МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДИТЯЧІЙ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ В УКРАЇНІ

Короткий опис

¬¬¬НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ГОРОБЕЦЬ Інна Віталіївна

УДК 351.84:364 .013(477)

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДИТЯЧІЙ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ
ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник:
кандидат історичних наук, доцент
Усатюк Іван Федорович

Одеса – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДИТЯЧІЙ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ…………………………………..
13
1.1 Основні концепції та підходи до розуміння дитячої безпритульності і бездоглядності ……………………………………………………………………. 13
1.2 Причини й умови, що детермінують появу «дітей вулиць» в Україні на сучасному етапі ………………………………………………………………… 28
1.3 Практики протидії явищу безпритульності та бездоглядності: історичний та зарубіжний досвіди………………………………………………... 44
Висновки до розділу 1………………………………………………………. 61
РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДИТЯЧІЙ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ В УКРАЇНІ………………………………………………….
63
2.1 Сучасний стан дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні………………………………………………………………………………. 63
2.2 Комплексний аналіз механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні………………… 79
2.3 Суперечності, що виникають у державній системі протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні…...................................................... 101
Висновки до розділу 2………………………………………….……………. 114
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДИТЯЧІЙ БЕЗПРИТУЛЬНОСТІ ТА БЕЗДОГЛЯДНОСТІ…………………………………………………………….…..

116
3.1 Удосконалення організаційно-функціональної структури державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні……………………………………………………….....................................
116
3.2 Мінімальний стандарт якості соціальних послуг як інструмент організаційно-правового механізму протидії дитячій безпритульності та бездоглядності………………………………………………………………………
133
3.3 Удосконалення системи профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності: пріоритети державної політики………………………………… 147
Висновки до розділу 3………………………………………………………. 166
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 173
ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 195

ВСТУП

Актуальність теми. Особливості політичного, соціально-економічного і правового розвитку України, процеси, пов’язані з трансформацією українського суспільства, спричинили низку соціальних проблем, однією з яких є дитяча безпритульність та бездоглядність, яка впливає не лише на подальший розвиток кожної окремої дитини, а й ставить під загрозу майбутнє українського суспільства, оскільки сприяє зростанню рівня злочинності, наркоманії, збільшенню кількості захворювань, підриває етичні засади суспільства.
Точних статистичних даних про кількість безпритульних та бездоглядних дітей в Україні на сьогодні немає у зв’язку з латентністю цього явища. Різні джерела вказують на цифри від 40 до 300 тисяч осіб. Сучасний стан дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні дає підстави стверджувати, що державі не вдається вжити ефективних заходів щодо попередження цього явища, оскільки ще досі не створено відповідних управлінських механізмів протидії йому.
Теоретико-практичні пошуки з досліджуваної проблеми засвідчують про наявність суперечностей між задекларованою в українських законодавчих документах політикою держави, спрямованою на профілактичну діяльність щодо дитячої безпритульності та бездоглядності та недостатністю практичних механізмів її реалізації, а також між можливостями використання ресурсів інших суб’єктів профілактики у даній сфері та неналагодженістю механізмів їх взаємодії.
Таким чином, необхідність запобігання дитячій безпритульності та бездоглядності ставить перед органами державної влади завдання, вирішення яких значною мірою залежить від теоретичного обґрунтування підходів щодо формування дієвих механізмів державного управління у цій сфері.
Упродовж останніх років окремі аспекти державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності досліджували у своїх наукових працях такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як: О. Балакірєва, Л. Волинець, І. Доля, Б. Едгар, Н. Кабаченко, Т. Кондратюк, Л. Кривачук, Е. Лібанова, Н. Лук’янова, Х. Мірт, А. Мішин, Л. Мельничук, І. Цибуліна та ін. Психологічні та педагогічні основи проблеми ґрунтовно вивчали Г. Ващенко, Л. Виготський, В. Виноградова-Бондаренко, А. Залкінд, Ф. Іванова, О. Ільченко, Л. Кальченко, С. Коваленко, С. Мітіна, Ж. Петрочко, С. Толстоухова; історичні – представлені в публікаціях А. Зінченко, Ю. Ілляшенко, Н. Касьянової, О. Паращевіна, І. Усатюка; юридичні – в працях О. Анатольєвої, Н. Крестовської, О. Потопахіної та інших дослідників, праці яких стали теоретичною основою проведеного дослідження.
Важливе теоретико-методологічне значення для дисертаційного дослідження мали фундаментальні праці О. Амосова, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, М. Барта, Н. Грицяк, В. Дзюндзюка, Л. Жаліло, В. Корженка, П. Надолішнього, Н. Нижник, О. Оболенського, Г. Одінцової, О. Пономаренко, Л. Приходченко та багатьох інших вітчизняних і зарубіжних науковців у галузі державного управління.
Аналіз зарубіжних та вітчизняних наукових розробок дає підстави констатувати, що в них, незважаючи на вагомі теоретичні й прикладні надбання, проблема протидії дитячій безпритульності та бездоглядності вивчена недостатньо. Наявні наукові дослідження в основному стосуються психолого-педагогічних та історичних аспектів. Найбільша кількість досліджень присвячена 20-30-м рокам минулого століття, коли на державному рівні було організовано масштабні заходи щодо протидії дитячій безпритульності та бездоглядності. До цього часу залишається ще не дослідженим питання специфіки дитячої безпритульності та бездоглядності в сучасній Україні, механізмів державного управління у даній сфері.
Проблематика дисертаційного дослідження відповідає Цілям розвитку тисячоліття ООН (2000 р.), Закону України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» від 5 березня 2009 року № 1065-VI, Указу Президента України «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 16 грудня 2011 року № 1163/2011. Питання захисту прав дітей було пріоритетним під час головування України в Комітеті міністрів Ради Європи у травні-листопаді 2011 року.
Розв’язання зазначеної проблеми вимагає ґрунтовного вивчення причин, що детермінують сучасну дитячу безпритульність та бездоглядність, узагальнення існуючої практики державного управління в цій сфері, вироблення на науково-обґрунтованій основі комплексних, цілеспрямованих державних заходів щодо її попередження.
