МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАЛИШ Наталія Андріївна

УДК 351:338.24:502.33

МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА
РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
РОЗПУТЕНКО Іван Васильович
доктор наук з державного
управління, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ
ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ……………………………………20
1.1 Сутність проблеми забруднення довкілля у контексті формування
державної екологічної політики України………………………………20
1.2 Теоретичні основи становлення та розвитку екологічної науки………43
1.3 Соціоекологічні проблеми та можливості біосфери…………………..53
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1……………………………………………………64

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
В УКРАЇНІ У СФЕРІ ЕКОЛОГІЇ………………………………………………..66
2.1 Механізм державного управління в екологічній сфері………………..66
2.2 Функції державного управління у сфері реалізації державної
екологічної політики України…………………………………………...88
2.3 Екологічна стратегія та тактика в умовах геоекономічних
трансформацій………………………………………………………….102
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2………………………………………………......112

РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
У СЕКТОРІ СПОЖИВАННЯ………………………………………………….114
3.1 Екологізація сталого розвитку в формуванні державної політики
України…………………………………………………………………..114
3.2 Медико-біологічні проблеми у сфері охорони довкілля та питання
екологічної освіти………………………………………………………126
3.3 Екологічна інформація та участь громадськості у прийнятті
екологічних рішень……………………………………………………..158
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3………………………………………………......166

РОЗДІЛ 4. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
У СЕКТОРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА……………………………………………168
4.1 Інноваційно-інвестиційний механізм державної екологічної політики...168
4.2 Державна екологічна політика України щодо енергоефективності та
енергозбереження……………………………………………………....193
4.3 Екологічні податки як інструменти ефективного механізму реалізації
державної екологічної політики……………………………………….203
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4…………………………………………………..230

РОЗДІЛ 5. ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ У СВІТОВІЙ СИСТЕМІ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ……………………………………………233
5.1 Світові тенденції розвитку відновлюваних джерел енергії …………233
5.2 Екологічні проблеми глобалізації та їх вплив на розвиток України...243
5.3 Екологічна безпека та механізм управління екологічними ризиками270
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5………………………………………………......291

РОЗДІЛ 6. ОСОБЛИВОСТІ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ……………………293
6.1 Результативність державної екологічної політики…………………...293
6.2 Ефективність державної екологічної політики ………………………312
6.3 Макроекономічні підходи до оцінки ефективності та
результативності державної екологічної політики України………...325

ДОДАТКИ………………………………………………………………………353
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….......373

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВДЕ Відновлювальні джерела енергії
ГМО Генетично модифіковані організми
ЖКГ Житлово-комунальне господарство
ІІП Індикатор істинного прогресу
МВС Міністерство внутрішніх справ України
МЕПР Міністерство екології та природних ресурсів України
МНС Міністерство з надзвичайних ситуацій України
МОН Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
МОЗ Міністерство охорони здоров’я України
НС Надзвичайна ситуація
НАНУ Національна Академія Наук України
НСІ Національна система інвентаризації викидів ПГ
ЮНЕП Організація ООН з екологічної політики
ОВНС Оцінка впливу на навколишнє середовище
ПЕК Паливно-енергетичний комплекс
ПГ Парникові гази
ФАО Продовольча і сільськогосподарська організації ООН
РНБО Рада національної безпеки і оборони
РКЗК ООН Рамкова конвенція ООН про зміну клімату
ССВ Стале споживання та виробництво
ЦОВВ Центральні органи виконавчої влади
ЧАЕС Чорнобильська атомна електростанція

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Відсутність ефективної системи управління у сфері охорони довкілля, повільне проведення структурних реформ і модернізації технологій в умовах зростання національної еконо-міки призводять до збільшення рівня забруднення та зумовлюють підтримання неефективних підходів до використання енергетичних і при-родних ресурсів.
Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу та продовжує зростати. В Україні найвищий в Європі рівень розораності земель, споживання водних ресурсів, вирубування лісів. Близько 15 відсотків території України з населенням понад 10 млн. перебуває у критичному екологічному стані.
Українська економіка залежить від постачання із-за кордону органічного палива, яке становить близько 60% від загального обсягу споживання. Як свідчить практика країн, де відсутні значні запаси власних паливно-енергетичних ресурсів (нафти газу, вугілля), енергетична незалежність забезпечується за рахунок ядерної електроенергетики, гідроелектростанцій, а також відновлюваних джерел енергії.
Україна відноситься до країн, які орієнтовані на нераціональне використання природних ресурсів. Інтереси бізнесу не співпадають з можливостями природного середовища та не відповідають соціально-економічному становищу держави. Значні екологічні проблеми та пов’язані з ними негативні соціально-економічні наслідки зумовлені неефективною діяльністю органів державного управління.
Ті чи інші аспекти державного управління були предметом розгляду провідних зарубіжних учених: Г.Атаманчука [7], Д.Веймера [41], Е.Вайнінга [41], П.Друкера [91], [92], Д.Кейнса [149], І.Кірцнера [155], Р.Констанзи [422], Р.Коуза [170], Д.Мілля [263], К.Оноді [428], С. Роузфілда [341], Д.Стігліца [360], В.Томаса [381], Д.Форрестера [404], М.Фрідмана [405], Ф.Хайєка [406], Р.Хизрича [410], Й.Шумпетера [417].
Концептуальні засади механізмів державного управління висвітлено в працях провідних вітчизняних учених у галузі управління: В.Бакуменка [14], [82], В.Голубь [164], Н.Демедишиної [74], В.Дзюндзюка [84], О.Іваницької [133], [134], В.Князєва [82], [156], Ю.Ковбасюка [159], В.Козакова [50], [164], О.Коротич [166], А.Кузнєцова [177], В.Мамонової [256], О.Мордвінова [1], [269], [278], П.Надолішнього [271], А.Попка [396], І.Розпутенка [97], [100], [333], Р.Рудніцької [342], С.Серьогіна [348], Ю.Сурміна [365], О.Суходолі [366], [367], [368], В.Трощинського [75], [357], [382].
Проблеми сталого розвитку України дослідженні у працях українсь-ких науковців: О.Веклич [42], [43], [44], Т.Галушкіної [53], [54], В.Гейця [305], [364], Г.Голубовської-Онісімової [63], [64], В.Гусєва [68], О.Дробота [276], А.Єрмолаєва [106], [273], Я.Жаліла [107], О.Лазора [181], [182], [183], Е.Лібанової [187], Г.Марушевського [244], А.Сердюка [347], Т.Тимочко [375], С.Харічкова [407], М.Хвесика [407].
Медико-біологічні проблеми у сфері охорони довкілля та питання екологічної освіти досліджувались у працях українських науковців: М.Білинської [20], [21], [22], Л.Жаліло [79], [108], С.Крисюка [173], О.Лебединської [185], [186], Т.Лукіної [191], С.Майбороди [193], Я.Радиша [314], [315], [316], [317], В.Рижих [324], Є.Ромата [340], Н.Сініциної [349], І.Солоненка [76], [318], Н.Ярош [421].
Зазначена проблематика щодо розвитку підприємництва перебувала в полі зору українських науковців: В.Бодрова [25], [66], В.Вакуленка [110], З.Варналія [36], [37], В.Воротіна [49], [80], [305], С.Ілляшенка [136], В.Ільяшенко [135], [137], Н.Криштоф [174], [175], О.Лазора [181], Л.Мельника [277], [279], М.Орлатого [110], Л.Федулової [398], [399], М.Шапочки [277].
Аналіз бюджетно-податкової складової ґрунтовно здійснений у дослідженнях А.Ахламова [8], [33], В.Загорського [109], Л.Ільченко-Сюйви [140], М.Миколайчука [259], Г.Филюк [401], [402], [403], К.Швабія [415], В.Юрчишина [418], [419], [432].
