МЕХАНІЗМ державнОГО управління ЗАПРОВАДЖЕННЯМ накопичувальноЇ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ЛУГОВЕНКО Наталія Вікторівна
УДК 351.84:368.914

МЕХАНІЗМ державнОГО управління ЗАПРОВАДЖЕННЯМ накопичувальноЇ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
В УКРАЇНІ
Спеціальність 25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник -
Амосов Олег Юрійович,
доктор економічних наук, професор

Харків 2006

ЗМІСТ

ВСТУП ..........................................................................................................4
РОЗДІЛ1.теоретикометодологічнізасади формуваннямеханізмунакопичувальноїсистеми державного пенсійного забезпечення...........................................12

1.1.Соціальноекономічнаприродаіособливостіпенсійних накопичень.............................................................................................................12

1.2.Концептуальні основи і принципи функціонування
накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні .........................27

1.3.Функціїдержавногоуправлінняформуваннямізапровадженням
накопичувальноїсистемив Україні..................................................................39

Висновки до першого розділу....................................................................63

РОЗДІЛ 2.ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
У СФЕРІ НАКОПИЧЕННЯ ПЕНСІЙНИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ...........................66

2.1.Аналіздосвідуурядівіншихкраїнщодозапровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення.........................................66

2.2.Оцінка діяльності органів державної влади в Україні по створенню накопичувальної системи пенсійного забезпечення.........................................91

2.3.Чинники впливу на впровадження накопичувальної
системи пенсійного забезпечення в Україні.....................................................103

Висновки до другого розділу...................................................................114

РОЗДІЛ3.УДОСКОНАЛЕННЯМЕХАНІЗМУДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯЗАПРОВАДЖЕННЯМНАКОПИЧУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.................................................117

3.1. Державне управління накопичувальною системою
пенсійного забезпечення в Україні....................................................................117

3.2.МетодидержавногоуправліннядіяльністюНакопичувального фонду України.....................................................................................................127

3.3.Практичнірекомендаціїщодовпровадженняіфункціонування накопичувальної системи в Україні...................................................................139

Висновки до третього розділу..................................................................153

ВИСНОВКИ...............................................................................................156

Список використаних джерел.................................................160

Додатки..................................................................................................183

