МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У ВИРОБНИЧУ СФЕРУ РЕГІОНУ Диссертация

Короткий опис:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ШАПОШНІКОВА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 338.242

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У ВИРОБНИЧУ СФЕРУ РЕГІОНУ

Спеціальність 25.00.02 Механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
наук з державного управління

Науковий керівник
Петрушевський Юрій Люциянович
кандидат економічних наук, доцент

Донецьк 2003

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Державне регулювання інвестиційної діяльності як важливої умови економічного розвитку

10

1.1.

Роль держави в регулюванні економіки в умовах ринкової трансформації

10

1.2.

Суть і механізм державного регулювання інвестицій

29

1.3.

Сучасна характеристика інвестиційної діяльності в Україні

46

Висновки за розділом 1

81

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ЗАСОБИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

85

2.1.

Діючі методи і підходи регулювання інвестиційної діяльності та необхідність їх вдосконалення

85

2.2.

Особливості інвестування в регіонах

97

2.3.

Методи планування інвестицій та їх роль на сучасному етапі

125

Висновки за розділом 2

135

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ механізмІВ державного регулювання і планування залучення інвестицій У ВИРОБНИЧУ СФЕРУ регіону

138

3.1.

Методика оцінки інвестиційних проектів, учасником яких є держава

138

3.2.

Організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій

147

3.3.