Питання екологічної безпеки досліджувались у працях українських науковців: В.Андрейцева [3], В.Афоніна [351], А.Гетьмана [60], В.Гошовської [65], Н.Грицяк [10], [307], [323], І.Грицяка [66], А.Качинського [146], Г.Ситника [352], [353].
Проблемам ефективності державного управління та її оцінювання приділено увагу багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: І.Барцица [17], Л.Дідківської [87], О.Кілієвича [152], В.Малиновського [198], П.Матвієнка [246], А.Мерзляк [257], А.Монаєнка [268], Н.Нижник [78], [274], В.Ребкала [321], [394], А.Семенченка [344], О.Сергєєвої [345], [346], В.Тертички [46], [373].
З огляду на вищезазначене потребують подальшого розвитку механізми державного управління у сфері екології. Формування комплексної системи розвитку екологічно безпечної економіки, впровадженя екологічних інновацій у виробничу діяльність, стале споживання та механізми регулювання цього процесу потребують подальшого розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукових дослі-джень та висвітлює результати наукових доробок автора, отриманих у процесі виконання науково-дослідних робіт кафедри економічної політики Національної академії “Практичні рекомендації щодо використання економічного аналізу в процесі реалізації соціально-гуманітарної політики в Україні (2005-2010 рр.)” (номер державної реєстрації 0108U002029) та “Геоекономічна політика України” (номер державної реєстрації 0109U003018) за комплексним науковим проектом Національної академії “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827).
У зазначених проектах здобувачем як головним виконавцем обґрунтована методологічна основа визначення ефективних механізмів реалізації державної екологічної політики України, запропоновано теоретичні та методичні підходи до побудови системи показників і критеріїв розвитку країни, ведення екологічно-інноваційної підприємницької діяльності, удосконалення податкової політики держави через розширення системи екологічного оподаткування.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення, розвиток теоретико-методологічних засад механізмів державного управління та наукове обґрунтування напрямів підвищення ефективності у сфері реалізації державної екологічної політики.
Відповідно до мети були визначені наступні завдання:
– дослідити особливості взаємодії природи, суспільства та економі-ки, узагальнити досвід державного регулювання еколого-економічних процесів та визначити їх вплив на механізми ухвалення управлінських рішень;
– проаналізувати та визначити вплив демографічних та соціально-економічних чинників на формування пріоритетів розвитку країни на основі принципів екологізації;
– уточнити цілі, функції державного управління, організаційну структуру та завдання органів управління у сфері реалізації державної екологічної політики;
– розробити понятійний апарат та теоретичні підходи геоекономіч-ного спрямування державної екологічної політики;
– оцінити механізми державного управління у сфері творення еко-логічно збалансованої економіки через систему сталого споживання;
– визначити напрями поглиблення взаємодії органів влади, сектору підприємництва і громадськості у формуванні та реалізації екологічних стратегій, планів розвитку на місцевому та державному рівнях;
– дослідити сутність екологічних інновацій та визначити їх роль у напрямі екологізації виробництва, розвитку енергоефективної економіки;
– виявити шляхи реформування податкової системи через ефективні інструменти – екологічні податки;
– дослідити загрози для України в умовах геоекономічних трансформацій та можливості реалізації гнучких механізмів Кіотського протоколу;
– з’ясувати суть екологічної безпеки у системі національної безпеки держави та обґрунтувати механізми реалізації державної екологічної політики з точки зору взаємозв’язку заходів економічного розвитку та екологічної безпеки;
– узагальнити підходи щодо визначення показників результативності й ефективності державної екологічної політики та запропонувати нові показники з урахуванням макроекономічних тенденцій соціально-економіч-ного розвитку країни;
– запропонувати ефективний макроекономічний інструментарій та понятійно-категорійний апарат для аналізу державної екологічної політики.
Об’єкт дослідження – державна екологічна політика України
Предметом дослідження є макроекономічний механізм формування державної екологічної політики України.
Теоретичною та методологічною основою роботи є фундаментальні положення сучасної теорії державного управління у процесі розвитку економічних та екологічних систем, а також наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних науковців з проблем системного аналізу, макроекономічної політики, аналізу державної політики, регіонального та державного планування й прогнозування, екологічної безпеки.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішен-ня сформульованих завдань використано загальнонаукові теоретичні та спеціальні методи: спостереження, порівняння, вимірювання; аналізу і синтезу, індукції і дедукції, статистичні, гіпотетичні, логічні, абстрагування та узагальнення, моделювання й рівноваги.
Вивчення механізмів формування державної екологічної політики здійснено на основі методів конкретного та абстрактного, ідеалізації й узагальнення. Для розкриття проблем формування механізмів державного управління був застосований діалектичний метод пізнання, а також логічний та історичний методи. Для визначення пріоритетів державного управління в економічній та екологічній сферах було використано логічне узагальнення окремих фактів і результатів аналізу. Системний аналіз було застосовано при формуванні показників і критеріїв результативності та ефективності державної екологічної політики. З метою виявлення впливу геоекономічних зрушень на стан економіки країни та динаміку макроекономічних та екологічних по-казників було використано кореляційно-регресійний аналіз, методи моделювання та рівноваги.
Емпіричною та інформаційною базою роботи стали законодавчі й інформаційні акти України, Європейського Союзу, Організації Об’єднаних націй, документальна інформація державних статистичних органів, звіти та наукові публікації дослідницьких інституцій у галузях державного управління, зокрема, економічної та екологічної сфер.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні цілісного авторського підходу щодо нового бачення організаційного та економічного механізмів державного управління, а також розробки науково-теоретичного підходу щодо базових засад макроекономічного механізму формування державної екологічної політики.