Незавершеність наукових розробок державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності, масштабність поширення в Україні категорії «дітей вулиць», потенційна та реальна загроза для держави та суспільства наслідків цього соціального явища й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та основні задачі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах науково-дослідної роботи Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Розвиток транскордонного співробітництва в умовах європейської політики сусідства» (номер державної реєстрації 0109U002690). Участь автора як виконавця полягала в аналізі досвіду країн ЄС у сфері захисту прав дитини, розробленні практичних рекомендацій органам державної влади щодо впровадження у вітчизняну практику зарубіжного досвіду протидії дитячій безпритульності та бездоглядності.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні науково-теоретичних засад та розробці практичних заходів щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні.
Для досягнення поставленої мети визначено та вирішено наступні завдання, що відображають основні ідеї та аспекти дослідження:
- визначити основні науково-теоретичні підходи до дослідження явища дитячої безпритульності та бездоглядності, дослідити взаємозв’язок цих категорій;
- з’ясувати та класифікувати причини, що сприяють поширенню дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні на сучасному етапі;
- критично осмислити історичний та зарубіжний досвіди протидії дитячій безпритульності та бездоглядності, вивчити можливості використання цього досвіду в Україні;
- проаналізувати організаційно-правовий, економічний та інформаційний механізми державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні;
- охарактеризувати основні проблеми й суперечності, що виникають у державній системі протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні;
- обґрунтувати необхідність превентивного характеру механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності і бездоглядності та запропонувати модель щодо її профілактики;
- на основі отриманих результатів сформулювати рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні.
Об’єктом дослідження є державна політика щодо протидії дитячій безпритульності та бездоглядності як асоціальному явищу. Предметом дослідження – механізми державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні.
Гіпотезою дисертаційної розробки висунуто твердження про те, що механізми протидії дитячій безпритульності та бездоглядності можуть бути ефективними за умови налагодження чіткої взаємодії між різними суб’єктами профілактики цього явища та проведення комплексної попереджувальної роботи з урахуванням чинників поширення безпритульності та бездоглядності.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи слугували фундаментальні положення теорії державного управління, концепція демократичного врядування, філософські, психологічні, педагогічні концепції, що мають міждисциплінарний характер та розкривають сутність та причини дитячої безпритульності та бездоглядності.
Реалізація мети і задач дослідження здійснювалася шляхом комплексного поєднання взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.
Для аналізу літературних джерел, вивчення рівня розробки проблеми у вітчизняній та світовій літературі, еволюції політики держави щодо протидії дитячій безпритульності та бездоглядності застосовувалися історичний і логічний методи. Порівняльно-правовий та логіко-семантичний методи застосовано для дослідження категорійно-понятійного апарату предмета дослідження. Вивчення стану та динаміки дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні проведено за допомогою статистичних методів. Метод соціологічного опитування використовувався для вивчення думки громадян щодо стану та причин дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні. Методи наукової абстракції, моделювання й узагальнення, а також прогностичний метод застосовувалися для формулювання висновків та рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності. Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи й використовується для вирішення більшості завдань дослідження, що надало можливість розглянути дитячу безпритульність та бездоглядність як цілісне суспільне явище з певними взаємозалежними механізмами протидії йому.
Емпіричною основою дослідження стали нормативно-правові та інші акти, що регулюють діяльність органів публічної влади щодо протидії дитячій безпритульності та бездоглядності, дані Державної служби статистики України, доповіді та звіти міжнародних, національних та регіональних інституцій щодо захисту прав дітей, дисертації, висновки вітчизняних та іноземних експертів, монографії, публікації науковців, відомчі видання, збірники матеріалів конференцій та «круглих столів», присвячених тематиці дослідження, а також власний досвід дисертанта, набутий під час роботи в органах державної влади та громадських організаціях, що покликані захищати права дітей.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що окремі аспекти проблеми «дітей вулиці» є предметом вивчення різних наук, проте жодна з них не займається розглядом даного питання в комплексі, що призводить до однобокості розуміння і, як наслідок, відсутності чітко вироблених сучасних підходів до протидії дитячій безпритульності та бездоглядності.
Найсуттєвіші результати, що містять наукову новизну й характеризують відмінність одержаних результатів від існуючих розробок, полягають у тому, що:
вперше:
– обґрунтовано превентивний характер функціонування механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності. На цій основі розроблено модель, яка передбачає три рівні профілактики: первинний (заходи спрямовано на попередження виникненню безпритульності та бездоглядності); вторинний (спрямовано на тих дітей, які щойно опинилися в складних життєвих обставинах); третинний (реабілітація «дітей вулиці»). З метою практичної реалізації моделі запропоновано розподіл повноважень органів державної влади та інших суб’єктів попередження дитячої безпритульності та бездоглядності на кожному з трьох рівнів профілактики та визначено пріоритетні управлінські дії;
– як інструмент організаційно-правового механізму протидії дитячій безпритульності та бездоглядності запропоновано мінімальний стандарт якості соціальних послуг, що надаються безпритульним та бездоглядним дітям, у якому введено поняття «вулична соціальна робота», визначено принципи та зміст послуг, що надаються дітям зазначеної категорії;
удосконалено:
– понятійний апарат проблематики, зокрема, визначення таких понять, як: «безпритульна дитина», «бездоглядна дитина», «механізм державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності», «профілактика дитячої безпритульності та бездоглядності»;
– класифікацію детермінант дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні щодо їх з’ясування й уточнення;
– систему принципів діяльності органів державної виконавчої влади у сфері профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності (доповнено принципами: комплексності, відкритості і прозорості, доступності, інноваційності, субсидіарності, децентралізації);
набули подальшого розвитку:
– обґрунтування необхідності налагодження міжвідомчої координації у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності шляхом розширення прав Уповноваженого Президента України з прав дитини;
– аргументація необхідності впровадження у вітчизняну практику зарубіжного досвіду протидії дитячій безпритульності та бездоглядності, запропоновані конкретні кроки в цьому напрямі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й науково обґрунтовані теоретичні положення та висновки дослідження можуть бути корисними державним службовцям, громадським організаціям та іншим суб’єктам, що працюють у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності.
