Максименко Світлана Михайлівна. Творча діяльність "Українського театру міста Львова - Львівського оперного театру" (1941-1944 рр.) в контексті історії національного сценічного мистецтва

Короткий опис

Максименко Світлана Михайлівна. Творча діяльність "Українського театру міста Львова - Львівського оперного театру" (1941-1944 рр.) в контексті історії національного сценічного мистецтва : Дис... канд. наук: 17.00.02 2008

Максименко С. М. Творча діяльність Українського театру міста Львова Львівського оперного театру” (1941-1944 рр.) в контексті історії національного сценічного мистецтва. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.02 театральне мистецтво. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Київ, 2008.
Дисертація присвячена дослідженню творчої діяльності Українського театру міста Львова Львівського оперного театру” (1941-1944) як соціо-суспільного феномену. Розгляд сценічної практики УТЛ ЛОТу періоду Другої світової війни здійснено в контексті соціо-політичної, ідеологічної, культурологічної ситуації краю та особливостей регіональної політики нацистів стосовно діячів культури в Галичині. Виявлено та окреслено художньо-естетичні, стилістичні, методологічні особливості творчості провідних митців драматичного сектору театру. Окрему увагу приділено взаємовпливам сценічної практики УТЛ ЛОТу і театральної журналістики, театральної освіти, глядацької культури в контексті розвитку національного українського театру в 1-й половині ХХ ст. в західноукраїнському регіоні.

У дисертації теоретично узагальнено та розкрито особливостіфункціонування драматичного сектору Українського театру міста Львова Львівського оперного театру” (1941-1944) як фактично самостійної творчої одиниці, виявлено його соціо-культурний феномен та роль у загальноукраїнському театральному процесі 1-ї половини ХХ ст.
Уперше в українському театрознавстві комплексно реконструйовано театральний виробничий календар УТЛ ЛОТу (1941 1944). Таким чином, творчий доробок провідних діячів українського театру 1-ї половини ХХ ст.: В. Блавацького, Й. Гірняка, Й. Стадника, А. Петренка, О. Яковліва, І. Іваницького, Б.Паздрія, П. Сороки періоду Другої світової війни повернуто до їх мистецької біографії та до контексту історії українського театру. Драматична доля цих персоналій засвідчила можливість народження та існування високохудожніх мистецьких явищ навіть в умовах тоталітарної влади.
Доробок драматичного сектору УТЛ ЛОТу розглянуто із врахуваннямоблудної політики нацистів стосовно української культури, які вели тактику удаваної толерантності в своїх антигуманних інтересах.Цей аспект чіткіше увиразнює цинізм ідеологів третього Райху, його обмеженість, і, як результат, приреченість нацизму.
У роботі зазначено, що для українських громадяндраматичний сектор Українського театру міста Львова Львівського оперного театру” став центром духовної, культурної, національної самоідентифікації, важливим освітнім осередком (на тлі загрозливої статистики з неграмотності українського населення). На його кону формувались ідеї української держави в проекті”, на ”рівні підтексту на драматичній сцені УТЛ ЛОТу творилась духовна опозиція окупантам. Соціо-культурний резонанс театру, небувалийглядацький інтерес до нього і популярністьне лише серед українського, а й іноземного глядача,засвідчив фактор глядацької активності в екстремальні часи державотворення нації.
Драматичний сектор УТЛ ЛОТу став не лише творчою лабораторією учасників гурту, а йпромотором нових форм виховання глядача та побудови взаємостосунків з ним.Під впливом та за участю окремих митців ЛОТу у місті народжувались нові форми театрально-концертної діяльності (Театр юного глядача на сцені Інституту народної творчості, Літературно-Мистецький Клуб, ревієвий театр Веселий Львів”). Йогопрактика стала завершальним етапом пошуків модерного українського театру, започаткованого у 1020-х рр. ХХ ст. творчістю Леся Курбаса, О. Загарова та ін.
Під впливом діяльності драматичного сектору УТЛ ЛОТуу Львові в 1941-1944 рр. активізувався та сформувався численний цех української театральної журналістики.
Діяльність лотівців виявилапроблемні зони в професіональній театральній освіті Галичини, сприяла відкриттю Театральної студії у Львові (1943-1944 рр.), підняттю престижу професії українського актора загалом.Створення спеціальної навчальної студії при театрі, започатковане УТЛ ЛОТом, знайде своє пізніше продовження у студіях при театрі ім. М.Заньковецької: 1945 1948, 1959 1968, 1974 1976, 1980 1986 рр. (з перервами); а в кінці 90-х рр. ХХ ст. й у відкритті вищої акторської театральної школи при Музичній академії ім. М. Лисенка (1990 1998) та Національному університеті ім. І. Франка (від 1999 р.); в функціонуванні українських театрів у повоєнній Європі: Німеччині, Австрії та за океаном, у США.