Найважливіші наукові результати, що характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:
уперше:
– сформовано систему науково-теоретичних і методологічних засад макроекономічного механізму державного управління у сфері реалізації державної екологічної політики, що дає змогу забезпечити ефективне управління охороною навколишнього природного середовища за принципами сталого розвитку та екологізації. За основу взято основну макроекономічну тотожність: Y=C+I+G+NX (дохід країни дорівнює сумі витрат суб’єктів макроекономіки: домашніх господарств, підприємців, держави та зовнішнього світу);
– розроблено з позиції системного підходу методологію пізнання категорії “макроекологічна політика” як основи аналізу державної екологічної політики через вплив процесів екологізації на макроекономічну політику. Визначено, що макроекологічна політика – напрям дій уряду, який враховує екологічне спрямування національної економіки при розв’язанні макроекономічних проблем і поєднує три інституції: державне управління, макроекономічну політику, екологічну політику;
– запропоновано понятійний апарат державної екологічної політики в умовах геоекономічних зрушень, зокрема введено в термінологію науки “державне управління” поняття “геоекономічна стратегія екологічної політики”, “геоекономічна тактика реалізації екологічної політики ”, де геоекономічна стратегія екологічної політики спрямована на підвищення конкурентоспроможності держави з урахуванням наявних енергетичних ресурсів та політико-економічної стратегії іншого світу або окремої його частини в умовах глобалізації економіки. Геоекономічна тактика реалізації екологічної політики полягає у використанні таких засобів та методів екологічної політики, які підвищують конкурентоспроможність країни;
– обґрунтовано та введено в науковий обіг терміни: “екологічний мультиплікатор” та “гранична схильність до забруднення”. Визначено, що екологічний мультиплікатор – показник, що означає збільшення обсягу доходу в економіці країни через дію множини економічних механізмів, які виникають у разі ухвалення ефективних управлінських рішень в інвестиційній, фіскальній, монетарній політиках. Запропоновано показник граничної схильності до забруднення як коефіцієнта чутливості забруднення довкілля до обсягу ВВП;
– сформовано систему показників ефективності державного управ-ління через показники результативності макроекономічної та екологічної політик: валовий внутрішній продукт (ВВП), ВВП з розрахунку на одну особу і показників забруднення довкілля в цілому та на одну особу;
удосконалено:
– організаційно-методичні основи формування інструментарію по-даткової системи та механізми її подальшого реформування з метою посилення екологічної складової у структурі податків через зміщення акцентів із прямих податків на непрямі;
– теоретико-методологічні засади формування ефективної системи екологічного менеджменту в державному управлінні у сфері екології в умовах геоекономічних перетворень, кінцевою метою якого є мінімізація негативних впливів господарської діяльності на довкілля, досягнення високого рівня екологічної безпеки процесів виробництва та споживання продукції;
– теоретико-методологічні засади формування ефективної системи екологічного менеджменту в державному управлінні у сфері екології в умовах геоекономічних перетворень, кінцевою метою якого є мінімізація негативних впливів господарської діяльності на довкілля, досягнення високого рівня екологічної безпеки процесів виробництва та споживання продукції;
– теоретичні підходи щодо формування організаційної структури органів управління у сфері охорони довкілля, а саме потреба єдиного органу влади, який би регулював поширення генетично модифікованих організмів в Україні, оскільки нині повноваження розподілені між п’ятьма органами центральної влади: Кабінетом Міністрів України, Міністерством науки освіти, молоді та спорту України, Міністерством екології та природних ресурсів України, Міністерством аграрної політики та продовольства, Міністерством охорони здоров’я;
– принципи взаємозв’язку органів державного управління та суб’єктів господарювання у сфері екології: обґрунтованість, прозорість, контрольованість, логічність, структурна довершеність, врахування зовнішніх впливів;
– теоретико-методологічні основи формування національних вугле-цевих ринків, які є ринковим механізмом та ефективним інструментом регулювання, обмеження та скорочення викидів парникових газів, що, у свою чергу, приводить до підвищення енергоефективності національної економіки як протекціоністського заходу національної економіки;
дістали подальшого розвитку:
– принципи та підходи екологічного спрямування управлінської діяльності стосовно мінімізації екстернальних збитків та розв’язання проблем макроекономічної політики. Інструментами політики для усунення негативних зовнішніх ефектів можуть бути: державна регламентація, гранично допустимі норми вмісту шкідливих речовин, ліцензії на право забруднення довкілля;
– підходи щодо гарантування системи біобезпеки України у частині запобігання подальшому поширенню генетично модифікованих організмів (ГМО) шляхом удосконалення українського законодавства із внесенням змін до Закону України “Про доступ до публічної інформації”;
– підходи щодо утворення єдиного державного органу, який би вирішував питання ГМО із внесенням змін до Закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів” стосовно перерозподілу повноважень між органами виконавчої влади щодо контролю та регулювання процесів поширення ГМО;
– підходи щодо розробки концепції безперервної екологічної освіти в Україні, яка ґрунтується на систематизації наукових знань і підходів, що пов’язані з формуванням екологічної свідомості громадян України через впровадження екологічних програм у дошкільній освіті, спрямування бюджетних коштів на створення українських екологічних мистецьких проектів на кшталт: мультиплікаційні фільми, художні фільми; конкурси малюнку, реклами екологічного спрямування;
– метод системного дослідження державного управління у сфері екології, який дає змогу детально проаналізувати та розкрити характеристики об’єкта управління, такі як: елементи системи та їх властивості, організаційну й функціональну структуру. Нові властивості системи, що виникають, це: ієрархічність, емерджентність, мультиплікативність, синергія, альтернативність;
– підходи щодо розвитку екологічно-інноваційної підприємницької діяльності, що спрямовані на збільшення виробництва високоякісних продуктів харчування, сировини для переробної промисловості, зростання експортного потенціалу аграрно-промислового комплексу, розвитку еколого-медичних інновацій, які спрямовані на проведення генетико-гігієнічних досліджень та впровадження екологічного паспорта підприємства як дієвих інструментів реалізації державної екологічної політики з погляду споживання екологічно безпечних благ, відновлення й підтримання працездатності населення і захисту генофонду України, додаткового джерела надходжень до місцевих та державного бюджету.
Практичне значення результатів дослідження полягає в можливостях використання положень, ідей та висновків при розробці нормативно-правових актів органами державної влади, зокрема, місцевими державними адміністраціями та при оптимізації режиму співробітництва України з потенційними інвесторами, фінансово-економічними структурами та державами світу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання під час розробки стратегічних планів, програм розвитку держави та регіонів.
Результати дисертаційного дослідження доцента кафедри економіч-ної політики Національної академії державного управління при Президентові України Малиш Наталії Андріївни були використані Мініс-терством екології та природних ресурсів України при розробленні Проекту Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на період з 2011–2015 роки” (довідка про впровадження від 28.02.2011 р., № 4490/04/4/10-11 Міністерства екології та природних ре-сурсів України), а саме:
– щодо видання періодичного офіційного вісника Мінприроди у редакції: “Започаткування та видання (щоквартально) в електронному фо-рматі періодичного офіційного вісника Мінприроди, а також його версій для Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя”;
– щодо формування механізму функціонування національного вуглецевого ринку у редакції: “Розроблення нормативно-правової бази з забезпечення функціонування системи державного обліку, моніторингу, звітності та здійснення перевірок даних у сфері антропогенних викидів парникових газів, а також національної системи обігу та торгівлі вуглецевими одиницями в рамках розроблюваного національного законодавства та адаптації національного законодавства до вимог екологічного законодавства ЄС в рамках “Угоди про асоціацію між Україною та ЄС”;
– щодо показників ефективності у редакції: “Відношення темпу при-росту забруднення навколишнього природного середовища (забруднення атмосфери стаціонарними та пересувними джерелами, обсяги скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти та кількість утворюваних відходів) до темпу приросту ВВП України”. у розділі “Показники ефективності реалізації Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на період з 2011–2015 роки”.
Практично використані результати дисертаційного дослідження:
– у рекомендаціях щодо встановлення на підприємствах, що забруднюють довкілля, систем екологічного моніторингу за показниками, що визначені Мінприроди та розроблення і впровадження екологічного паспорту підприємства при підготовці Київської міської програми сприяння розвитку малого та середнього підприємництва на 2009–2010 рр. (довідка про впровадження від 14.04.2011 р., №058-01/529 Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва Київської міської державної адміністрації);
– у пропозиціях щодо визначення показників ефективності у сфері охорони навколишнього природного середовища при підготовці Програми соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2011 рік (довідка про впровадження від 13.04.2011 р., № 3-15/343 Чернігівської міської ради);
– у рекомендаціях щодо визначення показників розвитку у сфері охорони навколишнього природного середовища при підготовці Програми поліпшення екологічного стану міста Чернігова на 2011–2015 рр. (довідка про впровадження від 15.04.2011 р., № 3-15/358 Чернігівської міської ради);
– у пропозиціях щодо забезпечення реалізації Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції Тернопільської області на 2008–2011 роки та здійснення моніторингу поінформованості громадськості області про співробітництво України з ЄС при підготовці Програми міжрегіонального та зовнішньоекономічного співробітництва Тернопільської області на 2009–2013 роки (довідка про впровадження від 24.04.2011 р., №227-7/01-10-1 Тернопільської обласної державної адміністрації);
– у навчальному процесі факультету “Публічного адміністрування” Національної академії державного управління при Президентові України (акт впровадження від 17.04.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостій-ною науковою роботою, її основні положення та практичні розробки, які характеризуються новизною і становлять цінність для розвитку науки державного управління, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертації апробовані в навчальному процесі, неодноразово обговорювались та доповідались на таких комунікативних заходах:
– міжнародних науково-практичних конференціях, конгресах, семінарах: “Україна: людина, суспільство, природа” (Київ, 1995, 1996, 1997); “Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки” (Київ, 2007); “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009); “Актуальные проблемы современной науки” (Самара, 2009); “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації”, (Одеса, 2009); “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (Київ, 2010); “Наука і вища освіта” (Запоріжжя, 2010); “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (Мінськ, 2010); “Галузь науки “Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010); “Національна екологічна політика в контексті європейської інтеграції” (Київ, 2010); “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2011); “Природно-ресурсний потенціал збалансованого (сталого) розвитку України (Київ, 2011); “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (Мінськ, 2011); “Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики” (Ки-їв, 2011);
– всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми інтеграції економіки України в ЄС і вступ до СОТ” (Київ, 2006); “Концептуальні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку України” (Київ, 2006); “Економічне зростання України: стратегічні напрями та тактичні заходи” (Одеса, 2007); “Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної політики” (Київ, 2010).
