МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Бесчастний Віктор Миколайович

УДК 351: 316.4: 378 (477)

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Корецький Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ 16
1.1. Дослідження наукових підходів формування механізмів державного управління вищими навчальними закладами системи освіти МВС 16
1.2. Використання позитивних напрямів реформування системи державного управління вищими навчальними закладами МВС України виходячи з досвіду окремих країн Європи і США 31
1.3. Специфічні напрями реформування вітчизняної системи вищої освіти МВС з урахуванням вимог Болонської декларації та сучасних тенденцій розвитку 60
Висновки до розділу 1 82
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ 85
2.1. Принципи державної політики розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України 85
2.2. Аналіз діяльності органів управління вищою освітою системи МВС України 100
2.3. Цілі державного регулювання співробітництва системи навчальних закладів МВС України і зарубіжних країн 115
Висновки до розділу 2 131
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ 135
3.1. Регулювання діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України на ринку освітніх послуг
135
3.2. Державна підтримка інформаційного забезпечення вищих навчальних закладів системи МВС України 172
3.3. Формування організаційно–економічного механізму управління вищою освітою в системі МВС України 224
Висновки до розділу 3 241
РОЗДІЛ 4. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ УПРАВЛІННЯ ОСВІТНЬОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ СИСТЕМИ МВС УКРАЇНИ 245
4.1. Обґрунтування мотиваційної складової механізму державної підтримки людського фактора підвищення ефективності системи освіти 245
4.2. Розробка кваліфікаційної конструктивно–логічної моделі системи освіти у галузі МВС України 262
4.3. Обґрунтування нового методологічного підходу визначення ефективності державного управління на основі якості діяльності ВНЗ МВС України 283
Висновки до розділу 4 308
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ВИЩИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ В СИСТЕМІ МВС УКРАЇНИ 313
5.1. Ціннісно–нормативна модель модернізації державного управління вищими навчальними закладами системи МВС України
313
5.2. Розробка організаційно–методичних форм управління у сфері освітньої діяльності
344
5.3. Обґрунтування механізмів державного планування розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України 365
Висновки до розділу 5 375
ВИСНОВКИ 380
ДОДАТКИ 388
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 450

ВСТУП

Актуальність теми. Утвердження і забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним із найважливіших обов’язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі все більше стає вирішальним чинником суспільного прогресу і національної безпеки, важливою складовою повного розвитку людської особистості, збільшення поваги до прав і свобод людини. Сьогодні цілком очевидно, що без необхідної освіти людина не зможе забезпечити собі належних умов життя і реалізуватись як особистість, а також усвідомити і захистити свої права. Високий рівень освіченості населення є важливим чинником, що позитивно впливає на створення сприятливих умов для повної реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Підготовку висококваліфікованих працівників органів внутрішніх справ спроможні забезпечити лише спеціалізовані навчальні заклади МВС України, що як оперативний резерв міністра внутрішніх справ беруть участь у розв’язанні завдань, визначених Законом України «Про міліцію». Адже протидіяти сучасній злочинності здатні лише кваліфіковані, компетентні, фізично розвинені правоохоронці, які мають спеціальні навички боротьби зі злочинністю.
Особливого значення освіта набуває в часи становлення нашої держави як суверенної, демократичної та правової, суб’єкта Європейського співтовариства, повноправного учасника Болонського процесу.
Забезпечити органи внутрішніх справ кваліфікованими фахівцями покликана відомча система професійної підготовки кадрів. У її компетенцію входить не тільки реалізація професійних освітніх програм у сфері правоохоронної діяльності, а і формування у співробітників міліції системоутворюючої ціннісно-нормативної конструкції, від якої залежить спрямованість професійної соціалізації, динаміка соціального статусу і соціальної мобільності, усвідомлення державної і суспільної значущості професійної діяльності, становлення особи загалом. У контексті трансформації правоохоронної сфери дискусійними стають питання, пов'язані з створенням універсальної освітньої інфраструктури; формуванням багаторівневої і багатоступінчатої системи професійної підготовки; розвитком нових організаційно-управлінських структур; співвідношенням концептуальних основ відомчої освітньої політики з ціннісно-нормативними засадами державної політики в сфері освіти МВС України.
В Україні нині здійснюється безпосереднє регулювання, детальний адміністративний і фінансовий контроль стосовно вищої освіти системи МВС України. Це стримує процес їх входження в зону загальноєвропейського освітнього простору. Регулювання розвитку вищих навчальних закладів МВС України ще не стало об’єктом відповідальності держави перед суспільством. Воно не охоплює широкого й відкритого доступу як до доступеневого, так і післяступеневого навчання, освіти для розвитку особистості й навчання протягом усього життя, громадянства як короткочасної, так і тривалої соціальної доцільності.
Серед найбільш відомих зарубіжних вчених, котрі досліджують проблеми вищої освіти, можна назвати Ф. Альтбаха, Г. Келлі, К. Павловського, А. Річардса, П. Скотта та ін. Досить ґрунтовно та всебічно досліджується розвиток сучасної вищої освіти російськими вченими. Серед них: А. Галаган, Б. Гершунський, О. Ліферов, В. Садовнічий та ін. В Україні розробка концепції реформування вищої освіти входить до кола наукових інтересів таких визнаних вітчизняних фахівців, як В. Андрущенко, М. Згуровський, К. Левківський, В. Луговий, В. Козаков, К. Корсак, В. Кремень, В. Огнев’юк, С. Ніколаєнко, М. Степко, Т. Фініков та ін.
Пошук ефективних механізмів державного управління реформуванням вищої освіти, оптимального розподілу повноважень між різними рівнями управління є предметом постійної уваги теоретиків і практиків з державного управління. Серед них слід назвати таких зарубіжних і вітчизняних фахівців, як: Г. Атаманчук, В. Бакуменко, В. Бурега, В. Гамаюнов, Б. Данилишин, О. Дацій, А. Дєгтяр, Д. Дзвінчук, В. Журавський, О. Іваницька, М. Карамушка, В. Князєв, М. Корецький, В. Корженко, М. Латинін, В. Майборода, С. Майборода, В. Мартиненко, Т. Мотренко, Н. Нижник, О. Поважний, С. Поважний, Т. Проценко, Д. Табачник, В. Тертичка, В. Токарева, В. Цвєтков та ін.