вступ

Актуальність теми. Україна, як і більшість держав постсоціалістичного простору, реформувала власну державну пенсійну систему. Результатом цього стало прийняття законів України Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення” та Недержавне пенсійне страхування”, які регламентують діяльність трьох рівнів: перший і другий загальнообов’язкові, третій добровільний. Перший рівень представляє солідарну систему пенсійного забезпечення з високим рівнем державного перерозподілу, другий і третій накопичувальну. Згідно з цим громадяни отримуватимуть пенсії на принципово нових засадах.
Накопичувальний механізм, що забезпечує функціонування другого рівня пенсійної системи в Україні, правові підстави якого створені на основі прийнятих у 2003 р. низки законів, не функціонує з причин відсутності ефективної методики його запровадження та стану економіки в Україні. Ефективність пенсійної системи значною мірою залежить від того, наскільки держава здатна запровадити дієвий механізм управління системою накопичення пенсійних активів громадян.
Актуальність дослідження полягає в необхідності підвищення ефективності запровадження й функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення, коли акумульовані кошти надійно захищаються від економічних ризиків і приносять додатковий прибуток їх вкладникам пенсіонерам.
Пенсійна система України є важливим чинником соціально-економічного розвитку держави. Недосконале управління всіма складовими системи пенсійного забезпечення може призводити до кризи системи соціального захисту населення й всієї фінансової системи України.
Стан наукової розробки проблеми. Значний вклад у розвиток науки державного управління належить працям О.Амосова, В.Бакуменка, В.Вороніна, А.Дєгтяря, В.Корженка, І.Кравченко, О.Лазара, О.Мордвінова, Г.Одінцової, Ю.Шарова.
У дослідженні ефективності запровадження і функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення були запозичені ідеї І.Бондар, О.Гарячої, М.Долішнього, Б.Зайчука, С.Злупко, Н.Ковальової, Е.Лібанової, В.Міненка, Д.Леонова, Б.Надточого, В.Новікова, Л.Ричік, М.Ріппи, А.Нечай, В.Яценка, А.Федоренка та ін.
Питання розвитку світових пенсійних систем, управління пенсійними активами розкриті в роботах західних вчених З.Боді, М.Варнхейгена, Е.Вайтхауса, М.Віннера, Д.Віттаса, Т.Ганслі, Ф.Девіса, С.Єрошенкова, Д.Ліндемана, Р.Паласіоса, Р.Роча, М.Рутковскі, І.Сіна, Хермана фон Герсдорффа, Р.Хольцмана, Р.Хінца.
Окремим проблемам формування фінансового ринку України присвячено роботи відомих українських вчених-економістів О.Барановського, С.Бірюка, І.Бланка, М.Бурмаки, М.Гольцберга, О.Мозгового, О.Рудченка, А.Яковлєва та ін.
Однак поза увагою дослідників залишились дуже важливі аспекти розвитку вітчизняної пенсійної системи, а саме: передумови створення ринку позичкового капіталу, дослідження чинників, що впливають на функціонування механізму накопичення пенсійних коштів, оцінка домінуючої ролі державного управління та її вплив на функціонування накопичувальної системи. Об'єктивна необхідність пошуку методів, засобів та інструментів удосконалення механізму державного управління накопичувальною системою пенсійного забезпечення й зумовила вибір теми наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлено результати наукових досліджень, що проводились автором у рамках науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління у 2005-2006 рр. за темою "Основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіону"(державний реєстраційний номер 0104U000088).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування положень та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного управління запровадженням накопичувальної системи пенсійного забезпечення.
Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
визначити соціально-економічну природу й особливості пенсійних накопичень;
узагальнити концептуальні засади й принципи функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні;
визначити роль і функції державного управління в процесах формування та запровадження обов'язкової накопичувальної системи пенсійного забезпечення;
проаналізувати досвід зарубіжних країн щодо запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення;
охарактеризувати діяльність органів державної влади у сфері пенсійного забезпечення методом експертної оцінки;
виявити та систематизувати чинники, що стримують процеси запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні;
розробити пропозиції щодо вдосконалення структури державного управління накопичувальною системою пенсійного забезпечення;
запропонувати заходи та інструменти вдосконалення діючого механізму запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення;
охарактеризувати основні сфери та методи державного управління діяльністю Накопичувального фонду.
Об'єкт дослідження процес реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.
Предмет дослідження основні засади, заходи та інструменти вдосконалення механізму державного управління запровадженням накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні.
Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний та комплексний підходи. Для теоретичного осмислення досвіду впровадження накопичувальних систем у світі застосовувались методи аналізу та синтезу.
На основі методів індукції та дедукції здійснено інституціональний аналіз діяльності органів державної влади, які беруть участь в управлінні функціонуванням пенсійної системи, проаналізовано послідовність запровадження накопичувальної системи в Україні.
Методи єдності логічного порівняння та аналогії застосовано окремо або в комплексі при визначенні предмета дослідження, а також при обґрунтуванні засобів удосконалення механізму управління діяльністю Накопичувального фонду України та його взаємодії з іншими суб'єктами пенсійної системи. Методи наукової ідентифікації та класифікації використано при узагальненні теоретичних положень вітчизняних і зарубіжних літературних джерел.
Методом соціологічного опитування визначено чинники, що перешкоджають впровадженню накопичувальної пенсійної системи в Україні, особливо важливим є окреслення ролі органів державного управління в цьому процесі. Методи абстрагування та узагальнення використовувались для конкретизації принципів державного управління запровадженням накопичувальної системи пенсійного забезпечення.
