфировича Кочура, визначного перекладача та культурного діяча, який зробив вагомий внесок у скарбницю надбань українського народу, зокрема у збереження нормативної української літературної мови.
Епістолярна творчість Г.Кочура посідає особливе місце в українській культурі. Протягом свого довгого життя митець спізнав і арештів, і замовчування, і принижень, і концентраційного табору, де, за його власними словами, довелося крізь біль, крізь бруд, крізь тундру пронести свого мистецтва полум’я високе” [84, 197]. Штучно вилучений з мистецького життя України, перекладач тривалий час був змушений спілкуватися з друзями, колегами та учнями лише за допомогою листів, що стали органічною сферою виявлення його інтелектуальної, творчої особистості.
Майстер високо поціновував епістолярний стиль, тому, крім перекладацької, публіцистичної, критичної спадщини, залишив по собі не менше 2000 листів, які ще далеко не всі зібрані й опубліковані. Особливо плідним у 60-80 рр. ХХ ст. було листування Г.Кочура з М.Лукашем, М.Рильським, Б.Рильським, В.Бургардтом, Й.Кобівим, Є.Дроб’язком, Н.Суровцевою, Ю.Мушаком, З.Геник-Березовською та Б.Олександровим.
Із перекладознавчого погляду аналіз творчого доробку Г.Кочура знаходимо в працях А.Білецького, М.Василенко, В.Вовк, М.Габлевич, І.Гнатюка, М.Гориня, Є.Дацюка, І.Драча, Р.Зорівчак, І.Качуровського, М.Коцюбинської, В.Коптілова, М.Москаленко, М.Новикової, Д.Паламарчука, В.Савчин, Є.Сверстюка, В.Скуратівського, А.Содомори, М.Стріхи, В.Стуса, Л.Танюка, Л.Череватенка та ін.
Проте поза увагою дослідників залишався мовознавчий аспект епістолярної спадщини Г.Кочура, зокрема його повний опис. Лінгвостилістичний аналіз текстів листів може дати цінні відомості про жанри епістолярного стилю, його мовностилістичну систему, зокрема про індивідуальну манеру письма перекладача, його мовну особистість.
Актуальність теми кандидатської дисертації полягає в потребі лінгвостилістичного дослідження як опублікованої, так і неопублікованої епістолярної спадщини Григорія Кочура, у виявленні характерних ознак мовної особистості, засвідчених передусім у приватному листуванні. Вивчення епістолярію Г.П.Кочура дає змогу простежити не лише особливості індивідуального стилю, поглибити уявлення про творчу лабораторію автора, а й відтворити картину мовно-перекладацького процесу 60-80 рр. ХХ ст., з’ясувати внесок талановитого перекладача та поета у розвиток української мови й зміцнення її позицій у суспільному житті України. Актуальність обраної теми зумовлена також недостатнім вивченням епістолярного стилю сучасної української мови.
Зацікавлення мовознавців епістолярним стилем зумовлене наближеністю листування до ситуації безпосереднього спілкування, щирістю та свободою у мовних проявах. Однак добирають і друкують, як правило, лише вибрані епістолярні твори, переважно віддаленого хронологічного періоду” [112, 3]. Тому більшість лінгвістичних праць присвячено дослідженню мови українського епістолярію 16-19 століть: М.Назарук Українська епістолярна проза кінця 16 - поч. 17 ст.” [138], Ю.Пелешенко Епістолярія небесна в українській словесності” [150], В.Передрієнко Мова староукраїнських епістолярних пам’яток 18 ст.” [152], Б.Шарпило До проблеми історичного вивчення українського епістолярного стилю” [217].
У лінгвістиці й досі немає одностайності у визначенні епістолярного стилю та його місця в системі функціональних стилів сучасної української літературної мови [24], [25], [223], [224].
На проблему визначеності / невизначеності епістолярного стилю в мовознавстві вказує цілий ряд вчених: Е.Виноградова Эпистолярные речевые жанры” [38], А.Кецба Место епистолярного стиля в системе функциональных стилей” [88], Г.Грабович Функції жанру і стилю у становленні нової української літератури” [59].
Перебування епістолярного стилю серед інших функціональних стилів сучасної української літературної мови констатується без належної аргументації Н.Гайнулліна [46], А.Єфремов [77], або зовсім не визнається Т.Зоріна [84],
Досі не впорядковано термінологію епістолярного стилю, серед лінгвістів поширені визначення: А.Григор’єва - епістолярне мовлення” [60], С.Антоненко - епістолярний контекст” [5]; М.Бахтін [15], О.Брандес, П.Іванова - епістолярний жанр” [85]. В Енциклопедії української мови” поруч із визнанням епістолярного стилю відсутнє визначення епістоли [204].
