МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ПРОЯВАМ ТЕРОРИЗМУ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ

Короткий опис

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ФЕРДМАН Геннадій Петрович

УДК 323.28:35.073.537

МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ПРОЯВАМ ТЕРОРИЗМУ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Приходченко Людмила Леонідівна
кандидат наук з державного управління,
доцент

Одеса 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1.

Теоретичні та організаційно-правові засади протидії та запобігання тероризму

12

1.1

Сутність поняття сучасного тероризму та історичні передумови його виникнення

13

1.2

Класифікація видів сучасного тероризму

30

1.3

Механізми та заходи протидії і запобігання тероризму: аналіз теоретичних засад

46

Висновки до першого розділу

61

РОЗДІЛ ІІ.

Система управління безпекою та аналіз заходів із попередження та запобігання тероризму на залізничному транспорті

64

2.1

Нормативно-правові засади державного регулювання боротьби з тероризмом

65

2.2

Залізничний транспорт як об’єкт державного управління та терористичної діяльності

82

2.3

Механізми державного управління контролем безпеки руху на залізничному транспорті України

91

2.4

Досвід боротьби з тероризмом на залізничному транспорті Російської Федерації

102

Висновки до другого розділу

117

РОЗДІЛ ІІІ.

Оптимізація напрямків застосування механізмів протидії тероризму на залізничному транспорті України

121

3.1

Удосконалення організаційно-правових механізмів протидії тероризму на залізничному транспорті України

122

3.1.1

Інформаційне забезпечення боротьби з тероризмом

133

3.2

Впровадження сучасних технічних антитерористичних засобів на залізничному транспорті