Результати дисертаційного дослідження становлять теоретико-методологічну базу для подальших наукових розробок в обраному напрямі. Зокрема, вони можуть бути використані:
- в державно-управлінській сфері та нормотворчому процесі – як рекомендації під час розробки національних та регіональних програм щодо профілактики дитячої безпритульності та бездоглядності;
- у наукових дослідженнях – як основа подальшого аналізу механізмів державного управління у сфері захисту прав дітей, зокрема безпритульних та бездоглядних;
- у навчальному процесі – як матеріал при вивченні навчальних дисциплін «соціальна і гуманітарна політика», «соціальна профілактика», «спеціалізовані служби в соціальній сфері» та інших державно-управлінських, соціологічних чи педагогічних дисциплін.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в діяльність органів державної виконавчої влади та у навчальний процес. Зокрема, низка основних положень дисертаційної роботи були використані Міністерством соціальної політики України (довідка про впровадження № 333/014/91-12 від 20.04.2012 р.), Одеською обласною державною адміністрацією під час розробки обласного плану заходів з виконання Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року (акт про впровадження № 1/24-731 від 10.03.2011р.), Чернівецьким обласним центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді під час підготовки Програми розвитку соціальних послуг для сім`ї, дітей та молоді в Чернівецькій області на 2012-2016 роки (довідка про впровадження № 1/24-248 від 18.04.2012 р.), а також під час розробки та викладання навчальних дисциплін у Буковинському державному фінансово-економічному університеті за напрямами підготовки «Державна служба» та «Соціальна робота» (довідка про впровадження № 01-4/54 від 03.02.2012 р.) (див. Додаток А).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Науково-теоретичні положення, практичні рекомендації та пропозиції, зокрема ті, що становлять наукову новизну, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовані на науково-практичних конференціях: «Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій» (Львів, 2009 р.,); «Демократичне врядування: наука, освіта, практика» (Київ, 2009 р.); «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2009 р.); на IX Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (Харків, 2009 р.); на Міжнародних наукових конференціях аспірантів та докторантів з державного управління «Державне управління в Україні: проблеми державотворення, виклики та перспективи» (Одеса, 2010, 2011 рр.); на міжнародній конференції молодих вчених «Розвиток муніципальних формувань суб’єктів РФ в посткризовий період» (Орел, 2011 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю «Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика» (Одеса, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у 15 наукових публікаціях, з яких 5 одноосібних статей у фахових виданнях з державного управління, 1 – в зарубіжному виданні з державного управління, 9 – у матеріалах наукових конференцій. У дисертації не використовувалися результати дослідження, оприлюднені спільно з науковим керівником.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, з них основного тексту – 172 сторінки. Дисертація містить 6 таблиць, 11 рисунків, 7 додатків. Список використаних джерел складається з 201 найменування на 21 сторінці, з них іноземною мовою – 11.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне науково-практичне завдання, яке полягає в обґрунтуванні науково-теоретичних засад та розробці практичних заходів щодо вдосконалення механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності.
Отримані результати показують, що вихідна методологія виявилася ефективною, гіпотеза підтвердилася, поставлені задачі реалізовані і мета досягнута. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі основі висновки та рекомендації, які мають теоретичне і практичне значення.
1. Проаналізовано сучасні теоретичні підходи до дослідження явища дитячої безпритульності та бездоглядності. Встановлено, що наявні наукові розробки в основному стосуються психолого-педагогічних та історичних аспектів, в Україні майже відсутні роботи, в яких аналізувалися би методи, засоби й інструменти державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності. Узагальнюючи наявні теоретичні здобутки, запропоновано тлумачити дефініцію «механізми державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності» як організацію практичного здійснення взаємопов’язаних інструментів, засобів та стимулів, які базуються на принципах наукового обґрунтування, узгодженості, чіткої координації та створюють належні умови для повноцінного попередження та протидії цьому явищу. Доведено, що базовою категорією для механізмів державного управління у досліджуваній сфері є «протидія», яка є значно ширше вживаного терміну «боротьба».
2. Окреслено наукові підходи до розуміння причин дитячої безпритульності та бездоглядності й запропоновано таку їх класифікацію: економічні (економічна криза, бідність сімей з дітьми, безробіття або надмірна зайнятість батьків); соціальні (ослаблення сімейних устоїв, криза сім’ї, збільшення розлучень, жорстоке поводження з дітьми); психологічні (вразливість дитячої психіки, прагнення дитини до незалежності, недоліки виховання); медичні (поширення алкоголізму, наркоманії, зростання генетично обумовлених психічних захворювань серед дорослого населення та дітей); правові (не достатньо чітко розроблений механізм профілактики дитячої безпритульності і бездоглядності); педагогічні (негативний мікроклімат у шкільному колективі, незадовільний стан розвитку дитячих позашкільних закладів тощо). Виокремлено специфічні чинники, що детермінують дитячу безпритульність та бездоглядність в наш час, – глобалізацію та урбанізацію. Обґрунтовано, що складний характер проблеми «дітей вулиці» як соціального, мультифакторного феномену зумовлює необхідність комплексного підходу до вивчення детермінуючих її факторів з метою розроблення адекватних управлінських заходів запобіжного впливу.
3. Дослідження історичного досвіду протидії дитячій безпритульності та бездоглядності дало змогу зробити висновок, що це явище існує давно, але в періоди політичних, соціально-економічних трансформацій кількість таких дітей значно зростає. Соціально-економічна ситуація в країні має суттєвий вплив на становище дітей. Тому для попередження дитячої безпритульності та бездоглядності необхідно постійно проводити дослідження макроекономічних процесів і явищ, оцінювати та прогнозувати їх наслідки для соціальної сфери суспільства, зокрема для сімей із дітьми.
На основі аналізу досвіду європейських країн запропоновано для вітчизняної системи протидії дитячій безпритульності та бездоглядності конкретні організаційні механізми. Зокрема, з метою оптимізації надання соціальних послуг безпритульним та бездоглядним дітям пропонується впровадження механізму взаємодії державного та недержавного секторів через механізм соціального замовлення. Обґрунтовано необхідність стимулювати створення та функціонування неурядових структур, що беруть участь у вирішенні проблеми безпритульних та бездоглядних дітей з обов’язковим контролем функціонування таких інститутів з боку держави та суспільства.