В українському мовознавстві тему епістолярного стилю розробляли: Р.Кірєєв Поклон епистолярному стилю” [90], Л.Мацько Епістолярний стиль / Стилістика української мови” [133], Т.Радзієвська Текст як засіб комунікації” [165], К.Ленець та М.Пилинський Епістолярний стиль в історії нової української літературної мови” [116].
Проте комплексно епістолярій фактично не аналізувався, досліджувалися лише певні його аспекти. Проблеми функціонування етикетних формул в епістолярії висвітлено у працях С.Богдан Мовний етикет українців: традиції і сучасність” [21], А.Демченко Мовний етикет українців в епістолярному стилі, або все про лист” [63], О.Корніяки Листування” [100]. Окремі цікаві думки про епістолярну творчість знаходимо у працях В.Святовець Епістолярна спадщина Лесі Українки” [176], В.Савчин З епістолярної спадщини Миколи Лукаша й Григорія Кочура” [172]. Архітектоніці епістолярію присвячені праці С.Антоненко Структура писем А.С.Пушкина” [5], О.Геращенко Любовні листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни: До вивчення епістолярної стилістики поч. 18 ст.” [51]. Цікавим є дослідження епістолярної лексики у роботі Л.Тарновецької Діалектна лексика в українських епістолярних текстах перш. пол. ХХ ст.” [200].
Однак спеціальних монографічних досліджень лінгвостилістики листів українських митців часів тоталітаризму, що тривалий час були під забороною, не публікувалися та не вивчалися, в українському мовознавстві немає. Отже, актуальність цієї роботи міститься і в самому матеріалі дослідження, і в його проблематиці.
Лінгвостилістичний аналіз епістолярію Г.П.Кочура має наукову новизну, що дасть можливість не тільки виявити мовні особливості його індивідуального стилю та поглибить уявлення про його творчу особистість, а й допоможе відтворити мовно-перекладацький процес 60-80 рр. ХХ ст., з’ясувати внесок Григорія Порфировича талановитого перекладача, поета та мовознавця у розвиток української мови й зміцнення її позицій у суспільному житті України. Розгляд індивідуальної мовної манери Г.Кочура спонукає до висвітлення проблеми зв’язку між мовою епістол і світоглядом автора, що знаходить своє відображення в моделюванні архітектоніки листів.
Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні та осмисленні специфіки індивідуального мовного стилю Григорія Кочура в контексті епістолярного дискурсу, визначенні ролі листування Г.П.Кочура як складової частини українського літературно-перекладацького процесу 60-80 рр. ХХ століття.
Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:
1) виділити та описати головні ознаки епістолярного стилю української мови;
2) дослідити історію розвитку епістолярного стилю та його значення в становленні і збереженні норм української літературної мови;
3) проаналізувати роботи науковців, присвячені епістолярному стилю;
4) дослідити мовні параметри індивідуального стилю епістолярію Г.Кочура;
5) на підставі аналізу епістолярію висвітлити творчі зв’язки Г.Кочура з відомими діячами української культури, простеживши вплив перекладача на українське літературне середовище й тенденції розвитку української літературної мови.
Методи дослідження. Методи дослідження зумовлені метою та завданнями роботи: лінгвостилістичний аналіз тексту, описовий та зіставний методи.
Об’єктом дослідження є мова неопублікованого епістолярію Г.П.Кочура 60-80 рр. ХХ століття.
Предмет аналізу лінгвостилістика приватно-ділового та приватно-товариського епістолярію Г.П.Кочура, стилістичні функції мовних засобів вираження фатичної, тематичної, фактуальної, імпресивно-експресивної, естетичної, комунікативно-прагматичної інформації в його епістолярії.
Матеріалом дослідження обрано неопубліковане листування Г.Кочура 60-80 рр. ХХ ст. з М.Лукашем, М.Рильським, Б.Рильським, В.Бургардтом, Й.Кобівим, Є.Дроб’язком, Н.Суровцовою, Ю.Мушаком, З.Геник-Березовською та Б.Олександровим (усього 86 листів, що включають 430 текстових одиниць).
Використано такі архівні матеріали й листи з Літературно-меморіального музею Г.П.Кочура:
1. До В.Бургардта:
(06.1966 р., 07.1966 р., 07.05.1966 р., 08.1966 р., 07.08.1966 р., 09.1966 р., 15.10.1966 р., 30.10.1966 р., 10.11.1966 р., 01.12.1966 р., 22.12.-24.12.1966 р., 03.01.1967 р., 11.03.1967 р., 14.02.1967 р., 04.03.1967 р., 11.03.1967 р., 25.09.1967 р.).
2. До Б.Олександрова:
(15.07.1967 р.,10.04.1969 р., 24.04.1969 р., 25.05 1969 р.)
3. До З.Геник-Березовської:
(08.06.1964 р., 17.04.1968 р.)
