Механізми державного управління соціальним захистом інвалідів в Україні

Короткий опис

Одеський регіональний інститутдержавного управління
Національної академії Державного управління
при Президентові України

На правах рукопису

Міщенко Катерина Семенівна

УДК 351 : 364

Механізми державного управління
соціальним захистом інвалідів в Україні

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник
доктор філософських наук, професор
Гансова Емма Августівна

Одеса 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...................................................................4
ВСТУП .....................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ
ЗАХИСТОМ ІНВАЛІДІВ ....................................................................................15
1.1. Поняття та сутність механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів ...........................................................................................................16
1.2. Інваліди як об’єкт та суб’єкт соціальної політики держави ...................36
1.3. Міжнародний досвід соціального захисту інвалідів та можливості його застосування в Україні ...................................................................................................49
Висновки до розділу 1..........................................................................................67

РОЗДІЛ 2
СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ЗАХИСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ СТОСОВНО ІНВАЛІДІВ .....................................70
2.1. Нормативно-правове забезпечення діяльності системи соціального захисту інвалідів в Україні .............................................................................................70
2.2. Організаційно-функціональний механізм державного управління соціальним захистом інвалідів ......................................................................................82
2.3. Соціальна реабілітація в системі державного управління соціальним захистом інвалідів..........................................................................................................110
Висновки до розділу 2 ........................................................................................121

РОЗДІЛ 3
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ ЗАХИСТОМ ІНВАЛІДІВ...........................................................................................................124
3.1. Основні напрями та перспективи реформування системи соціальних послуг в Україні ...........................................................................................................124
3.1.1. Інформування населення як один з чинників становлення інституту соціальних послуг.........................................................................................................129
3.1.2. Соціальне замовлення .............................................................................136
3.1.3. Ліцензування у сфері соціальних послуг ..............................................143
3.2. Формування інституту соціальних послуг для осіб з інвалідністю в Україні............................................................................................................................152
3.3. Стандартизація соціальних послуг як механізм удосконалення державного управління соціальним захистом інвалідів ...................... ....................169
Висновки до розділу 3........................................................................................183
ВИСНОВКИ ........................................................................................................187
ДОДАТКИ ...........................................................................................................193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................220

ВСТУП

Актуальність теми. Соціальна політика сучасної демократичної держави з високим рівнем економічного розвитку спрямована на забезпечення життєвих потреб кожної людини, підтримку суспільного добробуту, створення умов для його досягнення, рівних для всіх. Особливої актуальності це питання набуває для осіб з інвалідністю. Інвалідність є соціальним явищем, уникнути якого не може жодне суспільство, і кожна держава відповідно до рівня свого розвитку та фінансової спроможності формує власну соціальну політику щодо інвалідів та розвиває механізми державного управління соціальним захистом.
Для України проблема соціального захисту інвалідів набуває особливого значення у зв’язку зі стійкою тенденцією до зростання частки інвалідів у загальній структурі населення. Так, за останні десять років чисельність інвалідів зросла з 2,1 до 2,65 млн. осіб (з 4% до більш ніж 5% від загальної чисельності населення). Це свідчить про масштабність проблеми та визначає необхідність прийняття на державному рівні комплексу заходів щодо створення такої системи соціального захисту осіб з інвалідністю, яка гарантуватиме для цієї категорії громадян не тільки рівні права, а й забезпечуватиме рівні можливості для їх участі у всіх сферах суспільного життя.
За часів СРСР значні зусилля держави спрямовувалися на соціальне забезпечення інвалідів. Однак в умовах трансформації суспільства, яка набула значного прискорення в перші роки незалежності України, традиційна державна політика з розв’язання проблем інвалідності почала виявляти ознаки невідповідності новим вимогам і все більше втрачала свою результативність. Ставала очевидною необхідність доповнення компенсаційного підходу до соціального захисту інвалідів превентивно-реабілітаційним.
Переорієнтація стратегії соціального захисту інвалідів від забезпечення (пасивна складова захисту) до створення для цієї категорії громадян суспільства рівних можливостей, в якому вони зможуть безперешкодно реалізовувати власні життєві потреби, здібності та творчий потенціал (активна складова захисту), висунули вимогу щодо зміни як складових соціального захисту, так і його функцій. За таких умов значно зростає потреба у створенні керованої державою системи соціального захисту інвалідів із застосуванням різноманітних механізмів державного управління нею. Саме у цьому руслі в Україні здійснюється формування державної політики соціального захисту інвалідів. За роки незалежності Урядом розроблено і затверджено ряд національних програм, мета яких створення потужної системи соціального захисту інвалідів з ефективним державним управлінням. Характерною рисою соціального захисту інвалідів в Україні є те, що в його основу покладено комплексну соціальну реабілітацію осіб з інвалідністю, однією зі складових якої є соціальні послуги. У зв’язку з цим виникає потреба узагальнення набутого досвіду, впорядкування соціальних послуг для інвалідів, створення цілісної системи, яка б забезпечувала відповідність соціальних послуг необхідному рівню їх якості.
Зазначене є вкрай актуальним, оскільки інститут соціального захисту інвалідів, спираючись на позитивний міжнародний та вітчизняний досвід у цій сфері діяльності, потребує не тільки законодавчого, фінансово-економічного, адміністративного забезпечення, а й вироблення теоретико-методологічних засад його функціонування в сучасних умовах. Існує необхідність подальшого удосконалення підходів щодо соціальної реабілітації інвалідів, розроблення її нових моделей. На сьогодні ми можемо констатувати, що, по-перше, деякі принципи реабілітації застаріли, що призводить до нераціонального використання бюджетних коштів, і, по-друге, діяльність цього інституту в теперішньому його вигляді може призвести до негативних наслідків у соціально-економічній та культурній сферах. Зокрема, у зв’язку зі старінням населення, падінням народжуваності, зростанням рівня інвалідності, що спричинять у недалекому майбутньому гостру нестачу трудових ресурсів, держава повинна реально оцінити потенційні можливості участі у сфері виробництва осіб з інвалідністю, більш чітко визначити їх роль і місце на ринку праці.