Розробка механізму планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону

171

Висновки за розділом 3

183

ВИСНОВКИ

186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

190

ДОДАТКИ

202

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформаційні процеси в економіці України створюють для підприємств виробничої сфери регіону зовсім нові умови інвестування, від результативності яких залежить ефективність діяльності основної ланки економіки. У зв’язку з цим набувають особливої актуальності питання, пов’язані з визначенням умов інвестиційного середовища, плануванням залучення інвестицій і їх ефективним використанням. Вирішенню цих проблем присвячені праці вітчизняних учених-економістів Інституту економіки промисловості НАН України, Інституту економіко-правових досліджень НАН України, Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Інституту регіональних досліджень НАН України, ряду вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки України, зарубіжних учених і фахівців, таких як Д.В. Бабич, І.О. Бланк, І.Г. Кириленко, В.В. Ковальов, А.Ф. Ковальчук, Л.М. Кузьменко, І.І. Лукінов, І.Р. Міхасюк, А.А. Пересада, О.С. Поважний, Г.В. Савицька, В.П. Ставчук, В.А. Ткаченко, Н.В. Ушакова, А.Г. Федоренко, Л.Г. Червова, С.М. Чистов, М.Г . Чумаченко, В.В. Шеремет, Дж. В. Бейлі, В. Беренс, Е. Брікхем, Дж. М. Кейнс, Д. Тейлор, У.Ф. Шарп, С. Шмидс. Дослідження цих економістів є теоретичною основою формування системи інвестиційного менеджменту та державного регулювання економіки в сфері інвестиційних процесів при реструктуризації економіки. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії і практиці державного регулювання інвестиційними процесами, є низка питань, які залишаються постійним об’єктом дискусій, зокрема, мова йде про механізми державного регулювання залучення та планування інвестицій у виробничу сферу регіону.
Ринкова економіка це система прав і обов'язків, яка не зможе функціонувати без дійових правових механізмів, економічної відповідальності за прийняті рішення і зобов'язання. Ринок одне з визначних досягнень людської цивілізації. Він пройшов випробування часом і довів велику життєву силу. Це підтверджено світовим досвідом і зафіксовано сучасною наукою. Маємо підстави стверджувати, що сучасна історія не знає жодного прикладу високорозвиненої, гнучкої економіки, яка могла б ефективно функціонувати без ринку.
Сучасний ринок вважається соціально орієнтованим, ефективно регульованим, що органічно вписується у відповідні соціально-економічні моделі, які досить різноманітні і не виключають одна одну (наприклад, англосаксонська, романська, скандинавська, східно-азіатська). Однак, незважаючи на різноманіття моделей ринку, розвиненій ринковій економіці притаманні й загальні риси.
Світовий досвід вказує насамперед на те, що без активної регулюючої ролі держави не може бути ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. Немає жодної країни з високорозвиненою економікою, де б держава усунулась від регулювання ключових соціально-економічних процесів. Стан державного впливу на економічні процеси в Україні обумовлює гостру необхідність суттєвих змін у цій сфері. Відсутність державного регулювання в напрямку заміни директивного принципу перерозподілу капіталовкладень на індикативне регулювання та планування залучення інвестицій на ринкових принципах значно підсилила складність трансформації економіки в цілому, для якої достатня кількість інвестицій і відповідність їх якісних параметрів до сучасних вимог є визначальним фактором державного економічного розвитку.
У зв’язку з цим існує необхідність продовження дослідження, теоретичного обґрунтування та розробки комплексу практичних рекомендацій, пошуку нових підходів щодо удосконалення механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій. На вирішення саме цієї задачі і спрямована дисертаційна робота, що обумовило вибір теми та її актуальність.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у Донецькій державній академії управління Міністерства освіти і науки України згідно з планом науково-дослідних робіт за темою Удосконалення системи управління підприємством на основі реформування бухгалтерського обліку, аудиту та оподаткування” (2001-2004 рр., номер державної реєстрації 0103U005551), у рамках якої автором досліджено стан, проблеми та стратегію розвитку інвестиційних процесів в Україні, особливості інвестування в регіоні в умовах спеціального режиму інвестування і розроблені рекомендації щодо удосконалення механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в формуванні та реалізації принципових підходів щодо ефективного механізму державного регулювання інвестування економіки України.
Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішені такі теоретичні й практичні задачі:
теоретично обґрунтовано місце і роль держави в регулюванні економіки в умовах ринкової трансформації;
розглянуто суть і механізми державного регулювання інвестиційної діяльності, дано критичну оцінку існуючих підходів у вирішенні суперечностей, що виникають у процесі інвестування;
проаналізовано стан, проблеми та стратегію розвитку інвестиційних процесів в Україні;
визначено основні форми правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні на сучасному етапі;
оцінено діючі методи і підходи регулювання інвестиційної діяльності і визначено необхідність їхнього вдосконалення;
конкретизовано показники інтегрального ефекту держави від реалізації іноземних інвестицій, які мають служити основою для формування відношення до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які надаються українською стороною;
запропоновано основні напрями загальнодержавної стратегії регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону;
розроблено організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій і механізм планування залучення інвестицій.
Об'єктом дослідження є державне регулювання економіки України в умовах ринкової трансформації.
Предметом дослідження є комплекс організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є теоретичні положення економічної науки, роботи вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, що розкривають закономірності розвитку інвестиційної сфери, роль держави в регулюванні економіки в умовах ринкової трансформації.