4. До Й.Кобіва:
(1968 р., 05.1968 р., 01.09.1968 р., 1969 р., 25.01.1969 р., 24.04.1980 р., 21.11.1981 р., 07.12.1981 р., 28.11.1982 р., 22.01.1983 р., 21.04.1983 р., 05.1983 р., 08.06.1983 р., 22.07.1983 р., 18.10.1983 р., 01.12.1983 р., 05.09.1987 р.).
5. До М.Лукаша:
(1968 р., 24.04.1968 р., 06.1968 р., 01.09.1968 р., 1969 р., 25.01.1969 р., 21.09.1981 р., 07.12.1981 р., 1982 р., 28.11.1982 р., 1983 р., 21.04.1983 р., 05.1983 р., 22.07.1983 р., 18.10.1983 р., 11.12.1983 р., 05.1986 р., 05.09.1987 р.)

Листи з Літературно-меморіального музею М.Т.Рильського:
До М.Т.Рильського:
(06.10.1961 р., 16.10.1963 р., 03.07.1963 р., 137 №5039, 137 №5041, 137 №5040, листівка А-4426 КЛМР к/в 20754).
До Б.М.Рильського:
(03.06.1981 р., 24.10.1983 р., 04.11.1983 р., 02.03.1984 р., 01.06.1987 р., 01.07.1987 р., 24.12.1987 р., 26.12.1987 р., 24.03.1988 р., 24.04.1988 р.)

Листи з музею-архіву історії української літератури:
1. До Ю.Мушака ( фонд 31, оп.1, зб. №20):
(26 бер-29 лют. 1969 р. 7 арк. 4 док., 14.03.1969 р., 26.03.1969 р.,
24.08.1969 р., 29.11.1969 р.)
2. До Суровцової ( фонд. 302, оп. 1, спр. 86 12 д. 16 арк.), (16.03.1973 р., )

Листи з Інституту Іудаїки:
До подружжя Дроб’язків:
(13.10.1956 р., 09.12.1956 р., 08.01.1957 р., 30.05.1958 р., 27.08.1958 р.)

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві монографічно здійснюється цілісний лінгвостилістичний аналіз частково надрукованої і малодослідженої епістолярної спадщини Григорія Кочура, виявлено характерні мовні ознаки його індивідуального стилю, які відображають особливості авторського світобачення; визначено внесок перекладача в розвиток сучасної української літературної мови і українського перекладознавства як складника національної духовної культури.
Теоретичне значення. Теоретичні положення, узагальнення й висновки дисертації поглиблюють уже відомі і вводять нові знання про епістолярій як окремий функціональний стиль, про його жанрові форми (приватно-ділове та приватно-товариське листування), значення в історії розвитку та збереженні норм української мови, визначення ролі епістолярію Г.Кочура в мовно-літературному процесі 60-80 рр. ХХ ст.
Практичне значення роботи полягає у тому, що зібраний та систематизований мовний матеріал може бути використаний для написання підручників і навчальних посібників зі стилістики, лексикології і граматики української мови, лінгвістичного аналізу тексту в середній та вищій освіті. Результати дослідження знайдуть застосування в лінгводидактиці, в лексикографічній практиці. Дослідження слугуватиме подальшому вивченню та публікаціям епістолярію Г.Кочура, М.Лукаша, М.Рильського, Б.Рильського, Є.Дроб’язка, В.Бургардта, інших майстрів художнього слова.
Особистий внесок здобувача. Уперше в українському мовознавстві здійснено монографічну роботу, присвячену дослідженню епістолярної спадщини Г.П. Кочура 60-80 рр. ХХ ст. Проаналізовано лінгвістичні параметри приватно-товариського та приватно-ділового листування Г.Кочура, визначено їх особливості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження Лінгвостилістика епістолярію Г.П.Кочура 60-80 рр. ХХ ст.” виконане у межах реалізації наукової програми координаційної ради Інституту мовознавства імені О.О.Потебні Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності”, Протокол № 8 від 7 лютого 2002 р. і пов’язане з напрямком науково-дослідної роботи кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова Дослідження проблем гуманітарних наук”.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації було викладено у доповідях на звітно-наукових конференціях викладачів, наукових семінарах кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (2001, 2002, 2003, 2004), на науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу (Полтава, 2001), на науково-практичній конференції Сучасні тенденції розвитку слов’янських мов” (Київ, 1819 грудня 2002 року), на Всеукраїнській науково-практичній конференції Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2003), на ІІІ міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2003), на міжнародній науковій конференції Г.Кочур і український переклад” (Київ, 2003) та в процесі викладання стилістики української мови і лінгвістичного аналізу тексту в Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова. Зміст роботи викладено у 8 публікаціях автора (серед них 4 статті, опубліковані у виданнях, затверджених ВАК України як фахові).
Структура роботи зумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (231 позиція). Повний обсяг дисертації без списків використаної літератури - 199 сторінок, загальний обсяг роботи 215 сторінок.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Виконане дослідження дає підстави зробити такі висновки.
