Луценко Анастасія Володимирівна. Стратегії м'якої сили в геополітиці Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації

Короткий опис

Національна Академія наук України
Інститут світової економіки і міжнародних відносин

ЛУЦЕНКО Анастасія Володимирівна

УДК 327.8(73+061.ЄС+470+571)

стратегії «м’якої сили» в геополітиці
сполучених штатів америки, європейського союзу та російської федерації

Спеціальність 23.00.04 політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор політичних наук,
професор Макаренко Є.А.

Київ 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИКИ «М’ЯКОЇ СИЛИ» У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ ...

11

1.1. Еволюція концепцій «м’якої сили» у сфері зовнішньої політики і міжнародних відносин..

11

1.2. Методологічні засади політики «м’якої сили» у зарубіжній та вітчизняній науковій думці ...

21

Висновки до Розділу 1 .

43

РОЗДІЛ 2 КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ СТРАТЕГІЙ «М’ЯКОЇ СИЛИ» ПРОВІДНИХ АКТОРІВ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН .

45

2.1. Критичний дискурс політики «м’якої сили» Адміністрації Б.Обами ...

45

2.2. Екстраполяція американської політики «м’якої сили» на спільну зовнішню та безпекову політику ЄС .

77

2.3. Особливості російської версії «м’якої сили» у ХХІ столітті....

97

Висновки до Розділу 2 .

119

РОЗДІЛ 3 ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ПОЛІТИКИ «М’ЯКОЇ СИЛИ»: УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ ...

121

3.1. Сутнісні характеристики складових стратегій зовнішньої політики та національної безпеки України в сучасному світі

121

3.2. Потенціал та ефективність використання «м’якої сили» США, ЄС, РФ та України (експертні оцінки)

143

Висновки до Розділу 3 .

167

ВИСНОВКИ ..

169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....