4. З’ясовано, що вдосконалення механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності можливе лише за рахунок цілеспрямованого і системного впровадження комплексу попереджувальних заходів організаційно-правового, економічного та інформаційного змісту, основною метою яких є створення належних фактичних умов для забезпечення повноцінного розвитку неповнолітніх та запобігання негативним явищам у дитячому середовищі.
До заходів організаційно-правового характеру, звернених на вдосконалення механізму державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності, належить підвищення ефективності правотворчої і правозастосовчої діяльності. Обґрунтовано необхідність розширення функцій Уповноваженого Президента України з прав дитини.
Заходи економічного змісту щодо підвищення ефективності механізму державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності мають передбачати систему взаємопов’язаних стимулів, спрямованих на створення належних умов для переходу від пасивної системи допомоги, що не стимулює родину та її членів до подолання проблемної ситуації, до системи, яка навпаки сприяє активній участі сім’ї у вирішенні своїх життєвих проблем і зміні свого матеріального становища. Зроблено висновок, що допомогти у вирішенні проблеми забезпечення необхідними ресурсами відповідних державних зобов’язань може перерозподіл компетенції і владних повноважень між органами державної влади і структурами громадянського суспільства.
Перспективним інструментом інформаційного механізму державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності вбачається практика впровадження соціальної реклами з використанням зображень дітей, що потребують допомоги.
5. Встановлено, що ключовими проблемами у системі протидії дитячій безпритульності та бездоглядності є: несистемність та неузгодженість дій між органами виконавчої влади різних рівнів, органами місцевого самоврядування та представниками громадськості; незадовільний рівень моніторингу та координації; недостатність технологій профілактики дитячої безпритульності й бездоглядності; відсутність механізму ліцензування недержавних організацій щодо отримання права надавати соціальні послуги безпритульним та бездоглядним дітям.
6. Обґрунтовано превентивний характер функціонування механізмів державного управління у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності, що дозволяє своєчасно виявляти існуючі причини соціального неблагополуччя дітей та системно їм протидіяти. Розроблено модель, яка передбачає три рівні профілактики: первинний (заходи спрямовані на попередження виникненню безпритульності та бездоглядності); вторинний (спрямований на тих дітей, які щойно опинилися в складних життєвих обставинах); третинний (реабілітація «дітей вулиці»). З метою практичної реалізації моделі запропоновано розподіл повноважень органів державної влади та інших суб’єктів попередження дитячої безпритульності і бездоглядності на кожному з трьох рівнів профілактики. Визначено, що профілактика дитячої безпритульності та бездоглядності є важливим видом державно-управлінської діяльності, покликаним забезпечити недопущення переходу дітей у стан безпритульності та бездоглядності і полягає в розробленні та здійсненні спеціальних заходів щодо виявлення й усунення детермінант, що сприяють цьому явищу.
7. Проведене дослідження дало змогу сформулювати ряд практичних рекомендацій щодо вирішення назрілих проблем у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності. Зокрема, йдеться про об’єктивну потребу:
– доповнення змісту основоположного нормативно-правового акту – Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III в частині визначення бездоглядності наступним чином: бездоглядна дитина – це дитина, яка має сім’ю та визначене місце проживання, однак не забезпечена сприятливими умовами для духовного, фізичного чи інтелектуального розвитку;
– доповнення Положення «Про Уповноваженого Президента України з прав дитини», затвердженого Указом Президента України від 11 серпня 2011 року № 811/2011, функцією координації роботи органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських організацій;
– упровадження мінімального стандарту якості соціальних послуг безпритульним та бездоглядним дітям;
– упорядкування системи обліку бездоглядних та безпритульних дітей;
– визначення послуг безпритульним та бездоглядним дітям, які можуть бути делеговані недержавним суб’єктам надання послуг. Відповідно треба внести необхідні зміни до цілої низки законів, що регулюють діяльність громадських організацій.
Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв’язання порушеної проблеми, а, будучи одним із перших у науці державного управління, відкриває напрями щодо подальших наукових пошуків. Перспективними можуть бути дослідження, пов’язані з вивченням регіональних механізмів протидії явищу дитячої безпритульності й бездоглядності, також поглибленого дослідження потребують інструменти аналізу й оцінки результативності та ефективності регіональних та національних програм протидії дитячій безпритульності та бездоглядності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конвенція ООН про права дитини: ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XII // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2001. – Т. 1. – С. 205–224.
2. Нижник Н. Р., Машков О. А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посібник / За заг. ред. Н. Р.Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 160 с.
3. Крестовська Н. М. Ювенальне право України: генезис та сучасний стан : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Н. М. Крестовська. – Одеса, 2008. – 40 с.
4. Про основи національної безпеки України: закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
5. Діти і соціум: особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку : моногр. / А. М. Богуш, Л. О. Варяниця, Н. В. Гаврик та ін. ; наук. ред. А. М. Богуш; за заг. ред. Н. В. Гавриш. – Луганськ : Альма-матер, 2006. – 368 с.
6. Ничипоренко С. В. Молодіжна сімейна політика в Україні: Монографія / С. В. Ничипоренко. – Умань : Видавець «Сочінський», 2011. – 217 с.
7. Burt M. R. et al. Homelessness: Programs and the People They Serve, Findings of the National Survey of Homeless Assistance Providers and Clients. – Urban Institute Report to the Interagency Council on the Homeless. – Washington, D. C. –1999. – P. 211–220.
8. Tipple A. G., Speak S. E. Definitions of homelessness in developing countries. – Habitat International. – 2005. – Vol. 29. – № 2. – P. 337–352.
9. Owen R. The European Consensus Conference on Homelessness: Process and Methodology / R. Owen // European Journal of Homelessness. – 2011. – Vol. 5.2. – P. 163 – 174.
10. Еdgar B., Meert H. Fourth Review of Statistics on Homelessness in Europe. – 2005. – P. 1– 85.
11. Ващенко Г. Г. За здорову і свідому українську родину: твори. – Т. 4. Праці з педагогіки і психології / Г. Ващенко. – К. : Вид-во «Школяр», «Фада» ЛТД, 2000. – С. 380.
12. Макаренко А. С. Методика организации воспитательного про-цесса // Собр. соч. : В 8 т. – М. : Педагогика, 1983. – Т. 1. – 350 с.
