МАКСИМОВИЧ РОМАН ОЛЕГОВИЧ. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Короткий опис

МАКСИМОВИЧ РОМАН ОЛЕГОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
МАКСИМОВИЧ РОМАН ОЛЕГОВИЧ
УДК 342.72/.73
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ
СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД
ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Городецький Олександр Васильович,
кандидат юридичних наук, доцент
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП ………....………………………………………….…..…………………….3
Розділ 1 СОЦІАЛЬНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І
ГРОМАДЯНИНА ЯК ОБ’ЄКТ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ
1.1. Проблема визначення поняття, змісту та класифікації конституційних
прав і свобод людини і громадянина в України………...…………………….11
1.2. Місце соціальних та економічних прав в системі конституційних прав і
свобод людини і громадянина в Україні…………………………….………...37
1.3. Становлення та розвиток інституту захисту соціальних та економічних
прав і свобод людини і громадянина в Європі та Україні……………...…….59
Висновки до першого розділу …………...………….…………………………...71
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВА ПРИРОДА КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО
МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ СОЦІАЛЬНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І
СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ
2.1. Поняття, сутність та структурні елементи конституційно-правового
механізму захисту соціальних та економічних прав і свобод людини і
громадянина в Україні………..……………………...…………………………73
2.2. Нормативно-правові гарантії захисту соціальних та економічних прав і
свобод людини і громадянина в Україні………………..………………….….95
2.3. Інституційний елемент механізму захисту соціальних та економічних
прав і свобод людини і громадянина в Україні…………………...…….…...122
2.4. Міжнародна складова конституційно-правового механізму захисту
соціальних та економічних прав і свобод громадян України………….…...163
Висновки до другого розділу……………..………………...……………….….202
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...….206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………..…………………….211
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...252
3
ВСТУП
Актуальність теми. Проголошення України демократичною, правовою,
соціальною державою, а також підписання нею Угоди про асоціацію з
Європейським Союзом в 2014 році відкрила перед державою реальні
перспективи стати членом ЄС разом із найбільш економічно розвинутими
країнами європейського континенту. В цьому плані важливе і провідне місце
повинно відводитися не тільки питанню соціального, економічного і
політичного розвитку нашої держави, а й належному забезпеченню прав
людини. Україна повинна створити дієвий механізм захисту прав людини, який
буде відповідати європейським стандартам, оскільки без цього відповідні
норми Конституції, які закріплюють права людини, будуть декларативними.
Найбільш важливим та нагальним є вирішення проблеми реалізації
державою соціально-економічних прав і свобод людини і громадянина. Стан їх
дотримання багато в чому є індикатором загальної ситуації прав людини.
Конституційні соціально-економічні права є тією групою прав, що найбільш
відчутно відображаються на всіх членах суспільства. Ефективного регулювання
у сфері соціально-економічних суспільних відносин, за якого створюються
максимально сприятливі умови реалізації прав і свобод учасниками
правовідносин, неможливо досягти без надійного захисту даних прав. Саме
конституційно-правовий механізм захисту виступає гарантією реалізації
соціальних та економічних прав і свобод. Від успішності його функціонування
залежить не тільки декларативна, а й реальна можливість кожної людини
реалізувати, а у випадку порушення – захистити, власні ті чи інші соціальні,
економічні права і свободи.
Крім того, сьогодні спостерігається поступова зміна в розумінні правової
природи соціальних та економічних прав і свобод людини, з’являються нові
концептуальні підходи, які мають важливе теоретичне і практичне значення до
характеристики даної категорії прав, переосмислюється їх зміст, соціальне
призначення та публічна значимість.
4
Надзвичайно актуальним і малодослідженим також є захист соціальних та
економічних прав осіб, що зазнали негативних наслідків від бойових дій на
території України у процесі проведення антитерористичної операції (далі –
АТО), а саме: учасників АТО, осіб, що проживають на тимчасово окупованій
території, внутрішньо переміщених осіб тощо.