Незважаючи на різноплановість підходів до висвітлення цієї тематики у наукових виданнях, недостатньо вивченими залишаються стратегічні напрями діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України. Напрямами подальших наукових досліджень залишаються видокремлення особливостей організації вищих навчальних закладів системи МВС України, їх характерних ознак, підвищення якості освітніх послуг та удосконалення структури пропозиції освітніх послуг вищих навчальних закладів. Усі зазначені проблеми залишаються поза увагою та не знаходять дієвої підтримки з боку держави. Не достатньо обґрунтованою є політика держави в галузі вищої освіти системи МВС України, яка має передбачати: створення умов для покращення конкурентоспроможності закладів вищої освіти шляхом підвищення якості; формування соціального замовлення на вищу освіту й участь у визначенні обсягів та профілів підготовки спеціалістів у освітніх закладах МВС України; вивчення мотиваційних складових обрання майбутнього фаху, пріоритетний підхід до організації навчання громадян, що особливо потребують соціального захисту; сприяння трудовій активності населення, проведення державного планування розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України.
Отже, необхідність теоретичного, методологічного та практичного значення вирішення окреслених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукової теми відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (номер державної реєстрації 0106U005193(39), 0106U005261(48)) і “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (номер державної реєстрації 0107U0004762). Роль автора полягає у розробці інноваційних механізмів реформування вищої освіти в Україні.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування теоретичних, методологічних засад державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України, розробка пропозицій щодо вдосконалення механізмів реалізації державної політики в умовах інтеграції країни в міжнародний освітній простір.
Для досягнення мети дослідження вирішено такі завдання:
– поглибити дослідження наукових підходів щодо формування механізмів державного управління вищими навчальними закладами системи освіти МВС;
– обгрунтувати напрями реформування системи державного управління вищими навчальними закладами МВС України, виходячи з досвіду окремих країн Європи і США;
– визначити напрями реформування вітчизняної системи вищої освіти МВС з урахуванням вимог Болонської декларації та сучасних тенденцій розвитку;
– уточнити принципи державної політики розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України;
– обгрунтувати цілі державного регулювання співробітництва системи навчальних закладів МВС України і зарубіжних країн у галузі поліцейської вищої освіти;
– на основі аналізу регулювання діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України запропонувати напрями розвитку системи відомчої освіти;
– удосконалити механізм державної підтримки інформаційного забезпечення вищих навчальних закладів системи МВС України;
– запропонувати нову модель освіти у сфері МВС, яка пов'язана зі стратегією стійкого розвитку України;
– посилити мотиваційну складову механізму державної підтримки людського фактора щодо підвищення ефективності системи освіти МВС;
– розробити кваліфікаційну конструктивно-логічну модель системи освіти у галузі МВС України за безпосередньою участю держави;
– визначити основні напрями вдосконалення організаційно-методичних форм управління у сфері освітньої діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України;
– запропонувати механізми вдосконалення державного планування економічного розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України.
Об’єктом дослідження є державне управління розвитком освіти України.
Предмет дослідження – механізми державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану державної політики в умовах інтеграції країни в міжнародний освітній простір; методи аналізу і синтезу – для розробки системи державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України, розрахунково-конструктивний – з метою вдосконалення механізму державного управління розвитком вищих навчальних закладів; експериментальний – для розробки системи концептуальних положень і заходів стратегії управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних форм і механізмів державної підтримки системи освіти України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Конкретний особистий внесок полягає в розробці наукових засад механізмів державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України, які дають змогу моделювати розвиток системи владних інституційних заходів регулювання системи освіти в умовах інтеграції країни в міжнародний освітній простір.
Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:
уперше:
– запропоновано нову модель освіти у сфері МВС України, яка пов'язана зі стратегією стійкого розвитку як результату протиставлення трьох методологічних підходів в організації системи освіти: традиційного, де вища освіта розглядається як процес і результат засвоєння людиною систематизованих знань, умінь і навичок, досвіду, має в такому розумінні інформаційно–трансляційну природу; інформаційного на базі комп'ютерних навчальних систем, штучного інтелекту, медіатизації й формування глобальних телекомунікацій; трансформаційного, пов'язаного з новою моделлю розвитку цивілізації – ноосферною;
– розроблено кваліфікаційну конструктивно-логічну модель системи освіти у галузі МВС України на основі синтезу певної сукупності структурних компонентів, якими у системі професійної освіти є: матеріально–технічна база; організаційно-методичне забезпечення функціонування; професорсько–викладацький склад; управлінський і учбово–допоміжний персонал; телекомунікаційні й інформаційні зв'язки; забезпечення соціально-економічних умов функціонування; державна політика у сфері освіти й участь держави в управлінні;
– обґрунтовано новий методологічний підхід до визначення ефективності державного управління, що дає змогу класифікувати якість освітньої послуги ВНЗ МВС України (як якість освітнього процесу, так і якість (професіоналізм) випускника вищого навчального закладу за обраною спеціальністю вищої професійної освіти) і якість його освітньої діяльності;
– запропоновано механізми вдосконалення державного планування економічного розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України: активізація діяльності відповідних органів державної влади (Державний комітет статистики України, Державний центр зайнятості, Департамент освіти та науки МВС України, Міністерство освіти і науки України, Уряд України), метою яких стане підвищення рівня визначеності вимог держави з формування державного замовлення галузі; виділення розподілу відповідальності держави і суспільства по управлінню вищою освітою у наступних сферах: кадрове замовлення, зміна інституційних умов функціонування вищих навчальних закладів;
удосконалено:
– наукові підходи формування механізмів державного управління вищими навчальними закладами системи освіти МВС як специфічним сигналом, так й ефективним чинником її розвитку, що уможливлює розгляд сигнальних функцій цих механізмів у галузі науки „Державне управління”, які призводять до перерозподілу доходів суспільства цивілізованим способом і економії непродуктивних витрат державного бюджету;
– принципи державної політики розвитку вищих навчальних закладів системи МВС, що знаходяться у межах положень Національної доктрини розвитку освіти України, серед яких: оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління; перехід до програмно–цільового управління; упровадження нової етики управлінської діяльності; організація експериментальної перевірки й експертизи освітніх інновацій; упровадження новітніх інформативно–управлінських і комп’ютерних технологій; демократизація процедури призначення керівників навчальних закладів, їх атестації; удосконалення механізму ліцензування, атестації й акредитації навчальних закладів; більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок; виховання лідерів;
– механізм державної підтримки інформаційного забезпечення вищих навчальних закладів системи МВС України шляхом створення інформаційної системи кадрового забезпечення (ІСКЗ), основним компонентом якої має стати база даних кадрового забезпечення (БДКЗ). Запропонована структура ІСКЗ представляє собою трирівневу (місцевий, регіональний, державний рівні) розподілену систему;
