Лядова Тетяна Іванівна. Клініко-генетичні дослідження та роль цитокінової регуляторної мережі в патогенезі гострого вірусного гепатиту В

Короткий опис

Лядова Тетяна Іванівна. Клініко-генетичні дослідження та роль цитокінової регуляторної мережі в патогенезі гострого вірусного гепатиту В: дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2004.

Лядова Т.І. Клініко-генетичні дослідження та роль цитокінової регуляторної мережі в патогенезі гострого вірусного гепатиту В. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2005.
У дисертації викладені результати клініко-біохімічних, молекулярно-біологічних та імунологічних досліджень 163 хворих на гострий вірусний гепатит В. Встановлено, що у цих хворих виявлено два генотипи D і А, домінантним є генотип D, який зустрічається в 90,8% випадків. Виявлено два геноваріанти генотипу D вірусу ГВ, встановлено розходження в клінічних проявах захворювання.
У хворих на ГВГВ залежно від геноваріанту генотипу D HBV комплексно схарактеризовано участь регуляторних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНП-, ІЛ-2 та ІЛ-4) та гострофазового показника запалення (СРБ) і метаболізм NO.
В результаті проведених досліджень виявлено, що при ГВГВ на початковому етапі інфекційного процесу існує односпрямованість запальних та імунних реакцій, обумовлених характером відповіді основних регуляторних цитокінов (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНП-, ІЛ-2 та ІЛ-4). У хворих на ГВГВ відбувається активація гострофазових реакцій запалення, яка індукується основними регуляторними цитокінами (ІЛ-1, ІЛ-6 та ФНП-), і спрямована на стабілізацію інфекційного процесу.
Встановлено кореляційні залежності між рівнем прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ФНП-) і показниками цитолізу гепатоцитів. Відзначаються прямі залежності між досліджуваними показниками протизапальних і прозапальних цитокінів (ІЛ-4, ІЛ-6 і ІЛ-2) і рівнем СРБ і NO у різні періоди інфекційного процесу.
У хворих на ГВГВ виявлено три типи імунного реагування, що визначаються характером відповіді основних регуляторних цитокінів: нормореактивний, дисоціативний і гіпореактивний, які перебувають у тісному взаємозв'язку зі ступенем тяжкості, клінічними проявами та результатом захворювання.
Одержані результатидозволяють рекомендувати необхідність комплексного обстеження хворих на ГВГВ із визначенням маркерів активної вірусної реплікації (а саме ДНК НВV і генотипу вірусу) та рівня основних регуляторних цитокінів.

Проведення генотипування вірусу ГВ у хворих із різним перебігом ГВГВ дозволило виявити два генотипи: D і А. Генотип D є домінантним, оскільки частота його виявлення становить 90,8%, тоді як генотип А зустрічався у 3,1%, у 6,1% генотип вірусу встановити не вдалося. Методом рестрикційного аналізу виявлено два геноваріанти генотипу D, що склало відповідно 44,6 і 55,4% (р<0,05).
Клінічно у пацієнтів із встановленим генотипом D HBV хвороба перебігала циклічно із різним ступенем тяжкості, тоді як у хворих із генотипом А реєструвалися легкий перебіг та субклінічні форми. Геноваріанти генотипу D мають певні розбіжності у клінічних проявах захворювання.
При ГВГВ на різних етапах інфекційного процесу відзначається односпрямованість імунних і запальних реакцій, які обумовлені характером відповіді основних регуляторних цитокінів і гострофазових показників, що корелює із ступенем тяжкості і з тенденцією до їх зниження по мірі згасання клінічних симптомів захворювання.
Індуковані цитокінами гострофазові показники запалення, зокрема С-реактивний білок, а також оксид азоту найбільшою мірою підвищувалися у періоді розпалу ГВГВ із зниженням в періоді реконвалесценції, що може бути використано у якості додаткового критерію контролю за інфекційним процесом.
Наявність кореляційної залежності між клініко-біохімічними показниками, вмістом регуляторних цитокінів і маркерів гострофазового запалення при ГВГВ визначає важливу роль опосередкованих цитокінами механізмів імунного реагування і свідчить про їх взаємопотенцюючий вплив.
У хворих із легким і середньотяжким перебігом ГВГВ виявлено три типи імунного реагування, що визначаються характером відповіді основних регуляторних цитокінів: нормореактивний, дисоціативний і гіпореактивний, які знаходяться у тісному взаємозв'язку зі ступенем тяжкості, клінічними проявами і наслідками хвороби.
Цитокіновий профіль при нормореактивному типі імунного реагування характеризується рівномірним підвищенням регуляторних цитокінів відповідно до ступеню тяжкості захворювання, тоді як при дисоціативному типі виявляється низький рівень ІЛ-2 і ІЛ-4 на фоні підвищеного вмісту прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ФНП- і ІЛ-6). При гіпореактивному типі, зареєстрованому лише у хворих із генотипом А HBV, рівні регуляторних цитокінів коливалися у межах контрольних значень.