Не применшуючи важливості уже існуючих наукових досліджень, варто
відзначити, що комплексної характеристики безпосередньо конституційноправового механізму захисту соціальних та економічних прав людини і
громадянина, особливостей його функціонування, аналізу національної та
міжнародної судової практики у даній сфері не представлено. Саме
відсутність системного теоретико-практичного дослідження конституційноправового механізму захисту соціальних та економічних прав і свобод людини
та громадянина в Україні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до державної бюджетної
науково-дослідної теми «Доктрина права в правовій системі України:
теоретичний і практичний аспекти» (№ 11 БФ 042-01), яка досліджується на
юридичному факультеті імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. до 31 грудня
2015 р. Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради юридичного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
(витяг із протоколу від 23 лютого 2013 р. № 5).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення
системного та комплексного науково-теоретичного аналізу розуміння концепції
конституційно-правового механізму захисту соціальних та економічних прав і
свобод людини та громадянина в Україні, а також з’ясування парадигми
взаємодії його складових елементів.
Для досягнення мети у дослідженні поставлені наступні завдання:
– визначити поняття, зміст та проблеми класифікації конституційних
прав і свобод людини і громадянина в Україні;
5
– охарактеризувати соціальні та економічні права і свободи та показати
їх місце і роль в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина в
Україні;
– вивчити ґенезу доктрини соціальної держави на теренах Європи і
України;
– уточнити сформоване в літературі поняття конституційно-правового
механізму захисту соціально-економічних прав і свобод людини та
громадянина в Україні та з’ясувати особливості його структури;
– охарактеризувати специфіку нормативно-правових гарантій
соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні;
– розкрити роль та визначити місце державних та недержавних
інституцій, що покликані забезпечувати ефективний захист соціальних та
економічних прав і свобод людини та громадянина в Україні;
– проаналізувати правозастосовну практику Конституційного Суду
України у сфері захисту соціально-економічних прав;
– з’ясувати стан захисту соціально-економічних прав і свобод осіб, що
зазнали негативних наслідків від бойових дій на території України у процесі
проведення антитерористичної операції;
– виявити специфіку захисту соціальних та економічних прав і свобод
людини та громадянина в Україні через призму міжнародних способів протекції
даної категорії прав;
– здійснити аналіз та визначити тенденції судової практики
Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у сфері захисту соціальних та
економічних прав і свобод людини та громадянина;
– сформулювати та викласти власні пропозиції щодо можливих шляхів
вдосконалення конституційно-правового механізму захисту соціальних та
економічних прав і свобод людини та громадянина в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають і
розвиваються в процесі забезпечення прав і свобод людини і громадянина в
Україні.
6
Предметом дослідження є конституційно-правовий механізм захисту
соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та завдань у
дослідженні були застосовані як філософські, загальнонаукові, так і спеціальноюридичні методи наукового пізнання.
За допомогою діалектичного методу здійснено аналіз економічних та
соціальних прав, конституційного механізму їх захисту в процесі становлення
та розвитку (розділ 1). Генеза доктрини соціальної держави здійснена за
допомогою історико-правового методу (підрозділи 1.1, 1.3). Для уточнення
понятійного апарату, розкриття сучасного розуміння, а також розмежування
таких понять як: «права» і «свободи», «соціальні» та «економічні» права,
«конституційно-правовий механізм захисту», «соціальна держава», «соціальний
захист» використовувався формально-логічний та метод термінологічного
аналізу. Системні методи, зокрема системно-структурний та системнофункціональний стали інструментами для визначення: місця соціальноекономічних прав в системі конституційних прав і свобод людини (підрозділ
1.2); сутності конституційно-правового механізму захисту соціальних та
економічних прав, а також парадигми взаємодії його складових елементів
(розділ 2). Статистичний та соціологічний методи сприяли науковим пошукам
при дослідженні системи нормативно-правових гарантій захисту соціальних та
економічних прав (підрозділ 2.2), правозастосовної практики Конституційного
Суду України, ЄСПЛ у сфері захисту соціальних та економічних прав
(підрозділ 2.4). Метод моделювання використовувався для вироблення
пропозицій щодо підвищення рівня та удосконалення механізму захисту
соціально-економічних прав і свобод (підрозділ 2.2).
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці
українських та зарубіжних вчених, зокрема, О.В. Батанова, М.О. Баймуратова,
Т. Бірмонтієне, О.П. Васильченко, С.О. Верланова, Е.В. Вавиліна,
Р.С. Веприцького, Ю.В. Гаврилової, О.М. Гончаренко, Т.М. Заворотченко,
І.Й. Магновського, О.В. Марцеляка, М.В. Мархгейм, А.Н. Морозової,
Н.А. Мяловицької, А.Ф. Колодій, А.М. Колодія, Ж.М. Пустовіт, П.М., Рабіновича,
7
Е.Є. Регушевського, О.В. Совгирі, О.В. Стремоухова, В.А. Терехіна,
А.Л. Федорової, Ю.М. Фролова, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.