– мотиваційну складову механізму державної підтримки людського фактора підвищення ефективності системи освіти МВС за етапами, а саме: використання комплексних психодіагностичних методів для цілеспрямованого формування професійної спрямованості та адекватної мотивації майбутніх правоохоронців; розроблення та здійснення на постійній основі системної, кваліфікованої та комплексної профорієнтаційної роботи для формування у кандидатів на навчання адекватної мотивації та свідомого ставлення до вибору професії;
– систему інтеграції підсистем професійної освіти та підвищення професійної підготовки кадрів у системі МВС України на основі розробки Концепції вдосконалення професійної підготовки кадрів у системі МВС України на 2009–2015 роки, яка припускае ефективне функціонування освітньої системи органів внутрішніх справ при обов'язковому збереженні і розвитку кращих традицій відомчої освіти, корпоративного устрою, високого морального духу освітніх установ МВС України;
набули подальшого розвитку:
– використання позитивних напрямів реформування системи державного управління вищими навчальними закладами МВС України на основі порівняння особливостей побудови і функціонування систем вищої освіти в окремих країнах Європи і США: наявність державних служб сприяння працевлаштуванню випускників; зовнішній контроль за якістю освіти; фінансова допомога курсантам, студентам через урядові гранти; постійний характер наукової роботи курсантів, студентів, що є частиною освітнього процесу; підвищення ролі роботодавців у підготовці спеціалістів; можливість студентами самостійно обирати перелік дисциплін; прив’язка лекційного матеріалу та семінарів до специфічної проблематики;
– напрями реформування вітчизняної системи вищої освіти МВС з урахуванням вимог Болонської декларації та сучасних тенденцій розвитку: перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців; формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси осіб та потреби кожної людини і держави загалом; піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне співтовариство;
– цілі державного регулювання співробітництва системи навчальних закладів МВС України і зарубіжних країн у галузі поліцейської вищої освіти у напрямі більшого зближення вузівських систем, а саме: ранжування існуючих навчальних закладів за ступенем здійснення навчальних програм (бакалаврська, магістерська, докторська); переходу до структурно організованого навчання; підтримання мобільності курсантів, студентів, викладачів і наукових працівників; визначення міжнародних стандартів поліцейської вищої освіти; забезпечення високої якості освіти і проведення наукової роботи; визначення пріоритетів постійної безперервної освіти; визначення заходів взаємопов’язання навчання і наукової діяльності;
– напрями розвитку системи відомчої освіти, а саме: підвищення ефективності управління освітянською діяльністю на основі раціонального розмежування функцій центрального апарату та керівництва ВНЗ; створення повноцінної нормативно-правової бази функціонування системи відомчої освіти; врегулювання на принципово нових засадах взаємної відповідальності керівників комплектуючих органів та відомчих навчальних закладів за якість підготовки фахівців для органів внутрішніх справ; максимальне використання форм і методів оперативно-службової діяльності; розширення ділового співробітництва з іншими правоохоронними органами з питань підготовки кадрів; усунення існуючих паралельних структур для підготовки фахівців за спорідненими спеціальностями для ОВС та інших формувань; загальної інформатизації навчального процесу та системи управління.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад та механізму формування ефективної державної політики розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України. Проведені дослідження і висновки, що зроблені за їх результатами, є основою подальшого поглибленого наукового вивчення теорії державного управління та розробки рекомендацій з удосконалення системи концептуальних положень і заходів державної стратегії розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України.
Результати досліджень використані: Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти при розробці питань щодо стану та перспектив фінансування освіти і науки в Україні (довідка від 22.12.2009 р. № 04-22/16-1711); Міністерством внутрішніх справ України щодо обгрунтування державної підтримки інформаційного забезпечення вищих навчальних закладів системи МВС України, створення інформаційної системи кадрового забезпечення (довідка від 24.12.2009 р. № 25741/КВ); Донецькою обласною державною адміністрацією при розробці та реалізації програм соціально-економічного розвитку Донецької області (довідка від 11.05.2009 р. № 3-98/95).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (довідка від 15.02.2009 р. № 583).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані у процесі проведення досліджень, розроблено здобувачем самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідали і обговорювали на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького юридичного інституту МВС України 2004-2008 рр., міжнародних науково-практичних конференціях, конгресах і семінарах різних рівнів, зокрема: “Організаційно-правові основи взаємодії ОВС із місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм” (м. Донецьк, 2006 р.), “Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (м. Донецьк, 2006 р.), “Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності: науково-методичні та організаційно-практичні проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2006 р.), “Правове забезпечення діяльності міліції / поліції: історія, сучасні проблеми та міжнародний досвід” (м. Київ, 2007 р.), “Психологические тренинговые технологии в правоохранительной деятельности: научно-методические и организационно-практические проблемы внедрения и использования, перспективы развития” (м. Донецьк, 2007 р.), “Актуальні проблеми захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі здійснення правоохоронної діяльності в сучасних умовах” (м. Донецьк, 2007 р.), “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.), “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.), “Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів Євро-2012” (м. Івано-Франківськ, 2009 р.), “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2009 р.), “Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), “Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 2009 р.), “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009 р.), “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (г. Минск, 2009 г.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 50 наукових працях загальним обсягом 40,6 обл. вид. арк., у тому числі в авторській одноосібній монографії, 24 статтях у наукових фахових виданнях із державного управління.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 485 стор., з них 378 сторінок основного тексту. Робота містить 8 таблиць, 19 рисунків, 19 додатків. Список використаних джерел складається із 327 найменувань.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та наведено нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України шляхом визначення теоретичних та методологічних підходів, напрямів, і методів стратегій в умовах інтеграції України в міжнародний освітній простір. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Проведено аналіз різних підходів до формування механізмів державного управління освітою. Визначено, що вони засновані на концепції зовнішніх ефектів. Перший підхід розглядає освіту як умову формування „людського капіталу” переважно з отриманням економічного ефекту у вигляді знань, умінь і навиків, що формується внаслідок інвестування. Прихильники підходу „освіта як капітал” в продовження цього підходу намагалися вирішити наступне питання – наскільки продуктивна освіта, наскільки вона впливає на сталий розвиток національної економіки. Однак ці напрацювання свідчать про незавершеність досліджень і актуальність їх продовження у специфічній сфері МВС.
На відміну від цих підходів пропонується формування механізмів державного управління освітою як специфічним сигналом, як чинником розвитку кожної окремої галузі. Так, зокрема освіта в МВС сама по собі не є продуктивним чинником, а лише побічно впливає на ефективність функціонування системи вищих навчальних закладів цієї специфічної сфери. Це дозволяє розглядати механізми державного управління освітою в сфері МВС, які несуть сигнальні функції, у якості механізмів перерозподілу доходів цивілізованим способом. З позицій системи управління кошти, вкладені в освіту для одержання знання, що не знадобляться в житті, і втрата часу студентів і викладачів є неефективними витратами, тому що освіта не збільшує сукупну продуктивність праці, будучи лише сигналом, що відокремлює здібного працівника від нездібного.