140

3.2.1

Методика оцінки зниження втрат на залізничному транспорті України

151

Висновки до третього розділу

156

ВИСНОВКИ

159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

166

ДОДАТКИ

183

ВСТУП

Актуальність теми. Тероризм як реальне явище сучасного світу, професійна діяльність та потужний бізнес у будь-яких формах свого прояву перетворився в одну з найнебезпечніших за своїми масштабами, непередбачуваністю і наслідками суспільно-політичних і моральних проблем, з якими людство увійшло у XXI сторіччя. Від його проявів не застраховані ні високорозвинені країни, ні ті, що відстають в економічному і соціальному розвитку, мають різний політичний режим і державний устрій.
Тероризм, як довгостроковий фактор сучасного політичного життя і досить стійке явище у розвитку суспільства, набув принципово нових ознак, вдало адаптуючись до тих глобальних змін, що відбулися в останні роки: розпад військово-політичної організації Варшавський договір”, зникнення з політичної карти СРСР, внаслідок чого світ став моно полярним.
Україна, ставши на шлях демократичних перетворень, внутрішню перебудову держави і суспільства намагається проводити разом із поглибленням співпраці з іншими країнами, інтегруючись у загальноєвропейський процес. Існування України як суверенної і стабільної держави, її самозбереження, прогресивний розвиток та безпека неможливі без розробки і впровадження цілеспрямованої системної політики захисту національних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз. На регіональну і глобальну безпеку країни впливають внутрішні чинники: у вигляді конфліктів на етнічному, релігійному або політичному підґрунті, нелегального поширення наркотиків та зброї, неконтрольованої міграції, корупції, серйозних екологічних і техногенних проблем тощо [43, 107]. Основну небезпеку становлять не прямі загрози, а їх наслідки, що набувають загальнонаціонального звучання, мають тенденцію поширюватися далеко за межі національних кордонів. І хоча Україна безпосередньо не зазнала терористичних нападів, однак вона має потенційні передумови для активізації різних форм тероризму, що в світлі трагічних подій останніх років потребує перегляду питань забезпечення національної безпеки. Як свідчить світова практика, в різних країнах загальнодержавні координаційні органи у сфері боротьби з тероризмом виникали вже після того, як це явище набувало серйозних масштабів й перетворювалося на реальну загрозу.
Також сьогодні Україна не є першочерговим об’єктом злочинних посягань зі сторони міжнародних терористичних організацій, але оскільки саме зовнішні чинники створюють реальну загрозу поширення терористичних проявів, то першочерговим залишається завдання вдосконалення міждержавного механізму взаємодії спецслужб, правоохоронних та інших органів, що займаються питаннями боротьби з тероризмом.
Актуальність теми обумовлена також і тим, що серед всіх об’єктів замаху терористів науковці виокремлюють транспортний, а саме скоєння терористичних актів на залізничному транспорті, якому належить провідна роль у перевізних процесах, що здійснюються транспортною системою України (питома вага в загальному вантажообігу всіх видів транспорту, без урахування трубопровідного, становить 89,1%). Розвиток залізничного комплексу сприяє не тільки відродженню галузей промисловості України (машинобудування, авіабудування, виробництво будівельних матеріалів, нафтохімічна промисловість, чорна металургія), але й прискоренню темпів зростання загальнонаціонального промислового виробництва. У сучасних умовах залізничний транспорт це сфера активного упровадження високих технологій, несанкціоноване втручання в яку пов’язане з катастрофами техногенного характеру. Крім того, транспортні комунікації в даний час швидко інтегруються у світову транспортну систему і потенційний прямий та непрямий збиток від можливих терористичних акцій зростає у зв’язку з істотним збільшенням в останні роки пасажирських і вантажних перевезень.
Тому діяльність по запобіганню та протидії тероризму на залізничному транспорті покликана убезпечити життя і здоров’я пасажирів і працівників залізничного транспорту, попередження, виявлення і припинення терористичної діяльності на об’єктах залізниць і мінімізацію її наслідків, виявлення причин і умов, що можуть сприяти можливій терористичної діяльності.
Нагальність дисертаційного дослідження зумовлена як актуальністю самого явища, потребою адекватного реагування на прояви тероризму, так і невирішеністю ряду теоретико-методологічних питань щодо дефініції, критеріїв та методів його запобігання і протидії.