У дисертаційній роботі застосовувалися такі методи і підходи: методи теоретичного узагальнення і порівняння для розкриття сутності й механізмів державного регулювання інвестицій; статистичний і графічний аналіз для дослідження тенденцій розвитку виробництва й інвестиційної діяльності, виявлення факторів, які впливають на ефективність інвестиційних процесів; метод системного аналізу для оцінки діючих методів і підходів щодо регулювання інвестиційної діяльності; методи управлінських наук для розробки організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону. Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні дані суб'єктів господарювання.
Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат полягає в теоретичному обґрунтуванні побудови організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:
вперше запропоновано:
інвестиційно-інноваційна стратегія регіонів, яка має базуватися на використанні активів, що знаходяться в розпорядженні регіональних адміністративних органів управління для забезпечення урядових гарантій і страхування ризиків зовнішніх інвесторів; на створенні програм реструктуризації великих промислових підприємств; на координації інвестиційно-інноваційного процесу для збереження міжгалузевого балансу інвестиційних ресурсів; на організації і підтримці програм залучення коштів внутрішніх інвесторів для фінансування муніципальних проектів і інвестиційних проектів розвитку регіону;
організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій, суть якого полягає в оцінці і прогнозуванні факторів, що впливають на активізацію інвестиційного потенціалу, а також плануванні заходів щодо розробки методів державного регулювання залучення інвестицій, розробці стратегії програм і планів, інституціональних і організаційних структур, законодавчих актів із цінних паперів;
організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій, що є сукупністю принципів, форм і методів із активізації інвестиційного потенціалу з метою забезпечення сталого економічного росту;
удосконалено:
основні напрямки дії держави щодо розробки і затвердження правових основ ринкової економіки, що створюють можливість визначити правила взаємодії суб’єктів ринку, мають постійний характер і стосуються всіх учасників інвестиційного процесу;
методологічні засади визначення основних можливостей регіонів України у створенні факторів стимулювання інвестиційних проектів, які базуються на визначенні пріоритетів, створенні ринкової інфраструктури для інвестиційної діяльності, а також створенні спеціальних економічних зон і територій приоритетного розвитку;
основні напрямки загальнодержавної стратегії регулювання іноземних інвестицій, які базуються переважно на усуненні перешкод у здійсненні інвестиційної діяльності;
одержало подальший розвиток:
основні пріоритети, які впливають на розподіл державних інвестицій і на залучення ресурсів із недержавного сектору;
показники інтегрального ефекту держави від реалізації іноземних інвестицій, які мають бути основою для формування відношення до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які можуть надаватися українською стороною;
використання внутрішніх джерел інвестування, оскільки вони формуються за рахунок національних заощаджень прибутків держави, підприємств, населення. Це забезпечить конкурентоспроможність національних товаровиробників і ключових галузей для стійкого функціонування і подальшого розвитку економіки України.
Практичне значення одержаних результатів. Результати вирішення поставлених у дисертаційній роботі задач являють собою основу удосконалення ефективного державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.
До результатів, які мають найбільше практичне значення, відносяться пропозиції щодо:
визначення регіонального аспекту інвестування структурної перебудови, який має обов’язково стати постійною істотною принциповою складовою частиною державної інвестиційної політики; виявлення основних можливостей регіонів України зі створення факторів стимулювання інвестиційних проектів; розробки організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону (довідка головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації № 5-3/х-119 від 03.09.2003 р.);
розробки методичних рекомендацій з визначення ефекту держави від впровадження інвестиційного проекту (довідка ТОВ „Донбасінвестпром” № 059 від 12.05.2003 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження використані під час викладання навчальних дисциплін Інвестування” та Інвестиційний менеджмент” студентам спеціальностей Менеджмент організацій”, Фінанси” і Маркетинг”. У навчальний процес Донецької державної академії управління Міністерства освіти і науки України (довідка № 01-12/512 від 07.10.2003 р.) та Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників державних підприємств, установ та організацій, м. Донецьк (довідка № 01-06-186 від 03.09.2003 р.) були впровадженні викладені у дисертації розробки.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій викладено науковий підхід до визначення механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій. Результати проведених здобувачем досліджень знайшли відображення в наукових роботах, опублікованих без співавторів. В 9 наукових публікаціях, що видані у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження автора.
Дисертант є ініціатором, керівником і безпосереднім учасником практичного впровадження отриманих наукових і прикладних результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень і рекомендацій дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і були схвалені на II Всеукраїнській науково-практичній конференції Менеджмент-освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль та значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слов’яногірськ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Наука і освіта 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції Інвестиційна та зовнішньоекономічна діяльність підприємств” та Бухгалтерський облік і аудит” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Україна наукова 2003” (м. Дніпропетровськ Запоріжжя, 2003 р.).