2. На основі порівняння особливостей побудови і функціонування систем вищої освіти в окремих країнах Європи і США виділені певні особливості, що заслуговують особливої уваги у плані можливого використання явно позитивних аспектів в процесі реформування системи державного управління вищими навчальними закладами МВС України в Україні: наявність державних служб сприяння працевлаштуванню випускників; зовнішній контроль за якістю освіти; фінансова допомога студентам через урядові гранти; постійний характер наукової роботи студентів, що є частиною освітнього процесу; підвищення ролі роботодавців в підготовці спеціалістів; можливість студентами самостійно обирати перелік дисциплін; прив’язка лекційного матеріалу та семінарів специфічній проблематиці.
3. Визначено напрями реформування вітчизняної системи вищої освіти МВС з урахуванням вимог Болонської декларації та сучасних тенденцій розвитку: перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці; підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя; формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтересам особи та потреби кожної людини і держави в цілому; піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у міжнародне співтовариство.
4. В межах положень Національної доктрини розвитку освіти України визначені принципи державної політики розвитку вищих навчальних закладів системи МВС: оптимізація державних управлінських структур, децентралізація управління; перерозподіл функцій і повноважень між центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування й навчальних закладів; перехід до програмно–цільового управління; об’єднання державного й суспільного контролю; впровадження нової етики управлінської діяльності; прозорість розробки, експертизи, апробації й затвердження нормативно–правових документів; створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень; організація експериментальної перевірки й експертизи освітніх інновацій; впровадження новітніх інформативно–управлінських і комп’ютерних технологій; демократизація процедури призначення керівників навчальних закладів, їх атестації; удосконалення механізму ліцензування, атестації й акредитації навчальних закладів; підвищення компетентності керівників всіх рівнів; більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів.
5. Більш глибоке співробітництво в галузі поліцейської вищої освіти зарубіжних країн і досягнення більшого зближення вузівських систем вимагають від системи вищої освіти МВС України перш за все наступних дій: ранжувати існуючі навчальні заклади, які представляють вищу поліцейську освіту (університети, академії, інститути), за ступенем здійснення навчальних програм (бакалаврська, магістерська, докторська); перейти до структурно організованого навчання; вирішити питання про правовий характер диплома випускника; підтримувати мобільність студентів, викладачів і наукових працівників; визначити міжнародні стандарти поліцейської вищої освіти, які б реагували на підвищення вимог до виконання поліцейських функцій, інтернаціоналізацію злочинності; забезпечити високу якість освіти і проведення наукової роботи в рамках системи внутрішніх, національних і міжнародних оцінок і акредитацій; визначити пріоритет постійної безперервної освіти; визначити заходи взаємопов’язання навчання і наукової діяльності.
6. На основі проведеного аналізу регулювання діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України на ринку освітніх послуг, відзначено, що більша частина нормативно–правових актів, що регулюють їх діяльність були розроблені та ухвалені на протязі 2008 року. До цього часу особливості вищої освіти системи МВС України не були достатньо врегульованими. Однак, слід зазначити, що не дивлячись на позитивні зрушення в регулюванні діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України нормативна база потребує вдосконалення з урахуванням змін у зовнішньому середовищі та враховуючи стан їх розвитку.
Запропоновані напрями розвитку системи відомчої освіти: підвищення ефективності управління освітянською діяльністю на основі раціонального розмежування функцій центрального апарату та керівництва ВНЗ; створення повноцінної нормативно – правової бази функціонування системи відомчої освіти; врегулювання на принципово нових засадах взаємної відповідальності керівників комплектуючих органів та відомчих навчальних закладів за якість підготовки фахівців для органів внутрішніх справ; максимальне використання форм і методів оперативно – службової діяльності; розширення ділового співробітництва з іншими правоохоронними органами в питаннях підготовки кадрів; усунення існуючих паралельних структур для підготовки фахівців за спорідненими спеціальностями для ОВС та інших формувань; загальної інформатизації навчального процесу та системи управління.
7. Визначено проблеми розвитку ВНЗ МВС України: недостатня робота з вивчення попиту на спеціальності; низька частка державного замовлення на підготовку фахівців для органів внутрішніх справ; низький контроль якості підготовки у ад’юнктурах ВНЗ МВС України та недоцільність відкриття спеціальностей які не користуються попитом; низький якісний склад постійного складу ВНЗ МВС України; необхідність розширення набору на навчання на базі освітньо–кваліфікаційного рівня «молодшого спеціаліста» та розширення спеціалізацій підготовки; недостатнє забезпечення практичної спрямованості навчального процесу, узагальнення та використання досвіду практичної діяльності ОВС, залучення науково–педагогічного складу та практичних працівників до вирішення найбільш актуальних проблем діяльності ОВС на базі ВНЗ МВС України.
Обґрунтована необхідність державної підтримки інформаційного забезпечення вищих навчальних закладів системи МВС України. Створення інформаційної системи кадрового забезпечення (ІСКЗ) повинне забезпечити оперативну інформаційну підтримку реалізації кадрової політики на регіональному і місцевому рівнях на основі актуальних, несуперечливих і достовірних даних про випускників вищих навчальних закладів системи МВС України.
8. Запропоновано нову модель освіти в сфері МВС України, яка пов'язана зі стратегією стійкого розвитку. В цьому контексті йде протиставлення як мінімум трьох методологічних підходів в організації системи освіти МВС. По–перше, мова йде про традиційну модель освіти, де вища освіта МВС розглядається як процес і результат засвоєння людиною систематизованих знань, умінь і навичок, досвіду, має в такому розумінні інформаційно–трансляційну природу. По–друге, пропонується як альтернатива традиційної – інформаційна модель освіти МВС. Третій методологічний підхід до формування моделі освіти МВС є трансформаційним. Мова йде про підхід, пов'язаний з новою моделлю розвитку цивілізації – ноосферної (ноосфера – сфера розуму).
9. З метою посилення мотиваційної складової механізму державної підтримки людського фактора підвищення ефективності системи освіти МВС необхідно здійснити ряд етапів, а саме: використовувати комплексні психодіагностичні методи (в тому числі індивідуальні співбесіди) для цілеспрямованого формування професійної спрямованості та адекватної мотивації майбутніх правоохоронців; розробити та здійснювати на постійній основі системну, кваліфіковану та комплексну профорієнтаційну роботу для формування у кандидатів на навчання адекватної мотивації та свідомого ставлення до вибору професії шляхом розповсюдження інформації про умови роботи працівника органів внутрішніх справ, професійні вимоги до його особистісних якостей, про проблеми соціального характеру, матеріального забезпечення, особливості навчання у закладі системи МВС України, перспектив щодо роботи за фахом.