Аналіз наукових праць зарубіжних та вітчизняних вчених показує, що тероризм є предметом розгляду широкого спектра філософських, юридичних, психологічних, соціологічних, історичних, політологічних та військових наук, що в свою чергу визначає багатоаспектний, міждисциплінарний характер аналізу феномену. Зокрема, достатньо ґрунтовно розглянуті наступні питання: національної безпеки, політико-правових, соціально-психологічних аспектів тероризму (Антипенко В., Богданович В., Ємельянов В., Крутов В., Ліпкан В., Нижник Н., Ольшанський Д., Саакян М., Ситник Г., Телешун С.) [25, 35, 55, 91, 105, 119, 134, 140]; безпеки руху, державного регулювання транспортного забезпечення (Зеркалов Д., Крупіна О., Некрасов Ю., Ткаченко А., Соколов О.) [62, 90, 153, 138]. Разом з тим, недостатньо обґрунтовані ефективні механізми запобігання проявам та боротьби з ним. Тобто, відсутні комплексні дослідження, які б включали питання: фінансового, матеріально-технічного та нормативно-правового забезпечення; вдосконалення системи управління безпекою руху на Укрзалізниці; обґрунтовування використання системного підходу у розробці теоретичних та організаційно-правових засад механізмів протидії проявам тероризму на залізничному транспорті України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з плановою науково-дослідною роботою Шлях” (номер державної реєстрації 0101U000347), виконаною в Науковому Центрі Бойового Застосування сухопутних військ при Одеському інституті сухопутних військ. Особистий внесок автора як виконавця зазначеної роботи полягає у комплексному аналізі динаміки та тенденцій терористичних актів на залізничному транспорті України в мирний час при виконанні залізничних перевезень взагалі та військових перевезень зокрема.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні напрямків зміцнення національної безпеки держави та визначенні механізмів протидії проявам тероризму на залізничному транспорті України.
Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:
- проаналізувати основні теоретичні підходи до розуміння понять терор”, тероризм”, терористичний акт” у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі;
- уточнити сутнісні характеристики організаційно-правових механізмів державного управління та механізмів протидії та запобігання тероризму на залізничному транспорті України;
- виявити сутність та особливості взаємозв’язку залізничного транспорту як об’єкту державного управління й залізничного транспорту як об’єкту терористичної діяльності;
- дослідити зарубіжний досвід боротьби з тероризмом на залізничному транспорті;
- обґрунтувати шляхи удосконалення організаційно-правових механізмів із попередження та запобігання можливим проявам тероризму на залізничному транспорті України.
Об'єктом дослідження є система попередження та запобігання тероризму на залізничному транспорті України.
Предмет дослідження механізми протидії проявам тероризму на залізничному транспорті України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, згідно з яким науково обґрунтовані організаційно-правові механізми протидії проявам тероризму на залізничному транспорті України запобігатимуть недопущенню скоєння терористичних актів, що впливатиме на захист національних інтересів країни в цілому. На етапі реформування галузі, вони є ефективним засобом реального впливу на успішне вирішення завдань, пов’язаних із процесом інтеграції в світове співтовариство, відкритістю кордонів та використанням свого вигідного географічного розташування й транзитного потенціалу транспортної системи між Європою та Азією.
Методи дослідження. Реалізація мети і завдань дослідження здійснювалася шляхом комплексного використання загальнонаукових і спеціальних методів:
- логічного і історичного аналізу, системного підходу при аналізі сутнісних характеристик ключових понять дослідження;
- причинно-наслідкового та функціонального аналізу при дослідженні залізничного транспорту як об’єкту державного управління та терористичної діяльності;
- системного підходу, що в сукупності взаємопов’язаних аспектів передбачав вивчення особливостей функціонування механізмів державного управління системою безпеки та заходів по попередженню та запобіганню можливим проявам тероризму на залізничному транспорті України;
- теорії синтезу, зокрема методів індукції та дедукції при розробці пропозицій щодо вдосконалення організаційно-правових механізмів протидії тероризму на залізничному транспорті України;
- теорії імовірності, методики розрахунків і мови програмування на цифрових електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах) при моделювання процесу прогнозування матеріальних втрат та людських жертв на залізничному транспорті України, внаслідок скоєного терористичного акту.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних положень, що в сукупності розв’язують важливе завдання державного управління наукове обґрунтування шляхів вдосконалення та оптимізації механізмів протидії проявам тероризму на залізничному транспорті України, зокрема:
- вперше визначено сукупність механізмів державного управління в системі запобігання та попередження тероризму на залізничному транспорті України, таких як структурно-організаційні, організаційно-правові, фінансово-економічні, технічні та мотиваційні;
- запропоновано методологічний комплекс антитерористичних заходів, що надало можливість розробити методику зниження економічних втрат та людських жертв на залізничному транспорті від можливих проявів терористичних актів;
- удосконалено організаційно-функціональну структуру управління безпекою руху на залізничному транспорті України та встановлено залежність її ефективності від діючих механізмів державного управління галуззю;
- набуло подальшого розвитку: визначення змісту поняття тероризм; шляхи використання сучасних технічних антитерористичних засобів з попередження та запобігання можливих проявів тероризму на залізничному транспорті України; моделювання альтернативних ситуацій протидії та запобігання тероризму на основі обґрунтованої методики використання організаційних та правових інструментів, застосування яких сприятиме вибору раціонального варіанту системи запобігання та попередження тероризму на залізничному транспорті.
Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні шляхів ефективної реалізації організаційно-правових механізмів протидії тероризму та впровадженню сучасних технічних антитерористичних засобів з попередження та запобігання можливим проявам тероризму на залізничному транспорті України, що робить їх придатними для застосування в практиці реформування залізничного транспорту на сучасному етапі розбудови державності і сприятиме зменшенню як зовнішніх так і внутрішніх загроз безпеки України (Акт про впровадження дисертаційних досліджень від 16.02.06 р. за № 34, виданий Одеським інститутом сухопутних військ).
Результати дисертаційного дослідження щодо моделювання альтернативних ситуацій протидії і запобігання тероризму на залізничному транспорті та можливості застосування сучасних технічних антитерористичних засобів використовуються в Управлінні військових сполучень на Одеській залізниці у ході навчань та як методичний матеріал при проведенні занять із персоналом (довідка від 22.02.2006 р. за № 32, видана Управлінням військових сполучень на Одеській залізниці).
Застосування методики оцінки зниження економічних втрат та людських жертв на залізничному транспорті від можливих терористичних актів при дії комплексу антитерористичних технічних заходів надасть можливість значно підвищити рівень безпеки на залізниці, сприятиме збереженню людського життя, матеріальних коштів та вибору раціонального (оптимального) варіанту системи запобігання та попередження тероризму на залізничному транспорті України. Отримані результати можуть бути використані при підготовці і викладанні навчальних дисциплін: Національна безпека”, Екстремальні ситуації: попередження та ліквідація наслідків” у Національній академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутах; Безпека руху” у транспортних вищих навчальних закладах України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані автором під час щорічних науково-практичних конференцій:
- Сучасні напрямки розвитку Сухопутних військ Збройних Сил України” (Одеса, 2003 р.);
- ІІІ Наукової конференції молодих вчених (Харків, 2003 р.);
- Проблеми та перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління” (Київ, 2004 р.);
- Сучасні напрямки розвитку Сухопутних військ Збройних Сил України” (Одеса, 2005 р.);
- Актуальні проблеми державного управління та місцевого самоврядування: сучасний стан та перспективи регіонального розвитку” (Одеса, 2005 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені автором у 14 публікаціях загальним обсягом 4,8 д. арк., з них чотири опубліковано у фахових наукових виданнях затверджених ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел, 6 додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 165 сторінок. В роботі наведено 12 таблиць і 15 рисунків, 1 схема. Використано 182 джерела, в тому числі 7 іноземною мовою.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу, що науково обґрунтовані організаційно-правові механізми протидії проявам тероризму на залізничному транспорті України, на етапі реформування галузі, є ефективним засобом реального впливу на успішне вирішення завдань, пов’язаних із процесом інтеграції в світове співтовариство, відкритістю кордонів та використанням вигідного географічного розташування й транзитного потенціалу транспортної системи держави між Європою та Азією, що сприятиме зміцненню національної безпеки в цілому.
Залізничний транспорт є однією з найважливіших компонент транспортної та стратегічної інфраструктури будь-якої держави, що потребує посиленої уваги, оскільки забезпечує функціонування економіки в мирний та воєнний час і є джерелом потенційної небезпеки для людей і навколишнього середовища, у зв’язку з перевезеннями мільйонів людей та великими обсягами небезпечних вантажів, що перевозяться. Попередження та запобігання тероризму на залізничному транспорті має на меті подальше підвищення її надійності, стійкості і розширення можливостей мережі, є важливим елементом забезпечення надійного захисту найбільш відповідальних її об’єктів.
Феномен сучасного тероризму полягає в тому, що в умовах сучасної цивілізації та складних глобалізацій них процесів, слабша сторона має можливість застосувати насильство проти сильнішої сторони. До того ж, практика боротьби з терористичними актами переконує в тому, що проблему тероризму не можна вирішити тільки військово-силовими заходами або діями спецслужб. Її ефективне вирішення, подолання, передумов виникнення та поширення тероризму вважаємо за необхідне шукати на концептуальному, політичному, ідеологічному, соціально-економічному, національно-релігійному та й інших рівнях у комплексі.
Узагальнення результатів дослідження дозволяє сформулювати низку висновків і рекомендацій, що мають теоретичне й практичне значення.