13. Виноградова-Бондаренко В.Є. Виховання безпритульних дітей в Україні в 20-хроків XX століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 / В. Є. Виноградова-Бондаренко. – К., 2001. – 21 с.
14. Зінченко А. Г. Досвід подолання дитячої безпритульності в Україні у 20-х роках / А. Зінченко. – К. : ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1998. –С. 5.
15. Паращевіна О. С. Роль системи народної освіти у подоланні дитячої безпритульності в 20-х - першій половині 30-х рр. XX століття в Україні : дис... канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / О. Паращевіна. – Д., 2005. – 250 с.
16. Пономаренко О. В. Теоретико-методологічні основи механізмів державного управління соціальними проектами та програмами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О. В. Пономаренко. − Донецьк, 2010. − 42 с.
17. Мельничук Л. М. Державне регулювання розвитку соціального інституту сім'ї в Україні : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Л. М. Мельничук. – К., 2009. –20 с.
18. Цибуліна І. В. Державна політика у сфері забезпечення захисту прав дитини в Україні : дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / І. В. Цибуліна. – X., 2006. – 224 с.
19. Кабаченко Н. В. Програми профілактики бездомності як складова державної соціальної політики [Електронний ресурс] / Н. Кабаченко // Державне управління: теорія та практика : [електронне фахове видання НАДУ]. – 2007. – № 1(5). – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej5/t xts/07knvdsp.htm.
20. Державне управління: теорія та практика / [авт. кол.: В. Б. Авер’янов (кер. авт. кол.), О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін.]; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
21. Атаманчук Г. В. Синергетические аспекты государственного управления / Г. В. Атаманчук // Глобализация: синергетический подход / Под общ. ред. В. К. Егорова. М. : Изд-во РАГС, 2002. – 427 с.
22. Бакуменко В. Д. Формування державно-управлiнських рiшень: проблеми теорiї, методологiї, практики : монографія / В.Д.Бакуменко; Редкол.: В. М. Князєв, П. I. Надолiшнiй, М. I. Мельник та iн. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
23. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монографія / За ред. В. М.Князєва. – К. : Вид-во НАДУ: Міленіум, 2003. – 320 с.
24. Методологія державного управління : Словник-довідник / Уклад. : В. Д.Бакуменко (кер. авт. кол.), Д. О.Безносенко, С. В.Бутівщенко та ін.; За заг. ред. В. І.Лугового, В. М.Князєва, В. Д.Бакуменка; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; Ін-т пробл. держ. упр. та місцевого самоврядування. – К. : Вид-во НАДУ, 2004. – 196 с.
25. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація: монографія / Відпов. ред. Н. Р.Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 448 с.
26. Оболенський О. Ю. Державна служба України: реалізація системних поглядів щодо організації та функціонування: монографія. – Хмельницький : Поділля, 1998. – 294 с.
27. Теорія та історія державного управління: навч. посіб. / Γ. С. Одінцова, В. Б. Дзюндзюк, Н. М. Мельтюхова та ін. – К. : ВД «Професіонал», 2008. – 288 с.
28. Юзьков Л. П. Государственное управление в политической системе развитого социализма. – К., 1983. – 156 с.
29. Грицяк Н. В. Демократичне врядування: сутність поняття, критерії та принципи / Н. Грицяк // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації: Матеріали підсумкової науково-практичної конференції за міжнародною участю. 30 жовтня 2009 року. У 2-х томах. – Т. 2. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 396 с.
30. Дзюндзюк B. Б. Ефективність діяльності публічних організацій: монографія / В. Б. Дзюндзюк. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
31. Безверхнюк Т. М. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні: монографія / Т. М. Безверхнюк, С. Є. Саханенко, Е. Х. Топалова. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – 325 с.
32. Державне управління: основи теорії, історія і практика: Навчальний посібник / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа, Г. І. Арабаджи / За заг. ред. Надолішнього П. І., Бакуменка В. Д. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.
33. Приходченко Л. Л. Забезпечення ефективності державного управління на засадах демократичного врядування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 «Механізми державного управління» / Л. Л. Приходченко. – Запоріжжя, 2010. – 36 с.
34. Іжа М. М., Пахомова Т. І., Різникова Я. О. Організаційно-правові засади державного управління : Навчальний посібник. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. – 308 с.
35. Давтян С. Г., Пойченко А. М., Саханенко С. Є. Організаційно-правовий механізм державного управління на місцевому рівні. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2006. – 252 с.
36. Державне управління : Словн.-довід. / За заг. ред. В. М. Князєва, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
37. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
38. Караванський С. Словник синонімів української мови. – К. : Орій, 1993.– 472 с.
39. Аванесов Г. А. Криминология и организация предупреждения преступлений. – М., 1995. – С. 27–28.
40. Заросинський Ю., Рощина І. Запобігання злочинам : деякі питання теорії та практики // Право України. – 2003. – С. 78–81.
41. Лихолоб В. Г., Филонов В. П., Коваленко О. И., Михайлов А. Е. Криминология / Под ред. В. Г. Лихолоба и В. П. Филонова. – К. – Донецк, 1997. – 398 с.
42. Зінченко А. Г. Досвід подолання дитячої безпритульності в Україні у 20-х роках / Зінченко А. Г. – К. : ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1998. – С. 5.
43. Велика Радянська Енциклопедія. – М. : Радянська Енциклопедія, 1930. Т. 1. – С. 438.
44. Тітма М., Саара Е. Молодое поколение [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://www.who.int/topics/hiv_ infections/ru/index.html.
45. Фролов А. А.. А. С. Макаренко в СССР, России и мире: Историография освоения и разработки его наследия (1939 – 2005 гг., критический анализ). – Н. Новгород : Изд-во Волго-Вятской акад. гос. службы, 2006. – 417 с.
46. Соціальне сирітство в Україні : експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування / Авт. кол. Л. С.Волинець, Н. М.Комарова, О. Г.Антонова-Турченко та інші. – К. : Український інститут соціальних досліджень, 1998. – 120 с.
47. Сім’я та сімейні відносини в Україні: сучасний стан і тенденції розвитку: монографія / Е. М. Лібанова, С. Ю. Аксьонова, В. Г. Бялковська; Ін-т демографії та соц. дослідж. НАН України. – К. : Основа-Принт, 2009. – 245 c.
