Маньковський Леонід Костянтинович. Особливості призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом'якшують

Короткий опис

Маньковський Леонід Костянтинович. Особливості призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом'якшують.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.08, Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2015.- 234 с.

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МАНЬКОВСЬКИЙ ЛЕОНІД КОСТЯНТИНОВИЧ

УДК 343.233

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
НЕПОВНОЛІТНІМ ЗА ОБСТАВИН, ЩО ЙОГО ПОМ’ЯКШУЮТЬ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Хряпінський Петро Васильович,
доктор юридичних наук, професор

Запоріжжя – 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІМ ЗА ОБСТАВИН,
ЩО ЙОГО ПОМ’ЯКШУЮТЬ 14
1.1. Розвиток кримінального законодавства щодо покарання неповнолітніх та стан наукової розробки особливостей його призначення за обставин, що його пом’якшують 14
1.2. Корегування мети покарання неповнолітнього
крізь призму призначення покарання за обставин,
що його пом’якшують 38
1.3. Місце обставин, що пом’якшують покарання,
у загальних засадах його призначення неповнолітнім 54
1.4. Особливості впливу обставин,
що пом’якшують покарання,
на його призначення неповнолітнім 78
Висновки до розділу 1 91
РОЗДІЛ 2. СПЕЦІАЛЬНІ ВИПАДКИ ПРИЗНАЧЕННЯ
ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІМ ЗА ОБСТАВИН,
ЩО ЙОГО ПОМ’ЯКШУЮТЬ 94
2.1. Вплив кількох обставин, що пом’якшують покарання,
та особи неповнолітнього на істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину 94
2.2. Особливості призначення покарання неповнолітнім,
нижче від найнижчої межі, або переходу до іншого,
більш м’якого виду покарання 133
2.3. Правові підстави призначення покарання
за наявності обставин, що пом’якшують покарання 144
2.4. Особливості призначення покарання неповнолітньому,
що не може перевищувати певного максимального строку
або розміру найбільш суворого виду покарання 161
Висновки до розділу 2 176
ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ДОДАТКИ............................................................................................................218

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВРУ – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
ВССУ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ
ГПУ – Генеральна прокуратура України
ДПСУ – Державна пенітенціарна служба України
ДСА – Державна судова адміністрація України
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс України
КК – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КСУ – Конституційний Суд України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
Мін’юст – Міністерство юстиції України
НБУ – Національний банк України
п. – пункт
пп. – підпункт
р. – рік
РБ – Республіка Білорусь
РФ – Російська Федерація
СК – Сімейний кодекс України
с. – сторінка
ст. – стаття
т. зв. – так званий
у т. ч. – у тому числі
ЦК – Цивільний кодекс України
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Для запобігання злочинності серед неповнолітніх важливою є процесуальна діяльність судів, що полягає в призначенні покарання. Покарання та інші передбачені Кримінальним кодексом України (далі – КК) заходи впливу, які суди застосовують до неповнолітніх, спрямовані на їх виправлення та запобігання вчиненню ними нових злочинів. Призначаючи покарання, суди мають забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод неповнолітнього. Здійснення правосуддя щодо неповнолітніх є складовою національного розвитку України.