1. У теоретичному плані тероризм є багатовимірним і багаторівневим явищем, що набуває різних форм і видів злочинів. Тому доцільним є розгляд тероризму у якості типологічної категорії, сукупного поняття, що об’єднує злочини, реалізація яких призводить до широкого спектру наслідків: публічної демонстрації терору, досягнення певних соціальних змін у власних інтересах, паралічу протидії з боку владних структур і громадськості. Розв’язання проблеми треба шукати у багатосторонньому партнерстві державних структур, неурядових організацій з громадськими інститутами суспільства, в тому числі й міжнародного масштабу.
2. Тероризм це суспільно-небезпечна діяльність або загроза діям, що зчиняються публічно з метою залякування і примусу, прямого і непрямого впливу на досягнення певних соціально-політичних змін у власних інтересах та паралізування протидії терору з боку громадськості. Відповідно сутність тероризму складає сукупність оригінальних ознак, характерних і відмінних рис, які складають його внутрішній зміст, які властиві тероризму як соціально-політичній і правовій категорії.
3. Тероризм це явище із складною структурою, що має свої причини, динаміку, визначені тенденції і закономірності і яке передусім стосується соціальної сфери, а тому потребує розгляду через проникнення у внутрішні зв’язки передумови, в яких активізується та поширюється. Розуміння цього феномену можливе лише на основі застосування системного підходу, за допомогою якого можна досліджувати всі його взаємозв’язки з іншими соціально-політичними та соціально-правовими, в тому числі спорідненими явищами, як цілісної системи, що має чимало структурних елементів, які постійно взаємодіють і органічно пов’язані між собою.
4. Проблема оптимізації системи протидії та запобігання тероризму в умовах поширення глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, складної геополітичної ситуації, побудови демократичного суспільства має декілька найважливіших політико-правових аспектів, які нерозривно пов’язані один з одним всі їх можна звести до політичного, який переломлюється через організаційний та правовий. Організаційно-правовий механізм державного управління це сукупність управлінських ланок, що розміщені у суворій субпідлеглості і забезпечують взаємозв’язок між управлінською та керованою системами на основі комплексу прийомів, засобів та способів юридичного впливу. Відповідно, удосконалення організаційно-правового механізму протидії та запобігання тероризму на залізничному транспорті сприятиме створенню організаційно-правової основи для чітких взаємозв’язків вертикальної підпорядкованості, розподілу повноважень і відповідальності в системі управління контролем безпеки руху.
5. Залізничний транспорт як об’єкт державного управління та терористичної діяльності має тісний взаємозв’язок з іншими видами транспорту та відіграє провідну роль у перевізних процесах транспортної системи України. В той же час, підприємства та засоби Укрзалізниці є об’єктами терористичних актів: як знищення, захоплення, так і перевезення у великих обсягах вибухових та пожежно-небезпечних речовин і матеріалів в межах транспортної системи України та сусідніх держав, що обумовлює особливості взаємодії залізничного транспорту як об’єкту державного управління й залізничного транспорту як об’єкту терористичної діяльності.
6. Серед існуючих шляхів боротьби з тероризмом на залізничному транспорті Російської Федерації на адаптацію у вітчизняну практику заслуговують наступні:
· впровадження відомчої системи заходів протидії на об’єктах залізниць;
· забезпечення необхідної готовності органів управління, персоналу до дій із попередження і припинення злочинів терористичного характеру на об’єктах залізниць;
· надання відповідно до встановленого урядом порядку матеріально-технічних і фінансових засобів, транспортних засобів і засобів зв’язку, медичного обладнання тощо, виходячи з реальних потреб.
7. Оптимізація організаційно-правових механізмів протидії та запобігання тероризму на залізничному транспорті України потребує вдосконалення існуючої системи управління безпекою руху шляхом:
· створення єдиної системи управління, контролю та нагляду за забезпеченням транспортної безпеки на всіх видах транспорту;
· розробки Концепції транспортної безпеки, Комплексної цільової програми по боротьбі з тероризмом на 2006-2015 роки, Антитерористичної програми винагород, удосконалення нормативно-правової бази, а саме: внесення змін до законодавства з питань запобігання та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом і фінансування тероризму;
· створення системи ліцензування на предмет відповідності вимогам захисту від погроз диверсійно-терористичного характеру;
· доопрацювання єдиних митних правил, методик та прийомів, які сприятимуть виявленню ознак та фактів провезення на транспорті вибухових речовин запровадження наступних антитерористичних технічних заходів:
· на залізничних вокзалах використання транспортного телебачення та спецтерміналів по виявленню вибухових речовин, хімічнонебезпечних речовин, зброї та боєприпасів у пасажирів;
· введення на основних шляхах прямування потягів (а при необхідності на всій мережі залізниць) системи транспортного телебачення; впровадження спецзамків” (криміналістична ідентифікація) по запиранню деяких купе потягів для перевезення VIP персон, таємних документів, військової варти з озброєнням та боєприпасами і в критих вагонах для зберігання та перевезення, зброї, боєприпасів, озброєної варти, вибухових та хімічнонебезпечних речовин, тощо.
