Лошицький Михайло Васильович. Теоретико-правові засади адміністративно-поліцейської діяльності держави

Короткий опис

Лошицький Михайло Васильович. Теоретико-правові засади адміністративно-поліцейської діяльності держави.- Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.07, Відкр. міжнар. ун-т розвитку людини "Україна". - Київ, 2014.- 403 с.

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

На правах рукопису

ЛОШИЦЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 342.9(075.8)

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
юридичних наук

Науковий консультант
Олефір Віктор Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України

Київ – 2014

ЗМІСТ

стор.
ВСТУП………………………………..…………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ЯК ОБ’ЄКТА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ………...………18
1.1. Поліцейська функція держави та поліція: історія виникнення, розвитку та світові моделі реалізації…………………………………………………………18
1.2. Методологія дослідження поліцейської діяльності………………………41
1.3. Поліцейська діяльність держави: поняття, зміст, ознаки та форми здійснення………………………………………………………………………..53
1.4. Співвідношення поліцейської діяльності із правоохоронною та профілактичною діяльністю……………………………………………………67
Висновки до першого розділу………………………………………………….81
РОЗДІЛ 2. ПОЛІЦЕЙСЬКЕ ПРАВО ЯК РЕГУЛЯТОР ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ…………………………………………………….84
2.1. Характеристика сучасних концептуальних підходів до поліцейської діяльності…………………………………………………………………………84
2.2. Правова природа суспільних відносин, що виникають за участю поліцейських органів, як предмет поліцейського права…………………….102
2.3. Генезис формування та розвитку поліцейського права…………………113
2.4. Адміністративно-правове регулювання поліцейської діяльності в Україні…………………………………………………………………………..127
2.5. Поліцейське право в системі права України та його інтеграція в освітній процес…………………………………………………………………………...137
Висновки до другого розділу………………………………………………….154
РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………….…………156
3.1. Зміст правового механізму забезпечення поліцейської діяльності……156
3.2. Загальна характеристика поліцейської системи держави………………170
3.3. Поліцейські правовідносини……………………………………………..179
3.4. Поліцейсько-правові норми………………………………………………186
Висновки до третього розділу…………………………………………………195
РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ……………....197
4.1. Сутність громадського порядку як предмета поліцейської діяльності держави…………………………………………………………………………197
4.2. Охорона громадського порядку як вид поліцейської діяльності міліції України………………………………………………………………………….219
4.3. Організаційно-правові засади діяльності поліції зарубіжних країн……240
4.4. Організаційно-правові заходи МВС України щодо вдосконалення поліцейської діяльності органів внутрішніх справ…………………………..260
Висновки до четвертого розділу………………………………………………271
РОЗДІЛ 5. ЗДІЙСНЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ…………………………………………………….….273
5.1. Реалізація зобов’язань поліційної влади у правовій державі (світовий досвід)…………………………………………………………………………...273
5.2. Система поліції та практика поліцейської діяльності в сучасних демократичних державах………………………………………………………286
5.3. Імплементація світових стандартів у поліцейську діяльність міліції в Україні…………………………………………………………………………..325
Висновки до п’ятого розділу…………………………………………………..344
ВИСНОВКИ……………………………..…………………………………….347
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..356
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..392

ВСТУП

Актуальність теми. Україна на сьогодні продовжує будівництво механізму сучасної держави як системи державних органів, установ і закладів для якісного і успішного управління суспільними справами. В цьому механізмі особливу роль відіграють органи виконавчої влади, на які покладається обов’язок охороняти встановлений порядок, забезпечувати права і свободи громадян та не допускати протиправних проявів.
У кожного народу, який створив національну державність, неминуче виникає потреба в особливому апараті, покликаному насильницькими заходами здійснювати боротьбу з правопорушеннями. Такі апарати існували у всіх країнах з часів античності і були прообразом поліції в сьогоднішньому її розумінні.
До кінця XIX ст. уявлення про поліцію в суспільній свідомості вже асоціювалося лише з примусовою діяльністю держави по забезпеченню публічної безпеки і порядку, а точніше із органами, які здійснювали таку діяльність.
Всі поліцейські сили нових держав, які виникли на теренах розпаду Радянського Союзу переживають період швидких змін як у методах, якими вони діють, так і у відчутних очікуваннях уряду та суспільства. Українські органи державної влади, в тому числі і правоохоронні та поліцейські, успадкували досвід та перейняли методи і способи діяльності радянської системи. Незважаючи на більше ніж двадцятирічний самостійний розвиток, Україна так і не відійшла від спадщини радянської державності та не здійснила перехід до демократичного режиму управління, не запровадила міжнародні демократичні стандарти захисту прав і свобод людини і громадянина. Також, на жаль, у вітчизняній літературі зовсім не звертається увага на необхідність наближення правових підстав, на яких ґрунтується адміністративна діяльність органів внутрішніх справ України, до поліцейського законодавства країн ЄС та практики його застосування, що суттєво впливає на ефективність діяльності вітчизняних правоохоронних органів. Особливо ретельно при цьому необхідно вивчати передовий досвід поліцейської діяльності в країнах ЄС, оскільки однієї імплементації поліцейського законодавства ЄС в законодавчу практику України недостатньо для реального підвищення якості роботи органів внутрішніх справ.
Як і більшість інших державних органів в Україні, поліція працює за умов надзвичайно обмежених бюджетів і найчастіше – за наявності мінімальних ресурсів. В Україні важливість реформування поліції в інтересах процесу демократизації чітко підтверджено урядом, неурядовими та іншими організаціями, і їх рекомендації щодо проведення змін загалом позитивно сприйняті суспільством. Однак початок практичної діяльності демократичних поліцейських сил набагато проблематичніший і складніший. Зокрема крім змін в організаційній структурі є потреба зміни принципів діяльності, правової системи та світоглядних засад суспільства.
Реформування правової системи України під впливом розбудови незалежної правової держави потребує удосконалення складових елементів цієї системи. В оновленому суспільстві виникає безліч нових відносин, які потребують правового регулювання. Зокрема, на цій основі виникли такі галузі права, як банківське право, комерційне право, митне право і т.д. І хоча ці галузі права досить молоді, проте вже мають свій предмет правового регулювання, свою методологію та певний категорійний апарат. Це говорить про прогресуючий характер розвитку правових наук в Україні. Але слід зауважити, що на сучасному етапі в Україні реально існують суспільні відносини, які не окреслені певною галуззю права та всебічно не вивчаються, як того потребує юридична наука. Мова йде про суспільні відносини, котрі, як історично склалося, називаються поліцейськими відносинами. Ці відносини регулюються певною сукупністю правових норм та певними засобами правого регулювання, які й потребують глибокого комплексного наукового дослідження за допомогою специфічного інструментарію. При вивченні проблеми поліцейського права автор виходив з того, що «наука не створюється однією особою, а завжди є продуктом багатьох людей» (М. Шпилевський).
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії держави і права та адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієва, К.С. Бельського, Д.М. Бахраха, А.І. Берлача, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, Ж. Веделя, І.І. Веремеєнка, В.В. Галунька, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, С.Д. Гусарєва, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.Ф. Захарова, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшниченка, Т.О. Коломоєць, В.В. Конопльова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.П. Коренєва, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, В.М. Манохіна, О.Г. Мурашина, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, С.В. Пєткова, Л.Л. Попова, Д.В. Приймаченка, Т.О. Проценка, Ю.І. Римаренка, О.П. Рябченко, Ю.П. Солов’я, С.Г. Стеценка, Ю.С. Шемшученка, О.П. Шергіна, О.М. Якуби, Х.П. Ярмакі та інших.