Наукова новизна одержаних результатів. Результати дослідження відрізняються від попередніх здобутків науковців застосуванням комплексного підходу до формування та реалізації більш дієвого механізму державного управління запровадженням накопичувальної системи пенсійного забезпечення. Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується в таких положеннях:
У дисертації вперше:
обґрунтовано оновлення структурної побудови механізму державного управління накопичувальною системою пенсійного забезпечення за рахунок додаткового включення до його складу елементів регулювання та нагляду за діяльністю Накопичувального фонду;
запропоновано інноваційні заходи державного управління накопичувальною системою пенсійного забезпечення, а саме: застосування системи фінансових санкцій із створенням незалежного центрального контрольного органу; розробка інтегрованої бази обміну даними серед суб'єктів пенсійної системи; формування спеціального механізму переходу від державного до недержавного накопичувального пенсійного фонду та ін.
Удосконалено:
обгрунтування комплексу пріоритетних напрямів державного управління у сфері захисту коштів накопичувальної системи, зокрема: формування наглядових інституцій; запровадження державного моніторингу діяльності як компаній з управління активами, так і зберігача; окреслення відповідальності Ради фонду і радника з інвестиційних питань; розробка заходів економічного і адміністративного впливу на суб’єктів пенсійного забезпечення; забезпечення відкритості і прозорості інформації; розробка економічного плану Накопичувального фонду в кризових ситуаціях; створення національної страхової організації-гаранта в надзвичайних ситуаціях.
Дістало подальший розвиток:
теоретичне осмислення відокремлення систем обов'язкового та добровільного пенсійного забезпечення, що дозволяє конкретизувати механізми державного управління у сфері накопичення, інвестування та розподілу пенсійних коштів;
методи організаційно-адміністративного забезпечення функціонування Накопичувального фонду, які включають: методи менеджменту й моніторингу Накопичувального фонду, комплектування та навчання персоналу фонду, стратегії планування та розміщення інвестицій, модернізацію технічного забезпечення, міжорганізаційну координацію дій, і зміну її організаційної структури;
погляд на принципи, на яких здійснюється державне управління пенсійним забезпеченням, а саме: пріоритетність фінансової стабільності системи, відповідність пенсійної системи умовам, традиціям і менталітету суспільства; відповідальність суб'єктів ринкового сектору за виконання законодавства, з одного боку, і держави за організацію пенсійного забезпечення, з іншого; паритетність представництва держави, роботодавців, застрахованих осіб.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є обґрунтування концептуальних засад та механізмів формування ефективної системи державного управління функціонуванням накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні. Основні ідеї та висновки дослідження розширюють наукові уявлення про особливість державного управління фінансовими механізмами для покращення стану системи пенсійного забезпечення і фінансової системи країни в цілому, створюючи підґрунття для подальших наукових розробок у цій сфері.
Інституційний аналіз структури пенсійної системи дозволив визначити повноваження окремих державних структур з метою окреслення межі їх компетенції та відповідальності. Опрацьовано взаємозв’язки між основними макроекономічними показниками та рівнем капіталізації ринку України, їх залежність від особливостей складових економічної політики держави та діючого законодавства.
Результати проведених експертних досліджень дозволили проаналізувати організаційно-правові та адміністративні умови запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні та розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення системи пенсійного забезпечення в цілому.
Запропоновано інструменти реалізації методів державного управління у сфері діяльності Накопичувального фонду можуть бути застосовані в процесі розробки директивних документів органами державної влади різних рівнів, зокрема Державної комісії з регулювання фінансових ринків, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку тощо.
Запропоновані в дисертації положення, висновки і рекомендації мають практичне значення та адресну спрямованість. Вони прийняті до впровадження Головним управлінням соціального захисту Червонозаводської районної ради м. Харкова (довідка про впровадження від 6 грудня 2006 р. № 15-12/10), та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області (довідка про впровадження від 7грудня 2006 р. № 01-10/3050), а також використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при виконанні дисциплін Державне управління ринковими процесами” та Державне регулювання економіки”.
Особистий внесок здобувача. Висновки та результати дисертаційного дослідження сформульовано й отримано автором самостійно та викладено ним у наукових публікаціях.
Апробація результатів дисертації.Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на наукових конгресах і конференціях, а саме: Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні суперечності державного управління” (м.Київ, 2004), Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні” (м.Харків, 2004), Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2004), Державна кадрова політика України в умовах європейської інтеграції” (м. Харків, 2005), Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005), Качество жизни как важнейший критерий оценки эффективности государственного и муниципального управления” (м. Курськ, 2005), Особливості державного управління в Україні та республіці Узбекистан” (м.Ташкент, 2005), Психологія відносин та надання управлінських послуг” (м. Лілль, 2005), Проблеми місцевого самоврядування в Польщі у зв'язку із вступом до ЄС” (м. Бялисток, 2005).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження узагальнено в 11 публікаціях, з яких шість є одноосібними роботами, що вийшли друком у наукових фахових виданнях, п'ять у збірниках матеріалів і тез науково-практичних конференцій, а також увійшли окремими підрозділами до колективної монографії.

