МЕГАМЕТАФОРА “ПРОСТІР” В СИСТЕМІ СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

Короткий опис

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Літвінов Сергій В’ячеславович

УДК 316.1:3:34

МЕГАМЕТАФОРА ПРОСТІР” В СИСТЕМІ СОЦІОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ

22.00.01 - ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ СОЦІОЛОГІЇ

ДИСЕРТАЦІЯ
НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА СОЦІОЛОГІЧНИХ НАУК

Науковий керівник
Яковенко Юрій Іванович,
доктор соціологічних наук,
професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТ ПРОСТІР” В СОЦІАЛЬНОМУ ЗНАННІ..................................................................................................................10
1.1. Ступінь розробки проблеми в теоретичній соціології................................10
1.2. Гносеологічне значення понятійно-категоріального апарату. Поняття
як предмет вивчення.............................................................................................13
1.3. Епістемічне значення метафори в соціальних науках.....................................................................................................................19
1.4. Мегаметафори як найвищий образний рівень відображення в соціальному теоретизуванні.................................................................................21
1.5. Множинність дискурсів щодо простору......................................................29
1.6. Філософські та соціологічні концептуалізації простору............................38
1.6.1. Від метафізики І.Канта до соціології простору Г.Зіммеля:.....................................................................................................38
1.6.2. Великий” і малий” простір: онтологія чи феноменологія?...........................................................................................48
1.6.3. Структура”, простір і квазіпростір................................................55
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...............................................................................61
РОЗДІЛ 2. НАЙВАЖЛИВІШІ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ
ПРОСТОРУ В СОЦІОЛОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ..........................................................64
2.1. Тематизація соціографічного простору.......................................................64
2.2. Концепт простору в класичній і посткласичній соціології........................68
2.3. Переосмислення поняття соціальний простір” в теорії поля..................73
2.4. Соціопросторова проблематика в структураційній концепції Е.Гідденса..............................................................................................................77
2.5. Діалектика соціального простору в концепції
конструктивістського структуралізму” П.Бурдьє............................................80
2.6. Простір у феноменологічній концепції........................................................86
2.6.1. А.Шюц про смислову просторовість” життєсвіту..................................86
2.6.2. Смислова структура життєсвіту як простору відносин і досвіду...........91
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2................................................................................97
РОЗДІЛ 3. СОЦІЄТАЛЬНІ ПРОСТОРИ СУСПІЛЬСТВА ЯК
ЦАРИНИ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ..............100
3.1.Концептуальні засади соціологічного виділення соцієтальних
просторів..............................................................................................................100
3.2.Суб’єктивний бік соцієтальних просторів. Когнітивні структури
перцепції соціального світу...............................................................................106
3.3.Вивчення соцієтальних просторів і соціоаналіз П.Бурдьє:
перетини і розриви..............................................................................................116
3.4. Соціальна структура як простір статусних ознак.....................................119
3.5. Простір соціальної нерівності: соціологічний детермінізм і спроба адаптації класового підходу до реалій сучасного українського соціуму.................................................................................................................124
3.5.1. Класова ситуація та рівень підримки населенням України курсу на ринкові перетворення.........................................................................................124
3.5.2. Політична свідомість і класове положення............................................138
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3.............................................................................150
ВИСНОВКИ........................................................................................................155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................163
ДОДАТКИ...........................................................................................................174

ВСТУП
Актуальність теми. З початку 90-х рр. ХХ ст. соціологічна теорія постала перед низкою викликів зовнішнього та внутрішнього характеру. До першої групи можна віднести осмислення масштабної трансформації світової системи, яка проявилася на всіх щаблях її організації, насамперед, на рівні національних держав. З іншого боку, розвиток соціологічних теорій зробив очевидним факт існування другого центру проблематичності соціологічного знання, який імпліцитно міститься в ньому самому. Соціологічне знання сьогодні є розгалуженим комплексом теоретичних концепцій, методів та методик збору, аналізу й обробки даних щодо соціальних груп, інститутів, соціальних відносин, макро- і мікроструктур соціальної взаємодії і т. ін. Стрімкий розвиток системи соціологічних знань, поширення соціологічного погляду на все більшу кількість сфер суспільного життя і, так би мовити, вглиб” соціальних практик, призводить до змін самої соціології як у формі пошуку більш досконалого й адекватного інструментарію, так і на рівні теоретичного узагальнення, корекції теоретичних моделей соціальних процесів та явищ, методологічних установок і орієнтирів, зрештою, у формі т.зв. парадигмальних революцій.