Окремі питання вивчення та використання світового досвіду організації діяльності поліції тією чи іншою мірою висвітлювалися у працях таких українських та іноземних учених, як О.М. Бандурка, М.М. Биргеу, А.В. Губанов, В.О. Заросило, Д.П. Калаянов, Б.С. Крилов, А.В. Сергєєв, О.С. Юнін та інші.
Науковим розробкам щодо функціонування органів внутрішніх справ та відносин, які виникають при виконанні покладених на них обов’язків, присвячені роботи таких фахівців, як О.М. Бандурка, Є.О.Безсмертний, В.В. Богуцький, В.І. Варенко, І.І. Веремєєнко, В.Л. Грохольський, М.М. Дорогих, М.І. Єропкін, В.Ф. Захаров, А.П. Клюшніченко, Ю.М. Козлов, С.Ф. Константінов, О.П. Коренєв, М.В. Корнієнко, С.О. Кузніченко, В.В. Лазарєв, В.І. Олефір, В.М. Плішкін, Л.Л. Попов, Ю.І. Римаренко, Л.М. Розін, О.Ю. Синявська, Г.А. Туманов, О.В. Серьогін.
Специфіка даного дослідження зумовила використання напрацювань науковців дорадянської доби у сфері поліцейської діяльності та часів радянської держави у сфері забезпечення правопорядку. Зокрема йдеться про таких науковців, як М.М. Бєлявський, Я.М. Бєльсон, Т. Вюртенберг, В.А. Гаген, В.М. Гессен, Н. Деламар, В.О. Дерюжинський, І. Зонненфельс, В.Г. Іозефі, М.П. Карадже-Іскров, В.Л. Кобалевський, Н.М. Коркунов, В.М. Лєшков, І.Т. Тарасов, О.С. Окольський, І.В. Платонов, В.М. Рейнгардт, Г. Шоллер, М.М. Шпилевський, А.І. Єлістратов та інші.
Констатуючи значний внесок цих учених у розвиток вітчизняної науки, зауважимо, що їх теоретичні розробки торкалися лише окремих аспектів досліджуваної проблеми. Суспільні потреби викликали необхідність розібратися із сутністю поліцейської діяльності держави, її спрямуванням.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696). Тема дослідження відповідає Пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 № 347. Дисертаційне дослідження має безпосереднє відношення до практичної реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2012 року № 212/2012. Тема дисертації затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» 25 жовтня 2013 року, протокол № 3.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні концептуальних засад адміністративно-політичної сфери функціонування державної влади щодо захисту суспільного устрою, забезпечення громадської безпеки, прав та законних інтересів громадян, охорони громадського порядку, та виробленні практичних пропозицій і рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності поліцейської діяльності в Україні.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження ставляться такі основні задачі:
– розкрити історіографію становлення та розвитку поліцейської функції держави та дати загальну характеристику поліцейської системи держави;
– з’ясувати зміст і охарактеризувати ознаки поліцейської діяльності;
– здійснити порівняльно-правовий аналіз поліцейської діяльності з правоохоронною та профілактичною діяльністю;
– охарактеризувати сучасні концептуальні підходи до поліцейської діяльності;
– визначити правову природу суспільних відносин, які є предметом поліцейського права;
– здійснити історико-правовий аналіз становлення та розвитку поліцейського права;
– проаналізувати адміністративно-правове регулювання поліцейської діяльності в Україні;
– з’ясувати місце поліцейського права в системі права України та визначити мету його інтеграції в освітній процес;
– визначити адміністративно-правовий механізм забезпечення поліцейської діяльності;
– охарактеризувати елементи поліцейської діяльності, тобто відносини, норми, засоби, суб’єкти;
– з’ясувати суть поліції як основного суб’єкта поліцейської діяльності;
– висвітлити сутність громадського порядку як предмета поліцейської діяльності;
– визначити охорону громадського порядку як вид поліцейської діяльності міліції України;
– розкрити організаційно-правові засади діяльності поліції зарубіжних країн;
– визначити засади здійснення поліцейської діяльності у правовій державі;
– сформулювати організаційно-правові заходи щодо підвищення ефективності поліцейської діяльності органів внутрішніх справ України;
– напрацювати пропозиції щодо удосконалення поліцейської діяльності в Україні;
– обґрунтувати напрями впровадження світових стандартів у поліцейську діяльність міліції в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в сфері поліцейської діяльності органів державної влади.
Предметом дослідження є теоретичні та правові засади поліцейської діяльності держави.
Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань дослідження, його об’єкта і предмета. Методологічною базою виступає сукупність філософських, загальнонаукових, приватно-наукових і спеціальних методів, які в комплексі застосовуються для вирішення поставлених завдань.
Базовою методологічною основою дослідження є синергетичний підхід, за допомогою якого обґрунтовано взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ, а поліцейська діяльність розглядалася як динамічний системний процес, що характеризується механізмами самоорганізації. У процесі роботи використано методи теоретичного та емпіричного дослідження. За допомогою системного підходу упорядковано емпіричну інформацію, виявлені особливості окремих елементів механізму поліцейської діяльності, чітко окреслено та сформульовано понятійно-категорійний апарат дослідження (підрозділи 1.3, 3.1, 3.2). Історичний (підрозділи 1.1, 2.3) та формально-юридичний методи (підрозділи 1.4, 2.2, 3.4); порівняльно-правовий аналіз (підрозділи 1.5, 2.1, 4.3, 5.3), індукція, аналогія та абстрагування (підрозділи 2.4, 3.2, 3.3, 5.1, 5.4.) застосовані окремо та в комплексі для визначення предмета дослідження, удосконалення понятійно-категоріального апарату й розкриття методологічних категорій у предметній сфері дослідження, змістовної інтерпретації прикладних функцій поліції й удосконалення правових та організаційних засад поліцейської діяльності, для визначення сутності й видів прав і свобод людини як об’єкта поліцейської діяльності. Методи аналізу, синтезу та моделювання використано під час розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму адміністративно-правового забезпечення поліцейської діяльності органів внутрішніх справ з урахуванням міжнародних стандартів (підрозділи 4.1, 4.2, 4.4, 5.2, 5.4). Формально-логічний метод дозволив обґрунтувати першорядні для даної роботи судження, поняття та зробити відповідні висновки (підрозділи 1.1, 1.4, 2.5, 4.1). Із використанням дедуктивного методу було визначено структурно-логічну схему дослідження (підрозділ 1.2), яка відбиває шлях пізнання поліцейської діяльності від загального (поліцейська діяльність як об’єкт правового регулювання) до конкретного.