Список літератури

Висновки

У сукупності одержані результати дослідження дозволили розв'язати важливе науково-прикладне завдання обґрунтування положень і розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного управління запровадженням накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні. На підставі проведеного дослідження запропоновано такі висновки:
1. Місце і роль державного управління в будь-якій системі пенсійного забезпечення визначається рівнем зрілості економічних відносин суб'єктів системи в цілому і розвитком демократичних процесів в суспільстві. Тому пріоритетом державного регулювання в цій сфері повинно стати вдосконалення механізму державного управління запровадженням накопичувальної системи, регламентація взаємовідносин головних суб'єктів в процесі функціонування окремих елементів системи і захист коштів Накопичувального фонду.
2. Механізм державного управління запровадженням накопичувальної системи полягає в оптимальній реалізації сукупності економічних, адміністративних і правових заходів розв'язання внутрішніх суперечностей пенсійної системи з метою її ефективного функціонування.
3. Концепція державного пенсійного забезпечення в Україні базується на взаємодії чотирьох головних чинників: дефіцит коштів на соціальні витрати, активізація діяльності суб'єктів громадянського суспільства, глобалізація світових економічних відносин, децентралізація та деконцентрація влади. З’ясовано, що дії держави можуть мати політичну заангажованість, що загрожує негативними економічними наслідками в процесі управління діяльністю пенсійної системи.
4. Державне управління пенсійним забезпеченням повинно ґрунтуватись на принципах, притаманних економічним, адміністративним, правовим і ментальним умовам в Україні. Відповідальність суб'єктів ринкового сектора за виконання законодавства має бути чітко визначеною разом з відповідальністю органів державного управління. Показником демократизації суспільних відносин в Україні стане паритетність участі держави, роботодавців та застрахованих осіб в управлінні Накопичувального фонду.
5. Державний накопичувальний фонд та інші недержавні пенсійні фонди мають спільний характер діяльності на фінансовому ринку, але схема управління пенсійними активами є різною. Держава не володіє суттєвими важелями впливу на діяльність недержавних пенсійних фондів, окрім регламентації операцій з пенсійними активами, а діяльність Накопичувального фонду чітко регульована організаційно-правовими відносинами. Тому системи обов'язкового та добровільного пенсійного забезпечення повинні бути відокремленими на підставі специфіки їх складових і правових норм в рамках чинного законодавства.
6. Незадовільний стан економічного розвитку країни, повільне зростання ВВП, відсутність досвіду управління програмами колективних заощаджень, низький рівень довіри населення до корпоративних фінансових структур, відсутність стабільної фіскальної політики, тенденції відтоку капіталу за кордон, нерозвиненість ринку капіталу є основними негативними чинниками, що перешкоджають запровадженню накопичувальної системи пенсійного забезпечення і є основою для опрацювання заходів державного управління нею. Вони реалізовуватимуться за допомогою розробки і застосування системи прогнозування ризиків, створення системи рейтингової оцінки вітчизняних підприємств, упорядкування умов переходу з державного до недержавного пенсійного фонду, вдосконалення досвіту управління колективними заощадженнями в Україні.
7. Результатом реалізації вдалої політики держави щодо захисту і контролю коштів накопичувальної системи пенсійного забезпечення є розробка комплексу пріоритетних напрямів державного управління у вигляді урядових та неурядових наглядових інституцій, державного моніторингу діяльності компаній з управління активами. Розмежування персональної відповідальності кожного члена Ради фонду і радника з інвестиційних питань дозволить приймати ефективні рішення й нести за їх реалізацію адміністративну відповідальність; забезпечення відкритості і прозорості інформації; зменшення ризиків втрат пенсійних активів і поповнення його бюджету є результатом розробки економічного плану Накопичувального фонду.
8. Досвід зарубіжних країн свідчить про те, що у світі не існує жодних фінансових інструментів, які б повністю гарантували прибутковість пенсійних заощаджень. У той же час пенсійні активи є надійним джерелом формування ринку позичкового капіталу в державі; його формування, управління і вдосконалення є пріоритетом державного управління. Дії держави в цій сфері можуть мати політичну спрямованість, недосконалі засоби та інструменти державного управління призводять до кризи пенсійний систем інших країн. Методи державного управління спрямовані на постійний моніторинг, навчання персоналу Накопичувального фонду, оновлення технічного забезпечення є запорукою надійності й стабільності його функціонування.
9. Особливу увагу слід звернути на структурну побудову механізму державного управління накопичувальною системою пенсійного забезпечення, головною метою якого є створення умов для ефективного функціонування і розвитку накопичувальної системи пенсійного забезпечення; а пріоритетним заходом удосконалення механізму складова регулювання і нагляд за діяльністю Накопичувального фонду”, розроблена на принципах, які також більш притаманні пенсійному забезпеченню в умовах українських реалій.
10. З’ясування конкретних проблем і виявлення глибинних чинників на шляху підвищення ефективності державної політики щодо функціонування накопичувальної системи пенсійного забезпечення ґрунтувалось на результатах експертного опитування і дозволило визначити низку недоліків, що притаманні діяльності органів державного управління, їх усунення є запорукою ефективності системи пенсійного забезпечення. Недовіра громадян до недержавних пенсійних фондів є причиною того, що розвиток накопичувальної системи найбільш ймовірний в наступні п'ять-сім років. Необізнаність громадян у питаннях пенсійного забезпечення є також результатом недосконалої політики держави й потребує її негайної корекції.
11. Висновки, отримані в результаті структурно-функціонального аналізу, свідчать про неефективне управління вітчизняною пенсійною системою, зокрема, недосконалість системи підготовки працівників Пенсійного фонду України. Дослідження дозволили оцінити ступінь недовіри громадян до державної пенсійної системи, рівень негативної оцінки перспектив діяльності Накопичувального фонду України.
12. Така оцінка пов'язана із загальним погіршенням економічної ситуації, ймовірністю фінансових ризиків, зокрема, розкраданням коштів, нестабільним станом економіки протягом останніх двох років. Наявність негативної динаміки у багатьох економічних галузях у цілому характеризує неефективну економічну політику держави. Виходячи з цього, експертні висновки та рекомендації вважаються доцільними для подальшого вдосконалення механізму державного управління запровадженням накопичувальної системи пенсійного забезпечення в Україні.