Протягом усієї української історії листування відігравало важливу комунікативну роль обміну інформацією, сприяло поширенню прогресивних ідей серед багатьох діячів української культури та певним чином впливало на мовотворчий процес. Піднесення значення епістолярію серед української творчої еліти у ХХ столітті було спричинене складними суспільно-політичними обставинами, зокрема, пануванням суворої цензури на друковану продукцію та відсутністю достатньої кількості спеціальної української періодики. В епістолярії відбилися погляди багатьох культурних діячів, визначних мовних особистостей, серед них і мовознавців, на перспективи мовного розвитку та збагачення української літературної мови.
Лінгвостилістичний аналіз епістолярної спадщини Григорія Порфировича Кочура, великого культурного діяча та перекладача, став одним із шляхів і методів дослідження та вивчення історії сучасної української мови ХХ століття, її реальних можливостей стати на рівень світових мов та українського перекладознавства в цілому. Аналіз епістолярію перекладачів надає нову інформацію для історії української літературної мови, показує роль перекладачів у нормуванні й розвитку літературної мови та те, як реалізуються можливості епістолярного стилю відповідно до естетичних задумів автора; як мовотворчість окремих перекладачів збагачує виражальні засоби загальнонаціональної мови. Найхарактернішою рисою епістолярію, що є предметом даного дослідження, є те, що у ньому відображені факти перекладацького, літературного і мовознавчого процесів того часу.
Епістолярний стиль з-поміж інших функціональних стилів сучасної української літературної мови виділяється такими рисами:
- сфера використання - заочна комунікація у формі епістолярію, спілкування людей у всіх сферах їхнього життя, з якого формується відповідний функціональний стиль;
- функції - обслуговує сферу заочного спілкування; відповідно до мети висловлювання та прагматичної настанови автора регулює стосунки між комунікантами;
- жанри текстів: листи (епістоли), записки, щоденники, мемуари;
Основним жанром епістолярного стилю є епістола, що є відображенням епістолярної діяльності, має власні характерні особливості на усіх мовних рівнях: специфічну архітектоніку; прагматичні часово-просторові координатами; особливий епістолярний етикет формули письмового спілкування, що підримують контакт в обраній тональності, яка визначається взаємними офіційними/ неофіційними стосунками.
За функціонально-стилістичним аспектом виділяємо такі типи епістол: офіційні (службові, ділові), наукові, публіцистичні, художні, неофіційні (приватно-побутові), електронні.
Ознаками епістолярних текстів є: реалізація комунікативно-прагматичної вісі яти”, діалогізація; ситуація особистісного спілкування комунікантів; співвіднесеність з іншими функціональними стилями та їх взаємопроникність; наявність власних лінгвістичних засобів; конвенційність; наявність етикетної рамки.
Для епістоли характерними є такі функції: комунікативна (спілкування), когнітивна (інформативна, функція повідомлення), експресивно-емоційна (функція самовираження та вираження почуттів та емоцій), метамовна (функція опису мови в термінах самої мови), фатична (контактовстановлювальна) та прагматична (функція впливу).
Епістолярний дискурс має такі особливості: сюжетність; залежність від фактора адресата та фонових знань; непрямий і непостійний точковий контакт між комунікантами через їх віддаленість у просторі та часі; вплив фактора безпосередніх зустрічей; полідискурсивність епістоли; наявність індивідуальної творчості; наявність стилістико- синтаксичних прийомів.
Архітектоніка конкретної епістоли залежить від багатьох суб’єктивних факторів, зокрема, настрою автора під час написання листа, бажання чи його відсутності писати в цей момент, ставлення до адресата, оцінки автором стану стосунків з адресатом, часових та просторових відстаней між комунікантами, їх ставлення до епістолярного спілкування.
Індивідуальність мовної творчості має прояв в архітектоніці листа, де кожний структурний компонент виконує свою роль в залежності від наміру автора. Для епістолярної діяльності властиві специфічні комунікативно-мовні формули, визначені соціокультурним статусом комунікантів. До їх складу входить велика кількість мовних формул-кліше, стилістично забарвлених засобів мовлення, готових і зручних у використанні одиниць, що мають експресивне та образне навантаження.
В залежності від особи адресата етикетні формули можуть бути різними. Кожне мовне звертання характеризується певною тональністю у співвідношенні з соціальними ролями комунікантів, їх рольовими позиціями, взаємостосунками за офіційних та неофіційних обставин.
Адресованість конкретній особі є найважливішою конститутивною рисою будь-якого епістолярного тексту. Репрезентація фактора адресата та адресанта забезпечується цілим рядом лексичних, граматичних, символіко-графічних, композиційних та структурних засобів. Від адресата, від стосунків, обставин, що пов’язують з адресантом залежить рівень інтимізації текстів їх листів.