Проблема теорії i практики соціального захисту населення постійно привертали увагу науковців. Вагомий внесок у розробку загальної теорії та спеціальних питань соціального захисту населення зробили, зокрема, Н. Борецька, Е. Лібанова, В. Новиков, О. Палій, А. Сiленко, В. Скуратівський та інші. Науковій розробці питань соціального захисту населення присвячені також дослідження М. Білинської, В. Бідак, Е. Гансової, О. Дікової-Фаворської, Т. Кір’ян, М. Кравченко, М. Огай, Г. Столярова. З числа зарубіжних вчених це питання досліджували Б.Гурне, Л.Пал, Г. Райт, Ганслі Теренс М. та ін.
Однак, за наявності чималої кількості напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених з проблематики соціального захисту населення, існує потреба у подальшому дослiдженнi цієї сфери соціальної політики. Це обумовлено недостатнім рівнем розробки теоретичних пiдходiв до визначення сутності соціального захисту населення, його компонентів. Тому обґрунтування теоретичного, методичного та практичного забезпечення соціального захисту інвалідів як суспільного інституту, узагальнення теоретичних та практичних проблем державного управління системою соціального захисту інвалідів, визначення найбільш оптимальних моделей організації державного управління та його механізмів є вкрай актуальним, що й обумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану комплексного наукового проекту „Розвиток південного регіону України: соціально-управлінський аспект” (номер державної реєстрації 0109U00288) Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Роль автора полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення як в цілому державного управління соціальним захистом інвалідів в Україні, так і в окремо взятому регіоні.
Мета і завдання дослідження.
Метою дослідження є обґрунтування науково-теоретичних засад і розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів в Україні.
Комплексний підхід до реалізації мети дисертаційної роботи зумовив необхідність розв’язання в ній наступних важливих завдань:
проаналізувати стан дослідження механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів, визначити засади їх функціонування;
провести порівняльний аналіз досвіду розвинених країн щодо соціального захисту інвалідів, оцінити можливості його використання в Україні;
уточнити зміст і сутнісні характеристики понять: „соціальний захист інвалідів”, „державне управління системою соціального захисту інвалідів”, „стандарти якості соціальних послуг”;
визначити організаційно-функціональний механізм державного управління соціальним захистом та соціальним обслуговуванням інвалідів, установити роль і місце в ньому комплексної соціальної реабілітації інвалідів та інституту соціальних послуг;
розробити методологічні підходи до формування системи стандартизації соціальних послуг, обґрунтувати необхідність запровадження у сферу соціальних послуг соціального замовлення та ліцензування професійної діяльності як інноваційних складових удосконалення механізму державного управління соціальним захистом інвалідів;
розкрити правові основи формування інституту соціальних послуг, що надаються особам з інвалідністю; визначити концептуальні засади удосконалення державного управління соціальним захистом інвалідів;
сформулювати науково-практичні рекомендації щодо реформування державного управління системою соціального захисту інвалідів в Україні.
Об’єкт дослідження система державного управління соціальним захистом в Україні.
Предмет дослідження механізми державного управління соціальним захистом інвалідів в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що вдосконалення механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів сприятиме прискоренню формування в Україні рівних можливостей та умов для інтеграції цієї категорії громадян у суспільство.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є об’єктивні закономірності функціонування управлінських систем, базові положення теорії управління та теорії соціальної держави, загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних засадах науки державного управління.
У роботі використано:
системний підхід для аналізу системи соціального захисту як сукупності взаємопов’язаних елементів, що формують механізми державного управління соціальним захистом інвалідів;
функціонально-структурний аналіз для дослідження стану функціонування системи соціального захисту інвалідів, структури її складових, виявлення недоліків у побудові;
порівняльний та статистичний аналіз при вивченні міжнародного досвіду соціального захисту інвалідів, оцінюванні можливостей його використання в Україні, а також з метою виявлення факторів, що впливають на рівень інвалідності;
методи соціологічного дослідження для апробації проміжних результатів дослідження системи соціального обслуговування і надання соціальних послуг та впливу отриманих даних на процеси вдосконалення механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів;
метод експертних оцінок для розробки підґрунтя формування стандартів якості соціальних послуг, що надаються особам з інвалідністю;
методи аналізу і синтезу для дослідження засад становлення в Україні інституту соціальних послуг, що надаються інвалідам;
абстрактно-логічний метод для теоретичного узагальнення напрацювань, пошуку шляхів удосконалення державного управління системою соціального захисту інвалідів, формування висновків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:
вперше:
визначено організаційно-функціональний механізм державного управління соціальним захистом інвалідів, сутність якого полягає у встановленні загальних орієнтирів системи, визначенні її пріоритетів; створенні спеціально уповноважених органів, координації їх діяльності та спрямуванні на реалізацію завдань державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; виконанні заходів з ефективної медичної та комплексної соціальної реабілітації інвалідів; забезпеченні професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів; запобіганні інвалідності, зниженні її рівня; удосконаленні соціального захисту інвалідів шляхом реформування системи соціальних послуг, що надаються цій категорії громадян та запровадженні інноваційних механізмів державного управління, що дало можливість поглибити розробку теорії державного управління у сфері соціального захисту;
виявлено зв’язок між рівнем інвалідності та окремими складовими індексу регіонального людського розвитку, що дало підстави розробити метод аналізу регіонального рівня інвалідності;
обґрунтовано методологічні підходи до формування системи стандартизації у сфері соціальних послуг, що надаються інвалідам, запропоновано методику розроблення державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг, закладено підґрунтя для створення системи управління якістю соціальних послуг, що розширило теоретичну базу реформування системи соціальних послуг;
удосконалено:
понятійний апарат теорії державного управління сферою соціального захисту інвалідів. Уведені в наукову лексику поняття „державне управління системою соціального захисту інвалідів”, „державне управління у сфері соціального захисту інвалідів”, „стандарти якості соціальних послуг” та уточнено визначення поняття „соціальний захист інвалідів”;
визначення сутності соціальної реабілітації інвалідів як інструменту реалізації комплексу заходів, орієнтованих на поліпшення життєдіяльності, відновлення соціального статусу, досягнення матеріальної незалежності інвалідів з метою їх всебічної iнтеграцiї в суспільство та реалізації особистісного життєвого і творчого потенціалу;
концептуальні засади державного управління у сфері соціального захисту та соціальних послуг, які надаються особам з інвалідністю, що полягають в усуненні таких бар’єрів, як надмірна залежність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від рішень центральних органів влади з питань розвитку системи соціальних послуг; недосконалість законодавства; нераціональне фінансування; відсутність стандартів надання послуг; неефективна взаємодія органів державної влади з недержавними організаціями, що діють у сфері соціальних послуг;
набули подальшого розвитку:
завдання реформування державного управління системою соціального захисту інвалідів в Україні, стратегічні пріоритети якого полягають у впровадженні таких інноваційних механізмів державного регулювання, як стандартизація системи соціальних послуг, ліцензування професійної діяльності у цій сфері, соціальне замовлення, а також у поглибленні співпраці органів державної влади та неурядових некомерційних організацій, залученні їх до реалізації державних, регіональних і місцевих програм у сфері соціального захисту та надання соціальних послуг;
перспективні напрями вдосконалення державної системи соціального захисту інвалідів, зокрема формування інституту соціальних послуг.
Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані й обґрунтовані в дисертаційній роботі теоретичні положення та практичні рекомендації були безпосередньо впроваджені при розробленні низки правових, нормативних, методичних документів, спрямованих на вдосконалення державного управління соціальним захистом, соціальним обслуговуванням та наданням соціальних послуг інвалідам. Зокрема, вони знайшли відображення у статтях 19 та 26 Закону України „Про охорону дитинства” (Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про охорону дитинства” від 03.02.2005 №2414-IV); Програмі забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення (постанова Кабінету Міністрів України від 04.06.2003 №863); Постанові Кабінету Міністрів України від 01.03.2006 №221 „Про забезпечення інвалідів автомобілями вітчизняного виробництва”; Типовому положенні про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів, Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку (постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №76).
Результати роботи також використано при розробці: Концепції реформування системи соціальних послуг (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 №178-р); благодійної акції „Ти можеш їм допомогти” (розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №547-р); Плану дій з реалізації Концепції реформування системи соціальних послуг на період до 2012 року (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.07.2008 №1052-р); наказів Міністерства праці та соціальної політики України „Про внесення змін та доповнень до збірника „Нормативи чисельності працівників Територіальних центрів по соціальному обслуговуванню незахищених верств населення” від 25.05.2006 №197; „Про внесення змін до наказу Міністерства соціального захисту населення від 01.04. 97 №44” від 11.04.2007 №145; „Про затвердження Норм часу і норм чисельності працівників будинків-інтернатів (усіх типів) та стаціонарних відділень територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян системи праці та соціального захисту населення” від 01.10.2008 №411 (довідки Мінпраці від 21.09.07 №1593/03-014/6 та від 23.03.09 № 3264/0/14-06/014).
Отримані наукові результати застосовано для обґрунтування порядку розроблення та затвердження державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг (довідка Держсоцслужби України від 04.12.2008 №01/1811) і використано у ході проведення соціологічного опитування в Рівненській та Волинській областях.
Теоретичні напрацювання дисертації використовуються у навчальному процесі на курсах підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи Мінпраці під час проведення тематичних навчальних циклів з питань державної соціальної політики, державного управління сферою соціального захисту, соціального обслуговування та надання соціальних послуг особам з інвалідністю. З метою покращання інформаційно-ресурсного забезпечення слухачів курсів за участі автора дослідження підготовлено і видано два методичних посібники для фахівців системи соціального захисту та соціальних послуг (довідка Постійно діючих курсів підвищення кваліфікації керівників та спеціалістів системи Мінпраці від 23.03.2009 №152).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано тільки результати досліджень та ідеї, що безпосередньо належать її автору.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації оприлюднено на таких науково-практичних конференціях і семінарах: „Соціальні послуги сім’ям та захист прав дитини: досвід Великобританії”, м. Одеса (2003); „Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону”, м. Одеса (2003); „Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації”, м. Одеса (2004); „Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління”, м. Київ (2004); „Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку”, м. Одеса (2005); „Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження”, м. Одеса (2006); „Якість соціальних послуг: стандарти та управління”, м. Київ (2006); „Розвиток соціальних послуг на рівні громади як механізм забезпечення якості життя інвалідів”, м. Київ (2006); „Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров’я: як Україні досягти європейського рівня якості послуг?”, м. Київ (2007); „Актуальні проблеми реалізації Плану Дій Україна ЄС”, м. Одеса (2007); „Впровадження інновацій у сфері соціальних послуг”, м. Київ (2008).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 11 працях (із них дві у співавторстві) загальним обсягом 4 обл.-вид. арк., з яких 4 статті у наукових фахових виданнях з державного управління, 6 тез науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 239 стор., з яких 3 рисунки на 3 стор., 11 таблиць на 8 стор., 7 додатків на 26 стор., список використаних джерел з 210 найменувань на 20 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Отримані результати дослідження підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення надає змогу сформулювати висновки і внести такі пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення:
1. Соціальний захист інвалідів історична категорія, зумовлена суспільною необхідністю.