Експансія соціології в незалежній Україні протягом останнього десятиліття викликає резонансну реакцію громадськості, окремих соціальних груп, класів, політичних сил. В зв’язку з цим на тлі загострення внутрішньодисциплінарної конкуренції шкіл, напрямків і дослідницьких установ всередині самої соціологічної науки все більш нагальним стає питання легітимації наукового статусу соціології, доцільності і допустимих меж проведення соціологічних досліджень, використання їх результатів в практиці соціального управління. Тому саморефлексія перетворюється на один з найбільш актуальних напрямків соціологічного теоретизування, історії соціології та методологічних розвідок. Головною метою саморефлексії є вирішення завдання обґрунтування соціологічного погляду на суспільство, який предметизує соціальну реальність, або ж його негації” в деяких варіантах критичної теорії. В 70-х рр. минулого століття даний напрямок отримав назву соціології соціології”. В метатеоретичному плані даний науковий проект передбачає аналіз понятійно-категоріального апарату, інших пізнавальних засобів, які виконують функції понять. До таких засобів можна віднести метафори, а на рівні відповідників катетегорій мегаметафори. Дисертаційна робота присвячена змістовному аналізу мегаметафори простір”, яка є актуальною для сучасного соціологічного теоретизування.
Можна констатувати наявність суперечності між досягнутим рівнем знань про соціальні явища та феномени і рівнем теоретичного осягнення соціального світу, що дозволяє визначити наукову проблему даної дисертаційної роботи як невизначеність теоретичного змісту мегаметафори простір” в світовій й українській соціологічній думці як в цілому, так і на рівні окремих просторових метафор та термінів.
Мета роботи концептуалізація теоретичного змісту мегаметафори простір”. У відповідності до поставленої мети були виділені наступні завдання:
узагальнити й систематизувати досвід теоретичного залучення просторових метафор до соціального пізнання;
з’ясувати провідні наукові контексти використання мегаметафори простір” в системі соціологічного знання;
розкрити соціологічний зміст погляду на соціальну структуру суспільства як простір соціальної нерівності на прикладі українського суспільства початку 2000-х рр.
Об’єктом дослідження є мегаметафора простору в системі соціологічного знання.
Предметом дослідження є генеза, евристичний потенціал і концептуальні експлікації мегаметафори простору в системі соціологічного знання.
Методи дослідження. В перших двох розділах, присвячених вивченню теоретичного змісту та інтерпретацій мегаметафори простір”, поряд із загальнонауковими методами застосовані інтерпретаційна експлікація дефініцій та аналіз структури понять, запропонований В.І.Кузнєцовим. У третьому розділі використані методи вторинного аналізу емпіричних даних, представлених у вигляді файлу формату *.sav, в програмному пакеті SPSS: факторний та регресійний аналіз, кореляційний аналіз, побудова індексів, аналіз двовимірних таблиць тощо.
Наукова новизна результатів, одержаних у дисертації, полягає в тому, що в дисертаційному досліджені завдяки розгляду й систематизації основних теоретичних контекстів мегаметафори простір” в системі соціологічного знання, а також вирішенню трьох головних завдань проаналізовано й узагальнено досвід теоретичного залучення просторових метафор до соціального пізнання; визначено провідні наукові контексти використання мегаметафори простір” в системі соціологічного знання; розкрито соціологічний зміст погляду на соціальну структуру суспільства як простір соціальної нерівності на прикладі українського суспільства початку 2000-х рр., а отже, досягнута мета дослідження. При цьому:
вперше систематизовано джерела залучення мегаметафори простір” до соціального теоретизування. Основні з них географічний детермінізм, феноменологія та структуралізм (постструктуралізм), які задають предметні значення просторових метафор;
узагальнено досвід теоретичного залучення просторових метафор до соціального пізнання та уточнена суть акцентуації кожного періоду цього процесу. Визначено провідні наукові контексти використання мегаметафори простір” в системі соціологічного знання: а) соціогеографічний (географічний детермінізм, пізніше т.зв. соціально-економічна географія); б) соціально-культурологічний (разом з цивілізаційними теоріями); в) феноменологічний (головним чином концепція життєвого світу” А.Шюца), до якого належить і теорія поля К.Левіна; г) соціопросторовий (концепція простору взаємодії” у Е.Гіденса та світ-системний аналіз І.Валерстайна); д) постструктуралістський контексти (польовий аналіз П.Бурдьє (P.Bourdieu));
набув подальшого розвитку погляд на соціальну структуру суспільства як простір соціальної нерівності (на прикладі українського суспільства початку ХХІ ст.). Обґрунтовано тезу про те, що внутрішню структурацію пізньоіндустріальних суспільств адекватніше відбиває концепт соціального простору”. Зроблено висновок, що повністю співвіднести соцієтальні сфери соціальних дій та соціальну структуру неможливо, особливо у таких складно організованих соціумах, якими є пізньоіндустріальні суспільства. Показано, що групові економічні та політичні преференції пов’язані іn last analysis” з вертикальним виміром соціального простору, з його макроструктурою, а не з демографічними ознаками.