175

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлюється сутнісною трансформацією відносин у трикутнику Сполучені Штати Америки Європейський Союз Російська Федерація в умовах розвитку сучасної міжнародної системи, яка визначається як асиметрична, тобто перебуває у зв’язку із завершенням «біполярної доби» у пошуках нової моделі світового порядку. З одного боку, спостерігається прагнення Адміністрації Б.Обами (США) зберегти євро-американську політико-системну домінанту структури міжнародних відносин, що враховує роль провідних політичних акторів у розв’язанні ключових проблем сучасності, а з другого, Адміністрація Д.Медведєва / В.Путіна реалізує стратегію формування міжнародної системи на засадах «багатополюсного світу», в рамках якої реалізується політика домінування РФ передусім на пострадянському просторі, а також відновлення політичного впливу Росії в світі.
У політичному протиборстві за лідерство у світовому співтоваристві вагому роль відіграють стратегії «м’якої сили», які розглядаються як державні документи, що мають водночас історичну і політичну значимість, оскільки упродовж їх здійснення вони зазнають конструктивних змін (від стратегій «жорсткої» до стратегій «м’якої» і «розумної» сили), зумовлених новими викликами і загрозами для міжнародної стабільності і миру.
Відтак, наукова проблема дослідження полягає у спробі осмислення стратегій «м’якої сили» Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації як складової зовнішньої та безпекової політики провідних політичних акторів міжнародних відносин, а авторське бачення проблеми ґрунтується на доцільності розгляду базових пріоритетів політики «м’якого впливу» та з’ясування її особливостей у процесах розв’язання складних геополітичних проблем сучасності.
Враховуючи статус США як глобальної держави, що й у подальшому відіграватиме суттєву, часом вирішальну роль у світовій політиці, та ЄС як союзника США в трансатлантичному співробітництві, а також амбітність міжнародної політики РФ, можна стверджувати, що використання «м’якої / розумної сили» у міжнародних відносинах впливатиме на трансформацію механізмів міжнародної взаємодії у видимій перспективі.
У зарубіжній і вітчизняній політології аналіз стратегій «м’якої сили» здійснювався переважно у межах дескриптивного підходу, що зумовлює відносність положень і висновків у контексті конкретних політичних ситуацій, тому політико-системний аналіз, який використано в дисертаційній роботі і який розуміється як метод виявлення ключових властивостей альтернативних версій політичного курсу на основі комплексного осмислення проблеми, вважаємо переважним, оскільки він охоплює значний спектр обов’язкових методичних та концептуальних елементів, що можуть суттєво впливати на принципові показники міжнародної взаємодії.
Важливість і значущість політики «м’якої сили» провідних міжнародних акторів зумовлює підвищений інтерес до неї з боку багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців, дослідження яких присвячено аналізу стратегій зовнішньої політики та безпеки США, ЄС та РФ в умовах глобалізації. Особливий внесок в осмислення «м’якої сили» як політичної категорії належить таким відомим науковцям, як Дж.Най, Дж.Акшай, Р.Армітідж, Зб.Бжезинський, Р.Кейган, Р.Кеохейн, А.Коен, М.Кокс, М.Лібіцкі, С.Люкс, Дж.Меттерн, У.Оуенс, І.Пармар, М.Рубін, Н.Сноу, С.Уолт, М.Фрейзер, Ф.Фукуяма, П. ван Хем, К.Хілл та ін., прикладні аспекти наукової проблеми «м’якої сили» висвітлено в працях російських фахівців О.Бірюкова, М.Буланова, Ю.Давидова, О.Дугіна, О.Жизневської, О.Журавльової, А.Казанцева, В.Капіцина, А.Крутських, І.Лебедевої, О.Леонова, О.Манойла, В.Межуєва, О.Мельвіля, В.Меркушева, Г.Мирського, М.Модіна, Г.Павловського, І.Панаріна, О.Солнцева, Е.Соловйова, В.Трибрата, Г.Филимонова, С.Чернова, І.Шуміліної та ін., вітчизняні розробки з окремих аспектів «м’якої сили» як складової зовнішньополітичних та безпекових стратегій представлено у загальних та спеціальних дослідженнях О.Бахтіярова, О.Бодрука, В.Головченка, В.Горбатенка, В.Гури, А.Гуцала, О.Дзьобаня, Д.Дубова, І.Дудко, О.Зернецької, Є.Камінського, Б.Канцелярука, В.Ліпкана, О.Литвиненка, Є.Макаренко, О.Михайловської, С.Недбаєвського, М.Ожевана, І.Погорської, О.Потєхіна, Г.Почепцова, М.Рижкова, О.Сосніна, С.Федуняка, С.Шергіна, І.Хижняка, Л.Чекаленко, С.Юрченка та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.
Водночас вважаємо, що дослідження стратегій «м’якої сили» в геополітиці США-ЄС-РФ є важливим як з погляду теорії, так і практики, а також з погляду прогнозування міжнародних відносин, оскільки доктрина «м’якої / розумної сили» набуває особливої важливості за умови суспільних трансформацій, ідеологічної невизначеності та психологічної розбалансованості, що значним чином визначає ситуацію на пострадянському просторі.
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України «Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євро-американських стратегій суспільного розвитку» (номер державної реєстрації 0105U002591) та «Порівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті національних інтересів України» (державний реєстраційний номер 0107U011797).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове осмислення базових засад стратегій «м’якої сили» Сполучених Штатів Америки, Європейського Союзу та Російської Федерації та з’ясування їх причинно-наслідкових зв’язків з практикою зовнішньої та безпекової політики в контексті визначення потенціалу міжнародних впливів та ефективності використання «м’якої сили» в міжнародних відносинах.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких дослідницьких завдань:
· з’ясувати сутність поняття «м’якої сили», окреслити його ключові ознаки та представити дослідження еволюції концепцій «м’якої сили» у сфері зовнішньої політики і міжнародних відносин;
· систематизувати та поглибити теоретико-методологічні підходи до сутності базових методів дослідження феномену «м’якої сили» у геополітиці США, ЄС та РФ в контексті стратегічного оцінювання діяльності ключових акторів міжнародних відносин й прогнозування перспектив їх міжнародної взаємодії;
· здійснити компаративний аналіз стратегій «м’якої сили» США, ЄС та РФ, дослідити на оригінальних джерелах особливості «м’якого впливу» вищезазначених акторів світової політики; встановити принципові відмінності між базовими стратегіями «м’якої сили» і реальною практикою міжнародних впливів у світовій політиці; розглянути складові стратегій «м’якої сили» США, ЄС та РФ; виявити причинно-наслідкові зв’язки між потенціалом міжнародних впливів та ступенем їх ефективності у світових політичних процесах;
· здійснити критичний аналіз зовнішньополітичних та безпекових пріоритетів України у сучасному світі, з’ясувати перспективи використання політики «м’якої сили» в дипломатичній діяльності держави;
· представити авторське дослідження (за методом експертних оцінок) щодо потенціалу міжнародного впливу «м’якої сили» та ефективності його використання у міжнародних відносинах за визначеними напрямами;
· запропонувати відповідні узагальнення й рекомендації для суспільно-політичних інституцій держави.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження є фактор «м’якої сили» у системі міжнародних відносин, а предметом дослідження є особливості стратегій «м’якої сили» в геополітиці США, ЄС та РФ.
Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, переважно були використані такі наукові методи: загальнонаукові описовий, герменевтико-політологічний, системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційно-порівняльний; загальнологічні емпіричний, статистичний, прогностичного моделювання та аналізу; спеціальні методи політології.
Перевага надавалася методу політико-системного аналізу, за допомогою якого було виявлено спільні та відмінні характеристики базових складових стратегій «м’якої сили», що відображають існуючі політичні, суспільні, інформаційні та інші виклики для міжнародних відносин та глобального розвитку. Для емпіричного дослідження було використано фактологічну базу, яку склали дані експертного опитування українських фахівців-політологів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є системним дослідженням проблеми «м’якої сили» в умовах трансформації системи міжнародних відносин, яке містить аналіз новітніх тенденцій, теорії і практики «м’якої сили» в контексті глобальної взаємодії провідних політичних акторів США, ЄС та РФ.
Результати, які були одержані під час дослідження і визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
1. уточнено та структуровано концептуальні підходи до понятійно-категоріального апарату дослідження, окреслено ключові ознаки «жорсткої», «м’якої» та «розумної» сили, визначено базові складові стратегій «м’якої сили»; досліджено еволюцію концепцій «м’якої сили» у сфері міжнародних відносин і доведено, що у сучасну добу стратегія «м’якої сили» трансформується у стратегію «розумної сили» як пріоритетного чинника міжнародної політики;
2. поглиблено і систематизовано на основі залучення широкого кола оригінальних джерел теоретико-методологічні підходи до феномену «м’якої сили» в контексті стратегічного оцінювання діяльності ключових акторів міжнародних відносин і доведено, що вони полягають у використанні політико-системного аналізу як одного з найбільш ефективних методів політологічних досліджень, який набуває значного поширення у зарубіжній та вітчизняній політичній науці;
3. з’ясовано на основі компаративного аналізу особливості стратегій «м’якої сили» США, ЄС та РФ, визначено спільні і принципово відмінні характеристики «м’якого домінування» в міжнародних відносинах; встановлено, що спільними можна вважати доктринальні положення про «м’яку силу» як вагому складову стратегій зовнішньої та безпекової політики, а принципово відмінними є різні підходи до їх практичної реалізації; виокремлено і розглянуто визначальні складові стратегій «м’якої сили» США, ЄС та РФ і доведено, що причинно-наслідкові зв’язки між потенціалом міжнародних впливів та ступенем їх ефективності у процесах забезпечення зовнішньої та безпекової політики виявляються у диференціації пріоритетів і засобах здійснення «м’якого впливу»;
4. здійснено критичний аналіз зовнішньополітичних та безпекових пріоритетів України у сучасному світі; доведено, що вони стосуються збереження суверенітету і незалежності, відновлення відносин з ключовими акторами світової політики, перспектив активної і конструктивної ролі в регіоні та підтримання міжнародної репутації держави; на підставі аналізу базових складових обґрунтовано доцільність використання потенціалу «м’якої сили» в зовнішньополітичній діяльності держави;
5. уперше на основі авторського підходу за допомогою методу експертних оцінок системно представлено методику дослідження потенціалу міжнародного впливу «м’якої сили» у трикутнику США-ЄС-РФ та ефективності його використання у міжнародних відносинах за визначеними напрямами; з’ясовано, що потенціал міжнародного впливу «м’якої сили» залежить як від концептуального визначенн