Публікації. Основні результати дослідження викладено в одноосібній монографії “Ефективні механізми формування державної екологічної політики” (загальний обсяг 21,00 друк.арк.).
Різні аспекти дисертаційної роботи також викладено в 64 наукових працях, з яких 24 опубліковані в наукових фахових виданнях з державно-го управління, 8 – навчальні посібники, словники, 34 – наукові праці, що опубліковані в інших наукових виданнях та тези доповідей.
Загальний обсяг публікацій становить 56,2 друк.арк.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 425 сторінок, з них основного тексту – 352 сторінки. Дисертація містить 11 додатків обсягом 20 сторінок, 67 рисунків, 18 таблиць. Список використаних джерел налічує 432 найменування.
Результати дослідження можуть бути використані органами виконав-чої та законодавчої влади для удосконалення механізмів державного управління екологічною політикою України, у навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України для викладання дисциплін: “Державне управління в економічній сфері”, “Макроекономічна політика та аналіз її ефективності”, “Аналіз державної політики”, “Економічна політика розвитку підприємництва” та вищих навчальних закладів за фахом “Екологічний менеджмент”.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні запропоновано теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми, що полягає в науковому обґрунтуванні підходів щодо підвищення ефективності державного управління у сфері екології, викладено основні методичні положення щодо напрямів удосконалення механізму державного управління на державному рівні, сукупність яких має важливе значення для формування екологічної політики, досліджено проблему забруднення довкілля і концептуальні засади розвитку природного середовища в контексті формування державної екологічної політики, визначено організаційний та економічний механізми її розвитку, проаналізовано механізми формування і реалізації екологічної політики в секторах національної економіки, встановлено місце України у світовій системі захисту довкілля.
На основі здійсненого дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції.
1. Аналіз наукових праць за темою дисертації, чинного законодавства, принципів екології та економіки дає підстави вважати, що державна політика у сфері охорони навколишнього природ¬ного середовища та раціонального використання природних ресурсів має базуватись на принципах рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), яка зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку, врахування екологічних наслідків при ухваленні управлінських рішень.
2. Виявлено, що основою для реалізації принципів екологізації мають стати трудові і природні ресурси, наявний соціально-економічний потенціал та національно-історичні традиції, що зародилися і підтримуються населенням країни. Визначено, що негативний екологічний розвиток призводить до погіршення демографічної ситуації в країні. Обґрунтовано, що демографічна ситуація в Україні перебуває в кризовому стані і всупереч світовій тенденції до зростання чисельність населення України зменшується. Доведено, що до внутрішніх чинників демографічних проблем належать: низькі рівні соціально-економічного розвитку та медичного обслуговування, забруднення навколишнього природного середовища, урбанізація, нераціональна та генетично модифікована структура харчування.
3. Обґрунтована потреба у вдосконаленні екологічної стратегії України, основними напрямами формування якої є заходи щодо: вдосконалення нормативно-правової бази стосовно оцінки впливу господарської діяльності на екосистеми, включені в природоохоронні об’єкти; а також екологічної складової нормативно-правової бази; розроблення та впровадження процедур та правил організації і функціонування морських природоохоронних об’єктів транскордонного характеру; створення та впровадження ефективної системи контролю за дотриманням екологічного законодавства суб’єктами господарювання та підвищення відповідальності за його порушення; проведення освітньо-інформаційних заходів щодо розвитку екомережі.
З’ясовано необхідність посилення відповідальності органів виконавчої влади за доступність і достовірність офіційної екологічної інформації. Суспільно важливими проблемами є підвищення ефективності діяльності органів державної влади, гармонізація функцій держави та ринку. Ефективність формування державної екологічної політики має забезпечуватись на основі організаційної та економічної систем охорони довкілля та природних ресурсів, підвищення рівня екологічної освіти та культури українських громадян.
Визначено, що потребує перегляду рішення щодо ліквідації державної служби заповідної справи України та, як наслідок, монополізація місцевими органами влади земельних ділянок Природно-заповідного фонду України.
4. Доведено доцільність розроблення екологічно збалансованої довгострокової стратегії, основним принципом якої повинен стати макроекономічний інструментарій. Визначено, що геоекономічна стратегія екологічної політики спрямована на підвищення конкурентоспроможності держави в умовах глобалізації економіки. Геоекономічний підхід сприяє вироб¬ленню національної економічної стратегії з урахуванням реальних енергетичних та інших ресурсів і політико-економічної стратегії зовнішнього світу. Геоекономічна тактика реалізації екологічної політики полягає у використанні таких засобів та методів екологічної політики, які підвищують конкурентоспроможність країни.
Побудова ефективної конкурентоспроможної економіки, забезпечення екологічної та економічної безпеки країни потребують удосконалення механізмів формування й реалізації державної екологічної політики.
5. Обґрунтовано, що основою збалансованого розвитку країни є здорове населення. Впродовж останніх років підвищилось усвідомлення суспільством ролі стану довкілля як важливого чинника формування здо-ров’я людини. Разом з тим система моніторингу з використанням критеріально-гігієнічних нормативів орієнтована на технологічні процеси з урахуванням ступенів ризику. Заходи держави, що вживаються у сфері формування та охорони здоров’я населення, мають бути системними. Потребує нагального розв’язання проблема щодо обмеження поширення генетично модифікованих організмів у формуванні механізмів державного управління щодо розвитку екологічно безпечного довкілля через непередбачувані негативні впливи та прояви ГМО у майбутньому.
6. Установлено, що внаслідок підвищення екологічної активності населення врахування екологічних чинників підприємствами, установами й організаціями у процесі своєї господарської діяльності відіграє все більшу роль у ціноутворенні та збуті продукції. В Україні ж залишаються забрудненими родючі землі, довкілля не встигає поглинати відходи та викиди гірничо-збагачувальних і металургійних заводів, виснажуються землі, що засіяні ріпаком, який переважно експор¬тується. Висока платоспроможність цих галузей через тимчасову експортну кон’юн¬ктуру спричиняє перерозподіл на їх користь сировинних і фінансових ресур¬сів та посилення політичного впливу, що суттєво стримує розвиток наці¬ональної економіки. Для забезпечення ефективності процесів розвитку підприєм¬ництва необхідна гнучка і дієва система управління інноваційними процесами.
7. З’ясовано, що екологічні інновації можуть бути впроваджені у підприємницьку діяльність за ефективними напрямами розвитку альтернативної енергетики: енергетики сонця, вітру та води. Розроблення і впровадження інно¬вацій з високим ступенем екологічності та економічної ефективності – екологічних інновацій може стати передумовою виходу з економічної та екологічної криз.
Партнерство бізнесу й держави, залучення фахівців та громадськості до розв’язання екологічних проблем, запобігання екологічним ризикам, які ґрунтуються на результатах державної екологічної експертизи, а також проведення державного моніторингу навколишнього природного середовища мають бути основними напрямами реалізації державної екологічної політики.
8. Обґрунтовано, що інструментом формування доходів бюджету можуть стати екологічні податки через механізм зниження рівня оподаткування праці та капіталу й посилення податкового навантаження на природні ресурси. Основним принципом екологічного оподаткування має стати оплата природоохоронних заходів тими, хто забруднює довкілля.