дістали подальший розвиток концепція розшарування суспільного праксису на відносно автономні сфери соціальних дій (сферний підхід), що інституційно закріплено суспільним поділом праці. Інституційні сфери специфічних соціальних дій в роботі позначені терміном соцієтальні простори” (економічний, політичний, символічний, соціокультурний). Зазначено, що один з найважливіших і малодосліджених моментів, пов’язаних з імплементацією постструктуралістської мегаметафори простір” в соціологічній теорії, полягає в її адаптації до класичного веберівського теоретичного поля соціальних дій”, а відповідно, і концептуальних дериватів діячів” (акторів), діяльнісних установок” (диспозицій) тощо. Також вказано, що запропонований П.Бурдьє польовий аналіз можна поглибити шляхом розгляду будь-якого поля у перерізі” кожного з чотирьох соцієтальних просторів. Така диференціація дозволяє виявити обумовленість позицій акторів, габітусів, стратегій дії та схем сприйняття не лише конфігурацією локального поля, але й архітектонікою суспільства, до якого належить поле. Зроблений загальний висновок, що постструктуралістська інтерпретація соціальної структури як простору” знімає протилежність телеологічного (ціле-мотиваційного) та каузального (причинного, детерміністичного) пояснення соціальної дії, відомого ще у середньовічній схоластиці під назвою дилеми свободи волі.
Практичне значення отриманих результатів роботи обумовлене тим, що на тлі загострення внутрішньодисциплінарної конкуренції шкіл, напрямків і дослідницьких установ всередині самої соціологічної науки все більш нагальним стає питання легітимації наукового статусу соціології, доцільності проведення соціологічних досліджень та меж використання їх результатів в практиці соціального управління. Тому саморефлексія перетворюється на один з найактуальніших напрямків соціологічного теоретизування, історії соціології та методологічних розвідок.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були оприлюднені у виступах на наступних наукових конференціях:
1. Множинність просторів дискурсу щодо простору. Наукова конференція з нагоди Днів факультету соціології та психології Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 22 квітня, 2004 р.
2. До перспективи соціології простору. Харківські соціологічні читання. Х Міжнародна наукова конференція Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2425 листопада, 2004 р.
3. Просторова метафора і життєсвіт повсякденності. Харківські соціологічні читання. ХІ Міжнародна наукова конференція Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, м. Харків, 1112 листопада, 2005 р.
4. Мегаметафори як найвищий образний рівень відображення в соціальному теоретизуванні. Міжнародна конференція Дні науки філософського факультету 2006”. Круглий стіл Людина Особистість Суспільство: проблеми та перспективи міждисциплінарних досліджень”, м. Київ, 1213 квітня, 2006 р.
5. Деякі особливості перцепції соцієтальних просторів і концепція подвійного структурування”. VII Міжнародна конференція молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”, м. Київ, 2728 квітня 2006 р.
6. Емпіричні прояви політичних та соціально-економічних типізацій в масовій свідомості (на двох прикладах із всеукраїнського опитування 2002 року). Харківські соціологічні читання. ХІІ Міжнародна наукова конференція Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків, 2324 листопада, 2006 р.
Принципові ідеї, структура та окремі теоретичні положення роботи були обговорені на методологічному семінарі факультету соціології та психології КНУ ім. Тараса Шевченка у грудні 2005 р.
