Литвак Олег Михайлович. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект)

Короткий опис

Литвак Олег Михайлович. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект): Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2001. - 414 арк. : табл. - Бібліогр.: арк. 378-414

Литвак О.М. Державний контроль за злочинністю.
Рукопис дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 кримінальне право і кримінологія, кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, Харків, 2002.
У дисертації розглядаються різновекторні напрями впливу державної влади на стан і динаміку злочинності. Своє історичне призначення захисту правопорядку та здійснення контролю за злочинністю держава виконує за допомогою законодавства, зокрема кримінально-правового, караючи злочинців, і шляхом спеціально-кримінологічного попередження злочинів.
Разом із тим, державна влада і закони, які вона створює, мають і криміногенний влив на суспільство. Завдання громадського суспільства полягає у здійсненні контролю, щоб криміногенний вплив держави знаходився лише в межах закону.
Державний контроль за злочинністю розглядається як різновид соціального контролю. Іншим є недержавний соціальний контроль. Гармонічні відносини між ними є передумовою удержання злочинності на відносно невисокому рівні. Коли в країні домінує державний контроль, виникає небезпека так званої некриміналізованої злочинності політичної еліти.
У роботі досліджено низку юридичних і соціально-психологічних проблем кримінального законодавства. Пропонуються шляхи посилення його виховного та стримувального впливу на населення. Зазначено деякі чинного діючого Кримінального кодексу України, зокрема, хаотичний стан санкцій, що виник внаслідок періодичних коливань колишньої радянської кримінальної політики та традиційного нехтування соціологічними і психологічними методами визначення кримінально-правових санкцій.
Проблеми застосування кримінально-правових норм розглянуто в кримінологічній площині. Автор доходить висновку, що підвищення ефективності кримінального правосуддя можливе на шляху ствердження принципів його справедливості, захисту прав потерпілих та раціоналістичного трактування принципу невідворотності покарання. Стратегія антикримінального протистояння, на думку автора, повинна визначатися з огляду на пріоритет захисту громадян і суспільства від агресивних, у тому числі й терористичних посягань, а вже потім протистояння економічній злочинності, в тому числі й організованій.
Організованість співучасників це традиційний у всі часи спосіб будь-якої умисної діяльності - як економічної, так і загальнокримінальної, корисливої або деструктивної. Він не може бути підгрунтям для виокремлення організованої злочинності в особливу категорію.
Пропонується програма реформування системи державних органів, створених спеціально для боротьби з організованою злочинністю і корупцією, в основі якої прагнення відновити профільну диференціацію спецслужб по боротьбі з організованою злочинністю та створення єдиного централізованого слідчого апарату. Корупція явище, тісно пов’язане з економічною злочинністю, яке проникло до всіх галузей державного управління, в тому числі й до органів кримінальної юстиції. У зв’язку з цим дисертант викладає своє бачення проблеми кадрів і юридичної освіти.

Підсумки містять лаконічно сформульовані тези і результати проведеного дисертаційного дослідження. Підкреслено складний багатовекторний характер впливу державної влади на стан та динаміку злочинності, особливо в період реформування, який переживає Україна. Поряд із здійсненням контролю за злочинністю, держава створює умови для її зростання. Історія знає приклади мімікрії державної влади і перетворення її на злочинну організацію. Завдання громадського суспільства полягає в тому, щоб мінімізувати криміногенність влади та сприяти її антикримінальній діяльності. Визначаються три форми такої діяльності: законодавство, застосування кримінально-правових норм і спеціально-кримінологічне попередження злочинів. Пропонуються заходи щодо підвищення ефективності названих форм і напрямів державного правозахисного впливу на злочинність.