Публікації. Основні положення досліджень відображені в 16 наукових працях, в тому числі: 8 статей у наукових журналах, 5 у збірниках наукових праць, 3 у матеріалах конференцій, з яких 7 праць самостійно. Загальний обсяг опублікованих праць складає 3,8 д.а., з яких особисто автору належить 3,1 д.а.

Список літератури:
висновки

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень були сформовані та реалізовані принципові підходи щодо ефективного механізму державного регулювання інвестування економіки України. Основним теоретичним результатом є обґрунтування та побудовування організаційно-економічних механізмів державного регулювання і планування залучення інвестицій у виробничу сферу регіону.
Основні результати, які отримано в ході проведених наукових досліджень, дають можливість зробити наступні висновки:
1. Теоретично обґрунтовано роль держави в регулювання економіки, що проявляється через реалізацію наступних функцій: створення правової основи для прийняття економічних рішень, розробку і прийняття законів, регулювання підприємницької діяльності; використання бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики для стабілізації економіки і подолання спаду виробництва, зниження безробіття, підтримки стабільного рівня цін і національної валюти; організацію виробництва товарів і послуг, яким займається приватний сектор, проведення соціально орієнтованого розподілу ресурсів; забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій, гарантій мінімуму заробітної плати, пенсій за віком, інвалідностю, допомоги з безробіття, різні види допомоги малозабезпеченим і т. ін.
2. Встановлено, що вся історія розвитку державного регулювання інвестиційної діяльності демонструє недостатню увагу держави до питань законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності, створення чіткої та однозначної правової бази, яка б залучала капітал у різні галузі української економіки. Активне державне регулювання інвестиційної діяльності є життєво необхідним у країнах перехідного періоду, що перебувають у стані економічної кризи, оскільки пожвавлення ділової інвестиційної активності є неодмінною умовою початку виходу з кризи. Першоосновою пожвавлення інвестиційної активності є державна підтримка інвестицій і підприємництва з метою розвитку ринкових відносин і конкуренції в інвестиційній сфері. Таким чином, регулювання є найважливішим інструментом державної підтримки інвестиційної діяльності.
3. На основі аналізу виділено основні напрямки дії держави щодо коригування ринкової економіки, що полягають у розробці і затвердженні правових основ економіки; визначенні цілей і пріоритетів макроекономічного розвитку; реалізації соціальних потреб, які втілюються в тому, що держава контролює реалізацію постанов про мінімальну заробітну плату, виконанні законів про рівні права на працю і соціальне забезпечення, суспільні роботи, встановлення мінімуму й максимуму цін; регулюванні економічної діяльності, спрямованої на вирівнювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, використовуючи з цією метою бюджетно-податкові, грошові та кредитні регулятори; захисті конкуренції як основного регулюючого механізму в ринковій економіці; фінансуванні суспільних благ і послуг, що є неподільними упорядкування населених пунктів, будівництво доріг, музеїв, бібліотек, національна оборона та ін.; регулюванні зовнішньоторговельних відносин і валютного ринку, для чого здійснюється регулювання платіжного балансу шляхом впливу на зовнішню торгівлю і вивіз капіталу; стабілізації економіки важливої функції, що покликана забезпечити повну зайнятість і стабільний рівень цін.
4. Виділено основні пріоритети, що впливають на розподіл державних інвестицій і залучення інвестицій із недержавного сектору. Ці пріоритети виникають із аналізу принципових орієнтирів розподілу державних і залучення недержавних інвестицій.
5. Обґрунтовано необхідність спеціального менеджменту та організаційних форм для налагодження господарського механізму і перебудови психології управлінського апарату на роботу в умовах ринку. Потрібна організаційна підготовка до результативного прийняття інвестицій.