Актуальність теми зумовлена статистикою засуджених за вчинення злочинів у неповнолітньому віці, що з року в рік залишається значною. Так, у 2011 р. ця кількість збільшилася на 27,2 % і становила 10,9 тис.; їх частка в загальній кількості засуджених також дещо збільшилася – 6,4 % (5,8 %). У тому числі у віці від 14 до 16 років вчинили злочини майже 3 тис. осіб, що на 38,9 % більше, або 27,5 % (25,2 %) від кількості засуджених неповнолітніх. До позбавлення волі на певний строк засуджено 2 тис. неповнолітніх осіб, що на 7,6 % більше, або 18,7 % (22 %). У 2012 р. засуджено 9 тис. осіб, що також більше на 3,7 % порівняно з 2011 р., їх частка від кількості всіх засуджених залишилася майже на рівні 2011 р. – 5,5 % (5,6 %). У тому числі у віці від 14 до 16 років вчинили злочини 2,5 тис. осіб, що на 3 % більше, або 28,2 % (28,4 %) від кількості засуджених. До позбавлення волі на певний строк засуджено 1,5 тис. неповнолітніх осіб, що на 21,9 % менше, їх частка від кількості засуджених неповнолітніх також дещо зменшилася і становила 16,6 % (20 %). У 2013 р. засуджено 5,9 тис. неповнолітніх осіб, що менше на 34,4 % порівняно з 2012 р., їх частка від кількості всіх засуджених становила 4,8 % (5,5 %). У тому числі у віці від 14 до 16 років вчинили злочини 1,7 тис. осіб, що на 33,3 % менше, або 28,7 % (28,2 %) від кількості засуджених неповнолітніх. До позбавлення волі на певний строк засуджено 1,2 тис. неповнолітніх осіб, що на 22,9 % менше, водночас їх частка від кількості засуджених неповнолітніх дещо збільшилася – 19,5 % (16,6 %).
Призначення покарання неповнолітнім правопорушникам за обставин, що його пом’якшують, як і загалом призначення покарання, є однією з найважливіших проблем реалізації кримінальної відповідальності. У вітчизняній правовій доктрині склалася плеяда криміналістів-науковців, які досліджували та продовжують наукові пошуки вирішення теоретичних і практичних питань призначення покарання, у тому числі й неповнолітнім особам. Серед них: П. П. Андрушко, Л. В. Багрій-Шахматов, М. І. Бажанов, В. І. Борисов, В. К. Грищук, Т. А. Денисова, О. О. Дудоров, О. О. Книженко, М. Д. Лисов, В. Т. Маляренко, М. І. Мельник, А. А. Музика, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В. І. Тютюгін, О. Г. Фролова та ін. У радянський період питання покарання розглядали Г. З. Анашкін, З. А. Астеміров, І. М. Гальперін, І. І. Карпець, Г. А. Кригер, Н. Ф. Кузнецова, Б. О. Курінов, В. І. Ткаченко, Г. І. Чечель, М. Д. Шаргородський та ін. Призначення покарання за обставин, що його пом’якшують, було комплексно досліджено за радянських часів Г. І. Чечелем у монографії “Обставини, що пом’якшують покарання, та їх значення в індивідуалізації покарання” (Саратов, 1978 р.), Л. О. Долиненко у посібнику “Обставини, що пом’якшують відповідальність, у чинному кримінальному законодавстві та судовій практиці” (Іркутськ, 1980 р.) та ін. Серед сучасних вітчизняних науковців суттєвий внесок у вивчення окресленої проблеми зробили: В. М. Бурдін у монографії “Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні” (Київ, 2004 р.), О. В. Євдокімова у дисертації “Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом” (Харків, 2007 р.), О. С. Яцун у дисертації “Особливості кримінального покарання неповнолітніх” (Запоріжжя, 2009 р.), Н. Я. Ковтун у дисертації “Поняття, система та види додаткових покарань для неповнолітніх за Кримінальним кодексом України” (Львів, 2010 р.), Г .О. Єремій у дисертації “Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності” (Запоріжжя, 2011 р.), Є. О. Самойленко у дисертації “Призначення покарання за наявності обставин, що його пом’якшують, за кримінальним правом України” (Харків, 2012 р.) та ін.
Утім, значна кількість наукових праць з питань призначення покарання не виключає, а, навпаки, зумовлює необхідність поглибленого вивчення особливостей його призначення неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують. Окремого дослідження очікують питання співвідношення загальних засад та особливостей призначення покарання неповнолітнім; змістовне навантаження цілей покарання при його призначенні неповнолітнім; вплив обставин, що пом’якшують покарання, на вибір конкретного виду та міри покарання неповнолітнього засудженого; особливості призначення покарання неповнолітньому за наявності певної сукупності обставин, що пом’якшують покарання, і суттєвих особистісних особливостей неповнолітнього правопорушника тощо.
