Малащук Д.В. Конкурентоспроможність машинобудівного комплексу України в умовах глобалізації світових ринків

Короткий опис

Малащук Д.В. Конкурентоспроможність машинобудівного комплексу України в умовах глобалізації світових ринків. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Українська академія зовнішньої торгівлі. Міністерство економіки України, м. Київ, 2005.
Дисертацію присвячено теоретичним дослідженням та практичним аспектам формування механізму забезпечення конкурентоспроможності машинобудівної галузі України на світових ринках.
У роботі подано аналіз понять міжнародної конкуренції та конкурентоспроможності як категорій економічної теорії конкуренції, систематизовано чинники формування забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та її галузей, досліджено вплив інтеграційних зв’язків на конкурентоспроможність української економіки.
Проведено аналіз конкурентоспроможності продукції українського машинобудування на основі кон’юнктури світового ринку та проведено оцінку міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств машинобудівної галузі. Розроблено економетричну модель оцінки конкурентоспроможності машинобудівної галузі на світовому ринку та здійснено порівняльний аналіз конкурентоспроможності машинобудування різних країн світу. Визначено інноваційний потенціал машинобудівної галузі України та проведено системний порівняльний аналіз інноваційного потенціалу машинобудівних комплексів провідних країн світу на етапі створення та впровадження інновацій. Запропоновані заходи щодо шляхів підвищення конкурентоспроможності машинобудівного комплексу України на основі інноваційного розвитку та науково-технічної міжнародної співпраці.

Результати дослідження дали змогу розв’язати науково-прикладне завдання щодо теоретичного та методичного забезпечення шляхів підвищення міжнародної конкурентоспроможності машинобудівної галузі України. На підставі поданих у дисертації матеріалів проведеного дослідження можна сформулювати наступні висновки:

Еволюційний розвиток світової економіки протягом XX ст. призвів до інтернаціоналізації конкуренції. Великі конкуруючі фірми (транснаціональні компанії), а через них країни їх базування здійснюють по-справжньому глобальну стратегію: реалізують свою продукцію у всьому світі; отримують матеріали та комплектуючі також зі всього світу; з метою економізації розміщують виробництво в багатьох країнах. Разом із політикою інтенсивного впровадження у виробництво різноманітних нововведень та винаходів головними інструментами протистояння стали якість товару або послуги. Всі ці обставини призвели до загострення конкурентної боротьби на всіх поверхах світової економічної системи, що закономірно висунуло на перший план проблеми конкурентоспроможності як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.

Доведено, що важливою передумовою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни є її інституціональна складова, що формується у вигляді різного виду інфраструктури, починаючи із виробничої і закінчуючи ринковою. Саме забезпеченість інфраструктурою та ринковими інституціями означає, що потенційні можливості країни можуть перетворитись у реальну конкурентоспроможність. Одне з останніх місць, яке відводиться Україні в рейтингу щорічних доповідей Світового економічного форуму про загальну конкурентоспроможність свідчить про нагальну необхідність реалізації в Україні послідовної стратегії забезпечення довгострокового, інноваційно-орієнтованого зростання і зміцнення національної конкурентоспроможності.

Формування і розвиток ринкової економіки в Україні диктує необхідність більш тісних взаємовигідних зв'язків із національними економіками інших держав світу, активного включення країни в процеси міжнародної економічної інтеграції. На жаль, на сьогодні Україна залишається слабо інтегрованою в світогосподарські структури. В Україні нинішній "профіль" міжнародної конкурентоспроможності, що базується головним чином на ціновій конкуренції щодо продукції з невисоким рівнем доданої вартості, незначним рівнем технологічності, об'єктивно штовхає країну скоріше в бік "третього світу", аніж регіональної інтеграції з країнами ЄС. Це означає необхідність прискореного за кількісними та якісними параметрами розвитку країни для досягнення якісно нового рівня міжнародної конкурентоспроможності, що надало б країні потенціалу витримувати конкурентний тиск всередині єдиного європейського економічного простору.