10. Розроблена кваліфікаційна конструктивно–логічна модель системи освіти у галузі МВС України на основі синтезу певної сукупності структурних компонентів, де структурними компонентами системи професійної освіти є: матеріально–технічна база; організаційно–методичне забезпечення функціонування; професорсько–викладацький склад; управлінський і учбово–допоміжний персонал; телекомунікаційні й інформаційні зв'язки; забезпечення соціально–економічних умов функціонування; державна політика в сфері освіти й участь держави в управлінні.
11. Розроблено новий методологічний підхід до визначення ефективності державного управління, що дозволяє розділити якість освітньої послуги ВНЗ МВС України і якість його освітньої діяльності. До поняття якості освітньої послуги віднесено як якість освітнього процесу, так і якість (професіоналізм) випускника вищого навчального закладу системи МВС України за обраною спеціальністю вищої професійної освіти. Це обумовлено особливістю освітніх послуг, що полягає, по–перше, в тісній взаємодії в процесі їх надання як споживача послуги, так і виконавця послуги, і, по–друге, у важливості для кінцевого результату послуги – одержаної сукупності знань, умінь і навиків, що визначають рівень професіоналізму випускника. Важливе теоретичне і практичне значення для досягнення високої якості освітньої діяльності має створення «Державних систем забезпечення якості підготовки фахівців» в комплексі міжнародних стандартів ISO 9000: 2000.
12. Для вирішення завдання інтеграції підсистем професійної освіти та підвищення професійної підготовки кадрів в системі МВС України запропоновано розробити та ухвалити Концепцію вдосконалення професійної підготовки кадрів в системі МВС України на 2009–2015 роки. Така концепція має припускати ефективне функціонування освітньої системи органів внутрішніх справ при обов'язковому збереженні і розвитку кращих традицій відомчої освіти, корпоративного устрою, високого морального духу освітніх установ МВС України. Це передбачає активізацію партнерських зв'язків з різними суспільними організаціями та інститутами, установами культури, науки, освітніми установами інших відомств.
13. Основними напрямами вдосконалення організаційно–методичних форм управління у сфері освітньої діяльності вищих навчальних закладів системи МВС України з метою забезпечення високої якості підготовки фахівців для ОВС визначені наступні: продовження оптимізації структури освіти з мінімально можливим розділенням на масове і елітарне, державне і регіональне; збільшення фінансування цільових програм, направлених на інформатизацію, інтернетизацію, розвиток дистанційних форм навчання, створення інноваційної правової бази; врахування вимог глобалізації світової економіки; підвищення уваги до підготовки професійних кадрів викладацького складу; розвиток інформаційно–комунікаційних технологій; інтеграція України в світову освітню спільноту; впровадження нових способів придбання і засвоєння знань шляхом використання так званого електронного навчання з допомогою Інтернету і мультимедіа або Е – learning, на базі якого формується нова організаційна структура «Електроний університет»; підвищення якості підготовки фахівців; розширення взаємодії роботодавців і вузів.
14. Запропоновано механізми вдосконалення державного планування економічного розвитку вищих навчальних закладів системи МВС України: активізація діяльності відповідних органів державної влади (Державний комітет статистики України, Державний центр зайнятості, Департамент освіти та науки МВС України, Міністерство освіти і науки України, Уряд України), метою яких стане підвищення рівня визначеності вимог держави з формування державного замовлення галузі; виділення розподілу відповідальності держави і суспільства по управлінню вищою освітою у наступних сферах: кадрове замовлення, зміна інституційних умов функціонування вищих навчальних закладів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акперов И. Г. Прогнозирование потребности в специалистах и управление региональной системой образования / И. Г. Акперов. – М. : Высшая школа, 1998. – 306 с.
2. Алексюк А. М. Концепція вихідних засад демократизації навчального процесу в освітніх закладах України / А. М. Алексюк // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. – К. : "Школяр", 1997. – С. 58–77.
3. Андрейчук С. Державне управління вищою школою в контексті Болонської декларації / С. Андрейчук // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні: наук.–практ. конф., 20 січ. 2006 р.: тези допов.: 2 ч. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2006. – Ч.2. – С. 4–5.
4. Андрущенко В. Два погляди на проблему розвитку освіти України у ХХІ столітті: офіційний та опозиційний / В. Андрущенко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К. , 2001. – С. 345–389.
5. Андрущенко В. П. Правове поле навчання / В. П. Андрущенко // Влада і політика. – 2000. – 21 березня. – С. 3–5.
6. Ануфрієв М. І. Вищий заклад освіти МВС України: наук.–практ. посібник / Ануфрієв М. І., Бандурка О. М., Ярмиш О. Н. – Харків : Ун–т внутр. справ, 1999. – 369 с.
7. Ануфрієв М. І. Основні напрямки кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України: організаційно–правовий аспект / М. І. Ануфрієв. – Харків : НУВС, 2001. – 238 с.
8. Астахова К. Трансформація вищої освіти вимагає трансформації управління вищою школою / К. Астахова // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 3.– C. 21–24.
9. Атаманчук Г. В. Методологічні проблеми сучасного державного управління / Г. В. Атаманчук // Вісн. УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 44–49.
10. Бабак В. Фундаментальна підготовка в сучасному університеті: традиції та перспективи / В. Бабак, Е. Лузик // Вища освіта України. – 2003. – № 1. – С. 78–83.
11. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості освіти в Україні у контексті Болонських реформ / О. Бабкіна // Освіта і управління. – 2006.– Т. 9.– № 1.– С. 91–94.
12. Байнев В. Ф. Проблемы интеграции образования стран – участниц СНГ и западной Европы / В. Ф. Байнев // Образовательные технологии. – 2004. – № 1.–С. 3–9.
13. Бакіров В. Висока якість університетської освіти – вимога часу / В. Бакіров, З. Зиман, Ю. Холін // Вища освіта України. – 2005. – № 1.– С. 15–19.
14. Бакуменко В. Державне управління і державно–управлінські рішення: вступ до досліджень / В. Бакуменко // Вісн. УАДУ. – 1999. – № 4. – С. 68–79.
15. Бакуменко В. Д. Формування державно–управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : [монографія] / В. Д. Бакуменко. – К. : Вид–во УАДУ, 2000. – 328 с.
16. Балабанова Л. М. Динамика системы отношений личности курсантов в процессе социально–психологического тренинга / Л. М. Балабанова // Право і безпека. – 2006. – 5’1. – С. 187–189.
17. Бандурка А. Университетское образование в органах внутренних дел (на примере Национального университета внутренних дел Украины) / А. Бандурка // Полиция (милиция) ХХІ века. Роль учебных заведений в ее формировании . – С. 28–30.