Публікації за темою дисертації здійснені у фахових виданнях, затверджених ВАК України (7 публікацій).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота присвячена змістовному аналізу мегаметафори простір”, яка є актуальною для сучасного соціологічного теоретизування. У першому розділі були розглянуті філософські джерела, і, відповідно до них, інтерпретаційні контексти залучення мегаметафори простору до соціального знання. Основні з них географічний детермінізм, феноменологія та структуралізм (постструктуралізм). Всі три задають предметні значення вживання просторових метафор. В першому випадку мається на увазі просторове розміщення соціальних груп та інституційно організованих спільнот. Метафоричність терміну простір” тут найменш очевидна і полягає в тому, що просторова конфігурація людських спільнот загалом є соціально зумовленою і тому не можна стверджувати, що вони як соціальні спільноти розташовані одна відносно одної у” фізичному просторі. Феноменологічний контекст вживання мегаметафори простір” в соціологічній теорії зосереджує увагу дослідника на уявленнях соціальних агентів та на взаємоспівведнесенні їх спільних іетерсуб’єктивних досвідів, яке можна позначити метафорою життєвого простору (ця метафора присутня також і в свідомості індивідів). Структуралістська (постструктуралістська) традиція пов’язує просторову метафору із структурою”, яка є універсальним способом побудови матеріальної та символічної реальності. Структура як простір коротка формула такої інтерпретації. Причому просторово може бути представлена будь-яка структура: мовна (знакова), матеріальна чи соціальна. Це має значення насамперед для вибору методів дослідження того чи іншого об’єкту (вивчення його структури як простору ознак).
Отже, в першому розділі вирішується перше завдання дисертаційної роботи узагальнено й систематизувано досвід теоретичного залучення просторових метафор до соціального пізнання.
Всі три філософських інтерпретації знаходять застосування в соціальних науках, в тому числі в соціології. В другій половині XІX ст. значного поширення набувають погляди представників географічної школи в соціології, у XX ст. виникає і розвивається соціально-економічна географія, ландшафтологія, геоекономіка, геополоітика та хорологія. Політична карта світу та геграфічний поділ праці перетворюються на предмет соціологічного вивчення у працях Ф.Броделя та І.Валерстайна. А.Шюц, П.Бергер, Т.Лукман, інші феноменологи й етнометодологи з’ясовують будову життєвого світу як простору інтерсуб’єктивних досвідів. Структуралістське витлумачення культури архаїчних суспільств як деякого смислового простору” дає К.Леві-Строс. М.Фуко використовує подібний прийом для аналізу дискурсивних розривів в культурах різних історичних епох. Нарешті в річищі пострукуралістської інтерпретації П.Бурдьє формулює принципи польового аналізу.
Можна зробити висновок, що подальший розвиток зазначених інтерпретацій можливий в рамках галузевої соціології простору (перша інтерпретація); вдосконаленого варіанту польового аналізу в поєднанні з вивченням суспільних царин праксису як просторів досвіду соціальних акторів (друга та третя інтерптретації) та моделі соціальної структури як простору стратифікаційних ознак (третя інтерпретація). Останню складову було акцентовано в підрозділах 3.4 та 3.5. Отже, мегаметафора простір” може набувати як суто теоретичного, так і методологічного сенсу (структуралістська інтерпетація). Методологічний аспект заслуговує на обґрунтування та детальну розробку на рівні концептуальних моделей, методик обробки даних та виявлення найбільш придатних для цього статистичних процедур. Це має стати предметом окремого дослідження.
В другому розділі з’ясовані найважливіші наукові контексти використання концепту простір” у соціологічному дискурсі. Найбільший потенціал для розвитку у соціологічній теорії має метафора простору, переломлена через постструктуралістські уявлення. Тут потрібно окреслити множину важливих питань, проблем і аспектів соціологічного теоретизування, що безпосередньо випливають із структуралістського ототожнення структури” і простору”:
1. Суспільство” різним соціальним суб’єктам дається в досвіді настількі ж відмінних соціальних світів, наскільки відрізнється між собою відносне становище цих суб’єктів в цілісності, яку зазвичай називають суспільством. Кожен із світів є простором, в якому перебігає життя актора. Він тим чи іншим чином перетинається з життєвими просторами інших акторів, а сукупність перетинів і є власне суспільство”, як його розуміли Г.Зіммель, Р.Парк і А.Шюц. З цієї точки зору вивчити певне суспільство означає дослідити життєві світи акторів, характер, глибину та умови їх перетину.