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів, які здійснюють контрольно-наглядові функції в державі, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні дані, результати анкетування та інтерв’ювання 1000 респондентів (450 працівників ОВС різних регіонів України майже всіх служб і рівнів підпорядкування, 270 посадових органів виконавчої влади різних рівнів та 280 пересічних громадян). Дисертант за родом своєї діяльності також особисто вивчав досвід роботи поліцейських органів деяких зарубіжних держав (Федеративна республіка Німеччина, Республіка Польща, Литовська Республіка), який використано в дисертації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень теоретико-правових засад адміністративно-поліцейської діяльності в Україні. У результаті проведеного дослідження визначено концептуальні основи поліцейської діяльності, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. До найбільш значущих належать такі:
вперше:
– сформульовано визначення поліцейської діяльності, під якою слід розуміти охоронну діяльність держави, яка має своїм предметом охорони громадський порядок, а також існуючі блага, особисті та майнові права;
– визначено місце поліцейського права у системі права України: поліцейське право – це підгалузь адміністративного права, яке регулює правовідносини, що виникають під час охорони громадського порядку та застосування компетентними суб’єктами адміністративного примусу, тобто забезпечує специфічний юридичний режим правового регулювання, та зберігає системні зв’язки з адміністративним правом;
– визначено адміністративно-правовий механізм забезпечення поліцейської діяльності, який включає в себе поліцейські правовідносини, поліцейські норми, засоби поліцейської діяльності та суб’єкти реалізації поліцейської функції в державі;
– у вітчизняній науці запропоновано поліцію визначати як частину виконавчої влади та розуміти це визначення у двох аспектах: поліція об’єднує в одну систему всі наглядово-контрольні органи, які застосовують адміністративний примус та адміністративну юрисдикцію з метою охорони громадського порядку, тобто здійснюють поліцейську діяльність, та поліція – це державний орган, основними обов’язками якого є охорона громадського порядку та правопорядку, попередження і припинення протиправних проявів у суспільстві та застосування примусу до правопорушників;
удосконалено:
– класифікацію концептуальних підходів до поліцейської діяльності: на основі існуючих видів поліцейської діяльності визначено чотири концепції реалізації поліцейської діяльності (кризовий підхід до роботи поліції, авторитарний підхід до роботи поліції, поліція на службі суспільства, проблемно-орієнтований підхід до діяльності поліції);
– шляхи інтеграції поліцейського права в освітній процес, де визначено, що особливого значення для поліцейської діяльності набувають проблеми ефективності та її підвищення для вдосконалювання управління соціальними процесами, максимального використання досягнень науково-технічної революції і можливостей правового, демократичного суспільства;
– порівняльно-правовий аналіз співвідношення поліцейської діяльності з правоохоронною та профілактичною діяльністю та визначено, що поліцейська діяльність частково є правоохоронною діяльністю, а профілактична є частиною поліцейської діяльності держави;
– науковий підхід до розуміння правової природи поліцейських правовідносин, зокрема визначено, що поліцейські правовідносини мають правозахисний характер;
– систему організаційно-правових заходів щодо вдосконалення поліцейської діяльності органів внутрішніх справ України шляхом внесення власних пропозицій до переліку зазначених заходів;
– напрями діяльності поліції, як органу виконавчої влади, які полягають у створенні належних умов для повноцінної реалізації громадянами своїх прав і свобод; наданні населенню багатоманітних адміністративних послуг; здійсненні своєрідного внутрішнього контролю за виконанням управлінськими органами, їх посадовими особами покладених на них обов’язків стосовно забезпечення прав і свобод людини; вжитті відповідних заходів адміністративного реагування у випадках оскарження громадянами рішень та дій, що порушують їх права і свободи;
– концептуальні засади реформування органів внутрішніх справ шляхом внесення пропозицій щодо утворення альтернативної системи підрозділів поліції на підставі галузево-територіального критерію або функціонального критерію;
дістали подальшого розвитку:
– зміст поняття поліції, яке пропонується розглядати у двох значеннях: по-перше, поліція – це державний апарат, на обов’язки якого лягає основний тягар по охороні громадського порядку та правопорядку, являє собою універсальний апарат примусу і в більшості країн називається поліцією; по-друге, термін “поліція” є широким і компактним, таким, що об’єднує в одну систему всі наглядово-контрольні органи, які застосовують адміністративний примус та адміністративну юрисдикцію з метою охорони громадського порядку, тобто здійснюють поліцейську діяльність;
– етапізація розвитку та становлення поліцейського права з урахуванням не лише хронологічних підстав, а й суспільно-політичного ладу, в якому розвивалась правова система;
– зміст поліцейських правовідносин, під якими розуміються правовідносини, які виникають в сфері громадського порядку як між громадянами, так між громадянами та державою в особі уповноважених органів;
– система поліцейських правових норм, під якими розуміється дві групи норм: норми, які визначають обов’язки, права і відповідальність компетентних (наглядових) органів в сфері громадського порядку, та норми, які визначають правовий статус громадян в названій сфері;
– наукові погляди на функції поліції у сучасному суспільстві, під якими пропонується розуміти попередження і виявлення злочинів, підтримання і відновлення громадського порядку, надання своєчасної допомоги людям, які потрапили у біду;
– шляхи удосконалення забезпечення євроінтеграційного процесу органів поліції, під якими розуміється вжиття заходів щодо наближення поліції до населення та децентралізація органів поліції за географічним принципом;
– засади впровадження міжнародних стандартів поліцейської діяльності, тобто на основі порівняльно-правового аналізу принципів, визначених у міжнародно-правових документах та їх використання в поліцейській діяльності демократичних держав визначено доцільність їх імплементації в поліцейську діяльність органів внутрішніх справ України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані у дисертації теоретичні положення достовірні та мають завершений ступінь готовності. Це підтверджується верифікацією не лише в науковій, але і в практичній діяльності. Висновки, пропозиції та рекомендації мають науково-прикладний характер і використовуються на загальнодержавному та регіональному рівнях: у науково-дослідній діяльності – результати дослідження стали теоретичною основою вирішення проблем правового регулювання діяльності органів державної влади у правоохоронній, виконавчо-розпорядницькій та контрольно-наглядовій сферах України (Довідка про впровадження наукових досліджень щодо поліцейської діяльності держави Адміністрації Президента України № 731-к від 10.02.2014); у нормотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться в роботі, використані при підготовці пропозицій щодо вдосконалення антикорупційного законодавства, Закону України «Про азартні ігри» (Лист МВС України № 12/5-1334 від 09.07.2010; Лист першого заступника Голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Верховної Ради України № 052-372 від 08.04.2008); у практичній діяльності – при оптимізації та підвищенні ефективності профілактичної діяльності щодо попередження та припинення правопорушень (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність УМВС України в Кіровоградській області від 10.03.2010); у навчальному процесі – під час викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», «Адміністративна відповідальність», «Актуальні проблеми організації та попередження правопорушень» у вищих навчальних закладах (Акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана П. Коношевича-Сагайдачного від 03.02.2014; Акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в навчальний процес Національної академії внутрішніх справ від 18.03.2014).
В перспективі, результати проведеного дисертаційного дослідження сприятимуть удосконаленню нормативно-правового забезпечення регулювання поліцейської діяльності. Вони також можуть бути використані для подальших наукових досліджень в сфері поліцейського права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень теорії держави і права та науки адміністративного права. Усі сформульовані в ній положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувались.
У співавторстві опубліковано: монографію "Теоретичні засади та практичні проблеми судової адміністративно-деліктної діяльності" (дисертанту належить 30%); підручник в трьох частинах (загальна, спеціальна, особлива) "Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ" (дисертанту належить 8 друк. арк.); посібники: "Охорона громадського порядку в сучасних умовах" (дисертанту належить 50%); "Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ" (дисертанту належить 25%); Коментар Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» (дисертанту належить 15 %); Коментар Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (дисертант є автором коментаря до ст.ст. 17, 24, 30; ст.ст. 172-6, 172-7, 172-8 КУпАП); Коментар Закону України «Про міліцію» (дисертант є автором коментаря до ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 24).