18. Бандурка О. М. Основи управління в органах внутрішніх справ України : теорія, досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Харків : "Основа", 1996. – 398 с.
19. Бандурка О. М. Організація діяльності органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру : наук.–практ. посібник / О. М. Бандурка, С. О. Кузніченко. – Харків : Вид–во Ун–ту внутрішніх справ, 2000. – 116 с.
20. Бандурка О. М. Теорія і практика управління органами внутрішніх справ України / О. М. Бандурка. – Харків, 2004. – 780 с.
21. Бандурка О. М. Теорія та методи роботи з персоналом в органах внутрішніх справ / О. М. Бандурка, В. О. Соболєв. – Харків : НУВС, 2000. – 353 с.
22. Башта О. Університетська освіта і науково–дослідна діяльність у глобальному вимірі / О. Башта, В. Буряк // Схід. – 2003. – № 6 (56). – С. 74–78.
23. Бесчастний В.М. Механізми державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України: теорія, методологія та практика: [монографія] / В.М. Бесчастний. – Донецьк: Юго-Восток, 2009. – 458 с.
24. Бесчастний В. М. Актуальність змін діючого законодавства у галузі вищої освіти / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо–поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С. 29–37. – (Серія «Управління» : вип. 3 (9) : Державне управління та місцеве самоврядування).
25. Бесчастний В. М. Взаємодія інститутів громадянського суспільства та органів охорони правопорядку в Україні і зарубіжних країнах: порівняльний аналіз : [монографія] / [В. М. Бесчастний, О. В. Філонов, В. М. Субботін, С. М. Пашков]. – Донецьк : ДЮІ, 2006. – 130 с.
26. Бесчастний В. М. Гармонізація правового регулювання освітньої діяльності – передумова забезпечення якості вищої освіти системи ВНЗ МВС України / В. М. Бесчастний // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. – № 2. – С. 3–7.
27. Бесчастний В. М. Державне регулювання впровадження сучасних інформаційно–комунікаційних технологій в освіту / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо–поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С. 44–54. – (Серія «Управління» : вип. 2 (8) : Державне управління та місцеве самоврядування).
28. Бесчастний В. М. Державне управління структурною перебудовою вищої освіти в Україні / В. М. Бесчастний // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. праць. – X. : Вид–во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008. – № 3. – С. 14-22.
29. Бесчастний В. М. Державні рішення у процесі проведення реформ в українському освітньо–науковому комплексі / В. М. Бесчастний // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2008. – № 4. – С. 218–225.
30. Бесчастний В. М. Діяльність органів державного управління по запровадженню інноваційного змісту і функцій вищої освіти / В. М. Бесчастний // Держава та регіони. – 2008. – № 3. – С. 13–17. – (Серія «Державне управління»).
31. Бесчастний В. М. Досвід державного управління реформами вищої освіти в країнах з перехідною економікою та його значення для України / В. М. Бесчастний // Збірник НАДУ при Президентові України. – 2008. – № 2. – С. 207–216.
32. Бесчастний В. М. Ефективні закони творяться в громаді / В. М. Бесчастний // Вече : Громадсько–політичний журнал. – 2008. – № 4. – С. 17–20.
33. Бесчастний В. М. Законодавство про службу в органах внутрішніх справ України : від проблемних питань сучасності до ефективної та дієвої системи захисту соціально–трудових прав особового складу / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 1. – С. 128–137.
34. Бесчастний В. М. Засади відповідності управлінської діяльності перспективній моделі системи вищої освіти / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо–поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С. 44–54. – (Серія «Управління» : вип. 5(7) : Державне управління та місцеве самоврядування).
35. Бесчастний В. М. Засади державного регулювання навчання з використанням зарубіжного досвіду / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо–поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. – С. 18–24. – (Серія «Управління» : вип. 4 (6) : Державне управління та місцеве самоврядування).
36. Бесчастний В. М. Засади державної політики в реалізації принципів і завдань Болонського процесу / В. М. Бесчастний // Державне управління інноваційним розвитком : зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк, ДонДУУ, 2008. – Т. ІХ, вип. 105. – С. 27–35. – (Серія «Державне управління»).
37. Бесчастний В. М. Методика державної експертизи вищих навчальних закладів / В. М. Бесчастний // Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі: зб. наук. праць Донецького держ. університету управління. – Донецьк, ДонДУУ, 2008. – Т. ІХ, вип. 114. – С. 49-58. – (Серія “Державне управління”).
38. Бесчастний В. М. Механізм поетапної інтеграції вищої освіти до європейського освітнього простору / В. М. Бесчастний // Збалансований (сталий) місцевий розвиток : теоретичні та практичні аспекти : Всеукр. наук.–практ. конф., 28 листоп. 2009 р. : тези допов. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. – С. 219–225.
39. Бесчастний В. М. Механізми соціального забезпечення працівників органів внутрішніх справ / В. М. Бесчастний, О. В. Лавріненко // Вече : Громадсько–політичний журнал. – 2007. – № 7–8. – С. 58–61.
40. Бесчастний В. М. Міжнародно–правові гарантії захисту прав та свобод громадян України : [монографія] / [В. М. Бесчастний, О. В. Філонов, В. М. Субботін, А. М. Тітов]. – К. : Четверта хвиля, 2008. – 220 с.
41. Бесчастний В. М. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми та перспективи : [монографія] / [В. М. Бесчастний, Ю. В. Делія, В. А. Устименко, Р. А. Джабраілов, І. С. Щебетун]. – Донецьк : Донецький юридичний інститут при донецькому національному університеті, 2005. – 272с.
42. Бесчастний В. М. Наукова діяльність інституту: творчі здобутки, події, люди / В. М. Бесчастний // Матеріали підсумкової наукової конференції. Донецького юридичного інституту МВС при ДонНУ / Ред. кол.: В. М. Бесчастний, В. В. Пашутін та ін. – Донецьк, 2004. – 75 с.
43. Бесчастний В. М. Нормативне закріплення організаційних відносин як основа реалізації правової політики у сфері боротьби зі злочинністю / В. М. Бесчастний // Кримінально–правова політика держави : теоретичні та практичні аспекти проблеми : міжнар. наук. конф., 17–18 листоп. 2006 р. : тези допов. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – С. 351–353.
44. Бесчастний В. М. Організаційно–управлінські технології адаптації вищої школи до нових соціально–економічних умов / В. М. Бесчастний // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: наук.–практ. конф., 10 груд. 2008 р. : тези допов. – Х. : Вид–во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. – С. 7–10.
45. Бесчастний В. М. Основи етикету працівників ОВС : [монографія] / В. М. Бесчастний, А. А. Абдуллін. – Донецьк, 2006. – 224 с.