Аналіз епістолярної спадщини Г.П.Кочура за фактором адресованості дав підстави поділити її на приватно-товариське та приватно-ділове листування.
Приватно-діловий епістолярій Григорія Порфировича має чітку рамку, в ньому збережені усі правила та вимоги, що застосовуються до приватно - ділової та наукової епістоли. Тексти епістол витримано в рамках офіційності та етикетності. Під час характеристики структурних та стилістичних особливостей епістол офіційно - ділового типу підкреслювалась закономірність розміщення мовного матеріалу. Однак дослідження довели, що при розміщені в іншому контексті, елементи офіційності починають виконувати іншу функцію - є засобом створення іронії. Іноді автор використовує лише елементи офіційності, а потім переходить на жартівливий тон.
Аналіз приватно-товариського епістолярію Г.П.Кочура показав: побудова тексту епістоли залежить від прагматичної мети автора листа, яка актуалізує різні навики адресанта, його індивідуальний та текстовий досвід. Для приватно-товариських епістол характерна більш вільна структурна будова, де може бути відсутній один із компонентів рамки листа. Мовні формули-кліше майстерно поширюються та обігруються.
Чергування дискурсів у приватно-діловому та приватно-товариському епістолярії зумовлене індивідуальними схильностями автора. Перевага того чи іншого виду дискурсу визначається змістом листа, формою викладу інформації, манерою авторсько-індивідуального стилю.
До тем приватно-ділового спілкування комунікантів, враховуючи епістолярну спадщину Кочура, належить перш за все обговорення перекладацьких справ кожного: обговорюється те, що перекладається, як, де, ким, стан друкування, обговорюється віршова техніка, різні естетичні категорії тощо. До головних тем належить і повідомлення про себе переважно як перекладача, про спільних знайомих, про професійні та побутові справи.
Для приватно-товариського епістолярію Кочура характерна політематичність, яка найяскравіше представлена у листуванні з М.Лукашем. Тон комунікації або жартівливо-приятельський (деякі епістоли містять дотепи, жарти, каламбури та афоризми), або дуже серйозний при обговоренні професійних питань. Визнання талантів адресата от комуніканта та значення його листів для автора, активність адресата і стимуляція відповідних дій, участь у влаштуванні матеріального стану адресата та інше свідчить про те, що у спілкуванні з цим адресатом автор обирає роль доброго товариша та опікуна. Обізнаний з життєвою ситуацією свого адресата, він намагається всіляко підтримати його своїми розповідями, зацікавленістю в його справах, ентузіазмом та незмінною доброзичливістю до нього.
Різноманітність жанрової характеристики зумовлює особливу поліфонічність листів, жвавість, розкутість і безпосередність охоплення різних сфер - подієвих, емоційних, інтелектуальних. Листи Григорія Кочура відрізняються жанровою та стилістичною різноманітністю, мають ознаки народно-розмовного, художнього, публіцистичного, наукового стилів.
Архітектоніка приватно-ділових листів впливає на семантичну та синтаксичну організацію, особливий вид епістоли диктує вибір мовних засобів.
Мовна особистість Г.П.Кочура має прояв у його ідіостилі. Кочуром майстерно використовується цілий набір граматичних засобів, спрямованих на творення певного стилістичного ефекту відповідно до мети й призначення епістоли. Листи Г.Кочура вказують на його перекладацький, поетичний, науковий професіоналізм, бо містять примітки, ремарки, вставки, іншомовну лексику тощо.
Приватно-діловий епістолярій Кочура характеризується відносною стандартизацією мовних засобів. Лексика містить як характерні для офіційно-ділового стилю кліше та штампи, так і не характерні вказаному стилю слова та вирази, що містять елементи розмовності та художності, які виражають, крім називання, ще й ставлення автора до навколишнього.
У лексиці приватно-товариського листування переважає розмовно-побутова та просторічна лексика. Мова епістол Г.Кочура багата на експресеми, що кваліфікуються за різноманітними ознаками. Використання словотворчих засобів префіксів урочистості, зменшеності, пестливості, згрубілості, демінутивів зумовлено потребою знайти нове, емоційнооцінне вираження суб’єктивного ставлення мовця до зображуваного.
Приватно-товариському епістолярію притаманне майстерне використання поетизмів, новотворів, професіоналізмів, нетранслітерованої лексики, тропів, перифраз, постійні народнопісенні епітети, порівняння, метафори, народні вислови, прислів’я, цитування; використання високої за тоном лексики для створення комічного ефекту, використання різностильових слів у контексті. Інтимізація виявляється у показі власного ставлення до предмета, у зауваженнях про процес дослідження й хвилювання дослідника в його процесі, в використанні експресивно забарвленої й просторічної лексики та конструкцій. Мовні засоби образності завдяки специфіці приватно-ділового листування представлені в ньому в значно меншому обсязі.