На основі проведеного аналізу наукових праць з питань державного управління соціальним захистом установлено, що комплексні аспекти формування, розвитку та вдосконалення механізмів управління цією сферою соціальної політики до теперішнього часу не були предметом спеціального дослідження. У зв’язку з цим проаналізовано теоретико-методологічні підходи до розуміння механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів, з’ясовано їх особливості, наведено наукове бачення цього питання в контексті зарубіжного та вітчизняного досвіду.
Визначено базові засади функціонування механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів. Зокрема зазначено, що механізми управління соціальним захистом інвалідів в межах загальної системи соціального захисту населення мають бути спрямованими на забезпечення адресності, індивідуального підходу та цільового характеру дії. Серед інших положень не менш важливими є наявність організованої соціальної системи та її підсистем; наявність керуючої та керованої систем; постійна динамічна взаємодія суб’єкта й об’єкта; упорядкування взаємозв’язків керуючої і керованої систем; визначення цілі та функцій державного управління; владна субординація в системі управлінських відносин та їх вертикальний характер; наявність зворотнього зв’язку; розробка технологій (регламентів) прийняття управлінських рішень; формування системи моніторингу, контролю та оцінювання ефективності прийняття управлінських рішень.
2. За результатами аналізу міжнародного досвіду соціального захисту та працевлаштування інвалідів установлено, що у багатьох випадках він може бути придатним для впровадження в умовах України.
Розглянуто дві основні концепції державної політики залучення інвалідів до сфери соціально-трудових відносин: концепція квотування (резервування для інвалідів певного мінімального відсотка робочих місць); антидискримінаційна концепція (в її основі принцип рівності усіх громадян, у тому числі й інвалідів, у частині залучення до сфери соціально-трудових відносин та судова відповідальність за його недотримання).
Зазначено, що з метою стимулювання роботодавців до працевлаштування інвалідів у більшості країн світу держава застосовує низку економічних важелів, головними з яких є: грошові виплати за прийняття на роботу інвалідів понад мінімальну квоту; дотації та субсидії на заробітну плату прийнятих та працюючих інвалідів; дотації та субсидії на облаштування і технічне обслуговування робочих місць для інвалідів; додаткові пільги та пільги при сплаті внесків на соціальне страхування.
3. Уточнено зміст і сутнісні характеристики основних понять у сфері соціального захисту інвалідів. Поняття „соціальний захист інвалідів” трактується як діяльність держави, що полягає у створенні відповідних інститутів, розробці заходів, застосуванні комплексу механізмів, призначених забезпечувати життєві та соціальні потреби інвалідів, реалізовувати їх громадянські права і свободи, створювати рівні можливості для інтеграції в суспільство.
Державне управління системою соціального захисту інвалідів визначено як цілеспрямовану організаційно-координуючу діяльність на всіх рівнях державної влади та місцевого самоврядування спеціально уповноважених органів шляхом прийняття ними управлінських рішень щодо розробки та виконання актів законодавства, власних рішень і завдань, створення умов для функціонування механізмів управління, спрямованих на раціональне та ефективне використання наявних ресурсів з метою забезпечення умов для реалізації державної політики соціального захисту інвалідів.
Стандарти якості соціальних послуг визначено як сукупність вимог до суб’єктів, що надають послуги, стосовно дотримання ними етичних норм і цінностей соціальної роботи, порядку та умов надання послуг, гарантованих державою особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, опис їх обсягу, змісту та якості, згідно з якими оцінюється здатність послуг задовольняти індивідуальні потреби та покращувати якість життя.
4. Визначено, що сутність організаційно-функціонального механізму державного управління соціальним захистом інвалідів полягає у встановленні загальних орієнтирів системи, визначенні її пріоритетів; створенні спеціально уповноважених органів, координації їх діяльності та спрямуванні на реалізацію завдань державної політики у сфері соціального захисту інвалідів; виконанні заходів з ефективної медичної, комплексної соціальної реабілітації інвалідів; забезпеченні професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів; запобіганні інвалідності, зниженні її рівня; удосконаленні соціального захисту інвалідів шляхом запровадження інноваційних механізмів державного управління у цій сфері; реформування системи соціальних послуг, що надаються особам з інвалідністю.
Установлено, що розвиток законодавства значно випереджає темпи створення відповідної організаційної та управлінської структури соціального захисту інвалідів, що ускладнює державне управління у цій сфері.
Виявлено, що в процесі організації державного управління соціальним захистом інвалідів було порушено одну з його методологічних засад, а саме, після передачі органам праці та соціального захисту населення функцій щодо соціального захисту інвалідів не відбулося відповідних змін їх організаційної структури. У результаті територіальні органи, відповідальні за реалізацію заходів із соціального захисту інвалідів, не були забезпечені необхідною штатною чисельністю спеціалістів, що негативно вплинуло на подальший розвиток вітчизняної системи соціального захисту інвалідів та управління нею.
Доведено, що важливе місце в організаційно-функціональному механізмі державного управління соціальним захистом інвалідів належить комплексній соціальній реабілітації інвалідів та інституту соціальних послуг, який активно формується в Україні.
З’ясовано, що соціальна реабілітація як комплекс заходiв, орiєнтованих на полiпшення життєдiяльностi iнвалiдiв і вiдновлення їх соцiального статусу, відіграє ключову роль у їх iнтеграцiї в суспiльство та забезпечує умови для реалізації інвалідами особистісного життєвого і творчого потенціалу.