46. Бесчастний В. М. Основи культури поведінки / В. М. Бесчастний, А. А. Абдуллін. – Донецьк : Донецький юридичний інститут МВС при ДонНУ, 2005. – 96 с.
47. Бесчастний В. М. Особливості імплементації міжнародно–правових норм у сфері боротьби з торгівлею жінками в національне законодавство України / В. М. Бесчастний // Боротьба з торгівлею людьми : міжнар. наук.–практ. конф., 26 черв. 2008 р. : тези допов. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2008. – С. 66–70.
48. Бесчастний В. М. Особливості процесу навчання та підготовки державних службовців / В. М. Бесчастний // Управління сьогодні та завтра : міжнар. управл. форум, 15–16 трав. 2008 р. : Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. – Хмельницький, 2008. – № 3 (І) спецвипуск. – С. 312–314.
49. Бесчастний В. М. Особливості структури організації вищої освіти / В. М. Бесчастний // Держава та регіони. – 2008. – № 2. – С. 10–14. – (Серія «Державне управління»).
50. Бесчастний В. М. Оцінювання діяльності і розвитку навчальних закладів відповідно до реформи вищої освіти / В. М. Бесчастний // Фінансово–бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів: міжнар. наук.–практ. конф., 10–20 берез. 2009 р. : тези допов. : 2 т.– Дніпропетровськ, ДДФА, 2009. – Т І. – С. 13–14.
51. Бесчастний В. М. Підготовка працівників міліції до проведення Євро–2012 / В. М. Бесчастний // Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів Євро–2012 : ІІ Міжнар. наук.–практ. конф., 17–19 листоп. 2008 р. : тези допов. – Івано–Франківськ : ПАЇ ЛьвДУВС, 2009. – С. 12–17.
52. Бесчастний В. М. Правова активність громадян – запорука правопорядку в державі / В. М. Бесчастний // Вече : Громадсько–політичний журнал. – 2007. – № 11. – С. 21–24.
53. Бесчастний В. М. Правовідносини як складник механізму регулювання служби в органах внутрішніх справ / В. М. Бесчастний // Проблеми законності: Респуб. міжвід. наук. зб. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 93. – С. 107–112.
54. Бесчастний В. М. Правопорядок як фундаментальний ресурс розвитку сучасного суспільства / В. М. Бесчастний, Г. Г. Гребеньков // Вече : Громадсько–політичний журнал. – 2009. – № 6. – С.4–5.
55. Бесчастний В. М. Працівникам ОВС про основи етикету: [монографія] / В. М. Бесчастний, А. А. Абдуллін. – Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – 224 с.
56. Бесчастний В. М. Пріоритети подальшого розвитку державного управління в галузі освіти / В. М. Бесчастний // Держава та регіони. – 2008. – № 4. – С. 14–17. – (Серія «Державне управління»).
57. Бесчастний В. М. Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ, спрямовані на забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян України / В. М. Бесчастний // Актуальні проблеми захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України в процесі здійснення правоохоронної діяльності в сучасних умовах: матер. круглого столу. – Донецьк: ООО Норд Комп’ютер, 2007. – С. 3–8.
58. Бесчастний В. М. Проблеми культури професійної мови фахівця: теорія та практика / В. М. Бесчастний // Матеріали 6 всеукр науково–метод.конф., 25–26 січ. 2006 р. / Ред кол. : В. М. Бесчастний та ін. – Донецьк, 2006. – 291 с.
59. Бесчастний В. М. Проблеми культури професійної мови фахівця: теорія та практика / В. М. Бесчастний // Матеріали V всеукр. науково–методичної конференції, 25–26 січ. 2005 р., / Ред. кол. : В. М. Бесчастний, В. І. Кравченко, В. В. Пашутін та ін. – Донецьк : НД та РВВ ДЮІ, 2005. – 211 с.
60. Бесчастний В. М. Реалізація гендерної рівності в нормативно–правовому регулюванні служби в ОВС. / В. М. Бесчастний // Науковий вісник КНУВС : Науково–теоретичний журнал. – 2007. – № 2.– С. 30–41.
61. Бесчастний В. М. Реформування адміністративної служби ОВС та дотримання правопорядку в Україні : проблеми теорії і практики / В. М. Бесчастний // Організаційно–правові основи взаємодії ОВС із місцевими державними адміністраціями й органами місцевого самоврядування щодо припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку та запобігання їм: міжнар. наук.–практ. конф., 27 січ. 2006 р. : тези допов. – Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – С. 3–8.
62. Бесчастний В. М. Реформування системи МВС України: шляхи та сучасні проблеми / В. М. Бесчастний // Правове забезпечення діяльності міліції / поліції : історія, сучасні проблеми та міжнародний досвід: наук.–теорет. конф. : тези допов. – К. : Київський нац. ун–т внутр. справ, 2007. – С. 52–60.
63. Бесчастний В. М. Реформування системи підготовки кадрів вищої освіти України / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо–поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С. 24–29. – (Серія «Управління» : вип. 1 (7) : Державне управління та місцеве самоврядування).
64. Бесчастний В. М. Реформування спеціального законодавства про службу в органах внутрішніх справ у світлі розробки закону про службу в ОВС та Трудового кодексу України / В. М. Бесчастний // Вече : Громадсько–політичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 29–31.
65. Бесчастний В. М. Сила права як політико–правовий феномен / В. М. Бесчастний, Г. Г. Гребеньков // Вече: Громадсько–політичний журнал. – 2007. – № 9–10. – С. 39–40.
66. Бесчастний В. М. Соціально–психологічні основи управління індивідом і групою : навч.–практ. посібник / В. М. Бесчастний, Г. В. Гребеньков. – Донецьк : ДЮІ, 2006. – 160 с.
67. Бесчастний В. М. Стандартизація освітніх систем на етапі входження України до Болонського процесу / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо–поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С. 54–64. – (Серія «Управління» : вип. 5/2009 : Державне управління та місцеве самоврядування).
68. Бесчастний В. М. Створення нової нормативно–правової бази державного управління вищою освітою / В. М. Бесчастний // Економіка та держава. – 2008. – № 12. – С. 78–80.
69. Бесчастний В. М. Суперечності адміністративно–територіальної реформи / В. М. Бесчастний, Ю. В. Делія // Вече : Громадсько–політичний журнал. – 2007. – № 15. – С. 45–47.
70. Бесчастний В. М. Сучасний понятійний апарат спеціального законодавства України про державну службу в органах внутрішніх справ : концептуально–теоретичні та методологічні засади його вдосконалення / В. М. Бесчастний // Вісник Запорізького юридичного інституту: зб. наук. пр. – Запоріжжя : ЗЮІ МВС, 2007. – №3. – С. 12-19.