6. Теорія та світовий досвід свідчать, що без обґрунтованого регулювання регіональної інвестиційної діяльності не можна досягти соціального оптимуму максимально можливого добробуту суспільства в цілому. Визначено, що у сучасних соціально-економічних умовах зростає актуальність досліджень регіональних аспектів інвестиційної діяльності.
7. Визначено, що регіональний аспект інвестування структурної перебудови обов’язково має стати принциповою складовою частиною державної інвестиційної політики. Виявлено основні можливості регіонів України у створенні факторів стимулювання інвестиційних проектів.
8. Обґрунтовано основі напрями загальнодержавної стратегії регулювання іноземних інвестицій, які включають посилення протекціонізму щодо товарного імпорту насамперед у частині жорсткого дотримання чинних тарифних бар’єрів і широкого застосування нетарифних обмежень; забезпечення регіонально-галузевої орієнтації інвестиційної активності; формування загальнодержавної інвестиційної політики знизу-вгору” через узагальнення (синтез) регіонально-галузевих напрямів і економічних інструментів (останні мають реалізовуватись при безумовному дотриманні обмежувальних критеріїв економічної та екологічної безпеки держави); поступове і послідовне зменшення впливу дії факторів, які дестимулюють інвестиційну активність (нестабільність законодавства, нездатність уряду дотримуватись зобов’язань, надмірний державний контроль, відсутність підтримки з боку органів виконавчої влади, недостатній розвиток телекомунікаційної і транспортної мережі, корупція).
9. Доведено необхідність прогнозування і перспективного планування інвестиційної діяльності. Сучасне ринкове планування на відміну від директивно-централізованого має відрізнятися гнучкістю і комплексністю. На основі переваг і недоліків різних методів перспективного планування інвестицій було зроблено висновки про необхідність поєднання різних методів на різних етапах та рівнях інвестиційного планування. Обґрунтовано необхідність прямої участі держави в плануванні інвестиційно-іноваційних процесів на макро- і мікрорівнях.
10. Обґрунтовано, що для оцінки ефективності інвестицій потрібно застосувати систему взаємодоповнюючих показників, серед яких важливе місце належить показнику інтегрального ефекту держави від реалізації інвестиційних проектів. Він має бути основою для формування відношення відповідних органів влади до конкретних інвестицій при визначенні можливих пільг і гарантій, які можуть надаватися українською стороною.
11. Визначено роль підготовки кваліфікованих спеціалістів-консультантів з питань формування інвестиційної стратегії і розробки системи моніторингу ефективності реалізації цієї стратегії; розробки планів маркетингу та нарощування обсягу реалізації готової продукції; управління виробництвом, кадровими і трудовими ресурсами та їх розвитком; забезпечення екології та безпеки праці; фінансових послуг, бухгалтерського обліку та аудиту, оцінки майна, бізнесу, ризиків, майнових та немайнових прав, операцій з цінними паперами, розробки фінансової стратегії, оцінки фінансових результатів діяльності, управління фондами та інвестиціями, оптимізації витрат і системи фінансового обліку, розрахунку ефективності окремих проектів; юридичного консультування у сфері юридичних аспектів оподаткування, створення, реєстрації і організації підприємств, зовнішньоекономічної діяльності, патентування і ліцензування, повернення боргів, банкрутства та ін. для підвищення професійного рівня робітників у сфері державного управління.
12. Запропоновано організаційно-економічний механізм планування залучення і регулювання інвестицій. Суть механізму полягає в сукупності моделі оцінки і прогнозування чинників, що впливають на активізацію інвестиційного потенціалу, а також планування заходів щодо розробки впроваджених методів державного регулювання залучення інвестицій з розробки стратегії програм і планів, інституціональних і організаційних структур, законодавчих актів з цінних паперів, з розробки функцій і т.д.