Актуальність теми певною мірою зумовлена чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ та які є частиною національного законодавства України. У міжнародно-правових актах наголошено на необхідності особливого захисту дітей та підлітків. Україною ратифіковано міжнародний договір від 29.11.1985 р., згідно з яким вона взяла на себе зобов’язання виконувати Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, так звані Пекінські правила, у п. 2.1 яких підкреслено необхідність неупередженого їх застосування.
Узагальнення судової практики, що здійснені ВСУ (2003 р.) та ВССУ (2011 р.), засвідчили суттєві недоліки судів при призначенні покарання неповнолітнім особам. Слід визнати, що неналежний рівень наукового висвітлення питань призначення покарання неповнолітнім правопорушникам не міг не позначитися на практиці конкретних кримінальних проваджень. Отже, на сьогодні дослідження особливостей призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують, є актуальним для науки кримінального права, надає підстави сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства з цих питань, підвищення ефективності норм чинного КК, а також має практичне значення для дотримання прав неповнолітніх при реалізації кримінальної відповідальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням КМУ від 29.09.2010 р., плану науково-дослідної роботи Класичного приватного університету за темою “Кримінально-правове, кримінологічне та кримінально-виконавче забезпечення механізму реалізації прав і свобод людини і громадянина” (державний номер реєстрації 0110U003958).
Тема дисертації затверджена вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 4 від 26.12.2012 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є дослідження особливостей призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують, а також формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та практики призначення покарання неповнолітнім правопорушникам.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– дослідити стан наукової розробки та розвиток кримінального законодавства щодо призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують;
– скорегувати мету покарання неповнолітніх крізь призму призначення покарання за обставин, що його пом’якшують;
– на основі визначення місця обставин, що пом’якшують покарання, у загальних засадах його призначення виявити особливості їх впливу на призначення покарання неповнолітнім;
– на підставі аналізу змістовного навантаження обставин, що пом’якшують покарання, довести їх безпосередній вплив на істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого неповнолітнім злочину;
– проаналізувати вчинення злочину неповнолітнім як комплексну кримінально-правову категорію, яка визначає особливості кримінальної відповідальності та форми її реалізації, у тому числі обставини, що пом’якшують покарання неповнолітніх;
– визначити варіанти впливу обставин, що пом’якшують покарання, на пом’якшення покарання неповнолітньому;
– науково обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері призначення покарання неповнолітнім.
Предметом дослідження є особливості призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є науковий метод пізнання, який використано в усіх розділах роботи. Крім загальнонаукових, використано такі методи: формально-логічний (догматичний) – для аналізу норм, що визначають особливості призначення покарання неповнолітнім (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3); системного аналізу правових норм – для дослідження загальних засад призначення покарання та обставин, що його пом’якшують, а також міжнародно-правових стандартів кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2); історичний – для дослідження ґенези та розвитку наукової думки й законодавства щодо покарання неповнолітніх (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльно-правовий – для порівняння особливостей законодавства України про кримінальну відповідальність з відповідними положеннями законодавства деяких зарубіжних країн, а також з положеннями міжнародних актів, що надало підстави внести пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та практики його застосування (підрозділи 1.4, 2.4). Для узагальнення судової практики, проведення опитування й анкетування, обробки отриманих даних, аналізу іншої емпіричної інформації використано конкретно-соціологічний та статистичний методи (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). Методи моделювання, аналогії й прогнозування дали змогу окреслити шляхи вдосконалення особливостей призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують (підрозділи 1.2, 2.3, 2.4).