Синтаксична своєрідність приватно-ділового епістолярію має виявляється в наявності композиційної рамки епістоли, унормованому розташування мовного матеріалу, рубрикації, синтезі розмовних та книжних конструкцій, закріпленості деяких типів речень за певною композиційною частиною, використанні у кличній формі звертань, наявності у тексті епістол особливих словосполучень із дієсловами наказового способу, різноманітних етикетних формул. Вокативні речення найчастіше розташовані в зачині листа, запитальні речення в кінцівіці епістоли.
До індивідуальних стилістичних особливостей синтаксису приватно-товариського листування Г.Кочура належать: зміна семантики слова, що трактується як гра слів; використання приєднувальних конструкцій; невимушеність у доборі мовних засобів; безпосередність у вираженні емоцій; політематичність та фрагментарність надфразових єдностей, що складають епістолярний стиль; відображення особливостей мовного етикету; поліфункціональність. Функція інтимізації виявляється і в граматичних (переважно синтаксичних) засобах вираження: еліпсисі, пробах та помилках у виборі синтаксичної структури. Крім публіцистичних, офіційно-ділових стильових вкраплень в розмовно-розповідній мові епістолярію зустрічаємо як невеличкі власні літературні експерименти, так і цитати з усної народної творчості, з класики української і світової літератури.
Епістолярна спадщина Г.Кочура розкриває мовну індивідуальність автора, створює ауру автентичності. Зовнішня інформативна оболонка листування містить більш глибинні змісти - літературно-критичний та самоаналіз, що часто приховані в контексті та підтексті, що створюються за допомогою таких прийомів як: евфемізми високого”, блазнювання, гра слів та змістів, авторські ремарки, графічні підкреслення, скорочення, алюзії та метафоричні образи.
Досліджуваний епістолярій відзначається тим, що в ньому відбито весь процес перекладу - від задуму до оцінювання результатів; проблеми, із якими зіткнувся автор, шляхи їх розв’язання, публікація творів та передача вражень від власної та творчості колег. Епістолярій багатий на детальний аналіз віршованої техніки на усіх мовних рівнях із погляду нормативного чи ненормативного вживання лексики, звукосполучень, граматичних форм, милозвучності.
Листи також відображають педагогічну діяльність Г.Кочура обмін досвідом та надання консультацій та порад, в листах виявлено фонетичні, лексичні, морфемно-словотвірні, граматичні та інші рекомендації. Більшість із зауважень, пропозицій не втратили своєї ваги і в наш час.
В епістолярії знаходимо індивідуально-авторські засоби, що створюють неповторний ідіостиль Г.Кочура: специфічну лексику, різноманітні тропи, що розкривають багатство асоціативних відтінків, посилюють та увиразнюють емоційне і оцінне забарвлення, динамізують семантичні поля, вказують на домінантні ознаки авторського стилю номінацію і метафоризацію, інтелектуально та емоційно-експресивне, офіційно-ділове і інтимно-ліричне забарвлення слів, закріплене в суспільній мовній практиці.
В епістолярії перекладачів головною є ідея збереження та розвитку української мови. Мовні поради Г.Кочура в листуванні стосуються звукової, морфемної, словотвірної будови слів, правильного їх вживання, семантичного тлумачення, епістолярію притаманні велика кількість синтаксичних та морфологічних рекомендацій, розмежування варіантності форм і словосполучень.
Епістолярій Г.Кочура та інших перекладачів став джерелом накопиченням тих мовних, стилістичних, образних, світоглядних ресурсів, із яких згодом могли б широко користуватися не тільки українські письменники, а й усі поціновувачі і шанувальники української мови.

ЛІТЕРАТУРА

1. Акишина А.А. Структура целого текста. М., 1979. 80 с.
2. Акишина А.А., Формановская Н.И. Этикет русского письма // Учебное пособие для студентов-иностранцев. М.: Рус.яз., 1981. 199 с.
3. Антична спадщина і становлення нової української літератури. К., 1991. 143 с.
4. Античная эпистолография: Очерки / Отв.ред. Грабарь М.Е. Пассек. М., 1967. 126 с.
5. Антоненко С.В. Структура писем А.С. Пушкина (лингвостилистика текста). К.: Знание, 2000. 153 с.
6. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М., 1988. С. 34 45.
7. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. Литература и языки. 1981. Т. 40. №4. С. 356 363.
8. Астаф’єв О. Неліна Т. Епістолярій українських письменників з Австралії // Дивослово, 2002. С. 68 70.
9. Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. Львів, 1993. 376 с.
10. Баландина Н.Ф. Прагматическое клише в любовных письмах: намерения, стратегии, функции // Ізмаїльський держ. пед. ун-т. Науковий вісник. Ізмаїл, 2000. вип.8. С. 133 138.
11. Балли Ш. Французская стилистика (перевод с французского). М.: Изд во иностранной литературы, 1961. 394 с.
12. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2000. 344 с.
13. Баран В. Цензура в системі тоталітаризму // Сучасність. 1994. №6. С. 104 107.
14. Баткин Л.М. Петрарка на острие собственного пера: Авторское самосознание в письмах поэта. М., 1995. 182 с.
15. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1986. 445 с.
16. Белунова Н.И. Дружеское письмо творческой интеллигенции как эпистолярный жанр // Филологические науки, 1997. №6. С. 81 89.
17. Білодід І.К. Основні поняття стилістики національної мови // Вибрані твори в 3-х томах. К., 1986. т. 3. С. 5 17.
18. Білодід І.К. Вчення М.В. Ломоносова про три стилі і його значення в історії російської і української літературних мов. К., вид. АН УРСР, 1961. 36 с.
19. Білокур К. Я буду художником: Документальна оповідь у листах художниці, у розвідках М. Кагарлицького. К.: Спалах ЛТД, 1995. 212 с.
20. Белоконь С.І. Епистолология // Специальные исторические дисциплины. К.: Мин-во образования Украины, 1992. 264 с.
21. Богдан С.К. Епістолярій Лесі Українки і мовленнєвий етикет українського народу // Українська мова і література в школі. 1993. №2. С. 33 37.
22. Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. К., Рідна мова, 1998. 475 с.
23. Бойко Л. То не просто листи, а крик душі і серця // Б. Антоненко-Давидович. Нащадки прадідів. К.: КМ Academia, 1998. С. 689 693.
24. Боржэ Л.В. Роль стилеобразующих факторов в выделении понятия функциональный стиль” // Материалы в научн. конф. по проблемам семантических исследований. Киев Харьков. 1993. С. 10 17.
25. Братаніч О.В. Аспекти дослідження епістолярію // Система і структура східнослов’янських мов (До 200 річчя з дня народження В.І. Даля). Зб. наук. праць Київського національного педагогічного університету. К., 2001. С. 234 240.
26. Братаніч О.В. Епістолярій Григорія Кочура в аспекті лінгвоаналізу // Наука і сучасність. Зб. наук. праць Київського національного педагогічного університету. т. 26. К., 2001. С. 187 194.
27. Братаніч О.В. Особливості функціонально-комунікативного синтаксису в епістолярному стилі (на прикладі листування Григорія Кочура) // Зб. наук. праць Полтавського державного педагогічного університету. Вип. 5 (19). Полтава, 2001. С. 29 35.
28. Братаніч О.В. Використання русизмів як засіб гумору та іронії в епістолярії Г. Кочура // Вісник . Зб. наук. праць Київського національного педагогічного університету. Вип. 1. К., 2002. С. 83 85.
29. Братаніч О.В. Мовна особистість Г. Кочура в його епістолярній спадщині // Культура народов Причерноморья. Науковий журнал. Кримський науковий центр НАН та Міністерства у справах науки та освіти. №31. Сімферополь, 2002. С. 167 170.
30. Братаніч О.В. Фактор адресованості в епістолярному дискурсі // Актуальні проблеми менталінгвістики. Зб. наук. праць Черкаського державного університету. Черкаси, 2003. С. 11 19.
31. Братаніч О.В. Епістолярна спадщина Григорія Кочура // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість. Зб. матеріалів всеукр. наук.- практ. конф. 27 28 бер. 2003. К., 2003. С. 41 44.
32. Братаніч О.В. Мовленнєвий етикет епістолярію Г.П.Кочура // Система і структура східнослов’янських мов. Зб. наук. праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. Київ, 2003. С. 279 286.
33. Брюгген В. Без листів література неповна // Вітчизна. 1996. №5 6. С. 109 111.
34. Валгина Н.С. Пути вхождения разговорных конструкций в письменную речь // Филологические науки. 1997. №6 С. 22 23.
35. Вашків Л.П. Епістолярна літературна критика: Становлення, функції в літературному процесі. Тернопіль: Поліграфіст. 1998. 122 с.
36. Взаємодія усних і писемних стилів мови // Відп. ред. М.М. Пилинський. К.: Наукова думка, 1982 179 с.
37. Виноградова В.Н. Стилистика русского языка: Жанрово- комуникативный аспект стилистики текста. АН СССР, Институт русского языка. М.: Наука, 1987. 236 с.
38. Виноградова Е.М. Эпистолярные речевые жанры: Прагматика, семантика текста: Автореф. на соиск. степ. канд. филол. наук. М., 1991. 20 с.
39. Виноградов В.В. Избранные труды // Язык и стиль русских писателей. От Карамзина до Гоголя. М.: Наука, 1990. 388 с.
40. Винокур Г.О. Избранные работы. М., 1959. 238 с.
41. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К., 1992 . С. 35 36.
42. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К., 1983. С. 17 24.