2. Соціальна структура сучасних пізньоіндустріальних суспільств найкращим чином може бути вивчена за допомогою моделі простору статусних ознак, до яких можна віднести матеріальний статок (розмір і джерело прибутку, об’єкти власності), владу (посада та обсяг владних повноважень, які вона надає), місце в системі поділу праці (професійна приналежність), культурний ресурс, чи в термінології П.Бурдьє, культурний капітал (освіта, загальна і спеціальна). Достатня увага має бути приділена вивченню суб’єктивного виміру простору соціальної структури уявлень соціальних акторів про їх місце в соціумі, перш за все, в ситсемі соціальної нерівності. Колективні уявлення соціальних акторів в цьому випадку становлять предмет особливого дослідницького інтересу, оскільки їх вивчення є продовженням великої соціологічної традиції, конституйованої ідеями К.Маркса, Е.Дюркґайма, К.Мангейма, Г.Лукача та ін. Причому об’єктивний та суб’єктивний виміри згідно з концепцією соціальної перцепції П.Бурдьє мають досліджуватись не окремо, а у зв’язку один з одним, об’єктивний як причина” та структурний примус, а суб’єктивний як габітуальна стратегія актора, що займає певне місце по відношенню до інших.
В рамках інтерсуб’єктивного підходу, адекватним теоретико-методологічним підґрунтям якого є феноменологічний напрямок, заслуговує на увагу соціологічне вивчення радіальної будови горизонтального” життєвого простору, або життєвого світу, прикладом чого можуть бути праці А.Шюца.
3. Один з найбільш важливих і малодосліджених моментів, пов’язаних з імплементацією постструктуралістської мегаметафори простір” в соціологічній теорії, полягає у її адаптації до класичного веберівського теоретичного поля соціальних дій, а відповідно, і концептуальних дериватів діячів” (акторів), діяльнісних установок” (диспозицій) і т.п. Соціальна дія, яка має місце в соціальній дійсності, відбувається у просторі і часі, отже, насамперед як соціальна дія, має місце в соціальному просторі. Відповідно до цього суспільний праксис повинен бути розшарований на відносно автономні сфери соціальних дій, які інституційно закріплені суспільним поділом праці. Інституційні сфери специфічних соціальних дій в даній роботі позначені терміном соцієтальні простори”. До них можна віднести економічний, політичний, символічний і соціокультурний. Будь-який соціум на кожному етапі свого розвитку характеризується особливим конститутивним співвідношенням соцієтальних просторів. Так, у пізньоіндустріальному суспільстві капіталістичного типу конституююча роль належить економічному субпростору. Це знайшло відображення і в теоетичній рефлексії у вигляді дескрипції всіх соцієтальних просторів в економічних термінах, як наприклад в концепції П.Бурдьє. Запропонований П.Бурдьє та його учнями польовий аналіз можна поглибити шляхом розгляду будь-якого поля у перерізі” кожного з чотирьох соцієтальних просторів. Така диференціація дозволяє виявити обумовленість позицій акторів, габітусів, стратегій дії та схем сприйняття не лише конфігурацією локального поля, але й архітектонікою суспільства, до якого належить поле. В цьому ж річищі можливий соціологічний аналіз біографічних траекторій індивідуальних та групових акторів в соціальному просторі. Загалом постструктуралістська інтерпретація соцільної структури як простору” знімає протилежність телеологічного (ціле-мотиваційного) та каузального (причинного, детерміністичного) пояснення соціальної дії, відомого ще у середньовічній схоластиці під назвою дилеми свободи волі.
Мегаметафора простір” більш адекватна дослідженню соціальної структури пізньоіндустріальних суспільств[1] в порівнянні з епістемічним потенціалом системної” метафори. Все більше дослідників вказують на те, що уявлення про Західні суспільства-держави як автономні системи, принаймні, вельми суперечливе і не пояснює сучасні тенденції їх розвитку. Про систему” можна вести мову стосовно світової спільноти, у зв’язку з глобальним поділом праці між національними та регіональними економічними комплексами, розподілом ресурсів та обмежень, зокрема грошей, інформації та озброєнь.