Список використаних джерел

1. Аналітичні огляди з питань цільової соціальної допомоги в Україні. - ПАДКО. Київ, 1998. жовтень. №27. С. 8-10.
2. Аналітичні огляди ринків: Збірник. К.: ПАДКО, грудень 2003.
3. Амосов О.Ю. Формування продуктивної зайнятості сільського населення шляхом розвитку підприємництва та інтеграції його в міжнародний ринок: Дис... д-ра екон. наук: 08.09.02 / НАН України; НДЦ з проблем зайнятості населення та ринку праці. К., 1997. 437л.
4. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. К.: Товариство Знання”, КОО, 1998. 216 с.
5. Барр Н. Перераспределение доходов и система социальной защиты в России: Пер. с англ. Всемирный Банк, 1992. 50 с.
6. Барр Н. Рынок труда и социальная политика в Центральной и Восточной Европе. М.: ИКЦ «ДИС», 1997. 476 с.
7. Бакуменко В.Д. Теоретико-методологічні засади формування державно-управлінських рішень: Автореф. дис... д-ра наук з державного управління: 25.00.01. / Українська академія держ. управління при Президентові України. К., 2001. 36 с.
8. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. К., 1995. Гл.7. Формирование и оценка инвестиционного портфеля компании. С. 219 248.
9. Боди Э. Принцип инвестиций // Боди З., Кейн А., Маркус.А.Дж. М.,2002. С. 869 914.
10. Богиня Д. Концептуальні підходи до визначення конкуренто-спроможності робочої сили на ринку праці // Україна: аспекти праці. 1999. №6. С. 38.
11. Бондар І.К. Економічний і соціальний розвиток України у порівнянні з країнами СНД // Україна: аспекти праці. 1996. №2-3. С. 36.
12. Бондар І.К., Дорошенко Л. Організаційно-економічний механізм управління громадськими роботами на державному та регіональному рівнях // Україна: аспекти праці. 1996. № 7-8. С. 33.
13. Бондар І.К., Соколенко Н.А. Теоретико-методологічні основи моделі соціальної політики держави. Фундаментальні соціально-економічні проблеми: Матеріали респ. наук.-метод. конфер. К.: РВПС України, 1999. С. 6869.
14. Буздуган Ю. На словах все за пенсионную реформу, а голосуют против // День. 20.11.1997. №211. С. 5.
15. Бурмака М.0, Мозговий О.М., Державне регулювання ринку цінних паперів в Україні // "Ринок цінних паперів України", № 12. 1997. С. 91102.
16. Варнхейген М. Розвиток системи державного і недержавного пенсійного забезпечення у США // Соціальний захист. 1998. №1. С. 92 99.
17. Вегера С. Пенсійна реформа важливий напрямок соціальної політики // Соціальний захист. 1998. №3. С. 22 24.
18. Величко О. Соціальний захист населення у системі бюджетного забезпечення // Україна: аспекти праці. 1999. №6. С. 40-43.
19. Вогдорчик К.А. Социальное страхование. Систематическое изложение истории, организации и практики всех форм социального страхования. Спб., 1912. 291 с.
20. ВоротінВ.Державне регулювання економіки України: політекономічний аспект // Вісн. УАДУ. 2002. № 1. С. 5158.
21. ВоротінВ. Державне регулювання та інвестиційна політика в умовах інтеграційного розвитку України: стан і перспективи // Менеджер. вісн. Донец. держ. акад. упр. 2002. № 1(17). С. 2330.
22. Віннер М. Недержавні пенсійні фонди: уроки Казахстану для України // Соціальний захист. 1998. № 16. С. 7992.
23. Виттас Д. Сильные и слабые стороны пенсионной реформы Чили: Пер. с англ. - Отдел развития финансового сектора. Всемирный банк, 1995.С.40.
24. Власюк О., Наливка С. Чи потрібно розбудовувати інститут пенсійних фондів? // Урядовий кур’єр. 19 червня 1999 р. №113. С.16.
25. Волгин Н. Заработная плата цена труда или рабочей силы? // Человек и труд. 1999. №9. С. 6669.
26. Волков В.А. Идея политики в немецкой классической философии (И.Кант, Г. Фитхе): Научно-популярная литература// В.А Волков, 2001.-178с.
27. Гайдуцький П.І., Подолєва О.Є. Фінанcування соціальної політики: Навчальний посібник - К.: Вид-во УАДУ, 1995. - 72 с.