Законодавчу базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони та підзаконні акти України, міжнародно-правові договори й інші акти, ратифіковані Україною.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали 285 кримінальних справ, розглянутих судами Дніпропетровської та Запорізької областей у 2001–2014 рр., а також 486 вироків (постанов, ухвал) загальних судів різних інстанцій України у кримінальних справах, оприлюднених на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень України; статистичні дані МВС України щодо злочинів, вчинених неповнолітніми в 2006–2014 рр., узагальнення ВСУ (2003 р.) та ВССУ (2011 р.) судової практики призначення покарання неповнолітнім; результати опитування 75 суддів, 80 прокурорів і 86 адвокатів Дніпропетровської області, 150 учнів гімназій та коледжів м. Дніпропетровська.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим кримінально-правовим дослідженням особливостей призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують, в якому наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких положеннях, що виносяться на захист:
уперше:
– встановлено змістовне корегування цілей покарання неповнолітніх при його призначенні за обставин, що пом’якшують покарання, та зроблено висновок, що мета перевиховання неповнолітніх правопорушників, особливо у віці від 14 до 16 років, за цих обставин стає однією з головних;
– встановлено оптимальні межі пом’якшення покарання неповнолітніх за визначеної сукупності обставин, що його пом’якшують: у разі вчинення тяжкого злочину строк або розмір покарання неповнолітнього не може перевищувати третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, а в разі вчинення особливо тяжкого злочину – не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання;
удосконалено:
– положення про співвідношення загальних засад призначення покарання як системи закріплених у законі та обов’язкових для суду норм, які містяться в Загальній частині КК, з особливостями призначення покарання неповнолітнім, що формує особливий порядок призначення покарання неповнолітнім;
– обґрунтування того, що істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого неповнолітнім злочину можливе лише за умови безпосереднього впливу двох чи більше обставин, що пом’якшують покарання, на ознаки, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, і залежно від впливу вказаних обставин на об’єктивні та суб’єктивні ознаки вчиненого злочину, тяжкість злочину, характеристику особи винного тощо виокремлено дві основні групи обставин, що пом’якшують покарання;
– визначення особливостей неповнолітнього правопорушника, що об’єднані в чотири основні групи характеристик: 1) соціально-демографічні; 2) психологічні; 3) моральні та 4) кримінально-правові;
– положення щодо можливості конкуренції норм, що виникає в процесі призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують: дві чи більше кримінально-правові норми одночасно претендують на застосування при врегулюванні одного й того самого питання, пов’язаного з визначенням виду і/або розміру (строку) покарання; вказані норми не суперечать одна одній; наявний взаємозамінний зв’язок між цими нормами; застосуванню підлягає лише одна з них, яка обирається за правилами подолання конкуренції;
дістало подальший розвиток:
– вирішення проблеми призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання, у разі вчинення вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, що вступає в конкуренцію із загальними видами звільнення від кримінальної відповідальності, якщо винна особа після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину та повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду;
– визначення варіантів пом’якшення покарання неповнолітньому за наявності декількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особистісних властивостей неповнолітнього;
– підходи до обставини, що пом’якшує покарання, у виді “вчинення злочину неповнолітнім” як комплексної кримінально-правової категорії, яка визначає особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх і розмаїття форм її реалізації.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки та рекомендації, сформульовані в дисертації, певною мірою враховані в:
– правотворчості – за результатами дослідження сформовано пропозиції з удосконалення чинного законодавства щодо призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують;
– правозастосуванні – для підвищення ефективності призначення покарання щодо осіб, які вчинили злочини у віці з 14 до 18 років (акт впровадження Апеляційного суду у Дніпропетровській області від 24.10.2014 р.);
– науково-дослідній діяльності – для подальшого дослідження теоретичних та практичних питань призначення покарання неповнолітнім правопорушникам і врахування у подальших наукових розробках;