8. Тероризм нового покоління, що базується на застосуванні зброї масового ураження, високих технологій, здатний спровокувати системну кризу світового суспільства та каталізувати катастрофогенність цієї кризи. За таких тенденцій і передумов дуже своєчасними були б зусилля держав (у першу чергу з розвинутою економікою й інфраструктурою інформаційного обліку) щодо утворення системи превентивних заходів протидії технологічного тероризму, де ефективним засобом вбачається удосконалення правової гілки такої системи.
9. Посилення уваги до проблеми державної безпеки, захисту національних інтересів та збільшення довіри населення до правоохоронних органів має забезпечувати відповідну реакцію громадян при здійснені терористичного акту і недопущення паніки. Ефективне інформаційне забезпечення є можливим за умови налагодження співробітництва між різними структурами щодо обміну інформацією, здійснення на загальнодержавному рівні розвідувальної роботи, а також сприяння засобів масової інформації у проведені як профілактичної, так і роз’яснювальної роботи щодо недопущення проявів тероризму.
10. Запровадження розробленої методики оцінки зниження втрат на залізничному транспорті України від можливих терористичних актів при дії комплексу антитерористичних заходів надає можливість:
• оцінити ефективність існуючої системи безпеки та системи, що пропонується;
• здійснити вибір раціонального (оптимального) варіанту системи запобігання та попередження тероризму на залізниці в сучасних умовах;
• прорахувати економічний ефект від можливих втрат матеріальних та людських цінностей.
11. У подальшому велику роль буде відігравати система взаємодії між відомствами, що беруть участь у заходах протидії терористичним проявам для координації і проведення єдиної політики боротьби з тероризмом у загальнонаціональному масштабі. Це потребує при здійсненні всього комплексу заходів із протидії та запобігання тероризму задіяння органів всіх гілок державної влади, поєднання їх зусиль та скоординування напрямків роботи з метою уникнення дублювання, проведення неузгоджених дій. У зв’язку з цим доцільним є створення Міжвідомчого центру по боротьбі з тероризмом при Раді безпеки, на яку окрім функції організації і координації дій слід покласти підготовку та перепідготовку фахівців на базі спеціалізованих навчальних центрів. У силових відомствах, за винятком тих, де вони вже є, необхідно створити спеціалізовані підрозділи по боротьбі з тероризмом.
12. Державна система протидії та запобігання тероризму має базуватися на спеціальному законодавстві по боротьбі з тероризмом в Україні, яке має:
· виконувати ефективну профілактичну функцію;
· окреслювати організаційно-правові основи боротьби з терористичними проявами;
· законодавчо визначати державні силові органи, функціями яких було б запобігання та протидія тероризму у нашій державі.
Для того, аби система чітко функціонувала в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності і діяльності за надзвичайної ситуації, при її створенні необхідно визначити джерела терористичних проявів та ступені реальності їх здійснення.
Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні умов впровадження у практику державного управління запропонованого організаційно-правового механізму та розробки складових економічно-фінансового, мотиваційного механізмів з протидії та запобігання тероризму на залізничному транспорті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про міліцію” від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 4. - с. 17-32.
2. Закон України Про оборону України” від 06.12.1991 р. № 1932-ХІІ // Відомості Верховної Ради. 1992. - № 9. - с. 192 - 206.
3. Закон України Про оперативно-розшукову діяльність” від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 22. - с. 189-217.
4. Закон України Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р. № 964-IV //Відомості Верховної Ради. - 2003. - N 39. - с. 342-361.
5. Закон України Про правовий режим воєнного стану” від 06.04.2000 р. № 1647-ІІІ // Відомості Верховної Ради. 2000. - № 28. - с. 214-131.
6. Закон України Про правовий режим надзвичайного стану” від 16.03.2000 р. № 1550-ІІІ // Відомості Верховної Ради. 2000. - № 23. - с. 172-189.
7. Закон України Про розвідувальні органи України” від 22.03.2001 р. № 331-ІІІ // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 19. - С. 87-100.
8. Закон України Про Службу безпеки України” від 23.03.1992 р. № 2229-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 27. - с. 376-191.
9. Закон України Про транспорт” від 10.11.1994 р. № 233/94-ВР // Відомості Верховної Ради. 1994. - № 51. - с. 440-164.
10. Закон України Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” від 19.10.2000 р. № 2064-ІІІ // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 1. - с. 1-23.
11. Закон України Про Цивільну оборону України” від 03.02.1993 р. № 2974-ХІІ // Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 14. - с. 118-134.
12. Закон України від 03.04.2003 р. № 661-ІV Про Державну прикордонну службу України” // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 27. - с. 200-223.
13. Закон України від 04.07.1996 р. № 274/96-ВР Про залізничний транспорт” // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 40. - с. 178-191.