28. Ганслі М. Теренс. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки. Пер. с англ. - К.: Основи, 1996. 237с.
29. Гаряча О.В. Окремі питання пенсійного забезпечення // Соціальний захист. 1998. № 9. С. 27 40.
30. Геец В. Еще раз о составляющих экономического подъема в Украине // Экономика Украины. 1998. №11. С. 2526.
31. Геєць В.М. Складові політики економічного зростання// Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року. Матеріали наук.-практ. конфер. К.: УкрІНТЕІ, 1999. т.1. С. 317.
32. Герар И., Дженкинс Г. Создание частных пенсионных систем: Пособие: Пер. с англ. ICS пресс, Сан-Франциско, Калифорния, 1992. 91с.
33. Голеусова Г. Движения навстречу социально ориентированной экономике пока нет // Аналитический еженедельник «Комментарии». 1998. - №5. С.12.
34. Голеусова Г. Проблеми реформування системи соціального захисту населення України. Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. Наук.-практ. зб. 1998. №1. С.125.
35. Голеусова Г. Реформування системи соціального страхування в Україні: стан і перспективи. Зб. наук. ст. міжн. конфер. Європа на порозі нового тисячоріччя” 5 травня 1999 р. К., 1999. №2. С. 27.
36. Горюк Н.В. Основні положення проекту закону України Про загально-обов’язкове державне пенсійне страхування” // Соціальний захист. 1998. № 9. С. 63 66.
37. Дєгтяр А.О. Аналітично-організаційне забезпечення прийняття та реалізації державно- управлінських рішень: Дис. ... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02. Х., 2004. 415 с.
38. Джеймс Э. Новые модели обеспечения по старости: эксперименты, факты и нерешенные проблемы: Пер. с англ. - ИЭР Всемирного банка, 1996. 44 с.
39. Джеймс Э. Переходный период // Пер. с англ. Г. Теодорович. Л.: Свічадо, 2003. 74 с.
40. Джеймс Густав Слет. Нищета это вызов системе прав человека //Правозащитник. 1998. № 1. С. 63 64.
41. Дмитриев М. Социальная сфера в условиях финансового кризиса: проблемы адаптации // Вопросы экономики. 1999. №2. С. 53-64.
42. Долішній М., Козоріз М. Головні напрями стратегії виходу економіки України з кризи // Економіка України. 1995. - №4. С. 30-36.
43. Дойч Антал. Венгерский опыт пенсионной реформы in vivo” // Трансформация. Экономический бюллетень о странах с переходной экономикой. 1997. Выпуск 8. №6. - С. 19 21.
44. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток: траекторія можливостей та обмежень // Вісник НАН України. 2000. № 8 С. 3-14.
45. Економіка України. Соціальна та регіональна політика. Потенціал реформ//За ред. В.Ф.Бесєдіна, І.К.Бондар.,К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1996 т. 3. С.23.
46. Економіка України. Соціальна та регіональна політика. Потенціал реформ // За ред. В.Ф.Бесєдіна, І.К.Бондар. К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1996 т. 4. С. 46.
47. Ерошенков С. Мировой опыт реформирования пенсионных систем // Общество и экономика. № 78. -2001г. С.15.
48. Едмон Алфандері // "День" № 2. С.10.
49. Жильцова Е. Реформа социальной сферы: федеральный и региональный аспекты // Экономист. 1998. №5. С. 70.
50. Закон України про прожитковий мінімум // Вісник Київської обласної державної адміністрації. 27 серпня 1999 р. №15. С. 4.
51. Законодавство України про пенсійне забезпечення // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 1999. №7. 400 с.
52. Закон України Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 року за №87212 // Відомості Верховної Ради України. 1991. №25. С.281.
53. Закон України Про внесення змін до деяких законів України” від 17 січня 2002 року за №2981ІІІ // Офіційний вісник України. 2002. №7. С.82.
54. Закон України Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року за № 283/97ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. №27. С.181.