Внутрішню структурацію пізньоіндустріальних суспільств краще відбиває метафора простору”. Якщо використати відому схему П.Сорокіна, то потрібно розрізняти вертикальний” (ієрархія) та горизонтальний” (еквівалентні відмінності) виміри соціального простору. Кожний із вимірів може мати низку осей, вибір яких обумовлений цілями та завданнями, які стоять перед дослідником. Відповідно до теорії соціальної стратифікації М.Вебера вертикальний” вимір загалом пов’язаний із економічним (клас”), політичним (влада”) та символічним (статус”) соцієтальними субпросторами. Проте повністю співвіднести соцієтальні сфери соціальних дій та соціальну структуру, зрозуміло, неможливо, особливо у таких складно організованих соціумах, якими є пізньоіндустріальні суспільства. В цьому проявляється фундаментальна дуальність дії та структури в соціальному світі. Тому не можна ототожнити горизонтальний” вимір соціального простору з соціокультурним соцієтальним субпростором, хоч такий висновок на перший погляд і здається очевидним. Соціокультурні відмінності лише частково і, так би мовити, феноменологічно мають горизонтальне” походження. Часто вони відіграють роль маркерів соціоструктурних відмінностей, які на відміну від феноменологічних соціокультурних або демографічних ознак мають латентний, детермінуючий характер. Емпіричній розробці даного положення на матеріалах соціологічного моніторингу українського суспільства 2002 р. присвячений третій розділ дисертаційної роботи. Зокрема в ньому зроблена спроба показати, що групові економічні та політичні преференції пов’язані іn last analysis” з вертикальним виміром соціального простору, з його макроструктурою, а не з демографічними ознаками.
Таким чином, досягається мета дисертаційної роботи, яка полягає у розв’язанні наукової проблеми концептуалізації теоретичного змісту мегаметафори простір”.
На завершення дисертаційного дослідження узагальнимо постструктуралістську інтерпретацію мегаметафори простір” у вигляді інструментальної схеми для опису внутрішньої структурації суспільства (суспільств) на різних рівнях соціальної організації, яким за Д.Рітцером [96, с.573] відповідають виділені рівні соціального аналізу.
Наведена нижче схема побудована за тим самим принципом, що і схема Р.Колінза, подана у підрозділі 1.6.2. Якщо їх порівняти між собою, то стає помітною закономірність: кожному якісно відокремленому щаблю соціальної самоорганізації відповідає певний більш-менш визначений масштаб просторово-часового континууму (точніше, логарифм масштабного фактора).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антоновский А.Ю. О специфике мифологической ориентации // Разум и экзистенция: Анализ научных и вненаучных форм мышления. СПб.: РХГИ, 1999. 402 с. С.149 159
2. Аристотель. Метафизика. Електронний текст. Взятий на компакт- диску Psychology2LibraryPhylosophyMetaphiz.rar
3. Баллаев А. Читая Маркса: Историко-философские очерки. М.: Праксис, 2004. 288 с. C.53 81, С.107 143, С.163 195
4. Бауман З. Мыслить социологически. М.: Аспект Пресс, 1996.255 с.
5. Бахтин М.М. Автор и герой: К философским основам гуманитарных наук. СПб., 2000. 336 с.
6. Бек У. Что такое глобализация? М.: Прогресс Традиция, 2001. 304с.
7. Бергер П., Лукман Г. Социальное конструирование реальности. Електронний текст. Взятий на компакт-диску Psychology2LibraryPhylosophyReality.rar
8. Береза А.В. Понятие рефлексия”: истоки и актуализация в контексте социологического теоретизирования // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2004. С.62 65
9. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть. Електронний текст. Взятий на компакт-диску Psychology2LibraryPhylosophySymbol.rar
10.Бодрийяр Ж. Система вещей. Електронний текст. Взятий на компакт-диску Psychology2LibraryPhylosophySyst.rar
11.Большой словарь иностранных слов. М.: ЮНВЕС, 1998. 784 с. С. 630, 693

12.Большой толковый социологический словарь (Сollins). Том 1 (А-О): Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 2001. 544 с.
13.Большой толковый социологический словарь (Сollins). Том 2 (П-Я): Пер. с англ. М.: Вече, АСТ, 2001. 544 с.
14.Бродель Ф. Что такое Франция? Кн. первая: Пространство и история: Пер. с фр. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1994. 405 с.