Нормативну базу дослідження становлять Конституція та закони
України, законодавство зарубіжних країн, міжнародні конвенції, договори,
рішення Конституційного Суду України, рішення ЄСПЛ.
Емпіричною базою дослідження є рішення Європейського суду
справедливості, рішення Конституційних судів Литовської та Латвійської
Республік, офіційні статистичні дані, інтернет-ресурси.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація
є одним із перших у вітчизняній науці конституційного права комплексним
науковим узагальненням теоретичних та практичних підходів до визначення
правової природи конституційно-правового механізму захисту соціальних та
економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні. За результатами
проведеного дослідження обґрунтовано та сформульовано низку теоретичних
положень, висновків та практичних пропозицій:
вперше:
– встановлено та проаналізовано прямий зв’язок між злочинами,
вчиненими фашистською владою Німеччини, які були доведені Нюрнберзьким
Трибуналом та прийняттям Загальної Декларації прав людини і соціального
законодавства транснаціонального значення;
– обґрунтовано сучасне розуміння соціальних та економічних прав як
основи формування і функціонування соціальної держави. В розвинутих
демократичних країнах становлення інституту соціально-економічних прав і
свобод та розвиток концепції соціальної держави є взаємообумовленими,
взаємопов’язаними і взаємодоповнюючими процесами. Закріплення концепції
соціальної держави у вигляді конституційного принципу виступає гарантією
визнання і забезпечення державою соціальних та економічних прав і свобод
людини і громадянина;
– запропоновано авторську дефініцію конституційно-правового
механізму захисту соціальних та економічних прав і свобод людини та
громадянина в Україні як закріплену в Конституції та інших нормативних
8
актах, динамічну багатоступеневу систему заходів та засобів захисту
соціальних та економічних прав і свобод людини і громадянина, гарантії
реалізації яких забезпечуються інституційними та нормативними формами, а
перманентне розширення меж і способів захисту яких відбувається за рахунок
еволюційного підходу судового тлумачення та розуміння змісту таких прав;
– на основі аналізу рішень ЄСПЛ, Європейського комітету з соціальних
прав, правових позицій Конституційного Суду України доведено пряму
пропорційність між обсягом соціально-економічного захисту населення
держави і її фінансово-економічних можливостей. Водночас аргументується
теза про те, що мінімальний рівень захисту соціальних та економічних прав
повинен перманентно забезпечуватися державою, а недотримання його з
посиланням на недостатність фінансових засобів є недопустимим;
– досліджено специфічний режим захисту соціальних та економічних
прав і свобод осіб, які зазнали негативних наслідків від бойових дій на
території України у процесі проведення антитерористичної операції. Визначено
суб’єктний склад таких осіб, а саме: учасники АТО; внутрішньо переміщені
особи; особи, що проживають на тимчасово окупованій території.
Запропоновано запровадження спеціалізованого омбудсмана – Уповноваженого
Верховної Ради України з прав учасників АТО;
удосконалено:
– наукову позицію щодо генези доктрини соціальної держави в Європі і
Україні шляхом аналізу історичних етапів її розвитку і аргументовано
виділення таких періодів: кін. XVIII ст. – поч. ХХ ст.; поч. ХХ ст. – кін. ХХ ст.