Новим джерелом надходжень до бюджету України може стати запровадження акцизного податку від упакувань зі штучних матеріалів за досвідом Польщі та інших європейських країн. Потребують також розв’язання проблеми з утилізування автомобільних шин та медичних відходів.
Доведено, що принципом “забруднювач навколишнього природ-ного середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну” повинні керуватись управлінці та представники законодавчої гілки влади у процесі ухвалення бюджетів та внесення змін до Податкового кодексу України.
9. З’ясовано, що в Україні відсутні спеціальні правові акти щодо розроблення та реалізації заходів з адаптації до зміни клімату на регіональному рівні. Місцеві органи влади не мають правового підґрунтя для започаткування такої діяльності. Недостатня обізнаність з питань адаптації до зміни клімату політиків і урядовців усіх рівнів, підприємців, пересічних громадян є причиною того, що механізм реалізації положень Кіотського протоколу є неефективним при формуванні державної економічної політики.
Виявлено, що дієвими механізмами формування державної екологічної політики мають стати: ухвалення Національного плану дій до 2020 р.; розроблення, узгодження та прийняття національного плану розподілу дозволів на викиди ПГ; започаткування реалізації механізму внутрішнього вуглецевого ринку (національної системи торгівлі дозволами на викиди ПГ) у секторах економіки, де це доцільно, та вуглецевого оподаткування інших секторів; збереження за Україною статусу країни з перехідною економікою та відповідних преференцій, що пов’язані з таким статусом; збереження бази для обрахування зобов’язань сторін на рівні 1990 р.; урахування обсягів поглинання ПГ лісами України; вжиття заходів щодо розв’язання проблем, які виникають через вуглецевий протекціонізм.
10. Доведено, що підвищення відкритості національної економіки великою мірою залежить від світових економічних тенденцій, а отже, збільшує ризики загроз національній безпеці. Сучасний етап глобалізації характеризується поси¬лен¬ням монополізації світових товарних ринків та економічного впливу транс¬націо¬нальних корпорацій і суб’єктів глобалізації на національні економічні системи.
Установлено, що до світових загроз ХХІ ст. у сфері екології належать деградація природного середовища, посилення боротьби за природні ресурси і продовольство між окремими державами та міждержавними союзами. З’ясовано, що головними складовими державної системи екологічної безпеки України мають бути: організація, управління та контроль за дотриманням вимог еко¬логічної безпеки; планування і координація комплексних програм охорони дов¬кілля та раціонального природокористування; контроль за дотриманням єдиної державної політики, що гарантує надійність і стійке функціонування загально¬суспільних об’єктів безпеки; ліквідація екологічних наслідків про¬мислових аварій, природних катастроф і стихійних лих та запобігання їм; оцінка стану екологічної безпеки на всій території і в окремих адміністративно-територіальних утвореннях України, прогнозування динаміки екологічної безпеки.
11. Узагальнено існуючі підходи щодо визначення показників результативності та ефективності державної екологічної політики і запропоновано нові з урахуванням макроекономічних показників розвитку країни та добробуту населення як відношення темпів зростання обсягу ВВП до темпів зростання викидів шкідливих речовин й утилізованих відходів у цілому та на одну особу.
Визначено, що один з важливих шляхів підвищення ефективності управління – це пошук і використання таких індикаторів державного управління, які можна було визначити кількісно. У країнах світу існує ціла низка універсальних підходів до оцінки ефективності державного управління. Найбільш поширеним вважається інтегральний підхід до рейтингової оцінки ефективності державного управління. Такий показник формується на підставі окремих показників, що характеризують різні аспекти ефективності державного управління. З’ясовано, що нині існує багато моделей визначення ефективності державного управління, проте вони залишаються теоретичними розробками і не використовуються на практиці, оскільки відсутня єдина загальноприйнята система оцінки ефективності державного управління.
12. Запропоновано ефективний макроекологічний інструментарій та понятійно-категорійний апарат для аналізу державної екологічної політики. На підставі побу¬дови моделі економічного кругообігу з урахування екологізації визначено, що домогосподарства повинні споживати екологічно чисте продовольство, безпечні для здоров’я товари та отримувати послуги, які постачають на ринок благ підприєм¬¬ства з екологічно чистим виробництвом. Сектор підприємництва повинен мати сучасне, модернізоване, енергоощадне обладнання, з ефективною системою еко¬логіч¬ного менеджменту. Сектори споживання та підприємництва повинні спла¬чувати державі податки, у тому числі екологічні, одержувати цільові субсидії на технологічне переоснащення устаткування, яке спрямоване на виробництво екологічно чистих товарів. Доведено, що екологічний мультиплікатор забезпечує зростання доходу (ВВП) країни у кілька разів більше, ніж кожен з існуючих мультиплікаторів окремо, завдяки ефекту, отриманому від екологічного спряму¬вання державної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми управління : монографія: У 2-х томах / В.Огаренко, В.Корінєв, К.Райхель, О.Бучнін, О.Мордвінов та ін. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – Т.1. – 472 с.
2. Акуленко В.Л. Екологічна реструктуризація з елементами екологічного менеджменту / В.Л.Акуленко, І.В.Мамчук // Вісник СумДУ : Суми, 2009. – № 1. – С. 52–59. – (Серія “Економіка”).
3. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки: навчальний та наук.-практ. посібн. / В.І.Андрейцев. – К. : Знання-Прес, 2002. – 332 с.
4. Андрейцев В. Тектолого-правові аспекти забезпечення сучасної екологічної політики держави / В.Андрейцев // Право України. – 2011. – №2. – С. 66–84.
5. Андрющенко І.С. Аналіз і порівняння світового та українського досвіду системи регулювання безпечності продуктів харчування / І.С.Андрющенко // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 169–170.
6. Апопій В.В. Організація і технологія надання послуг: навч. посіб. / Апопій В.В, Олексин І.І., Шутовська Н.О., Футало Т.В. , за ред. В.В.Апопія. – К., 2006. – 312 с.
7. Атаманчук Г.В. Теория государственого управления / Г.В.Атаманчук. – 4-изд., стер. – М.: Омега-Л, 2006. – 584 с.
8. Ахламов А.Г. Моделі та методи комплексного аналізу стану соціально-економічного розвитку розвитку регіону / А.Г.Ахламов, М.М.Миколайчук. – К. : НАН України, Ін-т кібернетики ім. В.М.Глушкова, 2002. – 24 с.
9. Бабанін О.С. Проблеми і перспективи формування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС / О.С.Бабанін // Стратегічні пріоритети, № 4 (13), 2009 р. – С. 219–224.
10. Бажал Ю. Роль інформації у формуванні ринкової економіки : монографія / [Ю.Бажал, В.Бакуменко, І.Бондарчук, Н.Грицяк та ін.] // Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Ін-т підвищ. кваліфікації кер. кадрів. – К. : К.І.С., 2004. – 348 с.
11. Базилевич В.Д. Макроекономіка: підручник / В.Д.Базилевич, К.С.Базилевич, Л. О.Баластрик ; за ред. В.Д.Базилевича – 3-тє вид., випр. – 623 с.
12. Базилевич К.С. Макроекономіка: практикум: навч. посіб. / Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. ; за ред. В.Д.Базилевича. – 2-ге вид. перероб. і доповн. – К. : Знання, 2010. – 550 с.
13. Бакуменко В.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління : навч. посіб. / В.Д.Бакуменко, П.І.Надолішній. – К. : Міленіум, 2003. – 256 с.
14. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : монографія / В.Д.Бакуменко. – К. : Вид.-во УАДУ, 2000. – 328 с.
15. Баласинович Б. ГМО: виклики сьогодення та досвід правового регулювання / Б.Баласинович, Ю.Ярошевська // Інститут економічних до-сліджень та політичних консультацій. – К. : Видавничий дім “АДЕФ-Україна”, 2010. – 256 с.