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми геополітичного виміру стратегії «м’якої сили», що виявляється у оцінці потенціалу та ефективності міжнародних впливів США, ЄС та РФ в міжнародних відносинах на сучасному етапі політичного розвитку.
Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути теоретико-методологічні підходи до концепту «м’якої сили», здійснити компаративний аналіз особливостей стратегій «м’якої сили» провідних політичних акторів світу та охарактеризувати перспективи використання «м’якої сили» у дипломатичній практиці України.
Основні наукові й практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:
1. Сучасний розвиток міжнародних систем зумовлює трансформацію принципів міждержавних відносин і конкретних практичних механізмів і технологій реалізації геополітичних стратегій. Потенціал міжнародних впливів передбачає відповідні ресурси і інструменти, які визначають силу політичних акторів на міжнародній арені. У світовій політиці категорія «сили» набуває значимості за умови ефективності міжнародних впливів, які мають неоднозначні наслідки для світової політики: з одного боку, вони забезпечують політичні взаємозв’язки та взаємовпливи, сприяють демократизації політичних систем, відкривають нові можливості для досягнення політичних переваг, а з іншого формують нові типи асиметрії у сучасному світі, сприяють використанню «м’якого» впливу на політичну, економічну, соціальну і культурну взаємодію. Феномен «м’якої сили» посідає особливе місце в концептуальних розробках «балансу сил» з огляду на суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світового порядку.
Аналіз концептуальних засад зарубіжних та вітчизняних політологічних досліджень засвідчив еволюцію поняття «м’якої сили» від теорій конструктивізму, неолібералізму і структурного функціоналізму до теорій неоконсерватизму, які відображають трансформацію підходів до оцінки сутності «м’якої сили» як складової зовнішньої і безпекової політики в геополітичному вимірі.
В контексті неоліберального підходу Дж.Наєм було охарактеризовано «м’яку силу» як політику, спрямовану на досягнення бажаних переваг у міжнародних відносинах, визначено триєдину структуру її складових, які полягають у сукупності значимих для суспільства цінностей, політичної ідеології та дипломатії у широкому сенсі поняття. З погляду дисбалансу між «жорсткою» і «м’якою силою», що призвело до фактичної кризи практики «м’якої сили» в міжнародних відносинах, Дж.Наєм та Р.Армітіджем було запропоновано концепцію «розумної сили», яка включає стратегічне використання дипломатії, потенціалу міжнародного впливу та проекцію сили й впливу у спосіб, який є найбільш ефективним з погляду політичної легітимності. Оригінальний підхід до розуміння концепцій «м’якої» і «розумної» сили зумовив аналіз інтерактивних політичних процесів, остаточні наслідки яких можна лише прогнозувати, а дослідження ситуації на різних рівнях ієрархічної міжнародної системи та взаємодії політичних стратегій виявило особливості «м’якого домінування» у сучасну добу і на перспективу.
2. Дослідження теоретичних засад «м’якої сили» як складової міжнародної політики стали результатом взаємодії численних політичних, соціологічних та філософських концепцій другої половини ХХ початку ХХІ століття, істотно вплинули на методологічні підходи до феномену «м’якої сили» в контексті стратегічного оцінювання діяльності США, ЄС та РФ у системі міжнародних відносин, в концептуалізації якого враховано вплив «м’якої сили» на політичні процеси в цілому і на міжнародні, зокрема. Такі підходи виокремлюють специфіку наукових теорій зарубіжних та вітчизняних дослідників, які вважають, що зміни у всіх сферах міжнародного співробітництва з урахуванням глобального розвитку є відображенням нових закономірностей формування сучасної системи світового порядку і потребують новацій у міжнародній взаємодії. Відтак феномен «м’якої сили» в геополітичному вимірі характеризується визнанням пріоритетності «м’якого домінування» на противагу застосуванню «жорстких» засобів впливу на міжнародні відносини. Наукову проблематику «м’якої сили» у вітчизняній політичній літературі представлено фрагментарно, головним чином в контексті інформаційно-психологічних впливів, що свідчить про необхідність подальших теоретичних і прикладних досліджень феномену «м’якої сили» саме в політичній площині.