48. Доля І. М. Подолання дитячої безпритульності: міжнародна та вітчизняна практика / І. Доля // Стратегічні пріоритети: зб. наук. пр. – К. : Національний інститут стратегічних досліджень, 2010. – № 1–2(14–15), С. 55–59.
49. Оржеховська В. М. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки : навч. посіб. / В. М. Оржеховська, В.Є. Виноградова-Бондаренко. – К. : Логос, 2004. – 178 с.
50. Кабаченко Н. В. Бездомність: концепції та визначення / Н. Кабаченко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – К.: 2006, № 3, – С. 220-225.
51. Кабаченко Н. В. Формування системи збору даних про бездомних як складова ефективної політики [Електронний ресурс]/ Н. Кабаченко // Державне управління: теорія та практика : [електронне фахове видання НАДУ]. – 2010. – № 1. – Режим доступу : http://www.academy.gov.ua/ej/ej11/txts/10knv sep.pdf.
52. Толстоухова С. Концепуальні засади державної сімейної політики в Україні / С. Толстоухова // Вісник Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. – К. : 2010, № 1–2, С. 10–16.
53. Кальченко Л. В. Педагогічні умови соціального захисту бездоглядних дітей у притулках для неповнолітніх : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Л. В. Кальченко. – Луганськ, 2009. — 20 с.
54. Спіріна Т. П. Соціальний захист безпритульних дітей як соціально-педагогічна проблема / Т. Спіріна // Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. – 2011. – №8. – С. 35.
55. Мітіна С. В. Соціально-психологічні чинники становлення особистості бездоглядних підлітків: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.05 «Соціальна психологія» / С. В. Мітіна. — К., 2010. — 25 с.
56. Анатольєва О. І. Правове регулювання боротьби з безпритульністю, бездоглядністю та правопорушеннями неповнолітніх в УСРР у 20-х роках XX століття : автореф. канд. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень» / О. І. Анатольєва. – К., 2003. – 20 с.
57. Потопахіна О. М. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право» / О. М. Потопахіна. – Одеса, 2008. – 20 с.
58. Гончаренко О. М. Захист прав дитини за допомогою міжнародного приватного права [Електронний ресурс] / О. Гончаренко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/nvnau_pravo/2011 _165_2/11gom.pdf.
59. Управління соціальним і гуманітарним розвитком : навч. посіб. / [авт. кол. : В. А. Скуратівський, В. П. Трощинський, Е. М. Лібанова та ін.] ; за Ред. В. А. Скуратівського, В. П. Трощинського : у 2 ч. – К. : НАДУ, 2009. – Ч.1. – 456 с.
60. Козер Л. Функции социального конфликта. – М. : Идея-Пресс, Дом интеллектуал. книги, 2000., – 205 с.
61. Глухова А. В. Политические конфликты: основания, типология, динамика (теоретико-методологический анализ). – М., 2000. – 288 с.
62. Комплексна допомога бездоглядним та безпритульним дітям: Метод. посіб. / Безпалько О. В., Бурковська Л. П., Журавель Т. В. та ін. / За ред. Звєрєвої І. Д., Петрочко Ж. В. – К. : Видавничий дім «КАЛИТА», 2010. – С. 269–172.
63. Мельникова Е. Б. Профілактика бездоглядності дітей і підлітків // Правозахисник, 1999. № 2. – С. 21.
64. Про охорону дитинства: закон України від 26.04.2001 р. № 2402–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
65. Зміст та якість соціальних послуг, що надають заклади та організації різного рівня підпорядкування, безпритульним та бездоглядним дітям. Результати дослідження Державного інституту розвитку сім’ї та молоді – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dipsm.org.ua/files/2007/10/ homeless-presentation.pdf.
66. Балакірєва О. М., Яременко О. О. Рівень розповсюдження та структура вживання алкоголю та інших наркотичних речовин серед підлітків в Україні: соціологічний вимір. – К. : Державний ін-т розвитку сім’ї та молоді, 1998. – 144 с.
67. A Study on Street Children in Zimbabwe [Electronic resource]. – Access mode : http://www.unicef.org/evaldatabase/files/ZIM_01-805.pdf.
68. Теорії і методи соціальної роботи: підр. / Під ред. Т. В. Семигіної, І. І. Мигович. – К., 2005. – 328 с.
69. Кривачук Л. Ф. Теоретичні аспекти дитячої бездоглядності та безпритульності в Україні / Л. Кривачук // Теорія та практика державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. – № 2 (33). – 452 с.
70. Оржеховська В. М. Сучасні проблеми дитячої бездоглядності в Україні: аналіз, шляхи подолання / В. Оржеховська // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірник наукових праць. – Вип. 13. книга 2. – Кам’янець-Подільський : Видавець Зволейко Д.Г., 2009. – 564 с.
71. Організація і технології соціальної роботи з дітьми вулиці / За редакцією проф. А. Й. Капської. – К. : Інтернаціональний Союз. Ліга соціальних працівників України, 2003. – 260 с.
72. Титова М. П. Дитяча безпритульність як загроза національній безпеці Росії: соціологічний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соц. наук : спец. 22.00.04 «Соціальна структура, соціальні інститути та процеси» / М. П. Титова. – Москва, 2006. – 21 с.
73. Касьянова Н. М. Боротьба з безпритульністю та бездоглядністю в Донбасі (1943-1945 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. істор. наук : спец. 07.00.01 – «Історія України» / Н. Касьянова. – Донецьк, 2010. – 19 с.
74. Винник Н. М., Винник В. Д., Сокотун С. І. Профілактика дитячої бездоглядності та безпритульності засобами фізичної культури та спорту. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/Vchu/N148/N148p105-108.pdf.
75. Слуцький Є. Г. Безпритульність в Росії: знову грізна реальність // Соціс, 1998. – № 3. – С. 117 – 119.
76. Нечаєва А. М. Дитяча безпритульність – небезпечне соціальне явище // Держава і право, 2001. – № 6. – С. 60.