15.Бувресс Ж. Правила, диспозиции, габитус. Доступно на web-ресурсі Социологическое пространство Пьера Бурдье”
16.Бурдье П. Дух государства: генезис и структура бюрократического поля. Доступно на web-ресурсі Социологическое пространство Пьера Бурдье”
17.Бурдье П. Клиническая социология поля науки. Доступно на web-ресурсі Социологическое пространство Пьера Бурдье”
18.Бурдье П. Начала. Choses dites. М.: Socio Logos, 1994.
19.Бурдье П. Поле науки. Доступно на web-ресурсі Социологическое пространство Пьера Бурдье”
20.Бурдье П. Политические позиции и культурный капитал / Социология политики http://www.socd.univ.kiev.ua/LOCAL/LIB/SOC/BURDIE/sp/index.htm
21.Бурдье П. Практический смысл. СПб.: Алетейя, 1998. 562 с.
22.Бурдье П. Социология политики. М., 1993. 336 с.
23.Бююль А., Цёфель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей / Пер. с нем. СПб.:ООО ДиаСофтЮП”, 2001. 608 с.
24.Вакан Лоик Ж.Д. Дюркгейм и Бурдье: общее основание и трещины в нём. Доступно на web-ресурсі Социологическое пространство Пьера Бурдье”
25.Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХI века / Пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. М.: Логос, 2003. 368 с. С. 187 256
26.Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого. К., 2004. 206 с.
27.Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н.Давыдова; Предисл. П.П.Гайденко. М., 1990. 808 с.
28.Вебер М. Основные понятия стратификации // Человек и общество. Хрестоматия / Под ред. С.А.Макеева. М., 1998. С.85 106
29.Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. М.: Наука, 1989
30.Вітгенштейн Л. Tractatus logico-filosoficus. Філософські дослідження. К., 1995. С.158 186
31.Войшвилло, Е.К. Понятие как форма мышления: Логико гносеологический анализ. М.: Издательство Московского университета, 1989
32.Воропай Т. Идентичность в социальной антропологии Дугласа Келлнера // Социология: теория, методы, маркетинг. №2, 2000 . С.43 50
33.Гачев Г. Европейские образы пространства и времени. // Культура, человек и картина мира. М., 1987. С. 198 227
34.Гидденс Э. Устроение общества. Очерки теории структурации. М.: Академический проект, 2003. 528 с.
35.Головаха Є., Паніна Н. Методичні та організаційні аспекти соціологічного моніторингу // Українське суспільство 1994 2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. К. Інститут соціології НАН України, 2004. С.15 16
36.Горбачик А. Політичні орієнтації населення України: тенденції змін та фактори формування // Українське суспільство 1994 2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. К. Інститут соціології НАН України, 2004. С.221 231
37.Горин Д.Г. Пространство и время в динамике российской цивилизации. М.: Эдиториа УРСС, 2003. 280 с.
38.Городяненко В.Г. Новые отрасли социологического знания // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2004. С.109 111
39.Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни. М.: Канон- Пресс -Ц, 2000. 304 с.
40.Грищенко К. Інтереси та орієнтації населення України в контексті економічних перетворень // Українське суспільство 1994 2004. Моніторинг соціальних змін / За ред. д.е.н. В.Ворони, д.соц.н. М.Шульги. К. Інститут соціології НАН України, 2004. С. 102
41.Громов И.А., Мацкевич А.Ю., Семёнов В.А. Западная теоретическая социология. СПб.: Ольга, 1996. 286 с.
42.Гуссерль Э. / Деррида Ж. Начало геометрии / Пер. М. Маяцкого. М.: Ad Marginem, 1996. 267 с.
43.Делёз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? СПб., 1998. 288 с.
44.Добреньков В.И., Кравченко А.И. Социальная структура и стратификация. Т.2. С. 135 159, 213 224
45.Дюркгейм Э. Социология. Её предмет, метод, предназначение / Пер. с фр. А.Б.Гофмана. М.: Канон, 1995. 352 с.
46.Дюркгейм Э., Мосс М. О некоторых первобытных формах классификации. К исследованию коллективных представлений // Мосс М. Общества. Обмен. Личность. Труды по социальной антропологии / Пер. с фр., послесловие, комментарии А.Б. Гофмана. М.: Издательская фирма Восточная литература” РАН, 1996. С. 6 74
47.Дюркгейм Э. О розделении общественного труда / А.Б. Гофман (перевод с французского) М. : Канон, 1996
48.Замятин Д. Власть пространства и пространство власти: Географические образы в политике и международных отношениях. М.: РОССПЭН, 2004. 352 с.