3. Компаративний аналіз стратегій «м’якої сили» у сучасній міжнародній політиці свідчить про спільні і відмінні особливості концептуальних, доктринальних та прикладних підходів, які зумовлюються відповідними політичними позиціями провідних акторів міжнародних відносин, різними пріоритетами забезпечення національних інтересів, особливостями національної політики, історико-культурними традиціями і різними підходами до розв’язання глобальних проблем сучасності.
Відтак, геополітична спрямованість стратегії «м’якої сили» США зумовлює її принциповий зв’язок з процесами у системі міжнародних відносин на багатосторонньому та двосторонньому рівнях. Якщо стратегія попередника Б.Обами Дж.Буша-молодшого формально базувалася на концепті критичної геополітики, оскільки включала використання всіх відомих форм впливу у міжнародних відносинах, зокрема, превентивний вплив на події в світі, курс на лідерство на різних рівнях міжнародної взаємодії, то у стратегії зовнішньої політики Адміністрації Б.Обами існують постійно діючі чинники «м’якої сили», які виявляються в домінуючій орієнтації на використання всього комплексу механізмів «м’якого впливу» від дипломатії до інформаційно-психологічних операцій. Переосмислення стратегій «жорсткої» і «м’якої» сили уможливлює висновок про те, що нова стратегія «розумної сили» вирішальним чином залежить від позиції США в світі і від потенційної спрямованості зовнішньої політики наддержави. Здійснений науковий аналіз геополітичних чинників формування та реалізації стратегії «м’якої» та «розумної» сили підтверджує концепцію зовнішньополітичного курсу США, яка визначається ступенем збалансованості доктрин і стратегій безпекової і зовнішньої політики залежно від інструментів забезпечення її цілей і дипломатії.
Екстраполяція стратегії «м’якої сили» США на концепцію спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС виявляється у підходах до оновлення сутності трансатлантичного співробітництва, інституціоналізації зовнішньополітичної діяльності наднаціонального утворення, створенні спеціального департаменту з питань зовнішньої політики ЄС, у визначенні складових «м’якої сили» , які є пріоритетними для забезпечення інтересів ЄС на міжнародній арені та ефективності застосування механізмів для їх реалізації, зокрема, у відносинах зі США та РФ.
Дослідження сучасної російської зовнішньої і безпекової політики уможливило висновок про те, що особливостями російської версії «м’якої сили» Адміністрації Д.Медведєва / В.Путіна можна вважати асиметричність декларацій і реальної політичної практики, яка характеризується активізацією інформаційно-психологічних впливів, просуванням на міжнародному рівні ідеології «російського світу» та агресивної дипломатії.
З огляду на визначальні складові «м’якої сили» зроблено висновок про те, що для Адміністрації Б.Обами пріоритетними є стратегія «розумної сили», що охоплює дипломатію, національні цінності, науково-технологічні інновації та безпеку, що свідчить про політичне прагнення США підтримати міжнародний порядок, здатний вирішити глобальні проблеми; для ЄС пріоритети полягають у забезпеченні спільної зовнішньої та безпекової політики з одночасною диференціацією підходів до складових «м’якого впливу» у міжнародних відносинах, для Адміністрації Д.Медведєва / В.Путіна стратегія «м’якого впливу» передбачає використання політики «м’якої» чи «жорсткої» сили для забезпечення регіонального лідерства і вагомого статусу у світі
4. Базові складові сучасної стратегії зовнішньої політики та національної безпеки України зумовлюють нові зовнішньополітичні завдання щодо просування українських інтересів у світовій політиці, зокрема, Україна має визначити нові підходи до позиціонування в світі, враховуючи потенціал міжнародного впливу «м’якої сили» та ефективність його використання у міжнародних відносинах. Україні доцільно було б нарощувати свою «м’яку силу» через політику демократизації і реформування; розвивати регіональне партнерство, визначити на державному рівні національно-ідеологічні цінності, здійснювати позиціонування за допомогою зовнішньополітичних комунікативних технологій; врахувати, що «м’яка сила» як стратегія міжнародних впливів, може стати оптимальним засобом формування репутації транзитивної держави, політичним інструментом збереження і вдосконалення ціннісно-моральних імперативів українського суспільства, чинником реалізації державних стратегій зовнішньої політики.