77. Балакірєва О. М., Вакуленко О. В., Денисюк О. М. Громадська думка : дослідження, аналіз, висновки / О. М. Балакірєва, О. В. Вакуленко, О. М. Денисюк. – К. : ДЦССМ, 2003. – 163 с.
78. Дюркгейм Е. Ціннісні та «реальні» судження // СОЦИС, 1991. – № 2.– С. 24.
79. Доходи та витрати населення України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
80. Державна доповідь про становище дітей в Україні (за підсумками 2010 року) / Т. Ф. Алєксєєнко, С. Ю. Аксьонова, О. В. Вакуленко, О. А. Васильєв; І. Д. Звєрєва, А. Г. Зінченко та ін. – К. : Державний інститут сімейної та молодіжної політики, 2011. – 198 с.
81. Державна тематична доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2008 року «Реалізація права дитини на виховання в сім’ї» / С. Ю. Аксьонова, Т. Ф. Алексєєнко, Л. В. Балим та ін. – К. : Укр.ін-т соц. досліджень, 2010. – 209 с.
82. Тарасова Т. Батьківська рада як суб’єкт профілактики дитячої бездоглядності / Т. Тарасова // Вісник Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. – К., 2010 . – Вип.4. – 166 с.
83. Діти і молодь, які живуть або працюють на вулиці: приховане обличчя епідемії ВІЛ в Україні. – К. : ЮНІСЕФ/МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід», 2006. – С. 12.
84. Інформаційні матеріали Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dcssm.gov.ua/272.0.0.1.0.0.phtml.
85. Бідність та нерівні можливості серед дітей в Україні / [Черенько Л. М., Полякова С. В., Реут А. А. та ін.]; за ред. Е. М. Лібанової. – К. : Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ). Український центр соціальних реформ, 2009. – 288 с.
86. Жовнір С. М. Стан і перспективи зовнішньої трудової міграції в Україні / С. Жовнір // Український соціум: зб. наук. пр. – К. : Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка, 2010. – № 2, – С. 186–196.
87. Звітні матеріали соціологічного дослідження «Діти трудових мігрантів: особливості соціальної поведінки» в рамках проекту «Допомога дітям вулиці» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://caritas-ua.org/index.php?option=com_content&task=view&id=220&Itemid=23.
88. Аналіз банку даних дітей трудових мігрантів Чернівецької області та основних проблем, які виникають у роботі з ними. Сайт інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// cvoippo.edu.ua/index.php?option=com_content&task =view&id=349&Itemid=144.
89. Куб’як Н. І. Запобігання педагогічної занедбаності дітей молодшого шкільного віку з дистантних сімей : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.07 «Теорія та методика виховання» / Н. Куб’як. – К., 2010. – 20 с.
90. Малиновська О. А. Трудова міграція: соціальні наслідки та шляхи реагування. – К. : НІСД, 2011. – 40 с.
91. Кривачук Л. Ф. Удосконалення нормативно-правового механізму соціально-правового захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: установлення юридичного статусу / Л. Кривачук // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2011. – № 2 (40). – 444 с.
92. Україна як соціальна держава: гасло для політичної конкуренції чи шлях до солідаризації суспільства? / О. М. Пищуліна, Я. А. Жаліло, С. І. Лавриненко Д. С. Покришка / за заг. ред. В. Є. Воротіна – К. : НІСД, 2009. – 108 с.
93. Державна програма подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006–2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – 31 травня. – С. 1443.
94. Узніченко В. Соціальні проблеми як показник нестабільності в країні / В. Узніченко // Вісн. М-ва України у справах сім’ї, молоді та спорту. – 2010. – (Вип. : Акт. проблеми держ. сімейної політики). – № 1 – 2. – С. 78 – 79.
95. Платон. Держава / Пер. з давньогр. Д.Коваль. – К. : Основи, 2000. – 355 с.
96. Аристотель. Політика / Пер. з давньогр. та передм. О. Кислюка. – К. : Основи, 2000. – 239 с.
97. Ар’єс Ф. Дитина і сімейне життя за Старого режиму. – М., 1960. – 128 с.
98. Руссо Ж.-Ж. Эмиль, или о воспитании // Я. А. Коменский, Д. Локк, Ж.-Ж. Руссо, И.Г. Песталоцци. Педагогическое наследие. – М., 1988. –416 с.
99. Скуратівський В. А., Палій О. М., Лібанова Е. М. Соціальна політика. – К. : Вид-во УАДУ, 2003. – 364 с.
100. Зінченко А. Г. Дитяча безпритульність в радянській Україні у 20- х першій половині 30-х років ХХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.01 «Історія України» / А. Г. Зінченко. – К., 2002. – 17 с
101. Кривцова В. М., Усатюк І. Ф. Деякі історичні фрагменти досвіду та уроків протидії дитячій безпритульності в Україні у першій половині ХХ ст. // Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. 28 жовтня 2011 року. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2011. – С. 147.
102. Загальна декларація прав людини // Міжнародний захист прав та свобод людини. – М., 1990. – С. 18.
103. Права ребенка: международные и национальные стандарты. – Ташкент, 2000. – 20 с.
104. Права человека // Сб. международных договоров. Универсальные договоры. Организация Объединенных Наций. Т. 1. – Нью-Йорк и Женева, 1994. – С. 7.
105. Исмаилов Б. И. Международные стандарты личных прав человека и национальное законодательство Республики Узбекистан // Монография // – Ташкент, 2000. – 21 с.
106. Street Children [Electronic resource]. — Access mode : http://www.unesco.org/new/en/social-and-human-sciences/themes/human-rights/education -of-children-in-need/street-children/
107. Child Homelessness in Europe – an Overview of Emerging Trends. – FEANTSA, 2007. – P. 14–17.
108. Проблемы современного государственного управления в России. Материалы научного семинара / Под ред. В. И. Якунина. – М. : Научный эксперт, 2009. – Вып. № 2(23). — 96 с.
109. Гуйван Н. Правові аспекти дитячої безпритульності // Юридичний вісник України. – 2005. – № 25. – С. 12.
110. Деінституціалізація та трансформація послуг для дітей К. : Видавничий дім «Калита», 2009. – С. 13.
111. BGN 5/12/2002 // Strafverteidiger. – 2003. – № 4. – 222 s.
112. Горобець І. В. Європейський досвід запобігання та протидії дитячій безпритульності та бездоглядності / І. Горобець // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. – Вип. 23. – С. 58–64.