43. Возняк М. Історія української літератури. Львів: Світ, 1994. 558 с.
44. Волкотруб Г.Й. Практична стилістика СУЛМ. К.: ЛДП, 1998. 176 с.
45. Воробьева О.П. Текстові категорії і фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 199 с.
46. Гайнуллина Н.И. Эпистолярный жанр петровской эпохи как историческая категория и приемы его познания // Семантико-стилистические исследования. Алма-Ата: Коз ГУ им.Кирова. 1989. С. 19 26.
47. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М., 1987. 203 с.
48. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
49. Гаузенблас К.О. О характеристике и классификации речевых произведений // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. №8. С. 98 118.
50. Гвоздев А.Н. Очерки по стилистике русского языка. М., 1965. 341 с.
51. Геращенко О. Любовні листи Івана Мазепи до Мотрі Кочубеївни: До вивчення епістолярної стилістики початку 18 ст. // Зб. Харківського історико-філологічного товариства. Харків, 1994. Т. 3. С. 127 136.
52. Гладкий В. Листи письменників // Українське літературознавство. Львів, 1970. Т. 8. С. 10 15.
53. Глинкина Л.А. Проблемы эпистолярного стиля в русистике // Семантика слова, текста: Тез докл.междунар.конф. Архангельск, 1995. С. 13.
54. Головащук С.І. Українське літературне слововживання. Словник-довідник / за ред. В.В. Вороніна. К.: Вища школа, 1995. 319 с.
55. Голубі диліжанси: Листування ваплітян (Матеріали з архіву Аркадія Любченка). Нью Йорк .: Слово, 1955. 236 с.
56. Горбул О.Д. Ділова українська мова. Київ.: Знання, 2000. С. 75 76.
57. Горнфельд А. Эпистолярная литература // Энциклопедический словарь. Изд. Брокгауз и Ефрон. Спб., 1904. Т. 80. С. 924.
58. Горська А. Листування з Панасом Заливахою // Червона тінь калини: Алла Горська: листи, спогади, статті. К.: Спалах ЛТД , 1996. 203 с.
59. Грабович Г. Функції жанру і стилю у становленні нової української літератури // Записки НТШ. Львів, 1990. тт. ССХХІ. С. 13 14.
60. Григорьева А.С.Статистическая структура русского эпистолярного текста (Лексика частных писем) // Дисс канд. филол. наук. Л., 1981. 238 с.
61. Давидова В. Субстандартна лексика як засіб соціальної характеристики особистості // Пам’ять століть. 1998. №6 С. 83 86.
62. Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 311 с.
63. Демченко А. Мовний етикет українців в епістолярному стилі, або все про лист // Українська мова і література. 1999. №1 С. 7.
64. Денискіна Г.О. Телевізійне мовлення в світлі лінгвістики тексту і аналізу дискурсу // Культура народов Причерноморья. Научный журнал: крымский научн. центр НАК. № 31. С. 180 187.
65. Джерела до новітньої історії України. Т. З. Листування з американських архівів (1857-1933). Н.-Й.: Українська вільна Академія Наук у США, 1992.
66. Дзюба І.М. // Кочур Г. Третє відлуння. К.: Рада, 2000. 551 с.
67. Долинин К.А. Интерпретация текста. М., 1985. 287 с.
68. Доценко Р. Вільна думка з епістолярних шухляд // Сучасність. 1994. №6. С. 162 167.
69. Драгоманов М.П. Літературно-публіцистичні праці: У 2 т. К.: Наук. думка, 1990. Т. 2. 453 с.
70. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. М.: Наука, 1984. 269 с.
71. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология. М.: Наука, 1980. С. 5 10.
72. Дудко В.И. Эпистолярное наследие украинских писателей-реалистов конца ХІХ нач. ХХ вв. в контексте украинско-русских литературных взаимосвязей: Автореф. диссканд. филол. наук. М., 1989. 18 с.
73. Дюбуа Ж.Э., Эделин Ф., Клинкенберг Ж.-М. и др. Общая риторика. М., 1986. 265 с.
74. Елина Е.Г. К теории эпистолярия // Поэтика и стилистика. Саратов.: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. С. 26 34.
75. Елистратова А. Эпистолярная проза романтиков // Европейский романтизм. М.: Наука, 1973. С. 309 351.
76. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М., 1957. 290 с.
77. Ефремов А.И. История русского литературного языка. М., 1967. - 312 с.
78. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 431 с.
79. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224 с.
80. Зайко М. Листування Г.Сковороди з М. Ковалинським // Г.Сковорода в духовному житті України. Тернопіль, 1994. С. 160 164.
81. Зарецький О.В. Альтернативний дискурс в УРСР 60-80-х років (до постановки проблеми): (офіційні тексти, листування) // Мовознавство. 2000. №2 3. С. 66 73.
82. Зорівчак Р.П.Вічне відлуння Май