55. Закон України Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу” від 18 січня 2001 року за №2237ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. №11. С.51.
56. Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року за №1058IV // Офіційний вісник України. 2003. № 33. С.126.
57. Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року за №1105XIV // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 46 47. С.403.
58. Закон України Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року за №803ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. №14. С.170.
59. Закон України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року за №400/97ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. №37. С.237.
60. Закон України "Про недержавне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV // Вісник Верховної Ради. -№2. 2004. С. 36 49
61. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.01 №2664- ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25. С.280.
62. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)" від15.03.2003 №2299-ІІІ ВР // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 4. С.162.
63. Закон України Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року за №1251ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. №39. С.510.
64. Закон України Про страхування” від 7 березня 1996 року за №85/96ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 18. С.78.
65. Закон України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 року за №226212 // Відомості Верховної Ради України. 1992. №29. С. 399.
66. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року за №796ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1991. №16. С.200.
67. Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 2001 року за №590ХІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. №11. С.20.
68. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах: Статистичноінформаційний огляд Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України. К.: ПАДКО, 2003. 47 c.
69. Законопроект "Про єдиний соціальний внесок" [Участь міністра праці та соціальної політики В.Кириленка у семінар-нараді, організованому Федерацією роботодавців України] // Уряд. кур'єр. 2005. № 4. С.4.
70. Зайчук Б.О. Організаційно економічний механізм побудови в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: 08.02.03. К., 2002. 170 с.
71. Зайчук Б.О. Пенсійна реформа з перспективою на майбутнє // Соціальний захист. 2001. №4. С. 29 31.
72. Зайчук Б.О. Персонификация ключевая составная пенсионной реформы // Финансовые услуги. 2001. №11 12. С.26 30.
73. Згуровський М.З., Доброногов А.В. Застосування методології системного аналізу до проблем пенсійного забезпечення в перехідній економіці України. К.: Інститут прикладного системного аналізу, 1998. 53с.
74. Зезюлін Л., Рейжисон Д. Регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні // Публікації Агентства США з міжнародного розвитку. К., 1998. 52 с.
75. Зубченко Л. Пенсионная система Франции: состояние и перспективы реформирования // Вопросы экономики. 1995. №9. С.1 4.
76. Злупко С. М. Подолинський вчений, мислитель, революціонер. Львів: Каменяр, 1990. 192 с.
77. Злупко С. М., Радецький Й. І. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист населення в Україні. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. С.33
78. Иванченко И. Социально-структурированное общество и цели реформы // Экономист. - 1998. - №4. С. 80.
79. Історія політичних і правових вчень. Середні віки. Відродження // за ред. Ю.В. Соболєва. М.: Наука, 1986. 482 с.