113. Усатюк І. Ф., Горобець І. В. Протидії дитячій безпритульності та бездоглядності – світові стандарти // Сучасна регіональна політика: освіта, наука, практика: Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю. 28 жовтня 2011 року. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2011. – С. 169–170.
114. Питання формування ефективності родинних форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування / Н. М. Комарова, Л. М. Мельничук, І. В. Пєша та ін. – К. : Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2004. – 143 с.
115. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод. комплекс / Автор.-упоряд.: О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєва, З. П. Кияниця, В. О. Кузьмінський та інш. / За заг. ред.: І. Д. Звєрєвої, Ж. В. Петрочко – К. : Фенікс, 2007. – 528 с.
116. Забезпечення рівних можливостей та прав дітей в умовах зростання ризиків бідності населення. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2009 р. / М-во України у справах сім’ї, молоді та спорту, Держ. департамент з усиновлення та захисту прав дітей, Держ. ін-т розвитку сім’ї та молоді / А. Г. Зінченко, Т. Ф. Алєксєєнко, С. Ю. Аксьонова та ін. – К. : Бланк-Прес, 2010. – 152 c.
117. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: закон України від 13.01.2005 р. № 2342-IV // Офіційний вісник України. – 2005 р. – № 4. – С. 22.
118. ЮНІСЕФ нарахував в Україні у 10 разів більше безпритульних підлітків, ніж офіційна статистика [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tyzhden.ua/News/36520
119. Український інститут соціальних досліджень ім. Олександра Яременка. Результати дослідження «Підлітки, які живуть або працюють на вулиці: актуальні акценти для ефективної профілактики ВІЛ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.uisr.org.ua/news/36/38.html.
120. Альтернативний звіт про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини 2002–2008 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.unicef.org/ukraine/ukr/report-ukr.pdf.
121. Громадська думка в системі механізмів державного управління : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / В. А. Яценко; Акад. муніцип. упр. – К., 2010. – 20 с.
122. Манжола П. Г. Форми участі громадськості у діяльності органів влади та прийняття політичних рішень / П. Манжола // Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 4. – С. 13– 18.
123. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади : Навч. посібник / За заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйка. – Львів : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2002. – С. 75.
124. «Защищены ли права ребенка в Украине?» Офіційний сайт Інституту Горшеніна [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://institute.gorshenin.ua/researches/50_Zashchishcheni_li_prava_rebenka_v_Ukr.html.
125. Горобець І. В. Моніторинг ефективності державної політики протидії дитячій безпритульності та бездоглядності в Україні / І. Горобець // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2011. – Вип. 1 (45). – С. 168 – 72.
126. Брюховецька Н. Ю. Економічний механізм підприємства в ринковій економіці: методологія і практика. – Донецьк : ІЕП НАН України, 1999. – 276 с.
127. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. – К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2002. – 750 с.
128. Конституція України: закон України від 28.06.1996 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 2/1 Спеціальний випуск. – С. 15.
129. Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей: указ Президента України від 11.07.2005 р. № 1086/2005 // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 132.
130. Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003 — 2005 роки: указ Президента України від 21.02.2003 р. №154/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 9. – С. 54.
131. Про затвердження заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків: указ Президента України від 17.10.1997 року // Людина і праця. – 1997. – №12. – С. 3–7.
132. Про проведення в Україні у 2006 році Року захисту прав дитини: указ Президента України від 29.11.2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 233.
133. Про заходи щодо забезпечення захисту прав і законних інтересів дітей: указ Президента України від 5.05.2008 р. // Офіційний вісник Президента України. – 2008. – №18. – С. 77.
134. Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні: указ Президента України від 16.12.2011 р. № 1163/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. –.№ 101. – С. 9.
135. Про Міністерство України у справах молоді та спорту: указ Президента України від 26.02.2005 р. № 381/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 9. – Ст. 467 .
136. Про Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту: указ Президента України від 18.08.2005 р. № 1176/2005 // Офіційний вісник України. – 2005 р. – № 34. – С. 13.
137. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: указ Президента України від 9.10.2010 р. № 1085/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 94. – С.15.
138. Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) / М. Перепелиця. – К. : Український інститут соціальних досліджень, Український центр політологічного менеджменту, 2001. – 242 с.
139. Про місцеві державні адміністрації: закон України від 9.04.1999 р. № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20–21. – Ст.190.
140. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: закон України від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
141. Буник М. Права людини в контексті демократичного врядування / М. Буник // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 21. – С. 39–45.
142. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: закон України від 2.06.2005 р. № 2623-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №26. – Ст. 354.
143. Про соціальні послуги: закон України від 19.06.2003 р. № 966-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – С. 52.
144. Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей: постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. № 87 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 4. – С. 230.
145. Про затвердження Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006–2010 роки: постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 р. № 623 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Ст. 1443.
146. «Безпритульне» завтра України. Офіційний сайт Рахункової палати України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16727728.
147. Проаналізовано стан забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244160480.
148. Національний звіт «Зведена III та IV періодична національна доповідь про реалізацію Україною положень Конвенції про права дитини» – К. : Державний ін-т розвитку сім’ї та молоді, 2007. – 181 с.
149. Про Загальнодержавну програму Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року: закон України від 5.03.2009 р. № 1065-VI // Офіційний вісник України. – 2009. – № 24. – С. 13.
150. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: закон України від 21.11.1992 р. № 2811-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 5. – Ст.21.
151. Glass D. V. Population Policies and Movements in Europe. – Oxford : Clarendon Press – 1940. – Р. 254– 258.
152. Захаров С. В. Демографический анализ эффекта мер семейной политики в России в 80-х гг. / С. В. Захаров // Материалы международного семинара «Низкая рождаемость в Российской Федерации: вызовы и стратегические подходы» – М. : «Права человека», 2006. – 103 с.
153. Neyer G. Family policies and low fertility in Western Europe / Neyer G. // Max Planck Institute for demographic Research. MPIDR Working Paper. – Rostock, 2003. – №7. – Р. 13–22.
154. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: закон України від 13.01.2005 р. № 2342-IV // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. – С. 22.
155. Сімейний кодекс України: за станом на 1 січня 20