16. Балуєва О.В. Екологія і охорона здоров’я: взаємозв’язок і проблематика управління / О.В.Балуєва // Демократичне врядування: наука, освіта, практика : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. уч., 29 трав. 2009 р. : у 4 т. – К. : НАДУ, 2009. – Т. 4. – С. 205–217.
17. Барциц И.Н. Критерии эффективности государственного управления и глобальное управленческое пространство / И.Н.Барциц // Государство и право. – 2009. – № 3. – С. 12–20.
18. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У.Бек. – М. : Прогресс – Традиция, 2000. – 384 с.
19. Бєляєв О.О. Економічна політика : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.О.Бєляєв, А.С.Бебело, М.І.Диба. – К. : КНЕУ, 2004. – 285 с.
20. Білинська М. Управління якістю навчання студентів вищої медич-ної школи на основі математичної моделі / М.Білинська // Вісн. НАДУ : Київ, 2004. – № 2. – С. 197–202.
21. Білинська М. Управління медичною освітою в економічно розви-нутих країнах / М.Білинська, І.Солоненко / Упр. сучас. Містом : Київ, 2002. – № 1-3(5). – С. 64–70.
22. Білинська М.М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні : монографія / М.М.Білинська. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 246 с.
23. Білорус О.Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: системні маркетологічні дослідження / О.Г.Білорус, Ю.М.Мацейко. – К. : МАУП, 2005. – 492 с.
24. Богданович В.Ю. Формалізація стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави / В.Ю.Богданович, А.І.Семенченко // Економіка України. – 2007. – № 2. – С. 13–26.
25. Бодров В. Державне регулювання інвестиційного процесу в умо-вах кризи світових фінансових ринків: ризики і можливості для України / В.Бодров // Вісник НАДУ при Президентові України : Київ, 2008. – № 4. – С. 61–67.
26. Бодров В.Г. Державне регулювання економіки та економічна політика : навч. посіб. / В.Г.Бодров, О.М.Сафронова, Н.І.Балдич. – К. : Академвидав, 2010. – 520 с.
27. Бонь О.В. Довкілля Чорного моря: загрози і виклики на порозі 21 століття / О.В.Бонь, Я.І.Мовчан, О.Г.Тарасова // Національна екологічна політика в контексті європейської інтеграції України : міжнар. наук.-практ. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 27 жовт. 2010 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – С. 235–238.
28. Бонь О.В. Програмно-цільовий підхід в оздоровленні морського довкілля / О. В. Бонь, О.Г.Тарасова, В.А.Гроза, О.І.Запорожець, Н.В.Мовчан // Національна екологічна політика в контексті європейської інтеграції України : міжнар. наук.-практ. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 27 жовт. 2010 р. : Центр екологічної освіти та інформації : Київ, 2010. – С. 239–242.
29. Боровльова К.О. Актуальне екологічне законодавство. Відгук на проект Закону України № 4750 “Про регулювання та управління викидами та абсорбцією поглиначами парникових газів” / К.О.Боровльова // Національна екологічна політика в контексті європейської інтеграції України : міжнар. наук.-практ. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 27 жовт. 2010 р. – Центр екологічної освіти та інформації : Київ, 2010. – С. 130–134.
30. Боронос В.М. Еколого-економічний аналіз структуризації по-казників виробництв / В.М.Боронос, І.В.Мамчук // Вісник СумДУ : Су-ми, 2006. – № 7. – (Серія “Економіка”).
31. Будник П.І. Розбудова співпраці з європейськими науковими мережами для реалізації екологічних програм / П.І.Будник, М.Д.Курмей // Національна екологічна політика в контексті європейської інтеграції України : міжнар. наук.-практ. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 27 жовт. 2010 р. – Центр екологічної освіти та інформації : Київ, 2010. – С. 30–32.
32. Бунге М.: сучасний дискурс ; за ред. В.Д.Базилевича. – К. : Знан-ня, 2005. – 697 с. – (Славетні постаті).
33. Бюджетна політика та бюджетне планування в умовах прогнозної невизначеності: регіональний рівень : наук.-метод. розробка / авт. кол. : А.Г.Ахламов, О.В.Голинська. – К. : НАДУ, 2010. – 42 с.
34. Бюджетний кодекс України від 23.12.2010. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 50-51, ст. 572. Редакція вiдбудеться 01.01.2014.
35. Вадзюк С.Н. Медико-екологічні проблеми в сучасних умовах / С.Н.Вадзюк, О.Є.Федорців // Екол. вісн. : Київ, 2008. – №1. – С. 14–15.
36. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С.Варналій. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 277 с.
37. Варналій З.С. Основи підприємництва : навч. посіб. / З.С.Варналій. – К. : Знання-Прес, 2003. – 285 с.
38. Василик О.Д. Державні фінанси України : підр. / Василик О.Д., Павлюк К.В. – К., 2004. – 608 с.
39. Васюта О.А. Піднесення результативності застосування еко-номічних інструментів екологічної політики Польщі / О.А.Васюта, О.С.Васюта // Наук. вісник : зб. наук.- техн. пр. НЛТУ України : Львів, 2006, Вип. 16. 1. – С. 296–315.
40. Васюта О.А. Проблеми екологічної стратегії України в контексті глобального розвитку / О.А.Васюта. – Тернопіль : Гал-Друк, 2001. – 600 с.
41. Веймер Д. Аналіз політики: Концепції і практика / Д.Л.Веймер, Е.Р.Вайнінг. – К. : Основи, 1998. – 654 с.
42. Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання / О.Веклич // Економіка України : Київ, 2003. – № 10. – С.62–70.
43. Веклич О.О. Досягнення об’єктивних узагальнюючих оцінок рівня сталого розвитку країни завдяки імплементації індикатора істинного прогресу в систему державного статистичного обліку / О.О.Веклич // Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної політики : всеукр. наук. еколог. конф. міжн. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 26 жовт. 2010 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – С. 34–37.
44. Веклич О.О. Аналіз ефективності вітчизняного економічного ме-ханізму природокористування щодо ідеї сталого розвитку / О.О.Веклич. Економічні реформи України в контексті переходу до сталого розвитку // Матеріали 2-х конференцій та рекомендації до проекту Національної стра-тегії. Інститут сталого розвитку. – К. : Інтелсфера, 2001. – С. 95.
45. Вернадський І. Витоки. Творча спадщина у контексті історії еко-номічної думки в Україні ; за ред. В.Д.Базилевича. – К. : Знання, 2009. – 862. – (Славетні постаті).
46. Вироблення державної політики: рекомендації для України в кон-тексті євроінтеграційного досвіду країн Балтії та Польщі : зб. аналітичних звітів і записок учасників Програми урядового стажування ; уклад. О.І.Кілієвич, В.В.Тертичка. – К. : К.І.С., 2006. – 388 с.
47. Вітлінський В. В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком : навч.- метод. посіб. / В.В.Вітлінський, П.І.Верченко. – К. : КНЕУ, 2000. – 292 с.
48. Войнович Р. В. Інноваційний вплив глобалізаційних процесів на систему державного управління України / Р. В. Войнович // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. / за заг. ред. Ю.В.Ковбасюка, В.П.Трощинського, С.В. Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 22–23.
49. Воротін В. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій : монографія. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с.
50. Вплив євроатлантичної інтеграції на соціально-економічне та політичне становище України ; підгот. В.А.Ребкало, В.М.Козаков. – К. : Товариство “Знання” України, 2007. – 23 с.
51. Всесвітня Хартія природи: прийнята у 1982 р. на 37-ій сесії Генеральної Ассамблеї ООН. (01.01.82 р.). – Международное публичное право : сб. док. Т. 2. – М. : БЕК, 1996 г. – С. 132–135.