71. Бесчастний В. М. Умови формування конкурентних факторів на ринку освітніх послуг / В. М. Бесчастний // Стратегія забезпечення сталого розвитку України : міжнар. наук.–практ. конф., 20 трав. 2008 р. : тези допов. : 3 ч. – К. : РВПС України НАН України, 2008. – Ч. 2. – С. 115–117.
72. Бесчастний В. М. Управлінські рішення в освітній галузі щодо підготовки спеціалістів / В. М. Бесчастний // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно–інноваційного розвитку в Україні : міжнар. наук.–практ. конф., 23–24 жовт. 2008 р. : тези допов. : 3 ч. – К. : РВПС України НАН України, 2008. – Ч. 1. – С. 171–172.
73. Бесчастний В. М. Шляхи підвищення якості вищої освіти через впровадження інформаційно–комунікаційних технологій та формування інформаційної культури / В. М. Бесчастний // Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення : міжнар. наук. конф., 20 берез. 2009 р. : тези допов. : 3 ч. – К. : РВПС України НАН України, 2009. – Ч. 2. – С. 44–45.
74. Бесчастний В. М. Підготовка керівників органів внутрішніх справ: інноваційний підхід / В. М. Бесчастний // Вече : Громадсько–політичний журнал. – 2007. – № 17. – С. 42–43.
75. Бесчастний В.М. Міжнародний досвід державної політики реформування вищої школи / В. М. Бесчастний // Науковий вісник Академії муніципального управління / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо–поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2008. – С. 26–32. – (Серія «Управління» : вип. 3 (5) : Державне управління та місцеве самоврядування).
76. Бесчастний В. Н. Влияние теневой экономики и экономической преступности на экономическую безопасность : [монографія]. / В. Н. Бесчастный, В. И. Лазаренко. – Донецк : Каштан, 2007. – 468 с.
77. Бесчастный В. Н. Государственный мониторинг экономики заведений образования и науки / В. Н. Бесчастный // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования: V Междун. науч.–практ. конф., 23–24 апр. 2009 г. : сб. науч. ст. : 2 ч.– Мн. : Акад. упр. При Президенте Респ. Беларусь, 2009. – Ч. 2. – С. 229–230.
78. Бесчастный В. Н. О роли человеческого фактора в работе с персоналом органов внутренних дел / В. Н. Бесчастный // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 2. – С. 5–10.
79. Бесчастный В. Н. Психология эффективного руководителя ОВД : науч.–практ. пособие / Бесчастный В. Н., Лефтеров В. А., Литвинова Г. А. – Донецк : Донецкий юридический институт МВД при ДонНУ, 2005. – 192 с.
80. Бесчастный В. Н. Психотренинговые методы в системе подготовки управленческих кадров органов внутренних дел. / В. Н. Бесчастный // Психологические тренинговые технологии в правоохранительной деятельности : научно–методические и организационно–практические проблемы внедрения и использования, перспективы развития : III междунар. науч.–практ. конф., 24–26 мая 2007 г. – Донецк : Донецкий юридический институт ЛГУВД, 2007. – С. 7–13.
81. Бесчастный В. Н. Работа с персоналом органов внутренних дел : науч.–практ. пособие / В. Н. Бесчастный. – Донецк : ДЮИ МВД ДонНУ, 2005. – 324 с.
82. Бесчастный В. Н. Социально–психологические основы управления индивидом и группой : учеб.–практ. пособие / В. Н. Бесчастный, Г. В. Гребеньков. – Донецк : Донецький юридический інститут ЛГУВД, 2007. – 152 с.
83. Бесчастный В. Н. Управленческий тренинг в системе подготовки руководящего состава органов внутренних дел / В. Н. Бесчастный // Психологічні тренінгові технології у правоохоронній діяльності : наук.–метод. та організ.–практ. проблеми впровадження і використання, перспективи розвитку : міжнар. наук.–практ. конф., 26–27 трав. 2006 р. : тези допов. – Донецьк : ДЮІ ЛДУВС, 2006 – С. 10–15.
84. Бесчастный В.Н. Тренинговые методы подготовки руководителей органов внутренних дел : теория и практика : учеб.–метод. пособие / Бесчастный В. Н., Лефтеров В. А., Литвинова Г. А. ; пер. с укр. – Донецк : ДЮИ ЛГУВД, 2007. – 332 с.
85. Бєляков О. О. Нові тенденції у вищій освіті / О. О. Бєляков // Проблеми освіти : наук.–метод. зб. – К. : Наук.–метод. центр вищої освіти, 2001. – Вип. 24. – С. 3–14.
86. Биков В. Ю. Системи управління інформаційними базами даних в освіті / В. Ю. Биков, В. Д. Руденко. – К. : ІЗМН, 1996. – 288 с.
87. Боголіб Т. М. Удосконалення фінансового забезпечення розвитку вищої освіти / Т. М. Боголіб // Фінанси України. – 2005. – № 2. – C. 106–108.
88. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти : навч. посібник / Я. Я. Болюбаш. – К. : ВВП «КОМПАС», 1997. – 64 с.
89. Болюбаш Я. Я. Освіта в країнах Заходу / Я. Я. Болюбаш, Л. П. Пуховська // Рідна школа. – 1994. – № 9. – С. 51–57.
90. Бузунов Р. А. Проблеми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі системи МВС / Р. А. Бузунов // Право і безпека. – 2006. – № 2.– Т. 5. – С. 31–35.
91. Бузунов Р. А. Початкові критерії набуття професіоналізму курсантами ВНЗ системи МВС / Р. А. Бузунов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. – № 1. – С. 109–121.
92. Ван дер Венде М. К. Болонская декларация: расширение доступности и повышение конкурентоспособности высшего образования в Европе / Ван дер Венде М.К. // Высшее образование в Европе. – 2000. – № 3. – С. 13-23.
93. Венедиктов В. С. Організаційно–правові засади професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України / В. С. Венедиктов, М. І. Іншин. – Харків : НУВС, 2003. – 212 с.
94. Вікторов В. Г. Управління якістю освіти (соціально–філософський аналіз) : [монографія] / В. Г. Вікторов. – Д. : Пороги, 2005. – 286 с.
95. Вікторов В. Нові моделі управління освітою / В. Вікторов // Вища освіта. – 2005. – № 2. – С. 66–71.
96. Волович В. Болонський процес і нова парадигма освіти в Україні / В. Волович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. – № 4. – С.189–199.
97. Воронько О. Кадрова політика – універсальний важіль державного будівництва / О. Воронько // Вісник НАДУ.– 2004.– № 2.– С. 141–152.
98. Всемирная торговая организация (ВТО) и высшее образование. Стратегические ориентиры развития высшего об