14. Закон України від 06.12.1991 р. № 1934-ХІІ Про Збройні сили України” // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 9. - с. 174-192.
15. Закон України від 07.03.2002 р. № 3099-ІІІ Про Військову службу правопорядку” // Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 32 с. 220-137.
16. Закон України від 26.03.1992 р. № 2235-ХІІ Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 29. - с. 387-400.
17. Закон України від 26.12.2002 р. № 374-ІV Про контррозвідувальну діяльність” // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 12. - с. 82-99.
18. Закон України від 27.03.2003 р. № 25, Про боротьбу з тероризмом” - http://zakon.rada.gov.ua.
19. Положення про Систему управління безпекою руху поїздів в Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці). - К.: Міністерство транспорту України, 2003. 79 с.
20. Постанова Верховної Ради України від 24.03.2004 р. № 368 Про затвердження порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями” - http://zakon.rada.gov.ua.
21. Федеральный Закон Российской Федерации О борьбе с терроризмом”, от 25.07.1998 г. № 130-ФЗ.
22. Указ Президента України від 11 червня 1998 р. №615 Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” - http://zakon.rada.gov.ua.
23. Указ Президента України від 14 вересня 2000 р. №1072 Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” - http://zakon.rada.gov.ua.
24. Акулов М.П. О принимаемых мерах по предупреждению террористических проявлений на объектах Федерального железнодорожного транспорта. - http://www.unex.ru/cgi-bin/news.
25. Антипенко В.Ф. Борьба с современным терроризмом. Международные правовые подходы: Монография. - К.: Юнона. - 2002. - 723 с.
26. Антипенко В.Ф. Поняття тероризму (кримінально-правове визначення) // Право України. 1999. - №2. С. 92-95.
27. Антонова Е.Г. Госудрство как целостная система социального управления. М.: Наука, 1996. - 376 с.
28. Артамонов И.И. Криминалистические методы и средства предотвращения террористических акций на объектах и средствах транспорта. - http://www.unex.ru.
29. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы): Учебное пособие. - М.: ОАО НПО „Экономика”, 2000. - 302 с.
30. Атаманчук Г.В. Новое государство: поиски, иллюзии, возможности. - М.: Славянский диалог, 1996. - 368 с.
31. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. - М.: Юрид. лит, 1997. - 400 с.
32. Афганістан // Зарубежное военное обозрение. - 2001. - №11 - с. 3-10.
33. Бардін О. Передісторія і генезис тероризму // Людина і політика. - 2004. - №2. - С.130 - 143.
34. Белашко С. Терроризм как технология политики // Персонал. - 2000. - № 4. - С. 62 - 65.
35. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методологія дослідження та шляхи забезпечення: Монографія. - К.: Основи, 2002. - 323 с.
36. Боровцев В. Б. Обеспечение безопасности на зарубежных железных дорогах // Железнодорожный транспорт. - 1988. - Вып. 1. - С. 1-26.
37. Бронштейн И.Н., Семендяев К.А. Справочник по математике для инженеров и учащихся ВТУЗов. М.: Наука Главная редакция физико-математической литературы, 1967. - 718 с.
38. Бурков В.Н., Кондратьев В.В. Механизмы функционирования организационных систем. - М.: Наука, 1981. 385 с.
39. Воробьёв Ю.Л., Малинецкий Г.Г., Махутов Н.А. Теория риска и технологии обеспечения безопасности. Подход с позиций нелинейной динамики // Проблемы безопасности при чрезвычайных ситуация Ч. ІІ. - М.: Знание, 1999. - Вып. 1. - 263 с.
40. Гаев Д.В. Обеспечение общественного порядка и безопасности пассажиров на Московском метрополитене. Профилактические меры по предупреждению террористических акций. - http://www.unex.ru/cgi-bin/news.
41. Геополитика, международная и национальная безопасность: Справочник / М.И. Абдурахманов, В.А. Баришполец, Д.В. Баришполец, В.Л. Манилов. - М.: Пробел, 1999. - 375 с.
42. Гилевич Г.А. Роль и значение технических средств защиты объектов Куйбышевской железной дороги от террористических проявлений и перспективы их внедрения. - http://www.unex.ru/cgi-bin/news.
43. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко та ін. / Під. ред. О.Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. - 733 с.
44. Глушков В.О. Політико-правові аспекти становлення боротьби з тероризмом в Україні // Український часопис прав людини. - 1996. - № 2. - С.31-35.
45. Головаха Є. Антицивілізаційна війна // Критика. - 2001. - жовтень. - С. 5-7.
46. Гушер А. И. Проблема терроризма на рубеже третьего тысячелетия новой эры человечества. - http://search.rambler.ru.
47. Дергачов О. Проблеми національної безпеки: Мала енциклопедія етнодержавознавства / НАН України, ін-т держави і права ім. В. Корецького - К.: Довіра: Ґенеза. - 1996. - С. 515-591.
48. Деречин В.В. Деякі питання організації боротьби з тероризмом: досвід країн СНД / Тероризм і боротьба з ним. - К.: Вид-во ВПЗСУ - 2000. - Т. 19. - 426 с.
49. Державне управління: Словник-довідник / В.Д. Бакуменко, Д.О. Безносенко, І.М. Варзар, В.М. Князєв. - К.: Вид-во УАДУ, 2002.- 116 с.
50. Державне управління: Теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. - К.: Юрінком-Інтер, 1998. - 432 с.
51. Державне управління: філософські, світоглядні та методологічні проблеми: Монографія / В.М. Князєв, І.Ф. Надольний, М.І. Мельник та ін. - К.: Міленіум, 2003. - 320 с.