В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувалися. Для аргументації окремих наукових положень та відповідної наукової полеміки використано праці інших учених, на які обов’язково є посилання.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу, кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ (за місцем роботи здобувача), а також на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” (за місцем виконання дисертації), та були оприлюднені на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», зокрема: Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики (м. Київ, 22 грудня 2006 р.); Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції (м. Київ, 4 червня 2009 р.); Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації (м. Кам’янець-Подільський, 23-24 квітня 2010 р.); Bezpieczeństwo Publiczne w rejonie zurbanizowanym (м. Каліш, 20-21 листопада 2009 р.); Організаційно-управлінські, економічні та нормативно-правові аспекти забезпечення діяльності органів управління та підрозділів МНС України (м. Черкаси, 16 квітня 2010 р.); Адміністративне право в сучасному вимірі (м. Київ, 25 червня 2010 р.); Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування під час проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу (м. Тернопіль, 25-26 листопада 2010 р.); Організаційно-управлінські, економічні та нормативно-правові аспекти забезпечення діяльності органів та підрозділів МНС України (м. Черкаси, 15 квітня 2011 р.); Підготовка кадрів міліції (поліції): історія та сучасність (м. Київ, 10 червня 2011 р.); Правові реформи в Україні (м. Київ, 6 жовтня 2011 р.); Безпека дорожнього руху: правові та організаційні аспекти (м. Донецьк, 17-18 листопада 2011 р.); Теорія та практика ліквідації надзвичайних ситуацій (м. Черкаси, 9-10 грудня 2011 р.); Публічне адміністрування в сучасних умовах (м. Київ, 24 травня 2012 р.); Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ (м. Київ, 24 квітня 2013 р.); Актуальні питання адміністративного права і процесу (м. Київ, 25 квітня 2013 р.); Проблемні питання адміністративно-правової протидії корупції (20 лютого 2014 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в 57 наукових публікаціях, а саме: двох монографіях; двадцяти одній статті, опублікованих у наукових фахових виданнях України; п’яти статтях – у наукових виданнях інших держав; п’яти статтях – у інших виданнях, а також шістнадцяти тезах доповідей і повідомлень на конференціях та восьми підручниках і навчальних посібниках у співавторстві.

Список літератури

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове розв’язання наукової проблеми – визначення сутності та особливостей поліцейської діяльності держави, її місця в сфері публічного управління, а також засад її правового регулювання – поліцейського права.
Головним результатом роботи стало розроблення адміністративно-правових основ забезпечення поліцейської діяльності, формування на цій основі пропозицій теоретичного, методологічного та організаційно-правового значення, науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності правового регулювання поліцейської діяльності в Україні:
1. Реалізація поліцейської функції держави здійснюється у формі поліцейської діяльності, тобто врегульованої нормами поліцейського (адміністративного) права виконавчо-розпорядчої діяльності державних структур, наділених відповідною владною компетенцією. Поліцейська діяльність, за допомогою якої реалізується відповідна функція держави, має своєю метою, з одного боку, попередження і припинення дій, що порушують існуючий добробут, а з іншого – сприяння подальшому розвитку народного блага. Комплексний аналіз різних підходів до розуміння поліцейської функції держави дозволив нам дійти висновку, що мета поліцейської функції держави полягає насамперед у забезпеченні внутрішньодержавного порядку і безпеки.
2. Елементами поліцейської системи держави є тільки ті правоохоронні органи країни, які здійснюють свою специфічну діяльність в рамках виконавчої гілки влади, в суворій відповідності до законодавства конкретної держави, де вичерпно чітко визначено їх повноваження, завдання та обов’язки.
3. Поліцейська діяльність – це охоронна діяльність держави, яка має своїм предметом охорони громадський порядок, а також існуючі блага, особисті та майнові права. Поліцейська діяльність має за мету охорону всіх форм громадського порядку і направлена, в першу чергу, проти ексцесів в громадських місцях. Поліцейська діяльність ні в якому разі не є атрибутом поліцейської держави. Адже у визначення «поліцейської діяльності» вкладається розуміння не диктаторської поліцейської держави, а діяльність спрямована на забезпечення стабільного порядку в суспільстві.
4. Поняття «правоохоронна діяльність» охоплює і поняття «поліцейська діяльність». Ці поняття досить схожі, але не тотожні. Не всі правоохоронні органи можна назвати поліцейськими. В основі виокремлення поліцейських органів із правоохоронних є дві ознаки, які відрізняють їх від суду, прокуратури, нотаріату та ін. Поліцейську діяльність здійснюють органи, які утворюють систему, що складається із трьох підсистем: 1) загальної поліції (органи внутрішніх справ); 2) спеціалізованої поліції (митні органи, виконавча служба, санепіднагляд); 3) спеціальних служб (СБУ, зовнішня розвідка).
5. Проведене дослідження свідчить про реальне існування суспільних відносин, які виникають в сфері громадського порядку як між громадянами, так і між громадянами та державою. Правовідносини, які виникають в сфері охорони громадського порядку реально називаються поліцейськими правовідносинами. Поліцейське законодавство фактично існує з моменту виникнення та розвитку апарату держави, який був покликаний захищати державний устрій та здійснювати охорону громадського порядку в середині держави. На певному історичному етапі розвитку держави поліцейське право існувало легально в системі права, потім галузь поліцейського права було замінено галуззю адміністративного права. Проте на сучасному етапі побудови держави та розвитку національної системи права, адміністративне право не відповідає вимогам, які ставляться до регулювання поліцейських суспільних відносин. Адміністративне право регулює суспільні відносини у двох сферах соціальної дійсності: державно-управлінській та поліцейській. Тобто адміністративне право регламентує певні галузі державної діяльності та упорядковує відносини, які витікають із цієї діяльності. Запропонований підхід дозволяє виділити дві підгалузі матеріального адміністративного права: організаційне адміністративне право та поліцейське (правозахисне) право.
6. Зараз прийшов час однозначно визнати існування поліцейського права як одного з елементів вітчизняної правової системи. Воно являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в сфері поліцейської діяльності, тобто діяльності органів виконавчої влади (посадових осіб) та інших уповноважених на те суб'єктів, сполученої з безпосереднім вторгненням (гласним, що приймає форму примусу, або негласним) у права та свободи фізичних і юридичних осіб, яка проходить поза рамками кримінального і кримінально-виконавчого процесів. Очевидно, норми поліцейського права мають адміністративно-правову природу. Разом з тим предмету і методу поліцейського права притаманні такі особливості, які дозволяють йому зайняти відносно самостійне місце у загальній системі права.
7. Предметом поліцейського права є принципово однорідні суспільні відносини управлінського характеру, що складаються з приводу та у процесі вторгнення представників виконавчої влади й інших суб'єктів, що реалізують надані їм повноваження, у права та свободи фізичних і юридичних осіб. Йдеться про суспільні відносини, що виникають при реалізації так званих примусових заходів і оперативно-розшукових заходів, які як предмет правового регулювання виявляють значно більшу єдність і цілісність, ніж суспільні зв'язки, які складають предмет адміністративного права в його традиційному розумінні. Зрештою, предмет поліцейського права істотно відособлений і за своїм змістом помітно відрізняється від багатьох інших відносин, опосередковуваних адміністративним правом.
8. Досить специфічним є метод поліцейського права. Особливість методу поліцейсько-правового регулювання полягає у тому, що поліцейсько-правові відносини будуються за формулою «влада — підпорядкування», закріплюючи тим самим юридичну нерівність їхніх суб'єктів. Поліцейському праву не притаманні горизонтальні правовідносини, що складають вже особливо не заперечуваний різновид адміністративно-правових відносин. Важливою рисою методу поліцейсько-правового регулювання є порівняно широкий обсяг дискреційної влади, яким наділяються суб'єкти поліцейського права. Нарешті, характеристикою методу поліцейсько-правового регулювання варто вважати підвищене значення процесуальної форми. Більш ретельна проробка процесуальних питань здійснення поліцейської діяльності пояснюються тією серйозною загрозою правам та свободам фізичним і юридичним особам, яка приховує у собі довільні поліцейські дії. Разом з тим реалізація принципу оперативності поліцейського процесу не дозволяє повною мірою використовувати в ньому процедури, аналогічні кримінально-процесуальним.