(який охоплює радянський та західноєвропейський етапи); сучасний період –
кін. ХХ ст. і до сьогодні;
– теоретичні розробки, характеристики і класифікації нормативноправових гарантій захисту соціальних та економічних прав та свобод людини
і громадянина, які передбачають поділ гарантій, виходячи з їх соціального
призначення та ролі в конституційно-правовому механізмі захисту
відповідних прав. Система нормативно-правових гарантій складається із:
норм-принципів; норм-гарантій; процесуальних норм; норм, що
9
встановлюють юридичні обов’язки; норми, які встановлюють юридичну
відповідальність;
– класифікацію та характеристику національних інституцій, які за своїм
функціональним призначенням здійснюють захист соціальних та економічних
прав і свобод людини і громадянина;
– комплексність підходу щодо розуміння системи міжнародних
нормативно-правових актів в світлі правозастосування в Україні, які
визначають гарантії реалізації і захисту соціально-економічних прав, а також
системи міжнародних інституцій, які покликані здійснювати захист означених
прав;
дістали подальшого розвитку:
– загальнотеоретичне розуміння поняття «права», його зміст в контексті
природно-правового та позитивістського праворозуміння, а також класифікація
конституційних прав і свобод людини і громадянина;
– концептуальні засади співвідношення понять «охорона» і «захист»
соціальних та економічних прав. З’ясовано, що спільним для них є правова
природа і конституційний пріоритет, а відмінним – функціональне призначення
(правоохоронна функція і правозахисна функція);
– розуміння основних правових орієнтирів та тенденції їх розширення,
які визначені через призму судової практики рішень ЄСПЛ, що беруться до
уваги при вирішенні питань щодо захисту соціальних та економічних прав, а
також розмірів сатисфакції, що держави зобов’язані виплатити у випадку
встановлення факту порушення соціально-економічних прав;
– підходи до системності елементів міжнародного інституційного
механізму захисту за критерієм оцінки ефективності процедур і процесуальних
гарантій в розрізі реальної протекції соціальних і економічних прав і свобод
осіб на території України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що
висновки дисертаційного дослідження можна використовувати:
– у правотворчій діяльності – для вдосконалення чинних та підготовки
нових нормативно-правових актів, що забезпечують реалізацію соціальних та
10
економічних прав і свобод і передбачають механізм їх захисту (комітет з питань
правової політики та правосуддя Верховної Ради України, акт впровадження від
5 жовтня 2016 р. № 04-29/15-3622);
– у правозастосовній роботі – для забезпечення правильного розуміння
сутності і гуманістичної спрямованості соціальних та економічних прав;
– у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теорії соціальних
та економічних прав і свобод людини та громадянина в Україні;
– у навчально-методичній роботі – при підготовці відповідних розділів
навчальних посібників, підручників із конституційного права України та
конституційного права зарубіжних країн, порівняльного правознавства, а також
при викладанні предметів «Конституційне право», «Конституційне право
зарубіжних країн», спецкурсу «Сучасні проблеми конституційного права».
– у правовиховній роботі – для підвищення рівня правової свідомості та
правової культури населення України.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні положення,
які містяться у дисертації оприлюднені у доповідях на міжнародних науковопрактичних конференціях: «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і
права» (м. Львів, 27–28 червня 2014 р.); «Законодавство України у світлі
сучасних активних реформаційних процесів» (м. Київ, 21–22 листопада
2014 р.); «Право, держава та громадянське суспільство в умовах системних
реформ на шляху до євроінтеграції» (м. Дніпропетровськ, 21–22 листопада 2014
р.); «Право і держава: проблеми розвитку і взаємодії у ХХІ ст. « (м. Запоріжжя,
30–31 січня 2015 р.); «Перспективні напрями розвитку сучасної юридичної
науки» (м. Кривий Ріг, 30–31 січня 2015 р.); «Правова держава: історія,
сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Ужгород, 27–28 лютого
2015 р.).
Публікації: Результати роботи відображені у 12 публікаціях, з яких
4 надруковані у фахових наукових виданнях, затверджених МОН України, 2 – у
міжнародних наукових виданнях, та 6 – у збірниках тез доповідей на наукових
конференціях

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і
запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання, що полягає у
характеристиці конституційно-правового механізму захисту соціальних та
економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні. Відповідно до
поставленої мети та сформульованих завдань на основі проведеного
дослідження було зроблено такі висновки:
1. Соціальне розуміння прав і свобод передбачає їх співвідношення зі
справедливістю, мораллю, гуманністю, рівністю як основними засадами права.
Позиція Нюрнберзького Трибуналу показала, що загальні принципи права
мають пріоритет над принципами правосуддя, адже закон, який суперечить
ідеалам права та справедливості є нікчемним. Багатозначність поняття «прав
людини» породжує множинність їх класифікації за різними критеріями на:
негативні і позитивні; основні і додаткові; загальні і спеціальні; індивідуальні і
колективні та інші. Значним для дослідження був підхід К. Васака. За
черговістю включення до конституцій, вчений виділяв особисті і політичні як
перше покоління прав; соціальні та економічні – друге покоління прав, яке
зумовило виникнення соціальної держави; і третє покоління – колективні права.