Протягом найближчих 20 років можливості інтеграції України із західноєвропейськими структурами будуть обмежуватися формою спільного ринку та вибірковою участю в окремих інтеграційних проектах відповідно до статусу асоціації, не розповсюджуючись на стадію економічного та політичного союзу ЄС. Перспективи розвитку взаємовідносин та створення і розвиток нових інституцій співробітництва, які мали б сприяти інтеграції України в європейський економічний простір, пов'язані з визнанням з боку країн-членів ЄС України як держави з повноцінною ринковою економікою, адже на міжнародній арені Україну дотепер сприймають як країну з неринковою економікою, що впливає як на її престиж, так і на товарообіг. Тому стратегія і тактика інтеграції України в європейські структури має використовувати гнучкий алгоритм розвитку, не обмежуючи можливості ефективно розвивати східний вектор світогосподарських зв'язків.

Світовий ринок машин та устаткування на сучасному етапі характеризується зростанням взаємних постачань промислово розвинутих країн. Основними центрами міжнародної кооперації є США, Європейський і Далекосхідний центри. Напрями міжнародних коопераційних зв’язків світового машинобудування впливають на весь розвиток світової економіки. Найбільші експортери й імпортери машинобудівної продукції зосереджені в трьох регіонах Північній Америці, Західній Європі і Східній Азії. Машинобудівний комплекс Росії, України й інших країн СНД працює переважно на внутрішній ринок, а це найчастіше призводить до виробництва продукції низької якості.

Дослідження структури зовнішньої торгівлі України машинобудівною продукцією дозволяє зробити наступний висновок: вона не відповідає сучасним тенденціям світового ринку і характеризує низький якісний рівень конкурентних переваг багатьох традиційних і потенційних експортних товарів. Для того, щоб вітчизняне машинобудування вийшло на світовий ринок і зайняло там достатній сегмент, потрібно насамперед розробити гнучку та дієву систему стимулювання експорту машинобудівної продукції.

На основі дослідження методичних підходів до визначення та оцінки конкурентоспроможності машинобудівної галузі України на світових ринках сформована система показників конкурентоспроможності. Вона дозволяє вибрати з множини показників вирішальні та оцінити конкурентоспроможність машинобудівної галузі й аналогічних галузей-конкурентів, які діють на світовому ринку, з метою формування ефективного механізму підвищення міжнародної конкурентоспроможності. На основі розробленої економетричної моделі оцінки конкурентоспроможності було визначено загальний коефіцієнт конкурентоспроможності машинобудівного комплексу України на світовому ринку в порівнянні з іншими країнами світу, враховуючи окремі параметри (коефіцієнт експорту продукції машинобудування, коефіцієнт інвестування в основний капітал, коефіцієнт науково-технічної діяльності). В результаті зроблено наступний висновок: Україна за всіма параметрами конкурентоспроможності значно поступається провідним країнам світу.

Проведений аналіз інноваційної діяльності машинобудівних підприємств дає можливість стверджувати, що машинобудівні підприємства зацікавлені у здійсненні інновацій, проте через застарілість основних фондів вони фізично неспроможні до запровадження радикальних інноваційних змін, а через відсутність фінансових ресурсів неспроможні здійснити необхідну технологічну перебудову. Здатність підприємств машинобудівної галузі вести інноваційну діяльність визначається не лише інноваційним кліматом, що склався у країні загалом, але і інноваційним потенціалом конкретного підприємства.

У роботі обґрунтовується необхідність оцінки рівня інноваційного потенціалу машинобудівної галузі у міжнародному співставленні, що дозволяє приймати стратегічні та тактичні рішення щодо інноваційного розвитку підприємств галузі та розвитку її стійких міжнародних конкурентних переваг. Інноваційний потенціал галузі у міжнародному контексті це її здатність до створення та виводу на ринки нових або оновлених конкурентноздатних виробів та послуг. На жаль, Україна за рівнем інноваційного розвитку і інноваційного потенціалу значно відстає від провідних країн світу. Для подолання такого розриву Україні потрібно більш активно залучатися до міжнародних науково-технічних та інвестиційних коопераційних зв’язків.

Доведено, що включення машинобудівного комплексу України в міжнародну науково-виробничу кооперацію з іншими країнами світу та інтеграційними об’єднаннями є одним з найважливіших інструментів підвищення конкурентоспроможності у всіх її аспектах.