9. Суб'єктами поліцейського права виступають переважно органи виконавчої влади, що здійснюють поліцейську діяльність: міліція, органи державної безпеки, державної охорони, податкова поліція, органи митної і прикордонної охорони, різні державні інспекції тощо.
10. Поліція є частиною виконавчої влади, яка здійснює специфічне управління – охорону громадського порядку шляхом адміністративного нагляду. Адміністративний нагляд – найстародавніший спосіб поліцейської діяльності. Адміністративний нагляд – це вузькоспеціалізоване спостереження компетентних органів виконавчої влади (міліція, санепідемнагляд і т.п.) за порядком в громадських місцях і за діяльністю посадових осіб публічної адміністрації. Діяльність поліції як системи органів виконавчої влади, що здійснюють охорону громадського порядку шляхом нагляду та застосування заходів адміністративного примусу, регулюється нормами адміністративного права, що в сукупності складають його важливу підгалузь – поліцейське право. Поліцію пропонується визначати у двох значеннях: по-перше, поліція – це державний апарат, на обов’язки якого лягає основний тягар по охороні громадського порядку та правопорядку, являє собою універсальний апарат примусу і в більшості країн називається поліцією; по-друге, термін “поліція” є широким і компактним, таким, що об’єднує в одну систему всі наглядово-контрольні органи, які застосовують адміністративний примус та адміністративну юрисдикцію з метою охорони громадського порядку, тобто здійснюють поліцейську діяльність.
11. Здійснене дослідження дає можливість розглядати поліцейське право як одну з підгалузей права адміністративного. Зрештою, підгалузі права, в цілому типові для такої супергалузі, як адміністративне право, мають двоїсту природу: з одного боку, вони мають всі ознаки галузі права, забезпечуючи специфічний юридичний режим правового регулювання, а з іншого боку — зберігають системні зв'язки і зі своєю супергалуззю.
12. Оскільки поліцейське право розвивається в напрямку формування більшого внутрішнього взаємозв'язку його джерел, більшої їхньої відособленості від іншої маси законодавства і, як наслідок, посилення своєї автономності, не виключено надалі визнання за поліцейським правом статусу самостійної галузі права, як це відбулося з фінансовим, банківським, земельним чи екологічним правом.
Кращим доказом самостійності галузі права служить, як відомо, можливість побудови жорстко обкресленої, об'єднаної, гармонічно погодженої, закінченої системи з утворюючого її юридичного матеріалу. Звідси, з огляду на некодифікованість поліцейського права, можна було б узяти під сумнів його можливий статус галузі права. Видається, що подібний сумнів обґрунтований: поліцейське право на відміну від адміністративного права в цілому, яке вже давно утвердилося в юридичній науці, не піддається кодификації в силу крайньої різнорідності свого предмета і цим, до речі, може навести на думку про те, що воно є не галуззю права, а деяким конгломератом ще не сформованих, «схованих» правових галузей. Проте, як підтверджується результатами дослідженяя, поліцейське право цілком має здатність до своєї організації на принципах кодификації. Даний висновок підтверджується аналізом відповідних літературних і нормативних джерел. Зрештою, ідея кодификації поліцейського права частково реалізована, зокрема, у Кодексі про адміністративні правопорушення. Досить переконливим законодавчим доказом на користь можливості та необхідності кодификації поліцейського права служить і новітня практика правового регулювання застосування суб'єктами поліцейської діяльності фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Можна стверджувати, що в цій частині російський та український закон про міліцію вже і зараз відіграють роль кодифікаційного акту щодо ряду поліцейських структур. Для кодификації ж вітчизняного поліцейського права є, таким чином, достатні передумови.
13. Впровадження поліцейського права сприятиме створенню умов для ефективності професійної підготовки працівників міліції, дозволить громадянам та іншим суб’єктам права більш чітко визначати свої права та обов’язки у взаємовідносинах з міліцією, що сприятиме захисту їх прав та підвищенню ефективності боротьби зі злочинністю; таке нововведення може виступати деталізацією концепції адміністративної реформи.
14. Для вдосконалення адміністративно-поліцейської діяльності міліції України слід також провести ряд заходів організаційного плану, спрямованих на перебудову служб та підрозділів органів внутрішніх справ. Одним із перспективних напрямків удосконалення діяльності міліції в цьому плані є створення дільниць громадської безпеки, як це зроблено, наприклад, у республіці Білорусь. Такі дільниці організовані з метою забезпечення доступності міліції для громадян під час їх звернення по допомогу у разі порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, своєчасного реагування та підвищення оперативності під час захисту їх особистої безпеки, попередження та розкриття злочинів, охорони правопорядку на вулицях та в інших громадських місцях.
Ефективність діяльності служби охорони громадського порядку нерозривно пов'язана з необхідністю чітко налагодженої організації роботи всіх її апаратів і підрозділів, що базується на науковій основі. Організація громадського порядку є здійсненням комплексу управлінських функцій, спрямованих на забезпечення ефективної, узгодженої і цілеспрямованої діяльності апаратів і підрозділів органів внутрішніх справ по безпосередній охороні правопорядку і боротьбі із злочинністю. Ефективність діяльності апаратів і підрозділів служби охорони громадського порядку досягається лише в результаті їх тісної взаємодії з іншими галузевими службами органів внутрішніх справ, з державними органами і громадськими організаціями, постійного спілкування з населенням.
15. Поліція сучасних демократичних держав тісно пов'язана з соціальними потребами суспільства, більш динамічно реагує на зміни криміногенної ситуації. Разом з тим у зарубіжних країнах застосовуються заходи постійного контролю за роботою галузевих служб поліції, які допомагають певною мірою покращити діяльність поліції в цілому.
16. Діяльність органів внутрішніх справ України, в тому числі й міліції, має опиратися на міжнародно-правові та європейські стандарти поліцейської роботи, набутки світового поліцейського співтовариства. Йдеться водночас про гостру потребу врахування корінних змін, що відбулися в українському соціумі в умовах сьогодення, підвищення ефективності та публічності влади, забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина.
У Європі простежується чітка тенденція повніше інтегрувати поліцію в громадянське суспільство і наближати її до населення. Ця мета в ряді держав досягається за допомогою розвитку поліції «за місцем проживання». Одним з головних засобів для досягнення цієї мети є наділення поліції статусом органу публічної служби, а не просто органу, що відповідає за застосування закону.
17. Створення окремих підрозділів силових структур, що займаються конкретними питаннями законності і порядку, дає привід до занепокоєння. Такі спеціальні підрозділи поліції схильні робити сильний акцент на досягненні конкретних цілей, а їх діяльність, як правило, регулюється не настільки суворо, порівняно із «звичайною» поліцією. Оскільки як правило їх співробітники не виконують звичайних функцій поліції і не так часто взаємодіють з населенням, вони нерідко виявляються винними у порушеннях прав людини.
Децентралізація органів поліції за географічним принципом може сприяти їх наближенню до суспільства, якому вони служать, хоча в деяких випадках такий підхід може виявитися не настільки ефективним у плані витрат. Необхідно знайти оптимальне співвідношення між децентралізацією та інтеграцією функцій усередині одного відомства.