– навчальному процесі – при вивченні Загальної частини кримінального права України щодо особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх і спецкурсів, присвячених питанням призначення покарання (акти впровадження Дніпропетровського гуманітарного університету від 06.09.2014 р. та Національного гірничого університету від 07.10.2014 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях та круглих столах: “Новітні наукові дослідження держави і права” (м. Миколаїв 2013 р.), “Актуальні проблеми кримінальної відповідальності” (м. Харків, 2013 р.), “Актуальні проблеми публічного та приватного права” (м. Запоріжжя, 2013 р.), “Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики” (м. Одеса, 2013 р.), “Кримінальний процесуальний кодекс України: перші проблеми та здобутки” (м. Запоріжжя, 2013 р.), “Актуальні питання забезпечення громадської безпеки та правопорядку” (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), “Теоретичні та практичні проблеми реалізації норм права” (м. Кременчук, 2013 р.), “Громадська взаємодія як екзистенція демократичного суспільства” (м. Київ, 2013 р.), “Заходи кримінально-правового впливу: проблеми нормативної регламентації та ефективності застосування” (м. Одеса, 2014 р.), “Кримські юридичні читання” (м. Сімферополь, 2014 р.), “Кримінальний процесуальний кодекс України: перші проблеми та здобутки” (м. Запоріжжя, 2014 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено в 17 наукових працях, з яких: 6 – статті в наукових фахових виданнях з юридичних наук, 2 з яких у журналах, включених до міжнародної наукометричної бази даних “Index Copernicus International” (Варшава, Польща й Париж, Франція), 11 – матеріали конференцій і круглих столів.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, з них основний текст – 185 сторінок, список використаних джерел (274 найменування) – 32 сторінки, додатки – 17 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено науково-практичне завдання й наведено обґрунтовані положення та висновки щодо особливостей призначення покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують, які мають теоретичне та прикладне значення.
1. З’ясовано, що спеціального комплексного дослідження особливостей призначення кримінального покарання неповнолітнім за обставин, що його пом’якшують, не проводилося. Науковці суперечливо розкривають поняття та правову природу обставин, що пом’якшують покарання, місце в загальних засадах призначення покарання; значення, класифікації, зміст кожної з обставин, що пом’якшують покарання; можливості врахування судами при призначенні покарання як таких, що пом’якшують покарання, тих чи інших обставин, не закріплених у законі. Не вирішеними є проблеми особливих правил призначення покарання неповнолітнім, цілей і видів покарання, що можуть застосовуватися до неповнолітніх, впливу обставин, які пом’якшують покарання, врахування характеристик і властивостей неповнолітнього на покарання, що призначається за обставин, що його пом’якшують.
2. Доведено, що доктрина кримінального права обґрунтовує призначення кримінального покарання неповнолітнім, базуючись на “презумпції вікової осудності”. Адже, встановлюючи вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність, законодавець тим самим зазначає, що за загальним правилом особа саме з такого віку досягає такого рівня інтелектуального, вольового та соціального розвитку, який дає підстави стверджувати про презумпцію її осудності у випадку вчинення нею злочину. На сьогодні ані доктрина кримінального права, ані чинне кримінальне законодавство не мають якихось суттєвих застережень щодо мети покарання неповнолітніх засуджених та виходять із змішаної теорії покарання, оскільки цілями покарання неповнолітніх визнаються: кара як відплата за вчинене; виправлення засудженого; запобігання вчиненню нових злочинів самим засудженим; запобігання вчиненню злочинів з боку інших осіб. Відмова від мети перевиховання в кримінальному законодавстві України визнається передчасною. Відтак, обґрунтовано пропозицію в законі звернути увагу судів на перевиховання як мету покарання неповнолітніх.
3. Визначено, що загальними засадами призначення покарання слід вважати систему закріплених у законі про кримінальну відповідальність і обов’язкових для суду норм, які містяться в Загальній та Особливій частинах КК, що характеризують суспільну небезпеку злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, якими має керуватися суд при призначенні покарання в кожній справі. З урахуванням особливостей призначення покарання формується порядок призначення покарання неповнолітнім, що виглядає так: суд призначає покарання неповнолітнім: у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину; особу винного; обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання; умови життя й виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
4. Доведено, що призначення неповнолітнім більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, визначається обставинами, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. З огляду на зміст обставин, що пом’якшують покарання, і їх співвідношення з об’єктивними та суб’єктивними чинниками, що зумовлюють ступінь тяжкості вчиненого злочину, істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину можливе лише за умови безпосереднього впливу двох чи більше обставин, що пом’якшують покарання, на ознаки, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину. Залежно від впливу обставин, що пом’якшують покарання, на об’єктивні та суб’єктивні ознаки вчиненого злочину, тяжкість злочину, характеристику особи неповнолітнього в роботі виокремлено дві групи обставин, що характеризують: 1) ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) особу неповнолітнього правопорушника.