52. Гавриленко Н.В. Податкова система : навч. посіб. / Н.В.Гавриленко. – Львів : Новий Світ – 2007. – 328 с.
53. Галушкіна Т.П. “Зелена економіка” як ідеологія сучасних транс-формаційних зрушень / Т.П.Галушкіна, С.Є.Реутов // Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної політики : всеукр. наук. еколог. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 26 жовт. 2010 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – С. 43–46.
54. Галушкіна Т.П. Організаційно-управлінські засади забезпечення сталого розвитку природоохоронних територій / Т.П.Галушкіна, Є.В.Хлобистов, П.М.Черінько // Природно-ресурсний потенціал збалансованого (сталого) розвитку України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля для України”, 19-20 квіт. 2011 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2011. – Т. 1. – С. 163–166.
55. Гардашук Г.В. Глобальні стратегічні моделі та український вибір / Г.В.Гардашук // Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної політики: всеукр. наук. еколог. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”. – Київ, 26 жовт. 2010 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – С. 405–409.
56. Генсірук С.А. Ліси України : монографія / С.А.Генсірук. – 3-тє вид., доопр. і розширене. – Львів, 2002. – 496 с.
57. Геоекономіка України : глосарій / [Розпутенко І.В., Ільченко-Сюйва Л.В., Кілієвич О.І., Малиш Н.А.] ; за заг. ред. І.В.Розпутенка. – К. : НАДУ, 2011. – 128 с.
58. Геоекономічна політика України : навч. посіб. / [Розпутенко І.В., Ільченко-Сюйва Л.В., Кілієвич О.І., Малиш Н.А., Романюк О.П.] ; за заг. ред. І.В.Розпутенка. – К. : НАДУ, 2010. – 128 с.
59. Герасимчук З.В. Трансформація інституціонального механізму природо-користування в умовах глобалізації: екологічні імперативи і системні суперечності : монографія / [З.В.Герасимчук, І.М.Вахович, В.А.Голян, А.О.Олексик]. – Луцьк : Надстир’я, 2006. – 228 с.
60. Гетьман А.П. Екологічне право України: підручник ; за ред. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги. – К. : Право, 2005. – 380 с.
61. Гетьман А. Методологічні засади становлення правових основ охорони довкілля / А.Гетьман // Право України. – 2011. – №2. – С. 11–19 .
62. Гільов В.В. Оцінка якості та безпеки життєдіяльності житлового середовища / В.В.Гільов // Практика співпраці Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та громадських екологічних організацій. – Київ : Центр екологічної освіти і інформації, 2007. – С. 203–207.
63. Голубовська-Онісімова Г.М. Методика підготовки та проведення кампанії з громадського лобіювання / Г.М.Голубовська-Онісімова // Практика співпраці Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та громадських екологічних організацій. – Київ : Центр екологічної освіти і інформації, 2007. – С. 32–40.
64. Голубовська-Онісімова Г.М. Стале споживання – шлях до добробуту українців / Г.М.Голубовська-Онісімова // Збалансований (сталий) розвиток України – пріоритет національної політики : всеукр. наук. еколог. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 26 жовт. 2010 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – С. 66–70.
65. Гошовська В. Соціальна домінанта національної безпеки: актуальні проблеми : монографія. / В.Гошовська. – К. : Корпорація, 2004. – 196 с.
66. Грицяк І.А. Європейське управління : теоретико-методологічні засади : монографія / І.А.Грицяк. – К. : К.І.С., 2006. – 398 с.
67. Грицяк Н.В. Інформаційні кампанії як механізм підвищення ефек-тивності реалізації державної політики у сфері євроінтеграції / Н.В.Гри-цяк, А.В.Баровська // Стратегічні пріоритети : наук.-аналіт. щокв. зб. – К. : НІСД, 2007, №2(3). – С. 37–44.
68. Гусєв В. О. Моніторинг сталого екологічного розвитку довкілля / В. О. Гусєв, О. С. Лієв // Інновації в державному управлінні: системна інтеграція освіти, науки, практики : матер. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 27 трав. 2011 р. : у 2 т. ; за заг. ред. Ю.В.Ковбасюка, В.П.Трощинського, С.В.Загороднюка. – К. : НАДУ, 2011. – Т. 1. – С. 258–260.
69. Гущук І.В. Паспортизація населених пунктів та оцінка ризиків при впровадженні державної системи соціально-гігієнічного моніторингу / І.В.Гущук, Д.В.Лико // Національна екологічна політика в контексті євро-пейської інтеграції України : міжнар. наук.-практ. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 27 жовт. 2010 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – С. 212–216.
70. Давидюк О.О. Соціальна безпека: проблеми теоретичного аналізу та побудови системи показників [Електронний ресурс] / О.О.Давидюк // Центр продуктивних сил та досліджень. – Режим доступу : www.cpsd.com.ua. – Заголовок з екрана.
71. Данілов О.Д. Податкова система та шляхи її реформування : навч. посіб. / [О.Д.Данілов, Н.П.Фліссак]. – К. : Парламентське вид-во, 2001. – 216 с.
72. Декларація “Порядок денний на ХХІ століття” на Конференції ООН з проблем довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році
73. Декларація зі сталого розвитку на саміті в Йоганнесбурзі у 2002 році. The Road to Johannesburg: Setting the Agenda for the World Summit on Sustainable Development / PECS News: A Population, Environmental Change and Security Newsletter. – The Woodrow Wilson Center. – 2002. – Spring.
74. Демедишина Н.І. Особливості застосування модульної технології для вдосконалення комунікативної компетентності державних службовців у процесі підвищення кваліфікації / Н.І.Демедишина // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. – Львів : ЛРІДУ. – 2008. – Вип. 14/15. – С. 415– 421.
75. Державна політика в соціогуманітарній сфері : підручник / [В.А.Скуратівський, В.П.Трощинський, П.К.Ситник та ін.] ; за заг. ред. В.А.Скуратівського, В.П.Трощинського. – К. : НАДУ, 2010. – 284 с.
76. Державна політика з перебудови охорони громадського здоров’я в Україні : навч. посіб. / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; за ред. І.М.Солоненка, Л.І.Жаліло. – К. : Вид-во УАДУ. – 2003.– 130 с.
77. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / [С.М.Чистов, А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін.]. – вид. 2-ге, доопрац. і допов. – К. : КНЕУ, 2005. – 440с.
78. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та органі¬заційні засади : навч. посіб. ; за заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. – Львів : Вид-во над. ун-ту “Львів, політехніка”, 2002. – 352 с.
79. Державне управління охороною здоров’я : навч. посіб. / Націон. акад. держ. упр. при Президентові України ; за ред. І.М.Солоненка, Л.І.Жаліло. – К. : Вид-во НАДУ. – 2004. – 180 с.
80. Державне управління регіональним розвитком України : моно-графія ; за заг. ред. В.Є.Воротіна, Я.А.Жаліла. – К. : НІСД, 2010. – 288 с.
81. Державне управління : навч. посіб. / [А.Ф.Мельник, О.Ю.Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко] ; за ред. А.Ф.Мельник. – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
82. Державне управління : словник-довідник ; за заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. – К.: УАДУ, 2002. – 228 с.
83. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посіб. / В.С.Джигирей. – 5-те вид., випр. і доп. – К. : Т-во “Знання”, КОО, 2007. – 422 с.
84. Дзюндзюк В. Предметна сфера науки державного управління / В.Дзюндзюк // Понятійно-категоріальний апарат публічного управління : матеріали наук.-методол. Семінару в режимі відео конференцзв’язку, Київ-Дніпропетровськ-Львів-Одеса-Харків, 31 берез. 2010 р. – К. : НАДУ, 2010. – С. 56–76.
85. Дзяна Г.О. Соціально-екологічні аспекти реалізації державної політики у сфері енергозбереження України : монографія / Г.О.Дзяна, Р.Б.Дзяний. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. – 205 с.