18. Діяльність поліції, як органу виконавчої влади, має бути спрямована на виконання державою функцій щодо: 1) створення належних умов для повноцінної реалізації громадянами своїх прав і свобод; 2) надання населенню багатоманітних адміністративних послуг; 3) здійснення своєрідного "внутрішнього" контролю за виконанням управлінськими органами, їх посадовими особами покладених на них обов'язків стосовно забезпечення прав і свобод людини; 4) вжиття відповідних заходів адміністративного реагування у випадках оскарження громадянами рішень та дій, що порушують їх права і свободи. Поліція сприяє захисту прав людини, підтримуючи громадський порядок, так, щоб люди могли користуватися своїми правами і свободами. Крім того, поліція може захистити і конкретні права, наприклад, право на життя, запобігаючи злочинам, що загрожують або порушують це право, і виявляючи їх. Крім використання рішучих заходів для захисту прав людини, поліція повинна поважати їх права під час виконання своїх обов’язків.
19. Пропонується наступна система підрозділів поліції, а не міліції на підставі галузево-територіального критерію:
- кримінальна поліція (державна поліція);
- місцева поліція (поліція громадської безпеки).
Або на підставі функціонального критерію:
- кримінальна поліція;
- поліція охорони громадського порядку;
- судова поліція;
- фінансово-податкова поліція;
- прикордонна (міграційна) поліція;
- дорожня поліція.
20. Функції поліції – попередження і виявлення злочинів, підтримання і відновлення громадського порядку, надання своєчасної допомоги людям, які потрапили у біду, є загальними для більшості поліцейських структур у всьому світі і, звичайно, в Європі. Функції поліції не обов’язково повинні виконуватися одним і тим же органом. У багатьох країнах існують окремі структури, що займаються розслідуванням кримінальних злочинів (найчастіше – слідча або судова поліція); підтриманням громадського порядку (патрульні підрозділи); поліцейські підрозділи, що стежать за порядком під час демонстрацій і масових виступів (підрозділи з підтримання громадського порядку), а також регулюють дорожній рух (дорожньо-транспортні підрозділи).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Академічні дослідження проблем державного управління та адміністративного права: результати і перспективи / В. Авер’янов, О. Андрійко, В. Полюхович // Юридичний журнал. – 2004. – №5. – С. 34–39.
2. Авер’янов В. Адміністративна реформа і правова наука / В. Авер’янов // Право України / Міністерство юстиції України ; Конституційний Суд України та ін. – К., 2002. – № 3. – С. 20–27.
3. Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України / Міністерство юстиції України ; Конституційний Суд України та ін. – К., 2003. – № 5. – С. 117–120.
4. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационные структуры. – К.: Наукова думка, 1990. – 145 с.
5. Агеева Е. А. Формы управленческой деятельности исполкомов местных Советов / Е. А. Агеева. – М. : Юрид. лит., 1973. – 104 с.
6. Агеенкова Г. Т. Проблемы совершенствования законодательства / Г. Т. Агеенкова // Актуальные проблемы советского административного и финансового права : сб. науч. тр. – М., 1984. – С. 32-44.
7. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть общая : Учебник / Под ред. А. П. Коренева. – М., 1992. – С. 20-23; Соловей Ю. П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации. – Омск, ВМШ МВД РФ, 1993. – С. 420.
8. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая. Под ред. А.П. Коренева. – М., МЮИ МВД России, 1996. – 335 с.
9. Административное право (Общая и Особенная части). Учебник для юрид. ин-тов и фак. / Под ред. проф., д-ра юрид. наук А. Е. Лунева. – М. : «Юридическая литература», 1970. – 600 с.
10. Административное право зарубежных стран : Учебник / Под ред. А. Н. Козырина, М. А. Штатиной. – М. : СПАРК, 2003. – 464 с.
11. Административное право зарубежных стран : учебное пособие / [Андреева Г. Н., Васильева Т. А., Гудошников Л. М. и др.] ; Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД РФ ; отв. ред. А. Н. Козырин. – М. : Спарк, 1996. – 229 c.
12. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина : [підруч.] / [Є.М. Моісеєв, В.І. Олефір, С.Г. Братель та ін.] – К. : КНТ, 2008. – 816 с.
13. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Особлива частина : [підруч.] / за ред.: В.В. Коваленка, Ю.І. Римаренка, В.І. Олефіра – Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2011. – 672 с.
14. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. Спеціальна частина : [підруч.] / за ред.: В.В. Коваленка, Ю.І. Римаренка, В.І. Олефіра – Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2011. – 528 с.
15. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ : [навч. посіб.] / [В.Д. Сущенко, В.І. Олефір, С.Г. Братель та ін.]; за заг. ред. Є.М. Моісеєва. – К. : КНТ, 2008. – 264 с.
16. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Навчальний посібник. Видання друге, доопрацьоване /За заг. ред. Моісеєва Є.М. / Сущенко В.Д., Олефір В.І., Константінов С.Ф. та ін. К.: КНТ, 2010. – 428 с.
17. Адміністративна реформа в Україні: чи вдасться розірвати замкнуте коло? // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
18. Адміністративна реформа для людини : науково-практичний нарис / [Коліушко І. Б., Авер’янов В. Б., Тимощук В. П. та ін.] ; Центр політико-правових реформ ; за заг. ред. І. Б. Коліушко. – К. : Факт, 2001. – 72 с.
19. Адміністративне право України : [підруч. для юрид. вузів і ф-тів] / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю. П. Битяка. – X. : Право, 2001. - 528 с
20. Адміністративне право України : підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. ; за ред. Ю. П. Битяка]. — К. : Юрінком Інтер, 2005. — 544 с.
21. Адміністративне право України : підручник для юридичних вузів і факультетів / [Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.] ; за ред. Ю.П. Битяка. — Х. : Право, 2000. — 526 с.
22. Адміністративне право України в сучасних умовах (виклики початку ХХІ століття) : монографія / [В. В. Галунько, В. І. Олефір, М. П. Пихтін, О. О. Онищук, Ю. В. Гридасов, М. М. Новіков, У. О. Палієнко, І. А. Дьомін, О. М. Єщук] ; за заг. ред. В. В. Галунька. ― Херсон : ВАТ «Херсонська міська друкарня», 2010. ― 376 с.
23. Адміністративне право України : [підруч.] / [Армаш Н. О, Кукурудз Р. О., Лютіков П. С.] ; за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – К. : Істина, 2009. – 475 с.
24. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник у 2 т. / [ред. Колегія: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. ―К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2009.
25. Адміністративно-правове та організаційне забезпечення міліцією правопорядку під час виборчого процесу : навч. посібник / Константінов С.Ф., Братель С.Г., Лошицький М.В. та ін.; за заг. ред. Олефір В.І. – К. : КНТ, 2010. – 160 с.
26. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. — М. : «Юридическая литература», 1966. — 187 с.
27. Алексеев С. С. Проблемы теории права. Курс лекций. В 2-х томах. Т. 1. — Свердловск. — 1972. — 396 с.
28. Алексеев С.С. Общая теория права : курс в 2-х т. — Т.2. — М. : Юрид. лит., 1982. — 359 с.
29. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 288 с.
30. Алексеев А. И. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы : [монография]. / А. И. Алексеев, С. И. Герасимов, А. Я. Сухарев. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 496 с.
31. Алексеев С. С. Проблемы теории права : курс лекций : в 2 т. – Свердловск, 1972–1973. – С. 141.
32. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации : учебник / Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. ― М. : ИКД «Зерцало-М», 2001. ― 592 с.
33. Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. – М., 1972. – 392 с.
34. Андрійко О. Ф. Державний контроль і тенденції його розвитку в умовах ринкових відносин / О. Ф. Андрійко // Правова держава. – 1993. – Вип. 4. – С. 49–53.
35. Анисимова А.В. Вопросы правового регулирования чрезвычайных экологических ситуаций // Проблеми законності. – Вип. 38. – Респ. міжвідом. наук. збір. – Х.: НЮАУ. – 1999. – С. 148–154.;
36. Антологія міжнародного поліцейського права. (Історія, Предмет. Методи. Норми. Класифікація.) у двох томах. / під заг. ред.: Ю.І. Римаренка, В.В. Коваленка, В.Я. Тація, Ю.С. Шемшученка та ін. Т.1. Від камералістики до поліцеїстики. – Херсон, 2010. – 724 с.
37. Ардашкин В. Д. До теорії правоохоронного механізму // Правознавство. 1988, N 1. С. 14.
38. Артамонов А.В., Кузьмин В.М., Сушкевич Е.М. О системе безопасности военной службы // Военная мысль. – 1999. – №1. – С. 31–34.
39. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Атаманчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1990. – 352 с.
40. Бабаев С. В. Теория функций современного российского государства : Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Н. Новгород, 2001. – С. 33.
41. Багнюк В. На межі третього тисячоліття // Надзвичайна ситуація. – 1999. – №10. – С. 46–47.
42. Баланик Б. Г. Общественный порядок как категория советского законодательства // Советское государство и право. – 1982. – №11. – С. 48.
43. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / О. М. Бандурка. - X., 1994. - 16 с
44. Бандурка О.М. Основи діяльності міліції в надзвичайних ситуаціях // Пожежна безпека: Матеріали Всеукраїнської науково-технічної конференції. – К. – 1993. – С. 11–13.
45. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие [монографія] / А. М. Бандурка, А. М. Давиденко. – Харьков : Гос. спец. изд-во «Основа», 2003. – 368 с.
46. Баринов А.В. Чрезвычайные ситуации природного характера и защита от них: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / А.В. Баринов. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 496 с.
47. Басов А. В. Щодо визначення системи забезпечення громадської безпеки / А. В. Басов // Форум права : електронне наук. фахове вид. – 2010. – № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10bavzgb.pdf.
48. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: БЕК, 1999. – 368 с.
49. Бевзенко В.М. Управління природно-заповідним фондом України (організаційно-правові питання): [монографія] / В.М. Бевзенко. – Херсон: Айлант, 2005. – 268 с.
50. Бедрак Н. Зміст та особливості механізму адміністративно-правового регулювання туристичної галузі / Н. Бедрак // Адміністративне право. ― 2009. ― № 6. ― С. 56―59.
51. Безденежных В.М. Социалистический общественный порядок: сущность, структура и социальное назначение. – М.: Академия МВД СССР, 1983. – 28 с.
52. Безпека життєдіяльності. Конспект лекцій - Навчальний посібник (Д. В. Зеркалов) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://bookmeta.com/book/398-bezpeka-zhittyediyalnosti-konspekt-lekcij-navchalnij-posibnik-d-v-zerkalov/5-2-osnovni-ponyattya-ta-viznachennya.html.
53. Бельский К. С. К вопросу о предмете административного права // Государство и право. – 1997. – № 11. – С. 16.
54. Бельский К. С. Полицейское право : Лекционный курс /Под ред. канд. юрид. наук А. В. Куракина. – М. : Издательство «Дело и Сервис», 2004. – С. 602.
55. Бельский К. С. Полицейское право. – М., 2004. – 816 с.
56. Бельский К. С. Полиция и правовое государство. Актуальные вопросы административно-деликтного права : Материалы международной научно-практической конференции, посвященной 70-летию профессора А. П. Шергина. – М. : ВНИИ МВД России, 2005. – С. 356–357.
57. Бельский К. С. Феноменология административного права / Отв. ред.: Кремень С. А. – Смоленск : Изд-во Смол. гуманитар. ун-та, 1995. – С. 13.
58. Берендтс Э.Н. Опыт системы административного права. - СПб., 1914. – 347с.
59. Білик В. М. Організаційно-правові засади реалізації поліцейської функції в Україні : Дис. … канд.. юрид. наук. – К., 2008. – С. 138-139.
60. Борисов В. В. Правовой порядок развитого социализма. – Саратов, 1977. – С. 50.
61. Быков А. А. Теоретические и прикладные проблемы функционирования национальных полицейских систем : Дисс. … д-ра юрид. наук. – М., 2008 [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.dissercat.com/content/teoreticheskie-i-prikladnye-problemy-funktsionirovaniya-natsionalnykh-politseiskikh-sistem-0.
62. Быков А. В. Место и роль вооруженных сил в полицейской системе современного демократического государства // Военно-юридический журнал. – 2007. – № 10. – С. 42.
63. Быков А. В. Полицейская система современного демократического государства : монография / A. B. Быков, Т. В. Кикоть-Глуходедова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА : Закон и право, 2010. – С. 11-12.
64. Быков А. В. Система обеспечения внутренней безопасности государства. – М., 2007. – С. 9.
65. Быргэу М. М. Организация деятельности полиции Республики Молдова по профилактике преступлений : дисс. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Быргэу Михаил Михайлович. – Харьков : Национальный университет внутренних дел, 2004. – 532 с.
66. Василенко И. А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия. – М. : Юрист, 2001. – С. 73-75.
67. Вебер М. О некоторых категориях понимающей социологии // Вебер М. Избранные произведения. – М.: Прогресс, 1990. – 804 с.
68. Ведель Ж. Административное право Франции. Пер. с французского д-ра юр наук Л. М. Энтина. – М. : "Прогрес",1973. – С. 468.
69. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ ”Перун”, 2001. – с. 943.
70. Веремеенко И. И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка / И. И. Веремеенко. — М. : ВНИИ МВД СССР, 1982. — 112 с.
71. Витченко А. М. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура / А. М. Витченко // Вопросы теории государства и права : (сборник статей). — Саратов. — 1968. — Вып. 1. — С. 65—92.
72. Волинець В. В. Система функцій сучасної держави: теоретико-правові аспекти : Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук. – К., 2013. – 36 с.
73. Гаген В. А. Учебник административного права. – Ростов, 1919. – С. 93.
74. Гессен В. М. Лекции по полицейскому праву / В. М. Гессен. – СПб. : Типография "Север", 1907–1908. – С. 20.
75. Гессен В. М. Лекции по полицейскому праву. – СПб., 1902. – С. 21.
76. Гладун З. С. Адміністративне право України : навч. посібник / З. С. Гладун. ― Тернопіль : ТНЕУ, 2008. ― 172 с.
77. Голосніченко І. П. Адміністративне право України : основні поняття : навч. посібник / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський, Н. І. Золотарьова. ― К. : ГАН, 2005. ― 232 с.
78. Гончаров И. В. Создание в России полиции: переименование или изменение содержания? // Электронный ресурс, 2010 [Электронный ресурс]. Режим доступа : http://www.juristlib.ru/book_7278.html.
79. Гончарук С. Т. Адміністративне право України : навч. посібник / С. Т. Гончарук. ― К. : «Аванпост-прим», 2000. ― 240 с.
80. Горожанин A. B. Государство и полиция. – СПб., 2001. – С. 60—281.
81. Горшенёв В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенёв. — М. : Юрид. лит., 1972. — 266 с.