Підкреслено, що соціальні послуги, які по суті є певним видом соціальних інвестицій, за умов їх ефективного використання значно підвищують соціальну захищеність осіб з інвалідністю та сприяють удосконаленню державного управління соціальним захистом інвалідів.
5. Розроблено методологічні підходи до формування системи стандартизації соціальних послуг. Запропоновано методику розроблення державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг, закладено теоретичні основи створення системи управління якістю соціальних послуг з визначенням конкретної організаційної процедури та виконавців.
Окреслено життєвий цикл соціального замовлення у сфері соціальних послуг, що надаються особам з інвалідністю та поглиблено уявлення про його сутність, як комплекс заходів організаційно-правового характеру щодо реалізації державних і місцевих цільових соціальних програм і соціальних проектів за рахунок бюджетних та інших коштів шляхом укладання соціальних контрактів з надавачами послуг, яких відібрано в ході проведення конкурсу.
Обгрунтовано необхідність упровадження у сферу соціальних послуг, які надаються на професійній основі, механізму ліцензування такої діяльності, що сприятиме формуванню конкурентного середовища у цій сфері та підвищенню якості послуг. Соціальне замовлення та ліцензування у сфері соціальних послуг визначено стратегічними пріоритетами реформування державного управління системою соціального захисту інвалідів в Україні.
6. Встановлено, що наразі в Україні в цілому створено правові засади для формування інституту соціальних послуг. Соціальні послуги як комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи, що перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, дуже затребувані в Україні.
Зазначено, що соціальні послуги можуть надаватися державними, комунальними, недержавними організаціями та установами, фізичними особами. До надання соціальних послуг можуть також залучатися волонтери, однак їх діяльність повинна регламентуватися відповідними правовими положеннями. Доведено, що Закон України „Про соціальні послуги” потребує змін, зокрема в частині визначення правових засад механізмів стандартизації та соціального замовлення.
Окреслено концептуальні засади удосконалення державного управління у сфері соціального захисту інвалідів, серед яких: розробка та впровадження стандартів соціальних послуг, державної системи регулювання та контролю за їх якістю; усунення надмірної залежності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування від рішень центральних органів влади з питань розвитку системи соціальних послуг; удосконалення механізмів фінансування соціальних послуг; розроблення методів визначення потреб громади у послугах; запровадження ефективної взаємодії органів влади з недержавними суб’єктами, що діють у сфері надання соціальних послуг інвалідам та іншим вразливим категоріям населення.
7. Сформульовано низку науково-практичних рекомендацій для органів державної влади, впровадження яких сприятиме реформуванню державного управління у сфері соціального захисту інвалідів. Серед них:
гармонізація законодавства України з міжнародними правовими актами з питань соціального захисту інвалідів;
запровадження підготовки Урядом щорічної державної доповіді про становище інвалідів в Україні та проведення у Верховній Раді України парламентських слухань з цього питання;
зосередження управління соціальним захистом інвалідів у одному загальнокоординуючому органі національного рівня Державному комітеті у справах інвалідів;
затвердження нової структури та штатних нормативів місцевих органів праці та соціального захисту населення з метою створення підрозділів по роботі з інвалідами;
поглиблення взаємодiї та партнерства органів державної влади з недержавним сектором у сфері соціального захисту інвалідів;
залучення неурядових некомерційних організацій до реалізації державних та місцевих програм соціального захисту інвалідів;
забезпечення умов для формування в Україні системи соціальної стандартизації, розроблення та впровадження в діяльність суб’єктів, що надають послуги інвалідам, державних мінімальних стандартів якості соціальних послуг;
внесення змін до Закону України „Про соціальні послуги”, інших законодавчих актів в частині підвищення відповідальності місцевих органів влади за надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах;
впровадження методик оцінювання потреби в соціальних послугах; прискорення розробки та впровадження у сферу соціальних послуг механізмів соціального замовлення та ліцензування професійної діяльності;
створення національної системи підвищення кваліфікації фахівців, зайнятих у сфері медичної, соціальної, професійної реабілітації та надання соціальних послуг інвалідам;

посилення відповідальності центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування за створення в Україні умов для безперешкодного доступу інвалідів до сфери соціального захисту та соціальних послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б. Демократизація адміністративного права ключове завдання його реформування / В.Б. Авер’янов // Держ. упр.: проблеми адміністративно-правової теорії та практики. К.: Вид. дім Ін Юре”, 2003. С. 247 254.
2. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: [тези доповідей]. К.: Університет Україна”, 2006. 600 с.
3. Анохин П.К. Методологические значения кибернетических закономерностей. / Анохин П.К. // Материалистическая диалектика и методы естественных наук. М., 1968. С. 547 587.
4. Ансофф И. Стратегическое управление / Ансофф И.; [пер. с англ.]. М.: Экономика, 1989. 358 с.
5. Атаманчук Г.В. Государственное управление: организационно-функциональные вопросы / Атаманчук Г.В. М.: Экономика, 2000. 302 с.
6. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций / Атаманчук Г.В. М.: Омега Л., 2004. 573 с.
7. Атаманчук Г.В. Управление фактор развития: Размышления об управленческой деятельности / Атаманчук Г.В. М.: Экономика, 2002. 566 с. (Системные проблемы России).
8. Бакуменко В. Системно-ситуаційне зображення процесів управління в соціальних системах / В. Бакуменко // Вісник УАДУ. ­ 1999. № 3. C. 312 314.
9. Бакуменко В.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: навчальний посібник / В.Д. Бакуменко, П.І. Надолішній. К.: Міленіум, 2003. 256 с.­
10. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства / Д. Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. К., 1996. С. 194 251.