2. Соціальні та економічні права займають самостійне місце у системі
прав людини, оскільки ці права покликані забезпечити економічні свободи,
надати матеріальні гарантії захисту якості життя. Для гарантій належного
ступеня позитивної свободи, людина повинна володіти «інструментами» за
допомогою яких можна було б зробити вільний вибір. Значною мірою такі
інструменти виражаються як основні соціально-економічні права на
задоволення потреб в їжі, одягу, житла, охорони здоров’я, освіті і т.д. Таким
чином, особисті і політичні права не можуть бути гарантовані, якщо відсутні
основні соціально-економічні права.
3. Доведено, що процес становлення інституту соціально-економічних
прав і свобод, їх захисту та розвиток концепції соціальної держави є
взаємообумовленими, взаємопов’язаними і взаємодоповнюючими процесами.
207
Співвідношення соціальної держави (яка як правило проголошується у вигляді
конституційного принципу) з соціальними та економічними правами
розглядається як гарантія першої щодо їх державного захисту. Водночас
соціально-економічні права виступають основою формування і функціонування
соціальної держави. Визначено періоди становлення та розвитку доктрини
соціальної держави та інституту захисту соціально-економічних прав і свобод
людини в Європі та Україні: перший – кін. XVIII ст. – поч. ХХ ст.; другий – поч.
ХХ ст. – кін. ХХ ст. (який охоплює радянський та західноєвропейський етапи);
третій – кін. ХХ ст. і до сьогодні, який характеризується універсалізацією
соціальних та економічних прав і свобод людини.
4. Під конституційно-правовим механізмом захисту соціальних та
економічних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти закріплену в
Конституції та інших нормативних актах, динамічну багатоступеневу систему
заходів та засобів захисту соціальних та економічних прав і свобод людини і
громадянина, гарантії реалізації яких забезпечуються інституційними та
нормативними формами, а перманентне розширення меж і способів захисту
яких відбувається за рахунок еволюційного підходу судового тлумачення та
розуміння змісту таких прав. Доведено доцільність узагальнення всіх елементів
структури та поділ механізму захисту соціальних та економічних прав на:
нормативно-правову та інституційну складові, а також на національну і
міжнародну складову.
5. Нормативно-правова складова механізму захисту соціальноекономічних прав і свобод людини і громадянина розглядається в аспекті її
гарантування, тобто наявної системи нормативно-правових актів, які покликані
забезпечити соціально-економічні права. За своїм соціальним призначенням та
роллю, гарантії поділяються на: норми-принципи (відображають ступінь
захищеності, міру свободи, єдність прав і обов’язків, наприклад, ч. 2 ст. 3
Конституції); норми-гарантії або забезпечувальні норми (формально-визначені
норми про соціально-економічні права, які містяться в ст.ст. 41–50
Конституції); процесуальні норми (встановлюють порядок реалізації
матеріальних гарантій, наприклад ст. 55 Конституції); зобов’язуючі норми
208
(виступають мірою обов’язкової поведінки, наприклад ч. 3 ст. 13 Конституції);
норми, які встановлюють юридичну відповідальність (матеріальну,
адміністративну, кримінальну, господарсько-правову, конституційно-правову).
6. Інституційний елемент механізму захисту соціальних та
економічних прав і свобод людини та громадянина в Україні слід визначати як
структуровану на конституційному рівні систему інституцій державної влади,
місцевого самоврядування, громадянського суспільства, прямою або
опосередкованою метою функціонування яких є створення та постійне
забезпечення можливостей для людини та громадянина ефективно, тобто
оперативно та якісно, реалізовувати своє право на захист соціальних та
економічних прав і свобод тощо. Варто відзначити важливу роль інституцій
громадянського суспільства таких як адвокатура, засоби масової інформації,
система професійних спілок, волонтерські організації, благодійні організації,
правозахисні організації, політичні партії, які в умовах лімітованих бюджетних
можливостей держави відіграють все значнішу роль у питаннях захисту
соціальних та економічних прав і свобод людини в Україні.
7. Практика розгляду Конституційним Судом України спорів щодо
конституційності нормативно-правових актів у сфері реалізації соціальноекономічних прав не є однозначною в силу застосування судом двох
діаметрально протилежних за змістом підходів до інтерпретації правових норм:
формально-юридичного та пропорційного. Вважаємо, що застосування
Конституційним Судом України пропорційного підходу під час тлумачення
норм Конституції та постановка соціально-економічних прав у залежність від
фінансового та економічного стану держави не узгоджується в цілому з
концепцією соціальної держави, проте є доцільним в умовах економічної кризи.