13. Запропоновано організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій, що є сукупністю принципів, форм і методів за відповідними інституційними і організаційними структурами, які виконують функції з активізації інвестиційного потенціалу з метою забезпечення стійкого економічного зростання.
Список використаних джерел

1. Александрова В.П. Державні науково-технічні програми пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та можливості їх ефективної реалізації // Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред. Гейця В.М. Х.: Форт, 2000. С. 308-314.
2. Александрова В.П. Исследование методов стимулирования перехода к ресурсосберегающим технологиям // Вестник Российского гуманитарного научного фонда. 1999. № 3. С.149-157.
3. Амоша О.І., Іванов М.І. та ін. Механізм інвестиційної діяльності: правове та організаційне забезпечення. Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. 52 с.
4. Бабич Д.В. Государственное регулирование предпринимательской деятельности. Х.: Основа, 1996. 347 с.
5. Бабич Д.В. Державне регулювання економіки в умовах ринку. Х.: Основа, 1997. 407 с.
6. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. М.: Финансы и статистика, 1996. 192 с.
7. Балінс С. Права інвесторів потребують захисту: (Україна) // Юридичний вісник України. 1996. 29 серп.-4 верес.
8. Барановський О.І. Інвестиційна безпека // Фінанси України. 1998. № 9 С. 60-69.
9. Барановський О.І., Туріянська М.М. Залучення інвестицій: питання теорії і практики (монографія). Донецьк: ПП Астро”, 1999. 276 с.
10. Бауэр Р., Коллар Э., Тан В. Управление инвестиционным проектом: опыт инвестиционного менеджмента. М.: ИНФРА-М, 1995. 110 c.
11. Беленький П.Ю., Шевченко-Марсель В.И. Инвестиционный климат региона: проблемы и пути решения // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сб. науч. тр. 2 ч. Донецк: Донеччина, 2000. С.74-77.
12. Благой С. Про методи захисту прав інвесторів // Право України. 1996. № 5. С. 65-68.
13. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. К.: Ника-УСН, 1999. 528 с.
14. Близнюк А.А. Донецька область: рубежі розвитку // Економіст. 2003. № 9. С. 15-19.
15. Бочаров В.В. Инвестиции. СПб.: Питер, 2002. 288 с.
16. Вакарик С. Инвестиции в Украине К. Манускрипт, 1996. 94 с.
17. Ван Фросам Ив Дж. Украина глазами инвестора // Бизнес Информ. 1996. № 18. С. 11.
18. Виленский П.Л., Лившиц В.Н., Смоляк С.А. Оценка эффективности инвестиционных проектов: Теория и практика: Учеб. пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Дело, 2002. 888 с.
19. Васечко О., Калачева И. Концептуальные подходы к формированию статистики производства товаров и услуг в рамках системы статистики предприятий // Экономика Украины. 2003. № 2. С. 23-32.
20. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посібник. К.: Атіка, 2000. 264с.
21. Войцеховський В.Б. Параметри інвестування та темпи зростання економічного потенціалу промислових підприємств // Україна в XXI столітті: концеації та моделі економічного розвитку: Матеріали доповідей V Міжнар. конгресу українських економістів. Л., 2000. С. 333-335.
22. Геець В., Питання теоррії і практики макроекономічної стабілізації в аспекті переходу від економічної кризи до зростання // Вісник НБУ. 1997. № 9. С. 10-17.
23. Гитман Л. Дж., Джонк М.Д. Основы инвестирования: Пер. с англ. М.: Дело, 1999. 1008 с.
24. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. К.: ВІРА-Р, 1999. 320 с.
25. Головко В. Украинская экономика в I полугодии (макроэкономический аспект) // Экономика Украины. 2000. № 9. С. 50-63.
26. Грищенко Г. Законодавчі гарантії захисту іноземних інвестицій // Право України. 1996. № 7. С. 27-31.
27. Губський Ю.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К.: Наук. думка, 1998. 391с.
28. Гуткевич С.А. Управление инвестиционным процессом в аграрной сфере. К.: ИАЕ УААН, 2000. 267 с.
29. Даниленко А.А. Оптимізація структури іноземного інвестування в Україні. // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Донецк: Донеччина, 2000. С. 177-178.
30. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. К.: Знання-Прес, 2000. 209 с.
31. Дроб'язко А. Соціально-політичний ризик інвестицій в економіку України // Вечірній Київ. 1996. 17 серп.
32. Друзик Я.С. Мировая экономика на финише века. Мн.: Экономпресс, 1997. С. 44.
33. Егоров И., Михайлов В. Иностранные инвестиции в экономику Украины: тенденции и ожидания // Финансы Украины. 1997. № 2. С. 24.
34. Задоя А.А., Пертуня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. К.: Вища шк.; Знання, 1998. 478 с.
35. Задыхайло Д.В. Инвестиционное право Украины: Сб. нормативно-правовых актов с комментариями. Х.: Эспада, 2002. 752 с.