80. ИглесиасА.,ПаласиосР.Управлениегосударственными пенсионными средствами / Материалы курса Института Всемирного банка по вопросам реформирования системы пенсионного обеспечения „Проблемы второго этапа и вопросы реализации”. Варшава, 2002.12 с.
81. Ковальова Н. М. Перспективи управління активами: що заважає НПФ розвиватися // Управління активами: нові можливості розвитку: Матеріали 17-ї наук.-практ. конф. Ялта, 2005. С.6768.
82. Ковальова Н. М. Підходи до регулювання інвестиційної діяльності капіталізованих пенсійних фондів: світовий досвід та перспективи для України // Управління активами: стратегії та ризики: Матеріали 16-ї наук.-практ. конф. Ялта, 2004. С.20 22.
83. Ковальова Н. Регулювання декларування інвестиційної політики накопичувальних пенсійних фондів: напрями вдосконалення вітчизняного підходу в світлі міжнародного досвіду // Ринок цінних паперів України. 2005. №3 4. С.53 61.
84. Колот А. Вартість і ціна послуг робочої сили: теоретичні аспекти формування // Україна: аспекти праці. 1998. - №6. С. 14-19.
85. Концепція сталого розвитку України /Дорогунцов С.І., ДанилишинБ.М., Шевчук В.Я. К.: « Б.Ф», 1997.17с.
86. Кравченко І.С. Світовий ринок праці та пенсійне забезпечення// Вісник Тернопільської академії народного господарства Тернопіль: Економічна думка, 2005. Вип.5 1. С.169-174
87. Кравченко І.С. Деякі аспекти дослідження ринку праці сфери послуг в період глобальних трансформацій //Формування ринкової економіки: Зб.наук.праць.Спец. вип. Управління трудовими ресурсами: проблеми теорії та практики, Т.3 Рекгулювання соціально-трудових відносин на ринку праці.К.:КНЕУ, 2005. С.288 295.
88. Краснов Ю.М. Концепція формування ефективної зайнятості населення та механізм її регулювання. Фундаментальні соціально-економічні проблеми: Матеріали республіканської наук.-метод. конференції (11-12 травня 1997р.). К., 1997. С. 72-75.
89. Кузьмин С. Альтернативные стратегии социально экономического развития // Экономист. 1998. №9. С. 12 20.
90. Кульбовская Н. О реформировании системы социальных гарантий, выплат и льгот // Человек и труд. 1998. №7. С. 13-15.
91. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег / Пер. с англ., общая ред. и предисловие А. Г. Милейковського. М.: Прогрес, 1978. с.84
92. Лазор О.Я. Вдосконалення системи фінансування та контрюл у галузі екології і природних ресурсів//Теорія та практика державного управління. - Харків: Матеріали міжнародної наукової конференції, 2002. - с.44.
93. Лебедева Л. Страхование производственного травматизма: опыт США // Человек и труд. 1999. - №8. - С. 35-37.
94. Ліндеман Д. Огляд концепцій і варіантів побудови пенсійних систем // Матеріали міжнародної конференції Міжнародний досвід реформування систем пенсійного забезпечення”, Київ, 1718 січня 2001 р. К., 2001. 187c.
95. Линдеман Д., Рутковски М., Случинский О. Развитие систем пенсионного обеспечения в Восточной Европе и Средней Азии: возможности, ограничения, дилеммы и новые подходы // Материалы курса Института Всемирного банка по вопросам реформирования системы пенсионного обеспечения «Проблемы второго этапа и вопросы реализации». Варшава, 2002. 32с.
96. Левчук Н. Демографічні втрати України в період сучасної соціально-економічної кризи // Вісник УАДУ. 1998. №2. С. 258262.
97. Леонов Д., Федоренко А., Ковальова Н. Прогноз акумулювання інвестиційних ресурсів Накопичувальним пенсійним фондом та недержавними пенсійними фондами // Ринок цінних паперів України. 2002. № 9-10. С.711.
98. Лібанова Е.М. Демографічні передумови кризи пенсійної системи в Україні // Соціальний захист. 1998. Серпень. С. 6774.
99. Лібанова Е. Проблеми майнового розшарування населення України (аналіз, прогноз і можливі шляхи вирішення) // Україна: аспекти праці. 1999. №1. С. 2430.
100. Лібанова Е