11. Берданова О. Шляхи вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування щодо надання послуг соціального захисту / О. Берданова, Н. Гринчук // Вісник НАДУ. 2004. № 1. C. 293 297.
12. Беляев А.А. Систематология организации: [Учеб. для студентов вузов по направлению и спец. Менеджмент”] / Беляев А.А., под ред. Э.М. Короткова. Гос. ун-т упр. М.: Инфра-М, 2000. 180 с.
13. Бідак В. Складові системи державного регулювання соціального розвитку і соціального захисту / В. Бідак // Україна: аспекти праці. 2004. №1. С. 35 41.
14. Білинська М.М. Державне управління галузевими стандартами в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні / М.М. Білинська К.: Нац. Акад. держ. упр. при Президентові України, 2004. 246 с.
15. Бир С. Мозг фирмы / С. Бир; [пер. с англ. М.М. Лопухина]. М.: Радио и связь, 1993. 416 с.
16. Біттнер О. Турбуватися про інвалідів: День уряду / О. Біттнер // Урядовий кур’єр. 2006. № 130. С. 4.
17. Богданов С. Соціальний захист інвалідів: Український та польський досвід / Богданов С. За ред. Палій О.; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України та ін. К.: Вид-во С. Павличко Основи”, 2002. 92 с. (Актуальні проблеми державної політики).
18. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Н. Болотіна // Право України. 2000. № 4. С. 35 39.
19. Большой словарь иностранных слов в русском языке. М.: ЮНВЕС, 1999. 771 с.
20. Бондарчук К. Основні перспективні напрями забезпечення зайнятості інвалідів в Україні / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці. 2001. С. 8 13.
21. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. / Н.П. Борецька. Донецьк: Янтра, 2001. 351 с.
22. Брудный В.И. Социальный заказ в Украине. Обоснование и внедрение. / Брудный В.И., Каминник И.С., Крупник А.С. Одесса, 2000. 114 с.
23. Васильев В.П. Социальная сфера и управление ею / В.П. Васильев // Социс. 1999. № 2. С. 136 137.
24. Вегера С.А. Про становище інвалідів в Україні та пріоритетні напрями їх соціального захисту / С.А. Вегера. К.: Соцінформ”, 1999. 124 с.
25. Вопросы труда инвалидов. Кодекс практики МБТ. Женева: Международное бюро труда, 2002. 58 с.
26. Всеобщая декларация прав человека: Утв. И провозглашена 10 декабря 1948 г. М.: Права человека, 1996. 15 с.
27. Всесвітня декларація ООН про забезпечення виживання, захисту i розвитку дітей: Міжнародний документ від 30.09.1990 [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. Режим доступу до документу:
htpp://zakon1/rada/gov/ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_075.
28. Гаєвський Б.А. Основи науки управління / Б.А. Гаєвський. К.: МАУП, 1997. 112 с. (Навчальний посібник).
29. Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Теренс М. Ганслі; [пер. з англ. О. Перепадя]. К.: Основи, 1996. 238 с.
30. Гансова Е.А. Методологічні засади соціальної політики / Е.А. Гансова // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. Вип. 12. Одеса, 1997. C. 84 91.
31. Гансова Е.А. Сучасна соціальна політика та гуманітарна політика в контексті соціологічної науки: Навч. посібник / Гансова Е.А. // Укр. Акад. держ. управління при Президентові України. Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, 2000. 64 с.
32. Гансова Е.А. Соціальна політика та соціальна робота. Навч. посібник / Е.А. Гансова, О.М. Лисенко. Одеса: ОНПУ, 2005. 205 с.
33. Германия: Помощь гражданским инициативам / Вестник благотворительности. 1999. № 4. С. 14.
34. Горностаєва Л. Проблеми соціально-культурної реабілітації інвалідів / Л. Горностаєва // Соціальний захист. 2003. № 3. С. 26 27.
35. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне; [пер. з фр. В. Шовкун]. К.: Основи, 1993. 165 c.
36. Даніелс Елен Р. Залучення дітей з особливими потребами до системи загальноосвітніх класів / Елен Р. Даніелс, К. Стаффорд. Львів, 2000. 256 с.
37. Декларація ООН про права інвалідів: Міжнародний документ від 09.12.1975 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. Режим доступу до документу:
htpp://zakon1/rada/gov/ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_117.
38. Декларація ООН про права розумово відсталих осіб: Міжнародний документ від 09.12.1975 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. Режим доступу до документу:
htpp://zakon1/rada/gov/ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_119.
39. Дерев’янко С. Соціально-економічне становище інвалідів в Україні та проблеми їх соціального захисту за умов трансформаційної економіки / С. Дерев’янко // Україна: аспекти праці. 2005. № 4. С. 12 16.
40. Державні організації як складова механізму держави: Навч. посібник / [Балашов А.М., Безверхнюк Т.М., Зінкевічус В.О., Надолішній П.І., Пойченко А.М., Приходченко Л.Л.]; За заг. ред. П.І. Надолішнього. Одеса: ОРІДУ НАДУ, Оptimum, 2005. 228 с.
41. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: навч. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник, В.М. Олуйка. Львів: Вид-во Нац. ун-ту Львівська політехніка”, 2002. 352 с.
42. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: Моногр. / Кол. авт.; відп. ред. проф. Н.Р. Нижник. К.: УАДУ, 1997. 448 с.
43. Державне управління і менеджмент: Навч. посібник у таблицях і схемах / [Одинцова Г.С., Мостовий Г.І., Амосов О.Ю. та ін.]. За заг. ред. д. е. н., проф. Г.С.Одинцової. Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ, 2002. 492 с.