36. Закон Украины "Об иностранных инвестициях" № 2198-ХІІ от 13.03.1992 г. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 26. Ст. 357.
37. Закон Украины "О ценных бумагах и фондовой бирже" № 1201 от 18.06.1991 г. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 38. Ст. 508.
38. Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні" № 3 744 від 17.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 6. Ст. 28.
39. Закон України "Про захист іноземних інвестицій на Україні" № 1540а від 10.09.1991 р.// Відомості Верховної Ради України. 1991. № 46. Ст. 616.
40. Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" № 1714 від 11.05.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 32. Ст. 259.
41. Закон України Про підприємництво” від 07.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. 1991. № 14. Ст. 168.
42. Закон України Про режим іноземного інвестування” № 93/96 від 19.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 19. Ст. 80.
43. Закон України Про СЕЗ Яворів” №402-ХІV від 15.02.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 15. Ст. 82.
44. Закон України Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” №356-ХІV від 24.12.1998 р. // Відомості Верховної Ради України. 1999. № 7. Ст. 50.
45. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" № 2171-XII від 06.03.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 24. Ст. 350.
46. Закон України "Про інвестиційну діяльність". К.: Міністерство юстиції України. Єдиний державний реєстр нормативних актів, 2000. 18 с.
47. Закон України "Про режим іноземного інвестування": права інвесторів застережені, пільги обмежені // Галицькі контракти. 1996. № 20. С. 65-69.
48. Зайцев К.К. Защита прав инвесторов основа доверия к рынку // Рынок ценных бумаг. 1997. № 34. С.27-28.
49. Зіценберг А., Хоффман Л. Україна на роздоріжжі. К.: Фенікс, 1998. 475 с.
50. Игошин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование: Учебник для вузов. М.: Финансы; ЮНИТИ, 1999. 413 с.
51. Ионов М. Инновационная сфера: состояние и перспективы // Экономист. 1993. № 10. с. 62-67.
52. Інвестиції і підприємництво в Україні: Зб. наук. пр. НАН України. К.: Манускрипт, 1996. 175 с.(Центр досліджень підприємництва і менеджменту).
53. Квас А. Методика финансового обоснования инвестиционных проектов // Украина-бизнес. 1994. № 17. C. 4-6.
54. Кваснюк Б.Є. Заощадження як економічна категорія // Економіка і прогнозування. 2000. № 1. C. 22-23.
55. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1978. 495 с.
56. Киреев А.П. Международная экономика. Ч.1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. М.: Междунар. отношения, 1997. 416 с.
57. Кириленко И.Г. и др. Рыночная экономика и государственное регулирование. Д.: Пороги, 1997. 457 с.
58. Колобова Т.Ю., Гладилин А.В. Современные проблемы финансового планирования инвестиций // IV межрегиональная научная конференция "Студенческая наука - экономике России", т.1. СевКавГТУ, 2003. С. 56-62.
59. Колосов О. Іноземні інвестиції в економіку України: користь чи небезпека? // Економіка України. 1997. № 8. C. 17-25.
60. Комаров В.В. Инвестиционная составляющая // РИСК. 1997. № 3-4. С. 12-18.
61. Кононенко В.І., Шаблиста Л.М., Шевченко Л.І. та ін. Формування ринкових регуляторів в перехідній економіці України. К.: Інститут економіки, 1996. 164 с.
62. Косова О. Право собственности и иностранные инвестиции // Бизнес Информ. 1996. № 14. С. 26-28.
63. Кошовий Д. Учасники ринку з оптимізмом дивляться у 2000 рік // Вісник Національного банку України. 2000. № 2. С. 52-53.
64. Кравцова В.В., Радченко В.В. Проблемы рестриктивного регулирования иностранного инвестирования // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Донецк: Донеччина, 2000. C.249-250.
65. Крушвиц Л. Финансирование и инвестиции. Неоклассические основы теории финансов / Пер. с нем.; Под общ. ред. В.В. Ковалева и З.А. Сабова СПб.: Питер, 2000. 400 с.
66. Кухленко О.В. Будівельний комплекс України в умовах нової інвестиційної політики // Економіка України. 1996. № 12 С. 35-41.
67. Кушнір Ю. Український режим для іноземних інвесторів: (Закон України "Про режим іноземного інвестування") // Галицькі контракти. 1996. № 33. С. 34-35.
68. Линдсней Ф. План Маршалла и востановление экономики Украины // Экономика: тенденции недели. 2000. № 47 С. 10-11.
69. Лукінов І. Інвестиційна активність в економіку оновлення та зростання // Економіка України. 1997. № 8. C. 4-8.
70. Лукінов І. Пріоритетна політика держави в технологічних перетвореннях // Економіка України. 1997. № 2. С. 4-19.
71. Макконнелл К.Р., Брю C.JI. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. 11-е изд. К.: Хагар-Демос, 1993. 785 с.