86. Димань Т.М. Безпека продовольчої сировини і харчових продуктів : підр. / Т.М.Димань, Т.Г.Мазур. – К. : Академія, 2011. – 520 с.
87. Дідівська Л.І. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / [Л.І.Дідківська, Л.С.Головко]. – К. : Знання, 2006. – 213 с.
88. Дідович А.П. Обґрунтування можливостей виробництва екологічно чистої продукції в рамках транскордонного співробітництва / А.П.Дідович // Національна екологічна політика в контексті європейської інтеграції України : міжнар. наук.-практ. конф. міжнар. еколог. форуму “Довкілля 2010”, 27 жовт. 2010 р. – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2010. – С. 52–55.
89. Дмитренко І.А. Екологічне право України: підр. / І.А.Дмитренко. – 2-е вид., перероб. і доп. – К. : Юрінком-Інтер, 2001. – С. 31.
90. Долішній М.І. Економічний розвиток і екологічна безпека: шлях України / М.І.Долішній, В.С.Кравців // Проблеми сталого розвитку України. – К. : Наукова думка, 1998. – С. 69–80.
91. Друкер П.Ф. Менеджмент : задачи, обязанности, практика / П.Ф.Друкер // пер. с англ. Т.А.Мороз и др. ; гл. ред. С.Н.Тригуб. – М. ; СПб. ; К. : Вильямс, 2008. – 990 с.
92. Друкер П.Ф. О профессии менеджера / П.Ф.Друкер ; пер. с англ. и ред. О.И.Медведь. – М. ; СПб. ; К. : Вильямс, 2008. – 307 с.
93. Екологічна конституція Землі: від ідеї до практичного втілення / Ю.Шемшученко // Вісн. НАН України. – 2007. – № 9. – С. 3–7.
94. Екологічна стратегія для країн Східної Європи, Кавказу та Цен-тральної Азії : конф. мініст¬рів охорони навколишнього середовища “Довкілля для Європи”. – Київ, 2003.
95. Екологічне право України. Академічний курс : підр. ; за заг. ред. Ю.С.Шемшученка. – К. : ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2005.
96. Економічна енциклопедія. 3 том. – К. – Тернопіль : Академія, 2002. – 951 с.
97. Економічна теорія і державна політика України в перехідній еко-номіці : навч. посіб. – Кн. 1 / [Ю. Бажал, В.Бакуменко, А.Бауманіс та ін.] ; за заг. ред. І.Розпутенка та Б.Лессера. – К. : Вид-во “К.І.С.”, 2004. – 202 с.
98. Економічна теорія: політекономія : підр. ; за ред. В.Д.Базилеви-ча. – 7-ме вид., стер. – К. : Знання-Прес, 2008. – 719 с.
99. Економічний розвиток і державна політика : навч. посіб. / [Ю.Бажал, О. Кілієвич, О. Мертенс та ін.] ; за заг. ред. Ю.Єханурова, І.Розпутенка. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – Част.5.
100. Економічний розвиток і державна політика. Вип. 11 : Державна політика та економіка охорони здоров’я в Україні: Практикум / Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України ; за заг. ред. І.Розпутенка та І.Солоненка. – К. : “К.І.С.”, 2002. – 216 с.
101. Екосередовище і сучасність : монографія. У 8 т. / [С.І.Дорогунцов, М.А.Хвесик, Л.М.Горбач, П.П.Пастушенко]. – К. : Кондор, 2007. – Т. 1. Природне середовище у сучасному вимірі. – 424 с.
102. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. [Елек-тронний ресурс] // Міністерство палива та енергетики України. – Режим доступу : http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/ ist?currDir=50357. – Заголовок з екрана.
103. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю.П.Сурмін, В.Д.Бакуменко, І.В.Розпутенко та ін. ; за ред. Ю.В.Ковбасю-ка, В.П.Трощинського, Ю.П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
104. Ефективність державного управління : практикум. Економіка природних ресурсів і довкілля / [Ю.Бажал, В.Бакуменко, С.Буряк та ін.] ; за заг. ред. І.Розпутенка. – К. : Вид-во “К.І.С.”, 2003. – 334 с.
105. Євроінтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики : матер. засідання “круглого столу” ; за заг. ред. О.В.Снігир. – К. : НІСД, 2010. – 64 с.
106. Єрмолаєв А.В. Національні проекти для України : аналітична доповідь / Єрмолаєв А.В., Жаліло Я.А., Біла С.О. – К. : НІСД, 2010. – 37 с.
107. Жаліло Я.А. Економіка України на шляху від депресії до зрос-тання: джерела, важелі, інструменти : аналітична доповідь / Я.А.Жаліло, Д.С.Покришка, Я.В.Белінська. – К. : НІСД , 2010. – 96 с.
108. Жаліло Л.І. Необхідність запровадження нових організаційно-структурних форм управління в системі охорони здоров’я / Л.І.Жаліло, О.І.Мартинюк, О.А.Горбачовський // Демократичне врядування: наука, освіта, практика : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 29 трав. 2009 р. : у 4 т. – К. : НАДУ, 2009. – Т. 4. – С. 213–215.
109. Жученко А.А. Роль генетической инженерии в адаптивной си-стеме селекции растений // Из.-х. биология. 2003. / 1. С. 3–33.
110. Загальні засади місцевого самоврядування в Україні : підруч. ; за заг. ред. В.М.Вакуленка, М.К.Орлатого. – К. : НАДУ, 2010. – 400 с.
111. Загорський В.С. Бюджетна система та оподаткування в Україні: проблеми розвитку : монографія / В.С.Загорський. – Харків : ВД “ІНЖЕК”, 2008. – 288 с.
112. Закалик Л. Зелені технології – екологічність чи небезпека? / Л. Закалик // ЕКОінформ, 2011, №3(263). – С. 6–7, №4(264). – С. 10–11.
113. Закон України “Про внесення змін до Закону України” (Про електроенергетику” (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії) від 1.04.2009 року. № 1220-VI. – Відомості Верховної Ради України, 2009, № 32–33, ст. 496.
114. Закон України “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України”. – Відомості Вер-ховної Ради України (ВВР), 2000, № 25, ст. 195.
115. Закон України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” [Електронний ресурс] / вiд 23.12.2010 № 2857-17. Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2857-17.
116. Закон України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”. – Відомості Верховної Ради України , 2007, № 35, ст. 484.
117. Закон України “Про екологічний аудит” від 24.06.2004 р. № 1862-ІУ. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 45, ст. 500. Із змінами, внесеними згідно із Законом № 882-VI ( 882-17 ) від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 24, ст. 297.
118. Закон України “Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006–2010 роки”. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 34, ст. 290) вiд 14.03.2006 № 3522-IV.
119. Закон України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки” вiд 24.06.2004, № 1864-IV. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 45, ст. 502.
120. Закон України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” від 1.07.2010, № 2411-VI. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 40, ст. 527.
121. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р., №964-IV. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 39, ст. 35.
122. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про ос-новні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяль-ності” вiд 01.07.2010, № 2399-VI. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 38, ст. 510.
123. Закон України “Про Основні засади (стратегію) державної еко-логічної політики України на період до 2020 року” від 21.12.2010. – Го-лос України вiд 14.01.2011, № 6.
124. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” вiд 25.06.1991, № 1264-XII. – Остання ред. вiд 01.01.2011. – Відомості Верховної Ради України. – 1991 р. – № 41. – ст. 546.
125. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” вiд 16.06.1992 № 2456-XII від 20 квітня 2000 р. № 1682. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 34, ст. 502. – Ост. ред. вiд 01.01.2011 на пiдставi 2856-17.
126. Закон України “Про ратифікацію Кіотського протоколу до Рамкової Конвенції Організації Об’єднаних Нац