Людвенко Дмитро Віталійович. Система управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах

Короткий опис

Людвенко Дмитро Віталійович. Система управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах : Дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Білоцерківський держ. аграрний ун-т. — Біла Церква, 2005. — 230арк. — Бібліогр.: арк. 190-201.

Людвенко Д.В. Система управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04 бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Державна академія статистики, обліку та аудиту Держкомстату України. Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню методологічних і організаційних передумов впровадження системи управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах. Встановлено місце і роль управлінського обліку, який є підсистемою бухгалтерського обліку, що функціонує на підприємстві відповідно до конкретних умов його господарювання. Визначено загальні особливості застосування прогресивних методів обліку витрат, зокрема, можливість використання позамовного методу по об’єктах калькулювання і центрах відповідальності в рослинництві і тваринництві; досліджено ефективність системи внутрішньогосподарського розподілу накладних витрат за допомогою нормативних коефіцієнтів, що дає можливість обчислювати собівартість продукції в галузях сільського господарства у міру одержання її з виробництва, а не лише в кінці року. Обґрунтовано доцільність для обліку загальновиробничих витрат введення до рахунку 91 „Загальновиробничі витрати” субрахунків 911 „Загальновиробничі витрати рослинництва” і 912 „Загальновиробничі витрати тваринництва”, а до них застосування рахунків наступного порядку з метою конкретизації інформації за затратами. Розроблено принципи побудови автоматизації облікового процесу та внутрішньогосподарського планування, даються пропозиції щодо покращення інформаційного забезпечення менеджерів різних рівнів управління. Обґрунтовано порядок виділення центрів відповідальності в досліджуваних підприємствах з урахуванням особливостей галузевої діяльності та аргументовано доцільність використання диференціального аналізу витрат і доходів для прийняття управлінських рішень.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми щодо організації та методики управлінського обліку в сільськогосподарських формуваннях. Це дозволило сформулювати наступні висновки теоретичного та практичного характеру.

Інформація, яку містить управлінський облік, використовується для прийняття управлінських рішень, тому його потрібно розглядати в системі управління підприємством. Управлінський облік у сільському господарстві є підсистемою, яка функціонує в системі бухгалтерського обліку.
Вітчизняна практика використовує тільки розрізнені елементи управлінського обліку і не має досвіду системного їх застосування, що знижує якість узагальнюючих висновків. Зарубіжні рекомендації щодо організації управлінського обліку не враховують до українських особливостей, не містять конкретних практичних методик для ефективного застосування їх у сільському господарстві, а викладаються, в основному, в загальнотеоретичному плані.
У процесі розвитку ринкової економіки стає актуальним питання організації системи управлінського обліку на вітчизняних сільськогосподарських підприємствах. При цьому він повинен відповідати вимогам управління виробництвом шляхом забезпечення останнього цінною (оперативною, аналітичною, гнучкою) інформацією. Створення системи управлінського обліку та розвиток його методології дасть можливість виявити та мобілізувати ресурси для виробництва продукції та знизити її собівартість. Це сприятиме розширенню обсягів виробництва та підвищенню рентабельності продукції.
Особливості сільськогосподарського виробництва мають суттєвий вплив на ведення управлінського обліку. В узагальненому вигляді основні з них три:

а) земля - використовується у виробництві і впливає на його результати;
б) для землеробства характерне сезонне виробництво, яке обумовлює нерівномірний вихід продукції за періодами та залежить від погодних умов;
в) ціни і результати діяльності господарств обумовлені ринком і аграрною політикою держави через такі важелі як закупки продукції, створення продовольчих резервів, дотації, податки, погашення відсотків за кредити та інші.
Ці особливості порушують прямолінійну залежність між змінними витратами і обсягом виходу продукції, що потрібно враховувати при прийнятті управлінських рішень.

Форми первинних документів, які були розроблені у Радянському Союзі, і донині не змінені, зорієнтовані на великі сільськогосподарські підприємства колгоспи і радгоспи. Новостворені дрібні селянські (фермерські) господарства не мають потреби у такій великій кількості форм первинних документів. Вона має бути значно скорочена, особливо на ділянках обліку праці та її оплати.

У невеликих селянських господарствах немає потреби щомісяця зважувати тварин і складати відомість зважування; приплід тварин достатньо обліковувати у окремому журналі, не заповнювати акти на оприбуткування приплоду тварин.

Облік витрат потрібно організовувати за місцями виникнення витрат та центрами відповідальності позамовним методом. На конкретному сільськогосподарському підприємстві центрами відповідальності є бригади, ферми, допоміжні виробництва та інші структурні підрозділи. В управлінському обліку доцільно вираховувати собівартість продукції за прямими витратами (виробничу), і за всіма витратами (повну). Для обліку загальновиробничих витрат потрібно до рахунку 91 „Загальновиробничі витрати” передбачити два субрахунки 911 „Загальновиробничі витрати по рослинництву”, 912 „Загальновиробничі витрати по тваринництву”. До цих субрахунків необхідно ввести рахунки третього порядку для конкретизації витрат. З метою своєчасності одержання інформації про суму витрат і віднесення їх на об’єкти, пропонується використовувати нормативні коефіцієнти за загальновиробничими витратами. Оптимальною базою для їх розподілу є сума прямих витрат на оплату праці. При цьому недоцільно використовувати показник „нормальна потужність”, оскільки обсяг виробництва значно залежить від природних умов.
Калькулювання собівартості продукції рослинництва потрібно проводити не лише станом на 31 грудня, а протягом року відразу після одержання урожаю. Для цього прямі витрати на вирощування відповідної культури беруться за даними аналітичного обліку рахунку 23 „Виробництво”, а суму загальновиробничих витрат вираховують за допомогою нормативних коефіцієнтів, розроблених у господарстві при складанні планів.

Продукцію тваринництва потрібно калькулювати щомісяця, використовуючи інформацію, що відображена на аналітичних рахунках рахунку 23 „Виробництво” з врахуванням суми загальновиробничих витрат, визначеної за нормативними коефіцієнтами. Гній як цінне органічне добриво має оцінюватися за умовною ціною, при встановленні якої потрібно враховувати ціни на мінеральні добрива, корисну дію яких замінює гній.

У сільськогосподарських підприємствах України управлінський облік ведеться в інтегрованій системі бухгалтерського обліку. Аналітична інформація, що є прерогативою управлінського обліку, готується єдиною бухгалтерією. Дрібні фермерські господарства, як правило, не мають окремого структурного підрозділу з ведення обліку і контролю. Ці функції виконує лише одна особа, яка веде облік, контроль і аналізує стан справ. Часто це робить сам господар.

Аналітичні процедури можуть бути не пов’язані безпосередньо із записами по бухгалтерських рахунках. Перспективною є широка комп’ютеризація облікових робіт.
Організація розробки і впровадження системи управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах повинна проходити у поступовому, взаємообумовленому та обґрунтованому втіленні в практичну обліково-аналітичну діяльність ідей управлінської орієнтації. На побудову інформаційних моделей управлінського обліку впливає ряд об’єктивних факторів. Наявність та вплив їх є індивідуальними. Структура управлінського обліку на кожному підприємстві єдина у своїй основі, але вона перебуває у постійному русі, змінюючись відповідно до потреб управління.

Інформацію для вибору варіантів оптимального рішення забезпечує диференціальний аналіз додаткових релевантних витрат і доходів. Він ефективний, зокрема, у ситуаціях, характерних для сільського господарства, а саме: „виробляти чи купувати”, „продавати чи обробляти далі”.