72. Мартынов А. Государственное регулирование рынка капитала // Экономист. 1996. №1. С. 27-34.
73. Массе П. Критерии и методы оптимального определения капиталовложений. М.: Статистика, 1971. 504 с.
74. Махмудов О., Найдьонов В., Сменковський А. та ін. Економіка України: проблеми на шляху пертворень. Донецьк: Касіопея, 1999. 48 с.
75. Махмудов О.Г. Інвестиційна політика и управління. Донецьк: Донбас, 2000. 592 с.
76. Мертенс А.В. Инвестиции: курс лекций по современной финансовой теории. К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997. 416 с.
77. Михасюк І.Р., Мельник А.О., Крупка М.А. та ін. Державне регулювання економіки: Підручник. Л.: Українські технології, 1999. 640 с.
78. Мокій А. Основні напрями політики формування інвестиційного клімату в регіоні // Регіональна економіка. 1999. № 3. С. 31-38.
79. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. К.: Видавн. центр Академія”, 2002. 656 с.
80. Недашківський М.М. Регіональні фактори реалізації інвестиційного процесу в Україні. Ірпінь: УФЕІ, 1999. 37 с.
81. Новак И. Проблемы становлення и развития свободных экономических зон // Інвестиції. 2000. №1. C. 8-14.
82. Омельянчук А.И. Проблемы привлечения иностранных инвестиций в экономику Украины: региональный аспект // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Донецк: Донеччина, 2000. С. 48-49.
83. Орлов П. Оценка эффективности инвестиций // Экономика Украины. 1997. № 1. С. 30-36.
84. Основні показники соціально-економічного становища України (10 місяців 2003 р.) // http://www.me.gov.ua/showpage.php?id=95
85. Панасюк Б. Прогнозирование экономического развития Украины // Экономика Украины. 2000. № 9. С. 26-40.
86. Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. К.: Лібра, 1998. 389 с.
87. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. К.: Лібра, 2002. 472 с.
88. Петраков Н., Годзинский А. И с долгами расплатиться, и производство оживить // Экономика и жизнь. 1998. № 39. С. 41-51.
89. Петруня Ю. С. Осецький В.Л. Проблеми функціонування акціонерного механізму залучення інвестицій в Україні // Вісник Національного банку України. 1999. № 8. С. 58-60.
90. Писаренко С.М. Регіональні пріоритети іноземного інвестування // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Донецк, 2000. С. 26-28.
91. Підвисоцький В. Стратегія залучення інвестицій // Інвестиція. 2000. № 1. С. 42-44.
92. Послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році. К.: Інформ.-видав. центр Держкомстату України, 2003. 478 с.
93. Про соціально-економічне становище України за 9 місяців 1999 року. К.: Держкомстат України, 1999. 87 с.
94. Прутник Э., Ретинский Ю., Назарчук М. Региональный фондовой рынок и инвестирование экономики Донецкой области // Экономика Украины. 2003. № 1. С. 13-18.
95. Савчук В.П., Прилипко С.И., Величко Е.Г. Анализ и разработка инвестиционных проектов: Учеб. пособие. К.: Абсолют-В, Эльга, 1999. 304 с.
96. Самотій З. Регіоналізація прямого іноземного інвестування в Україні. // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку: Матеріали доповідей V Міжнарод. конгресу українських економістів. м.Львів, 22-26 травня 2000 р. Ч. 2. Л., 2000. С. 537-539.
97. Сатановская Е. Роль государства в регулировании экономических отношений // Экономика Украины. 1999. № 11. С. 36-44.
98. Смирнов В., Арцишевский Л. К задействованию внебюджетных источников финансирования инвестиций // Российский экономический журнал. 1997. № 5-6. С. 22.
99. Соколенко C.I. Глобалізація і економіка України. К.: Логос, 1999. 568 с.
100. Солодова О.О. Врахування ризику при оцінці ефективності інвестиційних проектів // Фінанси України. 2000. № 9. С. 101-106.
101. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытые общества в опасности: Пер. с англ. М.: ИНФРА-М, 1999. 262 с.
102. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. К.: МАУП, 2000. 176 с.
103. Стрелина Е.Н. Взаимосвязь внутренних и внешних источников финансирования инвестиций и их роль в активизации инвестиционного процесса // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. Ч. 2. Донецк: Донеччина, 2000. С. 172-176.
104. Тарасевич В. До стратегії універсилізації економічних перетворень // Економіка України. 2000. № 10. С. 47-53.
105. Тейлор Ф.У. Принципы научного менеджмента. М.: Контролинс, 1991. 104 с.
106. Управление инвестициями. В 2 т. / В.В. Шеремет, В.М. Павлюченко, В.Д. Шапиро и др. М.: Высш. шк., 1998. 1006 с.
107. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник. К.: МАУП, 2000. 408 с.
108. Френклін Р., Філіченко А. Міжнародна торгівля та інвестиції. К.: Основи, 1999. 744 с.
109. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств України. К.: Знання, 1999. 596 с.
110.&nb