Пропонується застосувати практику органів конституційної юрисдикції
Литовської та Латвійської Республік в частині створення механізму компенсації
утриманих чи недорахованих коштів у майбутньому.
8. Надзвичайно актуальним сьогодні є дослідження захисту соціальноекономічних прав осіб, що зазнали негативних наслідків від бойових дій на
території України у процесі проведення антитерористичної операції. Автором
209
запропоновано створення посади Уповноваженого Верховної Ради України з
прав учасників антитерористичної операції, головними завданнями якого
повинні стати: 1) глибинний моніторинг прав людини, порушення яких може
відбутись у зв’язку із проведенням антитерористичної операції; 2) розробка
нормативно-правових актів у відповідній сфері; 3) організація заходів за участю
Уповноваженого, метою яких є захист прав людей у зоні антитерористичної
операції; 4) реалізація інформаційної компанії спрямованої на вдосконалення
системи захисту прав людини у зоні антитерористичної операції, зокрема
соціальних та економічних.
9. Міжнародну складову конституційно-правового механізму захисту
соціальних та економічних прав і свобод людини складають: міжнародний
конвенційний та інституційний елементи. Основними міжнародними
нормативно-правовими актами у сфері захисту економічних та соціальних прав
особи є Загальна декларація прав людини ООН 1948 року, Конвенція про
захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародний пакт
про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейська соціальна
хартія 1961 року та інші. Встановлено, що конвенційний механізм захисту
соціально-економічних прав людини, окрім закріплення самого змісту правових
норм, створює нормативну основу функціонування інституційних механізмів,
за допомогою яких втілюється практична сторона захисту соціальноекономічних прав.
10. Правові позиції ЄСПЛ виступають основою для формування
принципів захисту соціально-економічних прав людини в національних судах.
В силу того, що Україна визнала юрисдикцію ЄСПЛ у питаннях тлумачення і
застосування Конвенції та Протоколів до неї, у випадках потенційних
порушень з боку України соціально-економічних прав людини – це слугує
підставою для розгляду рішення ЄСПЛ як джерела вітчизняного права.
11. Автором запропоновано внести наступні зміни в Конституцію
України:
– положення ч. 2 ст. 43 «держава створює умови для повного здійснення
громадянами права на працю» слово «громадянам» вилучити з тексу; в ч. 6
210
«громадянам гарантується захист від незаконного звільнення» замінити на
«кожному, хто працює, гарантується захист від незаконного звільнення»;
– ч. 1 ст. 46 «громадяни мають право на соціальний захист…» замінити на
«кожна людина має право на соціальний захист... »;
– доповнити ст. 43 Конституції України наступним пунктом «Для
ефективного здійснення права на працю, держава зобов’язана забезпечувати та
підтримувати якомога вищий і стабільніший рівень зайнятості, прагнучи до
досягнення повної зайнятості її населення» (задля узгодження з п. 1 ст. 1
Європейської Соціальної Хартії);
– застосувати гуманістичний підхід виходячи з теорії природного права,
до нормативного визначення права на відпочинок, а саме: ч. 1 ст. 45
Конституції України «Кожен, хто працює, має право на відпочинок» замінити
на «Кожна людина, має право на відпочинок». Такий підхід буде узгоджуватися
з первинними потребами людини як біосоціальної істоти, для якої не потрібно
встановлювати підстав для права на відпочинок. Для узгодженості по тексту
пропонується внести доповнення в ч. 2 ст. 45, а саме «Це право забезпечується
для тих, хто працює, наданням щотижневого відпочинку…»;
– доповнити ч. 1 ст. 47 Конституції та викласти в наступній редакції:
«Кожна людина має право на житло належного рівня». Дана оціночна категорія
тлумачиться Європейським комітетом з соціальних прав як «житло достатнього
або належного рівня, що є безпечним з точки зору санітарно-епідемічних норм
та охорони здоров’я, не перенаселене і т.д. «.
Окрім того розроблено законопроект «Про Уповноваженого Верховної
Ради України з прав учасників антитерористичної операції». Даний
законопроект та пояснювальна записка до нього містяться в Додатку 2.