44. Державне управління: Навч. посібник / [Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Расіна А.Ю., Гордієнко Л.Ю.]. За ред. А. Мельник. К.: Знання Прес, 2003. 343 с.
45. Державне управління: Словник-довідник / За заг. ред. В.М. Князева, В.Д. Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
46. Державне управління: теорія і практика / Під ред. В.Б. Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.
47. Дікова-Фаворська О.М. Креативний метод освіти осіб з обмеженими функціональними обмеженнями здоров’я / О.М. Дікова-Фаворська // Зб. наук. праць ДонДУУ „Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління”. Т. Х. - Вип. 116 „Соціологія державного управління”. Донецьк: ДонДУУ. 2009. С. 294 300.
48. Доклад о национальном законодательстве, касающемся создания равных возможностей для инвалидов: на примере 22 стран и районов. Нью-Йорк: 1989. С. 24 25.
49. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002 2011 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України // Одеські вісті, 2002. № 107. 11 черв.
50. Європейський кодекс соціального забезпечення: Міжнародний документ від 06.11.1990 № ETS № 139 [Електронний документ] / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. Режим доступу до документу:
htpp://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_651.
51. Єсипчук Н.М. Система органів державного управління як складовий елемент механізму державного управління / Н.М. Єсипчук // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. Х.: Вид-во ХарРІДУ НАДУ „Магістр”, 2004. № 1 (19). С. 151 156.
52. Журавель В.И. Менеджмент в системе медицинской помощи / В.И. Журавель, за заг. ред. В.Н. Запорожана. Одеса: ОДМУ, 2000. 430 с.
53. Журавель В.И. Основы менеджмента в системе здравоохранения / Журавель В.И. К.: Б.и., 1994. 335 с.
54. Іваницька О.М. Державне регулювання розвитку фінансової інфраструктури / О.М. Іваницька Нац. Акад. держ. управління при Президентові України. К.: Видавництво НАДУ. 2005. 276 с.
55. Іванова О. Стандарти у соціальній роботі: якими їм бути ? / О. Іванова // Соціальна політика та соціальна робота. 2004. № 3. С. 57 64.
56. Інструкція про встановлення груп інвалідності: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 7.04.2004 р. № 183 // Офіційний вісник України, 2004. № 17. Ст. 1235.
57. Іпатов А.В. Інвалідність як інтегрований показник стану здоров’я України / Іпатов А.В., Сергієні О.В., Войтчак Т.Г. Д.: Пороги, 2002. 342 с.
58. Іпатов А.В. Комплексна технологія реабілітації інвалідів в Україні / А.В. Іпатов // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія. 2004. № 3(39). С. 44 45.
59. Іжа М.М. Організаційно-правові засади державного управління: Навч. посібник / Іжа М.М., Пахомова Т.І., Різникова Я.О. Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. 308 с.
60. Кіндзерський С.А. Державне управління в гуманітарній сфері регіону України: стан та тенденції розвитку: дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з державного управління: спец. 25.00.02 / Кіндзерський Сергій Анатолійович. К., 2006. 207 с.
61. Кір’ян Т. Концептуальні питання соціальної реформи / Т. Кір’ян // Україна: аспекти праці. 2000. № 6, C. 20 23.
62. Кодекс законів про працю України. К.: Парламентське видавництво, 1997. 392 с.
63. Коломийчук В.С. Соціально-економічні механізми управління адміністративним районом в системі регіонального розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: спец. 08.10.01, НАН України, Ін-т регіон. дослідж. / В.С. Коломийчук. Львів, 2000. 50 с.
64. Комплексная реабилитация инвалидов: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Т.В.Зозуля, Е.Г.Свистунова, В.В. Чешихина и др. Под ред. Т.В. Зозули. М.: Изд. центр Академия”, 2005. 304 с.
65. Конвеція ООН про права дитини: Міжнародний документ від 20.11.1989 // Зібрання чинних міжнародних договорів України. 1990. № 1. С. 205.
66. Кондратьева З.А. Понятие медицинской реабилитации инвалидов (медицинский и правовой аспекты) / З.А. Кондратьева // Вопросы социального обеспечения: Сб. научных трудов. Вып. 19. М., 1988. С. 55 61.
67. Кон И.С. Личность / И.С. Кон // Философский энциклопедический словарь. М., 1983. 314 c.
68. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
69. Концепція адміністративної реформи в Україні // Єдиний ВЕБ-портал органів виконавчої влади України [Електронний ресурс]. Режим доступу до документу:
http://www.kmu/gov.ua/control/publish/article?art_id=8922225.
70. Концепція Державної комплексної програми „Житло інвалідам”: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 № 994-р // Офіційний вісник України. 2005. № 1. Ст. 41. С. 105 107.
71. Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів: Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1545 // Офіційний вісник України. 2000. № 42. С. 60.
72. Кравченко М.В. Розробка моделей організації управління соціальним захистом населення: національний та зарубіжний досвід: Навч. посіб. / М.В. Кравченко, О.М. Петроє Серія навчальних програм для працівників місцевого самоврядування; За заг. ред. М.В. Пітцика; Книга 19. К.: Асоц. міст України та громад, 2007. 250 с.
73. Кравченко Р.І. Проект концепції соціальної адаптації інвалідів з інтелектуальною недостатністю в Україні / Р.І. Кравченко // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. Науково методичний журнал. 2003. №3. С. 6 9.
74. Кравченко Р.І. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: Навч. посібник / Р.І. Кравченко. К.:, 2001. 140 с.
75. Крентовська О. Досвід європейської соціальної політики / О. Крентовська // Вісник НАДУ. 2004. № 1. С. 382 387.
76. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией: Учеб. для студ. вузов, обуч. по экон. и технол. спец. / М.И. Круглов. М.: Русская деловая литература, 1998. 767 с.