52. Державні організації як складова механізму держави: Навч. посіб. А.М. Балашов, Т.М. Безверхнюк, В.О. Зінкевічус, П.І. Надолішній, А.М. Пойченко, Л.Л. Приходченко /За заг. ред. П.І. Надолішнього. Одеса: ОРІДУ НАДУ, Optimum, 2005. 228 с.
53. Дорошенко А. Терор і тероризм // Політика і час. - 1997. - № 8. - С.14-21.
54. Дурдинець В.В. Тероризм загроза суспільству // Надзвичайна ситуація. - 2001. - № 9. - С. 28-39.
55. Ежегодник СИПРИ 2001: Вооружения, разоружение и международная безопасность. М.: Наука, 2002. 1047 с.
56. Емельянов В.П. Терроризм как явление и как составляющая преступления / НИИ изучения проблем преступности и Академии правовых наук Украины. - Х.: Право, 1999. - 226 с.
57. Емельянов В.П. Террористический акт и акт терроризма: понятие, соотношение, размежевание // Законность. - 2002. - № 7. - С. 59-70.
58. Еускаді //Зарубежное военное обозрение. - 2001. - № 1 С. 3-14.
59. Ємельянов В.П. Злочини терористичної спрямованості: Монографія. - Х.: Рубікон, 1997. - 160 с.
60. З профільної хроніки // Правда України. - 12 лютого 2004 р.
61. Землянський Ю.В. Загроза тероризму в Україні // Тероризм і боротьба з ним. - К.: Основи, 2000. - Т. 19. - С. 42-53.
62. Зеркалов Д.В. Транспорт України: Книга друга. - К.: Основа”, 2003. - 257 с.
63. Зогде Л.А. Понятие лингвистической переменной и его применение к принятию приближенного решения. - М.: Мир, 1976. 426 с.
64. Измайлов И. Сообщения, события, факты // Зарубежное военное обозрение. - 2003. - № 11. - С. 62-71.
65. К вопросу о безопасности движения // Железные дороги мира. - 1993. - № 2. - С. 74-77.
66. Кабанов П.А. Политический терроризм: криминологическая характеристика и меры сдерживания. - Нижнекаменск: ИПЦ Гузель”, 1998. - С.41-53.
67. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення: Монографія. - К.: НІСД, 2001. - 312 с.
68. Кириченко І.О, Мусієнко І.І, Пегахін І.А, Коростиленко А.В. Аналіз нормативно-правової бази, що регламентує антитерористичну діяльність правоохоронних органів та військових формувань воєнної організації України // Честь і закон. - 2005.- № 2. - С. 9-18.
69. Кірпа Г.М. Інтеграція залізничного транспорту України у європейську транспортну систему: Монографія. - К.: Видавництво ДНУЗТ, 2004. с.35-46.
70. Клименко П.М., Гаврилов О.С. Відповідальні завдання національної безпеки // Недержавна система безпеки підприємництва як суб’єкт національної безпеки України: Матеріали науково-практичної конференції (16-17 травня 2001 р.). - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001. - С. 60-68.
71. Комов С.А., Коротков С.В, Родионов С.Н. О военных аспектах проблемы международной инфрмацыонной безопасности // Военная мысль. 2003. - № 9. С. 2-5.
72. Комплексное применение различных технологий для повышения безопасности аэропортов // Aviation Week & Space Technology. - 1996. - № 15. - P. 50-52.
73. Концепція (основи державної політики) Національної безпеки України // Голос України. - 20 лютого 1997 р.
74. Копан О.В. Безпека як потреба в теоретично-управлінському аспекті // Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (24-25 вересня 1999 р.). - Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999. - С.157-160.
75. Копан О.В. оперативні технології як механізм оперативного управління // Зб. наук. пр. НАСБУ, 2001. - № 5. С. 83-86.
76. Копан О.В. Соціологічний підхід до моделювання систем безпеки // Науково-практичний збірник АпіСВ. - 2001. - №2. - С. 83-88.
77. Копан О.В. Доктрина внутрішньодержавної безпеки // Міліція України. 2001. - №8. - С. 19-22.
78. Копан О.В. Забезпечення внутрішньої безпеки України: теоретико-управлінські засади. Введення в поліцейську стратегію: Монографія. - К.: НАВСУ, 2001. - 424 с.
79. Копан О.В. Інформаційно-технологічна форма управління макросистеми внутрішньодержавної безпеки // Сучасні проблеми інформації органів внутрішніх справ України: Матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції (15 березня 2001р.). - К.: НАВСУ, 2001. - С. 104-109.
80. Копан О.В. Концептуальні проблеми правового забезпечення управління у сфері державної безпеки // Проблеми співвідношення оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності: Матеріали методичного семінару. - К.: АСБУ, 1997. - С. 50-53.
81. Копан О.В. Пріоритет оперативного управління ОВС // Бюлетень МВС України з обміну досвідом роботи. - К: РВВ МВС України, 2002. - № 136. С. 9-13.
82. Копан О.В. Соціологічний підхід до моделювання систем безпеки // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Матеріали конференції (2 травня 2001 р.). - К., 2001. - Т. 22. - С. 600-607.
83. Корн Г., Корн Т. Справочник по математике для научных работников и инженеров. М.: Изд-во ”Наука физико-математической литературы. - 1967. - 831с.
84. Корчагин А.Г., Иванов А.М. Политико-правовые проблемы коррупции в странах АТР (сравнительные аспекты) // Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы: материалы. международной научно-практической конференции (9-10 сентября 1999 г.). - М.: Юрист, 2001. - С. 51-55.
85. Корчагин А.Г., Иванов А.М. Сравнительные исследования коррупционных и служебных преступлений. - Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 2001. 27 с.
86. Косарев Л.Н., Скороходов В.И. Безопасность движения поездов государственная задача! // Железнодорожный транспорт. - 1993. - №2. - С. 16-20.
87. Котельников А.А. О мерах по обеспечению безопаснос