49.Заславская Т.И. Современный трансформационный процесс: роль человеческого потенциала // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2004. С.22
50.Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології: Від античності до початку XX ст. К.: Либідь, 1993. 334 с.
51.Зиммель Г. Философия денег. Фрагмент // Теория общества / Под ред. А. Ф. Филиппова. М.: Канон-Пресс-Ц, Кучково Поле, 1999. С. 309 383
52.Зиммель. Г. Избранное. Т.II. Созерцание жизни. М.: Юрист, 1996. 607 с.
53.Злобіна О., Мартинюк І., Соболєва Н., Тихонович В. Соціальний простір життя суб’єкта як символічна соціальна реальність. К.: Інститут соціології НАН України, 2004. 299 с.
54.Иноземцев В.Л. Класс интеллектуалов” в постиндустриальном обществе // Социологические исследования. 2000. №6. С.67 - 78
55.История теоретической социологии. (ред.Давыдов) В 4-х т. М. : Канон, 1997. http://www.socd.univ.kiev.uaLOCAL LIBSOCDAVYDOV
56.Кант И. Критика чистого разума. Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. 627c.
57.Качанов Ю. Начало социологии. М.: Ин-т экспериментальной социологии; СПб.: Изд-во Алетейя”, 2000. 256 с.
58.Комплексный подход к анализу данных в социологии / Отв. ред. В.Г.Андрееенков, Ю.Н.Толстова. М.: Институт социологии АН СССР, 1989. 187 с.
59.Кононов І.Ф. Донбас в етнокультурних координатах України (соціологічний аналіз). Автореф. дис. докт. соціол. наук: 22.00.04 / Інститут соціології НАН України. К., 2005. 32 с.

60.Копнин П.А. Гносеологические и логические основы науки. М.: Мысль, 1974
61.Копнин П.В. Диалектика как логика и теория познания. Опыт логико-гносеологический исследования. Институт философии. М.: Наука, 1973
62.Кристоф Ш. Расширение и кризисы литературного производства (вторая половина ХІХ века). Доступно на web-ресурсі Социологическое пространство Пьера Бурдье”
63.Кузнецов В.И. Понятие и его структуры: методологический анализ/ НАН Украина, Институт философии. К., 1997
64.Левин, Курт. Теория поля в социальных науках / Е.Сурпина (перевод с английского); Д. Картрайт (ред.). СПб.: Речь, 2000
65.Леві-Строс К. Структурна антропологія / Пер. з фр. З.Борисик. К.: Основи, 2000. 387 с.
66.Лиотар Ж.-Ф.Состояние постмодерна. Електронний текст. Взятий на компактдиску Psychology2LibraryPhylosophyPostmodern.rar
67.Лотман Ю.М. Культура и взрыв. М.: Гнозис,1992. 288 с.
68.Лукашевич М.П., Яковенко Ю.І. Економічна соціологія чи соціологія економіки: дискурс щодо структури системи соціологічних знань // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, 2004. С.115 118
69.Луман Н. Теория общества (фрагмент) // Теория общества / Под ред. А.Ф.Филлипова. М.: Канон-Пресс-Ц, 1999. С.196 235 с.
70. Макарова Л. Психологічні особливості сприймання музичних творів молодшими школярами. Автореф.дис.канд.психол.наук: 19.00.07 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. К.: , 2005. 20 с.
71.Макданиел С. Течения в международной социологии доминирование, различия и разделение труда // Социс”. 2004. №10. Доступно на ресурсі http: // socis.isras.ru/
72.Макеев С.А. Классовый анализ в современной социологии // Социология: теория, методы, маркетинг. 2001. №3. С. 5 22
73.Малес Л.В. Організація простору суспільства як політична діяльність. Автореф. дис. канд. соціол. наук: 22.00.04 / Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. К., 2003. 16 с.
74.Мамардашвили М.К., Пятигорский А.М. Символ и сознание. Метафизические рассуждения о сознании, символике и языке. М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. 224 с.
75.Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения. В 3-х т. Т.1. М.: Политиздат, 1983. 635 с.
76.Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения. В 3-х т. Т.2. М.: Политиздат, 1983. 543 с.
77.Маркс К., Энгельс Ф. Избранные произведения. В 3-х т. Т.3. М.: Политиздат, 1983. 639 с.
78.Меркулов И.П. Эволюционная