77. Крупник А.С. Правові засади соціального замовлення / А.С. Крупник // Держава і право. Зб. наук. праць. К.: 2002. Вип. 17. С. 458 463.
78. Крупник А. Склад і класифікація організацій третього сектору в Україні / А. Крупник // Актуальні проблеми політики. Зб. наук. праць. Одеса: Юрид. літ., 2001. Вип. 11. С. 201 216.
79. Лукашевич М.П. Теорія і методи соціальної роботи: Навч. посіб. / М.П. Лукашевич, І.І. Мигович 2-ге вид., доп. і випр. К.: МАУП, 2003. 168 с.
80. Лукіна Т.О. Державне управління якістю загальної середньої освіти в Україні: Монографія / Т.О. Лукіна. К.: Вид-во НАДУ, 2004. 292 с.
81. Медична та соціальна реабілітація: навч. посібник для студ. вищ. мед. навч. закл. IV рівня акредитації та лікарів-інтернів / [Мисула І.Р., Вакуленко Л.Л., Швед М.І., Левицькі Л.В., Лобода В.Ф.]; І.Р. Мисула (заг. ред.), Л.Л. Вакуленко (заг. ред.). Т.: ТДМУ Укрмедкнига”, 2005. 401 с.
82. Медико-соціальна експертиза та реабілітація інвалідів: Міжвід. зб. наук. праць. Вип. 32 / Ред.: А.В. Іпатов; Укр. держ. НДІ мед. соц. проблем інвалідності. Д.: Пороги, 2003. 402 с.
83. Мартинюк В.Ю. Модель системи реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я / В.Ю. Мартинюк, С.М. Зінченко. К.: Інтермед, 2003. 346 с. (Соціальна педіатрія: Зб. наук. праць).
84. Міщенко К.С. Вплив процесу євроінтеграції на розвиток системи реабілітації дітей-інвалідів в Україні / К.С. Міщенко // Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку : тези доповідей щорічної наук.-практ. конф., 18 жовт. 2005 р. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. — C. 380—382.
85. Міщенко К. Інноваційна модель стандартизації управління у сфері соціальних послуг / К. Міщенко, К. Дорошенко, В. Журавська // Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров’я: як Україні досягти європейського рівня якості послуг? : тези доповідей конф., 7 лют. 2007 р. — К., 2007. — С. 67—70. — (Автором визначено загальні підходи до стандартизації у сфері соціальних послуг).
86. Міщенко К.С. Методологічні засади розробки державних стандартів якості соціальних послуг / К.С. Міщенко // Актуальні проблеми державного управління : [зб. наук. праць] ; Одеський регіональний інститут державного управління. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. — Вип. 4 (28). — С. 52—58.
87. Міщенко К.С. Пошук оптимальної організаційної структури соціального захисту інвалідів / К.С. Міщенко // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації : тези доповідей щорічної наук.-практ. конф., 24 лист. 2004 р. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. — Т. 1. — C. 67—71.
88. Міщенко К.С. Теоретичні аспекти формування механізмів державного управління соціальним захистом інвалідів / К.С. Міщенко // Державне управління та місцеве самоврядування [зб. наук. праць] ; Науковий вісник Академії муніципального управління. — К. : Академія муніципального управління, 2009. — Вип. 2 (8). — С. 230—238.

89. Міщенко К.С. Регіональна політика щодо ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів / К.С. Міщенко // Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону : тези доповідей наук.-практ. конф., 24 жовт. 2003 р. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. — C. 193—198.
90. Міщенко К.С. Реформування системи соціальних послуг як один з механізмів удосконалення державної соціальної політики / К.С. Міщенко // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження : пленарне засідання, рекомендації та матеріали щорічної загальноінститутської науково-практичної конференції, 31 жовт. 2006 р. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. — C. 190—195.
91. Міщенко К.С. Розвиток організаційно-правових засад діяльності системи соціальних послуг для населення України / К.С. Міщенко // Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров’я: як Україні досягти європейського рівня якості послуг? : тези доповідей конф., 7 лют. 2007 р. — К., 2007. — С. 23 — 27.
92. Міщенко К.С. Теоретико-методологічні засади соціальної реабілітації осіб з інвалідністю / К.С. Міщенко // Актуальні проблеми державного управління : [зб. наук. праць] ; Одеський регіональний інститут державного управління. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. — Вип. 4 (20). — С. 319—325.
93. Міщенко К.С. Теоретико-методологічні аспекти організації обліку потреб населення в соціальних послугах / К.С. Міщенко // Статистика України. — 2009. — № 1. — С. 100 — 104.
94. Надолішній П. І. Децентралізована модель урядування: сутність, чинники і межі застосування/ П.І. Надолішній // Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження: матеріали щоріч. загальноінститут. наук.-практ. конф., 31 жовт. 2006 р. / Голов. ред. М. М. Іжа. Одеса, 2006. С. 229 232.
95. Надолішній П. Ефективність державного управління та її оцінювання: концептуальний підхід / П. Надолішній // Актуальні проблеми держ. управління. Зб. наук. праць. Одеса, 2003. Вип. 4(16). С. 62 76.
96. Надолішній П. Організаційно-функціональна структура державного управління: поняття і соціальна практика / П. Надолішній // Вісник НАДУ при Президентові України. 2003. №3. С. 31 43.
97. Надолішній П.I. Теоретичні та організаційні засади державного управління (опорний конспект дистанційного курсу навчальної дисципліни): Навч. посібник / П.І. Надолішній. К.: Міленіум, 2003. 256 с.
98. Нижник Н.Р. Адміністративна реформа ключовий важіль посилення дієздатності держави на порозі ХХІ століття [текст] / Н.