5. Дослідження потенціалу міжнародного впливу «м’якої сили» у трикутнику США-ЄС-РФ та ефективності його використання в міжнародних відносинах за визначеними напрямами дало змогу визначити вагу складових його реалізації: дипломатичним (зовнішня політика, превентивна дипломатія, публічна дипломатія), політичним (політична ідеологія, національні цінності, демократизація), культурним (культурна дипломатія, культурна експансія), інноваційно-технологічним (інновації, інформатизація), інформаційним (інформаційно-психологічні операції, медіавпливи). Відтак, найбільший сукупний показник потенціалу та його ефективності «м’якої сили» у системі міжнародних відносин належить США, найменший сукупний показник характеризує вагу «м’якої сили» України. Тобто коефіцієнт взаємозв’язку між потенціалом ресурсів міжнародного впливу «м’якої сили» та ефективністю її використання засвідчує наявну відповідність між потенціальними можливостями політичних акторів та їх реальними інструментами впливу.
6. Загальні теоретичні розробки і реальна практика використання стратегії «м’якої сили» в міжнародних відносинах дозволили сформувати пропозиції для підтримки і просування національних інтересів України. Зокрема, запропоновано створення координаційної ради для вироблення програми «м’якої сили» з урахуванням потенціалу міжнародного впливу України у політичній, економічній та культурній сферах міждержавного співробітництва; залучення до реалізації політики «м’якої сили» урядових структур (міністерств і відомств України, які здійснюють зовнішньополітичну та зовнішньоекономічну діяльність), провідних науково-дослідницьких центрів (аналітичних інституцій, які розробляють рекомендації для ухвалення стратегічних рішень на високому рівні), авторитетних неурядових інституцій, які сприяють розвитку громадської дипломатії, представників національних і зарубіжних ЗМІ та спеціалізованих агентств з питань зовнішньополітичних комунікативних технологій; за допомогою іміджевих кампаній органів державної влади, політичних інституцій та зовнішньополітичних відомств сприяти поширенню комплексу політичних категорій, які дозволяють впливати на формування світової громадської думки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Nye J.S. Soft Power. The Means to Success in World Politics / Joseph S. Nye. - New York: Public Affairs, 2004. - 192 p.
2. Най Дж. Гибкая сила. Как добиться успеха в мировой политике / Джозеф Най. - М.:Тренд, 2006. −397с.
3. Nye J.S. The Paradox of American Power: Why the World’s Only Superpower Can’t Go it Alone / Joseph S. Nye. - New York: Oxford University Press, 2002. - 240 р.
5. Nye J.S. Bound to Lead: The Changing Nature of American Power / Joseph S. Nye. - New York: Basic Books, 1990. - 336 р.
2. Nye J.S. Power and Interdependence: World Politics in Transition / Joseph S. Nye, Robert O. Keohane. - New York: Longman, 2000. - 273 р.
6. Nye J.S. Get Smart. Combining Hard and Soft Power [Електронний ресурс] / Joseph S. Nye // Foreign Affairs. 2009. - Volume 88, № 4. - Режим доступу: http://www.foreignaffairs.com/articles/65163/joseph-s-nye-jr/get-smart.
7. Nye J.S. The Powers to Lead / Joseph S. Nye. Oxford: Oxford University Press US, 2008. - 226 p.
8. Nye J.S. A smarter, more secure America. Report of the CSIS Commission on Smart Power [Електронний ресурс] / Craig Cohen, Joseph S. Nye, Richard Armitage. - Режим доступу: http://csis.org/publication/smarter-more-secure-america.
9. Трибрат В. «Мягкая безопасность» по Джозефу Наю [Електронний ресурс] / Владимир Трибрат // Международные процессы. - Режим доступу: http://www.intertrends.ru/seventh/014.htm.
10. Най Дж. «Умная сила» Барака Обамы. Кризис «умной силы» / http://www.russ.ru/Mirovaya-povestka/Umnaya-sila-Baraka-Obamy.
11. Интервью А.Рогозина с Дж.Наем [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.apn.ru/publications/article20896.htm
12. Луценко А.В. Теоретичні засади стратегій «м’якого тиску» в сучасних міжнародних відносинах / А.В.Луценко // Дослідження світової політики: Зб. наук. праць. Вип. 45. К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин HAH України, 2008. С. 125-136.
13. Goodby J.E. Europe Undivided: The New Logic of Peace in U.S.-Russian Relations / James E. Goodby. Wash., D.C.: United States Institute of Peace, 1998. 272 p.
14 Киссинджер Г. Дипломатия / Г.Киссинджер. М.: Ладомир, 1997. 848 с.
15. Бжезинский З. Великая шахматная доска: Господство Америки и его геостратегические императивы / З.Бжезинский; [пер.с англ. О.Ю.Уральская]. М.: Международные отношения, 2002. 254с.
16. Haass R.N. The Opportunity: America’s Moment to Alter History’s Course / Richard N. Haass // Foreign Affairs. 2005. - № 4. - Р. 57-84.
17. Morgenthau H.J. Politics Among Nations: The Struggle for Power and Peace / Morgenthau Hans J. - New York: Alfred A. Knopf, 1978. - P. 4-15.
18. E.H. Carr: A Critical Appraisal / ed. by Michael Cox. - London: Palgrave, 2000. 376 p.