82. Горшенева И. А. Полиция в механизме современного государства (Теоретико-правовые аспекты) : Дисс. … канд.. юрид. наук. – М., 2002 [Электронный ресурс]. Режим доступа : http://www.dslib.net/teoria-prava/policija-v-mehanizme-sovremennogo-gosudarstva.html.
83. Грицианский П. С. Некоторые вопросы теории социалистического правопорядка // Труды университета Дружбы народов им. П. Лумумбы. – М., 1967. т. ХХ, вып. 2. – С. 14;
84. Губанов А. В. Полиция зарубежных государств: основные черты организации и деятельности. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1991. – 101 с.
85. Гуляев А. П. Правоохранительная деятельность: понятие, виды и система субъектов // Правоохранительные органы и организации России. – М., 1999. – С. 6-7.
86. Гуляев П. Права и обязанности градской и земской полиции. Часть 1. О полиции вообще. – СПб., 1824. – С. 75.
87. Гумбольдт В. фон. О пределах государственной деятельности / В. Фон Гумбольдт. – М. : Социум, Три квадрата, 2003. – С. 110-111.
88. Гуценко К. Ф., Ковалев М. А. Правоохранительные органы : учеб. [для студ. юрид. вузов и факультетов]. – М. : Зерцало, 1999. – С. 6-9.
89. Ґалаґан И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж: ВГУ, 1970. – 252 с.
90. Дайси А.В. Основы государственного права Англии. - М., 1905. – 658с.
91. Декларация о полиции (Резолюция № 690 (1979) Парламентской ассамблеи Совета Европы "Декларация о полиции" (Страсбург, 8 мая 1979 года) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_803?test=qY4Mfbtc78fV2KfUZiUID4S7HI4qks80msh8Ie6.
92. Дементьев Н. В. Участие трудящихся в охране общественного порядка в СССР. – М., 1960. – С. 7.
93. Демичев Д. Органы государственного управления и правовая защита населення в экстремальных ситуациях // Юридический вестник. – 1998. – №1. – С. 78–83.;
94. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : [навч. посіб.] / Е. Ф. Демський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 495 c.
95. Денисов С. А. Формирование контрольной ветви государственной власти и ограничение коррупции / С. А. Денисов // Государство и право. – 2002. – № 3. – С. 9–15.
96. Державне управління в Україні (Навчальний посібник). 3а загальною редакцією доктора юридичних наук, професора В. Б. Авер’янова. – К. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lawbook.h12.ru/Admin/Averjanov/3-2.shtml.
97. Дерюжинский В. Ф. Полицейское право. – Пг., 1917. – С. 2; Елистратов А. И. Учебник русского административного права. Вып. 1. – М., 1910. – С. 38.
98. Діяльність дільничного інспектора міліції (методичні рекомендації) / В.Д. Сущенко, С.Ф. Константінов, М.В. Лошицький та ін.; За ред. В.Г. Фатхутдінова. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 208 с.
99. Доброрез І. О. кримінологічна характеристика та попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (за матеріалами АРК) : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Доброрез Ігор Олександрович. – Харків : Національна юридична академія України ім.. Я. Мудрого, 2005. – 242 с.
100. Додаток до резолюції 2002/13 ЕКОСОС, принятої 24 липня 2002 р.
101. Дурдинець В.В. Тероризм – загроза суспільству / В.В. Дурдинець // Надзвичайна ситуація. – 2001. – № 9. – С. 29-31.
102. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства. – М., 1908. – С. 195-196.
103. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. (Пер. с фр.) / Изд. подгот. А.Б. Гофман. – М.: Наука, 1991. – 572 с.
104. Екатерина ІІ. Наказ, данный комиссии о сочинении проекта нового Уложения. – СПб., 1893. – С. 45.
105. Елистартов А.И. Должностное лицо и гражданин // Вопросы административного права. - М., 1916. – С. 18-26.
106. Елистратов А. И. Административное право. – М.-Л., 1929.
107. Еллинек Г. Право современного государства. Т. 1: Общее учение о государстве / Испр. и доп. С. И. Гессеном. – СПб., 1908. – С. 177.
108. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественного порядка. – М., 1965.
109. Еропкин М. И., Попов Л. Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л. : Лениздат, 1973. – С. 7.
110. Європейський кодекс поліцейської етики (схвалений Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2001 року), коментар до статті 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://polis.osce.org/library/f/2687/1492/CoE-FRA-RPT-2687-RU-1492.
111. Жетписбаев Б. А., Айкумбаев Т. М. Административные правонарушения, посягающие на общественный порядок и нравственность. Учебное пособие. – Алмати : Юрид. лит., 2008. – С. 36.
112. Жимиров В. Н. Юридический функционализм: теоретико-методологический анализ : Автореф. дисс. … д-ра юрид. наук. – СПб., 2005. – С. 34-35.
113. Забезпечення охорони громадського порядку під час проведення спортивно-масових заходів : метод. рек. / [А.А. Вознюк, А.Ю. Мартишко, М.В. Лошицький та ін.]. К. : ХмЦНП, 2011. – 64с.
114. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII // Голос України від 16.07.1993.
115. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII // Голос України від 16.07.1993.
116. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР від 22.01.1991. – 1991 р., № 4, стор. 95, стаття 20.
117. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 року № 2135-XII // Голос України від 27.03.1992.
118. Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року № 964-IV // Офіційний вісник України від 01.08.2003. – 2003 р., № 29, стор. 38, стаття 1433.
119. Закон України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26 березня 1992 року № 2235-XII // Голос України від 22.04.1992.
120. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року № 1264-XII // Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1264-12/print1367961621098833.
121. Закон України “Про пожежну безпеку” від 17 грудня 1993 року № 3745-XII // Голос України від 29.01.1994.
122. Закон України “Про правовий режим надзвичайного стану” від 16 березня 2000 року № 1550-III // Урядовий кур’єр від 14.06.2000.
123. Закон України “Про тваринний світ” від 13 грудня 2001 року № 2894-III // Веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2894-14/print1367961621098833.
124. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Науково-практичний коментар / В.В. Коваленко (заг. ред.). – К. : «Видавничий дім «Скіф», 2012. – 512 с. (ст. 17, 24, 30; ст. 172-6, 172-7, 172-8 КУпАП).
125. Заросило В. О. Порівняльний аналіз адміністративної діяльності міліції України та поліції зарубіжних країн (Великобританії, США, Канади та Франції) : Дис. … канд.. юрид. наук. – К., 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mydisser.com/ru/catalog/view/6/352/6416.html.
126. Засунько С.С. Адміністративно-правове регулювання у сфері забезпечення техногенної безпеки в Україні: дис … канд. юрид. наук 12.00.07 / Засунько Сергій Станіславович. – К., 2006. – 225 с.
127. Зонненфельс И. Начальные основания полиции или благочиния. – М., 1787. – С. 19.
128. Игитов В. И. О сфере правового регулирования в области обеспечения общественного порядка // Вестник МГУ. Серия Х. Право. – 1964. – № 2. – С. 40-44.
129. Ильин А.И. Путь духовного обновления. – Мюнхен, 1962. - 293с.
130. История политических и правовых учений : Учебник для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В. С. Нерсесянца. – 3-е изд. стереотип. – М. : Издательство НОРМА, 2002. – С. 59.
131. Казаков В. Правовой порядок как объект охраны российской милиции // Право и жизнь. – № 11. – 1997. – С. 24.
132. Казимирчук В.П. Социальный механизм действия права // Советское государство и право. —1970. — № 10. — С. 37—44.
133. Кальченко Т. Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами : дис