5. Доведено перманентну наявність “вчинення злочину неповнолітнім” як обставини, що пом’якшує покарання та безпосередньо передбачена у п. 3 ч. 1 ст. 66 КК при призначенні покарання неповнолітнім. Для призначення більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, достатньо встановлення щонайменше однієї з обставин, що пом’якшує покарання, як вказаних у ч. 1 ст. 66 КК, так і будь-яких інших обставин, які суд визнає такими, що пом’якшують покарання в певному конкретному випадку (ч. 2 ст. 66 КК). Невизнання вчинення злочину неповнолітнім обставиною, що пом’якшує покарання, видається суперечливим. Вона є найпоширенішою та найдавнішою особистісною суб’єктивною характеристикою, яку завжди розглядали як обставину, що пом’якшувала кримінальну відповідальність та покарання неповнолітніх. Кримінальний закон не тільки визнає вчинення злочину неповнолітнім обставиною, яка враховується як така, що пом’якшує покарання, а й встановлює особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх в окремому Розділі ХV Загальної частини КК.
6. Встановлено, що застосування ст. 69 КК передбачає чотири варіанти пом’якшення покарання неповнолітньому: 1) призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) перехід до іншого більш м’якого виду основного покарання, яке не передбачено в санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 3) непризначення додаткового покарання, яке передбачено в санкції статті Особливої частини КК як обов’язкове; 4) одночасне призначення основного покарання нижче від найнижчої межі чи переходу до більш м’якого виду покарання та/або непризначення обов’язкового додаткового покарання.
7. Викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції дають змогу запропонувати такі зміни й доповнення до Кримінального кодексу України:
а) закріпити перевиховання як мету покарання неповнолітніх. Назву та ч. 1 ст. 103 КК запропоновано викласти в новій редакції:
“Стаття 103. Цілі покарання неповнолітнього
1. При призначенні покарання неповнолітньому суд має виходити не стільки з кари, скільки з виправлення та перевиховання неповнолітнього, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, тому, крім обставин, передбачених у статтях 65–67 цього Кодексу, обов’язково враховуються умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особистісні властивості неповнолітнього”;
б) доповнити ч. 1 ст. 69-1 КК обставиною, що пом’якшує покарання, у вигляді надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину. Відповідно ч. 1 ст. 69-1 КК може мати такий вигляд:
“За наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 або 2-1 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього Кодексу”;
в) надати імперативності припису щодо обов’язкового, а не факультативного пом’якшення покарання, за обставин ст. 69 КК. Запропоновано нову норму в Розділі XV Загальної частини КК ст. 103-1 КК такого змісту:
“1. Суд зобов’язаний за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особистостей неповнолітнього, умотивувавши своє рішення, призначити основне та/або додаткове покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного та/або додаткового покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, за цей злочин. У цьому випадку покарання не може бути нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
2. Суд зобов’язаний за підстав, передбачених частиною першої цієї статті, у разі вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначити неповнолітньому основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на половину нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу”;
г) надати більшої гнучкості та відповідності принципам індивідуалізації й гуманізації покарання та передбачити, що за вчинення злочинів різної тяжкості призначене неповнолітнім покарання не може перевищувати таких меж. Нову норму викласти в ст. 103-2 КК, що мала б такий вигляд:
“1. Суд зобов’язаний пом’якшити покарання неповнолітньому за наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 першої частини статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при повному визнанні підсудним своєї вини: а) за вчинення тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього Кодексу; б) за вчинення особливо тяжкого злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього Кодексу. У цьому випадку суд не може призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу”.